ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Маруховський Олег Олександрович

УДК 32:316.32:004

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 23.00.01. – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Корж Мирослав Олексійович,
кандидат філософських наук, доцент

Київ – 2008

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА...............13
1.1. Методологічні засади дослідження та визначення поняття „інформаційне суспільство”.............................................................................................................13
1.2. Джерельна база та ступінь наукової розробки досліджень зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.................................................................27
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА...............38
2.1. Теорія постіндустріалізму Д. Белла як методологічна основа становлення
концепцій інформаційного суспільства.................................................................38
2.2. Розробка Й. Масудою концепцій інформаційного суспільства та „демократії участі” .................................................................................................56
2.3. Обґрунтування Е. Тоффлером концепцій „метаморфоз влади” та „напів-
прямої демократії” в умовах формування інформаційного суспільства ...........83
2.4. Концепції „мережевого суспільства”, „кризи представницької демократії”
та становлення „інформаціональної демократії” М. Кастельса........................102
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА.............121
3.1. Скептичний підхід К. Мея до аналізу політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства.................................................................................121
3.2. Критичний аналіз Ф. Уебстером політичної складової концепцій інформаційного суспільства.................................................................................132
3.3. Нігілістичний підхід у концепції „netократії” О.Барда і Я.Зодерквіста....146
3.4. Конструктивний підхід до концепцій суспільства, заснованого на інформації та знаннях у працях Ф. Махлупа, Т. Стоун’єра і П. Дракера........168
ВИСНОВКИ....................................................................................................................188
ДОДАТКИ.......................................................................................................................198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................201

ВСТУП.
Дана дисертаційна робота присвячена аналізові сутності та особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.
Актуальність теми. У центрі дисертаційного дослідження знаходяться сутність та особливості політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства таких відомих зарубіжних вчених, як: О. Бард, Д. Белл, Я. Зодерквіст, М. Кастельс, Й. Масуда, К. Мей, Е. Тоффлер, Ф. Уебстер та деякі інші. Певне місце відведене також аналізові особливостей розвитку концепцій суспільства знань та їх політичних складових, запропонованих П. Дракером, Ф. Махлупом, Т. Стоун’єром та іншими зарубіжними дослідниками.
У науково-теоретичній площині актуальність теми дослідження обумовлена наступними чинниками. По-перше, існуванням в зарубіжній політичній науці багатьох різних, часто суперечливих концепцій інформаційного суспільства, що потребує їх вчасного і об’єктивного дослідження та критичного і творчого застосування деяких їх положень. По-друге, наявністю серед прихильників концепцій інформаційного суспільства кількох наукових шкіл та загостренням дискусій між ними щодо особливостей становлення і перспектив подальшого розвитку цих концепцій та їх політичних аспектів. По-третє, метаморфозами політичної влади, які відбуваються в умовах становлення інформаційного суспільства. По-четверте, посиленням процесів демократизації суспільного життя під впливом переходу людства до інформаційного суспільства. По-п’яте, поширенням впродовж кількох останніх років впливів концепцій суспільства знань у західному науковому співтоваристві та серед керівництва впливових міжнародних організацій, зокрема ООН та ЮНЕСКО. По-шосте, відносною вузькістю та недосконалістю теоретико-методологічної бази дослідження сутності і особливостей політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства та ін. Нарешті, по-сьоме, відсутністю фундаментальних спеціальних праць вітчизняних вчених, присвячених аналізу сутності й особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та ін.
У практичній площині актуальність теми даного дослідження також визначається цілою низкою чинників. Це, по-перше, беззаперечність успіхів у становленні інформаційного суспільства в розвинених, усталених демократичних країнах та ефективність перших кроків на шляху формування глобального інформаційного суспільства, що було досягнуто не в останню чергу завдяки належній для свого часу розробці його концепцій та використанню їх основних положень. По-друге, нерівномірність процесу формування інформаційного суспільства в різних країнах світу, його відставання у пострадянських державах, зокрема в Україні. По-третє, входження України у європейський та глобальний інформаційний простір, що вимагає більш ретельного ознайомлення з існуючими у світі відповідними концепціями та використання практичного досвіду зарубіжних країн для подолання відставання в розбудові інформаційного суспільства в Україні. По-четверте, епохальні зрушення в політичній сфері, зокрема: метаморфози політичної влади і трансформації політичних режимів, політичних, партійних і виборчих систем та посилення процесів демократизації суспільно-політичного життя під впливом переходу людства до інформаційного суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” та відповідної науково-дослідної теми філософського факультету 01БФ041-1 „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”, а також планової науково-дослідної теми кафедри міжнародної інформації Університету економіки та права „КРОК” „Інформаційне суспільство: теоретичні, політичні, міжнародні, регіональні, етнополітичні, культурологічні та комунікаційні аспекти” (номер державної реєстрації в УкрНТІ 0106U000098).
Метою дисертаційного дослідження є аналіз сутності та особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) проаналізувати, уточнити та розширити теоретико-методологічні засади дослідження зарубіжних концепцій інформаційного суспільства; здійснити комплексний аналіз визначень поняття „інформаційне суспільство” та сформулювати його авторське політологічне визначення;
2) дослідити історію зародження концепцій інформаційного суспільства, з’ясувати їх витоки та конкретний внесок відомих зарубіжних вчених у розробку політичних аспектів цих концепцій;
3) виявити особливості становлення та сутність політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства та суміжних з ними концепцій, зокрема таких, як: „постіндустріального суспільства” Д. Белла, „інформаційного суспільства” Й. Масуди, „мережевого суспільства” М. Кастельса, „кіберкомунізму” К. Мея, „суспільства знань” П. Дракера та деяких інших;
4) провести комплексний аналіз існуючих типів концепцій інформаційного суспільства, зокрема: „технологічних”, „економічних”, „пов’язаних зі сферою зайнятості”, „просторових”, „культурних” та вдосконалити запропоновану Ф. Уебстером класифікацію відповідних наукових шкіл зарубіжних вчених;
5) з’ясувати сутність концепцій, присвячених проблемам трансформації політичної влади в умовах становлення інформаційного суспільства, зокрема концепцій: „метаморфоз влади” Е. Тоффлера, „інфократії” Т. Стоун’єра, „netократії” О. Барда і Я. Зодерквіста та ін.;
6) проаналізувати зміст і особливості концепцій, що стосуються проблем демократизації суспільного життя в процесі формування інформаційного суспільства, зокрема: „демократії участі” Й. Масуди; „напівпрямої демократії” Е. Тоффлера; „кризи представницької демократії” і становлення „інформаціональної демократії” М. Кастельса та ін.;
7) здійснити порівняльний політологічний аналіз сутності й особливостей становлення наукових підходів до дослідження політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема: скептичного підходу К. Мея, критичного – Ф. Уебстера, нігілістичного – О. Барда та Я. Зодерквіста, конструктивного – П. Дракера, Й. Масуди, Т. Стоун’єра та ін.
