СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА В УЯВЛЕННЯХ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ : СОЦИАЛЬНОПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ ГЕНДЕРНОГО ПОВЕДЕНИЯ ПОЛИТИЧЕСКОГО ЛИДЕРА В ПРЕДСТАВЛЕНИЯХ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ

brief description

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

СКНАР ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 159.922:316.613:316.46

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ
ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА
В УЯВЛЕННЯХ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.05 соціальна психологія, психологія соціальної роботи

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
чл.-кор. АПН України,
доктор психологічних наук, професор
Татенко Віталій Олександрович

Київ — 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

..............................................................................................

4

Розділ 1 ГЕНДЕРНА ПОВЕДІНКА ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ...

10

1.1. Гендерний підхід до вивчення соціально-психологічних явищ
1.1.1. Визначення поняття гендер” в науках гуманітарного спрямування....................................................................................
1.1.2. Гендерні характеристики поведінки чоловіка та жінки................................................................................................
1.1.3. Гендерні стереотипи як стандартизовані уявлення про риси характеру й моделі поведінки чоловіків і жінок................

10

10

14

21

1.2. Класифікація соціально-психологічних характеристик поведінки політичних лідерів...............................................................

26

1.3. Гендерні аспекти соціально-психологічного дослідження поведінки політичних лідерів...............................................................

37

1.4. Висновки..........................................................................................

48

Розділ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ АСПЕКТІВ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ..................................................

50

2.1. Оцінювальна модель як засіб репрезентації поведінки політичного лідера.................................................................................

50

2.2. Програма емпіричного дослідження гендерної поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді...............................................

56

2.2.1. Етапи та завдання емпіричного дослідження....................

56

2.2.2. Підбір дослідницького інструментарію та характеристика основних методів................................................

58

2.3. Дослідження уявлень української молоді про гендерну поведінку політичних лідерів...............................................................

73

2.3.1. Гендерні якості чоловіка та жінки як базис гендерних профілів поведінки політиків........................................................

73

2.3.2. Емпірична побудова гендерних профілів поведінки лідерів обох статей.........................................................................

78

2.3.3. Відтворення поведінки політичних лідерів у просторі гендерних якостей..........................................................................

86

2.4. Порівняльний аналіз гендерних складових в профілях поведінки індивіда, лідера та політичного лідера..............................

104

2.5. Основні смислові параметри оцінки гендерної поведінки політичних лідерів.................................................................................

110

2.6. Висновки..........................................................................................

132

Розділ 3 ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ В УЯВЛЕННЯХ МОЛОДІ............................

135

3.1. Соціально-психологічні форми прояву гендерної поведінки політичних лідерів ................................................................................

135

3.1.1. Модель поведінки політиків маскулінного типу .............

136

3.1.2. Модель поведінки політиків маскулінно-фемінінного типу..................................................................................................

138

3.1.3. Модель поведінки політиків з розмитим”, невизначеним гендерним статусом.............................................

143

3.2. Критерії оцінки гендерної поведінки політичних лідерів...........

147

3.3. Висновки..........................................................................................

150

Висновки....................................................................................................

151

Список використаних джерел..............................................................

154

Додатки.....................................................................................................

