ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ВЛАДУ В ІСТОРИКО-СОЦІОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ : ЭВОЛЮЦИЯ концептуально ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О ВЛАСТИ В ИСТОРИКО-СОЦИОЛОГИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Слободянюк Анатолій Володимирович

УДК 316.344.4

ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ВЛАДУ
В ІСТОРИКО-СОЦІОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник:
Захарченко Марко Васильович,
кандидат філософських наук, професор

КИЇВ 2002

З М І С Т

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-СОЦІОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ
АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНОГО ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ ВЛАДА”

14

1.1.Методологічні основи вивчення поняття влада”

14

1.2.Взаємини між соціальною та політичною владою в теоретичних уявленнях Стародавнього світу

28

1.3.Особливості розуміння поняття влада” в епоху Відродження та Нового часу

49

1.4.Поняття влада” в історії української соціологічної думки кінця ХІХ початку ХХ століття

79

Висновки до першого розділу

87

РОЗДІЛ 2. ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ ВЛАДА” В СУЧАСНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ

90

2.1.Загальна характеристика сучасних соціологічних концепцій влади

90

2.2.Потенційно-вольова концепція влади

95

2.3.Системна концепція влади

114

2.4.Конфліктологічна концепція влади

120

2.5.Реляційна концепція влади

125

Висновки до другого розділу

132

РОЗДІЛ 3. ВЛАДА ТА ВЛАДНІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

135

3.1.Структурні компоненти влади як явища суспільного життя

135

3.1.1.Суб’єкти та об’єкти влади

137

3.1.2.Соціальні основи та ресурси політичної влади

140

3.1.3.Методи втілення владної волі

143

3.1.4.Політична влада та авторитет

148

3.1.5.Співвідношення політичної влади та управління

151

3.1.6.Стратегія та технології реалізації політичної влади

152

3.1.7.Соціальні фактори ерозії політичної влади

155

3.2.Інструментальна функція соціальних норм та цінностей у здійсненні політичної влади

158

3.3.Роль громадської думки в легітимації політичної влади

164

Висновки до третього розділу

170

ВИСНОВКИ

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

179

ВСТУП

Поняття влада” є одним із центральних у загальній соціології та соціології політики. Воно дає ключ до розуміння природи соціальних та політичних інститутів, соціально-політичних рухів і самої політики, а також особливого типу суспільних відносин владно-вольових. Визначення поняття влада”, його змісту має важливе значення для розуміння соціальної природи суспільства і держави, дає змогу вивчати владні відносини через категоріально розгорнуту концепцію.
Проблема визначення поняття влада” та його характеристик сьогодні є чи не найбільш дискусійною в соціології, незважаючи на те, що спроби його дефініції пронизують усю історію соціальної думки. Гострота проблеми не зменшується, а, навпаки, вона ускладнюється, відкриваючи нові грані у зв’язку з трансформаційними процесами в суспільстві й очікуючи свого глибокого пізнання на основі розвитку соціологічних досліджень влади як соціального інституту, явища і відносин, що належать до предметної сфери соціології.
У даній роботі детально буде розглянуто еволюцію концептуальних конструктів влади, тобто буде досліджено певні наукові уяви щодо поняття влада”. У цьому випадку буде зроблена спроба знайти місце в системі наукових уяв про владу власне соціологічним їх формам. Таким чином, влада може розглядатися як певна реальність, або як форма соціального зв’язку, або як система образів владних структур тощо.
Влада як явище суспільного життя має довгу історію, яка сягає в далеке минуле. Політичні метаморфози влади, що переслідували людину з перших кроків її соціального розвитку, накладають значущий відбиток на всю історію існування класового суспільства аж до наших днів.
Історія соціальної думки засвідчує, що тема влади та пов’язаних з нею проблем починає особливо гостро відчуватися саме в ситуаціях радикальних соціально-політичних, культурних змін, коли суспільство потребує переосмислення уявлень і стереотипів, які раніше здавалися очевидними.
Дослідження поняття влада” це комплексна соціологічна проблема, яка знаходиться на межі соціологічної і багатьох інших суспільних наук: філософії, політології, теорії держави та права, історії політичних учень, науки про управління тощо, кожна з яких специфічно інтерпретує феномен влади. Ця поліконцептуальність знаходить своє безпосереднє відображення у визначенні влади як невід’ємної частини соціальних та політичних відносин.
Особливе значення має дослідження соціологічних аспектів поняття влада” стосовно різних типів суспільств, а також аналіз специфічних різновидів влади, які функціонують в економічній, соціальній, політичній та ідеологічній сферах громадського життя сучасного суспільства. Очевидним є те, що пильної уваги заслуговує вивчення системи суспільної влади в цілому, всієї сукупності важелів, механізмів та засобів її прямої та опосередкованої дії на особистість, соціальні спільноти та суспільні процеси.
Як правило, владу розглядають як притаманні суспільству вольові відносини між людьми. Проте, говорячи про соціальну владу, необхідно відзначити, що відносини влади соціальної не є безпосередньо вольовими. Їх вольовий компонент виступає на другому плані, він схований” під нашаруванням прямої психологічної взаємодії носіїв авторитету або гарантів соціального порядку (чи їх іміджу) з підвладними [1]. Влада необхідна, перш за все, для підтримки цілісності та єдності суспільства, для організації суспільного виробництва, що неможливо зробити без підкорення всіх учасників єдиній волі. Власне поняття влада” стосується лише відносин між людьми, оскільки в ролі її об’єкта та суб’єкта може виступати лише людська особистість, соціальні групи чи організації людей, наділені свідомістю та волею.
Розуміння природи влади як суспільних відносин між людьми принципово важливе для адекватного визначення специфіки відносин влади. Звичайно, що ці відносини між людьми виникають, головним чином, стосовно використання та присвоєння матеріальних та духовних благ, вони регулюють не тільки стосунки людей між собою, але і їх ставлення до природи, техніки тощо. Проте в усіх цих випадках влада залишається вольовими суспільними відносинами між людьми. Тільки при такому розумінні можливо поставити питання про соціальну відповідальність її сторін і повне розкриття її соціальної сутності як історичного феномена.
Поняття влада” в науковій літературі та в повсякденному житті використовується в найрізноманітніших значеннях. Філософи говорять про владу об’єктивних законів суспільства, економісти про владу господарську, юристи про державну владу, політологи про політичну владу, психологи про владу людини над самою собою, батьки про сімейну владу, богослови про владу Бога. У правовій державі особливе значення має розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. Говорять про четверту владу” владу засобів масової інформації та про її вплив на громадську думку. Інколи виділяють п’яту владу”. Не випадково Л.Д.Кучма, ставши Президентом України, в інтерв’ю газеті Правда України” говорив: Ні для кого не секрет, що на Україні сформувалась п’ята влада” влада тіньової економіки і жирних котів”, що запустили руку в народну кишеню” [2].
Влада інколи ототожнюється з її знаряддями (державою, політичною організацією суспільства), засобами (наприклад, управлінням), методами (примушення, переконання, насильства тощо). Дехто ототожнює владу з авторитетом, який хоча і має багато спільного з нею, але й відрізняється від влади принципово (наприклад, авторитет літературного вигаданого героя як зразок наслідування, якому притаманна референтність).
Також немає підстав для ототожнення влади та управління. Управління більш широке поняття, ніж влада. Воно включає і владу, яка є формою, засобом управління людьми. Немає підстав ототожнювати владу з її методами примушення та переконання, оскільки примушувати та переконувати може не лише владар, але й підвладний. Це може здійснюватись у різних формах, таких, як лобіювання, діяльність групи тиску, голодування, страйки тощо. Але необхідно зазначити, що коли це примушення відбувається постійно, то це означає втрату влади владарем. Отже, він починає виконувати волю іншого, того, хто ще владу не отримав офіційно. Таким чином, коли підвладний постійно примушує того, хто має владу, тоді останній свою владу втратив, і у нього не вистачає волі й засобів для реалізації тепер уже чужої влади.
Влада як суспільне явище проходить певні стадії розвитку, що знайшло своє відображення в різних ученнях про владу. Вона виникла з появою людського суспільства і завжди буде супроводжувати його розвиток.
Проаналізований нами перелік проблем визначення й розуміння поняття влада” та галузей науки, що розглядають його, далеко не повний, але він дає можливість зробити висновок про багатогранність та глибинність досліджуваної проблеми.
Незважаючи на те, що науково-методологічні основи визначення поняття влада” мають багатовіковий досвід, дане поняття трактувалось неоднозначно.
Так, у Радянському Союзі про владу заведено було говорити, здебільшого, у схвальних тонах. Перш за все це стосувалося принципу влади робітників, тобто диктатури пролетаріату та принципу влади тих, хто був при владі. Відповідно об’єктивні, комплексні та ґрунтовні дослідження даної теми проводити було важко. Якщо ж у наукових працях торкалися питання про владу, то, як правило, йшлося про радянську владу, а розробка теми велась, переважно, в галузі теорії держави та права. У такому ж руслі в наукових публікаціях або спеціальних дослідженнях велась і критика буржуазної держави, права, влади буржуазії [3].
Основи інтерпретації влади як явища суспільного життя були закладені на початку 60-х років працями А.К.Бєлих, М.М.Кейзерова, Ф.М.Бурлацького. Хоча в роботах цих авторів аналіз поняття влада” був побудований переважно на критиці західних концепцій влади, все ж ними були зроблені спроби виокремити та охарактеризувати владу соціальну.
Проблема влади знайшла своє відображення в наукових працях А.Г.Анікевича, І.Л.Болянського, А.І.Корольова, А.Є.Мушкіна, Р.П.Олексюка, Ю.А.Тихомирова та інших. Предметом їх пошуку поставали питання визначення та аналізу влади, її функцій і сутнісних ознак.
Зміст поняття влада” розкривається дослідниками під різними кутами зору: з’ясовуються проблеми політичної влади (А.Г.Анікевич, А.О.Дегтярьов, Л.Т.Кривушин, В.В.Мшвенієрадзе, Г.Г.Філіппов), проблеми влади як категорії соціології (К.К.Грищенко, М.М.Кейзеров, Б.І.Краснов, Р.П.Олексюк, В.І.Тарасенко, М.О.Сакада), характеристика засобів та методів влади (Б.Т.Базилєв, Л.А.Смирнов, Є.М.Ткачов) та інші. Зростає інтерес до визначення самого феномена влади (докторські дисертації В.Г.Графського, С.І.Дудника, С.Г.Рябова, Г.Г.Філіппова, Є.М.Харитонова, А.М.Черниша, кандидатські дисертації Л.К.Байрачної, І.Г.Граурс, О.М.Лєдяєвої, де аналізуються різні аспекти механізму функціонування влади, висвітлюється проблема особи як суб’єкта влади, питання легітимації влади та демократизації суспільства).
Суттєвий внесок у дослідження проблем влади зробили українські та зарубіжні дослідники, у працях яких подається аналіз влади в сучасній західній науковій суспільній думці. Це, зокрема, Е.А.Араб-Огли, В.В.Мшвенієрадзе, Е.Н.Ожиганов, Є.В.Осипова, О.І.Погорілий, А.О.Ручка, В.В.Танчер та інші.
Багата на теоретичні розробки проблеми влади і західна наукова суспільна думка. Процес аналізу даного поняття знайшов своє відображення в роботах К.Маркса, М.Вебера, представників системної та структурно-функціональної теорії (Т.Парсонса, Д.Істона, М.Крозьє, Т.Кларка, М.Роджерса), конфліктологічного підходу (Г.Зіммеля, Л.Козера, Р.Дарендорфа, Дж.Рекса), реляційного підходу (П.Блау, Д.Хіксона, Дж.Френча, Д.Ронга). До найбільш складних і комбінованих підходів можна віднести комунікативні (Х.Арендт, Ю.Хабермас), а також постструктуралістські (або неоструктуралістські) (М.Фуко, Е.Гідденс, П.Бурдьє) моделі інтерпретації влади.
Таким чином, у науковій суспільній думці вже існує певна теоретична база дослідження влади та аналізу владних відносин. Проте, як у зарубіжній, так і у вітчизняній суспільній науці спостерігається дефіцит системно-інтегративного аналізу досліджуваної проблеми в історико-соціологічному контексті, коли б предметною сферою вивчення соціальних проблем влади виступала еволюція концептуальних уявлень про владу.
Соціологічний аспект дослідження влади полягає в тому, як соціальні потреби та інтереси різноманітних соціоструктурних, спільнотних елементів суспільства відображає влада і наскільки забезпечена система зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом влади в суспільстві.
Будь-яка соціальна дія, в тому числі і владна, є результатом взаємодії різних потреб та інтересів, прагнень та волі суб’єктів. Без аналізу владної взаємодії нереально осмислити загальну спрямованість історичних подій, що робить неможливим глибоко дослідити проблеми соціально-перетворюючої діяльності мас, трансформації суспільства, його переходу від одного стану до іншого. Цим продиктована необхідність проведення соціологічного аналізу концептуальних уявлень про владу та самого поняття влада”.
Актуальність проблеми змісту понять влада” та владні відносини” визначається процесом розбудови та становлення демократичного громадянського суспільства в Україні. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена тим, що в соціології ще немає розгорнутого монографічного дослідження еволюції концептуальних уявлень про владу, у якому б на широкому історико-соціологічному матеріалі розглядався соціальний зміст понять влада”, владна взаємодія” та владні відносини”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з плановою тематикою досліджень кафедри історії та теорії соціології факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка з проблем історико-теоретичних знань соціології та держбюджетною науково-дослідною роботою 90-Д-190 Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу” (номер державної реєстрації 0197V013141), де подано соціологічний аспект досліджуваної проблеми.
Мета роботи проаналізувати еволюцію соціологічного поняття влада” і влади як явища суспільного життя, обґрунтувати історико-соціологічну характеристику даного поняття, його сутнісні соціальні ознаки в процесі їх еволюції в історії соціології.
Це потребує вирішення таких дослідницьких завдань:
дослідити основні етапи становлення та розвитку поняття влада” в історії соціології;
проаналізувати зображення взаємин між соціальною та політичною владою в соціальних теоріях до появи академічної соціології;
дослідити проблему соціальної сутності ефективної влади в українській соціологічній думці кінця ХІХ ХХ століття;
розглянути основні підходи до розуміння поняття влада” в сучасних соціологічних концепціях;
розкрити соціальний зміст поняття влада” і специфіку власне соціологічного його дослідження як на теоретичному, так і на емпіричному рівні;
показати інструментальну функцію соціальних норм та цінностей у здійсненні політичної влади;
виділити громадську думку як визначальний фактор легітимації політичної влади (на основі аналізу результатів соціологічного дослідження стану громадської думки щодо владних структур).
Об’єктом дослідження є концептуальні уявлення про владу в класичних та сучасних теоретичних працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, де подано соціологічні ідеї та теорії влади.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні особливості зміни концептуальних уявлень (понять, інтерпретацій, теорій, учень тощо) про владу, її сутнісні соціальні характеристики в історії соціології та формування й адаптація поняття влада” в системі соціологічних категорій.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Робота виконана на основі аналізу історико-соціологічної характеристики еволюції теоретико-методологічних принципів розуміння владних реалій” та спроб визначення поняття влада”, що досліджувалися з метою створення засад для формування загальної соціологічної теорії.
Оскільки проблема визначення поняття влада” має поліконцептуальний характер, у дослідженні використовуються підходи, які знайшли своє застосування в інших галузях науки (політології, психології, конфліктології, історії, культурології). У роботі автор спирається на концепції влади, подані в соціальній думці до появи академічної соціології (міфологічних уявленнях [4], у творах Аристотеля [5], Платона [6], Н.Макіавеллі [7], Т.Гоббса [8], Дж.Локка [9], Ш.Монтеск’є [10], Ж.Ж.Руссо [11]), на концепції влади українських соціологів кінця ХІХ початку ХХ століття (В.Липинського [12], М.Драгоманова [13]), теоретичні уявлення К.Маркса [1415], М.Вебера [16], представників системної та структурно-функціональної теорії (Т.Парсонса [17], Д.Істона [18], М.Крозьє [19], Т.Кларка [20], М.Роджерса [21]), конфліктологічного (Г.Зіммеля [22], Л.Козера [23], Р.Дарендорфа [24]), реляційного (П.Блау [25], Д.Хіксона [26], Дж.Френча [27], Д.Ронга [28]), комунікативного (Х.Арендта [29], Ю.Хабермаса [30]), а також постструктуралістського підходів (М.Фуко [31], Е.Гідденса [32], П.Бурдьє [33]).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше здійснено комплексний аналіз соціологічного поняття влада”, де подано історико-соціологічну ретроспекцію розуміння влади в історичному часі та просторі;
дістала подальший розвиток аргументація про первинність соціального аспекту влади через показ необхідності вивчення соціологією соціальної влади як об’єктивної основи політичної та тих факторів, що приводять до трансформації цієї влади в політичну;
доведено, що в системі соціальних відносин вольова взаємодія є другорядною стосовно влади соціуму, прямої психологічної взаємодії носіїв авторитету з підвладними, тобто вольовий компонент влади виступає як крайня необхідність у системі владних відносин, тоді як у науковій суспільній думці владу розглядають, здебільшого, як притаманні суспільству вольові відносини між людьми;
дістала подальший розвиток аргументація про першорядну роль культури, соціальних норм та ціннісних орієнтацій у системі владної взаємодії на основі аналізу розуміння поняття влада” та її змісту в історико-соціологічному процесі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дають можливість глибше усвідомити сутність влади та владних відносин, значущість культури, соціальних норм та ціннісних орієнтацій об’єктів влади у владній взаємодії, необхідність врахування стану громадської думки, що вкрай необхідно в ході реалізації демократичних реформ, розбудові громадянського суспільства.
Матеріали дисертації увійшли до заключного звіту держбюджетної науково-дослідної роботи 90-Д-190 Філософсько-антропологічні принципи як основа розбудови українського суспільного ідеалу” (номер державної реєстрації 0197V013141), де подано соціологічний аспект досліджуваної проблеми [3435].
Матеріали дослідження було використано в процесі розробки теоретичних курсів з історії соціології, соціології політики, політології, соціальної філософії, які викладаються у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях та методологічних семінарах кафедри історії та теорії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1997 2000), щорічних традиційних аспірантських наукових конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1997 2000), на науково-практичній конференції Творчість, духовність, гуманізм у просторі освіти” (Вінниця, 1998), на міжнародній науково-практичній конференції Сучасна соціологічна думка і соціологічна освіта” (Харків, 2000), на ХХХ та ХХХІ науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного технічного університету (Вінниця, 2001 2002).
Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у 8 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз влади та владних відносин є комплексною соціологічною проблемою, яка характеризується своєю поліконцептуальністю. Тому необхідний аналіз влади як невід’ємної атрибутивної властивості соціальних відносин (індивідуальних, групових, колективних, масових), як здатності діяти, приймати соціально спрямовані рішення та реалізовувати їх, а також широкий соціологічний підхід до самої проблеми влади.
Теоретичні уявлення про сутність влади як фундаментальне соціальне явище, її вияви і ролі в історії розвитку суспільства хвилювали людство протягом усього історико-соціологічного процесу.
Міфологічні уявлення були притаманні початковим етапам розвитку класового суспільства і локалізувалися переважно на Давньому Сході. Особливості цих течій полягали в тому, що вони обґрунтували божествене походження влади, ототожнювали державну владу з владою царя або імператора, визнавали божествене втручання в управління державою і визначення людської долі, проголошували верховенство етичних принципів над політичними, носили прикладний характер.
Таким чином, міфологію влади можна визначити як сукупність міфів, які супроводжують владу як соціальне явище, та владу конкретного владаря. В ідеалі ж влада повинна бути настільки досконала, корисна для суспільства, цінна для людей, важлива для історії, що не повинна навіюватися ніякими міфами та домислами. Проте такого стану до цього часу жодна влада не досягла.
Більш близьке до сучасного уявлення про походження та соціальні аспекти влади народжується в давньогрецькій соціально-філософській традиції. Вже в Парменіді” Платона тезис відносно панування подається не тільки в політичному, але і в соціальному вимірі як ставлення людини до людини”. Раціональне осмислення влади та політичного панування потребує змістовного визначення форм влади, її ієрархії та витоків.
У Політиці” Аристотеля переважає думка про механізми влади, її рівні та форми. Трактування божественої сутності влади поступається місцем думці про закони як про вищу форму влади. В епоху Середньовіччя відбувається переорієнтація світогляду з демосу, поліса як суб’єкта влади на особистість, як творчу силу в системі соціальних відносин. В епоху Ренесансу паралельно з індивідуалістичними концепціями зароджується розуміння значення суспільної власності та колективістських засад у соціальному житті і критикуються порядки, засновані на особистому інтересі, приватній власності і породжуваній ними соціальній несправедливості. Поступово проблеми влади переносяться з суб’єкта-індивіда на носія (народ, групи, класи, соціальні спільноти).
Концептуальні ідеї Реформаціїї стали базою, на основі якої в Новий час розвивається розуміння влади як доцільного механізму організації суспільного життя. Аристотелівська ідея природного” походження держави розвивається на більш високому рівні осмислення, в теорії суспільного договору” Т.Гоббса. Влада як невід’ємна характеристика суспільних та політичних відносин, за Т.Гоббсом, потребує організації угоди кожної людини з іншими людьми.
Хоча соціальна думка англійської та французької Просвіти заклали основи уяви про владу як про феномен переважно політичного життя, проте в цих теоріях чітко вирізняється соціальний характер категорії влада”. Теорія розподілу влади та ідея врахування у владних відносинах норм, звичаїв, ціннісних орієнтацій широких мас, орієнтація на громадську думку характеризувались соціологічним спрямуванням. Проте політичний інструменталізм у тлумаченні влади в епоху Нового часу мав у своїй основі цілий ряд уразливих місць, серед яких найбільш виділяється відсутність розуміння багатоаспектності феномена влади. Влада, в даному випадку, зводилась, здебільшого, до проблеми владно-правової суб’єктності держави, народу або політичних інституцій.
Не обійшла своєю актуальністю проблема владних відносин і українських соціологів, суспільних діячів кінця ХІХ початку ХХ століття. Цінність ідей представників даного періоду для сучасності визначається схожістю соціально-політичної ситуації і колом проблем, що вирішувались. До таких належать проблема прав і свобод громадян, принцип демократизму та народного суверенітету, первинність влади народу над політичною, державною, співвідношення влади та знання, суперечність між світською та духовною владами, проблему морального авторитету правлячої еліти тощо.
Таким чином, аналізуючи розвиток концептуальних уявлень про владу на матеріалах історії соціології (та протосоціології), можна зробити висновок, що політична влада, якій приділялась особлива увага в той час, є лише однією з історичних форм соціальної влади. Тобто влада соціуму перетворюється у владу певної групи, що передбачає можливість підкорення силовими методами всі інші соціальні групи. У різні часи різні автори, говорячи то про суспільний договір, то про загальну волю тощо, так чи інакше наголошують на необхідності поновлення соціальної влади, переходу від влади, що контролюється частиною суспільства, до демократії, тобто влади народу, народного суверенітету, який не може підлягати зовнішнім впливам.
Теоретичні уявлення про владу набувають соціологічного характеру в повному обсязі в кінці ХІХ у ХХ столітті. Продуктивною та різноплановою щодо даної проблеми виявляється західна суспільна думка. Аналіз влади та владних відносин поданий в атрибутивно-субстанційних теоріях, які трактують владу як атрибут, субстанційну властивість суб’єкта, а то і просто як самодостатній предмет” або річ” і включають у себе: 1) потенційно-вольові, 2) інструментально-силові, 3) структурно-функціональні концепції; в реляційних (від англ. relations відносини), які описують владу як соціальні відносини або взаємодію на елементарному і на складному комунікативних рівнях, які включають: 1) теорію опору”, 2) теорію обміну ресурсами”, 2) теорію поділу зон впливу”. На межі атрибутивно-субстанційних та реляційних концепцій можна виділити конфліктологічну теорію, в якій влада та владні відносини трактуються як конфлікт на основі нерівномірно розподілених ресурсів та з використанням сили різної міри. У сучасних підходах, які є найбільш складними і комбінованими (комунікативні та постструктуралістські моделі влади), влада трактується як опосередкований та ієрархізований механізм спілкування між людьми.
Узагальнюючи багаточисельні дослідження влади, можна назвати ті загальні поняття, які складають основу концептуальної схеми дослідження влади. Такими поняттями є природа влади, джерело влади, основи влади, соціальна база влади, культура влади, авторитет влади, потенціал влади, організація влади, відносини влади, атрибути влади, легітимність та легальність влади, сила влади, ерозія влади, методи влади, технологія та стратегія влади.
У процесі суспільних владних відносин необхідна наявність чотирьох елементів: 1) участь не менше ніж двох партнерів, 2) наказ того, хто здійснює владу, 3) підкорення того, над ким здійснюється влада, тому, хто її здійснює, 4) суспільні норми.
На основі проведеного в дисертаційному дослідженні аналізу влади як загальносоціологічного поняття, враховуючи виключну різноманітність існуючих у сучасному суспільстві її типів та форм, можна виділити такі основні ознаки для її класифікації:
1) за сферами прояву: соціальна, політична, державна, економічна, юридична, світська, духовна, сімейна тощо;
2) за обсягом прерогатив: державна, міжнародна тощо;
3) за суб’єктом влади: влада народу, класова, партійна, парламентська, президентська, колективна, особистісна тощо;
4) за типом суб’єкта влади: одноосібна, колегіальна, групова;
5) за методами здійснення: примушення, насильство, переконання;
6) за режимом правління: тоталітаризм, авторитаризм, лібералізм, демократизм.
Еволюція поняття влада” в історико-соціологічному процесі засвідчила її глибинність, різноплановість, багатогранність. Груба сила чи погроза її застосування, престиж, авторитет, переконання, матеріальне благополуччя, багатство, краса, харизма, героїчна смерть, успіх у мистецтві чи спорті, альтруїзм усе надає владу. Навіть ідеї часто наділяються владою. Більше того, індивід може не знати, що він наділений владою, і не використовувати її в особистих цілях. Проте, незважаючи на суттєві відмінності в тлумаченнях влади різних напрямків та в різні історичні часи, переважна більшість теоретиків доводила необхідність врахування у владних відносинах потреб та інтересів, системи соціально-культурних цінностей та норм, таким чином, віддаючи належне громадській думці, як основі становлення та утвердження влади та волевиявлення, адже визначальним компонентом усунення старої влади, яка опирається на потужний силовий апарат (армію, сили правопорядку тощо), є, перш за все, завоювання громадської думки і можливість керувати нею. У будь-яких системах державного управління суб’єкти політичних режимів прагнули апелювати до маси, до громадської думки. І це стосується навіть давніх деспотій, оскільки апеляція до маси, вплив на неї створює ілюзію легітимності влади та її позитивної оцінки, що так важливо завжди для конкретних владноможних суб’єктів. Навіть у давні часи при відсутності інституту громадської думки як елемента системи владного механізму, притаманного демократичним режимам, цей чинник (голос народу”) не залишався поза увагою навіть частини деспотів. У цьому плані виникає цікава дослідницька проблема еволюції та витоків громадської думки як важливого чинника в сучасній системі демократичної влади.
Отже, враховуючи історичний досвід вивчення влади і ґрунтуючись на результатах проведеного дисертаційного дослідження, можна зробити висновок, що для того, щоб владні відносини носили цивілізований демократичний характер, необхідно:
у процесі владної взаємодії орієнтуватися на потреби та інтереси різних сторін (індивідів, груп, верств, класів тощо);
враховувати суттєві культурні основи суб’єкта влади у вигляді традицій, норм, стереотипів поведінки;
визнати авторитет влади в силі, яка полягає в досвідченості, компетентності, рішучості, відкритості, моральності суб’єкта влади;
знайти відповідне співвідношення між технологією та стратегією влади;
визнати пріоритет влади народу над політичною, державною;
будувати владну взаємодію з постійним врахуванням визначальної ролі громадської думки в становленні та утвердженні влади.
Аналіз історії розвитку різних суспільств свідчить, що не владні відносини самі по собі, а концентрація влади створює умови для різного роду зловживань нею, маніпулювання принципами демократії, обмеження соціальної свободи тощо. Чим більше влада концентрується, тим більше обмежується свобода, втрачається соціальна сутність влади. Сам факт концентрації влади в суспільстві в руках групи людей або окремої особи є різновидом тієї чи іншої міри узурпації невід’ємних прав членів суспільства на свободу.

Таким чином, конструктивним кроком для збереження соціальної сутності влади є створення такої демократично ефективної форми владних відносин, яка здійснювалась не тільки для народу, в його інтересах, але і самим народом, у своїх інтересах. Соціальна влада та владні відносини демократичного характеру є механізмом, завдяки якому через зіткнення інтересів, ідей та компромісів соціальні групи, класи, верстви весь народ може досягнути високого розвитку громадянського суспільства. Владна взаємодія такого типу дає можливість для реформ і нововведень, які є рушійною силою як економічного, політичного, так і соціального розвитку.