Виходячи з того, що в одній та ще й обмеженій обсягом праці не можливо дати аналіз всіх існуючих у зарубіжній політичній науці концепцій інформаційного суспільства, для цього було обрано лише кілька найбільш відомих з тих десятків концепцій, які на сьогодні там існують. Основними критеріями їх відбору були авторитет автора концепції інформаційного суспільства та її поширеність у науковому співтоваристві, а також теоретична та практична значимість для розвитку науки про інформаційне суспільство, зокрема його політичної сфери. Для даного дослідження були відібрані зарубіжні концепції, з одного боку, таких видатних вчених, як Д. Белл та Й. Масуда, Е. Тоффлер та М. Кастельс, а, з іншого боку, таких менш відомих дослідників, як О. Бард та Я. Зодерквіст. Щодо скептично-критичних підходів К. Мея та Ф. Уебстера до аналізу політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства, то ці дослідники потрапили в поле зору дисертанта через їх акцентацію уваги не тільки і не стільки на позитивах інформаційного суспільства, скільки на його вадах та потенційних загрозах. Нарешті, концепції суспільства знань П. Дракера, Ф. Махлупа, Т. Стоун’єра та деяких інших дослідників привернули увагу дисертанта, по-перше, своєю креативністю, перспективністю та дедалі зростаючим впливом на політичну сферу суспільного життя, по-друге, переорієнтацією міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, на розробку та підтримку програм щодо створення „суспільств знань” („Knowledge Societies”), а, по-третє, відсутністю спеціальних фундаментальних праць, присвячених аналізу саме політичних аспектів цієї концепції.
Об’єктом дисертаційного дослідження є зарубіжні концепції інформаційного суспільства.
Предметом дисертаційного дослідження є сутність та особливості політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.
Методи дослідження зумовлені специфікою даного дослідження і потребами системного підходу та міждисциплінарного аналізу теми. Виходячи з того, що аналізові теоретико-методологічних засад даного дослідження присвячено спеціальний підрозділ 1.1. дисертації, автор вважає за доцільне обмежитись тут лише переліком деяких з них. В основі даної дисертаційної роботи було використано низку різноманітних методів наукових досліджень, які поділяються на три основні групи: 1) фундаментальні, філософські методи наукового пізнання: філософський метод або підхід, діалектичний метод та ін.; 2) загальнонаукові методи досліджень, якими користуються усі або переважна більшість наук: метод методологічного та теоретико-концептуального плюралізму; міждисциплінарний метод; концептуальний підхід; парадигмальний метод; комплексний аналіз; цивілізаційний підхід; світ-системний аналіз; метод дослідження конкретного випадку („case-study”); метод системного аналізу; метод історизму; порівняльний або компаративний метод; синергетичний метод або метод синергізму; метод об’єктивності; методи аналізу і синтезу; метод контент-аналізу; прогностичний або футурологічний метод та ін.; 3) конкретно-наукові, тобто спеціальні політологічні методи наукових досліджень, які застосовуються певною, окремою наукою, в даному випадку – політологією: політологічний аналіз; порівняльно-політологічний аналіз; критичний метод; критично-конструктивний аналіз; метод, відомий на Заході під назвою „аналіз втрат і надбань” („cost and benefit”); політико-ціннісній підхід; метод, відомий на Заході під назвою „вільний від оціночних суджень” („value-free approach”) та ін.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених вище завдань та способами їх розв’язання. У дисертаційному дослідженні здійснено одну з перших спроб комплексного аналізу становлення, сутності та особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства. В межах реалізованого автором дослідження одержано наступні результати, які відзначаються науковою новизною, виносяться на захист і можуть бути сформульовані у вигляді наступних тез:
1. Уточнено та розширено теоретико-методологічні засади дослідження сутності та особливостей політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства. Вперше сформульовано авторське суто політологічне визначення (широке і вузьке) поняття „інформаційне суспільство”.
2. Виявлено витоки та розкрито особливості зародження концепцій інформаційного суспільства та здійснено одну з перших у вітчизняній політичній науці спроб комплексного аналізу сутності й особливостей політичних аспектів низки найбільш поширених зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та суміжних з ними концепцій, зокрема: „постіндустріального суспільства” Д. Белла, „інформаційного суспільства” Й. Масуди, „мережевого” суспільства” М. Кастельса, „кіберкомунізму” К. Мея, „суспільства знань” П. Дракера та ін. Доведено, що найбільшу роль у становленні концепції інформаційного суспільства та дослідженні сутності й особливостей її політичних аспектів відіграв ще в середині 60-х рр. ХХ ст. японський вчений Й. Масуда, який вперше ввів у науковий обіг, визначив зміст та окреслив специфіку інформаційного суспільства, що дало підстави саме його вважати „батьком-засновником” концепції інформаційного суспільства.
3. З’ясовано і розкрито особливості становлення концепцій інформаційного суспільства в зарубіжній політичній науці, які полягають у тому, що їх дослідники розподілилися (згідно класифікації Ф. Уебстера) на кілька наукових шкіл, які розробляють п’ять типів цих концепцій: „технологічні”; „економічні”; „соціологічні”; „географічні” і „культурологічні”. Запропоновано виокремити ще два типи концепцій, зокрема „політологічні” і „духовні”, присвячені аналізові змін, що відбуваються в політичній та духовній сферах суспільного життя. Обґрунтовано доцільність об’єднання п’яти існуючих типів концепцій та двох типів запропонованих дисертантом концепцій в єдину, загальну теорію інформаційного суспільства, яка сприяла б більш глибокому виявленню не лише особливостей, а й загальних закономірностей становлення цього суспільства, зокрема трансформації його політичної сфери.
4. Проаналізовано сутність і особливості концепцій, пов’язаних з проблемами трансформації політичної влади в умовах становлення інформаційного суспільства: „метаморфоз влади” Е. Тоффлера, „інфократії” Т. Стоун’єра, „нетократії” О. Барда і Я. Зодерквіста та ін. З’ясовано, що в умовах становлення інформаційного суспільства відбуваються революційні зрушення у співвідношенні трьох джерел влади (сили, багатства та знань) на користь знань, а також у дедалі міцніючій тенденції переходу від низькоякісної влади, що тримається на силі – до влади середньої якості, що базується на багатстві, а від неї – до високоякісної влади, що спирається на знання. Виявлено посилення тенденції формування спочатку „інфократії” (влади власників інформації), а сьогодні – нетократії, тобто влади нової мережевої еліти, вузького кола обраних – власників інформації та інформаційних мереж, які мають панувати над конс’юмтаріатом, тобто найчисельнішим прошарком споживачів інформації і товарів, та зроблено наголос на аналізі вад і потенційних загроз встановлення нетократії.
5. Досліджено сутність і особливості концепцій, що стосуються питань демократизації суспільного життя в процесі формування інформаційного суспільства, зокрема: „демократії участі” Й. Масуди; „напівпрямої демократії” Е. Тоффлера; „кризи представницької демократії” і становлення „інформаціональної демократії” М. Кастельса та ін. Доведено, що найбільший внесок у розвиток концепції „демократії участі” зробив японський вчений Й. Масуда. Особливістю і сутністю її було те, що в ній вперше було обґрунтовано можливість і необхідність створення цього типу демократії, показані її величезні переваги і окремі недоліки, визначено базові принципи, передбачено проблеми, що можуть виникати в процесі її становлення та запропоновано шляхи і методи їх подолання. З’ясовано сутність запропонованої Е. Тоффлером концепції „напівпрямої демократії”, однією з особливостей якої є намагання поєднати кращі риси представницької демократії та демократії участі. Показано, що М. Кастельс відіграв важливу роль у розвитку концепції „кризи представницької демократії”, особливостями якої є всебічний аналіз причин і наслідків цієї кризи та розробка рекомендацій щодо її подолання. Доведено, що він був також одним із засновників концепції „інформаціональної демократії”, сутність і особливості якої полягають у створенні „локальних держав”, що виникають внаслідок децентралізації і регіоналізації національних держав, запровадженні „е-уряду” і „е-самоврядування”, проведенні „е-виборів”, „е-референдумів” та ін.
6. Здійснено порівняльний аналіз наукових підходів до дослідження сутності й особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема: скептичного підходу (К. Мей), критичного (Ф. Уебстер), нігілістичного (О. Бард та Я. Зодерквіст), конструктивного (П. Дракер, Ф. Махлуп, Т. Стоун’єр) та ін. Виявлено й охарактеризовано достоїнства та недоліки цих підходів, запропоновано критично-конструктивний підхід, як найбільш оптимальний при дослідженні політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства.
7. Висловлено припущення, що попри сучасне домінування концепцій інформаційного суспільства дедалі помітнішою є їх теоретико-методологічна та історична обмеженість і що світ стає свідком зміни концепцій інформаційного суспільства на концепцію суспільства знань, що веде до епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання його матеріалів, основних положень та висновків у практичній діяльності державних структур, політичних партій, громадських організацій, науково-дослідних центрів та інститутів, засобів масової інформації, вищих навчальних закладів та ін. Зокрема, вони можуть бути використані для вдосконалення інформаційної політики та формування в Україні інформаційного суспільства, а в перспективі й суспільства знань; вдосконалення національного інформаційного законодавства; розширення теоретико-методологічних засад та понятійно-категоріального апарату подальших наукових досліджень концепцій інформаційного суспільства.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі у вищих навчальних закладах при написанні навчальних програм і посібників з нормативних навчальних дисциплін, зокрема: „Інформаційне суспільство”, „Міжнародна інформація”, „Основи міжнародних інформаційних відносин” та ін. зокрема за програмою підготовки фахівців напряму 0304 „Міжнародні відносини” за спеціальністю 8.030400 „Міжнародна інформація”.
Отримані теоретичні результати дисертаційного дослідження використовуються автором у науковій і викладацькій діяльності, зокрема при виконанні планової науково-дослідної теми кафедри міжнародної інформації Університету економіки та права „КРОК” „Інформаційне суспільство: теоретичні, політичні, міжнародні, регіональні, етнополітичні, культурологічні та комунікаційні аспекти” (номер державної реєстрації в УкрНТІ 0106U000098); викладанні нормативної навчальної дисципліни „Інформаційне суспільство” на кафедрі міжнародної інформації; були використані при підготовці до друку низки наукових статей у фахових виданнях та індивідуального навчального посібника „Інформаційне суспільство: теоретико-концептуальні засади” (К.: Університет економіки та права „КРОК”, 2007. – 136 с.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація, основні положення та висновки якої знайшли відображення у 14 наукових публікаціях, є самостійною науковою розробкою здобувача.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на засіданні кафедри політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором у 7 наукових статтях у фахових виданнях, що визнані ВАК України як фахові з політичних наук, навчальному посібнику та у доповідях на 6 наукових конференціях: науково-практичній конференції „Проблеми економіки і права в умовах розбудови соціальної, демократичної і правової держави України” (Київ, 23.03.2004 р.); науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників „Наукова робота – важлива складова діяльності сучасного університету” (Київ, 03.02.2005 р.); Третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читаннях „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 12-13.05.2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества” (Одеса, 23-24. 06.2006 р.); науково-практичній конференції „Міжнародний бізнес в інформаційну епоху” (Київ, 24.04.2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Національні економіки в глобальному економічному просторі”, секції № 5 „Формування інформаційно-знаннєвих суспільств в умовах глобалізації” (16-17.04. 2008 р.).
Окремі наукові положення і висновки дисертаційного дослідження апробовані в процесі розробки робочої навчальної програми та при викладанні нормативної навчальної дисципліни „Інформаційне суспільство”, яка вивчається згідно навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини” за спеціальністю 8.030400 „Міжнародна інформація”.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 14 наукових публікаціях, зокрема у 7 наукових статтях у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з політичних наук, 1 навчальному посібнику та 6 тезах доповідей матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертаційної роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів і 10 підрозділів та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з них основна частина – 197 сторінок. Список використаних джерел займає 38 сторінок і містить 407 найменувань, у тому числі – 172 англійською мовою. Додатки – 3 схеми, які займають 3 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ
Перехід людства до інформаційного та інформаційно-знаннєвого суспільства, а в перспективі – і до знаннєвого суспільства (суспільства знань) та посилення впливів цього процесу на політичну сферу суспільного життя, вимагає грунтовного критично-конструктивного аналізу особливостей становлення зарубіжних концепцій цього суспільства, і в першу чергу сутності їх політичних аспектів. Найбільш вагомий внесок у цю складну справу зробили вчені Японії, США, Великобританії, скандинавських та інших країн. Аналіз наукових праць деяких з них, зокрема Д. Белла, Й. Масуди, Е. Тоффлера, Т. Стоун’єра, О. Барда і Я. Зодерквіста, К. Мея, Ф. Уебстера, Ф. Махлупа, П. Дракера дають підстави для наступних висновків.
Перше. Однією з перших концепцій і теорій, присвячених розвитку людської цивілізації, зокрема її соціально-політичної сфери, була концепція індустріального суспільства, якій на зміну прийшла теорія постіндустріального суспільства. Чи не найбільший внесок у її становлення зробив відомий американський дослідник Д. Белл. Однією з особливостей становлення теорії постіндустріального суспільства та її політичних аспектів стало те, що вона увібрала в себе чимало положень існуючих вже тоді концепції інформаційного суспільства Й. Масуди та концепції суспільства знань П. Дракера. І саме, мабуть, тому теорія Д. Белла на кільканадцять років перетворилася на надзвичайно популярну і впливову теорію, яка, з одного боку, стала теоретико-методологічною базою для вдосконалення багатьох сучасних концепцій, зокрема концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, а, з іншого боку, загальмувала їх поширення. З часом теорія постіндустріального суспільства, не без допомоги Д. Белла, була змушена поступитися своєю популярністю концепціям інформаційного суспільства та суспільства знань.
Друге. „Батьком-засновником” концепції інформаційного суспільства (як і самого цього поняття) та його японської моделі, а також співавтором перших у світі програм по її реалізації, став видатний японський вчений Й. Масуда. У своїй концепції, висунутій ще у середині 60-років ХХ ст., він геніально передбачив виникнення нового глобального суспільства – інформаційного, яке назвав „комп’ютопією” та обґрунтував і узагальнив основні його характеристики, а також чітко сформулював сім принципів „глобальної комп’ютопії”, на яких мало б базуватися майбутнє інформаційне суспільство, зокрема його політична сфера.
У концепції Й. Масуди дається ґрунтовний порівняльний аналіз індустріального та йдучого йому на зміну інформаційного суспільства, а також спільного і особливого їх політичних аспектів. В ній також переконливо доводиться, що інформаційне суспільство, зокрема його політична сфера, має бути зовсім іншим, якісно новим суспільством, яке суттєво відрізнятиметься від старого індустріального суспільства. Однією із беззаперечних заслуг Й. Масуди і найбільших цінностей його концепції є те, що в ній виявлені й переконливо доведені численні достоїнства і переваги інформаційного суспільства та його політичної сфери над індустріальним суспільством. Водночас в ній вказано на недоліки інформаційного суспільства та його політичних складових, а також зроблені застереження щодо надмірної його ідеалізації та певних потенційних небезпек.
Світ має завдячувати Й. Масуді не лише за започаткування і розвиток концепції інформаційного суспільства, а й за розробку практичних рекомендацій щодо його втілення в життя. Сьогодні очевидно, що запропоновані ним та його однодумцями конкретні програми створення локально-регіонального інформаційного суспільства, зокрема, системи Тама ССІS та ХІ-ОВІС та їх реалізація стали насправді першими кроками і мініатюрними прототипами на шляху формування не лише японської моделі, а й глобального інформаційного суспільства.
Ще однією значною науково-теоретичною і практичною цінністю стали положення концепції інформаційного суспільства Й. Масуди щодо впливів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на вдосконалення політичної системи суспільства, розвиток демократії, та на розширення прав і свобод громадян та ін. На найвищу оцінку заслуговує запропонована Й. Масудою ще в 60-х роках ХХ ст. концепція „глобального інформаційного простору” (ГІП), що вже стало реальністю і складається з всеохоплюючої інформаційної структури, зокрема комп’ютерів, комунікацій, супутникового зв’язку та ін. Як і передбачав Й. Масуда, сучасний глобальний інформаційний простір не має географічних, політичних, етнічних чи будь-яких інших меж і кордонів.
Вагомим внеском в аналіз політичних аспектів концепції інформаційного суспільства і водночас у розвиток політології, можна вважати його ідеї поліцентризму та функціональних громадських об’єднань, вільних від згорикеруючої влади, а також суттєво вдосконалену і запропоновану Й. Масудою концепцію демократії участі. Важливого значення сьогодні набувають чітко визначені в ній основні причини (їх чотири) застарілості й вичерпності представницької демократії, яка була пануючою в індустріальному суспільстві та необхідності її заміни на демократію участі. Особливу науково-теоретичну та практичну значимість становлять „шість базових принципів”, на яких має розвиватися і триматися демократія участі, а також низка актуальних конкретних рекомендацій і пропозицій щодо реалізації цих принципів.
Третє. Видатний американський вчений Е. Тоффлер став автором низки досить оригінальних і перспективних концепцій, які, на думку дисертанта, суттєво збагатили теоретико-концептуальні засади дослідження політичних аспектів інформаційного суспільства, а також стали вагомим внеском у розвиток політичної науки. Однією з найсуттєвіших особливостей теоретичної спадщини Е. Тоффлера можна вважати його безпосереднє звернення до аналізу політичної сфери суспільного життя в умовах формування інформаційного суспільства. В його працях, зокрема, були запропоновані хоч і не зовсім нові, але досить оригінальні тлумачення політичної влади. Привертає увагу розроблені Е. Тоффлером нова типологізація політичної влади та нові критерії цієї типологізації, головним з яких стала якість влади. Це, в свою чергу, дало можливість виділити і дати ґрунтовні визначення нових типів влади, зокрема, низькоякісної влади, яка тримається на силі; влади середньої якості, яка базується на багатстві; та високоякісної влади, в основі якої лежать знання; а також провести порівняльний аналіз цих типів влади та довести достоїнства і переваги високоякісної влади над іншими.
Особливу увагу привертає його концепція тріади влади: сили, багатства і знання. В цій концепції ретельно виписана сутність зрушень у співвідношенні трьох основних джерел і важелів влади – сили, багатства і знання, а також чітко доведене положення про те, що в інформаційному суспільстві посилюється процес переходу визначальної ролі до знання. Зазначений процес, на думку дисертанта, можна вважати тенденцією, яка поступово перетворюється на закономірність. Вартує уваги ще одна тенденція, яка полягає у тому, що в інформаційному суспільстві знання все більш стають надбанням широких народних мас, що викликає занепокоєння у можновладців і обумовлює загострення боротьби за знання та інформацію. Отже, можна припускати, що Е. Тоффлер вже помічав, що на процеси розвитку людської цивілізації, поряд з інформацією все більш вагомий вплив справляють і знання. З цього випливає висновок, що Е. Тоффлера можна включати до когорти тих вчених, які передбачали і намагалися охарактеризувати процес поступового перетворення інформаційного суспільства на інформаційно-знаннєве суспільство, хоча самого цього поняття вони ще і не застосовували.
На особливу згадку заслуговує акцентація уваги Е. Тоффлера на тому, що людство вступило в еру метаморфоз влади, його чітке і ґрунтовне визначення сутності цих метаморфоз, які полягають у революційних фундаментальних змінах навколо влади, з владою та у середині самої влади. Нарешті, не можна не відзначити його передбачень, аналізу причин і наслідків загострення боротьби за владу в процесі переходу до інформаційного суспільства, а в перспективі – і до інформаційно-знаннєвого суспільства, причому на всіх рівнях, зокрема локальному, національному та глобальному.
Четверте. В першій половині 90-х років ХХ ст. західна наука про сучасне суспільство поповнилася новою, досить оригінальною, хоча дещо і суперечливою концепцією під назвою „мережеве суспільство”, яку розробив і запропонував видатний іспанський вчений М. Кастельс. Ця концепція, з одного боку, увібравши в себе деякі основні положення інших подібних концепцій, а, з іншого боку – додавши до них чимало нового, специфічного і оригінального, перетворилася на коректну, адекватну існуючим реаліям, конструктивну та перспективну концепцію. Виявлений і чітко сформулюваний М. Кастельсом „дух мережевого суспільства” можна вважати таким же вагомим внеском у політичну науку, як і виявлений свого часу М. Вебером „дух капіталізму”. Беззаперечною заслугою М. Кастельса є всебічний, ґрунтовний аналіз сутності й особливостей політичних аспектів мережевого суспільства та їх розгорнута, об’єктивна і коректна характеристика.
М. Кастельс переконливо довів, що в умовах формування мережевого суспільства дедалі посилюються дві взаємопов’язані, об’єктивні глобальні тенденції, а саме: криза представницької демократії та становлення інформаціональної демократії, тобто демократії участі. Основними чинниками та причинами кризи представницької демократії стали зростаючий вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій, посилення кризи політичної системи, послаблення впливів політичних партій, падіння легітимності політичної влади, зростання кризи довіри громадян, збільшення кількості гучних політичних скандалів, поширення політичної корупції і т. ін. Все це призвело спочатку до послаблення, потім до занепаду, а тепер вже і до заперечення концепції „представницької демократії” та народження цілої низки нових концепцій демократії, зокрема концепції „інформаціональної демократії”. На відміну від інших подібних концепцій, запропонована М. Кастельсом концепція „інформаціональної демократії” є більш об’єктивною, коректною, інноваційною та конструктивною концепцією, а головне – вона означає інший, якісно вищий етап розвитку демократії. І хоча М. Кастельс не дав визначення та розгорнутої характеристики своєї концепції та феномену, якому вона присвячена, він досить вдало окреслив ознаки, шляхи і перспективи становлення і поширення саме інформаціональної демократії.
У цілому концепції М. Кастельса „мережевого суспільства”, „кризи представницької демократії” та становлення „інформаціональної демократії” мають неабияке методологічне, науково-теоретичне та практичне значення і є помітним (можливо, ще недостатньо оціненим) внеском у розвиток політичної науки.
П’яте. Надзвичайно цікаві думки щодо особливостей становлення інформаційного суспільства, зокрема його політичної сфери, та численних підходів до його аналізу висловив британський дослідник К. Мей. Перш за все, досить коректним і дієвим можна вважати запропонований і вміло використовуваний ним т. зв. „скептичний підхід” до інформаційного суспільства та до праць, присвячених цьому суспільству. Достатньо вдалим, на думку дисертанта, є його поділ науковців, які досліджують проблеми становлення інформаційного суспільства на три групи чи школи, а саме – на некритичну, напівкритичну та критичну.
Досить цікавою, хоча і дещо суперечливою, є критика К. Меєм т. зв. „міфу про інформаційну революцію” та пошуки причин його поширення. До честі британського дослідника, він вкрай скептично ставиться не стільки до самої інформаційної революції, скільки до ідей технологічного детермінізму, зокрема, перебільшення впливів інформаційних технологій на процеси суспільно-політичного життя. Ще важливішим і кориснішим є його критичний аналіз інформаційної економіки і особливо дослідження негативних наслідків її формування взагалі та її впливів на політичну сферу. Важко переоцінити і проведений К. Меєм скептичний аналіз реальних впливів інформаційно-комунікативних технологій на характер політичних відносин у суспільстві та спростування тверджень деяких дослідників про зростання політичної активності громадян і народження нових політичних спільнот.
Неабиякий науковий інтерес становить аналіз К. Мея політичних аспектів концепції „кіберкомунізму”, яка базується на концепції „економіці дарів”, що спирається на концепцію „інформаційного колективізму”. Будучи за своїми переконаннями неомарксистом, британський дослідник не міг не захопитися зазначеною концепцією. Не виключено, що й в постсоціалістичних державах, де, з одного боку, відбуваються швидкі процеси соціального розшарування суспільства, а, з іншого – зберігаються почуття колективізму, концепція „кіберкомунізму” може знайти чимало своїх прихильників.
Шосте. Вагомий внесок в оновлення і збагачення теоретико-концептуальних засад дослідження інформаційного суспільства та його політичної сфери зробив відомий американський вчений Ф. Уебстер, який піддав нищівній критиці низку вже існуючих та запропонував деякі свої нові підходи, методи і концепції цього суспільства. Зокрема, слід віддати належне Ф. Уебстерові за розробку відносно нового методу дослідження концепцій інформаційного суспільства, який він назвав „альтернативним теоретичним аналізом”. Привертає увагу, особливо своєю дискусійністю, запропонований ним критичний підхід до аналізу існуючих концепцій інформаційного суспільства та їх політичних складових, в основі якого лежить дещо модернізований критичний метод К. Поппера, а також більш скептичні і нігілістичні погляди самого Ф. Уебстера, які можна назвати „неокритичним підходом”. Такий підхід безумовно має право на існування, але автор даної роботи пропонує і користується критично-конструктивним підходом при аналізі концепцій інформаційного суспільства та їх політичних аспектів.
Помітним творчим доробком став проведений Ф. Уебстером аналіз причин розбіжностей у поглядах дослідників інформаційного суспільства щодо стану і перспектив його розвитку та впливів на політичну сферу суспільного життя, які загострилися між прихильниками різних груп західних науковців. Все це дало дисертантові підстави для висновку про зародження трьох різних наукових шкіл дослідження інформаційного суспільства та його політичної сфери, зокрема, еволюційно-постіндустріалістської школи, революційно-інформаціоналістської школи та поміркованої постіндустріалістсько-інформаціоналістської школи.
Значним внеском у розвиток наукових знань про інформаційне суспільство та особливості становлення його концепцій можна вважати класифікацію існуючих концепцій інформаційного суспільства та визначення критеріїв цієї класифікації, запропоновані Ф. Уебстером. Британський вчений поділяє всі концепції інформаційного суспільства на п’ять типів: 1) „технологічні”; 2) „економічні”; 3) „пов’язані зі сферою зайнятості”; 4) „просторові”; 5) „культурні”. Автор даного дисертаційного дослідження вважає за доцільне зробити тут деякі пропозиції. Перша: уточнити назви останніх трьох типів концепцій, а саме концепції, „пов’язані зі сферою зайнятості” назвати „соціологічними концепціями”, „просторові концепції” назвати „географічними”, а „культурні” – „культурологічними”. Друга: додати до цих п’яти типів концепцій ще два типи, назвавши їх „політичні” та „духовні” концепції інформаційного суспільства. Третя: розробити єдину цілісну теорію інформаційного суспільства шляхом об’єднання п’яти концепцій, проаналізованих Ф. Уебстером та двох нових концепцій, запропонованих дисертантом. Лише така теорія зможе дати єдину всебічну, цілісну характеристику цього суспільства, зокрема його політичної та духовної сфер, показати ступінь і параметри його відмінності від індустріального суспільства; допомогти з’ясувати рівень його втілення у життя на національному, регіональному та глобальному рівнях; сприяти виявленню загальних закономірностей і тенденцій та передбачити всі позитиви і негативи його розвитку; покласти край безплідним дискусіям щодо того, яка з існуючих концепцій інформаційного суспільства є більш вдалою і т. ін.
Сьоме. Помітним внеском у розвиток теоретичних засад глобального інформаційного суспільства та дослідження сутності й особливостей його політичних аспектів стала запропонована сучасними шведськими дослідниками О. Бардом та Я. Зодерквістом концепція „нетократії”. Одним із беззаперечних достоїнств цієї концепції є те, що вона розроблялася, за їх твердженням, в контексті т. зв. „інформаційної парадигми”, яка йде на зміну „капіталістичній (індустріальній) парадигмі”, що „вже віджила своє і перебуває у розпалі кризи”.
Значний науково-теоретичний інтерес становить грунтовний аналіз і розгорнута характеристика нетократії – цього „нового вищого класу” або „нової правлячої еліти” інформаційного суспільства. Досить вдалим і коректним слід визнати поділ нетократів на три групи, зокрема, „етерналістів”, „нексіалістів” та „кураторів”, які означають відповідно вчених, підприємців та політиків. Не менший інтерес становлять погляди шведських дослідників на місце і роль в інформаційному суспільстві та в його суспільно-політичному житті т. зв. „конс’юмтаріату”, або „нового нижчого класу”. Водночас не можуть не бентежити прогнози О. Барда та Я. Зодерквіста щодо стосунків та взаємовідносин різних груп майбутнього інформаційного суспільства, зокрема, між нетократами та конс’юмтаріатом. Адже шведські фахівці, стаючи на позиції неомарксизму і переходячи на їх термінологію, передрікають „справжні класові війни в інформаційному суспільстві” та „справжні битви громадянської війни інформаційної ери”.
Восьме. Розвиток концепцій суспільства знань найчастіше пов’язується з ім’ям австро-американського вченого Ф. Махлупа. Дійсно, він значно поповнив відповідний понятійно-категоріальний апарат, запропонував досить вдалу класифікацію знань та типологізацію їх виробників, а також показав посилення впливів знань на всі сфери суспільного життя, зокрема соціально-політичну. Віддаючи належне внескові Ф. Махлупа у розвиток концепцій суспільства знань, тим не менш, зазначимо, що його концепція мала і певні недоліки. Ій, зокрема, був притаманний економічний і географічний детермінізм, який полягав у тому, що його концепція стосувалася переважно економічної сфери суспільного життя при майже повному ігноруванні політичної сфери і обмежувалася виключно територією США.
Дев’яте. Помітним внеском у зміцнення теоретичних засад інформаційного суспільства і суспільства знань та їх політичних аспектів можна визнати концепцію інфократії Т. Стоун’єра, сутність якої полягає у визнанні переходу політичної й економічної влади до виробників інформації та власників засобів масової інформації і комунікації. Надзвичайно важливе значення має те, що Т. Стоун’єр майже в унісон з Е. Тоффлером звернув особливу увагу на зростання ролі знання в усіх сферах суспільно-політичного життя, не заперечуючи і не применшуючи при цьомі ролі інформації. Така позиція Т. Стоун’єра дає достатньо підстав для того, щоб вважати його одним із тих вчених, які відчули трансформацію інформаційного суспільства в суспільство, яке заслуговує на назву „інформаційно-знаннєве суспільство”.
Десяте. Внесок американських дослідників Ф. Махлупа, Т. Стоун’єра та деяких інших західних вчених у зародження і становлення концепцій суспільства знань є дещо перебільшеним. Не применшуючи значення їх ідей, тим не менш відзначимо, що витоки цієї концепції, її першопочаткові ідеї слід шукати ще в працях англійського вченого ХУІІ ст. Ф. Бекона. Є достатньо підстав вважати „батьком-засновником” самої концепції знань, щоправда під іншою назвою, а саме – „концепція ноосфери”, видатного українського мислителя В. І. Вернадського.
Одинадцяте. Серед західних дослідників найбільш вагомий внесок у вдосконалення сутності політичних аспектів концепцій суспільства знань зробив американський вчений П. Дракер. Проте і його ідеї та концепції, які, мало відомі в Україні, значно поступаються фундаментальним положенням і геніальним передбаченням В. І. Вернадського щодо формування суспільств знань, а в майбутньому і глобального суспільства знань, названого ним „ноосферою”.
Підсумовуючи наведене слід зазначити, що основні особливості становлення зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема їх політичних аспектів, полягають у наступному: 1) Тривалий час розвитку концепцій інформаційного суспільства сприяла, але водночас і заважала пропаганда концепції постіндустріального суспільства Д. Белла. Концепцію інформаційного суспільства на кільканадцять років практично було відсунуто на периферію наукових досліджень. Однак, вже на початку 80-х рр. ХХ ст., після переходу Д. Белла до табору прихильників концепції інформаційного суспільства, вона опинилася в центрі уваги світового наукового співтовариства, що підтверджується лавиноподібним зростанням наукових праць, присвячених аналізові саме цієї концепції. Щодо концепції постіндустріального суспільства, то хоча вона і „відійшла у тінь”, деякі її основні положення не втратили своєї актуальності і продовжують відігравати роль важливої складової теоретико-методологічних засад дослідження концепцій інформаційного суспільства. 2) Переважна більшість розробників концепцій інформаційного суспільства тривалий час зосереджувала свої зусилля на дослідженні впливів формування цього суспільства на технічну, економічну та соціальну сфери суспільного життя, ігноруючи чи не помічаючи всіх тих величезних епохальних змін, що відбувалися в суто політичній сфері. Позитивним винятком тут стали праці Й. Масуди, Е. Тоффлера та М. Кастельса та ін., що тим не менш вимагає посилення уваги до розробки саме політологічних концепцій інформаційного суспільства. 3) Попри сучасний пануючий стан концепцій інформаційного суспільства і домінування т.зв. „інформаційної парадигми” все більш помітним стають їх історична та теоретико-методологічна обмеженість. Можна очікувати, що невдовзі світ стане свідком чергової зміни наукових парадигм, зокрема інформаційної парадигми на концепцію суспільств знань та знаннєву парадигму, а у віддаленій перспективі – зміна їх усіх на концепцію ноосферного суспільства та ноосферну парадигму, що дасть можливість більш ґрунтовно досліджувати і впливати на політичну сферу суспільного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. / Рифгат Фаизович Абдеев. – М.: ВЛАДОС, 1994. – 336 с.
2. Алексеева И. Ю. Возникновение идеологии информационного общества. / И. Ю. Алексеева. // Информационное общество. – 1999. – № 1. – С. 30-35.
3. Балабанова Н. В. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України: Науково-популярне видання. / Наталія Вікторівна Балабанова. – К.: Арістей, 2005. – 104 с.
4. Бангеманн М. Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС. Європа на шляху до інформаційного суспільства. / Мартин Бангеманн. – К.: Зв’язок, 2000. – 176 с.
5. Бард А. NETократия: новая правящая элита и жизнь после капитализма. / Александр Бард, Ян Зодерквист. [Пер. с англ. В. Мишучкова]. – СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 252 с.
6. Бачило И. Л. Информационное право: Учебник. / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов. / Под ред. Б. Н. Топорнина; Ин-т гос. и права; Академический правовой университет; РАН. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2001. – 789, [19] с.
7. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Монографія. / Валерій Михайлович Бебик. – К.: МАУП, 2005. – 440 с.
8. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. / Валерій Михайлович Бебик. [Навчально-методичний посібник]. / Міжрегіональна Академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2001. – 214 с.
9. Бегунов Ю. К. 13 теорий демократии. / Ю. К. Бегунов, А. В. Лукашев, А. В. Пониделко. – СПб: Издательский Дом „Бизнес-Пресса”, 2002. – 240 с.
10. Белл Д. Введение. // Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования. / Дэниел Белл. [Пер. с англ.] / Под ред. В. Л. Иноземцева. Изд. 2-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. – С. 1-60.
11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования. / Дэниел Белл. [Пер. с англ.] / Под ред. В. Л. Иноземцева. Изд. 2-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. – CLXX, 788 с.
12. Белл Д. Предиcловие к изданию 1976 года. // Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования. / Дэниел Белл. [Пер. с англ.] / Под ред. В. Л. Иноземцева. Изд. 2-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. – C. CXLY-CLXIII.
13. Белл Д. Предиcловие к русскому изданию 1999 года. // Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования. / Дэниел Белл. [Пер. с англ.]. / Под ред. В. Л. Иноземцева. Изд. 2-ое, испр. и доп. – М.: Academia, 2004. – C. LXXXV-CXLIV.
14. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства. / Деніел Белл. // Сучасна зарубіжна філософія: Хрестоматія.Навч. посібник.–К.:Либідь,1996.–С.194-250.
15. Белл Д. Социальные рамки информационного общества. / Дэниел Белл. [Пер. с англ.]. // Новая технократическая волна на Западе. / Сост. и вступ. статья П. С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330-342.
16. Береза Т. А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти. / Т. А. Береза. // Інформаційне суспільство. Шлях України. – К.: Фонд „Інформаційне Суспільство України”, 2004. – С. 264-273.
17. Боришполец К. П. Методы политических исследований. [Учебн. пособие для студ. вузов, обуч. по направлениям подгот. „Политология” и „Международные отношения]. / Ксения Петровна Боришполец. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 221с.
18. Бортников В. І. Політична участь і демократія: українські реалії. [Монографія]. / Валерій Іванович Бортников. – Луцьк: Редакц.-видавничий відділ Волинського держ. ун-ту імені Лесі Українки, 2007. – 524 с.
19. Брижко В. М. Інформаційне суспільство: Дефініції: людина, її права, інформація… / В. М. Брижко, О. М. Гальченко, В. С. Цимбалюк, О. А. Орєхов, А. М. Чорнобров. – К.: Інтеграл, 2002. – 220 с.
20. Брыжко В. М. Е-будущее и информационное право. / В. М. Брыжко, В. С. Цимбалюк, А. А. Орехов, О. Н. Гальченко. / Под ред. Р. А. Калюжного, М. Я. Швеца.– К.: „Интеграл”, 2002. – 264 с.
21. Бэкон Ф. Великое Восстановление Наук. О достоинстве и приумножении наук. / Фрэнсис Бэкон. // Бэкон Ф. Сочинения: В 2-х томах. – М.: Мысль, 1971. – Т. 1. – 1971. – С. 57-546.
22. Вайнштейн Г. И. Информационная революция и демократия: ожидания, реальность, перспективы. / Г. И. Вайнштейн. // МЭ и МО (Мировая экономика и международные отношения). – 2003. – № 7. – С. 13-21; № 8. – С. 11-17.
23. Валадес Д. Контроль над властью. / Диего Валадес. [Пер. с исп. А. Автономова и В. Гайдамаки]. – М.: Идея-Пресс, 2006. – 248 с.
24. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: Введение. / Иммануил Валлерстайн. [Пер. с англ. Н. Тюкиной]. – М.: Издательский дом „Территория будущего”, 2006. – 248 с.
25. Вартанова Е. Л. Финская модель на рубеже столетий: Информационное Общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе. / Елена Леонидовна Вартанова. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова, 1999. – 288 с.
26. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. / Владимир Иванович Вернадский. / Отв. ред. А. Л. Яншин. / Академия наук СССР. – М.: Наука, 1991. – 271 с.
27. Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере. // Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. / Владимир Иванович Вернадский. / Отв. ред. А. Л. Яншин. / Академия наук СССР. – М.: Наука, 1991. – С. 235-243.
28. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе. [Научное издание]. / Михаил Сергеевич Вершинин. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2001. – 253 с.
29. Вершинская О. Н. Информационно-коммуникационные технологии и общество. / Ин-т соц.-экон. проблем народонаселения РАН. / Ольга Николаевна Вершинская. – М.: Наука, 2007. – 203 с.
30. Вершинская О. Н. Существующие модели построения информационного общества. / О. Н. Вершинская. // Информационное общество. – 1999. – № 3. – С. 53-58.
31. Винарик Л. С. Вхождение Украины в информационное общество. / Л. С. Винарик, А. Н. Щедрин, Н. Ф. Васильева. / НАН Украины; Ин-т экономики промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – 152 с.
32. Власенко Н. А. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки. Інформ.-аналіт. огляд. / Н. А. Власенко, С. В. Зорько, М. Р. Сиротич. / Нац. ін-т стратег. досліджень. – К., 1995. – 42, [1] с.
33. Войтоловская Е. П. Проблемы развития „сетевого общества” в Европе и России: социолингвистические аспекты. / Доклады Института Европы РАН № 131. / Российская Академия наук. Ин-т Европы. / Е. П. Войтоловская. – М.: ИЕРАН, изд-во „Огни”, 2004. – 84 с.
34. Галумов Э. А. Инфоколониализм. / Эраст Александрович Галумов. – М.: Издательство „Известия” Управления делами Президента Российской Федерации, 2007. – 200 с.
35. Геринг В. Оказывают ли хакеры услугу обществу? / Верна Геринг. // Интернет в общественной жизни. [Пер. с англ. А. Смирнов]. – М.: Идея-Пресс, 2006. – С. 55-71.
36. Голобуцький О. П. Електронний уряд. / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. / Ін-т Інформаційного суспільства. – К.: ЗАТ „Атлант UMS”, 2002. – 173 с.
37. Голобуцький О. П. Політика в Інформаційному суспільстві. / Виступ заступника директора Інституту Інформаційного суспільства на ІІІ Всесвітньому форумі українців. // Українська мережа Інформаційного суспільства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.e-ukraine.org.ua/publications/politics/Politics&IS.htm – Назва з титул. екрану.
38. Головатий М. Ф. Інформаційне суспільство. / М. Ф. Головатий. // Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. – К.: МАУП, 2005. – С. 341. (792 с.)
39. Гондюл В. П. Системний аналіз. / В. П. Гондюл. // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін.; Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т міжнародних відносин. – К.: Знання України, 2004. – Т. 2. – С. 475-476.
40. Горбатенко В. П. Політичні аспекти інформатизації суспільства. / В. П. Горбатенко, О. П. Дубас. // Політологічний вісник. (Політологічний центр при Київському нац. ун-ті імені Тараса Шевченка ). Збірник наукових праць: Вип. 10. – К.: Т-во „Знання України”, 2002. – С. 195-201.
41. Григор О. О. Основні аспекти теоретико-методологічного аналізу концепції інформаційного суспільства. / О. О. Григор. // Вісник УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 456-463.
42. Григор О. О. Сучасний стан та перспективи побудови інформаційного суспільства в Україні./ О. О. Григор. // Зб. наук. праць Черкаського держ. техн. ун-ту. Серія: Економічні науки. – Вип. 8. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 254-260.
43. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління: спец. 25.00. 01 „Теорія та історія державного управління”. / Львівський регіонал. ін-т держ. управління Нац. академії держ. управління при Президентові України. / О. О. Григор. – Л., 2003. – 20 с.
44. Гринберг И. А. Информационная парадигма современной цивилизации: Монография. / И. А. Гринберг. – СПб.: АТТ, 2000. – 814 с.
45. Гуревич П. С. Конфигурация могущества. // Тоффлер Э. Метаморфозы власти. Знание, богатство и сила на пороге ХХI века. [Пер. с англ. В. В. Белокосков и др.] / Науч. ред., авт. предисл. П. С. Гуревич. – М.: ООО „Издательство АСТ”, 2004. – С. 3-12.
46. Дайзард У. Наступление информационного века. [Пер. с англ.]. / У. Дайзард. // Новая технократическая волна на Западе. / Сост. и вступ. статья П. С. Гуревича. – М.: Прогресс, 1986.– С. 343-355.
47. Даль Р. Демократія та її критики. / Роберт А. Даль. [Пер. з англ. М. Лупішко, О. Лупішко]. – Х.: Видавнича група „РА-Каравела”, 2002. – 440 с.
48. Даль Р. О демократии. / Роберт А. Даль. [Пер. с англ. А. С. Богдановского]. / Под ред. О. А. Алякринского. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
49. Даль Р. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція. / Роберт А. Даль. [Пер. з англ. О. Д. Білогорського]. – Х.: Каравела, 2002. – 216 с.
50. Даніл’ян В. О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні. / В. О. Даніл’ян. // Гуманітарний часопис: Збірник наук. праць. – Харків: ХАІ, 2005. – № 3. – С. 74-78.
51. Даніл’ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії”. / Харківський ун-т повітряних сил ім. Івана Кожедуба. / В. О. Даніл’ян. – Х., 2006. – 19 с.
52. Декларация принципов „Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии”. / Міжнародний документ 995_с57 редакція від 12.12.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995 – Назва з титул. екрану.
53. Дракер П. Посткапиталистическое общество. [Пер. с англ.]. / Питер Дракер. // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. / Под. ред. В. Л. Иноземцева. / Центр исслед. постиндустр. общ-ва. – М.: Academia, 1999. – С. 67-100.
54. Другий Міжнародний конгрес „Розвиток інформаційного суспільства в Україні”. Матеріали конгресу (4-6. 12. 2001 р.).–К.: НТУУ „КПІ”, 2002. –370 с.
55. Дубас А. П. Информационное общество. // Зарубежная политология: Словарь-справочник. / Под ред. А. В. Миронова, А. А. Цыганкова. – М.: Соц.-полит. журнал, Независимый открытый университет, 1998. – С. 92-93.
56. Дубас О. П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: Монографія. / Олексій Павлович Дубас. – К.: Генеза, 2004. – 208 с.
57. Дубас О. П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси”. / НАН України; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень. / О. П. Дубас. – К., 2004. – 20 с.
58. Дубас О. П. Інформація як суспільна цінність і політичний чинник. / О. П. Дубас. // Борисфен. – 2002. – № 7(133). – С. 15-17.
59. Дубас О. П. Поняття і феномен інформаційного суспільства: аналіз політологічних підходів. / О. П. Дубас. // Генеза. – 2004. – № 1 (9). – С. 20-25.
60. Дубов Д. В. Основи електронного урядування: [Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів]. / Д. В. Дубов, С. В. Дубова; / Міністерство освіти й науки України; Київськ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.
61. Дука С. И. Информационное общество: социогуманитарные аспекты. / Санкт-Петербургск. госуд. ун-т. / Cветлана Ивановна Дука. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2004. – 172, [2] с.
62. Дюжев Д. В. Информационное общество: социально-правовые аспекты общественного развития. / Д. В. Дюжев. // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк, 2004. – № 1. – С. 116-122.
63. Дюжев Д. В. Інформаційне суспільство: соціально-правова парадигма суспільного розвитку: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.03 „Соціальна філософія та філософія історії”. / Донецький національний ун-т. / Д. В. Дюжев. – Донецьк, 2004. – 18 с.
64. Ершова Т. В. Российский опыт интеграции в информационное общество. / Т. В. Ершова. // Информационное общество. – 1999. – № 1.
65. Журавський В. С. Україна на шляху до інформаційного суспільства. / В. С. Журавський, М. К. Родіонов, І. Б. Жиляєв. / Нац. технічний ун-т України „Київський політехнічний ін-т” / М. З. Згуровський (заг. ред.). – К.: Політехніка, 2004. – 482 с.
66. Закон України № 537-V від 09 січня 2007 р. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рp. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=537-16 – Назва з титул. екрану.
67. Згуровський М. З. Розвиток інформаційного суспільства в Україні: Правове регулювання у сфері інформаційних відносин. / М. З. Згуровський, М. К. Родіонов, І. Б. Жиляєв; Нац. технічний ун-т України „Київський політехнічний ін-т”. – К.: НТУУ „КПІ”, 2006. – 544 с.
68. Згуровский М. Путь к информационному обществу – от Женевы до Туниса. [Електронний ресурс]. // Зеркало недели. – № 34 (562). – 3 сентября 2005 г. – Режим доступу: http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/562/51078/ – Назва з титул. екрану.
69. Згуровський М. Суспільство знань та інформації – тенденції, виклики, перспективи. [Електронний ресурс]. // Дзеркало тижня. – № 19 (444). – 24-30 травня 2003 р. – Режим доступу: http://www.zn.kiev.ua/ie/print/38588/ – Назва з титул. екрану.
70. Землянова Л. М Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества: толковый словарь терминов и концепций. / Лидия Михайловна Землянова. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 268 с.
71. Землянова Л. М. Современная американская коммуник