Типологія жіночого характеротворення у прозі Д.Г.Лоуренса та А.Любченка : Типология женского характеротворення в прозе Д.Г.Лоуренса и А.Любченко



  • title:
  • Типологія жіночого характеротворення у прозі Д.Г.Лоуренса та А.Любченка
  • Альтернативное название:
  • Типология женского характеротворення в прозе Д.Г.Лоуренса и А.Любченко
  • The number of pages:
  • 179
  • university:
  • Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка
  • The year of defence:
  • 2007
  • brief description:
  • Тернопільський національний педагогічний
    університет імені В.Гнатюка


    На правах рукопису


    Собецька Наталія Володимирівна

    УДК 82-32≡82-31+821.111

    Типологія жіночого характеротворення у прозі Д.Г.Лоуренса та А.Любченка

    10.01.05 порівняльне літературознавство


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    філологічних наук



    Науковий керівник
    Веретюк Оксана Михайлівна
    доктор філологічних наук, професор


    Тернопіль 2007









    ЗМІСТ
    ВСТУП.............3
    РОЗДІЛ 1
    ЖИТТЯ ЯК ТВОРЧИЙ ПОШУК. ПРИСУТНІСТЬ І РОЛЬ ЖІНКИ В ЖИТТІ Й ТВОРЧОСТІ Д.Г. ЛОУРЕНСА ТА А.П. ЛЮБЧЕНКА..........................................................................................................12
    1.1 Материнський "домініон" і Ерато в житті
    й творчих експериментах Д.Г. Лоуренса.... ....13
    1.2 "На музу місця не знайшлося..."
    (Життєві й творчі колізії А.Любченка).........................................................25
    РОЗДІЛ 2
    Д.Г. ЛОУРЕНС І А. ЛЮБЧЕНКО В ПАРАДИГМІ ПРОБЛЕМИ „ЖІНКА ТА РЕВОЛЮЦІЯ”.................................................................................................49
    2.1. Д.Г.Лоуренс в контексті проблеми
    „жінка і сексуальна революція”. ...........................49
    2.2. Сексуальність, пригнічена соціальністю, і
    жіночий персонаж А. Любченка................ ..71
    РОЗДІЛ 3
    ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СПЕКТР ГЕРОЇНІ Д.Г. ЛОУРЕНСА ТА А. ЛЮБЧЕНКА...........................................................................................................86
    3.1. Жіноче персонажотворення через функцію...................................................86
    3.2. Реляція „жінка-чоловік” у феміністичній критиці... ..................................104
    3.3. Змалювання еротичної функції жінки.......................................................... 120
    3.4. „Риторика” жіночих образів: дотичне та відмінне у
    функціональних жіночих типах і способах їх художньої презентації..............134
    ВИСНОВКИ......................................................................150
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................159











    ВСТУП



    Жінка стала персонажем літературних творів ще на зорі розвою літератури як мати, дружина, подруга, сестра, об’єкт захоплення й джерело любовних втіх і страждань. Антигона (Цар Едип” Софокла), Матір Божа (середньовічний гімн „Stabat Mater Dolorosa”), Беатріче (Божественна комедія” Данте), Дездемона (Отелло” В. Шекспіра), Соня Мармеладова (Злочин і кара” Ф. Достоєвського), Катерина (Катерина” Т. Шевченка) і Рома Воронич (Дванадцять перстенів” Ю. Андруховича)... З плином століть мінялися її роль та позиція в суспільному житті, сім’ї та політиці. Сьогодні неймовірними здаються для нас часи, коли їй не вільно було зіграти в театрі роль чи навіть показатися на сцені, а потім ще кількасот років не стати студенткою вищого навчального закладу. Минули століття, жінка разом із чоловіком займає важливе місце в суспільстві, а також у всіх галузях політичного та культурного життя. Література незалежно від своєї ідейно-естетичної орієнтації зареагувала на ці зміни й стала безцінним матеріалом для різнобічного гуманітарного аналізу. Нас цікавить літературно- антропологічний образ жінки (image) у переломний період історії європейського та й світового суспільства історичний час міжвоєння ХХ століття: появи держав нового типу й нових ідеологій, переломний момент творення рішучої опозиції патріархальним структурам, патріархальному світобаченню (перехід від емансипаційних рухів до фемінізму), перехідний період від реалізму до модернізму. На перший погляд неподібні між собою Д.Г. Лоуренс і А. Любченко правдиві носії світогляду свого часу, письменники розглядуваної нами доби створюють цілісний у своїй внутрішній єдності та характерний у яскраво вираженій типовості й індивідуальній своєрідності взірця жінки-сучасниці, виявляючи в ньому варіативні, неповторні й особливі для етнокультурного й соціоісторичного клімату риси, їхню гетерогенну природу, водночас дають нам матеріал для виявлення спільних ознак і встановлення ширших закономірностей.
    Образ жінки-сучасниці англійського та українського авторів є мозаїчним у своїх різних індивідуальних проявах, однак творить гармонію калейдоскопової цілості, вирізняється риторикою конструювання й представлення, через те основою нашої роботи є наукова розвідка A Rhetoric of Literary Character. Some Women of Henry James” (Риторика літературного персонажа. Деякі жінки Генрі Джеймса) американського вченого Мері Дойл Спрінгер [251].
    Образ став актуальною темою дослідження вже першого світового конгресу компаративістів (Венеція, 1955), де кільканадцять науковців зосередилися на образі Венеції в європейській літературі. На ІІ Конгресі МАПЛ (Чепл Хілл, 1958) було запропоновано спільні, повторювані образи досліджувати на вищому, інтердисциплінарному рівні, зорієнтованому на новітні наукові гуманітарні методології, і в першу чергу, на психоаналіз і компаративну антропологію. Виступ Нортропа Фрая на конгресі став блискучим прикладом такого дослідження. В Україні методологічно обгрунтував дослідження традиційних сюжетів і вічних образів А. Нямцу[1]. Враз з розвоєм фемінізму зросла наукова зацікавленість до жіночої проблематики, в тім до літературного образу жінки. За останні десять років тільки в Україні появилися дослідження: С. Андрусів, Т. Гундорової, Г. Маковей, О. Омельчук, С. Павличко, О. Пастушенко, І. Стешин, Г. Церни та багато інших.
    Незважаючи на помітну увагу науковців до вивчення вічного літературного образу жінки, актуальним є продовження порівняльно-узагальнюючих студій на новому матеріалі (Лоуренс, Любченко), з іншої перспективи дослідження й іншими способами його виконання.
    Активне й систематичне вивчення творчості Девіда Герберта Лоуренса (1885-1930) на його батьківщині розпочалося вже після смерті письменника, відкинутого сучасною йому цензурою, піддаваного його пуританськими сучасниками анафемі як єретика і амораліста. Підсумовують результати тривалих літературних дискусій, що точилися навколо творчості письменника, фундаментальні англомовні праці Дж. Б. Віккері (J. B. Vickery), Г. Хауф (G. G. Hough), Ф.Р. Лівіс (F. R. Leavis), Г. Т.Мур (H. T. Moore), та ін [255-256; 227-228; 237-238; 243]. В Україні першою науковою розвідкою про творчість Лоуренса є захищена нещодавно кандидатська дисертація Глінки Н.В. Авторка цього дослідження не ставила собі за мету проаналізувати Лоуренсові жіночі образи, що й відкрило перспективу нашій роботі.
    Справжнє наукове зацікавлення творчістю письменика „розстріляного відродження” Аркадія Панасовича Любченка (1899-1945) розпочинається лише в останнє десятиріччя. На сьогодні відоме нам лише одне дисертаційне дослідження Пізнюк Л.В., в якому авторка змальовує портрет А.Любченка, однак не заглиблюється у сферу жіночих образів його творчості. Жінка, як правило, нечасто є головним персонажем, резонером і протагоністом у творчості українського письменника, через те залишалася поза увагою дослідників. Однак зреконструювати цілісний образ жіночого персонажа Любченка можна, а відтворення шляхів і способів українського жіночого персонажування на межі реалізму і модернізму на прикладі його прози не лише розширить екземпліфікацію для описової та історичної поетики, поглибить наукове знання з історії української літератури, а й послужить цікавим матеріалом для порівняльних студій. Ми свідомі того, що "малоеротичний" письменник Любченко поступатиметься у порівнянні з одним із найеротичніших письменників світу - Лоуренсу. Однак зіставляємо їх для досягнення глибшого, гострішого контрасту. Ця поляризація, ця прірва й допоможе нам унаочнити, уяскравити різницю між двома літературами, між соціальними та психоментальними факторами, які дали поштовх до розходження поглядів досліджуваних нами письменників, а відповідно неоднаковості їхніх літературних героїнь. Адже сьогоднішня компаративістика не лише займається пошуком спільного, а й виокремленням через порівняння відмінного, що власне й робить кожну національну літературу національною, своєрідною. Як відзначено багатьма науковцями, магістральним напрямом сучасного порівняльного літературознавства є комплексне висвітлення участі всіх національних літератур у світовому літературному процесі, оцінка їхнього внеску, більшого чи меншого, в спільну скарбницю. Далеко не завжди досягнення національних літератур знаходили визнання в інших країнах, а тим більше ставали чинниками європейського літературного життя, але це не ставить під сумнів об’єктивну цінність їхніх досягнень. Справедливість сказаного особливо очевидна в світлі тих глобальних соціально-економічних, політико-ідеологічних і духовних зрушень, котрі чітко простежуються останніми роками на значних територіях людської цивілізації, звільняючи народи від застарілих стереотипів минулих часів. Відкритість жіночих структур в різні культурно-історичні епохи виявляється по-різному і багато чим зумовлена специфічними запитами сприймаючого духовного континууму.
    Концептуалізація образів жіночої статі у творах досліджуваних письменників, пов’язана з художнім освоєнням ґендерної проблематики, закономірно призводить до формування нового типу жіночого характеру, проявленого в художньому образі „нової героїні” їх прози жінки, представниці інтелектуальної, мистецької еліти, яка усвідомлює драматизм свого буття в патріархальному світі, вбачає в творчості шлях до вивільнення з-під влади соціальних стереотипів і традиційних жіночих ролей, обстоює в добу розпаду і зневіри одвічні цінності: любов, толерантність, мудрість.
    Врахувавши результати попередніх досліджень, вперше зіставляємо два шляхи творення гетерогенного жіночого образу (шлях Лоуренса і Любченка) як способи характеротворення окремих фігур (персонажів).
    Наукова новизна роботи полягає насамперед у вперше проведеному типолого-компаративному підході до вивчення творчості Лоуренса й Любченка і проявляється як у перспективі розгляду вибраної проблеми (сфокусування уваги на жіночих образах Лоуренса й Любченка, зіставність спостережень), так і в результатах узагальнень.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є жіночі персонажі та способи їх художньої презентації у прозових творах Д.Г.Лоуренса «Коханець леді Чатерлей» та «Сини й Коханці» й вибраних оповіданнях автора, мікроромані А.Любченка «Вертеп» і його вибраних оповіданнях.
    Предмет дослідження — типологія жіночих образів у творчості обох авторів.
    Метою нашого дослідження є виявлення й порівняння особливостей жіночого персонажотворення у творах Д.Г. Лоуренса і А. Любченка у контексті їхньої епохи та національної культури їхніх країн, визначення онтологічних і поетикальних вимірів жіночих персонажів для реалізації порівняльно-типологічного аналізу. Характер роботи та її мета імплікують розв’язання таких конкретних завдань:
    - визначити обсяги категорії літературний образ у даному дослідженні; розмежувати поняття образ-взірець(pattern), персонаж, характер;
    - розглянути способи літературного персонажування (персонажотворення), систематизувати найбільш поширені класифікації персонажів й застосувати їх для аналізу жіночих персонажів Лоуренса і Любченка;
    - реконструювати й синтезувати образ жінки у Лоуренса і Любченка;
    - розглянути жіночі персонажі Лоуренса і Любченка як екзистенційну проекцію біографії письменника;
    - показати, як жіночі персонажі письменників проявляють себе у різних соціальнокультурних ролях; не оминути при цьому ширшого культурно-історичного й соціального контексту;
    - співвіднести розглядувані жіночі образи і способи персонажування з феміністичною критикою;
    - проаналізувати роль еротичного опису в персонажуванні письменників;
    - здійснити типологічний порівняльний аналіз жіночих образів через виявлення окремого, особливого і загального;
    - акцентувати на особливому - як в плані творчої індивідуальності, так і в плані національного характеру літератури.
    Обраний ракурс компаративного дослідження мотивується такими факторами:
    по-перше, і Д.Г.Лоуренс (1885-1930), і А.Любченко (1899-1945) належать до числа монументальних, "знакових" постатей у своїх національних літературах, творчість яких характеризується "енциклопедичністю" в осягненні явищ сучасного їм соціумного життя;
    по-друге, творчість цих історично синхронних письменників була просякнута впливом часу, оточенням, позначена модою, пошуками та власними амбіціями; об’єднує їх в даному випадку віднесеність до перехідного періоду від реалізму до модернізму, що характеризується експериментаторством;
    по-третє, обидва автори, наскільки дозволяють їм тогочасні суспільні умови, руйнують стереотипи, творять новий жіночий персонаж, зображають еротичність та сексуальність своїх героїнь, майстерно використовуючи сучасні їм художні засоби. Образ матері для обох письменників був й залишався оазою тепла, розуміння й затишку як у їхньому житті, так і в творчості. Жіночий персонаж є об’єднуючим началом і провідною ланкою у нашому компаративістичному дослідженні;
    по-четверте, спільний для обох авторів образ жінки, водночас вічний, повторювальний взірець (recurrent pattern), подібно як спільний або повторювальний мотив, тема, topoi, дозволяє розпізнати національні акценти, присутність іншої традиції (концепція «очей і вух» Генрі Ґіффорда);
    по-п’яте, сприяє включенню в поле зору дослідника ІНШОГО (у Зепетника „будь-якого іншого”), як у форму, так і в зміст досліджуваного, все, що є марґінальним, кожну меншину, периферійність[2]. Любченко є таким ІНШИМ з поля зору західної науки, а Лоуренс - з поля зору української;
    по-шосте, акцентує інакшість, ІНШІСТЬ, підтримуючи тезу про неоднорідність сучасної літератури, множинність і варіативність як принципи організації цілого[3], протиставляючись сучасному глобалізаційно-уніфікаційному потрактуванню національних (етнічних) літератур.
    Методологічною основою дослідження стали наукові положення компаративістів Б. Бакули, С. Басснет, О. Веретюк, Г. Ґіффорда, Т. Денисової, Д. Дюрішіна, С. Т. де Зепетніка, І. Майнера, Д. Наливайка, А. Нямцу, Г. Янашек-Іванічкової та ін.; теорія літературних образів та літературного персонажа (В. Агеєва, А. Волков, Г. Гачев, Р. Гром’як, О.Козуля, Г. Ю. Манн, Г.Маркєвіч, А. Нямцу, С. Скварчинська, та ін.), метод психоаналізу З. Фройда та метод екзистенційного психоаналізу Жана Поля Сартра, феміністична критика (С. де Бовуар, Г. Борковська, О. Забужко, Н. Зборовська, Л. Ірігарей, Ю.Крістева, К. Мілет, С. Павличко, Е. Шоуволтер, та ін.), а також наукові положення українських та зарубіжних дослідників літератури періоду переходу від реалізму до модернізму і наукова література культурологічного й антропологічного спрямування.
    Використані порівняльно-історичний, біографічний, типологічний, структурно-семантичний, структурно-функціональний, аналітико-синтетичний методи дослідження, а також методи екзистенційного психоаналізу, функціональної антропології та феміністична критика.
    Структура дисертації визначена поставленими завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (І. Життя як творчий пошук. Присутність і роль жінки в житті й творчості Д.Г.Лоуренса та А.Любченка; ІІ.Д.Г.Лоуренс і А.Любченко в парадигмі проблеми „жінка та революція”; ІІІ. Функціональний спектр героїні Д.Г.Лоуренса та А.Любченка), висновків і списку використаних джерел, який нараховує 263 позицій.
    Основні положення дисертації апробовані на Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (12-13 травня 2005 р., м.Хмельницький), на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (29-31 березня 2006 р., м. Київ) та на VIIІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (22-23 березня 2007 р., м. Київ), на ІІІ міжнародній конференції „Гуманітарне спрямування гендерних відносин” (5-6 травня 2006р., м.Тернопіль), на IV міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (30 березня 2006р., м.Тернопіль), на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Література в системі міждисциплінарних зв’язків” (16-18 травня 2007р., м. Львів), на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (2005, 2006 рр.).
    За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 8 статей, 5 з них у фахових виданнях.






    [1] Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов. Черновцы, 1999. С. 13-21.


    [2] Steven Totosy de Zepetnek Nowa literatura porównawcza jako teoria i metoda , przeł. A. Firlej //Porównania. 2004. - № 1. - S. 19.


    [3] Див. Денисова Т. Сучасні течії і концепції порівняльного літературознавства // Літературна компаративістика (ред.. Д. Наливайко). Випуск І. Київ, 2005. С. 20.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ


    Д.Г. Лоуренс і А. Любченко репрезентують, кожен у своїй національній літературі, важливий етап етап пошуків і експериментів, що здебільшого визначається модернізмом. І. Денисюк з цього приводу зазначав, що "доктрина модернізму самовизначилася як суперноваторська, що заперечує мистецькі традиції взагалі, а особливо літературу суспільно заангажовану, і прокламувала так зване "чисте мистецтво", "мистецтво для мистецтва", яке не відображає реальну дійсність, а творить нову, мистецьку, послуговуючись екстравагантними художніми прийомами аж до деструкції форми". Проте, на його думку, „марними є пошуки чистого модернізму”, а реальною є така ситуація: боротьба напрямів здебільшого здійснювалася в площині теоретичній, а на практиці "в художній продукції" відбувалася дифузія художніх напрямів [60, 236-237].
    Це яскраво підтверджує творчість обох досліджуваних нами авторів. Їх естетичні концепції сформувалися шляхом синтезу літературних традицій кожної із літератур, які естампували еволюцію суспільної та егоекзистенції і модерних ідей. Останні сприймаються не сліпо, а використовуються діалектично, причому кожним з авторів по-своєму, через призму особистого чи суспільно значимого.
    Творчість Д.Г. Лоуренса яскрава і самобутня сторінка розвою англійської літератури початку ХХ століття, яка співпадає з процесами технізації та урбанізації англійського суспільства. Цей процес зафіксований Лоуренсом-письменником, який простежував загрозливі тенденції знецінення людини як конструктивного члена суспільства, перетворення її на жалюгідну статистичну одиницю, якою легко було маніпулювати, брутально нівечити її як особистість.
    Заперечуючи і не сприймаючи технічний прогрес як панацею соціальних і духовних проблем, Д.Г. Лоуренс також досить скептично ставиться до такого фактора, як "розум", що, на його думку, може помилятися, бо є "відблиском", а не джерелом світла. Автором робиться акцент саме на тому, що існує поза свідомістю (це інколи сприймається як підсвідоме). Цей момент є важливим для розуміння авторської концепції, що з’явилася як цілком закономірний етап. Д.Г. Лоуренс як письменник проходить шлях класичної англійської літератури ХІХ століття: „несамовитих романтиків” Дж. Байрона і П. Шеллі, великих реалістів-вікторіанців Ч. Діккенса і В. Теккерея, які, заперечуючи раціоналізм просвітників, відкрили світ душевних пристрастей і соціальних контрастів, утвердили у національній літературі традиції епічного жанру великої прози (так званий "романний період"), виробили і закріпили основні канони вікторіанської літератури, чим, до певної міри, і зумовили появу Лоуренса-письменника. Його творчість логічно продовжує жанрову еволюцію англійської прози, вбираючи і трансформуючи кращі здобутки, поєднуючи їх із модерними художніми прийомами. І якщо така література в силу тих чи інших обставин сприймалася неоднозначно (так, наприклад, за майже зразу після друку заборонили роман "Веселка" (1915), а для "Закоханих жінок" (1916) в Англії автор взагалі не знайшов видавця): чи то через новизну та своєрідність подання автором теми, чи то через неоднозначне трактування вже відомих сюжетів, та все одно автор залишався в площині англійської духовної культури. У розпорядженні Д.Г. Лоуренса надзвичайно багата скарбниця однієї з провідних європейських літератур, яка характеризується розширеним тематичним, ідейним і жанровим діапазоном.
    Аналізуючи творчість Д.Г. Лоуренса, також необхідно враховувати й те, що європейська культура та література (відповідно і англійська також!) є егоцентричною, що утверджувалося століттями політичного і соціального розвою, починаючи з часів Середньовіччя (так, король лише один із воїнів-аристократів, тому влада його не є абсолютною; відповідно держава не спромоглася знецінити роль особистості). Самовираження і самоствердження особистості важливий аспект реалій європейського світобачення.
    А. Любченко породження зовсім іншої системи бездержавної нації, яка, виходячи з конкретної ситуації, змушена вибирати колектив, масу, а не особу (колектив, гурт, рада обирають ватажка; Запорізька Січ як культурне, політичне і воєнне поняття тощо). А. Любченко син нації, яка не розвивалася, а боролася за виживання в складних асиміляційних процесах, які болюче вдарили передовсім по національній еліті, що зреклася рідного кореня і формувала польську та російську культурну парадигму. Це й зумовлює різницю перспектив бачення письменниками жінки та творення жіночих персонажів. Якщо Лоуренс зосереджується на особистісних, емоційних, емансипаційних, психо-біологічних характеристиках жінки як такої, Любченко, в першу чергу, вдивляється у неї з перспективи українства, її національної ватрості. Історично змінювалися роль і функція жінки в суспільстві. З обожнюваної родительки, прекрасної богині нового життя ставала вона викликаючим осуд джерелом гріха, щоб знову повернутися на пядестал святості. Змінювався не лише погляд на жінку, але й на еротизм. З оголеної, позбавленої почуття обов’язкової функції, призначеної для репродукції роду, ставав він джерелом радісної втіхи й утілесненням любові. У кожній національній культурі ця еволюція мала свої темпи і виміри. Література зафіксувала це. В тім - Лоуренс і Любченко.
    Метою нашої роботи було заповнити ще одну нішу у вивченні англійсько-українських літературних зв’язків: відстежити типологічні збіги та відмінності у творчій спадщині англійського й українського прозаїків, спричинені суспільно-історичними, соціокультурними, літературними та психологічними чинниками світового мистецького процесу, з’ясувати художньо-естетичні та національні особливості творення жіночого персонажу Д.Г.Лоуренсом та А.Любченком. Осереддям дослідження стали вибрані прозові твори Лоуренса та Любченка, насамперед романи Коханець леді Чатерлей” та Сини й Коханці”(побіжно оглядається роман „Plumped Serpent” (Пернатий змій)) і оповідання Д.Г. Лоуренса, мікророман „Вертеп”, оповідання й новели А. Любченка.
    Здійснений нами аналіз підтвердив, що до Лоуренса в англійській літературі не було ще настільки емансипованого, внутрішньо багатого та художньо виразного жіночого характеру. Він ламав тогочасне вікторіанське табу, погляди та стереотипи. Жінка, зображена у лоуренсівській прозі, це той образ, який бачить і символізує тогочасний соціум (а він, звичайно, традиційно чоловічий). Жіноча сексуальність стає основним принципом афірмації "нової" жінки у відображенні духовно-емоційного світу його героїнь, принципу, повсюдно виголошуваному його протагоністами. Та найцікавішим моментом у творчості письменника є те, що практично всі його жіночі персонажі мали місце, були присутніми у реальному житті самого Лоуренса й, відповідно, відіграли окремі ролі як об’єкти натхнення та захоплення, як символи його еротичного задоволення, його чоловічого "Я". Від одних він уміло черпав тепло, багатосторонній потенціал їхніх натур, творчу енергію, інші глибоко пронизували його духовність, спосіб життя та емоційність.
    Життєвий шлях українського письменника, Любченка, був надзвичайно тяжким, обмеженим у яскравості барв та насиченим малоприємними подіями. Із щоденникових записів автора про жінок у його житті відомо мало. Мабуть, на музу місця не знайшлося. Дружина Ніна, як виявилось, не кохала, не підтримувала його. Не маючи особистої думки чи позиції щодо чоловіка, перейнявши цинізм та байдужість своєї матері, його „муза” не проявила навіть чисто людського співчуття до невиліковно хворого й приреченого на фізичні стражданя письменника. Хоч проза Аркадія Любченка не здобула широкої популярності серед своїх сучасників, на думку сьогоднішнього читача, вона містить чимало свіжих й оригінальних художніх ідей.
    Компаративістичні аспекти життєвих і творчих біографій обидвох авторів показали, що жінка далеко не однакове місце займала у житті кожного з них, ще більш не однакову роль відіграла у їх творчості. Любченко і Лоуренс відрізняються як за своїми особистими переживаннями, так і історичними й соціокультурними умовами, за яких довелось їм жити й творити. Тому й персонажі їх творів, що відображають в більшій мірі своїх творців і їх близьких, досить відчутно змальовують характери й погляди Лоуренса та Любченка залежно від культурно-історичних традицій їх світу. Очевидно, саме через те привернули увагу письменників зовсім різні явища та різні революції, відповідно, і їх жіночі персонажі перебувають під цим впливом, бо жінка у Лоуренса домагається сексуальної рівності з чоловіком, відстоює свої права. Жіночий же персонаж Любченка є в першу чергу активним учасником соціальної революції, як зазначено вище, жінка тут порівнюється із знедоленою країною, що прагне свободи, миру та спокою для своїх майбутніх поколінь.
    Зіставляючи типологію жіночих персонажів обох авторів, ми встановили, що суттю героїні Лоуренса є її еротичне єство, а героїні творів Любченка її вітальна стихія. Об’єднує їх зовнішній двигун, акумулятор їхньої натуральної жіночої сутності революція. Типологічне порівняння виявило подібність, викликану схожими культурно-історичними умовами (загальна політична ситуація у світі напередодні першої світової війни, між двома світовими війнами, революційні події в Європі, розвій модернізму), але водночас і пояснило відмінності, зумовлені національними й політичними особливостями тогочасної Британії та України; ми помітили еквівалентні за силою чинники, та неоднакові за своїм спрямуванням, бо різним був вплив суспільства та історичних умов, в яких творили Лоуренс і Любченко. Хоч кожен з письменників показав нам зовсім іншу жінку, накреслив її образ (образ об’єктної типології) іншими художньо стильовими засобами, все ж англійського та українського письменників об’єднує надзвичайна чоловіча майстерність зображення вишуканості й тендітності жіночої натури. Однак у порівнянні з героїнями Лоуренса жіночим персонажам Любченка не вистачає емоційної повноти розкриття, власного антропоміметизму, можливо, в силу завуженої презентації їх письменником.
    Аналізуючи твори Лоуренса та Любченка, ми помітили, що в першого переважають динамічні змалювання героїв, інший же розкриває своїх персонажів частіше як статичних, але, це не значить, що статичні персонажі Любченка уступають їм в своїй життєвій правдивості. У менш об’ємних прозових творах Любченка вони, як правило, залишаються незмінними впродовж усіх сюжетних епізодів або змінюються дуже мало, тому і характеризуються як статистичні
    Лоуренс, як і Любченко, в більшості своїх творів уповноважують до розповіді третю особу, та при цьому презентують внутрішній світ персонажа, вдаючись до внутрішніх відгуків, реакцій інших героїв на ті чи інші події, пов’язані з характеристикою героїнь. Головні персонажі їхніх художніх творів майже завжди зображуються як повністю самодостатні.
    Лоуренс у більшій мірі зосереджується на еротиці жіночого тіла як об’єкту чоловічого прагнення, чоловічої власності, що викликає негативну реакцію феміністичної критики. Однак, подібно, як і в прозі, написаній жінкою, героїні Лоуренса творять органічну єдність з природою, всім натуральним, піддані їхнім ритмам, циклам, таємниці плідності, материнства, життя. Присутня у романах Лоуренса, як і в жіночій прозі, специфічна модель сім'ї: відсутність контакту героїні з матір'ю, відстороненість батька, чужість чоловіка. У Любченка жіночий персонаж, як правило, поданий поза сім'єю його героїня виконує функцію трудівниці, революціонерки, товаришки. Зображуючи жінку як представницю патріархального суспільства, Любченко, на відміну від Лоуренса, не зупиняється на її внутрішній психології, показуючи, в більшості випадків, втілення пасивності та покори тому ж патріархальному середовищу, в якому вона перебуває.
    Жінки у творах Лоуренса можуть бути сексуально активними, частково жорстокими або егоїстичними, але головний акцент письменник ставить на запереченні того, що жінка пасивна, інтелектуально обмежена чи нерішуча, і таким чином встановлює свій знак рівності у реляції „жінка-чоловік”. Про незалежність літературних героїнь Любченка, скованих суспільними заборонами, можна говорити лише умовно, як про незалежність у психологічному плані, але читач, без сумніву, бачить їх як домінантних у їхньому вузькому середовищі. Це образи сильних, вольових жінок, які не коряться або намагаються не коритися чоловікам, — жінок, які самі вирішують, куди їм прямувати.
    І Лоуренс, і Любченко належать до тих письменників, які надавали особливого значення художньому описові. Обидва письменники збагатили художню літературу неповторними й оригінальними жіночими образами. Іноді у їхніх творах можна спостерігати детальний опис почуттів, еротичних вражень та відчуттів, що є надзвичайно красивими й зворушливими, якщо тільки не обмежені умовностями й проявляються у всій своїй повноті.
    Лоуренс створив позитивний тип еротичної жінки. Головна прикмета його прекрасного жіночого образу — це з'єднання жіночості з мужністю, а коханки з товаришем, еротичної привабливості з інтелектом, що робить з такої жінки особистість і прив'язує до неї мужчину. Вона вміє поєднувати в собі любов жінки і коханої, приязнь друга і відданість товариша. Вміє скрашувати безпросвітний не раз трагізм життя жіночою грацією і безжурним гумором. Еротичний опис петрифікує такі соціальні функції жінки.
    У Любченка сексуальність й жіночність нерідко перетворюються у негативні; будучи зображеною грубо, сексуальна привабливість втрачає свою актуальність для героїні як для жінки. Напевно, саме тому від його еротики не віє глибокою, сильною пристрастю, лише здрібнілими почуваннями, а сексуальність має риси карикатурності й бурлеску, що дуже дистансує з природною гармонією еротизму Лоуренса.
    Отож, ми підтвердили, що творчість обох історично синхронних письменників була просякнута впливом часу, оточення, позначена модою, пошуками та власними амбіціями; вони відносяться до перехідного періоду від реалізму до модернізму, що характеризується експериментаторством. І англійський і український письменники, наскільки дозволили їм тогочасні суспільні умови, зруйнували стереотипи, створили новий жіночий персонаж, зобразили еротичність та сексуальність своїх героїнь, майстерно використовуючи художні засоби.
    Вивчення типологічних збігів і розбіжностей через жіноче персонажування дало змогу розкрити динаміку загальнолюдського та національного в європейському мистецькому процесі. Типологічні спільності та відмінності, як правило, завдячують суспільно-історичним, соціокультурним, мистецько-літературним і психологічним чинникам (у термінології Д.Дюришина історико-соціальним, літературним і психологічним) світового мистецького процесу. Героїні Лоуренса та Любченка є прекрасним літературним втіленням жінки, їх сучасниці, і ще раз нам послужать добротним матеріалом у літературних, психологічних, антропологічних, соціологічних і інших дослідженнях.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Агеєва В. Аркадій Любченко // Історія української літератури ХХ ст.: Підручник для студ.гуманіт.спец.вузів: У 2 кн. / В.Г.Дончик (ред.) - К.: Либідь, 1998. 464с.
    2. Агеєва В. Жінка в пожовтневій прозі: парад стереотипів // Слово і час. 1991. №6. С.23-29.
    3. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт, 2003. 320 с.
    4. Агеєва В. Філософія жіночого існування // Бовуар Сімона де. Друга стать / Перекл. з французької Н.Воробйової, П.Воробйова, Я.Собко: В 2 т. К.: Основи, 1994. Т.1. С.5-21.
    5. Агеєва В. Шлях буремний і скорботний // Березіль. 1991. - №9. С.39-48.
    6. Альошина Ю.Е., Волович А.С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. — 1991. — №4. — С. 74-82.
    7. Альчук А. Роль женщин в истории визуального искусства ХХ века // «ВЫ и МЫ». Диалог российских и американских женщин.The Women`s Dialogue. Международный женский альманах, спецвыпуск 2000. - С.23-25.
    8. Андрусів С.М. Західноукраїнська література 30-х рр. ХХ століття: проблема національної ідентичності. Автореферат дисертації... - К., 1996. -25 с.
    9. Андрусів С. М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000, Тернопіль: Джура, 2000. 340 с.
    10. Аникин Г.В., Михальская Н.П.. История английской литературы Москва: „Высшая школа”, 1975 528 с.
    11. Антология гендерной теории. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е.И.Гаповой и А.Р.Усмановой. Минск: Пропилеи, 2000. 384 с.
    12. Антонич Б.І. Митець пристрасті // Всесвіт. 1990. №2 С. 133 - 142.
    13. Арбатова М. Меня зовут Женщина: Проза. Пьесы. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. 464 с.
    14. Аристотель. Поетика / Пер. з давньогр. К.: Мистецтво, 1967. 136 с.
    15. Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики // Слово і час. 2002. - № 3. С. 50-58.
    16. Барабаш Ю. Фрагмент світової історії у форматі особистої долі // Сучасність. 2002 - №3. - С.114-115.
    17. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С.310-316.
    18. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1975. 500 с.
    19. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
    20. БахтинМ.М. Искусство и ответственность. К философии поступка. Автор и герой в эстетической деятельности. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве: Работы 1920-х годов. К.: Next, 1994. 384 с.
    21. Бігун Б. Нариси про літературу постмодернізму // Зарубіжна література. 2000. - № 29-32. С.5-50.
    22. Бовуар С. Де. Друга стать: Пер. з фр. Н.Воробйової, П.Воробйова, Я.Собко: В 2 т. Том 1. К.: Основи, 1994. 390 с.
    23. Бовуар С. Де. Друга стать. Том 2. К.: Основи, 1994. 392 с.
    24. Богачевська М. Дума України жіночого роду. К.: Воскресіння, 1993. 109 с.
    25. Богачевська-Хом’як М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939. К.: Либідь, 1995. 424 с.
    26. Богачевська-Хом’як М. Націоналізм та фемінізм одна монета спільного вжитку // Незалежний культурологічний часопис „Ї”. 2000. №17. С.3-13.
    27. Богачевська-Хом’як М. Жінки в Радянській Україні // Україна. Наука і культура. К.: Знання, 1991. Вип. 25. С.67
    28. Богачевська-Хом'як М. Тендер навколо ґендеру // Критика. 1998. №3. С.21-23.
    29. Бондар-Терещенко І. Наше „За”. Про порнографію та фемінізм віртуально// Літературна Україна. 1998. 20 серпня. С.6 - 14.
    30. Боярчук О. "Вертеп" А.Любченка "театр" рухомої рівноваги та життєствердження // Слово і час. №11. С.32- 41.
    31. Боярчук О.М. Експериментальна проза 20-х років ХХ століття: жанрово-стильові модифікації (В.Домонтович, А.Любченко, М.Йогансен): Автореф. дис. на здоб.наук. ступ. канд. філол. наук.10.01.01 / Київ. нац. ун-т ім..Т.Шевченка. К., 2003. 19с.
    32. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Перекл. з рос. Ю.Г.Буряка. К.: Довіра, 1993. 414 с.
    33. Бурачинська Л., Залізнякова О. Жіночий рух // Енциклопедія українознавства. Т.2. К., 1994. С. 693-696.
    34. Буроменський М. Участь жіночих організацій у законотворчості: український та зарубіжний досвід // Перспективи паритетної демократії у політико-правовому полі України: Зб.наук.статей. Харків, 1997. С.105-113.
    35. Васильева Л. Женщина. Жизнь. Литература: Вступительное слово на учредительной конференции Федерации писательниц при СП СССР // Литературная газета. 1989. №51. С.7.
    36. Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины: Учеб. пособие / Л.В.Чернец, В.Е.Хализев, С.Н.Бройтман и др. / Под ред. Л.В.Чернец. М.: Высшая школа; Издательский центр „Академия”, 2000. 556 с.
    37. Веретюк О. Українське літературне життя у міжвоєнній Польщі. Видання. Постаті. Українсько-польські літературні контакти. Тернопіль: НЛУК, 2001. 123 с.
    38. „Вертеп” Аркадія Любченка як множинна структура // Наукові записки НаУКМА (Серія філологія). 1999. Т. 17. С. 58-60.
    39. Вислоцкая М. Искусство любви / пер. с польск. М.: Физкультура и спорт, 1990. 319c.
    40. Влодавская И.А., Авторский замысел и реальность текста в романе Д.Г.Лоуренса «Сыновья и любовники» // Формы раскрытия авторского сознания. Воронеж, 1986. С.72-81.
    41. Волков А. Типологічний підхід (метод) // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври. - 2001. С. 562-563.
    42. ВулфВ.Жінки та розповідна література // Незалежний культурологічний часопис „Ї”. 2000. №17. С. 78-86.
    43. Вулф Н. Миф о красоте. Как представления о красоте используются против женщин: Главы из книги // Иностранная литература. 1993. №3. С. 219-235.
    44. Гасло чи теорія? Теорія „романтики вітаїзму” та її художнє вираження в прозі Аркадія Любченка // Українська мова та література. 2002. Ч. 16. С. 20-24.
    45. Гендерний аналіз українського суспільства / Наук. ред. Т.Мельник. ПРООН, Представництво в Україні. К.: Златограф, 1999. 294 с.
    46. Ґендер і культура: збірник статей / Упоряд. В.Агеєва, С.Оксамитна. К.: Факт, 2001. 224 с.
    47. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. К.: Український інститут соціальних досліджень, 2002. 121с.
    48. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
    49. Грабович Г. Кохання з відьмами // Критика. 1998. №2(4). С.19-24.
    50. Гримич М.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія). К.: Вища школа, 2000. Розділ 9. Жінка. С.276-295.
    51. Гундорова Т. Деконструкція і гендер // Філософська думка. 2001. - №1. С.81-90.
    52. Гундорова Т. Жінка і Дзеркало // Незалежний культурологічний часопис „Ї”. 2000. №17. С.87-94.
    53. Гундорова Т. Література і письмо, або Місце нового в українській літературі// Світовид. 1997. №3 (28). С.11-113.
    54. Гундорова Т. Погляд на Марусю” // Слово і час. 1991. №6. С.15-22.
    55. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297с.
    56. Гуцул О. Інновація барокової традиції вертепної драми в українській прозі 20-30х років ХХст. Аркадій Любченко „Вертеп” // Вісник Київського університету. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. К. 2003. С. 22-24.
    57. Дармограй Н.М. Жіночі об’єднання в Україні та їх громадсько-культурницька діяльність (90-і роки ХХ століття): Автореф. дис... канд. істор. наук: 17.00.01 / Київський державний університет культури і мистецтв. К., 1998. 15 с.
    58. Денисова Т. Літературний процес ХХ сторіччя у США // Вікно в світ. 1999. - № 5. С.156-157
    59. Денисова Т. Сучасні течії і концепції порівняльного літературознавства // Літературна компаративістика (ред. Д. Наливайко). Випуск І. Київ, 2005. С. 20.
    60. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. К.: Вища школа, 1981. 215с.
    61. Дончик В. Від головного редактора // Слово і час. 1996. №8-9. С.18-19.
    62. Дончик В.Г. Український радянський роман: Рух ідей і форм. К.: Дніпро, 1987. 429 с.
    63. Дорогий Аркадію. Листування і архіварія літературного середовища України 1922-1945рр., упорядник Леся Демська-Будзуляк. Львів: "Класика". 2001. 280с.
    64. Дослідження Робін Норвуд, Патрика Карнеса, Луїзи Каплан та багатьох інших психотерапевтів - www.google.co.ua.
    65. Жеребкина И.А. «Прочти мое желание» Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. М.: Идея-Пресс, 2000. 256 с.
    66. Казакова С. Судьба «молчащего пола» в искусстве Модерна // Преображение. Русский феминистский журнал. М, 1997.- №5. С.25-34.
    67. Жеребкіна І. Феміністська теорія 90-х років: проблеми та парадокси репрезентації жіночої суб’єктивності // Філософська думка. 2000. №6. С.56-71.
    68. Жеребкіна І. Філософія фемінізму як напрямок постструктуралістської філософії // Філософська думка. 1998. №2. С.98-119.
    69. Жлуктенко Н. Английский психологический роман ХХ века. К.: Вища школа, 1988. 159 с.
    70. Жлуктенко Н.У пошуках художньої істини // Всесвіт, 1983. С.151-153.
    71. Жулинський М. Подих третього тисячоліття. Українська література на межі тисячоліть // Біблія і культура: Зб. наук. статей. Вип. 2 / За ред. А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С.5-12.
    72. Жулинский Н.Г. Человек в литературе. Общественные ценности и проблема художественного характера. К.: Наукова думка, 1983. 304 с.
    73. Забужко О. „Гріхів нам досить!”: Інтерв’ю // Молодь України. 1995. №124. С.1, 3.
    74. Забужко О. Дівчатка // Кур’єр Кривбасу. 1999. №119-121. С.395-419.
    75. Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі // Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Факт, 1999. С. 152-193.
    76. Забужко О.С. Книга буття. Глава четверта. Футурологічна притча // Прапор. 1989. №.12. С.11-56.
    77. Забужко О. Ліричне як спосіб художнього моделювання дійсності (До проблеми роду в літературі) // Радянське літературознавство. 1986. №6. С.31-41.
    78. Забужко О. Мова і влада // Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Факт, 1999. С. 99-13.
    79. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. Вид. 3-є, стереотипне. К.: Факт, 2000. 116 с.
    80. Забужко О. Репортаж із 2000-го року: Зб. статей. К.: Факт, 2001. 96 с.
    81. Забужко О. Українство як філософська проблема на сучасному етапі // Слово і час. 1992. №8. С.29-35.
    82. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. К.: Основи, 1993. 126 с.
    83. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка 90-х. К.: Факт, 1999. 340c.
    84. Занепад чи відродження? З творчого обговорення (Дончик В., Зборовська Н., Кухарук Р., Ковалів Ю., Мельник В.) // Слово і час.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины