НАДНАЦІОНАЛЬНІ ІНСТИТУТИ У ФОРМУВАННІ СПІЛЬНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

СЕРГІЄНКО Яна Віталіївна

УДК 327.39 (061.1 ЄС)

НАДНАЦІОНАЛЬНІ ІНСТИТУТИ У ФОРМУВАННІ СПІЛЬНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЄС

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Макаренко Євгенія Анатоліївна
доктор політичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………….……………………………………3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ НАДНАЦІОНАЛЬНОСТІ ЄС......................................................11
1.1 Феномен наднаціональності в теоріях європейської інтеграції……........…..11
1.2 Політико-інституціональний аспект інтеграційних процесів……………….48
1.3 Регулятивно-правовий вимір наднаціональності ЄС…….…………….....….73
Висновки до Розділу 1……………….……………………….……..……….……87

РОЗДІЛ 2 ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ НАДНАЦІО НАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ЄС…………………….……..……..…….…….…....89
2.1 Чинники політичної участі ЄС у міжнародних відносинах від Європейських Співтовариств до Маастрихтського договору………..…………….............….....89
2.2 Трансформація ЄС як актора міжнародних відносин у ХХІ столітті……..103
2.3 Роль наднаціональних інститутів у забезпеченні спільної зовнішньої політики ЄС після Лісабонського договору……….…………………..……..…115
Висновки до Розділу 2………………..…….……………………………………132

РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ ДЕТЕРМІНАНТІВ НАДНАЦІОНАЛЬНОСТІ НА СПІЛЬНУ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ ЄС………..……….……….…………135
3.1 Проблема співвідношення наднаціональних і національних інтересів у сфері зовнішньої політики………………………………….……………………….….135
3.2 Діяльність Європейської служби зовнішніх справ у сфері міжнародних відносин…………………………………….…………………………….…….….146
3.3 Сутнісні характеристики наднаціональних інститутів ЄС за дослідженнями Євробарометру: кореляційний та кластерний аналіз..………………..………...163
Висновки до Розділу 3………………….………..….………………...…………177

ВИСНОВКИ…………………..……….……….………………...……………….180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається науковою і політичною доцільністю вивчення процесів європейської інтеграції, подальшого розвитку наднаціональних інститутів Європейського Союзу і перетворення ЄС в повноправного актора міжнародних відносин з повноваженнями ухвалення, регулювання і реалізації рішень, які на сучасному етапі формування світового порядку належать до компетенції національних держав. Необхідність цілісного розгляду проблеми знаходить своє пояснення в загальній логіці міжнародно-системних трансформацій, оскільки сама структура міжнародних відносин залежить в тому числі й від особливостей європейського інтеграційного процесу.
Актуальність дослідження полягає також у поглибленому розумінні історично унікальних подій і політико-системного явища, яким є трансформація регіонального економічного союзу в єдину політико-системну спільноту державницького типу зі спільною зовнішньою політикою, яка визначає міжнародний курс та концептуальне бачення дипломатичними відомствами європейських країн перспектив міжнародної взаємодії, враховуючи, що ЄС як міжнародний актор може впливати на позиції політичних партій і рухів як в Європі, так і в світі.
Відтак, авторський концептуальний підхід до проблеми ґрунтується на визначенні місця та ролі наднаціональних інститутів у формуванні та реалізації спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, оскільки саме наднаціональним інститутам ЄС після набуття чинності Лісабонського договору відведено провідну роль у впровадженні керівних рішень політичних інститутів у всі сфери життєдіяльності інтеграційного об’єднання.
Проблема наднаціональності на рівні здійснення спільної зовнішньої політики ЄС розглядалася у вітчизняній політичній науці фрагментарно, де представлено відповідні аналітичні узагальнення процесів європейської інтеграції на основі використання переважаючих в Європі концептів і стратегій щодо спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, зокрема, на основі відкритих документальних джерел ЄС, що призводило до односторонності оцінок та неврахування суперечностей й конфліктних ситуацій, які виникають під час узгодження політичних рішень в межах наднаціональної організації. Тому аналіз спільної зовнішньої політики ЄС як неординарного явища сучасної системи міжнародних відносин і практики Європейської служби зовнішніх справ уможливлює встановлення причинно-наслідкових зв’язків між економічними, політичними, безпековими та іншими елементами міжнародної діяльності наднаціональних інститутів ЄС.
Актуальність дослідження виявляється і в тому, що з’ясування феномену наднаціональності в процесах європейської інтеграції, визначення особливостей інтеграційних процесів в ЄС, інституційних змін в системі забезпечення економічної та політичної стабільності, специфіки співвідношення наднаціональних і національних інтересів у сфері зовнішньої політики, функціонування Європейської служби зовнішніх справ у новій якості інституційованого актора міжнародних відносин зумовлює розуміння трансформацій глобального розвитку та відображає еволюцію світової системи у ХХІ столітті, в якій вагома роль належить наднаціональним, транснаціональним і неурядовим акторам.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних й державних стратегій США, Росії і ЄС у контексті національних інтересів України» (реєстраційний номер 0107U011797).
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є політико-системне представлення концептуального забезпечення та практики наднаціональних інститутів ЄС щодо реалізації спільної зовнішньої політики в умовах функціонування Європейського Союзу як впливового актора міжнародних відносин.
Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких дослідницьких завдань:
• узагальнити і консолідовано представити основні теоретико-методологічні засади феномену наднаціональності у практиці ЄС;
• виявити і поглибити розуміння політико-інституціонального аспекту європейської інтеграції та інтегративної ролі політичних інститутів ЄС як механізмів наднаціональності; з’ясувати і обґрунтувати особливості регулятивно-правового виміру європейської інтеграції;
• дослідити еволюцію міжнародної суб’єктності наднаціональних інститутів ЄС та розкрити ключові політико-системні чинники участі ЄС в міжнародних відносинах;
• з’ясувати зміст, характерні особливості і причинно-наслідкові зв’язки трансформації ЄС як актора міжнародних відносин в аспекті Лісабонського договору та визначити роль наднаціональних інститутів у забезпеченні спільної зовнішньої політики ЄС;
• проаналізувати вплив детермінантів наднаціональності на спільну зовнішню політику ЄС та розглянути проблему співвідношення наднаціональних і національних інтересів у сфері спільної зовнішньої політики;
• охарактеризувати становлення і діяльність Європейської служби зовнішніх справ у сфері міжнародних відносин;
• дослідити за допомогою кореляційного та кластерного аналізу сутнісні характеристики наднаціональних інститутів ЄС та узагальнити експертну думку щодо сприйняття їх діяльності європейською громадськістю.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження виступає міжнародно-політична складова європейських інтеграційних процесів, а предметом дослідження - практика наднаціональних інститутів ЄС у формуванні спільної зовнішньої політики.
Методологія та методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані загальнонаукові (аналіз і синтез, конкретизація), загальнологічні (характеристика, порівняння, відмінність) та спеціальні (політології, теорії міжнародних відносин, глобалістики) методи дослідження, які обрані з урахуванням досягнень вітчизняної та західної політичної думки, що досліджує процес і явище переростання регіональної економічної інтеграції в спільний міжнародно-політичний проект через договірну формалізацію спільної зовнішньої політики. Зокрема, було використано елементи системного підходу та інших аналітичних методів політичної науки, за допомогою яких здійснено дослідження теоретико-методологічних засад феномену наднаціональності, розглянуто сутнісні характеристики наднаціональних інститутів ЄС у забезпеченні спільної зовнішньої політики в контексті вимог сучасності; застосовано методичний підхід, запропонований американською школою політології, який зумовлює обов’язкове постійне врахування особливостей зовнішнього середовища при оцінюванні міжнародного курсу національних держав, спеціальне виокремлення міжнародних організацій як чинника і актора міжнародної системи, які в умовах асиметричного становлення глобалізованого світу створюють основу і забезпечують взаємовигідне кооперування у всіх сферах міждержавних відносин. Відтак, головний методичний принцип визначається в межах фактора взаємозалежності всередині інтеграційного об’єднання та у широких зовнішніх зв’язках і відносинах власне Європейського Союзу та держав, які входять до його складу.
При дослідженні еволюції міжнародної суб’єктності наднаціональних інститутів ЄС було використано методичну ідею, яка уможливлює більш точне уявлення про причинно-наслідкові зв’язки між розробленими і затвердженими концепціями, певними рішеннями лідерів європейських інтеграційних структур та особливими позиціями національних еліт і суспільств держав-членів Європейського Союзу щодо управління та регулювання міжнародної політики. Застосування структурно-функціонального аналізу уможливило з’ясування змісту і характерних особливостей трансформації ЄС як актора міжнародних відносин та визначення ролі наднаціональних інститутів у забезпеченні спільної зовнішньої політики ЄС. Використання кореляційного та кластерного аналізу щодо поінформованості та довіри до наднаціональних інститутів європейської громадськості й критичне осмислення документальних джерел та досліджень науково-аналітичних центрів зумовлює об’єктивність та достовірність результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дослідженні ролі наднаціональних інститутів у становленні міжнародної суб’єктності та формуванні спільної зовнішньої політики Європейського Союзу з урахуванням еволюційних змін, які відбуваються упродовж реалізації європейського інтеграційного проекту.
Результати, які були одержані під час дослідження і найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. здійснено політико-системний аналіз теоретико-методологічних засад інституту наднаціональності ЄС, в основу якого покладено рівень теоретичного осмислення наднаціонального будівництва, та доведено, що концептуальні підходи до вивчення феномену наднаціональності ґрунтуються на теоріях неофункціоналізму, лібералізму, теорії дворівневої гри, комунікативістики, багаторівневого управління, які визначають головний зміст інституційної наднаціональності у практиці європейської інтеграції.
2. з’ясовано, що ЄС як наднаціональне об’єднання утворився внаслідок поетапного розширення та удосконалення інституційного механізму, що призвело до реалізації принципу наднаціональності; доведено, що наднаціональні інститути ЄС функціонують як рушійна сила інтеграції в межах, встановлених державами-членами в договорах, і використовують для поглиблення інтеграції наявні процедури прийняття рішень; встановлено, що регулятивно-правовий вимір наднаціональності ЄС базується на принциповій концепції верховенства наднаціональної норми, за якою практично всі механізми та інструменти, які застосовуються національними державами, мають поетапно впроваджуватися у всі сфери життєдіяльності ЄС.
3. набуло подальшого розвитку дослідження еволюції міжнародної суб’єктності наднаціональних інститутів ЄС; з’ясовано, що ключовими політико-системними чинниками політичної участі ЄС у міжнародних відносинах можна вважати посилення наднаціональності в інституціональній архітектурі ЄС, зростання ролі політичних інститутів ЄС щодо міжнародної суб’єктності організації, переосмислення взаємодії наднаціональних інститутів з національними акторами.
4. поглиблено уявлення про причинно-наслідкові зв’язки трансформації ЄС як актора міжнародних відносин внаслідок ухвалення та реалізації стратегії спільної зовнішньої та безпекової політики і доведено, що після набуття чинності Лісабонського договору 2009 року функціональна роль наднаціональних інститутів полягає у подальшому реформуванні, оскільки положення Лісабонського договору передбачають низку суттєвих змін, спрямованих на посилення міжнародної ролі інститутів ЄС.
5. з’ясовано, що у новій ситуації європейського будівництва країнам-членам ЄС необхідно передусім вирішувати завдання, пов’язані з переосмисленням ролі традиційних зовнішньополітичних та безпекових інститутів Європи та реалізацією міжнародного статусу ЄС в світовій політичній та безпековій системі; доведено, що стратегічними пріоритетами у здійсненні спільної зовнішньої політики визнається досягнення консенсусу з метою узгодження позицій наднаціональних інститутів ЄС та провідних політичних акторів Європи.
6. подано авторське розуміння інституціоналізації спільної зовнішньої політики ЄС і доведено, що в умовах глобальної кризи утворення Європейської служби зовнішніх справ може сприяти консолідації позицій країн-членів ЄС щодо міжнародного статусу організації; зроблено висновок про нерівномірний і компромісний характер становлення інституту дипломатичної служби ЄС внаслідок зіткнення національних інтересів, конкуренції за лідерство і суперечностей між різновеликими країнами-членами ЄС.
7. проаналізовано сутнісні характеристики наднаціональних інститутів ЄС за критеріями поінформованості та довіри до наднаціональних інститутів європейської громадськості та обґрунтовано висновок про асиметричність сприйняття ЄС і наднаціональних інститутів, тобто про недостатній рівень довіри до наднаціональних інститутів загалом на противагу високому рівню довіри до ЄС як впливового актора міжнародних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дисертації можуть бути внеском до розробки як загальнотеоретичного аналізу сутності спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, так і прикладних проблем забезпечення національних інтересів у процесах європейської інтеграції та набуття Європейським Союзом компетенції політичного актора міжнародних відносин в контексті посилення наднаціональної складової його інституційної структури. Теоретичні узагальнення також можуть бути використані для стратегічного планування міжнародного співробітництва України з ЄС; у діяльності Верховної Ради і МЗС України та інших відомчих структур, до компетенції яких віднесено міжнародне співробітництво. Матеріали й отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці нормативних і спеціальних курсів «Інтеграційні процеси в сучасних міжнародних відносинах», «Сучасні європейські політичні теорії», «Європейський Союз в міжнародних відносинах», «Зовнішня політика країн Європи», «Європейська політика України», «Сучасна дипломатична служба» тощо, в центрі уваги яких дослідження ролі наднаціональних інститутів ЄС у процесах європейської інтеграції і сфері міжнародних відносин.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародному круглому столі «Досвід України та Туреччини в подоланні глобальної кризи» (Київ, 30 січня, 2010 р.); Восьмій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 25 березня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини ХХІ століття: тенденції і перспективи» (Київ, 19 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 20 травня, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження міжнародних відносин та зовнішньої політики: прагматика і прогнозування» (Київ, 21 травня, 2010 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 21 жовтня, 2010 р.); міжнародній конференції «Перспективи відносин України з США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі» (Київ, 4 березня, 2011 р.); міжнародній конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні концепції і практика» (Київ, 18 березня 2011 р.); Дев’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 24 березня, 2011 р.); міжнародній конференції «Україна на шляху інтеграції до ЄС:сучасний стан та подальші перспективи» (Київ, 20 травня 2011 р.); міжнародному круглому столі «Америка та Європа на початку ХХІ століття: аналітика та прогностика» (Київ, 23 травня, 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 20 жовтня 2011р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених МОНМС України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз ролі наднаціональних інститутів у формуванні спільної зовнішньої політики ЄС уможливив реалізацію обраного концептуального підходу до визначення феномену наднаціональності у практиці європейської інтеграції, дослідження еволюції міжнародної суб’єктності наднаціональних інститутів ЄС та з’ясування впливу детермінантів наднаціональності на спільну зовнішню політику інтеграційного утворення.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Політико-системний аналіз концептуальних засад наднаціональності з урахуванням основних положень європейських теорій інтеграції зумовлює застосування нового методичного підходу до дослідження Європейського Союзу та зовнішньої політики інтеграційного об’єднання, складовою якого виступає комплекс методів з теоретико-методологічної парадигми взаємозалежності. Класифікація основних концептуальних підходів політичної думки до визначення стану і реалізації спільної зовнішньої політики ЄС свідчить, що впровадження принципів взаємозалежності уможливлює подальший поступ європейського інтеграційного проекту до рівня міжнародного представництва. Європейський Союз як потенційний впливовий актор міжнародних відносин має, з погляду теоретиків інтеграції, низку проблем з узгодженням історично відомих і сучасних наукових, гуманітарних, політико-ідеологічних та інституціональних проектів та практики здійснення спільної зовнішньої і безпекової політики. Зазначені особливості підходів європейських дослідницьких шкіл і окремих науковців, які впливають на забезпечення спільної зовнішньої політики ЄС, визначаються проблемами інституціонального та регулятивного характеру, оскільки суперечності формування спільної зовнішньої політики породжують зворотний ефект, який засвідчує повернення наукових розробок до прагматизму, що полягає в формуванні рекомендацій для практичної діяльності наднаціональних інститутів ЄС.
2. Політико-інституціональний аспект європейської інтеграції та інтегративної ролі політичних інститутів ЄС як механізмів наднаціональності виявляє необхідність поступового адаптування наднаціональних інститутів до забезпечення оптимальних можливостей реалізації спільної зовнішньої політики Європейського Союзу. Однією з найбільш знакових змін, привнесених в інституційну структуру ЄС Лісабонським Договором, є запровадження посади Президента Європейської Ради ЄС та Високого Представника ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики, що свідчить про зміни в сфері загальної інституційної перебудови ЄС, оскільки визначення ролі, функціонального призначення на формальному рівні та функціональних можливостей впливу на практичному рівні відображають ступінь глибини та гармонійності інституційної реорганізації Європейського Союзу у ХХІ столітті. Проблемним концептом у взаємовідносинах між двома новими в інституційній системі ЄС представниками є представлення ЄС на міжнародній арені, оскільки, з одного боку, саме Високий Представник має виконувати функцію зовнішнього представлення ЄС, офіційної позиції ЄС у міжнародних організаціях, на міжнародних конференціях, а також має повноваження вести міжнародні переговори від імені ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. З іншого боку, Лісабонський Договір додає право представлення ЄС на міжнародній арені й до сфери компетенції Президента Європейської Ради.
Регулятивно-правовий вимір наднаціональності ЄС визначається засновницькими договорами, міжнародними угодами та статтею 24 Лісабонського договору «Спільна зовнішня та безпекова політика», за якою така політика буде здійснюватися Високим Представником ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки та країнами-членами відповідно до наднаціональної норми. Лісабонський Договір чітко не вказує на верховенство законів ЄС над законами країн-членів ЄС, проте Лісабонський договір згідно з додатком «Декларація щодо верховенства» підтверджує існуючий статус наднаціональних принципів на основі відповідного рішення Європейського суду справедливості. Тобто, після набуття чинності Лісабонського Договору всі рішення в ЄС, за винятком обмеженої сфери щодо зовнішньої політики, безпеки та оборони, ухвалюються за єдиною процедурою, надаючи Європейському Союзу безпрецедентне право на підписання міжнародних договорів від імені країн-членів ЄС саме відповідно до нової законодавчої бази. Таке право означає значний зсув влади щодо інститутів ЄС.
3. Аналіз еволюції міжнародної суб’єктності наднаціональних інститутів ЄС, політико-системних особливостей базових підходів до політичної участі ЄС в міжнародних відносинах уможливив встановлення специфіки ЄС як актора міжнародних відносин. Поглиблення міжнародної суб’єктності ЄС пов’язано з процесами інституційної реформи інтеграційного об’єднання, яка здійснювалася упродовж таких етапів, як підготовчий (2000-2004 рр.), що формально розпочався Міжурядовою конференцією 2000 року, результатом якої стало прийняття Хартії основоположних прав ЄС. У грудні 2001 р. було прийнято декларацію «Майбутнє Європейського Союзу», яка проголошувала основні напрями здійснення майбутніх реформ, у червні 2003 р. Конвент із провідних політичних діячів ЄС схвалив проект під назвою «Договір про Конституцію для Європи», результатом якого стало підписання 2004 року Європейської Конституції; рефлексивний (2005-2007 рр.), який розпочався після несхвалення на національних референдумах провідних країн Європи Конституції ЄС, що спричинило інституційну кризу ЄС і водночас уможливило проведення роботи зі зміцнення європейської ідентичності; реформаторський (2007 р.), що був ініційований ФРН під час головування в ЄС і завершився ухваленням основних положень Лісабонського договору, зокрема, щодо інституціоналізації спільної зовнішньої політики. Таким чином, розширення ЄС спричинило нові лінії політичного, економічного та державного розподілу в європейському регіоні, зумовило виокремлення в стратегії європейської інтеграції та в структурі ЄС мети поглиблення міжнародної суб’єктності ЄС та спільної зовнішньої і безпекової політики, розуміння якої визначається інституціональною складністю Європейського Союзу, що тривалий час функціонував у декількох форматах – форматі спільного ринку, форматі міжнародних організацій та форматі міждержавного союзу. У рамках впливу формування спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС на стан міжнародної системи та структуру зовнішніх зносин відзначається етапність у її концептуальному забезпеченні, що незаперечно виражається у настільки ж поетапному становленні управлінських та регулятивних інститутів у цій сфері.
4. Дослідження причинно-наслідкових зв’язків, змісту і характерних особливостей трансформації ЄС як актора міжнародних відносин в ХХІ столітті та ролі наднаціональних інститутів у забезпеченні спільної зовнішньої політики уможливило розгляд початкових інтеграційних проектів в Європі, які мали переважно економічний і безпековий виміри, виконували певну регулятивну функцію, як підготовку впровадження проекту спільної зовнішньої політики. Між цими аспектами спостерігається складна схема причинно-наслідкових зв’язків, які реалізуються і в подальшому реалізовуватимуться через нові суспільні суперечності на теренах ЄС, які загострилися під час обговорення і спроб реалізації відповідних положень проекту Європейської Конституції ще до її остаточної формалізації у договірній формі, а також у формі суперечностей у відносинах з новими претендентами на членство в інтеграційному формуванні. ХХІ століття поставило перед ЄС низку важливих питань, від вирішення яких залежить, в якому напрямку піде подальший процес європейського інтеграційного будівництва, тому у центрі гострих дебатів та тривалих міждержавних переговорів знаходилися, в першу чергу, питання подальшого розвитку європейської зовнішньої політики та ЄС, який фактично виступає фундаментом майбутньої загальноєвропейської архітектури. Лісабонський договір надав ЄС можливість здійснювати послідовну та ефективну зовнішню політику на міжнародній арені, визначати загальні політичні орієнтири та пріоритети, запровадити європейський дипломатичний корпус, який відіграватиме провідну роль при реалізації зовнішньої політики ЄС.
5. З’ясування проблеми впливу детермінантів наднаціональності на спільну зовнішню політику ЄС, визначення співвідношення наднаціональних і національних інтересів у зовнішньополітичній сфері дозволило встановити, що країни ЄС реалізують зовнішню політику на засадах відкритої зовнішньої політики чи напіввідкритого співробітництва з зацікавленими політичними акторами на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи, неухильного дотримання міжнародних стандартів прав людини, дотримання принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки, виконання всіх своїх міжнародних зобов'язань тощо. Розбіжності наднаціональних і національних інтересів стосувалися ролі та місця Ради Міністрів ЄС, Європейської Комісії та Європейського Парламенту щодо формування спільної зовнішньої політики, оскільки Велика Британія, Данія та Нідерланди досить стримано поставилися до процесу поглиблення інституційного будівництва ЄС у сфері зовнішньої політики і розглядали спільну зовнішню політику як загрозу виникнення впливу провідної ролі Франції та ФРН на функціонування ЄС як актора міжнародних відносин. Відтак, проблема співвідношення наднаціональних і національних інтересів у сфері зовнішньої політики стала відображенням дилеми щодо створення європейського спільного об’єднання і відсутності консенсусу щодо здійснення спільної зовнішньої політики.
6. Передбачене Лісабонським договором створення Європейської служби зовнішніх справ, основними завданнями якої визначено допомогу у виконанні мандату Високого Представника ЄС щодо реалізації спільної зовнішньої та безпекової політики, а також сприяння політичним та економічним зв'язкам між країною перебування дипломатичних представництв ЄС та Європейським Союзом, контролю за виконанням угод про партнерство та співробітництво між країною перебування та ЄС, інформування громадськості щодо розвитку Європейською Союзу, участі у впровадженні програм зовнішньої допомоги ЄС, свідчить про поглиблення інституціоналізації ЄС у форматі самостійного наднаціонального органа з питань зовнішньополітичної діяльності. Проте Європейська Комісія та Європейська служба зовнішніх справ продовжують поділяти між собою певні повноваження у сфері зовнішньої політики, зокрема, Європейська Комісія залишила за собою компетенцію у програмах політики сусідства, політики розширення, торгівельної політики, а Європейська служба зовнішніх справ набула компетенції більш чіткої координації європейської зовнішньої політики та ефективного представництва ЄС за кордоном. Заснування Європейської служби зовнішніх справ можна вважати знаковими у площині розвитку спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС на сучасному етапі, оскільки свідчить про значну активізацію руху ЄС в напрямку зміцнення статусу самостійного актора на міжнародній арені.
7. Результати кластерного і кореляційного аналізу, який було здійснено на основі даних «Євробарометру», європейської служби опитування громадської думки щодо сприйняття наднаціональних інститутів ЄС та рівня довіри до їх діяльності, свідчать, що: по-перше, європейці вважають ЄС впливовим гравцем на міжнародній арені і у сфері безпеки, тому переважна більшість європейців переконані, що позицію ЄС враховують провідні політичні актори світу: 65% європейців згодні з цим твердженням, а 25% - не погоджуються; по-друге, громадяни європейських держав почувають себе більш захищеними з огляду на те, що їхня країна є членом Європейського Союзу. Відносна більшість європейців (49%) вважають, що ЄС гарантує безпеку, водночас 42% - не поділяють такої позиції. Проте 46% європейців вважають, що Європейський Союз не може врахувати належним чином національних інтересів їхньої країни, а 40% європейців дотримуються протилежного погляду на роль ЄС у сфері зовнішніх зносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: От европейского сообщества до Европейского союза. М: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – С. 59.
2. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция. Учебное пособие. – М.: Междунар. отношения, 2003. – С. 321.
3. Шеленкова Н.Б. Теория европейской интеграции: современный анализ // Современное право. – М., 2003. – № 7. – С. 29.
4. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: От европейского сообщества до Европейского союза. М: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – С. 387.
5. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. – К.: Юрид. Думка, 2005. – С. 25-26.
6. Піляєв І.С. Рада Європи в сучасному євроінтеграційному процесі: Моногр. - К.: Юрид. кн., 2003. – С. 45.
7. European Integration and Supranational Governance / Wayne Sandholtz, Alec Stone Sweet. – Oxford: University Press, 1998. – P. 334.
8. Нешатаева Т. Н. Международные организации и право / Т. Н. Нешатаева. – М. : Дело, 1999. – С. 67–73
9. Тостухин А. Э. О наднациональном характере Европейского Союза / А. Э. Тостухин // Моск. журн. междунар. права. – 1997. – № 4. – С. 4.
10. Муравйов В. И. Международные организации – специфические субъекты международного права / В. И. Муравйов. – К. : УМК ВО, 1990. – С. 26.
11. Шибаева Е. А. К вопросу о наднациональном характере универсальных международных организаций / Е. А. Шибаева // Совет. журн. междунар. права. – 1992. – № 4. –С. 45.
12. Фещенко А. С. Наднациональность в деятельности международных организаций / А. С. Фещенко // Совет. ежегод. междунар. права. – 187. – М.: Наука, 1988. – С. 170.
13. Королев М. А. Наднациональность с точки зрения международного права. / М.А.Королев // Моск. журн. междунар. права. – 1997. – № 2. – С. 9.
14. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика) / В. І. Муравйов. – К. : Академ-Прес, 2002. –С. 90–91.
15. Ушаков Н. А. Международное право / Н. А. Ушаков. – М.: Юристъ, 2000. – С. 157.
16. Терницький В. М. Наднаціональні інституції Європейського Союзу в теоріях інтеграції : дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. — К., 2006. — 273арк.
17. Eriksen E., Fossum J. Democracy in the European Union: Integration through Delibaration? – London: Routledge, 2000. – 238 p.
18. Joerges C. Deliberative Supranationalism – Two Defences // European Law Journal. – 2002. – Vol.8, №1. – P. 133-151.
19. Joerges C., Neyer J. From intergovernmental bargaining to deliberate political processes: The constitutionalisation of comitology // European Law Journal. – 1997. – Vol. 3, №3. – Р. 273-299.
20. Apeldoorn B. van. Transnational Capitalism and the Struggle over European Order. – London: Routledge, 2002. – 328 p.
21. Calfruny A., Ryner M. (eds). A Ruined Fortress? Neoliberal Hegemony and Transformation in Europe. – Lanham, MD: Rowman and Littlefield, 2003. – 230 p.
22. Balassa B. The Theory of Economic Integration. – London: Allen and Unwin, 1962. – 304 p.El-Agraa A. (ed). International Economic Integration. – Basingstoke: Macmillan, 1982. – 342 p.
23. El-Agraa A. (ed). International Economic Integration. – Basingstoke: Macmillan, 1982. – 342 p.
24. Bulmer S. and Scott A. (eds). Economic and Political Integration in Europe: Internal Dynamics and Global Context. – Oxford: Blackwell, 1994. – 278 р.
25. Bulmer S. The Governance of the Single European Market. – Manchester: Manchester University Press, 1998. – 340 p.
26. Putnam R. Diplomacy and Domestic Politics: The Logic of Two-Level Games // International Organization. – 1988. – Vol. 42, №3. – Р. 427-460.
27. Moravcsik A. Preferences and Power in the European Community: A Liberal Intergovernmentalist Approach // Journal of Common Market Studies. – 1993. – Vol. 31, №4. – Р. 473 – 524.
28. Moravcsik A. Liberal Intergovernmentalism and Integration: A Rejoinder // Journal of Common Market Studies. – 1995. – Vol. 33, №4. – Р. 611-628.
29. Wallace W. (ed). The Dynamics of European Integration. – London: Pinter/RIIA, 1990. – 424 p.
30. Wallace W. Regional Integration: The West European Experience. – Washington, D. C.: Brookings Institution, 1994. – 178 p.
31. Wallace H. An Institutional Anatomy and Five Policy Modes. – In: Wallace W., Wallace H., Pollack M. (eds). Policy-Making in the European Union. 5th edition. – Oxford: Oxford University Press, 2005. – P. 68-73.
32. Wallace W. Foreign and Security Policy. – In: Wallace W., Wallace H., Pollack M. Policy-Making in the European Union. – Oxford: Oxford University Press, 2005. – P. 429-456.
33. Gilpin R. The richness of the tradition of political realism. – In: Keohane R. (ed). Neorealism and Its Critics. – N. Y.: Columbia University Press, 1986. – Р. 301-321.
34. Стоякин С. Международная интеграция: понятие, виды, формы // Московский журнал международного права. – 2004. – № 3 (55). – С. 17-30.
35. Keohane R. Neorealism and Its Critics. – New York,: Columbia University Press, 1986. – 378 p.
36. Keohane R. and Hoffman S. (eds). The New European Community: Decision-Making and Institutional Change. – Boulder, CO: Westview Press, 1991. – 208 p.
37. Moravcsik A. Preferences and Power in the European Community: A Liberal Intergovernmentalist Approach // Journal of Common Market Studies. – 1993. – Vol. 31, №4. – Р. 473 – 524.
38. Sbragia A. The Dilemma of Governance with Governance // Jean Monnet Working Paper. – 2002. – №3. – 24 р.
39. Bulmer S. Domestic Politics and European Community Policy-Making// Journal of Common Market Studies.–1983.–Vol. 21, № 4. – Р. 261-280.
40. Taylor P. International Organization in the Modern World: The Regional and the Global. – London, Pinter. – 1993. – 262 p.
41. Evans P., Jacobson H., Putnam R. Double-Edged Diplomacy: International Bargaining and Domestic Politics. – Berkley: University of California Press, 1993. – 190 p.
42. Putnam R. Diplomacy and Domestic Politics: The Logic of Two-Level Games // International Organization. – 1988. – Vol. 42, №3. – Р. 427-460.
43. Mattli W. and Slaughter A.-M. Law and Politics in the European Union: A Reply to Garrett // International Organization. – 1995. – Vol. 49, №1. – Р. 183-190.
44. Stone Sweet A. and Caporaso J. From Free Trade to Supranational Polity: The European Court and Integration. – In: Sandholtz W. and Stone Sweet A. (eds). European Integration and Supranational Governance. – Oxford: Oxford University Press, 1998. – Р. 92-133.
45. Moravcsik A. Negotiating the Single European Act: National Interests and Conventional Statecraft in the European Community // International Organization. – 1991. – Vol. 45, №1. – Р. 651-688.
46. Puchala D. Institutionalism, Intergovernmentalism and European Integration: A Review Article // Journal of Common Market Studies. – 1999. – Vol. 37, №2. – Р. 317-331.
47. Moravcsik A. The Choice for Europe. Social Purpose and State Power from Messina to Maastricht. – Ithaca: Cornel University Press, 1998. – 386 p.
48. Garrett G. International Cooperation and Institutional Choice: The European Community’s Internal Market // International Organization, 1992. – Vol. 46, №2. – Р. 533-560.
49. Ляйбфрид С., Пірсон П. Соціальна політика: Покинута на ласку суддів та ринків. – В: Уолес В., Уолес Г. Творіння політики в Європейському Союзі. – К.: Основи, 2004. – С. 399-438.
50. Ален Д. Згуртування та структурні фонди: Трансферти й компроміси // Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі. – К.: Основи, 2004. – С. 367-398.
51. Christiansen T. Reform of the European Commission: Whither Informal Networks? – Paper prepared at the ECPR Joint Sessions of Workshops. – April, 2000.
52. Lewis J. Administrative Rivalry in the Council’s Infrastructure: Diagnosing the Methods of Community in EU decision-making. – Paper prepared for the Biennal ECSA Conference. – Pittsburgh, 1999.
53. Beyers J. and Diercks G. The Working Groups of the Council of the European Union: Supranational or Intergovernmental Negotiations // Journal of Common Market Studies.–1998.–Vol. 36, № 3. – Р. 289-319.
54. Christiansen T., Kirchner E. (eds.). Committee Governance in the European Union. – Manchester: Manchester University Press, 2000. – 204p.
55. Marks G. Structural Policy and Multi-level Governance in the European Community. – In: Calfruny A., Rosental G. (eds.). The State of the European Community: The Maastricht Debates and Beyond. Vol. 2. – Boulder: Lynne Rienner, 1993. – Р. 390-410.
56. Sandholtz W. Membership Matters: Limits of Functional Approach to European Institutions // Journal of Common Market Studies. – 1996. – Vol.34, №3. – Р. 403-429
57. Matlary J. International Theory and International Relations Theory: What does the Elephant Look Like Today and How Should It Be Studied? – 1993. – 40 p.
58. Европейский Союз: Факты и комментарии. – выпуск 3-4 (24-25), март – август 2001.
59. Lindberg L. Comment on Moravcsik. – In: Bulmer S. and Scott A. (eds). Economic and Political Integration in Europe: Internal Dynamics and Global Context. – Oxford: Blackwell, 1994. – Р. 76-97.
60. Wincott D. Institutional Interaction and European Integration: Towards an Everyday Critique of Liberal Intergovernmentalism // Journal of Common Market Studies. – 1995. – Vol. 33, №4. – Р. 597 – 609.
61. Wincott D. The Role of Law or the Rule of the Court of Justice? An «Institutional» Account of Judicial Politics in the European Community // Journal of European Public Policy. – 1995. – Vol. 2, №4. – Р. 583-602.
62. Smith D. and Ray J. (eds). The 1992 Project and the Future of Integration in Europe. – New York: M. E. Sharpe. – 1993. – 236 p.
63. Scharpf F., Reissert B. and Schnabel F. Politikverflechtung. Theorie und Empirie des kooperativen Föderalismus in der Bundesrepublik. – Kronberg/Ts: Scriptor, 1976. – 312 p.
64. Pollack M. Theorizing EU Policy-Making. – In: Wallace H. and Wallace W. (eds.) Policy-making in the European Union. 5th edition. – Oxford: Oxford University Press, 2005. – P. 13-48.
65. Moravcsik A. The Choice for Europe. Social Purpose and State Power from Messina to Maastricht. – Ithaca: Cornel University Press, 1998. – 386 p.
66. Marks G., Salk J., Ray L. and Nielsen F. Conflict, Cracks and Conflicts: Regional Mobilization in the European Union // Comparative Political Studies. – 1996. – Vol. 29. – Р. 40-63.
67. Chryssochoou D. Theorizing European Integration. – London: Sage Publications, 2001. – 224 p.
68. Ален Д. Згуртування та структурні фонди: Трансферти й компроміси // Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі. – К.: Основи, 2004. – С. 367-398.
69. O’Brien R. The Nuances of Multilevel and Global Governance. – Hamilton, Ontario, 2002. – 178 p.
70. Rosenau J. and Czempiel E.-O. (eds). Governance without Government: Order and Change in World Politics. – Cambridge: Cambridge University Press, 1992. – 384 p.
71. Jachtenfuchs M. and Kohler-Koch B. Governance and Institutional Development. –Opladen: Leske & Budrich, 2003. – 122 p.
72. Marks G., Hooghe L., Blank K. European Integration from the 1980s: State-Centric v. Multi-level Governance // Journal of Common Market Studies. – 1996. – Vol. 34, №3. – Р. 341-378.
73. Benz A. Mehrebenenverflechtung in der Europäischen Union. – In: Jachtenfuchs M., Kohler-Koch B. (eds). Europäische Integration, 2nd ed. – Opladen: Leske & Budrich, 2003. – Р. 317 – 351.
74. Уолес Г. Інституції, процес та аналітичні підходи: П’ять варіацій на одну тему. – В: Уолес В., Уолес Г. Творення політики в Європейському Союзі. – К.: Основи, 2004. – С. 47-158.
75. Garrett G. and Tsebelis G. The Institutional Foundations of Intergovernmentalism and Supranationalism in the European Union // International Organization. – 2001. – Vol. 55, № 2. – Р. 357-390.
76. Garrett G., Kelemen R., Schultz H. The European Court of Justice, National Governments and Legal Integration in the European Union // International Organization. – 1998. – Vol. 52, №1. – Р. 149-176.
77. Tsebelis G. Maastricht and the Democratic Deficit // Aussenwirtschaft. – 1997. – Vol. 52, №1. – Р. 36-56.
78. Tsebelis G., Garrett G. An Institutional Critique of Neofunctionalism // International Organization. – 1996. – Vol. 50, №2. – Р. 269-299.
79. Tsebelis G., Garrett G. Agenda Setting, Vetoes and the European Union’s Co-Decision Procedure // Journal of Legislative Studies. – 1997. – Vol. 3, №3. – Р. 74-92.
80. Tsebelis G., Kalandrakis A. European Parliament and Environmental Legislation: The Case of Chemicals // European Journal of Political Research. – 1999. – Vol. 36, №1. – Р. 119-154.
81. Jorgensen K. (ed). Reflective Approaches to European Governance. – Basingstoke: Macmillan, 1997. – 320 p.
82. Checkel J. The Constructivist Turn in International Relations Theory // World Politics. – 1998. – №50. – Р. 324-348.
83. Christiansen T. Tensions of European Governance: Politicized Bureaucracy and Multiple Accountability in the European Union // Journal of European Public Policy. – 1997. – Vol. 4, №1. – Р. 73-90.
84. Christiansen T. The Role of Supranational Institutions in EU Treaty Reform // Journal of European Public Policy. – 2002. – Vol. 9, No. 3. – Р. 33-53.
85. Christiansen T. and Gray M. The Convention on the Future of the EU: The European Commission and Treaty Reform // Eipascope. – 2003, № 3. – Р. 10 – 18.
86. Lane J.-E. and Erson S. The New Institutional Politics: Performance and Outcomes. – London: Routledge, 2000. – 308 p.
87. Christiansen T. and Jorgensen K.-E. The Amsterdam Process: A Structurationist Perspective on EU Treaty Reform // European Integration On-Line Papers. – 1999. – Vol. 3, №1.
88. Greve M., Jorgensen K. Treaty Reform as Constitutional Politics – A longitudinal view // journal of European Public Policy. – 2002. – Vol. 9, №1. – P. 54-75.
89. Stone Sweet A. and Sandholtz W. European Integration and Supranational Governance // Journal of European Public Policy – 1997. – Vol. 4, №3. – Р. 297-317.
90. Harterndorn H., Keohane R., Wallander C. Imperfect Unions: Security Institutions over Time and Space. – New York, 1999. – 140 р.
91. Hix S. Elections, Parties and Institutional Design: A Comparative Perspective on European Union Democracy // West European Politics, # 21, 1998. – p. 19-52.
92. Schmidt V. The EU and its Member-States: Institutional Contrasts and Their Consequences // MPIfG Working Paper. – 1999. – №99/7. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.mpi-fg-koeln.mpg.de
93. Hix S. Constitutional Agenda-Setting Through Discretion in Rule Interpretation: Why the European Parliament Won at Amsterdam. – Paper presented at the 2000 Annual Meetings of the American Political Science Association, 2000.
94. Kreppel A. and Tsebelis G. Coalition Formation in the European Parliament // Comparative Political Studies. – 1999. – Vol. 32, №8. – Р. 933-966
95. Uçarer E. From the Sidelines to Center Stage: No More? The European Commission in Justice and Home Affairs // European Integration online Papers. – 2001. – Vol. 5, №5. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:/eiop.or.at/eiop/texte/2001-005a.htm
96. Beach D. The Dynamics of European Integration: Why and When EU Institutions Matter. – Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2005. – 304 p.
97. Врадій О. С. Інституціональний вимір формування єдиної політичної системи Європейського Союзу : дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. — К., 2006. — 207арк.
98. Троцький Я. О. Глобалізаційні виклики національній безпеці України в контексті європейських інтеграційних процесів : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 21.01.01 / Троцький Ярослав Олексійович ; Рада нац. безпеки і оборони України, Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки. - К., 2010. - 20 с.
99. Андрусів В. В. Механізми формування спільної ідентичності в ЄС та перспективи їх застосування в Україні : дис. ... канд. політ. наук : 21.01.01 / Андрусів Віктор Володимирович ; Нац. ін-т стратег. дослідж. - К., 2010. - 213 арк.
100. Східне партнерство ЄС: додаткові можливості для євроінтеграції України / І. Ф. Газізуллін [та ін.] ; ред. В. Мартинюк ; Український незалежний центр політичних досліджень. - К. : [б.в.], 2009. - 84 с.
101. Копійка В. В. Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу [Текст] : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра політичних наук. 23.00.04 / В.В. Копійка ; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2004. - 49 с.
102. Україна - Європейський Союз: економіка, політика, право [Текст] : моногр. / О.І. Шнирков, В.В. Копійка, В.І. Муравйов ; Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : Київськ. ВПЦ ун-т, 2006. - 268 с.
103. Європейський Союз на сучасному етапі. Структурні зміни та стратегія розвитку [Текст] : [наук.-попул. вид.] / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко, М. А. Миронова. - К. : Знання, 2010. - 94 с.
104. Сапсай А. П. Співвідношення міжурядового та наднаціонального управління в європейських інтекграційних процесах : Дис... канд. наук: 23.00.04 - 2009.
105. Принципы политического единства Европейского Союза : автореферат дис. ... канд. полит. наук : 23.00.04 / С. А. Кононенко ; науч. рук. Дж. Р. Мамедов ; Академия Государственного Управления при Президенте Азербайджанской Республики. - Баку, 2009. - 20 с.
106. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. - К.: Смолоскип, 2002. – С. 146 - 155.
107. Aspettando l'Europa: la crisi dell'integrazione e l'unita dell'Occidente / Adolfo Battaglia; prefazione di Romano Prodi. - Roma: Carocci, 2007. – P. 58-59.
108. Руденко Н. Проблема державного суверенітету країн-членів ЄС у світлі інтеграційних процесів// Інституційні реформи в ЄС: аналітичний щоквартальник. Київ, Випуск № 4, 2003. – С. 23-30.
109. Derek Beach. The Dynamics of European Integration: Why and When EU Institutions Matter. Palgrave Macmillan, 2005. – Р. 177- 182
110. L'Europa che verra : il destino del continente e il ruolo dell'Italia / Gianfranco Fini ; a cura di Carlo Fusi; prefazione di Giuliano Amato. - Roma: Fazi, 2003. – P. 92-112.
111. Мартиненко Петро. Проект Конституції для Європи: реформаторський потенціал// Інституційні реформи в ЄС: аналітичний щоквартальник. Київ, Випуск № 4, 2003. – С.2-10.
112. Сандро Гоці. Урядування в об’єднаній Європі / Пер. З італійської. – К.: К.І.С., 2003. – С. 19.
113. The globalization Index. The sixth annual A.T.Kearney and Foreign Policy Globalization Index // Foreign Policy. – 2010. – November/December – http:// www.foreignpolicy.com/story/cms.php?story_id=3603
114. Global Trends 2010. Report of the National Intelligence Council’s 2010 Project. –http://www.dni.gov/nic/special_globaltrend2010.html
115. Глобальные тенденции развития человечества до 2015 года. Доклад Национального разведывательного совета США. Екатеринбург: Фактория, 2002. – 120 с.
116. Mapping The Global Future. Report of the National Intelligence Council’s 2020 Project. – http://www.dni.gov/nic/NIC_globaltrend2020.html
117. Mapping the world-2030: Revision 2005. Summary // The world in 2030. Global trends 2030. Final paper of the Free World Academy – http://www.freeworldacademy.com/globalleader/trend
118. Инновационные направления современных международных отношений / А.В. Бирюков, Е.С. Зиновьева, А.В. Крутских и др.; Под ред. А.В. Крутских и А.В.Бирюкова.– М.: Аспект Пресс, 2010. – 295с.
119. Макаренко Є.А. Інновації як стратегія виходу з глобальної кризи: підходи і перспективи / Є.А.Макаренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2010. – Випуск 93. Частина І. – С. 26-34.
120. Європейські комунікації: політичні, економічні, правові, безпекові, дипломатичні, суспільні та культурні аспекти: [кол. монографія] / [Макаренко Є.А., Гондюл В.П., Рижков М.М. та ін.]. – К. : Центр вільної преси, 2007. – 535с.
121. Глобалізація і сучасний міжнародний процес / [В.Бебик, Б.Гуменюк, І.Горобець та ін.]; за заг. ред. проф. Б.Гуменюка і проф. С.Шергіна. – К.: Університет «Україна», 2009. – 508 с.
122. Столетов О.В. Тренды трансформации властных отношений в мировой политике: smart power? / О.В.Столетов // Полис. 2009. №4. С. 173-178.
123. Камінський Є.Є.// Європейські комунікації: політичні, економічні, правові, безпекові, дипломатичні, суспільні та культурні аспекти: [кол. монографія] / [Макаренко Є.А., Гондюл В.П., Рижков М.М. та ін.]. – К. : Центр вільної преси, 2007. – С. 318-328
124. Europe 2020: A Tbropean Strategy for Smart, Sustainable, and Inclusive Crowth [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ec.europa.eu/growthandjobs/pdf//complet_en.pdf
125. Яворська Г. Проблема обмеження державного суверенітету в умовах інтеграції України до ЄС. Аналітична записка // НІСД при Президентові України. Аналітична записка – 17 лютого 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.niss.gov.ua/articles/376/
126. de Witte, B. «Agreement or Constitution?»// «Reforming the Treaty on European Union» (Winter J.A. et al. eds), 1996, Vol. 3, p. 12 et seq.
127. Case 294/83 Parti Ecologiste 'Les Verts' v. European Parliament European Court Reports 1986, p. 1365
128. Dagtoglou The Legal Nature of the European Community in Thirty Years of Community Law / ed. Commission of the European Communities, Luxemburg, 1981, p. 40
129. van Ham, Peter, Grudzinski, Przemyslav «Affluence and Influence. The Conceptual Basis of Europe's New Politics» // The National Interest, No. 58 (Winter 1999/2000), p. 81
130. Building Europe: Britain's partners in the EEC / C.Cosgrove-Twitchett, K.J. Twitchett (eds.). – London: Europa Publications, 1981. – 276 p.
131. Maier C.S. The Marshall Plan and Germany: West German development within the framework of the European Recovery Program. – New York: Berg, 1991. – 523 p.
132. Van der Beugel E.H. From Marshall Aid to Atlantic Partnership. – Amsterdam- New York: Elsevier Publishing Co., 1966. – 348 p.
133. Brooks P.C. Oral History. Interview with E. H. van der Beugel. The Hague, Netherlands (June 1, 1964). [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.trumanlibrary.org/oralhist/beugel.htm.
134. Maier C.S. Recasting bourgeois Europe: stabilisation in France, Germany and Italy in the decade after World War I. – Englewood Cliffs, N.J: Prentice-Hall, 1975. – 672 p.
135. Kurth J. Europe’s Identity Problem and the New Islamist War // Orbis. – 2006. – Summer. – P. 541-557.
136. Owens M.T. In Defense of Classical Geopolitics // Naval War College Review. – 1999. – Vol. LII, №4. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nwc.navy.mil/press/Review/1999/ autumn/art3-a99.htm.
137. Mackinder H. The Geographical Pivot of History // Geographical Journal. – 1904. – Vol. 23, №2. - P. 421-444.
138. Smith W. Friedrich Ratzel and the Origins of Lebensraum // German Studies Review. – 1981. – Vol. 2. – P. 51-67.
139. Marsh E. A Number of People. – New York: Harper and Brothers, 1939. – 418 p.
140. Combs J.A. American Diplomatic History: Two Centuries of Changing Interpretations. – Berkeley: University of California Press, 1983. – 413 p.
141. Шпакович О. ЄС як юридична особа на міжнародній сцені та у міжнародних інституціях. Потенційні переваги та втрати для України // Лісабонський Договір: аналіз впливу на відносини між ЄС та Україною у міжнародній, безпековій та оборонній політиці/ Упорядники: Коломієць О.В, Золкіна М.Ю., Головньов Д.В., К.: , 2011, 90 с.
142. A Comparison between the current EU Treaties, the Constitutioan Treaty and the Reform Treaty/EU Watch, European Parliament, November, 20072. Consolidated version of the Treaty on European Union//Official Journal of the European Union. - C.83/13. - March, 30 2010. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083: 0013:0046:EN:PDF
143. The Constitution by any other name: A first analysis of the IGC negotiating mandate’/Open Europe, June, 2007
144. Council decision establishing the organization and functioning of the European External Active Service(July, 20 2010). - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://register.consilium.europa.eu/pdf/en/10/st11/st11665-re01.en10.pdf
145. M.Emerson, R. Balfour, T. Corthaut. Upgrading the EU’s Role as Global Actor - /CEPS Policy Brief – Jan. 2011. – p. 2
146. M. Emerson, J. Wouters. The EU’s Diplomatic Debacle at the UN: What else and What Next? – Oct.2010
147. Report by the EU High Representative Havier Solana in association with the European Commission on the implementation of the European Security Strategy: Providing Security in a Changing World, S407/08 11 December 2008.
148. Консолідовані версії договору про Європейський Союз та договору про функціонування європейського союзу. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sdla.gov.ua/doccatalog,documenl?id=54566
149. Етапи становлення Європейського співтовариства [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dpa.lg.ua/program/210205.htm
150. Дайнел Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції: Науково-популярне видання: англ.- К.: К.І.С., 2006.- 696 c.
151. Савельєв Є. Передумови поглиблення і прискорення європейської інтеграції науки // Журнал європейської економіки (укр.).- 2006.- № 2.- C.111-119.
152. Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу: Науково-популярне видання: англ.- К.: К.І.С., 2001.- 142 c.
153. Історія створення ЄС [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.eurocenter.vn.ua/p9.php
154. Авдеенко Е. Г. От Маастрихта к Амстердаму: стратегия ФРГ в области общей внешней политики, безопасности и обороны в европе // Вестник Челябинского государственного университета. 2011. № 22 (237). История. Вып. 46. С. 112–121.113
155. Bulletin. Presse- und Informationsamt der Bundesregierung. Bonn. 1992. 15 August. № 84. S. 138.
156. Meiers, F.-J. Neuen Ufern? Die Deutsche Sichertheits- und Verteidigungspolitik in einer Welt des Wandels 1990–2000. Ferdinand Schöningh, Padeborn-München-Wien-Zürich. 2006. S. 127.
157. Mehr Rechte für das Europäische Parlament. Gemeinsame Erklärung Außenminister Genschers und De Michelis. Frankfuter Allgemeine Zeitung. 1991. 11.04. S. 5.
158. Gemeinsame Brief des deutschen Bundeskanzlers und des französischen Staatspräsidenten an den Vorsitzenden des Europäischen Rates vom 6 Dezember 1995 // Internationale Politik. 1996. № 8. S. 80.
159. Rede des Vorsitzender des Rates der Europäischen Union Joschka Fischer Bundesminister des Auswärtigen vor dem Europäischen Parlament am 12 Januar 1999 in Strasburg. Bonn, den 12 januar 1999, Mitteilung für die Presse Nr 1001/99. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.auswar-tiges-amt.de.
160. Gemeinsamer Diskussionsbeitrag der deutschen und französischen Außenminister, Klaus Kinkel und Herve de Charette, für die Regirungskonferez zur verstäkten Zusammenarbeit, veröffentlicht am 18. Oktober 1996 in Bonn und Paris 1996 // Internationale Politik. 1997. № 3.
161. Protokoll zu Artikel 17 des Vertrags über die Europäischen Union (1997) // Dokumentalion des Auswartigen Amtes. Bonn, 1998. S. 7.
162. The Treaty of Amsterdam (1997). The reform of the Union institutions [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.historiasiglo20.org en rope/a msterdam.htm#T he reform of the EU institutions.
163. Бочаров С. В. Передумови п'ятої хвилі розширення Європейського Союзу // Вісник ДонНУЕТ. серія Гуманітарні науки № 2(46)`2010– с. 91-98 [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Vdnuet/gum/2010_2/13.pdf
164. The Treaty of Amsterdam (1997). Freedom, security and justice [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.historiasiglo20.org/ europe/amsterdam.htm#The%20reform %20of%20the%20EU%20institutions.
165. Treaty of Nice amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts. - Protocol on the enlargement of the European Union. - Article 4. Provisions concerning the Commission. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ena.lu/.
166. Treaty of Nice amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts. - Protocol on the Statute of the Court of Justice. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ena.lu/
167. Грицяк І.А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 236 с.
168. A Union of Values / Final text agreed at the XIV EPP Congress. – Berlin, January 2001. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.epp-ed.eu/group/en/reference-docs.asp
169. Сonstituent Declaration. - Brussels, 14 July 1994 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.guengl.org/showPage.jsp?ID=639
170. Договір про запровадження Конституції для Європи (проект). [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?pagc=l&nrcg=994_647
171. Treaty of Lisbon amending the Treaty on the Europen Union and the Treaty establishing the European Community [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lisbontreaty2008.ie/Lisbon_Treaty_English.pdf
172. Лісабонський договір роз’яснення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eu/prostir.ua/library/238201.html
173. Вінникова Н.А. Аспекти легітимності зовнішньої політики у глобалізаційному вимірі (європейський досвід) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.social-science.com.ua/jornal_content/155/ political_ problems
174. Кайданович Н.. Лісабонський договір та зовнішньополітичні пріоритети України: взаємозв’язок, наслідки та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.ck.ua/php/news/contente. phtml? number=94
175. Лісабонський Договір: аналіз впливу на відносини між ЄС та Україною у міжнародній, безпековій та оборонній політиці / Упорядники: Коломієць О.В., Золкіна М.Ю., Головньов Д.В. – К.: 2011. – 90 с.
176. Стрежнева М. В. Институциональный кризис Евросоюза: свет в конце тоннеля? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.perspectivy.info/oykumena/politika/institucionalnyj_krizis_jevrosojuza_svet_v_konce_tonnela_2009-03-12.htm
177. Fossum, John Erik, and Trenz, Hans-Jorg. The EU’s Fledgling Society: from Deafening Silence to Critical Voice in European Constitution Making in: Journal of Civil Society, 2006, 2(1), 57–77; Habermas, Jurgen. Ach Europa, Frankfurt a.M.: Suhrkamp, 2008.
178. Mancini, Giuseppe Federico. Democracy and Constitutionalism in the European Union: Collected Essays. Oxford: Hart, 2000.
179. Европейский Союз. Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями. М.: Инфра-М, 2008.
180. Moravcsik, Andrew. Is There a ‘Democratic Deficit’ in World Politics? A Framework for Analysis, Government and Opposition 39 (2): 336–363.
181. Bartolini, Stefano. Taking ‘Constitutionalism’ and ‘Legitimacy’ seriously. European Governance Papers. Discussion Paper #1 – 2008, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.connex-network.org/ eurogov/
182. Європейська інтеграція : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [С.В. Федонюк та ін.]; за ред. С.В. Федонюка, В.Й. Лажніка. Вид. 2-е, переробл. й доповн. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 760с.
183. Європейський Парламент [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu
184. Рада ЄС [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.consilium.europa.eu
185. Європейська Рада [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.european-council.europa.eu/
186. Європейська Комісія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// ec.europa.eu/index_en.htm
187. Представительство Европейского союза в Беларуси: Как работает Европейский союз // Справочник для белорусских журналистов. Минск. 2010 – 48 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: реeeas.europa.eu/delegations/ belarus/.../how__the_eu__works_ru.pdf
188. Сандро Гоці. Європейська Комісія. Процеси ухвалення рішень і виконавчі повноваження / Пер. з італійської. – К.: К.І.С., 2007. – 208 с.
189. Путівник по Лісабонському договору // Представництво Європейського Союзу в Україні, Київ, 2010 – 18с.
190. Резнікова О. Особливості інтеграційних процесів в ЄС на сучасному етапі: інституційні зміни в системі забезпечення економічної та політичної стабільності // НІСД при Президентові України. Аналітична записка – 15 грудня 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/598/
191. Тарасов И. Н. Перспективы внешнеполитического единства ЕС // Журнал «Международные процессы», Том 5, № 3(15). Сентябрь-декабрь 2007 – c. 21-32
192. Dougan M. The Treaty of Lisbon 2007: Winning Minds, Not Hearts // Common Market Law Review, Vol. 45, 2008, p. 617–703.
193. Collignon S. Vive la République Européenne. Paris, Édition de la Martiniere, 2004, p. 153.
194. Treaty of Nice. Amending the Treaty on the European Union, the Treaties Establishing the European Communities and Certain Related Acts (2001/C 80/01) // Official Journal of the European Communities. March 10, 2001.
195. Constitution for Europe (2004/C 310/55) // Official Journal of the European Union, December 16, 2004.
196. White B. Understanding European Foreign Policy. Hampshire – N.Y., 2001. Р. 100.
197. Weidenfeld W. The EU’s role in the world: efficiency and relevance in times of crisis // Friends again? EU-US relations after the crisis / Ed. by M. Zaborowski. Paris, 2006. P. 112-113.
198. Носов М.Г. Глобальные аспекты трансатлантических отношений // Современная Европа. 2006, № 2. С. 39.
199. Dobbins J. Friends again? // Friends again? EU-US relations after the crisis / Ed. by M. Zaborowski. Paris, 2006. P. 26-27.
200. Gnesotto N. ESDP: results and prospects // EU Security and Defence Policy The first five years (1999-2004) / Ed. by N.Gnesotto and J.Solana. Paris, 2004. P. 16.
201. Кавешников Н. Ю. Лиссабонский договор: как меняется Европейский союз [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.perspectivy.info/oykumena/politika/lissabonskij_dogovor_kak_menajetsa_jevropejskij_sojuz_2009-12-22.htm
202. Федьків Ю. Позиціювання США по відношенню до розвитку ЄС за Лісабонським Договором та вплив на відносини між США та Україною// Лісабонський Договір: аналіз впливу на відносини м