Психолого-юридична характеристика хуліганства : Психолого-юридическая характеристика хулиганства

brief description

Київський національний університет
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Калашнік Володимир Олегович

УДК 159.9:343.95:343.343.3
Психолого-юридична характеристика хуліганства

19.00.06 юридична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Казміренко Людмила Іванівна
кандидат психологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ХУЛІГАНСТВО ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 12
1.1. Історичні передумови та соціально-психологічні чинники хуліганства як суспільно-небезпечного і протиправного явища 13
1.2. Психологічна характеристика криміногенних ознак і властивостей осіб, які вчинюють хуліганство 38
РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ У ВИДІ ХУЛІГАНСТВА В СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 67
2.1. Можливості використання психологічних знань щодо визначення об’єкта та об’єктивної сторони хуліганства 68
2.2. Психологічна характеристика суб’єкта та суб’єктивної сторони
хуліганства 94
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СИСТЕМИ ДЕТЕРМІНАНТ ТА МЕХАНІЗМІВ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У ВИДІ ХУЛІГАНСТВА 125
3.1. Психологічний аналіз мети та мотиву хуліганства 125
3.2. Усвідомлені та неусвідомлені компоненти в механізмі вчинення
хуліганства 152
ВИСНОВКИ 180
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ВСТУП

Актуальність теми. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини проголошене в Україні основним обов’язком держави, а людина її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека найвищою соціальною цінністю нашого суспільства (ст. 3 Конституції України). Практичне втілення цих приписів у реальність неможливе без ефективної протидії злочинності, в тому числі й підтримання належного рівня громадського порядку.
Безумовно, це завдання не є суто практичним, воно потребує відповідного науково-теоретичного обґрунтування. Причому принцип наукової обґрунтованості протидії хуліганству не можна розуміти звужено : лише як необхідність концентрації зусиль на цьому напрямі правоохоронної діяльності. Важливим є встановлення та врахування закономірностей і механізмів поведінки особи в криміногенних ситуаціях свідомого індивіда, який відображає дійсність та реалізує в своїй поведінці систему цінностей, засвоєних у процесі соціалізації.
Хуліганство є психологічно насиченим злочином це грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом”[1]. У диспозиції ст. 296 КК України звертає на себе увагу : 1) суто оціночний характер опису злочину (грубе порушення”, явна неповага до суспільства”, особлива зухвалість”, винятковий цинізм”) ; 2) вказівка у ч. 2 на можливе неправомірне застосування сили (пов’язані з опором”); 3) необхідність розмежування ч. 3 зі злочинами проти життя та здоров’я особи, злочинами проти громадської безпеки (зокрема, ст.ст. 262-264 КК України), злочинами проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (зокрема, ст.ст. 342-350 КК України).
Окрім того, хуліганство злочин із так званим формальним складом, тобто поведінка особи оцінюється як злочинна за наявності самого процесу його вчинення, і для цього не потрібне настання злочинних наслідків. Відповідно, визначення об’єктивної та суб’єктивної сторони при кваліфікації злочину як хуліганства є виключно складними завданнями і потребує ретельного вивчення психологічних детермінант та механізмів поведінки та властивостей особистості суб’єкта вчиненого діяння. Між тим, традиційно хуліганство не вважається злочином із високим рівнем суспільної небезпеки, що й зумовлює відповідне ставлення до його розслідування та спрощену процедуру адміністративного чи судового розгляду.
Загалом проблема протидії хуліганству не є новою в науковій юридичній літературі. Так, за часів СРСР їй приділяли увагу Л.І. Блінов, В.П. Власов, М.І.Єропкін, В.Т. Калмиков, І.Я. Козаченко, М.Й. Коржанський, В.П. Коряков, С.К. Кидиралієва, В. С. Олейников, В.В. Труфанов, Б.Я. Петелін, І.П. Портнов, Ю.Б. Утевський, П.О. Ефруссі ; з числа українських фахівців І.М.Даньшин, А.П. Клюшніченко, Л.М. Кононенко, М.Т. Куц, В.Т. Маляренко, М.Л. Наклович, С.С. Яценко та ін. Були захищені дисертації з зазначеної проблематики: кандидатські (В.О. Фефелов, М., 1973; О.А. Мартиненко, Харків, 1997; Г.І. Піщенко, К., 1997) та докторська (С.С. Яценко, К., 1989) .
Під кутом зору порушення громадського порядку хуліганство аналізувалося також М.Н. Гернетом, О.Н. Горбуновою, П.І. Гришаєвим, М.І.Єропкіним, Ф.Є. Колонтаєвським, В.К. Колпаковим, М.В. Лошицьким, П.С. Матишевським, В.І. Олефіром .
У теперішній час в Україні окремі аспекти хуліганства висвітлювалися, зокрема, в статтях П. Химича та Н.В. Шепелєвої, на дисертаційному рівні проблема хуліганства досліджувалася В.В. Налуцишиним (К., 2008); в Російській Федерації М. Івановим, Н. Іванцовою, М.А. Колоколовим, А.Овсепяном, О.В. Ростокінським .
