Пак Наталія Анатоліївна Міграційна складова відносин Європейського Союзу з країнами Близького Сходу, Середземноморського та Східного партнерства

brief description

Пак Наталія Анатоліївна, тимчасово не працює: «Міграційна складова відносин Європейського Союзу з країнами Близького Сходу, Середземноморського та Східного партнерства» (23.00.04 - політичні про­блеми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПАК НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА
УДК 327:061.1ЄС:314.15(5-15)(043.3)
МІГРАЦІЙНА СКЛАДОВА ВІДНОСИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
З КРАЇНАМИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО ТА
СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА
ДИСЕРТАЦІЯ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку.
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Дорошко М.С.
доктор історичних наук, професор
КИЇВ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………….............. 16
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І
ДОКУМЕНТАЛЬНО-ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……. 23
1.1. Теоретичні аспекти і методологічний інструментарій дослідження
впливу проблеми міграції на міжнародні відносини………………… 23
1.2. Формування спільної міграційної політики ЄС…………………… 36
1.3. Стан дослідження теми і джерельна база дисертації……………… 54
Висновки до розділу 1…………………………………………......... 61
РОЗДІЛ 2 МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЄВВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
ЩОДО КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ……………………………... 64
2.1. Особливості міграційних тенденцій біженців з країн Близького
Сходу до ЄС………………………………………………….……. 64
2.2. Співробітництво ЄС і країн Близького Сходу у сфері трудової міграції. 80
Висновки до розділу 2…………………………………………......... 96
РОЗДІЛ 3 СПІВРОБІТНИЦТВО ЄС З КРАЇНАМИ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ МІГРАЦІЇ…………….. 98
3.1. Розвиток співробітництва Європейського Союзу з країнами
Середземноморського партнерства………………………………… 98
3.2. Напрями взаємодії сторін в питанні захисту південних кордонів
ЄС та вирішенні проблем нелегальної міграції…………………… 109
Висновки до розділу 3…………………………………………........ 130
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ МІГРАЦІЇ У ВІДНОСИНАХ ЄС З КРАЇНАМИ
СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА…………………………………......... 132
4.1. Становлення та розвиток співпраці ЄС з країнами Східного партнерства 132
4.2. Сучасний стан взаємодії ЄС та країн Східного партнерства у
сфері міграції………………………………………………………... 144
4.3. Проблеми та перспективи взаємодії України та ЄС у сфері міграції в
контексті реалізації Україною євроінтеграційної політики…………... 152
Висновки до розділу 4………………………………………………. 169
ВИСНОВКИ……………………………………………………... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….. 179
ДОДАТКИ……………………………………………………….. 196

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що отримало вияв у запропонованих пропозиціях щодо
оптимізації правового регулювання гарантійних та компенсаційних виплат у
трудовому праві.
1. Сутність гарантійних виплат містить декілька елементів: соціальний,
економічний та правовий. Соціальна сутність проявляться у тому, що за
допомогою гарантійних виплат можливо забезпечити належний рівень життя
працівника у момент, коли його соціальне становище є найбільш вразливим.
Економічна сутність розкривається через механізм реалізації, який, у свою
чергу, пов’язаний із бухгалтерським обліком та залежить від нормативноправового регулювання. Правова сутність гарантійних виплат полягає у
регулюванні суспільних відносин, які виникають щодо реалізації гарантійних
виплат.
2. Гарантійні виплати – це грошові суми, що сплачуються
роботодавцем у законодавчо визначеному порядку з передбачених трудовим,
колективним договором чи законом підстав неможливості працівником
виконувати трудові обов’язки з метою охорони та захисту реалізації права
працівника на охорону праці, соціальний захист та комфортний рівень життя,
а також забезпечення його матеріальних інтересів.
Ознаки компенсаційних виплат у трудовому праві: 1) відшкодувальний
характер; 2) нерегулярність; 3) наявність інтересу платника; 4) обмеженість
підстав відшкодування.
3. Юридичні факти як елемент механізму правового регулювання
гарантійних та компенсаційних виплат у міжнародному праві
характеризується наступними особливостями: 1) містять інформацію про дії
та події, які мають наслідком виплату гарантійних або компенсаційних
виплат; 2) передбачені в нормах міжнародного права та мають бути
імплементовані в національне законодавство держави; 3) спричиняють
180
виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків; 4) є сполучною
ланкою між стадіями механізму правового регулювання.
4. Юридичний засіб як елемент механізму правового регулювання
компенсаційних та гарантійних виплат за національним законодавством
наділений наступними особливостями: 1) має компенсаційний характер;
2) являє собою юридичний засіб; 3) спрямований на реалізацію трудових
прав; 4) забезпечує виконання законів та інших нормативно-правових актів,
які регулюють трудові відносини.
5. Правовідносини як елемент механізму правового регулювання
компенсаційних та гарантійних виплат за національним законодавством
характеризуються наступними особливостями: 1) є зовнішньою формою
втілення правової норми; 2) є безпосереднім об’єктом виникнення відносин з
приводу здійснення таких виплат; 3) у їх системі відбувається дія права;
4) виникають між працівником та роботодавцем.
6. Вирішення проблеми відсутності легальної дефініції понять
гарантійних та компенсаційних виплат ми вбачаємо в закріпленні у розділі
«Гарантійні та компенсаційні виплати» Трудового кодексу України (у разі
його прийняття) наступних визначень: «1) гарантійні виплати – це грошові
суми, що сплачуються роботодавцем у законодавчо визначеному порядку з
передбачених трудовим, колективним договором чи законом підстав
неможливості працівником виконувати трудові обов’язки з метою охорони та
захисту реалізації права працівника на охорону праці, соціальний захист та
комфортний рівень життя, а також забезпечення його матеріальних інтересів;
2) компенсаційні виплати – це винагорода, як правило, у грошовому
вираженні, котру виплачує роботодавець працівнику, яка має зв’язок із
використанням праці останнього та спрямована на відшкодування
додаткових витрат, не пов’язаних із порушенням роботодавцем норм
законодавства, котрі поніс або планує понести працівник у зв’язку з
виконанням трудових обов’язків».
181
7. Вирішення проблеми відсутності обґрунтування правильності
застосування термінів «компенсаційні виплати» і «гарантійні виплати» в
законодавстві про працю варто здійснити наступним чином: 1) у нормах
Трудового кодексу України, окрім визначення термінів «компенсаційні
виплати» і «гарантійні виплати», необхідно чітко зафіксувати, у яких
випадках здійснюються компенсаційні виплати, а у яких – гарантійні. У
даному контексті доречним прикладом є формулювання частини 1 статті 246
проекту Трудового кодексу України: «Гарантійні виплати – виплати, що
здійснюються роботодавцем за періоди, коли працівник з підстав, визначених
законом, угодою, колективним чи трудовим договором, не працював, з
метою збереження доходів такого працівника. До гарантійних виплат
належать також грошова виплата за невикористану відпустку або її частину і
вихідна допомога». Така дефініція дозволяє зрозуміти, що являють собою
гарантійні виплати та чим вони відрізняються від компенсаційних; 2) у главі
«Гарантійні та компенсаційні виплати» Трудового кодексу України
необхідно чітко розмежувати правове регулювання гарантійних та
компенсаційних виплат. Тобто законодавцю варто регламентувати питання
гарантійних та компенсаційних виплат окремо. Наприклад, у проекті
Трудового кодексу України автори закріпили статтю 253 «Гарантії і
компенсації під час підвищення кваліфікації». На нашу думку, у таких
випадках необхідно розділяти правове регулювання, тобто встановити дві
окремих статті: «Гарантії під час підвищення кваліфікації» та «Компенсації
під час підвищення кваліфікації». У такому разі не виникатиме проблем із
невизначеністю у виборі правомірних дій з боку учасників трудового
договору і буде вирішено проблему підміни понять «гарантійні виплати» та
«компенсаційні виплати».
8. Вирішення проблеми правового регулювання гарантійних та
компенсаційних виплат за незабезпечення роботодавцем працівників
спеціальним одягом пропонуємо шляхом внесення змін до статті 164 Кодексу
законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII або шляхом
182
передбачення відповідної статті у Трудовому кодексі України (у разі його
прийняття), яка мала б містити наступні положення: «Стаття 164.
Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, миючими та
знешкоджуючими засобами. 1. У випадках, передбачених законодавством,
працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний
одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також
миючі та знешкоджуючі засоби. Працівники, які залучаються до виконання
разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха та
інших невідкладних робіт, що не передбачено трудовим договором, також
повинні забезпечуватися зазначеними засобами […]. 4. У разі невиконання
роботодавцем обов’язку щодо своєчасного забезпечення працівника
спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального
захисту, миючими та знешкоджуючими засобами, роботодавець притягується
до відповідальності у порядку і обсягах, встановлених законодавством».
9. Здійснюючи запозичення позитивного досвіду Сполучених Штатів
Америки, доцільно запропонувати запровадження правового регулювання
гарантійних і компенсаційних виплат виключно на локальному рівні. У
такому разі із змісту Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №
322-VIII, а також нового Трудового кодексу України (у разі його прийняття)
варто виключити ті положення, які врегульовують питання гарантійних і
компенсаційних виплат, а саме главу VIII «Гарантії і компенсації», та інші
статті, які передбачають таке регулювання, наприклад, статтю 44 «Вихідна
допомога», а зазначені нормативно-правові акти доповнити статтею
наступного змісту: «Стаття. Гарантійні і компенсаційні виплати. Гарантійні і
компенсаційні виплати виплачуються працівникові на основі чинного
законодавства про працю, колективного договору і угоди сторін. Посадові
особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ та організацій, винні у невиплаті гарантійних і
компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством про працю,
183
колективним договором і угодою сторін, несуть відповідальність згідно з
чинним законодавством».