ЗОВНІШНІЙ СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВИ У ПОСТБІПОЛЯРНІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

УДК 327.5(4:477):316.32(100)

ЛУЩЕНКО АННА ОЛЕКСІЇВНА

ЗОВНІШНІЙ СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВИ У ПОСТБІПОЛЯРНІЙ СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Коппель Олена Арнольдівна,
доктор історичних наук, професор

Київ - 2011

ЗМІСТ
Список умовних скорочень .......................................................................... 3
Вступ .................................................................................................................. 5
Розділ 1. Концептуально-теоретичні засади й джерельна база дослідження ........................................................................................................... 18
1.1. Зовнішній суверенітет держави у рамках «вестфальської» моделі організації міжнародних відносин ........................................................................ 18
1.2. Системно-еволюційні підстави дослідження зовнішнього суверенітету держави ................................................................................................................... 34
1.3. Джерельно-документальна база та історіографія дослідження ............. 56
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ ........................................................................... 72
РОЗДІЛ 2. Трансформація зовнішнього суверенітету держави в умовах глобалізації ............................................................................................................. 74
2.1. Зміна функціональної ролі зовнішнього суверенітету держави в умовах глобалізації .............................................................................................................. 74
2.2. «Суверенітет під наглядом» як атрибутивна характеристика «недієздатних держав» ........................................................................................... 89
2.3. Виникнення моделі «розподіленого суверенітету» ................................ 105
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ ........................................................................... 116
РОЗДІЛ 3. Транснаціоналізація зовнішньої політики як виклик зовнішньому суверенітетові нових незалежних держав .............................. 118
3.1. Суверенізація й десуверенізація як суперечливі дискурси міжнародної політики ................................................................................................................. 118
3.2. Колізії між державним суверенітетом та імперативами дотримання прав людини й народів ................................................................................................... 129
3.3. Проблеми утвердження суверенної державності України у політичному просторі зовнішніх впливів та втручань ............................................................. 143
ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ .......................................................................... 169
ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ .................................................................. 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 176

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСЕАН (Association of South East Asian Nations, ASEAN) – Асоціація держав Південно-Східної Азії
ВМС – Військово-морські сили
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ВПС – Військово-повітряні сили
ГУАМ - Грузія, Україна, Азербайджан, Молодова
ГУУАМ – Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
КНР – Китайська Народна Республіка
КПК – Комуністична партія Китаю
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МДІМВ (Університет) – Московський державний інститут міжнародних відносин (Університет)
МДУ ім. М.В.Ломоносова – Московський державний університет імені М.В.Ломоносова
МЗС – міністерство закордонних справ
НАТО - Організація Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty Organization, NATO)
НДО – недержавна організація
ОБСЄ - Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОВД – Організація Варшавського договору
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОПЕК - Організація країн-експортерів нафти (Organization of Petroleum Exporting Countries, OPEC)
ОЧЕС – Організація чорноморського економічного співробітництва
РФ – Російська Федерація
СААРК (The South Asian Association for Regional Cooperation, SAARC) – Південноазійська асоціація регіонального співробітництва
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СОТ – Світова організація торгівлі
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УНР – Українська Народна Республіка
УЦЕПД - Український центр економічних і політичних досліджень імені О.Розумкова
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦРУ – Центральне розвідувальне управління
ШОС – Шанхайська організація співробітництва
ЮНЕСКО - Органiзацiя Об’єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури
(United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO)

ВСТУП

Актуальність теми.
Класичний політичний світоустрій ґрунтується винятково на інституті держави як основній структурній одиниці міжнародних відносин. Саме на цьому положенні більше трьох з половиною століть вибудовувалася модель (аналітична схема) міжнародних відносин, що одержала назву державоцентристської або «вестфальської».
Але в 1990-ті рр. у зв’язку з процесами глобалізації, Інтернет-революції й розмивання державних кордонів та «гнучкими» трактуваннями суверенітету, а також під впливом завершення холодної війни почався процес ерозії «вестфальської» моделі світу й формування єдиної політичної системи світоустрою та цілісної глобальної політії, в якій дедалі більший обсяг владних повноважень об’єктивно передається від держав на глобальний рівень. Принципово важливим є й те, що на сучасному етапі глобалізації в рамках «вестфальської» моделі виникли наднаціональні актори, зростаючі роль і впливи яких дали підстави багатьом фахівцям заявити про розмивання національних суверенітетів.
«Вестфальський» світ складався із суверенних держав, які внаслідок розпаду й краху колоніальної системи після Другої світової війни охопили всю планету, й базувався на принципі суверенної рівності держав та їхньому невтручанні в справи одна одної. Таким чином, за «вестфальської» моделі суверенна держава володіє необмеженою повнотою влади на своїй території над своїми громадянами, а сама модель регулюється міжнародним правом, що розуміється як право договорів суверенних країн - єдиних визнаних акторів у світі.
Поняття «суверенітету» універсально відображало на той період стан «повноцінної» державності й водночас було об’єктивною ознакою сильних держав, що диктували у міжнародних відносинах свою волю державам слабким, слугуючи для них «модельними взірцями».
Однак, ідею суверенітету як виключного права здійснювати верховну владу в певній державі не слід абсолютизувати, оскільки, попри своє міжнародно-правове оформлення, за походженням ця ідея є політичною, - такою, що виникла на тлі боротьби різних політичних сил і продовжує трансформуватися.
Останнім часом у політичній науці дедалі частіше йдеться про посилення взаємних зв’язків і взаємозалежності між державами, що веде, з одного боку, до посилення ролі наднаціональних органів, яким держави частково делегують свої суверенні права (приміром, Євросоюз), з іншого – до визнання низки проблем (наприклад, права людини) як таких, що виходять за рамки виключного відання окремих держав і підлягають міжнародному регулюванню (принцип «порушення прав людини не є внутрішньою справою»).
В політичній науці певною мірою усвідомлюється той факт, що необхідні комплексне переосмислення й переоцінка поняття «суверенітет» як з огляду на виникнення світового політичного співтовариства, так і в зв’язку з уточненням меж приватних суверенітетів, принципів їхнього поєднування один з одним і побудови їхньої ієрархії. Глобалізація в цілому сприяє зміні й скороченню суверенних повноважень держав, і при цьому процес є двостороннім: з одного боку, посилюються чинники, що об’єктивно зменшують суверенітет країн, а з іншого – більшість держав добровільно і свідомо йде на його обмеження.
Відповідно, проблема державного суверенітету й перспектив його трансформації завжди перебувала в центрі уваги дослідників політології міжнародних відносин, оскільки є безпосереднім результатом конфлікту між тлумаченнями суверенітету де-юре й де-факто, які відображають складну природу інституту сучасної державності у контексті міжнародних відносин кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя. Адже з моменту оформлення феномену глобалізації у 1960-х роках стало зрозумілим, що суверенітет національних держав і глобалізація є в певному сенсі антиподами, амбівалентними характеристиками міжнародного розвитку.
Розвиток глобалізації та формування нової, постбіполярної системи міжнародних відносин після закінчення холодної війни, охоплюючи всі виміри суспільного життя, – економічний, політичний, соціокультурний, науково-технологічний, інформаційно-комунікаційний, змінює світові політичні порядки та устрої, системи світової політики та характеристики її ключових акторів, якими є держави. Відповідним чином докорінних перетворень зазнає суверенітет держави, який істотно відрізняється від того, що склався і розвинувся в рамках «вестфальського» політичного устрою світу.
Така докорінна міжнародна трансформація актуалізує дане політологічне дослідження з проблем еволюції теорії й практики державного суверенітету, а також тих змін, яких він зазнає після припинення біполярного протистояння в умовах поглиблення глобалізації.
Чимало аспектів «переформатування» зовнішьополітичного суверенітету сучасних держав, що відбувається за умов становлення системи постбіполярності в сфері міжнародних відносин й досі не стали предметом ґрунтовних наукових досліджень, що додає значущості даній дисертації. Зокрема, в науковій літературі поки що не знайшло належного відображення поняття суверенітету як необхідної політичної характеристики держави, а також питання еволюції суверенітету державної влади, класифікації концепцій суверенітету, співвідношення «політичного» та «юридичного» суверенітету, а також суверенітету інституційного, суверенітету народу й суверенітету нації, особливості реалізації ідеї суверенітету державної влади як конституційного принципу, зміст ідеї суверенітету державної влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку світових процесів глобалізації» (номер державної реєстрації 01БФ048-01), затвердженої Вченою Радою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 20 червня 2011р. і теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» (номер державної реєстрації 0111U007054, підрозділ 1). У рамках зазначеної теми дисертаційна робота відповідає напрямку наукової діяльності відділення міжнародних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна в сучасних політичних та безпекових процесах».
Об’єктом дослідження є зовнішній суверенітет держави у міжнародних відносинах.
Предметом дослідження є трансформація зовнішнього суверенітету держави в постбіполярній системі міжнародних відносин.
Мета й завдання дослідження. є з’ясувати основні закономірності трансформації зовнішнього суверенітету держави в умовах постбіполярної системи міжнародних відносин. Для реалізації мети дослідження дисертант визначила такі завдання:
- окреслити теорії й концепції, що впливають на формування та реалізацію принципу державного суверенітету;
- визначити концептуально-теоретичні засади дослідження системної еволюції зовнішнього суверенітету держави у міжнародних відносинах;
- з’ясувати сутність і об’єктивну зумовленість процесів десуверенізації;
- виявити провідні чинники обмеження зовнішнього суверенітету держави в умовах постбіполярної системи міжнародних відносин;
- окреслити специфіку взаємодії державних і недержавних акторів, які вирішальним чином впливають на трансформацію державного суверенітету в умовах постбіполярного світу;
- проаналізувати конфліктогенні чинники реалізації зовнішнього суверенітету незалежної України.

Методи і методологія дослідження.
Вирішення сформульованих у дисертації завдань дослідження вимагало комплексного використання як загальнонаукових методів аналізу й синтезу, індукції, дедукції й системного підходу, так і спеціальних методів політичної й історичної науки, геополітики та інших суміжних дисциплін. Але в методологічну основу дисертації покладено саме системний аналіз, оскільки предмет дослідження становить комплекс проблем, що розвиваються в єдиному процесі, й лише метод системного аналізу дозволяє підійти до предмета одночасно з різних боків та з’ясувати найбільш характерні особливості явищ, які вивчаються, паралельно встановлюючи їхній взаємозв’язок і визначаючи ступінь взаємозалежності. Саме системний аналіз пояснює взаємини між акторами міжнародних відносин у контексті програмування їхньої зовнішньої політики існуючою регіональною/міжнародною системою, що виступає зовнішнім середовищем по відношенню до системи двосторонніх відносин.
Метод системного аналізу не лише дозволяє встановити причинено-наслідковий зв’язок між політичними, економічними, гуманітарними й іншими аспектами, але й дозволяє розглянути цей взаємозв’язок в іншому вимірі, тобто, приміром, при аналізі міжнародно-політичних чи воєнно-політичних явищ і процесів враховувати соціально-економічні або етнокультурні чинники, що мали безпосередній чи опосередкований вплив на проблему, яка досліджується. Це уможливлює розгляд предмету дисертації з різних наукових позицій і максимально наблизити отримані результати до об’єктивної реальності, зокрема, системно-структурний метод допоміг розкрити взаємодію та взаємозалежність категорій «державний суверенітет», «суверенітет народу», «суверенітет нації», визначити вплив на них процесів формування системи постбіполярності.
Серед методів історичних наук, що застосовувалися в дисертації, слід зазначити:
- хронологічний метод, на основі якого розглядалися документальні джерела;
- порівняльно-історичний метод, що використаний для оцінки різних періодів у системах міжнародних відносин, а також фаз розвитку конфліктів;
- історико-трансформаційний метод, що дозволяє розглядати радикальні суспільно-політичні й соціально-економічні зміни і як фазу великого циклу, і як порівняно короткий історичний період.
Крім того, хронологічний метод (опис явищ і подій у часовій послідовності) та історико-генетичний (встановлення зв’язків походження між подіями та явищами, що відбуваються) дали можливість простежити загальну динаміку зовнішньополітичної діяльності окремих провідних держав світу та їхніх угруповань (США, КНР, Євросоюз, Японія, Південна Корея, Індія, Австралія) у постбіполярний період у зв’язку зі зміною міжнародної обстановки й сутності зовнішнього суверенітету держави.
Діалектична методологія дозволила розглянути суверенітет як динамічне явище, що постійно поповнюється елементами якісно нового змісту, змінює обсяг та форми свого прояву протягом історичного розвитку. А специфічно конструктивістські методи й прийоми міжнародно-політичної науки були вжиті для з’ясування чинників, що обумовлюють природу зовнішньополітичної суб’єктності як глобальних, так і регіональних акторів в умовах постбіполярної системи міжнародних відносин. Аналіз окремих складових політичної ідентичності держав світу спирався на дискурсивний метод задля виявлення форм, у яких вона проявлялась, і взаємозв’язків між ними, а також на метод соціальної реконструкції для проникнення в сутність таких дискурсивних форм як розкриття їхнього власного змісту та інструментального значення для зовнішньополітичного позиціонування.
В дослідженні застосовано окремі елементи геополітичного аналізу (вивчення взаємодії природних і суспільно-політичних чинників, що визначають політику великих та середніх держав і союзів держав; дослідження тенденцій змін геополітичної структури, тобто балансу сил, основних геостратегічних регіонів, геополітики провідних і регіональних держав світу та ін.) для визначення різних підходів американського, асеановського, китайського, євросоюзівського, японського, російського й індійського керівництва щодо просторової організації Євразійського й Азійсько-Тихоокеанського регіонів в умовах кризи «вестфальської» моделі світоустрою, а, отже, відповідної проекції сили зазначеними державами в найближчому оточенні.
Зовнішньополітичні інститути, згідно інституційного підходу, розглядаються як формальна сфера міждержавних відносин. Універсальний (ООН) і регіональні (НАТО, ОБСЄ, ОВД, ШОС) інститути гарантування міжнародної безпеки в дисертації розглянуті як система установ і організацій, що впорядковують міждержавні відносини за допомогою матеріальних та ідеальних (символічних) засобів і на основі фіксованих норм міжнародного права. Функціонування ж інститутів міжнародної безпеки досліджено в рамках парадигми неореалізму за допомогою методу структурно-функціонального аналізу.
Серед прикладних методів дослідження варто зазначити й екстраполяцію та аналіз тенденцій зовнішньої політики окремих держав та світового розвитку. Приміром, метод екстраполяції дозволив перенести окремі характеристики відносин АСЕАН із східноазійськими державами на взаємини зі США за умови схожості/відповідності системних параметрів взаємин між країнами в першому і другому випадках. Наприклад, розгляд військової дипломатії КНР щодо країн Південно-Східної Азії є більш повним завдяки існуванню цього ж напрямку китайської дипломатії стосовно країн СААРК та схожості умов, за яких він був започаткований.
Використаний у дисертації компаративний метод аналізу дозволив з’ясувати й зміст трансформації зовнішньополітичних концепцій провідних учасників міжнародних відносин, їхній вплив на десуверенізацію малих держав, а також їхнє місце в регіональних підсистемах і світовій системі через порівняння потужності, впливовості, рівня та інтенсивності взаємодій.
Доцільність використання міждисциплінарного підходу була продиктована комплексним характером дослідження, в якому розглядається не лише сфера політології міжнародних відносин, але й область історії міжнародних відносин і зовнішньої політики з її традиційним проблемно-хронологічним підходом, а також соціології й економіки. Дисертант застосував у даному дослідженні й метод аналізу документів для критичного вивчення великого емпіричного матеріалу. Цей метод був досить дійовим у процесі виявлення взаємозв’язку між процесами вироблення політичних рішень, їхнього ухвалення, реалізації й подальшої реакції на них усередині країни й на міжнародній арені.
Застосування івент-аналізу й критичне осмислення тексту при роботі з документальними джерелами – матеріалами органів влади, насамперед зовнішньополітичних відомств США, КНР, Японії, Росії, ЄС, Індії, країн Південно-Східної Азії та інших держав, офіційними заявами їхніх лідерів, міждержавними угодами тощо - зумовлюють наукову об’єктивність та достовірності результатів дослідження.
Вивчення ж окремих складових зовнішнього суверенітету держави в постбіполярній системі міжнародних відносин базувалося на поєднанні методів та засобів із концепції діалектичного взаємозв’язку внутрішньої й зовнішньої політики, а також аналізу процесів формування та здійснення зовнішньої політики держави. А використання методу контент-аналізу в роботі з документальними джерелами передбачало врахування політичних орієнтацій та ставлення до проблеми авторів певного документального джерела.
При написанні дисертації застосовувалася й низка методів прогнозування різноманітних політичних процесів – екстраполяції діючих тенденцій на перспективу, моделювання, проведення аналогій, компаративних досліджень, ситуаційного аналізу та ін. Зокрема, моделювання дозволило розглянути об’єкт дослідження в найближчій перспективі та по можливості дати виважену оцінку розвиткові подій.
Під час роботи над проблематикою дисертації здобувач дотримувався принципів об’єктивності й наукової доказовості, що вимагали порівняння різноманітних суджень і оцінок, використання матеріалів, які пройшли верифікацію.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні проблеми трансформації державного суверенітету в координатах формування постбіполярного світоустрою й кризи Вестфальської державноцентричної моделі міжнародної політики, що розкривається у наступних положеннях:
- встановлено, що основоположний елемент науки й практики модерної світової політики, а саме принцип суверенної рівності держав-націй, зазнає в умовах формування постбіполярної моделі міжнародних відносин істотної трансформації й дедалі частіше ставиться під сумнів, що може призвести до його відродження на якісно вищому рівні - імперського принципу керування світом;
- доведено, що неконтрольований розпад «вестфальської» моделі міжнародних відносин призводить до виникнення низки загроз, актуалізуючи питання міжнародної й національної безпеки, пов’язані з необхідністю відновлення передумов безпечного існування держави або коаліцій держав за рахунок ліквідації чинників суверенного існування «недієздатних» держав, які володіють лише формальним суверенітетом;
- поглиблено дослідження ролі права на самовизначення націй, тобто зростання числа незалежних держав самообмежується, або обмежується ззовні необхідністю дотримання природних невід’ємних прав людини, що породжує кардинальні протиріччя між принципом невтручання в справи іншої держави (випливає з принципу державного суверенітету) й принципом пріоритетності прав людини, який визнається пріоритетним;
- узагальнено, що внутрішній суверенітет більшості малих держав та всіх без винятку мікродержав в умовах глобалізації розглядається як похідний від зовнішнього суверенітету великих держав та істотно обмежується іноземними впливами й інтервенціями.
- визначені рольові функції нових політичних та економічних акторів міжнародних відносин (міжнародні організації, ТНК, НДО, мозкові центри, потужні медіа-системи тощо) з погляду їхнього ставлення до різних параметрів державного суверенітету та його «перерозподілу» серед найвпливовіших держав і наддержавних утворень;
- уточнено поняття десуверенізації, «зовнішнього управління» й «розподіленого суверенітету» на основі аналізу функціонування Європейського Союзу з притаманною йому практикою делегування дедалі вагомішої частки державного суверенітету наднаціональним та субнаціональним інститутам;
- вперше в українській науці системно проаналізовано проблему утвердження державного суверенітету в зовнішній політиці Україні з погляду її подальших перспектив залучення до європейських та глобалізаційних інтеграційних процесів.
Науково-практичне значення одержаних результатів визначається його політичною й науковою новизною та полягає в можливості використання органами державної влади авторських положень і висновків стосовно трансформації державного суверенітету в умовах глобалізації для теоретичного обґрунтування, а також підтримки процесу та політичної практики адаптації української політичної системи до євроінтеграційних критеріїв і стандартів, пошуку оптимальних шляхів переходу від індустріального до інформаційного суспільства і в такий спосіб подолання перешкод на шляху до європейського об’єднання. Таким чином, положення й висновки дисертації можуть бути використані для розроблення стратегії зовнішньої та внутрішньої політики України на середньострокову і довгострокову перспективу.
Результати дослідження можна задіяти й при підготовці навчальних курсів із політології міжнародних відносин, теорії глобалізації, євроінтеграції та зокрема, спецкурсу «Державний суверенітет у процесі формування постбіполярної моделі міжнародних відносини» для вищих навчальних закладів України, при написанні підручників, навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів та спецкурсів із зовнішньої політики країн Азії, КНР, США й Росії, актуальних проблем міжнародних відносин в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, світової політики, міжнародних систем та глобального розвитку, країнознавства, міжнародних конфліктів та їхнього врегулювання, ядерного фактору в міжнародних відносинах, військово-політичних проблем у міжнародних відносинах тощо.
Апробація результатів дослідження випливає з його актуальності й наукової новизни. Зважаючи на це, результати дисертації були апробовані у виступах авторки на конференціях: молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (22 жовтня 2009 р.), конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (21 жовтня 2010 р.), конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (20 жовтня 2011 р.), науково-практичній конференції молодих науковців «Євроатлантична інтеграція України: Організація Північноатлантичного договору – підсумки минулого, концепції майбутнього» (20-21 листопада 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» (21 березня 2008 р.) міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» (26 березня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» (25 березня 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» (23 березня 2011 р.), доповідались на засіданнях кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано три наукові праці та чотирьох тезах виступів на наукових конференціях, опублікованих у фахових виданнях, що затверджені переліком ВАК України.

Статті у наукових фахових виданнях:
1. Слабоус-Лущенко А.О. Проблема практичного визначення поняття державного суверенітету / А.О. Слабоус-Лущенко // Нова парадигма: [журнал наукових праць] / голов. ред. В.П. Бех.; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; Творче об’єднання “Нова парадигма». - К.: Видавництво НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2009. - Вип. 90. – С.79-91.
2. Слабоус-Лущенко А.О. Трансформація вестфальської моделі світу та ґенеза її теоретичної концепції / А.О. Слабоус-Лущенко // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «IНТАС», 2009. - Вип.44. - С. 418-433.
3. Слабоус-Лущенко А.О. НАТО: виклик сучасності / А.О. Слабоус-Лущенко // КНУ ім. Т. Шевченка, Iнститут міжнародних відносин: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців. - К., 2009. – С.18-21.
Тези наукових доповідей:
1. Слабоус-Лущенко А.О. Глобалізація та її вплив на суверенітет / А.О. Слабоус-Лущенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка IМВ, 2010. - Вип.89, частина І. - С. 13-15.
2. Слабоус-Лущенко А.О. Епоха без полярного світу / А.О. Лущенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка IМВ, 2010. - Вип.90, частина І. - С. 36-38.
3. Лущенко А.О. Вплив глобалізації на національну державу / А.О. Лущенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка IМВ, 2011. - Вип.95, частина І. - С. 9-11.
4. Лущенко А.О. Трансформація державного суверенітету / А.О. Лущенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка IМВ, 2011. - Вип.98, частина І. - С.48-50.
Структура та обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена сформульованими метою, об’єктом та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (249 найменувань українською, російською, англійською й французькою мовами). Загальний обсяг дисертації без списку використаних джерел – 175 сторінок, список використаних джерел – 24 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ

1. Першоосновою феномену сучасної десуверенізації політичного простору, тобто втрати національними державами більшої частки реальних суверенних повноважень у сфері зовнішньої політики, є перерозподіл сутнісних характеристик державного суверенітету в зв’язку з необхідністю «поділитись» значною частиною функцій, прав, відповідальності та повноважень із мережами ненаціональних, позанаціональних і транснаціональних акторів в особі ТНК, ТНБ, міжнародних недержавних організацій включно з віртуальними мережами, які виникають завдяки Інтернету і які принципово відрізняються від структур типу національних держав.
Причому феномен десуверенізації на практичному рівні розкривається в двох протилежних вимірах: 1) як негативний процес обмеження (втрати) суверенітету внаслідок внутрішніх суперечностей або одностороннього силового підпорядкування суверенітету держав-націй зовнішнім силам (іншим країнам, ТНК, НДО); 2) як позитивний інституціональний механізм захисту «залишків» суверенітету держави, суспільства та нації в ролі носіїв «реального» суверенітету в умовах перерозподілу світового політичного простору.
2. Десуверенізація як феномен, об’єктивно обумовлений глобалізацією сучасного міжнародного процесу, полягає в розмиванні, «вичавлюванні» національних суверенітетів, яке відбувається у контекстах: а) створення умов «вільної торгівлі» та вузької спеціалізації країн у межах міжнародного поділу праці; б) керування цією «вільною торгівлею» через контроль грошових потоків; в) посилення викликів та загроз взаємозалежності; г) мережевої побудови комунікаційного простору.
Примусова десуверенізація реалізується як у відкритих, так і прихованих формах, як «м’якими» (невійськовими), так і «жорсткими» (військовими) засобами, відображаючи не тільки зовнішню «імперіалістичну» політику великих держав та об’єднань подібних держав, але й політику недержавних акторів, скеровану на захоплення та підпорядкування своїм цілям суверенітетів країн (держав) традиційного типу й права здійснювати ними управління конкретними процесами на конкретній території.
3. Часткова втрата зовнішнього суверенітету держави є особливо демонстративною в межах становлення сучасних інтегративних структур типу Європейського Союзу. Аналіз функціонування Європейського Союзу з притаманною йому практикою делегування дедалі вагомішої частки державного суверенітету наднаціональним та субнаціональним інститутам потребує істотного уточнення на нормативно-правовому рівні понять (концептів) суверенітету, суверенізації, десуверенізації, «зовнішнього управління», «розподіленого суверенітету» тощо. Процеси ж перерозподілу суверенітету, пов’язані з реальними загрозами його цілковитої втрати, привертають увагу до питань політичної безпеки держави, сутністю якої є спроможність останньої самостійно вирішувати питання державного ладу, проводити незалежну внутрішню і зовнішню політику в інтересах особи й суспільства не всупереч волі позадержавних акторів.
На рівні внутрішнього суверенітету України зовнішні обмеження передусім пов’язані з «демократичним транзитом», який відбувається під контролем цілої низки міжнародних організацій й фактично заперечує існуючий в України політичний режим «обмеженої демократії». Зіткнення різноскерованих зовнішніх векторів (російського, євроінтеграційного, євроатлантичного тощо) породжує взаємовиключні тенденції і принципи, що обертається у масовій та «елітній» свідомості невизначеністю стосовно політичного майбутнього України як суверенної держави.

ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ
Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового питання: з’ясування зв’язку між ерозією вестфальської моделі світу й особливостями реалізації ідеї зовнішнього суверенітету державної влади в постбіполярній системі міжнародних відносин. В рeзультaті роботи нaд постaвлeними зaвдaннями, автор дійшла таких висновків:
1. Процеси глобалізації та переходу до постбіполярного світоустрою докорінно змінили роль держав та їхньої суверенності в сучасному світі, спричинившись до виникнення гострої суперечності між зовнішнім та внутрішнім, формальним та реальним суверенітетом держави. На цьому тлі формується виразна тенденція до десуверенізації, хоча водночас посилилася протилежна тенденція до «самовизначення націй», тобто зростання числа незалежних держав.
Хоча принцип поваги до внутрішнього суверенітету, заснований на невтручанні в справи іншої держави, одержав належне закріплення в міжнародному публічному праві, країни Заходу, а також універсальні міжнародні організації, визнавши принцип пріоритетності прав людини, дедалі частіше ставить під сумнів внутрішній суверенітет малих держав, що в умовах глобалізації розглядається як похідний від зовнішнього суверенітету.
Крім того, суверенітет сучасних держав самообмежується або обмежується ззовні появою значного числа недержавних акторів (суб’єктів) міжнародних відносин та новими «правилами гри» на міжнародній арені. Йдеться передусім про необхідність дотримання взаємних зобов’язань держав за міжнародними договорами та ухвалами міжнародних організацій.
2. Парадигма дослідження зовнішнього суверенітету держави в системі світової політики пов’язана в даній дисертації з міждисциплінарним підходом, що характеризується крізь призму наступних концептів: «анархія»; «керований хаос»; «критичність, яка сама себе організовує»; «точка біфуркації»; «перехідний вік»; «епоха невизначеності» тощо.
Вивчення ж проблем реалізації зовнішнього суверенітету сучасних держав в умовах глобалізації пов’язане з двома альтернативними підходами – інструменталізмом і конструктивізмом. Представники інструменталізму підкреслюють суб’єктивний (інструменталістський) характер процесів десуверенізації малих та середніх держав, які, на їхній погляд, не є об’єктивно обумовленою тенденцією, а наслідком консенсусу («змови») великих впливових держав, що, посилаючись на норми суверенітету, прагнуть не лише їх зберігати, але й порушувати в тих випадках, коли це відповідає їхнім державним інтересам.
Натомість, представники конструктивізму наполягають на тому, що сучасні держави в цілому дотримуватимуться спільних і загальновизнаних норм суверенітету, які «розмиваються» всупереч їхній волі об’єктивними глобалізаційними тенденціями, а тому національно-державні суверенітети слід постійно реставрувати («конструювати»).
3. Сучасні виклики й загрози зовнішньому суверенітетові держави, що можна позначити як «десуверенізаційні процеси», передусім мають внутрішню природу і є наслідком дезадаптації, неспроможності нових незалежних держав адекватно реагувати на виклики й загрози глобалізації та постбіполяроного світоустрою в тісній взаємодії з наддержавними, міждержавними (міжнародними), позадержавними акторами, але за умов збереження при цьому власної міжнародної суб’єктності.
Крім того, дестабілізаційні процеси всередині нових державних утворень зі спірним міжнародним статусом, які є наслідком слабкості й неефективності державного управління, привертають підвищену увагу до даних квазінезалежних політичних утворень, фактично позбавлених політичної суб’єктності на міжнародній арені, з боку міжнародної спільноти, що перебирає на себе функції зовнішнього управління. Відтак, добровільна внутрішня десуверенізація перетворюється у примусову зовнішню.
4. Феномен сучасної десуверенізації політичного простору полягає в тому, що в його процесі відбувається перерозподіл сутнісних характеристик державного суверенітету в зв’язку з необхідністю для національних держав «поділитись» значною частиною своїх функцій, прав, відповідальностей та повноважень із недержавними, позанаціональними й транснаціональними акторами (ТНК, міжнародні недержавні організації, банки, мережеві спільноти), які є принципово іншими структурами, порівняно із державами-націями. Вони перебирають на себе контроль за станом і спрямуванням державно-політичних процесів у відповідних сферах міжнародної політики, здійснюють цю політику від імені носіїв суверенітетів (держав, націй, народів) або формально легалізуючи й легітимуючи через них свої рішення.
Трансформація державного суверенітету як об’єктивне й порівняно нове явище сучасного міжнародного процесу розкривається у розмиванні, «вичавлюванні» національних суверенітетів, що відбувалося спочатку навколо створення умов вільної торгівлі, потім – викликів взаємозалежності, згодом – навколо мережевої побудови комунікаційного простору, а тепер пов’язується із чинником впливу недержавних акторів.
5. Процес самовизначення сучасних держав-націй («парад суверенітетів») відбувається на тлі демонстрації їхньої виразної слабкості, пов’язаної з недієздатністю правлячих політичних режимів у ключових сферах зовнішньої політики й політики національної та міжнародної безпеки, що породжує феномен «недієздатної державності» (failed states). Для «неспроможних держав» властивим є колапс правопорядку, який провокує громадянські війни та інтенсифікує діяльність міжнародних терористичних і злочинних угрупувань, що вимагає, в свою чергу, втручання міжнародних структур колективної безпеки (ООН, НАТО), обмежуючи суверенітет нових незалежних держав.
Реальністю ХХІ ст. стало й самообмеження національно-державного зовнішнього суверенітету, коли більшість малих країн (країни Центрально-Східної Європи, Балтії, Балкан тощо), натомість того, щоб боротися за власний суверенітет на міжнародній арені, свідомо передають його більш впливовим державам (США) або ж наднаціональним і міжнародним структурам (ЄС, СОТ). Сучасна Об’єднана Європа є типовим прикладом «розподіленого суверенітету» й зовнішнього управління в період формування глобального постіндустріального суспільства, коли інтеграція й розширення Євросоюзу відбувається не за рахунок державних суверенітетів країн-учасниць, а у межах поваги до цих суверенітетів.
6. Виклики й загрози зовнішньому суверенітетові є особливо актуальними для України як нової незалежної держави, що виникла завдяки руйнуванню біполярного світоустрою та утверджує свою роль і значення у світовій політиці не лише завдяки «державам-гарантам» її суверенітету, але й тісній взаємодії з цілою низкою наддержавних, міждержавних (міжнародних), позадержавних акторів світової політики. А питання «зовнішнього управління» й «розподіленого суверенітету» є істотними для України, передусім, з погляду визначення подальших перспектив її залучення до європейських та глобалізаційних інтеграційних процесів. Україна як держава, що за всіма рейтинговими оцінками є лідером у процесах глобалізації, і не лише має намір вступити в таке наддержавне об’єднання як ЄС, але вже реально інтегрується в це утворення, фактично втрачає на користь ЄС частку своїх суверенних повноважень, - передусім в сфері економіки, енергетики та екології.
Відмова України від частини національно-державного суверенітету на користь міжнародних організацій та наддержавних утворень була, є й надовго залишиться питанням запеклої внутрішньополітичної боротьби, оскільки вона є неодмінно пов’язаною з викликами й загрозами національним інтересам, нейтралізувати які одна частина національно-державної еліти намагається на шляху «багатовекторності», а інша – на шляху одновекторності. Саме цією обставиною обумовлена різка поляризація політичних концепцій щодо реальних меж зовнішнього суверенітету держави, яка після 20-літнього періоду різноманітних спроб проведення «реформ» не тільки не знята, але навіть загострилась.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Документи
1. Акт проголошення незалежності України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm.
2. Берлинская конференция руководителей трех союзных держав – СССР, США и Великобритании (17 июля – 2 августа 1945 г.) // Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.: Сборник документов. Том VI. - М.: Издательство политической литературы, 1984. – 511 с.
3. Внешняя политика России XIX и начала XX века: Документы Российского Министерства иностранных дел / Ред. колл.: А.Л.Нарочницкий, Г.К.Деев и др. Серия I: 1801-1815 гг. Т.8: май 1814 г. - ноябрь 1815 г. - М.: Политиздат, 1972. – 780 с.
4. Внешняя политика и безопасность современной России. 1991-2002: Хрестоматия в 4-х т. Т.IV: Документы / Сост. Т.А. Шаклеина; Ред. кол.: А.В.Торкунов и др. - М.: Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России, Российская ассоциация международных исследований, АНО «ИНО-Центр (Информация. Наука. Образование.)», 2002. - 538 с.
5. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
6. Верховна Рада України. Про 85-ту річницю видання IV Універсалу Центральної Ради Української Народної Республіки: Заява // Голос України. - 2003. - № 12. - 22 січ. - С. 1.
7. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1990. - № 31. - С. 429.
8. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе // Во имя мира, безопасности и сотрудничества. - М.: Политиздат, 1975. – С.3-8.
9. Звернення Президента України до українського народу з нагоди Дня Соборності України та 85-ї річниці проголошення незалежності Української Народної Республіки IV Універсалом Української Центральної Ради // Урядовий кур’єр. - 2003. - № 12. - 23 січня. - С. 1-2.
10. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него от 9 декабря 1948 года // Международная защита прав и свобод человека. М.: Юридическая литература, 1990 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_155
11. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU50K02U.html.
12. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
13. Устав Организации Объединенных Наций // Организация Объединенных Наций. Сборник документов. - М.: Наука, 1981. - 646 с.
14. National Strategy to Combat Weapons of Mass Destruction. 2 0 0 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fas.org/irp/offdocs/nspd/nspd-wmd.pdf.
15. President Woodrow Wilson’s 14 Points (1918) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ourdocuments.gov/doc.php?flash=true&doc=62.
16. United States Department of State. Foreign relations of the United States: diplomatic papers: the Conference of Berlin (the Potsdam Conference), 1945. Volume I. U.S. Government Printing Office, 1945 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://digital.library.wisc.edu/1711.dl/FRUS.FRUS1945Berlinv01.
17. U.S. Constitution Online [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.usconstitution.net/const.html.

Автореферати дисертацій
18. Кремень Т.В. Трансформація державного суверенітету в умовах глобалізації: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: спеціальність 23.00.04 «політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Т.В.Кремень. – К.: НАН України, Ін-т економіки і міжнарод. відносин., 2004. - 18 с.
19. Сіленко А.О. Соціальна держава: еволюція ідеї, сутність та перспективи становлення в сучасній Україні: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук: спеціальність 23.00.02 «політичні інститутуи та процеси» / А.О. Сіленко. – К.: НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000. - 38 с.
20. Співак В.М. Соціальна, правова держава як фактор розвитку демократичного суспільства в Україні: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: спеціальність 23.00.02 «політичні інститути та процеси» / В.М. Співак. – К.: НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. - 19 с.
21. Федущак-Паславська Г.М. Політико-правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.01 «теорія та історія держави і права» / Г.М.Федущак-Паславська. – Львів: Львівський національний університет ім. І.Я.Франка, 2000. – 18 с.
22. Garingalao, Nicole, B.A. Branding the National Interest: The Rise of soft power in Japan and China. A Thesis submitted to the Faculty of the Graduate School of Arts and Sciences of Georgetown University in partial fulfillment of the requirements for the degree of Masters of Arts in Communication, Culture & Technology / N.Garingalao. - Washington, DC, May 1, 2006 - 98 p.

Монографії
23. Августин Блаженный. О Граде Божием / Блаженный Августин. - Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. - 1296 с.
24. Антюхина-Московченко В.И., Злобин А.А., Хрусталев М.А. Основы теории международных отношений: Учебное пособие / В.И.Антюхина-Московченко, А.А.Злобин, М.А.Хрусталев. - М.: МГИМО, 1980. – 292 с.
25. Арендт Х. Истоки тоталитаризма / Перевод с англ. / Х.Арендт. - М.: ЦентрКом, 1996. - 672 с.
26. Аристотель. Сочинения. Т. 4. / Пер. С. А. Жебелева / Аристотель. - М.: Мысль, 1983. – 793 с.
27. Арон Р. Мир і війна між націями / Р.Арон. – К.: Юніверс, 2000. - 688 с.
28. Бек У. Что такое глобализация?: Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова / У.Бек. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.
29. Блинов А. С. Национальное государство в условиях глобализации контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка / А. С. Блинов. – М. : МАКС Пресс, 2003. – 149 с.
30. Болтенкова Л.Ф. Суверенитет в истории российской государственности. Лекция / Л.Ф.Болтенкова. - М.: РАГС, 2007. – 102 с.
31. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV- XVIII вв. Т.3. Время мира / Ф.Бродель. - М.: Прогресс, 1992. – 679 с.
32. Валлерстайн И. После либерализма / И.Валлерстайн. - М.: Едиториал УРСС, 2003. - 256 с.
33. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: Введение. Пер. Н.Тюкиной / И.Валлерстайн. - М. Издательский дом «Территория будущего», 2006. – 248 с.
34. Ваттель Э. Право народов / Э.Ваттель. – М.: Госиздатюрлит, 1960. – 719 с.
35. Володин А.Г., Широков Г.К. Глобализация: начала, тенденции, перспективы / А.Г.Володин, Г.К.Широков. - М.: Институт востоковедения РАН, 2002. – 260 с.
36. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. Учебник / К.С.Гаджиев. - М.: Логос, 2000. – 429 с.
37. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь; пер. с англ. / Э.Гидденс. – М. : Весь Мир, 2004. – 120 с.
38. Глобалізація і безпека розвитку. Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін.; Кер. авт. колект. і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
39. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. – Т. 2 / Т.Гоббс. – М.: Мысль, 1991. – 546 с.
40. Гроций Гуго. О праве войны и мира / Гуго Гроций [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/gr_prvoin.php.
41. Давыдов Ю.П. Норма против силы. Проблема мирорегулирования / Ю.П.Давыдов. - М.: Наука, 2002. – 287 с.
42. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации / М.Г.Делягин. - М.: ИНФРА, 2003. - 768 с.
43. Дехийо Л. Хрупкий баланс: четыре столетия борьбы за господство в Европе / Л.Дехийо. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. - 314 с.
44. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. – 656 с.
45. Дугин А.Г. Основы геополітики / А.Г.Дугин. - М.: АРКТОГЕЯ-центр, 2000. - 928 с.
46. Жук И.Н. Трансформация функций государства в условиях глобализации / И.Н. Жук // Веснік Беларускага дзяржаўнага эканамічнага універсітэта. – 2006. – № 1. – C.23-29.
47. Иноземцев В.Л. Расколатая цивилизация: Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции / В.Л. Иноземцев. — М.: Academia : Наука, 1999. - 703 с.
48. История внешней политики России. Первая половина XIX века (от войн России против Наполеона до Парижского мира 1856 года). - М.: Международные отношения, 1995. – 448 с.
49. История Европы. Т. 3. От Средневековья к Новому времени. - М.: Наука 1993. – 656 с.
50. Киссинджер Г. Дипломатия / Г.Киссинджер. - М: «Ладомир», 1997. - 849 с.
51. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / В.В.Копійка. – К.: Юридична думка, 2005. – 448 с.
52. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини ХХ століття (Навчальний посібник) / О.А.Коппель, О.С.Пархомчук. – К.: Школяр, 2005. – 360 с.
53. Кревельд М. Расцвет и упадок государства / Перевод с англ. / М.Кревельд. - М.: ИРИСЭН, 2006. - 554 с.
54. Лебедева М.М. Мировая политика / М.М.Лебедева. – М.: Аспект Пресс, 2007. – 351 с.
55. Луман Н. Власть / Перевод с нем. / Н.Луман. - М.: Праксис, 2001. - 256 с.
56. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Пер. с нем. И.Д. Газиева; под ред. Н. А. Головина / Н.Луман. - СПб.: Наука, 2007. - 648 с.
57. Макьявелли Никколо. Сочинения исторические и политические. Сочинения художественные. Письма / Н.Макьявелли. - М.: Пушкинская библиотека, АСТ, 2004. – 821 с.
58. Пугачев В.П. Введение в политологию / В.П. Пугачев, А.И. Соловьев. – М.: Логос, 1995. – 238 с.
59. Руссо Жан-Жак. Трактаты / Ж.-Ж.Руссо. - М.: Наука, 1969. – 710 с.
60. Сийес, Аббат. От Бурбонов к Бонапарту / Аббат Сийес. - М.: Алетейя, 2003. - 224 с.
61. Система, структура и процесс развития современных международных отношении / Отв. ред. В.И. Гантман. - М.: Наука, 1984. – 422 с.
62. Современные буржуазные теории международных отношений: Критический анализ / Отв. ред. В.И.Гантман. - М.: Наука, 1976. – 486 с.
63. Тоффлер Э. Метаморфозы власти: Знание, богатство и сила на пороге XXI века / Перевод с англ. / Э.Тоффлер. - М.: АСТ, 2003. - 672 с.
64. Хардт М., Негри А. Империя / Перевод с англ. под общей редакцией Г.В. Каменской / М.Хардт, А.Негри. – М.: Праксин, 2004. – 440 с.
65. Хельсинки – 10 лет спустя: Общеевропейский процесс укрепления безопасности и развития сотрудничества / Ред. Э.В. Расшивалова. – М.: Прогресс, 1985. – 256 с.
66. Цыганков П.А. Теория международных отношений. Хрестоматія / П.А.Цыганков. – М.: Гардарики, 2002. – 400 с.
67. Шевцова Л. Режим Бориса Ельцина / Л.Шевцова. - М.: РОССПЭН, 1999. – 535 с.
68. Шмитт К. Левиафан в учении о государстве Томаса Гоббса: Смысл и фиаско одного политического символа / Перевод с нем. / К.Шмитт. - СПб.: Владимир Даль, 2006. - 300 с.
69. Шмитт К. Диктатура: От истоков современной идеи суверенитета до пролетарской классовой борьбы / Перевод с нем. / К.Шмитт. - СПб.: Наука, 2005. - 326 с.
70. Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста / Р.Шпорлюк. - К.: Основи, 1998. – 470 с.
71. Agamben G., Homo Sacer. Sovereign Power and Bare Life / G.Agamben. - Stanford: Stanford University Press, 1998. - 256 р.
72. Beck U. World Risk Society / U.Beck. - Cambridge: Polity Press/Malden, MA: Blackwell. 1999. – 184 p.
73. Bodin J. Les six livres de la Republique. Ed. by G.Mairet / J.Bodin. – Paris: Librairie générale de France, 1993. – 607 р.
74. Bull, Hedley. The Anarchical Society: A Study of Order in World Politics / H.Bull. – N.Y.: Columbia University Press, 2002. – 329 p.
75. Buzan, Barry. From International to World Society? English School Theory and the Social Structure of Globalization / B.Buzan. - Cambridge: Cambridge University Press, 2004. - 300 p.
76. Clark I. Globalization and International Relations Theory / I.Clark. – Oxford: Oxford University Press, 1999. – 197 р.
77. Collapsed States: The Disintegration and Restoration of Legitimate Authority / Edited by I. William Zartman. – Boulder: Publisher Lynne Rienner, 1995. - 303 pp.
78. Cooper, Robert. The Breaking of Nations. Order and Chaos in the Twenty-first Century/ R.Cooper. – L.: Atlantic Books, 2003. - 234 р.
79. Deutsch, Karl W. Nationalism and its alternatives / K.W.Deutsch. - N.Y.: AA Knopf, 1969. – 200 p.
80. Diamond L., McDonald J. Multi-Track Diplomacy: A Systems Approach to Peace. (2nd ed.) / L.Diamond, J.McDonald. - Washington, DC: Institute for Multi-Track Diplomacy, 1993. – 324 p.
81. Fierke, Karin M. Diplomatic Interventions. Conflict and Change in a Globalizing World / K.Fierke. – N.Y.: Palgrave Macmillan, 2005. – 282 р.
82. Fukuyama F. The End of the History and the Last Man / F.Fukuyama. - N.Y.: Simon and Schuster, 1992. – 418 p.
83. Handel I. Michael. Weak States in the International System / M.Handel. – L.: Frank Cass, 1981. – 318 p.
84. Held D. Democracy and Globalization / D.Held. – Cambridge: D.Archibugi, 1998. – 266 p.
85. Hippel, Karin von. Democracy by Force. US Military Intervention in the Post-Cold War World / K.Hippel. - Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – 240 p.
86. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order / S.Huntington. - N.Y.: Simon & Schuster, 1997. – 367 p.
87. Hoffmann, Stanley. World Disorders: Troubled Peace in the Post-Cold War Era / Updated edition / S.Hoffmann. - Lanham, Boulder, New York and Oxford: Rowman and Littlefield, 2000. - 288 p.
88. Holsti K.J. Peace and war armed conflicts and international order, 1648-1989 / K.J.Holsti. – Cambridge: Cambridge University Press, 1991. – 383 pp.
89. Holsti K.J. International Politics: A Framework for Analysis / K.J.Holsti. - New Jersey: Prentice Hall, 1995. – 432 p.
90. Gardner R.N. Sterling-Dollar Diplomacy in Current Perspective: The Origins and the Prospects of our International Economic Order / R.N.Gardner. - N.Y.: Columbia University Press, 1980. – 204 p.
91. Gardner R.N. Local Commons and Global Interdependence: Heterogeneity and Cooperation in Two Domains / R.N.Gardner. – L.: Sage, 1994. – 216 p.
92. Giddens, Anthony. The Nation-State and Violence / A.Giddens. - Cambridge: Polity Press. 1985. – 399 pp.
93. Gilpin R. War and Change in World Politics / R.Gilpin. – Cambridge: Cambridge University Press, 1983. – 374 p.
94. Godson Goy, Shultz Richard. Adapting America’s Security Paradigm and Security Agenda / G.Godson, R.Shultz. - Washington: National Strategy Information Center, 2010. - 36 pp.
95. Keohane, Robert О., Nye, Joseph. Power and Interdependence: World Politics in Transition / R.O.Keohane, J.Nye. - Boston: Little and Brown, 1977. – 273 p.
96. Koenigsberger K.G. The Habsburgs and Europe, 1516-1660 / K.G. Koenigsberger. - Ithaca, L.: Cornell University Press, 1971. – 356 p.
97. Krasner S. International Regimes / S.Krasner. - Ithaca, L.: Cornell University Press, 1983. – 372 p.
98. Krasner, Stephen D. Sovereignty. Organized Hypocrisy / S.D. Krasner. - Princeton: Princeton University Press, 1999. – 264 p.
99. Laulan Y. La planete balkanisee / Y.Laulan. – Paris: Económica, 1992. – 215 p.
100. Morgenthau H.J. Politics among Nations. The Struggle for Power and Peace / H.J.Morgenthau. - N.Y.: Alfred A. Knopf, 1978. – 650 р.
101. Nye, Joseph. Soft Power. The Means to Success in World Politics / J.Nye. – N.Y.: Public Affairs, 2004. - 192 p.
102. Onuf P., Onuf N. Federal Union, Modern World: the Law of Nations in the Age of Revolutions, 1776-1814 / P.Onuf, N.Onuf. - Madison: Madison House, 1993. - VIII, 224 p.
103. Parker G. The Grand Strategy of Philip II / G.Parker. - New Haven, L.: Yale University Press, 1998. – 470 p.
104. Pavlakovic V., Ramet S. Albanian and Serb rivalry in Kosovo - De facto states. The quest for sovereignty / V.Pavlakovic, S.Ramet. – N.Y.: Routledge, 2004. – 386 p.
105. Preventing Violent Conflict: A Swedish Action Plan. - Stockholm: Swedish Ministry of Foreign Affairs. SMFA, 1999.
106. Problematic Sovereignty. S.D.Krasner (ed.). - New York: Columbia University Press, 2001. - 258 p.
107. Rassett B., Starr H. World Politics. The Menu for Choice / B.Rassett, H.Starr. – San Francisco, 1981. – 405 p.
108. Rosenau J. Turbulence in World Politics: A Theory of Change and Continuity / J.Rosenau. - Princеton: Princeton University, 1990. – 504 p.
109. Sands, Philippe. Lawless world: America and the making and breaking of global rules from FDR’s Atlantic Charter to George W. Bush’s illegal war / Ph.Sands. – L.: Allen Lane, 2005. - 324 р.
110. Soldatos P. Au-delà et en deçà de l'État-Nation / P.Soldatos. – Bruxelles: Bruylant, 1996 - 288 p.
111. Tilly C. Coercion, Capital and European States, A.D. 990 – 1990 / C.Tilly. – Cambridge: Wiley-Blackwell, 1990. – 288 p.
112. Toffler A. The Third Wave / A.Toffler. - N.Y.: Bantam, 1980. – 560 p.
113. The Formation of National States in Western Europe / C.Tilly ea. ed. - Princeton, N.J.: Princeton University Press. 1975. – 711 p.
114. Utkin A. I. Mirovoy order of XXI age / A.I.Utkin. – M.: Eksmo, 2004. – 224 р.
115. Wallerstein I. The Politics of the World-Economy: The States, the Movements and the Civilizations / I.Wallerstein. – Cambridge: Cambridge University Press, 1984. – 200 p.
116. Whose World Order? Uneven Globalization and the End of the Cold War / Holm H.-H. & Sorensen G. (eds.). – Boulder: Westview Press, 1995. – 246 р.
117. Webster Ch. К. The Congress of Vienna 1814-1815 / Ch.K.Webster. - Lnd. 1963. – 174 p.
118. Williams M. Rethinking Sovereignty / M.Williams. – L.: Pinter, 1996. – 118 p.
119. Wolfers, Arnold. Discord and Collaboration: Essays on International Politics / A.Wolfers. - Baltimore: The Johns Hopkins Press, 1962 – 283 p.
120. Waltz, Kenneth N. Theory of International Politics / Kenneth N. Waltz. - New York: Addison-Wesley Publishing, 1979. - 256 p.

IV. Статті
121. Автаркія // Юридична енциклопедія / За ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 1998. – Т.1. (А-В). – C. 790.
122. Адамишин А.Л. На пути к мировому правительству / А.Л.Адамишин // Россия в глобальной политике. - 2002. - № 1, ноябрь-декабрь. - С.12-19.
123. Алексеева Т.А. Лики российского постмодернизма / Т.А.Алексеева // Вестник Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. - 2003. - № 4. – С.22-46.
124. Андрущенко С.В. Геополітична геометрія США – ЄС – Росія – Україна / С.В.Андрущенко // Цвєтков Гліб Миколайович / Упор. В.Ю. Крушинський. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – С.68-79.
125. Бади, Бертран. От суверенитета к возможности государства / Мари-Клод Смутс (рук.) / Б.Бади // Новые международные отношения. Практика и теория. - Пресс де Сьянс По, 1998. - С.46-50.
126. Барановский В.Г. Международные организации как механизмы регулирования международных отношений / В.Г.Барановский // Современные международные отношения. - М., 1999. - С. 220-259.
127. Бард А. Nетократия = Netocracy: новая правящая элита и жизнь после капитализма: пер. с англ. / А.Бард, Я.Зодерквист; 2-е изд., испр. - СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. - 252 с.
128. Бенн С., Питерс Р. История современного государства / С.Бенн, Р.Питерс // Полис. – 1998. - № 3. – С. 27-38.
129. Богатуров А.Д., Виноградов А.В. Анклавно-конгломератный тип развития. Опыт транссистемной теории / А.Д.Богатуров, А.В.Виноградов // Восток - Запад - Россия. Сборник статей. - М.: Прогресс-Традиция, 2002. – С.109-130.
130. Богатуров А.Д. Реалистическая тенденция в российской теории международных отношений А.Д.Богатуров // Вестник Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. - 2003. - № 3. – С.3-21.
131. Бодрук О. Методологія геополітичного аналізу воєнно-політичних аспектів національної безпеки України / О.Бодрук // Економічний часопис [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.soskin.info/ea/2007/9-10/200703.html.
132. Борко Ю.А. Проблема национального суверенитета: опыт европейской интеграции / Ю.А.Борко // Космополис. Альманах. - М., 1999. - С.67-71.
133. Бунин И. Проблема государственного суверенитета и Вестфальская система / И.Бунин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wpec.ru/text/200708310905.htm.
134. Бус К. Вызовы незнанию: Теория международных отношений перед лицом будущого / К.Бус // Международные отношения: социологические подходы / Ред. П.А. Цыганков. - М.: Гардарика, 1998. – С.307-331.
135. Володин А.Г., Широков Г.К. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы / А.Г.Володин, Г.К.Широков // Полис: Политические исследования – 1999. – № 5. – С.83 – 93.
136. ВООЗ: Лише третина ВІЛ-інфікованих має доступ до антиретровірусних ліків // Дзеркало тижня, 29 вересня 2010.
137. Гапотій В.Д. Суб’єктивне вирішення проблеми відповідності державних заходів по збереження суверенітету України (теоретико-правовий аспект) / В.Д.Гапотій // Праці Таврійського державного агротехнологічного університету. Збірник наукових праць. - 2009. - № 13. – С.90-102.
138. Гленнон М. Совет Безопасности: в чем причина провала? / М.Гленнон // Россия в глобальной политике. - 2003. - Т.1, № 3. - С.118-120.
139. Гринин Л.Е. Глобализация и национальный суверенитет / Л.Е.Гринин // История и современность. - 2005. - № 1. - С. 6-31.
140. Даальдер И.Х., Линдсэй Д.М. Развод или новое начало / И.Х.Даальдер, Д.М.Линдсэй // Россия в глобальной политике. Журнал о мировой политике и международных отношениях [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.globalaffairs.ru/articles/2236.html.
141. Давыдов Ю.П. Демократия, демократизация и проблемы войны и мира / Ю.П.Давыдов // Внешняя политика и безопасность современной России. 1991-2002: Хрестоматия: В 4 т. Т.2. Исследования. - М.: РОССПЭН, 2002. – С.57-69.
142. Дегоев В.В. Александр I и проблема европейского согласия после Венского конгресса / В.В.Дегоев // Вопросы истории. - 2002. - № 2. - С.119-132.
143. Дегтярева М.И. Разработка понятия суверенитета Жаном Боденом / М.И.Дегтярева // Полис. - 2000. - № 3. - С.156-168.
144. Жигарев С.А. Россия в среде европейских народов / С.А.Жигарев. - СПб., 1910 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=131835.
145. Загладин Н.В. «Новый мировой беспорядок» и внешняя политика России / Н.В.Загладин // Мировая экономика и международные отношения. - 2000. - № 1. – С.14-26.
146. Злобин Н. Конец суверенитета / Н.Злобин // Российская газета. – 2011, 23 марта.
147. Зорькин, Валерий. Предел уступчивости: Россия должна бороться с внешним дирижированием / В.Зорькин // Российская газета - Федеральный выпуск №5325 (246). – 2010, 29 октября.
148. Зуйков Р. Миросистемность: критерии й трансформация / Р.Зуйков // Мировая экономика и международные отношения. - 2009. - № 8.- С.55-61.
149. Ивашов Л., Кефели И. О доктрине геополитической безопасности России. Экономическая глобализация выгодна России / Л.Ивашов, И.Кефели [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rau.su/observer/№5_2004/5_06.HTM.
150. Ильвес Т.Х. «Плеяды» присоединяются к «звездам» / Т.Х.Ильвес // Россия в глобальной политике. Журнал о мировой политике и международных отношениях [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.globalaffairs.ru/numbers/23/6696.html.
151. Ильин М.В. Собирание и разделение суверенитета / М.В.Ильин // Полис. - 1993. - № 5. - С.144-147.
152. Ильин М.В. Стабилизация развития / М.В.Ильин // Мегатренды мирового развития / Под ред. М.В.Ильина, В.Л.Иноземцева. – М.: Экономика, 2001. – С.152-169.
153. Иноземцев В.Л. Несколько гипотез о мировом порядке XXI века / В.Л.Иноземцев // Свободная мысль. – 2003. - № 10. – С.3-9.
154. Кайзер К. Смена эпох / К.Кайзер // Международная политика. - 2003. - № 3. – С.3-10.
155. Капітоненко М. Сила й слабкість України в умовах глобалізації / М.Капітоненко // Актуальні проблеми міжнародних відносин – Вип. 71, ч.1. – К.: ІМВ, 2007. – С. 8-12.
156. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму / Г.Касьянов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/kasian/kas.htm.
157. Кортунов С.В. Крушение Вестфальской системы и новый мировой порядок / С.В.Кортунов // Золотой Лев. Издание русской консервативной мысли – № 125-126 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zlev.ru.
158. Коппель О., Пархомчук О. Концептуально-теоретичні засади дослідження політичних проблем глобального розвитку в Україні / О.Коппель, О.Пархомчук // Наукові записки Т.Х. Інститут міжнародних відносин НУ КПВД «Педагогіка». Вип. 29-30. – К. 2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://helen-koppel.narod.ru/026.htm.
159. Кременюк В.А. США и окружающий мир: уравнение современной России / В.А.Кременюк. Внешняя политика и безопасность современной России 1991-2002: Хрестоматия: В 4 т. T.1. Исследования. - М.: РОССПЭН, 2002. - С.482-496.
160. Кувалдин В.Б. Глобализация: рождение мегаобщества / В.Б.Кувалдин // Мир и Россия на пороге XXI века. Вторые Горчаковские чтения. - М.: РОССПЭН, 2001. - С. 70-75.
161. Кузнецова Е. Западные концепции государственного суверенитета / Е.Кузнецова [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.intertrends.ru/eleventh/007.htm.
162. Кулагин В.M. Гипотеза «демократического мира» в контексте алкгернатив мирового развития / В.М.Кулагин // Полис. - 2000. - № 1. - С.23-37.
163. Леонтьев М. Антироссийский проект «Украина» / М.Леонтьев [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.russ.ru/pole/Antirossijskij-proekt-Ukraina.
164. Лєбєдєва М. Формування нової політичної структури світу і місце у ній Росії / М.Лєбєдєва // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2005. - Число 39. - С.158-167.
165. Лебедева М. Политическая система мира: ее размывание и поиск решений / М.Лебедева // Современные глобальные проблемы мировой политики / под ред. М.М.Лебедевой. – М.: Аспект Пресс, 2009. – С.229-254.
166. Лебедева М.М. Вестфальская модель мира и особенности конфликтов на рубеже ХХI века / М.М.Лебедева // Космополис. Альманах. - М.: Полис, 1999. - С.132-137.
167. Ленин В.И. О компромиссах / В.И.Ленин // Полн. собр. соч., изд. 5-е. - Т. 34. – С.133-139.
168. Ленин В.И. О компромиссах / В.И.Ленин // Полн. собр. соч., изд. 5-е. - Т. 40. – С.228-229.
169. Линк В. Имперский или плюралистический мир? / В.Линк // Международная политика - 2003. - № 3. – С.56-61.
170. Манжола В.А. Актуальні проблеми зовнішньої політики України / В.А.Манжола // Цвєтков Гліб Миколайович / Упор. В.Ю. Крушинський. – К.: ВПЦ «Київський університет». 2007. – С.266-279.
171. Манжола В.А. Відносини України з провідними країнами Західної Європи / В.А.Манжола // Зовнішня політика України 2007: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети. - К.: Вид-во «Стилос» , 2008. - С. 241-251.
172. Манжола В.А. Дилемма европейской политики Украины / В.А.Манжола // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць ІМВ Київського університету ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. - Випуск 77. - С. 8-12.
173. Мигранян Андроник. Исторические корни суверенной демократии / А.Мигранян // Эксперт. - 2005, 14 ноября.
174. Михеев В.В. Логика глобализации и интересы России / В.В.Михеев // Pro et Contra. – 1999. - Т. 4, № 4. – С.49-64.
175. Мунтян М.А. Государство в меняющемся мире / М.А.Мунтян // Исторический процесс и проблемы развития России. – М.: РОССПЭН, 1998. – С. 89-110.
176. Неклесса А.И. Конец эпохи Большого Модерна / А.И.Неклесса. - М.: Ин-т экон. стратегий, 1999. – 28 с.
177. Федоров Ю.Е. Критический вызов для России / Ю.Е.Федоров // Pro et Contra. - 1999. - Т. 4, № 4. - С.5-27.
178. Окара А. В поисках имперской перспективы. Суждено ли Киеву стать новым центром поствизантийской цивилизации? / А.Окара // Русский Архипелаг. Сетевой проект Русского Мира [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archipelag.ru/text/224.htm.
179. Петров В.В. Актуальні проблеми формування державної інформаційної політики у сфері безпеки і оборони / В.В.Петров // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки і оборони. - 2009. № 1 (4). - С. 50-52.
180. Параллельное СНГ после косовского прецедента // Приднестровье. Информационно-новостной ресурс ПМР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://newspmr.com/archives/235.
181. Пахомов Ю.М. Україна найбільш успішна при зовнішньому управлінні / Ю.М.Пахомов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: news.dt.ua/articles/82048.
182. Примаков Е.М. На горизонте многополярный мир / Е.М.Примаков // Международная жизнь. - 1996. - № 10. – С.3-13.
183. Ришар Ж.-Ф. Двадцать лет спустя. Глобальные проблемы и способы их решения / Ж.-Ф.Ришар // Россия в глобальной политике. - 2003. - Т.1, № 2. – С.156-162.
184. Робертсон Р. Дискурсы глобализации : предварительные размышления / Р. Робертсон, Х. Хондкер // Глобализация : Контуры ХХІ века : Реф. сб. Ч. І. – М. : РАН ИНИОН, 2002. – С. 127-131.
185. Салмин А.М. Дезинтеграция биполярного мира и перспективы нового мирового порядка / А.М.Салмин // Полис. - 1993. - № 4. - С.9-10.
186. Салмин А.М. Россия в новом европейском и мировом порядке / А.М.Салмин // Мир и Россия на пороге XXI века.