ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ : ОРГАНИЗАЦИОННО ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СОЗДАНИЯ БЛАГОПРИЯТНОГО УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО СРЕДЫ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ



  • title:
  • ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
  • Альтернативное название:
  • ОРГАНИЗАЦИОННО ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СОЗДАНИЯ БЛАГОПРИЯТНОГО УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНОГО СРЕДЫ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОМ УЧЕБНОМ ЗАВЕДЕНИИ
  • The number of pages:
  • 226
  • university:
  • Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
  • The year of defence:
  • 2006
  • brief description:
  • Харківський національний педагогічний університет
    імені Г.С. Сковороди


    На правах рукопису


    МАКАГОН Олександр Еммануїлович

    УДК 371.21

    ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

    13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук


    Науковий керівник:
    доктор педагогічних наук, професор
    ГРИНЬОВА Валентина Миколаївна



    Харків 2006




    ЗМІСТ
    ВСТУП..3
    РОЗДІЛ 1 НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ПСИ­ХО­ЛО­­ГО­­-ПЕ­ДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА...10
    1.1 Історичний аспект проблеми..10
    1.2 Наукове обґрунтування сутності понять «середовище» та «сприят­ли­ве навчально-виховне середовище»...27
    1.3 Теоретичне обґрунтування організаційно-педагогічних умов, які сприяють створенню сприятливого навчально-виховного сере­до­вища..60
    1.3.1 Формування іміджу школи..62
    1.3.2 Організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікро клімату...76
    1.3.3 Управління процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища86
    Висновки до першого розділу..96
    РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДА­ГО­ГІЧНИХ УМОВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СТВОРЕННЯ СПРИЯТ­­ЛИВОГО НАВ­ЧА­ЛЬНО-ВИХОВНОГО СЕРЕДО­ВИЩА..99
    2.1 Організація експериментальної роботи.........99
    2.2 Реалізація організаційно-педагогічних умов створення сприятливого навчально-виховного середовища.....102
    2.3 Аналіз результатів дослідження .124
    Висновки до другого розділу.....166
    ВИСНОВКИ.168
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...172
    ДОДАТКИ196






    ВСТУП
    Під час переходу до демо­кра­тич­ного суспільства в нашій країні перспективною для розвитку освіти є концепція гума­ні­зації середовища шляхом створення сприятливих умов для суб’єктів педагогічного процесу, який дарує дитині життєвий сенс, несе в собі не­ви­чер­пне джерело мотивів, спонукань, натхнень, творчості, забезпечує єдність дій учителів, учнів та їхніх батьків на основі духовної спільності взає­мо­ро­зуміння, взаємодії, співробітництва. Атмосфера сприятливого середовища нав­чального закладу має ґрунтуватися на довірі і любові, спів­пе­ре­жи­ванні, позитивній тональності, що визначають перспективну лінію успіху як у цілому освітньої установи, так і всіх суб‘єктів педагогічного процесу.
    Створюючи для особистості сприятливе середовище як підґрунтя фор­му­ван­ня індивідуальності, суспільство збагачується і зміцнюється, від­кри­ває широку перспективу з метою свого розвитку. Зміна соціальної ситуації, суспільної сві­домості, ціннісних орієнтацій зумовлює пошук нових підходів, пов­'я­за­них не тільки з удосконаленням освіти з урахуванням попереднього досвіду, але й зі створенням сприятливого середовища.
    Проблема дослідження середовища визначається вітчизняними і зарубіж­ни­ми вченими як одна з найважливіших ключових педагогічних проб­лем. З вирішенням цієї проблеми пов'язується можливість його педа­го­гі­за­ції, зміни з метою посилення виховного впливу на особистість, оскільки навчання розглядається як перший крок до перетворення середовища.
    Аналіз філософської, педагогічної, психологічної літе­ра­ту­ри, педа­го­гіч­ної практики свідчить про інтерес до проблеми, пов'язаної з фор­муванням, роз­витком і становленням сприятливого мікроклімату в ко­лек­тиві, пов‘язані з гуманізацією середовища (Ш.Амонашвілі, І.Песталоцці, Я.Корчак, В.Сухо­м­ли­н­ський), інтеграцією впливу соціального середовища на розвиток осо­бис­то­сті (Л.Буєва, С.Моложавий, С.Шацький), організацією цілісного виховного процесу в середовищі (Р.Фахрутдінова); створенням комфортного середовища (О.Воро­бйо­ва, Т.Лошакова).
    Вплив середовища на актуалізацію творчого потенціалу особистості безпосередньо створенням педагогічного середовища розглядали Ш.Амо­на­швілі, А.Ано­хін, Ю.Бродський, А.Гельмонт, В.Семенов; вплив культурного се­ре­­до­ви­ща А.Трошева, Н.Романченко; освітнього А.Воронін, С.Дерябо, В.Сло­­бод­чикова, В.Левін; навколишнього середовища В.Афанасьєв, Г.Та­рас­кі­на; ди­тячого середовища Н.Йорданський, Г.Ковальов, Я.Новікова.
    Вивчення наукової літератури засвідчує, що середовище визнається одним із чин­ни­ків формування особистості. У теорії розглядаються, а на прак­ти­ці реа­лі­зую­ться окремі й розрізнені компоненти проблеми створення сприят­ливого мі­к­роклімату та управління ним. Обґрунтування ж сутності сприят­ливого се­ре­до­вища не було предметом спеціального вивчення, у наявних до­слід­­женнях відсутній взає­мозв'язок між роллю середовища, розробкою адек­ват­ної моделі формування сприят­ли­вого навчально-виховного середовища та органі­за­цій­но-пе­дагогічними умо­ва­ми його створення.
    Актуальність теми дослідження визначається необхідністю подолання су­пе­речностей між:
    · під­ви­щеними вимогами, які пред'являє сучасне суспільство до випускника шко­ли та негативним мікрокліматом у навчальному закладі, що не дає змоги актуа­лі­зувати його творчий потенціал;
    · загальнолюдськими цінностями, ідеалами й уста­­новками, що характеризують школу як спеціально ор­га­нізоване сере­до­ви­ще, котре навчає, розвиває і виховує, та реальним по­ши­ренням­ антигуманних цін­ностей, ідеалів, мотивів і установок, що домінують у значної частини уч­нів;
    · потребою й об'єктивною необхідністю створення сприятливого сере­до­ви­ща та недостатньою розробленістю відповідних теорій і технологій;
    · необ­хід­ні­стю інтеграції діяльності всіх суб‘єктів педагогічного процесу та фактичною від­сутністю механізмів її реалізації.
    Актуальність проблеми, її теоретична й практична значущість, а також відсутність фундаментальних досліджень зу­мо­ви­ли вибір теми дослідження «Організаційно-педагогічні умови ство­рення сприя­тливого навчально-виховного середовища в зага­льноосвіт­ньому навчальному закладі».
    Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­та­цій­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­не дослідження виконане згідно з темою науково-дослідної роботи ка­фед­ри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного уні­вер­си­те­ту імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного про­цесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних зак­ла­дах» (РК № 1-200199004104). Тему дисертації затверджено вченою радою Хар­ківського національного педагогічного університету імені Г.С. Ско­во­ро­ди (протокол № 2 від 30 квітня 2004р.) та узгоджено в Раді з координації нау­ко­вих досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 6 від 14 червня 2005р.).
    Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експе­риментальній перевірці організаційно-педагогічних умов створення сприят­ливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому закладі.
    Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:
    1. З‘ясувати сутність навчально-виховного се­редовища на основі аналізу філософської, психологічної і педагогічної літе­ра­ту­ри.
    2. Науково обґрунтувати модель створення сприятливого навчально-виховного середовища в навчальному закладі.
    3. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити орга­нізаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі.
    4. Виявити ефективність упровадження моделі створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі.
    Об'єкт дослідження навчально-виховний процес у загальноосвіт­ньому навчальному закладі.
    Предмет дослідження організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому нав­ча­ль­но­му закладі.
    Гіпотеза дослідження створення сприятливого навчально-виховного сере­до­вища можливе, якщо в педагогічному процесі загальноосвітнього нав­ча­ль­но­го закладу реалізувати такі організаційно-педагогічні умови: сформувати імідж шко­ли, організувати взаємодію суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприят­ливого мікроклімату й управляти процесом створення сприятливого нав­чально-виховного середовища.
    Методологічною основою дослідження є філософська концепція про сут­ність людського життя як процесу неперервного самовдосконалення (А.Ух­том­ський); концепція про системний підхід до наукового пізнання со­ціа­­льних процесів (П.Анохін, В.Афанасьєв, Е.Юдін та ін.); концепція осо­би­сті­с­но-діяльнісного підходу до навчання (В.Давидов, Л.Занков, О.Леонтьєв); за­гальнопсихологічна і психолого-педагогічна теорія діяльності, соціально-психологічні теорії розвитку особистості, спіл­ку­ван­ня.
    Теоретичні основи дослідження ґрунтуються насамперед на працях психологів (Л.Вигот­ський, В.Да­ви­­дов, О.Ду­са­вицький, Д.Ельконін, І.Зим­ня, О.Леон­тьєв, С.Рубінштейн, В.Семи­ченко), представників гуманної педа­го­гіки (Ш.Амонашвілі, Я.А.Коменський, Я.Кор­ча­к, Дж.Лок­к, А.Макаренко, І.Пе­ста­лоцці, Ж.-Ж.Руссо, Л.Толстой, К.Ушин­сь­­кий, В.Сухомлинський, С.Шацький).
    Вагоме значення для нашого дослідження мають також висловлені ба­га­ть­ма вченими положення та ідеї:
    · про управління освітою (Ю.Конаржев­ський, В.Кри­­чев­сь­кий, М.Поташник, Т.Шамова та ін.);
    · про керівництво само­ос­ві­тою пе­дагогічних кадрів за­га­ль­но­освітніх шкіл (С.Вершловський, О.Іонова, Л.Кар­по­ва, Ю.Кулюткін, Г.Сухобська та ін.);
    · професійної підготовки (А.Белкін, А.Але­к­­сюк, Є.Барбіна, А.Бойко, В.Гриньова, І.Журавльов, В.За­гвя­­зинський, В.Єв­­до­­ки­мов, Н.Кузьміна, І.Лернер, Г.Пономарьова, І.Прокопенко, М.Скат­­кі­н, Г.Троцко).