Але слід зазначити, що роботи всіх вищеперерахованих авторів за своїм змістом є кримінально-правовими, кримінологічними та адміністративно-правовими, тому хуліганство розглядається в них як суто юридичний феномен .
На методологічному рівні необхідність взаємозв’язку та взаємозбагачення різних галузей знання докладно обґрунтована представниками юридичної (А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, Я.Ю. Кондратьєв, В.О.Коновалова, О.М. Костенко, М.В. Костицький, С.А. Тарарухін, Л.Д.Удалова) та психологічної (Ю.М. Антонян, М.І. Бобнєва, В.П.Казміренко, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, В.В. Рибалка, В.О. Шатенко) наук. На необхідності використання психологічних знань у протидії злочинності на законодавчому і правозастосовчому рівнях у науковій літературі наголошувалося неодноразово, зокрема, ця думка знайшла своє відображення у низці робіт із юридичної психології (В.С. Медведєв, О.М. Морозов, В.М.Синьов, С.І. Яковенко ) .
З числа доступних нам наукових першоджерел лише декілька присвячені психології хуліганського діяння : Н.О. Барановського (1978), В.С.Олейникова (1975), О.Р Ратінова та А.Ш. Ргеулешвілі (1987), А.П. Тузова (1976) психологічній природі хуліганського мотиву, Р.А. Левертової (1974) психологічному насильству в складі хуліганства. В дисертації В.В. Кощинця висвітлюються можливості використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи (К., 2003). Хуліганство в цілому як психологічно насичений склад злочину з позицій юридичної психології до цього часу ніким із науковців не аналізувалося. Зазначене зумовлює актуальність обраної для дисертаційної роботи теми .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 роки (наказ МВС України 05.07.2004 р., №755) ; п. 4.3. рішення колегії МВС України від 29.11.2003 р. №8КМ/1; плану НД та ДКР Київського національного університету внутрішніх справ з реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 p., №1767) , а також планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ і, зокрема, кафедри юридичної психології КНУВС. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої Ради КНУВС (протокол від 25.09.2007 р. № 15) .
Мета і завдання дослідження: розробка психолого-юридичних засад протидії хуліганству як суспільно-небезпечному та протиправному явищу.
У відповідності з метою були поставлені такі завдання :
- визначити суспільно-історичні та соціально-психологічні чинники хуліганства в Україні ;
- надати психологічну характеристику криміногенних ознак і властивостей осіб, які вчинюють хуліганство ;
- визначити можливості використання психологічних знань щодо визначення об’єкта та об’єктивної сторони хуліганства ;
- надати психолого-юридичну характеристику суб’єкта та суб’єктивної сторони хуліганства ;
- визначити психологічну природу системи детермінант вчинення хуліганства ;
- здійснити психолого-юридичний аналіз мети та мотиву хуліганства ;
- надати психолого-юридичну характеристику усвідомлених та неусвідомлених компонентів у механізмі вчинення хуліганства .
Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері громадського порядку, що порушуються при вчиненні хуліганства.
Предмет дослідження психолого-юридична характеристика хуліганства.
При підготовці дисертації використані наступні методи: 1)загальнонаукові (системний, структурно-функціональний, аналізу і синтезу, аналогії, дедукції й індукції) для визначення принципів та критеріїв для юридико-психологічного коментування ст. 296 КК України, співвіднесення її юридичного та психологічного змісту (р. 1, 2); 2) власне-наукові (порівняльно-правовий, логіко-юридичний, історичний, математико-статистичний) для встановлення особливостей психолого-юридичного генезису поняття хуліганства, огляду різних підходів до розуміння психологічного змісту винної поведінки при його вчиненні (р. 1.1, р. 2, р. 3.1) ; 3) методи юридико-психологічних досліджень (спостереження, бесіда, опитування практичних працівників, вивчення матеріалів кримінальних справ, аналіз статистичних даних та аналітичних матеріалів Верховного суду України і МВС України) для узагальнення практики застосування ст. 296 КК України (р. 1.2, 2, 3.2) .
Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу статистичних даних та аналітичних матеріалів Верховного суду України і МВС України; вивчення матеріалів 204 кримінальних справ; анкетування та інтерв’ю 194 працівників органів внутрішніх справ .
