ВИКОРИСТАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ 6-РІЧНОГО ВІКУ : ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПОЗНАВАТЕЛЬНЫХ ЗАДАНИЙ ОПЕРЕЖАЮЩЕГО ХАРАКТЕРА В процессе УЧЕБЫ ДЕТЕЙ 6-ЛЕТНЕГО ВОЗРАСТА

brief description

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди

На правах рукопису

ГОЛУБ Наталія Михайлівна

УДК 372.4

ВИКОРИСТАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ
6-РІЧНОГО ВІКУ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
ГРИНЬОВА Валентина Миколаївна

Харків 2005

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ
ЗАВДАНЬ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В ПРОЦЕСІ НАВ-
ЧАННЯ 6-РІЧНИХ УЧНІВ
1.1 Особливості навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів . . 10
1.2 Сутність пізнавальних завдань випереджаючого характеру . . . . . . 21
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
ВИКОРИСТАННЯ ВЧИТЕЛЕМ ПІЗНАВАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ВИ-
ПЕРЕДЖАЮЧОГО ХАРАКТЕРУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1 Загальна методика проведення експериментальної роботи . . . . . . 42
2.2 Реалізація педагогічних умов використання пізнавальних завдань
випереджаючого характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49
2.2.1 Забезпечення перспективної спрямованості навчання та реалізація
дидактичних функцій системи пізнавальних завдань випереджаю-
чого характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . 50
2.2.2 Створення розвивального середовища для навчально-пізнаваль-
ної діяльності дітей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126
2.3 Аналіз результатів експерименту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .155
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .200
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .236

ВСТУП

Сучасні соціально-економічні умови вимагають нового науково-методо-логічного підходу до організації в школі навчального процесу. Реформування шкільного навчання має здійснюватися на принципах гармонізації та гуманізації і бути спрямованим на формування наукового світогляду школяра, виховання в нього активної життєвої позиції. Треба навчати учня орієнтуватися в потоці інформації, самостійно поповнювати свої знання, виявляти творчий підхід до розв’язання навчально-пізнавальних завдань.
Як свідчать наукові дослідження (Ш.Амонашвілі, Н.Бібік, Л.Божович, Н.Гавриш, В.Гриньова, М.Данилов, О.Киричук, Б.Коротяєв, В.Лозова, Г.Поно-марьова, В.Паламарчук, О.Савченко, Л.Хомич, Т.Шамова, Г.Щукіна та ін.), формування активного мислення, свідоме, міцне і дієве засвоєння знань, умінь, навичок, розвиток творчих сил особистості є результатом її власної активної пізнавальної діяльності.
Зі вступом до школи провідною діяльністю 6-річних дітей поступово стає навчальна діяльність, при цьому надзвичайно важливим є не лише забезпечення якісного оволодіння учнями програмною інформацією, але й виховання в них позитивного ставлення до процесу навчання, формування пізнавальної активності і самостійності, розвиток розумових і творчих здібностей.
Початок навчання у школі для багатьох 6-річних дітей пов’язаний із значними навантаженнями, до того ж характер і темпи оволодіння навчально-пізна-вальною діяльністю не завжди відповідають загальній розумовій здатності дітей такого віку до засвоєння знань, умінь, навичок, визначених змістом програми. У зв’язку з цим у них часто виникають різноманітні утруднення.
Аналіз праць учених Ш.Амонашвілі, Ю.Гільбух, З.Калмикової, Н.Мен-чинської, Л.Славіної свідчить, що неспроможність учнів долати труднощі часто знижує їхню активність, викликає страх, почуття дискомфорту, негативно відбивається на успішності в навчальній роботі. Одночасно зіткнення школярів з доступними для них утрудненнями й успішне їх подолання сприяє розвитку психічних функцій, позитивних особистісних якостей, забезпечує більш високі показники научуваності дітей (Ш.Амонашвілі, В.Давидов, Д.Ельконін, Л.Зан-ков та ін.).
Успішність 6-річних учнів забезпечується шляхом цілеспрямованого формування і розвитку їхньої навчально-пізнавальної діяльності (В.Давидов, Д.Ельконін), пізнавальної активності і самостійності (Н.Бібік, О.Савченко, Н.Скрипченко), а також перспективною спрямованістю навчання (О.Савченко).
