Захист від недобросовісної конкуренції (цивільно-правовий аспект) : Защита от недобросовестной конкуренции (гражданско-правовой аспект)

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису

ДЖУРИНСЬКИЙ Олег Олександрович

УДК 347. 776

Захист від недобросовісної конкуренції
(цивільно-правовий аспект)

Спеціальність: 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри цивільного права
Кохановська О.В.

Київ 2010

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................... 3
Розділ 1. Загальна характеристика недобросовісної конкуренції як цивільного правопорушення....................................................................... 12
1.1.Поняття недобросовісної конкуренції та його еволюція................ 12
1.2Акти недобросовісної конкуренції за законодавством України, їх види та класифікація...................................................................................................... 28
Висновки до Розділу І:............................................................................ 64
Розділ 2. Окремі акти недобросовісної конкуренції та засоби цивільно правового захисту.......................................................................................... 72
2.1. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання. 72
2.2. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.......................................... 97
2.3. Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.......................................................................................................................... 114
Висновки до Розділу ІІ.......................................................................... 128
Розділ 3. Відповідальність та система захисту від недобросовісної конкуренції................................................................................................... 134
3.1. Цивільно-правова відповідальність в системі захисту від недобросовісної конкуренції...................................................................................................... 134
3.2. Особливості досудового та позасудового захисту від недобросовісної конкуренції...................................................................................................... 151
3.3. Судовий захист від недобросовісної конкуренції......................... 166
Висновки до Розділу 3:......................................................................... 185
В И С Н О В К И................................................................................. 189
Список використаних джерел.......................................................... 203

ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлюється значенням, що надається в сучасному світі створенню конкурентного середовища, яке б відповідало інтересам учасників ринкових відносин як в окремих державах, так і у світі в цілому. Конкуренція, яка розуміється в широкому розумінні як процес боротьби господарюючих суб’єктів, які приводять до зміни умов звернення тих чи інших продуктів праці у відповідному сегменті ринку є явищем, безумовно, прогресивним, оскільки наявність суперництва свідчить про поступальний розвиток виробництва і прагнення виробників різного роду товарів, робіт і послуг підвищувати якісні та інші параметри своєї продукції. Однак суперництво чи боротьба, яку ведуть між собою учасники ринку в його однорідних сегментах, може набувати і недозволених форм, зокрема, недобросовісної конкуренції, яка виступає антиподом добросовісних з позиції діючого законодавства форм конкурентної боротьби.
З метою формування належних умов для розвитку конкурентного середовища в Україні з самого початку розбудови ринку та ринкових відносин постало завдання створити законодавство, яке забезпечить нагальну потребу у зміні всієї економічної системи, з урахуванням правил ведення бізнесу, прийнятих в усьому цивілізованому світі. Важливими кроками на цьому шляху стало набуття чинності в Україні 25 грудня 1991 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності, підписаної в Парижі 20 березня 1883 р.; відповідне спеціальне законодавство було започатковано прийняттям у 1992р. Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Зміни у ринковому середовищі призвели в подальшому до неодноразового перегляду його положень, а у 1996 р. був прийнятий Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (далі-Закон).
До прийняття нового Цивільного кодексу України (2003 р.), який став найбільш ефективним для вирішення теоретичних і практичних питань захисту від недобросовісної конкуренції, важливі норми у сфері конкуренції містили Закони України «Про природні монополії» (1996 р.); «Про рекламу» (1996 р., в ред.2003 р.); «Про охорону прав на промислові зразки» (1993 р.); «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1993 р.) та ряд інших законів, зокрема, у сфері права інтелектуальної власності і, нарешті, Закон України «Про захист економічної конкуренції» (2001 р.).
Предметна сфера суспільних відносин, які складаються у зв’язку з припиненням недобросовісної конкуренції, вважається однією із найбільш складних як з точки зору її правового опосередкування, так і з позицій правозастосування, ця проблема привертає увагу спеціалістів різних галузей знань, в тому числі і представників юридичної науки. Найбільш складні проблеми захисту від недобросовісної конкуренції є актуальними не лише для України та інших країн з перехідною економікою, але залишається такою для провідних країн світу. Зазначене відноситься, перш за все, до недобросовісних конкурентних дій суб’єктів господарювання з використанням результатів інтелектуальної діяльності і таких, що прирівняні до них засобів індивідуалізації різного призначення, а також до недобросовісної конкуренції у сфері інформаційних відносин, реклами і комерційної таємниці, які безпосередньо пов’язані із загальною проблематикою, що досліджується.
В умовах сучасного розвитку ринкової економіки у глобалізованому світі заповнення прогалин, які мають місце в наукових дослідженнях і законодавстві України у галузі захисту від недобросовісної конкуренції обумовлюють нагальну потребу в дослідженні цієї проблеми на теоретичному і практичному рівні з цивільно-правової точки зору, що має суттєве значення для подальшого розвитку та реформування приватного права України.
Правова проблематика припинення недобросовісної конкуренції займала і продовжує займати увагу дослідників в усьому світі. Потенціал різного роду концепцій і теоретичних конструкцій у вказаній сфері далеко не вичерпаний, чому в тому числі немало сприяють зусилля як законодавця, так і правозастосовних органів.
Серед авторів спеціальних досліджень проблем недобросовісної конкуренції можна назвати вчених як дореволюційного, радянського, так і сучасного періодів: Г.Л.Азоєв, О.В.Безух, Л.Р.Біла, А.М.Варламова, О.О.Городов, Л.Є.Гукасян, І.І.Дахно, В.А.Дозорцев, В.І.Єрьоменко, О.А.Жидков, М.В.Залесська, І.Д.Іванов, А.І.Камінка, Ю.В.Касьянов, В.Я.Коваль, С.М.Кондратовська, Н.М.Корчак, Н.Ю.Круглова, С.А.Кузьміна, І.Т.Нойффер, С.А.Паращук, Н.О.Саніахметова, Ю.І.Свядосц, Л.М.Семенова, Д.І.Серьогін, К.Ю.Тотьєв, І.І.Туйськ, Р.А.Фатхутдинов, Н.Є.Фонарьова, Д.В.Хохлов, Г.Ф.Шершеневич, В.М.Шретер, І.А.Шуміло, А.Ю.Юданов та ряд інших, а також науковців, які вивчали питання права інтелектуальної власності у контексті проблем захисту від недобросовісної конкуренції: Г.О.Андрощук, Ю.Л.Бошицький, Ю.М.Капіца, А.О.Кодинець, І.В.Кривошеїна, В.Є.Макода, Ю.В.Носік, О.П.Сергєєв, Д.І.Серьогін та ін.
Проведений аналіз вказаних робіт дає можливість стверджувати, що ряд висновків зберігають і будуть зберігати надалі своє значення, однак у дослідженнях загальнотеоретичних проблем і конкурентного права, рівно як і в спеціальних роботах, присвячених власне недобросовісній конкуренції, не враховані через хаотичну зміну законодавства ряд важливих питань теоретичного і правозастосовного плану, не приділено належну увагу, Теоретичну основу дисертації становлять праці таких вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, як: Ч.Н.Азімов, І.А.Безклубий, Д.В.Боброва, Т.В.Боднар, В.І.Борисова, М.І.Брагінський, С.М.Братусь, В.В.Вітрянський, О.О.Городов, В.П.Грибанов, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.А.Дозорцев, І.В.Жилінкова, В.І.Жуков, О.С.Іоффе, В.О.Калятін, В.І.Кисіль, В.В.Копейчиков, В.О.Копилов, В.М.Коссак, О.О.Кот, О.В.Кохановська, О.О.Красавчиков, Л.О.Красавчикова, В.М.Крижна, Н.С.Кузнєцова, О.О.Кулініч, І.М.Кучеренко, В.В.Луць, Р.А.Майданик, М.М.Малеїна, О.О.Мережко, Є.В.Петров, О.А.Підопригора, О.О.Піленко, Й.О.Покровський, Ю.Д.Притика, З.В.Ромовська, Н.О.Саніахметова, В.І.Серебровський, М.М.Сібільов, І.В.Спасибо Фатєєва, Р.О.Стефанчук, Є.О.Суханов, Ю.К.Толстой, Р.О.Халфіна, Є.О.Харитонов, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневич, Р.Б.Шишка, В.І.Яроцький В.І. та інших.
При підготовці роботи використовувалися нормативні акти та судова практика різних країн, зокрема, США, Великобританії, Німеччини, Франції, Росії та міжнародно правові акти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 БФ 042 01, номер державної реєстрації 01 06 U 00 66 31).
Мета і завдання дослідження. Враховуючи наявність в Україні ряду нормативних актів, які регулюють відносини у сфері конкурентних відносин, серед яких важливе місце посідає ЦК України, а також нормативних актів, які містять норми, які регулюють окремі питання недобросовісної конкуренції, розвиток в Україні практики застосування цього законодавства поряд із традиційними для інших держав з розвинутою ринковою економікою способами захисту від недобросовісної конкуренції, основною метою цього дослідження є з’ясування сучасних тенденцій у законодавстві та практиці України та іноземних держав, міжнародних актах та теорії цивільного права форм, засобів і способів захисту від недобросовісної конкуренції у приватно-правовому аспекті.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- дослідити поняття і дати загальну характеристику недобросовісній конкуренції як цивільному правопорушенню;
- проаналізувати поняття недобросовісної конкуренції в його еволюційному розвитку;
- дослідити окремі акти недобросовісної конкуренції за законодавством України, їх види та класифікацію у порівнянні із зарубіжним законодавством;
- проаналізувати окремі міжнародно-правові аспекти недобросовісної конкуренції;
- дослідити відповідальність та систему захисту від недобросовісної конкуренції, а саме заходи цивільно-правової відповідальності в системі захисту від недобросовісної конкуренції;
- проаналізувати сучасний стан законодавства України у цій сфері та сформулювати пропозиції його подальшого розвитку.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини у сфері захисту від недобросовісної конкуренції.
Предмет дослідження складають доктрина та норми цивільного права, законодавство про недобросовісну конкуренцію та інтелектуальну власність України і ряду іноземних держав, міжнародні акти і судова практика.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено принцип методологічного плюралізму, який дозволяє використовувати можливості усіх методів наукового аналізу. Водночас, враховуючи специфіку дослідження, особливу увагу приділено в усіх підрозділах порівняльному методу, зокрема, для з’ясування поняття недобросовісної конкуренції у доктрині і законодавстві; для з’ясування видів (форм) і ознак недобросовісної конкуренції; а також міжнародно-правових аспектів недобросовісної конкуренції. Формально-юридичний метод дозволив проаналізувати юридичний зміст правових актів, що становлять правову основу захисту від недобросовісної конкуренції; а історичний метод виявити еволюцію поняття недобросовісної конкуренції і сучасні тенденції у захисті від недобросовісної конкуренції в Україні і в світі. Використані були також логічний та інші методи дослідження, зокрема, у вивченні заходів відповідальності та системи захисту від недобросовісної конкуренції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні після прийняття нового ЦК України проведено дослідження проблем захисту від недобросовісної конкуренції в цивільно-правовому аспекті, враховуючи законодавство та практику не лише сучасної України, але і законодавства дореволюційного (1917р.) періоду, радянських часів, а також у порівнянні з іноземними країнами.
Наукова новизна роботи, серед іншого, виявляється у таких положеннях:
Вперше:
1) обґрунтовано положення, що сучасне законодавство про конкуренцію в Україні є комплексним і складається з норм цивільного, адміністративного та процесуального права. Основу законодавства про конкуренцію складають норми цивільного права;
2) обгрунтовано, що історія розвитку правових досліджень у сфері недобросовісної конкуренції в Україні складається з трьох етапів: дореволюційного, радянського і сучасного.
Дореволюційний етап теоретичних досліджень недобросовісної конкуренції (до революції 1917 р.) характеризується спільними для України і Росії розробками А.І.Камінки, В.М.Шретера, Г.Ф.Шершеневича та ряду інших вчених, що пояснюється перебуванням України територіально переважно у складі Росії.
Радянський період (з 1917 р. до набуття Україною незалежності у 1991р.) відрізняється дослідженням переважно зарубіжних моделей припинення недобросовісної конкуренції такими відомими вченими, як О.А.Жидков, І.Д.Іванов, Ю.І.Свядосц та рядом інших.
Сучасний етап дослідження проблем недобросовісної конкуренції відзначений різного роду дослідженнями правової проблематики у названій сфері як представниками окремих галузей права, так і у прямій постановці питання спеціалістами різних галузей знань. Серед відомих в Україні вітчизняних і зарубіжних робіт праці Г.Л.Азоєва, О.В.Безуха, Л.Р.Білої, А.М.Варламової, О.О.Городова, Л.Є.Гукасяна, І.І.Дахна, В.А.Дозорцева, В.І.Єрьоменка, О.А.Жидкова, М.В.Залесської, І.Д.Іванова, Ю.В.Касьянова, В.Я.Коваля, С.М.Кондратовської, Н.М.Корчак, Н.Ю.Круглової, С.А.Кузьміної, І.Т.Нойффера, С.А.Паращука, Н.О.Саніахметової, Л.М.Семенової, Д.І.Серьогіна, К.Ю.Тотьєва, І.І.Туйська, Р.А.Фатхутдинова, Н.Є.Фонарьової, Д.В.Хохлова, І.А.Шуміла, А.Ю.Юданова та ряду інших. Серед опублікованих за останні роки робіт слід назвати праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань недобросовісної конкуренції і пов’язаних з ними питань права інтелектуальної власності та інформаційних прав;
3) обґрунтовано висновок про необхідність закріплення відкритого переліку актів недобросовісної конкуренції, який не обмежується лише діями, вказаними у нормах глав 2-4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції”. Актом недобросовісної конкуренції можуть бути також інші дії, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку;
4) встановлено, що у законодавстві України побудова видів актів недобросовісної конкуренції здійснюється у вигляді формування окремих видів (складів) правопорушень. Проте окремі види актів недобросовісної конкуренції визначені законодавцем у вигляді незавершених складів правопорушень (ст. 10, 11, 18 Закону). Обґрунтовано, що актами недобросовісної конкуренції, які призводять до цивільно-правової відповідальності, мають бути визнані завершені правопорушення, вчинення яких заподіяло шкоду потерпілому, а не схилення до подібних дій.
Удосконалено:
5) класифікацію актів недобросовісної конкуренції у залежності від: статусу потерпілого суб’єкта; легітимації антиконкурентних актів; об’єкту правопорушення; у залежності від порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності; у залежності від порушення інформаційного законодавства. Доводиться, що перелік можливих видів актів недобросовісної конкуренції не обмежується лише зазначеними класифікаціями;
6) положення про те, що законодавство про захист від недобросовісної конкуренції органічно доповнює законодавство про охорону торговельних марок, оскільки, згідно його положень, можуть охоронятися: позначення, які не зареєстровані як торговельні марки; зареєстровані торговельні марки - у разі їх використання стосовно інших видів товарів і послуг за наявності небезпеки змішування; торговельні марки, строк охорони яких завершився; добре відомі торговельні марки; позначення, що не можуть бути зареєстровані у силу їх описовості чи інших особливостей системи державної охорони торговельних марок;
7) висновок про те, що звернення за захистом порушених прав на комерційне найменування на підставі положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції може бути більш ефективним, ніж звернення на підставі норм про охорону інтелектуальної власності. Для захисту прав на комерційне найменування згідно норм законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією управомоченому суб’єкту достатньо довести першість у використанні позначення та наявність загрози змішування.
Набули подальшого розвитку положення щодо:
8) поширення внаслідок розвитку міжнародного економічного співробітництва і діяльності ВТО у зарубіжній юридичній літературі терміну «законодавство про конкуренцію» («competition law») замість «антимонопольне законодавство»;
9) формування недобросовісною конкуренцією і діями, що призводять до монопольного становища на ринку в Україні, основи двох інститутів, які у поєднанні регулюють відносини у сфері конкуренції;
10) визначення судового порядку захисту прав від недобросовісної конкуренції переважною та найбільш ефективною формою захисту цивільних прав;
11) системи актів недобросовісної конкуренції, яку формують: неправомірні дії, що здатні викликати змішування; неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції; акти недобросовісної конкуренції, що мають своєю метою використання комерційної таємниці чи іншої інформації, здатної завдати шкоди суб’єкту господарювання чи ввести громадськість в оману; інші акти недобросовісної конкуренції, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку;
12) захисту судом не лише прав, але і законних інтересів особи, при цьому захисту підлягає як порушене, так і оспорюване право. Цивільні права підлягають захисту в суді незалежно від того, чи має місце відповідна вказівка в ЦК України чи інших законах, оскільки право на судовий захист є правом, гарантованим ст. 42 та 55 Конституції України;
13) можливості використання у порівняльній рекламі чужої торговельної марки лише у випадку отримання згоди її правоволодільця. Без відповідного погодження використання у рекламі чужої марки, навіть у позитивному аспекті, слід розцінювати як порушення прав суб’єкта на торгівельну марку;
14) характеристики договору, який містить умови щодо збереження працівником комерційної таємниці, як змішаного. Такий договір охоплює елементи трудового договору у частині фіксації трудової функції працівника та елементи цивільно-правого договору у частині збереження комерційної таємниці;
15) віднесення до актів недобросовісної конкуренції дії по збереженню комерційної таємниці іншого господарюючого суб’єкта, оскільки збереження комерційної таємниці, набутої неправомірним шляхом, також може завдати шкоди підприємцю та підлягає відповідному відшкодуванню;
16) необхідності регулювання законодавством України відносин щодо застосування таких маркетингових та рекламних методів впливу на споживачів як настирлива реклама, реклама з використанням почуття страху чи психологічного тиску, стимулювання збуту шляхом проведення розіграшів цінних призів, конкурсів. Зарубіжними законодавствами та іноземною судовою практикою такі дії трактуються як акти недобросовісної конкуренції.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що у науково-дослідній сфері одержані результати можуть бути використані для подальшої розробки проблематики захисту від недобросовісної конкуренції у цивільно-правовому аспекті. У сфері правотворчості ці результати можуть бути використані при формуванні сучасного законодавства України у сфері конкурентних відносин і захисту від недобросовісної конкуренції. У правозастосовній діяльності використання одержаних результатів може сприяти формуванню прогресивних правових механізмів захисту від недобросовісної конкуренції як в Україні, так і на міжнародному рівні. Також у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів надасть можливість забезпечити єдність розуміння і правильного застосування норм, які регулюють питання недобросовісної конкуренції, в тому числі при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України та роз'яснень Вищого господарського суду України з питань практики дотримання, виконання та застосування конкурентного законодавства, а також допоможе вдосконалити роботу органів і посадових осіб у сфері конкуренції, дозволить забезпечити потреби судової практики, практичної діяльності фізичних та юридичних осіб. Матеріали дисертації також можуть бути використані з навчально-методичною метою при викладенні курсів лекцій з цивільного права і конкурентного права, при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, права інтелектуальної власності, інформаційних правовідносин, при підготовці навчальних курсів з дисциплін „Цивільне право”, „Право інтелектуальної власності”, а також при викладанні цих та ряду інших дисциплін приватно-правового спрямування.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорені і схвалені на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації були предметом обговорення на Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» у м.Хмельницькому, 13-14 листопада 2009 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» у м. Києві, 23-24 квітня 2009 р.; Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Треті щорічні читання з проблем права інтелектуальної власності, присвячені пам’яті проф. О.А.Підопригори у м.Києві 13 березня 2009 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» у м.Києві 23 квітня 2010 р.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в 7 наукових статтях, з яких 3 опубліковано у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а 4 статті у матеріалах та тезах наукових, науково-методичних та науково-практичних конференцій.

Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 208 сторінок, з них основного тексту - 202 сторінки. Список використаних джерел налічує 158 найменувань і займає 6 сторінок.

bibliography

В И С Н О В К И
1. Однією із вирішальних умов, яка покликана забезпечити гармонію між попитом і пропозицією на ринку товарів і послуг, є вільна конкуренція. Наявність такої конкуренції супроводжує розвиток системи економічних відносин і передбачає на ринку рівність умов господарювання для їх учасників.
2. Історію розвитку правових досліджень у сфері недобросовісної конкуренції в Україні умовно можна поділити на три етапи: дореволюційний, радянський і сучасний.
3. Поняття недобросовісної конкуренції з’явилося в Україні в результаті розвитку ринкової економіки і ґрунтувалось на глибоких дослідженнях законодавства і практики багатьох держав, для яких поняття недобросовісної конкуренції відоме з ХІХ століття. В результаті під недобросовісною конкуренцією розуміються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
4. Слід розрізняти недобросовісну конкуренцію і дії, що призводять до монопольного становища на ринку, що є усталеною практикою в інших державах. В Україні ці поняття складають основу двох інститутів, які у поєднанні регулюють відносини в сфері конкуренції.
5. Дослідження законодавства України та міжнародно-правих норм, що регламентують відносини недобросовісної конкуренції дозволяє стверджувати, що норми Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції”, присвячені визначенню окремих видів недобросовісної конкуренції, містять закритий перелік дій, що є антиконкурентними актами.
6. Пропонується у Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (далі у висновках Закон) зафіксувати положення про відкритий перелік актів недобросовісної конкуренції, що не обмежується лише нормами глав 2-4 цього Закону. Зазначене можливо здійснити шляхом доповнення глави 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” статтею 19-1 наступного змісту: «Недобросовісною конкуренцією є також інші дії, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку».
7. З огляду на формулювання недобросовісної конкуренції як порушення чесних правил та звичаїв у торгівлі, перелік актів конкуренції, закріплений у Законі має носити лише орієнтовний характер. У процесі розвитку ринкових відносин допускаємо виникнення нових видів антиконкурентних дій.
8. Побудова видів актів недобросовісної конкуренції, визначених Законом здійснюється у вигляді формування окремих видів (складів) правопорушень. У межах цивільного права вони дістали назву цивільно-правові делікти. Проте окремі види актів недобросовісної конкуренції визначені законодавцем у вигляді незавершених складів правопорушень. Зазначене стосується таких видів актів недобросовісної конкуренції як схилення до бойкоту суб'єкта господарювання (ст. 10 Закону), схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) (ст. 11), схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18).
9. Класифікацію актів недобросовісної конкуренції на різновиди можливо здійснити у залежності від: статусу потерпілого суб’єкта; легітимації (нормативного закріплення) антиконкурентних актів; за об’єктом правопорушення; у залежності від порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності; у залежності від порушення інформаційного законодавства. При цьому, перелік можливих видів актів недобросовісної конкуренції не обмежується лише зазначеними класифікаціями. У випадку широкого трактування недобросовісної конкуренції як порушення чесних правил та звичаїв у торгівлі можливі також інші акти недобросовісної конкуренції, систематизація яких може відбуватися на підставі інших класифікаційних критеріїв.
10. Пропонується сформувати систему актів недобросовісної конкуренції у Законі наступним чином: неправомірні дії, що здатні викликати змішування; неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції; акти недобросовісної конкуренції, що мають своєю метою використання або розголошення комерційної таємниці чи іншої інформації, здатної завдати шкоди суб’єкту господарювання чи ввести громадськість в оману; інші акти недобросовісної конкуренції, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку.
11. У Законі пропонується зафіксувати положення про відкритий перелік актів недобросовісної конкуренції, що не обмежується лише нормами глав 2-4 цього Закону. Зазначене можливо здійснити шляхом доповнення глави 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” статтею 19-1 наступного змісту: Недобросовісною конкуренцією є також інші дії визначені законодавством чи визнані у судовому порядку”. Фіксація подібного положення дозволить визнавати актом недобросовісної конкуренції також інші діяння, що безпосередньо не закріплені у Законі як на рівні інших законодавчих положень, так і шляхом їх визнання судовою практикою. Так, як вище зазначалося, норма щодо порушення торгових правил та чесних звичаїв, про які йде мова у ст. 1 Закону та у статті 10bis Паризької конвенції отримає належний нормативний механізм реалізації лише у випадку закріплення невичерпного переліку видів актів недобросовісної конкуренції та надання можливості національним судовим органам визнавати також інші дії прямо незафіксовані у Законі такими, що являються актами недобросовісної конкуренції, вчинення яких призводить до відповідних заходів відповідальності. Закріплення подібної норми у вигляді окремої статті у Законі сприятиме формуванню стабільної судової практики у справах про недобросовісну конкуренцію, підвищить ініціативу та відповідальність суддів та забезпечить відповідність норм національного Закону з положенням Паризької конвенції, яка закріплює невичерпний перелік актів конкуренції, фіксуючи у ст. 10 bis лише найбільш відомі антиконкурентні дії.
12. Національна система актів недобросовісної конкуренції, визначена у Законі не в повній мірі відповідає положенням Паризької конвенції. Остання, як відзначалось, містить три групи актів конкуренції, що у загальному можна охарактеризувати як дії, здатні викликати змішування; дії, що дискредитують конкурента та дії, які можуть ввести громадськість в оману. У свою чергу, назви та зміст Глав 2-4 Закону, присвячених видам актів недобросовісної конкуренції, стосуються: Глава 2 - неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання; Глава 3 - створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції та Глава 4 - неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. При цьому, якщо Глава 4 стосується виду актів конкуренції, що взагалі не були зазначені у нормах Паризької конвенції та присвячені комерційній таємниці, то найменування попередніх глав має відповідати положенням конвенції.
13. Норми глави другої Закону закріплюють чотири види актів недобросовісної конкуренції: неправомірне використання позначень; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу та порівняльна реклама. Як вище зазначалося, порівняльна реклама може носити як позитивний так і негативний зміст, тобто спрямовуватися як на використання ділової репутації відомого підприємця, так і мати за мету поширення повідомлення про низьку якість вироблених ним товарів. Але в обох випадках йде мова про поширення інформації, що може завдати шкоди конкуренту чи навіть його дискредитувати серед споживачів, тому зазначений акти конкуренції більше стосується таких видів анти конкурентних актів як дискредитація та введення в оману громадськості. Інші три види неправомірних конкурентних дій стосуються вчинення актів, що можуть викликати змішування відносно діяльності іншого суб'єкта господарювання шляхом неправомірного використання його позначень, копіювання зовнішнього вигляду виробу чи неправомірного використання його товару. Тому їх доцільно ідентифікувати як дії, що здатні викликати змішування. На таку групу актів конкуренції, вказує також норма ч. 2 ст. 10 bis Паризької конвенції.
14. В главу третю Закону включені акти, що мають різнопорядковий характер. Поширення негативної інформації про конкурента та підкуп його контрагента не слід поєднувати в одній структурній частині Закону. Аналогічно не можна змішувати поширення інформації, що вводить в оману з бойкотом суб’єкта господарювання. Враховуючи наведене та беручи до уваги положення Паризької конвенції, що виділяють у вигляді самостійної групи актів недобросовісної конкуренції твердження, здатні дискредитувати суб’єкта господарювання та дії, які можуть ввести громадськість в оману, пропонується виділити в окрему главу 2-1 норми, що стосуються дискредитації та поширення інформації, що вводить в оману. До цієї ж глави слід віднести порівняльну рекламу, що також передбачає поширення інформації, здатної завдати шкоду суб’єкту господарювання.
15. Назву Глави 3 пропонується перейменувати на неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції.”
16. Глава 4 Закону цілковито присвячена неправомірному поводженню з таємною інформацією, що становить комерційну цінність. Це нова група актів конкуренції, що безпосередньо не закріплена у положенні Паризької конвенції.
17. Пропонується сформувати систему актів недобросовісної конкуренції у Законі наступним чином: неправомірні дії, що здатні викликати змішування; дії, спрямовані на дискредитацію суб’єкта господарювання чи введення громадськість в оману; неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; інші акти недобросовісної конкуренції, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку.
18. В окремих країнах законодавство про конкуренцію набувало різні назви. Серед них «конкурентне законодавство», «антитрестовське законодавство», «законодавство про обмежувальну практику» тощо.
19. Поняття «competition low» - в перекладі «законодавство про конкуренцію», в основі якого лежить антимонопольне законодавство, з’явилося разом із розвитком ринкових відносин в ряді держав.
20. Законодавство про конкуренцію зазвичай включає норми міжнародних договорів, якими регулюється конкуренція на міжнародному рівні, конкуренція у межах загального ринку або конкуренція у межах спільного ринку окремих держав учасниць.
21. Поширення у зарубіжній юридичній літературі терміну «законодавство про конкуренцію» або «competition low» замість «антимонопольне законодавство» пояснюється розвитком міжнародного економічного співробітництва і створенням Всесвітньої торгівельної організації (ВТО).
22. Законодавство про конкуренцію можна назвати комплексним і включає норми цивільного, адміністративного, процесуального права тощо.
23. Загалом вся система органів держав з ринковою економікою покликана вирішувати питання з припинення монополістичної діяльності і захисту конкуренції. Крім того, не дивлячись на те, що антимонопольні закони окремих держав можуть різнитися, у всіх державах предметом регулювання визначаються відносини, пов’язані із визначенням умов конкуренції на ринку і здійсненням контролю за додержанням цих умов усіма учасниками ринкових відносин.
24. Існує нагальна потреба у закріпленні у нормах вітчизняного законодавства всіх аспектів положень ст. 10 bis Паризької конвенції. З огляду на наведене, пропонується доповнити ст. 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” положенням щодо заборони вчинення дій, що викликають змішування відносно торговельної діяльності.
25. Пропонується поширити норму ст.4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” також на випадки використання без дозволу уповноваженої особи чужого імені чи іншого позначення особи, яка не є суб’єктом господарювання. Зазначене можливо здійснити шляхом зміни формулювання суб’єкт господарювання” на термін особа”, який охоплює як фізичних осіб, так і юридичних осіб, у тому числі і тих, що не займаються підприємницькою діяльністю. Положення ст.4 Закону слід доповнити також правилом, що неправомірне використання найменування юридичної особи визнається актом недобросовісної конкуренції.
26. Визнаючи актом недобросовісної конкуренції факт копіювання зовнішнього вигляду виробу, законодавець залишив осторонь можливість порушення прав особи на промисловий зразок, який є правовою формою охорони прав суб’єкта на зовнішню форму промислового виробу. Незаконне оформлення упаковки товарів (ст. 4 Закону) та копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст. 6 Закону) є не лише актом недобросовісної конкуренції, а і одночасно порушенням законодавства про інтелектуальну власність, якщо така упаковка чи форма промислового виробу охороняються як промисловий зразок. Враховуючи наведене, пропонується віднести до актів недобросовісної конкуренції також незаконне використання промислового зразка без дозволу суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.
27. Пропонується викласти статтю 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” у наступній редакції: Неправомірним є використання імені, найменування, комерційного найменування, торговельної марки, промислового зразка, рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень, а також здійснення інших дій, що викликають змішування відносно торговельної діяльності, без дозволу (згоди) особи, яка раніше почала використовувати такі або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цієї особи”.
28. Дослідження норм статей 4 і 6 Закону, присвячених неправомірному використанню позначень та копіюванню зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання, засвідчило часткове поглинання диспозицією однієї норми правил, зафіксованих в іншій. В обох зазначених випадках має місце єдиний результат - загроза змішування діяльності різних товаровиробників, що забезпечується за рахунок вчинення однопорядкових правопорушень оформлення упаковки товарів” ст. 4 та відтворення зовнішнього вигляду виробу” ст. 6. Проте зовнішній вигляд виробу це, як правило, і є його упаковка. Враховуючи наведене, пропонується об’єднати норми ст. 4 та ст. 6 Закону та сформувати єдине правопорушення у вигляді неправомірного використання позначень, межі якого поширюватимуться також на відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта.
29. Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції органічно доповнює законодавство про охорону торговельних марок, оскільки згідно його положень можуть охоронятися: позначення, які незареєстровані як торговельні марки, але використовуються у діяльності суб’єкта господарювання; зареєстровані торговельні марки по відношенню до певних класів товарів і послуг охороняються у разі їх використання недобросовісним конкурентом стосовно інших видів товарів і послуг за наявності небезпеки змішування діяльності підприємців; торговельні марки, строк охорони яких завершився; добре відомі торговельні марки у випадку їх використання на неспоріднених товарах за наявності небезпеки змішування; позначення, що не можуть бути зареєстровані у силу їх описовості чи інших особливостей системи державної охорони торговельних марок.
30. Звернення за захистом порушених прав на комерційне найменування на підставі положень ст. 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” може бути більш ефективним, ніж звернення на підставі норм ЦК України. Для захисту прав на комерційне найменування згідно норм законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією управомоченому суб’єкту достатньо довести першість у використанні позначення та наявність загрози змішування внаслідок дій конкурента.
31. Встановлено, що законодавство про інтелектуальну власність ставить охорону форми продукту у вигляді промислового зразка чи у вигляді об’ємної торговельної марки у залежності від різних параметрів, фіксує ряд обмежень та передбачає складну процедуру надання правової охорони. Механізм охорони упаковки та форми продукту законодавством про захист від недобросовісної конкуренції позбавлених цих недоліків. Згідно його положень правова охорона може надаватися будь-якій упаковці чи формі продукту, що має достатню розрізняльну здатність незалежно від її реєстрації як промислового зразка чи торговельної марки, якщо використання тотожного чи схожого оформлення продукції конкурентом може викликати змішування у споживачів.
32. У вітчизняному законодавстві про захист від недобросовісної конкуренції норма про заборону введення в оману була введена відносно нещодавно. Незважаючи на віднесення Паризькою конвенцією до актів недобросовісної конкуренції дій, що вводять громадськість в оману” в Законі лише змінами від 18 грудня 2008 р. була закріплена норма ст. 15-1, що стосується поширення інформації, що вводить в оману. До цього періоду захист прав особи від поширення недостовірної інформації забезпечувався нормами ЦК України та законодавством про захист прав споживачів.
33. Встановлено, що за законодавством України використання у порівняльній рекламі чужої торговельної марки допускається лише у випадку отримання згоди її правоволодільця. Без відповідного погодження використання у рекламі чужої торговельної марки, навіть, у позитивному аспекті, є порушенням прав власника марки та може бути підставою для судового розгляду.
34. Акти недобросовісної конкуренції у вигляді схилення до бойкоту суб'єкта господарювання (ст. 10 Закону) та схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) (ст. 11) являють собою усічений склад цивільного правопорушення. Виходячи з змісту норм цих статей, встановлюється відповідальність не за вчинення правопорушення, а за підготовку. Відсутня також шкода заподіяна таким незвершеним правопорушенням, тому притягнути особу до цивільно-правової відповідальності у результаті вчинення таких дій” достатньо складно. Вважаємо, що актами недобросовісної конкуренції мають бути визнані бойкот суб’єкта господарювання та дискримінація покупця (замовника), а не схилення до подібних дій.
35. Законодавче формулювання актів недобросовісної конкуренції у вигляді підкупу працівника, посадової особи постачальника (ст.13 Закону) та підкупу працівника, посадової особи покупця (замовника) (ст. 14 Закону) практично ідентичні. Тому у цілях нормативної економії пропонується об’єднати положення ст.13 та 14 Закону в єдину норму - "Підкуп працівника, посадової особи постачальника чи покупця (замовника)”.
36. Формулювання норми ст.15 Закону щодо визначення актом недобросовісної конкуренції досягнення неправомірних переваг у конкуренції, викликає ряд зауважень, що може призвести до труднощів в її застосуванні. Дану норму доцільно конкретизувати з урахуванням положень ст.ст. 61 та 124 Конституції України про неможливість притягання особи двічі до відповідальності за одне правопорушення та про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникли в державі.
37. В умовах ринкової конкуренції таємна комерційна інформація стає цінністю для її володільця та потребує надійної охорони, правовий режим якої унеможливлював би поширення чи передачу таких відомостей іншим особам. Тому дії, пов’язані з неправомірним збиранням, розголошенням та іншим використанням комерційної таємниці трактуються законодавством як акт недобросовісної конкуренції.
38. Встановлено, що договір, який містить умови щодо збереження працівником комерційної таємниці, носить змішаний характер. Він містить елементи трудового договору у частині фіксації трудової функції працівника та елементи цивільно-правого договору у частині збереження комерційної таємниці. При такому трактуванні договору факт припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем не буде мати наслідком припинення обов’язку по нерозголошенню комерційної таємниці, якщо останній встановлений у договорі. При цьому, умова трудового договору про збереження у секретності отриманої працівником інформації після припинення трудових відносин може бути дієвою у випадку зазначення сторонами договору, що таке положення буде зберігати свою чинність після розірвання договору.
39. Глава 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” фіксує як вид актів недобросовісної конкуренції схилення до розголошення комерційної таємниці. У цьому випадку Законом закріплюється незавершений склад цивільного правопорушення, коли відповідальність передбачається не за вчинення протиправної дії, а лише за її спробу. Враховуючи, що цивільна відповідальність настає лише у випадку заподіяння шкоди потерпілому та беручи до уваги закріплення у вигляді самостійного виду актів недобросовісної конкуренції розголошення комерційної таємниці, пропонується виключити положення ст. 18 (Схилення до розголошення комерційної таємниці”) з тексту Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції”.
40. Закон України Про захист від недобросовісної конкуренції” не визнає актом недобросовісної конкуренції дії по збереженню комерційної таємниці господарюючого суб’єкта. Проте збереження комерційної таємниці набутої неправомірним шляхом може завдає шкоди суб’єкту господарювання та має трактуватися як акт недобросовісної конкуренції. Пропонується включити до Глави 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції” як вид антиконкурентних актів збереження комерційної таємниці, що завдало шкоду суб’єкту господарювання.
41. Крім актів недобросовісної конкуренції, передбачених Законом України Про захист від недобросовісної конкуренції” існує значна кількість неправомірних дій, що не отримали нормативного закріплення законодавстві України та у положеннях Паризької конвенції, але визнаються актами недобросовісної конкуренції зарубіжними законодавствами, іноземною адміністративною та судовою практикою. До цієї групи актів неправомірної конкуренції відноситься настирлива реклама, реклама з використанням почуття страху чи психологічного тиску на споживача, стимулювання збуту шляхом проведення розіграшів цінних призів, конкурсів та лотерей. Регулювання відносин по використанню подібних маркетингових та рекламних методів є перспективним завданням вітчизняної правової системи.
42. Найбільш ефективним серед всього комплексу заходів захисту від недобросовісної конкуренції можна визначити судовий захист, при цьому судовий порядок є переважною, але не єдиною формою захисту прав, оскільки закон допускає і адміністративний порядок захисту цивільних прав.
43. Суд захищає не лише права, але і законні інтереси, при цьому захисту підлягає як порушене, так і оспорюване право.
44. Для відновлення прав, порушених недобросовісною конкуренцією, можна скористатися нормами ст. 16 ЦК України, а в разі необхідності також ст. 432 ЦК України і нормами Книги 4 ЦК України і ряду інших законів про інтелектуальну власність.
45. Цивільні права підлягають захисту в суді незалежно від того, чи має місце відповідна вказівка в ЦК України чи інших законах, оскільки право на судовий захист є правом, гарантованим ст. 42 та 55 Конституції України.
46. Основним державним органом, уповноваженим розглядати справи про порушення антиконкурентного законодавства є Антимонопольний комітет України та його структурні підрозділи. Функції по захисту від недобросовісної конкуренції виконує також Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Захист від недобросовісної конкуренції шляхом подання заперечення проти реєстрації об’єкта промислової власності до Держдепартаменту може бути застосований лише у випадку, якщо дії конкурента є порушенням одночасно законодавства у сфері інтелектуальної власності та антиконкурентного законодавства.
47. Аналіз процесуальних підстав розгляду та вирішення справи про захист від недобросовісної конкуренції антимонопольними органами засвідчив наявність недоліків існуючої системи розгляду таких справ. Вони стосуються порядку призначення та проведення експертизи, невизначеності підстав прийняття попереднього рішення по справі, обмеженого строку для судового оскарження прийнятого рішення та наявності можливості для не зупинення прийнятого рішення на період розгляду у суді справи про його оскарження
48. Експерт, що за розпорядженням антимонопольних органів вправі проводити експертизу, не обов’язково повинен мати статус судового експерта. Ним може бути будь-який спеціаліст у відповідній галузі. Антиконкурентне законодавство не містить перелік випадків, коли для вирішення питання про порушення законодавства антимонопольні органи мають призначити таку експертизу. Проведення повторної чи комплексної експертизи при розгляді справи антимонопольними органами законодавством також не передбачено. Тому особи, що беруть участь у розгляді справи у адміністративному порядку не застраховані від випадків не призначення експертизи у разі вирішення питань, що потребують спеціальних знань чи від її непрофесійного проведення у разі залучення в якості експерта спеціаліста відповідної галузі.
49. Підстави винесення попереднього рішення при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію є достатньо широкими. Попереднє рішення може бути винесене у випадках, коли вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб”. Вважаємо за необхідне конкретизувати підстави винесення попереднього рішення у справі про захист від недобросовісної конкуренції. Ними мають бути випадки, коли невжиття необхідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання прийнятого рішення антимонопольними органами.
50. Особи, що беруть участь у справі про захист від недобросовісної конкуренції, мають право у двомісячний строк оскаржити прийняте антимонопольними органами рішення до господарського суду. Цей строк видається достатньо мінімальним, оскільки особа протягом цього періоду може не встигнути підготуватися до розгляду справи у господарському суді (скласти позовну заяву, зібрати докази тощо). Він також суперечить положенням ЦК України про позовну давність. Тому пропонується змінити строк для оскарження рішень Антимонопольного комітету, прийнятих за результатами розгляду справи про захист від недобросовісної конкуренції на загальний строк позовної давності. У випадку, якщо таке рішення порушує право власності чи інше речове право особи, то згідно ст. 268 ЦК України, на такі правові відносини позовна давність не повинна поширюватися.
51. Оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду справи про захист від недобросовісної конкуренції, не завжди призводить до зупинення його чинності. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України можуть визнати рішення таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним. Така ситуація суперечить засадам процесуального законодавства та створює правове підґрунтя для можливих зловживань органами Антимонопольного комітету. Тому пропонується виключити зазначене положення зі змісту ст.48 Закону України Про захист економічної конкуренції”.
52. Для попередження і припинення неправомірних діянь, а також для подолання їх наслідків у сфері конкуренції ефективним слід визнати комплексне нормативно-правове регулювання.
53. Дослідження у сфері цивільно-правових відносин захисту від недобросовісної конкуренції переконують у можливості розглядати недобросовісну конкуренцію як дії, що можуть тягнути за собою спричинення шкоди не лише конкуренту, але і будь-якому господарюючому суб’єкту (підприємцю), споживачу, суб’єкту прав інтелектуальної власності.
54. Специфіка полягає в тому, що те чи інше діяння у сфері конкуренції може визначатись як протиправне і цивільним, і конкурентним законодавством, а недобросовісна конкуренція за складом правопорушення в ряді випадків фактично співпадає з порушеннями прав інтелектуальної власності.
55. Право на захист від недобросовісної конкуренції можна визначити як правову категорію, спрямовану на реалізацію правоохоронних можливостей правомочної особи щодо запобігання, припинення правопорушення та поновлення порушеного права. Такий підхід відповідає поглядам учених щодо тлумачення права на захист і у межах відносин права інтелектуальної власності.
56. Негативні наслідки правопорушень у сфері конкуренції переважно пов’язані із завданням шкоди, що не пов’язана із будь-яким договірним обов’язком, тому йдеться, як правило, про відповідальність із позадоговірних зобов’язань, тобто делікт.
57. Застосування принципу генерального делікту щодо цивільно-правової відповідальності за недобросовісні конкурентні дії обумовлено загальною формулою недобросовісної конкуренції, яка передбачає протиправність вказаних дій і завдання шкоди, спричиненої здійсненням акту недобросовісної конкуренції. Під шкодою у даному випадку розуміються спричинені актом недобросовісної конкуренції збитки господарюючому суб’єкту конкуренту, а також шкода, спричинена його діловій репутації.
58. Покладення на господарюючого суб’єкта, який здійснив акт недобросовісної конкуренції, обов’язку відшкодувати спричинену іншому господарюючому суб’єкту шкоду, виступає загальною мірою цивільно-правової відповідальності, яка повинна бути застосована не в силу самого факту спричинення шкоди, а виходячи із загальних умов цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду.
59. Найбільш ефективним серед всього комплексу заходів захисту від недобросовісної конкуренції можна визначити судовий захист, при цьому судовий порядок є переважною, але не єдиною формою захисту прав, оскільки закон допускає і адміністративний порядок захисту прав;
60. Незважаючи на широке використання адміністративного порядку правового захисту при вирішенні спорів у сфері конкурентних відносин, вважаємо, що основною для захисту прав учасників ринку від недобросовісної конкуренції є цивільно-правові способи захисту, які реалізуються у судовому порядку. Адміністративний порядок розгляду та вирішення має допоміжний характер. Він, як правило, передує відповідному судовому розгляду та виступає засобом оперативного реагування на відповідні правопорушення, забезпечуючи можливість припинення здійснення незаконної діяльності та покарання правопорушника.
61. Суд захищає не лише права, але і законні інтереси, при цьому захисту підлягає як порушене, так і оспорюване право. Справи по спорах про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підпорядковані сьогодні господарським судам України.