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- вперше : надана психолого-юридична характеристика хуліганства в сучасній Україні та окремих його різновидів; доведена психологічна однорідність фізичного насильства та погрози його застосування, що в кримінальному праві розглядаються як два самостійних способи вчинення злочину; визначені психологічні чинники негативних тенденцій у стані громадського порядку у зв’язку з декриміналізацією окремих видів хуліганських діянь та їх впливу, зокрема, на делінквентну поведінку молоді і підлітків; аргументовано, що наявність прямого умислу при вчиненні хуліганства не обов’язково означає усвідомлення злочинцем суспільної небезпеки своєї поведінки: умисна вина це лише свідоме рішення вчинити діяння або ж свідоме припущення про таку можливість; обґрунтована необхідність аналізу всіх компонентів структури психічного (інтелектуального, вольового та емоційного) при визначенні форми та виду винної поведінки;
- удосконалено : кримінологічну та кримінально-правову характеристику хуліганства та осіб, які вчинюють хуліганські діяння; визначення механізмів взаємозв’язку між хуліганством та способом життя, зокрема, впливом референтної групи, хуліганством та вживанням спиртних напоїв, хуліганством та психічними аномаліями; характеристику хуліганства як злочину з формальним складом, що вчинюється лише з прямим умислом, та понять мотив хуліганства”, хуліганський мотив” і хуліганські спонукання” ;
- набуло подальшого розвитку : визначення негативних тенденцій у державній кримінальній політиці протидії хуліганству та причин зростання рівня його латентності ; уявлення про систему кримінологічних детермінант хуліганства та його мотивації; поняття імпульсивних злочинів” та механізм їх вчинення як стереотипізованого, установочного реагування на ситуацію ; характеристика хуліганства як соціально-психологічного феномену, що має давні суспільно-історичні витоки та ґрунтується на певних соціокультурних традиціях .
Практичне значення одержаних результатів полягає у доведенні можливості використання психологічних знань у протидії хуліганству, зокрема:
1) аргументуванні положення, що визнаючи виключність хуліганства як злочину (він один із небагатьох серед злочинів невеликої тяжкості, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років), слід було б перенести її й на заходи покарання, зокрема, в ст. 100 КК України Громадські та виправні роботи”. Цей випадок цілком підпадав би під формулювання як виключення” у чинному трудовому законодавстві, а залучення засуджених за ч. 1 ст. 296 КК України до громадських робіт з 14 років, із врахуванням психологічних особливостей підліткового віку, могло б стати дієвим заходом впливу як в індивідуально-профілактичному, так і в загальнопрофілактичному сенсі ;
2) визначенні основних чинників, що спричиняють негативні тенденції у протидії хуліганству, а саме: відсутність системи відповідних ситуації організаційно-правових (збільшення кількості працівників адміністративних служб міліції, створення спеціалізованих адміністративних судів та ін.) та громадських (правова пропаганда, створення добровільних громадських формувань з охорони громадського порядку тощо) заходів у зв’язку з декриміналізацією цього діяння; недостатня теоретична підготовленість та відсутність досвіду протидії хуліганству певної частини працівників міліції, їх ставлення до нього як до другорядного злочину чи ординарного різновиду девіантної поведінки молодих людей; зростання рівня латентності цього виду злочину; низька ефективність процесу розслідування та судового розгляду хуліганства ;
3) обґрунтуванні необхідності проведення при розслідуванні хуліганства у складних випадках консультацій фахівця-психолога чи призначення судово-психологічної експертизи, особливо щодо осіб із межовими відхиленнями психіки та психічними аномаліями у межах осудності. Останні зумовлюють хибність сприйняття хуліганом навколишньої дійсності, неадекватність його оціночних критеріїв, поведінкових установок і специфіку мотиваційної сфери в цілому. Зазначене потребує врахування при визначенні ступеня вини та відповідальності особи, є важливим для дотримання принципу індивідуалізації покарання.
Одержані результати можуть застосовуватися при вдосконаленні системи соціально-правового захисту громадського порядку в Україні; розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ і громадськості з попередження хуліганства ; для підвищення кваліфікації працівників міліції та при проведенні правового навчання громадян. Матеріали дисертації використовуються у практичній діяльності органів внутрішніх справ (акт про впровадження від 25 квітня 2008 р. з Департаменту громадської безпеки МВС України; акт про впровадження від 7 травня 2008 р. з Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) та в навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при викладанні дисциплін Юридична психологія”, Професійно психологічна підготовка працівників підрозділів громадської безпеки органів внутрішніх справ”, Психологія масової поведінки” (акт про впровадження від 14 січня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на конференціях: науково-практичній конференції Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання” (м. Київ, 28 лютого 2007 р.) ; науково-практичній конференції Філософські, методологічні та філософські проблеми права (м. Київ, 26 січня 2008 р.) ; Всеукраїнській науковій конференції Українське правосуддя : здобутки та перспективи” (м. Чернівці, 16 травня 2008р.) ; Міжнародній науково-практичній конференції Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства” (м. Одеса, 30 травня 2008 р.) ; Міжнародній науково-практичній конференції Управлінські, правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму” (м. Київ, 26-28 червня 2008 р.).
Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри юридичної психології КНУВС та розширеному засіданні кафедри юридичної психології з запрошенням науково-педагогічного складу кафедр практичної психології, психологічних дисциплін, філософії права та юридичної логіки, кримінального права, кримінального процесу, лабораторії проблем психологічного забезпечення КНУВС.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 5 статтях у наукових фахових виданнях та 4 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

[1] Тут і далі виділення курсивом наше В. Калашнік

bibliography

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі надана характеристика хуліганства як предмету дослідження юридичної психології, визначено теоретичні засади та можливості застосування психологічних знань щодо визначення елементів складу злочину (об’єкта та об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони) у виді хуліганства. Проведене дослідження дозволило одержати низку нових даних про психологічну природу системи детермінант та механізмів вчинення хуліганства, зокрема, про мету та мотив, а також усвідомлені та неусвідомлені його компоненти.
