КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПРИ РОЗЛАДАХ ОСОБИСТОСТІ : Клинико-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ и психологические особенности мотивации агрессивного поведения при расстройствах личности



  • title:
  • КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПРИ РОЗЛАДАХ ОСОБИСТОСТІ
  • Альтернативное название:
  • Клинико-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ и психологические особенности мотивации агрессивного поведения при расстройствах личности
  • The number of pages:
  • 163
  • university:
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
  • The year of defence:
  • 2007
  • brief description:
  • Міністерство охорони здоров'я України
    Дніпропетровська державна медична академія


    На правах рукопису



    ДЯЧУК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

    УДК 616.89-008.444.9:616.89-008.447-07

    Клініко-психопатологічні та психологічні особливості мотивації агресивної поведінки при розладах особистості
    14.01.16 психіатрія

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата медичних наук

    Науковий керівник:
    Спіріна І.Д.,
    доктор медичних наук,
    професор





    Дніпропетровськ - 2007








    ЗМІСТ
    стор.




    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................


    4




    ВСТУП ...........................


    5




    РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ .............................................................


    13




    РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ .....
    2.1. Загальна характеристика обстежених .................................................
    2.2. Клініко-анамнестичний і клініко-психопатологічний методи .....
    2.3. Експериментально-психологічні методи ............................................
    2.4. Методи статистичного аналізу .............................................................


    39
    39
    41
    42
    44




    РОЗДІЛ 3. КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ З РОЗЛАДАМИ ОСОБИСТОСТІ ТА АГРЕСИВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ .



    46




    РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ АГРЕСИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ДОСЛІДЖУВАНИХ З РОЗЛАДАМИ ОСОБИСТОСТІ ЗА ДАНИМИ КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ .......
    4.1. Соціальна характеристика досліджуваних .........................................
    4.2. Мікросоціальна характеристика хворих з розладами особистості ..
    4.3. Кримінологічна характеристика осіб, які скоїли злочини проти життя і здоров’я особистості ......................................................................




    56

    56

    63


    71




    РОЗДІЛ 5. психологічні особливості мотивації агресивної поведінки при розладах особистості ..........
    5.1. Багатофакторне дослідження особистості за методикою Р.Кеттела.
    5.2. Дослідження агресивних і ворожих реакцій за методикою Басса-Дарки .............................................................................................................
    5.3. Локус контролю в осіб з розладами особистості ...............................
    5.4. Типи міжособистісних відносин в осіб з розладами особистості ....



    89
    89

    93
    96
    97




    РОЗДІЛ 6. ПРОГНОСТИЧНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ПРОЯВІВ протиправної агресивної поведінки при розладах особистості ............................................................................................
    6.1. Взаємозалежність анамнестичних, клінічних і психологічних характеристик досліджуваних з розладами особистості та їх інформативність для прогнозування ризику проявів протиправної агресивної поведінки ....................................................................................
    6.2. Прогноз протиправної агресивної поведінки осіб з розладами особистості ....................................................................................................




    102




    102


    106




    АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ .......


    128




    ВИСНОВКИ ..................


    141




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................


