РОЗВИТОК ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ІНТУЇТИВНО-ПОЧУТТЄВОГО ВІДОБРАЖЕННЯ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ : РАЗВИТИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ интуитивно чувственного ОТРАЖЕНИЕ В БУДУЩИХ ПСИХОЛОГОВ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.Костюка АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Потапова Валентина Дмитрівна

УДК 159. 942: 159. 956

РОЗВИТОК ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
ІНТУЇТИВНО-ПОЧУТТЄВОГО ВІДОБРАЖЕННЯ
У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Спеціальність 19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
доктор психологічних наук,
професор, академік АПН України
Максименко Сергій Дмитрович

Київ 2005

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 4
ВСТУП ........................................................................................5
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження
1.1. Особливості інтуїтивно-почуттєвого відображення...............15
1.2. Теоретичне обґрунтування поняття функціональна система інтуїтивно-почуттєвого відображення”........................................35
1.3. Функціональна система психологічних механізмів як інтегративний показник професійного становлення особистості..................................................................................70
1.4. Методологічні принципи дослідження.................................. 84
РОЗДІЛ 2. Концептуальні аспекти розвитку функціональної системи у майбутніх психологів
2.1. Гуманістичні і гуманітарні засади професійного навчання..87
2.2. Особистісні та ситуативні детермінанти розвитку функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення.............................................................................118
2.3. Психомистецький підхід до розвитку функціональної системи у майбутніх психологів.............................................................135
2.4. Літературні художні тексти як психомистецький засіб виявлення і розвитку функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення........................................................................................................164
РОЗДІЛ 3. Теоретико-методичні аспекти дослідження
3.1. Конструювання змістово-процесуальних компонентів предметної діяльності майбутніх психологів..............................180
3.2. Методи, організація і проведення дослідження................223
3.3. Критерії виявлення функціональної системи, математико-статистична обробка експериментального матеріалу..................272
РОЗДІЛ 4. Результати експериментального дослідження, їх аналіз і узагальнення
4.1. Динаміка розвитку функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення......................................................281
4.2. Психологічний аналіз процесу становлення функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення........................294
4.3. Зв’язок функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення з властивостями особистості.............................355
4.4. Принцип процесуальності основа становлення ФС ІПВ як психічного особистісно-професійного новоутворення................382
ВИСНОВКИ.......................................................392
БІБЛІОГРАФІЯ...396
ДОДАТКИ.441

ВСТУП

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена насамперед тим, що сучасний стан суспільства потребує особистість професійно, інтелектуально та морально самодостатню, відкриту для подальшого процесу самоосвіти і саморозвитку, духовно збагачену і водночас конкурентноспроможну, щоб знайти себе у суспільстві з ринковими відносинами.
Пошуки нових підходів до підготовки майбутніх психологів є актуальною проблемою, зокрема у площині виявлення співвідношення між двома моделями: сцієнтистською (як раціонально організованого формування інтелектуальної діяльності оперування знаннями) і гуманістичною (спрямованою на становлення індивідуальності людини, розкриття її потенціалу, накопичення і проживання унікального досвіду, самореалізацію і самоактуалізацію).
На даному етапі процес навчання у вищий школі, здебільшого, спрямований на розвиток когнітивної сфери студента, а тим часом, головне завдання вищого навчального закладу сприяти розвитку творчої особистості. Нехтуючи розвитком інтуїції і почуттів, освіта позбавляє особистість суттєвих можливостей адаптації (природної, соціальної, професійної) до інноваційних умов; можливостей створення системи власних засобів організації освіти, самоосвіти і саморозвитку протягом усього життя. Крім того, інтуїтивно-почуттєве відображення лежить в основі творчої діяльності, тому що забезпечує такі психічні стани людини, як інсайт і натхнення.
У суто науковому плані слід виходити з того, що психічне відображення є фундаментальним психологічним поняттям. Одним із найважливіших завдань психологічної науки є дослідження особливостей і функцій різних рівнів відображення, їх переходів від простих форм до більш складних і ефективних. У даному дослідженні особливості інтуїтивно-почуттєвого відображення розглядаються передусім у загально психологічному плані.
Слід зважити також на відсутність (наскільки нам відомо) праць, присвячених специфіці й ролі інтуїтивно-почуттєвого відображення у професійній діяльності майбутніх психологів. Тим часом, розвиток у них цього виду відображення, гадаємо, дозволить запобігти технологічному прагматизмові який, всупереч гуманістичним принципам, спостерігається зараз у психологічній практиці. Зазначений розвиток також сприятиме професійному становленню особистості уже в період навчання у вищому навчальному закладі. Без інтуїтивно-почуттєвого відображення не може розвинутися здатність сприймати і відтворювати лінгвістичну і позалінгвістичну інформацію і завдяки цьому досягати більш глибокого проникнення у психологічний матеріал. Розвиток інтуїтивно-почуттєвого відображення сприяє надбанню умінь та навичок, необхідних для успішної роботи фахівця в системах; людина - людина”, людина - група”. Ідея існування функціональної системи зазначеної форми відображення як персонального інструменту” діяльності майбутнього психолога відбиває професійно-психологічний аспект даного дослідження.
Як показує практика, засвоєння лише теоретичних знань робить професійного психолога безпомічним у практичній діяльності, спонукає могутній когнітивний захист при спілкуванні з людьми, викликає незадоволення власною роботою, психологічний дискомфорт, а то і фрустрацію. З іншого боку, оволодіння конкретними методиками діагностики, технологіями та техніками впливів на інших без теоретичного знання не дає можливості науково-обгрунтовано інтерпретувати отриманий матеріал. Саме у таких випадках у професійній діяльності психолога спостерігається технологічний прагматизм. В роботі з душею велика небезпека будь-якої техніки” чи програми в тому, що душа не буде присутня і ми введемо себе в оману, вважаючи, що техніка чи програма працює сама по собі, що розум на службі душі це добре, але розум замість душі є недостатнім і отруйним.” [Elkins D. N. P. 94].
В роботі застосувалися нетрадиційні підходи до навчання майбутніх психологів (психомистецький і особистісно-ситуаційний), що передбачали використання певних ситуацій; психологічних за змістом; психомистецьких за формою; нестандартно-стимулюючих за функцією, розв’язування яких здійснювалося не по алгоритму, а потребувало використання інтуїтивно-почуттєвого відображення. Названі підходи зберігали переваги лабораторного і природного психолого-педагогічного експерименту, а саме, активність і дослідника, і досліджуваного у звичайному для них процесі навчання і, крім того, надавали змогу отримати досить об’єктивні результати (через аналіз продуктів діяльності).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема дисертаційного дослідження, входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти” (номер держреєстрації 196U006943). Тема затверджена на засіданні Вченої ради інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України, пр. №11 від 25.12.2003 та узгоджена з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні, пр. №1 від 27.01.2004.
Мета дослідження полягає:
- в обґрунтуванні необхідності виокремлення із загального процесу психічного відображення специфічної його форми, а саме, інтуїтивно-почуттєвої;
- розробці концептуальних основ і методичних процедур розвитку інтуїтивно-почуттєвого відображення у майбутніх психологів як необхідної умови їх професійного становлення;
- визначенні умов розвитку ФС ІПВ як персонального інструменту” майбутньої професійної діяльності психологів уже в період їх навчання у вищому навчальному закладі.
Завдання дослідження:
- обгрунтування методологічних і методичних основ дослідження;
- створення теоретичної моделі ФС ІПВ, визначення її змістово-процесуальних компонентів;
- конструювання змістово-процесуальних компонентів предметної діяльності майбутніх психологів;
- експериментальна перевірка дієздатності ФС ІПВ та її ефективності у процесі навчання;
- виявлення міри впливу гуманістично спрямованих та гуманітарно забезпечених умов навчання на розвиток функціональної системи ІПВ.
Об’єкт дослідження: процес психічного відображення у майбутніх психологів.
Предмет дослідження: особливості інтуїтивно-почуттєвого відображення; функціональна система інтуїтивно-почуттєвого відображення (ФС ІПВ); умови її розвитку як психічного новоутворення в процесі підготовки майбутніх психологів.
Головна ідея дослідження полягає у тому, що в системі загального психічного відображення існує інтуїтивно-почуттєва його форма яка регулюється свідомими і несвідомими механізмами психіки (обумовленими взаємодією лівої та правої півкуль) і забезпечує сигнальні, пізнавальні, спонукальні, регулятивні функції.
Інтуїтивно-почуттєве відображення характеризується такими особливостями: активність, суб’єктність, випередження. Активність як функціональна динамічна компонента забезпечує інтеграцію індивідуальних здатностей; суб’єктність виявляє особистісні смисли поведінки і діяльності; випередження сприяє прогнозуванню шляхів удосконалення власної діяльності і себе як фахівця. На наш погляд, названі особливості у діяльності психолога реалізуються функціональною системою інтуїтивно-почуттєвого відображення, що складається із взаємосполучених і взаємовпливових психологічних механізмів емпатії, децентрації, рефлексії, антиципації, фасилітації, які утворюють нерозривне коло. Цілісність і дієздатність ФС ІПВ забезпечується активністю, та узлагодженістю функціонування кожної із її складових.
У даному дослідженні ФС ІПВ визначається як взаємодіюча і взаємообумовлена сукупність психологічних механізмів, пов’язаних єдиною функцією. Сутність вище позначених складових ФС ІПВ може бути описана у такий спосіб: співчуваю через проникнення у внутрішній світ іншого (емпатія); відособлююсь для прийняття особистості іншого, його точки зору, індивідуально-психологічних особливостей (децентрація); розмірковую щодо власної особистості; особистості іншого; особливостей взаємодії (рефлексія); прогнозую характер взаємодії, реакції партнерів, передбачаю наслідки впливів (антиципація); сприяю актуалізації резервів особистісного росту, підвищенню енергії життєдіяльності інших, допомагаю (фасилітація). Вважаємо, що професійна діяльність фахівця-психолога, за умови гармонійної взаємодії вказаних механізмів матиме найбільш довершений характер. Використання лише окремих психологічних механізмів не дає можливості скоректувати взаємодії, побудувати цілісну програму професійної діяльності, забезпечити конгруентність емоційного і свідомого.
Розвиток ФС ІПВ виступає необхідною умовою професійного становлення, забезпечуючи цілісне охоплювання професійних ситуацій і спрямовуючи фахівця на пошуки засобів їх розв’язання нестандартними шляхами. Це дозволяє вийти за межі усталених стереотипів професійної поведінки й діяльності, полегшує адаптацію до інноваційних умов. Становлення ФС ІПВ як персонального інструменту” майбутньої професійної діяльності потребує нетрадиційних підходів до навчання майбутніх психологів. Побудова і функціонування системи, як базового психічного новоутворення, чинить істотний позитивний вплив на розвиток особистісно-професійних властивостей майбутнього психолога.
Методи дослідження:
теоретичні: аналіз ідей і підходів, наявних у науковій літературі; системний аналіз досліджуваного феномену; структурно-функціональне моделювання;
емпіричні: лонгітюдний експеримент для перевірки дієздатності теоретичної моделі функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення, умов її розвитку; включене спостереження; бесіди; анкетування; експертна оцінка; аналіз продуктів діяльності; психодіагностичні методики.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується: методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; застосуванням методик, включно з авторськими, адекватних меті дослідження; лонгітюдним експериментом (тривалістю 10 років); комплексом методів математико-статистичної обробки даних експерименту і якісної їх інтерпретації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
- на теоретико-методологічному і методичному рівнях досліджено особливості інтуїтивно-почуттєвого відображення, яке шляхом системного аналізу видокремлено із загального процесу психічного відображення;
- на теоретичному і експериментальному рівнях виявлено і охарактеризовано функціональну систему психологічних механізмів, що забезпечує інтуїтивно-почуттєве відображення; виділено її складові; визначено змістово-процесуальні компоненти і умови розвитку;
- показано, що розвиткові ФС ІПВ сприяє побудова навчання майбутніх психологів на засадах гуманістичної спрямованості і гуманітарної забезпеченості;
- обґрунтовано переваги психомистецького підходу, як такого, що забезпечує успішний розвиток ФС ІПВ як психічного новоутворення.
Теоретичне значення дослідження вбачається у:
- виявленні в структурі загального психічного відображувального процесу існування специфічної його форми, а саме, інтуїтивно-почуттєвої, яка активізується і регулюється свідомими і несвідомими механізмами психіки, обумовленими взаємодією лівої і правої півкуль;
- теоретико-методологічному обгрунтуванні наявності функціональної системи інтуїтивно-почуттєвого відображення, яка у діяльності психолога реалізується у взаємодії і взаємовпливі психологічних механізмів: емпатії, децентрації, рефлексії, антиципації, фасилітації, від активності та узгодженості яких, у свою чергу, залежить утворення, цілісність і дієздатність названої системи;
- систематизації категоріального апарату, що використовується у визначенні понять: психологічні механізми”, функціональна система інтуїтивно-почуттєвого відображення”; психомистецький підхід”; психомистецькі ситуації”, нестандартно-стимулюючі ситуації”.
Практичне значення дослідження забезпечується тим, що:
- здійснено конструювання змістово-процесуальних компонентів предметної діяльності майбутніх психологів; впроваджений психомистецький підхід до їх навчання;
- розроблено і впроваджено в процес підготовки фахівців-психологів: модель ФС ІПВ, а також модель особистісно-професійного росту психолога;
- створено і впроваджено у процес навчання систему гуманітарних умов для розвитку ФС ІПВ як базового психічного новоутворення, потрібного для становлення особистісно-професійних властивостей майбутнього психолога.
Апробація результатів дослідження
Результати досліджень оприлюднені на: Всеукраїнській науково-практичній конференції Безперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи”, Кримський державний гуманітарний інститут, 2000 р.; міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”, 2001 р., Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України; міжнародній науково-практичній конференції Перспективи розвитку вищої освіти в період суспільної трансформації”, 2002 р., Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського; 1У Харківських міжнародних психологічних читаннях Психологія у сучасному вимірі: теорія і практика”, 2002 р., Харківський національний університет ім.В.Каразіна; Міжнародній науковій конференції Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту”, 2002 р., Донецька державна академія управління; Міжнародній науково-практичній конференції Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства”, 2003р., Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля; Міжнародних науково-практичних конференціях Тенденції та сучасні психолого-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищій школі”, 2003-2004 роки., Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля; щорічних наукових конференціях Донецького національного університету (1994-2004 рр.).
Результати дослідження впроваджені у навчальний процес Донецького національного університету; Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля; Слов’янського педагогічного університету; Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова, Харківського педагогічного університету ім. Г.Сковороди; Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького та в інших вищих навчальних закладів, де здійснюється підготовка майбутніх психологів.
Публікації:
За темою дисертації автором опубліковано 38 наукові статті, із них у фахових виданнях, влючених до списку ВАК України - 25; 3 монографії; 1 навчальний посібник з грифом Міністерства освіти і науки України. Співавторів у публікаціях немає.
Матеріали кандидатської дисертації на тему: «Характерологическое значение индивидуальных различий работоспособности учащихся при отвлекающих условиях» у докторській дисертації не використовуються.
Структура дисертації.

Дисертація складається із вступу, 4 розділів, що поділені на 15 підрозділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 547 джерела, із яких 40 іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації 459 сторінок, основний зміст - 395 сторінок. Текст дисертації містить 16 рисунків, 6 таблиць, додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і обґрунтування нового підходу до проблеми психічного відображення, що виявляється у виокремленні із останнього специфічної його форми - інтуїтивно-почуттєвої, яка регулюється свідомими і несвідомими механізмами психіки (зумовленими взаємодією лівої та правої півкуль) і забезпечує сигнальні, пізнавальні, спонукальні, регулятивні функції.
2. Встановлено, що інтуїтивно-почуттєве відображення забезпечується функціональною системою, яка складається із нерозривного кола взаємосполучених і взаємовпливових психологічних механізмів: емпатії, децентрації, рефлексії, антиципації, фасилітації. Механізми ФС ІПВ виконують функції симультанного об’єднання декількох інформативних ознак різних модальностей у комплексні орієнтири, що забезпечує цілісне охоплювання ситуацій і спрямовує особистість на пошуки засобів їх розв’язання нестандартними шляхами, надає можливості вийти за межи усталених стереотипів поведінки і діяльності, сприяє адаптації до інноваційних умов.
3. Дієздатність і ефективність, створеної автором дослідження теоретичної моделі ФС ІПВ, доведена 10-річним експериментом. Виявлено, що побудова названої системи залежить від узгодженої активності всіх її вище позначених складових. ФС ІПВ як психічне особистісно-професійне новоутворення характеризується наступними ознаками: цілісністю існування, кумулятивністю розвитку, константністю виявлення.
4. Встановлено, що розвиток функціональної системи (ФС ІПВ) здійснювався протягом навчання. Приріст частки досліджуваних, які володіли ФСІПФ на рубежі 3 роки (порівняльно з 1,5 роками) статистично значущий - Р < 0,01. Рівень значущості відмінності між показниками ФС ІПВ на рубежах 1,5 і 4,5 роки - Р < 0,001, що свідчить про високу значимість. Рівень значимості між 3 і 4,5 роками статистично не достовірний. Пояснюється це тим, що на вказаному рубежі навчання йде не приріст частки досліджуваних, більшість яких вже оволоділа цим персональним інструментом на 3 році, а тим, що тут спрацьовує закон переходу кількості у якість, тобто здійснюється перебудова ФС ІПВ у психічне особистісно-професійне новоутворення.
5. Доведено, що використання ФС ІПВ надає діяльності майбутнього психолога більш дієвого і довершеного характеру тому, що завдяки використанню взаємосполучених психологічних механізмів: емпатії, децентрації, рефлексії, антиципації, фасилітації забезпечується вчуття в іншого, прийняття іншого без упередженості, роздуми щодо власної особистості і характеру діяльності, передбачення наслідків дій і подій, здатність до впливів, спрямованих на актуалізацію резервів особистісного росту. Наявність ФС ІПВ у майбутнього психолога може бути конкретним показником його професійного становлення уже в період навчання у вищому навчальному закладі.
6. Показано, що оволодіння студентами функціональною системою ІПВ як персональним інструментом” професійної діяльності та перебудови її у психічне новоутворення здійснюється за умови гуманістично спрямованого й гуманітарно забезпеченого навчання і вимагає конструювання змістово-процесуальних компонентів предметної діяльності майбутніх психологів.
7. Визначено, що розвиток функціональної системи ІПВ найбільш ефективно здійснюється завдяки нетрадиційному підходу до навчання майбутніх психологів, зокрема психомистецькому, який діалектично поєднує науковий і мистецький шляхи, забезпечує певну свободу дій і відповідальність за них, поєднує реальність і уявлення, дію і символ і, завдяки використанню таких модальностей як слово, образ, рух сприяє полімодальністі навчального процесу.
8. Встановлено, що функціональна система ІПВ має певні стадії розвитку: конструювання, трансформації, творчості, а згідно з етапами особистісно-професійного становлення майбутнього психолога виявляється як операціональні компоненти діяльності; цілісний персональний інструмент”; психічне особистісно-професійне новоутворення.
9. Процес поетапного розвитку ФС ІПВ слугував конкретним навчальним орієнтиром для організації контролю і самоконтролю за розвитком досліджуваного феномену і дозволив виявити три групи досліджуваних, які характеризувалися різним рівнем розвитку ФС ІПВ: 1 - стабільні; 2 - мінливі; 3 - ригідні. Значущість розбіжності між групами досліджуваних така: між 1- ю і 2-ю - p < 0,01; між 2-ю і 3- ю - p < 0,01; між 1- ю і 3 - ю - p < 0,001.
10. Встановлено зв’язок між розвитком ФС ІПВ і змінами певних властивостей особистості, зокрема самооцінкою (СО) і рівнем домагань (РД). Коефіцієнти кореляції Спірмена є значущими на рівні - p < 0,01.
11. Розвиток функціональної системи є кумулятивним процесом, де кожний попередній психологічний механізм впливає на якість і ступінь розвитку наступного, і при цьому сам підлягає трансформації.
12. Становлення ФС ІПВ відповідає принципу процесуальності психічного розвитку суб’єкта, тому що забезпечує розвиток змістового суб’єктивного в умовах об’єктивної діяльності шляхом переходу від операціональних компонентів психічного відображення до побудови психічного особистісно-професійного новоутворення, яким виступає ФС ІПВ.
Таким чином, у даному дослідженні був зафіксований прояв двох протилежних і взаємопов’язаних тенденцій психічного розвитку, а саме, диференціацію і інтеграцію; зміну детермінант процесу психічного розвитку особистості майбутнього психолога.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспектива вбачається у подальшому вивченні прояву ФС ІПВ у різних видах професійної діяльності психолога, інших соціономічних професіях; виявленні ролі ФС ІПВ у співвідношенні між сциєнтистською і гуманістичною моделями професійної освіти; встановленні зв’язку ФС ІПВ з іншими системоутворюючими феноменами.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Абрамов В. І. Проблеми формування та еволюції системи цінностей особистості / В. І.Абрамов. К., 1993 - 145 с..
2. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию/Г.С.Абрамова. М., 1995 - 237 с.
3. Абрамова Ю. Г. Психология среды: источники и направление развития // Психология социальных ситуаций: Хрестоматия. СПб., 2001. С.373-384.
4. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К.А.Абульханова-Славская. М.: Мысль, 1991. 299 с.
5. Автономова Н. С. Фрейд в Европе и в России: Парадоксы «второго прише-ствия» Н.С.Автономова // Вопросы философии. 2000. №10. С.15-19.