Формуванню в дітей указаного віку пізнавальних процесів сприяє застосування в навчанні різноманітних пізнавальних завдань. Їх розв’язання поєднується з необхідністю подолання учнями пізнавальних утруднень, які плануються” вчителем і за умови їх посильності для дітей мають позитивний вплив на розвиток їхньої мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, сприяють оволодінню стрижневими поняттями певної галузі знань, прийомами і методами навчально-пізнавальної діяльності.
Перспективна спрямованість у навчанні дозволяє підготувати учнів до зас-воєння найбільш складних для них знань, оволодіння складними вміннями, навичками і таким чином сприяє попередженню виникнення тих утруднень, які знижують їхню успішність у вивченні змісту програми. Для забезпечення перспективної спрямованості в шкільній практиці широко використовуються елементи випереджаючого навчання.
У психолого-педагогічній літературі розглядається роль випереджаючого навчання в ліквідації відставання, неуспішності учнів (Г.Данилочкіна, С.Лисен-кова), у формуванні пізнавальної активності, самостійності, усвідомлених нав-чальних інтересів (М.Данилов, Т.Ільїна, С.Калініна, Е.Мінгазов, О.Пєхота, М.Пісоцька, І.Трубавіна, Т.Шамова), у процесі розвитку творчості школярів (Б.Коротяєв, П.Підкасистий).
Щодо визначення сутності, характеристики та форм включення виперед-
жаючих завдань у навчально-пізнавальну діяльність школярів, то більшість
авторів розглядають їх стосовно роботи з учнями старших класів. У навчанні молодших школярів знайшли застосування методики випереджаючого навчання С.Лисенкової, І.Трубавіної, однак розраховані вони на 7-9-річних учнів.
Не викликає сумніву доцільність використання пізнавальних завдань та елементів випереджаючого навчання і в роботі з 6-річними учнями, а відсутність теоретичного обґрунтування питання про застосування завдань, які є одночасно і пізнавальними, і випереджаючими, з метою формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних дітей зумовила вибір теми дослідження: Використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисе-
ртаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах (РК № 1 200199004104)”. Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 6 від 31 жовтня 2003 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 23 грудня 2003 року).
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов застосування вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання дітей 6-річного віку.
Відповідно до мети сформульовані основні завдання дослідження:
1. На основі аналізу наукової літератури визначити сутність пізнавального зав-дання випереджаючого характеру.
2. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови застосування в навчальному процесі пізнавальних завдань випереджаючого характеру з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей 6-річного віку.
3. Розробити систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру.
4. Експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують ефективне використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей.
5. Розробити методичні рекомендації для вчителів початкових класів щодо зас-тосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в навчанні учнів 6-річного віку.
Об’єкт дослідження процес навчання учнів 6-річного віку.
Предмет дослідження педагогічні умови використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей.
У ході дослідження визначено гіпотезу: використання вчителем пізнавальних завдань випереджаючого характеру позитивно впливатиме на успішність у навчанні, розвиток розумових і творчих здібностей учнів, якщо вказані завдання:
1) становитимуть систему, що забезпечує перспективну спрямованість нав-
чання і реалізує освітню, розвивальну, виховну, евристичну, мнемічну, системотворчу функції;
2) сприятимуть створенню розвивального середовища для здійснення нав-
чально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.
Методологічну основу дослідження становлять: філософські, психологічні та педагогічні концепції про діяльнісну, творчу сутність особистості, комплексний підхід до вивчення закономірностей та особливостей розвитку дитини, системний підхід до педагогічних процесів і явищ.
Вихідні положення дослідження базуються на Законі України Про освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України, Національній програмі Освіта” (Україна XXI століття), цільовій комплексній програмі Учитель”, Концепції педагогічної освіти” та інших державних нормативних документах.
Теоретичний фундамент дослідження становлять положення і висновки,
які стосуються:
· теорії діяльності, розвитку особистості, психічного розвитку дитини
(Б.Ананьєв, Дж.Брунер, Л.Венгер, Л.Виготський, П.Гальперін, О.Запорожець, Г.Костюк, О.Леонтьєв, М.Піддяков, К.Платонов, С.Рубінштейн, Н.Тализіна);
· питань формування та розвитку навчально-пізнавальної діяльності, акти-
вності та самостійності школярів (Л.Арістова, Н.Бібік, Л.Божович, Н.Гавриш, В.Давидов, М.Данилов, Д.Ельконін, Б.Єсипов, І.Лернер, В.Лозова, О.Матюш-кін, М.Махмутов, В.Паламарчук, О.Савченко, Т.Шамова, Г.Щукіна та ін.);
· теорії випереджаючого відображення дійсності (П.Анохін, Н.Бернштейн,
Б.Ломов, І.Павлов, Є.Соколов, Є.Сурков, І.Фейгенберг) та питань випереджаю-чого навчання (Г.Данилочкіна, Т.Ільїна, С.Калініна, С.Лисенкова, Е.Мінгазов, О.Пєхота, М.Пісоцька, І.Трубавіна та ін.).
