МЕХАНІЗМИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису

Каретна Ольга Олександрівна

УДК 321.01: 316.35-053.81 (477)

МЕХАНІЗМИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

науковий керівник:
Кормич Людмила Іванівна,
доктор історичних наук, професор

Одеса – 2012

ЗМІСТ
Вступ...................................................................................................................
РОЗДІЛ 1.
Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження
державної молодіжної політики…………………………………………….
1.1. Специфіка молоді як соціальної групи у сучасному суспільстві…….10
1.2. Процес інституціоналізації політичної діяльності молоді: особливості складові.....................................................................................................27
1.3. Сутність та основні характеристики державної молодіжної політики....................................................................................................37
Висновки до першого розділу……………………………………………….
РОЗДІЛ 2.
Формування сучасної державної молодіжної політики у процесі взаємодії влади та суспільства
2.1. Нормативно-правова база державної молодіжної політики….............54
2.2. Кадрове забезпечення державної молодіжної політики.......................70
2.3. Молодіжні громадські організації у системі взаємодії влади та суспільства………………………………………………………………..85
Висновки до другого розділу……………………………………………….
РОЗДІЛ 3.
Реалізація державної молодіжної політики в Україні: технології та напрямки
3.1. Пріоритетні напрямки державної молодіжної політики на сучасному етапі............................................................................................................103
3.2. Специфіка реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні....................................................................................................117
3.3. Громадянська освіта молоді як основа політичного розвитку суспільства...........................................................................................131
Висновки до третього розділу.........................................................................149
ВИСНОВКИ...........................................................................................................152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................161

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається тим, що для сучасної політичної реальності України розширення впливу молодіжних організацій і рухів та зростання ролі різноманітних форм політичної участі молоді є об’єктивним чинником розвитку.
Одним із визначальних факторів політичного розвитку, забезпечення позитивної динаміки соціальних та економічних перетворень виступає державна молодіжна політика, яка сприяє політичній соціалізації молодого покоління, інституціоналізації політичної діяльності молоді, вихованню та освіті молодих людей.
Ефективні механізми державної молодіжної політики здатні реалізовувати важливі суспільні завдання формування і реалізації демократичного політичного процесу, впливати на здійснення потенціалу молоді, з точки зору участі у виборчих кампаніях, висування молодих політичних лідерів, громадської активності в публічній політиці. Дослідження механізмів державної молодіжної політики Україні, аналіз еволюції та визначення тенденцій її розвитку виступає актуальним напрямком сучасних політологічних студій, що зумовлено демократизацією взаємодії влади та суспільства, реформами у соціальній та економічній сферах, розширенням впливу процесів глобалізації.
Можливості та перспективи демократичного розвитку визначаються належним вихованням, високим рівнем освіти молоді, що здатне забезпечити оптимальний результат суспільного розвитку. У той же час, у процесі політичних трансформацій сучасної доби, які змінюють традиційні форми функціонування політичних інституцій, з’являються нові виклики для державної молодіжної політики. Особливо це стосується країн, у яких демократія ще не стала консолідованою, тобто у перехідних суспільствах, до яких належить Україна.
Дослідження механізмів сучасної державної молодіжної політики України набуває особливої важливості у зв’язку із такими внутрішньополітичними та зовнішньополітичними процесами, як демократична консолідація суспільства, глобалізація та європейська інтеграція тощо. Державна молодіжна політика виступає ефективним механізмом визначення місця та ролі молодого покоління у цих процесах.
Можна стверджувати, що саме від державної молодіжної політики, яка вимагає публічного діалогу владних інституцій та представників громадськості, розширює вплив молодіжних організацій і рухів на інститути влади та формує громадську думку, залежить майбутнє країни. Усе це робить тему даного дослідження вкрай актуальною для сучасної України.
Вищезазначене свідчить про необхідність глибокого комплексного дослідження запропонованої теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках планової науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» за темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (№ державної реєстрації – 011U0006H) та безпосередньо пов’язано з комплексними науково-дослідницькими темами кафедри соціальних теорій Національного університету «Одеська юридична академія» - «Трансформація українського суспільства до паритетної демократії: історичний досвід, проблеми, шляхи вирішення» (2007 – 2010 рр.) та «Особливості впровадження теоретичної моделі паритетної демократії у виборчому процесі України» (з 2010 р.), одним із виконавців яких є автор.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у аналізі механізмів сучасної державної молодіжної політики, процесу її еволюції та тенденцій подальшого розвитку в Україні. Для реалізації поставленої мети були визначені наступні дослідницькі завдання:
- обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження державної молодіжної політики;
- з'ясувати специфіку молоді як соціальної групи у сучасному суспільстві;
- охарактеризувати процес інституціоналізації політичної діяльності молоді, дослідивши його особливості та складові;
- розкрити сутність та основні характеристики державної молодіжної політики;
- розглянути формування сучасної державної молодіжної політики у процесі взаємодії влади та суспільства;
- проаналізувати нормативно-правову базу державної молодіжної політики в Україні;
- дослідити кадрове забезпечення державної молодіжної політики;
- показати місце та роль молодіжних громадських організацій у системі взаємодії влади та суспільства;
- окреслити пріоритетні напрямки державної молодіжної політики на сучасному етапі;
- проаналізувати специфіку реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні;
- висвітлити механізми та технології громадянської освіти молоді як основи політичного розвитку суспільства.
Об’єктом дослідження виступає політична взаємодія влади та молоді, як окремої соціальної групи.
Предметом дослідження є еволюція та тенденції розвитку механізмів державної молодіжної політики в Україні.
Методи дослідження визначаються складністю та багатофакторністю державної молодіжної політики у сучасній Україні. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають як загальнонаукові, так і спеціальні політологічні методи. Використані загальнонаукові методи базуються на принципах об’єктивності та узагальнення. Основою дослідження є інтерпретативна парадигма політичних наук. У її межах осягнено зміст, сутність та особливості процесу взаємодії влади та молодого покоління, еволюцію та тенденції розвитку державної молодіжної політики.
Використання структурно-функціонального аналізу дозволило дослідити структуру та функції державного управління в сфері молодіжної політики в Україні. За допомогою системного аналізу охарактеризовано особливості функціонування органів державного управління, включених у більш широкий комплекс зв’язків як підсистем у межах системи державного управління у сфері молодіжної політики та особливості механізмів реалізації молодіжної політики в умовах демократизації. Метод історичного аналізу дозволив простежити еволюцію державної молодіжної політики у країні. Слід відзначити додаткові методи, завдяки яким було отримано вагомі наукові результати, зокрема статистичний (використовувався для аналізу розвитку молодіжних організацій, напрямків їх діяльності), формально-юридичний (для аналізу нормативно-правової бази державної молодіжної політики та офіційних документів), компаративістський (для порівняння механізмів державної молодіжної політики на різних історичних етапах).
Базуючись на аналізі основних сучасних теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних дослідників, було сконструйоване авторське бачення процесу державної молодіжної політики в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є одним із перших в українській політичній науці комплексним дослідженням механізмів сучасної державної молодіжної політики України, особливостей її еволюції та тенденцій розвитку. Новизна результатів дослідження обумовлена ґрунтовним політологічним аналізом державної молодіжної політики як складного процесу, що визначає зміст та напрямки розвитку молодого покоління, молодіжних організацій та рухів, їхнього взаємозв’язку та взаємного впливу із державною владою та сферою політичної взаємодії в цілому.
Новизна полягає, зокрема, у наступних положеннях та висновках дисертаційного дослідження:
Вперше:
- обґрунтовано коло основних факторів, які впливають на формування пріоритетних напрямків державної молодіжної політики на сучасному етапі. Зокрема, доведено, що процеси демократизації суспільства та модернізації влади потребують підвищення рівня залученості саме молодих незаангажованих громадян до вироблення та прийняття владних рішень та впливають на громадсько-політичний напрямок державної молодіжної політики. Недостатній рівень економічного розвитку країни створює проблеми на шляху вирішення нагальних для молодого покоління питань соціального захисту, працевлаштування, і ще впливає на рівень соціально-політичної активності молоді. Кризові явища у духовному житті суспільства, перш за все, створюють негативні тенденції, що поширюються у молодіжному середовищі (наркоманія, ВІЛ/СНІД, деструктивні молодіжні субкультури тощо).
Громадянська освіта молоді визначена як основа політичного розвитку суспільства, дієвий комунікативний механізм формування державної молодіжної політики у сучасних умовах. Без активного діалогу між молоддю та органами державної влади, побудованого за принципами раціонально аргументованих дискусій неможливо забезпечення ефективності державного управління молодіжної сферою. Громадянська освіта виступає ефективною технологією підвищення політичної свідомості та політичної культури молодих громадян.
Уточнено:
- політологічне розуміння процесу інституціоналізації політичної діяльності молоді, його особливості та складові на сучасному етапі. Інституціоналізація політичної діяльності та громадянської активності молодих громадян визначена як основоположний принцип процесу формування демократичної молодіжної політики. Окреслені заходи створення необхідних умов інституціоналізації, як забезпечення повноцінного функціонування політичних інституцій, виборності посадових осіб, верховенство права, рівного доступу до мас-медіа, автономії громадських організацій, налагодження конструктивної взаємодії у трикутнику: держава, політичні партії, молодіжні громадські організації та рухи;
- характерні ознаки та специфічні механізми реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні в Україні, які обумовлені особливостями соціального та економічного розвитку регіонів, а також такими важливими факторами, як місцеві традиції, менталітет, культура, розвиненість системи наукових установ та освітніх закладів, релігійна зорієнтованість мешканців та ін.;
- чинники становлення системи кадрового забезпечення державної молодіжної політики. Зокрема, необхідність дотримання таких принципів управління кадрами у процесі реалізації державної молодіжної політики, як когерентність, раціональність, ієрархія, інструментальність, демократичність, науковість, професійність, плановість, відбір, контроль.
Дістало подальший розвиток:
- визначення місця та ролі молодіжних громадських організацій та рухів у системі взаємодії влади та суспільства. Молодіжні громадські організації розглядаються як основа середовища державної молодіжної політики, що виконують функції формування громадянського суспільства, сприяють формуванню та впровадженню державної політики, виступають ключовим інструментом забезпечення права молодих громадян висловлювати політичну позицію та брати участь у державному управлінні;
- обґрунтування необхідності змін у нормативно-правовій базі державної молодіжної політики з метою забезпечення паритетної участі молодих громадян у її виробленні та впровадженні та подолання відомчої роз’єднаності у вирішенні проблем молоді.
Практичне значення одержаних результатів щодо дослідження механізмів сучасної державної молодіжної політики України, її особливостей та складових можуть бути використані у науково-теоретичній та інформаційно-аналітичній роботі з проблем взаємодії органів державної влади, інституцій громадянського суспільства (молодіжних громадських організацій) та представників мас-медіа. Окремі положення можуть використовуватись при розробці та впровадженні програм з удосконалення державної молодіжної політики, раціональній взаємодії влади та молоді, демократизації діяльності молодіжних організацій, в процесі консультування політичних та адміністративних керівників. Концептуальні підходи та основні положення можуть бути використані у науково-педагогічній діяльності, при розробці та викладанні курсів з політології, державного управління, молодіжної політики тощо. Також результати дослідження можуть бути використані у процесі практичних заходів держави щодо вирішення проблем підвищення політичної активності молодого покоління, раціоналізації участі молоді у політичному житті.
Апробація основних висновків та теоретичних положень дисертації відбувалась в процесі обговорення на засіданнях кафедри соціальних теорій, на науково-методичних семінарах, на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників Національного університету «Одеська юридична академія». Теоретико-методологічні положення та ідеї, що розвиваються у дисертаційному дослідженні, доповідались та обговорювались на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, семінарах, круглих столах, серед яких слід відзначити міжнародні наукові конференції "Щорічні Рішельєвські академічні читання" (м. Одеса, 2010 р., 2011 р.), міжнародну науково-практичну конференцію "Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика" (м. Одеса, 2011 р.), міжнародні наукові конференції "Правове життя сучасної України" (м. Одеса, 2010 р., 2011 р)
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 9 наукових публікаціях, з яких 4 - у фахових виданнях в галузі політичних наук.
Окремі важливі для роботи концептуальні положення викладались автором під час участі у наукових конференціях та були видані друком за матеріалами зазначених науково-практичних конференцій.
Структура роботи обумовлена специфікою об’єкту і предмету дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів основної частини, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 195 сторінок. Список використаних джерел містить 326 найменувань (35 сторінок).

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження, сформульовано підсумкові положення і практичні рекомендації щодо визначення механізмів сучасної державної молодіжної політики, процесу її еволюції та тенденцій подальшого розвитку в Україні.
У результаті комплексного дослідження державної молодіжної політики аналізу її механізмів та характерних для посткомуністичної України ознак, можна зробити наступні висновки щодо ролі молодих громадян у сучасній політичній взаємодії.
На основі здійсненого аналізу визначено наступне: обрання в якості теоретико-методологічних засадах інтерпретативної парадигми забезпечило можливість висвітлення державної молодіжної політики у системі взаємодії влади та суспільства, дозволило простежити еволюцію державної молодіжної політики в аспекті суб’єктно-об’єктних відносин (держава, органи виконавчої влади виступають в якості суб’єкта вироблення та реалізації, а молоді громадяни – як суб’єкт так і об’єкт управлінських рішень та дій).
Доведено необхідність впровадження принципів паритетності та субсидіарності у процес державної молодіжної політки. Паритетність у даному випадку означає забезпечення збалансованої участі молодих громад у реалізації державної політики, а субсидіарність - розподіл повноважень, ресурсів та відповідальності владних інститутів щодо проведення державної молодіжної політики на центральному, регіональному та місцевому рівнях.
Інтерпретативна парадигма відводить чільне місце процесу взаємодії, у результаті якого твориться та відтворюється соціальна та політична реальність. Дане методологічне положення дозволило визначити у якості середовища формування та реалізації державної молодіжної політики взаємодію між молодими громадянами, молодіжними організаціями та рухами, політичними партіями; включити до процесу взаємодії інститут громадянської освіти, наявну нормативно-правову базу, специфіку розвитку регіонів тощо.
Аргументовано, що в умовах перехідного суспільства політична взаємодія характеризується плюральністю та невизначеністю щодо мети внутрішньополітичного та зовнішньополітичного розвитку, що ускладнює взаємодію між владою та молодими громадянами, процес вироблення державної молодіжної політики та водночас відкриває нові можливості для повноцінної реалізації політичних, соціальних, економічних, культурних потенцій молоді у сучасному суспільстві.
Аналізуючи еволюцію державної молодіжної політики, автор дослідила її теоретичні моделі. Визначено, що критеріями формування моделей державної молодіжної політики виступають форма взаємодії влади та молоді (безпосередня, або опосередкована молодіжними громадськими організаціями, діяльністю мас-медіа), нормативно-правова база, повноваження органів влади, рівень залученості молодих громадян до державної політики, їх громадська та політична активність.
Дана характеристика специфіки радянської моделі державної молодіжної політики, як невід’ємної складової командно-адміністративної системи управління з такими характерними ознаками, як ідеологізація, патерналізм, мілітаризм, безальтернативність, цензура та ін.
Серед моделей демократичної державної молодіжної політики проаналізовано специфіку „моделі активного втручання”, „моделі підтримки” та „моделі участі” держави у взаємодії суспільства та молодих громадян та визначено їх місце та роль у впровадженні сучасної державної молодіжної політики в Україні.
Відзначено роль молодіжних громадських організацій та соціально-політичних рухів у процесі формування державної молодіжної політики як на загальнонаціональному так і на регіональному рівні. Це складна система взаємодій, основним елементом якої виступають молоді громадяни, яка має свою внутрішню будову, діє у відповідності до наявної нормативно-правової бази та виступає самостійним актором взаємодії із органами влади у процесі формування державної молодіжної політики.
Специфіка діяльності молодіжних громадських організацій обумовлена демократичними трансформаціями сучасного суспільства та багаторічною еволюцією форм політичної акимвності та участі молодих громадян. Виділено такі етапи їх розвитку, як „радянський” (до 1991 р.), „початковий” етап (з 1991 по 1998 рр.), етап „інституціоналізації” діяльності молодіжних громадських організацій в умовах політичного плюралізму в Україні, який пов’язується із прийняттям відповідної нормативної бази, зокрема Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998 р.). Нарешті, останній етап характеризується активною та продуктивною взаємодією влади та молодих громадян, участю молодіжних громадських організацій у формуванні державної молодіжної політики, пошуком оптимальної моделі такої взаємодії.
Для молодіжних громадських організацій в Україні характерними ознаками виступають: динамічний розвиток, їх інтеграцію у регіональні асоціації для вирішення молодіжних проблем, фінансова незалежність від держави, обумовленість факторами політичного розвитку країни.
Регіональна державна молодіжна політика реалізується відповідно до визначених державою мети і завдань, проте має ряд відмінностей, спричинених її кадровим, організаційним, нормативно-правовим, фінансовим та інформаційним забезпеченням, простежити які можна не лише між областями, а й між районами (містами) в межах однієї області.
На регіональному рівні співпраця органів влади з молодіжними громадськими організаціями за своїм змістом відбувається у всіх формах, які здійснюються традиційними (зокрема конкурси проектів, дотація діяльності) та інноваційними механізмами. З-поміж останніх виділяємо визначений нами механізм «делегування повноважень», до позитивних результатів впровадження якого відносимо:
 спрощення бюджетного адміністрування спільних проектів;
 залучення ресурсів молодіжних громадських організацій, особливо людських;
 активізація та розширення сфер діяльностей молодіжних громадських організацій;
 підвищення якості та ефективності регіональної державної молодіжної політики.
Молодіжні громадські організації беруть участь у вирішенні проблем молоді, проте цей напрямок їх діяльності не є визначальним, оскільки вони більшість проектів зосереджують на підтримку творчого розвитку, організації змістовного дозвілля молоді, а соціальна сфера залишається майже поза їх увагою.
Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дії у відповідності до власних переконань і цінностей.
Сучасна ситуація в державі й суспільстві вимагає негайних заходів, спрямованих на формування стратегії соціально-економічного, політичного й культурного розвитку України, що припускає послідовну реалізацію заходів довгострокового характеру, спрямованих на подальше вдосконалювання держави, підвищення рівня життя його населення. Це вимагає формування базових умов, які дозволять планомірно підготовляти основу для кожного наступного етапу перетворень.
Найвідчутнішою для молоді державна політика є на регіональному рівні, де безпосередньо вирішується більшість її проблем, створюються необхідні умови для соціального становлення та розвитку юнаків і дівчат.
Саме тут вона проявляється як важливий механізм залучення молодого покоління до процесів соціалізації, стає доступною його широкому загалу для розуміння, оцінки й сприйняття.
Вдосконалення та ефективна реалізація державної молодіжної політики на регіональному рівні є підгрунтям дієвої системи соціалізації молоді, її громадянського становлення в інтересах як самої молодої людини, молодого покоління в цілому, так і регіону, держави одночасно.
Нині державна молодіжна політика на місцях є принципово відмінною порівняно з політикою попередніх часів, і здійснюється за нових умов, тобто є новим явищем у житті українського суспільства. За наявності досліджень державної молодіжної політики, що дедалі набуває більших масштабів і значущості, регіональний її аспект поки що залишається відкритою темою сучасної політичної науки.
В Україні вже тривалий час відбуваються суперечливі та складні трансформаційні процеси в економіці, політиці та національній самосвідомості. В процесі демократизації наша країна подолала певний відтинок шляху і перебуває на етапі становлення політичних інститутів демократії. Проте конституційне закріплення основних інститутів та принципів демократії - лише один з кроків на шляху демократизації. Україні вкрай необхідна консолідація демократії, тобто становлення і відтворення демократичної політичної практики, моделей та зразків поведінки, характерних для демократичної політичної культури, подальше формування та удосконалення різноманітних демократичних структур, звикання людей до життя в умовах демократії.
Важливими етапами на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи, знаходити компроміс. Необхідно, щоб громадяни знали свої права і обов'язки, були впевнені, що можуть впливати на зміни в суспільстві, дотримувались закону, мислили критично і незалежно.
Актуальністьзапровадження громадянської освіти в Україні обумовлена тим, що формування демократичної громадянськості є нагальною потребою усіх розвинених держав, а надто тих, що здійснюють суспільно-політичну трансформацію. Мета громадянської освіти - сформувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовність до компетентної участі в житті суспільства.
Громадянська освіта має базуватися на принципах гуманізму, демократичності, зв'язку з практичною діяльністю, зорієнтованості на позитивні соціальні дії, наступності і безперервності, міждисциплінарності, культуровідповідності, полікультурності, плюралізму. Така освіта включає в себе надання громадянських знань, формування вмінь та виховання чеснот, необхідних людині для життя в демократичному суспільстві. Являючи широкий комплекс освітніх заходів, громадянська освіта може здійснюватися у таких формах, як самостійний навчальний предмет, впровадження елементів громадянської освіти до існуючих шкільних предметів, організація на демократичних засадах шкільного життя, позакласної та позашкільної активності.
У громадянській освіті перевага має бути надана активним методам, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення і базуються на принципах багатосторонньої взаємодії (дискусії, рольові ігри, мозкові атаки тощо).
Поширювати громадянську освіту в Україні покликана система соціальних інститутів: освітні виховні заклади, сім'я, громадські організації та асоціації, засоби масової інформації. Її розвиток передбачає включення проблематики формування культури громадянськості до дослідницьких програм та планів освітніх і наукових закладів, розробку відповідних навчальних курсів і методичних матеріалів, підготовку та перепідготовку педагогів, широке залучення неурядових громадських організацій та батьків.
Проведене дослідження показало, що проблема співпраці органів влади і молодіжних громадських організацій як спосіб залучення молодих людей до реалізації державної молодіжної політики залишається актуальною для молоді зокрема і для держави загалом. В Україні і надалі недооцінюється така співпраця, при чому заниження вагомості цієї проблеми характерне навіть для спеціалістів, відповідальних за молодіжну політику. Суб’єкт-суб’єктні відносини між органами влади та молодіжними організаціями краще налагодженні на обласному, ніж на районному (міському) рівні.
Виходячи з отриманих результатів, зважаючи на необхідність співпраці органів влади із молодіжними громадськими організаціями для забезпечення оптимізації державної молодіжної політики в Україні, пропонуємо такі рекомендації:
Запровадити модель реалізації регіональної державної молодіжної політики, зображену у додатку Є, яка відображає взаємодію органів державної влади із молодіжними громадськими організаціями задля підвищення ефективності та оптимізації цієї політики.
Слід внести певні корективи та зміни до нормативного регулювання молодіжної сфери відповідно до реалій сучасного життя; виявити та усунути прогалини у систематизації нормативних актів щодо розв’язання окремих молодіжних проблем.
Варто проаналізувати, а можливо, й адаптувати європейську триступеневу «каскадну» структуру реалізації молодіжної політики, яка полягає в наступному: законодавча база та загальні напрями її реалізації розробляються на рівні уряду – це верхній (або перший) рівень. Уряд, у свою чергу, делегує можливості її здійснення регіональним та муніципальним адміністраціям – це другий рівень. Молодіжні організації, які є основним інструментом участі молоді у процесах реалізації молодіжної політики, - це третій рівень.
Ввести в практику діяльності органів державної влади усіх рівнів існуючі форми та механізми співпраці владних та «молодіжних» інституцій.
Започаткувати систематичне навчання лідерів та членів молодіжних громадських організацій через Центр перепідготовки та підвищ. кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій шляхом включення їх до навчальних груп поряд із державними службовцями та посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Розробити стимулюючі механізми для потенційних спонсорів діяльності молодіжних громадських організацій, внісши відповідні зміни до вітчизняного законодавства та забезпечити його усталеність.
Проводити інформаційні кампанії пропагандистського характеру, метою яких повинно бути зростання рівня довіри населення до громадських організацій, у тому числі молодіжних, щоб підвищити готовність як фізичних так і юридичних осіб до фінансової підтримки третього сектора.
Створити, принаймні, на рівні областей благодійні фонди розвитку молодіжного сектору в Україні, які б акумулювали фінансово-матеріальні ресурси й розподіляли їх на конкурсній основі між організаціями - виконавцями певного соціального проекту.
У конкурсах на заміщення вакантних посад державних службовців в органи державної влади, що реалізують державну молодіжну політику, надавати перевагу особам, які мають досвід роботи чи співпраці з молодіжними громадськими організаціями, попередньо закріпивши це положення у відповідних нормативно-правових актах.
Визначено, що реалізація комплексної державної молодіжної політики забезпечується лише єдністю нормативно-правових, інституційних, кадрових, науково-аналітичних, інформаційно-методичних, та економічних дій влади.
Сучасна практика державного управління молодіжною сферою повинна перетворитись на дієвий механізм демократизації суспільства, що безумовно передбачає впровадження принципів демократичного урядування. Це означає її відкритість (передусім, інформаційну) до взаємодії із молодими громадянами, забезпечення можливості участі громадян, молодіжних громадських організацій та рухів у прийнятті та реалізації владних рішень, підвищення рівня громадської та політичної активності молоді у формуванні економічної, соціальної, культурної політики, як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівні. Процес взаємодії молодих громадян та влади потребує підвищення рівня взаємної політичної відповідальності, як у ситуаціях „суб’єкт – об’єктних” відносин (впровадження органами виконавчої влади державної молодіжної політики), так і в ході вироблення порлітиики : визначення пріоритетів, розробка стратегії державної молодіжної політики, участь молодих громадян у прийнятті суспільно-важливих рішень („суб’єкт – суб’єктні” відносини).
Аналіз процесу реалізації сучасної державної молодіжної політики дозволив визначити та обґрунтувати її основні принципи: забезпечення правової й соціальної захищеності молоді; надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку; охорони здоров’я; професійної підготовки й працевлаштування; забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації молодіжної політики; пріоритет суспільних ініціатив відносно діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді; залучення молодих громадян до участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молодого покоління, суспільства та держави.
Визначені особливості механізмів реалізації державної молодіжної політики на регіональному рівні, обумовлені тим, що на їх формування впливають соціально-економічні проблеми молоді регіону (стан забезпеченості роботою, житлом, можливості щодо здобуття освіти, стан охорони здоров’я).
Доведено, що регіональна специфіка вироблення державної молодіжної політики обумовлена також відмінностями у традиціях, культурі, релігії, наявністю системи закладів культури та мистецтва, наукових установ, що свідчить про необхідність відмови від єдиних „шаблонів”, розроблених органами центральної виконавчої влади.
Аргументовано, що пошук ефективних механізмів державної молодіжної політики, формування демократичного середовища її вироблення та реалізації можна вважати найактуальнішими завданнями як для вітчизняної політичної науки, так і політичної практики.
Міркується, що комплексне дослідження механізмів державної молодіжної політики буде сприяти усвідомленню головних тенденцій, які формують й трансформують молодіжну політику у нашій країні, а отже — допоможе владі, політикам і молодим громадянам в організації демократичного політичного життя.
Таким чином, на сьогоднішній день науково-теоретичні дослідження проблем державної молодіжної політики об’єктивно сприяють більш глибокому усвідомленню соціального призначення молодих громадян, їх об’єднань у становленні демократичного політичного режиму і дозволяють на практиці вирішувати ті найбільш проблемні питання, що постали перед Україною на сучасному етапі політичного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация. Введение в интерпретативную социологию / Абельс Х.; пер. с нем. яз. под общей редакцией Н. А. Головина и В. В. Козловского. — СПб.: Алетейя, 1999. — 272 с.
2. Абрамов Р. Н. Сетевые структуры и формирование информационного общества / Р. Н. Абрамов // Социологические исследования. — 2002. — № 3. — С. 133–140.
3. Авер’янов В.Б. Управлінський зміст виконавчої влади та суб’єкти її здійснення // Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. - К., 1998.- С.37-50;
4. Активні форми безпосередньої участі громадян у процесі ухвалення владних рішень: посіб. для громад, орг. та людей із активною життєвою позицією/ Вінниц. обл. ком. молодіж. орг., Мережа партнерства. – Вінниця: Фенікс: Інфракон-Інфракон-І, 2007. – 120 с.
5. Аналіз державної політики в Україні: навчальна дисципліна, сфера професійної діяльності, галузь прикладних досліджень: [Зб. док. і матеріалів] / Уклад. О. І. Кілієвич, В. В. Тертичка. — К.: К. І. С., 2004. — 210 с.
6. Андерсон Б. Уявлені спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму / Андерсон Б.; пер. з англ. В. Морозова. — [1-ше видання Verso 1983]. — К.: Критика, 2001. — 271 с.
7. Андрєєва Д. Є. Деякі аспекти зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики / Д. Є. Андрєєва // Митна справа. – 2008. – № 3 (57). – С. 29 – 34.
8. Андрєєва Д. Є. Концептуальний підхід до проблем становлення особистості молоді на сучасному етапі розвиту державності в Україні / Д. Є. Андрєєва // Влада. Людина. Закон. – 2008. – № 1. – С. 28 – 30.
9. Андрєєва Д. Є. Нормативно-правове регулювання зайнятості молоді в умовах формування ринкового середовища / Д. Є. Андрєєва // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – Вип. 31 / редкол. : С. В. Ківалов (гол. ред.) та ін.; [дп. за вип. Ю.М. Оборотов]. – Одеса : Юридична література, 2007. – С. 187-191.
10. Андрєєва Д.Є. Сучасні тенденції розбудови молодіжної політики європейськими країнами /Д.Є. Андрєєва // Влада. Людина. Закон. – 2007. – № 9. – С. 18 – 20.
11. Аніщенко С. Правові засади взаємодії молодіжних громадських організацій та органів виконавчої влади // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 28 трав. 2004 p., м. Київ: У 2 т. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. – К., 2004. – Т. 2. – С 41–43
12. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональной системы [избранные труды] /Анохин П. К. — М.: Наука, 1978. — 400 с.
13. Антонова О. Розвиток політичної науки як передумова становлення аналізу державної політики / О. Антонова // Актуал. ­пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. — Д.: ДФ УАДУ, 2001. — Вип. 2 (5). — С. 109–121.
14. Антонова О. Середовище вироблення державної політики / О. Антонова // Актуал. теоретико-методологічні та організаційно-практичні пробл. держ. упр.: Матер. наук.-практ. конф. (28 трав. 2004 р.) — К.: НАДУ, 2004. — Т. 1. — С. 242–244.
15. Антонова О. Теоретичні засади ефективного державного управління соціальними системами / О. Антонова // Соц.-екон. ефективність держ. упр.: теорія, методологія та практика: Матер. щорічної наук.-практ. конф. 23 січ. 2003 р. / За заг. ред. А. Чемериса. — Л.: ЛРІДУ УАДУ, 2003. — Ч. 1. — С. 152–154.
16. Арендт Г. Становище людини / Арендт Г.; пер. з англ. М. Зубрицька. — Львів: Центр гуманітарних досліджень ЛДУ ім. І. Франка, 1999. — 254 с.
17. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Арендт; пер. з англ. — К.: Дух і літера, 2002. — 539 с.
18. Арендт Х. Розлам між минулим та майбутнім / Ханна Арендт // Дух і літера. — К., 2001. — № 7–8. — С. 111–121.
19. Архипова Л. Д. Роль інтерпретації в культурі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.04 / Л. Д. Архипова; Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2002. – 16 с.
20. Атаманчук Г. Некоторые проблемы познания государственного управления / Г. Атаманчук // Зб. наук. пр. УАДУ: Сучасні проблеми державного управління / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. — К.: Вид-во УАДУ, 2003. — Вип. 1. — С. 5–18.
21. Афонін Е.А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Афонін Е.А., Гонюкова Л.В., Войтович Р.В. –К.: ЦСІРДС, 2006. –160 с.
22. Баглей Б. Виконавча влада та молодіжні громадські об’єднання: тенденції розвитку / Баглей Б. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – Вып. 1. – С. 3–12.
23. Байниязов Р. С. Философия правосознания: постановка проблемы / Байниязов Р. С. // Правоведение. — 2001. — № 5. — С. 12-23.
24. Байрачна Л. К. Конституційне право України / Байрачна Л. К., Барабаш Ю. Г., Веніславський Ф. В., Кичун В. І., Колісник В. П. – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.П. Колісник (ред.), Ю.Г. Барабаш (ред.). - Х. : Право, 2009. - 416с.
25. Барабаш В. Інституціалізація молодіжного руху України / Барабаш В. // Політичний менеджмент. – 2004. – № 3. – С 98–111.
26 Бауман З. // Глобальні модерності / За ред. М. Фезерстоуна, С. Леша, Р. Робертсона; пер з англ. Т. Цимбала. — К.: Ніка-Центр, 2008. — С. 201- 220.
27. Баяновська М.М. Становлення дитячого та молодіжного рухів на Україні (XVI століття – 80-ті роки ХХ-го століття) / Баяновська М.М. // Молодь України. Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету. За ред. Р. Офіцинського. – Ужгород: Закарпатський ЦССМ, 1995, Том – 5-6. – С. 293 – 307.
28. Бебик В. М. Політологія для політика та громадянина / Бебик В. М. — К.: МАУП, 2003. — 424 с.
29. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Белл Д.; пер. с англ. — М.: Academia, 1999. — 956 c.
30. Бендикс Р. Образ общества у Макса Вебера / Р. Бендикс // Избранное. Образ общества / Вебер М. — М.: Юрист, 1994. — С. 567–588.
31. Бень О. Молодіжні громадські організації як соціальний інститут / О. Т. Бень // Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Молодіжна політика: проблеми і перспективи”. 20-21 травня 2005 р. – Дрогобич – Львів: Вимір, 2005. – С. 98–107.
32. Бень О. Роль молодіжних громадських організацій у розвитку громадянського суспільства в Україні / О. Т. Бень // Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Молодіжна політика: проблеми і перспективи”. 10-11 травня 2007 р. – Дрогобич: Вимір, 2007. – С. 273–276.
33. Бень О. Т. Джерела інституціоналізаційних процесів у молодіжних громадських організаціях / О. Т. Бень // Український соціум. – 2007. – № 2 (19). – С. 129–138.
34. Бень О. Т. Етапи інституціоналізації молодіжних громадських організацій / О. Т. Бень // Український соціум. – 2006. – № 3-4 (14-15). – С. 77–86.
35.Бень О. Т. Інституціоналізація молодіжних громадських організацій у сучасному українському суспільстві (на прикладі м. Львова) / Бень О. Т. // Дис. на здобуття наук. ступеня канд. політичних наук: 22.00.04. – Л.: 2008. – 16 с.
36. Бень О.Т. Молодіжні громадські організації: концептуалізація поняття, функції, класифікація / Бень О.Т.// Вісник Львівського університету. Сер. cоціол. – 2008. – Вип. 2. – С. 338–345.
37. Бень О.Т. Соціологічний аналіз структури та діяльності молодіжної громадської організації “Українська молодь – Христові”: сучасний стан і перспективи розвитку / О. Т. Бень // Вісник Одеського національного університету: Збірник наукових праць. – Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2007. – Т -12. – Вип. 6: Соціологія і політичні науки. – С. 160–174.
38. Бергер П. Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива / Бергер П. - М.: Аспект-Пресс, 1996. – 325 с.
39. Бергер П. Религия и проблема убедительности [Електронний ресурс] / П. Бергер // Журнальный зал. Неприкосновенный запас. — 2003. — № 6 (32). — Режим доступу до журналу: http://magazines. russ. ru/nz/2003/6/berger. html
40. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / Бергер П., Лукман Т.; пер. с англ. Е. Д. Руткевич. — М. : Academia-центр, Медиум, 1995. — 323 с.
41. Бесчастний В.М. Конституційне (державне) право зарубіжних країн / Бесчастний В.М., Філонов О.В., Субботін В.М., Пашков С.М. - К. : Знання, 2008. - 467с.
42. Бирюков С. В. Региональная политическая власть : от концептов к интегративной модели / С. В Бирюков // Вестник МГУ. Серия 18 : Социология и политология. — 2003. — № 1. — С. 5–25.
43. Бисага Ю.М. Конституційне право України / Бисага Ю.М. - Ужгород : Ліра, 2007. - 370с.
44. Бистрицький Є. Передчуття громадянського суспільства [Електронний ресурс] / Є. Бистрицький // Дзеркало тижня. – 2007. - № 42 (671) 11-18 листопада. – Режим доступу : http://www.dt.ua/1000/1550/61107/ 2007
45. Бистрицький Є. Політична філософія посткомунізму : горизонти методології / Є. Бистрицький // Політична думка. — 1995. — № 1. — С. 3–12.
46. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / Бодріяр Ж.; пер. з фр. В. Шовкун. — Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. — 230 с.
47. Бойчук О. Оптимізація взаємодії органів влади та громадських молодіжних організацій у процесі формування громадянського суспільства (на прикладі міста Києва) // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2007 p.: У 4 т. / за заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. – К., 2007. – Т. 2. – С. 30–32.
48. Болотова В.О. Проблеми молоді та державна молодіжна політика / Болотова В.О., Байдак Т.М. // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогика, соціологія. – 2009. – № 3. – С. 124–139.
49. Бондар Т. В. Молодіжна субкультура: сучасні вияви / Бондар Т. В. // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - C.24-29
50. Бородін Є. І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) / Є. І. Бородін. – К. : Укр. центр політ. менеджменту, 2004. – 243 с.
51. Бородін Є. Особливості законодавчого забезпечення державної підтримки молодіжних і дитячих громадських організацій в Україні та Російській Федерації / Бородін Є., Молоканов Ю. // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / [голов, ред. С. М. Серьогін]. – Д., 2008. – Вип. 4 (34). – С. 126–136.
52. Бородін Є.І. Вдосконалення шляхів залучення молоді до державного управління та державної служби / Бородін Є.І., Жданова І.А., Жданова І.С. та ін. - К.: Держ. ін-т розвитку сім'ї та молоді, 2006. -112 с.
53. Бортніков В. «Розмежування» в Україні в контексті ціннісної ідентифікації населення / В. Бортніков // Політичний менеджмент. — 2007. — № 1. — С. 36–47.
54. Бурдье П. Начала. Choses dites / Бурдье П.; пер. с фр. Н. А. Шматко. — М.: Socio-Logos, 1994. — 288 c.
55. Бурдье П. Социология политики / Бурдье П.; пер. с фр. Е. Д. Вознесенской; сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. — М.: Socio-Logos, 1993. — 336 с.
56. Бурдье П. Университетская доска и творчество: против схоластических делений / П. Бурдье // Социо-Логос’96: Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии Российской Академии наук. — М.: Socio-logos, 1996. — С. 8–31.
57. Бусова Н. А. Делиберативная модель демократии и политика интересов/ Н. А. Бусова // Вопросы философии. — 2002. — № 5. — С. 45–58.
58. Вайнштейн Г. Мир в начале тысячелетия. Информационная революция и демократия: ожидания, реальность, перспективы / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. — 2003. — № 7. — С. 13–21.
59. Вайнштейн Г. Посткоммунистическое развитие глазами западной политологии / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. — 1998. — № 6. — С. 144–154.
60. Водолазький В. А. Формування зв’язків з громадськістю в органах місцевого самоврядування України: соціологічний аналіз моделей: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: 22.00.03 / В. А. Водолазький; НАН України. Ін-т соціології. – К., 2003. – 16 с.
61. Вступ до політичної аналітики / С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович, С. І. Вировий С. І. — К.: Видавництво НАДУ, 2006. — 219 с.
62. Габермас Ю. Залучення іншого : Студії з політичної теорії / Габермас Ю.; пер. з нім А. Дахній; наук ред. Б. Поляруш. — Львів : Астролябія, 2006. — 416 с.
63. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості : дослідження категорії «громадянське суспільство» / Габермас Ю. — Львів : Літопис, 2000. — 320 с.
64. Гаєк Ф. Економічна політика і верховенство права / Ф. Гаєк // Лібералізм: Антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. — К. : Смолоскип, 2002. — С. 742–752.
65. Гажієнко Ю. Механізми взаємодії державних органів та молодіжних організацій у сфері надання молоді соціальних послуг // Вироблення державної політики: Аналітичні записки. –К., 2003. – С 196–205.
66. Гіденс Е. Соціологія / Гіденс Е. — К. : Основи, 1999. — 726 с.
67. Годованець В.Ф. Конституційне право України / Годованець В.Ф. – Міжрегіональна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2005. - 360с.
68. Головатий М. Ф. Професія — політик / Головатий М. Ф. — К. : Парламентське вид-во, 2000. — 88 с.
69. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / Головатий М.Ф. – К.: Наукова думка, - 1993. – 236 с.
70. Головатый Н.Ф. Социология молодёжи / Головатый Н.Ф. – К.: МАУП, 1999. – 224 с.
71. Головаха Є. Політична залученість населення: поінформованість, активність, компетентність / Головаха Є. // Політологічні читання. - 2009. - № 2. - С. 18-27.
72. Головаха Є. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні / Головаха Є., Пухляк В. // Політична думка. - 2009. - № 2. - С. 26-30.
73. Головенько В. Ставлення молоді до громадського життя / Головенько В. // Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О. Балакірєвої, О. Яременка. – К.: УІСД, 2001. – С. 125 - 133.
74. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді / Головченко В.// Право України. — 2004. — № 10. — С 120-123.
75. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів / В. Головченко, А. Потьомкін // Право України. — 2006. — № 4. — С 100-103
76. Гонтарук О. Роль молодіжних громадських організацій в українському суспільстві / Гонтарук О. // Державотворення, державне управління та суспільний розвиток: погляд молоді: зб. ст. – К., 2004. – С 12–17.
77. Гонтарук О. Співпраця молодіжних громадських організацій із державними інститутами як елемент становлення громадянського суспільства в Україні / Гонтарук О. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 p., м. Київ). – К., 2001. – Т. 3. – С 69-72.
78. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства : Україна і світ на зламі тисячоліть / В. П. Горбатенко. — К. : Видавничий центр «Академія», 1999. — 240 с.
79. Грабильніков А.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики / Грабильніков А.В. – Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К., 2006. - 187 с.
80. Громадські об’єднання в Україні / За ред. В.М. Бесчасного. – К.: Знання, 2007. – 415 с.
81. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / [Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров та інш. ]; За заг. ред. Ф. М. Рудича. — К.: Парламентське вид-во, 2006. — 412 с.
82. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України: Аналітична доповідь / Колектив авторів; за заг. ред. Грицяк Н.В. – К.: НІСД, 2009. – 25 с.
83. Гулевська-Черниш А. Молодіжна організація як суб’єкт соціально педагогічної діяльності // Соціальна педагогіка: теорія і практика. – 2007 – 1. – С. 20-26.
84. Гуцалова М.В. Державна молодіжна політика як фактор залучення молоді до участі у державотворчих процесах // Наукові праці. Том 110. Випуск 97. м-
С. 85-89.
85. Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (зі змінами) від 15 грудня 1992 р. № 2859-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2859-12.
86. Демократизація процесу ухвалення рішень (Біла книга Секретаріату Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2006 року) [Електронний ресурс] // Біла книга Секретаріату Кабінету Міністрів України. – Київ: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2006. – Режим доступу: http://www.icps.com.ua/files/articles/45/17/White10SecretariatofCabMinU.pdf
87. Денисенко В. Концептуально-методологічний аналіз легітимації влади у контексті політичної комунікації [Електронний ресурс] / В. Денисенко, О. Макух // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2005. — № 1. — Режим доступу до журналу: http://znc. com. ua/ukr/publ/periodic/shpp/2005/1/index. php
88. Дідур В.В. Громадський контроль / В. В. Дідур, Н.В. Гидко. – Вінниц. обл. ком. молодіж. орг. – Вінниця: Фенікс: Інфракон- І, 2007. – Ч. 1. – Громадська організація – 32 с.
89 Довгань Л. Вплив молодіжного руху на процес реалізації державної молодіжної політики за роки незалежності України: політико-правовий аспект // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2008. – № 2. – С. 249–258.
90. Довгань Л.А. Молодіжна політика держави в умовах трансформації: проблеми, напрямки вирішення / Л.Довгань // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю, Київ, 30 трав. 2008 р.: у 3 т. / за заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна. –К.: НАДУ, 2008. – Т1. – 352 с. (с. 135-137)
91. Дроботенко Н.А. Історіографія розвитку державотворення незалежної України (90-ті роки XX - початок ХХІ ст.) / Дроботенко Н.А. // Сумська старовина - 2009. - №№XXVIІІ-XXІХ. . - С. 88-94.
92. Дроздова Т.В. Молодь як суб’єкт державотворчих процесів / Дроздова Т.В. // Державне будівництво. - 2009. - № 2 – С. 147-155.
93. Дудина В. И. Социологический метод: от классической к постнеклассической точке зрения / В. И. Дудина // Журнал социологии и социальной антропологии. – 1999. –№ 3– Режим доступу: http://www.soc.pu.ru/publications/jssa/1999/3/5dudina.html
94. Едер К. Публічність і демократія / К. Едер // Європейська інтеграція: уклад. М. Яхтенфукс, Б. Колєр-Кох; пер. з нім. М. Яковлєва.– К., 2007. – С. 55-79.
95. Енциклопедія постмодернізму / за ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; пер. з англ. В. Шовкун; наук. ред. Пер. О. Шевченко. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — 503 с.
96. Євсєєв О.П. До питання про конституційно-правове регулювання статусу молодіжних організацій в Україні // Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді: Матеріали «круглого столу», 27 черв. 2002 р. – X., 2002. – С 34–35.
97. Заболотна Н. М. Молодіжні громадські організації як суб’єкт реалізації державної молодіжної політики // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби : матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 23 верес. 2010 р. / [ред. кол.: М. М. Іжа та ін.]. - Одеса, 2010. – С. 273-274.
98. Задорожняк Н.М. Залучення громадських організацій до профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі // Соціальний працівник. – серпень № 15. – С 12–16
99. Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданн