ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ГУМАННИХ ВЗАЄМИН СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ : ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СТАНОВЛЕНИЯ ГУМАННЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ



  • title:
  • ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ГУМАННИХ ВЗАЄМИН СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
  • Альтернативное название:
  • ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СТАНОВЛЕНИЯ ГУМАННЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ
  • The number of pages:
  • 214
  • university:
  • ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
  • The year of defence:
  • 2003
  • brief description:
  • Педагогічні умови становлення
    гуманних взаємин старших дошкільників.

    ЗМІСТ
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні підходи до розв’язання проблеми гуманних взаємин. 15
    1.1. Проблема онтогенезу взаємин та чинників їх гуманізації. 15
    1.2. Специфіка гуманних взаємин у дошкільному дитинстві. 30
    1.3. Концепція та програма дослідження. 44

    РОЗДІЛ 2. Аналіз взаємин в одно- та різностатевих угрупованнях дошкільників. 51
    2.1. Методика вивчення взаємин у дитячій групі. 51
    2.2. Характеристика рівнів розвитку гуманних взаємин дошкільників. 56
    2.3. Статева належність як чинник своєрідності
    гуманних взаємин. 77

    РОЗДІЛ 3. Педагогічні умови гуманізації взаємин
    старших дошкільників. 94
    3.1. Методика формуючого експерименту. 94
    3.2. Динаміка розвитку взаємин старших дошкільників різної
    статевої належності. 111
    3.3. Ефективність розвитку гуманних взаємин у процесі
    експериментальної роботи. 162
    ВИСНОВКИ 175
    Список використаних джерел 180
    Додатки 200

    ВСТУП



    Актуальність проблеми дослідження обумовлюється сучасними динамічними перетвореннями у соціально-економічній сфері держави, змінами в освітніх пріоритетах, гуманізацією і демократизацією навчально-виховного процесу в закладах освіти, посиленням уваги до особистості як активного суб'єкта життєтворчості. Гуманізм як ідея виступає ґарантом шанобливого ставлення особистості до культурної спадщини всіх народів, чинником попередження і подолання національних бар’єрів, конфліктів між людьми, досягнення злагоди, виступає як умова реалізації особистісно орієнтованих виховних та навчальних технологій.
    Провідним принципом реалізації законодавчих актів, що регулюють становлення і розвиток системи освіти в Україні, є гуманізація. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття)”, Національна Доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Закон України Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” проголошують освітнім пріоритетом морально-духовний розвиток особистості. У цьому зв’язку суспільна актуальність дослідження гуманних взаємин обумовлюється існуванням суперечностей між проголошеним дитиноцентризмом освіти і домінуванням традиційної навчально дисциплінарної моделі, між теоретично визнаною позицією толерантності у міжособистісних взаєминах та практичним поширенням конкурентно-індивідуалістичної спрямованості особистості. Інтерес до процесу становлення гуманних взаємин пояснюється й визнанням дошкільного дитинства періодом фактичного становлення особистості, коли закладаються основи її моральної спрямованості.
    Гуманізація дошкільної освіти є основною ідеєю, стратегічною метою, що актуалізує обраний напрям дослідження. Сучасність висунула нові вимоги до безперервної освіти. Соціальна компетентність дітей, про яку йдеться в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, передбачає вміння дошкільників диференціювати людей за ознакою віку, статі, спорідненості, прихильності і контактувати з ними.
    Проблема гуманних взаємин у науковій літературі розглядається переважно у таких аспектах: роль спілкування в особистісному становленні дошкільників (Д.Б.Ельконін, О.Л.Кононко, В.У.Кузьменко, М.І.Лісіна, А.Г.Рузька, Є.В.Суботський); особливості становлення у дошкільному віці ціннісного ставлення до однолітка (В.О.Павленчик, Т.І.Поніманська, Ю.О.Приходько, Т.О.Рєпіна); вплив соціальних емоцій на взаємодію дітей дошкільного віку (О.В.Запорожець, В.К.Котирло, Г.Д.Кошелєва, Я.З.Неверович, Л.П.Стрєлкова); специфіка прояву гуманних взаємин дошкільників у спільній діяльності (Л.В.Артемова, В.К.Котирло, О.О.Смирнова); статева диференціація та міжособистісні взаємини в ранньому онтогенезі (В.В.Абраменкова, Я.Л.Коломинський, Т.О.Рєпіна, Т.М.Титаренко); роль художньої літератури у становленні гуманістичної спрямованості (Н.С.Карпінська, Л.П.Стрєлкова, Н.Є.Химич).
    Особливої уваги надається спілкуванню як фактору особистісного становлення, що перетворює новонародженого індивіда на повноцінного представника людського роду. Це потребує розвитку у дитини відносно стійких суспільно значущих способів поведінки, основ соціальної та моральної зрілості, здатності до самостійної активності.
    Саме в дошкільному віці дитина вперше знайомиться з соціальними нормами, які з віком починають регулювати її поведінку. Позитивний соціальний досвід накопичується з роками, співвідноситься з різноманітними взаєминами та виступає основою для адаптації в нових соціальних умовах. Становлення людської особистості невіддільне від соціального. З того моменту, коли дитина з’являється на світ, вона нерозривно пов’язана з іншими людьми і поза суспільством не може стати повноцінною особистістю [32, 48, 124]. Гуманістичні ідеї визнають цінність людини, її право на вільний розвиток, реалізацію здібностей. Дошкільний вік є сенситивним для виникнення етично-виховних установок, оскільки діти відрізняються глибоким сприйманням, емоційною чутливістю, підвищеною пізнавальною активністю, вмінням реалізувати норми моралі у взаєминах з оточуючими [34, 46, 97, 103, 130]. Дошкільники здатні планувати, передбачати, співставляти способи дії зі своїми можливостями і намірами [85].
    Дослідники, які розглядають проблему морального виховання дітей дошкільного віку, наголошують на тому, що гуманістичне виховання може здійснюватися лише в процесі цікавої і значущої для дитини діяльності: продуктивної (Я.З.Неверович); пізнавальної через твори мистецтва (А.М.Виноградова, Л.П.Стрєлкова); у процесі спілкування з ровесниками та дорослими (М.І.Лісіна, Т.А.Рєпіна). Значущою, бажаною і посильною діяльністю дошкільника є гра, де активізуються процеси уваги, уяви, мислення, з легкістю засвоюються суспільні функції і норми поведінки [46]. З останніх проростають моральні взаємини, як складник і умова продуктивної життєдіяльності (Л.В.Артемова, Р.А.Іванкова, Т.І.Поніманська, Р.Б.Стьоркіна, Н.Є.Химич та ін.).
    У дослідженнях Л.В.Артемової, В.К.Котирло, Т.О.Маркової, Т.О.Рєпіної логічно поєднані два аспекти: гра взаємини. Науковці здебільшого звертали увагу на становлення взаємин дошкільників у контексті розвитку сюжетно-рольових і будівельно-конструкторських ігор. Н.Є.Химич у своєму науковому дослідженні звернулась до театралізованих ігор, зокрема ігор-драматизацій за сюжетом народних казок, як засобу формування гуманних взаємин дошкільників [205].
    І хоча ряд дослідників [88, 190, 214] стверджують, що ігри-драматизації вже досить глибоко вивчались, та проблема впливу даного виду ігор, як одного з чинників становлення гуманних взаємин старших дошкільників, залишає можливість для знаходження нових напрямів і аспектів пошукової діяльності. Особливої уваги потребує аспект забезпечення педагогічних умов, розвивального середовища, в якому можливе ефективне становлення гуманних взаємин на різних вікових етапах. Таким розвивальним середовищем для дитини є група однолітків, у якій акумулюється все багатство суспільних відносин. Виникають і розвиваються ці взаємини під впливом дорослих, з якими спілкується дитина. Тому так важливо, щоб у них були закладені основи гуманності. Ми звертаємось до цієї проблеми, зважаючи на винятковий вплив особистості дорослого на дитину, дитини на іншу дитину та здатність дитини старшого дошкільного віку трансформувати соціальний досвід в особистий.
    Спілкування є органічною складовою будь-якої продуктивної діяльності (ігрової, трудової, навчальної), оскільки обслуговує кожну з них. Становлення і розвиток особистості людини, її внутрішнього світу, ставлення до нього, до оточуючої дійсності нерозривно пов’зане з спілкуванням, саме цим і визначається увага дослідників до означеної проблеми. Інтерес до вивчення гуманізації взаємин дошкільників пояснюється існуванням загальної тенденції суспільства до жорсткості, реального прагматизму та формалізацією взаємин. Людські взаємини формуються саме на фоні спілкування, а гуманізація спілкування прямо пропорційна гуманізації взаємин.
    Визначаючи функції спілкування, М.І.Лісіна виділяє розвиток міжособистісних взаємин та пізнання людьми один одного. Діяльність може характеризуватись пасивністю з боку партнера або мати спрямування на активний відгук, реакцію. Пасивну діяльність не можна відносити до спілкування, бо її спрямування одностороннє. Спілкування ж передбачає активну взаємодію обох партнерів. Це не просто дія, а взаємна дія, яка обумовлює обов’язки й зв’язки між партнерами - носіями рівнозначної активності. На таку активність кожний учасник взаємодії сподівається, очікує її від свого партнера, бо спілкування передбачає відправника (комунікатора) та одержувача (реципієнта) інформації [4, 139]. Виходячи з такого аналізу можна уточнити поняття спілкування: це взаємодія людей для досягнення мети, яка обумовлює активну діяльність партнерів [124].
    Т.О.Рєпіна стверджує, що дошкільники застосовують спілкування не тільки для досягнення мети, а і для розвитку самого процесу ділової взаємодії. При позитивних взаєминах дорослого і дитини, дитини і дитини, сам процес спілкування для дошкільника та його партнера стає привабливим. Саме в цьому віці в процесі взаємодії з оточуючим середовищем інтенсивно формується самосвідомість.
    Розвиваючи означену вище думку такі дослідники як К.О.Абульханова-Славська, Д.Б.Ельконін, О.О.Леонтьєв, А.А.Рояк, А.Г.Рузcька та інші уточнюють, що спілкування є інформаційною і предметною взаємодією, яка збагачує індивіда певною інформацією, підштовхує до розвитку дії. Вважаємо, що така активність індивіда є рушійною силою у розвитку його взаємин з партнером. Схиляємося до міркування Я.Л. Коломинського, що одержана в спілкуванні інформація викликає бажання продовжити взаємодію чи припинити, шукати її чи уникати. Автор підкреслює важливий аспект очікування, в якому тісно поєднані зовнішні прояви процесів діяльності та внутрішні компоненти прояву мотивів [95].
    Проте залишаються поза увагою аспекти комплексного підходу до організації взаємин однолітків, збалансованості суспільної та індивідуальної свідомості учасників взаємодії, феномен одно- та різностатевих угруповань як специфічний для дошкільного дитинства. Це визначило правомірність і доцільність розгортання нашого дослідження. Старший дошкільний вік був обраний нами з огляду на сенситивність його для становлення етично-виховних установок та реалізації їх у взаєминах з однолітками-дошкільниками. Було також враховано положення про те, що саме в дошкільному віці дитина здатна до взаємодії з ровесниками у відповідності з правилами, чому передує усвідомлення мотивації і засвоєння моральної поведінки [14, 154, 192].
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося у відповідності з розробкою Базового компонента дошкільної освіти в Україні, затвердженого спільною колегією Міністерства освіти України та Президії АПН України 28.10.1998 року (протокол № 14/2-7, 1-7/9-106) та його програмно-методичним забезпеченням, з програмою Столична освіта 2001-2005 роки. Проект Дошкілля”. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми науково дослідної роботи кафедри теорії та методики дошкільного виховання КМПУ ім. Б. Грінченка з проблеми Психолого-педагогічні особливості побудови сучасної моделі дошкільної освіти” (протокол № 1 від 12.09.1997 р). Тема узгоджена і затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (Протокол № 6 від 18.10.1999 р.).
    Мета дослідження полягала у визначенні особливостей становлення гуманних взаємин старших дошкільників і розробці теоретико-експериментальної моделі їх розвитку в умовах суспільного виховання.