На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
1) хуліганство є розповсюдженим для вітчизняних соціокультурних умов явищем і має досить давні витоки: сакральний зміст групових бійок у Київській Русі уособлював у собі символічну боротьбу добра” і зла”, а ритуальні поєдинки традиційно виконували функцію інституалізованого вирішення конфліктів між вуличними чи міжсільськими групами; надавали можливість самоствердитися в своїй групі та перед іншими. З початком розвитку капіталізму святкова сільська бійка набула ознак маргіналізації, поступово криміналізувалася, а саме хуліганство стало своєрідною формою протесту, демонстрацією невдоволення владою та існуючим станом речей. В сучасній Україні прояви хуліганства досить різноманітні: воно представлене як традиційними” порушеннями громадського порядку, що відрізняються множинністю форм (від лайки, нецензурних висловів, шуму в нічний час, бійок до пошкодження транспорту та майна, підпалів, нанесення тілесних ушкоджень), так і нетрадиційними” формами поведінки (протиборством підлітково-молодіжних угрупувань за місцем проживання, футбольним хуліганством, скінхед-рухом та ін.);
2) в структурі злочинності протягом останніх десяти років хуліганство складає 3-6%, а серед злочинів проти громадського порядку та моральності понад 2/3 від загальної кількості. Загалом динаміка хуліганства виглядає сприятливо, але абсолютна кількість зареєстрованих злочинів коливається в надто значних межах (від +73,6% до -265%), що свідчить про досить значний вплив на динаміку цього виду злочинів державної кримінально-правової політики та високий рівень їх латентності. Загалом декриміналізація окремих проявів хуліганства у чинному КК України, не забезпечена відповідними організаційно-правовими, фінансово-економічними, матеріально-технічними та громадськими заходами, призвела до погіршення стану громадського порядку та оцінки громадянами умов свого життя (суспільно-корисної діяльності, побуту та відпочинку) як безпечних. Оскільки це злочин є переважно ситуативним, вчинюється на ґрунті немотивованої (безадресної) агресії, то його жертвою може стати будь-яка особа;
3) хуліганство є, переважно, вечірнім”, молодіжно-підлітковим та груповим злочином, що вчинюється в громадських місцях без попередньої підготовки та під впливом вживання алкогольних напоїв. Більшість таких груп виникає за місцем проживання чи спільного проведення вільного часу на грунті природного потягу молоді до спілкування та взаємопідтримки. Найбільш поширеною формою вчинення хуліганства є бійка (43,6%) та бійка з нанесенням середньої тяжкості і тяжких тілесних ушкоджень(18,1%); воно може також проявлятися в дебошах, скандалах, зухвалій нецензурній лайці в громадському місці, приставанні до громадян (21,1%);
4) родовим і безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок система сталих, внутрішньо організованих у соціальному просторі й часі відносин взаємодії та взаємоспілкування, обумовлених способом виробництва й розвитку всіх сфер життєдіяльності громадян, організацій, підприємств і установ; врегульована юридичними нормами i правилами співжиття сукупність лише тих суспільних відносин, які мають забезпечувати нормальне функціонування державних i громадських установ, підприємств i організацій, цілісність майна громадян, безпеку, честь i гідність людей, а також нормальні умови для їх роботи, побуту i відпочинку. Додатковими безпосередніми об’єктами хуліганства слід вважати здоров’я, честь i гідність окремих громадян, а також державну i приватну власність, авторитет органів державної влади й об’єднань громадян, громадську безпеку тощо. Об’єктивна сторона хуліганства дії, що грубо порушують громадський порядок і відзначаються особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом;
5) склад хуліганства є формальним, але воно не належить до класичних” формальних злочинів, оскільки потребує врахування особливостей і об’єктивної, і суб’єктивної сторони (умислу): одним із основних критеріїв, що характеризують об’єктивну сторону цього злочину, слід вважати дії, які втілилися в бажання особи продемонструвати суспільству своє знехтування його підвалинами, нормами і правилами, настроями громадян, глумління над їх честю і гідністю. Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом та прагненням настання певних психологічних наслідків демонстрації своєї вищості, безкарності, вседозволеності;
6) суб’єкт вчинення хуліганства осудна особа, починаючи з 14 років. Оскільки законодавець надає цьому злочину невеликої тяжкості певного виключного статусу з позиції віку настання кримінальної відповідальності, то можна стверджувати, що хуліганство несе виключну шкоду для суспільних відносин, яку особа здатна усвідомлювати вже з 14 років. Але визнаючи виключність хуліганства як злочину, він не переносить цю виключність і на заходи покарання, зокрема, в ст. 100 КК України громадські роботи;
7) типовими для хуліганства слід вважати мотиви: самоствердження (статусні), захисні, заміщення (компенсаторні). Хуліганським спонуканням притаманна швидкоплинність, незначність і легковажність мотивації, наочність, прагнення продемонструвати зневагу до особистої гідності певної людини, свою вищість та безкарність, протиставити свою поведінку вимогам громадського порядку, познущатися над беззахисним, кинути виклик громадській моральності шляхом буйства, безчинства. Вони передбачають відсутність особистих відносин ворогування, заздрощів, неприязні та ін. між винним і потерпілим, і детермінуються певними сталими властивостями особистості (озлобленість, жорстокість, ненависть, зневага тощо);

8) існує три основних типи хуліганів: а) особи з чітко вираженою агресивно-насильницькою антисоціальною спрямованістю, для яких посягання на життя чи здоров’я людини є лише ланкою в ланцюзі постійних актів агресивної поведінки в різних ситуаціях; б) особи, що характеризуються в цілому негативно, припускаються правопорушень, але їх спрямованість на вчинення посягань проти особи явно не виражена; в) ситуаційні або випадкові злочинці, які до злочину характеризувалися позитивно чи нейтрально, вони застосовують насильство як реакцію на ситуацію, що сприймається як гостроконфліктна. Природно, що засоби профілактичного впливу на представників названих груп мають бути диференційованими.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / С.Н. Абельцев. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. 207 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: курс в 2-х т. / С.С. Алексеев. М.: Юридическая литература, 1981. Т. 1. 359 с.
3. Алексеева Л.И. Субъектность личности в уголовно релевантных ситуаціях: материалы съезда психологов Российской Федерации / Л.И.Алексеева С.-Пб., 2003. Т. 1. С. 78-82
4. Андреев Н.Г. О критериях и показателях оценки результатов деятельности участковых инспекторов милиции / Н.Г. Андреев, О.З.Клушкин // Вопросы теории и практики управления органами внутренних дел. М.: изд-во Академии МВД СССР, 1985. С. 137-142
5. Андросюк В.Г. К постановке проблемы психологического изучения личности преступника / В.Г. Андросюк // Проблемы изучения личности правонарушителя: сборн. науч. трудов. М.: изд-во ВНИИ МВД СССР, 1984. С. 72-78
6. Антонян Ю.М. Изучение правонарушителей с психическими аномалиями / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин // Соц. законность. 1985. № 2. С. 50-52.
7. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин М.: Наука, 1987. 207 с.
8. Антонян Ю.М. Криминальная патопсихология / Ю.М. Антонян, В.В.Гульдан М.: Наука, 1991. 248 с.
9. Антонян Ю.М. Преступное поведение лиц с психическими аномалиями и его профилактика / Ю.М. Антонян, М.В. Виноградов, Ц.А. Голумб // Вопросы борьбы с преступностью. М.: Юридическая литература, 1980. Вып. 32. С. 52-62
10. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений / Ю.М. Антонян, М.И. Еникеев, В.Е. Эминов. М.: Юристъ, 1996. 336 с.
11. Асеев В.Г. Мотивация поведения личности / В.Г. Асеев. М.: Мысль, 1976. 157с.
12. Асмолов А.Г. Деятельность и установка / А.Г. Асмолов М.: изд-во МГУ, 1979. 151 с.
13. Асмолов А.Г. Диспозиционная структура регуляции: от гипотезы к концепции / А.Г. Асмолов // Вопросы психологии. 1980. № 3. С. 178-180
14. Ахтирська Н. Судово-психологічна експертиза та використання її висновків у кримінальному судочинстві / Н. Ахтирська // http://aj.court.gov.ua/ukr/press/31.php
15. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: общая часть / М.И. Бажанов. Днепропетровск: Пороги, 1992. 167 с.
16. Бандурка А.М. Юридическая психология: [учебник] / А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. Харьков: изд-во НУВС, 2001. 640 с.
17. Барановский Н.А. Потребности и мотивы агрессивного преступного поведения / Н.А. Барановский // Проблемы правосудия и уголовного права. М.: Юридическая литература, 1978. С. 168-176
18. Бартол К. Психология криминального поведения / К. Бартол; пер. с англ. А. Боричева, А. Можаева, Л. Ордановской. С.-Пб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 352 с.
19. Бенеш Г. Психологія / Г. Бенеш; пер. з нім. Р.Д. Обухіва. К.: Знання-Прес, 2007. 510 с.
20. Блинов Л.И. Социально-политическая оценка В.И. Лениным хулиганства / Л.И. Блинов // Труды ВШ МВД СССР. Вып. 28. М., 1971. С. 136-14
21. Бовть О. Віктимна поведінка як психологічна проблема / О. Бовть // http://www.politik.org.ua/vid/ magcontent.php3?m=6&n=28&c=418
22. Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. М.: Мысль, 1988. 301с.
23. Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. 1997. №1. С. 4
24. Вадейша М.В. Деревенский праздник: распределение ролей / М.В.Вадейша // Мифология и повседневность. Гендерный подход в антропологических дисциплинах: материалы науч. конф. 19-21 февр. 2001г. С.-Пб., 2001. С. 113-114
25. Валиев Г.Х. Социальные аномалии в повседневной жизнедеятельности населения Сибири в 1920-е гг.: автореф. дис. на соискание ученой степени к.ист.н.: спец. 07.00.05 Этнология” / Г.Х. Валиев. Новосибирск, 2001. 22 с.
26. Васильев В.Л. Юридическая психология: [учебник] / В.Л. Васильев. М.: Юридическая литература, 1991. 464 с.
27. Васильев В.Л. Юридическая психология: [учебник] / В.Л. Васильев [5-е изд., дополн. и перер.]. С.-Пб.: ПИТЕР, 2002. 656 с.
28. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / В.К. Вилюнас. М.: изд-во МГУ, 1976. 142 с.
29. Власов В.П. Мотивы, цели и умысел при совершении хулиганских действий / В.П. Власов // Вопросы борьбы с преступностью. М.: Юридическая литература, 1975. Вып. 23. С. 120-138
30. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б.С. Волков. Казань: изд-во Казанского ун-та, 1965. 136 с.
31. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступления / Б.С. Волков. Казань: изд-во Казанского ун-та, 1968. 166 с.
32. Гернет М.Н. Избранные произведения / М.Н. Гернет. М.: Юридическая литература, 1974 с. 640 с.
33. Герцензон А.А. Уголовное право и социология / А.А. Герцензон. М.: Юридическая литература, 1972. 286 с.
34. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические, уголовно-правовые и криминологические аспекты вины: [учебное пособие] / Ф.Г. Гилязев. Уфа: изд-во Башкирского. гос. университета, 1978. 59 с.
35. Головін Г.А. Механізм адміністративно-правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки у сфері охорони громадського порядку та профілактики правопорушень (на прикладі взаємодії з громадськими формуваннями): [методичні рекомендації] / [Головін Г.А., Копотун І.М., Пелегеша О.Г. та ін.] К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. 40 с.
36. Гонтарь И. Категория общественной опасности в уголовном праве: онтологический аспект / И. Гонтарь // Уголовное право. 2007. №1. С.16-19
37. Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права / О.Н. Горбунова. М.: изд-во МГУ, 1967. 78 с.
38. Гордієнко В. Психологія особистості (в біографіях, подіях, портретах) / В.Гордієнко, Л. Копець. К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія”, 2007. 304 с.
39. Горностай П.П. Личность и роль. Ролевой подход в социальной психологии личности / П.П. Горностай. К.: Интерпресс ЛТД, 2007. 312с.
40. Гришаев П.И. Влияние социальных явлений на преступность / П.И.Гришаев. М.: изд-во ВЮЗИ, 1980. 45 с.
41. Давидова О.В. Фактори, що обумовлюють формування антисоціальних установок / О.В. Давидова // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності: збірн. наук. статей. Донецьк: вид-во Донецького інституту внутр. справ, 2000. С. 72-75
42. Даньшин И.Н. О мотивах хулиганства / И.Н. Даньшин // Правоведение. 1965. №2. С. 170-174
43. Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву / И.Н. Даньшин. Харьков: изд-во Харьковского ун-та, 1971. 192 с.
44. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И.Н.Даньшин. М.: Юридическая литература, 1973. 200 с.
45. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. Даль. М.: Олма-Пресс, 2002. Т. 2. 672 с.; Т. 4. 576 с.
46. Дубовик О.Л. Проблема принятия решения о совершении преступления в криминологической науке / О.Л. Дубовик // Вопросы борьбы с преступностью. М.: Юридическая литература, 1975. Вып. 23. С. 24-36
47. Дьяков С.В. К вопросу о причинности в механизме преступного поведения / С.В. Дьяков // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 45. М.: Юридическая литература, 1987. С. 17-22
48. Еникеев М.И. Юридическая психология: [учебник для вузов] / М.И.Еникеев. М.: НОРМА, 2000. 517 с.
49. Еникеев М.И. Общая, социальная и юридическая психология: [учебник для вузов] / М.И. Еникеев. С.-Пб.: Питер, 2003. 752 с.
50. Еникополов С.Н. Некоторые результаты исследования агрессии / С.Н.Еникополов // Сборник научных трудов. М.: Всесоюзный инст-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений, 1979. С. 100-109
51. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка / М.И. Еропкин. М.: Юридическая литература, 1965. 215 с.
52. Ефремова Г.Х. Изучение ценностно-нормативной сферы преступников / Г.Х. Ефремова // Сборник научных трудов. М.: Всесоюзный инст-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступлений, 1979. С. 34-43
53. Закалюк А.П. Допреступное поведение и механизм совершения преступления при нарушениях психики пограничного характера / А.П.Закалюк, А.И. Коротенко, Л.Н. Москалюк // Проблемы изучения личности правонарушителя: сборн. науч. трудов. М.: изд-во ВНИИ МВД СССР, 1984. С. 148-156
54. Запорожцева Г.Є. Психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та визначення умов її діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.психол.н.: спец. 19.00.06 Юридична психологія” / Г.Є. Запорожцева. К., 2003. 15 с.
55. Зелинский А.Ф. Криминологические и уголовно-правовые аспекты неосознаваемой преступной деятельности / А.Ф. Зелинский // Советское государство и право. 1984. № 9. С. 52-58
56. Зелинский А.Ф. Психологическое содержание умышленной вины / А.Ф.Зелинский, Н.И. Коржанский // Проблемы совершенствования уголовного законодательства на современном этапе. Свердловск: изд-во Свердловского ун-та, 1985. С. 24-35
57. Зелинский А.Ф. Криминальная психология: [научно-практическое издание] / А.Ф. Зелинский. К.: Юринком Интер, 1999. 237 с.
58. Злочинність неповнолітніх: причини, наслідки та шляхи запобігання: [навчальний посібник] / [Н.Ю. Максимова, Л.І. Мороз, Л.А. Мороз, С.І.Яковенко; під ред. С.І. Яковенка]. К.: ПАЛИВОДА, 2006. 260 с.
59. Иванов Н. Хулиганство: проблемы квалификации / Н. Иванов // Российская юстиция. 1996. №8. С. 36-45
60. Иванцова Н. Перспектива хулиганства его декриминализация / Н.Иванцова // Законность. 2004. № 11. С. 37-40
61. Казміренко Л.І. Криміногенна поведінка в неформальних молодіжних об’єднаннях як об’єкт соціально-психологічного аналізу / Л.І.Казміренко, В.П. Казміренко // Проблеми соціальної психології: науковий збірник. К.: вид-во КДУ ім. Т. Шевченка. Вип. 2. 1992. С.177-183
62. Казміренко Л.І. Суб’єктивна детермінація насильницької злочинності молоді / Л.І. Казміренко, В.С. Ковальський // Радянське право. 1990. №12. С. 31-34
63. Калашнік В.О. Кримінологічна характеристика хуліганства як складова криміногенної обстановки на вулицях та в громадських місцях / В.О.Калашнік // Право і суспільство. К.: ТОВ Фонд Юрнауки АПС” 2007. № 4. С. 34-38
64. Калашнік В.О. Характеристика хуліганства як суспільно-історичного та соціально-психологічного феномена / В.О. Калашнік // Південноукраїнський правничий часопис. Одеса: вид-во Одеського юридичного інституту ХНУВС. 2007. № 4. С. 45-48
65. Калашнік В.О. Елементи та ознаки хуліганства в сучасному кримінальному праві / В.О. Калашнік // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Донецьк: вид-во Донецького юридичного інституту, 2008. № 1. С. 165-182
66. Калашнік В.О. Психологічний аналіз мотиву та мети хуліганства / В.О.Калашнік // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. К.: вид-во КНУВС, 2008. №. 2. С. 139-147
67. Калашнік В.О. Соціально-психологічна характеристика хуліганства / В.О.Калашнік // Право і безпека. Харків: вид-во ХНУВС, 2008. №7’1. С.43-50
68. Калашнік В.О. Окремі психологічні аспекти суб’єктивної сторони хуліганства: матеріали науково-практичної конференції Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання”, (м. Київ, 28 лютого 2007 р.) / ред. кол. Є.М. Моісеєв, В.Я. Горбачевський, О.М. Джужа та ін. К.: вид-во КНУВС, 2007. С. 268-270
69. Калашнік В.О. Мотив та мотивація хуліганства: матеріали науково-практичної конференції Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, (м. Київ, 26 січня 2008 р.). К.: вид-во КНУВС, 2008. С. 71-73
70. Калашнік В.О. Усвідомлені та неусвідомлені компоненти вчинення хуліганства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Українське правосуддя: здобутки і перспективи”, (м. Чернівці, 16 травня 2008 р.). Чернівці: Апеляційний суд Чернівецької області, Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, 2008. С. 415-423
71. Калашнік В.О. Використання психологічних знань у протидії хуліганству: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства”, (м. Одеса, 30 травня 2008 р.) Одеса, вид-во Одеського державного університету внутрішніх справ, 2008. С. 271-274
72. Калмыков В.Т. Деятельность суда по борьбе с отдельными видами преступлений (по материалам судебной практики БССР по делам о хулиганстве и смежных преступлениях: автореф. дис. на соискание ученой степени к.ю.н.: спец. 12.715 Уголовное право и криминология. Уголовно-исправительное право” / В.Т. Калмыков. Минск, 1970. 33 с.
73. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения / Ю.А. Клейберг. М.: Социальное здоровье России, 2003. 160 с.
74. Клюшніченко А.П. Відповідальність посилюється (про боротьбу з хуліганством в УРСР) / А.П. Клюшніченко. К.: Політвидав України, 1968. 67 с.
75. Козаченко И.Я. Воплощение ленинских идей в советском уголовном законодательстве о необходимости эффективной борьбы с хулиганством (сравнительно-исторический анализ) / И.Я. Козаченко // Межвузовский сборник научных трудов Свердловского юридического института. Вып.54. Свердловск, 1977. С. 34-43
76. Колоколов Н.А. Борьба с хулиганством: кризис правового регулирования / Н.А. Колоколов // Российский следователь. 2004. № 11. С. 18-24
77. Колонтаевский Ф.Е. Организация и совершенствование деятельности милиции общественной безопасности: [учебное пособие] / Ф.Е.Колонтаевский. М.: изд-во Академии МВД РФ, 1995. 265 с.
78. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К.Колпаков, О.В. Кузьменко. К.: Юрінком Інтер, 2003. 539 с.
79. Кононенко Л.М. Організація діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження та припинення групових порушень громадського порядку і масових безпорядків: [лекція] / Л.М. Кононенко. К.: вид-во УАВС, 1997. 19 с.
80. Копотун І.М. Залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень: [методичні рекомендації] / І.М. Копотун, В.Л. Костюк, О.Г. Пелегеша. К.: вид-во Київського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. 35 с.
81. Коржанський М.Й. Встановлення вини / М.Й. Коржанський. // Нариси уголовного права. К.: Генеза, 1999. С. 85-104
82. Коржанский Н.И. Конкретизация видового объекта хулиганства / Н.И.Коржанский // Труды высшей следственной школы МВД СССР. Вып. 17. Волгоград, 1977. С. 30-38
83. Кормина Ж.В. Алкоголь, армия и нечистая сила / Ж.В. Кормина // Мифология и повседневность. Гендерный подход в антропологических дисциплинах: материалы науч. конф. 19-21 февраля 2001 г. С.-Пб., 2001. С. 237
84. Коряков В.П. Создание уголовно-правовых основ борьбы с хулиганством в советском государстве (1917-1935 гг.) / В.П. Коряков // Укрепление общественного порядка и законности в правовом государстве. М.: Юридическая литература, 1990. С. 48-55
85. Костенко О. Культура і закон у протидії злу: монографія / О.М.Костенко. К.: Атака, 2008. 352 с.
86. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы / М.В. Костицкий. К.: Вища школа, 1990. 259 с.
87. Костицький М.В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: вибрані наукові праці / М.В. Костицький. Чернівці: Рута, 2008. 560 с.
88. Костюк Г.С. Психологія: [підручник] / Г.С. Костюк. К.: Радянська школа, 1968. 572 с.
89. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і розвиток особистості / Г.С.Костюк. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
90. Кощинець В.В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я та гідності особи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.09. Кримінальний процесс та криміналістика; судова експертиза” / В.В. Кощинець. Київ, 2003. 17 с.
91. Красиков Ю.А. Борьба с хулиганством / Ю.А. Красиков, В.В. Труфанов. Воронеж: изд-во Воронежского ун-та, 1966. 48 с.
92. Краткий психологический словарь / [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского]. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
93. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник для юрид. вузів і фак.] / [М.І Бажанов, Ю.В. Баулін, В.Т. Борисов та ін.; за ред. М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. Київ Харків: Юрінком Інтер Право, 2001. 416 с.
94. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / [Ю.В.Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; відп. ред. Я.Ю.Кондратьєв, В.А. Клименко, М.І. Мельник]. К.: Правові джерела, 2002. 431 с.
95. Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник] / [Ю.В.Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; / за ред. В.В. Сташиса, В.Я.Тація]. [3-е вид., перер. та доп.] К.: Юрінком Інтер, 2007. 622 с.
96. Кримінальне право України: [навчальний посібник] / [Г.С. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; за ред.О.М. Омельчука]. К.: Наукова думка, Прецедент, 2004. 297 с.
97. Кримінальний кодекс України: офіційне видання. К.: Видавничий дім Ін Юре”, 2001. 336 с.
98. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Ю.В.Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін; за заг ред. В.В. Сташиса, В.Я.Тація]. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2003. 1196 с.
99. Кримінальний кодекс України. Харків: Фоліо, 2006. 382 с.
100. Кримінологія. Спеціальний курс лекцій зі схемами: [навчальний посібник] / за заг. ред. О.М. Джужі. К.: Атіка, 2001. 368 с.
101. Кримінологія і профілактика злочинів: [курс лекцій] / [АлександровЮ.А., Гаврилишин А.П., Гринчак В.М., Джужа О.М., Лихолоб В.Г.]. К.: вид-во НАВСУ, 2000. 210 с.
102. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. О структуре индивидуального преступного поведения / В.Н. Кудрявцев. М.: Юридическая литература, 1968. 175 с.
103. Кудрявцев В.Н. Механизм преступного поведения / В.Н. Кудрявцев. М.: Наука, 1981. 248 с.
104. Куц Н.Т. Отве