СОЦІОПРАГМАТИЧНІ ТА КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО ДИСКУРСУ ПРЕСИ ІСПАНІЇ : СОЦИОПРАГМАТИЧНЫЕ И КОГНИТИВНЫЕ АСПЕКТЫ СОВРЕМЕННОГО ДИСКУРСА ПРЕССЫ ИСПАНИИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШКАРБАН ІННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.134.2:070

СОЦІОПРАГМАТИЧНІ ТА КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ
СУЧАСНОГО ДИСКУРСУ ПРЕСИ ІСПАНІЇ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Е.В.ШЕВКУН,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ДИСКУРСУ ......................

13

1.1. Когнітивно-комунікативна парадигма досліджень дискурсу ........

14

1.2. Структурно-семіотичні та соціопрагматичні аспекти аналізу дискурсу ................................................................................

20

1.3. Комунікативна природа дискурсу преси (співвідношення понять комунікація дискурс преси газетний текст) ..............................

29

1.4. Синтетичне визначення дискурсу преси та його прагматико-когнітивні параметри ...................................................

38

1.5. Жанрова своєрідність сучасного дискурсу преси Іспанії ...............

47

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .............................................................................

57

РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНІ ОЗНАКИ СУЧАСНОГО ДИСКУРСУ ПРЕСИ ІСПАНІЇ ...........................

59

2.1. Інформація основний когнітивний складник сучасного дискурсу преси Іспанії ....................................................

60

2.2. Дискурсні моделі як засіб прагматичного осмислення реальності ...........................................................................................

68

2.3. Варіативні моделі ментальних репрезентацій: функціонування фреймових комплексів у сучасному дискурсі преси Іспанії ..........

82

2.4. Праксисна евалюація як прагматичний чинник концептуалізації ....

94

2.5. Способи генерації нової інформації в сучасному дискурсі преси Іспанії ......................................................................................

106

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ............................................................................

116

РОЗДІЛ 3. ВАРІАТИВНІСТЬ ДИСКУРСУ ПРЕСИ: СОЦІОПРАГМАТИЧНІ ТА КОГНІТИВНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ІСПАНСЬКОЇ ПРЕСИ ...........................................

118

3.1. Ціннісні домінанти сучасного дискурсу преси Іспанії ..................

118

3.2. Концептуально-метафоричний простір сучасного дискурсу преси Іспанії .....................................................................................

127

3.3. Лінгвокогнітивні стратегії конструювання ситуацій соціально спрямованої дії ...............................................................

140

3.4. Аргументаційні механізми формування суспільного ставлення в сучасному дискурсі преси Іспанії .......................................

147

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ............................................................................

156

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...................................................................................

158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................

166

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..........................

194

ДОДАТКИ ...........................................................................................................

197

ДОДАТОК А. Компонентна структура концепту НАЦІЯ ...............................

197

ДОДАТОК Б. Концептуальна міжфреймова мережа а) інформаційних текстотипів ......................................................

199

б) аналітичних текстотипів ...........................................................

200

ДОДАТОК В. Механізм дискурсної актуалізації мовних знаків ....................

201

ВСТУП

Для сучасних лінгвістичних досліджень є характерною посилена увага до явищ і процесів глобальної комунікативної взаємодії, спричинена бурхливим розвитком і поширенням інформаційних технологій, численних високотехнологічних носіїв інформації й вагомістю засобів масової інформації, які не лише слугують джерелом інформування, але й здійснюють регулятивний вплив на формування громадської думки та масової свідомості. Мовленнєва взаємодія в сучасному мовознавстві досліджується як складова частина людської діяльності та комунікативного процесу, що забезпечує інформаційний обмін і конструює соціальні й міжособистісні стосунки. Когнітивно-комунікативні дослідження масово-інформаційних дискурсів акцентують увагу на значеннєвій і соціальній складовій: визначенні дискурсу як способу представлення соціальної практики, в процесі якої продукуються й конструюються смисли, соціальні інститути і культурні схеми, системи цінностей, формуються людські спільноти й соціальні аспекти особистостей [26, 48, 70, 135, 264, 320]. Водночас в основі дискурсу містяться динамічні структури організації ментального досвіду [124, 137, 197, 282, 128], що актуалізуються в умовах пізнавальної взаємодії суб’єкта зі світом [21, 38, 71, 126, 247, 265].
Предметно-пізнавальна ланка лінгвістичних досліджень преси інтегрально окреслює широке коло проблем, що перебувають у центрі уваги науковців. Учених цікавлять: функціонально-стилістичні аспекти публіцистичного стилю [4, 11, 30, 44, 104, 245, 287]; структурно-семантичні процеси моделювання газетного тексту [111, 139, 216, 243, 272]; жанрова специфіка [160, 274]; комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення [41, 49, 107, 110, 145, 163, 199, 249]; аргументаційні механізми впливу [78, 94, 154, 167, 214, 244]; когнітивно-лінгвістичні аспекти концептуалізації [80, 136, 170, 224]; стереотипи породження та сприйняття журналістського твору [86, 262, 314]; дискурсна специфіка й архітектоніка [156, 182, 318]. Зважаючи на експансіонізм лінгвістичних досліджень мови засобів масової інформації, іспанський дискурс преси, на нашу думку, є маловивченим. Недостатньо дослідженими лишаються соціопрагматичні й когнітивні аспекти формування сучасного інформаційного простору іспанської преси. З іншого боку, звернення до дискурсної методології аналізу його специфіки носить епізодичний характер.
Актуальність роботи зумовлено спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень масової комунікації на вивчення соціопрагматичних і лінгвокогнітивних механізмів моделювання ситуацій макросоціальної взаємодії, засобів ментальної репрезентації структур реального світу в процесах дискурсотворення; і пов’язано з установленням кола запитів на смисли, що існують у сучасному суспільстві, визначенням критеріїв відбору інформаційних патернів на окреслення об’єктів / подій, які перебувають у прагматичному фокусі сучасного дискурсу преси Іспанії. Актуальним є дослідження корелятивних відношень вербально презентованої інформації, лінгвокогнітивних стратегій моделювання дискурсної архітектоніки та праксисної евалюації дискурсивно означених ситуацій соціально спрямованої дії в сучасному дискурсі преси Іспанії. Актуальність роботи також зумовлюється недостатнім рівнем розробки проблем, пов’язаних із дослідженням соціопрагматичних та когнітивних аспектів дискурсу преси на матеріалі іспанської мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей змістово-композиційної структури сучасного дискурсу преси Іспанії, визначенні соціопрагматичних та когнітивних аспектів формування сучасного інформаційного простору іспанської преси з урахуванням специфіки феномена масової комунікації та аксіологічної спрямованості прагматичного осмислення й семіотизації суспільно значущих подій. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань:

надати визначення дискурсу преси і встановити прагматико-аксіологічні параметри сучасного дискурсу преси Іспанії;

розглянути інформацію як основний когнітивний складник сучасного дискурсу преси Іспанії і виявити лінгвокогнітивні способи генерації нової інформації;

окреслити змістово-інформаційні і структурно-композиційні особливості моделювання інформаційних та аналітичних жанрів сучасного дискурсу преси Іспанії;

з’ясувати особливості варіативних моделей фреймового конструювання інформаційних фрагментів;

розкрити лінгвокогнітивні механізми семіотизації смислового поля сучасного дискурсу преси Іспанії через взаємодію праксисної евалюації, концептуалізації та аксіологізації;

виявити динаміку концептуалізації сучасного дискурсу преси Іспанії.

Об’єктом дослідження є сучасний дискурс преси Іспанії, а предметом вивчення слугують соціопрагматичні та когнітивні аспекти формування сучасного інформаційного простору іспанської преси.
Методологічну основу дослідження становить лінгвокогнітивний принцип аналізу, що полягає у постійному співвіднесенні мовних даних із соціологічними, культурологічними та психологічними досвідними даними. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методики дослідження. Дескриптивний метод слугував для встановлення формальних і функціональних характеристик сучасного дискурсу преси Іспанії; метод логічного аналізу використано для здійснення проекції понятійних категорій, когнітивних універсалій номінації, предикації, модальності, дейксису, ментальних моделей та фреймових комплексів у сферу аналізу дискурсу; концептуальний аналіз для виявлення механізмів праксисної евалюації, аксіологізації та концептуалізації дискурсивно означених референтних ситуацій соціально спрямованої дії; контекстно-ситуативний аналіз і прийоми інтерпретації тексту для конкретизації і витлумачення досліджуваних мовних одиниць. У роботі також були використані такі операції, як індукція, дедукція, класифікація та порівняння.
Матеріал дослідження склали 1000 текстів інформаційних й аналітичних газетних статей, дібраних методом суцільної вибірки за тематичним принципом із сучасної іспанської преси (щоденні масові газети El País”, El Mundo”, ABC”) останніх років видання (2001-2006), а також транскриптів текстів, розміщених в інтернеті на веб-сайтах згаданих вище видань. Аналізовані тексти згруповано в корпуси за тематичними ознаками: Нація Сепаратизм Державна політика”, Тероризм руйнування макросоціальної взаємодії”, Політична конфронтація Народна партія (PP) Соціалістична робітнича партія Іспанії (PSOE)”. Визначення зазначеної тематики зумовлено високою частотністю публікацій, що є свідченням актуальності дискурсивного означення ситуацій соціально спрямованої дії в сучасному дискурсі преси Іспанії.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше запропоновано інтегроване визначення дискурсу преси з урахуванням аксіологічно-оцінної домінанти трирівневої організації комунікативного процесу взаємодії адресант-знак-адресат, що складається зі структурно-семіотичного, когнітивно-інтерпретаційного та соціально-інтерактивного рівнів. Уперше окреслено способи генерації нової інформації в сучасному дискурсі преси Іспанії на основі когнітивних операцій інтеграції, доповнення та трансформації декларативного знання про властивості та відношення об’єктивного світу. Уперше досліджено концептуально-метафоричну варіативність сучасного інформаційного простору іспанської преси в контексті актуальних глобалізаційних процесів з урахуванням праксисної евалюації й аксіологізації як прагматичних чинників формування ціннісних орієнтирів суспільства, лінгвокогнітивних стратегій та аргуменційних механізмів дискурсивного означення соціальної події. Набуває подальшого розвитку лінгвопрагматична теорія в дискурсному моделюванні прагмасемантичного компонента семантично розчленованих моделей; фреймова теорія в дослідженні особливостей функціонування фреймових комплексів у сучасному дискурсі преси Іспанії та теорія концептуальної інтеграції ментальних просторів в аналізі системних емергентних концептуальних структур сучасного інформаційного простору іспанської преси.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в комплексному лінгвокогнітивному аналізі сучасного дискурсу преси Іспанії як соціолінгвального явища комунікативного середовища загалом і як феномена сучасного інформаційного простору іспанської преси зокрема. У роботі досліджено соціопрагматичні та когнітивні аспекти дискурсного моделювання, диференційні ознаки, механізми концептуалізації та засоби соціальної прагматизації й ментальної репрезентації події.
Практична цінність проведеного дослідження полягає в можливості використання його основних положень, висновків та фактичного ілюстративного матеріалу в курсі стилістики сучасної іспанської мови (розділи Газетно-публіцистичний стиль”, Прагматичний і соціальний характер висловлення”, Оцінні елементи”), при створенні спецкурсів із теорії мовленнєвої комунікації (розділи Прагматичні аспекти комунікації”, Комунікативні інтенції. Стратегії мовленнєвого спілкування”, Вплив національно-культурних чинників на процес спілкування”), сучасної прагмалінгвістики (розділ Засоби мовного коду в комунікації. Інформація у структурі повідомлення”), при написанні курсових, бакалаврських і магістерських робіт, створенні навчальних посібників, а також на практичних заняттях з іспанської мови.
На захист виносяться такі положення:
1. Сучасний дискурс преси Іспанії є інтерактивним семіотичним процесом продукування суспільно значущої інформації, впродовж якого здійснюється аксіологічно-евалюативне означення реальності внаслідок динамічної трансформації семіотико-наративних структур у дискурсивні послідовності в межах комунікативно-когнітивного та соціокультурного виміру адресант-знак-адресат.
2. Сучасному дискурсу преси Іспанії властивий експресивно-інноваційний характер дискурсивного означення референтних ситуацій соціально спрямованої дії (вірогідна, екстраполяційна, експресивна та імпресивна моделі), що досягається лінгвокогнітивними механізмами зміщення модусів реальності / ймовірності в напрямку тематизація → смислотворення”. Структурно-композиційні засоби семантично розчленованих моделей (інтертекстуальність, синкретизація жанрових форм) організовані і визначені прагматичним характером фокусування інформації.
3. Праксисна евалюація як інтегративна і проспективна пізнавальна діяльність розгортається в культурно-детермінованих дискурсивних практиках сучасного дискурсу преси Іспанії, спрямована на творення та фіксацію нових смислів унаслідок синтетичної трансформації етноспецифічних смислів у етносоціальні й загальноєвропейські.
4. Проспективні моделі майбутнього Іспанії зумовлюють необхідність подолання негативних руйнівних практик макросоціальної взаємодії: сепаратистських тенденцій, внутрішньонаціонального тероризму. Концептуальний дисонанс ТЕРОРИСТ ВОРОГ / ЧУЖИНЕЦЬ ≠ ТЕРОРИСТ ОДИН ІЗ НАС розв’язується через дискурсивне конструювання семантичних опозицій насильство / ненасильство”, антинорма / норма”, семантичних референційних мереж конфлікт насильство загибель”, конфлікт засудження протидія”.
5. Специфічною ознакою семантично розчленованих моделей сучасного дискурсу преси Іспанії є рекурентно відтворювані дискурсивні структури, що створюють смисловий стрижень ретроспекції. Цінність минулого колективного історичного досвіду постає як домінантна аксіологічно-модусна категорія дискурсивного означення НАЦІЯ ІСТОРІЯ ЄДНІСТЬ.
6. Негативну оцінку суспільно-політичних реалій теперішнього в сучасному дискурсі преси Іспанії зумовлено відкритою критикою управлінської функції владних структур, що на рівні дискурсу виявляється в системній інтеграції аналогових метафоричних моделей ПОЛІТИКА РИНОК, ПОЛІТИКА ТЕАТР, фреймових моделей ВІРТУАЛЬНОГО РУХУ, динамічних фреймових комплексів ПОЛІТИКА ШАХОВИЙ ТУРНІР, загостренні біосоціальної проблематики СУСПІЛЬСТВО ХВОРА ЛЮДИНА, застосуванні конфліктних комунікативних стратегій та звинувачувальних аргументів до особи. Когнітивне моделювання повідомлень здійснюється засобом урівноваження станів конфліктивності / консенсусу через апелювання до ціннісних категорій (універсальних, етносоціальних, етичних).
Апробація роботи проходила на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, її основні положення та результати відображені у доповідях на наукових конференціях студентсько-аспірантського складу Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002 2007 рр.): науковій конференції Наукова спадщина проф. Є.Литвиненко та завдання сучасної романістики” (вересень 2002 р.), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки та перспективи дослідження” (квітень 2003 р.), Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (жовтень 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (квітень 2006 р.), Міжнародній науковій конференції до 75-річчя д.філол.н., проф. С.В.Семчинського (травень 2006 р.), Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження проф. І.В.Шаровольського” (жовтень 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених Світоглядні горизонти філології: традиція та сучасність” (квітень 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 12 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України (4,38 др. арк.), та матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,69 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку (з них 162 сторінки основного тексту).
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об’єкт і предмет, охарактеризовано фактичний матеріал та використані методи аналізу, з’ясовано новизну, теоретичне та практичне значення роботи, надано перелік положень, що виносяться на захист.
У першому розділі Загальні положення теорії дискурсу” здійснено критичний аналіз наукової літератури та наведено вихідні положення дослідження. Увагу зосереджено на когнітивно-комунікативних, структурно-семіотичних і соціопрагматичних аспектах аналізу дискурсу преси. З’ясовано комунікативну природу дискурсу преси, проведено диференційне розмежування категоріальних понять комунікація”, дискурс преси”, газетний текст”, повідомлення”, окреслено елементну та рівневу стратифікацію комунікативної ситуації у дискурсі преси. Запропоновано синтетичне визначення сучасного дискурсу преси Іспанії та встановлено його прагматико-аксіологічні параметри, звернуто увагу на жанрову своєрідність сучасного дискурсу преси Іспанії.
У другому розділі Комунікативно-когнітивні ознаки сучасного дискурсу преси Іспанії” розроблено типологічні прототипи інформаційного подання події в сучасному дискурсі преси Іспанії, досліджено соціопрагматичні та лінгвокогнітивні механізми конструювання дискурсної архітектоніки, виділено диктальні та семантично розчленовані моделі (вірогідна, екстраполяційна, експресивна та імпресивна моделі) як засоби прагматичного осмислення реальності, варіативні фреймові структури моделювання інформаційних фрагментів і охарактеризовано праксисну евалюацію як прагматичний чинник концептуалізації інформаційного простору іспанської преси. Проаналізовано лінгвокогнітивні параметри генерації нової інформації в сучасному дискурсі преси Іспанії.
У третьому розділі Варіативність дискурсу преси: соціопрагматичні та когнітивні чинники формування сучасного інформаційного простору іспанської преси” досліджено феномен варіативності сучасного дискурсу преси Іспанії в аспекті глобальних інтеграційних процесів сучасності та ціннісно маркованих домінант національного відродження, окреслено концептуально-метафоричний простір сучасного дискурсу преси Іспанії, виділено системні когнітивні простори семіотизації, виявлено соціопрагматичні й когнітивні чинники метафоричної концептуалізації суспільно значущих подій, лінгвокогнітивні стратегії та аргументаційні механізми формування суспільного ставлення в сучасному дискурсі преси Іспанії.
У загальних висновках підсумовано та узагальнено результати проведеного дисертаційного дослідження. Окреслено перспективи подальшої наукової роботи в цьому напрямку.
Список використаних джерел складається з 333 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних науковців, 84 з них іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу містить 72 позиції.
Додатки містять схематичне узагальнення теоретико-емпіричних результатів проведеного дисертаційного дослідження. У Додатку А представлена Компонентна структура концепту НАЦІЯ”; у Додатку Б Концептуальна міжфреймова мережа а) інформаційних текстотипів; б) аналітичних текстотипів”; у Додатку В Механізм дискурсної актуалізації мовних знаків”.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Когнітивно-комунікативна парадигма лінгвістичних студій тяжіє до інтегрального вивчення ментальних і мовленнєво-комунікативних процесів, ґрунтуючись на провідному антропоцентричному підході, тлумаченні когніції на базі людського досвіду і системно-діяльнісного розуміння комунікативної взаємодії як сукупності динамічних процесів продукування і функціонування соціального семіозису. Зазначені настанови визначили характер і вектор спрямованості дослідження.
Сучасний дискурс преси Іспанії є інтерактивним семіотичним процесом продукування суспільно значущої інформації, впродовж якого здійснюється аксіологічно-евалюативне означення реальності внаслідок динамічної трансформації семіотико-наративних структур у дискурсивні послідовності в межах комунікативно-когнітивного та соціокультурного виміру адресант-знак-адресат. Дискурс преси як форма репрезентації понятійно-функціональної сфери життєдіяльності суспільства визначається гетерогенністю лінгвокреативних процесів дискурсивного означення фрагментів реальності як способів пропозиціювання претензії на значення” у площині інтерсуб’єктивно організованого громадського дискурсу.
Динамічна сутність дискурсивного означення референтних ситуацій соціально спрямованої дії реалізується засобом лінгвокогнітивних механізмів структурування знань про світ на концептуальному рівні, поштовхом до активації яких є настанова праксисної евалюації й аксіологізації вербального рівня композиційно-смислової структури газетного тексту, окреслення події в полі дискурсних потоків суспільного обговорення.
Урахування конструктивної природи (транс)формації смислу як наслідку соціально-діяльнісної практики комунікативної взаємодії адресант-адресат зумовлює трирівневу структуру комунікативної ситуації в дискурсі: формально-семіотичний рівень співвідноситься з вербально-знаковою формою репрезентації дискурсу преси газетним текстом, когнітивно-інтерпретаційний зі змістами, закладеними в дискурсі та інтерпретованими адресатом (адресатами), соціально-інтерактивний визначає специфіку адресантно-адресної конфігурації взаємодії в соціальному середовищі, співвідношення цілей, стратегій та реакцій.
Аргументативно-афілятивний характер сучасного дискурсу преси Іспанії виявляється у прагматичній спрямованості адресанта на безконфліктне переконання адресата, досягнення епістемічного стану розділеного знання”, взаємоорієнтації на коемпірію, формування спільного когнітивного простору внаслідок ефективного застосування комунікативних стратегій експліцитного, імпліцитного аргументування, механізмів конвергенції, коорієнтації. Аргументація в дискурсі преси виявляється на когнітивному рівні моделювання повідомлення як сукупності форм і засобів апелювання до ціннісних категорій, цілеспрямована лінгвокогнітивна стратегія безконфліктного переконання адресата з метою формування нового знання на основі вже відомих положень унаслідок: 1) кількісного розширення суми знань про об’єкт інформування; 2) якісної зміни знання і настанов; 3) переакцентування зв’язків між типом вивідного знання, настановами, сферами потреб і мотивів. Прагматичний характер фокусування інформації визначає пріоритет прагматичної цілі утримання уваги та інтересу адресата, що досягається засобами багаторівневої інформаційної візуалізації повідомлення (вербальної, метаграфічної, образно-іконічної), наближенням до читача, мінімізацією його когнітивних зусиль щодо декодування, незвичайністю, непередбачуваністю, створенням стану очікування й соціальною резонансністю (нестандартність заголовка, інтенсифікація значущих ознак подій метафора, порівняння, гіпербола, іронія, гротеск, риторичне запитання, парадокс, концептуальний дисонанс, змістово-композиційна варіативність: інтертекстуальність, залучення знайомих жанрових форм).
Прагматично-акцентований інформативний компонент змісту повідомлення зумовлює диференціацію способів дискурсивного означення референтної події в сучасному дискурсі преси Іспанії. Прагмасемантичний компонент диктальної моделі визначений репрезентаційною стратегією подання змістовно-фактуальної інформації за семіотико-наративною схемою: референт, ознака, дія, простір, час; спрямованістю на окреслення відношень між об’єктивно існуючими явищами і процесами унаслідок чіткої визначеності основних дейктичних параметрів. Динаміка процесів суб’єкт-об’єктної взаємодії на макросоціальному рівні відтворюється за акціональним фреймом. Прагматичні параметри інформування як створення нового концептуального простору осмислення реальності, орієнтування через актуалізацію соціумної пресупозиції, регулятивного впливу як цілеспрямованої формуючої діяльності адресанта, орієнтованої на конструктивну зміну аксіологічного ставлення через консенсусну комунікативну стратегію безконфліктного переконання адресата зумовлюють організацію змістовно-концептуальної інформації за типом семантично розчленованих моделей. Суб’єктивно-оцінний спосіб репрезентації змістовно-концептуальної інформації референт якісна ознака” структурується за предметно-центричним фреймом на основі складної синтетичної переробки цілісного змісту за кількісними, якісними, буттєвими й локативними параметрами, що зумовлює створення складної міжфреймової мережі зв’язків та відношень. Корегування інформаційної зони взаємодії з об’єктом / ситуацією соціальної дії та наступна концептуалізація здійснюється за посесивним, таксономічним, компаративним фреймами, що зумовлює прирощення інформації в дискурсі.
Експресивно-інноваційний характер сучасного дискурсу преси Іспанії полягає в аналоговому окресленні дійсності через суб’єктивно-оцінне осмислення причиново-наслідкових зв’язків явищ і процесів адресантом, у конструюванні віртуальних проекцій гіпотетичних станів і можливих розв’язків (вірогідна, екстраполяційна, експресивна та імпресивна моделі). Зміщення модусів реальності / ймовірності в напрямку тематизація → смислотворення” досягається лінгвокогнітивними механізмами: структурно-композиційними засобами (модальними операторами невизначеності як засобами формальної організації; засобами ідентифікації нових смислів; ретроспективно-проспективим моделюванням (позитивне / негативне образотворення визначається амбівалентністю праксисної евалюації емпіричного зв’язку минуле теперішнє майбутнє), синкретизацією жанрових форм (літопис, епістолярний жанр, байка, бестіарій), інтеграцією аналогових метафоричних моделей, динамічних фреймових моделей, інтертекстуальністю; експресивно маркованими лексико-граматичними засобами інтенсифікації градація, епанафора, поліптот, риторичне запитання, граматичні способи узгодження Presente de Subjuntivo Futuro Imperfecto de Indicativo: прогностична функція; Presente de Indicativo Potencial Simple: гіпотетичні припущення.
Праксисна евалюація як прагматичний чинник концептуалізації визначається аксіологічною спрямованістю сучасного дискурсу преси Іспанії на формування оцінного ставлення до дійсності у вимірі раціональної суспільної оцінки (утилітарної, нормативної, телеологічної) за абсолютною шкалою суспільно корисний суспільно прийнятний суспільно неприйнятний”. У сучасному дискурсі преси Іспанії праксисно-рефлективний простір комунікації розгортається в культурно-детермінованих мовленнєвих практиках репродуктивно-творчого означення соціальних реалій як інтегративна і проспективна пізнавальна діяльність, орієнтована на створення телеологічної смислової перспективи формування й фіксації нових смислів унаслідок синтетичної трансформації етноспецифічних значень у етносоціальні й загальноєвропейські, що розділяються й привласнюються колективним суб’єктом. Перегрупування ціннісної ієрархії в сучасному дискурсі преси Іспанії здійснюється засобом інтегрованого застосування логічної, емоційної, діалектичної та породжувальної аргументації, де цінність виступає як стійка когнітивна структура, що діє за схемою стимул реакція”.
Культурно-історичні умови становлення Іспанії як нації зумовлюють стійку етнічну сегментацію. Особливість іспанського національного менталітету виявляється в етнічно-релевантному наповненні концепту НАЦІЯ. Маніпулювання ідеями етнічної ідентичності та реалізації права автономій на самовизначення, посилення сепаратистських тенденцій, існування внутрішньонаціональної проблеми тероризму визначає необхідність окреслення нової смислової перспективи майбутнього Іспанії як нації. Квантування інформації здійснюється засобом прагматичного фокусування на аксіологемах здорового глузду”: апелювання до колективного досвіду доцільної взаємодії, внаслідок чого минуле виступає стійкою аксіологемою, психокогнітивною структурою, що обґрунтовує колективний досвід доцільної раціональної взаємодії, зафіксований у результатах практичної та пізнавальної діяльності, складником соціальної пам’яті, що становить основу індивідуального і суспільного пізнання на кожному конкретному етапі, визначаючи спрямованість на майбутнє. Формування етносоціального стереотипу в єдності загальнонаціональних ціннісних пріоритетів у сучасному дискурсі преси Іспанії здійснюється лінгвокогнітивними засобами: 1) активація взаємоналежного знання членів колективу” через конвенційний прототип таксономізації концепту НАЦІЯ: NACIÓN HISTORIA CULTURA LENGUA UNIDAD ІDENTIDAD; 2) когнітивна операція доповнення NACIÓN UNIDAD HISTORIA PROYECTO COLECTIVO єдність як складова соціальної пам’яті; 3) процедурне подання нового знання GUERRA (del pasado) MENOR MAL, SEPARACIÓN EL PEOR DE LOS MALES, зміна модусу сприйняття негативних практик минулого у процесах дискурсивної номінації; 4) текстові ремінісценції створення загальнонаціонального стереотипу Іспанії минулого, позначеної розквітом культури (аксіологема Золотого віку), геополітичним домінуванням, демократично-правовим полем (прийняття Конституції 1978 р.); 5) активація архетипу ДОМУ як родового простору, що зумовлює пошук оптимальних способів співіснування diálogo, reconciliación, pacificación; 6) визначення меж аксіологічної ознаки: евалюативність практики ЖИТТЯ як соціального консенсусу, емпірично доцільної та історично закріпленої суспільної практики взаємодії усупереч практикам, що призводять до руйнування й СМЕРТІ: VIDA <unidad, consenso, desarrollo, progreso> ↔ MUERTE <dejuntación, reparto, destrozo>; 7) комунікативний конфлікт настанов етноспецифічне / етносоціальне, негативна оцінка приватно партійних інтересів AMBICIÓN MANDO TROZO // MANIPULACIÓN HISTORIA NACIÓN; 8) встановлення асиметричних родо-видових міжпонятійних зв’язків концепту НАЦІЯ: культурно-цивілізаційні (етносоціальний стереотип) ↔ природно-фізичні (етноспецифічний стереотип).
Концептуальна побудова понятійної парадигми МИ ЄВРОПА найширше розгортається як макроідея унікальної культурної ідентичності, що визначає майбутнє Іспанії в органічній єдності європейської культури, європейських цінностей, позитивних складників духовної Європи. Настановча й стратегічна лінія формування загальноєвропейських ціннісних пріоритетів реалізується: 1) засобом конструювання гіпотетичних бажаних образів Artículo Indefenido + Sustantivo + Adjetivo; 2) семного протиставлення дієслів ser належність, походження” ↔ estar місцеперебування”; 3) прислівників часу на позначення актуальності тематики; прислівників міри та прислівникових зворотів способу дії; 4) морфемного повтору Europa europeo (europeización europeizarse неологізми), поліптоту Pretérito Indefinido de Indicativo Presente de Indicativo Futuro Imperfecto de Indicativo, зв’язок минуле теперішнє майбутнє, свідомий емпірично обґрунтований доцільний досвід взаємодії.
Проспективні моделі майбутнього зумовлюють необхідність подолання негативних руйнівних практик макросоціальної взаємодії (terrorismo doméstico). У сучасному дискурсі преси Іспанії спостерігається ускладнення змістової структури поняття тероризм” у зв’язку з варіюванням прагматичної настанови ТЕРОРИСТ ВОРОГ / ЧУЖИНЕЦЬ ≠ ВОРОГ ОДИН ІЗ НАС. Політика мирного врегулювання внутрішньонаціональної проблеми тероризму, проголошена урядом Х.Л.Р.Сапатеро, виявляє комунікативно-когнітивну перспективу спрямованості на прихованого гіпотетичного адресата, критичну оцінку якої в сучасному дискурсі преси Іспанії здійснено засобами профілювання метафоричних моделей ПОЛІТИКА РИНОК ‹ситуативна модель торгів; товарно-грошові відносини купівлі-продажу, обміну товарами й послугами›, ПОЛІТИКА ШАХОВИЙ ТУРНІР ‹довготривалі прорахунки, умовні комбінації, варіативність розв’язків переможець / переможений›, фреймових моделей ВІРТУАЛЬНОГО РУХУ ‹відсутність агенса, відсутність засобу пересування, відсутність цілеспрямованості›. Категоричність висновків ціннісно-нормативної структури TERRORISMO TRAMPA HEMIPLEJIA MORAL досягається лінгвокогнітивними засобами: 1) створення семантичних опозицій насильство / ненасильство” й норма / антинорма”, семантичних референційних мереж конфлікт насильство загибель”, конфлікт засудження протидія”; 2) виокремлення колективного суб’єкта” (1 ос. множ. дієслів, особові та присвійні займенники nosotros, nuestro), об’єднаного спільною негативною рефлексією TERRORISMO VÍCTIMAS (DIRECTAS / INDIRECTAS) SOCIEDAD; 3) визначення ціннісної домінанти політики протистояння засобами розширеної структурної метафори TERRORISMO ADVERSARIO, сценарних фреймових моделей GUERRA.
Негативне осмислення суспільно-політичних процесів сьогодення в сучасному дискурсі преси Іспанії носить відкритий експресивно-оцінний характер і експліцитно виявляється на рівні організації змістовно-концептуальної інформації: 1) предикація сталих супутніх ознак негативної оцінки (граматична організація Pretérito Perfecto de Indicativo зі значенням минулої закінченої дії, епанафора як засіб розкриття абстрактних іменників через конкретні політичні дії); 2) вербалізація міжпартійного конфлікту опозиційної Народної партії (РР) та урядової Соціалістичної робітничої партії Іспанії (РSOE) як комунікативного конфлікту настанов, що набуває розвитку в звинувачувальних аргументах до особи й визначається типом інтенційності представлених політичних програм”; 3) метафоричне моделювання ПОЛІТИКА РИНОК, де політичні діячі виступають економічними контрагентами, які керуються особистими утилітарними критеріями; 4) контрастивне осмислення ПОЛІТИКА ТЕАТР, модус оманливості, надлишкової яскравості іронія, травестія, гротеск; 5) зооморфних метафор (семантичне шкалювання, синкретизація жанрових форм загадки, байки, бестіарію). Когнітивне моделювання повідомлень здійснюється внаслідок урівноваження станів конфліктивності / консенсусу через апелювання до ціннісних пріоритетів та етичних норм: взаємоповага, чесність, відповідальність, сумісний пошук компромісу заради майбутнього нації.
Специфіка метафоричної концептуалізації СУСПІЛЬСТВО ЛЮДИНА в сучасному дискурсі преси Іспанії виявляється у: 1) концептуалізації емоційної сфери за причиново-наслідковим зв’язком каузативної та каузованої ситуацій: емоційний стан людини → психологічна атмосфера суспільства; 2) загостренні біосоціальної проблематики СУСПІЛЬСТВО ОРГАНІЗМ та усвідомленні хворобливого стану суспільства СУСПІЛЬСТВО ХВОРА ЛЮДИНА.
Метафора як спосіб семантичного розчленування дискурсу поєднує в собі оцінний, емотивний та експресивний потенціал, стереотипний для суспільства образно-асоціативний комплекс. Текстова метафоризація ґрунтується на повторюваному в газетному тексті поєднанні концептуальних сфер як двох номінативних планів: прямого (первинного) й образно-асоціативного (вторинного) з прагматичною метою створення контрапунктів, нової смислової перспективи осмислення референтної ситуації.
Отримані результати не вичерпують остаточно проблематику дослідження соціопрагматичних та когнітивних аспектів сучасного дискурсу преси Іспанії. Виходячи з розуміння конструктивної природи (транс)формації смислу, його комунікативної зумовленості соціальною практикою інтерактивної взаємодії адресант-адресат, відкритою для подальших лінгвістичних досліджень лишається динаміка процесів макросоціальної взаємодії та способи її дискурсивного означення у дискурсі преси, лінгвокогнітивні механізми створення нової інформації в сучасному дискурсі преси Іспанії. Перспективними вважаємо дослідження зон інтердискурсивності, перетинів різних типів дискурсу, зокрема політичного, економічного, медичного, військового у дискурсі преси, способів синкретизації жанрових форм та стилів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алефиренко Н.Ф. Культура и языковое сознание // Языки и транснациональные проблемы: Материалы І междунар. науч. конф. Т. 2. М., Тамбов: Изд-во ТГУ, 2004. С. 56-62.
2. Апель К.-О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка // Вопросы философии. 1997. 166 с.
3. Аргументация в публицистическом тексте: жанрово-стилистический аспект: Учеб. пособие / И.В.Грущина, Т.В.Жаркая, О.М.Каменев. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1992. 244 с.
4. Артемова Л.В. Оцінно-емотивна домінанта експресивності сучасних іспанських аналітичних статей (на матеріалі періодичних видань El País”, El Mundo”, ABC”): Дис. канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2006. 219 с.
5. Арутюнова Н.Д. Референция и проблемы текстообразования. М.: Прогресс, 1988. 238 с.
6. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений (Оценка. Событие. Факт.). М.: Наука, 1988. 340 с.
7. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 182 с.
8. Архипов И.К. Знак-предмет” и знак-ситуация”: текст и дискурс // Текст и дискурс: Проблемы экономического дискурса: Сб. науч. ст. СПб: Изд-во СПбГУЭФ, 2001. С. 46-58.
9. Ахмадеева С.А. Участие тропов в создании аппликативной метафоры семантические формы мышления человека конца ХХ в. // Язык и коммуникация: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 2. 2002. С. 30-57.
10. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. 394 с.
11. Балясная Л.Ю. Роль лексического повтора в организации предложения и текста (на материале кубинской публицистики): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1990 144 с.
12. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры // Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора: материалы к словарю. М: Ин-т рус. яз. АН СССР, 1991. С. 184-193.
13. Баранов А.Н., Сергеев В.М. Естественно языковая аргументация в логике практического рассуждения // Мышление, когнитивные науки, искусственный интеллект: Сб. ст. / Ан СССР, Центр современной филологии. М: Наука, 1988. С. 104-119.
14. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 1989 616 с.
15. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 378-384.
16. Бахтин М.М. О феномене жизненной идеологии и его отражении в тексте // Лингвистика: Сб. науч. тр. Пермь: ПГУ, 1990. С. 23-56.
17. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Б.Бочаров. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. С. 250-324.
18. Бахтін М.М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 318-324.
19. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: ВЦ Академія”, 2004. 344 с.
20. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации: Монографія. К.: КУ им. Т.Шевченко Астрея, 1997. 311с.
21. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. Вип. 5. К.: КДЛУ, 2001. С. 26-30.
22. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія. 2002. № 32-33. С. 11-14.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 448 с.
24. Бехта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсної парадигми) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. ст. Вип. 6 К.: КДЛУ, 2001. С. 22-26.
25. Бігарі А.А. Дискурс сучасної англомовної сім’ї: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2006. 21 с.
26. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти: теоретико-эмпирическое исследование языка и его использование в социальном контексте // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1998. С. 88-126.
27. Богданов В.В. Текст и текстовое общение. СПб: Изд-во С. Петербургск. гос. ун-та, 1993. 68 с.
28. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. М.: Знание, 1988. 80 с.
29. Богуславская В. Журналистский текст как термин и как понятие [№5 01/07/2004] // http://www.regla.ru
30. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 2001. 239 с.
31. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамбовск. ун-та, 2001. 123 с.
32. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1987. 160 с.
33. Бондаренко И.В. Исследование метафоры на семантическом и когнитивном уровнях // Проблемы семантики и прагматики: Сб. науч. тр. Калининград: Калининградск. ун-т, 1996. С. 7-13.
34. Бондарко А.В. Телеологическая основа и каузальный аспект функций языковых средств // С любовью к языку: Сб. науч. тр. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежск. гос. ун-т. 2002. С. 20-27.
35. Боровицька О.М. Соціальна прагматика: відхилення у дискурсі (філософсько-методологічний аналіз): Дис. ... канд. філософ. наук: 09.00.06. К., 1998. 172 с.
36. Боцман А.В. Семантика фармацевтичних текстів-інструкцій в ракурсі фреймового аналізу // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Вип. 15. К.: Вид. Центр КДЛУ, 2005. С. 24-38.
37. Буданцев Ю.П. Очерки по неокоммуникации (Массовая коммуникация в ноосфере) М.: МНЕПУ, 1995. 180 с.
38. Бурбело В.Б. Модель дискурсу в парадигмальному вимірі // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Іноземна філологія. 2004. Вип. 37-38. С. 81-85.
39. Бурбело В.Б. Cучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. 2002. №33. С. 79-84.
40. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури 9-18 ст.: Дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.05. К., 1999. 586 с.
41. Бутиріна М.В. Комунікативні фактори функціонування публіцистичних текстів (на матеріалі журналів Літературно-науковий вісник” і Питання філософії та психології”): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2001. 165 с.
42. Былинский К.И. Язык газеты. Избранные работы / Сост. К.М. Накорякова. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1996. 304 с.
43. Быховская И.М. Аксиология // Культорология ХХ в. / Энциклопедия. Т. 1. СПб.: Универ. книга, 1988. С. 18-19.
44. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. М.: Русс. яз., 1982. 120 с.
45. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
46. Верба Г.Г. Синтаксические средства выражения эмоциональности в испанской разговорной речи: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.05. К, 1983. 215 с.
47. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах // Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М: Прогресс, 1980. С. 22-125.
48. Водак Р. Язык. Дискурс. Политика: Пер. с англ. Волгоград: Перемена, 1997. 139 с.
49. Волков А.Г. Прагматика политического текста. Запорожье: Просвіта, 2003. 112 с.
50. Волкогон Н.Л. Іспаномовний рекламний дискурс і його відтворення українською мовою: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2002. 168 с.
51. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
52. Воркачев С.Г. Концепт как зонтиковый термин” // Язык, сознание, коммуникация. Вып. 24. М., 2003 С. 5-12.
53. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
54. Вязанкіна А.М., Гусейнова О.М. Морфолого-синтаксичні засоби вираження припусково-ймовірної модальності в іспанській мові // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. 2000. Вип. 28. С. 9-14.
55. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: Дослідження категорії громадянське суспільство. Львів: Літопис, 2000. 318 с.
56. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
57. Геращенко Е.Д. Отношение языка и власти в процессе номинации в рекламном дискурсе // Вісн. Харківcьк. ун-ту. 1998. № 406. С. 41-47.
58. Гетьман З.О. Лінгвістична модель іспанського діалогічного мовлення: принципи граматичної будови діалогічного тексту: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.05 / КУ ім. Т.Шевченка. К., 1996. 48 с.
59. Гетьман З.О., Архипович Т.П. Текст як інформаційна мовленнєва одиниця // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Вип. 2. К.: КДЛУ, 1999. С. 38-41.
60. Гіденс Е. Соціологія: Пер.з англ. К.: Основи, 1999. 726 с.
61. Гончаренко М.В. Логіко-філософські принципи