СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ : СОВРЕМЕННЫЕ УКРАИНСКИЕ ФАМИЛИИ СЕВЕРНОЙ ДОНЕТЧИНЫ



  • title:
  • СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ
  • Альтернативное название:
  • СОВРЕМЕННЫЕ УКРАИНСКИЕ ФАМИЛИИ СЕВЕРНОЙ ДОНЕТЧИНЫ
  • The number of pages:
  • 229
  • university:
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА
  • The year of defence:
  • 2005
  • brief description:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

    На правах рукопису



    БУЛАВА НАТАЛЯ ЮРІЇВНА

    УДК 81'373.232.1=161.2 (477.6)


    СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА ПІВНІЧНОЇ ДОНЕЧЧИНИ

    10.02.01 українська мова





    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук




    Науковий керівник:
    КОВАЛЕВСЬКА ТЕТЯНА ЮРІЇВНА
    доктор філологічних наук, професор





    Одеса 2005










    ЗМІСТ
    Стор.
    ВСТУП.............................................................................................................................. 4
    РОЗДІЛ 1. Лексико-семантична характеристика твірних основ сучасних українських прізвищ північної Донеччини
    1.1. Історія виникнення і становлення українських прізвищ ..................................... 11
    1.2. Відбиття рис національної ментальності в основах сучасних українських прізвищ північної Донеччини................................................................................ 18
    1.3. Принцип семантичної класифікації прізвищ........................................................ 21
    1.4. Відономастичні прізвища....................................................................................... 28
    1.4.1. Відіменні прізвища........................................................................................... 28
    1.4.1.1. Слов’янські автохтонні імена в основах сучасних українських прізвищ північної Донеччини................................................................. 30
    1.4.1.2. Християнські імена в основах сучасних українських прізвищ північної Донеччини................................................................. 35
    1.4.2. Відтопонімні прізвища..................................................................................... 51
    1.5. Відапелятивні прізвища.......................................................................................... 55
    1.5.1. Nomina personalia.............................................................................................. 56
    1.5.1.1. Назви людей за родом діяльності............................................................. 56
    1.5.1.2. Назви людей за внутрішніми ознаками................................................... 70
    1.5.1.3. Назви людей за зовнішніми ознаками..................................................... 74
    1.5.1.4. Назви людей за сімейним станом............................................................ 82
    1.5.1.5. Назви людей за етнічною ознакою.......................................................... 84
    1.5.1.6. Назви людей за соціальною ознакою...................................................... 87
    1.5.1.7. Назви людей за територіальною (топографічною) ознакою................. 88
    1.5.1.8. Назви людей за релігійною ознакою....................................................... 90
    1.5.1.9. Назви міфічних істот................................................................................. 91
    1.5.2. Nomina impersonalia......................................................................................... 93
    1.5.2.1. Назви предметів та об’єктів..................................................................... 93
    1.5.2.2. Назви тварин............................................................................................ 100
    1.5.2.3. Назви рослин............................................................................................ 105
    1.5.2.4. Назви страв, напоїв, продуктів харчування........................................... 108
    1.5.2.5. Назви анатомічні...................................................................................... 110
    1.5.2.6. Назви абстракцій...................................................................................... 111
    1.5.2.7. Назви явищ природи та темпоральних понять...................................... 111
    1.5.2.8. Назви іграшок, забав та інших розваг.................................................... 112
    1.5.2.9. Назви хвороб............................................................................................ 113
    1.5.2.10. Назви різноманітних угруповань......................................................... 113
    1.6. Полісемантичні прізвища ..................................................................................... 115
    Висновки до розділу 1.................................................................................................. 119
    Розділ 2. Словотвірно-структурний аналіз сучасних українських прізвищ північної Донеччини
    2.1. Способи творення прізвищ і проблема їх встановлення................................... 122
    2.2. Прізвища, утворені морфологічним способом................................................... 126
    2.2.1. Патронімічні суфікси.................................................................................. 128
    2.2.2. Посесивні суфікси....................................................................................... 138
    2.2.3. Поліфункціональні суфікси........................................................................ 144
    2.3. Прізвища, утворені неморфологічним способом............................................... 168
    2.3.1. Специфіка лексико-семантичного різновиду у творенні прізвищ......... 169
    2.3.2. Антропонімічні субстантиви..................................................................... 172
    2.3.2.1. Прізвища, ідентичні особовим іменам.......................................... 172
    2.3.2.2. Прізвища, ідентичні топонімам-іменникам.................................. 185
    2.3.2.3. Прізвища, ідентичні апелятивам-іменникам................................ 186
    2.3.3. Антропонімічні ад’єктиви......................................................................... 193
    Висновки до розділу 2.................................................................................................. 200
    ВИСНОВКИ................................................................................................................. 203
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................ 206
    ДОДАТКИ (т. 1) .......................................................................................................... 230
    ДОДАТКИ (т. 2) .......................................................................................................... 477










    ВСТУП

    Ономастика як один із розділів мовознавства, що вивчає функціональну і мовну своєрідність власних імен, тісно пов’язана з різними науками мовознавством, історією, географією, етнографією тощо. Важливість вивчення ономастичної спадщини зумовлена необхідністю розкрити історію виникнення та розвитку, особливості функціонування і структуру цього своєрідного класу лексики, а також дослідити ці мовні одиниці із загальнолінгвістичної, історико-культурної позиції. Одним з ономастичних різновидів є антропоніміка, що займається загальними та окремими теоретичними і прикладними питаннями найменування людей.
    Актуальність обраної теми зумовлена потребою дослідити прізвища як із метою опису антропонімікону окремих регіонів, так і у зв’язку з вивченням загальної картини української антропонімії. Антропонімія дає багатий матеріал для виявлення взаємозв’язків між апелятивами і власними особовими іменами, для реконструкції реліктових словотвірних моделей, для аналізу лексики і словотвору мови давніх епох, а також для вивчення етнічної історії, побуту народу, його матеріальної та духовної культури.
    Початок наукового дослідження української антропонімії цілком закономірно пов’язують з іменами мовознавців 2-ої половини XIX початку XX ст. В.Охрімовича [179], А.Степовича [232], М.Ф.Сумцова [233], І.Я.Франка [251], В.М.Ястребова [289]. Праці цих учених містять цінний ономастичний матеріал, вони присвячені важливим теоретичним питанням, зокрема походженню окремих антропонімічних категорій, їх семантиці й словотвору. Проте ґрунтовний та системний розвиток цієї галузі науки припадає на 60 80-ті роки XX ст. У цей період з’являється значна кількість наукових праць, об’єктом аналізу яких стає словотвірна специфіка антропонімів, їх семантика; організовуються й проводяться міжнародні всеукраїнські ономастичні конференції, семінари; виходять з друку ономастичні збірники: Питання ономастики” (1965), Питання сучасної ономастики” (1976), Українська діалектологія і ономастика” (1977), Питання історичної ономастики України”(1994), Ономастика України першого тисячоліття нашої ери”(1992), Слов’янська ономастика”(1998) тощо.
    Значний внесок у вивчення слов’янської антропонімії зробили українські дослідники С.П. Бевзенко, В.О.Горпинич, Л.Л.Гумецька, М.О.Демчук, І.М.Желєзняк, Ю.О.Карпенко, Р.Й.Керста, І.І.Ковалик, О.Д.Неділько, Ю.К.Редько, М.Л.Худаш, П.П.Чучка; російські В.Д.Бондалетов, С.І.Зінін, В.А.Никонов, Н.В.Подольська, О.М.Селіщев, О.В.Суперанська, В.К.Чичагов, Л.М. Щетинін; білоруські М.В.Бірило, М.Я.Гринблат, А.К.Устинович та інші вчені-ономасти.
    Українська антропонімічна наука має значні досягнення у вивченні історичної й сучасної антропонімії, зокрема у дослідженні прізвищ, де головною залишається словотвірна проблематика [265]. У цьому напрямі виконано численні розвідки С.П.Бевзенка, Л.Л.Гумецької, А.М.Залеського, О.Д.Неділько, З.Г. Ніколаєнко, І.Д.Сухомлина, М.Л.Худаша на матеріалі українських прізвищ XVII XVIII сторіч. Увагу дослідників привернули й питання лексико-семантичної класифікації прізвищ (Ю.К.Редько, І.Д.Сухомлин, М.Л.Худаш, П.П.Чучка), їх етимологічний аналіз (А.О.Білецький, О.Я.Добровольська, О.Б.Ткаченко, І.Д.Фаріон, П.П.Чучка), акцентологічні особливості (І.О.Варченко), а також лексикографічне опрацювання цього лексичного масиву (словники, укладені В.О.Горпиничем, Я.О.Пурою, Ю.К.Редьком, І.Д.Сухомлином, І.Д. Фаріон, П.П.Чучкою).
    Завдяки системному науковому вивченню українського антропонімікону, ця лінгвістична галузь уже має апробований комплекс методів дослідження, ґрунтовно розроблену теорію, відповідну терміносистему. Незважаючи на помітні успіхи, в українській антропоніміці й досі існують проблемні аспекти, які вимагають подальших розробок. Так, дослідження прізвищ, як правило, здійснюється на синхронічному рівні, історична ж антропонімія рідше стає об’єктом вивчення. Дискусійним залишається й питання словотвірної класифікації антропонімів. У працях ономасти нерідко змішують принципи словотвірного аналізу прізвищ із принципами морфологічного аналізу, не розмежовують суфікси прізвищеві й суфікси непрізвищеві, визначають різну кількість актуальних способів творення прізвищ. Невирішеною залишається проблема визначення автохтонності словотвірних прізвищевих типів, їх територіального поширення. Також вимагає обґрунтування наявна лексико-семантична класифікація прізвищ, оскільки вона спирається на різні критерії. Необхідно виробити універсальну лексико-семантичну класифікацію, яка б ураховувала специфіку цього класу лексики. Сьогодні розширюються амплітуда антропонімічних досліджень, поглиблюється вивчення складників української антропонімійної системи в різні історичні періоди її розвитку, у синхронії та діахронії, удосконалюється загальна теорія оніма, активно розробляється літературна й фольклорна антропонімія, з’ясовується специфіка перекладу антропонімів та ін. На думку М.О. Демчук, наявні досягнення в галузі української антропонімії (як історичної, так і сучасної) на загальнослов’янському антропонімічному фоні ще дуже скромні. Саме тому дослідження цих мовних явищ у широкій науковій перспективі є актуальним й одним із першочергових [61:3].
    У цьому аспекті вчені-ономасти наголошують на важливості всебічної наукової кваліфікації прізвищевих складників національного антропонімікону, що уможливить створення загальнонаціонального словника прізвищ, відповідних атласів, які б давали уявлення про українську антропонімійну систему в цілому та розкривали специфіку зазначеного класу. Цей комплекс завдань можна розв’язати через детальний аналіз прізвищ усіх регіонів. У вітчизняній ономастиці праці, присвячені регіональному дослідженню прізвищ та прізвищевих назв, охоплюють такі українські етнічні території: Закарпаття (П.П.Чучка), Бойківщина (Г.Є.Бучко), Лемківщина (С.Є.Панцьо), Верхня Наддністрянщина (І.Д.Фаріон), Гуцульщина (Б.Б.Близнюк), північна Тернопільщина (С.В.Шеремета), Правобережне Побужжя (Т.Д.Космакова), Північне Лівобережжя (О.Д.Неділько), Полтавщина (І.Д.Сухомлин), Лубенщина (Л.О.Кравченко), Кіровоградщина (Т.В.Марталога), Опілля (Г.Д.Панчук), Буковина (Л.В.Кракалія), Нижня Наддніпрянщина (І.І.Ільченко), Дніпровське Припоріжжя (І.А. Корнієнко).
    Дослідження антропонімікону північної Донеччини зумовлено необхідністю детально проаналізувати відображення історії, культури, ментальності та інших характерних рис населення цього регіону у прізвищевих феноменах. Прізвища північної Донеччини не були предметом спеціального ономастичного вивчення, тому ці антропооснови необхідно дослідити з погляду збереження у їх складі архаїчної, рідковживаної, а іноді й втраченої лексики, а також із погляду відповідної словотвірної специфіки, оскільки у твірних основах наявні не лише активні, а й давні словотворчі елементи. Сучасний антропонімний матеріал східних областей України залучався до наукового аналізу В.Д. Познанською в кандидатській дисертації Антропонімія південно-східної України” [193:7], проте всі прізвища такої великої і густозаселеної території практично не могли бути охоплені одним дослідником. Результати нашого дослідження виявляють регіональну специфіку цієї території й доповнюють загальну картину антропонімікону східної України. Необхідність всебічного й комплексного аналізу прізвищ цього географічного регіону зумовлює актуальність обраної теми.
    Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри української мови кафедри української мови Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Актуальні питання лексичної та граматичної системи української мови” (номер державної реєстрації 0101001415). Тему затверджено вченою радою Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова та координаційною радою Інституту української мови НАН України.
    Метою роботи є комплексне дослідження сучасних українських прізвищ північної Донеччини. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
    1. Здійснити семантичний аналіз сучасних українських прізвищ північної Донеччини.
    2. Запропонувати лексико-семантичну класифікацію прізвищ зазначеного регіону.
    3. Розкрити роль різних класів онімної та апелятивної лексики у формуванні прізвищ.
    4. Подати склад слов’янських і християнських імен, наявних в антропоосновах.
    5. Схарактеризувати семантику апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ.
    6. З’ясувати словотвірно-структурні особливості сучасних українських прізвищ північної Донеччини.
    7. Описати актуальні способи творення прізвищ.
    8. Визначити найтиповіші на досліджуваній території словотвірні моделі прізвищ.
    9. Конкретизувати можливі кореляції між мотиваційною прізвищевою семантикою й відповідними етнокультурними константами.
    10. Виявити специфічні мовні ознаки прізвищевої системи північної Донеччини порівняно з відповідними характеристиками інших регіональних антропоніміконів;
    11. Укласти алфавітний та інверсійний словники сучасних українських прізвищ північної Донеччини.
    Джерельною базою дослідження є списки прізвищ північної Донеччини, надані податковою інспекцією Донецької області. Фактичний матеріал для цієї роботи зібрано на території північних районів Донеччини (Артемівський, Добропільський, Костянтинівський, Краснолиманський, Олександрівський, Слов’янський) у 143 населених пунктах (див. додаток А). Збір фактичного матеріалу здійснено протягом 2001‑2005рр. Картотека сучасних українських прізвищ нараховує 11500 одиниць (див. додаток И).
    Об’єктом дослідження дослідження є українські прізвища, поширені на території північної Донеччини. Особливість формування антропонімійної системи цього регіону полягає в постійних міжмовних контактах як генетично споріднених, так і неспоріднених мов. Таким чином, прізвища північної Донеччини, з одного боку, виявляють специфічні риси, а з іншого містять й інваріантні особливості, оскільки перебувають у діалектичній єдності із загальнонародним антропоніміконом.
    Предметом дослідження є лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості сучасних українських прізвищ північної Донеччини.
    Вибір методів дослідження зумовлено загальною метою та конкретними завданнями дисертаційної роботи. Провідним є описовий метод і його основні прийоми інвентаризації та систематизації мовного матеріалу, що застосовуються при синхронному дослідженні зазначених елементів певного періоду, уможливлюючи з’ясування структурно-семантичної специфіки прізвищ. При визначенні допрізвищевої семантики твірних основ антропонімів використовуємо метод семантичного аналізу. Характеризуючи шляхи антропонімізації, застосовуємо метод словотвірного аналізу. За допомогою кількісного методу встановлено склад і продуктивність різноманітних груп антрополексем та антропоформантів.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві комплексно досліджено сучасні українські прізвища північної Донеччини:
    - у науковий обіг уведено й проаналізовано значний обсяг (понад 10000 одиниць) не дослідженого раніше антропонімного матеріалу;
    - запропоновано лексико-семантичну класифікацію прізвищ зазначеного регіону;
    - встановлено індивідуально-номінаційні вподобання;
    - поглиблено відомості про лінгвоментальні характеристики, відбиті в семантиці антропооснов, які зберігають та передають із покоління в покоління певні константи національної культури і матеріальної, і духовної;
    - визначено основні способи творення прізвищ;
    - виявлено типові словотвірні моделі антропонімів та уточнено дані про їх територіальне поширення у досліджуваному регіоні (порівняно з даними В.Д.Познанської та Ю.К.Редька);
    - з’ясовано значення та закономірності сполучуваності словотвірних елементів у прізвищевих комплексах.
    Теоретичне значення дослідження полягає в удосконаленні лексико-семантичної та словотвірно-структурної класифікації прізвищ північної Донеччини. Результати роботи сприятимуть розширенню та поглибленню антропонімічних аспектів ономастичної теорії. Зроблені узагальнення також прислужаться в подальшому вивченні проблем прізвищевої специфіки, зокрема її психолінгвістичних та культурологічних складників. Проведене дослідження увиразнює й лексикографічні перспективи в опрацюванні антропонімії як своєрідної підсистеми національного ономастикону.
    Практична цінність одержаних результатів виявляється в тому, що вони можуть бути використані в курсах із семантики й словотвору сучасної української мови, з історичної діалектології та при аналізі міжмовних контактів. Отримані результати можуть застосовуватися для написання підручників і навчальних посібників із сучасної української мови, для укладання відповідних словників та атласів, у створенні спецкурсів з ономастики, у науково-дослідній роботі студентів. Зібраний та систематизований антропонімний матеріал також становитиме цінне джерело і для істориків, етнографів, географів, культурологів.
    Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації повідомлено на Міжнародних наукових конференціях: Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 2003), Мова і культура” (Київ, 2004), Слов’янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнографічний аспекти” (Луганськ, 2004). Результати дослідження також обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.
    Публікації. Основні положення дослідження викладено у дев’яти одноосібних публікаціях, із них п’ять статтей, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
    Структура дисертації складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (298 позицій) та додатків. Дисертація містить 4 таблиці, 1 рисунок. Додатки складаються з 2 томів, де 1 том представлено списком населених пунктів досліджуваної території, діаграмами та алфавітним словником сучасних українських прізвищ північної Донеччини (247 с.), 2 том - інверсійним словником сучасних українських прізвищ північної Донеччини (236 с.). Загальний обсяг роботи 712 с., основна частина 205с.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ
    Аналіз сучасних українських прізвищ північної Донеччини дав змогу зробити такі висновки:
    1. Антропонімікон північної Донеччини пройшов довгий і складний шлях розвитку, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Стабілізація прізвищ відбулася порівняно пізно і в історично короткий термін: вона тривала з кінця XVII ст., тобто з часу масового заселення досліджуваної території, до кінця XVIII XIX ст.
    2. На основі лексико-семантичної характеристики встановлено допрізвищеве значення твірних основ прізвищ. Виявлено, що всі антропооснови розподіляються на дві основні групи: відономастичні (4723 прізвища) та відапелятивні (6177 прізвищ). Перевага відапелятивних прізвищ в антропоніміконі північної Донеччини ілюструє його регіональну специфіку.
    3. Дослідження відономастичних прізвищ виявило два різновиди антропооснов: відіменні (3323 прізвища) та відтопонімні (1400 прізвищ).
    4. Відіменна прізвищева лексика становить цінне джерело для вивчення іменного репертуару періоду формування прізвищ. Ця група прізвищ неоднорідна за походженням, у її межах виокремлюємо антропооснови, мотивовані слов’янськими автохтонними (433 прізвища) та християнськими варіантами (2890 прізвищ), з домінуванням чоловічих християнських імен (2708 (23,5 %).
    5. Відтопонімні прізвища мотивовані географічними назвами різних регіонів України та інших країн. Це пов’язано зі специфікою заселення досліджуваної території. Для творення прізвищ від назв місцевостей послугували різні типи топонімів, серед яких в антропоосновах найчастотнішими є ойконіми (10 %) та катойконіми (1,5 %), рідше фіксуємо гідроніми (0,5 %) й хороніми (0,1 %), що, з одного боку, пояснюємо кількісним домінуванням ойконімів у топонімній парадигмі, а з іншого комунікативною актуальністю відповідних характеристик особи у процесах прізвищевої номінації.
    6. Прізвища, мотивовані апелятивними позначеннями особи, відображають різноманітні аспекти життя народу побут, заняття, сімейний стан, фізичні та психічні ознаки тощо. Розподіл апелятивної лексики за групами здійснено в межах категорій nomina personalia (28,9 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу) та nomina impersonalia (24,8 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу). Специфічність антропонімікону північної Донеччини виявляється у відносному паритеті прізвищ, відповідно мотивованих особовими та неособовими апелятивами. Висока частотність антропонімів, семантика яких пов’язана із солевидобувною промисловістю, також є важливою особливістю досліджуваного масиву прізвищ.
    7. Лексико-семантичний аналіз антропооснов засвідчив збереження у їх значеннєвій амплітуді найактуальніших національних рис українців (релігійність, любов та повага до батьків, музикальність, іронічність та ін.), що, у свою чергу, увиразнює наукові перспективи антропоніміки як етногенетичного коду психоментальних феноменів нації.
    8. В аспекті словотвірної специфіки виокремлюємо два основних способи творення прізвищ північної Донеччини: морфологічний (6429 прізвищ) і неморфологічний, або лексико-семантичний (5071 прізвище). З огляду на дериваційну неоднозначність прізвищевих моделей, певну частину прізвищ кваліфіковано як утворення з подвійною словотвірною мотивацією.
    9. Матеріальним вираженням морфологічної деривації прізвищевих утворень виступають посесивні (-ов/-ев, -ів, -ин/-ін), поліфункціональні (-ук/‑’ук, ‑чук, ‑ськ‑ий, -цьк-ий, ‑зьк-ий, -к-о, ‑ак/’-ак, -чак, -ик, -ець, -ій, -а/‑’а, -ай, -ун, -ан, -ач, ‑аш, -ей, ‑уш) та патронімічні суфікси (‑енк‑о, ‑ович/-евич, -ич), серед яких переважають моделі, оформлені посесивними суфіксальними елементами (3126 прізвищ), непродуктивними виявилися поліфункціональні (1972 прізвища) та патронімічні форманти (1331 прізвище), що зумовлено різним ступенем антропонімізації суфіксів, а також регіональними особливостями.
    10. Поширення прізвищ, оформлених суфіксами -ев/-ов (19,8 %), -ин (7,4 %), ‑енк-о (9 %), ‑ук/-’ук, -чук (5 %), а також невисока продуктивність прізвищевих формантів -ович/-евич (1,4 %), ‑ич (1,4 %), -ач (0,2 %), -аш (0,2 %), -ей (0,2 %), -уш (0,1 %) засвідчують, з одного боку, словотвірну специфіку регіонального антропонімікону. З іншого боку, отримані результати виявляють і його глибинний зв’язок із загальнонаціональною антропосистемою, оскільки сучасні українські прізвища північної Донеччини формувалися під упливом міграцій населення з територій, де антропоніми такої структури були типовими: з Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей (прізвища із суфіксами -енк-о, -к-о, -ик), із західних областей України (прізвища із суфіксами -ук/-’ук -чук, -ак, ‑чак), з Росії (‑ев/-ов, -ин), з Білорусії і Чернігівщини (‑ович/-евич, ‑ич).
    11. У межах неморфологічного способу творення прізвищ (лексико-семантичний різновид) переважають трансономатизовані моделі відіменного типу, ідентичні суфіксальним утворенням. Серед прізвищевих комплексів, які виникли шляхом ономатизації апелятивів, продуктивними є антропонімічні субстантиви та антропонімічні ад’єктиви (відповідно 2128 та 1650), що відбиває загальну тенденцію до субстантивованої номінації особи.
    12. Лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз прізвищ уможливив укладання алфавітного та інверсійного словників сучасних українських прізвищ північної Донеччини, які унаочнюють результати дисертаційного дослідження.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Багмут А.Й. Слов’янська номінація назв рослинного світу як вияв національного менталітету // Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт, 2003. Вип.12. С.126 132.
    2. Барашков В.Ф. Фамилии с календарными именами в основе // Антропонимика. М.: Наука, 1970. С. 110 114.
    3. Баскаков Н.А. Русские фамилии тюркского происхождения. М.: Советская энциклопедия, 1979. 279 с.
    4. Бевзенко С.П. Із спостережень над старокиївською антропонімією // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С.20 25.
    5. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Нариси зі словозміни та словотвору. Ужгород, 1960. 416 с.
    6. Бевзенко С.П. Словотвірні типи українських прізвищ Східного Поділля в XVII ст. // ІІ Республіканська ономастична нарада: Тези. К.,1962. С. 139141.
    7. Бевзенко С.П., Волочанська Л.Є., Мефодовський С.І., Олійников В.П. Українські прізвища Правобережної середньої Наддніпрянщини в XVII ст. // Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища школа, 1985. С.151 153.
    8. Береговенко Л.М. Семантико-функціональна структура суфіксів відносних прикметників у мові давньоруської писемності // Мовознавство. 1993. №4. С.35 41.
    9. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника / назви осіб чоловічого роду. К.: Наук. думка, 1993. 214 с.
    10. Бирило Н.В. Белорусская антропонимия: Автореф. дисс. ... д-ра филол. наук. Минск,1969. 47 с.
    11. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія: Уласныя імена, імена-мянушкі, імена па бацьку, прозвішча. Мінськ: Навука і тэхніка, 1996. 327 с.
    12. Бірыла М.В. Беларускія антропанімічныя назвы ў їх адносінах да антрапанімічных назваў інших славянскіх моў. Мінськ: Выд-ва АН БССР, 1963. 56 с.
    13. Близнюк Б.Б. Про дві найпродуктивніші словотвірні моделі гуцульських прізвищ // Проблеми регіональної ономастики: Тези доп. і повідомлень наукового семінару. К., 1994. С.7 8.
    14. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів,1997. 23 с.
    15. Боєва Е.В. Антропонімія повістей М.В. Гоголя: Автореф. ... дис. канд. філол. наук. Одеса, 1993. 16 с.
    16. Боєва Е.В. Безіменна локалізація і темпоральність у художньому просторі В. Винниченка // Записки ономастики. Одеса: Астропринт, 2000. С.84 92.
    17. Боєва Е.В. Концептуалізація мовно-образного простору української ментальності //Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2002. Вип.5. С.44 50.
    18. Боєва Е.В. Художній топос в авторському всесвіті В.Винниченка//Записки з ономастики. Одеса: Астропринт, 2003.- Вип.7. С.45 56.
    19. Болотов В.И. Множественное число имени собственного и апелятива // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С.93 106.
    20. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1978. 224 с.
    21. Братушенко Т.Д. Морфологічний склад прізвищ Лівобережної Київщини XVII ст. Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища школа, 1985. С.153 156.
    22. Булава Н.Ю. Антропонімія північної Донеччини як джерело вивчення етнокультурної специфіки // Науковий вісник ВДУ. Луцьк, 2004. № 6. С.84 88.


    23. Булава Н.Ю. Відіменні прізвища з суфіксом -енк-о // Лінгвістичні студії. У 2ч. Донецьк: Дон НУ, 2003. Вип. 11. Ч.І. С.271 277.
    24. Булава Н.Ю. Культурологічний підхід до викладання української мови (в аспекті антропонімічної спадщини) // Мова і культура. К.: Видавничий дім Д.Бураго, 2004. Вип.7. Т. 2. С.243 249.
    25. Булава Н.Ю. Назви професій як джерело творення прізвищ північної Донеччини // Лінгвістика. Луганськ, 2005. №1. С.86 94.
    26. Булава Н.Ю. Назви рослин і тварин в основах українських прізвищ північної Донеччини // Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт, 2003. Вип.12. С.223 233.
    27. Булава Н.Ю. Особливості використання лексики на позначення психічних рис людини в українських прізвищевих основах // Загальні питання філології. У 2 т. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. Т.1. С.31 34.
    28. Булава Н.Ю. Топонімна лексика в основах сучасних українських прізвищ північної Донеччини // Науковий потенціал світу 2004: Матеріали Першої Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. Т.72. С.9 11.
    29. Булава Н.Ю. Українські прізвища північної Донеччини із суфіксами -ов (-ев, -ів), -ин (-ін) // Записки з загальної лінгвістики: Зб. наук. праць. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. С. 37 43.
    30. Булава Н.Ю. Усічено-суфіксальні імена в основах українських прізвищ північної Донеччини // Записки з ономастики. Одеса: Астропринт, 2003. С.114 121.
    31. Бучко А.Е. Фамилии Бойковщины в период их становления и в наши дни: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Ужгород, 1986. 20 с.
    32. Бучко Г.Є. Загальнонародні та діалектні назви рослин та тварин у прізвищах // Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови. Ужгород: Ужгород. держ. ун-т, 1978. С.108 110.
    33. Бучко Г.Є. Йосифінська і Францисканська метрики як джерело дослідження антропонімії на західноукраїнських землях // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1997. С. 239 247.
    34. Бучко Г.Є. Прізвища Бойківщини і язичництво східних слов’ян // Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. К.: Наук. думка, 1992. С.183 186.
    35. Бучко Г.Є. Роль слов’янських відкомпозитних імен у творенні українських прізвищ // Українська пропріальна лексика. К.: Кий, 2000. 20 24 .
    36. Бучко Г.Є. Семантична та словотвірна структура сучасних прізвищ Бойківщини // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С.36 180.
    37. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. М.: Наука, 1984. 255 с.
    38. Ведина Т.Ф. Словарь личных имен. М.: АСТ, 1999. 603 с.
    39. Вельтман А. Древние славянские собственные имена // Очерки России, издаваемые Вадимом Пассеком. М.,1840. Кн. IV.
    40. Вербич С.О. Українські власні особові назви з непрозорою” мотивацією: структура, семантика, етимологія // Мовознавство. 2004. № 2 3. С.20 24.
    41. Вереш П., Калман Б.Т. Венгры // Системы личных имен у народов мира. М.: Наука, 1986. С. 89 93.
    42. Витковский Т. Немцы ГДР // Системы личных имен у народов мира. М.: Наука, 1986. С. 229233.
    43. Вовк Ф.К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
    44. Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1993. 590 с.
    45. Ганжина И.М. Словарь современных русских фамилий. М.: Астрель, 2001. 672 с.
    46. Гафуров А.Г. Лев и Кипарис. О восточных именах. М.: Наука, 1971. 240 с.
    47. Гилярский Р.С., Старостин Б.А. Иностранные имена и названия в русском тексте: Справочник. М.: Высш. школа, 1985. 303 с.
    48. Горпинич В.О. Конототивні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1997. С. 214 225.
    49. Горпинич В.О. Морфотактичні особливості катойконімних суфіксів української мови // Українське мовознавство. К.: Вища школа, 1985. Вип.13. С.50 57.
    50. Горпинич В.О. Назви жителів в українській мові. К.: Вища школа, 1979. 158 с.
    51. Горпинич В.О. Словник географічних назв України. К.: Довіра, 2001. 526 с.
    52. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. К.: Вища школа, 1999. 207 с.
    53. Горпинич В.О. Українська морфологія: Навч. посіб. Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. 350 с.
    54. Грынблат М.Я. Анамастика як крыница вывучення исторыи і этнаграфии беларускага народа // Матерыял до IV Міжнароднага сьезда славістаў. Мінськ, 1959. С.10.
    55. Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Уздиган І.М. Сучасна українська мова. К.: Вища школа, 1997. 493 с.
    56. Гумецька Л.Л. Нарис з історії української актової мови XIV XV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
    57. Гумецька Л.Л. Народні форми хрещених імен XIV XV ст. // Українська історична та діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1985. С.113 116.
    58. Гумецька Л.Л. Ономастичний формант -ят в українській мові // Слов’янське мовознавство. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.17 32.
    59. Ґадамер Ґ.-Г. Істина і метод. К.: Юніверс, 2000. Т.1. 464 с.
    60. Демчук М.О. Праслов’янські елементи відкомпозитного походження в українській антропонімії XIV XVII ст. // Українська історична та діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1985. С.106 113.
    61. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV XVII ст. К.: Наук. думка, 1988. 170 с.
    62. Дідівська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наук. думка, 1982. 167 с.
    63. Добровольська О.Я. Лексична база прізвищ Війська Запорізького, за Реєстрами” 1649 року: Дис. ... канд. філол. наук. Ужгород, 1995. 262 с.
    64. Етимологічний словник української мови / За ред. О.С. Мельничука. К.: Наук. думка, 1982 1989. Т. 1 3.
    65. Єфименко І.В. З історії виникнення та розвитку українських прізвищевих назв // Мовознавство. 2001. №5. С.75 88.
    66. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви XVI ст. на -енк(о) (етимологічна інтерпретація) // Восточноукраинский лингвистический сборник. Донецк: Донеччина, 2000. Вып. 6. С.66 69.
    67. Жайворонок В.В. Мова духовний розвиток народу // Мовознавство. 1991. № 3. С. 22 30.
    68. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картину світу та мовного її відображення // Культура Причерноморья. 2002. №32. С.51 53.
    69. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. 1996. № 1. С. 7 14.
    70. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика // Мовознавство. 2001. №5. С.4864.
    71. Желєзняк І.М. Давні відетнонімічні антропоніми // Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка, 1965. С.247 259.
    72. Желєзняк І.М. До семантичної характеристики сербохорватської антропонімії XII XV ст. // Дослідження з мовознавства. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С. 77 93.
    73. Железняк И.М. Очерк сербохорватского антропонимического словообразования (суффиксальная система сербохорватской антропонимии XII XV в.). К.: Наук. думка, 1969. 130 с.
    74. Желєзняк І.М. Поліфункціональність ономастичного суфікса -ай (-аjь) // Мовознавство. 1997. № 6. С.22 29.
    75. Желєзняк І.М. Українські прізвища на -ист (-а, -ий) // Мовознавство. 1975. №2. С.44 54.
    76. Жовтобрюх М.А. Про термін прізвище // Мовознавство. 1969. № 4. С.82 86.
    77. Загнітко А.П. Слово у душі душа у слові. Донецьк: Академія, 1997. 434 с.
    78. Залеський А.М. Спостереження над українськими прізвищами XVII ст. (на матеріалі інвентаря с. Перегінське) // Дослідження і матеріали з української мови. К., 1964. Т.6. С.139 145.
    79. Зинин С.И. Введение в русскую антропонимию. Ташкент, 1972. 276с.
    80. Илчев С. Речник на личните и фамилни имена в българите. София: БАН, 1969. 626 с.
    81. Ільченко І.І. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (надвеликолузький регіон): Дис. ... канд. філол. наук. Запоріжжя, 2003. 166 с.
    82. Капська А.Й. Ономастичні утворення, похідні від назв рослинного світу// Питання сучасної ономастики. К.: Наук. думка,1976. С.212215.
    83. Карпенко О.Ю. Ментальна організація власних назв // Мовознавство. 2004. № 4. С.2535.
    84. Карпенко Ю.О. Велес залишається на троні // Восточноукраинский лингвистический сборник. Донецк: Донеччина, 1997. Вып. 3. С.33 38.
    85. Карпенко Ю.О. Етюд про Долю // Мовознавство. 1996. № 4 5. С.9 14.
    86. Карпенко Ю.О. Реєстри Війська Запорозького і проблема постання українських прізвищ // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1994. С.182 201.
    87. Карпенко Ю.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. № 4. С.3 11.
    88. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К.: Наук. думка, 1973. 240 с.
    89. Карпенко Ю.О. Топонімія східних районів Чернівецької області: конспект лекцій. Чернівці, 1965. 62 с.
    90. Карпенко Ю.О. Топонімія центральних районів Чернівецької області: конспект лекцій. Чернівці: Чернівец. держ. ун-т, 1965. 76 с.
    91. Карпенко Ю.О. Топонімія як носій етногенетичного коду // Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. С.120 125.
    92. Карпенко Ю.О. Чи існував скотарський етап слов’янського язичництва // Мовознавство. 1996. № 2 3. С. 12 17.
    93. Касинец Н.И. Структура антропонимов старорусского периода: откомпозитные дериваты // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С.127 133.
    94. Касинец Н.И. Структура отапеллятивных именований староруського периода // VII Республіканська ономастична конференція. Одеса, 1990. С.38 39.
    95. Касинець Н.Й. Давньоруські антропооснови з точки зору семасіології // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1997. С.207 213.
    96. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв, на означення професії, роду заняття // Питання історії української мови. К.: Наук. думка, 1970. С.141 158.
    97. Керста Р.Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі найменування. К.: Наук. думка, 1984. 152 с.
    98. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність. Львів: Літопис, 2002. 303с.
    99. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.,1998. 162 с.
    100. Ковалевська Т.Ю. Аспекти дослідження особистісної лінгвоментальності // Актуальні проблеми металінгвістики. Науковий збірник. К. Черкаси: Брама,1999. С. 288 292.
    101. Ковалевська Т.Ю. Метод емпатії в лінгвоментальних дослідженнях // Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт, 1999. Вип.7. С. 27 34.
    102. Ковалевская Т.Ю., Шумарина Т.Ф. Ономастика Марка Вовчка и И.С.Тургенева (к вопросу атрибуции) // Записки з ономастики. Одеса: Астропринт, 1999. Вип.2. С.52 58.
    103. Ковалевська Т.Ю. Поняття лінгвоментальності в україністиці: витоки і перспективи // Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2001. Вип.2. С. 3 9.
    104. Ковалевська Т.Ю. Психолінгвістична теорія О.О. Потебні в концепціях сучасного мовознавства // Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Астропринт, 2001. Вип. 3. С.74 80.
    105. Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. К.: Либідь, 2001. 300 с.
    106. Коваль А.П. Слово про слово. К.: Наук. думка, 1986. 382 с.
    107. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. 78 с.
    108. Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору в східнослов’янських мовах у порівнянні із іншими слов’янськими мовами
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины