ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ, ЩО ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ : ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ И ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, ЧТО подвергшихся воздействию ионизирующего излучения

brief description

Міністерство охорони здоров’я України
Національна медична академія післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика

На правах рукопису

ГНАТЕНКО ОКСАНА ПЕТРІВНА

УДК 616.329-002-008.22-009.2-
06-02-001.28-036-085.28:615.243

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
З ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ ХВОРОБОЮ, ЩО ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

14.01.36. гастроентерологія

Науковий керівник
ХАРЧЕНКО Наталія В’ячеславівна,
доктор медичних наук, професор

Івано-Франківськ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Медичні наслідки аварії на ЧАЕС. 13
1.2. Поняття про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу,
її поширеність. 18
1.3. Сучасні погляди на діагностику та лікування ГЕРХ,
стравоходу Барретта, зв’язок захворювання з ерадикацією
Н. pylori. 27
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ і МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика досліджуваних груп хворих. 41
2.2. Ендоскопічне обстеження та хромоезофагоскопія
верхніх відділів травного каналу. 51
2.3. Морфологічні дослідження біоптатів слизової оболонки
стравоходу. 55
2.4. Визначення Н. pylori та оцінка чутливості його штамів
до антимікробних препаратів. 58
2.5. 24-годинний рН-моніторинг у хворих ГЕРХ. 60
2.6. Імунологічні методи дослідження. 66
2.7. Обгрунтування проведеного лікування. 68
2.8. Статистична обробка отриманих результатів. 72
РОЗДІЛ 3. КЛІНІЧНІ, ЕНДОСКОПІЧНІ, МОРФОЛОГІЧНІ,
ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ
ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ
ХВОРОБИ У ХВОРИХ, ЩО ЗАЗНАЛИ
ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
3.1. Особливості клінічного перебігу ГЕРХ. 74
3.2. Особливості ендоскопічної картини верхніх відділів
травного каналу при ГЕРХ у обстежених груп хворих. 79
3.3. Перебіг ГЕРХ в залежності від інфікування H. pylori. 86
3.4. Морфологічні особливості слизової оболонки стравоходу
при ГЕРХ та стравоході Барретта. 95
3.4.1.Морфологічні аспекти діагностики езофагіту
та стравоходу Барретта. 106
3.5. Результати рН-моніторингу у обстежених хворих
та підбір індивідуальних доз інгібіторів протонної помпи. 116
3.6. Стан імунітету хворих на ГЕРХ у обстежених груп. 126
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З
ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЮ РЕФЛЮКСНОЮ
ХВОРОБОЮ, ЩО ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ІОНІЗУЮЧОГО
ВИПРОМІНЮВАННЯ
4.1. Ефективність різних лікувальних комплексів у хворих
ГЕРХ, асоційованої з Н. pylori, що зазнали впливу
іонізуючого випромінювання з урахуванням чутливості
штамів до антимікробних препаратів. 131
4.1.1.Ефективність лікування з використанням орнідазолу,
омепразолу в комплексному лікуванні. 131
4.1.2.Ефективність лікування з використанням комбінованого
препарату орністат. 134
4.2. Ефективність лікування хворих ГЕРХ в залежності від
виду рефлюксу з використанням індивідуально
розроблених комплексів. 139
4.2.1.Ефективність лікування з використанням омепразолу. 139
РОЗДІЛ 5. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ 145
ВИСНОСКИ 158
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
УЛНА учасники ліквідації наслідків аварії
ЛНА ЧАЕС ліквідатори наслідків аварії на
Чорнобильській атомній електростанції
МТЗР мешканці території забрудненої радіонуклідами
ГЕРХ гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
НЕРХ неерозивна рефлюксна хвороба
ЕРХ ерозивна рефлюксна хвороба
РХС рефлюксна хвороба стравоходу
РЕ рефлюкс-езофагіт
ШСР шлунково-стравохідний рефлюкс
ДГР дуоденогастральний рефлюкс
ШКТ шлунково-кишковий тракт
СОС слизова оболонка стравоходу
СОШ слизова оболонка шлунку
СШП стравохідно-шлунковий перехід
НСС нижній стравохідний сфінктер
КСОД кила стравохідного отвору діафрагми
СБ стравохід Барретта
ДПК дванадцятипала кишка
ВХ виразкова хвороба
ст. ступінь
ФЕГДС фіброезофагогастродуоденоскопія
H. pylori Helicobacter pylori
ФІ рН функціональний інтервал рН
ІрН цілий інтервал рН
nW­ загальна кількість кислотних (рН<4)
гастроезофагеальних рефлюксів
n1W­ кількість кислотних (рН<4)
гастроезофагеальних рефлюксів
тривалістю більше 5 хвилин
nW¯ загальна кількість лужних (рН>7)
гастроезофагеальних рефлюксів
n1W¯ кількість лужних (рН>7)
гастроезофагеальних рефлюксів
тривалістю більше 5 хвилин
ЦІК цитоімунний комплекс
ФЧ фагоцитарне число
ФІ фагоцитарний індекс
абс. число абсолютне число
Тл Т лімфоцити
хр. хронічний
АХТ антихелікобактерна терапія
ІПП інгібітори протонної помпи
БШС блокатори шлункової секреції

ВСТУП
Актуальність теми
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) одна з найбільших екологічних катастроф за всю історію атомної енергетики, що поставила перед медичною наукою багато серйозних проблем. [1,9,16,60]. Період після аварії поділяють на йодний (з квітня по червень 1986 року) і цезійний, найбільш подовжений, який буде тривати 30-50 років [9].
Тільки поміж мешканців України кількість осіб, що постраждати внаслідок аварії, становить біля 1,745 млн. В перші 1-3 роки мали перевагу психоневрологічні розлади, на фоні яких виникали та загострювались соматичні (гастроентерологічні, серцево-судинні, ендокринні) захворювання, зміни імунної системи (пригнічення Тл, зниження рівня IgM, активності комплементу). Це свідчить про схожість порушень регуляторних механізмів при різних захворюваннях [1,2,42].
З 1987 по 1999 роки спостерігалось збільшення частоти захворювання травної системи у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 16 разів. Крім того, відмічалось поєднання уражених органів травної системи, що ускладнювало тяжкість захворювання. В останні роки відмічають збільшення у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС частоти захворювання органів травлення до 41% (в загальній популяції 7,8%); при цьому виявлено збільшення інвалідності, пов’язаної з цією патологією [6,73].
Показано збільшення частоти виникнення виразкової хвороби (ВХ) (до 11-33%), хронічного гастриту з атрофією слизової оболонки, хронічного гепатиту (33-36%), хронічного холециститу, жовчокам’яної хвороби (25-52%), а також порушень функції тонкої кишки. Дисбактеріоз І і ІІ ступеня діагностують у 60% ліквідаторів аварії на ЧАЕС [2,6,16,28].
Разом з тим, у доступній літературі недостатньо даних про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), клінічні ознаки якої часто зустрічаються у ліквідаторів та мешканців радіактивно - забруднених територій [28,85]. Гастроезофагеальний рефлюкс може мати вирішальне значення в патогенезі рецидивуючих пневмоній, хронічного бронхіту, бронхообструктивного синдрому, пароксизмального нічного апное, рефлюксного ларингіту і фарингіту і привести до виникнення екстрасистолії і порушення провідності серця [10,33,61].
Роль Helicobacter pylori (H. pylori) у виникненні ГЕРХ, увага до якої залишається високою, остаточно не визначена. Одні джерела повідомляють, що ерадикація необхідна при виявленні H. pylori у слизовій оболонці шлунка (СОШ), дванадцятипалої кишки (ДПК) хворих з ГЕРХ [4,7,12,17,43,58,80,199], інші автори вказують, що ерадикація не завжди приводить до виліковування езофагіту і не запобігає рецидиву ГЕРХ [134,191].
З цієї точки зору у хворих на ГЕРХ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, доцільно проводити морфологічні дослідження біоптатів стравоходу, виявлення інвазії H. pylori СОШ, внутрішньостравохідний добовий рН-моніторинг, що має не лише важливе діагностичне значення, а й обов’язкове при визначенні тактики лікування у кожному конкретному випадку.
ГЕРХ значно погіршує якість життя хворих. Доведено, що симптоми цієї хвороби впливають на якість життя пацієнтів так, як і симптоми інших захворювань, наприклад ішемічної хвороби серця, діабету та гіпертонічної хвороби. ГЕРХ супроводжується болем, розладами психічного здоров’я і соціальних функцій [12,40,61,80].
Ефективне лікування хворих хелікобактерпозитивною ГЕРХ можливе при комбінованому застосуванні препаратів, що впливають на H. рylori.
Актуальною є проблема резистентності H. pylori до антимікробних препаратів. Проте, як вказує практика, досягнення повної ерадикації H. pylori стає складнішим. У роботах О.Я. Бабака, Г.Д. Фадєєнко [12,76] підкреслюється, що неефективність лікування хворих із пептичною виразкою пояснюється, перш за все, нечутливістю штамів H. pylori до запропонованого лікування, неретельним прийомом ліків, підбором неефективних доз антибактеріальних препаратів. Ерадикаційна терапія вимагає врахування особливостей регіональної розповсюдженості штамів та індивідуальної чутливості H. pylori до препаратів, які застосовуються різними верствами населення. Одним із шляхів є використання лікувальних схем, з урахуванням визначеної чутливості штамів H. pylori до антимікробних препаратів.
Таким чином, особливості перебігу та лікування ГЕРХ у осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розробка на цій основі принципів етіопатогенетичної терапії важлива наукова та практична проблема.

Зв’зок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідних робіт кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика ,,Оцінка ефективності сучасних фармакологічних препаратів при захворюваннях органів травлення’’ (номер державної реєстрації 0102U001651) і ,,Діагностика та лікування поєднаної патології шлунково - кишкового тракту’’ (номер державної реєстрації 0106U011210).

Мета дослідження
Підвищення ефективності лікування хворих з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, що зазнали впливу іонізуючого впливу шляхом вивчення клінічних, ендоскопічних, морфологічних особливостей захворювання та підбору лікувальних комплексів з урахуванням чутливості штамів H. pylori до антимікробних препаратів та результатів рН-моніторингу.
Завдання дослідження :
1. Вивчити особливості перебігу ГЕРХ за результатами клініко -
лабораторних та інструментальних методів дослідження у хворих, що
постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
2. Провести морфологічне вивчення стану слизової оболонки стравоходу
у хворих на ГЕРХ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання та
хворих ГЕРХ контрольної групи.
3. Дослідити особливості імунологічних змін у хворих з ГЕРХ, що
знаходились під впливом іонізуючого випромінювання.
4. Оцінити ефективність антихелікобактерної терапії з урахуванням чутливості штамів Н. pylori до антимікробних препаратів у обстежених хворих.
5. Розробити індивідуальні лікувальні комплекси за даними добового езофаго-рН-моніторингу.

Об’єкт дослідження хворі на ГЕРХ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання.
Предмет дослідження особливості клінічних проявів ГЕРХ у хворих, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, ендоскопічні зміни стравоходу, шлунка, ДПК, гістоморфологічні зміни стравоходу, H. pylori - інфікованість, результати лікування хворих на ГЕРХ інгібіторами протонної помпи (ІПП) та розробленими лікувальними комплексами.

Наукова новизна роботи
У результаті проведених досліджень уперше вивчена розповсюдженість ГЕРХ, інфікованість Н.рylori, морфологічний стан слизової оболонки стравоходу (СОС) у ділянці стикової зони (переходу слизової стравоходу в слизову шлунка) та частота ускладнень у вигляді стравоходу Барретта (СБ) у хворих, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання.
Вивчені чутливість визначених штамів H.pylori в обстежених хворих із ГЕРХ, що зазнали радіаційного впливу, до основних антимікробних препаратів (орнідазолу, амоксициліну, кларитроміцину, метронідазолу, тетрацикліну, фуразолідону) та імунологічний стан обстежених хворих із ГЕРХ через 18-21 рік після аварії на ЧАЕС.
Уперше розроблені індивідуальні комплекси лікування хворих з ГЕРХ, що зазнали радіаційного впливу, в залежності від особливостей перебігу та чутливості штамів H. pylori до антимікробних препаратів та на підставі результатів добового внутрішньостравохідного-рН-моніторингу.

Практичне значення отриманих результатів
Вивчена розповсюдженість ГЕРХ у хворих, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, та у хворих, які його не заз

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих із ГЕРХ, які зазнали радіаційного впливу на основі вивчення особливостей діагностики і розробки індивідуальних комплексів лікування.
1. Клінічна картина ГЕРХ у обстежених хворих, які зазнали опромінення, має типовий перебіг у 78,5% випадків, але супроводжується больовим синдромом у 83,9% осіб основної групи та в 67,7% контрольної, печією у 68,8% проти 83,1%, симптомами диспепсії в 75,3% випадків в основній групі та в 80,0% контрольній. Інфекція H. pylori виявлена в 72,0% випадків в основній групі та в 58,5% випадків серед хворих контрольної групи.
2. Ендоскопічно позитивний варіант ГЕРХ у хворих, які зазнали радіаційного впливу зустрічається в 77,4%±4,3% випадків захворювання. Рефлюкс-езофагіт із ступенем А в 39,8%±5,1% випадків, ступенем В в 25,8%±4,5%, ступенем С,D в 11,8%±3,3%. Ендоскопічно негативний варіант спостерігається в 22,6%±4,3% випадків.
3. При морфологічному дослідженні слизової оболонки стравоходу у хворих ГЕРХ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання, були виявлені дисплазія багатошарового плоского епітелія в 30,0% випадків. Запальна інфільтрація в субепітеліальному шарі в 23,3% випадків, у контрольній групі - в 21,1%. Ороговіння папілом діагностовано в 13,3% випадків, солітарні і множинні папіломи - у 10,0%, а ,,шлункову’’ метаплазію в 20,0% випадків у групі пацієнтів ГЕРХ, що зазнали радіаційного впливу. В той же час дис- та гіперкератоз мав місце в 10,0% випадків в основній та в 28,9% контрольній групах.
4. Імунологічні зміни у хворих основної групи характеризуються зниженням показників CD4+ - лімфоцитів як в абсолютних числах 0,5±0,02, так і у відсотках 27,5±0,1%, підвищенням кількість ЦІК у 116,0±14,0% випадків, що свідчить про дію іонізуючого випромінювання та стресорний стан, у той час як у хворих контрольної групи показники були в межах норми.
5. Оцінка комплексу показників езофаго-рН-моніторингу дає змогу підвищити якість діагностики ГЕРХ, покращити підбір дози препаратів для лікування та формування індивідуальних лікувальних комплексів в залежності від характеру рефлюксу. У 83 осіб основної групи був виявлений: кислий рефлюкс, який мав місце у 31,3% випадків, лужний у 15,7% та змішаний у 53,0% випадків.
6. Чутливість штамів H. рylori у обстежених хворих основної групи була більшою до орнідазолу і тетрацикліну у (95,5%), амоксициліну у (91,2%), кларитроміцину у (86,6%). Ефективність антихелікобактерної терапії у хворих на ГЕРХ, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання, склала 92,5% при застосуванні лікувальних комплексів із використанням антибактеріальних препаратів із визначенням чутливості до них H. pylori.
7. Після проведення ерадикації H. pylori і повторного внутрішньостравохідного-рН-моніторингу, при наявності кислого рефлюксу найбільш ефективний виявився лікувальний комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день, при змішаному комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день з поступовим зниженням дози інгібіторів протонної помпи до 20 мг на день та призначенням урсодезоксихолевої кислоти 250 мг двічі на день, при лужному комплекс з домперідону 10 мг тричі на день, урсодезоксихолевої кислоти 250 мг двічі на день та білосорбу по 1 болюсу тричі на день. Використання індивідуально підібраних комплексів та схем лікування призвело до клінічної ремісії у 96,4%, ендоскопічної ремісії у 92,8% хворих ГЕРХ, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Із метою вибору тактики лікування у разі підозри на ГЕРХ пропонуємо обов’язкове проведення ендоскопічного обстеження верхніх відділів травного каналу з хромоскопією, визначенням ступеня тяжкості РЕ, взяття біопсії не тільки з нижніх відділів стравоходу, але й у ділянці стикової зони в місці переходу СОС в СОШ та визначення інфікованості Н. рylori в СОШ, вивчення чутливості штамів Н. рylori, що дасть змогу підвищити ефективність лікування за рахунок індивідуально підібраних лікувальних комплексів.
2. Проведення багатогодинного внутрішньостравохідного-рН-моніторингу при ГЕРХ повинно проводитись для первинної об’єктивної діагностики та оцінки якості лікування і індивідуального підбору дози ІПП в залежності від виду рефлюксу.
3. У хворих на ГЕРХ рекомендується традиційна антихелікобактерна терапія із застосуванням амоксициліну, орнідазолу (мератин) та омепразолу (гасек гастрокапс) впродовж 7 днів, що сприяє ерадикації Н. pylori - інфекції у 94,7% хворих та із застосуванням тетрацикліну, фуразолідону, омепразолу і калоїдного цитрата вісмута в 94,4% осіб. У схемах із включенням: кларитроміцину, орнідазолу, рабепразолу; кларитроміцину, амоксициліну, омепразолу ерадикація спостерігалась у 90,0% випадків.
4. При наявності кислого рефлюксу найбільш ефективний виявився лікувальний комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день, при змішаному комплекс з омепразолу 20 мг двічі на день та домперідону 10 мг тричі на день із поступовим зниженням дози інгібіторів протонної помпи до 20 мг на день та призначенням урсодезоксихолевої кислоти 250 мг двічі на день, при лужному комплекс з домперідону 10 мг тричі на день, урсодезоксихолевої кислоти 250 мг двічі на день та білосорбу по 1 болюсу тричі на день. Приведені комплекси рекомендується застосовувати протягом двох місяців із подальшим, у разі потреби, індивідуально підібраним підтримуючим лікуванням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Антонець О.В. Всебічна оцінка ризиків на ЧАЕС / Антонець О.В. Бабіч О.А., Баймон О.О. - Київ: Медицина, 2005. - 134 с.
2. Анализ потребностей населения в информации о последствиях Чернобыльской аварии / Отчет. ИБРАЭРАИ. - М., 2004.- 57 с.
3. Аруин Л.И. Морфологическая диагностика болезней органов пищеварения / Аруин Л.И., Капуллер Л.Л. Исаков В.А. - Москва: Триада Х, 1998. 496 с.
4. Аруин Л.И. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь и Н. рylori / Л.И Аруин, В.А.Исаков // Клин. медицина. 2000. Т.78, №10. С. 62-68.
5. Авраменко А.А. Хелікобактеріоз / А.А. Авраменко, А.І. Гоженко. О.: ЧП «Фотосинтетика», 2004. 325 с.
6. Бабов К.Д. Особливості перебігу захворювання органів травлення у ліквідаторів аварії на ЧАЕС / К.Д. Бабов, А.Г. Литвиненко, Г.А. Беличенко // Матеріали І Українського конгресу гастроентерологів 1999р.: тези допов. Дніпропетровськ, 1999. С. 28-38.
7. Белоусов С.С. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь и дуоденогастральный рефлюкс / С.С. Белоусов, С.В. Муратов. - Ниж. Новгород.: Изд. НГМА, 2005. 158 с.
8. Бондаренко О.Ю. Влияние терапии омепразолом на качество жизни больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / О.Ю. Бондаренко, В.Т. Ивашкин, Т.Л. Лапина // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2005. №5. С. 22-28.
9. Бебешко В.Г. Радіаційна безпека в Україні / В.Г. Бебешко, Д.А. Базика, О.А. Коваленко // Біол. НК РЗУІ. 2001. №1- 4. С. 20-26.
10. Бабак О.Я. Эзофагеальные и екстра - эзофагеальные проявления гастроэзофагеальной рефлюксной болезни: основы диагностики и лечения /
О.Я. Бабак // Мистецтво лікування. 2005. № 3. С. 7-11.
11. Бабак О.Я. Ингибиторы протонной помпы. Все ли они равнозначны при лечении гастроэзофагеальной рефлюксной болезни? / О.Я.Бабак // Сучасна
гастроентерологія. 2002. №10. С. 26-32.
12. Бабак О.Я. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь / О.Я. Бабак,
Г.Д. Фадеенко. - К.: СП ЗАО «Интерфарма-Киев», 2000. 175 с.
13. Будзинский А.А. Современные возможности эндоскопической диагностики заболеваний пищевода / А.А. Будзинский, Г.В. Белова, В.М. Садоков // Альманах эндоскопии. 2002. №1. С. 6-7.
14. Вдовиченко В.І. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: нерозв’язані питання і перспективи в світлі Консенсусу ,,GERD 2003’’ / В.І. Вдовиченко, А.В.
Острогляд // Сучасна гастроентерологія. 2004. №3. С. 18-21.
15. Вдовиченко В.І. Специфічність анкетування та ендоскопії під час діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби / В.І. Вдовиченко, М.А. Бичков, Г.І. Ковальчук // Сучасна гастроентерологія. 2007. №4. С. 20-22.
16. Василенко И.Л. Малые дозы ионизирующей радиации / И.Л. Василенко //
Мед. Рад. 1999. Том 36, №1. С. 48-51.
17. Вдовиченко В.І. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та її зв’язок з хелікобактерною хворобою / В.І. Вдовиченко, М.А. Бичков // Сучасна гастроентерологія. 2002. №3. С. 82-84.
18. Волков В.С. Дуоденогастральный рефлюкс при кислотозависимых заболеваниях / В.С. Волков, И.Ю. Колесникова, Г.С. Беляева и др. // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2002. Т.12, №6. (прил. 17) С. 22.
19. Выскребенцева С.А. Нарушения моторики желудка при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни / С.А. Выскребенцева, В.В. Алферов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2005. №6. С. 35-39.
20. Губергриц Н.Б. Применение маалокса в гастроэнтерологической практике / Н.Б. Губергриц // Сучасна гастроентерологія. 2002. №4. С. 55 -59.
21. Гойко О.В. Практичне використання пакета STATISTICA для аналізу медико-біологічних даних / О.В. Гойко. Київ: навч.посібник. Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2004.- 76 с.
22. Голочевская В.С. Пищеводные боли: умеем ли мы их распознавать? /
В.С. Голочевская // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2001. №3. С. 43-46.
23. Гриневич В.Б. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь и пищевод Барретта / Гриневич В.Б., Саблин О.А., Богданов И.В. - Санкт-Петербург, 2001. 29 с.
24. Годжелло Э.А. Пищевод Барретта, аденокарцинома пищевода и задачи современной гастроентерологи / Э.А. Годжелло, Ю.И. Галлингер // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2001. №6. С. 71-74.
25. Дзяк Г.В. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: сучасний погляд на проблему / Дзяк Г.В., Грищенко І.І., Степанов Ю.М. та ін. - методичні рекомендації. Дніпропетровськ, 2003. С. 26-28.
26. Дегтярева И.И. Роль и место ланзопразола и цизаприда в лечении больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью / И.И. Дегтярева, И.Н. Скрыпник // Сучасна гастроентерологія. 2002. №1. С. 59-61.
27. Дегтярева И.И. Заболевание органов пищеварения: учебное пособие 2-е изд. / Дегтярева И.И. К.: Демос, 2000. 321 с.
28. Заболевания желудочно-кишечного тракта у пострадавших / Д.М.Якименко,
Г.З. Мороз, В.П. Терещенко, Л.В. Дегтярева / Медицинские последствия аварии на Чернобыльской атомной станции. Книга 2. Клинические аспекты Чернобыльской катастрофы / Под ред. В.Г.Бебешко, А.Н.Коваленко. Киев: МЕДЭКОЛ” МНИЦ БИО-ЭКОС, 1999. 350 с.
29. Иоффе А.Ю. Информативность фотодинамической диагностики для выявления дисплазии при пищеводе Барретта / А.Ю. Иоффе, С.М. Ткач, Ю.Г. Кузенко и др. // Сучасна гастроентерологія. 2007. №2. С. 96-98.
30. Ивашкин В.Т. Гастроэнтэрология ХХІ века / В.Т. Ивашкин, Л.Т. Лапина // Российский медицинский журнал. 2000. Т. 8, №17. С. 697-703.
31. Ивашкин В.Т. Перспективы применения блокаторов протонного насоса в гастроэнтерологии / В.Т. Ивашкин, А.А. Шептулин // Российский медицинский журнал. 2001. № 1. С. 14-19.
32. Ивашкин В.Т. Helicobacter pylori: революция в гастроэнтерологии / Ивашкин В.Т., Мегро Ф., Лапина Т.Л. Москва: Триада-Х, 1999. 255 с.
33. Ивашкин В.Т. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь. Болезни пищевода / под ред. Ивашкина В.Т., Трухманова А.С. - М.: Триада-Х, 2000. 300 с.
34. Ивашкин В.Т. Прогаммное лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни в повседневной практике врача / В.Т. Ивашкин, А.С. Трухманов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2003. №6. С.18-25.
35. Ивашкин В.Т. Лазерный С¹³-уреазный дыхательный тест в оценке результатов терапии Н.pylori ассоциированных заболеваний / В.Т. Ивашкин, Е.В. Степанов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2006. № 2.
С. 79-83.
36. Ильченко A.A. 24-часовой pH мониторинг в оценке функциональных и морфологических расстройств пищевода у пациентов с дуоденальными язвами / А.А. Ильченко, Э.Д. Селезнева, Б.З. Чикунова // Российский гастроэнтерологический журнал. 2001. № 2. С. 31-37.
37. Крючкова О.Н. Патология органов пищеварения у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения, и ее санаторно курортное лечение / О.Н. Крючкова // Вестник физиотерапии и курортологии. 1999. № 1.
С. 67-70.
38. Кононов А.В. Гастоэзофагеальная рефлюксная болезнь: взгляд морфолога на проблему / А.В. Кононов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2004. № 1. С. 71-77.
39. Калинин А.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: диагностика, терапия, профилактика / А.В. Калинин // Фарматека. 2003. №7. С. 1-9.
40. Колісник С.П. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: актуальні питання сучасної діагностики, лікування та профілактики / С.П. Колісник, В.М. Чорнобровий // Сучасна гастроентерологія. 2006. №1. С. 93-96.
41. Кузин Н.М. Пищевод Барретта проблема медицины ХХI века / Н.М. Кузин, К.Д. Далгатов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2001. № 5. С. 7-10.
42. Коваленко О.М. Фізична працездатність у осіб, які перенесли гостру променеву хворобу внаслідок катастрофи на ЧАЕС / О.М. Коваленко, Д.О. Білий // Український радіологічний журнал. 2004. Т.12, №1. С. 26-30.
43. Линевский Ю.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь / Ю.В. Линевский, К.Ю. Линевская // Новости медицины и фармации. 2002. №15. С. 15-17.
44. Лопина О.Д. Механизм действия ингибиторов протонного насоса / О.Д. Лопина // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2002. № 2.
С. 38-44.
45. Лебедев Н.А. Имунная недостаточость / Н.А. Лебедев, И.Д Понякина. М.: Мед. книга, 2003. 445 с.
46. Мельнич Ю.А. Сучасні технології в діагностиці та лікуванні змін слизової оболонки стравоходу при рефлюксній хворобі / Ю.А. Мельнич // Практична медицина. 2002. Т.8, №1. С. 31-35.
47. Мінцер О.П. Оброблення клінічних і експериментальних даних у медицині: навч.посібник // Мінцер О.П., Вороненко Ю.В, Власов В.В. - К.: Вища школа, 2003. 350 с.
48. Мосийчук Л.М. Эффективность прокинетика перилиум при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и сопутствующих заболеваниях / Л.М. Мосийчук, А.И. Дмитриев, Т.В. Бондаренко // Сучасна гастроентерологія. 2002. №10.
С. 79-82.
49. Никишаев В.И. Хромоскопия в эндоскопии пищеварительного тракта / В.И. Никишаев, С.В. Музыка // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2003. Т.3, № 3. С. 3-4.
50. Острогляд А.В. Перший досвід вивчення епідеміології гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в Україні / А.В. Острогляд // Сучасна гастроентерологія. 2006. № 1. С. 30-32.
51. Принципы лечения хеликобактерной инфекции. Резюме 3-го Маастрихтского консенсуса 2005 года // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2005. Т. 25, №5. 2005. С. 87-89.

52. Падейская Е.Н. Препараты группы 5-нитромидазола для лечения анаэробных и протозойных инфекций / Е.Н. Падейская // Инфекции и антимикробная терапия.- 2000. Т. 2, № 4. С. 15.
53. Пинчук Т. Рефлюкс-эзофагит: рентгеноэндоскопическая диагностика / Т. Пинчук // Врач. 2002. №2. С. 23-26.
54. Передерий В.Г. Изжога. Опасно ли это? Диагностика и лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, пищевода Барретта и предупреждение рака пищевода в вопросах и ответах гастроэнтеролога врачу общей практики и пациенту / В.Г. Передерий, В.В. Чернявский. - Луганск: ОАО ,,ЛОТ”, 2004. 170 с.
55. Передерий В, Г. Преимущества и недостатки различных прокинетических средств, которые применяются для коррекции нарушений двигательной функции пищеварительного канала / В.Г. Передерий, С.М. Ткач, А.Н. Кожевников // Сучасна гастроентерологія 2002. Т. 8, №2. С. 4-7.
56. Передерий В.Г. Основные причины глобального изменения эпидемиологии хеликобактерной инфекции и зависимых от нее заболеваний / В.Г. Передерий, С.М. Ткач, А.А. Григоренко, А.В. Цветков // Сучасна гастроентерологія. 2001. №2. С. 3-6.
57. Рапопорт С.И. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь. Новые данные по механизму заживления эрозивно-язвенных поражений пищевода / С.И. Рапопорт,О.Н. Лаптева, Н.Т. Райхлин // Клиническая медицина. 2000. Т.38,№3 С. 31-37.
58. Рубцова Є.І. Вивчення показників добового рН-моніторингу стравоходу у дітей та підлітків з підозрою на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу і залежно від інфікованості гелікобактеріозом / Є.І. Рубцова, І.В. Чопей, М.В. Ніколайчук // Сучасна гастроентерологія. 2007. №2. С. 24-26.
59. Руднев М.И. Влияние низких доз радиации и других факторов окружающей среды на организм / Руднев М.И., Варецкий В.В., Береговская Н.Н. - Київ: Наукова думка, 2000. 214 с.
60. Ставицкий Р.В. Вопросы действия малых доз ионизирующего излучения /
Р.В. Ставицкий, Л.А. Лебедев // Медицинская радиология и радиационная безопасность. 2003. №1. С. 35-37.
61. Сторонова О.А. Эзофагогенные и коронарогенные боли в грудной клетке: проблемы дифференциальной діагностики / О.А. Сторонова, А.С. Трухманов, О.М. Драпкина, В.Т. Ивашкин // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2002. Т.12, №1. С. 68 -72.
62. Современные концепции лечения инфекции, связанной с H.рylori. Маастрихтский консенсус 2-2000 / Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2000. №2.
С. 70-71.
63. Стан здоров’я потерпілого населення України та ресурси охорони здоров’я 15 років після Чорнобильської катастрофи. Статистично аналітичний довідник: у 2ч. Київ: НДВП ,,Тех. медк.’’, 2001. ч.І. 135 с.
64. Старостин Б.Д. Пищевод Барретта: выявление, монтиторинг, лечение / Б.Д. Старостин // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2003.
Т.13, №3. С. 84-91.
65. Саєнко В.Ф. Діагностика та лікування стравоходу Барретта / Саєнко В.Ф., Мясоєдов С.Д., Бурий О.М. Методичні рекомендації. Київ, 2003.- 18 с.
66. Саєнко В.Ф. Хромоезофагоскопія та оптична біопсія в діагностиці стравоходу Барретта / В.Ф. Саєнко, С.Д. Мясоєдов, О.М. Бурий // Онкологія. 2000. Т.2,
№ 1-2. С. 37-39.
67. Степанов Ю.М. Інфекція Helicobacter pylori - чинник гіпергастринемії /
Ю.М. Степанов // Лікарська справа. 2001. №2. С. 81-83.
68. Терещенко В.П., Середа Т.П. и др. Структурные особенности микроциркуляции в слизистых оболочках органов инкорпорации радионуклидов у ликвидаторов последствий Чернобыльской катастрофы // Матеріали української наук. конф. з міжнародною участю Мікроциркуляція та її вікові зміни”. Київ, 1999.
220 с.
69. Татур О.Н. Эндоскопическая диагностика пищевода Баррета у ликвидаторов на ЧАЭС / О.Н. Татур // Здравоохранение. 2002. №6. С. 38-39.
70. Тельнов В.Л. Патогенетические приоритеты в терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни / В.Л. Тельнов, О.И. Тельнова, П.П. Ковальчук // Сучасна гастроентерологія. 2002. №3 (9). С. 13-17.
71. Ткач С.М. Новые подходы к диагностике и классификации нарушений двигательной функции пищеварительного канала / С.М. Ткач, О.В. Швец // Сучасна гастроентерологія. 2002. №10. С. 13-17.
72. Ткач С.М. Современные подходы к диагностике, классификации, лечению и профилактике пищевода Барретта / С.М. Ткач, Ю.Г. Кузенко // Сучасна гастроентерологія. 2006. №1. С. 75-80.
73. Ткачишин В.С. Стан органів системи травлення у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС / В.С. Ткачишин // Лікарська справа. 1999. №2. С. 32-35.
74. Трухманов А.С. Клинические перспективы диагностики и лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни / А.С. Трухманов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 1999. №1. С.59-61.
75. Тютюнов Н.Н. Рабепразол (париет) и эзомепразол (нексиум), сравнительная оценка клинической эффективности / Н.Н. Тютюнов // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2002. № 2. С. 45-49.
76. Фадеенко Г.Д. Антихеликобактерная терапия: лечение по стандарту или по шаблону? / Г.Д. Фадеенко, С.М. Ткач // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2002. №2. С. 13-15.
77. Фадеенко Г.Д. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: эволюция наших представлений / Г.Д. Фадеенко // Сучасна гастроентерологія. 2001. №4.
С. 16-20.
78. Фельшерова Н.А. Сравнение фармакокинетических свойств и эффективность действия ингибиторов протонной помпы / Н.А. Фельшерова // Качественная клиническая практика. 2001. №1. С. 31-42.
79. Харченко Н.В. Пути оптимизации ГЭРБ / Н.В. Харченко, Е.В. Родонежская // Сучасна гастроентерологія. 2007. №2. С. 55-56.
80. Харченко Н.В. Гастроентерологія / Н.В. Харченко, О.Я. Бабак. - К.: ,,Друкар’’,
2007. 720 с.
81. Харченко В.П. Результаты эзофагогастродуоденоскопии в отдаленном периоде у лиц, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / В.П. Харченко, Ю.В. Синев, О.В. Иванова // Клиническая медицина. 2002. №6. С. 33-35.
82. Хейфец Н. Е. Медико-биологические аспекты аварии на ЧАЭС: инф. бюл. / Беларус. Центр. Науч. Мед. Информ. Минск, 1999. 57 с.
83. Чорнобровий В.М. Актуальні питання клініко-ендоскопічної та функціональної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби / В.М. Чорнобровий, М.А. Вехбе, С.В. Заїка // Гастроентерологія. 2005. Вип. 36. С. 227-234.
84. Чорнобровий В.М. Досвід використання комп’ютерної внутрішньопорожнинної рН-метрії шлунка в практиці гастроентеролога / В.М. Чорнобровий, С.Г. Мелащенко, С.В. Заїка // Сучасна гастроентерологія. 2002. №2. С. 8-10.
85. Чубенко С.С. Особенности гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС / С.С. Чубенко, Г.А. Бондаренко, В.Ю. Николенко // Сучасна гастроентерологія. 2002. №3 С. 58-60.
86. Чумак А.А. Радіація та імунна система неоднозначність взаємодії / А.А. Чумак // Мистецтво лікування. 2006. № 2. С. 22-25.
87. Чернушенко Е.Ф. Иммунологические исследования в клинике / Е.Ф. Чернушенко., Л.С. Когосова. К: ,,Здоров’я’’. 1978. 158 с.
88. Шушляпин О.И. Диагностика и профилактика осложнений при ГЭРБ и пищеводе Барретта / О.И. Шушляпин, А.Н. Бойко, Л.Г. Кононенко // Эксперементальная и клиническая медицина. 2006. №1. C. 93-94.
89. Шептулин А.А. Диагностика и лечение инфекции Helicobacter pylori: основные положения согласительного совещания ,,Маастрихт3’’/ А.А. Шептулин, В.А. Киприанис // РЖ гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2006.
№ 2. С. 88-91.
90. Яковенко А.В. Опыт применения внутрипищеводной и внутрижелудочной рН-метрии в практике / А.В. Яковенко // Практический врач. 2001. №19.
С. 37-39.
91. Abelo A., Andersson T.B., Bredberg E. et al. Stereoselective metabolism by human liver CYP enzymes of a substituted benzimidazole / А. Abelo, Т.В. Andersson, Е. Bredberg et al. // Drug. Metab. Dispos. 2000. Vol.28, №16. P. 58-64.
92. Avidan B., Sonnenberg A., Schnell T. Risk factors for erosive reflux esophagitis: a casecontrol study / В. Avidan, А. Sonnenberg, Т. Schnell // Am. J. Gastroenterol. 2001. Vol.6, №7. P. 41-46.
93. Amstrong D. The Canadin pantoprazole GERD study group. Symptom relief in the gastroesophageal reflux disease: a randomized, controlled, comparison of pantoprazole and nizatidine in a mixed patient population with erosive esophagitis or endoscopy-negative reflux disease / D. Amstrong, В. Chir, Р. Pare, et al // Am J. Gastroenterol. 2001. Vol.96, №11. P. 2849-2857.
94. Bennet J.R. Ethiology, Pathogenesis and Clinical Manifestation of GERD / J.R. Bennet // Scand. J. Gastroenterol. 1999. Vol.23, №15. P. 67-72.
95. Barlow W.J. The patogenesis of heartburn in nonerosive disease: a unifying hypotesis / W.J. Barlow, R.S. Orlando // Gastroenterol. 2005. Vol.128, №14. P. 771-778.
96. Bazzoli F. Key points from the revised Maastricht Consensus Report: the impact on general practice / F. Bazzoli // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. 2001. №13. Suppl.2. Р. 3-7.
97. Bove M. Effects of dietary nitrate on oesophageal motor function and gastrо-оesophageal acid exposure in healthy volunteers and reflux patients / М. Bove, L. Lundell, L. Ny et al. // Digestion. 2003. Vol.1, № 68. Р. 49-56.
98. Barak N. Gastroesophageal reflux disease in obesity: pathophisiology and therapeutic considerations / N. Barak, E.D. Ehrenpresis, J.R. Harrison, M.D. Sitrin // Obes. Rev. 2002. Vol.3, №2. P. 3-15.
99. Befrits R. Curing Helicobacter pylori infection in patients with duodenal ulcer does not provoke gastroesophageal reflux disease / R. Befrits, S. Sjostedt, В. Oldman et al. // Helicobacter. 2000. Vol. 5, № 2. P. 202-205.
100. Blum A.L. Interactions of proton pump inhibitors and Helicobacter pylori in vivo.
In: Proton Pump Inhibitors Olbe L. Eds. Birkhauser Verlag Basel / A.L. Blum,
J. Martinek // Switserland. 1999. P. 131-141.
101. Barenys M. Scoringsystem has better discriminative value than Helicobacter pylori testing in patients with dyspepsiasn a setting with high prevalence of infecton /
М. Barenys, А. Abad, JMV Pons, et al. // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. 2000. Vol.12, №5. P. 1275-1282.
102. Caviglia R. Dilated intercellular spaces of esophageal nonerosive reflux disease patients with physiological esophageal asid exposure / R. Caviglia, М. Riboisi, N.
Maggiano et al. // Am.