5. Акопов Г. В. Социальная психология высшего образования / Г. В.Акопов. Самара, 1993 115 с
7. Алексеев Н. Г. Методологические принципы проектирования образова-тельных систем: (Проектирование в образовании: проблемы, поиски, решения): Материалы научно-практ. конферен.. / Н. Г.Алексеев. М., 1994.
8. Алпатова О. В. Емпатія як одна із головних вимог до індивідуально-психологічних особливостей педагога: Зб. наук. праць ін-ту психології ім. Г.Костюка АПН України / О. В. Алпатова. К., 2002. - Т.IV, ч. 7. С. 5-10.
9. Алпатова О. В. Використання емпатійного компоненту спілкування в практиці формування навчальної діяльності молодших школярів: Зб. наук. праць ін-ту психології ім. Г.Костюка АПН України. К., 2003. Т.V, ч.1. С.12-16.
10. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев. М.: Наука, 1977. 380 с.
11. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев // Избранные психологические труды. В 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т.1. С. 16-178.
12. Андреева Г. М. Эмоция как феномен социального мира и форма представленности человека миру и мира ему: Эмоциональные компоненты социального познания /Г.М.Андреева // Мир психологии. 2002. № 4. С.11-20.
13. Андреева Г. М. Идентичность с окружающей средой / Г. М. Андреева // Психология социальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.248-256
14. Андрианов О. С. Актуальные проблемы учения об организации функций мозга: Методолог. аспекты науки о мозге / О. С. Андрианов. М.,1983.
15. Андрієвська В. В. Усвідомлення та інтерпретація педагогом свого професійного досвіду /В.В.Андрієвська //Психолог. герменевтика. К., 2000 С. 34.
16. Андрос М. Є. Ціннісний вимір гуманізації системи освіти: аналіз зарубіжних концепцій / Андрос М. Є., Малигіна М. П. // Українська психологія: сучасний потенціал. К., 1996.
17. Анохин П. К. Эмоции / Анохин П. К. // Большая медицинская энциклопедия. В 36-ти т. М., 1964. Т.35.
18. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы: Избр. труды / Анохин П.К. М.: Наука, 1978.
19. Анцыферова Л. И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности / Анцыферова Л. И. // Вопросы психологии. 1978. № 1.
20. Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системе / Анцыферова Л. И. // Психология формирования и развития личности. М.: Наука,1981. С.3-19.
21. Анцыферова Л. И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники” ее бытия / Анцыферова Л.И. // Психология социальных ситуаций / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.285-308.
22. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита /Л.И. Анцыферова // Психология соц. ситуаций. СПб., 2001. С.309-333.
23. Арбиб М. Метафорический мозг / Арбиб М. М.: Мир, 1976.
24. Аргайл М. Ситуации социального воздействия/Аргайл М.//Психология социа-льных ситуаций: Хрестоматия / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001.
С. 178-187.
25. Аргайл М. Концепт ситуации в различных областях психологи / Аргайл.М., Фернхем А., Грахам Дж. // Психология соц. ситуаций. СПб., 2001.С.41-57.
26. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Арнаудов М. М.: Прогресс, 1970. 651 с.
27. Аронсон Э. Обшественное животное/Эллиот Аронсон. М.,1998. 517с.
28. Арнхейм Р. Новое очерки по психологи искусства / Арнхейм Р. М.: Прометей, 1994. 351 с.
29. Артемьева Е. Ю. Основы психологи субъективной семантики / Артемьева Е.Ю. М.: Смысл, 1999. 352 с.
30. Артемьева Е.Ю. Стрелков Ю. К. Профессиональная составляющая образа мира / Артемьева Е. Ю. // Мышление и общение: активное взаимодействие с миром. Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 1988. С.52-66.
31. Архангельський С.Н. Очерки по психологи труда / Под ред. Н.Ф.Добрынина. М.: Трудрезервиздат, 1958. 160 с.
32. Асмолов А.Г. Образование как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора к диагностике развития) / Асмолов А.Г., Ягодин Г.А.// Вопросы психологии. 1992. № 1,2.
33. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. М.: Ин-т практ. психол.; Воронеж: МОДЭК, 1996.- 768 с.
34. Бабаева Ю.Д. Влияние межличностного взаимодействия и эмпатических контактов на креативность / Ю.Д. Бабаева, С.Р.Яголковский // Материалы конференции в Институте психологи РАН. М., 2002.
35. Бадалова М.В. Профессиональная рефлексия практических психологов: опыт изучения / Бадалова М.В. // Практична психологія та соціальна робота. 2002. №4. С.28-30.
36. Базілевська Л.С. З досвіду вивчення психологічної підготовки студента педвузу та особливостей його професіонального саморозвитку /
Базілевська Л.С., Над’ярна-Репило Є.В. //Українська психологія: сучасний потенціал: Матеріали Костюковських читань. К., 1996. Т.1
37. Байметов А.К. Некоторые обусловленные силой возбуждения факторы индивидуального стиля в учебной деятельности старшеклассников /А.К.Байметов // Типологические исследования по психологии личности. Пермь, 1967. Вып. 4, т. 48.
38. Байметов В.А. Диалог в профессиональном самоопределении (в контексте психологического консультирования по выбору профессии): Автор. дис канд. психол. наук / Байметов В.А. М.: 1990. 24 с.
39. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта // Балл Г.О. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Ліста М.: Рівне 2003. 127 с.
40. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму / Балл Г.О. // Гуманітарні науки. 2000. №1. С.4-11.
41. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти / Балл Г.О. // Освіта і управління. 1997. № 2.
42. Балл Г.О. До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки /Балл Г.О.//Психологія і сусп-ство. 2000.№ 1.С.14-25.
43. Баллей С.В. З психології творчості Шевченка/Баллей С.В.Л.: Шляхи,1916.
44. Баннистер Д. Новый метод исследования личности / Д. Баннистер, Ф. Франселла. М,1987.
45. Барт Р. Избр. Раб.: Семиотика. Поэтика / Барт Р.М.:Прогресс,1989.615с.
46. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов. Зарубежная эстетика и теория литературы ХIХ-ХХ вв.: Трактаты, статьи, эссе. М.: МГУ, 1987. 512 с.
47. Бассин Е. Художественная эмоция / Бассин Е. // Творчество в искусстве искусство творчества / Под ред. Л.Дорфмана и др. М., 2000.
48. Басина Ф.В. К развитию проблемы значения и смысла /Басина Ф.В.// Вопросы психологии. 1973. №6. С.13-24.
49. Басина Е.З. Идентификация с другими как механизм формирования смысловой сферы личности: Автореф. дис канд. психол. наук/Басина Е.З.М.,1986.23с.
50. Батлук О. В. Цицерон и философия образования в Древнем Риме / Батлук О.В. // Вопросы философии. 2000. №2. С.118-127.
51. Батраченко И. Г. Психологический анализ антиципации в педагогическом процессе: Дис канд. психол. наук / Батраченко И. Г. К., 1991.
52. Батраченко І. Г. Вступ до психології антиципації: Навч. посібник / І. Г. Батраченко Дніпропетровськ: ДДУ, 1996. 92 с.
53. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М.М. М.: Искусство, 1979. 423 с.
54. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / Беспалько В.П.М.,1989.
55. Бергер П. Реальность повседневной жизни / Бергер П., Лукман Т. // Психология социальных ситуаций. СПб., 2001. С.257-267.
56. Бердяев Н. Самопознание / Бердяев Н. М., 1995. 446 с.
57. Бердяев Н. А. О назначении человека / Бердяев Н. А. М., 1993.
58. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимо-отношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Берн Э. М.: Прамед, 1992. 384 с.
59. Берулава М. Н. Состояние и перспективы гуманизации образования / М.Н. Берулава // Педагогика. 1996. № 1.
60. Берулава М. Н. Гуманизация образования: направления и проблемы / М.Н. Берулава // Педагогика. 1996. № 4.
61. Бех І. Д. Ціннісна система як критерій особистісного виміру. Українська психологія: сучасний потенціал / Бех І. Д., Павелків Р. В. К., 1996.
62. Бех І. Д. Від волі до особистості / Бех І. Д. К.: Україна-Віта, 1995. 202с.
63. Бехтерев В. М. О Достоевском (Публикация С.Белова и Н.Агитовой) / Бехтерев В. М. // Русская литература. 1962. № 4.
64. Бехтерева Н. П. Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека / Бехтерева Н. П. Л.: 1971.
65. Бим-Бад Б. М. Образование / Бим-Бад Б. М., Петровский А.В. // Российская педагогическая энциклопедия. В 2-х т. М.: 1999. Т.2. С.62.
66. Битянова Н.Р. Психология личностного роста /Битянова Н.Р. М.:МПА,1995.
67. Богданова В. А. Причинный и целевой подходы в развитии теорий личности / Богданова В. А.// Вопросы психологии. 1991. № 3
68. Богоявленская Д. Б. Об одном из подходов к исследованию интеллектуального творчества / Богоявленская Д. Б. //Вопросы .психологии. 1976. № 4.
69. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Богоявленская Д. Б. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовського . ун-та, 1983.
70. Бойко Е. И. Материалы III Всесоюзного съезда общества психологов / Бойко Е. И. М., 1968. Т.1. - С.42, 47-48, 156.
71. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности: (психо-семантический подход) / Бондаренко А. Ф. К.: КГПИЯ, 1991. 167с.
72. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика / Бондаренко А.Ф. К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
73. Бондаренко А. Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика / Бондаренко А. Ф. // Московский психотерапевтический журнал. 1993. №1. С.63-76.
74. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект / Бондарь В. И. К.: Радянська школа,1987.
75. Боришевський М. Й. До проблеми самосвідомості особистості, як детермінації її саморозвитку / Боришевський М. Й., Киричук О. І. // Українська психологія: сучасний потенціал. К., 1996. Т.2.
76. Боришевський М. Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі / За ред. М.Й.Боришевського. К.: ВІПОЛ, 1999.
77. Бохонкова Ю. А. Антиципирующая коррекция как одно из средств психологической помощи подростка, наделенным акцентуированными чертами / Бохонкова Ю. А. // Зб. наук. праць Східноукраїнського нац. ун-ту ім. В.Даля. Луганськ, 2002. №3(3). С.50-53.
78. Братусь Б. С. О месте художественной литературы в построении научной психологии личности / Братусь Б. С. // Вестник МГУ. Серия № 14: Психология.
79. Братусь Б. С. Опыт обоснования гуманитарной психологии / Братусь Б. С. // Вопросы психологии. 1990. № 6.
80. Братченко С. Л. Особистість та особистістний ріст: Погляд гуманістичної психології / Братченко С.Л.//Акт. проблеми сучасної психології.Х.,1993.
81. Брудный А. А. Психологическая герменевтика /Брудный А. А. М.: Лабиринт, 1998. 332 с.
82. Брунер Дж. Психология познания/Дж. Брунер. М.:Прогресс,1977.- 412с.
83. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психологические труды / Брушлинский А. В. М.: Институт практической психологии, 1996.
84. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций / Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. М.: Российское Педагогическое Агентство, 1998.
85. Бурлачук Л. Ф. Введение в практическую психологию / Бурлачук Л. Ф. К.: Ника-Центр, 1997. 126 с.
86. Бушай І. М. Особливості рефлексії підлітків із акцентуаціями характеру / Бушай І. М.// Актуальні проблеми психології / Ін-т психології ім Г.Костюка АПН України. К., 2002. Т.1., ч.3. С.12-16.
87. Валантинас А. А. Взаимосвязь эмпатии и усвоения нравственных норм детьми младшего школьного возраста: Автореф. дис канд. психол. наук / А.А. Валантинас. К.: 1988. 16 с.
88. Валлон А. От действия к мысли: Очерк сравнительной психологии / А. Валлон. М.: Иностранная литература, 1956.
89. Васильев И. А. Эмоции и мышление / Васильев И. А., Поплужный В. Л., Тихомиров О. К. М.: Изд-во МГУ, 1980. 192 с.
90. Василюк Ф.Е. Психология переживания /Василюк Ф.М.:МГУ,1984= 200с.
91. Веккер Л. М. Психика и реальность: Единая теория психических процессов / Веккер Л. М. М.: Смысл, 1998. 688 с.
92. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология / Величковский Б.М. М.: МГУ, 1982. 336 с.
93. Венгер Л.А. Восприятие и обучение /Венгер Л.А. М.: Просвещение,1969.
94. Верещак Є. П. Учні з однобічною учбовою спрямованістю в контексті диференційованого навчання / Верещак Є. П. К., 1994.
95.Вилюнас В. К. Психологические механизмы развития мотивации: Дис... докт. психол. наук / Вилюнас В. К. М., 1990.
96. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений /Вилюнас В. К М.-Л., 1976.
97. Вірна Ж. П. Смислова легітимація: Аналіз проблеми з перспективи дослідження в професійному становленні особистості / Вірна Ж.П., ШпакВ.М. //Українська психологія: сучасний потенціал. К., 1996. Т.2.
98. Вірна Ж. П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога / Вірна Ж. П. Луцьк: Вежа, 2003. 319 с.
99. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат / Витгенштейн Л. // Философские работы. М, 1994. Ч.1
100. Витте С. Ю. Избранные воспоминания / Витте С.Ю. М.,1991. 383с.
101. Вундт В. Основы физиологической психологи. В 2-х т./ Вундт В. М.: Б: И,1880. Т.2
102. Выготский Л. С. Психология искусства / Выготский Л. С. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 480 с.
103. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций /
Выготский Л.С. М., 1960. 488 с.
104. Выготский Л. С. Переживание как единица личности и среды / Выготский Л.С. // Психология социальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.199-291.
105. Выготский Л. С. Социальная ситуация развития /Выготский Л. С. // Психология социальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.239-247.
106. Вязникова Л.Ф. Рефлексия и переживания как единый психологический механизм изменения профессионального сознания руководителей системы образования в процессе их профессиональной переподготовки / ВязниковаЛ.Ф. // Мир психологии. 2002. №4. С.209-215
107. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии / ГавриловаТ.П. // Вопросы психологии. 1975. №2
108. Гаврилова Т.П. Социальная децентрация и развитие высших форм эмпатии / Гаврилова Т.П.// Психология общения. М., 1978. Вып.3 С.30-39.
109. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков / Гаврилова Т. П. // Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. М.: Педагогика, 1981. С.122-139.
110. Гадамер Х-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / Гадамер Х-Г. М., 1988. 699 с.
111. Гальперин П. Я. Теория поэтапного формирования умственной действий / Гальперин П. Я. // Исследования мышления в советской психологии. М.: Наука, 1966. С.236-277.
112. Гальперин П. Я. Воспитание систематического мышления в процессе решения малых творческих задач / Гальперин П. Я., Данилова В. Л. // Вопросы психологи. 1980. №1. С.31-38.
113. Ганнушкин П. Б. Клиника психопатий, их статика, динамика и систематика / Ганнушкин П. Б. М.: Прибой, 1933.
114. Гапонова С. А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения / Гапонова С. А. // Психологический журнал. 1994. № 3.
115. Гегель Г. Философская пропедевтика / Гегель Г. // Работы разных лет. В 2-х т. М., 1971. Т.1.
116. Герменевтика: история и современность. М., 1985. 304 с.
117. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта / Гилфорд Дж. // Психология мышления. М.: Прогресс, 1969. С. 433-456.
118. Гиппиус С.В.Тренинги развития креативности. /Гиппиус С. В. СПб. Речь, 2001.
119. Глотова Г. А. Человек и знак / Глотова Г. А. М., 1990. 253 с.
120. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Головаха Е.И., Кроник А.А. К.: Наукова думка, 1984. 207 с.
121. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Головаха Е. И. К.: Наукова думка, 1988. 144 с.
122. Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти / Гончаренко С., Мальований Ю. // Шлях освіти. 2001. № 2-3.
123. Горбатков А. А. Позитивные и негативные эмоции: взаимосвязь и ее зависимость от уровня субъектного развития индивида / Горбатков А. А. // Психологический журнал. 2001. №3. С.61-72.
124. Горбатков А. А. Успешность деятельности и эмоции: эскиз модели / Горбатков А. А. // Мир психологи. 2002. № 4. С.48-62.
125. Грайс Г.П. Логика и речевое общение / Грайс Г. П. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16: Лингвистическая прагматика. С.170-194.
126. Грановская Р.М. Творчество и преодоление стереотипов / ГрановскаяР.М., Крижанская Ю.С. СПб., 1994.
127. Грановская Р. М. Элементы практической психологи / Грановская Р.М. СПб.: Свет, 1997. 608 с.
128. Грановская Р. М. Интуиция и искусственный интеллект / ГрановскаяР.М., Березная И.Я. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 268 с.
129. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики / Гримак Л. П. Изд. 2-е. М.: Изд-во политической литературы, 1989. 317 с.
130. Гришина Н. В. Психология социальных ситуаций: Хрестоматия / Гришина Н.В. СПб., 2001. 403 с.
131. Губанов Н. И. Чувственное отражение / Губанов Н. И. М., 1986.
132. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. М.: Прогресс,- 1985 451 с.
133. Гуменюк Г. В. Антиципація як пізнавальний феномен / Гуменюк Г. В. // Зб. наук. праць ін-ту психології ім. Г.Костюка АПН України. К., 2002. Т.IV, ч.7. С.40-44.
134. Гуревич К. М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы / Гуревич К. М. М.: Наука, 1970. 272 с.
135. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении / Давыдов В. В. М., 1972.
136. Давыдов В. В. Категория деятельности и психического отражения в теории А.Н.Леонтьева / Давыдов В. В. // Вестник МГУ. Сер.14: Психология. М.,1979. С.25-41.
137. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения/Давыдов В.В. М.:Интор,1996.
138. Т.А. ван Дейк. Ситуационные модели / Т.А. ван Дейк // Психология социальных ситуаций / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.226-236.
139. Дикая Л. Г. Отношение человека к неблагоприятным жизненным событиям и факторы его формирования / Дикая Л. Г., Махнач А. В. // Психология соц. ситуаций / Сост. Н.В.Гришина. СПб., 2001. С.334-353.
140. Дикая Л. Г. Психологические проблемы профессиональной деятельности / Дикая Л.Г. М.: Наука, 1991. 168 с.
141. Дильтей В. Понимающая психология // Хрестоматия по истории психологии / Под ред. П.Я. Гальприна и А.Н.Ждан. М.: МГУ, 1980.
142. Долженко О.В.Очерки по философии образования/Долженко О.В.М.,1995.
143. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. 2-е издание. Питер, - 2002 - 356 с.
144. Дусавицкий А. К. Структура личности как предмет психологического исследования / Дусавицкий А.К. // Вестник Харьковского ун-та. Психология деятельности и познавательных процессов. Х.,1992. С.3-7.
145. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности / Дусавицкий А. К. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
146. Емельянов Ю. Н. Эффект трансситуационного научения / Емельянов Ю Н. // Психология социальных ситуаций. СПб., 2001. С.268-278.
147. Емельянов Ю.Н. Исследование и проектирование межличностных ситуаций как теоретико-прикладное направление социальной психологии / Емельянов Ю.Н. // Психология социальных ситуаций. СПб., 2001.
С. 138-150.
148. Зараковский Г. М. Психолого-физиологическое содержание деятельности оператора / Зараковский Г. М., Медведєв В. И. // Инженерная психология: теория, методология, практическое применение. М.: Наука, 1977. 430 с.
149. Захаров В. П. Активные методы обучения общению в подготовке студентов психологов: Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы / Захаров В. П., Кухарева Л. В. Л., 1985. Вып. 5.
150. Захарова Л. И. Личностные особенности, стили поведения и типы профессиональной самоидентификации у студентов педвуза / Захарова Л.И. // Вопросы психологии. 1991. № 2.
151. Зеер Э. Ф. Эмоциональный компонент в профессиональном становлении педагога. Стратегия преодоления кризисов проф. становлення личности педагога / Зеер Э.Ф., Симанюк Э.Э.// Мир психологи. 2002. №4.
С. 194-203
152. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологи / ЗейгарникБ.В. М.: Изд-во МГУ, 1982. 128 с.
153. Зинченко В. П. Восприятие как действие / Зинченко В. П. // Вопросы психологии. 1967. №1.
154. Зинченко В. П. От классической к органической психологии / Зинченко В. П. // Вопросы психологи. 1996. №5. С.5-20; №6. С.6-25.
155.Зинченко В.П. Идеи Л.С.Выготского о единицах анализа психики / Зинченко В. П. // Психологический журнал. 1981. Т.2, №2. С.118-133.
156. Зинченко В. П. Афект и интеллект в образовании / Зинченко В.П. М.: Тривола, 1995.
157. Зобов Р. А. Самореализация человека: введение в человекознание / Зобов Р.А., Келасьев В.Н. СПб.: Изд-во С-Петербургского ун-та, 2001.
158. Зуев В. М. Высшая школа и рынок труда / Зуев В. М. // Экономика и управление высшей школой: Материалы междунар. конф. М., 1992.
159. Зязюн І. А. Рефлексія людини в гуманітарній філософії / Зязюн І. А. //Світло. 1998. №1.
160. Иванов В. В. К проблеме понимания текстов, относящихся к разным речевым жанрам. Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности: Тез. / Иванов Вяч. Вс. М., 1985.
161. Ігнатенко М.Я. Шукайте красу в математиці: До питання гуманітаризації математичної освіти / Ігнатенко М. Я. // Гуманітарні науки: Науково-практичний журнал. 2001. №2.
162. Изард К. Е. Эмоции человека / Изард К. Е. М., 1980. 439 с.
163. Ильенков Э.В. Философия и культура / Ильенков Э.В. М.: Политиздат, 1991. 464 с.
164. Ильин И. П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного м