Рой Аріна Тимурівна Проблема збереження культурної спадщини Латинської Америки у між­народній співпраці країн регіону

brief description

Рой Аріна Тимурівна, тимчасово не працює: «Проблема збереження культурної спадщини Латинської Америки у між­народній співпраці країн регіону» (23.00.04 - політичні пробле­ми міжнародних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти та науки України
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
РОЙ Аріна Тимурівна
УДК 327:17.023.36:351.853] (8)
ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ У МІЖНАРОДНІЙ СПІВПРАЦІ КРАЇН
РЕГІОНУ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Науковий керівник:
Дорошко Микола Савович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………....3
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА
ДОКУМЕНТАЛЬНО-ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ…......................12
1.1. Теоретичні основи і методологія дослідження проблеми…………..……12
1.2. Документально-джерельна база дисертації………………………………..56
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………..72
РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЯК ЧИННИК
МІЖДЕРЖАВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ….73
2.1. Політика країн Латинської Америки в питанні збереження культурної
спадщини………………………………………………………………………... 73
2.2. Протидія латиноамериканських держав нелегальному обігу культурних
цінностей у регіоні………………………………………..……...……………..103
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………135
РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ З
МІЖНАРОДНИМИ АКТОРАМИ ТА ІНСТИТУЦІЯМИ У СФЕРІ ОХОРОНИ
КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ РЕГІОНУ……………………………………...136
3.1. Співпраця країн Латинської Америки з європейськими країнами та
міжнародними організаціями щодо захисту культурної спадщини
регіону…………………………………………………...................……………136
3.2. Співробітництво латиноамериканських держав зі США у сфері боротьби
із контрабандою культурних пам’яток регіону………………........................172
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………191
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..201
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АЛБА – Боліваріанський Союз для Народів Нашої Америки
КАРІКОМ – Карибське Співтовариство
МЕРКОСУР – Об'єднаний ринок країн Південного Конусу
ООН – Організація Об'єднаних Націй
СЕЛАК (CELAC – la Comunidad de Estados Latinoamericanos y Caribeños) –
Співтовариство країн Латинської Америки і Карибського Басейну
CША – Сполучені Штати Америки
УНАСУР – Союз Південноамериканських Націй
ЦАІС – Система Центральноамериканської Інтеграції
ЮНЕСКО – Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, накуки і культури
ЮНІДРУА ( UNIDROIT- International Institute for the Unification of Private
Law) – Міжнароднй інститут з уніфікації приватного права
AECID ( La Agencia Española de Cooperación Internacional para el Desarrollo ) –
Іспанське Агенство з міжнародного співробітництва з метою розвитку
CAB ( El Convenio Andres Bello ) – Конвенція Андреса Бейо
CAF ( La Corporación Andina de Fomento) – Андська корпорація розвитку
CAN ( La Comunidad Andina ) – Андське Співтовариство
CULT ( Seminario Centroamericano sobre la valorización y la concervación del
patrimonio cultural ) – Центральноамериканський семінар з питань оцінення і
збереження культурної спадщини
ICCROM ( International Centre for the Study of the Preservation and Restoration
of Cultural Property ) – Міжнародний Дослідницький Центр з питань
Збереження та Реставрації Культурних Цінностей
ICE ( U.S. Immigration and Customs Enforcement ) – Іміграційна та митна
поліція США
ICOM ( International Council of Museums) – Міжнародна Рада Музеїв
ICOM LAC ( International Council of Museums Latin America & Caribbean
Alliance ) – Міжнародна Рада Музеїв регіону Латинської Америки і
4
Карибського басейну
ICOMOS ( The International Council on Monuments and Sites ) – Міжнародна
Рада з охорони пам'яток та історичних місць
IPANC ( Instituto Iberoamericano del Patrimonio Natural y Cultual ) –
Ібероамериканський Інститут Культурної і Природної Спадщини
SICSUR (Sistema de Informaciòn Cultural del Mercosur ) - Система культурної
інформації МЕРКОСУР
UEIDPC ( La Unidad Especializada en la Investigación de Delitos contra el
Patrimonio Cultural ) – Спеціалізоване об'єднання з питань розслідування
злочинів проти культурної спадщини
5
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність дослідження впливу
проблеми збереження культурної спадщини країн Латинської Америки на
міжнародні відносини зумовлена новими тенденціями у регіонотворчому
процесі в Латинській Америці та у світі, що глобалізується. Ця тема є
актуальною й з огляду на те, що охорона культурної спадщини стала
відігравати важливу роль у побудові міждержавних відносин в регіоні на
політичному, соціальному, економічному та безпековому рівнях. Ідеї такої
співпраці ґрунтуються на тому, що культурна спадщина сприяє розвитку та
формуванню регіональної ідентичності. Окрім того, культурний елемент у
відносинах із розвиненими країнами відіграє дедалі впливовішу роль у
конструюванні нової формації політичної взаємодії. Таким чином,
збереження культурної спадщини виступає як новий засіб у досягненні
політичного взаєморозуміння та покращення зв'язків між державами в умовах
специфічного політичного, економічного розвитку Латиноамериканського
регіону.
Важливість дослідження теми охорони культурної спадщини в
Латинській Америці посилюється і в контексті вирішення проблеми протидії
нелегальній торгівлі культурними цінностями походженням з держав
Латинської Америки. Боротьба із нею вийшла на рівень регіонального
співробітництва із залученням до взаємодії позарегіональних держав, зокрема
США, Іспанії й Італії. Про вагоме значення дослідження теми збереження
латиноамериканської культурної спадщини свідчить і посилення співпраці
країн Латинської Америки із міжнародними організаціями, які розробляють
спеціальні проекти зі збереження культурної спадщини, спрямованими на
охорону та захист її об’єктів та сприяють розвитку міждержавних відносин у
регіоні.
Також досвід латиноамериканських держав у сфері охорони культурної
спадщини є вкрай актуальним для України, перед якою гостро постала
6
проблема повернення і збереження культурної спадщини у зв’язку з
російською анексією Кримського півострова і збройною агресією Російської
Федерації проти України на сході нашої держави. Зокрема з огляду на
конфлікт між Росією і Україною щодо репатріації артефактів скіфського і
сарматського походження, який на разі вирішується у суді Королівства
Нідерланди.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексних досліджень
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація
суспільного розвитку світових процесів глобалізації» і виконано в межах
наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Україна в міжнародних інтеграційних
процесах» (номер державної реєстрації 0111U007054).
Виходячи з актуальності теми дисертації, а також враховуючи
недостатній ступінь її вивчення у політичній науці, метою даного
дослідження є проведення комплексного аналізу політики країн Латинської
Америки в питанні охорони культурної спадщини в регіоні та її впливу на
міжнародні відносини.
Для реалізації поставленої мети автором було визначено наступні
завдання:
- визначити теоретичні параметри і методологічний інструментарій
дослідження теми збереження культурної спадщини країн Латинської
Америки в міжнародних відносинах;
- з’ясувати передумови виникнення проблеми збереження
культурної спадщини у міждержавних відносинах країн Латинської Америки;
- визначити основні напрями політики країн Латинської Америки у
сфері охорони культурної спадщини та дослідити її вплив на міждержавне
співробітництво в регіоні;
- дослідити участь міжнародних акторів у розробці механізмів зі
7
збереження латиноамериканських культурних артефактів;
- проаналізувати взаємодію латиноамериканських країн з
міжнародними організаціями у питанні захисту культурних цінностей у
регіоні;
- на підставі вивчення досвіду латиноамериканських держав у сфері
збереження культурної спадщини сформулювати рекомендації інституціям в
Україні, що займаються проблемою захисту культурної спадщини.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження
виступають міжнародні відносини в латиноамериканському регіоні, а
предметом - міжнародне співробітництво в питанні збереження культурної
спадщини країн Латинської Америки.
Методи дослідження визначені його метою і завданнями. Під час
виконання даної роботи ми використовували низку загальнонаукових та
спеціальних наукових методів. Аналіз та синтез дав можливість
проаналізувати різні аспекти міжнародної співпраці з захисту культурних
цінностей у Латинській Америці та зробити узагальнюючі висновки.
Компаративістський (порівняльний) метод дав змогу висвітлити, як
відрізняються за специфікою своєї діяльності та внеском у процес охорони
культурної спадщини організації та країни у зазначеному регіоні. Історичний
метод дозволив нам простежити, як розвивалося співробітництво у сфері
збереження культурних цінностей на різних етапах. Латинської Америки.
Також при застосуванні даного методу було висвітлено історичні передумови
виникнення проблеми охорони культурної спадщини і набуття її актуальності
у регіональному і міжнародному масштабах. Автором був використаний
метод контент-аналізу для вибору з великого масиву документів таких, що
висвітлюють наукову тему та вписуються у її загальний контекст. Автором
було застосовано метод сase studies, оскільки вид співпраці, що розглядається
у даному дослідженні, не представлений у тих масштабах, що він
відбувається у Латинській Америці у жодному іншому регіоні світу, за своєю
8
суттю є унікальним і являє собою просторово обмежений феномен. Один з
підходів case studies, який ми використали у нашій праці, включає у себе
детальне вивчення цього конкретного прикладу для виявлення типових
властивостей, притаманних даному класу співробітництва, що досліджується,
а саме охороні та захисту культурної спадщини. Для проведення нашого
дослідження ми задіяли інституційний метод під час здійснення аналізу
особливостей міжнародних організацій, умов їх функціонування.
Аналітично-прогностичний метод дозволив нам визначити, яким чином буде
побудована співпраця у межах регіону у даній сфері та які з наданих автором
рекомендацій можуть бути здійснені з максимальною результативністю.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у
дисертації вперше в українській міжнародно-політичній науці комплексно
досліджено вплив проблеми збереження культурної спадщини в Латинській
Америці на міжнародні відносини у постбіполярну добу.
У процесі дослідження одержано наукові результати, що містять
наукову новизну і характеризують особистий внесок автора в розробку
зазначених проблем
Вперше:
- охорона культурної спадщини розглядається як чинник міжнародної
співпраці у Латинській Америці;
- поєднано поняття культурної спадщини і регіональної ідентичності;
- проаналізовано нормативно-правову базу у сфері охорони культурних
цінностей і боротьби із нелегальною торгівлею об'єктами культурної
спадщини між державами Центральної Америки і Андського регіону із
Сполученими Штатами Америки;
Удосконалено:
- висновок про підходи країн регіону щодо вироблення основних засад
та механізмів захисту культурної спадщини в Латинській Америці;
- визначення ролі культурної політики в якості чинника міждержавного
9
співробітництва у регіоні;
- положення про практичне застосування досвіду субрегіональних
організацій у розробці заходів, орієнтованих на захист об'єктів культурного
значення;
Набуло подальшого розвитку:
- дослідження культурного співробітництва між країнами Південної
Америки і Сполученими Штатами Америки у боротьбі з нелегальним обігом
культурних цінностей;
- визначення напрямів діяльності МЕРКОСУР щодо захисту культурних
пам'яток латиноамериканського регіону;
- аналіз співробітництва європейських і латиноамериканських держав у
сфері збереження культурної спадщини;
- твердження про необхідність внесення змін до Конвенції ЮНЕСКО
про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню,
вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 року;
- вивчення внутрішнього законодавства держав Латинської Америки
щодо захисту національної культурної спадщини.
Наукове значення дисертації полягає у тому, що обґрунтовані у ній
положення про міжнародне співробітництво у сфері захисту культурної
спадщини в латиноамериканському регіоні дозволяють розглядати розвиток
міжнародних відносин в рамках загального розроблення категорії
міждержавного співробітництва. Охорона культурної спадщини може
виступати фактором співробітництва, що сприяє політичному зближенню
держав і виступає додатковим елементом у межах ведення культурної
політики. На основі проведеного в дисертації аналізу політики країн
Латинської Америки щодо збереження культурної спадщини та її впливу на
міждержавні відносини перспективним є розвиток досліджень, пов'язаних із
впливом культурної взаємодії на міжнародні відносини на регіональному і
глобальному рівні, а також дозволить Україні використати досвід країн
10
Латинської Америки у питанні збереження культурної спадщини.
Практичне використання результатів дослідження визначається
його актуальністю, новизною та сукупністю положень, які виносяться на
захист. Можна виділити наступні аспекти практичного значення дисертації:
- прикладний – полягає у тому, що висновки і результати дослідження
можуть використовуватися органами державної влади у процесі
налагодження протидії нелегальній торгівлі предметами української
матеріальної культурної спадщини. Відповідним чином їх може бути
залучено до дослідження кола проблем, які є пов'язаними із специфікою
управління сферою спадщини, через розроблення методів її збереження.
- навчальний – пов’язаний з можливістю використання наведених у
дисертації положень у навчальних курсах “Країнознавство”,“Культурнодуховні традиції народів регіону”, “Етнонаціональний розвиток країн
регіону”, “Цивілізаційний розвиток та гуманітарні відносини країн регіону”,
“Українська та зарубіжна культура”, “Політичний розвиток країн регіону”,
“Зовнішня політика США”, “Актуальні проблеми міжнародних відносин в
Африці та Латинській Америці” тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні висновки й тези
дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри країнознавства Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Наукові положення дисертації були оприлюднені у виступах на
міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науковопрактична конференція «Актуальні проблеми міжнародних відносин (Світове
співтовариство: глобальні і регіональні виклики)» (Інститут міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м.
Київ, жовтнень 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція
студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (Інститут
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
11
Шевченка, 10 квітня 2014 р.), Міжнародна науково-практична конференція
«Актуальні проблеми міжнародних відносин (Світове співтовариство:
глобальні і регіональні виклики)» (Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 16
жовтня 2014 р.), Міжнародна науково-практична конференція студентів,
аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (Інститут міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2
квітня 2015 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні
проблеми міжнародних відносин (Світове співтовариство: глобальні і
регіональні виклики)» (Інститут міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 22 жовтня 2015
р.), Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і
молодих вчених «Шевченківська весна» (Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 6 квітня 2016
р.)
Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 11 наукових
працях загальним обсягом 5,2 д. а., з яких 6 наукових статтей - у фахових
виданнях ( 4,8 д. а.), затверджених Міністерством освіти і науки України та 1
– в зарубіжних наукових виданнях. Також основні результати дослідження
знайшли відображення у п'яти тезах наукових конференцій

bibliography

ВИСНОВКИ
193
Дослідження впливу проблеми збереження культурної спадщини Латинської
Америки у міжнародній співпраці країн регіону дозволило сформулювати
наступні висновки:
1. Отже, теоретичне вивчення теми збереження культурної спадщини і
використані методологічні інструменти дозволили визначити концептуальні
підходи щодо бачення культурної спадщини і культурної політики загалом , а
особливим чином у політичних реаліях Латинської Америки.
Патримоніальний традиціоналізм дозволив нам визначити основні тенденції,
що відбуваються на терені регіону, представляючи традиційне культурне
надбання в якості засобу, що не несе конфліктного характеру для
ідентифікації населення. Відповідно до цих ідей в рамках культурної
політики і культурної диплломатії як такої, культурна спадщина займає
особливе місце у межах усього регіону і її захист виступає певним підґрунтям
для створення спільної ідентичності та ідеологічного наповнення.
За допомогою аспектів, що ми дослідили за допомогою цивілізаційного
підходу ми дійшли висновку, що регіональна інтеграція сприяла подальшому
поєднанню культурних здобутків, утворенню особливого підходу до свого
спадку. Виходячи з того, що культурна спадщина, як концепт представляє
собою соціальну, культурну і цивілізаційну площину, автор вважає, що він
поєднує у різних форматах взаємодію країн і народів між собою.
Соціоетнічний регіональний простір обумовив сприйняття культурних
цінностей від особово-розрізнених до спільних. Етнічна конфігурація регіону
визначила напрями розвитку даного концепту, як такого, що втілює у собі
специфічну історичну долю Латинської Америки.
Наше дослідження показало, що такі категорії як культурна політика,
національна і регіональна ідентичності, культурне співробітництво ідуть
паралельно із поняттям культурної спадщини. Політичний клімат у регіоні, як
бачимо, формувався у тому рахунку під впливом глибоких культурологічних і
духовних традицій і на противагу етнполітичним конфліктам, що дедалі
194
більше виникають у світі і зосереджують на собі увагу міжнародної
спільноти, на прикладі Латинської Америки ми можемо стверджувати про
наявність етнополітичної співдружності в рамках одних територіальних меж.
2. Аналіз історичних і політичних передумов показав витоки проблеми
охорони культурної спадщини у Латинській Америці. Автор визначив, що
специфіка формування регіону у його сучасному вигляді стала запорукою до
виникнення багатьох процесів політичного, економічного, соціального і
культурного характеру. Культурні здобутки відображають поступовий
історичний і цивілізаційний розвиток того чи іншого народу.
Історичні і політичні передумови зазначеної проблеми обумовлювались,
перш за все, культурно-цивілізаційною колізією, що виникла у результаті
колонаільного експансіонізму, який, по-перше, інтегрував до місцевих
цивілізацій нові традиції та звичаї, а по-друге на сучасному етапі, за
інерційним процесом, посприяв утворенню нового бачення власної
регіональної самобутності і культурно-цивілізаційної ідентичності.
Латиноамериканська цивілізаційна і регіональна ідентичність
синтезувала у собі здебільшого індіанські корінні народи та вихідців із
європейського світу. Політична складова даного питання враховує у себе
спроби латиноамериканського регіону вийти на незалежний рівень існування,
себто спочатку у протистоянні Іспанській короні, а подалі і Сполученим
Штатам Америки, які обрали Латинську Америку у якості зони свого прямого
зовнішньополітичного впливу. З системної точки зору регіон постав
нестабільною системою, на яку впливали із часів Великих географічних
відкриттів інші різного роду складні системи, що інтегрувалися разом із її
елементами або змінювали порядок її функціонування. Таким чином,
регіональна підсистема міжнародних відносин у Латинській Америці,
намагаючись ізоляціонуватись від деформуючого на себе впливу, задля свого
укріплення використовує і культурний зв'язок елементом, якого постає
неопосередковано охорона культурної спадщини.
195
3. Завдяки проведеному дослідженню ми робимо висновок, що
міждержавні відносини у Латинській Америці у сфері захисту та охорони
культурної спадщини вийшли на новий рівень співробітництва. Так, у межах
регіону на найвищому рівні обговорюються питання боротьби із нелегальним
обігом предметів культурного надбання. Завдяки діяльності андських країн
було розроблено і видано унікальний атлас культурної спадщини Латинської
Америки, яка підлягає захисту. Також сторони започаткували проведення
спільних семінарів і зустрічей для узгодження низки спеціальних заходів, що
стосувалися протидії на державному рівні розграбовуванню витворів
мистецтва, а також програм та шляхів збереження культурної спадщини у
регіональному вимірі. Загалом у дослідниці є підстави стверджувати, що
охорона культурної спадщини є явищем, що визначає два напрями
міждержавної співпраці. Перший відбувається у рамках регіональних
інтеграційних процесів, виступаючи одним із їх чинників. Ця ідея базується
на цивілізаційній ідентичності, частку якої становлять культурні цінності.
Зокрема, це стосується країн Південної Америки і тих процесів інтеграції, що
відбуваються на її теренах. В особливості найбільшої уваги цьому приділяють
держави Андського субрегіону, а саме Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор, які
розробляють механізми співпраці у даній сфері, до яких долучаються й інші
країни регіону. Другий стосується запобігання злочинам, пов’язаних із
нелегальним вивезенням культурної спадщини за межі Латинської Америки.
Даний напрям здійснюється через посилення охорони музеїв, державних
кордонів, а також інвентаризації та реєстру регіональних культурних об’єктів.
Отже, захист культурної спадщини посідає особливе місце у
міждержавному співробітництві латиноамериканських держав та має
специфічний характер, унікальний за своєю природою та роллю з огляду на
історичні передумови розвитку культурного, соціального та політичного
життя у країнах Латинської Америки, що зумовлено особливістю формування
регіональної архітектури.
196
4. Здійснене нами дослідження демонструє, що діяльність та участь
міжнародних акторів у процесі захисту культурної спадщини Латинської
Америки залежить від їхньої зацікавленості в отриманні власних зисків від
такої співпраці. США є найактивнішим партнером у цій галузі, колективно
взаємодіючи з усіма державами регіону. Основною причиною цього є той
факт, що офіційний Вашингтон зацікавлений у тому, щоб через американські
кордони не відбувалося вивезення викраденого антикваріату, так як це
впливає на криміногенну ситуацію як на території США, так і у країнах
Латинської Америки. Окрім того, даний вид співпраці вписується у загальний
підхід впливу на держави через м'яку силу шляхом надання допомоги у
збереженні їх культурних здобутків. Члени Європейського Союзу, окрім
колишніх держав - метрополій, що колонізували регіон, не виявляють
особливої активності у співробітництві з латиноамерканськими країнами, на
думку автора, в якості винятку можна виокремити політику Італії, яка через
культурну політику прагне закріпити своє місце у регіоні. Вона виділяє кошти
на проведення реставраційних робіт, що є важливим у контексті того, що
більша частина латиноамериканської культурної спадщини знаходиться у
занедбаному стані. Римський Італійсько-Латиноамериканський інститут став
інструментом забезпечення співпраці сторін, оскільки за його безпосередньої
участі здійснюється низка спільних заходів, направлених на захист
культурних цінностей. Велику увагу було приділено реставрації об’єктів
колоніальної епохи, які знаходяться на території Колумбії та Перу; Іспанія та
Португалія, як колишні метрополії, активно співпрацюють із регіональними
державними акторами у сфері захисту їх регіональної культурної спадщини.
Економічна допомога здебільшого надається через Міністерство закордонних
справ Іспанії за підтримки Агенства з міжнародного співробітництва. Взагалі
на даному етапі внесок третіх країн у збереження культурної регіональної
спадщини можна охарактеризувати скоріше, як допомогу на певних
вибіркових напрямках, аніж повноцінну співпрацю.
197
5. Автор з’ясував, що заходи міжнародних організацій зі збереження та
охорони культурної спадщини в Латинській Америці протягом останніх 10
років вийшли на новий рівень, що характеризується позитивними
тенденціями. Якщо раніше дана проблема не поставала актуальною у
міжнародних відносинах, то зараз вона інтенсивно обговорюється у світі.
Аналізуючи внесок міжнародних організацій, слід підкреслити, що їх
діяльність відрізняється за своїми результатами, методами та визначеннями
основних проблем у цій сфері. Серед ефективно діючих інституцій можна
виділити Міжнародну раду музеїв ICOM, оскільки саме завдяки цій структурі
було широко висвітлено питання розграбування археологічних центрів і
запроваджувалися заходи з повернення викрадених культурних цінностей, їх
реставрації та охорони. За її посередництва проводяться спеціальні семінари,
зустрічі та симпозіуми, на яких регулярно обговорюються нові механізми
протидії “чорній археології”. Внаслідок розробки програми зі здійснення
розшуку та збереження цінностей під назвою “Червоний список” у державах
Латинської Америки значно зменшилися випадки розкрадання культурних
пам’яток. Менш значними є досягнення таких організацій як ICCROM та
ICOMOS. Хоча ICCROM поставила перед собою доволі амбіційні цілі,
розробивши масштабну програму зі збереження регіональної спадщини
LATAM, зроблене нами дослідження дозволяє стверджувати, що її результати
не є настільки значущими та показовими, як результати програм “100 зниклих
об’єктів” та зазначеного вище “Червоного списку”, що розробила ICOM.
Основним рушієм процесу збереження культурної спадщини у регіоні стали
такі міжнародні урядові організації як ЮНЕСКО, яка зробила значний внесок
у боротьбу із нелегальним експортом предметами культурної спадщини,
Міжамериканський Банк Розвитку, що створив систему економічної допомоги
державам, діючи через проекти зі збереження культурних історичних об’єктів
у містах, а також Конвенція Андреса Бейо, яка визначає напрями взаємодії,
зорієнтовані на використання науки, технологій та культури. Завдяки
198
сприянню останньої були введені та закріплені ідеї культурної самобутності
народів держав Латинської Америки у розробці спільних проектів, програм та
інших механізмів щодо національної та регіональної спадщини. Досвід, що
отримали ці структури у розробці проектів захисту культурного надбання,
дозволяє у майбутньому використовувати результати їх діяльності при
впровадженні подібних ініціатив для запобігання зникненню культурних
цінностей у латиноамериканських країнах.
6. Дослідження показало, що механізми, які використовують
латиноамериканські країни для збереження своєї спадщини, є не достатньо
ефективними. Попри те, що де-юре створена належна міжнародна юридична
база із врегулювання проблеми охорони культурних пам’яток Латинської
Америки, де-факто вона лише частково втілюється в життя. З огляду на це
автор сформулював рекомендації для відповідних державних органів, а саме −
приєднатися до згаданих вище міжнародних конвенцій, оновити або прийняти
відповідне законодавство, створювати та підтримувати культурні організації,
надаючи їм економічні ресурси й ініціюючи низку заходів із забезпечення
реалізації їх діяльності, залучити громадянське суспільство до процесу
підвищення обізнаності про самобутність та збереження культурних
цінностей. Для цього необхідно розробити стратегії за участізасобів масової
інформації, а також освітніх установ на офіційному та неофіційному рівнях,
періодично проводити інвентаризацію та реєстрацію культурних цінностей,
організовувати форуми за участі Міністрів культури країн Латинської
Америки і Карибського басейну, сприяти створенню багатосторонніх комісій,
що мають у своєму складі представників із Міністерств культури, митниці та
поліції для забезпечення ефективної координації заходів із охорони і
повернення культурних цінностей, започатковувати в якості важливих тем у
регіональних та двосторонніх договорах такі питання, як боротьба з
торгівлею культурними цінностями, сприяти підписанню двосторонніх угод,
що стосуються охорони витворів мистецтва, а також сприяти більш активній
199
ролі дипломатичної спільноти у процесі повернення викрадених об’єктів
культурної спадщини і створення конкретних заходів у галузі контролю за їх
незаконним обігом.
Спеціальні інституції, що знаходяться на території України і опікуються
питаннями культури і збереження культурних здобутків могли б скористатися
наведеними рекомендаціями і перейняти досвід, отриманий
латиноамериканськими державами у процесі захисту своєї спадщини,
оскільки нині в Україні не існує відповідних ефективних механізмів її
збереження. Як наслідок, вітчизняна культурна спадщина потерпає через
процеси руйнації, тому й необхідно вдаватися до відповідних дій, щоб
підтримувати її у належному стані. Такий спільний підхід до охорони
культурної спадщини, по-перше, допоміг би Україні встановити тісніші
культурні зв’язки із країнами з якими її пов’язує спільне історичне та
культурне минуле, корені походження тощо, себто Росія, Білорусь, Польща.
Умови, за яких встановлювалася політика у Латинській Америці щодо
охорони культурного надбання по всьому регіону при залученні усіх країн,
відрізняються від тих реалій, в яких сьогодні розвивається Україна, але
набутий досвід країн Західної Півкулі дозволив би відрегулювати політику
щодо власної культурної спадщини, якій не приділяється необхідної уваги,
скористатися розробленою методологією країн регіону, що ми досліджували.
Заходи щодо збереження культурних матеріальних та нематеріальних
цінностей є частиною широкої культурної політики, що проводять держави
регіону.