Розвиток теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

БЕНЕРА ВАЛЕНТИНА ЄФРЕМІВНА

УДК 378.091.31.041(477)„185/200“(043.3)

Розвиток теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі
вищих закладів освіти України
(друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
ДЕМ’ЯНЕНКО Наталія Миколаївна,
доктор педагогічних наук, професор

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА
1.1. Аналіз науково-педагогічних джерел з проблеми дослідження 14
1.2. Концептуальні засади теорії і практики самостійної роботи студентів в історії вищої школи України 51
1.3. Організаційно-педагогічні передумови становлення самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах України другої половини ХІХ ст. 63
1.4 Законодавче забезпечення самостійної роботи студентів в навчальному процесі вищих закладів освіти України 96
Висновки до І розділу 122
РОЗДІЛ ІІ. СТАНОВЛЕННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В УНІВЕРСИТЕТСЬКІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ 1863–1904 РР.
2.1. Програма і методика дослідження 124
2.2. Розвиток теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі університетської освіти в Україні 1863–1883 рр. 136
2.3. Особливості самостійної роботи студентів у вищій школі 1884–1904 рр. 174
Висновки до ІІ розділу 211
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (1905–1920 РР.)
3.1. Тенденції розвитку самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти в контексті реформацій 1905–1916 рр. 214
3.2. Трансформування самостійної роботи студентів у вищій школі періоду
національно-визвольних змагань (1917–1920 рр.) 251
Висновки до ІІІ розділу 276
РОЗДІЛ ІV. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ (1921–1991 РР.)
4.1. Організація самостійної роботи студентів у 1921–1932 рр. 278
4.2. Система самостійної роботи студентів у вищій школі 1933–1940 рр. 321
4.3. Методика самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах
(1941–1990 рр.) 345
Висновки до ІV розділу………………………………………………………………...412
РОЗДІЛ V. РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ В СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ
5.1. Модернізація самостійної роботи студентів у сучасній вищій школі України 416
5.2.Обґрунтування авторської інтегрованої концепції самостійної роботи студентівз урахуванням історичних надбань 445
Висновки до V розділу 460
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 463
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 470
ДОДАТКИ 601

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Інноваційна за змістом і характером динаміка світових тенденцій розвитку суспільства вимагає формування випереджувальної освітньої політики. Серед очікуваних результатів реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 – 2021 рр. – підготовка та виховання кадрів вищої кваліфікації, здатних працювати на засадах інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу, власного творчого безперервного професійного зростання. Увага акцентується на поглибленні компетентнісної парадигми, самостійній освітній діяльності майбутнього фахівця. Стратегії самостійного пізнання стають механізмом, який забезпечує можливість вільної реалізації суб’єктів педагогічного процесу, право вибору особистістю індивідуальної траєкторії професійного розвитку. Відповідно, сучасними освітньо-нормативними документами – Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993), „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу“ (2005) самостійну роботу студента визначено основною формою організації освітньої діяльності в сучасному вищому навчальному закладі, а її обсяг регламентується від 1/3 до 2/3 загального навчального часу.
Сучасні вимоги до підготовки фахівців, їх компетентності спонукають до ґрунтовнішого вивчення розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів в історії вищої школи України. Доцільність дослідження зумовлюється й низкою суперечностей:
- на рівні концептуалізації: між процесами утворення глобальної освітньої мережі, інтернаціоналізації вищої освіти та необхідністю збереження національних педагогічних традицій; між потребою в методолого-теоретичному обґрунтуванні сутності й змісту самостійної роботи студентів у вищому навчальному закладі та недостатнім урахуванням історично апробованих концепцій і проектів;
- на рівні змісту й організації: між необхідністю модернізації самостійної роботи студентів на засадах компетентністного підходу, особистісно-соціального навчання, співробітництва й співтворчості викладача і студента та відсутністю реальних механізмів упровадження інтегрованих (традиційно-інноваційних) педагогічних технологій; між історично доведеним гуманістичним спрямуванням самостійної роботи студента та недостатнім рівнем його реалізації в навчальному процесі сучасного вищого навчального закладу; між необхідністю створення системи наскрізної самостійної роботи студентів і неврахованістю динаміки її історичних змін;
- на рівні професійної самореалізації: між поглибленням професійної зорієнтованості самостійної роботи студентів і неповним урахуванням її історико-регіональної специфіки; між зростаючими вимогами до професійного рівня сучасного фахівця та потребою в обґрунтуванні напрямів самоосвіти, самовиховання особистості з опертям на конструктивні персоніфіковані ретроідеї.
Аналіз сучасних науково-літературних джерел засвідчує, що в теорії та практиці вищої освіти накопичено певний досвід, що є основою вдосконалення самостійної роботи студентів. Визначено домінантні імперативи нової стратегії професійної підготовки фахівців із позицій нової філософії освіти (В. Андрущенко, В. Кремень, В. Луговий та ін.), обґрунтовано ідею неперервності освіти (А. Алексюк, А. Бойко, С. Гончаренко, О. Дубасенюк, С. Сисоєва та ін.).
Історико-педагогічний аналіз проблеми самостійної діяльності суб’єктів учіння як засобу активізації навчального процесу здійснено О. Адаменко, А. Булдою, А. Вихрущем, Н. Гупаном, Н. Дем’яненко, М. Євтухом, І. Зайченком, Г. Кловак, В. Майбородою, О. Микитюком, Н. Побірченко, О. Сухомлинською; вплив самостійної роботи на процес пізнання обґрунтовано В. Буряком, В. Вергасовим, Б. Єсиповим, О. Морозом, Р. Нізамовим, М. Нікандровим, П. Підкасистим, Т. Шамовою, Г. Щукіною. Основи організації самостійної роботи у системі підготовки фахівця в умовах університетської освіти визначено С. Вітвицькою, О. Глузманом, В. Козаковим, О. Кучерявим, О. Малихіним, О. Мещаніновим, В. Морозом, В. Сагардою та ін.
Питання методики самостійної роботи майбутніх педагогів стали предметом досліджень Н. Бойко, В. Буринського, Н. Кардаш, М. Умрик, І. Шайдур, Н. Шишкіної, С. Яшанова та ін. Особливості організації самостійної роботи у вищих навчальних закладах досліджували Ю. Атаманчук, В. Бебих, І. Бендера, О. Василенко, Л. Онучак, Н. Пасмор, Ю. Приходько, Г. Романова, М. Смирнова та ін. Історико-педагогічний аспект навчально-пізнавальної діяльності студентів відображено у працях О. Кравченко, І. Курляк, О. Осової. Окремі проблеми самостійної роботи студентів відображено в низці дисертаційних досліджень, зокрема, теоретико-методологічні засади самостійної навчально-пізнавальної діяльності (М. Солдатенко, О. Малихін); організації науково-дослідної роботи (Г. Кловак, О. Мартиненко, О. Микитюк,); самовиховання студентів (О. Кучерявий, Л. Римар, Г. Сериков); їх саморегуляції (Е. Газієв, І. Золотухіна, В. Чайка). Водночас зазначені наукові розвідки мають опосередковане відношення до предметного поля дослідження.
Отже, актуальність окресленої проблеми, важливість об’єктивного осмислення теоретичного і практичного досвіду минулого для розвитку сучасної вищої школи України, відсутність ґрунтовних історико-педагогічних досліджень із проблем організації та змісту самостійної роботи студентів і необхідність розв’язання наявних суперечностей зумовили вибір теми дослідження: „Розвиток теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.)“.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України „Теоретико-методологічні засади модернізації змісту гуманітарної освіти у вищій школі України“ (№ 0106U002010).
Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 24 вересня 2009 р. № 8/4-1) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол від 22 грудня 2009 р. № 8).
Хронологічні межі дослідження. Нижня хронологічна межа датується 1863 р. – виходом третього Статуту російських імператорських університетів, де здійснено першу спробу визначити напрями самостійної роботи студентів університетів.
Верхня – наказом МОН України „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу“ (2005), у якому самостійна робота студентів представлена домінувальною формою організації навчального процесу сучасного вищого навчального закладу.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в обґрунтуванні процесу розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст., виявленні її провідних тенденцій, розробленні теоретичних основ авторської інтегрованої концепції самостійної роботи студентів з урахуванням історичного досвіду.
Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- проаналізувати стан розроблення проблеми самостійної роботи студентів у науково-педагогічній літературі, систематизувати архівні джерела;
- розкрити організаційно-педагогічні передумови становлення самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст., здійснити аналіз її законодавчого забезпечення;
- обґрунтувати процес розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст., виділити його основні етапи;
- визначити зміни у теорії і практиці самостійної роботи студентів заявленого історичного періоду;
- виявити особливості та тенденції розвитку самостійної роботи студентів відповідно до виділених хронологічних етапів;
- актуалізувати конструктивний досвід організації самостійної роботи студентів у вищій школі України другої половини ХІХ – ХХ ст.;
- розробити базові теоретичні положення авторської інтегрованої концепції самостійної роботи студентів з урахуванням історичних надбань.
Об’єкт дослідження – навчальний процес вищих закладів освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
Предмет дослідження – трансформації теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
Концепція дослідження включає три взаємопов’язаних концепти. Методологічний – об’єднує фундаментальні філософські, психолого-педагогічні ідеї, передусім, гносеологію, теорію діяльності, мотивації, а також відбиває взаємозв’язок ряду підходів загальнонаукової і конкретнонаукової методології: парадигмального, що дає змогу виявити, сформулювати й описати цілісну модель самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищої школи в руслі гуманітарної педагогічної парадигми; синергетичного, головним завданням якого є пізнання загальних принципів системи самоорганізації, внутрішньої спрямованості особистості на самоосвіту і самовиховання; системно-діяльнісного, спрямованого на розвиток структури та змісту самостійної роботи студента, розкриття її як складної динамічної системи, що перебуває в постійній взаємодії з іншими феноменами цілісного педагогічного процесу, дозволяє спроектувати наскрізну самостійну роботу та розгорнути технологію її реалізації; особистісно-діяльнісного, що передбачає необхідність педагогічної підтримки індивідуальності студента, створення умов для його самостійної діяльності з проекцією на майбутню професійну реалізацію; гуманістичного, що забезпечує студентоцентрований характер самостійної роботи з переорієнтацію на цілеспрямоване формування механізмів самонавчання, саморозвитку, самовиховання, самоактуалізації й самореалізації особистості; уможливлює побудову стратегій самостійної роботи на засадах індивідуалізації та диференціації, ефективної суб’єктної взаємодії викладач-студент на рівнях співробітництва та співтворчості; аксіологічного, що формує ієрархію цінностей особистості студента на пріоритетах пізнавальної самостійності, широти та професійної спрямованості засвоюваних знань, самовимогливості, персональної відповідальності за результати діяльності, внутрішньої мотивації у виконанні самостійної роботи; андрагогічного, що акцентує увагу на процесах самоосвіти і самовиховання, визначає оптимальні інтервали у самостійній роботі залежно від характеру виробничої діяльності; компетентнісного, що забезпечує змістову орієнтацію самостійної роботи майбутнього фахівця на формування його професійної компетентності; інноваційно-дослідницького, спрямованого на формування інноваційної поведінки та дослідницької компетентності майбутнього фахівця, усвідомлення необхідності впровадження новітніх технологій самостійної роботи. Теоретичний – визначає систему висхідних параметрів, без яких неможливе розуміння доцільності організації та розвитку змісту самостійної роботи студента у навчальному процесі вищого закладу освіти. Це, зокрема, компетентнісно-контекстне (практико орієнтоване) навчання, де самостійна робота студента спрямовується на поглиблення професійної підготовки; квазіпрофесійна діяльність, що передбачає моделювання проблемно-професійних ситуацій у ході самостійної роботи; міждисциплінарна інтеграція як систематичне використання у самостійній роботі навчально-пізнавальних завдань із різних галузей наукового знання; змішане навчання, що передбачає в ході самостійної роботи безпосередню і опосередковану взаємодію з викладачем-консультантом, формування суб’єкт-суб’єктних відносин викладач-студент в організації самостійної роботи та академічний супровід педагогом індивідуальної освітньої траєкторії студента. Технологічний – передбачає поетапне моделювання самостійної роботи студентів в історичному поступі вищої школи України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. та розроблення авторської концепції самостійної роботи студентів у сучасних вищих навчальних закладах в єдності проективного, діагностувального, ціннісно-мотиваційного, змістового, організаційного, моніторингового та інших компонентів.
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання завдань дисертаційної роботи застосовано комплекс методів:
- парадигмальний – для обґрунтування предметного поля дослідження;
- історико-генетичний, структурно-порівняльний – із метою систематизації наукової літератури, архівних документів та зіставлення їх змісту;
- історико-системний – для дослідження процесу становлення і розвитку самостійної роботи студентів, виокремлення його провідних тенденцій;
- хронологічно-системний – спрямований на розкриття передумов становлення самостійної роботи у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.;
- історико-атрибутивний – для встановлення відповідності історичних подій урядовій політиці, освітнім традиціям регіонів України;
- історико-діахронний – для наукового обґрунтування ґенези й еволюції змісту самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти визначеного періоду;
- конструктивно-генетичний – із метою визначення етапів розвитку теорії та практики самостійної роботи студентів;
- термінологічної селекції – для відбору й уточнення окремих термінів, відповідних предмету дослідження;
- історико-компаративний – із метою порівняння подій, явищ і фактів у їх історичному розвитку;
- персоніфіковано-бібліографічний – для аналізу епістолярної спадщини, внеску педагогічних персоналій у розвиток проблеми.
Джерельна база дослідження. В процесі написання дисертації використано 512 науково-літературних джерел і 773 архівні справи. Зокрема, документи і матеріали Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), фонди: 268 – Південне районне охоронне відділення, 385 – Одеське жандармське управління, 707 – Управління Київського учбового округу, 708 – Київський університет, 442 – Канцелярія Київського, Подольського і Волинського генерал-губернатора, 849 – Іконніков В., 1252 – Штаб офіцер. корпусу жандарм м. Одеса, 1617 – Драгоманов М., 2017 – Харківське історико-філологічне товариство, 2020 – Багалей Д., 2037 – Лебедєв А., 2047 –Пильчиков М., 2052 – Сумцов Н., 2061 – Халанський М., 2211 – Ланге Ю., 2162 – Управління Харківського навчального округу; Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, фонди: Р-2 – Рада міністрів УРСР, 3 – Постпредство УРСР при уряді СРСР, 166 – Народний комісаріат освіти УРСР, 177 – Державне видавниче об’єднання України, 337 – Держплан УРСР, 1115 – Українська Центральна Рада, 1738 – Бюро Украинской печати, 2201 – Міністерство народної освіти України, 2581 – Генеральний секретаріат народної освіти Української держави, 2582 – Відділ освіти при Директорії Української Народної Республіки, 2605 – Укрпрофрада України, 4621 – Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, 4906 – Державний комітет Ради Міністрів УРСР у справах будівництва і архітектури, 5111 – Радіотелеграфне агентство України при Раді Міністрів УРСР; Державного архіву м. Києва, фонди: 16 – Київський університет св. Владимира, 175 – Київський учительський інститут, 216 – Київський Фребелівський інститут, 244 – Київські вищі жіночі курси, 346 – Вищий Інститут народної освіти, м. Київ, 350 – Рада комісарів вищих учбових закладів м. Києва; Державного архіву Львівської області, фонди: 26 – Львівський королівський університет ім. Франца I, Університет ім. Яна Казимира у Львові, 27 – Львівська політехніка, 254 – фонд Л. Фінкеля, 840 – Головна підготовча школа для вищих навчальних закладів у Львові; Центрального державного історичного архіву України (м. Львів), фонди: 400 – Український студентський Союз у Львові, 834 – Українське студентське товариство „Січ“; Державного архіву Харківської області, фонди: 3 – Канцелярія Харківського губернатора, 635 – Харківська губернська училищна рада, 667 – Харківський університет, 1011 – Рославський-Петровський А.; Державного архіву Чернівецької області, фонди: 2 – Виконавчий комітет Ландтагу Буковини, 3 – Крайове управління Буковини, 12 – Секретаріат внутрішніх справ на Буковині, 26 – Королівський намісник округу Сучава, 211 – Крайова шкільна рада Буковини; Державного архіву Одеської області, фонди: 1 – Управління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, 2 – Канцелярія Одеського градоначальника, 3 – Головний статистичний комітет Новоросійського краю, 16 – Одеська міська управа.
Документи відділу стародруків, історичних колекцій і рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського – раритетні довідково-статистичні видання: „Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомагательных учреждениях Императорского университета св. Владимира (1834–1884)“ (К., 1884), „Историко-филологический институт князя Безбородко в Нежине, 1875–1900 гг.“ (б/д), Дюринг Є. „Высшее женское образование и университеты. С прибавлением главы об основах самообразования“ (СПб., 1902) та ін., рідкісні видання: звітність вищих закладів освіти щодо організації самостійної роботи студентів (Новоросійський – 1907/11 н. р., Харківський – 1851/59 н. р., Київський – 1851/59 н. р., 1860/61 н. р., 1904/05 н. р. університети), самостійні праці студентів із рецензіями професорів (1897–1904 рр.), авторські наукові праці (М. Демков, М. Манасеіна, І. Срезневський, І. Хрущев, П. Юркевич, 1860 – 1895 рр.); Інституту рукописів НБУ імені В. І. Вернадського, фонди: VIII – Університет св. Володимира, Х – Українська Академія наук – Всеукраїнська Академія наук. Наукові фонди Державної історичної бібліотеки України, Державної наукової архівної бібліотеки м. Києва, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Періодичні видання: „Журнал Министерства народного просвещения“ (1853, 1861–1865, 1868–1873, 1875, 1881, 1885, 1888, 1891, 1910, 1912, 1916), „Циркуляр по Киевскому учебному округу“ (1860, 1911–1915), „Циркуляр по Харьковскому учебному округу“ (1861, 1887, 1898), „Циркуляр Одесского учебного округа“ (1900–1912), „Журнал для воспитания“ (1846), „Буковина“ (1891–1895), „Педагогический листок“ (1905), „Педагогический вестник“ (1912), „Исторический вестник“ (1891, 1900), „Русская старина“ (1913, 1917), „Киевская старина“ (1894), „Педагогическая мысль“ (1904), „Учитель“ (1862–1866), „Образование“ (1897), „Библиографические известия“ (1925), „Вестник Европы“ (1876), „Вестник высшей школы“ (1958), „Университетские известия“ (1863–1869, 1872, 1873, 1882, 1894), „Университеты“ (1862, 1869, 1870), „Русская школа“ (1891, 1905), „Вільна українська школа“ (1918–1919), „Вісник Наркомосу УРСР“ (1920), „Просвещение“ (1920), „Южный край“ (1909), „Народний голос“ (1910–1912), „Світло“ (1910–1914), „Промінь“ (1904), „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej“ (Щоденник законів Речі Посполитої) (1918–1939), „Шлях освіти“ (1923, 1932), „Бюлетень НКО УССР“ (1930) та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
- обґрунтовано процес розвитку самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. як закономірну, послідовну зміну в її теоретичному визначенні, практичній реалізації, структурних і змістових трансформаціях, відповідно до розробленої періодизації: 1863 – 1904 рр. (1863 – 1883 рр., 1884 – 1904 рр.); 1905 – 1920 рр. (1905 – 1916 рр., 1917 – 1920 рр.); 1921 – 1990 рр. (1921 – 1932 рр., 1933 – 1940 рр., 1941 – 1990 рр.); 1991 – 2005 рр.;
- визначено зміни у теорії і практиці самостійної роботи студентів названого історичного періоду: 1863 – 1904 рр.: теоретичне обґрунтування (концепція розумової праці на засадах людиноцентризму, розвиток предметно-наукового спрямування), організація і практична реалізація (консультування, співбесіди з викладачем); 1905 – 1920 рр.: теоретичне обґрунтування (посилення наукової складової самостійної роботи, психолого-педагогічних аспектів наукових досліджень), організація і практична реалізація (репетиції, співбесіди, лабораторний метод); 1921 – 1990 рр.: теоретичне обґрунтування (дидактико-методичний напрям, принцип єдності теорії і практики), організація і практична реалізація (метод проектів, бригадно-лабораторний, дослідницькі методи, програмоване навчання); 1991 – 2005 рр.: теоретичне обґрунтування (інтернаціоналізація навчального процесу, ідея освіти упродовж життя), організація і практична реалізація (за рівнем проблемності, формою організації навчально-пізнавальної діяльності, дидактичною метою, характером взаємодії тощо);
- виявлено особливості та тенденції (єдині, загальні, часткові) розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах відповідно до виділених етапів: щодо першого – організації самостійної роботи з опанування навчальним матеріалом, практикування зарубіжних стажувань і відряджень, упровадження екстернатної форми навчання; відносно другого – акцентації у самостійній роботі на науковій складовій, самостійній підготовці до просвітницької діяльності, орієнтування на трудовий принцип у змісті самостійної роботи, її практичне спрямування; щодо третього – ідеологізації, професіоналізації змісту самостійної роботи студентів, її політехнізації, поглиблення дидактико-методичного забезпечення, експериментування і пошуків інноваційних технологій, формалізування та зменшення обсягу в навчальних планах і програмах; упродовж четвертого – інтеграції освітньої і наукової складових самостійної роботи студентів, розвитку самостійної роботи як складової навчального процесу вищої школи, акцентації на самостійній роботі студента у кредитно-трансферній системі навчання;
- актуалізовано ідеї теоретичного обґрунтування самостійної роботи студентів (В. Бузескул, А. Лебедєв, О. Потебня, М. Сумцов, М. Халанський (Харківський університет); М. Владимирський-Буданов, О. Гіляров, С. Гогоцький, В. Іконніков, Г. Челпанов, В. Флоринський (Київський університет); І. Бартошевський, Я. Головацький, Б. Маньковський, С. Студинський, К. Твардовський (Львівський університет); В. Мількович, І. Ністор, С. Смаль-Стоцький, Е. Тангль, К. Томащук (Чернівецький університет); Ф. Брун, М. Ланге, І. Мечников (Новоросійський університет); ретродосвід (форми, методи) її практичної реалізації (Т. Акбашев – „розвивальних кооперацій“, Д. Багалій – „спільного пошуку істини“, В. Бузескул – порівняльного методу, В. Кан-Калик – комлексного методу, Л. Касо – вирішення практичних казусів, І. Огієнко – співробітництва на семінарах „підвищеного типу“, С. Смаль-Стоцький – „європейського методу наукового“, А. Хуторськой – евристичного навчання, Є. Черкавський, Б. Маньковський – педагогічного семінарію, П. Юркевич – „методу взаємного навчання“ та ін.);
- розроблено базові теоретичні положення інтегрованої авторської концепції самостійної роботи студентів (проектувальний, діагностичний, ціннісно-мотиваційний, змістовий, організаційний, технологічний, моніторинговий, системоутворювальний компоненти) з акцентацією на суб’єкт-суб’єктних відносинах викладач-студент (співробітництво, співтворчість), студентоцентрованості самостійної роботи та організаційно-консультативній ролі викладача;
- удосконалено класифікацію видів самостійної роботи у вищій школі (за рівнем проблемності, характером самостійної навчально-пізнавальної діяльності, формою її організації, дидактичною метою, рівнем мотивації і самостійності та ін.);
- подальшого розвитку набули теоретико-методологічне обґрунтування самостійної роботи студентів, категоріальний апарат досліджуваної проблеми («самостійна навчальна», «самостійна наукова», «самостійна просвітницька» робота та ін.), історіографія питання (хронологічно-тематична бібліографія);
- до наукового обігу уперше введено 98 архівних документів, зокрема „О привлечении большого количества студентов к научным занятиям“ (1871), „Конспекти лекцій з педагогіки та історії Польщі“ (1877 – 1882), „Объявления Краевого комитета о конкурсах на получение стипендий“ (1900), „Статути семінаріїв українського, польського і педагогічного“ (1904) та ін.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження дозволяють забезпечити нову науково-об'єктивну інтерпретацію окремих історичних дат, низки історико-теоретичних фактів щодо розвитку теорії і практики, періодизації самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст., узагальнити й актуалізувати провідні ідеї та історично апробований досвід її організації.
Результати дослідження використано в процесі розроблення „Положення про самостійну роботу студентів вищого навчального закладу“ (Кременець, 2011); у підготовці навчальних планів, програм, навчальних посібників із системою завдань для самостійної роботи студентів („Психологічна служба у закладах освіти“ (Тернопіль, 2008), „Теорія і методика розвитку рідної мови“ (К., 2010) (з грифом МОН України), практикумів („Я – сам! Практикум для самостійної роботи студента з навчального курсу „Теорія та методика розвитку рідної мови” (Кременець, 2011), „Я – сам! Практикум для самостійної роботи студента з навчального курсу „Психологічна служба у закладах освіти“ (Кременець, 2011), методичних рекомендацій для самостійної гурткової позааудиторної роботи студентів педагогічних факультетів (Тернопіль, 2007, 2009).
Матеріали і висновки дисертації покладено в основу нормативних („Історія педагогіки“, „Педагогіка“, „Педагогіка вищої школи“) і спеціалізованих навчальних курсів, зокрема навчально-методичного комплексу дисципліни „Технології організації самостійної роботи студентів“: навчальна програма, „Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах“, „Самостійна робота студента: бібліографічний покажчик“, „Самостійна робота студента у вищій школі: словник-довідник термінів та визначень“ (Кременець, 2008, 2009, 2011). За результатами дослідження створено електронні авторські навчальні посібники (Кременець, 2010, 2011), систему різнорівневих завдань для самостійної роботи, контролю й самоконтролю знань і вмінь студентів.
На основі актуалізації виявленого історичного досвіду організації самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. спроектовано інтегровану (в єдності традиційних та інноваційних підходів) технологію наскрізної самостійної роботи студентів у сучасному вищому навчальному закладі, що передбачає реалізацію тьюторських, модульних, персоналізованих, бригадно-індивідуальних методів.
Теоретичні положення, обґрунтовані в дисертації тенденції, ретроідеї та історичний досвід знайдуть втілення в організації і змісті навчального процесу сучасних вищих навчальних закладів, при розробленні педагогічних навчальних дисциплін, елективних курсів і спецсемінарів, у післядипломній освіті вчителів, написанні підручників і навчальних посібників, іншої навчально-методичної літератури, сприятимуть подальшому вдосконалененню структури й змісту самостійної роботи студентів, стануть базою для наступних наукових досліджень з теорії та історії педагогіки.
Результати дисертаційної роботи використовуються Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України як джерело об’єктивної інформації у проведенні експертиз пропозицій профільних вищих навчальних закладів щодо модернізації навчального процесу (довідка від 8 листопада 2011 р. № 1.4/18-3525); їх упроваджено в навчальний процес Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка від 7 листопада 2011 р. № 2/4433), Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка від 7 листопада 2011 р. № 415), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка від 31 жовтня 2011 р. № 1289/01.06), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка від 16 листопада 2011 р. № 870).
Особистий внесок здобувача. У навчальному посібнику, виданому у співавторстві з Н. Маліновською (К., 2010), автором обґрунтовано концептуальні підходи до наскрізної самостійної роботи у професійній підготовці майбутніх учителів, розроблено 1 і 2 розділи навчального видання. Ідеї та напрацювання, що належать співавтору, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти НАПН України, кафедри педагогіки і психології вищої школи Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кафедри педагогіки Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. Матеріали дисертації висвітлено у доповідях на наукових конференціях:
- міжнародних: „Play and education: 23 ICCP Word play conference“ (Польща, Краків, 2004), „Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи“ (Кременець – Київ, 2007, 2010), „Стратегия качества в промышленности и образовании“ (Болгарія, Варна, 2007, 2011), „24 ICCP Word play conference“ (Чехія, Брно, 2007), „Науково-методичні засади управління якістю освіти в університетах“ (Київ, 2008), „Теоретико-методологічні та прикладні проблеми педагогічної взаємодії“ (Одеса, 2008), „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології“ (Тернопіль, 2009), „Освіта, наука та самореалізація молоді“ (Рівне, 2009), „Педагогика и психология как ресурс развития современного общества“ (Росія, Рязань, 2009), „Актуальные проблемы гуманитарного знания в техническом вузе“ (Росія, Санкт-Петербург, 2009), „Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі. Міжнародні зв’язки“ (Харків, 2010), „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології“ (Рівне, 2010), „Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності“ (Ніжин, 2010), „Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти“ (Херсон, 2011), „Українська педагогічна наука у контексті сучасних цивілізаційних процесів“ (Івано-Франківськ, 2011);
- всеукраїнських: „Магістратура на сучасному етапі розвитку освіти в Україні“ (Київ, 2006), „Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів“ (Київ, 2008, 2010), „Дошкільне дитинство: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи“ (Переяслав-Хмельницький, 2008), „Магістратура на сучасному етапі розвитку освіти в Україні“ (Київ, 2008, 2009), І Морозівських педагогічних читаннях «Актуальні проблеми педагогіки вищої школи в руслі Болонського реформування» (Київ, 2010), „Запровадження засад Болонського процесу в Україні“ (Київ, 2010), „Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів“ (Кривий Ріг, 2010), „Інформаційно-комунікаційні технології у сучасному освітньому просторі“ (Кременець, 2011);
- звітно-наукових: Інституту вищої освіти НАПН України (Київ, 2008 – 2011), Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (Кременець, 2004 – 2011).
Публікації. Результати дисертації висвітлено у 59 наукових працях (1 – у співавторстві), з них: 2 монографії, 2 навчальні посібники (з грифом МОН України), 14 – навчально-методичні видання (навчальні програми і методичні рекомендації), 41 стаття, з них 23 – у наукових фахових виданнях, 18 – у збірниках і матеріалах наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (1285 позицій, із них 773 – архівні справи), 4 додатків. Загальний обсяг дисертації – 622 сторінки, обсяг основного тексту – 440 сторінок. Дисертація містить 33 таблиці, 4 схеми, 12 рисунків.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено наукову проблему обґрунтування теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст., виявлено основні тенденції її розвитку, актуалізовано ретродосвід в практиці сучасної вищої школи України, що дозволило зробити наступні висновки.
1. Проаналізовано стан розроблення проблеми в науково-педагогічній літературі, що дозволило узагальнити видання за наступними блоками: довідниково-статистичні (Р. Еймонтова, В. Змєєв, А. Іванова, М. Поляков, В. Савчук Г. Фальборк, К. Фойгт, В. Чарнолуский та ін.); монографії (історико-педагогічні – Н. Дем’яненко, В. Майборода, Ф. Паначин та ін.; теоретико-методичні – В. Мороз, О. Микитюк, В. Сагарда, Н. Сидорчук, М. Солдатенко та ін.; історичні – М. Білий, В. Букач, О. Жмудський, В. Короткий, С. Королівський, Е. Цьолнер, К. Червінський, В. Чугайлов, В. Шульгін, О. Юрженко та ін.); наукова періодика („Журнал для воспитания”, „Журнал Министерства народного просвещения”, „Учитель”, „Университетские известия”, „Исторический вестник”, „Образование”, „Вестник Европы”, „Русская школа”, „Буковина”, „Киевская старина”, „Южный край”, „Народний голос”, „Світло” та ін.). Дисертаційні дослідження узагальнено за трьома напрямами: психолого-дидактичним (В. Грішин, Г. Романова, Н. Чепєлєва та ін.); дидактико-методичним (І. Бендера, І. Бобакова, Л. Журавська, В. Луценко, О. Мороз, В. Сагарда, М. Солдатенко та ін.); історико-педагогічним (О. Барибіна, О. Микитюк, О. Осова, О. Пташний та ін.).
Архівні джерела систематизовано за 9 основними групами: 1) законодавча база розвитку університетської освіти; 2) плани і звіти університетів; 3) навчальні плани і програми; 4) протоколи засідань учених рад вищих закладів освіти; 5) особові справи викладачів і студентів; 6) листування університетів; 7) статути і звіти про діяльність студентських наукових гуртків і товариств; 8) студентські роботи; 9) фінансова звітність. Акцентовано на самостійній роботі студентів класичних університетів Східної, Південної, Центральної, Західної України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
2. Розкрито організаційно-педагогічні передумови розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.: відкриття Львівського (1661), Харківського (1804), Київського (1834), Новоросійського (1865), Чернівецького (1875) університетів; формування мережі вищих навчальних закладів України у періоди 1905 – 1916 рр., 1917 – 1920 рр., 1921 – 1990 рр., 1991 – 2005 рр.; здійснено хронологічно-змістовий аналіз законодавчого забезпечення освітніх процесів у регулюванні цілей та мети самостійної роботи студентів (освітні реформи 60 – 90-х рр. ХІХ ст.: Східна, Центральна, Південна Україна – Статути Російських імператорських університетів (1863, 1884), Положення про іспити на звання дійсного студента і наукові ступені (1864), Західна Україна – Положення про університетський сенат (1869), Щоденник законів і розпоряджень для герцогства Буковини (1869 – 1873), Інструкція і розпорядження Міністерства віровизнань і освіти у Львові з наукової та навчальної роботи (1874); 10-ті рр. ХХ ст.: Східна, Центральна, Південна Україна – Тимчасові правила про вищі навчальні заклади (1905), Загальний статут Російських імператорських університетів (1917), Декларація Генерального секретаріату України про програму розвитку національної школи, а також підготовки педагогічних кадрів (1917), Про деякі зміни в складі побудови державних установ і вищих навчальних закладів УРСР” (1919); Західна Україна – „Про організацію Чернівецьким університетом популярних лекцій для буковинського населення (1907), „Skład Uniwersytetu i program wykładów. Lwów” (1910), „Beschlüsse” – Рішення другої конференції ректорів вищих шкіл у Відні (1912), „Decret-lege pentru transformarea Universitatii germane din Cernauti in Universitate romaneasca” (1919) та ін.; 20 – 30-ті рр. ХХ ст.: Східна, Центральна, Південна Україна – Про реформу вищої школи (1920), Про навчальні програми та режим у вищій школі і технікумах (1932), Про організацію діяльності державних університетів (1933), Про роботу вищих навчальних закладів і керівництво вищою школою (1936); Західна Україна – „Studium pedagogicznego Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie” (1921), „Instrukcja dla stypendystow” (1928), Про організацію навчання у школах Акерманської і Чернівецької областей Української РСР (Чернівецький університет, 1940); 40 – 50-х рр. ХХ ст.: Про заходи щодо посилення самостійної роботи студентів у 1943–1944 н. р. (1943), Про створення науково-дослідницької роботи у республіканських вузах і керівництво зі сторони Міністерств и відомств УРСР (1947), Про посилення зв’язку школи з життям і подальшим розвитком системи народної освіти в СРСР (1958); 60–70 рр. ХХ ст.: Положення про вищі навчальні заклади СРСР (1961), Про підвищення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів в Українській РСР (1968), Про розвиток вищої школи і поліпшення якості підготовки спеціалістів (1979) та ін.; 80 - 90-ті рр. ХХ ст.: Про вдосконалення науково-методичної роботи у вищих навчальних закладах (1982), Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (1993), Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) (1998) та ін.; поч. ХХІ ст.: Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (2002), Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (2005) та ін.
3. Обґрунтовано процес розвитку самостійної роботи студентів у вищих закладах освіти України другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. як закономірну, послідовну зміну в її теоретичному визначенні, практичній реалізації, структурних і змістових трансформаціях, відповідно до виділених основних етапів: 1863–1904 рр. (1863–1883 рр.; 1884–1904 рр.) – становлення самостійної роботи студентів в університетській освіті України; 1905–1920 рр. (1905–1916 рр.; 1917–1920 рр.) – урізноманітнення і демократизація форм і методів самостійної роботи студентів у навчальному процесі університетів України; 1921–1990 рр. (1921–1932 рр.; 1933–1940 рр.; 1941–1990 рр.) – визначення ролі та обґрунтування місця самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищої школи радянського періоду; 1991–2005 рр. – інтернаціоналізація структури і змісту самостійної роботи студентів.
Кожен етап визначається організаційно-педагогічними передумовами, рівнем освітнього законодавства, якістю розроблення проблеми самостійної роботи студентів у теорії і на практиці, суб’єктами реалізації її мети й завдань.
Самостійну роботу студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти досліджуваного періоду визначено як особистісно вмотивовану діяльність під прямим або опосередкованим управлінням викладача, спрямовану на самостійне вивчення конкретних наук для розв’язання навчальних, наукових, практичних завдань майбутньої професійної реалізації. Встановлено, що на 2005 р. організаційно-дидактична структура самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах була представлена такими компонентами: мета, завдання, методи і засоби, результат, постановка нових цілей.
4. Визначено зміни у теорії і практиці самостійної роботи студентів зазначеного історичного періоду: 1863–1904 рр.: теоретичне обґрунтування (цілісна концепція розумової праці на засадах людиноцентризму, предметно-наукове спрямування); організація і практична реалізація (провідний метод – консультування і співбесіди з викладачем; види: самостійна робота у допоміжних навчально-наукових установах університетів: лабораторіях, музеях, архівах; конкурсні наукові роботи та ін.); 1905–1920 рр.: теоретичне обґрунтування (посилення наукової складової самостійної роботи, поглиблення психолого-педагогічних аспектів наукових досліджень); організація і практична реалізація (провідні методи: репетиції, співбесіди, лабораторний метод; види: семінарії, самостійна робота студентів під час практики, самостійна науково-просвітницька робота у наукових товариствах і гуртках; наукові роботи на іменну професорську стипендію); 1921–1990 рр.: теоретичне обґрунтування (дидактико-методичний напрям, базування на принципі єдності теорії і практики); організація і практична реалізація (провідні методи: метод проектів, бригадно-лабораторний, дослідницькі, програмоване навчання, технологічний; види: тести-вправи, лабораторний план, консультації, конспектування першоджерел, самостійна робота із застосовуванням технічних засобів навчання тощо); 1991– 2005 рр.: теоретичне обґрунтування (інтернаціоналізація навчального процесу; самостійна робота – засіб формування пізнавальної самостійності); організація і практична реалізація (за рівнем проблемності і характером навчально-пізнавальної діяльності; за формою організації навчальної діяльності; за дидактичною метою і характером взаємодії, за рівнем самостійності й обов’язковості тощо).
5. Виявлено особливості та тенденції розвитку теорії і практики самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах відповідно до виділених етапів: щодо першого етапу, єдині (1863 – 1904): організації самостійної роботи на основі змісту навчальних дисциплін, зарубіжних стажувань і відряджень, екстернатної форми навчання; загальні (1863 – 1883): інтеграції наукового і освітнього начал у самостійній роботі студентів; часткові (1863 – 1883): самостійної наукової роботи студентів із первинною джерельною базою в архівах (Київський університет – 1852 р., Харківський університет – 1863 р.), публічні обговорення дисертацій на вчених радах факультетів (Харківський університет, 1871–1873); загальні (1884 – 1904): посилення зовнішнього контролю за самостійною роботою студентів; спрямування самостійної роботи на активне засвоєння знань; часткові (1884 – 1904): організація самостійної роботи студентів через з’їзди: (Київ, 1871, 1874, 1873, 1896, 1898, 1899, Одеса, 1884, Харків, 1902), практико зорієнтована самостійна робота у допоміжних науково-навчальних установах (Львівський, Чернівецький університети); щодо другого етапу, єдині (1905 – 1920): акцентації на самостійній просвітницькій діяльності; професіоналізації змісту самостійної роботи, загальні (1905 – 1916): диференціації форм самостійної роботи, ліквідації неписьменності як домінувального виду самостійної роботи; часткові (1905 – 1916): спрямування на розвиток музеїв (Харківський університет, 1907), архівів, бібліотек (Київський, 1911, Новоросійський, 1909 університети), заснування стипендіальних фондів (Чернівецький, 1905–1912, Львівський, 1905–1912 університети); загальні (1917 – 1920): посилення культпросвітницького компоненту самостійної діяльності; часткові (1917 – 1920): орієнтування на трудовий принцип у змісті самостійної роботи, її практичне, українознавче спрямування (Київський, Харківський університети), професійне спрямування самостійної роботи студентів у семінаріях (Львівський, Чернівецький університети); щодо третього етапу, єдині (1921 – 1990): ідеологізації, політизації змісту самостійної роботи студентів, її політехнізації; оптимізації методів, професіоналізації змісту, програмування контролю результатів самостійної роботи, формалізації самостійної роботи, зменшення обсягу, нерівномірність відображення у навчальних планах і програмах; загальні (1921 – 1932): урізноманітнення форм самостійної роботи щодо екстернату, заочного навчання, підвищення кваліфікації, поглиблення дидактико-методичного забезпечення, експериментування і пошуків інноваційних технологій; часткові (1921 – 1932): посилення адміністративного контролю за самостійною роботою студентів через студентські організації (1922) – (Київський, Харківський, Новоросійський університети); загальні (1933 – 1940): уніфікації самостійної роботи студентів (з 1934 р.); посилення ролі позааудиторної самостійної роботи (з 1936 р.), самостійні дипломні роботи/проекти (1936), утвердження самостійної роботи студентів як провідного методу навчання у вищій школі (1938); загальні (1941 – 1990): посилення самостійної роботи студентів як провідної форми навчального процесу (1943–1944), надання прерогативи науково-дослідницькій роботі студентів (1947–1948); встановлення єдиних вимог до організації самостійної роботи студентів із певних галузей знань (1986); упродовж четвертого етапу – єдині: (1991 – 2005): офіційне затвердження самостійної роботи складовою навчального процесу вищої школи (1993); акцентація на самостійній роботі студентів у кредитно-трансферній системі навчання (2005). Серед історичних тенденцій, які отримали розвиток в умовах сучасної модернізації вітчизняної вищої школи: інтеграція наукової і освітньої компоненти самостійної роботи у вищій школі; індивідуальне консультування студентів; самопідготовка до участі у громадсько-просвітницькій діяльності; написання наукових робіт; дидактико-предметне спрямування самостійної роботи студентів; зорієнтованість на формування професійних, дослідницьких умінь та ін.
6. Актуалізовано персоніфіковані ідеї теоретичного обґрунтування самостійної роботи студентів (Д. Багалій, М. Халанський – розвитку самостійної роботи студентів у межах авторських наукових шкіл, В. Вернадський – саморозвитку особистості, В. Іконніков – свободи вибору навчальної діяльності, О. Музиченко – здатності самостійно мислити і діяти, В. Перетць – самостійного дослідження, М. Пирогов – єдності освітнього і наукового процесу вищої школи, О. Потебня – самореалізації та самоактуалізації особистості, П. Редкін – внутрішньої мотивації до саморозвитку і самовдосконалення, Ф. Симоненко – „залишення слідів у науці”, І. Срезневський – самодіяльності студентів у засвоєнні наук, К. Ушинський – антропологічного підходу і людиноцентризму, П. Юркевич – „внутрішньої розумової самостійності”); ретродосвід (форми, методи) її практичної реалізації (Т. Акбашев – „розвивальні кооперації”, Д. Багалій – „спільний пошук істини”, В. Бузескул – порівняльний метод, М. Грушевський – свобода вибору форм самостійної роботи, В. Кан-Калик – комлексний метод, Л. Кассо – вирішення практичних казусів, І. Огієнко – співробітництво на семінарах „підвищеного типу”, С. Смаль-Стоцький – „європейський метод науковий”; Є. Черкавський, Б. Маньковський – співтворчість студентів, П. Юркевич – „метод взаємного навчання); засоби стимулювання самостійної наукової роботи студентів (підвищених стипендій та звільнення від оплати за навчання (з 1863 р.), іменних централізованих стипендій (із 1881 р.), матеріальної допомоги від стипендіальних фондів та ін.
7. Розроблено й обґрунтовано основні положення інтегрованої авторської концепції самостійної роботи студентів у єдності історично апробованого досвіду і педагогічної інноватики. Вони охоплюють вісім основних компонентів: проектувальний (перспективні річні плани самостійної наукової роботи, попереднє ознайомлення зі змістом навчальної дисципліни, вільний вибір навчальних курсів, інформаційні комплексні повідомлення наукової конкурсної тематики в періодичній пресі, актові промови), діагностичний (консультування, співбесіди, просемінари, наукові бесіди), ціннісно-мотиваційний (стипендіальні фонди, іменні стипендії, медальні завдання, професорські стипендії, звільнення від оплати за навчання, надання матеріальної допомоги, схвальні відгуки професорсько-викладацького складу, нагородження медалями, отримання грошових винагород), змістовий (предметно-наукове спрямування, єдність теорії та практики у реалізації завдань самостійної роботи, написання творчих наукових робіт, конкурсні проекти), організаційний (екстернат, наукові товариства, гуртки, з’їзди, інститути вільних слухачів, заочне, дистанційне навчання), технологічний (метод проектів, бригадно-лабораторний метод, Дальтон-план, метод комплексування), моніторинговий (репетиції і співбесіди за розкладом, поетапна звітність студентів і звіти викладачів на засіданнях рад факультетів), системоутворювальний (кафедри, наукові школи, відносини «викладач-студент»).
8. Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави запропонувати рекомендації:
- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України – щодо розроблення Положення про організацію самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах із визначенням єдиних регулятивів в управлінні аудиторною і позааудиторною самостійною роботою студентів; офіційного затвердження у навантаженні викладача часу на консультативну діяльність, індивідуальну (тьюторську) роботу зі студентами;
- вищим навчальним закладам – відносно розроблення навчально-методичних комплексів самостійної роботи студентів за напрямами підготовки та галузями знань, з урахуванням їх диверсифікації; розширення спектру науково-консультативної діяльності (за андрагогічним, герогогічним напрямами тощо); стимулювання і заохочення обдарованої студентської молоді до участі в наукових конкурсах; заснування стипендіальних фондів, центрів фандрайзингу; розвитку мобільності викладачів і студентів через зарубіжні стажування та наукові відрядження.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми організації і змісту самостійної роботи студентів в історичному розвитку вищої школи України. Подальший науковий пошук доцільно спрямувати на визначення особливостей самостійної роботи студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями, вдосконалення її змісту і структури відповідно до фахової підготовки, розвиток технологій самостійної роботи студентів з урахуванням зарубіжного досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акт (годичный) вь Императорском университете 5 ноября 1897 г. (Речь Боброва Е. О самосознании). Киев, 1897. – СХІ 11/749.
2. Алексюк А. Н. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання / Алексюк А. Н., Аюрзанайн А. А., Підласистий П. І., Козаков В. А. та ін. – К.: ІСДО, 1993. – 336 с.
3. Антология педагогическй мысли Украинской ССР / [Сост. Н. П. Калениченко]. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.; ил.
4. Арискин И. Т. Образовательно-воспитательное значение самостоятельной домашней работы учащихся // Педагогика. – 1938. – №11. – С. 52–56.
5. Артемчук Г. І. Методика організації науково-дослідної роботи : навч. посібник для студ. та викладачів вищ. навч. закладів / Г. І. Артемчук, В. М. Курило, М. П. Кочерган. – К. : Форум, 2000. – 271 с.
6. Архангельский А. С. К лекциям по истории русской литературы. Программа лекций с указанием источников и пособий. – Казань: Тип. ун-та, 1898. – 38 с.
7. Археологический съезд 3-й, Киев. 1874. – К.: Тип. ун-та, 1878, – Т. 1. – 1878, IXXXV, 352 с.: с илл. Т. 2. – 1878. – 361 с.
8. Археологический съезд 11-й, Киев. 1899. Труды. – М.: Лисснер и Гешель. – 1901–1902. – Т. 1. – 1901, 3. 818 с.: 2 карт., 145 цинкогр., 25 табл. Т. 2. – 1902, VIII. 265, 177 с., 26 табл.
9. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения: общедидактический аспект / Ю. К. Бабанский. – М.: Педагогика. – 1977. – 254 с.
10. Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). –.Т. 1. (1802–1815) – Харьков, 1893–1898. – 1204 с.
11. Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). – Т.2. (1815–1835) – Харьков, 1904. – 1136 с.
12. Багалей Д. И. Роль Харьковского университета в деле исследования местного края // Харьковские губерн. ведомости. – 1897. – № 15. – С. 2–3.
13. Багалей Д. И., Сумцов Н. Ф., Бузескул В. П. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (с 1805 по 1905 гг.). – X.: Тип. ун-та, 1906. – 329 с.
14. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655 г. по 1905 г.). Истории, топография: В 2-х т. Т. 2 – Репринт, изд. – Харьков; 1993. – 982 с.
15. Багалій Д. І. Вибрані праці: В 6 т. – Т.1.: Автобіографія ювілейні матеріали / ХГІ „НУА”. – Харків, 1999. – 600 с.
16. Байденко В. И. Болонский процесс: проблемы, опыт, решения. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 111 с.
17. Барна М. Філософсько-педагогічна підготовка вчителів у Львівському університеті (1867–1939 pp.) / М. Барна // Рідна школа. – 1996. – №9. – С. 62–64.
18. Белоусов С. Н. Методы обучения в педвузах / С. Н. Белоусов // Педагогика. – 1937. – №5–6.– С. 88–89.
19. Бенера В. Є. Пізнавальний аспект самостійності майбутнього педагога: Монографія. Пошуки, проблеми, перспективи / В. Є. Бенера. – Тернопіль: Воля. – 2006. – 324 с.
20. Бенера В. Є. Самостійна робота студента: бібліографічний покажчик / В. Є. Бенера. – Кременець : ВПЦ КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2011. – 68 с.
21. Бенера В. Є. До проблеми персонального пізнавального стилю майбутнього педагога / В. Є. Бенера // Вісн. Київськ. міжнар. ун-ту. : зб. наук. праць. – К.: КиМУ, 2008. – Вип. 11. – С. 47–64. – (Серія : Педагогічні науки).
22. Бенера В. Є. Індивідуальне навчально-дослідне завдання як засіб формування пізнавального стилю діяльності студента / В. Є. Бенера // Наук. часоп. НПУ ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць [за ред. П. В. Дмитренка, В. Д. Сиротюка]. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – Вип. 11. – С. 40 – 46. – (Серія №5. Педагогічні науки : реалії та перспективи).
23. Бенера В. Є. Міжособистісна взаємодія педагога і студентів у вищій школі / В. Є. Бенера // Наука і освіта: наук.-практ. журнал Півден. наук. Центру АПН України. – Одеса, 2008. – №3. (травень – червень). – С. 95 – 100.
24. Бенера В. Є. Самостійна робота майбутнього педагога як дидактична проблема в педагогічній науці та практиці / В. Є. Бенера // Вісн. Київськ. міжнар. ун-ту : зб. наук. праць. – К.: КиМУ, 2009. – Вип. 13. – С. 36–48. – (Серія : Педагогічні науки).
25. Бенера В. Є. Інтеграція навчальної та наукової роботи майбутнього педагога в процесі професійної підготовки / В. Є. Бенера // Нові технології навчання. – 2009. – Вип. 59. – С. 34 – 39.
26. Бенера В. Є. Технологічний підхід до організації самостійної роботи студентів в умовах модернізації вищої освіти / В. Є. Бенера // Вища освіта України. – 2009. – №3. – С. 336 – 342. – Тематичний випуск „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”.
27. Бенера В. Є. Актуальність дослідження історичних витоків організації самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах України (ХІХ ст. – поч. ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. [„Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності”], (Ніжин, 5–7 листопада 2009 р.) / Міністерство освіти і науки України, Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – С. 12–13.
28. Бенера В. Є. Проблема розвитку самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (1884–1904 рр.) / В. Є. Бенера // Вісн. Прикарпат. ун-ту. – Івано-Франківськ : Видавництво ПНУ імені Василя Стефаника. – 2011. – Вип. ХL. – Ч.2. – С. 3–6. – (Серія : Педагогіка).
29. Бенера В. Є. Проблема розвитку самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищої школи (1864–1884 рр.) / В. Є. Бенера // Освіта Донбасу : наук.-метод. видання. – 2011. – № 4 (147). – С. 73–79.
30. Бенера В. Є. Самостійна робота студентів у вищій школі України: історичні трансформації (друга половина ХІХ – кінець ХХ ст.) / В. Є. Бенера. – Рівне: ПП ДМ, 2011. – 640 с.
31. Бенера В. Є. Організація самостійної роботи студентів згідно з вимогами кредитно-модульної системи навчання / В. Є. Бенера // Український науковий журнал. Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації. – Рівне : Університет „Україна”, 2010. – №2. – С. 199–206.
32. Бенера В. Є. Теоретичні засади організації самостійної роботи у навчальному процесі вищих закладів освіти України (ІІ половина ХІХ – початок ХХІ ст.) / В. Є. Бенера // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту / [гол. ред. М. О. Носко]. – Чернігів: ЧДПУ, 2010. – Вип. 76. – С. 224–229. – (Серія : Педагогічні науки).
33. Бенера В. Є. Законодавче забезпечення самостійної роботи студентів у начальному процесі вищих закладів освіти ІІ половини ХІХ початку ХХ ст. / В. Є. Бенера // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. – Кривий Ріг: Криворізьк. держ. пед. ун-т, 2010. – Вип. 30. – С. 28–36.
34. Бенера В. Є. Історико-педагогічні витоки становлення самостійної роботи студентів (друга половина ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Вища освіта України: теорет. та наук.-метод. часоп. – Рівне: ПП Баришев К. В. – 2010. – №3 (38). – Т.1. – C. 215–222.
35. Бенера В. Є. Організаційно-педагогічні передумови становлення самостійної роботи у вищій школі України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Педагогіка і психологія професійної освіти: наук.-метод. журнал. – Львів. – 2010. – № 4. – С. 185–198.
36. Бенера В. Є. Методологічні засади розвитку теорії та практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Наук. записки Тернопіль. нац. пед. ун-ту імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ імені Володимира Гнатюка – 2010. – № 3. – С. 21–28. – (Серія: Педагогіка).
37. Бенера В. Є. Модернізація самостійної роботи студентів вищої школи у процесі технологій концентрованого навчання / В. Є. Бенера // Тези ХІV Міжн. наук.-практ. конф. [„Викладання мов у вищих навчальних закладах на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки”], (Харків, 3–4 червня 2010 р.). / Міністерство освіти і науки України, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків : ООО „ЕДЕНА”, 2010. – С. 26–28.
38. Бенера В. Є. Відображення проблеми самостійної роботи студентів у вітчизняній педагогічній думці (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Рідна школа. – 2011. – № 1–2 (973–974), (січень–лютий). – С. 40–44.
39. Бенера В. Є. Багатофункціональне призначення самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищої школи (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Вісн. Луганськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2011. – №4 (215) лютий. – Ч. ІІ. – С. 11–23. – (Серія: Педагогічні науки).
40. Бенера В. Є. Історико-педагогічні витоки категорійної сутності самостійної роботи у навчальному процесі вищої школи (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Матеріали VІІ міжнар. конф. у 3 т. [„Стратегія якості в промисловості і освіті”], (Болгарія, Варна 3–10 червня 2011 р.). – Т. 3. / [упорядн. : Т. С. Хохлова, В. О. Хохлов, Ю. О. Ступак]. – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство пром. політики України [та ін.]. – Дніпропетровськ – Варна: Фортуна – ТУ – Варна. – Болгарія, 2011. – С. 365–368.
41. Бенера В. Є. Сутність самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищої школи (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Є. Бенера // Наук. вісн. Південноукр. нац. пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського: зб. наук. праць. – Одеса: ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. – 2011. – Випуск №3–4. – С. 16–23.
42. Бенера В. Є. Модернізація самостійної роботи студента на засадах концентрованого навчання / В. Є. Бенера // Педагогічні науки : зб. наук. праць. – Херсон : Айлант, 2011. – Вип. LVІІІ. – Ч. І. – С. 50–56.
43. Бенера В. Є. Зміст самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (1850–1863 рр.) / В. Є. Бенера // Вісн. Луганськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка – 2011.– №10 (221) травень. – Ч. 2. – С. 135–145. – (Серія: Педагогічні науки).
44. Березівська Л. Д. Реформа шкільної освіти в Україні у ХХ ст.: [монографія] / Л. Д. Березівська. – К.: Богданова А.М., 2008. – 406 с.
45. Беседы А. И. Гольденберга // Педагогический листок: Журнал для педагогов и общенаучного самообразования воспитателей и начинающих учителей. – № 1/6 (І Київська гімназія) ХУПА/136. – С. 81–85; С. 414; С. 513–521.
46. Библиографический словарь профессоров и преподавателей имп. университета Св. Владимира (1834–1884) / Сост. и издан под ред. проф. B. C. Иконникова. – К.: Университетская тип., 1884. – 816 с.
47. Богуш А. М. Сучасний підхід до модернізації навчально-виховного процесу вищої школи / А. М. Богуш // Вища освіта України: теорет. та наук.-метод. часом. Рівне: ПП Баришев К. В. – 2010. –№3 (38) – Т.1. – С. 229 – 235.
48. Бойко А. М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні, 1992–2002. – Харків: [б.в.], 2002. – Ч.1. – С. 116–133.
49. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібн. для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. – К.: ВВП «КОМПАС», 1997. – 64 с.
50. Большая советская энциклопедия / [глав. ред. Б. А. Введенский]. – 2-е изд., Т. 38. – М.: Гос. науч. изд. «Большая советская энциклопедия», 1955.– 668 с.
51. Большая советская энциклопедия. (В 30 томах) / [глав. ред. А. М. Прохоров]. Изд-во 3-е. – М.: Советская энциклопедия, 1975. – 628 с.
52. Большая энциклопедия: В 62 томах. – Т. 43. – М.: Терра, 2006. – 592 с.
53. Бригадно-лабораторний метод в вузах и техникумах. – М.-Л.: [б.в.], 1931. – 47 с.
54. Бузескул В. П. Соmmentationes Nikitinianae. Сборник статей по классической филологии в честь Петра Васильевича Никитина по поводу 30-летия служения его русскому просвещению 1871–1901 / В. П. Бузескул.– СПб.: Тип-ия „В. С. Балашев и К”, 1901. – 364 с.
55. Бузескул В. П. История Харьковского университета при действии устава 1884 г. (с 1884 до 1905 гг.). – Х., 1905. – 89 с.
56. Бузескул В. П. Из истории Харьковского университета второй половины 70-х годов прошлого века: (личные воспоминания) // Наук. зап. наук.-дослідної катедри іст. укр. культури. – 1927.– № 6. – С. 1–14.
57. Буслаев Ф. И. Мои воспоминания. – М.: Изд-во В. Г. Фон-Бооля, 1897. – 387 с.
58. Булда А. А., Щербань П. М. Формування педагогічної культури майбутніх учителів історії і права засобами навчально-педагогічних ігор: Навч. посібник – К.: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008 – 203 с.
59. Булда А. А., Смагіна Т. М. Формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання правознавства : навчально-методичний посібник для студентів / Анатолій Андрійович Булда, Таїса Миколаївна Смагіна. – Київ : НПУ, 2010. – 88 с.
60. Вернадский В. Материалы к биографии // Прометей: Истор.-биогр. альм. сер. «Жизнь замечательных людей». – Т.15. – М.: [б.и.], 1988. – 352 с.
61. Въстникъ законовъ и распоряженій краєвихъ для Королевства Галиции и Володимирии разомъ с Великимъ княжествомъ Краковскимъ. – Львов: [б.и.], 1869. – 689 с.
62. Вихрущ В. О. Розвиток теоретико-концептуальних основ вітчизняної дидактики (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): дис. ... доктора пед. наук: 13.00.01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – 494 с.
63. Вища школа Української РСР за 50 років у 2-х частинах / [керівник авт. колективу, відп. редактор видання В. І. Пітов]. – К. Вид-во КДУ, Ч 1. (1917–1945 pp.) – 1967 – 395 с.
64. Вища школа Української РСР за 50 років у 2-х частинах / [керівник авт. колективу, відп. редактор видання В. І. Пітов]. – К. Вид-во КДУ, 1968. Ч. 2. (1945–1967 рр.) – 1968. – 540 с.
65. Высшая школа. Основные постановления, приказы, инструкции / [сост. И. И. Мовшович]. – М. : Просвещение, 1945. – 233 с.
66. Высшая педагогическая школа РСФСР // Педагогика. – 1937. – №4. – С. 15–26.
67. Высшая школа. Основные постановления, приказы, инструкции / [под. ред. Л. И. Карпов и В. А. Северцева]. – М.: Советская наука, 1957. – 656 с.
68. Витте С. Ю. Воспоминания: в 3 т. / С. Ю. Витте. – М.: Изд-во социально-экономическая литература, 1960. – Т.1. – 555 с. – Т.2. – 639 с. – Т.З. – 723 с.
69. Владимирский-Буданов М. Ф. История императорского университета Св. Владимира. Киев: Тип. ун-та, 1884. – 674 с., XI с.
70. Внутренняя педагогическая хроника. Второй педагогический съездь в Одессъ // Учитель. 1866. – № 15–16. – С. 88; С. 92–93.
71. Воспоминания Е. И. В. от детства до смерти (1842–1869) // Русская старина. – 1917. – Ч. 170. – С. 153–190.
72. Воспоминания М. К. Чалого // Киевская старина. – 1894. – Т. XLV. – С.277–307.
73. Воробъев В. К истории наших университетских уставов // Русская мысль. – 1905. – №12. – С. 1–10.
74. Воронов А. Воспоминания бывшего студента Харьковского университета 60 -х годов // Русская старина. – 1913. – № 6. – С. 571–595.
75. Вопросы: Вопрос первый. Ученье без конца. СПб., 1859. – 8° СХІІ 9/951. – 66 с.
76. Всеросийский cъезд по эксперементальной психологии в Санкт-Петербурге (І-й) // Педагогический вестник. – 1912. – №3. – С. 1–26.
77. Вязигин А. С. Памяти А. С. Лебедева // Харьк. губерн. ведомости. – 1910. – 5 февраля.
78. Габай Т. В. Учебная деятельность и ее средства / Т. В. Габай. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 255 с.
79. Гельфенбейн Л. Л, Новаковский М. С. Университет и школа // Вестник высшей школы. – 1958. – №4. – С. 33 – 37.
80. Герье В. И. По поводу статьи в „Русском Вестнике”: „К университетскому вопросу” // Вестник Европы. – 1876. – № 10. – С. 768 – 799.
81. Гибш Н. А. Формы и методы самостоятельной работы студентов физико-математических факультетов // Педагогика. – 1937. – №4. –С. 60 – 62.
82. Глинский Б. Б. Университетские уставы (1755–1884 гг.) / Б. Б. Глинский // Исторический вестник. – 1900. – № 1. – С. 324 – 351; № 2. – С. 718 – 742.
83. Глосарий современного образования: [терминологический словарь-справочник] В. И. Астахова и др. (сост.); Е. Ю.Усык (общ. ред.); Народна українська академія. – Х. : Изд. НУА, 2007. – 524 с.
84. Глузман А. В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: [монография] / А. В. Глузман – К.: Видавничий центр „Просвіта”, 1997. – 312 с.
85. Гогоцкий С. Краткое обозрение педагогики // Университетские известия. – 1882. – № 1. – С. 1–39; № 2, февраль. – С. 41–84; № 3, март. – С. 115–136.
86. Гогоцкий С. Краткое обозрение педагогики или науки воспитывающего образования.– К.: тип. Киевского университета, 1882. – Вып. ІІ. – Изд. 2-е. – 111 с.
87. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. – Київ – Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2008. – 278 с.
88. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
89. Гончаров Н. К. Педагогическая система К. Д. Ушинского. – М. : Педагогика, 1974. – 272 с.
90. Грищенко Н .М. Пути повышения уровня педагогической подготовки студентов университетов // Советская педагогика. – 1965. – № 3. – С. 101–105.
91. Гросул В. Л. Русский консерватизм XIX столетия. Идеология и практика / В. Я. Гросул, Г. С. Итенберг, В. А. Твардовская [и др.]. – М.:. Прогресс-традиция, 2000. – 440 с.
92. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський / [передм. Я. П. Гояна]. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.: іл. – (Укр. відродження).
93. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки: [монографія] / Н. М. Гупан. – К.: АПН, 2002. – 224 с.
94. Данилюк І. Г. Сучасний словник іншомовних слів для середньої і вищої школи / І. Г. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2008. – 576 с.
95. Декларація про соціальне виховання дитини // Вісник Наркомосу УРСР. – 1920 – № 1. – С 4–5.
96. Демков М. Что нужно для успехов русской науки / М. Демков. – Глухов, 13/1, 1895. – 8° СХІІ 5/297. – С.553–565.
97. Демков М. К. вопросу о преподавании логики в учительських семинариях и институтах / М. К. Демков // Педагогический вестник. – №5 – 6. – 1912. – С. 82–90.
98. Демков М. И. Педагогика, её современное положение и предстоящие задачи / М. И. Демков // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1910. – Сер. ХХХ. – №11. – Отд. З. – С. 80–102.
99. Демков М. Педагогическая и философская подготовка учителей средних учебных заведений / М. Демков // Русская школа. – 1891. – №2. – С. 57–75.
100. Дем’яненко Н. М. Загальнопедагогічна підготовка вчителів в Україні (ХІХ – перша половина ХХ ст.) : [монографія] / Дем’яненко Н. М. – К. : ІЗМН, 1998. – 328 с.
101. Дем’яненко Н. М. Ретроспектива вищої педагогічної школи України: Обґрунтування періодизації / Н. М. Дем’яненко // Вища освіта України: теорет. та наук.-метод. часом. Рівне: ПП Баришев К. В. – 2010. –№3 (38) – Т.1. – C. 69–75.
102. Дем’яненко Н. М. Етапи педагогічної парадигми в історії класичного університету України / Н. М. Дем’яненко // Наукові записки Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Факультет соціології та психології. Інститут журналістики. – К.: КПВД „Педагогіка”, 2004. – Т. 5. – С. 42 – 48.
103. Дем’яненко Н. М. Історія вищої жіночої освіти в Україні: Київський Фребелівський педагогічний інститут (1907–1720 рр.): [монографія] / Дем’яненко Н. М., Прудченко І. І. – К. : Видавець Л. Галіцина, 2005. – 492 с.
104. Дем’яненко Н. М., Кравченко І. М. Учительські інститути в системі педагогічної освіти України (друга половина ХІХ –початок ХХ ст.): [монографія] / Н. М. Дем’яненко, І. М. Кравченко. – К.: Фенікс, 2010. – 512 с.
105. Дем’яненко Н. М. До обґрунтування феномену „наукова школа” Історико-педагогічні студії: науковий часопис / [гол. ред. Н. М. Дем’яненко]. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – Вип. 2. – С. 176–179.
106. Діяльність Наркому освіти УРСР за 1924/25 рік. – Х. : Держ. вид-во України, 1926. – 163 с. – С. 78–79.
107. Директивы ВКП (б) по вопросам просвещения. – 3-е изд. – М.-Л. : Госиздат, 1931. – С. 353–354.
108. Двадцатипятилетие историко-филологического общества при имп. Харьковском университете (1877–1902) – X. : Печат. Дело, 1902. – 122 с.
109. Дневник Х-го съезда русских естествоиспытателей и врачей в Киеве, изданный Распорядительным комитетом съезда / [под ред. Л. Л. Лунда]. – К. : Тип. С.В. Кульженко, 1898. – 626, 23, XVIII.
110. Добрянський І. А. Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець XIX – початок XX ст.) / I. A. Добрянський, В. В. Постолатій. – Кіровоград : Кіровоград. ін-т регіон. упр. та економіки, 1998.– 143 с.
111. Другий всеукраїнський учительський з’їзд: тези докладів, дебати, постанови. – К. : Видання Українського товариства шкільної освіти, 1917. – 39 с.
112. Друга всеукраїнська нарада по народній освіті // Просвещение. Еженедельник: Орган Управления высшей школы г. Киева. – № 1 – 19 сентября 1920 г. – С. 5–6.
113. Дюринг Е. Высшее женское образование