    Гіпотеза дослідження полягала у припущенні, що процес становлення гуманних взаємин дошкільників є оптимальним за умови, якщо:
    - створено сприятливий психологічний клімат у сім'ї та дошкільному навчальному закладі, постійно культивуються позитивні взаємини партнерів;
    - організований освітній процес орієнтується на індивідуальність, своєрідність дитини;
    - розвивається потреба дошкільників у контактах морально-ціннісного спрямування;
    - правила гуманного ставлення є предметом самосвідомості дошкільників.
    Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:
    1. Уточнити сутність та структуру гуманних взаємин у ранньому онтогенезі.
    2. Розробити типологію взаємин дітей у старшому дошкільному віці.
    3. Визначити статеві модифікації гуманних взаємин старших дошкільників.
    4. З'ясувати роль сім’ї та дитячого колективу у становленні гуманних взаємин дітей вказаного віку.
    5. Теоретично обґрунтувати, експериментально апробувати та втілити у практику комплекс педагогічних умов гуманізації дитячих взаємин.
    Об'єкт дослідження - процес розвитку гуманних взаємин старших дошкільників.
    Предмет дослідження педагогічні умови оптимізації процесу становлення гуманних взаємин дошкільників у різностатевих та одностатевих угрупованнях.
    Методи дослідження адекватні меті і завданням: теоретичні: метод аналізу, порівняння та узагальнення наукових джерел з проблеми дослідження дали уявлення про актуальність проблеми, міру її вивчення, допомогли визначити концептуальні засади дослідження; емпіричні: спостереження, діагностична бесіда, анкетування дали змогу з’ясувати особливості взаємин старших дошкільників та чинники, що на них впливають; метод експерименту (констатуючий, формуючий та контрольний етапи) слугував моделюванню умов обраного для вивчення явища; методом математичної статистики оброблено і перевірено здобуті дані.
    База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі дошкільних навчальних закладів №№ 786, 788 м. Києва. Дослідження проводилося також у дошкільних навчальних закладах Київської області. Експериментальну групу становили 112 дошкільників віком 6-7 років, 228 вихователів, 88 батьків.
    Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї гуманістичної педагогіки, спрямовані на створення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Киричук, О.Л.Кононко, М.В.Левківський, В.О.Сухомлинський); положення про закономірності розвитку дошкільника (Л.С.Виготський, О.В.Запорожець, Д.Б.Ельконін, В.К.Котирло); дослідження особливостей становлення та розвитку спілкуваня в ранньому онтогенезі (Я.Л.Коломинський, М.І.Лісіна, В.О.Павленчик, А.Г.Рузська); теоретичні розробки з проблеми статевого виховання особистості (В.В.Абраменкова, Т.О.Репіна, Р.А.Смирнова, Т.М.Титаренко, В.С.Мухіна); наукові праці з проблеми морального розвитку особистості (Л.В.Артемова, В.У.Кузьменко, Т.І.Поніманська, Ю.О.Приходько, К.І.Чорна).
    Обґрунтованість та достовірність положень, висновків і рекомендацій обумовлена визначеністю теоретико-методологічних позицій; інтеґруванням філософських, психолого-педагогічних підходів у розробці провідних ідей; єдністю теоретичних та емпіричних методів, адекватних предмету, об’єкту, меті і завданням; тривалістю та достатньою репрезентативністю вибірки досліджуваних, кількісним і якісним аналізом досліджуваних залежностей; позитивним результатом рекомендацій, впроваджуваних у педагогічну практику.
    Надійність на вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, доцільністю та ефективністю поєднання якісного і кількісного аналізу експериментальних даних.
    На захист виносяться:
    - критерії і показники становлення вікової норми гуманних взаємин старших дошкільників;
    - авторська програма гуманізації взаємин в одно- та різностатевих угрупованнях;
    - педагогічні умови гуманізації взаємин дітей у сім'ї та дошкільному навчальному закладі.
    Наукова новизна дослідження полягає у:
    - науковому обґрунтуванні вікової специфіки гуманних взаємин старших дошкільників;
    - визначенні суті та структури гуманної взаємодії дошкільників в одно- та різностатевих угрупованнях;
    - розробці критеріів оцінювання ступеня гуманності взаємин дітей дошкільного віку;
    - встановленні статево-рольових стандартів спілкування хлопчиків
    і дівчаток;
    - розробці комплексу гуманізуючих впливів на характер спілкування дошкільників в одно- та різностатевих угрупованнях.
    Теоретичне значення: науково обґрунтована теоретико-експериментальна модель гуманізації взаємин в одно- та різностатевих угрупованнях старших дошкільників, що надає можливість визначення об'єктивної значущості та суб'єктивного смислу для них партнера у взаємодії; розкрито зміст, структурні складники та типологію взаємин хлопчиків і дівчаток дошкільного віку, виявлено вплив сімейного та суспільного виховання, значення базових форм моральності для дітей цього віку.
    Практичне значення здобутих результатів полягає у створенні програми гуманізації взаємин дошкільників в одно- та різностатевих угрупованнях; методичних рекомендаціях для батьків і педагогів. Авторська програма і рекомендації містять опис сучасних виховних технологій, що сприяють вихованню вміння дошкільників орієнтуватися на високі стандарти якості спілкування. Матеріали можуть бути використані педагогами різних типів дошкільних навчальних закладів, соціальними педагогами, практичними психологами, викладачами і студентами педагогічних навчальних закладів. Результати наукового дослідження можуть мати широке застосування у дошкільних навчальних закладах, у підготовці та перепідготовці педагогічних кадрів для цих закладів.
    Особистий внесок здобувача полягає у науковій розробці, обґрунтуванні та апробації педагогічних умов становлення гуманних взаємин старших дошкільників; побудові структурно-функціональної моделі
    спілкування дітей; створенні науково-методичних матеріалів, що входять до
    програмно-методичного забезпечення Базового компонента дошкільної освіти в Україні.
    Апробація та впровадження результатів дослідження відбувалася на всеукраїнських і міжрегіональних науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми дошкільного виховання” (м. Рівне, 1997), Виховання патріотизму у дітей та учнівської молоді в сучасних соціально-економічних умовах” (м. Київ, 1998), Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку” (м. Київ, 1998), Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. Проблеми та перспективи впровадження в практику” (м. Київ, 1999), Іван Стешенко відомий діяч освіти та культури України” (м. Київ, 1999); науково-методичній конференції Грінченківські читання 96: Освіта. Гуманізація. Вчитель.” (м. Київ, 1996); науково-методологічних конференціях аспірантів КМІУВ ім. Б. Грінченка (м. Київ, 1997-1999 р.р.); міських, обласних науково-практичних семінарах з проблем дошкільного виховання (1993-2003 р.р.); курсах підвищення кваліфікації працівників дошкільних навчальних закладів та районних відділів освіти м.Києва при КМПУ ім.Б.Грінченка (1993-2003 р.р.); засіданнях кафедри теорії і методики дошкільного виховання, науково-методичних радах, Вченій раді КМПУ ім. Б.Грінченка (1993-2002 р.р.). Впровадження результатів дослідження здійснювалося автором шляхом семінарської та консультативної роботи зі студентами дошкільного факультету КМПУ ім. Б.Грінченка і педагогами дошкільних навчальних закладів м. Києва та України (довідка № 2/3-5-14 від 04.07.2002 р.).
    Дослідження тривало протягом 1995-2002 р.р. і передбачало кілька етапів.
    На першому етапі (1995-1996 р.р.) здійснювалося теоретичне та практичне осмислення проблеми, формулювалася мета, завдання, гіпотеза, обґрунтовувалися умови, напрями та етапи становлення гуманних взаємин старших дошкільників. Результатами виступили: сформульована тема та
    сформований понятійний апарат дослідження, бібліографічний опис основно
    -го списку літератури, дотичного до теми дослідження.
    На другому етапі (1996-1997 р.р.) розроблялася програма і методика констатуючого етапу експериментального дослідження, визначалися критерії та показники становлення гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку, створювалася типологія одно- та різностатевих угруповань, експериментально перевірялися педагогічні умови ефективного впровадження комплексної системи гуманізації взаємин дітей у практику роботи дошкільних навчальних закладів, корегувалися і вдосконалювалися експериментальні матеріали. Отримані результати: визначено місце дослідження у розв’язанні загальноосвітніх проблем; на основі ґрунтовних висновків, здійснених на підставі результатів вивчення психолого-педагогічних праць та аналізу провідних напрямів розвитку сучасної психології і дошкільної педагогіки, побудована концепція наукового дослідження та розроблені стратегічні лінії її реалізації.
    На третьому етапі (1998-2000 р.р.) проводився контрольний зріз, оцінювалася ефективність гуманістично-спрямованого експериментального впливу, узагальнювалися кінцеві результати науково-дослідної роботи, формулювалися висновки, здійснювалося літературне оформлення та редагування дисертаційних матеріалів, розроблялися методичні рекомендації для батьків, педагогів дошкільних навчальних закладів з питань забезпечення оптимальних умов гуманізаії взаємодії старших дошкільників. Досягнуто таких результатів: складена цілісна детальна програма дослідження; визначено умови проведення експерименту; розроблено напрями дослідження; з’ясовано реальний стан взаємин дітей старшого дошкільного віку, обізнаності дорослих щодо їх особливостей; виокремлено індивідуальний та статевий аспекти взаємин досліджуваних; створена дослідницька модель оптимізації становлення гуманних взаємин дошкільників.
    Четвертий етап (2000-2001 р.р.) включав обробку та аналіз результа-тів експериментального дослідження, формулювання узагальнень та висновків. Результатами виступили висновки, зроблені за даними результатів проведеного аналізу, які, крім текстового матеріалу, були оформлені у вигляді таблиць та схем.
    П'ятий етап (2001-2002 р.р.) передбачав літературне оформлення дисертаційного дослідження, наукову експертизу та підготовку матеріалів до захисту. Як результат - наявність цілісного самостійного наукового дослідження.
    Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у 10 публікаціях: 1 - методичній рекомендації, 6 - статтях, 3 матеріалах доповідей науково-практичних конференцій.

    Структура дисертації відповідає методології наукового дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічують 229 найменувань та 6 додатків на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 214 сторінок. З них 174 сторінки основного тексту, вона містить 19 таблиць, 5 ілюстрацій на 14 сторінках.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ



    Результати проведеного дослідження доводять ефективність запровадженої цілісної моделі педагогічних умов, які сприяли становленню гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку в одно- та різностатевих угрупованнях. Дослідження підтвердило основні положення гіпотези і дозволило зробити такі висновки:
    1. Гуманні взаємини старших дошкільників є взаємоспрямованим і позитивно забарвленим звя’зком партнерів, здатних до встановлення, узгодження та збереження контактів, розгортання конструктивної спільної діяльності. Взаємоінтерес, взаєморозуміння, взаємопідтримка проявляються в культурі поведінки, в емоційному переживанні задоволення від спільного результату діяльності та процесу спілкування,. Цілеспрямований вплив зовні виступає як кроком до виникнення гуманних взаємин, а необхідною і вирішальною умовою їх становлення та розвитку є добровільне усвідомлене оволодіння індивідом системою загальноприйнятих норм і правил, понять і уявлень.
    2. Становлення та розвиток гуманних взаємин відбувається у специфічних для дошкільного віку видах діяльності: продуктивній, ігровій, художній і спілкуванні. Зміст, форма та динаміка взаємин старших дошкільників суттєво залежить від специфіки їх виховання в сім’ї та дошкільному навчальному закладі. Характер взаємин батьків і педагогів з дітьми слугують орієнтовною моделлю побудови старшими дошкільниками контактів з однолітками, проте однозначно їх не визначають. Сімейний еталон має певний вплив, але якщо він не спрацьовує, то дитина видозмінює його в залежності від інтересу, спільної діяльності. Дошкільник виробляє власну манеру, стиль побудови взаємин у відповідності з тими нормами і правилами, які існують у товаристві однолітків. Зважаючи на стилі спілкування в сім’ї, де домінуючим є авторитарний, відмічаємо, що в колі однолітків дошкільники надають перевагу партнерському стилю. Такий вибір дитини на користь останнього уможливлює входження її до спільноти ровесників, перебування там тривалий час, побудову партнерської взаємодії, що позначається на особистісних стосунках в реальному житті. Значною мірою на взаємини дошкільників впливають індивідуальний досвід, вміння налагоджувати взаємодію та прихильність до ровесника.
    3. У дослідженні розроблено критерії та показники розвитку гуманних взаємин в ранньому онтогенезі. Основними з них є:
    - орієнтація дитини на чесноти партнера та соціально схвалювані норми взаємодії, що мають прояв у обізнаності щодо якостей однолітка, його поведінки та адекватному їх оцінюванні;
    - позитивна емоційна налаштованість на однолітка та на взаємодію з ним проявляється у симпатії, терплячості, емоційній сприйнятливості ровесника;
    - дійове сприяння дитини створенню конструктивної спільності полягає у бажанні і здатності підтримувати продуктивні дії, в узгодженості останніх з партнерами, у культурі взаємин.
    Базуючись на сукупності показників основних критеріїв, виділено чотири рівні розвитку гуманних взаємин старших дошкільників та виявлено групи дітей, що відповідають узагальненим характеристикам кожного рівня. Такий розподіл не є остаточно закріпленим, він набуває якісної та кількісної мінливості в залежності від емоційного забарвлення конкретної ситуації та ефективності застосування педагогічного впливу.
    4. Статева належність впливає на зміст, форму й динаміку взаємин дошкільників. Дівчатка характеризуються кращою обізнаністю щодо сутності та важливості гармонійних взаємин, однак у спільній діяльності здебільшого керуються власним емоційним ставленням до ровесниці, та ставленням до неї дорослого. Вони рідше, ніж хлопчики, припускаються порушень загальноприйнятих норм поведінки. У хлопчиків домінує ділове спілкування, орієнтація на спільну з партнерами діяльність, їхня висока рухова активність спричиняє порушення соціально схвалюваних норм і правил взаємодії, що в цілому не спотворює взаємин дошкільників. Різна статева характеристика угруповань ускладнює процес визначення міри гуманності хлопчиків і дівчаток. Домінуючі угруповання, які виникають з ініціативи дітей на основі взаємних симпатій, де кількість партнерів не перебільшує 2-3 особи, мають яскраво виражений одностатевий склад та характеризуються стійкістю, змістовністю. Значний шанс на збереження тривалості та динамічне розгортання сюжетних ліній гри мають ті угруповання дівчаток, які утворилися на основі дружби. Дівчатка ретельніше виконують вироблені спільнотою правила, орієнтуючись на дорослого. Хлопчики ж в критичній для себе ситуації здатні відмовитися від обовя’зковості правил, не заперечуючи їхньої важливості загалом. Педагогічний систематичний вплив щодо поєднання в ситуацію приємної взаємодії дошкільників різної статі дає позитивні результати у кількісній і якісній характеристиці угруповань.
    5. Прихильність до однолітка значною мірою визначає ступінь гуманного ставлення дошкільника до нього. Цей процес ускладнюється стосовно тих, до кого дитини ставиться індиферентно або неприязно, що позначається на портреті” гуманних взаємин дітей старшого дошкільного віку, особливостях дитячого угруповання як феномену раннього онтогенезу. Забезпечення гуманного виховного середовища, створення сприятливого психологічного клімату уможливлює зростання обізнаності дошкільників щодо поведінки, якостей, індивідуальності однолітка. Педагогічний вплив забезпечує ефективність і достатню частоту контактів між дошкільниками незалежно від рівня прихильності. Позитивна емоційна налаштованість на взаємодію з ровесником виникає на основі терплячості, симпатії. У спеціально організованих умовах виникає така вибіркова ознака прихильності, яка раніше між окремими дітьми не фіксувалася: дружня і приязна. Дошкільники яскраво демонструють прихильність до тих ровесників, які задовольняють їхню потребу в доброзичливій увазі. Індикатором рівня прихильності виступають вчинки дітей стосовно однолітків у процесі спілкування.
    6. У спеціально організованих умовах вдається відкрити дитині привабливі сторони, чесноти, своєрідність раніше байдужих і неприємних однолітків, адекватно оцінюючи їхні вчинки, поведінку, зародити інтерес до них, сприяти налагодженню ширших контактів. Процес зародження взаємних симпатій різноплановий, тривалий і можливий виключно за умови виникнення стійкого інтересу до ровесника. Спільна діяльність сприяє розвитку міжособистісних взаємин, ціннісного ставлення до партнера.
    7. Мінімально достатнім набором педагогічних умов, що сприяють становленню гуманних взаємин в дошкільному віці, є:
    - наявність сприятливого психологічного клімату та окультурених взаємин;
    - прийняття дорослим і дитиною унікальності та своєрідності кожної особистості;
    - розвиток емоційної чутливості, сприйнятливості дитини, зба-гачення її внутрішнього світу, розширення уявлень про людські стани та їх причини;
    - культура комунікації, зокрема мовленнєвої, у налагодженні взає-модії;
    - вправляння в умінні встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними проявами поведінки.
    8. Створення оптимальних умов для розширення і поглиблення знань, уявлень та емоційних вражень дітей старшого дошкільного віку в ході перцептивної, художньої, ігрової діяльностей сприяє формуванню у них позитивного образу іншого та самих себе, оволодінню ними елементарними формами гуманної взаємодії, схильності до емпатії, виробленню орієнтацій на моральні норми спілкування. Вони суттєво вплинули на кількісний розподіл дошкільників за рівнями розвитку гуманних взаємин. Активізація емоційно-чуттєвої сфери дошкільників здійснювалася шляхом залучення їх до участі в різних видах художньої, театралізованої діяльності, що є передумовою для практичної реалізації гуманної взаємодії з однолітками. Через активне приміряння” дітьми привабливих ролей актуалізувалася краса гуманних взаємин та проектувалася на реальне життя.
    9. У дослідженні теоретично та експериментально показано, що стихійно досягнутий рівень морального розвитку дошкільників недостатньо забезпечує гуманну взаємодію з однолітками. Спроектована модель гуманних взаємин виявилася продуктивною, позитивно вплинула на формування таких їх характеристик, як стійкість, тривалість, ефективність та позитивне емоційне забарвлення. Створена цілісна гармонійна методика дослідження виступає запорукою ефективності та об’єктивності наукового пошуку.
    Вважаємо, що набутий дошкільниками досвід гуманної взаємодії з ровесниками має резерви. Дослідження не вичерпує всієї глибини проблеми і потребує подальшої експериментальної роботи, зокрема, в дослідженні наступності виховання гуманних взаємин у дошкільному навчальному закладі та сім’ї; вивченні впливу вікових та статевих особливостей на характер взаємин молодших школярів; з’ясуванні часу виникнення елементів гуманної взаємодії з однолітками.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абраменкова В.В. Роль совместной деятельности в проявлении гуман­ного отношения к сверстнику у дошкольников: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ АПН СССР. - М., 1981. 27 с.
    2. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе// Вопросы психологии - 1987.-№ 5.-С.70-78.
    3. Абраменкова В.В. Развитие гуманных отношений ребенка и социальная психология детства// Вопросы психологии. - 1986. - №4. - С. 27-36.
    4. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. 335 с.
    5. Алєксєєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 116 с.
    6. Алєксєєнко Т.Ф. Ціннісні орієнтації сімейного виховання// Рідна школа.- 1977 .- № 10. - С. 68 - 70.
    7. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! Пособие для учителя. - 2-е изд.. - М.: Просвещение, 1988. - 208 с.
    8. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. - К.: Рад. школа, 1991. 110 с.
    9. Амонашвили Ш.А. Создание человека. - М.: Знание, 1982. 95 с.
    10. Ананьев Б.Г. О проблеме современного человекознания. - М.: Наука, 1977. 380 с.
    11. Антонова Т.В. Воспитание приветливости в общении со сверстниками// Дошкольное воспитание. - 1977. - №5. - С. 14-19.
    12. Антонова Т.В. Особенности общения старших дошкольников со сверстниками// Дошколъное воспитание. - 1975. - № 10. - С. 34 - 38.
    13. Антонова Т.В. Роль общения в регулировании отношений детей до­школьного возраста в игре: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07/ НИИ дошкольного воспитания АПН СССР. - М., 1983. 23 с.
    14. Анциферова Л.И. Эпигенетическая концепция развития личности Эрика Г. Эриксона// Принцип развития в психологи/ АН СССР, Ин-т психологии/ Отв. ред. Л.И. Анциферова .- М.: Наука, 1978. - С. 212-243.
    15. Аркін Ю.А. Виховання дитини-дошкілъника в сім’ї (Як виховати дитину здоровою і міцною). - К.: Рад. школа, 1940. - 47 с.
    16. Артемова Л.В. Содержание и организация общения дошкольников как средство нравственного воспитания: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01/ Тбилисский гос. ун-т. - Тбилиси, 1985. - 51 с.
    17. Арутюнова Л.А. Пути и средства воспитания мальчиков и девочек в семье (на материале Армянской ССР): Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01/ НИИ дошкольного воспи­тания АПН СССР. - М., 1988.- 24 с.
    18. Архангельский Л.М. Социально-этические проблемы теории личности. - М.: Мысль, 1974. 221 с.
    19. Ахунджанова С. А. Особенности форм и функций речи дошкольника в различных ситуациях общения: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М. , 1987. 17 с.
    20. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Ред. журналу Дошкільне виховання,” 1999. - С. 11-53.
    21. Балл Г. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи// Кроки до компетентності та інтеграції в суспільстві: Науково-методичний збірник/ Ред. колегія Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор) та ін. - К.:Контекст, 2000. - С. 94-97.
    22. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Донецк: Ровесник. - 1993. 46 с.
    23. Балл Г.О.Гуманістичні засади педагогічної діяльності// Педагогіка і психологія. - Вісник АПН України .- I997. - №2. С .З-12.
    24. Башлакова Л.Н. Влияние общения воспитателя с дошкольниками на взаимоотношения детей: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07// НИИ дошкольного воспитания АПН СССР. - М., 1986. 24 с.
    25. Бєлоусова В.О. Гуманізація відносин у сучасній школі// Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник/ Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г. Єрмаков (наук. ред.) та ін. - К. :ІЗМН, 1996. - С. 298 - 312.
    26. Бех І.Д. Гуманізм у вихованні підростаючої особистості// Рідна школа. -1995. - № 9. - С. 22 - 24.
    27. Бех И.Д. Нравственность личности: Стратегия становления. - Ровно: Редакц.-издат. отдел управл. по печати, 1991. 146 с.
    28. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-метод. посібник. - К.:ІЗМН, 1998. 204 с.
    29. Біленька Г.В. Розвиток творчості дітей на заняттях// Українське дошкілля: проблеми, пошуки, знахідки: Матеріали доповідей міжвузівської науково-практичної конференції. - Умань: УДПІ ім. П.Г.Тичини, 1996, С .67 - 69.
    30. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія. - К.: ІЗМН, 1997. 192 с.
    31. Бодалев А.А. Формирование понятий о другом человеке как личности. - Ленинград: Из-во ЛГУ им. А.А.Жданова, 1970. 135 с.
    32. Бодалев А.А. Личность и общение. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. 328 с.
    33. Божович Л.И. Воспитание как целенаправленное формирование личности ребенка// Вопросы психологии. - 1974. - № 1.- С. 33-40.
    34. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Педагогика, 1968. 426 с.
    35. Боришевский М.И. Особенности отношения ребенка к правилам поведения в игровой ситуации// Вопросы психологии. - 1965. - № 4. -С.44 - 55.
    36. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. - СПб.: Питер, 2001. 304 с.
    37. Брунер Джером С. и др. Исследование развития познавательной дея­тельности/ Под ред. Дж. Брунера и др. Пер. с англ. М.И. Лисиной. - М.: Педагогика, 1971. - 391 с.
    38. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. -К.: Рад.школа, 1973. 176 с.
    39. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. - М.: Мысль, 1988. 216с.
    40. Бучківська В.В. Взаємини в дитячому колективі умова особистісно-орієнтованого педагогічного процесу// Педагогіка і психологія. - 2000. -№ 1. -К.: Педагогічна думка. С. 72 - 76.
    41. Вахтеров В.П. Предметный метод обучения// Бунаков Н.Ф. и др. Учителю начальной школы. - М.: Просвещение, 1964. - С. 270 - 272.
    42. Ветрова В.В., Смирнова Е.О. Ребенок учится говорить. М.: Знание, 1983. 96 с.
    43. Ветрова В.В. Особенности речи дошкольников в ситуации вербального управления деятельностью// Психологические проблемы обучения и воспитания дошкольников. - Душанбе, 1981. 96 с.
    44. Взаимоотношения детей в совместной деятельности и проблемы во­спитания: Сб. науч. трудов/ Ред. С.Г.Якобсон, Ф.Т.Михайлов. - М.: НИИ ОП АПН СССР, 1976. 189 с.
    45. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. - СПб: Союз, 1997.- 224 с.
    46. Выготский Л.С. Игра в психическом развитии ребенка// Вопросы психо­логии.- 1966. - № 6. - С. 62 - 76.
    47. Выготский Л.С. Мышление и речь: Психологические исследования / Г.Н.Шелогурова (ред). - М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
    48. Внешняя среда и психическое развитие ребенка/ Под ред. Р.В.Тонковой-Ямпольской и др. - М.: Медицина, 1984. 206 с.
    49. Воспитание гуманных чувств у детей/ Под ред. Л.Н.Проколиенко, В.К.Котырло. - К.: Рад. школа., 1987. 174 с.
    50. Газман О.С. Пути и проблемы развития дошкольного воспитания/ Новое педагоги­ческое мышление/ Под ред. А.В.Петровского. - М.: Педагогика, 1989. - С. 238 - 257.
    51. Галигузова Л.И. Зарождение общения между детьми в раннем возрасте// Генетические проблемы социальной психологии: Сб.статей/ Под ред. Я.Л. Коломинского, М.И. Лисиной. - Минск: Университетское, 1985. 207с.
    52. Галигузова Л. И. Развитие потребностей в общении со сверстниками в раннем возрасте// Новые исследования в психологии. - 1978. - № 2. - С.58-60.
    53. Галигузова Л. И., Смирнова Е.О.Ступени общения: от года до семи лет. -М.: Просвещение, 1992. 143 с.
    54. Галигузова Л.И. Формирование потребности в общении со сверстника­ми у детей раннего возраста// Развитие общения дошкольников со сверстниками/ Под ред. А.Г.Рузской. - М.: Педагогика, 1989. С .33 - 54.
    55. Ганошенко Н.И., Рузская А.Г. Развитие потребностей в общении со сверстниками в дошкольном возрасте// Развитие общения дошкольников со сверстниками/ Под ред.А.Г.Рузской. - М.: Педагогика, 1989. - С.74-99.
    56. Гальвецій Д.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання. - К.: 0снова, 1997. 415 с.
    57. Ганич Д.И., Олейник И.С. Русско-украинский словарь. - 5-е изд., стер. - К.: Рад.школа, 1991. - С. 28.
    58. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. - К.: Рад.школа, I990. I60 с.
    59. Годовикова Д.Б. Влияние общения с взрослыми на общение детей со сверстниками// Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии/ Под ред. М.И.Лисиной. - М.: Педагогика, 1980. С. 17 - 24.
    60. Гончаренко А.М. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні/ За науковою редакцією О.Л.Кононко. Колектив авторів: Артемова Л.В., Баглаєва Н.І., Бєлкіна Е.В., Богуш А.М., Буркіна Н.С. та інші. - К.: Ред. журналу "Дошкільне виховання", 1999. - С. 32 - 33, 35 - 37, 48.
    61. Гончаренко А.М. Взаємини однолітків у дошкільному закладі //Дошкільне виховання. - 1999. - № 9. - С. 4 - 7.
    62. Гончаренко А.М. Вплив мовленнєвого спілкування на гуманізацію взаємин дошкільників// Актуальні проблеми дошкільного виховання: Міжвузівський збірник наукових праць/ За ред. академ. АПН України А.М.Богуш і доц. Т.І.Поніманської. - Рівне, 1997. - С. 99 - 100.
    63. Гончаренко А.М. Казка як засіб розвитку мовлення дитини // Порадник методиста-97: Книга метод. рекомендацій. - Ч. 1. - К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка, 1997. - С. 179 - 183.
    64. Гончаренко А. М. Народна педагогіка про статеве виховання// Індивідуальний підхід: його сутність і шляхи реалізації у вихованні дошкільників. - К.: Освітянин, 1996. - С. б2 - 73.
    65. Гончаренко А.М.Особливості виховання гуманних взаємин хлопчиків та дівчаток дошкільного віку// Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. - К.: Педагогічна думка, 1999. - Кн. 2. - С. 102 - 109.
    66. Гончаренко А.М. Педагогічні умови становлення гуманних взаємин в групі дошкільників реабілітаційного багатопрофільного центру// Кроки до демократичної освіти. - Березень. - 2002. - С. 20 - 21.
    67. Гончаренко А. М. Педагогічні умови та шляхи формування гуманних взаємин старших дошкільників// Теоретико-методичні проблеми навчання і виховання. - К.: Фснікс, 2000. - С. 14 - 22.
    68. Гончаренко А. М. Слово як засіб формування національної самосвідомості і духовності особистості// Українська родина: Наук.-методичний посібник/ Укл. і наук. ред. Т.І. Люріна., В.Г. Слюсаренко, М.Г. Тараненко. - К.:КМІУВ ім. Б. Грінченка, 1998. - С. 563 - 571.
    69. Гончаренко А.М.Формування взаємин дошкільнят у різновіковій групі// Дошкільне виховання. - 2000. -№ 9. - С. 10 - 11.
    70. Гончаренко А.М. Характеристика взаємин старших дошкільників у в одно- та різностатевих угрупуваннях// Збірник наукових праць: педагогічні науки/ Ред. кол. Бібік Н.М. та інші. - К.: КМІУВ, 1999. С.102 - 109.
    71. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Педагогічна сутність гуманітаризації шкільної освіти// Рідна школа. - 1994. - № 3. - С. 30 - 33.
    72. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - С. 38.
    73. Горелов И.Н. Невербальные компоненты в коммуникации. -М.: Наука, 1980. 104 с.
    74. Гостюхина О.М.Влияние самодеятельных игровых объединений на фор­мирование справедливых отношений дошкольников: Автореф. дис.. .канд. пед. наук: 13.00.01/ НИИ дошкольного воспитания АПН СССР. -М., 1984. 24 с.
    75. Градусова Л.В. Педагогические особенности нравственного воспита­ния мальчиков-дошкольников в сюжетно-ролевых играх героической тематики: Аврореф. дис... канд. педаг. наук: 13.00.01/ НИИ дошкольного воспитания АПН СССР. - М., 1990. 17 с.
    76. Гуманистическая мысль, школа и педагогика эпохи позднего средне­вековья и начала нового времени: Исследования и материалы/ К.И.Салимова. - М.: НИИ общей педагогики АПН СССР, 1990. 200 с.
    77. Деревянко Р.И. Особенности мотивов общения со взрослыми и сверстни­ками у дошкольников: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ НИИ общей и педагогической психологии АПН СССР. -М., 1983. 26 с.
    78. Державна національна програма Освіта”. Україна ХХІ століття. - К.: ІСД освіти України, 1994.- 61с.
    79. Димитров И. Связь особенностей образа самого себя у дошколь-ников с типом их целостной деятельности// Исследования по проблемам воз­растной и педагогической психологии/ Под ред. М.И. Лисиной. - М.: НИИОП АПН СССР, 1980. - С. 139 - 159.
    80. Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Мальчики и девочки два разных мира. Нейропсихологи учителям, воспитателям, родителям, школьным психологам. - С.Пб.: Тускарора, 2001. 184 с.
    81. Ерофеева Т.И. Педагогические условия формирования доброжелательных взаимоотношений у детей старшего дошкольного возраста: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01/ НИИ дошкольного воспитания АПН СССР. - М., 1986. 22 с.
    82. Єрмаков I.С. Виховання в контексті життєтворчості особистості/ Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник/ Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (наук. ред.) та ін. - К.: ІЗМН, 1996. - С. 367 - 412.
    83. Закон України Про дошкільну освіту”// Бібліотечка журналу Дошкільне виховання”.- К.: Редакція журналу Дошкільне виховання”, 2001. - С. 4 - 33.
    84. Закревський В.Е. Методика розвитку індивідуальності вихо-ванця// Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник/ Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (наук. ред.) та ін. - К.: ІЗМБ, 1996. - С. 708 - 737.
    85. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности// Принцип развития в психологии/ АН СССР, Ин-т психологии/ Отв.ред. Л.И.Анциферова. - М.: 1978. - С. 243 - 257.
    86. Каган М.С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. 315 с.
    87. Карпинская Н.С. Художественное слово в воспитании детей (ранний и дошкольный возраст). - М.: Педагогика, 1972. 152 с.
    88. Карпова С.Н., Лисюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. - М.: Изд-во МГУ, 1986. 142 с.
    89. Кирилюк А.С. Категория активности: мировоззренческие и методологические функции. - К.: Наукова думка, 1985. 126 с.
    90. Киричок В.А. Формирование гуманных взаимоотношений младших школь­ников во внеурочной деятельности: Дис... канд педаг. наук: 13.00.01. - К., 1987. 230 с.
    91. Киричук В.О. Психолого-педагогічні умови стимулювання соціально-комунікативної активності старшокласників: Автореф. дис канд. педагог. наук: 13.00.01/ Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. - К., 1998. 18 с.
    92. Княжева И.А. Педагогическое условия воспитания и развития мило­сердия у детей старшего дошкольного возраста: Автореф. дис... канд. педаг. наук: 13.00.01/ НИИ дошкольного воспитания АПН РСФСР. - М., 1992. - 17 с.
    93. Ковалев Г. Психология личности. - М.: Просвещение, 1965. 288 с.
    94. Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Ролевая дифференциация пола у дошкольников// Вопросы психологии. 1985. - № 3. - С. 165 - 170.
    95. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в группе сверстников (общение и возрастные особенности): Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.07/ Минский Гос. ун-т им. В.И.Ленина. - Минск, 1977. 59 с.
    96. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском коллективе (Очерк социальной психологии школьного класса). - Минск: Нар. асвета, 1969. 288 с.
    97. Коломинский Я.Л. Социально-психологическая характеристика детских коллективов// Вопросы психологии. 1974. - № 3. - С. 31 - 40.
    98. Комиссаренко Т.И. О контактах со сверстниками// Дошкольное воспитание. 1977. - № 2. - С. 19 - 21.
    99. Кон И.С. Психология половых различий// Вопросы психологии. 1981. -№ 2. - С. 47 - 57.
    100. Кон И.С. Ребенок и обществою. - М.: Наука, 1988. 270 с.
    101. Кононко Е.Л. Я сам - К.: Рад. школа, 1983. 96 с.
    102. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. К.: Рад. школа, 1991. 224с.
    103. Кононко О.Л. Ціннісне ставлення до себе// Мистецтво життєтворчості особистості. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 96 - 126.
    104. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). - К.: Освіта, 1998. 225 с.
    105. Кононко О.Л. Психологічні основи особистіcного становлення дошкільника (Системний підхід). - К.: Стилос, 2000. 336 с.
    106. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції/ А.Погрібний, А.Алексюк, О.Вишневський та ін. Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г.Ващенка. Ін-т українознавства Національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - К.: Школяр, 1997 151 с.
    107. Конюхов Н. И. Словарь-справочник практического психолога. - Воронеж: Из-во НПО МОДЭК”, 1996. - С. 22, 107.
    108. Корницкая С.В. Влияние содержания общения со взрослым на отношение к нему ребенка: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/ НИИ общей и педагогической психологии АПН СССР.- М., 1975.- 23 с.
    109. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості/ За ред. Л.М. Проколієнко. - К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.
    110. Кошелева А.Д. Эмоциональное развитие дошкольника: Пособие для воспитателей детского сада /Под ред. А.Д.Кошелевой. - М.: Просвещение, 1985. 175 с.
    111. Критерії моральної вихованості молодших школярів: Книга для вчителя/ За ред. І.Д.Беха, С.Д.Максименка. - К.: Радянська школа, 1989. 96 с.
    112. Кудрявцева Е.А. Педагогические особенности нравственного воспитания девочек старшего дошкольного возраста: Афтореф. дис... канд. пед .наук: 13.00.01/ НИИ дошкольног
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины