ІДІОМАТИЧНИЙ ПРОСТІР “HOMO SOCIALIS” У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Фещенко Юлія Іванівна

УДК 811.111'373.72

ІДІОМАТИЧНИЙ ПРОСТІР HOMO SOCIALIS”
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ
ТА КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Левицький Андрій Едуардович

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ ..

5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІДІОМАТИЧНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ...

13

1.1. Проблеми дослідження ідіоматики в сучасній лінгвістиці ......

15

1.1.1. Підходи до визначення ідіом ....

16

1.1.2. Диференційні ознаки ідіом ...

20

1.1.3. Типи ідіоматичних модифікацій ......

30

1.2. Ідіоматичний простір як спосіб систематизації ідіом ..

33

1.2.1. Поняття ідіоматичного простору .

35

1.2.2. Антропоцентричне підґрунтя будови ідіоматичного простору homo socialis” у сучасній англійській мові ...

37

1.3. Структура ідіоматичного простору homo socialis” у сучасній англійській мові ...

38

1.3.1. Ієрархічна організація ідіоматичного простору homo socialis” у сучасній англійській мові ......

39

1.3.2. Когнітивні основи породження англомовних ідіом на позначення людини ...

44

1.3.3. Методика проведення аналізу ідіоматичного простору homo socialis” у сучасній англійській мові ...

51

Висновки до першого розділу

53

РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ІДІОМАТИЧНОГО ПРОСТОРУ HOMO SOCIALIS” У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ .

55

2.1. Концептуальна модель ідіоматичного простору homo socialis”

55

2.2. Семантичні особливості мовного представлення концептів ідіоматичного простору homo socialis”

60

2.2.1. Мегаконцепт ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА .

60

2.2.2. Мезоконцепт СОЦІОБІОЛОГІЧНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ ..

61

2.2.2.1. Макроконцепт ВІК

62

2.2.2.2. Макроконцепт СТАТЬ ......

63

2.2.2.3. Макроконцепт ЗДОРОВ’Я

65

2.2.3. Мезоконцепт ЗОВНІШНІ ПРОЯВИ ......

67

2.2.3.1. Макроконцепт ЗОВНІШНІСТЬ ....

68

2.2.3.2. Макроконцепт ПОВЕДІНКА

73

2.2.4. Мезоконцепт ВНУТРІШНІЙ СВІТ

79

2.2.4.1. Макроконцепт ТЕМПЕРАМЕНТ .

79

2.2.4.2. Макроконцепт ХАРАКТЕР .

84

2.2.4.3. Макроконцепт ІНТЕЛЕКТ

101

2.2.4.4. Макроконцепт ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ......

104

2.2.5. Мезоконцепт СУСПІЛЬНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ .

112

2.2.5.1. Макроконцепт ПРОФЕСІЯ ...

113

2.2.5.2. Макроконцепт ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ

115

2.2.5.3. Макроконцепт ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД ..

117

2.2.5.4. Макроконцепт НАЦІОНАЛЬНІСТЬ .....

119

2.2.5.5. Макроконцепт МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ .

121

Висновки до другого розділу .

134

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОЦЕНТРИЧНИХ ІДІОМ ЯК КОМПОНЕНТІВ ІДІОМАТИЧНОГО ПРОСТОРУ HOMO SOCIALIS” У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ......

137

3.1. Лінгвокогнітивні основи процесу комунікації ......

138

3.2. Особливості функціонування ідіом на позначення людини у сучасних англомовних художніх творах .

140

3.2.1. Прагматичні функції англомовних ідіом на позначення людини .

141

3.2.1.1. Вираження позитивної авторської оцінки .

142

3.2.1.2. Вираження негативної авторської оцінки ......

149

3.2.1.3. Створення ефекту несподіванки .

153

3.2.1.4. Посилення перлокутивного ефекту використання стилістичних фігур

154

3.2.2. Текстотвірні функції англомовних ідіом на позначення людини .

156

3.2.2.1. Фокусування уваги читача ......

156

3.2.2.2. Компресія ......

157

3.2.2.3. Редуплікація ......

159

3.2.2.4. Контекстуальна асиміляція .

160

3.3. Роль компонентів англомовного ідіоматичного простору homo socialis” у реалізації комунікативних стратегій ......

164

3.3.1. Ідіоми як засіб мовного втілення емотивної стратегії .....

168

3.3.2. Використання ідіом у побудові конфронтативної стратегії

173

3.3.3. Роль ідіом в реалізації кооперативної стратегії

180

Висновки до третього розділу

186

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...

195

ВСТУП

Проблема людського фактору в мові та мовленні вже багато років привертає увагу вчених [16; 24; 36; 49; 93] і продовжує бути актуальною завдяки антропоцентричному спрямуванню лінгвістичної науки [99; 131; 182; 186]. Відображення людиною оточуючого світу, її ставлення до реальності отримує яскраве вираження в мовних одиницях емоційно-оцінного забарвлення, зокрема в ідіомах. Сучасний стан вивчення ідіоматичної системи англійської мови визначається розквітом когнітивної науки, яка дала поштовх для нового ракурсу дослідження ідіом. Вітчизняні та зарубіжні вчені займаються вивченням механізмів породження мовних одиниць, зокрема ідіом, та когнітивних аспектів їхнього формування та функціонування [89; 186; 195; 249; 256], зв’язку внутрішньої форми й семантики цих одиниць [46; 50; 205], реконструкції ментальних структур (фреймів, гештальтів, сценаріїв), які лежать в основі ідіоматичних засобів [28; 101; 212; 225; 233]. Особливу увагу дослідників привертають ідіоми, які відображають різні сфери життя людини [11; 106], позначають її окремі властивості [18; 23; 53; 145; 191], а також поведінку [119], стосунки з оточуючими [72].
Сучасний розвиток цивілізації, освіти, науки, технологій, зростаюча залежність людини від суспільства, колективу, в якому вона живе зумовлює необхідність додаткового вивчення ідіом на позначення людини як соціальної істоти, розкриття значущості її індивідуальних рис як особистості. Для всебічного аналізу семантики таких ідіом, окрім вивчення словникових дефініцій, обов’язковим є врахування функцій, які вони виконують у висловленні, а також їхньої ролі в реалізації комунікативних стратегій і тактик. Низка лінгвістичних розвідок присвячена дослідженню таких питань, як текстова значущість фразеологічних одиниць [129], комунікативний аспект значення ідіом [128], роль ідіом у створенні прагматики художнього тексту [44], комунікативно-прагматичні характеристики фразеологізмів [94], функції модифікацій фразеологізмів у тексті [155]. Проте складність феномену людини потребує комплексного дослідження ідіом на позначення різних аспектів її буття: біологічних особливостей суб’єкта, його внутрішніх ознак і зовнішніх виявів, індивідуальної та суспільної діяльності. Реферована дисертація є комплексним дослідженням, в якому систематизовані ідіоми на позначення людини як соціальної істоти, що об’єднані в межах ідіоматичного простору homo socialis” сучасної англійської мови. Нomo socialis це індивід, який живе й діє в суспільстві, дотримується існуючих морально-етичних норм і встановлених правил поведінки й бере участь у їх формуванні та зміні.
Вибір лінгвокогнітивного і комунікативного аспектів вивчення ідіом на позначення людини зумовлений тенденціями розвитку сучасної лінгвістичної думки, однією з яких є когнітивний напрям вивчення мовних явищ [65; 67; 98; 233; 248], зокрема засобів ідіоматики [152; 204; 230; 231; 239]. Комунікативний ракурс проведення дослідження спрямований на виявлення стратегій і тактик мовленнєвої поведінки комунікантів [22; 76; 183] та на роль мовних одиниць, у тому числі й ідіом, в їхній реалізації [193].
Актуальність теми дисертації випливає із загального антропоцентричного характеру сучасної лінгвістичної науки й зумовлена спрямованістю дослідження на розв’язання проблеми моделювання вербалізованих знань, що об’єктивовані в ідіоматиці сучасної англійської мови, зокрема тих її одиниць, які позначають людину як соціальну істоту. Науковий пошук пов’язаний з такими актуальними проблемами сучасної лінгвістики, як вивчення номінативної діяльності людини, особливостей функціонування ідіом у різних видах художнього мовлення та модифікацій ідіом відповідно до інформативної значущості повідомлення й умов комунікації.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано у рамках колективної наукової теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету Основні категорії стилістики і лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження”. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України № 0106U002115 Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 30 січня 2005 року).
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей номінації людини (рис її характеру, зовнішності, станів, поведінки, дій) засобами ідіоматики сучасної англійської мови, а також функціональних і комунікативних аспектів використання таких одиниць у сучасній англомовній художній прозі. Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких завдань:
уточнити визначення ідіоми на основі аналізу різних підходів до її диференціації;
визначити поняття ідіоматичного простору homo socialis” та виявити особливості його складу в сучасній англійській мові;
виокремити типи ментальних структур, які організують ідіоми на позначення людини в сучасній англійській мові шляхом побудови міжфреймової мережі ідіоматичного простору homo socialis”;
виділити групи ідіом сучасної англійської мови, що вербалізують основні концепти, на яких ґрунтується номінація людини;
розкрити взаємодію виокремлених концептів та побудувати концептуальну ієрархію ідіоматичного простору homo socialis” на матеріалі сучасної англійської мови;
з’ясувати особливості функціонування ідіом на позначення людини в сучасній англомовній художній прозі;
виявити роль виокремлених ідіом в реалізації комунікативних стратегій і тактик у сучасній англомовній художній прозі.
Об’єктом дослідження є ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини, її ознак, станів та дій.
Предметом вивчення лінгвокогнітивні та комунікативно-функціональні особливості ідіом сучасної англійської мови на позначення людини та її властивостей.
Матеріалом дисертації слугували дванадцять словників фразеологічних одиниць сучасної англійської мови та 13 творів художньої прози американських і британських письменників ХХІ століття загальним обсягом 4915 сторінок, із яких шляхом суцільної вибірки було відібрано 3163 ідіоми на позначення людини.
Методи зумовлені метою та завданнями роботи. Для представлення когнітивної моделі ідіоматичного простору homo socialis” залучалася методика фреймового моделювання (у термінах С.А.Жаботинської). Метод компонентного аналізу було використано для виділення компонентів значення ідіом на позначення людини як соціальної істоти. Метод фразеологічної ідентифікації застосовувався для формування корпусу досліджуваних ідіоматичних одиниць. Виділення концептів, які представляють різні ділянки ідіоматичного простору homo socialis”, здійснювалося на підставі аналізу словникових дефініцій. Кількісний аналіз ідіом на позначення людини як соціальної істоти дозволив порівняти ідіоматичне втілення виокремлених концептів. Для виявлення функцій досліджуваних ідіом у сучасній англомовній художній прозі використовувався метод функціонального аналізу. Застосування методу контекстуального аналізу дозволило описати текстові фрагменти, де вживалися ідіоми на позначення людини.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше систематизовано ідіоми на позначення людини в межах ідіоматичного простору homo socialis” у сучасній англійській мові; уточнено набір концептів, які відображені в ідіомах і стосуються позначення різних сфер життя людини; виявлено функції ідіом на позначення людини в сучасній англомовній художній прозі; виокремлено комунікативні стратегії й тактики, у реалізації яких беруть участь ідіоми антропоцентричного спрямування.
Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що її результати та висновки роблять внесок у розвиток когнітивної лінгвістики, зокрема фреймової семантики завдяки виявленню глибинних метафоричних і метонімічних процесів, які є основою породження ідіом на позначення людини. Лінгвокогнітивний підхід до вивчення ідіоматичних засобів сучасної англійської мови дозволив виявити структури представлення знань, які є базою для досліджуваних одиниць, що є внеском у розвиток фразеологічної семантики. Крім того, нтерпретація ідіом як комунікативних ходів, які забезпечують реалізацію тактик та стратегій міжособистісного спілкування, сприяє розвитку теорії комунікації. У дисертації проведено поглиблене дослідження ідіом, які є емоційно-експресивними засобами сучасної англійської мови, тому результати реферованої роботи важливі для розвитку емотіології.
Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю їхнього використання в науково-дослідницькій роботі, у навчальному процесі, а саме, в курсах з лексикології (розділи Семасіологія”, Ономасіологія”, Фразеологія”) та стилістики англійської мови (розділ Стилістична лексикологія”), у спецкурсах з когнітивної семантики, теорії комунікації, емотіології, а також у лексикографічній практиці.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася на чотирьох міжнародних наукових конференціях: Мова і культура” (Київ, 2004), Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), Слов’янська та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан та перспективи” (Житомир, 2005), до 75-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського (Київ, 2006); національному з’їзді Communication in this Global Age: Celebrating Ten Years of Development and Success” (Київ, 2005); міжвузівській конференції Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006); регіональній науково-практичній конференції Актуальні проблеми германського мовознавства та методики навчання іноземних мов і літератури” (Чернігів, 2003) та трьох науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету: Мова, освіта, культура в контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), Лінгвістична наука і освіта в європейському вимірі” (Київ, 2005), Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики в контексті євроінтеграції” (Київ, 2006).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені в 6 одноосібних статтях автора, 5 з яких опубліковані в наукових фахових виданнях України (2,6 др. арк.), а також у 2 тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій 3,5 др. арк.
Положення, що виносяться на захист:
1. Фразеологічні одиниці на позначення людини як соціальної істоти об’єднуються в межах ідіоматичного простору homo socialis” сукупності взаємопов’язаних концептів різного рівня абстракції, об’єднаних подібними категоріальними ознаками та актуалізованих ідіоматичними засобами мови. Ідіомою є стійкий комплекс, представлений словом, словосполученням чи реченням з цілком або частково переосмисленим значенням компонентів, що має емоційне забарвлення.
2. Основу ідіоматичного простору homo socialis” складають ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини, які актуалізують 30 концептів різного ступеня абстракції. Концепти, виділені за допомогою семантичного аналізу ідіом сучасної англійської мови, є взаємопов’язаними й утворюють ієрархію ідіоматичного простору homo socialis” з вершинним мегаконцептом ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА, якому підпорядковуються мезоконцепти СОЦІОБІОЛОГІЧНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ, ЗОВНІШНІСТЬ, ВНУТРІШНІЙ СВІТ та СУСПІЛЬНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ. Кожен мезоконцепт включає низку макроконцептів та катаконцептів.
3. Інформація в межах вербалізованого ідіоматичного простору homo socialis” є впорядкованою. Її організують чотири типи фреймів: предметноцентричний, акціональний, партонімічний (посесивний) та асоціативний (компаративний). Кожна з цих структур представлення знань упорядковує частину інформації, пов’язаної з людиною як істотою соціальною: предметноцентричний фрейм організує знання про якості, властивості, ознаки та стани людини; акціональний про її дії, вчинки, поведінку; партонімічний фрейм відображає відношення власника й приналежного, асоціативний подібність або тотожність ознак індивіда властивостям іншого суб’єкта/об’єкта. Перелічені типи фреймів утворюють міжфреймову мережу.
4. Складники ідіоматичного простору homo socialis” виконують два види функцій в сучасній англомовній художній прозі: прагматичні та текстотвірні. Перші включають функції вираження позитивної та негативної авторської оцінки, посилення перлокутивного ефекту стилістичних фігур та створення ефекту несподіванки; останні фокусування уваги читача, контекстуальної асиміляції, компресії тексту й інформації та редуплікації.
5. Ідіоми на позначення людини як соціальної істоти являють собою комунікативні ходи, тобто мінімальні значущі елементи, що розвивають спілкування та реалізують низку тактик, які складають три основні комунікативні стратегії (емотивну, конфронтативну та кооперативну). Емотивну стратегію реалізують тактики інтенсифікації оцінки, приведення адресата у відповідний емоційний стан та емоційної розрядки адресанта. До тактик, які реалізують конфронтативну стратегію, належать, наприклад, тактика навіювання, скарги, негативної оцінки дій, засудження, образи, погрози тощо. Кооперативну стратегію реалізують тактики поради, прохання, переконання, позитивної оцінки дій, попередження про наслідки та ін.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 222 сторінки (текст дисертації становить 193 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, лексикографічних джерел та джерел ілюстративного м

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фразеологічна система сучасної англійської мови складається з двох зон: ядерної зони ідіоматики та периферійної зони фразеоматики. До ядерної зони належать одиниці з наступними параметрами фразеологічності: стійкість, ідіоматичність і відтворюваність. Стійкість одиниць може виявлятися у структурній сталості, тобто наявності строго фіксованої будови; незмінності компонентного складу, тобто неможливості заміни однієї лексеми на іншу; смисловій стабільності стійкості семантичної трансформації складників одиниці. Ідіоматичність це семантична трансформація, якої зазнають компоненти у складі одиниці, що призводить до зміни її значення в цілому. Відтворюваність це здатність одиниць функціонувати у мовленні у вигляді готових сполук, які не потребують створення в кожній новій ситуації спілкування. Зону ідіоматики представляють такі одиниці, як ідіоми, паремії, прагматичні ідіоми та ідіофразеоматизми. Ідіомою є стійкий мовний комплекс, представлений словом, словосполученням або реченням з цілком або частково переосмисленим значенням компонентів, що має емоційне забарвлення. До периферійної зони фразеоматики належать одиниці з недостатньою вираженістю або відсутністю одного з перелічених параметрів: крилаті вислови, фрагменти цитат, однослівні ідіоми, ідіоми-словоформи та компаративні ідіоми. У межах периферійної зони відбуваються процеси фразеологізації, внаслідок якої деякі одиниці доповнюють відсутні параметри і переходять до певних класів ідіом.
Концептуальний простір це структура певного кола концептів у свідомості визначеної мовної спільноти, загальні універсальні категорії. Вербалізована частина концептуального простору являє собою номінативний простір структуру, представлену мовними одиницями різних видів, які відображають частину інформації, закладеної в концептах. Ідіоми сучасної англійської мови, які називають, характеризують або кваліфікують людину, її стан та дії формують ідіоматичний простір homo socialis” сукупність взаємопов’язаних концептів різного рівня абстракції, об’єднаних подібними категоріальними ознаками та актуалізованих ідіоматичними засобами мови. Одиниці, виділені шляхом суцільної вибірки з фразеологічних словників сучасної англійської мови вербалізують тридцять концептів, які містять інформацію про людину та її місце в суспільстві. Вербалізовані концепти різняться за ступенем абстракції і формують ієрархію досліджуваного ідіоматичного простору, що має вигляд піраміди. Вершиною є мегаконцепт концепт найвищого ступеня абстракції, що акумулює інформацію концептів нижчих рівнів. Йому підпорядковуються мезоконцепти концепти високого ступеня абстракції, які є базовими для реалізації інших типів концептів та займають проміжну позицію між ними. Мезоконцепти, у свою чергу, розкладаються на макроконцепти концепти помірно високого ступеня абстракції, що характеризуються високим рівнем узагальнення. Макроконцепти включають у себе катаконцепти концепти недостатньо високого ступеня абстракції, найбільш конкретного типу.
У межах ідіоматичного простору homo socialis” мегаконцепту ЛЮДИНА СОЦІАЛЬНА підпорядковуються чотири мезоконцепти СОЦІОБІОЛОГІЧНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ, ЗОВНІШНІ ПРОЯВИ, ВНУТРІШНІЙ СВІТ, СУСПІЛЬНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ. Кожен з мезоконцептів розкладається на макроконцепти: СОЦІОБІОЛОГІЧНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ включає ВІК, СТАТЬ, ЗДОРОВ’Я; ЗОВНІШНІ ПРОЯВИ макроконцепти ЗОВНІШНІСТЬ, ПОВЕДІНКА; мезоконцепт ВНУТРІШНІЙ СВІТ розкладається на макроконцепти ТЕМПЕРАМЕНТ, ХАРАКТЕР, ІНТЕЛЕКТ, ПСИХІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ; а СУСПІЛЬНА ОСНОВА ІСНУВАННЯ відповідно на макроконцепти ПРОФЕСІЯ, ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД, ФІНАНСОВЕ СТАНОВИЩЕ, НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ. Макроконцепт ТЕМПЕРАМЕНТ включає катаконцепти ХОЛЕРИЧНИЙ ТИП, САНГВІНІЧНИЙ ТИП, МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ТИП і ФЛЕГМАТИЧНИЙ ТИП; ХАРАКТЕР катаконцепти МОРАЛЬНІ РИСИ, ВОЛЬОВІ РИСИ, ОЦІНКА; а МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ катаконцепти ОСОБИСТІСНІ, РОМАНТИЧНІ, РОДИННІ та ДІЛОВІ СТОСУНКИ.
Концепти усіх рівнів абстракції структуруються чотирма видами фреймів: предметноцентричним, акціональним, партонімічним та асоціативним, поєднання яких формує міжфреймову мережу. Предметноцентричний фрейм відображає позитивну/негативну характеристику суб’єкта, його окремих рис, що впливає на ставлення суспільства до індивіда, його соціальне становище. Акціональний фрейм представляє оцінку дій і поведінки особистості, що також обумовлює ставлення оточуючих до людини. При цьому ідіоми сучасної англійської мови позначають таку поведінку індивіда, яка викликає нерозуміння (ДИВАК) або страх (ЗЛОЧИНЕЦЬ) інших людей і, як наслідок, їхній осуд. Партонімічний фрейм відображає відношення власника й приналежного і поділяється на три субфрейми: відношення власник/власність, контейнер/уміст, частина/ціле. Причому людина може виступати власником, власністю, контейнером, цілим або ототожнюватися з належною їй частиною тіла або одягу. Експлікація ставлення громади до індивіда та його вчинків відображена також в асоціативному фреймі. При цьому суб’єкт номінації може бути схожим на певний еталон, його окрему ознаку (стійке порівняння) або уподібнюватися йому (метафора). Поєднання зазначених фреймових структур, які пов’язані між собою, утворює інтегративну концептуальну модель ідіоматичного простору homo socialis”.
Серед структур представлення знань основним є предметноцентричний фрейм, на базі якого розгортаються інші типи фреймів. Це підтверджують виведені концептуальні моделі утворення ідіом сучасної англійської мови на позначення людини, її рис та дій. Вони ґрунтуються на співвіднесеності між концептуальною та мовною картинами світу, яка може бути двох типів: симетричною при якій, наприклад, збігаються якості на концептуальному та на мовному рівнях та асиметричною при якій якість на концептуальному рівні може відповідати предмету, кількості, дії, місцеположенню або часоположенню на мовному рівні, а іноді їхньому поєднанню. Компоненти виділених співвідношень відповідають слотам предметноцентричного фрейму: СТІЛЬКИ ТАКОГО ХТОСЬ ДІЄ ТУТ/ЗАРАЗ, кожен з яких бере участь у розгортанні акціонального, партонімічного та асоціативного типів фреймових структур, що організують концепти та ідіоми сучасної англійської мови.
Взаємозв’язок виділених концептів, що на мовному рівні відображається в семантиці ідіом на позначення людини та її рис, доводить важливість ролі кожного концепту в забезпеченні цілісності досліджуваного простору. Вивчення відображення феномену людини як соціальної істоти неможливе без урахування біологічного чинника, тобто її фізіологічних особливостей статі, віку, стану здоров’я, які зумовлюють ставлення до індивіда в певних ситуаціях і сферах життя. Наприклад, ідіоми сучасної англійської мови показують, що у сфері бізнесу, ділових відносин, фізичної сили суспільство є більш вимогливим до чоловіків, а в родинних стосунках, домашніх справах, вихованні дітей до жінок. Незважаючи на низку ідіоматичних засобів, які відображають фемінізацію суспільства, переважна більшість одиниць засвідчує, що чоловік залишається уособленням сили, мужності, лідерства, а жінка символом краси, любові, ніжності, материнства. На ставлення оточуючих також впливає вік і стан здоров’я особи. Ідіоми демонструють, що погляд зрілої або літньої людини скоріше візьмуть до уваги, сприймуть серйозно, ніж думку юнака, зважаючи на життєвий досвід першої. Хвора людина може викликати подвійні почуття: жаль, співчуття або зневагу через її неспроможність працювати й приносити прибуток.
Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що внутрішній світ людини (її темперамент, характер, розум, емоції та почуття) є чи не найважливішим чинником, який формує людину як соціальну істоту, оскільки він впливає на самореалізацію особистості, на знаходження нею свого місця в соціумі, на поведінку й стосунки з оточуючими, що зумовлює позитивну або негативну оцінку індивіда з їхнього боку. Ідіоми доводять, що внутрішні характеристики людини впливають на її суспільні відносини, а саме, на особистісні, романтичні, родинні та ділові стосунки та на зовнішні прояви, які крім поведінки включають зовнішній вигляд особи. Він є візитною карткою індивіда, на яку в першу чергу звертають увагу оточуючі та на основі якої вони складають перше враження від людини, оцінюють її. Концепти складники ідіоматичного простору homo socialis”, відображені в ідіомах сучасної англійської мови, певним чином впливають або є результатом соціального статусу особистості. Наприклад, одна й та сама ідіома позначає вік людини й при цьому вказує на її життєвий досвід, поважне або зневажливе ставлення до неї з боку суспільства; ідіоматичні засоби на позначення особливостей темпераменту, характеру індивіда, його інтелектуальних здібностей одночасно містять інформацію про рівень матеріального добробуту. Соціальний статус особистості, її фінансове становище, приналежність до тієї або іншої національності впливає на її поведінку, характер суспільних відносин, зовнішній вигляд. Людина як соціальна істота є поєднанням фізичного й духовного, біологічного й суспільного начал, кожне з яких у конкретній ситуації дає підстави для позитивної або негативної оцінки індивіда.
Ідіоми на позначення людини як соціальної істоти є ефективним засобом досягнення прагматичної мети, поставленої адресантом повідомлення, яка може полягати в зміні або збереженні емоційного стану, поглядів, переконань тощо читача/слухача. Особливості функціонування компонентів досліджуваного простору homo socialis” в сучасній англомовній художній прозі проявляються у виконанні ідіомами двох видів функцій: 1) прагматичних, що включають вираження позитивної та негативної авторської оцінки, створення ефекту несподіванки й посилення перлокутивного ефекту стилістичних фігур; 2) текстотвірних, до яких відносяться функції фокусування уваги читача, компресії тексту й інформації, редуплікації та контекстуальної асиміляції. Характерною особливістю вживання ідіом у мовленні є поліфункціональність, яка забезпечує посилення перлокутивного ефекту повідомлення та сприяє досягненню письменником поставленої прагматичної мети. Ідіоми, що позначають людину, її риси та дії, є ефективним засобом вираження авторської оцінки і зустрічаються у всіх типах викладу: в авторському мовленні, у діалогічному й у внутрішньому мовленні персонажів та у невласне-прямому мовленні. Причому оцінка дійсності автором, персонажем чи оповідачем може збігатися або розходитися.
У сучасній англомовній художній прозі ідіоми на позначення людини вживаються як узуально, так й оказіонально. В останньому випадку вони зазнають семантичних та/або структурних модифікацій під впливом мовного оточення ідіоми, ситуації спілкування або індивідуальних та соціальних особливостей комунікантів. Серед семантичних модифікацій виділяємо пристосування до контексту одного або кількох компонентів ідіоми та одночасну актуалізацію фразеологічного і прямого значення ідіоми. Структурні модифікації ідіом включають такі види: субституція (заміна одного або кількох компонентів ідіоми іншою лексемою або лексемами), експансія (розширення компонентного складу ідіоми) та редукція (скорочення компонентного складу). Оказіональні зміни у значенні та/або формі ідіом сприяють здійсненню адресантом впливу на адресата, досягненню ним поставленої прагматичної мети висловлення.
Вжиті в мовленні, компоненти досліджуваного ідіоматичного простору є комунікативними ходами, що є складовими тактик, які беруть участь у реалізації трьох основних комунікативних стратегій міжособистісного спілкування: емотивній, конфронтативній та кооперативній. Використання ідіом в процесі комунікації пояснюється їхньою високою експресивністю, емотивністю й оцінністю, тобто здатністю впливати на емоційну сферу адресата, що є важливим чинником досягнення ефективності стратегічної установки адресанта.
Ідіоми сучасної англійської мови на позначення людини, її рис та дій виступають комунікативними ходами, які на мовному рівні реалізують такі тактики емотивної стратегії, як приведення адресата у відповідний емоційний стан, емоційної розрядки адресанта та інтенсифікації оцінки. Першочерговою метою таких ідіом є вплив на чуттєву сферу адресата для зміни або збереження його почуттів, емоційного стану. Ходи, здійснювані антропоцентричними ідіомами, втілюють комунікативні тактики образи, обурення, заперечення, провокування, погрози, присоромлення, емоційного тиску, навіювання, скарги, негативної оцінки і засудження дій, які є властивими для конфронтативної стратегії міжособистісного спілкування. Вони спрямовані завдати опоненту моральної шкоди. Окрім цього, ідіоми на позначення людини як соціальної істоти є складниками комунікативних тактик аргументації, поради (настанови), співчуття, прохання, переконання, виправдання, попередження про наслідки, позитивної і негативної оцінки, скарги, засудження дій, які реалізують кооперативну стратегію. Дослідження особливостей функціонування ідіом сучасної англійської мови на позначення людини показало, що три комунікативні тактики (скарги, негативної оцінки і засудження дій) виявилися спільними для двох останніх стратегій і, залежно від контексту, ситуації спілкування та вжитої ідіоми, можуть реалізовувати кожну з них.
Подальші перспективи дослідження передбачають вивчення функціонування компонентів ідіоматичного простору homo socialis” на матеріалі ширшого в жанровому плані спектру англомовних текстів, детальніший аналіз оказіонального вживання ідіом на позначення людини та їхньої ролі у створенні ідіостилю певних письменників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алефиренко Н.Ф. Протовербальное порождение культурных концептов и их фразеологическая репрезентация // Филологические науки. 2002. №5. С. 72-81.
2. Альбрехт Ф.Б. Проблема определения и описания единиц зоны лексико-фразеологической переходности // Филологические науки. 2001. №3. С. 66-73.
3. Ананко Т. Конфліктна комунікативна поведінка в корпоративному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. Вип. 14. Кн. 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 7-11.
4. Анисимова Е.В. Об объекте фразеологии с лингводидактической точки зрения // Актуальные проблемы в исследовании германских языков (когнитивный аспект изучения лексикона). Сборник научных трудов / Под ред. С.М.Прокопьевой. М.: Компания Спутник +, 2001. С. 4-8.
5. Антипенко Л.А. Формирование концептов непредметных сущностей: потенциальные схемы и социальное регулирование // Материалы V Междунар. конф. Язык и культура”. Ч.2. Культурологический компонент языка. К.: Collegium, 1997. С. 7-8.
6. Арсентьева Е.Ф. Фразеология и экспрессивность // Фразеология и культура: Материалы международной конференции. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 1997. С. 7-11.
7. Арутюнова Н.Д. Речевой акт // Лингвистический энциклопедический словарь. М: Большая Советская Энциклопедия, 1990. С. 412-413.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
9. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Вступительная статья // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 3-43.
10. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории к структуре текста. Антология. М.: Academia, 1997. С. 267-279.
11. Бабій О.І. Фразеологічні одиниці на позначення емотивно-чуттєвої сфери людини (на матеріалі англійської мови) // Сучасні дослідження з іноземної філології. Збірник наукових статей / Відп. ред. Фабіан М.П. Ужгород: Ліра, 2003. С. 229-233.
12. Бабушкин А.П. Концепты разных типов в лексике и фразеологии и методика их выявления // Методологические проблемы когнитивной лингвистики / Под ред. И.А.Стернина. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2001. С. 52-57.
13. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1996. 104 с.
14. Банина Е.Н. К вопросу об оценочном компоненте значения метафоры // Вопросы романо-германской филологии. Сборник научных трудов. Киров: Изд-во ВГПУ, 2000. С. 19-21.
15. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 175 с.
16. Бацевич Ф.С. Антропоцентризм як один із способів вияву людського фактору в мові // Культура мови і культура в мові: Зб. наук. праць / відп. ред. Т.І.Панько. К.: НМК ВО, 1991. С. 81-86.
17. Башмакова И.С. Когнитивная сущность антропонима в составе идиомы // Когнитивные аспекты языкового значения: Межвузовский сборник научных трудов. Иркутск: ИГЛУ, 1997. С. 52-61.
18. Беженарь И.С. Фразеологическая номинация возраста в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1994. 158 с.
19. Белая Е.Н. Идиоматика и наивная картина мира // Материалы Всероссийской научной конференции: Язык, человек, картина мира / Под ред. М.П.Одинцовой. Ч.ІІ. Омск: Омский гос. ун-т, 2000. С. 6-11.
20. Белецкий А.А. Система и несистема в естественном языке // Структурная математическая лингвистика. К.: Изд-во Киев. гос. ун-та. Вып.2. 1974. С. 20-31.
21. Белецкий А.А. Семантические корреляции (опыт суммарного обзора на материале лексики современного русского языка) // Математическая лингвистика. К.: Изд-во Киев. гос. ун-та. Вып.1. 1973. С. 5-13.
22. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Вип. 10. К.: Київський нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, 2004. С. 11-16.
23. Белоусова А.С. Концепт ”характер” и его языковое представление (к задаче построения ”Русского идеографического словаря”) // Х Международная конференция по функциональной лингвистике. ”Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”. Сборник научных докладов. Симферополь: СГУ, 2003. С. 34-35.
24. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Наука, 1974. 447 с.
25. Берестнев Г.И. Самосознание личности в аспекте языка // Вопросы языкознания. 2001. №1. С. 60-84.
26. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний та гендерний аспекти. Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.04/ Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 39 с.
27. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2000. 123 с.
28. Болдырев Н.Н. Структура и принципы формирования оценочных категорий // С любовью к языку: Сб. науч. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. Москва-Воронеж: ИЯ РАН, ВГУ, 2002. С. 103-114.
29. Болдырев Н.Н., Бабина Л.В. Вторичная репрезентация как особый тип представления значений в языке // Филологические науки. 2001. №4. С. 79-86.
30. Борисов О.О. Мовні засоби вираження емоційного концепту страх: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ Донецький національний ун-т. Донецьк, 2005. 20 с.
31. Будянская О.О., Мягкова Е.Ю. Сопоставление средств описания эмоций в английском и русском языках (на примере страха) // http://www.courier.com.ru/homo/ho0505bagdasarova.htm
32. Вежбицка А. Речевые акты: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике: Вып.16. Лингвистическая прагматика / Общ. ред. Е.В.Падучева. М.: Прогресс, 1985. С. 251-276.
33. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
34. Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представление в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 55-76.
35. Гаврись В.И. К вопросу о первичном и вторичном фразообразовательных процессах // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. 1980. Вып. 164. С. 355-377.
36. Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Луцьк, 2000. 197 с.
37. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови). К.: КДЛУ, 2000. 256 с.
38. Гамзюк М.В. Номінативні властивості фразеологічних одиниць сучасної німецької мови // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. Філологія. Том 3, №2. 2000. К.: КДЛУ. С. 54-60.
39. Гамзюк М.В. Утворення емотивності фразеологічних одиниць на базі висловлювань, що описують емоціогенні ситуації // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. Вип. 1 / Під ред. Н.М.Корбозерова. К.: КНУ, 2002. С. 32-36.
40. Гилева А.В. Оценочные стратегии в языке британской качественной и массовой прессы: Автореф дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ Московс. ордена Дружбы народов гос. лингв. ун-т. М., 2005. 26 с.
41. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современного английского языка прозы): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 223 с.
42. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 276-303.
43. Грайс Г.П. Логика и речевое общение: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике: Вып. 16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 217-238.
44. Грицутенко В.И. Кокни и фразеология как средства создания сатирической прагматики художественного текста (на материале Неприятных пьес” Б.Шоу и их украинских переводов): Дис. канд. филол. наук: 10.02.02, 10.02.04. К., 1980. 184 с.
45. Грозян Н.Ф. Фразеологічна мікросистема ”поведінка людини” в українській мові (ідеографічний і аксіологічний аспекти): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01/ Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2003. 20 с.
46. Гук І.А. Когнитивный подход к исследованию фразеологии в работах американских авторов // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. статей за матеріалами 111-ї міжнар. наук. конф. У 2ч. Ч.1. Черкаси: Брама, 2003. С. 12-18.
47. Гук І.А. Метонімія як засіб утворення фразеологічного значення: досвід концептуального аналізу // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Вип. №609. Проблеми перекладознавства, комунікативної та когнітивної лінгвістики. Харків: Константа, 2003. С. 143-145.
48. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. 2-е изд. М.: Прогресс, 2000. 398 с.
49. Гусар М.В. Лінгвокогнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти приватних газетних оголошень (на матеріалі сучасної британської періодики): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2004. 230 с.
50. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
51. Дем’яненко Н.Б. До проблеми дослідження внутрішньої форми фразеологічних одиниць (на матеріалі польської мови) // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Вип. 14. Кн. 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 104-108.
52. Дем’яненко Н.Б. Дослідження семантичної структури лексико-фразеологічного поля ментальної характеристики у польській мові // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Вип. 11. Кн. 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 117-120.
53. Дем’яненко Н.Б. Польські фразеологічні одиниці на позначення ментальних властивостей людини: структурно-семантичні та формально-граматичні характеристики: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03. К., 2003. 196 с.
54. Дем’яненко Н.Б. Структурно-семантична характеристика фразеологізмів на позначення ментальних якостей людини (на матеріалі польської мови) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. Том 4. №2. 2001. К. С. 98-104.
55. Денисенко С.Н. Питання образності в сучасних фразеологічних дослідженнях // Х Международная конференция по функциональной лингвистике ”Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”. Симферополь: СГУ, 2003. С. 93-94.
56. Денисенко С.Н. Фразообразование в немецком языке. Львов: Выща школа, 1988. 197 с.
57. Диброва Е.И. Объект и аспекты фразеологии // Лексикология и фразеология: новый взгляд. Раздел ”Фразеология”. Тезисы 2-й межвуз. конф. М.: МГЗПИ, 1990. С. 25-30.
58. Диброва Е.И. Параметризация фразеологических единиц-словоформ // Фразеография в Машинном фонде русского языка. М.: Наука, 1990. С. 152-160.
59. Дмитрук О.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 2000-2005 років): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ КНУ ім. Т.Шевченка. К., 2006. 40 с.
60. Добровольский Д.О. Образная составляющая в семантике идиом // Вопросы языкознания. 1996. №1. С. 71-93.
61. Евсеева Н.А. Культура и языковые запреты // Вестник МГУ. Сер. 19, 2000. №2. С. 43-48.
62. Еременко И.А. Паремия как составная часть фразеологии современного русского языка // Вісник Львівського ун-ту. Серія Філологічна. Вип. 24. Мова та її функціонування. Львів: СВІТ”, 1993. С.99-103.
63. Жаботинская С.А. Геометрия смысла: концептуальные модели языка и фрактальные формы // http://www.ksu.ru/cogsci04/cogsci04/science/cogsci04/ 85.doc .
64. Жаботинская С.А. К вопросу о принципах построения концептуальной модели языковой номинации // Имя: слово, словосочетание, предложение, текст (именование на различных уровнях языка): Тематич. сб. науч. тр./ Отв. ред. Д.И.Руденко. К.: КДО, 1993. С. 58-66.
65. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Вип. ІІ. Черкаси: Сіяч”, 1997. С. 3-12.
66. Жаботинская С.А. Концептуальная модель частеречных систем (германские и славянские языки). Черкассы: ЧДУ, 1999. 223 с.
67. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Випуск 11. Черкаси: ЧДУ, 1999. С. 12-24.
68. Жоржолиани Д.А. Некоторые проблемы фразеологической номинации в ономасиологическом аспекте // Фразеологическая номинация в статике и динамике: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1988. Вып. 34. С.5-22.
69. Жуйкова М.В. Типологія ідіом у когнітивно-генетичному аспекті // Мовознавство. №4. 2004. С. 72-80.
70. Золотых Л.Г. Смысловая реализация фразеологического значения в речи // Лингвистические парадигмы: традиции и новации: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 2000. С. 268-273.
71. Зубець Н.О. Мінімальн