ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ У МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОГО БИЛИНГВИЗМУ У БУДУЩИХ ПЕРЕВОДЧИКОВ

brief description

Національний університет Острозька академія”

На правах рукопису

ПАСТРИК Тетяна Володимирівна

УДК 159.923.9:81’246.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ У МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Засєкіна Лариса Володимирівна
доктор психологічних наук, доцент

Острог 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................4

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ ПЕРЕКЛАДАЧА..........................................................................11
1.1. Поняття продуктивного білінгвізму ....................................................11
1.2. Психологічні особливості перекладацького процесу та
діяльності перекладача..................................................................................30
1.3. Конструювання концептуальної моделі продуктивного
білінгвізму перекладача.................................................................................52
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.............................................................71

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ .................................................................73
2.1. Процедурно-технічне забезпечення дослідження..............................73
2.2. Емпіричне вивчення продуктивного білінгвізму
у майбутніх перекладачів..............................................................................83
2.3. Емпіричне вивчення мовленнєво-мисленнєвих
особливостей відповідно до рівня білінгвізму.........................................91
2.4. Герменевтичний опис концептуальної моделі продуктивного
білінгвізму перекладача.................................................................................95
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ.............................................................106

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОГО БІЛІНГВІЗМУ У МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ..................................................................................................109
3.1. Теоретико-методичні основи дослідження .......................................109

3.2. Конструювання системи навчальних завдань аналогів задач
для формування продуктивного білінгвізму у майбутніх
перекладачів ..................................................................................................116
3.3. Дослідження динаміки формування продуктивного білінгвізму
у майбутніх перекладачів.................................................................135
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ...........................................................156
ВИСНОВКИ............................................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................164
ДОДАТКИ...............................................................................................................179

ВСТУП
Актуальність дослідження. У добу становлення та розвитку українського суспільства, поширення міжкультурної взаємодії у світовому просторі, прагнення України приєднатись до європейського співтовариства професія перекладача набуває дедалі більшої значущості. Попри пильний інтерес до процесу вивчення іноземної мови, технологія підготовки перекладачів, зокрема в контексті визначення психологічних основ формування їх компетентності, протягом тривалого часу залишалась поза увагою дослідників.
Нині відкриття спеціальностей із підготовки фахівців з перекладу потребує розроблення та конструювання технології для їх професійної освіти. Аналіз наукової літератури свідчить про той факт, що організація навчального процесу, спрямованого на оволодіння знаннями з іноземної мови, супроводжується багатьма проблемами: невміння студентів приймати самостійні рішення, нездатність висловлювати незалежні судження в різноманітних перекладацьких ситуаціях, а також низький рівень умінь у прогнозуванні можливих варіантів взаємодії з автором та одержувачем тексту повідомлення.
Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать про те, що загальноприйнята в науковому обігу трикомпонентна модель комунікативної компетентності (мовна, дискурсивна, соціокультурна) фахівця іноземної мови неадекватно відображає специфіку перекладацького процесу. У контексті перекладу особливої ваги набуває продуктивний білінгвізм, природа якого зумовлена поетапною реалізацією мовленнєво-мисленнєвої діяльності індивіда, що має спільні механізми як у використанні рідної, так і іноземної мови.
Поетапний перебіг мовленнєво-мисленнєвої діяльності тривалий час знаходився та знаходиться нині у полі зору багатьох дослідників Л.С.Виготського, Р.В.Гладушиної, Л.В.Засєкіної, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, С.Д.Максименка, Е.Л.Носенко, І.Д.Пасічника, Т.О.Піроженко, Н.В.Чепелєвої, Т.Д.Щербан та ін [29; 31; 47; 63; 74; 75; 83; 94; 99; 105; 157; 167]. Водночас, особливості перебігу цієї діяльності у контексті перекладу та формування продуктивного білінгвізму не отримали достатнього висвітлення у психолого-педагогічній літературі.
Таким чином, незважаючи на певні досягнення в розробці психологічних технологій навчання іноземної мови, переклад як специфічний вид мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що базується на продуктивному білінгвізмі, не був предметом спеціального психологічного вивчення й не включав цілісного теоретико-методологічного обґрунтування. Отже, актуальність нашого дисертаційного дослідження зумовлюється зростанням інтересу до вивчення перекладу як мовленнєво-мисленнєвої діяльності та збільшенням кількості досліджень, спрямованих на визначення психологічних умов формування її ефективності.
Мета дослідження полягає у побудові концептуальної моделі продуктивного білінгвізму як основи ефективної перекладацької діяльності; визначенні психологічних закономірностей формування продуктивного білінгвізму перекладача шляхом вивчення особливостей поетапної реалізації його мовленнєво-мисленнєвої діяльності.
Об’єкт дослідження білінгвізм як основа перекладацької діяльності.
Предмет дослідження психологічні особливості формування продуктивного білінгвізму як основи ефективної діяльності перекладача.
В основу дослідження покладено такі основні гіпотези:
- існує пряма залежність між рівнем сформованості продуктивного білінгвізму та ефективністю перекладацької діяльності;
- формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів можливе через застосування професійного перекладацького тренінгу, розробленого на основі концептуальної моделі продуктивного білінгвізму перекладача.
Для досягнення мети дослідження вирішувалися такі завдання:
1. Здійснити комплексний міждисциплінарний теоретико-методологічний аналіз проблем продуктивного білінгвізму, перекладацької діяльності, мовленнєво-мисленнєвої діяльності.
2. Дослідити психологічні особливості перекладацької діяльності як специфічного виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності.
3. Розробити концептуальну модель продуктивного білінгвізму перекладача.
4. Здійснити емпіричне вивчення складових концептуальної моделі у контексті цілісної перекладацької діяльності.
5. Розробити та експериментально перевірити програму і психолого-педагогічні технології формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів.
Теоретико-методологічну основу конструювання експериментальної технології формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів становлять принципи гуманістичної спрямованості і гуманітарної забезпеченості процесу професійної освіти, моделювання предметної діяльності, інтегративної локалізації фундаментальних та спеціальних дисциплін, одночасного становлення різних сфер особистості аксіологічної, когнітивної, емотивної, креативної. У методологічному аспекті дисертація ґрунтується на положеннях культурно-історичної концепції Л.С.Виготського, теорії діяльності, мовленнєво-мисленнєвої діяльності зокрема, О.М.Леонтьєва, О.О.Леонтьєва, концепції психічного розвитку людини Г.С.Костюка, положеннях теорії особистісного опосередкування навчальної діяльності та моделювання предметної діяльності С.Д.Максименка.
Теоретико-методологічну основу склали герменевтичні дослідження, спрямовані на розуміння особистісного смислу автора через аналіз текстів (З.С.Карпенко, Н.В.Чепелєва та ін.); теорії гуманістичної спрямованості професійної освіти (Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Ж.П.Вірна, В.П.Москалець, М.В.Савчин, І.Д.Пасічник, В.Д.Потапова, А.В.Фурман та ін.).
Методи дослідження: теоретичні аналіз, синтез, узагальнення, систематизація наукових даних, на основі чого здійснено теоретико-методологічне обґрунтування психолого-педагогічних умов формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів та сконструйовано концептуальну модель продуктивного білінгвізму перекладачів; емпіричні спостереження, бесіда, опитування, тестування, самозвіти (у вигляді ретроспективного спостереження), констатувальний експеримент; розвивальні формувальний психолого-педагогічний експеримент, професійний тренінг; якісна та кількісна обробка й інтерпретація даних методи математичної статистики (процедури кореляційного та однофакторного дисперсійного аналізу). Обробка даних здійснювалася на основі програмного забезпечення Microsoft Excel.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у чотири етапи впродовж 2002-2006 років. На першому етапі (20022003 рр.) проаналізовано психолого-педагогічні напрацювання з проблеми дослідження, здійснено аналіз наукових підходів до вивчення мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини, визначено концептуальні засади дослідження психологічних особливостей перекладацької діяльності, підібрано адекватний психодіагностичний інструментарій дослідження. На другому етапі (20032004 рр.) проводилась апробація психодіагностичних методик та збір емпіричних даних в ході констатувального експерименту, обґрунтування форм, методів і технологій формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів. На третьому етапі (20042005 рр.) було розроблено та апробовано авторську програму професійного тренінгу, спрямованого на формування продуктивного білінгвізму майбутніх перекладачів, аналізувалися результати його формуючого впливу. На четвертому етапі (20052006 рр.) узагальнювалися результати ефективності запропонованої програми професійного тренінгу для перекладачів, перевірялась відповідність отриманих даних меті дослідження, здійснювалося оформлення кандидатської дисертації.
Експериментальна база дослідження: Волинський державний університет імені Лесі Українки, факультет романо-германської філології, спеціальність Прикладна лінгвістика”; Волинський інститут економіки та менеджменту, філологічний факультет, спеціальність Переклад”.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено концептуальну модель продуктивного білінгвізму перекладача; обґрунтовано й апробовано авторську програму з формування продуктивного білінгвізму майбутніх перекладачів на основі тлумачення перекладу як специфічного виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини; на теоретичному та експериментальному рівні виявлено і описано спільні психологічні особливості в оволодінні рідною та іноземною мовами.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні уявлень про психологічну структуру перекладацької діяльності та виділенні її основних етапів як виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності; у науковому обґрунтуванні психологічної природи продуктивного білінгвізму; у розширенні уявлень про герменевтичний підхід до дослідження діяльності перекладача.
Практичне значення роботи полягає у розробці професійного тренінгу для формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів; у розробці методичних рекомендацій щодо психологічного забезпечення синхронного перекладу як виду інтерпретації тексту, що можуть широко застосовуватись у навчальному процесі при підготовці майбутніх фахівців з перекладу; у запропонованому герменевтичному дослідженні тексту як способу виявлення характерологічних особливостей постаті автора й перекладача.
Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені у Волинському інституті економіки та менеджменту, м. Луцьк (акт реалізації №450 від 4.12.2006р.), у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки, м. Луцьк (акт реалізації №3/45-04 від 8.12.2006р.), у Національному університеті Острозька академія”, м. Острог (акт реалізації №242 від 18.10.2006р.), у Рівненському державному гуманітарному університеті (акт реалізації №344 від 16.10.2006р.), у Луганському державному інституті культури і мистецтв (акт реалізації №271 від 17.11.2006р.).
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною загальнокафедральних планів науково-дослідної роботи Національного університету Острозька академія” і пов’язане з комплексною темою Актуальні проблеми відродження Острозької академії (історико-філософські, психолого-педагогічні аспекти)” та зумовлене необхідністю реалізації розділу Психологічні основи професійного розвитку особистості” (протокол № 3 від 6.09.2001 р.). Тема затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету Острозька академія” (протокол № 6 від 29.01.2004 р.), уточнена (протокол № 8 від 30.03.2006 р.) та затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 30.05.2006 р.).
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням валідних та надійних методів, що відповідають меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, використанням методів математичної статистики із залученням сучасних комп’ютерних програм обробки даних.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі доповідей та виступів на міжнародних та всеукраїнських конференціях: всеукраїнській науково-методичній конференції Актуальні проблеми підготовки перекладачів” (Луцьк, 2002); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004); міжнародній науково-практичній конференції Державна мова: соціально-психологічні аспекти функціонування в освітньому, науковому і побутовому просторі” (Луцьк, 2004); міжнародній науково-методичній конференції Гуманітарна освіта в професійних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005); всеукраїнській науково-практичній конференції Гендерні аспекти в методологіях гуманітарних наук” (Луцьк, 2005); всеукраїнській звітній конференції професорсько-викладацького складу Волинського державного університету ім. Лесі Українки Актуальні проблеми сучасної психології” (Луцьк, 2006); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми психолінгвістики” (Переяслав-Хмельницький, 2006).
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковані у 8 одноосібних наукових працях, в тому числі в 4 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів із висновками наприкінці кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел із 202 найменувань (з них 31 іноземною мовою), 2 додатків. Дисертація містить 11 рисунків, 10 таблиць. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, основна частина 163.

bibliography

ВИСНОВКИ
У період поширення світових інтегрувальних процесів у всіх сферах суспільного життя, глобалізації лінгвосфери й пожвавлення міжнародної комунікації, становлення незалежності та суверенності багатьох державних систем і устроїв, відновлення української національної культури і мови професія перекладача набуває дедалі більшої значущості.
Діяльність перекладача містить у собі різноманітні змістові та операціональні компоненти, що створюють основу для зростання наукового інтересу до її вивчення. Так, переклад загалом як процес глибинної інтерпретації тексту та особистості його автора є предметом зацікавлення філософів і психологів. Варіативність мовних засобів у передачі як мовних універсалій, так і національно-культурних реалій робить переклад об’єктом лінгвістичних студій.
Найбільш плідним, на наш погляд, є психолінгвістичний підхід до дослідження перекладу як виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності, що здійснюється у контексті різних мовних систем, які лежать в основі тексту оригіналу та текстів перекладу. Психолінгвістичний підхід дає змогу розглянути продуктивний білінгвізм як психологічну основу для ефективної перекладацької діяльності. Водночас, природа білінгвізму є психологічною проблемою, оскільки особливості функціонування різних мисленнєвих процесів дістають свого відображення та об’єктивного вираження у мові. Установлення цих закономірностей сприяє визначенню спільних психологічних механізмів, які відіграють провідну роль у процесі оволодіння будь-якою мовою. З огляду на те, що мова є відбитком національного характеру та етнічної свідомості її носіїв, напрацювання в галузі етнічної психології та етнопсихолінгвістики уможливлюють пояснення особливостей національно-культурного простору носіїв різних мов.
Розгляд перекладу як виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності суб’єкта ставить перед психологами нові завдання, які потребують свого вирішення: розроблення моделей ефективної діяльності перекладача та його компетентності, конструювання відповідних технологій для формування складових професійної компетентності.
У нашому дослідженні основоположним чинником для розвитку професіоналізму перекладачів є продуктивний білінгвізм. У роботі запропоновано концептуальну модель продуктивного білінгвізму перекладача, виділено основні знання та перекладацькі стратегії, розроблено експериментальну програму у вигляді професійного тренінгу, спрямованого на формування продуктивного білінгвізму у майбутніх фахівців із перекладу.
Результати комплексного дослідження особливостей формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів дали змогу зробити такі теоретичні узагальнення:
1. Психологічна основа продуктивного білінгвізму представлена загальними закономірностями оволодіння як рідною, так і іноземною мовами. Вони полягають у психофізіологічних та соціально-психологічних характеристиках мовленнєвої діяльності, її поетапній будові. До психологічних особливостей продуктивного білінгвізму належать: актуальний мотив, який формує готовність до мовлення та комунікативний намір мовця; внутрішнє мовлення та побудова семантичної схеми майбутнього висловлювання, що характеризується образною, злитою, недиференційованою природою, яке лише на стадії зовнішнього мовлення набуває дискретного характеру. Внутрішнє мовлення залучає сукупність усіх знань та досвіду суб’єкта діяльності, які не завжди мають вербалізований характер, слугуючи однак важливою передумовою для породження зовнішнього мовлення.
2. Психологічна структура перекладацької діяльності представлена специфікою її мети, засобів, суб’єкта й об’єкта перекладацької діяльності. Мета діяльності перекладача полягає у відтворенні смислу вихідного тексту з максимально можливим збереженням його мовної форми. Засоби перекладацької діяльності реалізуються на всіх етапах перекладу як виду мовленнєво-мисленнєвої діяльності формування мотиву, особливостей процесів внутрішнього мовлення, побудови семантичного задуму майбутнього тексту. Суб’єкт діяльності перекладач характеризується необхідною сукупністю знань та основними перекладацькими стратегіями. Текст як об’єкт перекладацької діяльності визначає основні її напрями у таких аспектах: породження тексту через виділення когнітивної, емоційної, естетичної інформації; особливості будови тексту через реалізацію категорій цілісності та зв’язності; функціонування тексту в соціальному просторі та етапи інтерпретації тексту семантичного, когнітивного та смислового розуміння.
3. Теоретична модель продуктивного білінгвізму представлена такими основними компонентами, як мотив діяльності, установки та інтенції перекладача; концептуальні знання, що містять лінгвістичні, текстові, соціокультурні та комунікативні блоки. Виділені види знань визначають різноманітні операції перекладача, що характеризуються евристичною природою та характеризують стиль перекладацької діяльності. Комунікативні знання визначають особливості конативних стратегій, що спрямовані на адресата взаємодії з урахуванням змісту та функцій спілкування. Особистісні перекладацькі стратегії зумовлюються рисами характеру особистості перекладача, його особистісними станами та властивостями. Ці стратегії безпосередньо пов’язані із соціокультурними знаннями перекладача, бо умови соціального світу життєдіяльності особистості значною мірою детермінують особливості її діяльності як поетапного розгортання мовленнєво-мисленнєвих процесів. Когнітивно-лінгвістичні перекладацькі стратегії ґрунтуються на лінгвістичних та текстових знаннях перекладача.
4. Емпіричні дані свідчать про конкретні особливості функціонування виділених компонентів моделі продуктивного білінгвізму перекладача. Так, спостерігаються кореляційні зв’язки між показниками продуктивного білінгвізму та емоційною стійкістю (r=0,218), реактивною агресивністю (r=0,311), комунікабельністю (r=0,288), впевненістю (r=0,497), відкритістю (r=0,238) та маскулінністю (r=0,361). Це говорить про тісний зв’язок особистісних характеристик та сформованості продуктивного білінгвізму як основи ефективної перекладацької діяльності. Тому можна твердити про необхідність реалізації особистісних стратегій у перекладацькій діяльності.
5. Взаємозв’язок продуктивного білінгвізму та когнітивно-лінгвістичних стратегій представлений кореляцією показників продуктивного білінгвізму з показниками поняттєвого мислення та чіткістю яскравістю уявлень перекладача, відповідно r=0,269 та r=0,231. Особливості функціонування конативних стратегій представлені контролем за станом мовлення, що характеризує підвищену тривожність мовлення. Спостерігається кореляція цих показників із показниками продуктивного білінгвізму (r=0,275), що пов’язане зі специфікою та публічним характером професійної діяльності перекладача.
6. Випробувані з низьким рівнем знань іноземної мови виявляють нижчі показники у володінні рідною мовою, порівняно з тими, що мають високий рівень знань з іноземної мови. Це слугує доведенням на користь загальних психологічних механізмів мовленнєво-мисленнєвої діяльності, які відіграють провідну роль при вивченні як рідної, так і іноземної мов.
1. У дослідженні особливостей постаті автора та перекладача через текст, що є своєрідним вираженням їх особистості, цінним виявився герменевтичний метод вивчення текстів оригіналу та перекладу. Через застосування герменевтичного методу є змога виявити особливості функціонування конативних, когнітивно-лінгвістичних та особистісних стратегій перекладача.
8. Розробка та впровадження професійного тренінгу для формування продуктивного білінгвізму у майбутніх перекладачів сприяли розвитку основних перекладацьких стратегій у досліджуваних експериментальної групи та формування вищого рівня білінгвізму як основи їх ефективної діяльності. Зіставлені дані про питому вагу досліджуваних з різним ступенем білінгвізму до і після формувального експерименту (репродуктивного білінгвізму 55% і 61%, продуктивного білінгвізму 9% і 27%, відповідно) свідчать про ефективність професійного тренінгу, спрямованого на формування продуктивного білінгвізму у майбутніх фахівців із перекладу.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують питання психологічних умов рефлексії професійного досвіду особистості та її вплив на ефективність діяльності перекладача, формування мотиваційної регуляції його діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеева И.С. Основы теории перевода. СПб.: Ин-т иностранных языков, 1997. 140 с.
2. Алексеева И.С. Профессиональное обучение переводчика. СПб.: Ин-т иностранных языков, 2000. 192 с.
3. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. СПб.: Изд-во Союз”, 2001. 288с.
4. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах. Т.1. М..: Педагогика, 1980. 232 с.
5. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах. Т.2. М..: Педагогика, 1980. 288 с.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 282 с.
7. Андерсон Дж. Когнитивная психология. СПб.: Питер, 2002. 496 с.
8. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики. М.: Смысл, 1999. 352 с.
9. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии. М.: Смысл, 2002. 480 с.
10. Ахутина Т.В. Единицы речевого общения, внутренняя речь, порождение речевого высказывания// Исследования речевого мышления в психолингвистике. М.: Наука. 1985. С. 237242..
11. Балл Г.О. Про психологічний зміст і духовну сутність педагогічної складової вищої освіти // Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства. Матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції. К.: КНЕУ, 1999. С. 1418.
12. Баронин А.С. Этнопсихология. К.: МАУП, 2000. 116 с.
13. Белянин В.П. Введение в психолингвистику. М.: ЧеРо, 2000. 128 с.
14. Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текстов: автореф. дис. ... д-ра филол.наук. Л., 1984. 28 с.
15. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 167 с.
16. Боришевський М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дисс... в форме доклада на соиск. уч. ст. д-ра психол. наук. К., 1982. 77 с.
17. Брунер Дж. Психология познания: за пределами непосредственной информации. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
18. Брушлинский А.В. Мышление: процесс, деятельность, общение. М.: Наука, 1982. 387 с.
19. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 109 с.
20. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2004. 520 с.
21. Вартанян И.А. Нейрофизиологические основы речевой деятельности // Механизмы деятельности мозга человека. Л., 1988. С. 608666.
22. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание. М.: Прогресс, 1988. 507 с.
23. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. М.: Изд-во Ось-89”, 1999. 176 с.
24. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 336 с.
25. Верньо Ж. К интегративной теории представления // Иностранная психология. М., 1995. Т.3. № 5. С. 917.
26. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. 183 с.
27. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа”, 2003. 320 с.
28. Выготский Л.С. Анализ эстетической реакции. М.: Лабиринт, 2001. 480 с.
29. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 2001. 368 с.
30. Гальперин П.Я. Психология мышления и учения о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии. М., 1966. С. 236277.
31. Гладушина Р.М. Досягнення смислової тотожності світосприймання у перекладах вірша IF” Р.Кіплінга українською мовою // Філологічні студії. Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2004. № 1. С. 2329.
32. Горелов И.Н. Языковое сознание” как система актуализированных декларативных и процедуральных знаний // Тезисы IX Всесоюзного симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации Языковое сознание”. М. 1988. С. 4647.
33. Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности. Таллин: Валих, 1987. 190 с.
34. Горелов И.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. 320 с.
35. Горохова С.И. Фрейм-подход к описанию процесса порождения речи // Речевое общение: цели, мотивы, средства. М. 1985. С. 89102.
36. Гохлернер М.М. Метаязыковые знания в структуре языкового сознани // Тезисы IX Всесоюзного симпозиума по психолингвистике и теории коммуникации Языковое сознание”. М. 1988. С. 4950.
37. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 396 с.
38. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994. 217 с.
39. Давыдов В.В. О перспективах теории деятельности // Вестник Моск. ун-та. Серия психология. 1993. № 2. С. 2531.
40. Дейк Т.А. ван. Язык. Понимание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
41. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. СПб.: Речь, 2004. 304 с.
42. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 2002. 368 с.
43. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 157 с.
44. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2000. 382 с.
45. Засєкін С.В. Психолінгвістичні аспекти перекладу. Луцьк: ВІЕМ, 2006. 144 с.
46. Засєкіна Л.В. Когнітивна модель перекладацького процесу // Філологічні студії. Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2002. № 2. С. 7076.
47. Засєкіна Л.В. Структурно-функціональна організація інтелекту: Монографія. Острог: Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія”, 2005. 370 с.
48. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. Острог: Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія”, 2002. 168 с.
49. Зимняя И.С. Психологические аспекты обучения говорения на иностранном языке. М.: Просвещение, 1978. 158 с.
50. Зимняя И.С. Способ формирования и формулирования мысли как реальность языкового сознания // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. М., 1993. С. 5158.
51. Зинченко Т.П. Когнитивная и прикладная психология. М.: Московский психолого-социальный институт, 2000. 608 с.
52. Зорівчак Р.П. Боліти болем слова нашого... Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 296 с.
53. Казакова Т.А. Практические основы перевода. СПб.: Изд-во Союз”, 2000. 320 с.
54. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
55. Карпенко З. Онтопсихологічні засади конструювання ефективного етнокультурного наративу // Психологічні перспективи. Луцьк, 2003. Вип. 4. С. 128133.
56. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ Міжнародна фінансова агенція, 1997. 216 с.
57. Коваленко А.Б. Особливості застосування поняття прихований смисл” для характеристики творчих задач // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. № 599. 2003. С. 155160.
58. Когнитивная психология: Учебник для вузов / Под ред. В.Н.Дружинина, Д.В. Ушакова. М.: ПЕР СЭ, 2002. 480 с.
59. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. М.: ЧеРо, 2000. 136 с.
60. Комлев Н.Г. Слово в речи. Денотативные аспекты. М.: МГУ, 1992. 214 с.
61. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. К.: Юніверс, 2002. 280 с.
62. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. СПб.: Питер, 2006. 320 с.
63. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
64. Коул М. Культурные механизмы развития // Вопросы психологии. 1995. № 3. С. 520.
65. Коул М., Скрибнер С. Культура и мышление. Психологический очерк. М.: Прогресс, 1977. 260 с.
66. Красиков Ю.В. Алгоритмы порождения речи. Орджоникидзе: ИР, 1990. 239 с.
67. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общ. ред. Е.С. Кубряковой. М.: МГУ, 1996. 245 с.
68. Крюков А.Н. Межъязыковая коммуникация и проблема понимания// Перевод и коммуникация. М., 1997. С. 7383.
69. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Вінниця: Нова Книга, 2004. 272 с.
70. Лакофф Дж. Когнитивная семантика // Язык и интеллект. М., 1996. С. 143 184.
71. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23. М., 1988. С. 1251.
72. Латышев Л.К. Технология перевода. М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. 280 с.
73. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 2005. 288с.
74. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологии. М.: Моск. психолого-социальный институт, 2001. 448 с.
75. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения / Под общ. ред. В.В. Давыдова, В.П. Зинченко и др. В 2-х томах. Т.1. М.: Педагогика, 1983. 391 с.
76. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения / Под общ. ред. В.В. Давыдова, В.П. Зинченко и др. В 2-х томах. Т.2. М.: Педагогика, 1983. 391 с.
77. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
78. Лотман Ю. Семиосфера. СПб.: Искусство-СПБ, 2004. 740 с.
79. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. СПб.: Питер, 2004. 320 с.
80. Лурия А.Р. Язык и сознание. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 320 с.
81. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. М.: ИТДГК Гнозис”, 2003.
280 с.
82. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). М.: Рефл-бук, К.: Ваклер,2000. 320 с.
83. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Ваклер, 1999. 523 с.
84. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
85. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. М.: Совершенство, 1998. 208 с.
86. Мирам Г., Гон А. Профессиональный перевод. К.: Ника-Центр, 2003.
136 с.
87. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. М., 1983. 134 с.
88. Моляко В.А. Стратегии решения новых задач в процессе регуляции творческой деятельности // Психологический журнал. 1995. Т.16. № 1. С. 8490.
89. Найссер У. Познание и реальность. М.: Прогресс, 1981. 230 с.
90. Науменко А.М. Філологічний аналіз тексту. Вінниця: Нова книга, 2005. 416 с.
91. Никитина Е.С. О концептуальном анализе в народной культуре// Концептуальный анализ: методы, результаты, перспективы. М.: 1990. С. 56-57.
92. Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс. 1988. 315 с.
93. Новоселецька С.В., Пелипенко О.А. Вступ до усного перекладу. Острог: Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія”, 2002. 93 с.
94. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції: Монографія. К.: Вища школа, 2003. 126 с.
95. Олікова М.О. Теорія і практика перекладу. Луцьк: Вежа, 2000. 170 с.
96. Основы речевой деятельности / Под ред. А.А. Леонтьева. М.: Наука, 1974. 368 с.
97. Павилёнис Р.И. Проблема смысла: современный логико-философский анализ языка. М.: Мысль, 1983. 296 с.
98. Павлова Н.Д. Современный диалог-анализ: обзор зарубежных исследований // Иностранная психология. 1996. № 6. С. 6268.
99. Пасічник І.Д. Психологія поетапного формування операційних структур систематизації. Острог: Вид-во Нац. ун-ту Острозька академія”, 2004. 242 с.
100. Пасічник І.Д. Психологія політичної культури // Наукові записки Національного ун-ту Острозька академія”. Серія Психологія і педагогіка”. 2003. Вип. 4. С. 712.
101. Пауль Г. Принципы истории языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 500 с.
102. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. М.: Изд-во МГУ, 1989. 208 с.
103. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. М.: Межд. пед. академия, 1994. 680 с.
104. Піроженко Т.А. Коммуникативно-речевое развитие ребенка. К.: Нора-Принт, 2002. 308 с.
105. Піроженко Т.О. Психологія комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини: Автореф. дис. д-ра психол. наук. К., 2004. 40 с.
106. Потапова В.Д. Функціональна система психологічних механізмів інтуїтивно-почуттєвого відображення: Монографія. Донецьк: ООО Юго-Восток, Лтд”, 2005. 336 с.
107. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М., Л.: Изд-во АН СССР, 1941. 320 с.
108. Потебня А.А. Слово и миф. М.: Правда, 1989. 624 с.
109. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. К.: КНУ, 199. 308 с.
110. Почепцов О.Г. Языковая ментальность: способ представления мира// Вопросы языкознания. М., 1990. № 6. С. 110122.
111. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А.А.Крылова, С.А. Маничева. СПб: Питер, 2000. 560 с.
112. Практическая психодиагностика: методики и тесты / Под ред. Д.Я. Райгородского. Самара, 1999. 668 с.
113. Пузырей А.А. Культурно-историческая теория Л.С. Выготского и современная психология. М.: Изд-во МГУ, 1986. 116 с.
114. Радчук В.Д. Протей чи Янус? (Про різновиди перекладу) // Всесвіт. К., 2004. № 7 8. С. 168177.
115. Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика.: Московские лекции и интервью. М.: ACADEMIA, 1995. 160 с.
116. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. М.: Медиум, 1995. 416 с.
117. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Под ред. Б.А. Серебренникова. М.: Наука, 1988. 212 с.
118. Рубакин Н.А. Библиологическая психология и литературоведение // Литературный текст: проблемы и методы исследования. Калинин, 1987. С. 136165.
119. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-томах. Т.1. М.: Педагогика, 1989. 488 с.
120. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-томах. Т.2. М.: Педагогика, 1989. 488 с.
121. Рябцева Н.К. Теория и практика перевода: когнитивный аспект // Перевод и коммуникация. М.: ИЯ РАН, 1997. С. 4262.
122. Савчин М. Предмет психологічного аналізу проблеми моральної свідомості та самосвідомості особистості // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні”. Дрогобич, 2005. С. 87105.
123. Савчин М. Соціальна психологія: Підручник. Дрогобич: Відродження, 2000. 274 с.
124. Сахарный Л.В. Введение в психолингвистику. Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. 184 с.
125. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. К.: Брама, 2004. 336 с.
126. Семиченко В.А. Теоретичні та методичні основи професійного самовиховання студентів вузу. Хмельницький: ХДПІ, 2001. 255 с.
127. Серкин В.П. Методы психосемантики: Учебное пособие. М.: Аспект Пресс, 2004. 207 с.
128. Слама-Казаку Т. Методология психолингвистического подхода в контрастивных исследованиях // Психолингвистика. М., 1984. С. 283306.
129. Слобин Д., Грин Дж. Психолингвистика. М.: КомКнига, 2006. 352 с.
130. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту: Монографія. К.: Нора-Друк, 2003. 298 с.
131. Солсо Р. Когнитивная психология. СПб.: Питер, 2002. 592 с.
132. Сорокин Ю.А. Переводоведение: статус переводчика и психогерменевтические процедуры. М.: МТДК Гнозис”, 2003. 160 с.
133. Соссюр Ф. де. Заметки по общей лингвистике. М.: Прогресс, 1990. 280 с.
134.