Оніпко Зоряна Сергіївна Політична ідеологія лібертаризму: витоки та еволюція

brief description

Оніпко Зоряна Сергіївна, тимчасово не працює. Назва дисертації: «Політична ідеологія лібертаризму: витоки та еволюція». Шифр та назва спеціальності 23.00.01 теорія та історія політичної науки. Спецрада Д26.001.41 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський нaцioнaльний унiвepситeт iмeнi Тapaсa Шeвчeнкa
Мiнiстepствo oсвiти i нaуки Укpaїни
Київський нaцioнaльний унiвepситeт iмeнi Тapaсa Шeвчeнкa
Мiнiстepствo oсвiти i нaуки Укpaїни
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ОНІПКО ЗОРЯНА СЕРГІЇВНА
УДК 32: 316.75 + 329. 1/.6
ДИСЕРТАЦІЯ
ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ ЛІБЕРТАРИЗМУ: ВИТОКИ ТА ЕВОЛЮЦІЯ
23.00.01 – теорія та історія політичної науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________________Оніпко Зоряна Сергіївна
Науковий керівник Обушний Микола Іванович,
доктор політичних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..14
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження політичної ідеології
лібертаризму………………………………………………………………………..20
Висновки до розділу 1……………………………………………….……………..49
Розділ 2. Ретроспектива появи лібертаризму……………………………..............51
Висновки до розділу 2………………………………………………….……..........79
Розділ 3 Варіативність течій сучасного лібертаризму……………………………82
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….136
Розділ 4. Лібертаріанські ідеї в практиці громадсько-політичних рухів та
політичних партій…………………………………………………………………140
Висновки до розділу 4………………………………………………………….....170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….......176
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...192

bibliography

ВИСНОВКИ
На основі комплексного аналізу поняття «лібертаризмлібертаріанство»,
дослідження його зародження, становлення та розвиток як напряму політичної
думки ХХ століття, а також впровадження його в сучасну політичну практику ми
дійшли наступних висновків:
1. Ідеологія лібертаризму є сукупністю ідейно-політичних течій, які є
своєрідним сплавом із принципів політичної науки, філософії, економіки,
етики. Серед них найбільшими є мінархізм, анархо-капіталізм та
геолібертаріанство. У лібертаризмі робиться акцент на свободі як
індивідуальній, а не колективній цінності, яка дає змогу особистості діяти без
зовнішнього примусу. Для нього свобода є негативною, тобто «свободою від».
Вище перелічені напрями мають ряд відмінностей, інколи суттєвих, однак
об’єднуються рядом основних спільних принципів. До таких принципів варто
віднести, крім свободи, індивідуалізм, примат природніх прав, ринкові
механізми регулювання економічних процесів, скептичне ставлення до держави
як інституту примусу тощо.
2. Оскільки дана ідеологія включає в себе політичні, філософські, економічні
та етичні аспекти, можна виділити низку суттєвих принципів лібертаріанства. У
політичній сфері це: мінімальна держава, яка виступає в ролі «нічного сторожа»
(мінархізм), функціями якої є лише гарантування населенню безпеки та
стабільності та захисту прав приватної власності або повна ліквідація держави та
передача її повноважень приватним агенствам (анархо-капіталізм та агоризм).
Лібертаріанці протиставляють державі громадянське суспільство, яке виникло
спонтанно та діє на основі ринкових принципів.
Представники всіх течій лібертаризму дотримуються спільного етичного
принципу, який має назву «принцип ненападу», або «принцип заборони на
агресивне насилля», який полягає в тому, що агресія, яка розуміється як загроза
або фізичне насилля щодо індивіда або його майна, за своєю суттю є нелегітимна.
Єдиним видом насилля, яке визнають лібертарії, є самооборона; внаслідок такої
173
позиції лібертаріанці виступають категорично проти різних видів державної
діяльності, в тому числі проти оподаткування, примусового призиву в армію,
втручання державних інститутів в економічні процеси, систему охорони
здоров’я та освіту тощо.
Основою економічної сфери, на думку представників лібертаризму, є
ринкова економіка (капіталізм), при якій неприпустиме втручання держави у
зовнішню та внутрішню торгівлю. Лібертарії вважають, що в обмін в суспільстві
повинен бути вільним та добровільним, а втручання в нього держави обмежує
або повністю знищує свободу та зменшує кількість благ, які отримують учасники
процесу. Ринок, гроші є результатом спонтанних процесів в суспільстві, які
відбувалися лише внаслідок взаємодії індивідів без зовнішнього контролю.
Значну увагу лібертаріанці приділяють тріаді природніх прав індивіда (права
на життя, свободу та власність), які вони виводять із «локківської традиції»,
роблячи їх основою, на якій вони прагнуть побудувати ідеальне суспільство.
Найголовнішим із природніх прав лібертаріанці визнають право приватної
власності, під яким вони розуміють не лише право вільно розпоряджатися
матеріальними ресурсами, а й право на самого себе, тобто здатність самостійно
вирішувати як жити та діяти (так званий «право самоприналежності»).
У соціальній сфері лібертаризм надає перевагу індивідуальному перед
колективним, а тому лише індивід та його права є одиницею соціального
дослідження. Лібертарії виступають категорично проти підпорядкування
індивідуальної волі цілям групи, колективу чи нації, оскільки будь-яке поняття
«колективне благо» чи «суспільне благо» є абстрактним та шкідливим, оскільки
під ними приховані спроби звуження індивідуальної свободи та прав. Для
лібертаріанців існує лише індивідуальна відповідальність на противагу
колективній, яка полягає в тому, що лише окрема особа є господарем власного
життя та може нести відповідальність за результат своїх дій.
3. Хоча лібертаріанство й оформилося в ХХ столітті, однак витоки даної
ідеології сягають ще періоду нового часу (XVII-XVIII cт.). Сучасні лібертаріанці
для обгрунтування своїх ідей, як правило, апелюють до праць відомих
174
мислителів-лібералів, робіт американських анархо-індивідуалістів, а також
доробку класиків політичної економії.
4. В XX столітті ідеологію лібертаризму розвивали такі вчені як Айн Ренд,
представники Австрійської школи економіки (Л. фон Мізес, Ф. фон Гаєк, М.
Фрідман), Д. Фрідман, Р. Нозік, М. Ротбард, Г.-Г. Хоппе, Р. Т. Лонг, Т. Махан, С.
Конкін, П. Валлентайн, Г. Штайнер, Е. Мак, Д. Расмуссен та інші. Іхні ідеї
представляють собою широку варіативність лібертаріанства, аналіз якої дає
змогу створити цілісне уявлення про сутність та особливості даної ідеології.
5. Інтерес в другій половині XX – на початку XXI століття до
лібертаріанських ідей в світі привід до створення спочатку низки громадськополітичних організацій, а згодом і політичних партій, котрі брали за свою основу
ідеологію лібертаріанства. Першою була заснована Лібертаріанська партія США
(1971р.), яка нині є третьою по величині політичною партією в Америці, об
єднуючи більше 500 тисяч членів. Лібертаріанська партія виступає за
розширення індивідуальних прав і свобод, зменшення оподаткування, ринкову
економіку та невтручання держави в внутрішні справи інших країн. Партія бере
активну участь у політичному житті країни, висвітлюючи власне бачення щодо
вирішення як політичних, так і економічних питань, з перемінним успіхом.
На європейському континенті політичні партії, які за основу своєї
програми взяли лібертаріанські ідеї, виникли з відривом більше, ніж 30 років. До
таких європейських партій слід зарахувати такі: Партія Розуму (Німеччина,
заснована в 2008 році), Ліберально-демократична партія (Франція, заснована в
2008 році), Лібертаріанська партія (Іспанія, заснована в 2009 році) та ін. На даний
момент ці партії є досить невеликими та не мають достатньої політичної ваги в
житті своїх країн, але сама їх поява свідчить про зацікавленість європейців у
вченнях лібертаризму.
У Росію ідеї лібертаріанства почали проникати після розраду СРСР, у 90-х
роках ХХ століття. Так в 1992 році була написана Ліберальна Хартія - основа
для керівництва для всіх росіян-лібертаріанців. В 2008 році було засновано
Лібертаріанську партію Росії, яка хоч на даний момент і незареєстрована, однак
175
бере активну участь у політичному житті, проводячи різні з. їзди, конференції,
акції протесту, мітинги, організовує переклади книг та статей з лібертаріанської
тематики.
В Україні лібертаріанські ідеї пропагує партія «5.10», яка зосереджує свою
увагу в першу чергу на економічних перетвореннях в суспільстві. В своїй
політичній програмі партія висуває ряд реформ, наприклад, скасування усіх
податків та введення двох нових – 5% з обороту та 10% із заробітної плати;
введення вільного обігу валют, відкриття кордонів та перетворення України на
зону вільної торгівлі; націоналізацію землі і т.д. На даний момент вплив партії
«5.10» в українській політиці є зовсім невеликим, оскільки ця партія у населення
асоціюється із обманним утворенням з метою збагачення її керівників.
Таким чином, лібертаризм як ідеологія пропонує власне бачення засад
справедливого суспільства та прагне досягти його різними способами, в тому
числі й політичними. Лібертаріанські ідеї можуть бути утопічними, спірними або
навіть інколи шкідливими для традиційних цінностей, однак вони є
альтернативою для впровадження змін в нашому динамічному та
глобалізованому світі.