Назарков Василь Костянтинович Особливості політичних трансформацій в країнах Аравійського півострова

brief description

Назарков Василь Костянтинович, керівник групи договорів та проєктів відділу міжнародного співробітництва Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Особливості політичних трансформацій в країнах Аравійського півострова». Шифр та назва спеціальності 23.00.02 політичні інститути та процеси. Спецрада Д26.001.41 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
НАЗАРКОВ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
УДК 327:316.422(292.553)"1990/2020"
ДИСЕРТАЦІЯ
ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
В КРАЇНАХ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Неліпа Дмитро Васильович,
доктор політичних наук, професор
Київ-2021

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ НА
АРАВІЙСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ……………………………………………….22
1.1. Ступінь наукової розробленості проблеми…………………………...22
1.2. Соціально-політичні особливості країн Аравійського півострова…..31
1.3. Основні методи дослідження…………………………………………..45
Висновки до першого розділу………………………………………………55
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОЛІТИЧНИХ РЕФОРМ У
КРАЇНАХ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА………………………………….57
2.1. Причини та чинники проведення системних реформ………………...57
2.2. Основні напрями внутрішньополітичних трансформацій…………...77
Висновки до другого розділу……………………………………………...102
РОЗДІЛ 3. КРАЇНИ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА В КОНТЕКСТІ
ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ……………..105
3.1. Особливості міждержавних стосунків на Аравійському
півострові…………………………………………………………………………105
3.2. Основні напрями політичного співробітництва держав Аравійського
півострова з державами «Великої сімки» та «Великої двадцятки»…………....137
Висновки до третього розділу……………………………………………..156
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….161
Додатки……………………………………………………………………..183
15
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними
глобалізаційними процесами, які спричиняють дедалі більше зростання ролі у
світовій політиці країн Сходу. Поряд з такими потужними геополітичними
суб’єктами Далекого Сходу як КНР, Індія, Японія, Південна Корея, особливе
місце займають країни Близького Сходу. Серед них особливої уваги
заслуговують ті, які розташовані на території Аравійського півострова
(Бахрейн, Ємен, Катар, Кувейт, Оман, Об’єднані Арабські Емірати і Саудівська
Аравія), оскільки вони володіють значними обсягами природних ресурсів і
мають вигідне геополітичне розташування. Держави даного регіону займають
одне з ключових місць у системі сучасних міжнародних відносин, оскільки
впливають на формування основних принципів функціонування світової
енергетичної безпеки, беруть участь у діяльності світових (ООН, G20, «Група
77»), регіональних та економічних організацій (ЛАД, ОПЕК, РСАДПЗ). Ці та
інші аспекти обумовлюють зростання значення країн Аравії у світовій політиці,
економіці та безпеці.
Разом з тим, цивілізаційні виклики все сильніше впливають на країни
Близького Сходу. Провідні західні держави спонукають до поступової
трансформації і оновлення політичних систем аравійських країнах. Це
відбивається не лише на політико-економічних, але і на соціально-гуманітарних
аспектах життя досліджуваного регіону. В цьому контексті можна визначити
такі напрямки, як тісна співпраця в межах міжнародних організацій із протидії
тероризму, модернізації освіти та гендерних відносини, реформування системи
охорони здоров’я, боротьба з безробіттям тощо.
Увага до ґрунтовного вивчення окресленої проблеми виражається також в
тому, що у європейських країнах спостерігається явище «ісламізації», яке
провокує одночасно як потужну взаємодію християнських і мусульманських
цінностей, принципів та ідеалів, так і їх протистояння. Через це розуміння
16
функціонування і модернізації сучасних політичних систем і інститутів у
близькосхідному регіоні дозволить більш чітко зрозуміти особливості його
розвитку та попередити розвиток різного роду конфліктів.
Важливість досліджуваної теми пов’язана також з тим, що країни
Близького Сходу, в т.ч. і Аравійського півострова стають значимими
міжнародними партнерами для України. Адже зовнішньополітична діяльність
нашої держави досить багатовекторна, відтак із зазначених вище аспектів
формуються ті чи інші пріоритети стосовно даного регіону. Через це, науковий
аналіз сучасних політичних процесів у країнах Аравійського півострова в
контексті глобалізаційних змін є доцільним як для розвитку вітчизняної
економіки та дипломатії, так і для більш глибокого наукового осмислення
особливостей політичних трансформацій в сучасному світі.
Адже на сьогоднішній день відсутні комплексні дослідження сучасних
трансформаційних процесів країн Аравії у постбіполярному світі. Відповідно,
з’являється необхідність у системному аналізі функціонування та змін
політичних відносин в державах Аравійського півострова.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в межах комплексної наукової програми на
філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка «Модернізація філософської та політологічної освіти і науки України
на основі міжнародних освітньо-наукових стандартів», номер державної
реєстрації 0116U004776.
Таким чином, метою дисертаційного дослідження є комплексне
висвітлення специфіки політичних трансформацій в країнах Аравійського
півострова, які відбувалися у постбіполярний період (1991-2020 рр.).
Об’єктом дослідження – є політичні системи країн Аравійського
півострова.
Предметом дослідження – є особливості політичних трансформацій в
державах Аравійського півострова.
17
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких
завдань:
- визначити соціально-політичну специфіку країн Аравійського
півострова і окреслити ступінь наукової розробленості досліджуваної
проблематики та її методологію;
- з’ясувати та проаналізувати ключові причини та фактори здійснення
системних реформ в Аравії;
- виокремити та дослідити основні вектори внутрішньополітичних
трансформацій в країнах Аравійського півострова;
- розкрити значення країн Аравії у функціонуванні регіональних
міжнародних організацій;
- визначити та охарактеризувати роль та основні напрямки політичної
комунікації держав «Великої сімки» і «Великої двадцятки» з країнами
Аравійського півострова.
Методи дослідження. Ключовими методами в дисертаційній роботі
стали такі як історіографічний, діалектичний, історико-логічний і
порівняльний. Також евристично плідним стало використання
міждисциплінарного і системного підходів. Специфіку застосування кожного з
вищезазначених методів можна охарактеризувати наступним чином:
• історіографічний метод дозволив виявити особливості висвітлення
досліджуваної проблематики у зарубіжних та вітчизняних науковців;
• діалектичний метод виявив певні суперечності у причинах і
чинниках проведення системних реформ у тих чи інших країнах Аравійського
півострова;
• історико-логічний метод розкрив не лише зовнішній аспект
досліджуваної тематики, але й внутрішній, тобто причини, особливості
здійснення і наслідків політичних трансформацій у даному регіоні;
• порівняльний метод дозволив здійснити компаративістику
співробітництва країн Аравійського півострова з провідними глобальними та
регіональними міждержавними організаціями;
18
• міждисциплінарний підхід допоміг у залученні не лише
політологічного дослідницького інструментарію, але й методів інших наук –
історії, соціології, статистики, що сприяло більш цілісному і комплексному
висвітленню досліджуваної теми;
• системний підхід дав змогу розглянути феномен соціальнополітичної трансформації як сукупність взаємопов’язаних елементів.
Саме такого роду комплекс методів і принципів сприяв здійсненню
системного і ґрунтовного політологічного дослідження та допоміг вирішити
поставлені завдання даної дисертаційної роботи.
Наукова новизна дослідження полягає у наступних положеннях:
• уточнено соціально-політичну специфіку політичних систем країн
Аравійського півострова, яка полягає в тому, що, на відміну від інших
арабських держав, в них існують сталі традиції державотворення (наявність
потужної кланової політичної еліти), що породжує труднощі для істотних
трансформацій внутрішнього і зовнішньополітичного вектору;
• виявлено ключові причини трансформації політичних систем на
Аравійському півострові, які пов’язані з процесом глобалізації і появою нових
ліберальних рухів, реформами в освітній і гендерній політиці, що
супроводжувалося в межах країн цього регіону різного роду змінами. В
результаті, ці причини призвели до модернізації політичних систем у
досліджуваних країнах за зразком західних і світових стандартів;
• розкрито особливості політичних трансформацій в країнах
Аравійського півострова: суспільно-політична модернізація, хоча і відбулася
через ухвалення відповідних законодавчих ініціатив, проте нерідко вона носить
лише декларативний характер; політичні трансформації у досліджуваному
регіоні, які спричинилися глобалізаційними викликами, сприяли лібералізації
соціально-політичних та економічних процесів, а також підвищенню рівня
освіти, науки, культури та ролі і значенню жінки у соціумі; такі політичні
трансформації сприяють поглибленню діалогу та взаєморозуміння між
керівництвом провідних світових країн та лідерами аравійських держав;
19
• встановлено три тенденції, які сприяли проведенню політичних
трансформацій в аравійських країнах: по-перше, західні країни все більше
розуміють неможливість повної трансляції власних політичних ідеалів і
цінностей в політичні системи цих країн; по-друге, неспроможність Заходу до
повного перенесення власних моделей політичних систем обумовлена не лише
наявністю сталих традицій в країнах цього регіону, а і наявністю власної історії
формування і розробки трансформаційних процесів у політичному бутті; потретє, хоча прийнято вважати саме західну політику з її багатогранністю за
взірець для всього світу, однак сприймати їх аравійськими країнами як такими,
що є абсолютно вірними для політичних трансформацій, є доволі суперечливим
і неоднозначним;
• обґрунтовано важливість і визначено особливості освітньої
реформи в аравійських країнах, яка безперечно стосується не лише
теперішнього стану соціально-політичного життя аравійських країн, а і їхнього
майбутнього. Саме на рівні освітньо-наукових закладів почала відбуватися
активна взаємодія з відповідними європейськими та американськими
закладами, запрацювала система академічної мобільності викладачів, студентів
і науковців, що свідчить вже не про «замкнутість», а про «відкритість» цієї
сфери суспільства у досліджуваному регіоні. На основі такої тісної співпраці з
іноземними науково-освітніми установами, розширилась інфраструктура
університетів і науково-дослідних закладів, а випускники аравійських
університетів стають дедалі більш конкурентоспроможними на ринку праці і у
західних країнах;
• доведено фундаментальну важливість реформи в гендерній
політиці, яка змінила не лише розуміння значення жінки у соціумі країн Аравії,
але і роль у формуванні і функціонуванні політичних інститутів та процесів.
Жінка стала вже не об’єктом, а суб’єктом політичного життя у державах цього
регіону, а відтак для цього були створена ціла мережа закладів і установ, в яких
імплементувались кращі традиції західного розуміння гендерної політики;
20
• проаналізовано зміни діяльності аравійських держав у
функціонуванні регіональних та міжнародних організацій. Участь керівництва
країн Аравійського півострова багато в чому залежала від різного роду
локальних та глобальних економічних або військових конфліктів. Розкрито, що
дедалі більше зростання значення аравійських держав у контексті діяльності
глобальних організацій («Великої Двадцятки», «Групи 77» та ін.) обумовлено в
першу чергу глобалізаційними процесами, які характеризуються тісною
економічною співпрацею, особливо зважаючи на те, що більшість країн
досліджуваного регіону є ключовими експортерами нафти на світовому ринку.
Практичне значення отриманих результатів визначається
поглибленням знань про специфіку та особливості сучасного політичного
розвитку в такому близькосхідному регіоні як держави Аравійського
півострова. Результати даної праці можуть бути використанні для формування і
розвитку близькосхідного вектору вітчизняної зовнішньополітичної діяльності.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення і
висновки можуть бути застосовані не лише представникам державної влади,
але й для вдосконалення нормативно-правової бази та механізмів потенційних
реформ в українських реаліях. Разом з тим, матеріали дисертаційної праці
можуть бути корисними для розробки і впровадження спеціальних і
нормативних курсів у вищих учбових закладах «Політичні трансформації на
Близькому Сході», «Геополітика», «Зовнішня політика країн Аравійського
півострова», «Політичні системи країн РСАДПЗ: історія та сучасний стан» та
ін.
Апробація результатів дослідження. Основні результати
дисертаційного дослідження обговорювалися як на засіданнях кафедри
державного управління, так і на таких міжнародних наукових конференціях: ІІ
Міжнародна науково-практична конференція (Будапешт-Прага-Київ, 5-7 травня
2015 р.), ХІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Проблеми
та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах
Європи та Азії» (29-30 квітня 2015 р., м. Переяслав-Хмельницький),
21
Міжнародна наукова конференція: «Україна і США: досвід та перспективи
співпраці (присвяченої пам’яті проф. Б. М. Гончара (м. Київ, 17-18 березня 2016
року)).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 наукових
статей, з них 5 – у фахових виданнях України, які включені до міжнародних
наукометричних баз даних, 1 – в науковому періодичному виданні іншої
держави, з напряму з якого підготовлено дисертацію, і 3 тез доповідей на
наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, трьох розділів, диференційованих на сім підрозділів, висновків, списку
використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184
сторінок. Список використаних джерел нараховує 201 найменування на 22
сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено комплексний і ґрунтовний аналіз
теоретичних і практичних аспектів особливостей політичних трансформацій на
Аравійському півострові, які відбулися у постбіполярному світі і відбуваються
у наш час. Отримані у процесі дослідження результати дають можливість
сформулювати такі нижченаведені висновки:
1. Розглянуто теоретичну основу пропонованої дисертаційної праці, в
межах якої можна виокремити чотири вектори наукових робіт: українські,
західні, арабські та російські. В процесі аналізу кожної з цих груп виявлено
специфіку та ключові акценти які прослідковуються в контексті досліджуваної
проблематики. Окремим джерелом для систематичного висвітлення слугували
документи провідних світових та регіональних організацій (ООН, ЄС, ЛАД,
РСАДПЗ, ОІК, ALECSO). Було виявлено, що в аравійських державах наявна
спільна система світоглядних принципів, побудованих на ісламській релігійній
доктрині та традиційному розумінні соціального буття, проте через історичні
обставини все ж присутні відмінності у тих чи інших аспектах існування
окремих країн цього регіону. Аналізується ключові загальні та спеціальні
методи і підходи, які сприяли всебічному та ґрунтовному аналізу досліджуваної
теми (діалектичний, історико-логічний, компаративний, системний та
міждисциплінарний). Особливий акцент було зроблено на методологічній
специфіці представленої праці, яка зосереджена в тому, що в ній активно було
використано міждисциплінарний підхід, адже саме комплексне дослідження
політологічних, але й історичних, економічних і соціологічних напрацювань
зарубіжних і вітчизняних науковців допомогло зробити роботу більш
системною та науково значимою.
2. Визначено, що основним фактором, який спонукав до політичних
трансформацій на Аравійському півострові став процес глобалізації. Причому
вплив на країни цього регіону здійснювався двовекторно – зовнішньо і
внутрішньо. Внаслідок активного просування західних традицій розуміння і
159
функціонування політичних систем, в державах досліджуваного регіону
відбулися кардинальні реформи та зрушення в гендерній політиці, освіті,
соціально-економічній площині тощо. Хоча, як свідчить практика
постреформних подій, нерідко ці зміни мають лише декларативний характер та
позбавлені системності. Це обумовлено в першу чергу повільним і
нестабільним рухом у бік трансформацій соціально-політичних інститутів,
незважаючи на доволі сильний тиск в цьому контексті з боку провідних
міжнародних організацій та керівництва ключових політичних західних держав.
3. Доведено, що реформи в сфері гендерної політики стали суттєвим
зрушенням в політичній структурі досліджуваних країн. Реформа ця полягала в
тому, що жінка посіла важливе місце у соціумі, маючи можливість займати
державно-управлінські посади. Через це, відповідно, зросла і роль жінок у
формуванні політичних еліт цих країн. Такі трансформації безперечно
стосувалися не лише зміни статусу жінки в контексті політичного життя, але й
загалом всього, чим живе суспільство – гендерна рівність та пошана до прав
жінок стали невід’ємною частиною існування кожної з аравійських країн. Хоча
продемонстровано, що і на сьогодні гендерна політика тут не втілюється так
само ефективно, як і в провідних західних країнах світу, що пов’язано з
перебуванням суспільства і урядів держав у ситуації вибору між традиційними
ісламськими цінностями та глобалізаційними викликами в цьому контексті.
4. Виявлено специфіку і суперечності в трансформаціях політичних
відносин між державами Аравійського півострова. Так, встановлено, що до
постбіполярного періоду зовнішня політика Катару характеризується активною
діяльністю у різного роду політичних конфліктах близькосхідного регіону.
Проте з 1990 року і по сьогодні здебільшого переважає роль цієї країни як
посередника у різного роду протиріччях між країнами Аравійського півострова.
Водночас, Бахрейн хоча і приймав активну участь у діяльності РСАДПЗ та
інших арабських міждержавних організацій, проте і тут присутні були
конфліктні ситуації з рядом країн Аравійського півострова, а саме з Катаром і
Саудівською Аравією. Розкрито специфіку функціонування
160
зовнішньополітичного вектору в Омані, яка полягає в значному акценті на
співробітництві з країнами арабо-мусульманського світу, зокрема Аравійського
півострову. Єменська зовнішня політика, на відміну від Кувейту, хоча і не
приділяє великої уваги гуманітарній діяльності, проте намагається її
здійснювати виключно у мирних, конструктивних формах. Це особливо
проявляється у мирному співіснуванні з сусідами-державами по Аравійському
півострову (Саудівська Аравія). В свою чергу ОАЕ від самого початку
проголосила себе у контексті регіональних стосунків як миролюбну країну,
проте неодноразово спостерігалися її конфлікти з Іраном за суперечливу
територію.
5. Обґрунтовано зміни участі країн Аравійського півострова у
функціонуванні регіональних та міжнародних організацій. Відтак, діяльність
(активна або пасивна) керівництва країн Аравійського півострова багато в чому
залежала від різного роду локальних та глобальних економічних або військових
конфліктів. Розкрито, що дедалі більше зростання значення аравійських держав
у контексті діяльності глобальних організацій («Великої Двадцятки», «Групи
77», та ін.) обумовлено в першу чергу глобалізаційними процесами, які
характеризуються більш тісною економічною і військово-безпековою
співпрацею, особливо зважаючи на те, що більшість країн досліджуваного
регіону є ключовими експортерами нафти на світовому ринку.