СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ: ЗМІНА ЦІННІСНИХ ПРІОРИТЕТІВ : СОЦИАЛЬНАЯ АДАПТАЦИЯ ЛИЧНОСТИ В ОБЩЕСТВЕ переходного ТИПА: ИЗМЕНЕНИЕ ценностных приоритетов

brief description

Гуманітарний університет
Запорізький інститут державного та муніципального управління”

УДК 316.422:316.752(477)

На правах рукопису

Камбур Андрій Васильович

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ
В СУСПІЛЬСТВІ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ:
ЗМІНА ЦІННІСНИХ ПРІОРИТЕТІВ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
кандидат історичних наук
доц. Малахова Ж.Д.

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ
ВСТУП....3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ.................14
1.1 Соціальна адаптація як предмет соціологічної науки.........14
1.2 Механізм соціальної адаптації особистості та його дослідження
у сучасних наукових працях (сучасними соціологами)...........................41
1.3 Ціннісні параметри соціальної адаптації особистості як
соціологічна проблема............54

РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛЬНОЇ
АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ПЕРЕХІДНОМУ СУСПІЛЬСТВІ.......82
2.1 Нова соціальна ситуація як детермінанта змін адаптаційних процесів.......................................................................................................82
2.2 Особистісний вибір поведінкових стратегій соціальної адаптації
у перехідному суспільстві.................................................99
2.3 Критерії стану адаптованості населення до суспільних змін.......121

РОЗДІЛ ІІІ. ЦІННІСНИЙ ВИМІР АДАПТАЦІЙНИХ ПРАКТИК
У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ.....136
3.1 Трансформація ціннісних орієнтирів особистості
у пострадянському суспільстві................................136
3.2 Циклічність відтворення індивідуальної ціннісної системи
в перехідних умовах та її вплив на вибір адаптивних практик............147
3.3 Оптимізація стратегій адаптації в сучасному українському
суспільстві..................................................................................................153
ВИСНОВКИ.........................................................................................................175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................181
ДОДАТКИ ...196

ВСТУП

Актуальність теми. У гуманітарних науках, зокрема в соціології, значна увага приділяється аналізу процесів соціальної адаптації в умовах перехідного суспільства. Це закономірно, оскільки мінливість і динамічність життя, політичні та економічні нововведення суттєво змінюють буденність як окремих людей, так і груп, соціумів. Тому в сучасних умовах особливо затребуваними є соціологічні теорії, які б, з одного боку, розкривали соціальні, економічні, психологічні конфлікти і суперечності в системі особистість суспільство”, а з іншого займалися б аналізом оптимізації реальних адаптивних механізмів та мінімізації їх негативних наслідків, таких як девіація, аномія, відчуження, деліквентність, конфлікт і т.ін., без осмислення яких практично неможливо гармонізувати та гуманізувати соціальні відносини, процеси і взаємодії між людьми.
Незважаючи на те, що за останні декілька років дослідження соціальної адаптації стрімко змістилося з периферії до центру наукових інтересів (Л.Корель навіть виокремлює нову галузь соціологічного знання соціологію адаптацій) [1], вважаємо, що над розв’язанням цієї проблеми буде працювати ще не одне покоління дослідників, адже мова йде про соціально-психологічне засвоєння та поведінкові механізми людей у тому соціальному просторі, що постійно змінюється, вносячи корективи в адаптивні практики.
Особливий інтерес соціологів до цієї проблематики можна пояснити тим, що сьогодення надало дослідникам можливість бути свідками різких і часто непередбачуваних змін суспільних відносин, які здебільшого впроваджуються зверху”, а тому люди змушені так або інакше реагувати на них. Наукове обґрунтування трансформаційного стану українського суспільства не обмежується емпіричною фіксацією різних його проявів, а торкається фундаментальних засад соціального життя, а саме: субстанційних проблем у взаємодіях особистості з трансформаційним соціумом, її самоідентифікації та адаптації, соціалізації в умовах руйнації усталених зв’язків, а також форм і методів подолання індивідом аномічного відчуження.
Специфічною особливістю реформ в Україні є те, що надто велика кількість змін у соціальному житті населення відбувається в історично короткий відрізок часу. Швидкість змін в оточуючому середовищі (не лише соціальному, а й природному), їхня чисельність, на наш погляд, вже зараз перевищує адаптаційні можливості людини.
Разом з тим залишається недостатньо дослідженим механізм зміни ціннісних орієнтирів людини у процесах адаптації, не знаходять переконливого обґрунтування в наукових працях особливості нормативно-ціннісних аспектів осмислення людьми особистісних практик адаптивного характеру.
Тож проблема дослідження полягає в існуванні суперечності між прагненнями людей спростити свої адаптивні практики шляхом ідентифікації своїх і суспільних ціннісних уявлень і відсутністю загальновизнаної ціннісно-нормативної системи, у зв’язку з чим актуального значення набуває з’ясування особистісних уявлень і морально-ціннісних пріоритетів людей у процесах їх пристосування до нових соціально-економічних і політичних умов життя.
Стан наукового опрацювання теми. Виокремлення основних аспектів осмислення адаптаційної проблематики змушує передусім звернутися до психологічної традиції. Це роботи Г.Айзенка, Г.Гартмана, Ж.Піаже, Л.Філіпса та їхніх послідовників, котрі зосередили основну увагу на розробці індивідуально-особистісних і соціально-психологічних аспектів адаптації, що істотно вплинули на розробку відповідних соціологічних концепцій.
Соціальна адаптація з початку ХХ-го століття стала однією з провідних тем соціологічної науки. Методологічні засади дослідження адаптаційних процесів були закладені у працях Г.Спенсера, М.Вебера, Г.Тарда, Л.Бристола, Г.Четтертон-Хілла, Дж.Томсона, М.Торпа, У.Томаса, Ф.Знанецького. Подальшого розвитку теорія адаптацій набула завдяки теоретико-методологічним ідеям Д.Міда, Д.Морено, Р.Ліптона, Т.Парсонса, Т.Ньюкомба, Т.Сарбіна, М.Крозьє, Ш.Айзенштадта, які розглядали її у рамках різних теоретичних підходів.
У 60 80-х роках ХХ століття проблеми соціальної адаптації порушуються у працях радянських дослідників Л.Бершової, Л.Бондаренко, Т.Вершиніної, Н.Лукашевич, В.Шепель, К.Хайлова, С.Артемова. Основна увага приділялася вивченню професійних і виробничих аспектів, особливостей та факторів трудової адаптації.
Значна частина досліджень здійснювалась у межах таких галузей соціології, як соціологія молоді та соціологія освіти (І.Кон, В.Левічева, А.Шарапов, В.Шубкін та ін.), соціологія особистості (М.Бобнєва, О.Дудченко, А.Здравомислов, Я.Коломінский, В.Магун, В.Ядов та ін.). Відповідні аспекти адаптації розроблялися під час вивчення міграційних процесів (Л.Корель, Л.Макаров, Г.Морозов, Л.Рибаковський, Н.Тарасов, Б.Хорев, В.Чапек та ін.). Також можна виокремити роботи Ю.Александровського, О.Зотової, І.Кряжевої, Н.Кухарева, Ш.Надірашвілі, А.Налчаджяна, Б.Поршнєва та ін, які присвячені вивченню соціально-психологічних механізмів адаптації. Водночас активізувалося філософсько-соціологічне дослідження соціальної адаптації у працях В.Афанасьєва, А.Георгієвського, В.Казначєєва, Е.Маркаряна, І.Мілославової, А.Сахно, Г.Царегородцева, В.Ядова та ін.
Після кардинальних змін у різних сферах суспільного життя, які відбулися наприкінці минулого століття, з’явилася можливість для нового осмислення фундаментальних проблем, розробки нових концепцій соціальної адаптації. Учені звернулися до вивчення різних аспектів соціальної адаптації в контексті розвитку трансформаційних процесів. Це роботи Є.Аврамової, Є.Балабанової, Л.Гордона, А.Готліба, Л.Дєгтярь, З.Калугіної, Р.Ривкіної, Н.Шуст, які розглядали проблеми адаптації до ринку в сучасній економічній ситуації, вибору економічних стратегій соціальних дій, формування нових моделей та способів адаптації. Вагомий внесок у дослідження адаптаційних процесів на різних етапах трансформацій належить російській вченій М.Шабановій з проблем адаптації в контексті свободи та інституційних трансформацій. Деякі дослідники вивчали загальні питання розвитку адаптаційних процесів, стратегій адаптації в трансформаційний період, адаптивної поведінки соціальних суб’єктів різного рівня (В.Артемов, Ю.Арутюнян, З.Голєнкова, А.Ніконов, О.Шарніна). Важливе значення для осмислення адаптаційних процесів мають праці, присвячені загальному аналізу соціальних змін, трансформації, модернізації (Л.Бєляєва, Є.Данилова, В.Ядов, польський вчений П.Штомпка та ін.); змінам соціальної структури і напрямків соціальної мобільності (Т.Заславська, Н.Тихонова, М.Черниш); ціннісній та споживчій динаміці в суспільстві, що реформується (А.Здравомислов, Ю.Левада, Г.Ділігенський, Ю.Козирєв).
Водночас з емпіричними соціологічними дослідженнями нового розвитку набуло теоретико-методологічне осмислення проблеми адаптації на пострадянському просторі (М.Ромм, Л.Шпак, П.Кузнєцов та ін.). Особливе місце належить роботам Л.Корель, в яких обґрунтовується необхідність виокремлення нової галузі соціологічного знання соціології адаптацій та пропонуються її теоретико-методологічні засади. На сучасному етапі в царині цієї проблематики плідно працюють такі українські вчені, як В.Волович, Є.Головаха, О.Злобіна, М.Лукашевич, В.Тихонович, О.Донченко, А.Лобанова, І.Кононов, Н.Паніна, В.Тарасенко, Н.Ходорівська, М.Шульга, А.Ручка, С.Шудло, А.Тащенко та інші.
Разом з тим аналіз публікацій з означеної проблеми свідчить, що незважаючи на значну теоретичну розробленість і великий обсяг емпіричних досліджень, процеси соціальної адаптації особистості в перехідному суспільстві постійно вимагають нового, додаткового осмислення і наукового обґрунтування. А саме залишається нез’ясованою і дискусійною проблема ціннісної зумовленості процесу соціальної адаптації особистості в умовах нової соціальної ситуації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в контексті науково-дослідної теми кафедри соціології та соціальної роботи Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”: Особливості суспільних перетворень в сучасному українському суспільстві” (номер державної реєстрації 0106U000729). Також дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної теми Трансформаційні процеси у сучасній Україні та проблеми розвитку її людського і дослідницького потенціалу” (номер державної реєстрації 0106U003626), що виконує кафедра соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у з’ясуванні системи ціннісних пріоритетів особистості та її особливостей і змін у процесі соціальної адаптації в суспільстві перехідного типу.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
- проаналізувати особливості еволюції наукових поглядів стосовно проблеми соціальної адаптації та уточнити поняття соціальної адаптації з урахуванням швидкості та наслідків суспільних змін;
- з’ясувати особливості впливу сучасних трансформаційних процесів на механізм і форми соціальної адаптації особистості;
- обґрунтувати на підставі аксіологічного підходу ціннісну основу процесу соціальної адаптації особистості та з’ясувати його спонуки;
- виявити особливості нової соціальної ситуації та їх вплив на індивідуальні адаптивні практики;
- визначити особистісні поведінкові стратегії соціальної адаптації у перехідному суспільстві та з’ясувати критерії адаптованості населення до суспільних змін;
- з’ясувати суть трансформації ціннісних орієнтирів особистості у пострадянський період;
- дослідити особливості відтворення індивідуальної ціннісної системи та її вплив на вибір адаптивних практик;
- визначити шляхи оптимізації стратегій адаптації в сучасному українському суспільстві.
Об’єктом дослідження є процес соціальної адаптації особистості до суспільних змін.
Предметом дослідження постають ціннісні системи механізмів соціальної адаптації особистості в суспільстві перехідного типу.
Методи дослідження. У дисертації використані такі методи:
- загальнонаукові: порівняльно-історичний при дослідженні еволюції наукових поглядів стосовно проблеми соціальної адаптації, при характеристиці процесів соціальної адаптації особистості в період стабільності та під час суспільних трансформацій; соціально-філософської рефлексії при осмисленні ціннісної основи процесу соціальної адаптації особистості; метод аналізу і типологізації при вивченні механізмів соціальної адаптації.
- специфічно соціологічні методи: опитування для отримання первинної інформації, а також вторинний аналіз даних соціологічних досліджень та ін.
Теоретико-методологічна база дослідження. Передусім це соціологічні теорії соціальних змін, які поєднують макро- та мікрорівні аналізу соціальної реальності, зокрема теорія трансформаційного процесу” (Т.Заславська, П.Штомпка). Теоретичні концепції соціальної структури, включаючи виокремлення різних типів поведінкових реакцій на деформації, які в ній відбуваються, а також інституціалізацію відхилень (Т.Заславська, Р.Мертон, П.Штомпка).
Теоретичним підґрунтям дослідження соціальної адаптації особистості обрані структура соціальної дії та механізм пристосувального процесу (М.Вебер). Для розуміння поведінки адаптантів ми використовуємо їхні власні суб’єктивні визначення ситуацій, інтерпретації оточуючого середовища. Послуговуємося також герменевтикою як методом розуміння людиною соціального світу, заснованого на її внутрішньому досвіді та сприйнятті нею життєвих реалій (У.Томас, А.Шюц).
Моделюючи внутрішні механізми адаптації та виявляючи специфікації адаптації у людей з різним соціальним характером, використовуємо уявлення про механізм адаптації У.Томаса та Ф.Знанецького.
Використовуємо також можливості концептуальних побудов соціології поведінки щодо досліджень адаптивного механізму. Предметом тут є поведінка індивідів, а також сукупність заохочень і покарань, які на неї впливають, біхевіористська соціологія, теорія обміну (Б.Скіннер, Дж. Хоманс).
Для розуміння специфіки адаптивної поведінки, особливо її протиправних відхилень використовуємо модель вибору такого варіанту адаптивної траєкторії, який забезпечує максимальний приріст корисності (з погляду досягнення адаптивної мети) (Г.Беккер). Також використано універсальні пояснюючі можливості ієрархічної моделі мотивації, в основу якої покладено піраміду потреб”. На них базується розуміння механізму адаптації та стадій адаптаціоґенези (А.Маслоу).
У дослідженні ціннісних параметрів соціальної адаптації особистості прислужилися концепції визначення інтересу відповідно до потреби, мотиву, цілі, норми та цінності (Л.Арутюнян, Л.Дробіжева, Д.Кікнадзе, А.Леонтьєв, А.Улєдов, Т.Шибутані, П.Сорокін, А.Ручка), теорія цінностей (Ф.Адлер, Р.Інглехарт, Т.Парсонс), теорія соціальної мімікрії (А.Лобанова).
В останні роки найбільшого поширення набули теоретико-методологічні підходи Л.Іоніна, І.Мілославової, А.Налчаджяна, Я.Рейковского (методологія інтерпретативного підходу); С.Бєлічевої, Л.Корель, Л.Шпака (методологія нормативного підходу); М.Ромма (нормативно-інтерпретативний підхід); В.Немировського (універсумна парадигма).
Дослідження процесу соціальної адаптації, здійснене в дисертаційній роботі, ґрунтується на свідченнях історичних, статистичних джерел, а також на вторинному аналізі результатів емпіричних досліджень українських і російських соціологів, здійснених протягом 1990-2005-х рр., [32; 39; 64; 65; 66; 106; 107] та даних, отриманих у процесі опитування мешканців Чернівецької області за методикою вимірювання рівня соціальної адаптованості. Опитування проводилось у 2006 році. Було опитано 200 мешканців області. Вибірка репрезентативна для дорослого населення області. Опитування за місцем проживання. Вибірка квотна за статтю та віком.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в з’ясуванні специфіки процесів соціальної адаптації особистості у перехідний період та обґрунтуванні особливостей і закономірностей формування та зміни її ціннісних орієнтирів при виборі поведінкових стратегій пристосувального характеру до суспільних змін. Конкретніше суть і ступінь новизни можна відобразити в таких положеннях:
· уточнено визначення соціальної адаптації особистості як процесу і стану пристосування до змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних) соціальних умовах та обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта (біологічних, соціально-психологічних, статусно-рольових), які відбуваються завдяки змінам як соціальних стереотипів поведінки, соціальних практик, цінностей, так і способів інформаційно-інтерпретативного відображення (конструювання, реконструювання) реальності свідомістю особистості;
· з’ясовано, що в сучасних умовах значно ускладнюється механізм соціальної адаптації, оскільки поширюються мімікрійні стратегії виживання і гараздування й відбувається деформація особистісних ціннісних систем;
· уперше доведено, що ціннісні орієнтири особистості, зокрема соціальна активність, особистісна відповідальність є спонуками конструктивної адаптивної поведінки, а їх відсутність або деформований, (невизначений) стан гальмують адаптивні процеси, поширюючи деструктивні стратегії маргіналізацію та девіації;
· уперше обґрунтовано тезу, що суспільні зміни, впливаючи на соціальну ситуацію, породжують процес ціннісного відчуження, який виникає внаслідок усвідомлення особистістю невідповідності між офіційно задекларованими цінностями і реальними ціннісними орієнтирами, що детермінує порушення усталених адаптаційних практик особистостей і змушує різні групи людей звернутися до стратегії заміни цінностей, які втратили свою функціональність, іншими ціннісними зразками, які більшою мірою відповідають новим соціальним умовам;
· обґрунтовано думку, що в процесі суспільних змін пристосувальні стратегії формуються через ідентифікацію особистості із ситуацією, що породжує як конструктивну, так і руйнівну адаптивну поведінку, остання проявляється в маргінальній та девіантній поведінці;
· з’ясовано суть трансформації ціннісних орієнтирів особистості у пострадянський період, яка полягає в заміні таких цінностей, як подвійна мораль, правова несвобода, ідеологічно заангажована соціальна активність, колективізм і т.ін. на подвійну мораль іншого ґатунку, неправову свободу, вседозволеність, безвідповідальність, гіпертрофований індивідуалізм, а також показано їх вплив на вибір адаптивних стратегій;
· уперше доведено, що в перехідних умовах механізм індивідуальної ціннісної системи має циклічний характер і поділяється на такі фази: 1) збереження попередньої ціннісної системи суб’єкта; 2) розлад індивідуальної ціннісної системи; 3) криза індивідуальної ціннісної системи; 4) розвиток, саме така зміна в ціннісно-орієнтаційній системі особистості, коли збагачується внутрішній зміст ціннісних орієнтирів за допомогою механізму адаптації до соціокультурного середовища, що змінюється;
· обґрунтовано оптимальні стратегії адаптації, зміст яких полягає в поєднанні адаптаційних процесів з активною діяльністю соціально цінного характеру при адекватному управлінні на всіх рівнях від нижчих до вищих.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальшого теоретичного осмислення сутності соціальної адаптації в умовах перехідних суспільств, а також удосконалення теоретичних концепцій ролі ціннісних орієнтирів у процесі соціальної адаптації особистості в умовах трансформацій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання даних, отриманих в ході емпіричного дослідження для оцінки рівня адаптованості різних прошарків населення України та прогнозування змін, які можуть відбутись у майбутньому. Результати дослідження можуть бути використані в соціологічному прогнозуванні криміногенної та соціально-політичної ситуації в Україні, розробці соціальної та правоохоронної політики, профілактичних програм боротьби з девіантними формами поведінки. За показниками рівня адаптованості населення України до дійсності, що постійно змінюється, можна робити висновки про напруження в соціумі.
Результати дослідження дозволяють удосконалити навчальні програми із соціології, розширюють можливості підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі соціології та соціальної роботи Гуманітарного університету Запорізький інститут державного та муніципального управління”, а також на науково-методичних семінарах, засіданнях кафедри соціології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Основні положення дисертації були виголошені на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві” (Чернівці, квітень, 2005); Науковій конференції Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (Чернівці, жовтень, 2005); ІV міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, березень, 2006).
Публікації. Головні ідеї дисертаційного дослідження викладені автором у збірнику наукових праць Науковий вісник Чернівецького університету” (2005 рік, випуск 249-250); у збірнику наукових праць Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства” (2004 рік); у збірнику наукових праць Інституту соціології НАН України Соціальні виміри суспільства” (2005 рік, випуск 8); у збірнику наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки” (2006 рік, випуск 7).
Усього 4 статті, з них 3 статті у фахових виданнях із соціології, 1 у фаховому виданні із філософії.
Структура та зміст дисертації
Мета й завдання дослідження визначили структуру дисертації. Вона складається із вступу, трьох розділів, кожен розділ містить по 3 підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ
Здійснивши аналіз існуючих соціологічних концепцій соціальної адаптації, ми зробили висновок, що погляд на адаптаційні процеси, характерний для світової соціологічної науки минулого, був спрямований на дослідження еволюційних або достатньо стабільних систем, які змінюються повільно. Сучасному ж переходу до нової системи життєдіяльності в пострадянських країнах притаманні риси нестабільності, революційного характеру змін, ознаки спонтанної самоорганізації тощо. Це передбачає створення нових концепцій, методології та методики дослідження процесів соціальної адаптації, в умовах суспільного перелому.
Проаналізувавши найбільш плідні ідеї та перспективні тенденції в еволюції наукових поглядів на проблему, нами уточнено визначення соціальної адаптації особистості як процесу і стану пристосування до змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних) соціальних умовах та обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта (біологічних, соціально-психологічних, статусно-рольових), які відбуваються завдяки змінам як соціальних стереотипів поведінки, соціальних практик, цінностей, так і способів інформаційно-інтерпретативного відображення (конструювання, реконструювання) реальності в свідомості особистості.
Виокремивши та сформулювавши теоретичні засади аналізу соціальної адаптації в умовах перехідного суспільства, ми детально зупинилися на дослідженнях сучасними соціологами механізму соціальної адаптації особистості, розглядаючи його, як сукупність засобів, за допомогою яких приводиться в дію та самореалізується адаптивний потенціал. В суспільстві, що перебуває в стані трансформації, виникли умови ускладнення механізму соціальної адаптації, оскільки вони характеризуються невизначеністю всезагальної ціннісної системи і поширенням мімікрійних адаптаційних практик. Усе це вплинуло на деформацію особистісних ціннісних систем.
Як було виявлено в процесі дослідження, пристосувальні процеси в сучасному трансформаційному суспільстві пов’язані з виникненням адаптивних асиметрій, а саме неузгодженості між свідомістю та поведінкою. Поведінкові стереотипи зазвичай перебудовуються швидше, ніж свідомість. Натомість у суспільствах з еволюційним типом розвитку послідовність інша: спочатку змінюються ціннісні пріоритети, а потім поведінка. Довготривалі адаптивні асиметрії призводять до зростання внутрішньої напруги та виникнення фрустрацій в адаптанта, що переростають у кінцевому підсумку в різноманітні соціальні патології.
Виокремленні нами ціннісні орієнтири особистості, такі, наприклад, як соціальна активність, відповідальність, соціальна творчість, імітація (справжнє наслідування) тих цінностей-норм і цінностей-об’єктів, які поширюються під час реформ, набуваючи суспільно-визнаного характеру, спонукають особистість до конструктивної адаптивної поведінки, натомість відсутність або їхня деформованість гальмує адаптивні процеси, поширюючи деструктивні стратегії, маргіналізацію та девіації.
Тривала системна невизначеність у сфері ціннісних пріоритетів українського суспільства творить світоглядну та психологічну атмосферу, в якій стають умовними, не сприймаються як знаки реальності фундаментальні поняття суспільного розвитку. На ґрунті цієї екзистенційної порожнечі виникає та набирає катастрофічного характеру деградація внутрішнього світу особистості, що веде до фізичного нездоров’я населення, зростання злочинності в країні, кількість самогубств, апатії та нераціональної поведінки, втрати духовних і моральних цінностей і т.ін.
Суспільні зміни, впливаючи на соціальну ситуацію, породжують процес ціннісного відчуження, який виникає внаслідок усвідомлення особистістю невідповідності офіційно задекларованих цінностей реальним ціннісним орієнтирам. Внаслідок цього відбувається порушення усталених адаптаційних практик особистостей, різні групи людей вимушені звернутися до стратегії заміщення цінностей, які втратили свою функціональність, іншими ціннісними зразками, які більшою мірою відповідають новим соціальним умовам.
В українському суспільстві нині переважають вимушені адаптації, що характеризуються використанням захисних, компенсаторних і деприваційних практик. Вони спрямовані на самозбереження адаптанта підтримку всіма можливими засобами status quo та пов’язані з обов’язковою зміною способів взаємодії з оточенням, але при збереженні в цілому старих, традиційних цілей та цінностей.
В деяких випадках, перехід до нових можливостей, нового типу суспільних відносин вплинув на формування індивідуальної поведінкової активності. Найважливішими ознаками соціальної активності особистості (на противагу пасивності, інертності) є сильне, стійке, а не ситуативне прагнення, впливати на соціальні процеси (в кінцевому рахунку суспільства в цілому) та реальна участь у громадських справах позитивного характеру. На жаль, близько третини мешканців України залишаються життєво індиферентними, вони сподіваються на опіку з боку держави і суспільства. Серед них не лише люди похилого віку, а досить багато цілком працездатних.
Процес трансформації в нашому суспільстві охопив усю систему соціальної організації та систему життєвих цінностей, що знайшло своє відображення в індивідуальній свідомості особистості. Глибокі зміни, які охопили широкий спектр соціальних факторів, вимагаючи зміни стратегії життя і техніки повсякденної поведінки, зумовили необхідність введення у дію нових адаптаційних механізмів. Для багатьох це завдання виявилося занадто складним. Нового змісту набули процеси: ідентифікації, з поступливо-компромісним типом поведінки; індивідуалізації з відчуженим типом поведінки; інвестиції з інвестицією, як формою найбільш корисного для суспільства та людини вирішення внутрішнього конфлікту, шляхом вкладення особистісного потенціалу в реалізацію соціокультурної мети, тип поведінки коллаборативний; також маргіналізації, з нонконформним, негативіським типом поведінки; та девіації з агресивно-руйнівним типом.
Виявилося, що криза інтенсифікує соціальні ідентифікації особистості з повсякденним ближнім оточенням (родина, близькі, друзі по роботі, люди одного покоління, сусіди). Якщо у певних адаптантів незначне або взагалі відсутнє близьке оточення, а інші соціальні опори” ідентифікації послаблені (старі зруйновані, нові не створені), то це посилює деструктивну спрямованість адаптивної поведінки, провокуючи виникнення різноманітних соціальних патологій.
Сьогодні для задоволення власних потреб соціальні суб’єкти використовують протизаконні засоби частіше, ніж у попередній період. Одні й ті ж індивіди або групи стають учасниками відразу декількох типів неправових соціальних взаємодій: в одних вони можуть бути об’єктами сваволі більш сильних соціальних суб’єктів, а в інших, навпаки, самі стають цими суб’єктами.
Сучасне суспільство перебуває в стані аномії, що є результатом конфлікту чи розбіжностей між культурною” та соціальною” структурами. Вона виражається в унеможливленні досягнення цілей, що їх визначає культура”, нормальними, законними, встановленими в суспільстві засобами. Цей стан спонукає до пошуку інших девіантних способів задоволення потреб і пошуків шляхів адаптації до ситуації, що склалася.
У дисертації встановлено, що соціальні суб’єкти часто змушені діяти не за моральними нормами, а виходячи з уявлення про економічну доцільність. Їхня ціннісна орієнтація викривлена впливом ринку ставити гроші понад усе, діяти так, як вимагає того ринкове середовище. Отже особистість, розуміючи значення вселюдських цінностей, змушена діяти навпаки. Домінуючою мотивацією поведінки стають економічні цілі та вигоди, а вищі цінності нехтуються. Наслідком означеного регресу є примітивні форми адаптації, зумовлені спотвореною системою ціннісних пріоритетів.
Через те, що не всі соціальні суб’єкти здатні сприйняти такі цінності, значно зростає вплив чинника бідності, що посилює стомленність, апатію, розчарування та зневіру, спонукаючи до девіантної поведінки. За умов, глобальної переоцінки цінностей психологічні інвестування можуть бути законними та незаконними. Законні не завжди ефективні, а незаконні небезпечні своєю маргінальністю та девіантністю. Субкультура бідності, будучи за своєю природою культурою маргінальних груп, стає, на жаль, домінуючою. Ця тенденція загрожує звести нанівець усі зусилля з реформування суспільства.
Зміна соціальних умов, суспільних ціннісних орієнтирів призводить до того, що механізм їхнього відтворення перестає бути провідним, поступаючись місцем адаптаційним механізмам. Динаміку цього процесу можна прослідкувати через аналіз трансформації індивідуальної ціннісної системи особистості, яка, на нашу думку, має циклічний характер. Основними фазами цього процесу є:
- збереження попередньої ціннісної системи суб’єкта, незважаючи на суспільні зміни, оскільки сформована в процесі минулого досвіду індивідуальна система ціннісних орієнтирів слугує своєрідним фільтром для ціннісної інформації, яка надходить ззовні;
- розлад індивідуальної ціннісної системи стан, який означає початок руйнації індивідуальних цінностей;
- криза індивідуальної ціннісної системи, в процесі якої відбувається відчуження та самовідчуження, особистість відчуває ціннісний вакуум;
- розвиток така зміна ціннісно-орієнтаційної системи особистості, коли збагачується внутрішній зміст ціннісних орієнтирів за допомогою механізму адаптації до соціокультурного середовища, що змінюється.
В ході проведеного нами дослідження стану соціальної адаптації населення Чернівецької області виявлено когнітивний дисонанс, який, за теорією Л.Фестінгера, виражає відношення невідповідності між когніціями (знання, уявлення, переконання) в межах соціальної спільноти. Проявляється він як незадовільне виправдання вибору, що призводить до порушення психологічного комфорту. Виявлення когнітивного дисонансу сприяє зниженню (мінімізації) неузгоджень, або ж униканню ситуацій, в яких може зрости дисонанс. На прикладі опитаних респондентів ми пересвідчились у нездатності населення пристосуватися до постійного неспокою та переживань. Їм бракує повноцінного відпочинку та можливості покращити стан здоров’я.
Серед чинників, які перешкоджають успішній адаптації особистості варто відзначити труднощі самореалізації. Мова йде про усвідомлення образу власного Я”, про вибір ідеалів і цінностей, яким є смисл присвятити життя, а також про формування життєвої позиції та способу життєдіяльності, що не суперечать обраній системі ціннісних пріоритетів. Дослідження показало, що у людей ще зберігся значний адаптаційний потенціал, і в майбутні 1,5 2 роки він, очевидно, не знизиться, хоча чоловіки віком від 35 до 50 років, які мають найвищий серед опитаних рівень адаптації, швидше від інших вичерпують свій адаптивний потенціал. Проте при зміні зовнішніх умов існування, на нашу думку, способи адаптації ставатимуть активнішими і серед адаптантів переважатиме інтернальний тип поведінки.
Пошуки шляхів і способів розв’язання проблеми дають підстави вважати, що оптимізація соціальної адаптації особистості передбачає організацію управління цим процесом. З цією метою було б доцільним організувати моніторинг соціальної адаптації для більш ефективної регуляції цих процесів і контролю за здійснюваними заходами. Основою ефективного управління соціальною адаптацією має стати поєднання саморегуляції агентів адаптації (інститути сім’ї, освіти, праці, управління) та цілеспрямованого, науково обґрунтованого зовнішнього впливу з боку держави, яка відповідальна за зміну ціннісних пріоритетів у будь-якій сфері життєдіяльності, в тому числі тій, що пов’язана з соціальною адаптацією особистості в умовах інтенсивної трансформації суспільства перехідного типу, до якого належить Україна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Корель Л.В. Социология адаптаций: вопросы теории, методологии и методики / ИЭОПП СОРАН. Новосибирск: Наука, 2005. 423 с.
2. Шмальгаузен И.И. Пути и закономерности эволюционного процесса // Избранные произведения. М.: Наука, 1983. 360 c.
3. Царегородцев Г.И. Философские проблемы теории адаптации. М.: Мысль”, 1975. 276 с.
4. Калайков И. Цивилизация и адаптация. М.: Прогресс”, 1984. 239 с.
5. Маркарян Э.С. Вопросы системного исследования общества. М.: Прогресс, 1972. 60 с.
6. Лобанова А.С. Феномен соціальної мімікрії. К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. 300 с.
7. Ромм М.В. Социальная адаптация личности как объект философского анализа. // Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора философских наук. Томск, 2003. 47 с.
8. Parsons T., Smelser N. Economy and Society. New York: The Free Press, 1956.
9. Parsons T., Bales R., Shils E. Working Papers in the Theory of Action. new York: Free Press, 1953.
10.Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. Глава 4. Социальная структура и аномия. // Социологические исследования. − 1992. − № 2. С.118-124; № 3. С. 91-96; № 4. С. 104-114.
11.Philips L., Human Adaptation and His Failures. Academic Press, N-Y & London, 1968.
12.Налчаджян А.А. Социально-психическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии). − Ереван: Изд-во АН Армянской ССР, 1988. 240 с.
13.Шибутани Т. Социальная психология. − М.: Прогресс, 1969. 536 с.
14.Hartmann H., Ego Psychology and the Problem of Adaptation. N-Y, 1958.
15.Свиридов Н.А. Социальная адаптация личности в коллективе // Социологические исследования. 1980. − № 3. С. 70-75.
16.Ромм М.В. Адаптация личности в социуме: Теоретико-методологический аспект. Новосибирск: Наука”, 2002. 274 с.
17.Ромм М.В. Понятие социальной адаптации: нормативная и интерпретативная парадигмы // Учёные записки МГСУ. М.: Изд-во МГСУ «Союз», 2003. № 6. С. 42 51.
18.Ромм М.В. Полипарадигмальное основание постижения социальной адаптации личности // Вестник уральского гос. техн. ун-та УПИ. Сер.: Гуманитарные и социально-экономические науки. Актуальные проблемы социологии и менеджмента: Сб. науч. ст. Екатеринбург: ГОУ ВПО, УГТУ УПИ. − 2003. № 4. С. 42-47.
19.Ромм М.В. Социальная адаптация личности в России: парадигмы и контроверзы // Теория и практика социальной работы на рубеже веков: В 2 т. Новосибирск: Соцтехсервис, 2001. Т. 1 С. 162-170.
20.Ромм М.В. К вопросу о гуманистической природе стратегий социальной адаптации личности // Наука. Религия. Экономика: (Междунар. науч. конф., 1994). Новосибирск, 1994. С. 68-70.
21.Фромм Э. Бегство от свободы. М.: Прогресс, 1990. 271 с.
22.Корель Л.В. Социология адаптаций: этюды апологии. Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 1997. 160 с.
23.Шабанова М.А. Добровольные и вынужденные адаптации // Свободная мысль. М., − 1998. − №1. − С. 34-45.
24.Заславская Т.И., Шабанова М.А. Социальные механизмы трансформации неправовых практик // Общественные науки и современность. − 2001. − № 5. − С. 5-24.
25.Шабанова М.А. Социальная адаптация в контексте свободы. // Социологические исследования. 1995. − № 9. − С. 81-88.
26.Шабанова М.А. Неправовая свобода” и социальная адаптация // Свободная мысль, − 1999. − № 11. − С. 54-67.
27.Шабанова М.А. Неправовая свобода” и самозащитное поведение населения // Регион: экономика и социология. 2000. − №1. С. 114-129.
28.Шабанова М.А. Современный трансформационный процесс и «неправовая свобода» // Общество и экономика: социальные проблемы трансформации / Под ред. А.Р. Михеевой. − Новосибирск: ИЭ и ОПП СО РАН, 1998. − С.20-34.
29.Шабанова М.А. Свобода выбора как жизненная ценность и адаптация к рынку // Социологические проблемы перехода к рыночной экономике. Часть 1. Проблемы социальной адаптации к изменяющимся условиям жизни / Под ред. Ф.М.Бородкина и А. Р. Михеевой. − Новосибирск: ИЭиОПП СО РАН, 1994. − С.31-46.
30.Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях. // Социологические исследования. 1994 − № 8-9. − С. 3-15.
31.Римашевская Н.М. Социальные последствия економических трансформаций в России. // Социологические исследования. 1997 − № 6. − С. 55-65.
32.Українське суспільство 2003. Соціологічний моніторинг / За ред.. д.е.н. В.Ворони, д.с.н. М. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. 684 с.
33.Иванов В.Н. Реформы и будущее России. // Социологические исследования. 1996. − № 3. − С. 21-27.
34.Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 448 с.
35.Демин А.Н., Попова И.П. Способы адаптации безработных в трудной жизненной ситуации. // Социологические исследования. − 2000. − № 5. − С. 35-46.
36.Способы адаптации населения к новой социально-экономической ситуации России. / под ред. И.А.Бутенко. − М.: Московский общественный научный фонд, Издательский центр научных и учебных программ, 1999. 178 с.
37.Готлиб А.С. Социально-экономическая адаптация россиян: факторы успешности-неуспешности // Социологические исследования. − 2001. − № 7. − С. 51-57.
38.Коршунова А.А., Хорунжая Е.А. Социальная адаптация населения России к экономическим и политическим изменениям: на примере Москвы // Ломоносовские чтения, 2002 г. Студенты. Том № 2. − С.110-116.
39.Головаха Є.І., Паніна Н.В. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997) Соціологічні показники (таблиці, ілюстрації, коментар). К.: Ін-т соціології НАН України, 1998. 131с.
40.Головаха Є., Паніна Н. Готовність до соціаль­ного протесту: динаміка, регіональні особливості і чинники формування // Українське суспiльство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). К.: IС НАНУ, 2001. С.188200.
41.Донченко О.А. Адаптаційний невроз як ознака нашого часу // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. К.: НВФ Студцентр” / НІКА-Центр, 1998. С.37-47.
42.Донченко Е., Овчаров А. Адаптационный невроз социума как следствие управленческого кризиса // Социология: теория, методы, маркетинг. − 1999. − №1. − С. 173 190.
43.Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. К.: Ін-т соціології НАН України, 1996. 100 с.
44.Злобіна О.Г. Легітимація соціальних трансформацій через зміни у масовій свідомості // Соціальні технології. Вип. 4. К., 2000. С. 4962.
45.Злобіна О.Г. Особистість в кризовому соціумі // Вісник Міжнародного Соломонова університету. Соціологія. 1999. № 2. С. 2540.
46.Злобіна О.Г. Особливості адаптивної поведінки населення в умовах суспільної кризи // Вестник Международного Соломонова университета. Вип.7. Соціологія. К., 2001. С.1928.
47.Кононов І.Ф. Етнос, Цінності, Комунікація. Луганськ: Альма матер, 2000. 493 с.
48.Паніна М. Аномія у посткомуністичному суспільстві // Політичний портрет України. К., 1996. С. 43-52.
49.Панина Н.В. Молодежь Украины: структура ценностей, социальное самочувствие и мораль­но-психологическое состояние в условиях тотальной аномии // Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. №1. С.526.
50.Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Суспільна криза і життєві стратегії особистості. К.: Стилос, 2001. 237 с.
51.Тарасенко В.І., Іваненко О.О. Проблема соціальної ідентифікації українського суспільства (соціотехнологічна парадигма). К.: Інститут соціології НАН України, 2004. 576 с.
52.Тарасенко В.І. Криза соціального самовизначення в Україні. До питання про соціальну ідентифікацію українського суспільства // Віче. 2000. № 11. С. 5868.
53.Ходорівська Н. Протесні наміри в самооцінках громадян // Українське суспільство 2003. Соціологічний моніторинг. К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. С. 394-401.
54.Ходорівська Н. Ситуаційні негативи повсякдення та адаптивні ресурси людини // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. − № 4. С. 140-157.
55.Ходорівська Н.В. Адаптація родини в умовах економічної кризи: зміни групових ролей // Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні. Доповіді міжнародної конференції. К.: ІС НАНУ, 2000. С. 145147.
56.Ходорівська Н.В. Формування образів адекватної діяльності в глобальних адаптивних ситуаціях // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. № 3. С. 193195.
57.Шульга М.О. Маргінальність як криза ідентичності. (Круглий стіл Реструктурація особистості в нестабільному суспільстві: зміна життєвих світів, руйнування ідентичностей, маргіналізація”) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. № 3. С. 166170.
58.Ручка А.А. Ценностный подход в системе социологического знания. К.: Наукова думка, 1987. 156 с.
59.Ручка А.О. Динаміка ціннісних пріоритетів населення України 19912000 роки // Політичний портрет України. Бюлетень фонду Демократичні ініціативи”. 2001. №23. С.75-80.
60.Ручка А. О. Динаміка цінностей населення України (19912000 рр.) // Українське суспільство: моніторинг 2000 р. Інформаційно-аналітичні матеріали. К.: ІС НАНУ, 2000. С. 165174.
61.Ручка А.О., Скокова Л.Г. Економічна ситуація та соціокультурні практики населення сучасної України // Социальная политика в условиях экономических и политических реформ украинского общества. Сборник научных трудов. К.: МАУП, 2000. С.5359.
62.Маковецький А.М. Криза адаптаційних можливостей громадян України у сферах економічного та духовного життя // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. К.: НВФ Студцентр” / НІКА-Центр, 1998. С. 128-131.
63.Щудло С.А. Проблеми соціальної адаптації молоді в перехідному суспільстві // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. К.: НВФ Студцентр” / НІКА-Центр, 1998. С. 118-124.
64.Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія / За ред. М.О.Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. 687 с.
65.Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / За ред. В.В. Танчера, В.П. Степаненка. К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. 244 с.
66.Паніна Н. Українське суспільство 1994 2005: соціологічний моніторинг К.: Видавництво Софія”, 2005. 160 с.
67.Шпак Л..Л. Социокультурная адаптация в советском обществе. Красноярск: Изд-во Краснояр. гос. ун-та, 1991. 321 с.
68.Фролов С.С. Социология. М.: Ин-т. Открытое общество”; Логос, 1996. 380 с.
69.Мертон Р. Социальная теория и социальные структуры (фрагменты) / под. ред. В.В. Танчера. − К.: Институт социологии, 1996. 112 с.
70.Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2-е изд., − М.: Политиздат, 1990. 494 с.
71.Гофман А.Б. Эмиль Дюркгейм о ценностях и идеалах // Социологические исследования. 1991. − №2. С. 104-106.
72.Парсонс Г. Человек в современном мире: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985. 428 с.
73.Франкл В. Человек в поисках смысла / Пер. с англ. и нем. М.: Прогресс, 1990. 368 с.
74.Американская социология. Перспективы, проблемы, методы / Под ред. Т. Парсонса: Пер. с англ. − М.: Прогресс, 1972. − 392 с.
75.Современная западная социология: Словарь. − М.: Политиздат, 1990. − 432 с.
76.Лоренц К. Агрессия (так называемое Зло) // Вопросы философии. 1992. − №3. С. 5-38.
77.Борзых В.В. Моральная регуляция: специфика, границы, возможности // Вопросы философии. 1987. − № 9. С. 112-118.
78.Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. 360 с.
79.Головаха Е. И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. − СПб.: Питер, 2000. − С. 256-269.
80.Прангишвили А. С. Проблема установки на современном уровне разработки грузинской психологической школы // Психологические исследования. − Тбилиси, 1973. − С. 10-26.
81.Краснорядцева О. М. Ценностная детерминация профессионального по­ведения педагогов // Сибирский психологический журнал. − Томск. − 1998. − № 7. − С. 25-29.
82.Шерковин Ю. А. Проблема ценностных ориентаций и массовые информационные процессы // Психологический журнал. − 1982. − Т. 3. − № 5. − С. 135-145.
83.Безменова И. К., Гулевич О. А. Аттитюды и их взаимосвязь с поведением: Реферативный обзор. − М.: РПО, 1999. − 144 с.
84.Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе // Социологический журнал. − 1994. − № 1. − С. 35-52.
85.Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. − М.: Педагогика, 1973. 423 с.
86.Маковецький А.М. Індивідуальна активність як спосіб реалізації життєвих планів людини // Вісник Черкаського університету. Філософія. Вип. 51. Черкаси, 2003. С. 124-129.
87.Данилова Е.Н. Идентификационные стратегии: российский выбор // Социологические исследования. − 1995 − № 6.−С. 120-130.
88.Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. Харьков: Изд-во при ХГУ, 1981. 191 с.
89.Лакс Дж. О плюрализме человеческой природы // Вопросы философии. 1992. − № 10. С.103-111.
90.Ильенков Э.В. Что же такое личность? // С чего начинается личность. М.: Политиздат, 1984. С. 319-358.
91.Батищев Г.С. Деятельность и ценность. Критика деятельностного подхода” к теории интериоризации // Вопр.философии. 1985. − № 2. С.32-41.
92.Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. К.: Наукова думка, 1991. 200 с.
93.Маркс К. Тези про Фейєрбаха // Маркс К., Енгельс. Твори. Т.3. С. 3-5.
94.Хабермас Ю. Комунікативна дія і дискурс // Ситниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філософії. К.: Либідь, 1996. С.84-90.
95.Ситниченко Л.А. Засадничі поняття комунікативної філософії // Першоджерела комунікативної філософії. К.: Либідь, 1996. С.11-45.
96.Habermas Ju. Teorie des kommunikatiren Handelns. Frankfurt a M., 1981. Bd.2.
97.Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. Чернівці: Рута, 2001. 319 с.
98.Титаренко А.И. Антиидеи. Опыт социально-этического анализа. М.: Политиздат, 1984. 478 с.
99.Заславская Т.И. Трансформационный процесс в России: социокультурный аспект // Социальная траектория реформируемой России: Исследования Новосибирской экономико-социологической школы / Ред.кол. Отв.ред. Т.И. Заславская, З.И.Калугина. Новосибирск: Наука. Сиб. предприятие РАН, 1999. С.149-167.
100. История теоретической социологии. В. 4-х т. / Ответ. Ред. и составитель Ю.Н. Давыдов. М.: Канон, 1998. Т.3. 448 с.
101. Селезнев М.А. Социальная ситуация и социальный кризис как категории социальной диалектики // Методологические проблемы социальной диалектики. Новосибирск, 1984. 148 с.
102. Злобіна О.Г. Рухливість соціальної структури і динаміка особистісної суб’єктивності // Проблеми розвитку соціологічної теорії. − К.: Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України, 2002. С.429-434.
103. Харченко Н.М. Методика вимірювання та досвід аналізу бідності в сучасній Україні. // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук. К.: 2001. 20 с.
104. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. М.: Наука, 1983. 368 с.
105. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат, 1989. 175 с.
106. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Збірник наукових статей. К.: НВФ Студцентр”/НІКА-Центр, 1998. 203 с.
107. Українське суспільство 1992 2002 (соціологічний моніторинг) / За ред. Н.В. Паніної. К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. 116 с.
108. Ядов В.А. Изменения в идентификации личности // Резюме научних отчетов по исследовательским проэктам, выполненным в рамках общеинститутской программы Альтернативы социальных преобразований в российском обществе в 1991-1994 гг.”. М.: Ин-т социологии РАН, 1995. 263 с.
109. Петровський П. Українська ментальність у контексті становлення громадянського суспільства // Громадянське суспільство як здійснення свободи. Львів: Вид-во Львівського ун.-ту, 1999. С. 294-297.
110. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Сочинения: В 6-ти т. М.: Мысль, 1966. Т. 6. С.5-24.
111. Гольбах П. Основы всеобщей морали, или катехизис природы // Избранные произведения: В 2-х т. М.: Соцэкгиз, 1963. Т.2. С.301-356.
112. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. М.: Госполитиздат, 1955. С. 215-235.
113. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения // Сочинения: В 6-и т. М.: Мысль, 1966. С. 349 588.
114. Фромм Э. Ситуация человека ключ к гуманис