СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛІЕТНІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО КАНАДИ

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

УДК 323.1(71=161.2)

Макар Віталій Юрійович

СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНЦІВ У ПОЛІЕТНІЧНЕ СУСПІЛЬСТВО КАНАДИ

23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
член-кореспондент НАН України,
доктор історичних наук, професор
Євтух Володимир Борисович

Чернівці – 2004

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП 3
4-10
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ДЖЕРЕЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 11-51
1.1.Стан розробки проблематики 11-39
2.1.Документальні джерела 39-51
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ У КАНАДСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 52-96
2.1. Вплив соціально-політичних факторів на склад та характер української еміграції до Канади 52-72
2.2. Формування української етнічної групи Канади 72-96
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ 97-133
3.1. Освітній рівень канадців українського походження 97-114
3.2. Професійна зайнятість та підприємницька діяльність українців Канади 114-133
РОЗДІЛ 4. УКРАЇНЦІ КАНАДИ В ГРОМАДСЬКОМУ ТА ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ КРАЇНИ 134-164
4.1. Етнічні організації українців та їх роль в інтегративних процесах 134-152
4.2. Українська етнічна група в політичному та державному житті країни 153-164
ВИСНОВКИ 165-172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173-203
ДОДАТКИ 204-208

Вступ

Безпечне існування та територіальна
цілісність незалежної, процвітаючої
та суверенної України є
фундаментальним інтересом Канади.

(З Декларації Постійної комісії
закордонних справ Сенату Канади)

Актуальність теми
На сьогоднішній день представники українського етносу перебувають на всіх континентах земної кулі. Очевидно, що одні виїздили за власним бажанням, а інших вивозили насильно з їх автохтонних земель. Поза Україною проживає за різними підрахунками близько 20 млн. осіб українського походження [15, с. 33]. Одна з найвпливовіших та найпотужніших українських етнічних груп проживає на території Канади. За останніми підрахунками, тобто за переписом 2001 р., в країні нараховується трохи більше мільйона українців [351; 71].
Актуальність дослідження обумовлена тим, що українська спільнота Країни кленового листка складає поважний відсоток від загальної чисельності населення держави загалом, посідаючи дев’яте місце за кількістю серед інших етнічних груп. Проживаючи у Канаді понад сто років українці зарекомендували себе як цілком достойні її громадяни, котрі досягли значних успіхів у всіх сферах суспільного життя. Українська етнічна група Канади належить до найбільш помітних українських діаспорних угруповань з огляду як на свою самоорганізацію, так і її впливу на внутрішню та зовнішню політику держави.
Саме Канада з її поліетнічним середовищем та ефективною імміграційною політикою стала місцем адаптації та випробувань для сотень тисяч емігрантів з українських земель. Важливо адекватно оцінити досягнення українських поселенців та їх нащадків у процесі соціально-політичної інтеграції в канадське суспільство. Серед індексів, які визначають задовільну інтеграцію в поліетнічне середовище є такі, наприклад, як соціально-економічні та громадсько-політичні аспекти інтеграції.
Сьогодні людство переживає трансформаційну епоху, котра пов’язана насамперед з бурхливим розвитком інформаційних технологій та міжнародних комунікацій, що визначають характерні риси сучасної постіндустріальної цивілізації. Невпинне зростання міждержавних та міжособистісних зв’язків має наслідком дещо парадоксальні інтенсифікації міжнародних контактів. Руйнуючи традиційні матриці самозахисту та архаїчні структури, що виконували етнозберігаючу та етнозахисну функції, такі як: звичаї, фольклор, діалекти мовлення, родинні зв’язки тощо, - цей рівень самоорганізації посилює роль свідомісного аспекту, завдяки якому етнічність із зовнішніх атрибутів ідентичності переноситься у внутрішній світ особистості [9, с. 367, 469-470, 482-483; 8, с. 37-38, 135-136]. З іншого боку, саме національна ідентичність становить головну форму колективної ідентифікації, так як „ніде немає регіону, вільного від етнічних протестів і національних повстань” [191, с. 176].
Починаючи орієнтовно з середини 60-х рр. минулого століття, в поліетнічних країнах світу, особливо це стосується Канади, розпочався процес „етнічного відродження”, пов’язаного із зацікавленістю представників етнічних груп у пізнанні власної історії, культури, побуту, традицій, з прагненням до відтворення своєї самобутності. Саме в Країні кленового листка на початку 1970-х рр. федеральний парламент схвалив політику багатокультурності для суспільства, що до того формувалося як двонаціональне – англоканадсько-франкоканадське.
Актуальність дисертаційного дослідження полягає також у ґрунтовному та об’єктивному вивченні входження в канадське поліетнічне середовище української етнічної групи в цілому, не з позиції поділу її представників на „прогресивних” та „реакційних” або „націоналістичних”, як це бувало за часів Радянського Союзу. Незважаючи на відмінність політичних уподобань канадських українців у минулому, на конфесійну розмежованість всередині етнічної групи впродовж багатьох років, на сьогодні їх інтегративний процес у канадське суспільство слід розглядати як рух єдиної, самодостатньої, добре організованої спільноти. Тим паче, з часу появи незалежної України в 1991 р., саме представники різних політичних спрямувань української діаспори в Канаді досить ефективно лобіюють інтереси своєї етнічної батьківщини перед правлячими колами [52].
Зрештою, тема актуалізується й тим, що вивчення інтегративних процесів як однієї із стратегій акультурації, позначається на задовільному вживанню української етнічної групи в поліетнічне середовище Канади тепер, коли зростає роль національних меншин загалом як важливого політичного фактора внутрідержавних процесів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Обраний напрямок дослідження пов’язаний з розробкою затвердженої наукової теми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Проблеми соціально-політичної історії та міжнародних відносин в сучасному світі” (номер держреєстрації 0103U004367), а також із спільними темами досліджень з Саскачеванським та Альбертським університетами Канади.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного аналізу соціально-політичної інтеграції української етнічної групи в канадське суспільство.
Виходячи із поставленої мети, дослідження потребує вирішення наступних завдань:
• визначити причини та характер еміграційного руху українців за океан;
• дослідити вплив імміграційної політики Канади на прибуття туди українських поселенців;
• показати етапи формування української етнічної групи Канади;
• з’ясувати соціально-економічні аспекти інтеграції українців в канадське поліетнічне середовище;
• визначити роль етнічних організацій в інтегративних процесах;
• показати участь представників української етнічної групи в політичному та державному житті Канади;
• спробувати спрогнозувати наслідки інтеграційних процесів для української меншини Країни кленового листка.
Об’єктом дослідження є поліетнічне середовище Канади з його різноманітністю етнічних спільнот та мігрантських груп.
Предметом дослідження виступає українська етнічна група. Особлива увага в дисертації приділяється інтегративним процесам в умовах багатокультурності представників української діаспори.
Хронологічних меж дослідження дисертант не встановлював, оскільки процес вживання українців у канадське суспільство розпочався відразу з їх прибуттям до Канади, тобто з кінця ХІХ ст., і продовжується дотепер, хоча б для тих, хто прибуває туди в наш час. В усякому випадку, перше покоління, та ще й щонайменше наступні відчували себе, як свідчать документи, не зовсім повноцінними громадянами Країни кленового листка. А на рубежі ХХ – ХХІ ст. розпочалася четверта хвиля масового виїзду українців на Захід, в т.ч. й до Канади. Тому дисертаційне дослідження охоплює увесь період перебування українців у цій державі.
Методологічна основа дисертаційного дослідження
Методологічну основу дисертаційного дослідження склали системний, структурно-функціональ¬ний, порівняльний, біхевіористський та сценарний методи. Системний та структурно-функціональний підходи дали змогу дослідити зв’язок між об’єктом дослідження - поліетнічної держави як системоутворюючого чинника, що надає певній етнічності нової якості, а також суб’єкта дослідження, тобто української етнічної групи, яка є складовою, або ж входить до структури багатонаціонального середовища. Саме структурно-функціональний підхід передбачає виокремлення складових елементів структури суспільства.
Процес інтегрування української спільноти досліджувався також за допомогою порівняльного підходу, котрий надав можливість групувати та порівнювати процеси адаптації різних етапів української імміграції в Канаді, вертикальної та горизонтальної мобільності канадців українського походження у порівнянні як із загальноканадським середовищем, так і з представниками інших етнічних груп.
Аналіз поведінки представників етносу, їхні орієнтації в поліетнічному середовищі визначалися за допомогою біхевіористського методу. Для цього при роботі над дисертацією використовувались статистичні матеріали.
Одночасно застосовано і метод сценарного підходу, за допомогою якого можна було спрогнозувати наслідки соціально-політичної інтеграції представників української групи в поліетнічне середовище Канади.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації всебічно проаналізовано процес інтеграції української етнічної групи у канадське суспільство. Запропоноване дослідження є однією з перших спроб комплексного аналізу інтегративних процесів українсько-канадської спільноти Канади. Потрібно зауважити, що дотепер в Україні досліджувалися окремі питання, пов’язані з перебуванням українців на Північноамериканському континенті. Запропоноване ж дисертаційне дослідження носить комплексно-узагальнюючий характер і здійснене на значній документальній базі, здебільшого канадського походження, щодо інтегрування української етнічної групи в поліетнічне середовище Канади. В межах проведеного дослідження автором одержано ряд результатів, котрі окреслюють його наукову новизну:
• обґрунтовано тезу про те, що інтеграційні процеси належать до об’єктивних реалій життєдіяльності поліетнічних спільнот;
• виділено передумови та особливості формування української етнічної групи в канадському суспільстві;
• особлива увага приділена початковій стадії формування української діаспори, а саме першій хвилі імміграції, котра заклала основу чисельного складу української етнічної групи в Канаді;
• визначено стартові можливості українського етносу Канади та їх вплив на інтеграційні процеси;
• встановлено, що процес всебічного інтегрування є позитивним чинником задовільного існування української етнічної групи на теренах Країни кленового листка;
• охарактеризовано вплив політики багатокультурності на українську етнічну групу.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається новизною і полягає у можливості їхнього застосування в наукових, навчальних та прикладних цілях. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані при вивченні проблем існування української діаспори, тим паче, що на території Канади проживає одне із найбільших і найбільш організованих українських діаспорних угруповань. Саме із здобуттям незалежності в Україні розпочався процес неупередженого вивчення української етнічності в сучасному світі. Країна кленового листка є державою, де правлячим колам вдалося та й вдається далі здійснювати безконфліктну інтеграцію етнічних меншин, зводячи до мінімуму етнічні суперечності. З огляду на це, результати проведеного дослідження також стали б в нагоді.
Окремі положення дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при розробці спеціальних курсів із становища української діаспори в сучасному світі.
Зрештою, Канада, поряд з Польщею, першою визнала у грудні 1991 р. незалежність України, не без впливу таких провідних і впливових організацій, як Конґрес українців Канади. Тому задля подальшого вживання України у світове співтовариство добрі стосунки з Канадою просто необхідні, а без знання української діаспори там, належних контактів з нею, просто збіднювалися б наші міждержавні стосунки.

Апробація результатів дисертації
Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Окремі ідеї та положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на міжнародних конференціях та семінарах: „Українська історична наука на порозі ХХІ століття” (Чернівці, травень 2000 р.), „Ukraińcy w najnowszych dziejach Polski (1918-1989)” (Słupsk-Biały Bór, Polska, listopad 2000 r.), „Міжрегіональний діалог в Європі: 2001 рік і на перспективу” (Київ, квітень 2001 р.), „Українська історіографія на рубежі століть” (Кам’янець-Подільський, жовтень 2001 р.), „Ukraina i Polska na progu nowego Tysiąclecia” (Warszawa, Polska, listopad 2001 r.), П’ятому міжнародному конгресі україністів (Чернівці, серпень 2002 р.), „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, вересень 2003 р.) та багато інших.
Публікації
Результати дослідження знайшли відображення у багатьох публікаціях, що вийшли у наукових виданнях, з них 13 у фахових.
Структура дисертації
Поставлена мета і завдання щодо її досягнення обумовлювали структуру роботи. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг рукопису становить 208 сторінок

bibliography

ВИСНОВКИ

Українців поза межами сучасної незалежної України нараховується, як зазначалось, близько 20 млн. осіб. Щоправда, тепер спостерігається явище, коли розрахункові показники кількості українців у тій чи іншій країні дуже розходяться з даними переписів, проведених останнім часом. Це має місце в Румунії, Польщі і Росії, тобто у тих державах, у яких пройшли недавно переписи – в Румунії у 2002 р., в Польщі і Росії – 2003. У Росії, зокрема, в порівнянні з попереднім переписом, що відбувся ще за часів СРСР, зникло десь півтори мільйонів українців, а у Польщі їх стало в добрий десяток разів менше. Цілком очевидно, що переписи не відображають дійсного стану справ. Але варто замислитися над тим, в чому ж причина таких явищ. Причин є декілька. Одна з них – незворотність асиміляційних процесів. Інша – невисокий рівень національного самоусвідомлення українців, особливо в Росії, що теж має свої причини. Разом з тим, сучасній Україні варто замислитися не лише з остаточним визначенням статусу зарубіжного українця, але передусім над тим, як розвивається власне українське суспільство і чи той розвиток сприяє формуванню нашого позитивного іміджу в очах того ж зарубіжного українця. Чи не є це ознакою „невигідності” бути українцем?
Що ж стосується Канади, то тут присутні ті самі фактори, але з огляду на чисельний та якісний стан, по відношенню до населення країни загалом, за присутністю як у внутрішньополітичному, так і зовнішньополітичному житті країни, її українська етнічна група належить до найбільш помітних етнічних угруповань поза межами материкової батьківщини.
Українська громада посідає дев’яте місце за розмірами серед інших національно-етнічних груп сучасної Канади. Чисельність українців щодо загальної кількості мешканців, найбільша на території Західної Канади: у Британській Колумбії вони посідають десяте місце, в Альберті – відповідно сьоме місце, у Саскачевані – шосте та Манітобі – п`яте. Дещо менше українців проживає в Центральній Канаді. Вони займають дванадцяте місце в Онтаріо та двадцять друге у Квебеку. Едмонтон, Вінніпеґ і Торонто – в кожному з цих міст живе понад 100 тисяч українців – залишаються головними міськими скупищами українців у Канаді. Чисельність українців Країни кленового листка з часу перепису населення 1991 р. ( їх налічувалося 1054300 осіб) зросла трохи більше ніж на півтори відсотка, в той час, як загальний приріст населення країни за останнє десятиліття становив близько десяти відсотків. Це можна пояснити частково неминучими демографічними змінами, які пов’язані зі смертністю старших поколінь, а саме міжвоєнної та повоєнної імміграції, серед яких мононаціональне походження було загальним явищем. Іншим чинником, що вплинув на відсоткове зниження кількості українців, є поява, починаючи з додаткового перепису 1996 р., графи „канадське”, як національне походження.
Крім того, не варто забувати, що за останні десятиліття потік іммігрантів до Канади був значно інтенсивнішим з інших країн, особливо Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Це також впливало на зміну етнічної структури канадського суспільства.
Аналіз соціально-політичної інтеграції української етнічної групи в поліетнічне середовище Канади дає змогу зробити наступні висновки.
Основна маса українців прибула до Країни кленового листка внаслідок трьох великих хвиль еміграції: з кінця ХІХ ст. до початку Першої світової війни, у міжвоєнне двадцятиліття, та після Другої світової війни. Причому найбільшу кількість прибулих становили саме іммігранти кінця ХІХ - початку ХХ ст. Характер поселенців з кожної хвилі української еміграції мав спільні риси, а заразом і суттєві відмінності. Якщо першій був притаманний суто заробітчанський характер, то у двох наступних, а особливо у третій були присутні політичні мотиви. Зрозуміло, що це не могло не впливати на адаптацію переселенців з України у поліетнічне середовище Канади.
Потрібно зазначити, що на відміну від сьогодення, у минулі століття міграційні потоки йшли в напрямку малозаселених країн, де імміграція виступала значним економічним та демографічним чинником. Зважаючи на це, перспективи розвитку деяких країн значною мірою залежали від впливу на нього міграційних потоків. Крім того, важке соціально-економічне становище та утиски за політичними переконаннями виступали головними побудниками еміграції населення на Північноамериканський континент. Загалом, можна констатувати, що у перші два етапи імміграції до Канади потрапляли переважно жителі із західноукраїнських земель, третій же був пов’язаний з проблемою переміщених осіб та біженців з усіх регіонів України після закінчення Другої світової війни.
В нинішній час склалася досить парадоксальна ситуація. За різними даними незалежну Україну покинуло до семи мільйонів її громадян через матеріальну скруту. Як будуть далі розвиватися події, важко сказати. Досвід Італії, Іспанії, Португалії та інших країн після Другої світової війни показує, що їх громадяни, також через матеріальні труднощі виїздили за кордон. Але із зміною становища у власних країнах поверталися. Щоправда не всі. У тій же Канаді є досить великі етнічні групи італійців, іспанців і португальців . Тому зараз важко передбачити, чи будуть повертатися українці в Україну з далекого і близького зарубіжжя, чи навпаки, виїзди будуть зростати. Але не викликає сумніву, що із змінами на краще в Україні, значна маса заробітчан повернеться. В основному нинішні міграційні потоки з України спрямовані до Росії та до держав Європейського континенту. За даними посольства Канади в Україні щорічно до неї прибуває понад тисяча українців [345]. Але, на відміну від попередніх міграційних потоків, вони не можуть істотно вплинути на кількісне збільшення етнічної групи. Поки що, за невеликим виключенням, новоприбулі українці не дуже вникають в організоване життя українських канадців не через небажання, а через те, що більшість з них перебуває у Канаді нелегально.
В даному, випадку доречно говорити про четверту хвилю української імміграції до Країни кленового листка. Дисертант вважає, що даний міграційний потік з огляду на свою специфіку потребує окремого вивчення. В дисертаційному дослідженні він представлений чисто інформативно. Це зумовлено декількома причинами:
• важко покищо відповісти на питання, наскільки представники теперішньої імміграції включилися в інтеграційні процеси. Можна припустити, що в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів загалом, теперішні іммігранти не вважають за доцільне підтримувати контакти із своєю етнічною групою, котра склалася протягом тривалого періоду;
• свого часу іммігранти з Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Радянського Союзу, згуртовувалися, як правило, навколо однієї мети – вимог щодо відтворення незалежної України, і це давало змогу стримувати асиміляційні процеси;
• факти з імміграційної історії повторюються, а саме, причини чи то першої, чи то сучасної еміграції з України ті самі – важке економічне становище, що спонукає громадян до виїзду. Різниця полягає в тому, що перші селилися компактно в силу відомих причин, а останні розсіюються в містах серед інших етнічних груп;
• так, інтеграція передбачає міжетнічну взаємодію, але наскільки важливо для теперішніх іммігрантів зберегти ознаки своєї ідентичності?
Умови життя та невдоволення існуючим становищем виступали й виступають головними побудниками еміграції українців. Але на ранніх стадіях їх виїзду імміграційна політика Канади була спрямована на збільшення населення країни власне за допомогою імміграції. Якщо говорити про кінець ХІХ – першу третину ХХ ст., то вона зводилася до залучення сільськогосподарських працівників для освоєння великих земельних масивів. З другої половини ХХ ст. канадські власті намагаються регулювати кількість переселенців із врахуванням господарської кон’юнктури та масштабів безробіття у власній країні. З 1985 р. щорічна квота іммігрантів почала затверджуватися парламентом.
Важливо зауважити, що за своїми характеристиками, освітнім та професійним статусом, українські поселенці на початку формування етнічної групи Канади знаходилися чи не в найгіршому становищі. Малописемні, з низькими професійними кваліфікаціями, вони виконували найважчі та найбрудніші роботи. Але з бідних, чимало переселенців та їх нащадків з плином часу перетворилися на власників фермерських господарств, підприємців, лікарів, кваліфікованих працівників промисловості тощо. Сталося це внаслідок наполегливості самих іммігрантів, котрих канадський уряд спочатку розглядав виключно як робочу силу використовувану для потреб розвитку своєї економіки. Крім того, причини такої успішної, на наш погляд, вертикальної мобільності в умовах інтегративних процесів полягають у наступному:
• поряд із збереженням своїх національних атрибутів, таких як мова та релігія, українські поселенці та їх нащадки величезну увагу приділяли бажанню здобути визначені характеристики більш розвинутих етнічних груп;
• поряд із наявністю двомовних шкіл, мовних програм, приватних шкільних центрів, де вивчалася саме українська мова, іммігранти намагалися отримати також загальну чи фахову освіту, яка б за канадськими стандартами створювала їм умови безперешкодно інтегруватися в поліетнічне суспільство;
• саме за рахунок освітнього рівня, котрий виступає базовим у забезпеченні отримання висококваліфікованої праці, українським іммігрантам вдалось переміститися із найнижчих позицій і досягти середньоканадського рівня;
• канадська держава як загальносуспільна інституція, сприяла збереженню українцями своїх етнокультурних цінностей, хоч мало місце певне до них упередження. Тому, незважаючи на них, українці досягли загальнодержавного рівня;
• можна говорити, що в середині ХХ ст. українські канадці наполегливо боролися за збереження української мови, але їм потрібно було докласти чималих зусиль, щоб в умовах інтеграційних та асиміляційних впливів зацікавити людей українського походження другого, третього й наступних поколінь вивченням мови пращурів;
• позитивні зміни у структурі зайнятості осіб українського походження – їх наслідком є поліпшення соціального статусу у суспільстві – призвели до того, що із малописемної, якою українська етнічна група була на початковій стадії свого формування, вона перетворилася на таку, що має в своєму середовищі достатньо високу частку громадян з університетською освітою, тих, хто закінчив коледжі й працюють в місцях, де потрібні висока кваліфікація та спеціальні знання;
• доходи представників української діаспори Канади зазнали відчутних змін, у зв’язку з чим їх прибуток прирівнюється до середньоканадського і залежить від професійної діяльності.
Процес налагодження суспільно-політичного та культурного життя переселенців розпочався вже наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. після закладення місць їх компактного проживання. Безпосереднім поштовхом для створення українських етнічних організацій став дискомфорт, пов’язаний з низьким соціальним статусом іммігрантів. Своєрідною ідейно-організаційною і духовною базою становлення української громади була церква. Попри всі труднощі власного становлення, саме церковні громади започаткували організоване життя переселенців піонерської доби. При парафіях виникали численні братства, що виконували доброчинну місію, школи для навчання дітей, культурно-просвітницькі товариства.
Церковні і культурно-просвітницькі організації спрямовували свою діяльність на консолідацію діаспори на основі збереження основних рис національної ідентичності. Внаслідок соціально-економічних процесів, що відбувалися в Канаді, а також поступового втягнення українців у життя нової для себе країни, стала можливою поява різного роду етнічних організацій, котрі відігравали і відіграють важливу роль в інтегративних процесах. Вже на ранніх стадіях українська етнічна група почала усвідомлювати власні інтереси саме як частина канадської спільноти.
Серед індексів, які визначають задовільну інтеграцію в іноетнічне середовище є такі, наприклад, як соціально-економічні та громадсько-політичні аспекти інтеграції. Українська етнічна група Країни кленового листка належить до найбільш помітних діаспорних угруповань з огляду як на свою самоорганізацію, так і її впливу на внутрішню та зовнішню політику. Протягом понад 110-ти річного офіційного перебування на канадській землі українці досягли значних успіхів і стали цілком повноправними громадянами своєї обраної батьківщини.
Підводячи підсумок, хотілося б звернути увагу на розглянуті в дисертації питання участі представників української етнічної групи в економічному, громадському та політичному житті Канади.
Перш за все потрібно зазначити, що серед українців, які в'їхали до Канади до 1911 р., 79% відносилися до сільськогосподарських працівників, порівняно із 35% серед іммігрантів інших національностей. З плином часу соціальна структура української етнічної групи зазнала докорінних змін. Українці досягли успіху виключно завдяки власній наполегливості. У наш час уряд Канади запрошує з-за кордону висококваліфікованих спеціалістів для різних галузей виробництва і послуг. За свідченням міністра імміграції та громадянства Канади, розроблена програма, котра дозволяє рідним та партнерам тимчасових висококваліфікованих іноземних спеціалістів теж працювати в Канаді. З українського середовища вийшла ціла плеяда канадських промисловців та підприємців.
Стосовно громадського життя канадських українців потрібно підкреслити, що більшість українських громадських і культурних організацій, об’єднані в національну координаційну раду, відому під назвою Конґрес українців Канади, в минулому Комітет українців Канади. На даний час діє 28 всеканадських складових організацій Конґресу, 6 провінційних рад та 23 місцевих відділи КУКу. Конґрес намагається переглядати, досліджувати та подавати об’єктивні аналізи справ, які не лише стосуються української діаспори, але й канадської спільноти в цілому. Разом з тим КУК обстоює потребу якнайтісніших контактів з матірною батьківщиною – Україною – як для підтримки її внутрішнього розвитку, так і для того, щоб за її допомогою зберігати українську самобутність у Канаді.
За час проживання на канадській землі українці завжди брали активну участь у політичному житті країни. Блочне поселення давало їм змогу координувати свої дії. З їх середовища вийшли відомі загальноканадські державні і політичні діячі. Загалом українські поселенці відносно швидко і дієво увійшли у провінційне, а також загальнодержавне політичне життя Канади, беручи участь в місцевому самоврядуванні на посадах членів шкільних і міських рад, війтів, голів міст, секретарів муніципалітетів, суддів, депутатів провінційних парламентів, депутатів Палати громад федерального парламенту, сенаторів, міністрів провінційних і федерального урядів, і, накінець, генерал-губернатора Канади.
Таким чином, підсумовуючи, потрібно зазначити, що українська етнічна група протягом свого перебування на канадській землі зорганізувалася як невід’ємна складова частина поліетнічного організму Країни кленового листка. Вона досягла досить високого рівня акультурації та адаптації у канадське суспільство коштом своєї суспільно-політичної та соціально-економічної інтеграції.

Список використаних джерел
Опубліковані документальні збірники, статистичні матеріали, енциклопедичні видання

1. Біографічний довідник до історії українців Канади / Марунчак М. - Вінніпеґ: УВАН в Канаді, 1986. – 735с.
2. Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Т.1 Піонерська доба: 1891-1918. – Вінніпеґ: Тризуб, 1961. – VІІІ+295 с; Т.2. Доба росту й диференціяції. Роки після 1-ої світової війни, 1919-1924. – Вінніпеґ: Тризуб, 1963. – VІІІ+395 с.; Т.3. Доба росту й диференціяції. Роки 1925-1929. – Вінніпеґ: Тризуб, 1965. – 307 с.; Т.4. Доба росту й диференціяції. Роки 1930-1939. – Вінніпеґ: Тризуб, 1969. - VІІІ+477 с.; Т.5. Доба консолідаційних заходів. Воєнні роки і повоєнна розбудова. 1940-1949. - Вінніпеґ: Тризуб, 1973. - VІІІ+464 с.; Т.6. – Доба дальших консолідаційних заходів і демографічних пересувів (дисперсія) – 1950-1959. – Едмонтон: КІУС, 1982. – 416с.; Т.7. – Доба завершених консолідаційних процесів і змагання за конституційне визнання – 1960-1969. – Едмонтон: КІУС, 1986. – 545с.; Т.8. – У змаганні за нову Канаду: початки офіційної двомовности й багатокультурности – 1970-1979. – Едмонтон: КІУС, 1992. – 594с.
3. VІІІ Світовий Конгрес Українців. Звіти 1998-2003. – Київ, 2003. – 251 с.
4. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 587с.
5. Енциклопедія українознавства. Словникова частина /Ред. В.Кубійович і ін. – Париж: Молоде життя. – Т.1. – 1955. – 400с.; Т.2. – 1955-57 – 400с.; Т.3. – 1959. – 400с.; Т.4. – 1962. – 400с.+ додаток 64 с.; Т.5. – 1966. – 400с.; Т.6. – 1970. – 400с.+ додаток 96с.; Т.7. – 1973. – 400с.; Т.8. – 1976. – 400с.; Т.9. – 1980. – 400с.; Т.10. – 1984. – 415с.+ додаток 63с.
6. Зарубіжні українці. Довідник /Лазебник С., Лещенко Л., Макар Ю. та ін. – Київ: Україна, 1991. – 252с.
7. Збірник матеріалів і документів у 25-ліття діяльності КУК 1940-1965. – Вінніпеґ, 1965. – 310с.
8. Мала енциклопедія етнодержавознавства /Ред. Римаренко Ю.І. – Київ: Генеза, Довіра 1996. – 944с.
9. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Енциклопедія. Ред. Римаренко Ю.І. – Київ: Довіра, 1998. – 912с.
10. На скрижалях історії. З історії взаємозв’язків урядових структур і громадських кіл України з українсько-канадською громадою в другій половині 1940-1980-ті роки. – Київ: Інститут історії України НАНУ; Фундація української спадщини Альберти (Канада); Історико-архівне управління МЗС України; ЦДАГОУ; ЦДАМЛІМУ; ЦДАВОВіУУ - 2003. – 869с.
11. Під колоніальним гнітом. Північна Буковина в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: Документи і матеріали. – Ужгород: Карпати, 1986. – 206с.
12. Сич О. З „Нового краю”. Листи українських емігрантів з Канади. – Чернівці: Ред.-видавн. відділ олбполіграфвидаву, 1991. – 104 с.
13. Современная Канада. Справочник. – Москва: Наука, 1998. – 270с.
14. Українські поселення: Довідник. – Нью-Йорк: The Ukrainian Center for Social Research, 1980. – 351с.
15. У майбутнє – в ім’я України! Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців. – Київ, 2001. – 372 с.
16. A Bibliography of the Prairie Provinces to 1953 with Biographical Index /Compiled by Bruce Braden Peel. – Toronto, 1973. – 745p.
17. A Delicate and Difficult Question. Documents in the History of Ukrainians in Canada 1899-1962. By Kordan B., Luciuk L. – Kingston: The Limestone Press, 1986. – 173p.
18. Anglo-American Perspectives on the Ukrainian Question 1938-1951. A Documentary Collection. – Kingston: The Limestone Press, 1987. – 242p.
19. A Statistical Compendium on the Ukrainians in Canada 1891-1975. – Eg. by Darcovich W. – Ottawa, 1980. – 848p.
20. Canada Parliament. House of Commons Debates. – Vol. 46. – Ottawa, 1904. – 6012p.
21. Canada Parliament. House of Commons Debates. – Vol.264. – Ottawa, 1948. – 5219p.
22. Canada Year Book 1975: An annual review of economic, social and political development in Canada. – Ottawa, 1975. – 935p.
23. Canada Year Book 1997. Eds. Woods J., Woods I. – Ottawa: Ministry of Industry and Technology, 1997. – 515p.
24. Canadian History in Documents, 1763-1966. Ed. by Bliss J. – Toronto: The Ryerson Press, 1966. – XIV+397 p.
25. Canadians of Ukrainian Origin: Population. By Hunchak N.J. – Winnipeg: Ukrainian Canadian Committee, 1945. – 164 p.
26. Dictionary of Ukrainian-Canadian Biography of Pioneer Settlers of Alberta, 1891-1900. Ed. Kaye V. – Toronto, 1984. – VIII+360p.
27. Dictionary of Ukrainian-Canadian Biography of Pioneer Settlers of Manitoba, 1891-1900. Ed. Kaye V. – Toronto, 1975. – X+347p.
28. Early Ukrainian Settlements in Canada. 1895-1900. Dr. Yosef Oleskov's Role in the Settlement of the Canadian Northwest /by Vladimir Y.Kaje. – Toronto: University of Toronto Press, 1964. – 420p.
29. Encyclopedia of Ukraine /Ed.by Danylo Husar Struk. – Toronto: University of Toronto Press. – Vol.I. – 1984-1985. – 952p.; Vol.II. – 1988. – 737p.; Vol.III. – 1993. – 872p.; Vol.IV. – 1993. – 864p.; Vol.V. – 1993. – 886p.
30. Facts and Figures 1997. Immigration Overview. – Ottawa: Citizenship and Immigration Canada. – 1999. – May 28. – 4p.
31. First All – Canadian Congress of Ukrainians in Canada. – Winnipeg, 1943. – 204p.
32. Guide to Ukrainian Canadian Newspapers, Periodicals and Calendar-Almanacs 1903-1970. Ed. Swyripa F. – Research Report No.8. – Edmonton, 1985. – 121p.
33. Historical Statistics of Canada. - Toronto, 1965. – XV+675p.
34. Kordan B. Ukrainian Canadians and the Canada Census 1981-1996. – Saskatoon: Heritage Press, 2000. – 240p.
35. Kordan B. Ukrainians and the 1981 Canada Census: A Data Handbook. – Research Report No. 9. – Edmonton, 1985. – 222p.
36. Kordan B. Ukrainians in Canada 1981 Census Profile. Journal of Ukrainian Studies. – Edmonton, 1990. – 37p.
37. 1981 Census of Canada. – April 26. – 1983. – 32p.
38. 1986 Census of Canada. Data Collected from 20% Sample Households. Summary Tabulation of Ethnic and Aboriginal Origins Canada, Provinces, Territories and Census Metropoliten Areas. [Ottawa]: Statistics Canada, 1987. – XLV p.+Tbls.
39. Statistics Canada. Ethnic Origin. The Nation. – February1993. – Catalogue #93. - 315 р.
40. Statistics Canada. Home Language and Mother Tongue. The Nation. – January, 1993. – Catalogue #93. – 317 p.
41. The Houghton Mifflin Canadian Dictionary of the English Language /Eg. By Morris W. – Markham, 1980. – 1550p.
42. The Prairie West to 1905: A Canadian Sourcebook. – Toronto, 1975. – 330p.
43. Ukraine. A Concise Encyclopaedia /Ed. by V.Kubijovych. – V.I. – Toronto: University of Toronto Press, 1963, 1970, 1980, 1988. – 1185p.; V.II. – Ibid. – 1971, 1988. – 1394p.
44. Ukraine and Ukrainians Throughout the World. A Demographic and Sociological Guide to the Homeland and Its Diaspora. Ed by Pawlizcko A. – Toronto – Buffalo - London, 1994. – 508p.
45. Ukrainian Canadians and the 1981 Canada Census: A Statistical Compendium. Ed. Darcovich W. – Research Report No. 22. – Edmonton, 1988. – 117p.
46. Ukrainians in North America. A Select Bibliography. Compiled by Myroniuk H., Worobec C. – Toronto, 1981. – 236p.

Архівні матеріали

47. Державний архів Львівської області. – Ф.350 Дирекція поліції у Львові. – Оп.1. – Спр.2484. – Арк.23.
48. Поточний архів Кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.
49. Поточний архів МЗС України. – Використання української мови в Канаді (довідка).
50. Поточний архів МЗС України. – Довідка. Четверта хвиля імміграції українців до Канади.
51. Поточний архів МЗС України. – Світовий Конгрес Українців (інформаційна довідка).
52. Поточний архів МЗС України. – Українська діаспора в Канаді (інформаційна довідка).
53. ЦДІА України у Львові. – Ф.146. Галицьке намісництво.
54. ЦДІА України у Львові – Ф.201. Греко-католицька митрополича консисторія.
55. ЦДІА України у Львові. – Ф.309. Наукове товариство імені Шевченка, м. Львів. – Оп.1. – Спр.2570. – Арк. 1-48.
56. ЦДІА України у Львові – Ф.344. Українське національно-демократичне об'єднання.
57. ЦДІА України у Львові – Ф.430. Товариство опіки над українськими емігрантами.
58. ЦДІА України у Львові. – Ф.802 Державне управління посередництва праці, м. Львів. – Оп.1. – Спр.188. – Арк.2.
59. ЧОДА. – Ф.3. Буковинська крайова управа. – Оп.1. – Спр.18639. – Арк.108-131.
60. Manitoba Provincial Archives. – Microfilm reel M 7. – MG 10. – B 17.
61. National Archives of Canada. Immigration Branch. – RG 76. – Vol. 76. – File 2614. – Part 2.
62. National Archives of Canada. Immigration Branch. – RG 76. – Vol. 99. – File 13098. – Part 1.
63. National Archives of Canada. Immigration Branch. – RG 76. – Vol. 109. – File 21103. – Part 1.
64. National Archives of Canada. Immigration Branch. – RG 76. – Vol. 110. – File 21103. – Part 2.
65. Saskatchewan Archives Board. – Film 2.621. – Vol. 98. – File 12681-B. – Part 4, 5.
Преса

66. Буковина. – 1901. – 7 січня.
67. Громадський голос. – 1907. – 21 червня.
68. День. – 1999. – 28 січня.
69. Канадійський Фармер. – 1906. – 26 липня; 26 грудня; 1907. – 7 лютого; – 1907. – 1 листопада.
70. Налоговый, банковский, таможенный консультант. – 1999. – март. - №12.
71. Наше слово. – 2003. – 25 травня.
72. Новий шлях. – 2003. – 9, 16, 23 жовтня.
73. Новини. – 1914. – 7 березня; 1915. – 20 лютого.
74. Руска Рада. – 1905. – 18 листопада.
75. Український Голос. – 1910. – 23 березня; 1911. – 11 січня.
76. Український Емігрант. – 1930. – Травень. - № 10.
77. The Central Peage Signal. – 2003. – September 30.
78. The Globe and Mail. – 1993. – May 17.
79. The Ukrainian Weekly. – 1998. – July 19.
80. Ukrainian News. – 2003. – October 1-14, 15-28.

Спогади

81. Дмитрів Н. Канадійська Русь. Подорожні спомини Нестора Дмитрова. – Вінніпег, 1972. – 56 с.
82. Зварич П. Спомини, 1877-1904. – Вінніпеґ: Тризуб, 1976. – 239 с.
83. Чумер В. Спомини про переживання перших українських переселенців в Канаді. – Едмонтон, 1942. – 188 с. / перевидана англійською мовою: Czumer W. Recollection About the Life of the First Ukrainian Settlers in Canada. – Edmonton, 1981. – 176 p.
84. A Ukrainian Canadian in Parliament. Memoirs of Michael Luchkovich. Toronto: Ukrainian Canadian Research Foundation, 1965. – 128p.
85. Bickersteth J. The Land of Open Doors: Being Letters from Western Canada 1911-1913. – Toronto, 1976. – 211 p.
86. Broadfoot B. The Pioneer Years 1895-1914: Memories of Settlers Who Opened the West. – Don Mills, 1981. – 403 p.
87. Land of Pain Land of Promise: First Person Accounts by Ukrainian Pioneers 1891-1914. Research and Translation by Piniuta H. – Saskatoon, 1981. – 225 p.
88. Samulski J. Pamięntnik emigranta polskiego w Kanadzie. – Wrocław, 1978. – 199 s.

Монографії і статті

89. Антонюк О.В. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. – Київ: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 1999. – 284 с.
90. Базюк М. Курси українознавства в Едмонтоні // Західньоканадський збірник. Ч. 4. – Едмонтон: Канадське наукове товариство ім. Шевченка, 2000. – С. 169-179.
91. Байрак М. Українська Стрілецька Громада в Едмонтоні. – Едмонтон: Накладом Української Стрілецької Громади, 1978. – 240 с.
92. Бачинський Юліан. Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки. – Львів: Накладом Юліана Галицького і Олександра Гарасевича, 1914. – ХVІ+493 с.
93. Берзина М.Я. Формирование этнических групп Канады // Национальные проблемы Канады. – Москва: Наука, 1972. – С.7-21.
94. Берзина М. Я. Формирование этнического состава населения Канады (этностатистическое исследование). – Москва: Наука, 1971. – 194 с.
95. Бичинський З. Історія Канади. – Вінніпеґ, 1928. – 222 с.
96. Білецький Л. Українські піонери в Канаді, 1891-1951. – Вінніпеґ, 1951. – 128 с.
97. Ботушанський В.М. Буковинська трудова еміграція в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.// Історичні дослідження. Вітчизняна історія: Міжвід. збірник. – Вип. 1. – Київ, 1975. – С. 136-145.
98. Ботушанський В. Початки буковинської еміграції в Канаду// Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Матеріали спільних конференцій. – Едмонтон, 2002. – С. 77-82.
99. Ботушанський В.М. Становище і класова боротьба селянства Північної Буковини в період імперіалізму 1900-1914 рр. – Київ: Наукова думка, 1975. – 175 с.
100. Боцюрків Б. Етнічна ідентифікація і наставляння університетських
студентів українського походження: наслідки анкетного дослідження в
Альбертському Університеті // Українці в Американському та
Канадському суспільствах. – Джерзі Сіті, 1976. – С.122-181.
101. Буйняк В. Українська мова у школах Саскачевану // Західньоканадський Збірник. Ч.3. – Едмонтон, 1998. – С. 13-39.
102. Буковина. Історичний нарис / Ред. В. Ботушанський та ін. – Чернівці: Зелена Буковина, 1998. – 416с.
103. Буковина: її минуле і сучасне / Ред. Д.Квітковський, Т.Бриндзан, А.Жуковський. – Париж-Філядельфія-Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 935 с.
104. Витанович І. Історія Українського Кооперативного руху. Із праць Історично-Філософічної Секції НТШ. – Нью-Йорк, 1964. – 624 с.
105. Волинець М. П’ятнадцять років ТУРФДім, 1918-1933. – Вінніпеґ: Накладом робітничо-фармерського видавничого товариства, 1933. – 190 с.
106. Горинь М. На порозі тисячоліть // У майбутнє – в ім’я України! Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців. – Київ, 2001. – С.27-31.
107. Гриценко О.М. Українська преса США і Канади (1191-1995 рр.). – Київ, 1997. – 102 с.
108. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ- початку ХХ ст. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – 574с.
109. Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. – Київ: Фенікс, 1997. – 215 с.
110. Евтух В.Б. Иммиграция и национальные отношения в истории Канады / Проблемы историографии Канады. – Москва: Наука, 1981. – С.103-132.
111. Євтух В.Б., Ковальчук О.О. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми // Український історичний журнал. – 1991. - № 9. – С.42-50.
112. Євтух В., Ковальчук О. Українські канадці: проблеми соціально-політичної інтеграції // Український історичний журнал. - № 8. – Київ, 1991. – С. 63-72.
113. Євтух В.Б., Ковальчук О.О. Українці в Канаді. – Київ: Будівельник, 1993. – 144 с.
114. Евтух В.Б. Концепции этносоциального развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. – Киев, Наукова думка, 1991. – 180с.
115. Евтух В.Б. Советская историография национальных отношений в Канаде // Изучение национальных отношений в зарубежных странах (советская историография). – Москва: Наука, 1985. – С.178-195.
116. Евтух В.Б. Современная этнология в Канаде // Этнология в США и Канаде. – Москва: Наука, 1989. – С.285-312.
117. Євтух В.Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти. – Київ: Стилос, 2001. – 206 с.
118. Євтух В. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції... . – Київ: Стилос, 2000. – 236 с.
119. Євтух В.Б. Українські етнічні групи США і Канади: соціально-економічний аспект. – Київ, 1980. – 49 с.
120. Євтух В.Б., Трощинський В.П., Аза Л.О. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті. Навчальний посібник. – Київ: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – 58 с.
121. Заставний Ф. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів: Світ, 1991. – 119 с.
122. Західньоканадський збірник /Упор. Яр Славутич. – Частина 3. – Едмонтон, 1998. – 384с.
123. Західньоканадський збірник / Упор. Яр Славутич – Частина 4. – Едмонтон, 2000. – 448 с.
124. Зберігаючи українську самобутність: колективна монографія / Євтух В.Б., Камінський Є.Є., Ковальчук О.О., Трощинський В.П. – Київ: Інтел, 1992. – 100 с.
125. Іванчук М. Історія українського поселення в околиці Гімлі. – Вінніпеґ: Тризуб, 1975. – 335 с.
126. Ісаїв В. Суспільний стаж, процес асиміляції й етнічна ідентичність українців в Північній Америці // Українці в Американському та Канадському суспільствах. – Джерзі Сіті, 1976. – С. 212-227.
127. Йопик Г. Українсько-Канадський Архів-Музей Алберти: Пам’ятки Українських Піонерів Алберти. – Едмонтон, 1982. – 140 с.
128. Канада на пороге 80-х годов: экономика и политика. – Москва: Наука, 1979. – 399 с.
129. Качараба С. Еміграція з Західної України (1919-1939). – Львів, 2003. – 416 с.
130. Качараба С. Трудова еміграція із Західної України в Канаду (1919-1939)//Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.37. – Ч.1. – Львів, 2002. – С.350-364.
131. Качараба С. Щоденник Івана Дорундяка ( До історії української еміграції в Канаду) // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип. 37. – Львів, 2002. – С. 128-172.
132. Качараба С., Рожик М. Українська еміграція . Еміграційний рух із Східної Галичини та Північної Буковини у 1890-1914 рр. – Львів, 1995. – 124 с.
133. Ковальчук Е.А. Участие украинской трудовой эмиграции Канады в движении солидарности с советским народом //Зарубежный мир: социально-политические и экономические проблемы. Респ. Межвед. сб. науч. работ. – Киев, 1983. – Вып.5. – С.64-72.
134. Когуська Н. Чверть століття на громадській ниві, 1926-1951: Історія Союзу Українок Канади. – Вінніпеґ, 1952. – 540 с.
135. Кравець М.М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині ХІХ ст. – Львів: Видавництво Львівського університету, 1964. – 239 с.
136. Кравчук П. На канадській землі. – Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1963. – 395 с.
137. Кравчук П. Українці в історії Вінніпеґа. – Торонто: Кобзар, 1974. – 169с.
138. Кравчук П. Українці в Канаді: статті, нариси та памфлети. – Київ: Дніпро, 1981. – 232 с.
139. Лещенко Л.А. Историография фермерского движения //Проблемы историографии Канады. – Москва: Наука, 1981. – С.159-191.
140. Лещенко Л.О. СРСР і Канада в антигітлерівській коаліції: демократичні сили Канади у боротьбі проти фашизму, за союз і співробітництво з СРСР. 1941-1945 рр. – Київ: Наукова думка, 1973. – 211 с.
141. Лещенко Л.А. Фермерское движение в Канаде (1900-1939 гг.). – Киев: Наукова думка, 1979. – 243 с.
142. Лупул М. Непевність становища українців в Канаді / Українці в Американському та Канадському суспільствах. – Джерзі Сіті, 1976. – С.278-292.
143. Майборода А.Н. Теория политики в западном обществоведении: структура и принципы исследования. – Київ: Наукова думка, 1993. – 226 с.
144. Майборода О., Обушний М. Етнонаціональні проблеми суспільства //Політологія та методологія. – Київ, 2000. – С.200-222.
145. Макар В. Висвітлення проблеми вживання українських поселенців у канадське суспільство в працях науковців Канади // Українська історіографія на рубежі століть. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 112-120.
146. Макар В. Вплив історико-політичних та соціальних факторів на склад української еміграції до Канади// Держава і право. Збірник наукових праць. – вип..17. – Київ, 2002. – С. 475-481.
147. Макар В. Динаміка професійної зайнятості представників української етнічної групи Канади // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. – Вип.21. – Київ, 2002. – С.177-186.
148. Макар В. Особливості формування української етнічної групи Канади// Держава і право. Збірник наукових праць. – вип.16. – Київ, 2002. – С. 444-453.
149. Макар В. Життя і побут перших галичан і буковинців у Канаді //Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – Т. 15-16. – Warszawa, 2003. – S. 498-518.
150. Макар В. Польсько-українські контакти в діаспорі (на прикладі Канади)//Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. – T.13-14. - Warszawa, 2002. – S.147-152.
151. Макар В. Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне середовище Канади// Людина і політика. – Київ, Харків, Львів, Донецьк, 2001. - №3. – С. 33-42.
152. Макар В. Сучасна імміграційна політика канадських властей: досягнення та проблеми// Українська історична наука на порозі ХХІ століття. Міжнародний науковий конгрес. – Чернівці, 2001. – Т.4. – С. 91-96.
153. Макар В.Ю. Українці в канадському суспільстві: аналіз соціологічного опитування // Питання історії нового та новітнього часу (Зб.наук.статей). Вип.3. Частина 1. – Чернівці, 1994. – С.71-78.
154. Макар В. Українське біженство з Закерзоння на Захід внаслідок акції „Вісла” // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. Зб.наук.праць. – Вип..123-124. – Чернівці: Рута, 2002. – С.72-81.
155. Макар О. Роль етнічного фактора в історії канадських українців// Національний фактор і міжнаціональні відносини: історія та сучасність. – Чернівці, 1992. – С. 87-102.
156. Макар О. Українсько-канадський архів-музей //Західньоканадський збірник. – Ч. 3. – Едмонтон, 1998. – С. 156-169.
157. Макар О. Українці в Канаді та етнічна термінологія в 1890-х – 1930-х роках/ Етнічна історія народів Європи. Збірник наукових праць. – вип. 6. – Київ: Унісерв, 2000. – С. 8-14.
158. Макар Ю. Діяльність агентів по вербовці до Канади на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ – початку ХХст. // Питання історії нового та новітнього часу. – Чернівці, 1994. – С. 44-50.
159. Макар Ю.І. Канадські центри дослідження історії України: основні напрямки діяльності //Українська історіографія на рубежі століть. Наукові праці Кам'янець-Подільського педагогічного університету. – Кам'янець-Подільський, 2001. – С. 21-27.
160. Макар Ю. Українсько-канадська проблематика в дослідженнях істориків України/ Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Матеріали спільних конференцій. – Едмонтон: КІУС; Міністерство громадського розвитку Канади, 2002. – С. 60-66.
161. Макар Ю. Чернівецький і Саскачеванський університети: 25 років співпраці //Історико-політичні проблеми сучасного світу. Зб. наук. статей. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 11-19.
162. Макар Ю., Сыч А. Борьба национальных меньшинств в Канаде за свои права. – Москва: ИНИОН АН СССР, 1985. – 68 с.
163. Макарчук С. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западно-украинских землях в период империализма. – Львов: Изд. ЛГУ, 1983. – 255 с.
164. Макух А. Українські канадці в переписі населення 2001 р. // Політика і час. – 2003. - № 6. – С. 90-91.
165. Маркусь В. Українська західна діаспора на порозі ХХІ-го століття// Українська діаспора. – 1993. - №3. – С. 24-32.
166. Мартыненко Б.А. Канада во второй мировой войне: формирование „североатлантического треугольника”, 1939-1941. – Киев: Наукова думка. – 136 с.
167. Марунчак М. Історія українців Канади. – Т.1. – Вінніпеґ: Накладом Української Вільної Академії Наук в Канаді,1968 – 467 с.
168. Марунчак М. Студії до історії українців Канади. – Вінніпеґ: УВАН. Зб. Заходознавства (роки вид. даємо до кожного тому): Т.1. Шотляндські поселенці та українська громада в Пойнт Доглес. – 1964-1965. – 255 с.; Т.2. Історія суспільно-культурного росту українців Манітоби. Піонерська доба. Ч.1. – 1966-1967. – 545 с.; Т.3. Історія преси, літератури і друку Піонерської доби. – 1968-1969. – 284 с.; Т.4. Нариси –статті –есеї до Піонерської доби. – 1970-1972. – 311 с.; Т.5. Розвідки та документи до міжвоєнної доби. – 1973-1980. – 299 с.
169. Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні, 1945-1951. – Мюнхен: Академічне Видавництво д-ра Петра Релея,1985. – 431 с.
170. Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади: Матеріали спільних конференцій /Під ред. О.Макара та Р.Білаша. – Едмонтон: Канадський центр української культури та етнографії, Альбертський університет; Відділ охорони історичних пам’яток, Міністерство громадського розвитку Альберти, 2002. – 392 с.
171. Мірчук П. Українська визвольна справа і українська еміграція / Ліга визволення України. – Торонто, 1954. – 78 с.
172. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні. – Київ: ІПіЕНД, 2002. – 272 с.
173. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). – Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1999. – 272 с.
174. Наулко В. Динаміка етнічного складу населення західноукраїнських земель в аспекті міграційних процесів //Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Матеріали спільних конференцій. – Едмонтон: Канадський центр української культури та етнографії, Альбертський університет; Відділ охорони історичних пам’яток, Міністерство громадянського розвитку Альберти, 2002. – С.130-136.
175. Наулко В.И. Украинская этническая группа Канады //Расы и народы. Ежегодник. – Вып.14. – Москва, 1984. – С.113-130.
176. Наулко В.І. Етносоціальні процеси серед канадців українського походження //Народна творчість та етнографія. – 1982. - №2. – С.57-65.
177. Олеськів О. О эміграціи. – Львів: Общество М.Ка