СВІЙ/ЧУЖИЙ В ОБРАЗНІЙ СИСТЕМІ РОМАНІВ Г.ГРІНА: СЕМАНТИКО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ : СВОЙ / ЧУЖОЙ в образной системе РОМАНОВ Г.ГРИНА: семантика-когнитивный аспект

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПРИСЯЖНЮК ЛЮДМИЛА ФЕДОРІВНА

УДК 81.111 (37+42)

СВІЙ/ЧУЖИЙ В ОБРАЗНІЙ СИСТЕМІ РОМАНІВ Г.ГРІНА: СЕМАНТИКО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор О.П.Воробйова

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. СВІЙ/ЧУЖИЙ У ГНОСЕОЛОГІЧНОМУ ТА ОНТОЛОГІЧНОМУ ВИСВІТЛЕННІ ...................................................................................... 14
1.1. Модель дихотомії свій/чужий ......................................................... 17
1.1.1. свій/чужий у статичному ракурсі ............................................. 18
1.1.2. Динаміка в межах дихотомії свій/чужий .................................. 27
1.2. свій/чужий у художній семантиці .................................................. 36
1.2.1. свій/чужий як підґрунтя словесних і персонажних образів ................................................................. 37
1.2.2. свій/чужий в аспекті текстового напруження .......................... 52
1.3. Методика дослідження дихотомії свій/чужий в образній системі художнього твору ............................................................... 55
1.3.1. Аналіз словесних образів свого та чужого .............................. 56
1.3.2. Моделювання персонажних образів свого й чужого .............. 62
Висновки до розділу 1 ............................................................................................. 64
РОЗДІЛ 2. СВІЙ/ЧУЖИЙ У СИСТЕМІ СЛОВЕСНИХ І КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ОБРАЗІВ РОМАНІВ Г.ГРІНА ............................................................. 68
2.1. Мовні показники свого/чужого в системі художніх порівнянь у романах Г.Гріна ........................................... 69
2.1.1. Аутопоказники ............................................................................ 69
2.1.2. Ксенопоказники .......................................................................... 72
2.1.3. Засоби позначення кордону ....................................................... 76
2.2. Дихотомія свій/чужий у системі образних і параболічних порівнянь ................................................................. 78
2.3. Особливості контекстної реалізації дихотомії свій/чужий у романах Г.Гріна ............................................................................. 83
2.3.1. свій/чужий у мікро- та макроконтексті .................................... 85
2.3.2. свій/чужий у межах мегаконтексту .......................................... 92
2.3.3. свій та чужий як наскрізні образи романів Г.Гріна ............... 100
2.4. Засоби вираження напруження в художніх порівняннях на позначення дихотомії свій/чужий ........................................... 107
2.5. Концептуальні образи свого й чужого в художній системі романів Г.Гріна ............................................................................... 112
2.5.1. Концептуальний образ свого ................................................... 112
2.5.2. Концептуальний образ чужого ................................................ 115
Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 118
РОЗДІЛ 3. СВІЙ/ЧУЖИЙ У СИСТЕМІ ПЕРСОНАЖНИХ ОБРАЗІВ РОМАНІВ Г.ГРІНА .......................................................................... 122
3.1. свій/чужий крізь призму міжперсонажних стосунків ................ 123
3.1.1. Статичні диспозиції персонажів .............................................. 124
3.1.2. Динамічний аспект реалізації дихотомії свій/чужий у системі міжперсонажних стосунків ...................................... 135
3.2. свій/чужий у межах Я персонажа ................................................. 146
3.2.1. Статичний аспект реалізації дихотомії свій/чужий усередині Я персонажа ............................................................. 147
3.2.2. Дихотомія свій/чужий у динамічному вимірі ........................ 158
3.3. свій/чужий крізь призму Я-для-себе та Я-для-Інших ................. 163
3.4. Наскрізні персонажні образи свого й чужого в романах Г.Гріна ............................................................................................. 165
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 178
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ....................................................................................... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ....................................................... 187
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ................................. 223
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 224
Додаток А. Особливості лексикалізації дихотомії
свій/чужий у сучасній англійській мові ......................................... 225
Додаток Б. Персонажна система романів Г.Гріна крізь призму
дихотомії свій/чужий ....................................................................... 234

ВСТУП

Я не знаю жодного письменника, крім Грема Гріна,
враження про якого, складене тільки за його книгами,
так відображало б його реальну особистість
(Габріель Гарсіа Маркес)
Дисертація присвячена розгляду дихотомії свій/чужий крізь призму образного простору художнього тексту, де вона втілюється в сукупності словесних і персонажних образів. Звернення до цієї тематики видається важливим для вивчення глибинної семантики тексту, репрезентованої мережею концептів, архетипів і базових опозицій. Серед останніх особливе місце займає дихотомія свій/чужий, яка відображена в будь-якому художньому тексті та є одним із принципів породження його смислового простору [53, с. 262; 71, с. 160].
Вивчення дихотомії свій/чужий у контексті художньої семантики зумовлює необхідність особливого підходу до її аналізу, оскільки когнітивні структури (концепти та більш елементарні одиниці, зокрема бінарні опозиції), втілені в художньому тексті, певним чином відрізняються від власне мовних концептів за змістом, структурою та обсягом [92, с. 11; 158; 332]. Розробка такого підходу є одним із пріоритетних завдань когнітивної поетики, спрямованої на висвітлення когнітивних процесів, які лежать в основі формування та інтерпретації художнього тексту [284, c. 29; 288; 289, c. 253; 318, c. 70; 323, c. 1; 333, с. 4; 20, с. 138; 45, с. 19; 149, с. 60-61]. Когнітивними поетологами запропоновано поняття текстових” [92] і художніх” [158] концептів, сутність яких обумовлена багатоплановістю семантико-когнітивної структури тексту” [93, с. 2], а їх реалізація в художньому творі пов’язана з такими емоційно-експресивними та оцінно-асоціативними номінативними одиницями, які в художньо-поетичному мовленні об’єктивують певний образ” [158, с. 54]. Останнє зумовлює розгляд дихотомії свій/чужий саме в площині образного простору художнього тексту, репрезентованого словесною та персонажною іпостасями.
Звернення до образної системи романів англійського письменника ХХ століття Грема (Грехема) Гріна пояснюється особливостями його індивідуально-авторської картини світу. Твори цього письменника - це своєрідний унікальний світ - Грінландія” [147, с. 31] - який характеризується підвищеною увагою до внутрішнього світу особистості [264, с. 22], теми відчуження людини, її внутрішнього розщеплення, втрати орієнтації в жорстокому світі насильства [320, c. 18; 298, c. 7; 109, с. 10]. Індивідуальність персонажів Г.Гріна полягає в їх роздвоєності: вони розриваються між почуттям обов’язку, релігійними догмами та природним бажанням добробуту й щастя [298, c. 7]. Головні герої романів Г.Гріна самотні люди з гострим відчуттям свого відсторонення від оточення, сповнені прагнення подолати кордон між своїм і чужим. Таким чином, проблема визначення свого й чужого є однією з ключових для творчості письменника. Проте незважаючи на те, що його твори вже неодноразово були предметом літературознавчого [320; 303; 209; 109], лінгвостилістичного [206; 198; 62; 63] й лінгвокогнітивного [140; 231] аналізу, їх дослідження саме в такому ракурсі є на сьогодні відсутніми.
Особливості побудови системи словесних образів Г.Гріна пояснює зосередження нашої уваги на художньому порівнянні. Одним із улюблених засобів цього майстра стислого стилю [...] є перехід від абстрактного до конкретного за допомогою художнього порівняння” [303, с. хх]. Домінування саме цього стилістичного засобу в творах Г.Гріна відзначалося й іншими дослідниками [62, с. 3; 206, с. 20; 320, с. 68, 275; 346, c. 32]. Свою іноді навіть надмірну пристрасть до художнього порівняння визнавав і сам письменник [67, с. 63-64]. Цей стилістичний засіб, який базується на перетині кордонів між семантичними зонами, в контексті творів Г.Гріна слугує вербальним еквівалентом” кордонів іншого типу [303, с. хх]: між державами, добром і злом, вірністю й зрадою, любов’ю і ненавистю, а отже своїм і чужим. Таким чином, вивчення романів цього автора крізь призму дихотомії свій/чужий у її зв’язку з художніми порівняннями надає змогу не тільки глибше розкрити особливості образної системи творів письменника, але й виявити певні закономірності породження художнього образу та по-новому поглянути на функціонування художніх засобів у тексті.
Актуальність цієї дисертаційної роботи визначається загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на пошук нових шляхів розкриття прихованих смислів художнього тексту, встановлення його концептуальної будови, виявлення специфіки тих знань про світ, які зумовлюють функціональну значущість окремих текстових одиниць. Вивчення дихотомії свій/чужий крізь призму художньої семантики є важливим для поглиблення уявлень про механізми породження художньої образності та пояснення її відмінностей від конвенційних образів, притаманних повсякденній свідомості.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до колективної теми Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика” кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №2 від 23 вересня 2004 р.). Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс” №0103U003178, що розробляється КНЛУ (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 20 січня 2003 р.).
Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні специфіки репрезентації дихотомії свій/чужий в образній системі романів Г.Гріна шляхом розкриття семантико-когнітивних особливостей її втілення.
Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:
окреслити напрями вивчення дихотомії свій/чужий у сучасних гуманітарних студіях;
побудувати модель дихотомії свій/чужий шляхом встановлення її онтологічних характеристик з урахуванням надбань у галузях філософії та психології;
виявити особливості семантичної структури ключових лексем на позначення свого, чужого й кордону в сучасній англійській мові;
встановити критерії ідентифікації маркерів дихотомії свій/чужий в образній системі художнього тексту;
розробити нову типологію художніх порівнянь і з’ясувати особливості репрезентації образів свого та чужого в кожному з окреслених типів порівнянь;
розкрити роль художнього контексту в актуалізації дихотомії свій/чужий в системі словесної образності романів Г.Гріна;
реконструювати концептуальні образи свого й чужого на основі відповідної словесної образності;
змоделювати персонажні образи свого та чужого в романах Г.Гріна;
визначити механізми створення напруження (семантичного й сюжетно-композиційного) в системі художніх засобів втілення словесних і персонажних образів свого та чужого.
Об’єктом дослідження є дихотомія свій/чужий як складник образної системи романів Г.Гріна.
Предмет вивчення становлять семантико-когнітивні особливості репрезентації дихотомії свій/чужий у системі словесних і персонажних образів романів Г.Гріна.
Матеріалом дослідження слугували 20 творів англійського прозаїка ХХ ст. Г.Гріна, які належать до циклів серйозного” й розважального” роману, загальною кількістю 4439 сторінок, із яких було вилучено 1947 прикладів художніх порівнянь, що втілюють дихотомію свій/чужий; а також словникові дефініції ключових лексем на позначення цієї дихотомії (alien, one’s own, border), їхніх похідних, синонімів і антонімів.
У роботі використана комплексна методика, яка поєднує методи компонентного, контекстуального, концептуального й кількісного аналізу та передбачає залучення теоретичних засад психоаналізу в ракурсі їх застосування до інтерпретації художнього тексту. На основі компонентного аналізу встановлено лексеми на позначення дихотомії свій/чужий у сучасній англійській мові, визначено й описано їх семантичну структуру. З метою виокремлення художніх засобів, які втілюють дихотомію свій/чужий в образній системі романів Г.Гріна, розроблено методику ідентифікації показників свого, чужого, кордону в художньому тексті. Для з’ясування особливостей репрезентації образів свого й чужого засобами художньої образності застосовано методику контекстуально-інтерпретаційного аналізу. Виділення концептуальних образів свого й чужого в образній системі романів Г.Гріна базувалося на використанні методики реконструкції ключових концептуальних метафор і їх конфігурацій. Моделювання персонажних образів свого й чужого здійснювалося шляхом контекстуально-інтерпретаційного аналізу та залучення теоретичних надбань психоаналізу; динаміка відношень у системі образів персонажів вивчалася за допомогою методики семантико-когнітивного моделювання, яка ґрунтується на концепції Рушійної сили” Л.Талмі. Елементи кількісного аналізу застосовувалися для визначення домінантних сем у семантичній структурі показників дихотомії свій/чужий у романах Г.Гріна, а також для встановлення найбільш продуктивних метафоричних схем концептуалізації свого й чужого в образній системі творів цього автора.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше побудовано модель дихотомії свій/чужий, яка відображає її онтологічні характеристики. У роботі встановлено особливості лексикалізації цієї дихотомії в сучасній англійській мові, розроблено методику ідентифікації її показників в образній системі художнього тексту. Запропоновано новий підхід до вивчення засобів художньої образності, уточнено поняття художнє порівняння”, розроблено нову класифікацію художніх порівнянь, підґрунтям якої є типологія образів М.Тернера. Введено в лінгвістичний обіг поняття потенційно художнього” й параболічного” порівнянь. Побудовано типологію образів персонажів, розглянутих крізь призму дихотомії свій/чужий.
Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається зробленим внеском у лінгвопоетику та стилістику в їх традиційному й когнітивному ракурсах. Аналіз засобів і способів актуалізації дихотомії свій/чужий в образній системі художнього тексту розширює знання про природу цієї дихотомії та особливості її осмислення носіями англійської мови. Запропонована класифікація художніх порівнянь є внеском у теорію образності. Теоретично значущими для подальших досліджень художньої семантики є встановлення кореляції між словесними й персонажними образами свого й чужого та розробка відповідної типології персонажних образів. Побудова в дисертації моделі дихотомії свій/чужий та визначення способів її відображення в семантичній структурі лексичних одиниць сучасної англійської мови сприяють розвитку когнітивних досліджень лексичної семантики.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в курсах стилістики (розділи Стилістична семасіологія”, Стилістична лексикологія”, Стилістика тексту”) та інтерпретації тексту, спецкурсах і курсах за вибором з художньої семантики, когнітивної поетики, в лексикографічній практиці, при написанні наукових праць, присвячених проблемам дослідження художньої семантики. Результати дослідження можуть бути застосовані на практичних заняттях з англійського усного й писемного мовлення на старших курсах факультетів іноземних мов.
У процесі дослідження були сформульовані основні положення, що виносяться на захист:
1. Дихотомія свій/чужий належить до базових категорій людської свідомості, які забезпечують можливість пізнання навколишнього й внутрішнього світу, зумовлюють особливості перебігу міжособистісного спілкування та самоідентифікації людини. Такі онтологічні сутності людського мислення фіксуються в мовній семантиці. Семантика мовних одиниць відображає основні властивості цієї дихотомії: неможливість відокремленого існування її компонентів (свого та чужого); її динамічну природу; зв’язок з позамовною реальністю, тобто вияви цієї дихотомії в міжособистісних стосунках і всередині Я.
2. Дихотомія свій/чужий є частиною загальномовного базису, однак у кожній мові існують особливості її вербалізації. У художньому тексті дихотомія свій/чужий відображена в різних вимірах: як універсальна категорія, що віддзеркалює загальнолюдські засади мислення; як одна з характеристик авторського світобачення; а також як компонент художньої системи твору, що може слугувати каталізатором породження смислового простору тексту. Остання функція дихотомії свій/чужий яскраво виявляється в романах Г.Гріна, де вона є невід’ємним складником словесних образів і ядром, навколо якого вибудовується персонажна система творів цього автора.
3. Словесні образи свого й чужого є результатом багатосмислових зв’язків між текстовими одиницями, кожен із них постає як подвійна сутність, що інтегрує вербальну й концептуальну сторони. Вербальними засобами їх репрезентації є, з одного боку, узуальні показники свого, чужого та кордону, які можуть бути встановлені шляхом компонентного аналізу ключових лексем на позначення цих складників дихотомії в мовній системі. З другого боку, в образному просторі художнього тексту деякі лексичні одиниці, які на перший погляд, жодним чином не пов’язані з дихотомією свій/чужий, у результаті прирощення смислу набувають здатності до її актуалізації. Концептуальна іпостась образів свого й чужого відображає сукупність репрезентованих у тексті ознак цих складників дихотомії, характерних для індивідуально-авторської картини світу письменника.
4. Функціонування образної системи художнього тексту як утворення, породженого контекстуальною взаємодією мовних одиниць, визначає особливості реалізації засобів художньої образності, зокрема художніх порівнянь. Основою художніх порівнянь є не тільки метафорична, але й параболічна образність. Порівняння такого типу базуються на типовій ситуації з життя або на мотиві відомого художнього твору чи історичної події. Художні порівняння в окремих випадках можуть породжуватися художньою системою, набуваючи в межах художнього контексту експресивного забарвлення. У романах Г.Гріна засоби мовного вираження дихотомії свій/чужий, як образні, так і безобразні, стають визначальними факторами перетворення потенційно художніх порівнянь у власне художні.
5. Розгортання дихотомії свій/чужий у системі образів персонажів пов’язане з тим, що критерії визначення свого й чужого не є об’єктивними й сталими, а їх виділення можливе лише за умови існування певної точки відліку. В художньому тексті нею слугує головний персонаж, його стосунки з оточенням і відношення всередині його Я. Присутність чужого в собі зумовлюється онтологічною здатністю Я індивіда до розщеплення, яке репрезентується в художньому тексті через сприйняття персонажем власного Я як поєднання декількох іпостасей Я-для-себе та Я-для-інших.
6. Розгляд дихотомії свій/чужий крізь призму всіх романів Г.Гріна, що слугують матеріалом аналізу, дозволяє виділити глибинні текстові явища, які характеризують індивідуально-авторську картину світу письменника. Такими явищами є наскрізні словесні й персонажні образи свого та чужого, які виявляються через спільні для всіх аналізованих творів тенденцій щодо втілення дихотомії свій/чужий. Наскрізні словесні образи полягають у наявності глобальних метафоричних і параболічних образів, які виходять за межі одного твору, визначаючи специфіку художньої системи романів Г.Гріна. Наскрізні персонажні образи свого й чужого включають узагальнені типи персонажів, які репрезентують відповідну сферу дихотомії.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації було апробовано на шести конференціях, у тому числі на трьох міжнародних: Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), Слов’янська та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2005), Сучасна лінгвістика в Україні і світі: здобутки, перспективи” (Херсон, 2005); на всеукраїнській науковій конференції Каразінські читання: людина, мова, комунікація” (Харків, 2005); на науково-практичній конференції Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, 2005); міжвузівській конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006).
Публікації. Положення дисертаційного дослідження висвітлені в шести статтях, виданих у фахових наукових виданнях ВАК України (2,7 др. арк.), а також у матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (0,3 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 3 др. арк.
Загальний обсяг дисертації. Обсяг тексту дисертації складає 186 сторінок (у тому числі 7 таблиць і 23 рисунки), загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками становить 243 сторінки. Список використаної літератури включає 382 джерела, з них список лексикографічних джерел налічує 10 позицій, ілюстративного матеріалу - 20 позицій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків до них, загальних висновків, списку використаної літератури, джерел ілюстративного матеріалу й додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність і новизну обраної проблематики, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, завдання та методи, розкрито теоретичне й практичне значення роботи, викладено основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі - свій/чужий у гносеологічному та онтологічному висвітленні” - визначено поняттєвий і термінологічний апарат дослідження, систематизовано погляди на природу дихотомії свій/чужий у філософії, психології та філології, встановлено онтологічні характеристики цієї дихотомії, з’ясовано особливості вербалізації дихотомії свій/чужий у сучасній англійській мові, розроблено методику ідентифікації ауто-, ксенопоказників і маркерів кордону в образній системі художнього тексту, запропоновано нову класифікацію художніх порівнянь.
У другому розділі - свій/чужий у системі словесних і концептуальних образів романів Г.Гріна” - розкрито семантико-когнітивні особливості актуалізації дихотомії свій/чужий у художніх порівняннях романів Г.Гріна; встановлено роль художнього контексту в репрезентації цієї дихотомії. Визначено особливості створення семантичного напруження в художніх порівняннях, які втілюють зазначену дихотомію.
Третій розділ - свій/чужий у системі персонажних образів романів Г.Гріна” - присвячено моделюванню персонажних образів свого й чужого романів Г.Гріна. Розроблено типологію персонажів крізь призму дихотомії свій/чужий. Розкрито когнітивні механізми художнього втілення персонажних образів свого та чужого в образній системі романів Г.Гріна. Визначено засоби створення сюжетно-композиційного напруження, спричиненого актуалізацією дихотомії свій/чужий у системі образів персонажів.
У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків в обраному напрямі.
Бібліографія містить 352 найменування робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, перелік використаних лексикографічних джерел і джерел ілюстративного матеріалу (30 найменувань).

У додатках наведено систематизовані дані тлумачних словників, які використовуються для побудови семантичного простору лексем на позначення дихотомії свій/чужий, а також подано схеми, що ілюструють вияви цієї дихотомії в системі персонажних образів романів Г.Гріна.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дихотомія свій/чужий належить до глибинних когнітивних категорій, які виходять за межі мовної системи, лише частково виявляючись у семантиці мовних одиниць. Вивчення зазначених категорій можливе шляхом побудови їх моделей, які слугують зв’язком між об’єктивно існуючими характеристиками цих глибинних явищ і засобами їх втілення в мові та, зокрема, в художньому тексті. Такі моделі можуть бути багатовимірними й відображати концепти й концептуальні опозиції на трьох рівнях: як частину загальномовного базису; як глибинні категорії, притаманні певній мовній свідомості; та як частину когнітивних структур окремого носія тієї чи іншої мови. Модель дихотомії свій/чужий вибудовується нами саме таким чином: вона охоплює характеристики цієї дихотомії як універсальної категорії, виявляє способи її лексикалізації в сучасній англійській мові та відображає особливості її репрезентації в образній системі романів Г.Гріна.
Узагальнена модель дихотомії свій/чужий, створена з урахуванням надбань філософії та психології, включає складники цієї дихотомії, їх властивості та відношення між ними. Складниками дихотомії є сфери свого й чужого, які, з одного боку, нерозривно пов’язані між собою, з іншого є відносно самостійними. Вони мають спільні характеристики, водночас відрізняючись один від одного за таким параметрами: володіння, місце, рід, а також аксіологічне забарвлення, що приписується тій чи іншій сфері дихотомії. Важливим для визначення свого й чужого є кордон, який дозволяє фіксувати наявність певного співвідношення між двома полюсами дихотомії. Він насамперед є місцем зіткнення, перетину та взаємопроникнення свого й чужого, й водночас є межею, що розділяє їх. Компоненти дихотомії свій/чужий пов’язані зовнішніми й внутрішніми відношеннями. Перші включають підпорядкованість цієї дихотомії протиставленням Я/Інший, Сам/Інший, Я/Ти, Ми/Вони, її вияв у міжособистісних стосунках і всередині Я. Внутрішні відношення характеризують особливості зв’язків між компонентами дихотомії, а саме неможливість їх відокремленого існування; зміни в межах дихотомії, зумовлені процесами присвоєння (розширення царини свого) та відчуження (збільшення царини чужого).
Одним із засобів фіксації знань про такі ментальні сутності як дихотомія свій/чужий є мова. У кожній мові існують специфічні особливості її лексикалізації, які виявляються на основі компонентного аналізу ключових лексем на позначення цієї дихотомії та можуть бути представлені у вигляді моделі, що відображає стереотипні уявлення носіїв відповідної мовної свідомості про своє та чуже. Результати компонентного аналізу лексем на позначення дихотомії свій/чужий у сучасній англійській мові (alien, one’s own, border) свідчать, що ці мовні одиниці певною мірою відображають її онтологічні характеристики. У семантиці зазначених лексем висвітлюється її статична й динамічна природа, вияви в міжособистісних стосунках і всередині Я індивіда. Мовні одиниці на позначення свого, чужого й кордону віддзеркалюють і нерозривний зв’язок між полюсами дихотомії. Виділення чужого можливе лише за умови існування свого, наприклад, лексема alien пояснюється як not one’s own, що відображає взаємозв’язок, взаємопроникнення двох полюсів дихотомії. Семантичний простір зазначених лексем у сучасній англійській мові містить такі семантичні блоки: своя/чужа територія, належність мені/іншому, свій/чужий рід, кожен з яких включає ряд мікроблоків. У семантичній структурі лексем на позначення свого й чужого виділено три типи оцінок (позитивна, негативна, нейтральна), що відрізняє сприйняття свого й чужого в англійській мові від характеристик дихотомії як універсальної категорії свідомості, де сфера свого містить позитивне й нейтральне забарвлення, чужого всі три типи оцінок.
Дослідження дихотомії свій/чужий у контексті художньої семантики зумовлює необхідність особливого підходу до її аналізу, оскільки когнітивні структури, втілені в художньому тексті, певним чином відрізняються від власне мовних концептів. Зазначена дихотомія знаходить своє вираження на будь-якому текстовому рівні, проте необхідність пояснення специфічної емотивності художнього тексту, визнання образних засобів не просто мовними прикрасами, а матеріалом вивчення механізмів людського мислення, зумовлює звернення до його образної системи, в якій дихотомія актуалізується в системах словесної і персонажної образності.
Вивчення дихотомії свій/чужий як складника образної системи романів Г.Гріна дозволяє зробити певні узагальнення не лише щодо мовних засобів її вираження, але й щодо тенденцій формування образної системи художнього тексту в цілому й ролі тих чи інших засобів художньої образності, зокрема художнього порівняння, в цьому процесі.
Особливості образної системи романів Г.Гріна, в межах якої художнє порівняння визначається як домінантний стилістичний засіб, дозволяють обмежити перелік образних засобів втілення дихотомії свій/чужий лише його рамками. Художнє порівняння визначається як таке, що є невід’ємною частиною художньої системи тексту, в окремих випадках породжуючись нею, та включає в себе три типи порівнянь: образні, параболічні й потенційно художні. Така класифікація порівнянь ґрунтується на типології образів М.Тернера, концепції дослідження значення мовних одиниць Н.Д.Арутюнової, теорії актуалізації мовних засобів у художньому тексті В.А.Кухаренко та принципах визначення формальних критеріїв порівняння, запропонованих В.П.Сасіною. Розроблена класифікація передбачає залучення таких критеріїв: 1) формальна структура порівняння (обов’язкове експліцитне вираження суб’єкта й об’єкта, інші компоненти - основа уподібнення та компаративний зв’язок (like, as) - визнаються факультативними); 2) тип осмислення дійсності, що лежить в основі порівняння; 3) характер зв’язку між його суб’єктом і об’єктом (тотожність, схожість або подібність); 4) спосіб вибору ознаки порівняння (уподібнення/розподібнення для відношень подібності; комплементарність, контрарність, контрадикторність для відношень схожості; ототожнення/ розтотожнення для відношень тотожності); 5) взаємодія порівняння з іншими текстовими елементами.
Як засоби втілення дихотомії свій/чужий виділені художні порівняння поділяються на два типи. До першого належать власне художні (образні й параболічні) порівняннями, які містять формальні показники свого, чужого та кордону. Виокремлення таких показників відбувається на основі моделі семантичного простору лексем на позначення компонентів дихотомії свій/чужий у сучасній англійській мові. До другого типу відносимо порівняння (як власне, так і потенційно художні), які, на перший погляд, жодним чином не пов’язані з дихотомією свій/чужий, однак в процесі контекстуально-інтерпретаційного аналізу розкривають свою належність до її актуалізації. Вплив художнього контексту на актуалізацію дихотомії свій/чужий спостерігається в двох напрямах: з одного боку, розкриваються вербальні засоби втілення дихотомії свій/чужий в образній системі романів Г.Гріна. Мовні одиниці, які не містять у своїй семантичній структурі ознак свого, чужого й кордону набувають здатності до її втілення. З іншого боку, стилістично нейтральні засоби актуалізації дихотомії свій/чужий внаслідок контекстуальної взаємодії отримують здатність нести додаткову емоційну інформацію. У результаті вони починають впливати на формування словесних образів, зумовлюючи, зокрема, розширення спектру художніх порівнянь.
Втілення дихотомії свій/чужий в образній системі романів Г.Гріна має свою специфіку на рівнях мікро-, макро- та мегаконтекстів. Розгляд дихотомії свій/чужий крізь призму всіх проаналізованих романів Г.Гріна дозволяє виділити наскрізні глибинні текстові явища, які характеризують індивідуально-авторську картину світу письменника. В аспекті словесної образності до них належать гіперпараболи тобто прототипові історії як підґрунтя параболічних порівнянь, що трапляються в більшості з проаналізованих творів та є важливими для формування їхньої образної системи. У кожному з параболічних порівнянь ці історії можуть виражатися по-різному. В ракурсі образів персонажів ними є наскрізні персонажні образи свого й чужого, які виявляються в міжперсонажних стосунках (свій-для-інших, чужий-для-інших) та відношеннях усередині Я (свій-для-себе, чужий-для-себе).
Передумовою розробки нових методів і методик проникнення в глибини художнього твору є визначення в тексті місць, що становлять певні рецептивні труднощі. У зв’язку з цим особливий інтерес представляє явище напруження, яке в лінгвістиці розглядається насамперед крізь призму наявності в художньому тексті креативних маркованих елементів. Застосування поняття напруження” до вивчення особливостей втілення текстової дихотомії свій/чужий зумовлено наявністю взаємодії між складниками дихотомії, тобто сферами свого та чужого. В художньому тексті така взаємодія виявляється в системі словесних і персонажних образів.
У системі персонажних стосунків напруження спричиняється виникненням конфлікту в зовнішньому спілкуванні персонажів, усередині їх Я, між зовнішнім вираженням почуттів персонажів і їх внутрішнім ставленням до дійсності. Aктуалізація напруження в межах художнього порівняння обумовлюється онтологічною природою цього засобу образності, який передбачає пошук нових аспектів суб’єкта й об’єкта порівняння, що спричиняє тиск на категоріальні структури людини.
Розгляд системи словесних і персонажних образів крізь призму дихотомії свій/чужий дозволив визначити раніше непомічені особливості індивідуального стилю Г.Гріна й виявити відмінності в способах і характері вербалізації свого й чужого в його романах порівняно з тими, що укорінені в свідомості носіїв англійської мови. Так, у романах Г.Гріна домінує образ чужого. Образ свого є менш представленим і сталим як у системі словесних образів (зокрема, було виділено п’ять груп параболічних порівнянь на позначення чужого і дві групи на позначення свого), так і персонажних образів (лише дві пари героїв з 20 проаналізованих романів зберігають диспозицію присвоєння). У проаналізованих творах спостерігається специфіка репрезентації кордону: найбільш частотними засобами його втілення є одиниці, які містять семантику межі й розриву. Водночас у семантиці лексем на позначення кордону в англійській мові провідною ознакою є ‘наближення’, ‘вхід’. Окрім того, в образній системі романів Г.Гріна відбуваються трансформації значення мовних одиниць формальні маркери свого можуть перетворюватися на показники чужого, й навпаки. Деякі мовні одиниці стають засобами втілення дихотомії свій/чужий саме в контексті романів письменника.
Встановлені відмінності пояснюються, з одного боку, базовими ознаками дихотомії, зокрема тенденцією її полюсів до взаємопроникнення, та суб’єктивністю при визначенні свого й чужого, яке можливе лише щодо певної точки відліку. З іншого боку, передумовою появи таких нових значень є динамічність самої мовної системи, яка дозволяє відхилення в контекстуальному вживанні слів від закономірностей, яким лексеми підлягають у мовній ієрархії.
У подальшій роботі доцільним вважаємо дослідження особливостей репрезентації дихотомії свій/чужий у художній системі творів інших письменників, зокрема Д.Г.Лоуренса, для якого є характерним звернення до теми відчуження особистості. Перспективним видається аналіз образних засобів втілення дихотомії свій/чужий, які базуються на образ-схемах, а також вивчення художніх порівнянь, компоненти яких належать до однієї категоріальної сфери, шляхом застосування методики концептуальної інтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авраменко С.Р. Лексико-стилистические средства выражения темы отчуждения в современном американском социально-психологическом романе (на материале трилогии Джона Апдайка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовск. гос. ун-т им. Ивана Франко. Львов, 1986. 24 с.
2. Александров В. Другость: герменевтические указатели и границы интерпретации // Вопросы литературы. 2002. №6. С. 78-102.
3. Апресян Ю.Д. Избранные труды. В 2-х т. - М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. - Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 767 с.
4. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37-67.
5. Аристотель. Поэтика. Риторика. СПб: Азбука, 2000. 347 с.
6. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: Уч. для вузов. - 7-е изд. - М.: Флинт: Наука, 2005. - 384 с.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд. М.: Языки русской культуры”, 1999. 896 с.
8. Ашурова Д.У. Лингвистическая природа художественного сравнения (на материале английского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10. 633 / Московск. гос. пед. ин-т ин. яз. им. М.Тореза. М., 1970. 22 с.
9. Бабушкин А.П. Объективное и субъективное в категоризации мира // Общие проблемы строения и организации языковых категорий (грамматические, словарно-образовательные, лексические и текстовые категории): Материалы науч. конф. М., 1998. С.28-31.
10. Багумян О.В. Текстова ситуація Соціальний захист”: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі різностильових англомовних текстів): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2004. 248 с.
11. Байбурин А. К. Ритуал: своё и чужое // Фольклор и этнография. Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры: Сб. науч. тр. / Отв. ред. Б.Н.Путилов. - Л.: Наука, 1990. - С. 3-17.
12. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
13. Бахтин М.М. Автор и герой в эстетической деятельности // М.М.Бахтин. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. С. 9-191.
14. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 504 с.
15. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Эпос и роман. СПб.: Азбука, 2000. С. 9-193.
16. Бєлєхова Л.І. Лінгвокогнітивні механізми формування словесного поетичного образу (на матеріалі американської поезії) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгв. ун-ту. - Серія Філологія, педагогіка і психологія в антропоцентричних парадигмах. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. Вип. 3-А. С. 189-195.
17. Бєлєхова Л.І. Інтегративна модель інтерпретації поетичного тексту (на матеріалі американської поезії) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгв. ун-ту. - Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. Вип. 4. С. 193-198.
18. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.04. К., 2002. 476 с.
19. Белехова Л.И. Лингвокогнитивные механизмы формирования новообразов (на материале современной американской поэзии) // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Серія Романо-германська філологія. 2005. - №649. - С. 9-12.
20. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії): Монографія. - Херсон: Айлант, 2002. - 368 с.
21. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. - 2-е изд., испр. и доп. - К.: Логос, 2003. - 304 с.
22. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с. фр. 2-е изд. М.: Едиториал УРСС, 2002. 448 с.
23. Бенкендорф Г.Д. Специфіка відображення категорій свій/чужий” в концептуальному просторі тоталітаризму // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. - Т. 55. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. - С. 141-149.
24. Березович Е.Л. О явлении лексической ксеномотивации // Вопросы языкознания. 2006. №6. С. 3-20.
25. Берестнев Г.И. Самосознание личности в аспекте языка // Вопросы языкознания. 2001. №1. С. 60-84.
26. Берестнев Г.И. От функциональной семантики к когнитивизму // Тезисы докладов междунар. конф. Функциональная семантика языка, семиотика знаковых систем и методы их изучения” / Гл. ред. Л.А.Новиков. М.: Изд-во РУДН, 1997. Ч. 1. С. 42-45.
27. Бєссонова О.Л. Особливості дієслівної вербалізації оцінних концептів в англійській мові // Одиниці та категорії сучасної лінгвістики: Зб. наук. пр., присвячений ювілею В.Д.Каліущенка / Відп. ред. О.Л.Бєссонова. Донецьк: ТОВ Юго-Восток, Лтд”, 2007. С. 227-241.
28. Боброва Л.В. Мовна категорія відчуження як прояв семіотичного протиставлення двох світів свого” vs. чужого” // Наукові записки Луганськ. нац. пед. ун-ту. - Серія Філологічні науки: Зб. наук. пр. Луганськ: Альма-матер”, 2004. Вип. 5, Т. 2. С. 19-23.
29. Брандес М.П. Стилистика текста. Теоретический курс: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Прогресс-Традиция; ИНФРА-М, 2004. 416 с.
30. Бубер М. Я и Ты // Два образа веры: Пер. с. нем. / Под ред. П.С.Гуревича, С.Я.Левит, С.В.Лёзова. М.: Республика, 1995. С. 15-92.
31. Бунь О.А. Лінгво-когнітивний аспект функціонування текстових внесень у сучасній англомовній художній прозі: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1997. 229 с.
32. Буцикіна Н.Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф.Моріака): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2004. 256 с.
33. Вальденфельс Б. Мотив чужого: Сборник: Пер. с нем. / Науч. ред. А.А.Михайлов, отв. ред. Т.В.Щитцова. Минск: Пропилеи, 1999. 176 с.
34. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого: Посібник з філософських дисциплін / В.І. Кебуладзе (пер. з нім.). - К.: ППС-2002, 2004. - 206 с.
35. Вальчук Г.В. Мовне втілення концепту Європейська інтеграція”: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі англомовних документів Євросоюзу та публікації газети The Times). Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2003. 273 с.
36. Васильева С.П. Своё” чужое” в ойконимии Приенисейской Сибири // Наукові записки Луганськ. нац. пед. ун-ту. - Серія Філологічні науки. Луганськ: Альма-матер”, 2004. Вип. 5, Т. 1. С. 68-82.
37. Вежбицка А. Из книги Семантические примитивы” // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С.Степанов. изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. С. 242-270.
38. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
39. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гос. изд-во художественной литературы, 1959. 656 с.
40. Виноградов В.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика. М.: Изд-во Академия наук СССР, 1963. 256 с.
41. Висоцька Н.О. Афроамериканець Пушкін, індоамериканець Гоголь: процеси глобалі/гібридизації в сучасній літературі США // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. нац. лінгв. ун-ту. Серія Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 11. - С. 181-186.
42. Висоцька Н.О. Я” та інший” в художньому світі драматургії А.Міллера 1980-1990-х років // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгв. ун-ту. - Серія Філологія, педагогіка і психологія в антропоцентричних парадигмах. 2000. Вип. 3-В. С. 395-400.
43. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с.
44. Воробйова О.П. Ідея резонансу в лінгвістичних дослідженнях // Мова. Людина. Світ: До 70-річчя професора М.Кочергана: Зб. наук. ст. / Відп. ред. О.О.Тараненко. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - С. 72-86.
45. Воробйова О.П. Когнітивна поетика в потебнянській ретроспективі // Мовознавство. 2005. №6. С. 18-25.
46. Воробйова О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №635. С. 18-22.
47.Воробьёва О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1993. 382 с.
48. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
49. Воробьёва О.П. Художественная семантика: когнитивный сценарий // С любовью к языку: Сб. науч. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. - М.; Воронеж: ИЯ РАН, Воронежск. гос. ун-т, 2002. - С. 379-384.
50. Воронін Д.І. Ми та Вони: від моделі простору до моделювання соціокультурної взаємодії (на матеріалі російської мови) // Мовознавство. 2003. №5. С. 50-55.
51. Вострова С.В. Реалізація концепції Рушійна сила” Л.Телмі у мові медичного дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. К.: КНЛУ, 2002. Вип. 8. С. 64-72.
52. Выготский Л. С. Мышление и речь. Психологические исследования. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
53. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. М.: Искусство, 1991. 367 с.
54. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
55. Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры: В 2-х т. - Тбилиси: Изд-во Тбилиск. ун-та, 1984. - Т. 1. 428 с.
56. Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры. В 2-х т. - Тбилиси: Изд-во Тбилиск. ун-та, 1984. - Т. 2. - С. 439-1329.
57. Гиро П. Разделы и направления стилистики и их проблематика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ІХ: Лингвистика. М.: Прогресс, 1980. С. 35-68.
58. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 223 с.
59. Глоба В.П. Семантико-стилістичні особливості ситуацій сюжетного напруження у трилерах С.Кінга // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. нац. лінгв. ун-ту. - Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. 2003. Вип. 8. С. 32-35.
60. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія. 2-е вид., випр. і доп. К.: Логос, 2004. 284 с.
61. Гончарова Н.В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. / Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2002. 182 с.
62. Голышева В.Г. Семантическая структура образных сравнений (на материале романов Г.Грина) // Семантика слова и предложения в английском языке: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1980. С. 3-11.
63. Голышева В.Г. Текстообразующие функции компаративных тропов // Текст и его компоненты как объект комплексного анализа: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1986. С. 16-23.
64. Горозия В.Е. Отчужденный мир и проблема социализации человека (философский, социоло-психологический анализ) // Отчуждение человека в перспективе глобализации мира: Сб. философских статей. СПб: Изд-во Петрополис”, 2001. Вып. І. С. 68-88.
65. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни: Пер. с англ. М.: КАНОН-пресс-Ц”, Кучково поле”, 2000. 304 с.
66. Греймас А.-Ж. Структурная семантика: Поиск метода: Пер. с фр. М.: Академический Проект, 2004. 368 с.
67. Грин Г. Путешествия без карты: Пер. с англ. / Сост. О.А.Алякринский. - М.: Прогресс, 1989. - 456 с.
68. Гришаева Л.И. Чужое” как часть своего” в межкультурной коммуникации // Реальность, язык и сознание: Междунар. межвуз. сб. науч. тр. / Ред. Т.А.Фесенко. - Тамбов: изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2005. - Вып. 3. - С. 186-194.
69. Гуменюк О.Є. Я у психоаналітичній теорії Зигмунда Фройда: Лекція. Тернопіль: Економічна думка, 2003. 34 с.
70. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 186 с.
71. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 299 с.
72. Гуреев В.А. Проблема субъективности в когнитивной лингвистике // Вопросы языкознания. 2005. №2. С. 3-9.
73. Гуслистая Н.А. Негативная этическая оценка: способы представления поступка Другого // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - Серія Філологія. 2004. №627, Вип. 40. С. 38-40.
74. Даулетова В.А. Языковая личность и Я” (на материале политических автобиографий) // Языки и транснациональные проблемы: Материалы І междунар. науч. конф. Т. ІІ / Отв. ред. Т.А.Фесенко. М.; Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2004. С. 199-205.
75. Делез Ж. Мишель Турнье и мир без Другого // Комментарии. 1996. №10. С. 80-97.
76. Демецька В.В. Свій чужий” простір у політичному дискурсі: кроскультурний аналіз // Наукові записки Луганськ. нац. пед. ун-ту. - Серія Філологічні науки. Луганськ: Альма-матер”, 2004. Вип. 5, Т. 1. С. 115-123.
77. Димитренко Л.В. Когнитивные и лингвистические особенности поэтического образа (на материале американской поэзии ХХ века): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Херсон, 2000. 232 с.
78. Долуханов П. Чуждый”, чужой” и археология // Чужое: опыты преодоления. Очерки из истории культуры Средиземноморья. М.: Алетейа, 1999. С. 344-359.
79. Дроздова С.А. Оппозиция Свой Чужой” в общественно-политическом тексте (на материале русскоязычных СМИ) // Наукові записки Луганськ. нац. пед. ун-ту. Серія Філологічні науки. Луганськ: Альма-матер”, 2004. Вип. 5, Т. 1. С. 124-133.
80. Дяченко В.В. Поетика іншого” в сучасних варіантах сюжету про Беовульфа: Магістерська робота / Київськ. нац. лінгв. ун-т. К., 2006. 80 с.
81. Ермоленко С.Я. Стилистический компонент в семантике синтаксических единиц: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языковедения им. А.А. Потебни АНУССР, 1983. 48 с.
82. Єсипович К.П. Образ чарівного” у французькій народній казці (лінгвокогнітивний аспект): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2006.