    Для розв‘язання визначених завдань і перевірки гіпотези викори­сто­вувались такі методи дослідження:
    · теоретичні: аналіз та узагальнення філософської і психолого-педа­го­гіч­ної літератури з метою порівняння різних поглядів на досліджувану проблему;
    · емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, вивчення продуктів діяльності, педагогічний експеримент для перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов, які сприяють створенню сприятливого навчально-виховного середовища;
    · статистичні: кількісний і якісний аналіз емпіричного матеріалу.
    Експериментальною базою дослідження слугував навчально-виховний комплекс «Авторська школа Бойка» м. Харкова.
    Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше визначено й теоретично обґрунтовано сутність сприят­ли­во­го нав­ча­ль­но-виховного середовища як такого, у якому взаємодія всіх суб‘єктів пе­да­го­гіч­ного процесу має своїм результатом духовне, інтелектуальне, мо­ра­ль­не, ес­те­тичне, фізичне взаємозбагачення, сприяє розвитку творчого потен­ціа­лу, са­мо­реа­лізації особистості, формує готовність до особистісного са­мо­вдо­сконалення, за­безпечує реалізацію співтворчості в межах гуманістичної па­радигми; виз­на­че­но його складники (інтелектуальне, виховне, психо­логі­чне, науково-методичне, со­ціальне, культурно-естетичне, фізичне, санітарно-гі­гієнічне, електронне); за­про­поновано модель його створення, що включає струк­туру, зміст, принципи, чи­н­ники, ознаки, суб‘єктів, умо­ви, етапи, результати; обґрунтовано ор­га­ні­за­цій­но-педагогічні умови, які спри­я­ють його створенню (формування іміджу шко­ли, організація взаємодії суб‘єк­тів педагогічного процесу в умовах сприят­ли­во­го мікроклімату, управ­лін­ня процесом створення сприятливого навчально-ви­хов­ного середовища).
    Подальшого розвитку набули положення про сутність середовища, управління загальноосвітнім навчальним закладом.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що організаційно-пе­да­гогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища ек­спе­риментально перевірені і виникає необхідність їх осмислити та реалізувати в умо­вах гуманізації та демократизації школи. У вищих навчальних закладах мож­на використовувати розроблені автором експериментальні плани й про­гра­ми. Теоретичні положення та практичні нап­ра­цювання, викладені в дисертації, до­цільно застосовувати під час написання дип­лом­них і курсових робіт сту­ден­тами, а також у процесі післядипломної освіти вчителів і керівників шкіл.
    Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес НВК «Авторська школа Бойка» (довідка № 201 від 19.09.2006р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (довідка № 272 від 07.09.2006р.).
    Основні висновки дослідження впроваджено у практичну діяльність учителів, в систему підготовки і підвищення їхньої ква­лі­фі­кації, а також включено до курсу лекцій з педагогіки для студентів Харківського націо­нального педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
    Вірогідність та обґрунтованість основних положень і результатів до­с­лід­ження забез­пе­чено методологічною й теоретичною обґрунтованістю його ви­хідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних об‘єкту, пред­ме­ту, меті, гіпотезі та завданням дослідження, узагальненням результатів ек­спе­ри­ментальної роботи, яка проводилася впродовж семи років, можливістю від­тво­­рення експерименту, обробкою даних методами математичної статистики.

    Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної педагогіки Хар­ківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, а також у виступах на науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (Харків, 2005; 2006) та Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих нау­ковців, при­свя­чених педагогічній спадщині К.Д. Ушин­ського (Одеса, 2005).
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ
    Аналіз наукової літератури дає можливість розглядати середовище як складну динамічну систему, здатну змінюватися, перебудовуватися в за­леж­но­сті від соціально-педагогічних умов, впливати на актуалізацію творчого по­тенціалу особистості. Саме тому уявляється актуальним і доцільним ство­рю­вати сприятливе середовище для всіх учасників педагогічного процесу.
    Особливо важливим у контексті нашого дослідження є вивчення навколишнього середовища особистості, оскільки через його перетворення вона розширює межі світу, а разом з тим удосконалюється і сама. Середовище повинне бути організоване з урахуванням тієї системи цінностей, яку сповідують люди, що у ньому знаходяться. Важливість його потребує детального розгляду на основі різних підходів і тлумачень.
    Аналіз педагогічної спадщини і змістовних характеристик сприятливого середовища в сучасній теорії і практиці дозволив визначити, що становлення теорії його створення поки не стало предметом спеціального вивчення вітчизняних досліджень.
    Аналіз наукової літератури дав можливість визначити сприятливе нав­ча­льно-виховне середовище як таке, в яко­му взаємодія всіх суб‘єктів пе­да­го­гіч­ного процесу має своїм ре­зу­льтатом їхнє ду­хов­не, інтелектуальне, моральне, есте­тичне, фізичне взає­мо­зба­га­чення, сприяє розвитку творчого потенціалу, само­реалізації особистості, фор­мує готовність до особистісного самовдо­ско­на­лення, забезпечує реа­лі­за­цію співтворчості в межах гуманістичної парадигми.
    Сприятливе навчально-виховне середовище середовище інтегроване, яке об‘єднує декілька мікросередовищ: інтелектуальне, психо­ло­гіч­не, науково-методичне, соціальне, культурно-естетичне, фізичне, санітарно-гі­­гієнічне, електронне. Кожне з цих мікросередовищ має спільні й відмінні ознаки.
    Природа сприятливого навчально-виховного середовища інтегративна, соціальна, гуманістична. Вона сприяє формуванню особистості як учителів, так і учнів, а також педагогічної культури батьків.
    Прагнення створити сприятливе навчально-виховне середовище для всіх суб‘єктів педагогічного процесу є основною метою їхньої діяльності.
    Створення сприятливого навчально-виховного середовища становить єдність конкретних ідей педагогічної спадщини, сучасної педагогіки і су­між­них наук, що забезпечують спрямованість усіх процесів, які орга­ні­зуються загальноосвітнім навчальним закладом на підвищення ефективності його діяльності, актуалізацію творчого потенціалу всіх учасників.
    Модель створення сприятливого навчально-виховного се­ре­довища вклю­чає визначення кожного мікросередовища, його струк­ту­ри, спільних і від­мінних оз­нак, чинників, суб‘єктів, умов створення, прин­­ци­пів побудови, етапів розвитку, результати.
    Репрезентативним показником сформованості сприятливого нав­чально-виховного середовища школи є здатність колек­тиву до само­орга­ні­зації і самореалізації.
    Організаційно-педагогічними умовами, які забезпечують створення сприятливого навчально-виховного середовища, є:
    · формування іміджу школи, що включає зовнішню атрибутику, стиль школи, уявлення соціального оточення про якість освіти, рівень ком­фор­тності навчально-виховного середовища, ціну освітніх послуг, образ керівника та персоналу загальноосвітньої установи;
    · організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу в умовах сприятливого мікроклімату, що забезпечує взаєморозуміння, довіру, роз­виток гармонійних взаємин між усіма суб‘єктами педагогічного процесу, тобто вміння погоджувати своє життя з іншими на підставі довіри й обо­пільної відповідальності;
    · управління процесом створення сприятливого навчально-виховного се­­ре­довища передбачає актуалізацію творчого потенціалу всіх суб‘єктів педа­го­гіч­ного процесу стосовно їхньої системи цінностей, здіб­но­стей, потреб, установок.
    Упровадження моделі створення сприятливого навчально-виховного се­ре­довища мало позитивні результати: 100% учителів засвідчують, що вони ма­ли сприятливі умови для професійного зростання та самовдо­ско­налення і за­до­во­лені взаєминами з колегами, адміністрацією, учнями та їхніми батьками. 100% учнів та батьків вважають школу найкращим навчальним закладом, який дає можливість отримати якісну освіту, сприяє розвитку здібностей та схильностей.
    Реалізація моделі створення сприятливого навчально-виховного сере­до­ви­ща мала позитивні результати. У кожному семестрі визначаються попередні рей­тинги кожного учня, на їх підставі проводиться індивідуальна робота з уч­ня­ми та батьками, працює комі­сія з прийому перездач тематичних і се­мес­т­ро­вих оцінок. Цілеспря­мо­ва­ність і систематичність роботи сприяли підвищенню за­гального рівня нав­ча­льних досягнень учнів. Середній бал навчальних до­сяг­нень за 2005-2006 н.р. складає: у 5-му класі 8,9; 6-му 9,1; 7-му 9,3; 8-му 8,5; 9-му 8,2; 10-му 9,0; 11-му 10,3 (початкові класи працюють у системі ро­з­вивального нав­чання, яка передбачає безвідміткове оцінювання в 1-4 кла­сах). 62 учні із 307 засвоїли навчальні програми на високому рівні (отри­мали 10-12 балів за наслідками атестації). Із 119 випускників (за останні 5 років) всту­­пили до ВНЗ 118 осіб. Учні школи постійно беруть участь в олімпіадах і конкурсах, посідають призові місця.
    Значно поліпшився якісний склад учителів, з яких: 1 за­служений учитель України; 8 відмінників освіти України; 3 соро­со­всь­ких учителі; 11 учителів-методистів; 9 мають звання Старший учитель”; 5 доцентів, кандидатів наук; 20 учите­лів вищої категорії; 8 учителів пер­шої категорії. Вектор уваги всіх учителів спрямований на особистість учня та колег, їхні дії та вчинки мають яскраво виражену гуманістичну спрямованість.
    На основі методики, запропонованої В.Якуніним, визначили зміни в мо­ти­вах діяльності вчителів. Зросла кількість учителів (з 31% до 100%), які прагнуть до постійної взаємодії, вдосконалення успішності професійної діяльності. Вва­жає­мо, що це відбулося завдяки створенню гуманного сере­до­вища, особистісно орієн­тованого підходу, наданню більшої самостійності в роботі, довірі вчи­телям та учням. Нами було встановлено задоволеність учителів роботою: 100% з них засвідчують, що адміністрація створила всі умови для їхнього розвитку, задоволені об‘єктивною оцінкою діяльності, стосунками в колективі.
    С.В. Бойко, за методикою якого працюють усі вчителі кафедри ан­глій­ської мови, одержав на третій Міжнародній виставці "Світ без кордонів. Су­час­ні технології навчання мовам", що проходила в м. Москва, Золоту медаль за створення навчально-методичного відеокомплексу, організував у школі для всіх учнів 3-11 класів спец­курси з підготовки до Кембриджських екзаменів з рівнів Flyers, KET, PET, FCE. За результатами Міжнародних іспитів Кембриджського уні­вер­си­те­ту з участю Британської ради 102 учні школи одержали Міжнародні сер­ти­фікати.
    Експериментально доведена доцільність і можливість використання організаційно-педагогічних умов для підвищення якості функціонування і розвитку навчального закладу і створення сприятливого середовища.
    Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальше її дослідження вбачаємо у вивченні питань професійного зростання вчителів, розвитку компетентностей учнів.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Авдеев В.В. Формирование команды. М: Сфера, 1999 544с.
    2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социально-психологиче­ские проблемы. М.: Сфера, 1990. 239с.
    3. Алексеев Н.А. Деловое администрирование на практике. М. Техно­логическая школа бизнеса, 1993. 142с.
    4. Алексеев Н.А. Педагогические основы проектирования личностно-ориентированного обучения. Екатеринбург: СИПУ, 1997. 42с.
    5. Аминова Н.А., Морозова Н. А., Смятских А. Л. Мотивировка педаго­гической деятельности по Хеннингу. //Высшее образование в России. 1992. С. 92-99.
    6. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. М: Изда­тельский Дом Шалвы Амонашвили. 1995. 496с.
    7. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. М. 1989. С. 238.
    8. Аничкин С.А. Единство нравственно-этического сознания и поведения как педагогическая проблема. Свердловск: СГПИ, 1987. С. 261.
    9. Анохин А.М. Педагогическая среда как условие формирования твор­ческой личности студента пед. вуза. Уфа, 1997. С. 202.
    10. Антилогова Л.Н. Этико-психологические аспекты профессиональ­ного управления коллективом. Омск, 1998. 277с.
    11. Афанасьев В.Г. Целостная система и окружающая ее среда //Кибер­нетика и ноосфера. М: Наука, 1986. С. 14-21.
    12. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. М: Педагоги­ка, 1998. 560с.
    13. Бабурова И.В. Профессиональная подготовка учителя к формирова­нию бла­гоприятного социально-психологического климата. Смоленск, 1999. 195с.
    14. Бакурадзе А.В. Ведущий мотив достижение успеха. //Директор школы. № 1. 1999. С. 9-13.
    15. Бакурадзе А.В. Иерархия потребностей //Директор школы. 1997. №4. С. 14-17.
    16. Балова И.Н. Взаимодействие преподавателя и студента как условие становления профессиональной картины мира выпускника пед. колледжа. СПб., 1996. 225с.
    17. Безрукова В.С. Педагогика: Учеб. пособие. Екатеринбург: СИПИ, 1993. С. 269.
    18. Белкин А.С. Основы возрастной педагогики: В 2ч. Екатеринбург: УрГУ, 1992. 120с.
    19. Белкин А.С. Педагогика детства: (Основы возрастной педагогики). Екатеринбург: Сократ, 1995. 152с.
    20. Белкин А.С. Педагогическая конфликтология. Екатеринбург: ИРРО, 1994. 94с.
    21. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. М.: Просвещение, 1991. 176с.
    22. Белкин А.С. Теория и практика витагенного обучения с голографическим методом проекций. Екатеринбург: УрГПУ, 1997. 17с.
    23. Белкин А.С., Жаворонков В.Д. Педагогический мониторинг образова­тельного процесса. Вып.1. Екатеринбург: УрГПУ, 1997. 26с.
    24. Белкин А.С., Жаворонков В.Д., Зимина И.С. Педагогическая кон­фликтология. Екатеринбург: Глаголь, 1995. 93с.
    25. Белозерцев Е.П. Подготовка учителя в условиях перестройки. М.: Педагогика, 1989. 208с.
    26. Беляев И.П. Трофимов Е.А. Принятие решений в активном группо­вом взаимодействии. Иркутск, 1959. 272с.
    27. Беляева Л.А. Философия воспитания как основа педагогической деятельности. Екатеринбург: УрГПУ, 1993. 126с.
    28. Березняк Е.С. Руководство современной школой. М.: Просвеще­ние, 1983. 208с.
    29. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педа­гогика, 1982. 68с.
    30. Биологическая энциклопедия. М, 1989.
    31. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973.
    32. Блейк Р., Моутон Дж. Научные методы управления. К., 1990. 247с.
    33. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 272с.
    34. Бодалев А.А. Об усилении воспитательного воздействия микросре­ды на личность. //Выступление на пленарном заседании Первой российской кон­­фе­ренции по экологической психологии (Москва, 3-5 декабря 1996 г.). С. 13-16.
    35. Байбородова Л.В. Рожков М.И. Организация воспитательного про­цесса в школе: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ВЛАДОС, 2000. 256с.
    36. Большая советская энциклопедия. М., 1978. 1456с.
    37. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: ди­дактический аспект. К., 1987. 156с.
    38. Борисова Н.В. Методика выбора форм и методов активного обуче­ния (теоретическая модель). М.: Учебный центр повышения квалифика­ции, 1998. 14с.
    39. Бочаров В.Г. Социальная микросреда как фактор формирования личности школьника. М: МГПУ, 1991. 32с.
    40. Бродский Ю.С. Педагогическая среда как социально-педагогиче­ский результат интеграции воспитательных взаимодействий: Организаци­онно- технический аспект. Екатеринбург, 1993. 312с.
    41. Буева Л.П. Личность и среда. М., 1972. 145с.
    42. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. М.: МГУ, 1968. 268с.
    43. Буянова Н.В. Модель работы с педагогическим коллективом. Про­фобразование. 1999. С.22-23.
    44. Бухвалова В.А. Алгоритмы педагогического творчества. М.: Про­свещение, 1993. 96с.
    45. Вазина К.Я. Педагогический менеджмент. М.: Педагогика, 1992. 268с.
    46. Васильев Ю.В. Методические проблемы управления школьным делом //Советская педагогика. № 4. М., 1985. 203с.
    47. Васильев Ю.В. Педагогическое управление в школе: методология, теория, практика. М.: Педагогика, 1990. 144с.
    48. Василькова В.В. Синергетика как новая парадигма самоорганизации бытия. //Природа и дух: мир философских проблем. СПб., 1995.
    49. Вейл П. Искусство менеджмента /Пер. с англ. М., 1993. 223с.
    50. Вентцель К.Н. Этика и педагогика творческой личности. Проблемы нравственности. Т. 1. М.: Изд-во. Тихомирова, 1911. 388с.
    50а. Військове виховання: історія, теорія та методика: Навчальний посібник /За ред.. В.В. Ягупова. К.: Graphic & Design, 2002. 560с.
    51. Волков И.П. Цель одна дорог много: проектирование процессов обучения: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 159с.
    52. Вопросы школоведения /Под ред. Кондакова М.И., Зимина П.В. М.: Просвещение, 1982.
    53. Воробьева О.А. Психолого-педагогический комфорт как условие воспитания гармоничного развития личности в образовательном учрежде­нии нового типа. Коломна, 2000. 180с.
    54. Воронин А.М. Управление развитием инновационной образователь­ной среды. Брянск, 1995. 281с.
    55. Вронский В.А. Экология. Словарь-справочник. Р.н.Д., 1999. 240с.
    56. Выготская Г.Л., Лифанова Т.М. Лев Семенович Выготский. Жизнь. Деятельность. Штрихи к портрету. М.: Смысл, 1996. 424с.
    57. Выготский Л.С. Педагогическая психология /Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 536с.
    58. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т. 2. М.: Педагогика, 1984. С.5-361.
    59. Габдуллин Г.Г. Организационно-педагогические основы управления общеобразовательной школой: Учеб. пособие. Казань, 1985. 108с.
    60. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии //Вопросы психологии. № 2. 1975. 147с.
    61. Гафурова Н.О. Конструктирование среды, развивающей одарен­ность личности. Красноярск, 1996. 165с.
    62. Гегель Г. Работы разных лет: В 2-х т. М.: Мысль. 1972. Т.1. 668с.
    63. Гельмонт А.М. Педагогика среды и методы ее изучения. М.: Работ­ник просвещения, 1930. 141с.
    64. Генов Ф. Психология управления: основы проблемы. М. 1982.
    65. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века (в поиске практико-ориентированных образовательных концепций). М.: Совершенство, 1998. 605с.
    66. Гессен С.И. Основы педагогики: Введение в прикладную философию. М: Школа-пресс, 1995. 448с.
    67. Гончарова Ю.А. Педагогическое проектирование среды экологиче­ского образования средствами исследовательской деятельности. Липецк, 2000.
    68. Горбунова Н.В. Технология развития и саморазвития культуры профессионально-делового общения студентов в процессе обучения в ВУЗе (об­щепедагогический аспект). Саратов, 1996. 243с.
    69. Гордин Л.Ю. Теория и практика пед. стимулирования. М, 1979. 26с.
    70. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по ло­гике /Под ред. Д.П. Горского. М.: Просвещение, 1991. 208с.
    71. Трошева А.В. Формирование знаний на культурологической основе управления школой у организаторов образования. М., 1999. 183с.
    72. Гросс Н. Социология сегодня. М.: Прогресс, 1966. 173с.
    73. Гуревич П.С. Философская антропология: опыт систематики //Вопросы философии. № 8. 1995. С.92-102.
    74. Гурова Р.Г. Среда и воспитание. М.: Педагогика. №7. 1984. С.103-106.
    75. Гурьянова М.. Сельская социальная среда, как педагогический фактор. М., 1994. 191с.
    76. Гусинский Э.Н. Построение теории образования на основе междисциплинарного системного подхода. М.: Наука, 1994. 184с.
    77. Давыденко Т.М. Теоретические основы рефлексивного управления школой. М., 1996. 468с.
    78. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретиче­ского и экспериментального психологического исследования. М.: Педаго­гика, 1986. 240с.
    79. Данилова В.И. Современный менеджмент. М., 1993.
    80. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев: МСЭ, 1990. 408с.
    81. Дерзкова Н. Команда У /Внутренний мониторинг эффективности. №2. 1996. С.10-13
    82. Дерябо С.Д. Диагностика эффективности образовательной среды. М., 1997.
    83. Дерябо С.Д., Левин В.Э. Экологическая педагогика и психология. Р.н.Д., 1996. 466с.
    84. Драккер П.Ф. Управление нацеленное на результат. М., 1994-2000.
    85. Драчева Г.И. Социальная среда и формирование личности. Сверд­ловск, 1967. 17с.
    86. Дрокина С.В. Развитие навыков межличностного общения в процессе проф. подготовки студентов технических вузов. Тольятти, 1996. 194с.
    87. Днепров С.А. Управлять или руководить? Екатеринбург: УрГПИ, 1998. 191с.
    88. Дудина М.А. Педагогика: долгий путь к гуманистической этике. Екатеринбург: Наука, 1998. 312с.
    89. Дж. Локк, Руссо Ж.-Ж. Педагогическое наследие /Сост. В.М. Кларин, А.Н. Джургинский. М.: Педагогика, 1988. 416с.
    90. Дьюи Д. Психология и педагогика мышления /Пер. с англ. М.: Мир, 1919. 202с.
    91. Жокина Н.А. Педагогические основы сотрудничества взрослых и подростков в детских общественных самодеятельных объединениях. Киров, 1996. 158с.
    92. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке. М.: Педаго­гика, 1990. 70с.
    93. Журавлев В.И. Мировой опыт в управлении персоналом. Екате­ринбург, 1998. 231с.
    94. Журнал «Директор школы». №1. 1997. С.9-13. Факторы-моти­ваторы.
    95. Журнал «Директор школы». №6. 1999. С.20-24. Ведущий мотив достижения успеха.
    96. Забродина И.Ю. Педагогическая коррекция межличностного обще­ния как средство их профессионального самоопределения в сфере «чело­век-человек». М., 1997.
    97. Завьялов С.Б. Повышение эффективности формирования межлич­ностных отношений курсантов высших морских учебных заведений. СПб., 1997. 243с.
    98. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. М., 1984. 73с.
    99. Загвязинский В.И., Гильманов С.А. Творчество в управлении школой. М.: Знание, 1991. 64с.
    100. Зайцев Г.К. Твое здоровье. Укрепление организма. СПб.: Акцидент, 1992. 112с.
    101. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302с.
    102. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. М.: Педагогика, 1982. 160с.
    103. Занков Л.В. Избранные педагогические труды /Вступительная ста­тья Ш.А. Амонашвили. М.: Новая школа, 1996. 432с.
    104. Звездунова Г.В. Колледж как среда становления основ педагогиче­ской культуры будущего учителя. Р.н.Д., 1998. 183с.
    105. Зверев И.Д. Экология в школьном обучении. Новый аспект образо­вания. М.: Знание. №2. 1980. С. 12.
    106. Зверева В.И. Изучение педагогического коллектива школы //3авуч. №3. 1998. С. 23-28.
    107. Зверева В.И. Орган педагогической деятельности руководителя школы. М.: Новая школа, 1997. С. 319.
    108. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога. Свердловск: УрГУ, 1988. 232с.
    109. Зигерт Вернер, Ланс Лючия Руководитель без конфликтов. М.: Экономика, 1990. 335с.
    110. Зимняя И.А. Психология слушания и говорения. М., 1973. 245с.
    111. Зинченко В.П., Моргунгов Е.Б. Человек развивающийся: очерки российской психологии. М.: Триволо, 1994. 301с.
    112. Зохина Р.Е. Технологи организации развивающей среды как фак­тора саморазвития учащихся. Саратов, 2000.
    113. Иванов М.М., Исаенко А.Н. Как добиться успеха. М.: Поли­ти­чес­кая литература, 1991. 510с.
    114. Ильин Е.П. Сущность и структура мотива. //Психологический жур­нал. Т.16 1995. №2. С. 27-41.
    115. Ильина Т.А. Педагогика: курс лекций. М., 1984.
    116. Ильичева В.А. Влияние характера педагогического взаимодейст­вия преподавателя и студентов на профессионально-личностное развитие будущего учителя. Череповец, 2000. 198с.
    117. Иорданский Н.Н. Организация детской среды. М.: Рабочее про­свещение, 1925. 104с.
    118. Ирхин Ю.В. Психология успеха: как влиять на людей и управлять собой. М., 1992. 206с.
    119. Каган М.С. Философия культуры. СПб., 1996. 416с.
    120. Каменев С. Школа и организация детской среды. Р.н.Д., 1925. 55с.
    121. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учи­теля. М.: Просвещение, 1987. 190с.
    122. Кантор А.Е. Управление школой в условиях демократизации //Со­ветская педагогика. №3. 1989.
    123. Капто А.Е. Модернизация организационной структуры внутри- школьного управления //Управление развитием школы /Под. ред. М.М. По­ташника, В.С. Лазарева. М., 1995. С. 249-271.
    124. Караковский В.А. Воспитай гражданина (записки директора шко­лы). М.: Московский рабочий, 1987. 144с.
    125. Квинтилиан М.Ф. Наставление в ораторском искусстве. М.: Советская энциклопедия, 1965. 911с.
    126. Кириллова О.В. Профессионально-педагогическое общение в учеб­но-воспитательном процессе средней школы. Чебоксары, 1997. 225с.
    127. Князев В.Н. Психологические основы ситуационного подхода к управлению персоналом. М., 1998. 61с.
    128. Ковалев Г.А., Абрамова Ю.Г. Пространственный фактор школь­ной среды: альтернативы и перспективы //Учителю об экологии детства. М., 1996. С. 189-199.
    129. Козиол Э. Социально-педагогический анализ профессиональных ролей учителя-воспитателя. М., 1999. 390с.
    130. Коменский Я.А. Великая дидактика //Педагогическое наследие. М., 1989. С. 11-105
    131. Комарова В.И. Формирование естественности будущих учителей к первичному общению с младшими школьниками. М., 1996. 218с.
    132. Конаржевский Ю.А. Менеджмент и внутришкольное управление. М.: Образовательный центр «Педагогический поиск», 1999. 244с.
    133. Конаржевский Ю.А. Формирование педагогического коллектива, (для директоров и заместителей директоров школ). М.: Образовательный центр «Педагогический поиск», 1998. 60с.
    134. Коноплина М.В. Управление развитием педагогическими систе­мами в вузе. Сургут, 2000. 293с.
    135. Кондаков М.И. Теоретические основы школоведения. М.: Педа­гогика, 1982. 460с.
    136. Конфуций. Уроки мудрости: Сочинения. (Серия «Антология мыс­ли»). М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО Пресс, 1988. 958с.
    137. Коротаева Е.В. Основы педагогических взаимодействий. Екате­ринбург: УрГПУ, 1996. 118с.
    138. Корчак Я. Правила жизни //Педагогическое наследие. М., 1990. С. 195-232.
    139. Костяжкин Э.Г. Тенденция развития взаимосвязи школы и среды. //Советская педагогика. 1982. №3. С. 34-37.
    140. Котлер М. Основы маркетинга. М.: Прогресс, 1992. 736с.
    141. Кратохвил М.В. Жизнь Яна Амоса Коменского. М.: Просвеще­ние, 1991. 191с.
    142. Кричевский Р.Л. Профессиональная деятельность директора об­щеобразовательной школы как объект междисциплинарного исследования. М., 1993. 405с.
    143. Кружнина М.В. Проблема педагогической среды в плане работ ин­ститута. М.: Рабочее просвещение, 1920. С. 14.
    144. Крупская Н.К. Речь на вечер, посвященном проведению междуна­родной детской недели //О коммунистическом воспитании школьников: Сб. статей, выступлений и писем. М.: Просвещение, 1987. С. 192-195.
    145. Ксенчук Е.В. Климова И.К. Технология успеха. М., 1993. 192с.
    146. Кузьмин И.Д. Психотехнологии и эффективный менеджмент. М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. 192с.
    147. Кулева О.М. Эмоциональная культура учителя в теории и практи­ке отечественного высшего педагогического образования 60-90гг. XX века. М., 2000. 221с.
    148. Куракин А.Т. Среда как объект системного исследования. Воспи­тание коллективов и среда его жизнедеятельности. М., 1980.
    149.Куриленко Т.М. Управление школой. Задачи и деловые игры. Минск. Нар. асвета, 1988. 47с.
    150.Кустов Л.М. Проблема системогенеза и исследовательской деятельности инженера-педагога. Челябинск: ЧИРПО, 1998. 193с.
    151.Кэй Мэри Об умении работать с людьми. М.: Рекламное агентст­во «Север», 1997. 188с.
    152.Лазарев В.С. Психология стратегических решений. М., 1994. 148с.
    153.Лазарев В.С. Руководство педагогическим коллективом. Модели и методы. М., 1995. 157с.
    154.Ларченко И.Н. Условия и способы стимулирования творческой инди­видуальности преподавателей в пед. колледже. Тюмень, 1998. 131с.
    155. Латыш Н.Г. Редактор. Карьера менеджера: Сборник. Сургут: АИИК «Северный дом», 1991. 74с.
    156. Левитан К.М. Культура педагогического общения. Иркутск: ИГУ, 1985. 206с.
    157. Левин В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию. М. 1997. 474 с.
    158. Левин В.А., Дерябо С.Д. Экологическая педагогика и психология. Р.н.Д.: Феникс, 1996. 480с.
    159. Леницкая В.Д. Формирование гуманистического микроклимата школьного класса. М., 1997. 234с.
    160. Леонтьев А.Н. Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 46с.
    161. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2т. М.: Педагогика, 1983. Т.1. 392с.
    162. Лигуткин В.А. Формирование культуры педагогических отноше­ний с воспитанниками учреждений интернатского типа у студентов пед. вуза. Ставрополь, 1997. 231с.
    163.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины