РЕГІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ВІТРЕНКО Людмила Вадимівна

УДК 327.5 (4-11+4-13): 339.924

РЕГІОНАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Макаренко Євгенія Анатоліївна
доктор політичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...............................................................................................

12
1.1. Вплив євроінтеграційної політики ЄС на зовнішню і внутрішню політику країн Південно-Східної Європи …………………………………...
12
1.2. Концептуальні підходи до політики євроінтеграції країн Південно-Східної Європи………..…………………..………………………..
25
Висновки до Розділу 1 …………………………………………………. 46

РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИКО-СИСТЕМНІ ЧИННИКИ ТА ПРАКТИКА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ………….

48
2.1. Конфліктогенний вплив на зовнішню політику країн Південно-Східної Європи…………………………………………………………………
48
2.2. Трансформація пріоритетів зовнішньої політики країн Південно-Східної Європи в умовах євроінтеграції…………………………
Висновки до Розділу 2…………………………………………………..
84
107

РОЗДІЛ 3 КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ……………..........
109
3.1. Політика європейської інтеграції Македонії і Чорногорії………………………………………………………………………
109
3.2. Особливості євроінтеграційної політики Словенії, Боснії та Герцеговини…………………………………………………………………….
126
3.3. Специфіка політики набуття членства в ЄС Хорватії і Сербії………………………...............................................................................
142
Висновки до Розділу 3 …………………………………………………. 161

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..…

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..…...

173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Радикальні зміни в системі міжнародних відносин, спричинені розпадом Радянського Союзу та Організації Варшавського договору, посилення глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема зумовили розпад Республіки Югославія і виникнення низки суверенних держав на її теренах. Усвідомлення необхідності здійснення заходів щодо реформування зруйнованої численними збройними конфліктами економіки і вироблення збалансованої стратегії зовнішньополітичної діяльності спонукало новоутворені країни Південно-Східної Європи до прийняття стратегічного рішення щодо інтеграції до європейських та євроатлантичних структур. Важливу роль у цьому зв’язку зіграло зобов’язання ЄС щодо надання балканським країнам фінансової допомоги та активного залучення до процесів демократизації регіону.
Стратегічне рішення ЄС щодо включення країн Південно-Східної Європи до європейських політичних, економічних та безпекових структур обумовлене необхідністю створення умов безпеки та стабільності в регіоні, в якому досі зберігається значний конфліктогенний потенціал. Вагоме значення має також прагнення Євросоюзу до регіонального самоутвердження в регіоні Південно-Східної Європи, зміцнення свого геополітичного позиціонування в умовах багатополярного світу.
Аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень політики європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи, які охопили б як теоретичні аспекти інтеграції зазначених країн до ЄС, так і практичне здійснення євроінтеграційного процесу країн Південно-Східної Європи на підставі реальної взаємодії між цими країнами та Європейським Союзом у політичній площині. Тому актуальним вбачається системний аналіз зазначеної проблематики, з’ясування сучасних тенденцій інтеграції країн Південно-Східної Європи до європейської спільноти, виявлення проблемних питань у поглибленні відносин між зазначеними країнами та ЄС. Комплексне дослідження особливостей здійснення євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи є важливим для вітчизняної політичної науки у контексті формування концептуального бачення Україною перспектив подальшого співробітництва з Європейським Союзом.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних й державних стратегій США, Росії і ЄС у контексті національних інтересів України» (реєстраційний номер 0107U011797).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає у комплексному дослідженні еволюційних змін у розвитку Європейського Союзу на початку ХХІ століття, аналізі теоретичних та практичних аспектів євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи, визначенні перспектив інтегрування країн Південно-Східної Європи до ЄC в умовах швидкоплинності процесів формування нового світового порядку.
Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких дослідницьких завдань:
• Узагальнити наявні концептуально-теоретичні та методологічні засади дослідження євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи;
• Виявити вплив євроінтеграційної політики ЄС на зовнішню і внутрішню політику країн Південно-Східної Європи, систематизувати спільні ознаки й принципові відмінності у зовнішній політиці зазначених країн;
• Класифікувати політико-системні чинники та проаналізувати практику євроінтеграції країн Південно-Східної Європи, представити сутнісну оцінку трансформації пріоритетів їх зовнішньої політики;
• З’ясувати вплив конфліктогенних процесів на стратегії інтеграції країн Південно-Східної Європи;
• Здійснити компаративний аналіз євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи, конкретизувати зовнішньополітичні позиції Македонії і Чорногорії;
• Дослідити специфіку політики європейської інтеграції Словенії, Боснії та Герцеговини;
• Проаналізувати політику Хорватії та Сербії щодо набуття членства в Європейському Союзі;
• Визначити концептуальний рівень розуміння впливу євроінтеграційних процесів країн Південно-Східної Європи на політику України та запропонувати оптимальні шляхи адаптації держави до функціональних параметрів євроінтеграції.
Об’єктом дослідження виступають євроінтеграційні процеси та політика розширення Європи.
Предметом дослідження є політичний аналіз регіональних пріоритетів країн Південно-Східної Європи.
Методологія та методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі загальнонаукові методи: політологічно-історіографічний, описовий для аналізу концептуальних засад дослідження, системний підхід, зокрема, така його складова, як політичний аналіз, що дав змогу представити цілісне бачення євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи, компаративний для дослідження та аналізу політики європейської інтеграції Македонії, Чорногорії, Словенії, Боснії та Герцеговини, Хорватії і Сербії з метою виявлення спільних і відмінних тенденцій реалізації євроінтеграційного курсу зазначених країн. Реалізація принципу системності зумовила творче застосування й таких методів аналізу, як: метод політичного аналізу та синтезу, що дає можливість проаналізувати конкретні події і явища у системі взаємовідносин Південно-Східна Європа-Європейський Союз; геополітичний метод, який дозволяє з’ясувати особливості зовнішньополітичного курсу країн ПСЄ щодо Євросоюзу; метод моделювання, що дає можливість конструювати вірогідні варіанти трансформацій у взаємовідносинах південно-східноєвропейських країн з ЄС.
Методичні напрацювання теорії взаємозалежності дозволили краще зрозуміти взаємозалежність суперечливих факторів, які впливають на динаміку відносин ПСЄ-ЄС. Застосування структурно-функціонального аналізу уможливило з’ясування причинно-наслідкових зв’язків міжнародно-політичної взаємодії країн Південно-Східної Європи та Європейського Союзу, а принагідне використання факторного аналізу дозволило поглибити пізнання умов і рушійних сил, що визначають і обґрунтовують зміни у двосторонніх відносинах зазначених країн з Євросоюзом. Критичне осмислення документальних джерел – матеріалів дипломатичних відомств країн ПСЄ і декларацій та резолюцій ЄС, офіційних заяв лідерів зазначених держав та високопосадовців Європейського Союзу, двосторонніх угод тощо обумовлює об’єктивність та достовірність результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні цілісного аналізу євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи, представленні об’єктивної картини особливостей політичної взаємодії зазначених країн та Європейського Союзу. На основі залучення й аналізу широкого кола першоджерел та наукової літератури вперше в українській політології здійснено аналіз теоретичних та практичних аспектів європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи з моменту набуття ними суверенності на початку 1990-х рр. з урахуванням специфіки формування нової міжнародної системи.
Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. Узагальнено, систематизовано та структуровано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел та зарубіжної політологічної літератури концептуальні підходи до політики євроінтеграції країн Південно-Східної Європи та доведено, що такі підходи розглядаються у вимірах теорій взаємозалежності, інтеграції, історичного пізнання, географічного детермінізму, які визначають головний зміст пріоритетності євроінтеграційного курсу у веденні зовнішньополітичної діяльності країн Південно-Східної Європи.
2. Розглянуто комплекс чинників впливу на зовнішню і внутрішню політику країн Південно-Східної Європи; з’ясовано, що глибокий трансформаційний вплив на вироблення внутрішніх та зовнішньополітичних стратегій розвитку країн Південно-Східної Європи здійснила євроінтеграційна політика ЄС, оскільки ті ознаки демократичних перетворень, формування і розвитку громадянського суспільства, економічної лібералізації, що спостерігаються в країнах Південно-Східної Європи, є результатом політики Європейського Союзу в регіоні. Процеси демократизації балканських країн спрямовані, насамперед, на забезпечення безпеки багатоетнічних спільнот, досягнення політичної стабільності та унеможливлення розвитку конфліктних ситуацій на етнічному ґрунті.
3. Набуло подальшого розвитку дослідження теоретичних та практичних аспектів євроінтеграції країн Південно-Східної Європи; з’ясовано, що ключовими чинниками європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи можна вважати привабливість демократичної моделі розвитку, що уособлюється Європейським Союзом, будівництво високорозвиненої ринкової економіки, підвищення рівня добробуту населення, забезпечення безпеки, стабільності та прогресивних зрушень в усіх сферах суспільного життя.
4. З’ясовано вплив конфліктогенних процесів на стратегії інтеграції країн Південно-Східної Європи; доведено, що зазначені країни трансформували свої зовнішньополітичні пріоритети та стратегії, зокрема, щодо набуття членства в ЄС і НАТО, з огляду на наслідки низки балканських конфліктів; встановлено, що для мультиетнічних країн Південно-Східної Європи інтеграція до Європейського Союзу передбачає найкращий підхід до формування толерантного ставлення до національних меншин, що знижує ймовірність виникнення збройних конфліктів в регіоні Південно-Східної Європи у майбутньому.
5. Здійснено компаративний аналіз євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи; показано, що конфліктогенність Балканського регіону породила асиметричність процесу європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи, характерною ознакою якого є наявність істотних відмінностей між країнами регіону у поглибленні інтеграції з Європейським Союзом; конкретизовано зовнішньополітичні позиції Македонії і Чорногорії щодо набуття членства в ЄС і доведено, що Македонія загалом досягла високих результатів у виконанні Копенгагенських критеріїв, однак неврегульоване питання з Грецією щодо назви країни представляє суттєву перешкоду на шляху вступу Македонії до ЄС; встановлено, що відносини Чорногорії з Євросоюзом з 2006 р. після відокремлення від Сербії в цілому набули доволі динамічного характеру, втім для покращення інтеграційних кроків країни необхідним вбачається подальше проведення ряду конкретних реформ, визначених Європейським Союзом.
6. Досліджено специфіку політики європейської інтеграції Словенії, Боснії та Герцеговини; доведено, що Словенія, політичний розвиток якої відбувався скоріше за центральноєвропейською моделлю, швидко інтегрувалася до європейських та євроатлантичних структур насамперед з огляду на найвищий рівень економічного розвитку серед країн Південно-Східної Європи і наближення до норм та стандартів ЄС в галузі економіки; встановлено, що політичне життя Боснії та Герцеговини паралізоване внутрішнім конфліктом між сербською та боснійською етнічними громадами, що негативно позначається не лише на перспективах подальшого розвитку держави, а й на здійсненні її євроінтеграційного курсу.
7. Проаналізовано політику Хорватії та Сербії щодо набуття членства в Європейському Союзі; показано, що попри окремі проблемні моменти реалізації співробітництва Хорватії з ЄС, країна в цілому досягла значного прогресу у виконанні Копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі, логічним наслідком чого стане майбутній вступ країни до ЄС; доведено, що політика європейської інтеграції Сербії не набула чітких обрисів, оскільки гальмується внутрішніми політичними процесами, що мають місце в сербському суспільстві, зокрема проблемою становлення сербської державності, зумовленою втратою центральної стратегічної ролі, яку відігравала Сербія у політичному житті Югославії.
8. Визначено концептуальний рівень розуміння впливу євроінтеграційних процесів країн Південно-Східної Європи на політику України і запропоновано висновки щодо використання євроінтеграційного досвіду зазначених країн для зовнішньої політики України. Зокрема, у цьому контексті необхідним вбачається досягнення політичної домовленості з ЄС щодо визначення перспективи членства для України, посилення ролі громадянського суспільства в системі відносин Україна-ЄС, акцентування на економічній складовій розбудови відносин між Україною та Європейським Союзом, посилення співпраці України з країнами регіону Південно-Східної Європи.
Хронологічні рамки дослідження формально охоплюють період від 1991 до 2009 рр., тобто формування зовнішньополітичних стратегій країн Південно-Східної Європи з моменту набуття ними суверенності внаслідок розпаду Республіки Югославія, забезпечення реалізації євроінтеграційного курсу урядами зазначених країн та еволюційні зміни у розвитку політики Євросоюзу щодо балканських країн на тлі стрімких змін геополітичної ситуації в регіоні і світі.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене актуальністю дослідження, спробою оптимізації методичних підходів та представленою науковою новизною отриманих результатів. Основні положення і висновки є авторськими і можуть бути корисними для науково-дослідницьких інститутів та інформаційно-аналітичних структур органів державної влади України, зокрема, для МЗС України.
Матеріали, основні положення, висновки і узагальнення можуть бути використані у вітчизняній політології для підвищення рівня аргументованості аналітичних розробок з проблем міжнародних відносин, зовнішньої політики та європейської інтеграції. Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з теорії міжнародних відносин та європейської інтеграції, конфліктології і теорії переговорів, країнознавства, зовнішньої політики країн Європи, інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах, політичної експертизи та інших дисциплін для студентів вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); Восьмій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.); «Перспективи відносин України зі США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі» (Київ, 4 березня, 2011 р.); Дев’ятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 23 березня, 2011 р.); міжнародному круглому столі «Америка та Європа на початку ХХІ століття: аналітика та прогностика» (Київ, 23 травня, 2011 р.); «Сучасні зовнішньополітичні комунікативні технології. Аналітика. Геополітика» (Київ, 5-7 червня, 2011 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених в переліку МОНМС України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено теоретичні та практичні аспекти євроінтеграції країн Південно-Східної Європи, проаналізовано процеси еволюційних змін у розвитку політики Європейського Союзу щодо зазначених країн, визначено ступінь впливу євроінтеграційної політики ЄС на зовнішню і внутрішню політику країн ПСЄ, представлено сутнісну оцінку трансформації їх зовнішньополітичних пріоритетів після здобуття суверенності, визначено перспективи інтегрування країн Південно-Східної Європи до Євросоюзу в умовах швидкоплинності процесів формування нового світового порядку.
Основні наукові й практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
1. Методологія аналізу уможливила з’ясування сутнісних підходів у дослідженнях євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи загалом та визначення провідних тенденцій зовнішньополітичної діяльності в контексті реалізації євроінтеграційного курсу Словенії, Хорватії, Сербії, Чорногорії, Македонії і Боснії та Герцеговини зокрема. Пріоритетність курсу європейської інтеграції, визначена країнами Південно-Східної Європи насамперед обумовлюється самою ідеєю розширення ЄС, яка знайшла своє відображення у багатьох наукових теоріях та концепціях. Об’єктивна необхідність пошуку нових шляхів інтеграційного розвитку спричинила плюралізм теоретичних підходів до європейської інтеграції, вивчення яких є необхідним і важливим з точки зору їх практичної реалізації. Теоретичні моделі федералізму, функціоналізму, неофункціоналізму, міждержавного співробітництва, взаємозалежності інтеграційного об’єднання, структурованого і сфокусованого порівняння, оцінювання рівня зовнішніх небезпек та часового фактора геополітики, комунікативна теорія теоретично обґрунтовують процес об’єднання Європи, однак розвиток європейських інтеграційних процесів, їх поширення на нові сфери суспільного життя спонукає до подальшого теоретичного осмислення цієї проблеми, пошуку нових підходів до вивчення феномену європейської інтеграції.
Узагальнення наявних концептуально-теоретичних та методологічних засад взаємодії країн Південно-Східної Європи та Європейського Союзу дало можливість скласти об’єктивну картину динаміки розвитку наукової думки з цього питання. Відсутність узагальненого наукового тлумачення закономірностей взаємовідносин Європейського Союзу і південно-східноєвропейських країн з моменту здобуття останніми незалежності пояснюється динамічними процесами в зовнішньому середовищі та сукупністю складових взаємовідносин країн Південно-Східної Європи з ЄС, а прискорена трансформація всіх вимірів суспільного життя зазначених акторів закономірно пояснює фрагментарність монографій та наукових праць з цього напрямку.
2. З’ясування проблеми впливу євроінтеграційної політики ЄС на внутрішню і зовнішню політику країн Південно-Східної Європи дозволило встановити, що ті ознаки демократичних перетворень, формування і розвитку громадянського суспільства, економічної лібералізації, які наразі спостерігаються в зазначених країнах, є результатом політики Європейського Союзу в регіоні. Відтак, підхід ЄС до взаємодії з новоутвореними країнами Південно-Східної Європи виявився ефективним інструментом стимулювання демократичних змін в Словенії, Хорватії, Сербії, Чорногорії, Македонії і Боснії та Герцеговині. Відповідно до задекларованого прагнення інтегруватися до європейських та євроатлантичних структур, країни Південно-Східної Європи розпочали здійснення масштабних внутрішніх перетворень. Європейська інтеграція стала визначальним чинником як зовнішньої, так і внутрішньої політики для всіх країн регіону.
Наразі Сербія, Хорватія, Чорногорія, Македонія і Боснія та Герцеговина дотримуються рекомендацій Європейського Союзу у проведенні реформ, активно використовують інструменти фінансової та технічної допомоги ЄС, надані ним з метою сприяння процесу здійснення внутрішніх демократичних перетворень в зазначених країнах. Демократизація суспільних процесів на Балканах є обопільно вигідним процесом: країни Південно-Східної Європи мають можливість здійснити ряд внутрішніх трансформацій за фінансової підтримки Європейського Союзу; ЄС, в свою чергу, реалізовує цілі щодо усунення загроз стабільності і безпеці на європейському континенті. Ключовим моментом моделі співпраці ЄС з країнами регіону Південно-Східної Європи є зобов’язання щодо надання зазначеним державам перспективи членства в Євросоюзі. Чітко сформульована перспектива майбутнього членства країн Південно-Східної Європи в ЄС стала головним стимулом до здійснення необхідних реформ і досягнення європейських стандартів рівня життя мешканців регіону.
3. Дослідження теоретичних та практичних аспектів європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи уможливило розгляд підвалин зовнішньополітичної діяльності зазначених країн, сформульованих в основних офіційних документах, що регулюють напрямки зближення країн Південно-Східної Європи з ЄС, концептуальних засад політики Європейського Союзу щодо країн Південно-Східної Європи у 1991-2009 рр., практичних кроків цих країн у напрямі європейської інтеграції. Наразі всі країни Південно-Східної Європи здійснюють курс на приєднання до європейської спільноти, відображений у відповідних зовнішньополітичних документах, однак, з огляду на значну нерівномірність у рівнях соціально-економічного розвитку країн регіону та специфіку внутрішньополітичної ситуації в кожній з країн Південно-Східної Європи, знаходяться на різних щаблях європейської інтеграції. Класифікація політико-системних чинників європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи свідчить, що визначальними в цьому контексті стали привабливість демократичної моделі розвитку, що уособлюється Європейським Союзом, будівництво високорозвиненої ринкової економіки, підвищення рівня добробуту населення, забезпечення безпеки, стабільності та прогресивних зрушень в усіх сферах суспільного життя. На основі дослідження зроблено висновок про необхідність подальшого залучення країн Південно-Східної Європи до європейських інтеграційних процесів, оскільки саме євроінтеграційна політика стала каталізатором демократичного розвитку суспільства зазначених країн.
4. Дослідження особливостей внутрішніх процесів в країнах Південно-Східної Європи після розпаду Республіки Югославія, зокрема динаміки югославських конфліктів, причин їх виникнення та шляхів врегулювання, уможливило висновки про те, що країни Південно-Східної Європи виявилися неспроможними самостійно наслідувати шлях сталого розвитку, здійснюючи необхідні реформи у всіх сферах суспільно-державного життя. Гострі суперечності між етнічними спільнотами в ряді південно-східноєвропейських країн унеможливили теоретичні можливості для їх поступального розвитку. На післявоєнному етапі особливо помітною стала необхідність у зовнішньому скеровуванні балканських країн у виробленні стратегій внутрішньополітичного розвитку. Зобов’язання Європейського Союзу щодо надання фінансової та технічної допомоги країнам Південно-Східної Європи для післявоєнного відновлення, стабілізації та сприяння сталому розвитку регіону відіграло вирішальну роль у визначенні набуття членства в ЄС і НАТО в якості пріоритетних зовнішньополітичних цілей.
Балканська криза стала не лише каталізатором радикальних суспільних змін в країнах Південно-Східної Європи, а й поштовхом до змін у внутрішній і зовнішній політиці Європейського Союзу. Неспроможність ЄС до самостійного врегулювання ряду військових конфліктів на території колишньої югославської федерації спричинила активізацію зусиль у виробленні власної політики безпеки та оборони. Паралельно виникла необхідність розробки оновленої стратегії взаємодії з країнами Південно-Східної Європи, що утворилися внаслідок розпаду СФРЮ. Поетапна інтеграція до європейських інституцій, досягнення ними притаманних Європі високих економічних, суспільно-політичних і соціальних стандартів рівня життя населення, проведення структурних реформ в усіх сферах суспільного життя представляє найкращий підхід до врегулювання конфліктів в мультиетнічних балканських країнах.
5. Компаративний аналіз євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи дозволив виявити асиметричність процесу європейської інтеграції зазначених країн, породжену конфліктогенністю Балканського регіону. Існування істотних відмінностей між південно-східноєвропейськими країнами зумовлює застосування індивідуального підходу з боку ЄС до кожної окремої країни регіону. Це унеможливлює повторення успішного інтеграційного досвіду країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до Євросоюзу майже одночасно. Відповідно, перспективи інтегрування до європейської спільноти визначаються рівнем прогресу, досягнутого кожною окремою південно-східноєвропейською країною на шляху до ЄС.
Особливості проведення політики європейської інтеграції Македонії приводять до висновку, що країна загалом досягла високих результатів у виконанні Копенгагенських критеріїв і має високі шанси на приєднання до ЄС, однак існуюча проблема двосторонніх відносин з Грецією перешкоджає прийняттю Європейським Союзом рішення про визначення дати і початок переговорів з Македонією щодо набуття повноправного членства в ЄС, що негативно відбивається на євроінтеграційних перспективах держави. За відсутності суттєвих зрушень в процесі врегулювання суперечливого питання з Грецією передбачається подальша стагнація відносин цієї країни з ЄС. Аналіз специфіки євроінтеграційної політики Чорногорії засвідчив, що серед інших країн регіону Південно-Східної Європи Чорногорія має доволі високі перспективи реалізації своїх євроінтеграційних прагнень. Системні реформи, необхідні для досягнення членства в Євросоюзі, країна почала здійснювати у 2006 р. після відокремлення від Сербії. Динаміка розвитку співробітництва Чорногорії з ЄС уможливила сподівання керівництва країни на прискорене інтегрування до європейських структур. Однак наразі цей варіант не є прийнятним через наявність в Чорногорії широкого комплексу проблемних питань (таких як боротьба з корупцією та олігархізацією владних структур, досягнення енергетичної незалежності, тощо).
6. З’ясування специфіки політики європейської інтеграції Словенії дозволило встановити, що важливими передумовами ефективної інтеграції країни до європейських та євроатлантичних структур стали найвищий рівень економічного розвитку Словенії серед країн Південно-Східної Європи і наближення до норм та стандартів ЄС в галузі економіки. Крім того, вагомим чинником у визначенні пріоритетності курсу європейської інтеграції країни стала ментальна близькість словенців до європейців. До переваг, що позначилися на євроінтеграційному процесі Словенії відносяться гарне географічне розташування країни, гомогенний етнічний склад населення, стабільна політична ситуація, високий рівень економічного і соціального розвитку, налагоджені економічні зв’язки з країнами Західної Європи. Зазначені чинники й обумовили швидке подолання трансформаційного переходу Словенії до демократичного суспільства з соціально орієнтованою ринковою економікою та плюралістичною політичною системою і, відповідно, ефективне інтегрування до європейської спільноти.
Аналіз актуальних проблем євроінтеграційної політики Боснії та Герцеговини уможливлює висновок про неефективну реалізацію курсу на інтеграцію країни до Європейського Союзу, зумовлену відсутністю спільного бачення стратегії розвитку країни у суб’єктів Боснійської держави: Республіки Сербської та Мусульмано-Хорватської Федерації. Переважна більшість представників боснійської еліти тяжіє до концепції унітарної держави, що включає повне об’єднання Боснії та Герцеговини, у той час, як сербська еліта ратує за федеральний устрій країни, найважливішим елементом якого є збереження за сербською частиною максимально можливої найширшої автономії. Відсутність компромісу між етнічними громадами в цьому аспекті і з питання проведення ряду необхідних реформ негативно впливає на політичний розвиток країни і гальмує процес реалізації її євроінтеграційних прагнень. Єдиною можливістю інтегрувати країну і суспільство Боснії та Герцеговини, на авторську думку, є зовнішня інтеграція; перспектива членства в Європейському Союзі вбачається у цьому зв’язку потужним та успішним інструментом для трансформування конфлікту в Боснії і Герцеговині, який становить головну перешкоду для формування повноцінної держави.
7. Попри той факт, що Хорватія почала впроваджувати системні реформи, спрямовані на досягнення Копенгагенських критеріїв пізніше за сусідні держави, а її неефективне співробітництво з Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії тривалий час становило основну перешкоду для налагодження діалогу з Євросоюзом, вона стала взірцем для інших країн Південно-Східної Європи в аспекті успішного впровадження курсу європейської інтеграції. У 2013 р. країну буде включено до європейського політичного, економічного, соціального та інтелектуального простору.
Аналіз процесу європейської інтеграції Сербії уможливив висновок про те, що у контексті розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва з ЄС ця країна є однією з найпроблемніших в регіоні Південно-Східної Європи. Євроінтеграційна політика Сербії характеризується непослідовністю, відсутністю системності, і визначається, насамперед, внутрішніми політичними процесами, що мають місце в сербському суспільстві. Головною причиною внутрішнього характеру, з погляду дисертантки, є проблема пошуку сербської ідентичності у багатополюсному світі, зумовлена втратою центральної стратегічної ролі, яку відігравала Сербія на теренах колишньої Югославії. Серйозною перешкодою для поглиблення інтеграційного процесу Сербії з Європейським Союзом є проблема Косова. За умови знаходження компромісу з ЄС у цьому питанні і чіткого наслідування курсу європейської інтеграції Сербія має більше шансів на приєднання до європейських та євроатлантичних структур, ніж деякі інші країни регіону Південно-Східної Європи. Для Євросоюзу поглиблення інтеграції з Сербією є важливим насамперед у контексті запобігання поширенню націоналістичних настроїв в країні. Входження Сербії до ЄС, який вимагає поваги до прав людини та прав національних меншин від нинішніх і майбутніх членів, відповідає інтересам Європейського Союзу як гаранта політичної стабільності в регіоні Південно-Східної Європи.
8. Дослідження особливостей здійснення євроінтеграційної політики країн Південно-Східної Європи має практичну користь для формування концептуального бачення Україною перспектив подальшого співробітництва з Європейським Союзом. Принциповою відмінністю політики ЄС щодо України від політики щодо країн ПСЄ є те, що балканські країни з самого початку підпадали під стратегію розширення ЄС, а співпраця з Україною відбувалася лише в рамках Європейської політики сусідства та «Східного партнерства». Південно-східноєвропейські країни отримали чітку перспективу членства в Євросоюзі і статус потенційних кандидатів на вступ до ЄС ще у 2000 р.; питання визначення перспективи членства для України досі лишається невирішеним у взаємовідносинах з Європейським Союзом. Попри існування об’єктивних факторів, що перешкоджають ухваленню даного рішення всередині ЄС, цей крок з боку Європейського Союзу є необхідним для активізації євроінтеграційних процесів в Україні.
Аналіз досвіду реалізації стратегій європейської інтеграції країн Південно-Східної Європи дозволив визначити необхідність посилення ролі громадянського суспільства в системі відносин Україна-ЄС. Наразі важко переоцінити роль, яку відіграло громадянське суспільство в країнах ПСЄ у процесі демократизації в кінці 1990-х рр. За активної підтримки з боку Європейського Союзу організації громадянського суспільства зазначених країн вибудували власну інфраструктуру та стали важливими елементами процесу реформування в країнах регіону. Очевидно, що для інтенсифікації процесу європейської інтеграції України необхідним є ширше залучення громадянського суспільства до процесів формування політики у відповідній сфері.
В цьому контексті не менш важливим є питання щодо посилення ролі економічної складової розбудови відносин між Україною та Європейським Союзом. Взаємовигідна економічна співпраця, налагоджена між ЄС та окремими країнами Південно-Східної Європи, стала практичним підґрунтям для проведення в них низки соціально-економічних перетворень відповідно до високих стандартів ЄС. На даному етапі необхідним кроком для прискорення реалізації євроінтеграційної стратегії України вбачається досягнення політичної домовленості з Євросоюзом щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Враховуючи важливість запозичення досвіду європейської інтеграції більш успішних у цьому відношенні країн, а також виходячи з прагматичних інтересів української держави, зроблено висновки про необхідність посилення співпраці України з країнами регіону Південно-Східної Європи. Спільні консультації, обговорення та активні дискусії з ряду проблемних питань співробітництва з Європейським Союзом сприятимуть виробленню обґрунтованих, зважених рішень та їх ефективній реалізації. Аналіз практичних зрушень у сфері євроінтеграційних устремлінь країн ПСЄ дасть змогу оцінити просування України у відповідних сферах, уникнути типових помилок в процесі реалізації реформ, необхідних для набуття членства в європейських структурах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Артемов В. Правові засади зовнішньої політики країн-абітурієнтів для вступу до НАТО (на прикладі Республіки Хорватія) [Електронний ресурс] / Володимир Артемов // Юридичний журнал. – 03.2008. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2890.
2. Басараб М.Б. Досвід європейської інтеграції Польщі: перспективи для України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 21.01.01 / Нац. ін-т стратег. дослідж., Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. – К., 2004. – 15 с.
3. Бассуенер К. Упущені можливості й незроблені висновки – спадщина Боснії // Після інтервенції: управління суспільною безпекою у постконфліктних суспільствах – від втручання до стійкого місцевого самоврядування / Під ред. Ібноезер Г., Флурі Ф. – Робоча група консорціуму ПЗМ «Реформа сектора безпеки». – Відень-Женева, 2005. – С. 74-101.
4. Білоцький С.Д. Міжнародне-правове регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН (на прикладі миротворчих операцій НАТО в Південно-Східній Європі): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2008. – 18 с.
5. Бредіхін А. Політична система Сербії та Чорногорії за Конституційною хартією державного співтовариства 2003 року [Електронний ресурс] / Андрій Бредіхін // Віче. Журнал Верховної Ради України. – 2009. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1668/.
6. Брусиловська О.І. Економічна трансформація країн Східної Європи в умовах членства в Європейському Союзі // Вісник Одеського Національного Університету. – 2008. – Том 13, Випуск 3. – С. 179-186.
7. Брусиловська О.І. Політико-системні трансформації в регіоні Східна Європа (1989-2004): Дис… д. п. н.: 23.00.04 / Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова – К., 2008. – 428 с.
8. Брусиловська О.І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні зміни. – Одеса: Астропринт, 2007. – 352 с.
9. Бурдяк В. Республіка Болгарія на зламі епох: політична трансформація суспільства. – Чернівці: Рута, 2004. – 520 с.
10. Буренко Н.М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 26 с.
11. Варга Б. Мілошевич, Чорногорія і глибока політична криза [Електронний ресурс] / Борис Варга // Поступ. – 10-11.07.2001. – Режим доступу: http://postup.brama.com/010710/104_6_4.html.
12. Візлер Д. Поліцейська реформа в Боснії й Герцеговині // Після інтервенції: управління суспільною безпекою у постконфліктних суспільствах – від втручання до стійкого місцевого самоврядування / Під ред. Ібноезер Г., Флурі Ф. – Робоча група консорціуму ПЗМ «Реформа сектора безпеки». – Відень-Женева, 2005. – С. 102-117.
13. Волкова Г. Косовский прецедент и испанский региональный национализм // МЭМО. – 2008. – № 12. – С. 58-64.
14. Вооруженный конфликт в Боснии и Герцеговине [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coldwar.ru/conflicts/yugoslaviya/bosnia.php.
15. Вооруженный конфликт в Хорватии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coldwar.ru/conflicts/yugoslaviya/croatia-1991.php.
16. Врадій О.С. Інституціональний вимір формування єдиної політичної системи Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2006. – 18 с.
17. Вукадинович Р. Хорватия после Дейтона // МЭМО. – 1998. – № 9. – С. 94-102.
18. Гелетій М. Балканська криза (1990-2005 рр.) в контексті геополітичних трансформацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2007_19/13.pdf.
19. Гелетій М. Сучасна ситуація в регіоні Західних Балкан: криза триває [Електронний ресурс] / Марія Гелетій // Віче. Журнал Верховної Ради України. – 2009. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/392/.
20. Гелетій М.М. Балканська криза (1990-2005) в контексті геополітичних трансформацій в Європі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2008. – 17 с.
21. Герасимчук Т.Ф. Країни Центральної Європи в політиці Європейського Союзу (1989-2004 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Ін-т історії України НАН України. – К., 2005. – 23 с.
22. Грицуник І.І. Системні особливості розвитку країн ЦСЄ в контексті адаптації євроінтеграційного процесу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2008. – 19 с.
23. Громыко А. Ящик Пандоры vs волшебная лампа Аладдина // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 90-94.
24. Гуськова Е.Ю. Вооруженные конфликты на территории бывшей Югославии (хроника событий). – М.: ИНИОН, 1998. – 156 с.
25. Гуськова Е.Ю. История югославского кризиса (1990-2000). – М.: Русское право / Русский Национальный Фонд, 2001. – 720 с.
26. Гуськова Е.Ю. Сербия и Черногория на перепутье. Возможны ли интеграционные процессы на Балканах? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://guskova.ru/w/present/2003-05-30.
27. Дем’янець В.І. Інтеграційна політика владних органів країн Вишеградської групи щодо ЄС і НАТО у 1989-1999 рр.: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. НАН України. – К., 2001. – 17 с.
28. Джукич С. Косовская проблема. Возможно ли решение без переговоров? // Межд. жизнь. – 2007. – № 1-2. – С. 110-115.
29. Євроінтеграційні здобутки і перспективи України та балканських країн: спільне та відмінне [Електронний ресурс] / Дискуссионный клуб Саммит. – 15.12.2008. – Режим доступу: http://dc-summit.info/temy/vneshnjaja-politika/31-31.html.
30. Євроінтеграційні здобутки і перспективи України та балканських країн (продовження) [Електронний ресурс] / Дискуссионный клуб Саммит. – 22.12.2008. – Режим доступу: http://dc-summit.info/temy/vneshnjaja-politika/41-41.html.
31. Єлавич Б. Історія Балкан. XVIII і XIX століття. Пер. з англ. Р.А. Семків. – К.: Свенас, 2003. – 512 с.
32. Єлавич Б. Історія Балкан. XX століття. Пер. з англ. Р.А. Семків. – К.: Свенас, 2004. – 600 с.
33. Завадський В.М. Європейська інтеграція країн Балтії (1991-2004 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2008. – 20 с.
34. Загоруйко Ю. Словения – первая [Електронний ресурс] / Юлия Загоруйко // Зеркало недели. – 13.01.2007. – Режим доступу: http://zn.ua/ECONOMICS/sloveniya__pervaya-48888.html.
35. Искендеров П. ЕС и Балканы: модели их взаимоотношений и интересы России [Електронний ресурс] / Петр Искендеров // Портал «Перспективы». – 16.09.2011. – Режим доступу: http://perspektivy.info/ oykumena/politika/jes_i_balkany_modeli_ih_vzaimootnoshenij_i_interesy_rossii_2011-09-16.htm.
36. Искендеров П. Интеграционные модели для Балкан: история и перспективы [Електронний ресурс] / Петр Искендеров // Портал «Перспективы». – 23.08.2010. – Режим доступу: http://www.perspectivy. info/oykumena/balkan/integracionnyje_modeli_dla_balkan_istorija_i_perspektivy_2010-08-23.htm.
37. Іскоростенська О. Чорногорія прямує до невідомого майбутнього [Електронний ресурс] / Олена Іскоростенська // Дзеркало тижня. – 05.05.2001. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/24476.
38. Каменецький М. Косовська проблема від Маркса до Буша. Історичний аспект через призму емоційної відстороненості // Зовнішні справи. – 2008. – Травень. – С. 29-32.
39. Каменецький М. Косовська проблема від Маркса до Буша. Історичний аспект через призму емоційної відстороненості // Зовнішні справи. –2008. – Червень. – С. 35-38.
40. Кандель П. Сербия между Косово, ЕС и Россией // МЭМО. – 2009. – № 1. – С. 52-60.
41. Кандель П. Станет ли Косово «состоявшимся» государством? // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 94-96.
42. Капітоненко М. Незалежність Косова як виклик для України // Зовнішні справи. – 2008. – Березень. – С. 46-47.
43. Квицинский Ю., Штодина И. Сегодня Косово, а завтра?.. // Межд. жизнь. – 2007. – № 5. – С. 47-62.
44. Керестеджиянц Л. Югославская трагедия // Межд. жизнь. – 2008. – № 4. – С. 38-53.
45. Кінцевий акорд грецького президентства. Саміт в Салоніках 19-20 червня 2003 року [Електронний ресурс] / Євробюлетень. Інформаційний бюлетень Представництва Європейської Комісії в Україні. – 06.2003. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/ eurobulletin/200306_uk.pdf.
46. Кіцила Л.Ю. Зовнішньополітичні аспекти реалізації курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2004. – 18 с.
47. Князев Ю. Словения после вступления в ЕС и зону евро // Свободная мысль. – 2009. – № 3 (1598). – С. 63-76.
48. Коваль О. Війна за Косове поле // ПіЧ. – 2007. – № 3. – С. 41-46.
49. Коваль О. Сербія: потрібно програти красиво [Електронний ресурс] / Олексій Коваль // Дзеркало тижня. – 26.01.2008. – Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/serbiya_potribno_prograti_krasivo-52582.html.
50. Ковальчук Т.І. Культурний фактор європейської інтеграції (на прикладі Європейського Союзу): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київ. нац. ун-т ім.Т.Шевченка. – К., 2009. – 20 с.
51. Козин В. Пять уроков «независимости» Косова // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 63-78.
52. Конфлікти і співробітництво у міжнародних відносинах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ruthenia.info/txt/drgluck/irteo/2T10.html.
53. Копич Р.І. Фіскальна політика країн Центральної та Східної Європи в євроінтеграційному процесі: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.02 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2007. – 19 с.
54. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. – К.: Юрид.думка, 2005. – 448 с.
55. Копійка В.В. Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 49 с.
56. Косово: международные аспекты кризиса / Под ред. Д.Тренина, Е.Степановой. – М.: Гендальф, 1999. – 309 с.
57. Кравченко О.П. Еволюція становлення і перспективи спільної зовнішньої політики ЄС: концептуальний та регулятивний аспекти: Дис… к. п. н.: 23.00.04 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2007. – 205 с.
58. Кузнецов Д. Проблема Косово в зеркале общественного мнения в 2000-е годы // МЭМО. – 2008. – № 5. – С. 63-74.
59. Кузнецов Д.В. Распад Югославии (1989-1995 годы) и общественное мнение в странах Запада // Новая и новейшая история. – 2008. – № 3. – С. 35-50.
60. Лакішик Д. Американо-німецькі відносини. Випробування Боснією // Дослідження світової політики. – 2000. – Вип. 11. – С. 15-20.
61. Лакішик Д. Проблема врегулювання Косовської кризи в американо-німецьких відносинах // Дослідження світової політики. – 2003. – Вип. 22. – С. 153-163.
62. Лапшин О.Є. Конфлікт у колишній Югославії 1991-95 рр. в загальноєвропейській політиці США: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Одес. держ. ун-т ім. І.І.Мечнікова. – О., 1999. – 16 с.
63. Мартинов А. Еволюція балканської політики Європейського Союзу (1989–2009 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/minzv/10.pdf.
64. Милованов В. Хорватия под прессом экономических трудностей // Свободная мысль. – 2009. – № 6 (1601). – С. 123-134.
65. Мовчанюк Л.В. Великі європейські та євроатлантичні перспективи для найменшої балканської країни – Чорногорії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 81 (частина 1). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 68-72.
66. Мовчанюк Л.В. Євроатлантична інтеграція Македонії: проблеми та перспективи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 78 (частина 2). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 47-50.
67. Мовчанюк Л.В. Політико-системні чинники євроінтеграції країн Південно-Східної Європи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 76 (частина 2). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 21-25.
68. Мовчанюк Л.В. Сербія на шляху до членства в Європейському Союзі: нові виклики та перспективи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 77 (частина 1). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 80-84.
69. Мовчанюк Л.В. Теоретичні проблеми переговорного процесу щодо статусу Косово // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 83 (частина 1). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2009. – С. 97-102.
70. Моделі європейської інтеграції (федералістська та неофункціоналістська моделі) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dpa.lg.ua/program/250205.htm.
71. Моисеев А. Косовский прецедент и система международного права // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 79-89.
72. Мотиль В.І. Гуманітарна інтервенція в міжнародному праві: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11/ Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
73. Непризнанные государства: возможности и вызовы ХХI века. Материалы «круглого стола» // МЭМО. – 2006. – № 12. – С. 64-81.
74. Олійник А. Космет в очікуванні // ПіЧ. – 2007. – № 4. – С. 30-31.
75. Отделение Словении [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coldwar.ru/conflicts/yugoslaviya/slovenia.php.
76. Отделение Хорватии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coldwar.ru/conflicts/yugoslaviya/croatia.php.
77. Павлюк Т. Еволюція політики ЄС щодо країн Західних Балкан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/ Soc_Gum/Slv/2011_12/st50.pdf.
78. Павлюк Т. Особливості відносин між Хорватією та ЄС [Електронний ресурс] / Тетяна Павлюк // Наукові записки. – 2009. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/mvid/2009_1/12.pdf.
79. Павлюк Т.В. Розвиток регіональної співпраці між ЄС та країнами Західних Балкан [Електронний ресурс] / Т.В.Павлюк. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2011_51/Gileya51/P16_doc.pdf.
80. Падение Республики Сербская Краина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coldwar.ru/conflicts/yugoslaviya/flash-and-storm.php.
81. Палій Г. Крах Югославії: від єдиної держави до національної фрагментації Західних Балкан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biblio.ukma.kiev.ua/e-lib/Mahisterium/MAG_ISSUE10_2002_politik/ 15_palij _h.pdf.
82. Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. – К.: Стилос – ПЦ „Фоліант”, 2003. – 256 с.
83. Петрич В. Россия, Косово, Европа: опыт урегулирования конфликтов после холодной войны // МЭМО. – 2008. – № 12. – С. 106-112.
84. Петровская Ю. Подсудная независимость Косова // Свободная мысль. – 2009. – № 6 (1601). – С. 97-108.
85. Піляєв І.С. Демократизаційний вимір євроінтеграції: рольові функції та системні впливи Ради Європи: Автореф. дис… д-ра політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2004. – 39 с.
86. Полтораков О.Ю. Європейська політична інтеграція в сучасній цивілізаційній системі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2004. – 16 с.
87. Пономарева Е. Босния и Герцеговина: государство-фантом // Свободная мысль. – 2009. – № 1 (1596). – С. 69-84.
88. Пономарева Е. Почему не стало Югославии. Заговор или закономерность? // Свободная мысль. – 2009. – № 6 (1601). – С. 109-122.
89. Президент Сербії розпустив парламент і призначив нові вибори [Електронний ресурс] / РБК-Україна. – 13.03.2008. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/top/show/prezident_serbii_raspustil_parlament_i_naznachil_novye_vybory__1205398683.
90. Рада міністрів ЄС встановила нові «правила» вступу в ЄС для Хорватії [Електронний ресурс] / NEWSru.ua. – 12.02.2008. – Режим доступу: http://txt.newsru.ua/arch/world/12feb2008/sovyet.html.
91. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади / За ред.. М.Мальського, Я.Малика. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – 402 с.
92. Симич П. Внешняя политика Югославии. Преемственность и изменения // Европа в 21 веке: взгляд из России, стран НАТО, Центральной и Восточной Европы. – М.: Эпикон, 1997. – С. 103-124.
93. Симич П. Дейтонский процесс: сербский взгляд // МЭМО. – 1998. - № 9. – С. 86-93.
94. Смирнова Н. Албанцы на Балканах: теория и практика межнациональных отношений // Европа в 21 веке: взгляд из России, стран НАТО, Центральной и Восточной Европы. – М.: Эпикон, 1997. – С. 212-219.
95. Соколова П. Балканская составляющая европейской безопасности // МЭМО. – 2006. – № 11. – С. 17-26.
96. Столкновения сербов и албанцев в Косово: 10 погибших и 250 раненых [Електронний ресурс] / NEWSru.com. – 17.03.2004. – Режим доступу: http://www.newsru.com/world/17mar2004/clash.html.
97. Стрельцова Я. Проблема «Косово»: позиция Франции // МЭМО. – 2009. – № 3. – С. 42-48.
98. Суботич М. Словения среди звезд // Страны Восточной и Юго-Восточной Европы в поисках своей европейской идентичности / Аналитические обзоры Центра изучения Центральной и Восточной Европы. – Вып. 9. – Воронеж: Воронежский государственный университет, Центр изучения Центральной и Восточной Европы, 2009. – С. 5-18.
99. Сушко О. Косовська криза і міжнародне втручання: уроки для Європи // Дослідження світової політики. – 2001. – Вип. 17. – С. 69-75.
100. Тернистый путь Хорватии в ЕС [Електронний ресурс] / Pravda.ru. – 20.07.2005. – Режим доступу: http://www.pravda.ru/world/europe/balkans/ 20-07-2005/51557-horvatia-0/.
101. Тренин Д. Казус Косово // Pro et Contra. – 2006. – Сентябрь-декабрь. – С. 6-21.
102. Трощинський П.В. Економічні умови євроінтеграції країн Центральної і Східної Європи: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
103. Усатенко О.О. Виникнення та суспільно-політичний розвиток Республіки Македонія (1991-2006 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2009. – 19 с.
104. Федоров С. Косовское окно в Европу для Франции // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 101-104.
105. Федюкин И. Бесполезный прецедент // Pro et Contra. – 2006. – Сентябрь-декабрь. – С. 22-28.
106. Фурман Д. «Парад суверенитетов» в переделе мира // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 106-108.
107. Хорватського генерала засудили до 24 років в’язниці за злочини проти сербів [Електронний ресурс] / Новинар. – 15.04.2011. – Режим доступу: http://novynar.com.ua/world/164306.
108. Цветановска М. Угроза целостности Македонии // Свободная мысль. – 2009. – № 4 (1599). – С. 61-68.
109. Череда М. Екстрадиція [Електронний ресурс] / Максим Череда // Дзеркало тижня. – 07.07.2001. – Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/ekstraditsiya-25020.html.
110. Чорногорія тепер незалежна [Електронний ресурс] // Хрещатик. – 24.05.2006. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2867/ art/32274.html.
111. Швейцер В. Проигрывают все // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 104-106.
112. Шиманський О. Останні уламки Югославії прямують до незалежності. Чорногорія проводить референдум [Електронний ресурс] / Олександр Шиманський // Україна молода. – 18.05.2006. – Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/674/186/24486.
113. Шишелина Л. Растревоженный улей соседей // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 99-101.
114. Шлапаченко Д.М. Внутрішні, регіональні та міжнародні фактори в еволюції Косовського конфлікту: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К., 2010. – 49 с.
115. Шпакович О. Особливості концепцій європейської інтеграції // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. – К., 2009. – Випуск 37. – С. 58-60.
116. Юріч П. Досвід Хорватії на шляху до християнської Європи [Електронний ресурс] / Періца Юріч // Портал «Поступ». – 18.07.2000. – Режим доступу: http://postup.brama.com/000718/120_8_1.html.
117. Язькова А. Возвратиться в правовое поле // Межд. жизнь. – 2008. – № 5. – С. 96-98.
118. Язькова А. Республика Сербия: долгий путь в Евросоюз [Електронний ресурс] / Алла Язькова // Вестник Европы ХХІ век. – 11.05.2011. – Режим доступу: http://www.vestnikevropy.com/all-articles/2011/5/11/560038025736. html.
119. Язькова А. Юго-Восточная Европа: долгая дорога к евроинтеграции // Современная Европа. – 2006. – № 3 (27). – С. 69-82.
120. Язькова А.А. Национализм как фактор формирования межгосударственных и межнациональных отношений в Европе // Европа в 21 веке: взгляд из России, стран НАТО, Центральной и Восточной Европы. – М.: Эпикон, 1997. – С. 180-188.
121. Ямбаев М.Л. Вооруженный конфликт 2001 г. в Македонии и развитие политическо