179

ВСТУП

Актуальність. Суттєві суспільно-політичні трансформації, що відбуваються в нашій країні, сприяють підвищенню уваги до проблеми політичного лідерства. Актуальність соціально-психологічних досліджень політичного лідерства зумовлюється, з одного боку, недостатнім рівнем розробки даної проблеми, особливо в Україні, де перші кроки в цьому напрямку були здійснені лише на початку 90-х рр., з другого боку високими запитами практики на розробку даної наукової тематики. Питання про те, за якими критеріями здійснюється оцінка політичних лідерів, цікавлять як науковців (соціальних психологів, політологів, соціологів та інших дослідників цього феномена), так і представників прикладної сфери (політтехнологів, іміджмейкерів тощо).
У сучасному науковому знанні загальновизнаним є факт, що належність до певної статі є одним з найзначущих параметрів оцінки кожної людини. Водночас лідерство як соціально-психологічний феномен у вітчизняній науці вивчалося переважно без врахування статі, тому що лідерська роль апріорно вважалась за маскулінну.
Гендерні дослідження, трактування понять маскулінності і фемінінності (Ш.Берн, Т.В.Говорун, Р.А.Джонсон, Е.Іглі, В.Ю.Каган, З.C.Карпенко, О.Кікінежді, І.С.Кльоцина, І.С.Кон, І.В.Лебединська, Г.В.Ложкін, Д.Маєрс, О.В.Мітіна, В.В.Москаленко, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.Ф.Петренко, Т.М.Титаренко, З.Фрейд, К.Хорни, К.Г.Юнг, Basow), з одного боку, і вивчення проблем політичного лідерства (Г.А.Авцинова, О.О.Булавін, Д.І.Видрін, О.Л.Вознесенська, Л.Я.Гозман, Г.Г.Дилігенський, О.А.Донченко, І.В.Жадан, М.Н.Корнєв, Д.В.Ольшанський, А.Пахарєв, О.В.Петрунько, Г.Г.Почепцов, М.М.Слюсаревський, В.О.Татенко, Н.Г.Тригубова, П.Д.Фролов, О.Б.Шестопал та iн.) з іншого, здійснювались вченими різної спеціалізації і майже не перетиналися.
Таким чином, один з важливих критеріїв оцінки політичних лідерів гендерний критерій донедавна в наукових дослідженнях належним чином не враховувався. Результати ж такого дослідження мають як наукову цінність (оцінка та прогнозування гендерної поведінки політичних лідерів; аналіз уподобань виборців та прогнозування електоральних переваг з врахуванням гендерного фактору), так і суто прикладну (оцінка гендерного іміджу політичного лідера; оптимізація, корекція гендерного образу політика; розробка гендерного іміджу для цільової електоральної аудиторії) вагу. Для політичних лідерів знання критеріїв оцінки гендерної поведінки розкриває можливість для рефлексії щодо гендерного потенціалу, розширює можливості індивідуального самовираження, може значно збагатити репертуар гендерної поведінки.
Актуальність дослідження особливостей гендерної поведінки політичних лідерів в уявленнях студентської молоді зумовлено насамперед тим, що ця категорія, з одного боку, становить значну частину виборців, є доволі активною в політичному плані соціально-демографічною групою, динамічним елементом соціальної структури суспільства, а з іншого, в майбутньому поповнить лави політичних лідерів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у межах науково-дослідних робіт Інституту соціальної та політичної психології АПН України Теоретико-методологічні та організаційні засади розвитку соціальної і політичної психології в Україні” (державний реєстраційний номер 0100U000246). Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 26.10.2000 р.).
Метою дослідження є розробка та емпірична перевірка соціально-психологічної моделі гендерної поведінки політичного лідера, що існує в уявленнях української молоді.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що:
- існуюча в буденній свідомості система гендерних стереотипних уявлень про чоловіка та жінку істотно впливає на оцінку політичних лідерів;
- в уявленнях молоді складові гендерної поведінки (гендерні характеристики) політичного лідера не є нормативно дихотомічними, вони певним чином взаємодіють, утворюючи гнучку різнопланову соціально-психологічну модель;
- найбільш розповсюдженою моделлю гендерної поведінки політичного лідера є модель з переважанням маскулінних характеристик.
Для перевірки гіпотези та досягнення мети дослідження нами були поставленні такі завдання:
1. З’ясувати ступінь розробленості в соціальній психології проблеми гендерних особливостей поведінки політичних лідерів.

Провести емпіричне дослідження гендерних особливостей поведінки політичних лідерів, відображених в уявленнях молоді.

3. Визначити соціально-психологічні форми прояву гендерної поведінки політичних лідерів, як вони представлені в уявленнях молоді.
4. Розробити соціально-психологічні критерії оцінки гендерної поведінки політичних лідерів.
Об’єкт дослідження: політичне лідерство як соціально-психологічний феномен.
Предмет дослідження: соціально-психологічні особливості гендерної поведінки політичних лідерів, відображені в уявленнях молоді.
Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано методи: теоретичний аналіз та систематизація результатів наукових досліджень з розроблюваної теми. В емпіричному дослідженні використано комплекс методів: експертне опитування, анкетування; модифікований метод класифікації (сортування) об’єктів Г.Міллера; метод особистісного семантичного диференціалу Ч.Осгуда; техніка Профіль психологічного гендера особистості” (О.Б.Старовойтенко), методика Т.Лірі, контент-аналітичні процедури; методи математичної статистики (зокрема, факторний аналіз).
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечувались теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; методологічним обгрунтуванням вихідних позицій дослідження, застосуванням сукупності надійних методик, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних комп’ютерних програм обробки даних.
Наукова новизна дослідження полягає у виявленні та реконструюванні соціально-психологічної моделі гендерної поведінки політичного лідера; визначенні критеріїв оцінки гендерної поведінки політичних лідерів; а також у виявленні факту обумовленості моделей поведінки не стільки біологічною статтю, скільки вираженістю маскулінних / фемінінних рис, відбитих (відображених) у гендерній поведінці.
Практичне значення дослідження.
Результати, отримані в дослідженні, можуть бути використані:
1) психоогами-практиками для аналізу та прогнозування як особливостей гендерної поведінки політичних лідерів, так і електоральних уподобань та переваг;
2) політтехнологами, іміджмейкерами як для оцінки реального гендерного образу політичного лідера, так і для створення нового, чи оптимізації вже існуючого іміджу з врахуванням гендерного аспекту, а також для корекції гендерного іміджу для цільової електоральної аудиторії;
3) політичними лідерами для рефлексії своїх гендерних ресурсів і розширення свого поведінкового репертуару;
4) у навчальному процесі для розробки нових програм, орієнтованих на формування гендерної та політичної культури студентської молоді.
Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії методології психосоціальних та політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України. Результати роботи доповідались автором на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави” (Київ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених Молодь та суспільство: шляхи вирішення проблем” (Одеса, 2001); міжнародній науково-практичній конференції Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень (Київ, 2002), на звітних наукових сесіях Інституту соціальної та політичної психології АПН України (Київ, 2002; 2003), науково-практичному семінарі Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика” (Луцьк, 2003), Міжнародній конференції Лідерство. Гендерні перспективи” (Спб., 2003); міжлабораторному дисертаційному семінарі Інституту соціальної та політичної психології АПН України (Київ, 2005).
Публікації. Основні результати та окремі положення дисертаційного дослідження викладено в 12 публікаціях, з яких 6 у фахових наукових виданнях, 4 у матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел з 277 найменувань та 4 додатків. Загальний обсяг дисертації 191, а основної частини 153 сторінки. Текст містить 26 таблиць, 16 рисунків і 10 графіків.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей гендерної поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді дало підстави для узагальнених висновків на основі теоре­тичного аналізу наукових джерел і результатів емпіричного дослід­ження, а також для означення напрямів подальшого вивчення проблеми.
1. Встановлено, що одним із важливих соціальних критеріїв, що впливає на оцінку поведінки політичних лідерів, є гендер. Гендер відображає те, яким чином риси маскулінності / фемінінності виявляються в соціальній поведінці. Як основні критерії розрізнення маскулінних та фемінінних рис особистості визначено: 1) соціально орієнтовані ознаки: ступінь домінування, ступінь авто­ном­ності; 2) індивідуально орієнтовані ознаки: емоційність раціональ­ність, інтуїтивність розсудливість, форми мислення, спрямованість особистості.
Виділено два основних напрямки вивчення феномену політичного лідерства у гендерному вимірі. До першого з них належать дослідження, спрямовані на вивчення власне політичних лідерів, у межах якого найпомітнішими є біографічний”, політико-соціологічний та соціально-психологічний підходи. До другого вивчення буденної свідомості (тобто того, якими постають політичні лідери в масовій свідомості). В більшості досліджень не ставилось спеціальне завдання вивчити й порівняти гендерну поведінку політичних лідерів різної статі. Окремі дані виявлялись як додаткові факти в ході вирішення інших наукових завдань.
Питання, пов’язані з вивченням гендерно-психологічних характеристик поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді, є найменш дослідженими з огляду на складність гендерного аналізу та новизну гендерної проблематики.
2. Проведене емпіричне дослідження гендерних особливостей поведінки політичних лідерів в уявленнях молоді дало змогу встановити, що феномени буденної свідомості, закріплені у вигляді стереотипів, стосовно того, якою має бути жінка та жінка-політик, є протилежними: якщо жінка оцінюється як фемінінна, то жінка-політик переважно як маскулінна. Жінка-лідер характеризується як андрогінна. З’ясовано, що чоловік — лідер-чоловік — політичний лідер-чоловік оцінюється практично ідентично, а саме як маскулінний.
Отримані результати дослідження свідчать про те, що уявлення респондентів щодо гендерної поведінки лідера-чоловіка є більш схожими, однозначними”, узгодженими між собою, тоді як стосовно жінки-лідера варіюють більшою мірою. Це пояснюється існуванням еталонного стереотипу поведінки лідера-чоловіка, тоді як стосовно лідера-жінки він ще не сформований.
3. Визначено, що соціально-психологічними формами прояву гендерної поведінки політичних лідерів є: 1) модель поведінки політика маскулінного типу; 2) маскулінно-фемінінного типу в різних варіантах: з позитивним впливом фемінінності на професійний стиль; з негативним впливом фемінінності на професійний стиль; скомпенсованного маскулінно-фемінінного типу, адаптованого до професії; врівноваженого фемінінно-маскулінного типу, що вміло використовує переваги своєї статі; 3) модель гендерної поведінки політичного лідера з розмитим”, невизначеним гендерним статусом.
Підтверджено гіпотеза про те, що найбільш розповсюдженою є модель з переважанням маскулінних характеристик. Обґрунтовується положення про те, що модель поведінки політика обумовлена не стільки біологічною статтю, скільки вираженістю маскулінних / фемінінних рис, відбитих (відображених) у гендерній поведінці.
4. Соціально-психологічними критеріями оцінювання гендерної поведінки політичних лідерів визначені: 1) диференційованість за ознакою полярності; 2) соціальноорієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість та тип взаємодії; 3) індивідуально орієнтовані ознаки: якість (властивість), спрямованість особистості та тип взаємодії.
Реконструйована соціально-психологічна модель гендерної поведінки політичного лідера є узагальненим відображенням сукупності моделей, отриманих емпіричним шляхом, і співвідноситься з ними як абстрактне і конкретно-існуюче. У моделі враховано розроблені критерії оцінки гендерної поведінки політичного лідера та запропоновано можливий перелік гендерних характеристик, за яким відбувається таке оцінювання. Відтворена модель може виконувати оцінювально-прогностичну функцію.
Оскільки предметом дослідження були соціально-психологічні особливості гендерної поведінки політичних лідерів, відображені в уявленнях студентської молоді, то за межами роботи залишились інші вікові та соціальні категорії. Запропоноване дослідження охопило тільки певні аспекти такого складного соціально-психологічного феномена, як гендерна психологія політичного лідерства. Перспективними є подальші розвідки в таких напрямах, як виділення типів ситуацій, за яких та чи інша модель гендерної поведінки політичного лідера є найбільш ефективною, конструктивною, а також з’ясування того, за яких умов певна модель має переваги в способах та результатах політичної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкина Е.Б., Косолапова Ю.Н. О теориях лидерства в современной политической психологии // США: Экономика, политика, идеология. 1993. №4. С. 1321.
2. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода // Вопр. психологии. 2003. №5. С.103120.
3. Абубикирова Н.И. Что такое «гендер»? // Общественные науки и современность. 1996. №6. С.123126.
4. Абульханова-Славская К.А. Особенности типологического подхода и метода исследования личности // Принцип системности в психологических исследованиях / Под ред.Д.Н.Завалишиной, В.А.Барабанщикова. М.: Наука, 1990. С.1824.
5. Авцинова Г.А. Политическое лидерство // Государство и право. 1993. №5. С. 138146.
6. Агеев В.С. Психологические и социологические функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. 1991. №4. С.7482.
7. Аксельрод А., Филлипс Ч. Диктаторы и тираны: В 2т. Смоленск: Русич, 1997. Т.1. 480с.
8. Алифанов С.А. Основные направления анализа лидерства // Вопр. психологии. 1991. №3. С.9097.
9. Андреева Г.М. Социальная психология М., 1998. 376 с.
10. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы. М.: Аспект Пресс, 2001. 288 с.
11. Андреенкова А.В. Представительство женщин в парламентах России и Украины: опыт социологического анализа // СОЦИС. 2000. №11. С.117127.
12. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. Спб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. 560 с.
13. Ашин Г.К. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. 1993. №2. С.115126.
14. Багрунов В., Тюрин П. Половые различия в психике человека // Наука и техника. 1980. №10. С.1619.
15. Баранова О.В. Политик как другой”: восприятие и понимание // Мир психологии. 2001. №3. С. 129133.
16. Батуев А.С., Соколова Л.В. О соотношении биологического и социального в природе человека // Вопр. психологии. 1994. №1. С.8192.
17. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. 2000. №1. С.8795.
18. Бендас Т.В. Гендерная психология лидерства: Монография. Оренбург: ИПК ОГУ, 2000. 167 с.
19. Берн Ш. Гендерная психология. Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. 320 с.
20. Бианки В.Л., Филиппова Е.Б. Ассиметрия мозга и пол. СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1997. С.4.
21. Блондель Ж. Политическое лидерство: Путь к всеобъемлещему анализу / Пер. с англ. М.: Б.и., 1992. 135 с.
22. Бондаренко Л.Ю. Роль женщины: от прошлого к настоящему // Общественные науки и современность. 1996. №6. С.163171.
23. Борсукова С.Ю. Женское предпринимательство: специфика и перспективы // СОЦИС. 1999. №9. С.7584.
24. Брандт Г.А. Природа женщины Екатеринбург: Изд-во УралНАУКА, 1999. 150 с.
25. Браун Л. Имидж путь к успеху. Спб.: Питер, 2001. 192 с.
26. Буракова М. Маскулинность фемининность как фактор интерпретации внешнего облика // Женщина. Образование. Демократия: Материалы 2-ой междунар. междисциплинарной науч.-практ. конф. (3-4 декабря 1999г.). Минск: ООО Энвила”, 2000. С.7783.
27. Бурлацкий В.Ф. Вожди и советники: О Хрущеве, Андропове и не только и них... М., 1990. 384 с.
28. Бхутто Беназир. Дочь Востока. Автобиография. М.: Междунар. отношения, 1991. 427 с.
29. Васильев В.К. Лидерство в политике: предпосылки и прогноз // Психология: итоги и преспективы: Тезисы науч.-практ. конф. 2831 окт. 1996 г. / Под общ. ред. проф. А.А.Крылова. СПб., 1996. С.6374.
30. Васильев В.К. Положение дел и преспективы исследований в сфере психологии лидерства // Ананьевские чтения-97: Тезисы науч.-практ. конф. 2830 окт. 1997 / Под общ. ред. А.А.Крылова. Спб., 1997. С.208210.
31. Васильєв В.К. Методика экспертной оценки лидерских качеств // Теоретические и прикладные вопросы психологии / Под. общ. ред. проф. А.А. Крылова. Спб., 1996. С.110117.
32. Васютинський В.О. Владнопідвладні аспекти статеворольової і гендерної взаємодії // Інтеракційна психология влади. К., 2005. С.266313.
33. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. 804 с.
34. Вейнингер О. Пол и характер. Мужчина и женщина в мире страстей и эротики. М.: Терра, 1992. 480 с.
35. Весельницая Е. Женщина в мужском мире. СПб.: Импакс, 1993. 126 с.
36. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин // Вопр. психологии. 2001. №3. С.91100.
37. Виноградова Т.В., Семенов В.В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов // Вопр. психологии. 1993. №2. С.6371.
38. Винокурова Н.А. Женщины и мужчины в науке: двойной портрет // СОЦИС. 1999. №4. С.8286.
39. Вознесенская Е.Л. Социально-психологические стереотипы восприятия портретных изображений политически активных субъектов: Дисс ... канд. психол. наук: 19.00.05. К., 1999. 216 с.
40. Вопросы политического лидерства: Информ.-метод. сб. / Авт.кол. А.А.Булавин и др.; НИИ проблем молодежи. К., 1992. 158 с.
41. Воронина О.А. Введение в гендерные исследования // Материалы первой российской летней школы по женским и гендерным исследованиям ВАЛДАЙ-96”. М., 1997. С.2934.
42. Воронина О.А. Социокультурные детерминанты развития гендерной теории в России и на Западе // Общественные науки и современность. 2000. №4. С.920.
43. Воронина О.А., Клименкова Т.А. Гендер и культура // Женщины и социальная политика (гендерный аспект). М., 1992. С.1022.
44. Воронина О.В. Сравнительный анализ психологических особенностей женщин, ориентированных и неориентированных на участие в управлении // Жінки України: сучасний статус і перспективи: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, червень, 1995р.). К.: ІСДО, 1995. С.261264.
45. Воропаева О. Маргарет Тэтчер. Минск: ООО Кузьма”, 1998. 221с.
46. Гайденко В.А. Феминистская эпистемология как постнекласси­ческий феномен: Дисс...канд.филос.наук: 19.00.02 / Сумской гос. педагогический ун-т им.А.С.Макаренко. К., 2000. 165 с.
47. Гендер і культура: зб. ст. / Упоряд.: В.Агеєва, С.Оксамитна. К.: Факт, 2001. 224 с.
48. Гендерні студії // Ї: Незал. культуролог. часопис. 2000. № 17. 167 с.
49. Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навчально-методичний комплекс з підготовки тренерів програми / Кол.авт.: Олійник В.В., Даниленко Л.І. та ін. К.: Логос, 2003. С.20.
50. Геодакян В.А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук / Под ред. И.Т.Фролова. М.: Наука, 1989. С.171188.
51. Геодакян В.А. Эволюционная логика дифференциации полов и долголетие // Природа. 1983. №1. С.7080.
52. Гіденс Е. Соціологія. К.: Основи, 1999. 726 с.
53. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс: Навч. посібник. Тернопіль: Навчальна книгаБогдан, 1999. 384 с.
54. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія. К.: Видавничий центр Академія”, 2004. 308с.
55. Гозман Л.Я. Психология в политике: от объяснения к воздействию // Вопр. психологии. 1994. №1. С.7081.
56. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 448 с.
57. Голдмен С. Как создается имидж в американской политике // США: Экономика, политика, идеология. 1990. №10. С.3538.
58. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Пер. с англ. М.: Изд-во МГУ, 1982. 463 с.
59. Грабовська С.Л. Політичний лідер очима молоді, що навчається // Наук. студії із соціальної та політ. психології: Зб. статей / АН України, Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. К.: Агропромвидав України, 1999. Вип. 1 (4). С.144153.
60. Грошев И.В. Гендерная невербальная коммуникация в рекламе // СОЦИС. 1999. №4. С.7177.
61. Грошев И.В. Гендерные представления о власти // СОЦИС. 2000. №12. С.3341.
62. Давыдова Н.М. Глава семьи: распределение и способ выживания // Общественные науки и современность. 2000. №4. С.5157.
63. Данильченко Т.В. Гендерно-перцептивні відмінності у формуванні першого враження у соціальній взаємодії: Дис...канд. психол. наук: 19.00.05. К., 2004. 308 с.
64. Дворящина М.А. Некоторые результаты экспериментального исследования интеллек­туальных характеристик взрослого человека с учетом возрастно-половых и индивидуально-типологических характе­ристик // Человек и общество. М., 1971. С. 145149.
65. Дедерихс Марио Р. Хиллари Клинтон и власть женщин. М.: ЦСЭИ, 1995. 363 с.
66. Джонсон Р.А. Он. Глубинные аспекты мужской психологии: пер. с анг. Х.: Фолио; М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 1996. 190 с.
67. Джонсон Р.А. Она. Глубинные аспекты женской психологии: пер. с анг. Х.: Фолио; М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 1996. 124 с.
68. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. М.: Новая школа, 1996. 352 с.
69. Дубов И.Г., Пантилеев С.Р. Восприятие личности политичес­кого лидера // Психол. журн. 1992. №13. С.2532.
70. Егорова Е.В. Психологические методы исследования личности политических лидеров капиталистических стран. М., 1988. С.216217.
71. Естес К.П. Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях / Пер. с англ. К.: София”, М.: ИД Гелиос”, 2001. 496 с.
72. Женская психология / Сост. Н.А.Литвинцева. М., 1994. 320 с.
73. Женщина Президент России // Общественные науки и современность. 2000. №2. С.188192.
74. Жеребкина И. Женское политическое бессознательное: Проблема гендера и женское движение в Украине. Х.: Ф-Пресс, 1996. 376 с.
75. Жінки в політичній еліті України: процес трансформації і творчості. Миколаїв: Вид. відділ МФ НаУКМА, 1999. С.4860.
76. Завгородня О. Фемінне та маскулінне у психології художньо обдарованої особистості: постановка проблеми // Психологія і суспільство. 2001. №3. С.33-43.
77. Задорожнюк И.Е., Ольшанский Д.В. Подборка базовых статей по политической психологии // Психол. журн. 1992. №2. С.171178.
78. Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків. Львів, 1999. 336 с.
79. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Исследования женщин и гендерные исследования на Западе и в России // Общественные науки и современность. 1999. №6. С.177185.
80. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальная конструкция гендера и гендерная система в России // Материалы первой российской летней школы по женским и гендерным исследованиям ВАЛДАЙ-96”. М., 1997. С.8489.
81. Зобужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Факт, 2001. 340 с.
82. Зущик Ю., Кривошеєнко О., Яблонський В. Фігури. Політичне лідерство в сучасній Україні. К.: Альтерпрес, 1999. 274 с.
83. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: кто играет короля” // ПОЛИС. М., 1991. №6. С.127140.
84. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. Спб.: ПИТЕР, 2002. 544 с.
85. Ильясов Ф.Н. Политический маркетинг, или как продать” вождя // ПОЛИС. 1997. №5. С.88100.
86. Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков / Под ред. Е.В. Егоровой-Гантман. М.: Знание, Центр полит. консульти­рова­ния Никколо М”, 1994. 265 с.
87. Ионов И.Н. Женщины и власть в России: истории и перспективы // Общественные науки и современность. 2000. №4. С.7587.
88. Іваненко М. Лідер, який оголосив війну стереотипам // Віче. 2000. №1. С.5667.
89. Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики (доповідь на методологічному семінарі Інституту соціології НАН України 13 березня 1998 року) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №6. С.7891.
90. Іващенко О. Участь жінок у політиці України // Слово і час. 1997. №2. С.6972.
91. Каган В.Е. Стереотипы, мужественность-женственность и «образ Я» у подростков // Вопр. психологии. 1989. №3. С.5362.
92. Каган В.Е. Когнитивные и эмоциональные аспекты гендерных установок у детей 37 лет // Вопр. психологии. 2000. №2. С.6569.
93. Капустина А.Н. Социально-психологическая диагностика профессиональных качеств личности: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. Л., 1985. 210 с.
94. Кирилюк Ф.М., Кремень Л.О., Ірхін Ю.В. Психологія і політика: Навч.посібник. К.: Політолог. центр при Київ. ун-ті ім.Т.Г.Шевченка, 1993. 140 с.
95. Кікінежді О.М. Ідентифікація в гендерних” дослідженнях // Психологія на перетині тисячоліть: Зб.наук.праць учасників V Костюківських читань: В 3 т. К.: Гнозис, 1998. Т.2. С.3238.
96. Кісь О. Дефініції фемінізму // Ї: Незал. культуролог. часопис. № 17. 2000. —С.1422.
97. Клецина И.С. Развитие гендерных исследований в психологии // Общественные науки и современность. 2002. №3. С.181192.
98. Клецина И.С. Теоретические проблемы гендерной психологии // Мир психологии. 2001. №4. С.162179.
99. Клецина И.С. От психологии пола к гендерным исследованиям в психологии // Вопр. психологии. 2003. №1. С.74.
100. Клецина И.С. Самореализация и гендерные стереотипы // Психологические проблеми самореализации личности. Спб.: Изд-во СпбГУ, 1998. Вып.2. С.188202.
101. Клецина И.С. Вместо послесловия: гендерная психология и направления ее развития // Практикум по гендерной психологии. СПб.: Питер, 2003. С.458.
102. Клименкова Т. Женщина как феномен культуры. Взгляд из России. М.: Преображение, 1996. 155 с.
103. Клименкова Т.А. Секс и гендер // Материалы первой российской летней школы по женским и гендерным исследованиям ВАЛДАЙ-96”. М., 1997. С.3542.
104. Когнитивная психология / Под ред. В.Н.Дружинина, Д.В.Ушакова. М.: ПЕР СЭ, 2002. 480 с.
105. Кон И.С. Психология половых различий // Вопр. психологии. 1981. №2. С.4757
106. Кон И.С. Психология юношеской дружбы. М.: Знание, 1973. 96с.
107. Кон І.С. Вступ до сексології. К.: Либідь, 1991. 304 с.
108. Константинова В.Н. Женщины и проблемы политического лидерства // Женщины и социальная политика (гендерный аспект) / Отв. ред. З.Я.Хоткина. М., 1992. С.107116.
109. Краац С. Взгляды женщин-парламентариев России на женский вопрос” (результаты опроса женщин-депутатов Верховного Совета России) // Женщины и социальная политика (гендерный аспект) / Отв. ред. З.Я.Хоткина. М., 1992. С.164177.
110. Кравець В.П., Кікінежді О.М. Педагогіка та психологія: гендерний аспект. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 124 с.
111. Крымский С.Б. и др. Экспертные оценки в социологическом исследовании. К.: Наук. думка, 1990. 320 с.
112. Кто есть кто в мировой политике. М.: Политиздат, 1990. 559 с.
113. Кудряшова Е.В. Лидер и лидерство: исследования лидерства в современной западной общественно-политической мысли. Архангельск: Изд-во Поморского междунар. пед. ун-та, 1996. 256 с.
114. Культурология. ХХ век: Энциклопедия: В 2т. СПб.: Университетская книга, 1998. Т.1. 447 с.
115. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социально-психологических и прикладных исследованиях: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. 391 с.
116. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами: Пер. с англ. К.: София, Ltd., 1997. 336 с.
117. Лавриненко Н. Гендерні (соціостатеві) ролі та нерівність // Слово і час. 1997. №2. C.2778.
118. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект). К.: ВИПОЛ, 1999. 172 с.
119. Лавріненко Н. Гендерні дослідження в соціології: Програма лекційного курсу / Київ. ун-т ім.Т.Шевченка, Ін-т соціології НАН України. К., 1998. 24 с.
120. Лактионова Г.М. Социально-педагогическая работа