КАСЬЯНОВА НАТАЛІЯ ВІТАЛІЇВНА. УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ КУМУЛЯТИВНОГО ПІДХОДУ : Касьянова НАТАЛЬЯ ВИТАЛИЕВНА. УПРАВЛЕНИЕ РАЗВИТИЕМ ПРЕДПРИЯТИЯ НА ОСНОВЕ кумулятивного ПОДХОДА

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

КАСЬЯНОВА НАТАЛІЯ ВІТАЛІЇВНА. УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ КУМУЛЯТИВНОГО ПІДХОДУ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.04 економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Науковий консультант Лепа Роман Миколайович,
доктор економічних наук,
професор

Донецьк 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ..

4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ..........................................

16

1.1 Генезис теорій економічного розвитку ....................

16

1.2 Діалектика категорій розвитку підприємства ......

29

1.3 Дослідження методологічних підходів щодо розвитку
промислового підприємства .

55

Висновки до розділу 1 ..

72

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕДУМОВИ НЕОБХІДНОСТІ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

74

2.1 Аналіз динаміки розвитку промисловості України .

74

2.2 Оцінка економічного стану промислових підприємств Донецького регіону

96

2.3 Проблеми управління розвитком промислових підприємств України

111

Висновки до розділу 2 ...

126

РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА .

129

3.1 Передумови вдосконалення системи управління розвитком
підприємства ..

129

3.2 Концепція управління розвитком промислового підприємства на основі кумулятивного підходу .

141

3.3 Механізм формування кумулятивної стратегії розвитку
підприємства ..

178

Висновки до розділу 3 ...

198

РОЗДІЛ 4 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ...

201

4.1 Модель формування та оцінки потенціалу промислового
підприємства ..

201

4.2 Алгоритм управління біфуркацією промислового підприємства

224

4.3 Моделювання процесу вибору стратегії розвитку промислового підприємства ..

243

Висновки до розділу 4 ...........

270

РОЗДІЛ 5 УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА В ЗОНІ БІФУРКАЦІЇ ..

272

5.1 Необхідність управління біфуркацією промислового підприємства

272

5.2 Дослідження стану нерівноваги підприємства .

288

5.3 Управління розвитком підприємства в області детермінованого
хаосу

311

Висновки до розділу 5 ...

324

РОЗДІЛ 6 РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ КУМУЛЯТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА .

328

6.1 Організаційне забезпечення системи управління розвитком
промислового підприємства .

328

6.2 Інформаційне забезпечення системи управління розвитком
підприємства ..

345

6.3 Реалізація методів та моделей управління розвитком промислового підприємства ..

359

Висновки до розділу 6 ...

376

ВИСНОВКИ ...

378

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

387

ДОДАТКИ ..

422

Додаток А Школи стратегічного управління .....

423

Додаток Б Макет анкети для опитування керівників промислових
підприємства ..

428

Додаток В Результати розрахунків доданої вартості методом виділення

431

Додаток Г Результати розрахунків потенційних функцій показників розвитку промислових підприємств Донецького регіону .

436

Додаток Д Розрахунки моделей оцінки потенціалу промислових підприємств Донецького регіону ..

450

Додаток Е Результати розрахунків узагальненого критерію вибору
варіантів стратегій розвитку підприємства .

457

Додаток Ж Відомості про впровадження результатів дослідження .

459

ВСТУП

Проблеми, пов’язані з управлінням розвитком підприємства, набули особливу актуальність в Україні починаючи з другої половини 90-х років. Зовнішніми спонукальними мотивами є загальносвітові процеси, зокрема тенденції до глобалізації та корпоратизації світової економіки. Внутрішні спонукальні мотиви об’єктивно виникли в результаті масової приватизації дев’яностих років. Останніми роками тема управління розвитком підприємства стала предметом активного обговорення як у наукових виданнях, так і на численних науково-практичних конференціях. Пов’язано це з тим, що вітчизняна економіка вступила в таку стадію розвитку, коли відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку стає реальною перешкодою на шляху успішної діяльності підприємств.
У сучасних умовах усе більше уваги приділяється дослідженню проблем розвитку саме промислових підприємств. Пояснюється це тим, що проблема збереження та зміцнення промисловості безпосередньо впливає на національну економіку, зовнішню політику, соціальну стабільність, темпи науково-технічного прогресу, а також дозволяє врахувати національні інтереси країни. Вітчизняною промисловістю втрачена ціла стадія науково-технічного прогресу випуск високотехнологічної продукції. Як наслідок, інвестиційний процес, перш за все, в пріоритетних з погляду сучасного міжнародного розподілу праці сферах економіки (електроніка, обчислювальна техніка, інформатика тощо), реалізується за допомогою переважно імпортного устаткування. Все це призвело до поглиблення кризового стану промисловості України, що може привести до втрати її структуроутворюючої ролі, до різкого скорочення ринків збуту промислової продукції. Актуальність розгляду проблеми розвитку в умовах кризи підсилилася у зв'язку з тим, що розвиток економіки країни залежить від результатів господарської діяльності кожного конкретного підприємства.
Проблеми управління розвитком промислового підприємства в умовах кризи розглядалися в наукових працях відомих зарубіжних та вітчизняних вчених та економістів-практиків. Слід зазначити вагомий внесок у вирішення окремих аспектів проблеми розвитку економічної системи таких учених, як Белл Д., Богданов О.О., ВінерН., Геєць В.М., ГелбрейтДж.К., Глазьєв С.Ю., Гриньова В.М., Єрохіна О.А., Кларк Дж., КондратьєвМ.Д., Лисенко Ю.Г., Львов Д.С., Ляшенко В.І., Мітчелл У.К., Моісєєв М.М., Нельсон Р., Пригожин І.Р., Ростоу У.У., Спенсер Г., Тоффлер Е., Тодаро М.П., Форестер Дж., Фрімен Р., Хакен Г., ШумпетерЙ.А. Особливостям управління промисловим підприємством присвятили свої дослідження Амоша О.І., Алєксєєв І.В., БерсуцькийЯ.Г., Берсуцький А.Я., БулєєвІ.П., ВишневськийВ.П., ВоронковаА.Є., Забродський В.М., ІвановМ.І., КизимМ.О., Лепа М.М., Лепа Р.М., Пушкар О.І., РаєвнєваО.В., ТридідО.М., ЯковецьЮ.І.
Віддаючи належне науковому та практичному значенню праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру потребує подальшого розвитку, а саме: методологія управління розвитком підприємства, яка повинна передбачати особливості діяльності суб’єктів господарювання в умовах кризи, враховувати нестабільність зовнішнього середовища, зміну парадигми розвитку промислових підприємств відповідно до світових процесів тощо.
Особливої уваги потребує вдосконалення механізму управління розвитком підприємства, що повинно передбачати врахування нелінійного характеру перебігу економічних процесів, зміну концепції розвитку господарюючих суб’єктів в умовах кризи; суттєве підвищення агресивності та непередбачуваності конкурентного середовища, в якому розвивається підприємство. Проблема управління розвитком промислового підприємства в сучасних умовах полягає в тому, що можливості використання методів адаптивного управління майже вичерпані та не дозволяють ефективно адаптуватися до кризових умов. Крім того, адаптивне управління розвитком підприємства більше спрямовано на кількісне зростання, а не на якісний розвиток економічних систем. Реальною можливістю виживання промислового підприємства в умовах структурної та економічної кризи є перехід до якісно нового стану, що дозволяє не лише адаптуватися підприємству до нестабільного зовнішнього середовища, а й корегувати це середовище в інтересах підприємства. Розглядаючи кризу підприємства як можливість та стимул для якісної зміни суб’єкта господарювання, пропонується активізувати впровадження управлінських заходів саме в момент загострення кризових явищ та стану нерівноваги підприємства.
Таким чином, залишаються актуальними завдання вдосконалення механізму управління розвитком підприємства. тобто комплексу інструментів, управлінських алгоритмів, моделей та технологій, які дають змогу на практиці розв'язувати проблеми функціонування вітчизняних підприємств в умовах кризи, забезпечують їх цілеспрямований розвиток у рамках обраної стратегії та дозволяють суттєво знизити витрати на прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Необхідність подальших досліджень у даній предметній сфері зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету та задачі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами «Фінансово-економічний механізм регуляції розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.), де визначено проблеми розвитку підприємств машинобудівної галузі, сформульовано особливості стратегічного управління розвитком машинобудівних підприємств, удосконалено механізм стратегічного управління потенціалом промислового підприємства; «Управління розвитком промисловості в умовах системних дисбалансів» (номер державної реєстрації 0110U000380, 2010-2013 рр.), у рамках якої автором розроблено науково-методичні положення щодо управління станом нерівноваги підприємства в умовах системних дисбалансів.
Крім того, дослідження виконувалися в межах науково-дослідних робіт Донецького університету економіки та права за темами «Управління ефективністю господарської діяльності підприємства» (номер державної реєстрації 0102u004292, 2001-2005 рр.), в якій запропоновано динамічну модель оцінки інтегрального показника рівня стратегічного потенціалу підприємства; «Моделювання системи розвитку машинобудівного комплексу Донецького регіону» (номер державної реєстрації 0106U011121, 2006-2009 рр.), у рамках якої обґрунтовано використання кумулятивного підходу до управління розвитком машинобудівних підприємств, запропоновано алгоритм визначення точок біфуркація функціонування підприємства; «Стратегічне управління сталим розвитком соціально-економічних систем регіону» (номер державної реєстрації 0106u011122, 2006-2010 рр.), автором розроблено механізм стратегічного управління розвитком промислового підприємствам в умовах кризи.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад, розробка методичного забезпечення та практичних рекомендацій щодо реалізації механізму управління розвитком промислового підприємства на основі кумулятивного підходу в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
проаналізовано стан та тенденції розвитку економіки України, визначено джерела економічного зростання;
визначено проблемні риси та недоліки існуючої системи управління розвитком промислових підприємств та обґрунтовано необхідність її вдосконалення;
досліджено економічні категорії та методологічні підходи до управління розвитком промислового підприємства, проаналізовано сучасні теорії розвитку економічних систем, визначено їх особливості та обґрунтовано можливість використання для управління розвитком промислових підприємств;
розроблено концепцію та механізм управління розвитком промислового підприємства на основі кумулятивного підходу до формування стратегії розвитку підприємства;
розроблено модель формування та оцінки потенціалу розвитку промислового підприємства;
запропоновано механізм управління біфуркацією промислового підприємства, розроблено економіко-математичну модель управління біфуркацією, обґрунтувати необхідність її використання;
запропоновано економіко-математичну модель прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегії розвитку промислового підприємства;
запропоновано шляхи вдосконалення організаційної структури промислового підприємства;
розроблено інформаційну модель механізму управління розвитком підприємства на основі використання кумулятивного підходу;
проведено апробацію механізму управління розвитком підприємства на промислових підприємствах, визначити економічний ефект від його впровадження.
Об’єктом дослідження є процеси управління розвитком промислового підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні засади побудови механізму управління розвитком підприємства на основі кумулятивного підходу.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять роботи вітчизняних і зарубіжних учених у сфері управління розвитком промислових підприємств. Методологічним апаратом є ситуаційний, системний, синергетичний та кумулятивний підходи, на основі яких розроблено концепцію та механізм управління розвитком промислового підприємства.
Для досягнення визначеної мети і вирішення поставлених у роботі завдань було використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: абстрактно-логічний метод для обґрунтування гносеологічного базису теорії розвитку відкритих економічних систем і уточнення сучасної парадигми управління розвитком промислових підприємств; методи теоретичного узагальнення, системного та історико-економічного аналізу для критичного аналізу розвитку економіки України, формування комплексу суперечностей розвитку підприємств та обґрунтування необхідності вирішення проблеми управління цим процесом; системний підхід, методи аналізу та синтезу для обґрунтування концепції управління розвитком підприємства, системи принципів її реалізації, кумулятивного підходу до управління розвитком підприємства; системно-структурний аналіз для формування методологічних засад та методичних рекомендацій щодо розробки й реалізації механізму формування кумулятивної стратегії розвитку підприємства, механізму діагностики та механізму прийняття рішень з управління розвитком; багатовимірний статистичний аналіз для виявлення ретроспективних та перспективних тенденцій рівня розвитку підприємства й формування обґрунтованого переліку показників, що відображають стан окремих системоформуючих сфер його життєдіяльності; методи лінійної алгебри для визначення реальних можливостей підприємства з урахуванням тенденцій їх розвитку; теорія диференціальних рівнянь доповнена принципом мінімаксу для визначення особливих точок і граничних циклів, що відповідають точкам біфуркації економічної системи; метод аналізу ієрархій для обґрунтування критеріїв вибору стратегії підприємства та визначення чинників, які мають найбільший вплив на результати діяльності машинобудівного підприємства; імітаційне моделювання для формування сценаріїв розвитку підприємства в майбутньому та визначення доцільності заходів з управління цим процесом.
Інформаційною базою дисертаційної роботи стали законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, дані Державного комітету статистики України та Донецького обласного управління статистики, фінансово-економічна звітність промислових підприємств, результати досліджень Інституту економіки промисловості НАН України, власні дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретичних положень, розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо управління розвитком промислових підприємств на основі кумулятивного підходу. До основних наукових результатів роботи належать такі:
уперше:
у межах понятійно-категорійного апарату економічної науки запропоновано поняття «кумулятивна стратегія» комплекс заходів щодо розвитку підприємства, який базується на врахуванні біфуркаційного характеру діяльності промислового підприємства і передбачає проведення стратегічних змін на основі кумулятивного накопичення та використання потенціалу в момент втрати підприємством стану рівноваги;
обґрунтовано доцільність використання теорії біфуркації для управління розвитком промислового підприємства як динамічної нелінійної системи, що передбачає визначення станів нерівноваги підприємства шляхом аналізу зміни показників його господарської діяльності поблизу структурно нестійких критичних точок та прийняття обґрунтованих управлінських рішень для забезпечення «вдалого проходження» точки біфуркації та виходу на нову, більш сприятливу траєкторію розвитку за рахунок впровадження кумулятивної стратегії розвитку підприємства;
розроблено й теоретично обґрунтовано концепцію управління розвитком підприємства, яка заснована на тому, що при виході економічної ситуації за межі допустимого стану системи та досягненні кризового стану збереження й розвиток промислового підприємства залежать від його здатності якісно змінитися відповідно до зовнішніх умов та цілей підприємства, а також дає можливість здійснити аналіз підприємства з точки зору його готовності до розвитку та дозволяє впливати на підприємство в момент завершення кумулятивного накопичення потенціалу і досягнення стану нерівноваги, що приводить до зниження витрат на організацію розвитку промислового підприємства;
розроблено економічний механізм управління розвитком промислового підприємства, що містить три локальних механізми формування та оцінки потенціалу підприємства, управління нестійкістю підприємства в точці біфуркації та прийняття рішень з вибору стратегії управління розвитком підприємства, реалізація якого з урахуванням аналізу нестабільного зовнішнього середовища та потенційних можливостей внутрішнього середовища підприємства дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо розвитку промислового підприємства в кризових умовах;
удосконалено:
методичний підхід до оцінки стратегічного потенціалу підприємства, заснований на розрахунку інтегрального показника його функціональних складових, що дозволяє визначити рівень достатності стратегічного потенціалу підприємства для досягнення кумулятивного ефекту та дає можливість впровадити стратегію розвитку підприємства в момент максимального накопичення потенціалу підприємства, мінімізуючи при цьому обсяги керуючих зусиль, тобто за рахунок максимального використання внутрішніх можливостей промислового підприємства;
науково-методичний підхід до оцінки стану нерівноваги підприємства як економічної системи, який засновано на принципах нелінійної динаміки, особливістю якого є моделювання розвитку підприємства в умовах невизначеності зовнішнього середовища на підставі розпізнавання точок біфуркації, визначення можливості управління біфуркацією підприємства за допомогою ранжування керуючих параметрів, діагностики майбутньої спрямованості підприємства та визначення сфер впливу на загальний рівень розвитку підприємства, що дозволяє підвищити ефективність діяльності підприємства на основі вибору найбільш сприятливого часу впровадження стратегії розвитку;
методичний підхід до вибору стратегії розвитку підприємства шляхом зіставлення макропараметрів варіантів стратегії розвитку з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку промисловості та цілей розвитку конкретного підприємства, що дозволяє обґрунтувати вибір стратегії підприємства та визначити комплекс факторів, які мають найбільший вплив на результати діяльності промислового підприємства;
дістали подальшого розвитку:
науково-методологічний підхід до формування категорії «управління розвитком системи» як процесу зміни вектора розвитку для досягнення глобальної цілі існування системи, що дозволяє вирішити дві комплексні задачі: усунення диспропорцій при відхиленнях від запланованої поведінки системи та створення протиріч як джерел її подальшого розвитку;
напрями вдосконалення організаційної структури промислового підприємства на основі створення центру з питань розвитку підприємства для оптимізації взаємодії підрозділів підприємств при вирішенні питань управління розвитком промислового підприємства шляхом накопичення стратегічної інформації та перерозподілу управлінських функцій між відповідними управлінськими структурами;
інформаційна модель управління розвитком підприємства побудована на основі стандарту моделювання процесів IDEF0, яка систематизує та об’єднує окремі інформаційні потоки і процеси перетворення інформації, пов'язані з формуванням кумулятивної стратегії розвитку підприємства, що дозволяє впорядкувати інформаційні потоки, необхідні для прийняття управлінських рішень, і зменшити витрати на стратегічне планування процесу розвитку підприємства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні й методологічні положення дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій та методичних розробок щодо формування механізму кумулятивної стратегії розвитку підприємства в умовах високого рівня невизначеності та стохастичності ринкового середовища України. Впровадження механізму управління розвитком підприємства у практику діяльності промислових підприємств Донецького регіону дозволило суттєво підвищити якість управлінських рішень з розробки та реалізації стратегії розвитку на підставі врахування зміни макросередовища й потенціалу підприємства; знизити втрати підприємства й локалізувати можливість виникнення негативних тенденцій його функціонування.
До практичних результатів можна віднести: методику оцінки стратегічного потенціалу підприємства й обґрунтування необхідності та доцільності проведення стратегічних змін, які повинні бути враховані у конкурентній стратегії підприємства; модель формування стратегічного потенціалу підприємства; модель визначення точки біфуркація як ключового моменту у розвитку промислового підприємства та формування стратегії розвитку підприємства в умовах кризи; методичні рекомендації щодо вибору стратегії розвитку підприємства в умовах нестабільної економічної ситуації, формування та управління стратегічним потенціалом промислового підприємства; інформаційну модель підтримки та прийняття управлінських рішень в системі стратегічного планування діяльності підприємства з урахуванням ефективного використання ресурсів.
Ці результати було впроваджено в практику діяльності ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» (довідка № 21 від 18.01.2009 р.), ЗАТ«Новогорлівський машинобудівний завод-БУР» (довідка № 253 від 27.10.2009 р.), ВАТ«Енергомашспецсталь» (довідка № 418 від 27.11.2009 р.), ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» (довідка № 20/234 від 21.08.2010р.), ПАТ «Словважмаш» (довідка № 70/820 від 6.10.2009 р.), ТОВ«Ясинуватський машинобудівний завод» (довідка від 09.09.2011 р.).
Результати наукових досліджень упроваджено в навчальний процес Донецького університету економіки та права при викладанні дисциплін «Управління потенціалом підприємства», «Потенціал і розвиток підприємства», «Стратегія підприємства» (довідка № 2.01-222 від 10.05.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, всі результати якої одержані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в наукових публікаціях. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використано лише матеріали, що належать особисто автору.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи оприлюднені на 23 міжнародних та науково-практичних конференціях, а саме: Обласній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки, фінансів, управління і права періоду трансформації» (23 листопада 2002 р. м. Донецьк); Науково-практичній конференції «Стратегія розвитку вітчизняних підприємств» (23-24 жовтня 2003 р., м.Тернопіль); Регіональній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне і майбутнє» (23-24 квітня 2004 р., м. Луганськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічні проблеми промислового розвитку в Україні» (29-30 квітня 2005р., м. Донецьк); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління економі

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено і обґрунтовано теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації щодо формування механізму управління розвитком промислового підприємства, заснованого на використанні кумулятивного підходу, сутність якого полягає в урахуванні біфуркаційного характеру розвитку підприємства, що дозволяє здійснити якісні зміни у структурі та діяльності підприємства, досягнути якісно нового рівня його конкурентних переваг за рахунок накопичення та своєчасного використання внутрішнього і зовнішнього потенціалів підприємства. Розроблений механізм дозволить вирішити значну частину проблем українських промислових підприємств щодо управління розвитком у сучасних умовах. За результатами дослідження зроблено такі висновки.
1. У теоретичному плані розвиток наукових положень, що визначають концептуальні основи управління розвитком промислового підприємства.
1.1. Проаналізовано існуючі теоретико-методологічні та концептуальні підходи до управління розвитком складних економічних систем, до яких відносяться й промислові підприємства, а також сучасний стан промисловості Україні в цілому, що дозволило дійти висновку щодо необхідності розробки методів управління розвитком підприємств, які б ураховували специфіку вітчизняної економіки, а також використовували реальні економічні дані для параметризації математичних моделей. Сучасні підходи до управління розвитком промислових підприємств не повною мірою підходять для вітчизняних промислових підприємств і потребують адаптації до нестабільних умов зовнішнього середовища. Частина підходів заснована на застосуванні моделей, які слабо піддаються параметризації, інші підходи, навпаки, недостатньо формалізовані з математичної точки зору для використання їх у якості засобу підтримки прийняття рішень є вельми проблематичними. У сукупності з обмеженими фінансовими можливостями вітчизняних підприємств у порівнянні з провідними іноземними конкурентами це дозволяє зробити висновок про актуальність питання розробки ефективних науково-методичних підходів до управління розвитком промислових підприємств, визначити предметну область дослідження і виявити основні шляхи розв'язання поставлених завдань.
1.2. Аналіз сучасних теоретичних підходів до розвитку економічної системи та їх впливу на розвиток підприємства показав, що, не зважаючи на глибокі теоретичні дослідження окремих аспектів проблеми, системне бачення стратегії розвитку підприємства, адекватне сучасному стану національної економіки, високому рівню невизначеності умов господарської діяльності, ще не сформовано. Запропоновано визначення основних економічних категорій, які використовуються при формуванні та реалізації механізму управління розвитком промислового підприємства, а саме: розвиток промислового підприємства це процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, що призводить до появи нових якостей підприємства та зміцнення його життєздатності. Відповідно до цього під управлінням розвитком підприємства розуміється процес зміни еволюційного вектора розвитку на революційний для досягнення глобальної цілі існування промислового підприємства.
1.3. В межах понятійно-категорійного апарату економічної науки запропоновано поняття «кумулятивна стратегія», яка виступає інструментом управління довгостроковим розвитком підприємства на основі накопичення та своєчасного використання внутрішнього та зовнішнього потенціалів підприємства, дозволяє здійснити якісні зміни у структурі та діяльності підприємства, досягнути якісно нового рівня його конкурентних переваг.
1.4.Розроблено концепцію управління розвитком промислових підприємств на основі кумулятивного підходу, реалізація якої дозволяє підвищити ефективність господарської діяльності підприємств. Аналіз функціонування промислового підприємства з погляду кумулятивного підходу дозволив зробити висновок про доцільність здійснення управління розвитком промислових, зокрема машинобудівних, підприємств саме на основі ефективного використання потенціалу підприємства в рамках кумулятивної стратегії розвитку у поєднанні з оптимізацією зовнішніх факторів його діяльності.
1.5. Обґрунтовано необхідність управління підприємством в стані нерівноваги та доцільність використання теорії катастроф та теорії біфуркації не тільки в рамках макроекономіки, а й на мікрорівні в процесі управління розвитком промислового підприємства. Визначення стійкості стаціонарних станів за допомогою методів теорії катастроф дозволяє дослідити деформацію потенційних функцій розвитку підприємства та розробити алгоритм визначення точки біфуркації економічної системи. Завдання дослідження точок біфуркації пропонується вирішувати за допомогою аналізу поведінки показників господарської діяльності поблизу структурно нестійких критичних точок шляхом використання динамічних нелінійних моделей.
2.У методичному плані розробка й удосконалення науково-методичних підходів до управління розвитком промислового підприємства на основі кумулятивного підходу:
2.1. Аналіз методологічних підходів до управління розвитком підприємства показав доцільність використання елементів процесного, системного, ситуаційного, цільового, синергетичного та кумулятивного підходів. Обґрунтовано використання кумулятивного підходу в управлінні промисловими підприємствами, сутність якого полягає в урахуванні біфуркаційного характеру розвитку промислового підприємства. В основі кумулятивного підходу до управління розвитком промислового підприємства лежить припущення, що достатньо мала зміна початкових умов функціонування підприємства, що знаходиться поблизу точки біфуркації, може привести до якісно різної поведінки всієї нелінійної системи. Це означатиме, що, прикладаючи до економічної системи достатньо малі дії, злагоджені з її внутрішніми властивостями, можна забезпечити нову поведінку нелінійної системи відносно її положення рівноваги. Така незвичайна властивість, з'ясовна ефектом самоорганізації в дисипативних системах, відкриває нові можливості в рішенні задач управління промисловими підприємствами як нелінійними динамічними економічними об'єктами.
2.2. Розроблено методологічні та методичні положення економічного механізму формування кумулятивної стратегії підприємства, що містить три локальних механізми формування та оцінки потенціалу підприємства, в якому згруповані управлінські процеси, пов'язані з визначенням достатності складових потенціалу підприємства для здійснення переходу на якісно новий рівень розвитку та одержання кумулятивного ефекту від найбільш ефективного використання його ресурсів та компетенцій; управління нестійкістю підприємства в точці біфуркації, що дозволяє досягнути мети розвитку при мінімальних витратах матеріальних, фінансових та людських ресурсів; прийняття рішень з вибору стратегії управління розвитком, яка базується на врахуванні як пріоритетів розвитку галузі, так й інтересів та можливостей промислового підприємства. Реалізація механізму формування кумулятивної стратегії підприємства з урахуванням аналізу нестабільного зовнішнього середовища та потенційних можливостей внутрішнього середовища підприємства дозволяє приймати якісні управлінські рішення щодо розвитку промислового підприємства в кризових умовах.
2.3. Метою управління розвитком промислового підприємства на основі кумулятивного підходу є найбільш ефективне використання потенціалу підприємства, від точності оцінки якого залежить постановка та досягнення цілей розвитку підприємства. Головним завданням формування потенціалу підприємства є досягнення сприятливого для реалізації кумулятивної стратегії розвитку підприємства стану функціональних складових, рівень достатності яких визначає можливість досягнення кумулятивного ефекту. Удосконалено науково-методичний підхід до оцінки потенціалу промислового підприємства. Підхід базується на використанні інтегрального показника, до якого у мультиплікативній формі включено нормовані значення основних складових потенціалу підприємства. Науково-методичний підхід до оцінки потенціалу промислового призначення конкретизовано до рівня економіко-математичної моделі. Параметризацію моделі інтегрального показника виконано за допомогою оптимізаційної економіко-математичної моделі з використанням реальних даних стан та ефективність використання потенціалу промислових підприємств без залучення експертів.
Вдосконалено методичний підхід до визначення рівня функціональних складових стратегічного потенціалу підприємства достатнього для досягнення кумулятивного ефекту, що дозволяє впроваджувати кумулятивну стратегію розвитку підприємства при мінімальних обсягах управляючих зусиль, тобто при мінімальному використанні фінансових, часових та трудових ресурсів, необхідних для досягнення обраного стану.
2.4. Виходячи з теоретичних положень механізму управління розвитком промислового підприємства було сформовано механізм управління біфуркацією підприємства, який включає оцінку стійкості доданої вартості як результуючого показника розвитку підприємства, визначення точки біфуркації, оцінку можливості управління результуючим показником розвитку промислового підприємства з метою досягнення зони біфуркації, що дозволяє стимулювати досягнення нерівноваги його діяльності та впровадження кумулятивної стратегії розвитку підприємства.
2.5. Здійснено моделювання процесу вибору стратегії розвитку підприємства з безлічі можливих траєкторій розвитку в момент біфуркації та визначення оптимального варіанту. Формалізована оцінка вибору стратегії розвитку підприємства базується на визначення та врахування як приоритетних напрямів розвитку відповідної галузі промисловості та економіки країни в цілому, так і пріоритетів розвитку конкретного підприємства, що дозволяє математично обґрунтувати критерії вибору його стратегії та визначити комплекс заходів, який має найбільший вплив на результати його діяльності. Це дає можливість здійснювати цілеспрямований пошук найбільш доцільних варіантів створення або підтримки високого рівня конкурентного потенціалу підприємства, а також дозволяє більш обґрунтовано управляти його розвитком.
2.6. Запропоновано математичну модель знаходження точки біфуркації в просторі параметрів і визначення типу біфуркації за часовим рядом, який спостерігається, дискретним відліком змінного стану. Вирішення цього фундаментального завдання, створення певних нелінійних математичних моделей та алгоритмів дослідження економічних процесів дозволяє в результаті обробки статистичних даних фінансових звітів підприємства дати оцінку поточного стану економічного об'єкту з погляду локальної або глобальної стійкості в наочному графічному (топологічному) вигляді, визначити точки рівноваги на детермінованій гілці розвитку і дослідити тимчасову деформацію потенційних функцій, а значить і формалізувати на мікрорівні задачі розвитку підприємства та управління ним.
2.7.Запропоновано модель управління біфуркацією промислового підприємства, яка передбачає можливість управління стабільністю системи за допомогою керуючих параметрів, що дає можливість ранжирувати керуючі параметри на основі факторного впливу на результати розвитку промислового підприємства.
3.У практичному плані доведення запропонованих наукових положень до рівня інформаційних технологій, розробка рекомендацій щодо вдосконалення організаційної структури підприємств, апробація розроблених підходів на промислових підприємствах Донецького регіону.
3.1. Проаналізовано стан і тенденції розвитку економіки України, визначено джерела економічного зростання, доведено важливу роль машинобудування у розвитку економіки країни. Як особливості розвитку економіки України виділено деформовану структуру виробництва. Дослідження тісноти зв’язку машинобудування з іншими галузями економіки дозволило зробити висновок, що темпи розвитку машинобудівного комплексу суттєво впливають на рівень розвитку промисловості країни в цілому, що пояснюється прямою залежністю між результатами роботи промислових підприємств та темпами оновлення устаткування. Доведено кризовий стан більшості проаналізованих машинобудівних підприємств регіону, зроблено оцінку рівня розвитку підприємств, обґрунтовано необхідність вдосконалення системи управління розвитком підприємства
3.2. За результатами дослідження визначено, що в сучасних умовах господарювання в діяльності підприємств використовуються лише окремі елементи стратегічного управління, керівники підприємств концентрують свою увагу на вирішенні поточних проблем, виявляючи при цьому цікавість до стратегічного управління та визнаючи необхідність розробки стратегії. Крім того, системи управління, що склалися раніше, практично не враховують вплив зовнішнього середовища, передбачаючи його поведінку достатньо стабільною. Основна проблема, що виникає при формуванні механізму управління розвитком підприємства, стосується сумісності стратегічної структури і діючої організаційної структури. На багатьох промислових підприємствах складається ситуація, за якої стратегічна структура суміщена з формальною організаційною структурою. Внаслідок цього виникає проблема розподілу управлінських функцій щодо управління розвитком підприємства. Розробка і реалізація стратегії розвитку ускладнюється тим, що відділи розробки, виробництва, планування, збуту роз'єднані та підпорядковані різним керівникам, функціональні зв'язки між ними складні, мінімізована їх відповідальність за кінцеві результати господарської діяльності. Спостерігається сильна фрагментація стратегічних процесів, суперечності та розбіжності при прийнятті управлінських рішень.
3.3. Обґрунтовано необхідність вдосконалення організаційного забезпечення системи управління розвитком промислового підприємства шляхом створення центру управління розвитком, який дозволяє збільшити ступінь залучення окремих працівників управлінського апарату до вирішення задач управління розвитком підприємства, а також удосконалити процеси виявлення потенційних загроз для його розвитку та реагування на них. Запропоновано структуру центру управління розвитком, склад і порядок взаємодії з іншими підрозділами підприємства у процесі управління конкурентоспроможністю. Наповнення центру конкретними виконавцями має здійснюватися шляхом корегування посадових інструкцій уже наявних на підприємстві працівників.
3.4. Аргументовано доцільність доведення науково-методичних положень щодо управління розвитком підприємства до рівня інформаційних технологій та моделей. З використанням стандарту моделювання процесів IDEF0 розроблено інформаційну модель, яка систематизує та об’єднує окремі інформаційні потоки та процеси перетворення інформації, пов'язані з формуванням кумулятивної стратегії розвитку підприємства. Виділено такі перспективи практичного використання моделі: при створенні інформаційної системи для автоматизації підготовки та прийняття управлінських рішень, як засіб графічного відображення інформаційних потоків та процесів обробки інформації, при розробці внутрішніх регламентуючих документів підприємства, для розробки заходів із удосконалення та оптимізації управлінських процесів, під час навчання користувачів автоматизованих інформаційних систем тощо. Модель дозволяє зменшити витрати на управління розвитком підприємства завдяки підвищенню ступеня автоматизації роботи та впорядкуванню інформаційних потоків, необхідних для прийняття управлінських рішень. Крім того, модель сприятиме залученню окремих фахівців підприємства до вирішення завдань управління розвитком підприємства та скоротити витрати, пов’язані з інформаційним та аналітичним супроводом управлінської діяльності на підприємстві.
3.5. Реалізація концепції управління розвитком промислових підприємств на основі кумулятивного підходу являє собою набір дій з оцінки, прогнозування та планування розвитку різних сфер діяльності підприємства і прийняття рішень щодо досягнення ключових показників, що характеризують розвиток. Апробація механізму управління розвитком на вітчизняних промислових підприємствах підтвердила його обґрунтованість, надійність та працездатність. Одержання економічного ефекту від реалізації концепції кумулятивної стратегії розвитку підприємства знаходиться у площині зменшення витрат часу й коштів на прийняття управлінських рішень щодо розвитку підприємства за рахунок оптимізації інформаційних потоків, зменшення часу на прийняття обґрунтованих управлінських рішень та зниження ризику несвоєчасного впровадження стратегії розвитку підприємства.
Викладені в науковому дослідження теоретичні та практичні результати уточнюють і розширюють існуючі концептуальні основи управління розвитком підприємства на основі кумулятивного підходу, їх практичне використання промисловими підприємствами дозволить не тільки здійснити обґрунтований вибір стратегії, але й визначити шляхи її ефективної реалізації та організаційної підтримки.

Список використаних джерел

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации / Р.Ф.Абдеев; ред. Е.С. Ивашкина, В.Г. Деткова. М.: ВЛАДОС, 1994. 336 с.
2. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия / В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. М.: Экономика, 1989. 240 с.
3. Адамов В.Е. Факторный индексный анализ / В.Е. Адамов. М.: Политиздат, 1977. 200 с.
4. Адаптивные модели в системе принятия решений: монографія / под ред. Н.А. Кизима, Т.С. Клебановой. Х.: ИНЖЭК, 2007. 368 с.
5. Адизес И. Управление жизненным циклом корпорации / И.Адизес; пер. с англ. СПб.: Питер, 2007. 384 с.
6. Адимбаев Т.А. Экономический потенциал и эффективность его использования / Т.А. Адимбаев. Алма-Ата: Наука, 1990. 369 с.
7. Азов Г.П. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г.П.Азов. М.: Прогресс, 1997. 350 с.
8. Айламазян А.К. Информатика и теория развития / А.К.Айламазян, Е.В. Стась. М.: Наука, 1989. 174 с.
9. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах: монография / Р.Л.Акофф; пер с англ. Г.Б. Рубальского; под ред. И.А.Ушакова. М.: Сов. радио, 1972. 224 с.
10.Акофф Р.Л. Системы, организации и междисциплинарные исследо-вания / Р.Л. Акофф // Системные исследования: ежегодник. М.: Прогресс, 1969. С.143-164.
11.Акулов В.Б. Особенности принятия решений субъектом стратеги-ческого менеджмента / В.Б. Акулов, М.Н. Рудаков // Проблемы теории и практики управления. 1999. № 3. С. 88-90.
12.Алаев Э.Б. Экономико-географическая терминология / Э.Б.Алаев. М.: Мысль, 1977. 199 с.
13.Алєксєєв І.В. Побудова системи раннього попередження та реагування на кризові ситуації в об’єднаннях промислового і фінансового капіталу / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник // Економіка і держава. 2007. № 8. С. 10-14.
14.Алєксєєв І.В. Проблема адаптування машинобудівних підприємств України до умов невизначеного середовища / І.В. Алєксєєв, А.І. Хоменко / Економічний вісник університету: зб. наук. пр. Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2009. Вип. 10. С. 70-75.
15.Алєксєєв І.В. Теоретико-методологічні підходи до економіко-математичного моделювання спільного фінансування антикризових інновацій у виробничо-господарських структурах машинобудування / І.В.Алєксєєв, М.К. Колісник // Інновації: проблеми науки та практики: монографія. Х.: ІНЖЕК, 2008. С. 178-198.
16.Алле М. Условия эффективности в экономике / М. Алле. М.: Наука для общества, 2003. 304 с.
17.Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука / Г.С. Альтшуллер. 2-е изд., доп. Петрозаводск: Скандинавия, 2004. 208 с.
18.Амельченко А.В. Теория и методология формирования и оценки стратегий развития промышленного предприятия: автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. экон. наук: спец. 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйством» / А.В. Амельченко. СПб., 2008. 39 с.
19.Амоша А.И. Каноны рынка и законы экономики. Кн. 7: Процесс эволюции экономики, производства и общества / А.И. Амоша, Е.Т. Иванов, С.Е. Иванов и др. / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. 620 с
20.Ананьин О. Исследовательская программа Торстейна Веблена: 100 лет спустя / О. Ананьин // Вопросы экономики. 1999. №11. С. 49-62.
21.Анатомия кризисов / А.Д. Арманд, Д.И. Люри, В.В. Жерихин и др. М.: Наука, 1999. 238 с.
22.Андронов А.А. Теория колебаний / А.А. Андронов, А.А. Витт, С.Э.Хайкин. 2-е изд., перераб. и доп. Н.А. Железцовым. M.: Физматгиз, 1959. 915 с.
23.Анищенко В.С. Сложные колебания в простых системах / В.С.Анищенко. М.: Наука, 1990. 312 с.
24.Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем / П.К. Анохин. М.: Медицина, 1990. 196 с.
25.Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И.Ансофф, Э.Дж.Мак-доннелл; пер. с англ. С.Жильцов. СПб.: Питер Ком, 1999. 414с.
26.Ансофф И. Стратегическое управление: монография / И.Ансофф; пер. с англ. Е.Л. Леонтьева, Е.Н. Строганов, Е.В. Вышинская и др.; науч. ред. и авт. вступ. статьи Л.И. Евенко. М.: Экономика, 1989. 520 с.
27.Антикризисное управление / Р.А. Попов. М.: Высш. шк., 2005. 429 с.
28.Антикризисное управление / Э.М. Коротков, А.А. Беляев, Д.В.Ва-ловой и др. М.: ИНФРА-М, 2002. 432с.
29.Аоки М. Фирма в японской экономике / М. Аоки; пер. с англ. СПб.: Лениздат, 1995. 431 с.
30.Арнольд В.И. Теория катастроф / В.И. Арнольд. 3-е изд., доп. М.: Наука; Гл. ред. физ.-мат. лит., 1990. 128 с.
31.Архипов В.М. Проектирование производственного потенциала объединений (теоретические аспекты) / В.М. Архипов. Л.: ЛГУ, 1984. 257 с.
32.Афанасьев Н.В. Управление развитием предприятия: монография / Н.В.Афанасьев, В.Д. Рогожкин, В.И. Рудыка. Х.: ИНЖЭК, 2003. 184 с.
33.Афанасьєв В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования) / В.Г. Афанасьєв. 2-е изд., доп. М.: Политиздат, 1993. 390с.
34.Баблоянц А. Молекулы, динамика и жизнь: Введение в самоорганизацию материи / А. Баблоянц; пер. с англ. М.: Мир,1990. 375 с.
35.Бартон Т.Л. Комплексный подход к риск-менеджменту: стоит ли этим заниматься / Т. Бартон, У. Шенкир, П. Уокер. М.; СПб.: Вильямс, 2003. 208 с.
36.Батьковский А.М. Метод оптимизации оборонных расходов в условиях жестких бюджетных ограничений / А.М. Батьковский, С.П.Коробов, Е.Ю. Хрусталев // Экономика и математические методы. 2001. Т. 37, №1. С. 64-69.
37.Белл Д. Внешняя среда организации: стратегический аспект / Д.Белл // Маркетинг в России и за рубежом. 2002. № 1. С. 23-27.
38.Белорус О. О концепции стратегического менеджмента / О.Белорус, В. Рогач // Экономика Украины. 1992. № 1. С. 35-42.
39.Берталанфи Л. Общая теория систем: критический обзор / Л.Берталанфи // Исследования по общей теории систем. М.: Прогресс, 1969. С. 23-82.
40.Бир Ст. Кибернетика и управление производством / Ст. Бир. М.: Физматгиз, 1963. 275 c.
41.Бирман А.М. Опережая время / А.М.Бирман; под ред. А.Г.Аганбегяна; Отделение экономики АН СССР. М.: Наука, 1990. 380 с.
42.Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Про суть понять «економічний розвиток» та «економічне зростання» [Електронний ресурс] / С.Л. Благодєтєлєва-Вовк. Режим доступу: http:www.e2000.kyiv.org/ biblioteka.
43.Бланчард К. Миссия возможного, или Как стать компанией мирового класса / К. Бланчард, Т. Вэгхорн; пер. с англ. Челябинск: Урал LTD, 1998. 292 с.
44.Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В.Блауберг, Э.Г. Юдин. М.: Наука, 1973. 112 с.
45.Богданов А.А. Тектология: всеобщая организационная наука: в 2 кн. / А.А. Богданов; редкол.: Л.И. Абалкин (отв.ред.) и др. М.: Экономика, 1989. 304 с.
46.Бойко Є. Промисловий потенціал регіону і шляхи його структурної перебудови / Є. Бойко, М. Горін. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: щорічник наук. пр. Львів: ІРД НАНУ, 1996. C.276-284.
47.Больцман Л. Избранные труды / Л. Больцман; отв. ред. и статья-послесл. Л.С. Полака. М.: Наука, 1984. 590 с.
48.Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / гл. ред.: А.М. Прохоров и др. М.: Сов. энцикл., 1975. Т. 20: Плата Проб. 608 с.
49.Большой экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. 7-е изд., доп. М.: Ин-т новой экономики, 2004. 1472 c.
50.Бондарев Г.И. Еще раз о понятии «кризис» / Г.И. Бондарев // Философские науки. 1982. № 3. С. 48-51.
51.Бородин А. Этапы формирования стратегического потенциала предприятия / А. Бородин // Проблемы теории и практики управления. 2003. №6. С.95-102.