Відповідно до визначених завдань, з метою перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:
а) теоретичні: аналіз природничо-наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури для порівняння, зіставлення, узагальнення одержаної інформації з метою визначення основних ідей і понять з досліджуваної проблеми;
б) емпіричні: діагностичні методи (анкетування, бесіди); обсерваційні методи (пряме, побічне, включене спостереження, безпосереднє і опосередковане); прогностичні методи (метод експертних оцінок, моделювання, екстраполяція, ранжування); експериментальні методи (педагогічний експеримент); праксиметричні методи (аналіз продуктів діяльності, хронометрування для виявлення результативності експериментальної роботи);
в) статистичні: кількісний і якісний аналіз даних з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів і графічне їх відобра-ження).
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося поетапно, протягом 1996 - 2004 рр.
На першому етапі (1996 1998 рр.) вивчалася й аналізувалася психолого-педагогічна і методична література з проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, сформульовано гіпотезу. Розроблено програму експериментального навчання дітей 6-річного віку в процесі застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру.
На другому етапі (1998 2003 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка гіпотези, корекція експериментальних методик, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів.
На третьому етапі (2003 2004 рр.) проводилася інтегрована обробка даних, зіставлення результатів з метою і гіпотезою та їх аналіз, уточнювалися теоретичні висновки, здійснювалися апробація та оформлення результатів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідження виконувалось на базі дошкільних навчальних закладів № 163, 459 м. Харкова, середніх загальноосвітніх шкіл № 142, 143 м. Харкова.
Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше розроблено систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру з урахуванням психофізіологічних особливостей 6-річних учнів та забезпеченням перспективної спрямованості процесу навчання; розкрито сутність дидактичних функцій пізнавальних завдань випереджаючого характеру (освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системо-творчої); визначено особливості застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру з метою створення розвивального середовища для навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.
Уточнено сутність і структуру дефініції пізнавальне завдання випереджаючого характеру”.
Набули подальшого розвитку засоби формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів, розвитку в них пізнавальної активності та самостійності, розумових і творчих здібностей.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці близько 100 пізнавальних завдань випереджаючого характеру та публікації науково-методичних матеріалів Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей”. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися для організації навчального процесу в початковій школі, оновлення змісту лекційних і практичних занять з педагогічних дисциплін, написання дипломних і курсових робіт та організації педагогічної практики студентів ВНЗ III IV рівнів акредитації, а також у системі підвищення кваліфікації і післядипломної освіти вчителів початкових класів, під час організації психолого-педагогічних семінарів, проведення методичних нарад та ін.
Вірогідність та обґрунтованість результатів і основних висновків дослід-ження забезпечено теоретичною й методологічною обґрунтованістю вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, експериментальною перевіркою гіпотези, отриманням позитивних результатів науково-дослідної роботи в процесі здійснення їх кількісного та якісного аналізу.
Апробація результатів дослідження відбувалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, результати і висновки дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки і валеології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, на міжнародних науково-практичних конференціях: Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Ужгород, 2002 р.); Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2002 р); Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2003 р.); Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (м. Київ, 2004 р.); Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Алушта, 2004 р.).

Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи дошкільних навчальних закладів № 163 (довідка № 87 від 12.05.2005 р.), № 459 (довідка № 102 від 18.08.1998 р.) м. Харкова та середніх загальноосвітніх шкіл № 142 (довідка № 345 від 18.05.2005 р.), № 143 (довідка № 129 від 20.04.2005 р.) м. Харкова.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив визначити сутність пізнавального завдання випереджаючого характеру.
Під пізнавальним завданням випереджаючого характеру розглядаємо зав-дання, що містить певне пізнавальне утруднення, розв’язання якого сприяє одержанню учнями нових знань, умінь, навичок, формуванню пізнавальної активності та самостійності, розвиває інтелектуальні та творчі здібності школярів, а також дозволяє підготувати учнів до оволодіння складною навчальною інформацією на більш віддалених етапах навчальної роботи.
Встановлено, що пізнавальні завдання випереджаючого характеру можуть бути ефективним засобом формування та активізації навчально-пізнавальної діяльності дітей 6-річного віку. Під час використання даних завдань моделю-ються ситуації, в яких діти стикаються з певними пізнавальними утрудненнями і це сприяє пошуку та відкриттю” ними нових знань, засвоєнню нових способів навчально-пізнавальної діяльності. Такий шлях у навчанні має позитивний вплив на розвиток дітей, оскільки сприяє: формуванню стійких пізнавальних інтересів, потреб; успішному оволодінню дітьми програмною інформацією, прийомами розумової діяльності; розвитку емоційно-вольової сфери учнів такого віку.
Пізнавальні завдання випереджаючого характеру сприяють підготовці дітей до оволодіння найбільш складними програмними темами на наступному етапі навчання (впровадження елементів випереджаючого навчання в роботі з 6-річними дітьми ґрунтується на засадах антиципації, аперцепції, навчальної перспективи).
2. Теоретично обґрунтовано, що використання пізнавальних завдань випереджаючого характеру є доцільним та ефективним завдяки впровадженню таких педагогічних умов: 1) зазначені завдання мають становити собою систему, що забезпечує перспективну спрямованість навчання і реалізує освітню, розвивальну, виховну, евристичну, мнемічну, системотворчу функції; 2) зазначені завдання мають сприяти створенню розвивального середовища для
здійснення навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.
3. Розроблено систему пізнавальних завдань випереджаючого характеру, застосування якої забезпечує формування та вдосконалення в 6-річних учнів опорних програмних знань, умінь, навичок, їх розширення й поглиблення, ово-лодіння дітьми способами пізнавальних дій, прийомами навчальної діяльності, розвиток в них розумових і творчих здібностей.
4. Експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують ефективність використання вчителем ПЗВХ у процесі навчання 6-річних дітей:
4.1. Доведено, що перспективна спрямованість навчання під час застосування системи ПЗВХ сприяла оптимізації процесу викладання та засвоєння учнями навчальної інформації; у цьому разі забезпечувалося: врахування особливостей засвоєння дітьми програмного матеріалу, прогно­зування можливих утруднень оволодіння складними для них знаннями, вміннями, навичками. На цій підставі мало місце підвищення успішності учнів експериментальних класів, створено більш динамічну та гнучку систему навчання, за якої раціона­льно використовуються можливості дітей 6-річного віку, враховуються резерви навчального часу, здійснюється індивідуальний підхід.
Обґрунтовано, що найбільш ефективною є комплексна реалізація дидактич-них функцій ПЗВХ (освітньої, розвивальної, виховної, евристичної, мнемічної, системотворчої), що збільшує їх позитивний вплив на навчально-пізнавальну діяльність, пізнавальну активність та самостійність учнів, формування в них розумових і творчих здібностей.
Освітня функція була спрямована на покращення успішності учнів у процесі навчання, її реалізації сприяло застосування таких видів ПЗВХ, як:
1) завдання, що сприяють засвоєнню достатньо складного алгоритму навчаль-них і розумових дій, оволодінню узагальненими способами пізнавальної діяль-ності; 2) завдання, що сприяють опануванню та вдосконаленню тих опорних умінь і навичок, які зазвичай потребують тривалого вправляння з боку дитини; 3) завдання, сутність яких полягає в організації цілеспрямованих спостережень дітей за певними явищами та зв’язками між ними (математичними, мовними, мовленнєвими явищами), що сприяє накопиченню певного емпіричного досвіду і дозволяє в подальшому успішно оволодівати теоретичною інформацією; 4) завдання, особливістю виконання яких є опора на раціональне поєднання мож-ливостей довільного та мимовільного запам’ятовування учнями навчальної інформації; 5) завдання, що спрямовані на формування сенсорно-перцептивної бази, тобто накопичення дітьми сенсорного та практичного досвіду, який полег-шує оволодіння певною програмною інформацією на наступному етапі навчан-ня.6) Завдання, які сприяють формуванню загальнонавчальних умінь і навичок.
Під час реалізації розвивальної функції пізнавальних завдань випереджаю-чого характеру забезпечувався розвиток розумових здібностей 6-річних учнів.
Розвитку мисленевих процесів сприяв комплекс розроблених завдань на:
1) встановлення суперечності; 2) встановлення причинно-наслідкових зв’язків; 3) встановлення схожості та різниці між об’єктами, що порівнюються; 4) зіставлення різних варіантів та дії вибору; 5) виділення певних закономірностей у навчальній інформації; 6) доведення правильності виконаних практичних або розумових дій; 7) пошук і виправлення припущених помилок; 8) висування гіпотез, пропозицій, здійснення певного прогнозу наступних подій.
Виховна функція пізнавальних завдань випереджаючого характеру реалі-зовувалася під час цілеспрямованого формування та розвитку мотиваційного, орієнтаційного, змістово-операційного, емоційно-вольового, контрольно-оцін-ного компонентів пізнавальної активності та самостійності дітей 6-річного віку.
Реалізації евристичної функції найбільшою мірою сприяло застосування завдань, сутність яких полягала у: 1) пошуку дітьми засобу раціональної органі-зації та представлення поданої вчителем навчальної інформації; 2) виявленні певних закономірностей між явищами, об’єктами, подіями, відображенні їх в унаочненій або словесній формі; 3) пошуку засобу раціонального запам’я-товування поданої інформації; 4) пошуку алгоритму необхідних розумових і практичних дій щодо їх виконання; 5) прогнозуванні подальших подій або плануванні своїх наступних дій на підставі аналізу ситуації.
Реалізація мнемічної функції ПЗВХ здійснювалася завдяки раціональному поєднанню довільного і мимовільного запам’ятовування навчальної інформації, що сприяло кращому оволодінню учнями програмним змістом, попередженню їхнього навчального перевантаження.
Реалізація системотворчої функції ПЗВХ забезпечувалася застосуванням у роботі з 6-річними учнями спеціально підібраного їх комплексу, який зумов-лював відповідну систему взаємопов’язаних пізнавальних і навчальних дій дітей під час оволодіння навчальною інформацією, що забезпечувало інтегра-цію певної множини елементів програмного змісту в єдине ціле.
4.2. Установлено, що застосування ПЗВХ сприяло створенню розви-вального середовища. Це потребувало: врахування вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей 6-річного віку; достатню підготов-леність педагога (бачення напрямів перспективної спрямованості в навчальній роботі, методичне опрацювання програмного матеріалу; раціональне та обґрунтоване використання методів, прийомів, засобів у навчально-виховному процесі); організацію виконання учнями ПЗВХ відповідно до тих дидактичних положень, дотримання яких сприяє формуванню мотиваційного, орієнтацій-ного, змістово-операційного, емоційно-вольового, контрольно-оцінного компо-нентів навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.
5. Порівняльний аналіз результатів виконання учнями експериментальних і контрольних класів діагностичних завдань на констатувальному і контроль-ному етапах дослідження виявив позитивний вплив пізнавальних завдань випе-реджаючого характеру на формування та розвиток навчально-пізнавальної діяльності 6-річних учнів.

6. Для вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл та студентів педагогічних навчальних закладів розроблено науково-методичні матеріали щодо застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру у навчанні дітей 6-річного віку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред. Г.И. Щукиной. М.: Просвещение, 1984. 176 с.
2. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. Київ: Рад. школа, 1973. 264 с.
3. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. М.: Просвещение, 1983. 206 с.
4. Амонашвили Ш.А. В школу с шести лет. М.: Педагогика, 1986. 176 с.
5. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск: Университетское”, 1990. 558 с.
6. Альтшуллер Г.С. Найти идею. Введение в теорию решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1991. 223 с.
7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 232 с.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т.2 288 с.
9. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. М.: Ось 89, 2000. С. 4456.
10. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональной системы. М.: Наука, 1980. С. 154180.
11. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. М: Наука, 1979. 454 с.
12. Анохин П.К. Теория отражения и современная наука о мозге. М.: Знание, 1970. 46 с.
13. Анохин П.К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии. 1962. № 7. С. 97111.
14. Аристова Л.П. Активность учения школьника. М.: Просвещение, 1968. 139 с.
15. Артемов А.К. Использование аналогии в обучении математике // Начальная школа. 1987. № 3. С. 3638.
16. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися // Дошкільне виховання.
2000. №5. С. 67.
17.Артемова Т.А., Ковалева А.В. Психологические и физиологические причины сниженного уровня интеллекта детей в общеобразовательной начальной школе // Дефектология. 2000. № 1. С.39.
18. Бабанский Ю.К. Научные основы оптимизации педагогического процесса // Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1989. С. 16248.
19. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. М.: Знание, 1981. 96 с.
20. Байбара Т.Н. Дидактические условия эффективного исполь­зования исследовательского метода в обучении младших школьников: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ педагогики УССР. К., 1988. 24 с.
21. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
22. Балл Г.А. О психологическом содержании понятия задача” // Вопросы психологии. 1970. № 6. С. 7585.
23. Бебришвили Ц. Г. Формирование контроля и самоконтроля в учебной деятельности младших школьников: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ пед. наук им. Я.С. Гогебашвили. Тбилиси, 1982. 27 с.
24. Бергер Э.И. Стимул познавательной перспективы как средство развития
любознательности учащихся в процессе обучения: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Казанский гос. пед. ин-т. Казань, 1980. 18 c.
25. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
26. Бернштейн Н.А. Некоторые назревающие проблемы регуляции двигательных актов // Вопросы психологии. 1957. № 6. С. 7090.
27. Бирюкова Л.А. Прием классификации при обучении матема­тике // Началь-
ная школа. 1988. № 5. С. 3639.
28. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. К.: Рад. школа, 1998. 199 с.
29. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Віконечко: Навч. посіб. для 1 кл. чотирирічної і
трирічної почат. школи. К.: Освіта, 1995. 64 с.
30. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 270 с.
31. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. М., 1976. Т.1. 304 с.
32. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. М., 1976. Т.2. 399 с.
33. Богданович М.В., Кочина Л.П. Математика. Підручник для 1 класу. К.: Освіта, 1998. 127 с.
34. Богоявленская Д.Б., Петухова И.А. Умственные способности как компонент интеллектуальной активности // Психологические исследования интеллектуальной деятельности / Под ред. О.К. Тихомирова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. С.155161.
35. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии. 1971. № 1. С. 144146.
36. Богоявленский Д.Н. Формирование приемов умственной работы учащихся как путь развития мышления и активи­зации учения // Вопросы психологии. 1962. № 4. С. 7482.
37. Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М: Изд-во AПН РСФСР, 1959. 347 с.
38. Богуславская З.М. Психические особенности познавательной деятельности детей-дошкольников в условиях дидактической игры // Психология и педагогика игры дошкольника. М.: Просвещение, 1966. С.254 268.
39. Богуш А.М. Речевая подготовка детей к школе. К.: Рад. шк., 1984. 176 с.
40. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1976. № 6. С. 4553.
41. Божович Л.И., Евдовицкая Т.В., Славина Л.С. Цель и наме­рение и их побудительная сила // Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси: Изд. Тбилисского ун-та, 1974. С. 1417.
42. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ре­бёнка // Изуче-
ние мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И. Божович и Л.В. Благонаде-жиной. М.: Педагогика, 1972. С. 743.
43. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологи-
ческое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
44. Бойко Е.И. Механизмы умственной деятельности. М.: Педагогика, 1978. 248 с.
45. Бойко Н.А. Дидактические условия формирования познавательного интереса у школьников: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. Кривой Рог, 1998. 181 с.
46. Большунов Я.В. Различия краткого и полного воспроизведения текста в младшем школьном возрасте // Вопросы психологии. 1975. № 3. С. 5661.
47. Бондаренко Л.О., Коробко С.Л. Психолого-педагогічне вивчення учня підготовчого класу // Початкова школа. 1982. № 7. С. 6469.
48. Бондаренко С.М. Учите детей сравнивать. М.: Знание, 1981. 96 с.
49. Борейко Т.І. Стан властивостей основних нервових процесів, пам’яті, уваги, успішності навчання у дітей молодшого шкільного віку: 14.00.17 / Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця. К., 1993. 20 с.
50. Бреслав Г.М. О месте эмоциональных процессов в структуре мыслительной деятельности // Психологические исследования интеллектуальной деятельности / Под ред. О.К. Тихомирова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. С.6267.
51. Брунер Дж., Олвер Р., Гринфилд П. Исследование развития познавательной деятельности. М.: Педагогика, 1971. 391с.
52. Брунер Дж. Процесс обучения. М.: АПН РСФСР, 1962. 267 с.
53. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
54. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обу­чение. М.: Знание, 1983. № 6. 96 с.
55. Бугрименко Е.А., Цукерман Г.А. Учимся читать и писать. Цукерман Г.А. Школьные трудности благополучных детей. М.: Знание, 1994. 159 с.
56. Буре Р.С. Готовим детей к школе. М.: Просвещение, 1987. 96 с.
57. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Книга для учителя. М.: Про­свещение, 1984. 64 с.
58. Валлон А. От действия к мысли. М.: Изд-во иностранной литературы,
1956. 238 с.
59. Векслер С.І. Розвиток критичного мислення учнів у процесі навчання. К.: Рад. шк., 1971. 60 с.
60. Венгер Л.А., Марцинковская Т.Д., Венгер А.Л. Готов ли ваш ребенок к школе? М.: Знание, 1994. 192 с.
61. Венгер Л.А. Овладение опосредствованным решением познавательных задач и развитие когнитивных способностей ребенка // Вопросы психологии. 1983. № 2. С. 4350.
62. Венгер Л.А. Наша группа (О развитии познавательных способностей ребенка). М.: Знание, 1978. 96 с.
63. Венгер Л., Мухина Л. Развитие мотивов поведения и формирование самосознания ребенка // Дошкольное воспитание. 1973. № 8. С. 3843.
64. Венгер Л.А. Восприятие и обучение. М.: Просвещение, 1969. 366 с.
65. Вилькеев Д.В. Методы научного познания в школьном обучении. Казань: Тат. книжн. изд-во, 1975. 160 с.
66. Вилькеев Д.В. Противоречия познания в школьном обучении // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. Казань: КГПИ, 1969. С.317.
67. Вилькеев Д.В. Развитие познавательной активности и познавательной самостоятельности у учащихся вечерних (сменных) школ в процессе обучения. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1961. 74 с.
68. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В. Петровского. М.: Просвещение, 1973. 288 с.
69. Возрастные возможности усвоения знаний (младшие классы школы) / Под ред. Д.Б.Эльконина и В.В.Давыдова. М.: Просвещение. 1966. 442 с.
70. Волошина В., Лохвицька Л. До школи зі стійкими пізнавальними інтересами // Початкова школа. 2003. № 4. С. 57.
71. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. СПб: Союз, 1997. 96 с.
72. Выготский Л.С. Исследование развития научных понятий в детском возрасте / Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1996. С. 184295.
73. Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологии // Собр. соч., Т.4. М.: Педагогика, 1984. С.243-385.
74. Выхрущ В.А. Оптимальное сочетание индивидуальных и кол­лективных форм учебной деятельности младших школьников: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01/ КГПИ им. А.М. Горького К., 1984. 22 с.
75. Гавриш Н.В. Про критерії оцінки рівнів мовленнєво-творчої діяльності дітей // Гуманізація навчально-виховного процесу. Наук.-метод. зб. Вип. XIII. Слов’янськ: СДПУ, 2001. С.132- 139.
76. Гагай В.В. Роль учебных заданий в развитии творческого мышления младших школьников // Начальная школа. 1991. № 6. С. 25.
77. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. 45 с.
78. Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Формирование знаний и умений на основе теории поэтапного усвоения умственных действий. М.: 1968. 122 с.
79. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова Л.М. Старший дошкольник и младший школьник: психодиагностика и коррекция развития. Москва Воронеж, 1998. 248 с.
80. Гергей Т., Машбиц Е.И. К характеристике модели решения учебных задач // Вопросы психологии. 1973. № 6. С. 5159.
81. Гильбух Ю.З. Понятие зоны ближайшего развития и его роль в решении актуальных задач педагогической психологии // Вопросы психологии. 1987. № 3. С. 3340.
82. Гильбух Ю.З. Психолого-педагогические основы индивидуального подхода к слабоуспевающим ученикам. К., 1985.
83. Глyшков И.К. Изучение нового материала с использованием диффeренцированных заданий // Начальная школа. 1992. № 4. С. 2933.
84. Годовикова Д.Б. Развитие познавательной активности дошкольников как
следствие их ориентировочно-исследовательской деятельности в новой ситуа-
ции // Новые исследования в психологии. 1974. № 2. С. 2931.
85. Гоженко Л.И. Система познавательных заданий как средс­тво формирования
общеучебных умений школьников: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01./ НИИ педагогики УССР. К.,1985. 19с.
86. Голант Е.Я. Организация учебной работы // Вопросы вос­питания и обучения. М.: Учпедгиз, 1960. С. 3314.
87. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей. Науково-метод. мат-ли для студентів пед-х навч-х закладів. Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2005. Частина 1. 30 с.
88. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей. Науково-метод. мат-ли для студентів пед-х навч-х закладів. Харків: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2005. Частина 2. 23 с.
89. Голуб Н.М. Реалізація евристичної функції пізнавальних завдань випереджаючого характеру в роботі з 6-річними учнями // Гуманізація навчально-виховного процесу. Наук.-метод. зб. Вип. XXII. Слов’янськ: СДПУ, 2004. С.242- 246.
90. Голуб Н.М. Підготовка вчителя до роботи з 6-річними дітьми // Зб. наук. пр.
Бердянського держ. пед. ун-ту. № 2 (Педагогічні науки). Бердянськ: БДПУ, 2003. С. 79 85.
91. Голуб Н.М. Реалізація диференційованого підходу // Дошкільне виховання. 2001. №3. С. 89.
92. Голуб Н.М. Випереджувальні завдання як засіб підготовки дітей до вивчення математики // Початкова школа. 2000. № 7. С. 2022.
93. Голуб Н.М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. 1999. № 2. С.1719.
94. Голуб Н.М. Використання завдань випереджаючого характеру при підготовці дітей до школи // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Вип.7. Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. С. 4649.
95. Голуб Н.М. Умова задачі схема // Дошкільне виховання. 1998. №8. С. 89.
96. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 374с.
97. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко,
О. Главник. К.: Мікрос СВС, 2003. 112 с.
98. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
99. Грегуль А., Шовкова Л. Щоб навчання було цікавим // Дошкільне виховання. 1992. № 2. С. 811.
100. Гриньова В.М., Гурець Н.Т. Формування загальноучбових вмінь та навичок молодших школярів (Методичні рекомендації для вчителів). Харків: ХДПІ ім. Г.С. Сковороди, 1993. 24 с.
101. Гринева В.Н., Тюрина В.Н. Совершенствование техники чтения и письма учащихся путем расширения объема зрительных и слуховых восприятий (В помощь учителю начальных классов). Харьков: ХГПИ им. Г.С. Сковороды, 1987. 27 с.
102. Гринева В.Н., Тюрина В.А. Совершенствование общедидактических умений и навыков как средство воспитания у школьников учебного трудолюбия (Методические рекомендации учителям). Харьков: ХГПИ им. Г.С. Сковороды, 1985. 43 с.
103. Грищенко Б.М. Цель как форма опережающего отражения действительности (Философские и социологические исследования). Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. С. 106-117.
104. Гродська Н.В. До питання про особливості навчальних пізнавальних задач // Республіканський науково-методичний збірник Психологія”. Вип. 4. К.: Рад. шк., 1967. С. 118124.
105. Губа Н.О. Критерії та показники вимірювання научуваності в молодшому шкільному віці: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології АПН України. К., 1994. 24 с.
106. Гудзик І.П. Почитаймо, пограймося: Кн. для читання з вправами і завданнями: [Для почат.кл.]. К.: Освіта, 1997. 192 с.
107. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. Во­ронеж: Изд-во
Воронежского ун-та, 1976. 327 с.
108. Дабылова Б.К. Особенности отношения шестилетних детей к учебным задачам: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / АПН СССР НИИ общей и пед. психологии. М., 1991. 18 с.
109. Давыдов В.В. Проблема развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
110. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении: Логико-психологические проблемы построения учебных предметов. М.: Педагогика, 1972. 423 с.
111. Дайри Н.Г. Основное усвоить на уроке. М.: Просвещение, 1987. 191 с.
112. Данилов М.А. Умственное воспитание // Советская педагогика. 1964. №12. С. 7086.
113. Данилов М.А. Об условиях развития познавательной самостоятельности и активности учащихся на уроках. Казань: Таткнигоиздат, 1963. 96 с.
114. Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе. М.: Учпедгиз, 1960. 299 с.
115. Данилочкина Г.А. Дифференцированный подход к учащимся при выполнении ими самостоятельных работ проблемного характера // Развитие познавательности и самостоятельности учащихся. Куйбышев, 1978. С. 5258.
116. Детская психодиагностика и профориентация / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. Ростов н / Д: Феникс, 1999. 384 с.
117. Диагностика умственного развития дошкольников / Под ред. Л.А. Венгера, В.В. Холмовской М.: Педагогика, 1978. 248 с.
118. Диксон Дж. Проектирование систем: изобретательство, анализ и принятие решений. М.: Мир. 1969. 440 с.
119. Дметерко Н.В. Формирование приемов решения познавательных задач у старших дошкольников: Дисканд. психол. наук: 19.00.07 Харьков, 1996. 207 с.
120. Дмитриев А.Е. К вопросу совершенствования методов обу­чения младших
школьников // Советская педагогика. 1977. № 9. С. 5359.
121. Домашенко И. Выполнение действий по правилам как один из показателей
готовности ребенка к школе // Дошкольное воспитание. 1973. № 8. С.44
48.
122. Доналдсон М. Мыслительная деятельность детей / Под ред. В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1985. 192 с.
123. Дорохина В.Т. Формирование ц