Крутій Вадим Олександрович Трансформація політичної системи суспільства в умовах гібридної війни

brief description

Крутій Вадим Олександрович, експерт ГО «Інститут стратегічних комунікацій «Партнерство»: «Трансформація політичної системи суспільства в умовах гібридної війни» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада Д
в Інституті держави і права імені В. М. Корецько- го

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРАЦІ І ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ МІНІСТЕРСТВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
І НАН УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

КРУТІЙ ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 316.334.3-026.195:327.5:355.01-025.26

ДИСЕРТАЦІЯ
ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА
В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

23.00.02 – політичні інститути та процеси
(052 – Політичні науки)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело __________________________ В.О. Крутій

Науковий керівник: СМОЛЯНЮК Володимир Федорович, доктор політичних наук, професор

Київ – 2018

З М І С Т
ВСТУП………………………………………………….…………………. 3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження
політичних систем: традиції та інновації
1.1. Якісні характеристики політичних систем та особливості
їх наукового висвітлення ………………………………………………… 12
1.2. Методологічний базис дослідження політичних систем…………... 20
1.3. Причини трансформацій політичних систем: безпековий підхід…. 31
Висновки до розділу 1………….………………………………………..... 43

Розділ 2. Гібридна війна як чинник трансформації
політичних систем
2.1. Гібридна війна: складність концептуалізації………………………45
2.2. Витоки гібридних війн: досвід ХХ століття………………………. 67
2.3. Синергетична парадигма дослідження гібридних впливів на
політичні системи …………………………………………........................ 78
2.4. Гібридна війна та базові трансформаційні процеси у
політичній системі суспільства…………………………………………….87
Висновки до розділу 2………..…………………………………………… 96

Розділ 3. Політичні системи РФ та України: трансформаційні співвідношення в умовах гібридної війни
3.1. Гібридна війна та політична система: російський досвід
агресивної трансформації…………………………………………………100
3.2. Політична система незалежної України: вади і ризики………….. 116
3.3. Політична система України у просторі гібридної війни:
спрямованість оборонних трансформацій………………………………. 135
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 169

ВИСНОВКИ……………………………………................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….……………………179
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 202

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження обумовлена необхідністю теоретичного осмислення трансформації політичної системи суспільства в умовах гібридної війни. Політична система суспільства була й залишається головним інструментом реалізації поточних та стратегічних прагнень владних суб’єктів, полем їх активної взаємодії з соціальними групами, окремими громадянами, закордонням. При цьому держава традиційно вважається ключовим складником політичної системи, що визначає її загальні характеристики. Характер трансформації політичної системи залежить як від владних традицій суспільства, так і конкретно-історичних умов їхнього прояву. Демократична трансформація диктується легітимним оновленням органів влади, конкуренцією політичних еліт, пропозицією нових політичних перспектив тощо. За авторитарних (тоталітарних) режимів трансформації політичної системи пов’язані насамперед зі зміною державного керівництва. Трансформації політичної системи суттєво прискорюються в умовах воєнного часу. Країна, залучена у наступальні (оборонні) бойові дії, постає перед необхідністю створення додаткових органів воєнно-політичного управління, нових збройних формувань, широких форматів владно-суспільної взаємодії, а також входження до воєнно-політичних коаліцій на чолі з найбільш впливовими державами. Досягти цього неможливо без масштабної трансформації політичної системи, її пристосування під потреби війни.
Нових акцентів у трансформацію політичних систем внесла гібридна війна як принципово інший різновид силової взаємодії політичних суб’єктів, де збройна боротьба розглядається лише як «один із» способів досягнення стратегічних цілей. Розширення простору боротьби шляхом активних різнорівневих та різнопланових впливів на противника (дипломатичних, інформаційних, соціально-психологічних, економічних, енергетичних, міграційних, терористичних та інших), які за своєю інтенсивністю та наслідками не поступаються воєнним діям, ставить політичні системи перед необхідністю швидких трансформацій (включно з елементами державно-управлінської імпровізації) з метою досягнення цілей війни.
Окупація Росією частини української території (АР Крим та м. Севастополя), розв’язання воєнної агресії на Сході України, намагання РФ зруйнувати єдність демократичного світу, підірвати основи міжнародної безпеки та міжнародного права, уможливити безкарне застосування сили на міжнародній арені здійснюються на основі насамперед технологій гібридної війни, в перебіг якої з різим ступенем інтенсивності вже залучено низку держав Європи, Азії, Північної Америки, Африки, а також міжнародні організації.
Опираючись на концепт «суверенної демократії» та втіливши в життя суперпрезиденціалізм як форму державного правління, РФ цілеспрямовано трансформувала власну політичну систему до вигляду, необхідного для досягнення цілей ініціативно розпочатої гібридної війни проти України (здійснюваної у повному обсязі) та держав Заходу (здійснюваної фрагментарно). Це змусило Україну й інші демократичні країни розпочати складні трансформації своїх політичних систем з метою ефективної протидії російським гібридним впливам, відновлення міжнародної безпеки, базованої на цінностях права, добросусідства й співробітництва між державами і народами.
У працях О.Бабкіної, В.Бебика, В.Гапоненко, В.Горбатенка, І.Гороховського, Г.Зеленько, О.Категоренка, В.Кафарського, І.Кресіної, А.Кудряченка, В.Масича, Ю.Мацієвського, П.Мироненка, М.Михальченка, І.Оніщенко, Є.Перегуди, Т.Пояркової, М.Примуша, А.Романюка, Ф.Рудича, В.Солдатенка, О.Стойко, Т.Ткаченко, Н.Хоми, інших вітчизняних дослідників розглянуті головні якісні характеристики становлення та розвитку політичних систем, у тому числі в нових незалежних державах. У роботах М.Гончара, В.Горбуліна, О.Деменка, Є.Дикого, В.Дубова, О.Литвиненка, В.Мандрагелі, Б.Парахонського, М.Розумного, Л.Смоли, В.Смолянюка, М.Требіна, Г.Яворської окреслена проблематика гібридної війни в контексті визначення її сутності, змісту, спрямованості, цільового призначення, а також специфіки розгортання та перебігу. Відомими є наукові розробки Р.Глена, Ф.Каппена, Р.Ньюсона, Дж. Шерра, Ф.Хофмана, що розкривають погляди західних фахівців щодо гібридних війн. За необхідності враховуються відповідні напрацювання російських авторів (Є.Месснера, А.Гілєва, І.Попова, А.Савінкіна, В.Герасімова). Разом з тим, робіт, у яких розглядається трансформація політичних систем під впливом гібридної війни, поки що обмаль.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках науково-дослідної теми Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення «Методика розрахунку показників соціальної безпеки» (номер державної реєстрації 0214U008250). Тема дисертації затверджена Вченою радою інституту (протокол від 21.11.2012 р. № 11).
Мета і завдання дослідження. З урахуванням глибини розробки проблеми, у дисертаційному дослідженні ставиться за мету визначення якісних особливостей трансформації політичних систем сучасних суспільств в умовах гібридної війни, деталізація змін у політичних системах Російської Федерації та України напередодні та під час гібридної війни, де РФ постала як держава-агресор, а Україна – як держава, що змушена у збройний спосіб захищати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність. Зазначена мета зумовила реалізацію таких завдань:
– обґрунтувати на основі аналізу сучасних «суспільств ризику» необхідність вироблення нових наукових підходів щодо дослідження причин трансформацій політичних систем в умовах гібридної війни;
– довести складність концептуалізації гібридної війни як нового етапу конфліктної (збройно-силової) взаємодії політичних суб’єктів;
– дослідити трансформацію політичної системи в умовах гібридної війни з позицій синергетики (з урахуванням характеристик та процесів відкритості, нелінійності, дисипативності, ентропії, гетеростазу, локалізації, продукування структур-атракторів);
– проаналізувати трансформаційні процеси в основних підсистемах політичної системи суспільства (інституційній, нормативній, функціональній, комунікативній, духовно-культурній);
– довести цілеспрямовану трансформацію політичної системи Російської Федерації до вигляду, що уможливив реалізацію концепту гібридної війни проти України та інших демократичних держав;
– виявити особливості трансформації політичної системи України, змушеної протистояти російському різновиду гібридної війни з метою збереження суверенітету, державно-політичної незалежності та відновлення територіальної цілісності.
Об’єкт дослідження – зміни у політичній системі суспільства в умовах воєнних впливів.
Предмет дослідження – трансформація політичної системи суспільства в умовах гібридної війни.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи, що утворюють інструментальний каркас дослідження (історичний, соціологічний, структурно-функціональний, системний, інституційний, соціально-психоло¬гічний, діяльнісний, аксіологічний, а також аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, моделювання, систематизація, класифікація, типологізація тощо). Історично-порівняльний метод дав змогу визначити спільне й відмінне у війнах індустріальної та постіндустріальної епохи, до яких відноситься гібридна війна. Логіко-семантичний підхід дав змогу проаналізувати понятійно-категоріальний апарат гібридної війни та трансформації політичних систем. На основі інституційного методу визначено логіку та особливості трансформації політичних систем в умовах гібридної війни. Синергетичний метод дозволив розглядати трансформацію політичних систем в умовах гібридної війни як складний нерівноважний процес, у якому рівні шанси на об’єктивацію мають як конструктивно-самоорганізаційні, так і деструктивно-руйнівні тенденції, коли чергуються фази стабільності-нестабільності, творення-розпаду, порядку-хаосу. Кореляційний аналіз дозволив виявити прямий зв’язок між форматом гібридної війни та інтенсивністю і спрямованістю змін політичних систем. Оцінка перспектив впливу гібридної війни на політичні системи суспільств здійснювалась за допомогою аналітико-прогно¬стичного методу.
Для з’ясування прикладних аспектів трансформації політичних систем в умовах гібридної війни використовувалися методи аналізу конкретного випадку, контент-аналіз, інтент-аналіз, використання статистичних даних, експертні оцінки тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є спробою визначення трансформаційних аспектів розвитку політичної системи суспільства в умовах гібридної війни, у тому числі в дихотомічному розмежуванні «наступ (напад) РФ – захист (оборона) України».
Уперше:
– комплексно проаналізовано трансформаційні процеси в основних підсистемах політичної системи суспільства в умовах гібридної війни: інституційній (створення нових органів воєнно-політичного управління, прискорений розвиток воєнної організації держави / сектору безпеки і оборони, поглиблення міжнародного воєнно-політичного партнерства), нормативній (оновлення законодавства з питань національної безпеки і оборони), функціональній (виконання законодавчо визначених обов’язків у сфері національної безпеки і оборони, мобілізація державних і суспільних можливостей на виконання завдань війни), комунікативній (пошук нових форматів взаємодії елементів політичної системи між собою, із зовнішнім середовищем та з громадянським суспільством), духовно-культурній (активізація діяльності мас-медійних, культурно-мистецьких та освітніх установ, формування ними героїко-патріотичних, визвольних, переможних складників суспільної свідомості, здатних забезпечити духовне піднесення нації з метою перемоги у війні);
– розглянуто трансформації політичної системи РФ на етапі підготовки й реалізації гібридної війни проти України та інших демократичних держав. На основі реалізації концепту «суверенної демократії» в російській політичній системі створено умови довготривалого (з 2000 р.) утримання влади вузьким колом політичних суб’єктів, її необмеженої концентрації, ствердження суперпрезиденціалізму як форми державного правління, необхідної для практичного втілення неоімперських великодержавних стратегій Росії шляхом ініціювання гібридних війн;
– деталізовано трансформацію політичної системи України, поставленої перед необхідністю збройним шляхом (оборонним у структурі гібридної війни) зберегти суверенітет, державно-політичну незалежність, відновити територіальну цілісність, ініціювати питання щодо створення нових дієздатних систем міжнародної безпеки.
Уточнено:
– методологічні основи дослідження трансформацій політичних систем на основі виявлення прямих кореляційних зв’язків між їх структурно-функціональною досконалістю та спроможністю забезпечувати достатній рівень національної безпеки і оборони. Доведено гносеологічну продуктивність трактування гібридної війни як механізму цілеспрямованого продукування викликів, загроз і небезпек (ризиків), спрямованих проти політичної системи ворожої країни;
– синергетичне пояснення сутності гібридної війни, яка для нападаючої сторони полягає у досягненні дисбалансу політичної системи країни-ворога за рахунок цілеспрямованих дисипативних впливів з метою посилення її ентропійних характеристик. За таких умов у системі каталізуються деструктивні внутрішні зміни (посилюються флуктуації, послаблюються та руйнуються зв’язки між системними елементами). Як наслідок, зростає їх хаотизація з одночасною втратою життєздатності. Політична система суспільства, яке програло війну, або спотворюється до примітивного різновиду, здатного виконувати найпростіші функції, нав’язані ззовні, або взагалі припиняє своє існування;
– підходи щодо сприйняття ХХ століття як часового інтервалу, упродовж якого склались передумови інтеграції окремих технологій гібридного впливу на противника, відомих з попередніх історичних епох, у цільний концепт гібридної війни, який передбачає комбіноване застосування збройних та інших засобів послаблення або знищення супротивної політичної системи.
Отримали подальший розвиток:
– розуміння спрямованості розвитку політичних систем в умовах демократичного та авторитарного політичних режимів, що передбачає або розподіл та децентралізацію політичної влади, або ж її надмірну концентрацію в руках правлячого суб’єкта. У першому випадку політичне рішення про початок війни (включно з її гібридним різновидом) є складно досяжним політичним завданням, яке передбачає досягнення консенсусу правлячих сил, у другому – залежить від одноосібного рішення глави держави, не обмеженого у своїх діях опозиційними складниками політичної системи;
– усвідомлення вад та ризиків процесу становлення політичної системи України, її невідповідності конституційним нормативам, що пояснюється тривалим існуванням непотизму, клієнтелізму, неформальних домовленостей, корупційних зловживань у діяльності політичних сил. Наслідком такого становища стали втрати України (людські, територіальні, економічні та ін.) за результатами «гібридного наступу» РФ у 2014 р.;
– сприйняття громадянського суспільства як резерву стійкості політичної системи суспільства (держави як її ключового елемента), яке за умов гібридної війни здатне продукувати власні безпекові й оборонні інститути, посилюючи загальносистемний потенціал або ж компенсуючи його вади й недоліки.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів обумовлене сукупністю положень, які конкретизують наукову новизну. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, практичні пропозиції можуть бути застосовані: у науково-дослідній та аналітичній діяльності – для подальшого осмислення сутності гібридної війни, її впливу на політичні системи (держави), причинно-наслідкових зв’язків між воєнною та іншими суспільними сферами; у законотворчій та політичній діяльності – як теоретичний матеріал для підготовки та прийняття нормативно-правових актів з питань воєнної політики України, національної безпеки, міжнародного воєнного співробітництва, а також для формування науково-обґрунтованої позиції політичних суб’єктів з вищеозначених проблем; у навчальному процесі вищої школи – при розробці навчальних програм, спеціальних курсів та навчальних дисциплін з воєнно-політичної проблематики, у підготовці дидактичних матеріалів з політології, національної безпеки, теорії міжнародних відносин, державного управління, воєнної стратегії.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднювались на конференціях (читаннях): ХVІ науково-практичній конференції «Оптимізм і песимізм: амбівалентність українського соціуму в духовному і матеріальному вимірах» (м. Київ, 18 травня 2017 р.); ХХХ Харківських політологічних читаннях «Політичні та правові дисонанси в сучасних українських реаліях» (м. Харків, 16 червня 2017 р.); ХІХ Всеукраїнській науковій конференції викладачів, молодих науковців і студентів «Український соціум: соціально-політичний аналіз сучасності та прогноз майбутнього» (м. Харків, 1 грудня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку суспільних наук у ХХІ столітті» (м. Дніпро, 8-9 грудня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Суспільні науки: напрямки та тенденції розвитку в Україні та світі» (м. Одеса, 21-22 липня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Суспільні науки ХХІ століття: перспективні та пріоритетні напрями досліджень» (м. Дніпро, 4-5 серпня 2017 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Рівень ефективності та необхідність впливу суспільних наук на розвиток сучасної цивілізації» (м. Львів, 23-24 лютого 2018 р.); ХХХІ Харківських політологічних читаннях «Європейські цінності та практики у політико-правовому дискурсі» (м. Харків, 25 травня 2018 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 14 публікаціях, 5 з яких опубліковані у періодичних наукових фахових виданнях з політичних наук, 1 стаття за напрямом дисертації у науковому періодичному виданні іншої держави та 8 тезах виступів на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 235 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінок, з яких основний текст - 196 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Обґрунтовано необхідність вироблення нових наукових підходів щодо дослідження причин трансформацій політичних систем в умовах гібридної війни. Наукову продуктивність зберігають апробовані пізнавальні платформи, що базуються на структурно-функціональному, інституційному, біхевіористському, змішаному підходах щодо визначення сутнісних характеристик та змістовних показників політичної системи. Разом з тим, в умовах конфліктного ХХІ ст. її аналіз доречно додатково здійснювати на основі теоретичних підходів «суспільств ризику» (У.Бек, Е.Гіденс). Якщо політичні системи суспільств індустріальної епохи природно сприймати з позицій «позитивної» логіки їх розвитку (накопичення та розподілу багатств), то аналіз сучасних суспільств не може обійтись без врахування «негативної» логіки їх розвитку (виробництва й поширення ризиків). У вітчизняній теорії національної безпеки «ризик» залежно від інтенсивності та способу впливу на політичну систему додатково позначається через категорії «виклику», «загрози» і «небезпеки».
Гібридну війну можна визначити як джерело (механізм) невпинного продукування різнорівневих та різноспрямованих загроз і небезпек. Відповідно, політична система має володіти здатністю розпізнавати, кваліфікувати, оцінювати виклики і загрози (в умовах мирного часу), загрози і небезпеки (в умовах війни) та протидіяти їм. Саме тому невід’ємним елементом політичних систем є воєнна організація держави (президентські республіки) або сектор безпеки і оборони (парламентські та змішані республіки, конституційні монархії), головним призначенням яких є збройна протидія антисистемних впливам. Нормативно-правові акти демократичних держав, що стосуються питань національної безпеки і оборони (закони, стратегії, концепції, доктрини), своєю складовою мають визначення ризиків (в Україні – загроз) у найбільш важливих суспільних сферах та організацію контр-дій з метою їх унеможливлення (послаблення).
2. Доведено складність концептуального визначення гібридної війни (її сутності, змісту, структури, етапів здійснення, способів впливу на противника як нового етапу конфліктної (збройно-силової) взаємодії політичних суб’єктів. Найбільш важливими ознаками даного різновиду війни визнаються поєднання конвенційних та неконвенційних бойових дій, мілітарних, квазімілітарних, дипломатичних, економічних (торговельних), кібернетичних та інших форм боротьби, суттєве розширення кола учасників (військовослужбовці, представники інших силових структур держави, а також терористи, приватні армії, найманці, партизани, ополченці, бандформування, спецпідрозділи інших держав тощо), «розмитість» моменту початку (без вручення ноти про оголошення війни) та закінчення (без підписання акту про капітуляцію), особливе значення інформаційної (інформаційно-психологічної, пропагандистської) боротьби із застосуванням усіх доступних мас-медіа. Всіляко стимулюються антиурядові протестні акції населення в зоні воєнних дій, підтримуються ініціативи щодо створення місцевих збройних формувань, спрямованих проти центральної влади країни, з якою ведуться бойові дії. На погляд російських спеціалістів, співвідношення небойових засобів впливу на противника до бойових у сучасному форматі гібридної війни становить чотири до одного.
3. Сутність гібридної війни полягає у цілеспрямованому створенні (гібридизації, схрещуванні) нестандартних ударних форматів – традиційно-збройних, інформаційних (інформаційно-психологічних), дипломатичних, економічних (енергетичних, фінансових), екологічних, мережевих, кібернетичних, громадянських, партизанських, терористичних, їх вибірковому або масованому використанні. При цьому мета гібридної війни може бути описана як послаблення або знищення політичної системи держави-ворога. Досліджено трансформацію політичної системи в умовах гібридної війни з позицій синергетики. Метою війни для її ініціатора є досягнення дисбалансу політичної системи країни-ворога, мінімізація простору її ефективного функціонування (порушення рівноваги, гомеостазу, регулювання) з одночасним стимулюванням прискорених змін (флуктуаційних коливань, руйнування зв’язків). Переведення політичної системи у нестійкий стан уможливлюється за рахунок дисипативних впливів та посилення її ентропії. За умов хаотизації системи її елементарні інституційні одиниці, не маючи усталених комунікацій та не отримуючи ресурсів, погіршують (припиняють) виконання покладених на них функцій.
Цілеспрямована флуктуація (відхилення від норми) інститутів політичної системи призводить до зростання рівня конфліктності у ключових суспільних сферах. Критика влади загострюється до рівня соціального непослуху. Всередині системи виникають точки біфуркації, що одночасно дозволяють реалізувати протилежні перспективи: а) досягти перемоги як ефекту накопичення позитивних результатів воєнної діяльності, успішної мобілізації та застосування державних і суспільних ресурсів, завдання противнику поразки та повернення політичної системи до мирної дільності; б) зазнати поразки, наслідком якої стане ліквідація наявної політичної системи, заміщення її інститутів зовнішніми імплантатами, нав’язаними державою-агресором.
4. Проаналізовано трансформаційні процеси в основних підсистемах політичної системи суспільства в умовах гібридної війни. Інституційній підсистемі властиве створення нових органів воєнно-політичного управління, прискорений розвиток воєнної організації держави (сектору безпеки і оборони), поглиблення міжнародного воєнно-політичного партнерства. У нормативній підсистемі відбувається динамічне оновлення законодавства з питань національної безпеки і оборони з врахуванням потреб війни. Функціональна підсистема стимулює якісне виконання законодавчо визначених обов’язків у сфері національної безпеки і оборони, мобілізацію державних і суспільних можливостей на виконання завдань гібридної війни. Комунікативна підсистема забезпечує пошук й становлення нових форматів взаємодії елементів політичної системи між собою, із зовнішнім середовищем та з громадянським суспільством. Зміни в духовно-культурній підсистемі полягають в активізації діяльності мас-медійних, культурно-мистецьких та освітніх установ, формування ними героїко-патріотичних, визвольних, переможних складників суспільної свідомості, здатних забезпечити духовне піднесення нації з метою перемоги у війні.
5. Доведено цілеспрямовану трансформацію політичної системи РФ з метою забезпечення її готовності до ведення гібридних війн проти інших держав. Основу російських владних трансформацій утворюють супепрезиденціалізм, а також «суверенна демократія» як непрозорий і неконтрольований механізм пролонгації президентської влади всупереч конституційним приписам. Основними напрямами трансформації російської політичної системи є: мілітаризація країни на основі значного збільшення воєнного бюджету, реформування існуючих та створення нових елементів воєнної організації держави (Росгвардії), створення приватних воєнних кампаній; реформування федеративних відносин на основі посилення повноважень федерального центру та, відповідно, послаблення федеральних суб’єктів; вивищення «групи силовиків» над іншими політичними угрупованнями, що представляють правлячу еліту; запровадження «гегемоністської» партійної системи; встановлення державного контролю над ЗМІ та формування потужних провладних мас-медіа; культ глави держави; реставрація радянських стереотипів політичного мислення та підживлення патерналістських настроїв серед основних груп населення; послідовна дискредитація «кольорових» революцій та української Революції Гідності 2013-2014 рр. з метою обмеження політичної активності російських громадян. Реалізація цих заходів уможливила розв’язання російською владою низки гібридних війн, спрямованих на «відродження» Росії як держави світового значення, повернення їй геополітичних можливостей радянського періоду.
Апробація російських «гібридних ударів» з метою набуття досвіду та його перенесення на інші держави відбулась у наступній послідовності: Вірменія / Азербайджан – Таджикистан – Придністров’я – Абхазія – Південна Осетія. Країнами, де гібридна війна відбулась у повному обсязі, стали: самопроголошена Ічкерія (державно-незалежний статус зусиллями РФ ліквідовано), суверенна Грузія (тимчасово втратила близько 20% території), суверенна Україна (тимчасово втратила 7% території). Всього 6 пострадянських держав (половина СНД) виявились залученими в російські гібридні війни. До цього слід додати активні інформаційні впливи РФ на держави Балтії, Західної Європи, США, арабські країни, що також вписується в канони гібридної війни.
6. Виявлено особливості трансформації політичної системи України в умовах протидії гібридній війні з боку РФ. Як засвідчили події 2014 р. (окупація АР Крим і м. Севастополя, розв’язання воєнної агресії на території Донеччини і Луганщини), практично всі її підсистеми виявились неготовими до організації ефективної протидії російським впливам.
В умовах цілеспрямованої ескалації загроз з боку РФ, спрямованих на силову ліквідацію незалежної України, її політична система якісно трансформувалась. Про це свідчать посилення державної уваги до безпекових і оборонних проблем, зростання воєнного бюджету, створення сучасного сектору безпеки і оборони, оновлення безпекового і оборонного законодавства, створення нових міністерств (інформаційної політики, з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб), а також Воєнного кабінету РНБОУ, Національної гвардії України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, Національної поліції України, відновлення військово-промислового комплексу, започаткування процесу постачання у війська високотехнологічних озброєнь, активізація зовнішньої політики, а також активізація громадянського суспільства, безпекові і оборонні можливості якого виявились інтегрованими в загальноукраїнський безпековий і оборонний потенціал.
Українсько-російська гібридна війна не стала локальним виявом збройного протиборства на обмеженій території. Відбулось її перенесення у дипломатичну, економічну (енергетичну), торговельну, інформаційну, соціальну, гуманітарну, міграційну та ін. сфери. Крім того, ця війна вийшла за межі національних кордонів та спонукала інші політичні системи (держави) до вивчення її причин, механізмів, наслідків, визначення форматів власної участі в її перебігу. Євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення України позитивно оцінені демократичними державами, що стимулювало міжнародну підтримку української боротьби.
Російська загроза, спрямована проти України, з високою вірогідністю носитиме довгостроковий характер. Трансформація політичних систем суспільств, з різним ступенем дотичних до російської гібридної агресії, триватиме.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: монографія. Київ: КНЕУ, 2004. 236 с.
2. Агапов П.В. Социальные системы: теория, подходы и динамика // Вестник Московского государственного университета. Серия 18: Социология и політологія. 2014. № 4. С. 67-68.
3. Алямкін Р.В. Міжнародно-правовий режим захисту прав людини під час внутрішніх збройних конфліктів. URL: file:///C:/Users/ADmin/Downloads_2014_6_12.pdf
4. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році». Київ: НІСД, 2017. 928 с. URL: http://www.niss.gov.ua/public/File/book_2017/Poslanya_druk_fin.pdf
5. Андрєєв С.С., Рудич Ф.М., Буцевицький В.С. Політична система суспільства // Політологічний енциклопедичний словник; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. Київ: Генеза, 2004. 736 с.
6. Бабкіна О.В. Деякі методологічні проблеми аналізу політичних трансформацій та політичного розвитку // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2013. Вип. 22. С. 3-4.
7. Бабкіна О.В., Горбатенко В.П. Політологія: підручник. Київ: Академія, 2003. 528 с.
8. Барановський Ф.В. Становлення демократичної політичної системи та процес європейської інтеграції України: фактори взаємовпливу: автореф. дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02; НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. Київ, 2009. 32 с.
9. Бебик В.М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: підручник. Київ: Каравела, 2009. 496 с.
10. Безпека // Словник основних термінів та скорочень, які використовуються в НАТО. Київ: «МП Леся», 2004. 568 с.
11. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / пер. с нем. В.Седельника, Н.Федоровой. Москва: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.