    146




    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ





    ЛК





    локус контролю




    РО





    розлади особистості









    ВСТУП

    Актуальність теми
    Велика розповсюдженість розладів особистості (РО), яка складає від 3 до 135 випадків на 1000 населення, визначає їх важливість для загальної психіатрії (Петраков Б. Д., Цыганков Б. Д., 1996, Каплан Г., Сэдок Б., 1998, Смулевич А. Б., 1999). Ці показники збігаються з думкою Ю.А. Александровського (2000), що від 5 до 10% населення виявляє ознаки РО. В судово-психіатричній практиці РО відіграють одну з ведучих ролей: за даними М.М. Мальцевої та В.П. Котова (1995) доля психопатичних осіб складає близько 28,6% злочинів проти власності, 42,3% хуліганських дій, 4,4% злочинів проти особистості та 26,6% у загальній кількості злочинів, що здійснені особами з психічними розладами; серед злочинців, кількість засуджених з РО досягає 35-40% від загальної кількості психічних розладів, що виявляються у місцях позбавлення волі (Агаларзаде А.З., 1990); І.В. Горшков та В.В. Горинов (1998) вказують, що для осіб з РО взагалі характерні злочини, які пов’язані з насильницькими діями, потерпілими часто є родичі та близькі знайомі; за даними Ю.М.Антоняна та В.В.Гульдана (1991) серед злочинців із встановленим діагнозом РО, 45,6% засуджених відносяться до психопатичних осіб збудливого кола.
    На долю РО припадає значна частина тяжких насильницьких злочинів, що породжують соціальну нестабільність в будь-якому суспільстві. РО обумовлює нездатність особистості засвоїти відповідну соціальній нормі поведінку, а така нездатність може привести до появи антисоціальних нахилів, які в свою чергу можуть реалізовуватися в злочинній поведінці (Шостакович Б.В., 2000). Останнім часом зафіксоване стрімке зростання захворюваності РО в Росії (Казаковцев Б.А., 1998), аналогічним чином складається ситуація і в інших країнах (Sass H. et al., 1994). Цей факт підтверджується і дослідженням Кадомцева Г.М. (2004), в якому, вивчаючи частоту суспільно-небезпечних діянь у м.Севастополь за період 1998-2002рр., він встановив, що хворі з РО склали близько 30%, зайнявши за представленістю друге місце.
    Ведучі позиції у вивченні РО займають сьогодні дослідження агресивної поведінки. Як підкреслюють багато авторів, саме при постановці проблеми психопатій клінічна психіатрія була змушена значно розширити межі своєї компетенції та ввести в коло явищ, які вивчаються, не тільки психопатологічну симптоматику, але і різні особистісні, психологічні категорії (Горшков И.В., Горинов В.В., 1998, Кудрявцев И.А., 1999, Пєрвий В.С., 1999, Котов В.П., Мальцева М.М., 2004).
    Загальновизнаними є факти, які доводять, що РО являють собою сукупність психопатологічних феноменів і грубої соціальної дезадаптації, що виражається в алкоголізмі, наркоманії, агресивній поведінці, суїцидах, кримінальних вчинках та ін. (Антонян Ю.М., Бородин С.В., 1998, Горшков И.В., Горинов В.В., 1998, Monahan J. et al., 2000, Горинов В.В. і інш., 2005, Егоркова Е.Ю., 2007). Деякі дослідники, вивчаючі групи безпритульних, зловживаючих психоактивними речовинами, правопорушників та ін., знаходили серед досліджуваних до 90% осіб, яким можливо було виставити діагноз одного з РО за критеріями DSM-III-R, DSM-IV, МКХ-10 (Fietel B. et al., 1992).
    В сучасній літературі походження агресії при РО розглядається щонайменше двома шляхами. Велика кількість досліджень присвячена пошуку біологічних предикторів агресивної поведінки та порушень адаптації у психопатичних особистостей (Дмитриева Т.Б. і інш., 1998, Шейдер Р., 1998, Абрамов В.А., 2004). Багато робот оцінюють кореляції між ступенем агресивності та кровного споріднення (близнюковий, генеалогічний методи), расові особливості агресивної поведінки (Dolan M., Doyle M., 2001, Jenaway A., Swinton M., 1993, Hutton H.E. et al., 1992). У значній кількості робот виявлено статистично достовірні дані про зв’язок агресивної поведінки з уродженими факторами. Деякі автори вказують на змінення медіаторного обміну, патогномонічні для агресивної поведінки при РО (Дмитриева Т.Б. і інш., 1998), інші прагнуть зв’язати агресивну поведінку з порушеннями в мікроанатомічній будові мозку (Дмитриева Т.Б., 1991, 1997), при дослідженнях ЕЕГ та КТ психопатичних осіб виявлені специфічні зміни, пов’язані з дисфункцією скроневих (Wong M.T. et al., 1994) та лобних відділів кори великих півкуль (Иващенко О.И. і інш., 1998), з порушенням вольових функцій (Libet B. et al., 1982), з агресією, виявлені нейропсихологічні кореляції (Tonkonogy J.M., 1991, Семенович А.В., Цыганок А.А., 1995, Батамиров И.И. і інш., 1997, Горшков И.В., ГориновВ.В., 1998, Gunn J., Taylor P., 1993). Як наслідок вивчення біологічних механізмів формування РО розвивається патогенетична психофармакологічна терапія РО (Ratey J.J. et al., 1993, Pabis D.J., Stanislav S.W., 1996, Bazire S., 1997, Бачериков А.М., 2003). У той же час паралельно розвиваються гіпотези соціального походження психопатичної агресії. У сучасних соціально-психологічних роботах, які оцінюють широкий спектр соціальних факторів, що приймають участь у розвитку РО (Берковиц Л., 2001, Luntz B.K., Widom C.S., 1994), фактори мікросоціального оточення оцінюються багатьма дослідниками як ведучі в формуванні агресивної поведінки у психопатичних особистостей.
    Радянськими та російськими психіатрами не один раз розпочиналися спроби створення інтегративної моделі агресивної поведінки при РО (Гиндикин В.Я., Гурьева В.А., 1999, Дмитриева Т.Б., 1999, ШостаковичБ.В.,2005). Однією з останніх теорій, яка узагальнила клінічний досвід та теоретичні концепції, що включають як біологічні, так і соціальні предиспозити агресивної поведінки психопатичних особистостей, є концепція Горшкова І.В. (1999), вона відштовхується від робот Г.Аммона. Горшкову І.В. вдалось виявити кореляції між типами особистісних розладів і формами агресивної поведінки, оцінити внесок у генез агресивної поведінки при РО як конституціональних, так і внутрішньосередовищних факторів.
    Вивченням агресії при РО займаються і деякі дослідники в Україні. В.І.Полтавець та ін. (1998) та В.С.Пєрвий (1999) показали, що агресивна поведінка при РО має складний багатофакторний генез, основу якого складає деструктивний рівень тривоги, що бере свій початок з дитинства і закріплюється в сімейному, а потім в соціальному житті дисгармонійної особистості. Нестабільність позицій, мотивів діяльності, спрямованості особистості, неправильні правові та моральні оцінки своєї поведінки є наслідком незрілості особистості.
    Окремого розгляду заслуговує розподілення насильства «по вертикалі», коли на особистість впливають різні структури та інститути суспільства, яке є більш вираженим в тоталітарних державах, та «по горизонталі» міжособистісному насильстві, що переважає в державах демократичного типу. Якщо перше має здебільшого соціальну природу, то походження другого корениться головним чином у внутрішньоособистісних факторах (Антонян Ю.М., 1995). Деякі автори (Cadoret R.J., Stewart M.A., 1991) вважають, що насильство слабо залежить від етнічної чи расової приналежності, статі, соціального статусу та матеріального благополуччя, воно має внутрішню, суб’єктивну мотивацію. Крім того, дослідження агресивної поведінки, що проводяться нашою кафедрою (Спіріна І.Д., 1994, Серебритська О.В., 1997, Леонов С.Ф., 2003) вказують на значний внесок особистісних конструктів у генез агресивної поведінки та підкреслюють необхідність подальшого вивчення внеску безпосередньо особистісних механізмів у формування та прояви агресивної поведінки.
    Таким чином, дослідники вказують на переважаючу роль розладів вольового процесу, не відкидаючи того, що цей процес обумовлений мотиваційною сферою. Водночас відмічається, що немає чіткого уявлення про формування мотиву в психопатичної особистості, який «підпорядковується, напевно, загальним закономірностям мотивації поведінки людини». Тому з огляду сучасного досвіду щодо агресивної поведінки при РО видно, що необхідне більш докладніше вивчення особливостей мотивації психопатичної агресії з метою поглиблення розуміння механізму формування агресивної поведінки при РО. Це може стати основою для комплексного підходу при розробці заходів медичного та соціального характеру, які направлені на профілактику агресивної поведінки цього контингенту хворих.

    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
    Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної тематики кафедри психіатрії, загальної та медичної психології Дніпропетровської державної медичної академії за темою: «Роль біологічних, клінічних і соціальних факторів у суспільно небезпечних діях хворих на шизофренію» (шифр IH.11.99), № держреєстрації 0199U001560 з метою дослідження безпосередньо особистісних механізмів у формуванні агресивної поведінки психічно хворих.
    Мета дослідження на підставі клініко-психопатологічних та психологічних закономірностей особистісної мотивації в формуванні агресивної поведінки, обґрунтувати та удосконалити прогностичні заходи щодо розладів особистості з агресивними формами поведінки.
    Задачі дослідження:
    1. Вивчити значення клініко-психопатологічних, патобіологічних, соціальних та психологічних характеристик в мотивації агресивних форм поведінки при розладах особистості.
    2. Визначити роль психогенних та соціогенних чинників у виникненні та клінічних проявах агресивних тенденцій при розладах особистості.
    3. На підставі клініко-психопатологічного, анамнестичного та психологічного обстеження дати докладний аналіз механізмів формування та проявів агресивної поведінки при розладах особистості.
    4. Визначити клінічні, соціальні та психологічні критерії ризику виникнення агресивної поведінки при розладах особистості.
    5. На підставі отриманих даних розробити прогностичний спосіб оцінки ризику прояву агресивної поведінки при розладах особистості.
    Об’єкт дослідження клініко-психопатологічні та психологічні прояви особистісної мотивації в агресивній поведінці при розладах особистості (F-60 - F-61 відповідно до МКХ-10).
    Предмет дослідження закономірності формування клінікопсихопатологічних та психологічних особливостей мотивації агресивної поведінки при розладах особистості.
    Методи дослідження:
    Клініко-психопатологічний для оцінки характеру психічних розладів у досліджуваних з РО, які реалізували злочини проти життя та здоров’я особи та визнані осудними у порівнянні з досліджуваними з РО, які не притягувались до кримінальної відповідальності.
    Клініко-анамнестичний для оцінки патобіологічних та соціальних характеристик у досліджуваних з РО, які реалізували злочини проти життя та здоров’я особи та визнані осудними у порівнянні з досліджуваними з РО, які не притягувались до кримінальної відповідальності.
    Експериментально-психологічні методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела, методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі (модифікація Л.Н.Собчик), методика діагностики показників та форм агресії А.Басса та А.Дарки, методика «когнітивна орієнтація (локус контролю)» Дж. Роттера.
    Статистичні для узагальнення та оцінки достовірності одержаних результатів дослідження.
    Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі комплексного клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного, експериментально-психологічного і статистичного досліджень отримані дані щодо умов, факторів і механізмів формування та проявів агресивної поведінки при РО.
    Виявлена значущість окремих факторів у формуванні мотиву агресивної поведінки при РО.
    Вивчені провідні форми мотивів агресивної поведінки, які характерні для даного контингенту досліджуваних.
    Науково обґрунтовані критерії діагностики та прогнозування ступеню ризику виникнення агресивної поведінки при РО.
    Розроблено прогностичний спосіб оцінки ступеню ризику виникнення агресивної поведінки при РО.
    Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень наданий докладний аналіз клініко-психопатологічних та психологічних особливостей мотивації агресивної поведінки при РО.
    Розроблені методичні рекомендації щодо клінічної діагностики та прогнозування ризику виникнення агресивної поведінки у хворих з РО.
    Розроблені методичні рекомендації щодо діагностики емоційних та поведінкових порушень при РО в умовах пенітенціарної системи.
    Створено спосіб діагностики та прогнозування ризику виникнення агресивної поведінки у хворих з РО.
    Результати роботи використовуються у практиці Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, у практиці психіатричних відділень Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» (КЗ «ДОКПЛ») і практичній діяльності позалікарняної психіатричної допомоги у Дніпропетровській області.
    Основні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному та науковому процесах кафедри психіатрії, загальної та медичної психології Дніпропетровської державної медичної академії.
    Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Автором проведено комплексне клінікопсихопатологічне, клінікоанамнестичне та експериментально-психологічне дослідження хворих з РО, які реалізували злочини проти життя та здоров’я особи та визнані осудними, а також статистична обробка клінічних та експериментальних даних та впровадження основних результатів у практику охорони здоров’я. Автором самостійно написані всі глави дисертації.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Научная индустрия европейского континента 2006» (Дніпропетровськ, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Возрастная нейропсихология и нейропсихиатрия» (Київ, 2007), міжнародній науково-практичній конференції «Современные научные достижения 2007» (Дніпропетровськ, 2007), всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні аспекти міждисциплінарних відносин у психоневрології та наркології» (Дніпропетровськ, 2007).

    Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, у тому числі 4 журнальних статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тези доповідей на міжнародних, республіканських конференціях та 2 стендові доповіді.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    1. У дисертації представлено наукове обґрунтування та практичне вирішення актуальної задачі сучасної психіатрії дослідження умов, факторів і механізмів формування та проявів агресивної поведінки при розладах особистості, що дозволило визначити клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні та психологічні закономірності особистісної мотивації агресивної поведінки, на підставі аналізу яких розроблено та впроваджено в практичну діяльність комплексну систему прогнозування ризику виникнення агресивної поведінки при розладах особистості.
    2. Проведені дослідження вказують, що дисоціальний розлад особистості (F60.2) частіше зустрічається серед досліджуваних, які скоїли агресивні злочини (36,1% проти 2,4%; p<0,001). Імпульсивний підтип емоційно-нестійкого розладу особистості (F60.30) частіше реєструється серед осіб, що неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності у зв’язку з агресивними злочинами (42,9% проти 14,8%; p<0,02).
    3. Клініко-психопатологічне дослідження показало, що в клінічній картині досліджуваних з розладами особистості, які скоїли агресивні злочини, переважає афективна симптоматика, передусім дисфорічна (57,7%; р<0,01), афективно-експлозивна форма патохарактерологічної поведінки (58,8%; p<0,001) з переважанням реакцій опозиції (41,2%; p<0,01) та емансипації (27,8%; p<0,05). Причому у досліджуваних, які мали рецидив протиправної агресивної поведінки, домінують дисфорічні стани (65,7%; p<0,01), нав'язливі потяги (37,1%; p<0,001) та ідеї (30,0%; p<0,01), тривожна симптоматика (54,3%, p<0,05), систематичне вживання алкоголю (42,9%, p<0,05), в той час як у осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності вперше, переважає депресивна симптоматика (63,0%; р<0,05) та суїцидальні спроби (11,1%; р=0,099), здебільшого демонстративного характеру. В групі досліджуваних з розладами особистості, які не скоювали агресивних злочинів, переважають апатичні (45,2%; p<0,05) або ейфоричні (23,8%; p<0,01) стани, депресивна (76,2%; p<0,001) та іпохондрична (42,9%; p<0,001) симптоматика, негрубі розлади мислення у вигляді надцінних ідей (38,1%; p<0,001), дисомнії (69,0%; p<0,05). Найбільш поширеною серед них є нестійка форма патохарактерологічної поведінки (54,8%; p<0,001) з переважанням реакцій відмови (33,3%; p<0,001) та імітації (28,6%; p<0,05).
    4. Клініко-анамнестичне дослідження показало, що для більшості досліджуваних з розладами особистості, які скоїли агресивні злочини, характерна робота з низькою кваліфікацією (49,5%; p<0,05); наявність проблем, пов’язаних з трудовою діяльністю (96,9%; p<0,001), в тому числі конфліктами на роботі (25,8%; p<0,05), при проходженні військової служби, в сім’ї (68,5%; p<0,001); вони також частіше зазнавали фізичне насильство з боку оточуючих (38,1%; p<0,05). Протиправна агресивна поведінка достовірно частіше (p<0,05) спостерігається при спотвореній структурі сім'ї (наявність вітчима або мачухи), при алкоголізації членів сім'ї і внутрішньосімейних конфліктах (75,2%; p<0,001), в тому числі із застосуванням насильства, при перекладанні виховальних функцій на бабусь (дідусів) (40,2%; р<0,01), частих покараннях (91,8%; p<0,001). Більшість досліджуваних мали вже в дитячому і підлітковому віці поведінкові порушення (81,4%; p<0,001), а половина з них знаходилися в напружених і конфліктних відносинах з членами своєї сім’ї (48,5%; р<0,01). Досліджувані, які притягувались до кримінальної відповідальності у зв’язку з агресивними вчинками повторно, частіше виховувалися вітчимом або мачухою (32,0%; p<0,001), мали неповну середню освіту (30,0%; р<0,05), конфлікти в сім’ї, здебільшого із застосуванням фізичної сили (51,2%; р<0,01), неврегульоване сексуальне життя (81,4%; p<0,05), конфліктні, зневажливі взаємовідносини з оточуючими людьми, зазнавали насильство, здебільшого фізичне (51,4%; p<0,001), мали порушення поведінки в дитячому і підлітковому віці (90,0%; p<0,001).
    5. Протиправна агресивна поведінка засуджених характеризувалась високою частотою рецидивів протиправних дій, причому в 82,9% випадків злочин був більш тяжким, ніж попередній. 47,4% досліджуваних скоїли агресивні злочини у віці до 30 років, в тому числі 8,2% до 20 років. На перший план виступали: психопатична самоактуалізація (40,2%), афектогенні і корисливі мотиви (34,0% і 19,6% відповідно). Причому у вперше засуджених домінували афектогенні мотиви (59,3%; p<0,001), у повторно засуджених психопатична самоактуалізація (51,4%; p<0,001). В структурі злочинів переважали умисні вбивства (62,9%) та умисні тяжкі тілесні ушкодження (37,1%). В більшості випадків злочин заздалегідь не планувався, здійснювався поодинці (86,6%), в стані алкогольного сп'яніння (70,1%), жертвами були знайомі (59,8%) та родичі (16,5%). Відносини з потерпілими в цих випадках здебільшого були напруженими (37,8%) або конфліктними (25,7%). Ці показники корелюють з ведучими мотивами правопорушень психопатичною самоактуалізацією (r=0,31, p<0,01), особистою неприязню до потерпілих (r=0,20, p<0,05). Агресивні дії досліджуваних у 52,6% були викликані віктимною поведінкою жертв. Злочину в 62,9% випадків передували образи, переважно вербальні (47,4%) та несподівана ситуація (16,5%), проте в 20,6% безпосереднього провокуючого фактору не було, передусім у досліджуваних, які скоїли агресивні злочини повторно (25,7%; p<0,05).
    6. За результатами застосування методики Р.Кеттела виявилось, що 16,5% досліджуваних з розладами особистості, які скоїли агресивні злочини, мають низькі розумові здібності (р<0,05); 29,9% емоціональну лабільність (р<0,05) і обмеженість, приземленість прагнень (32,0%; р<0,05). Для досліджуваних, які скоїли агресивні злочини вперше, характерна підвищена експресивність (14,8%; р<0,05), в той час як для повторно засуджених високий ступінь підозрілості (35,7%; р<0,01), впевненості (62,9%; р<0,05) і напруженості (30,0%; р>0,05).
    Виразність проявів агресії і ворожості за методикою Басса-Дарки в групі засуджених достовірно вища за шкалами фізичної агресії (64,3 бали; р<0,001), підозрілості (64,6; р<0,01), дратівливості (55,9; р<0,001), почуття провини (77,5; р<0,001), ніж у осіб з розладами особистості, які не вчиняли протиправних агресивних дій. Оцінки повторно засуджених по всіх шкалах (крім шкал підозрілості і почуття провини) були достовірно вище (p<0,05) за відповідні показники в підгрупі засуджених вперше.
    Застосування методики діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі (модифікація Л.Н.Собчик) виявило, що досліджувані з розладами особистості, які скоїли агресивні злочини, мали дезадаптивну поведінку по авторитарному (38,1%; p<0,05), підозрілому (34,0%; p<0,001), дружелюбному (33,0%; p<0,01) та альтруїстичному (41,2%; p<0,01) типам поведінки. Причому у повторно засуджених агресивна, егоїстична і підозріла складові міжособистісних відносин були більш виражені порівняно з вперше засудженими (р<0,05).
    7. Розроблена диференціально-прогностична бальна оцінка клініко-психопатологічних, соціальних і психологічних показників осіб з розладами особистості дозволяє прогнозувати на 95% рівні надійності ступінь ризику проявів протиправної агресивної поведінки та її рецидиву. До найбільш інформативних детермінант агресивної поведінки віднесені: афективно-експлозивна форма поведінки, виразність депресії, іпохондрії, відмова від контактів з оточуючими людьми, конфліктний характер сімейних відносин, застосування покарань в сім'ї, випадки насильства між батьками, часті порушення поведінки в дитячому та підлітковому віці, виразність проявів фізичної агресії, мінливість настрою, недовірливо-скептичний, авторитарний і агресивний типи міжособистісних відносин.
    8. Корекція станів мотиваційної й емоційної сфер з урахуванням виявлених факторів ризику виникнення та рецидиву протиправної агресивної поведінки при розладах особистості є частиною комплексних реабілітаційних програм по їх профілактиці.
    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

    1. При обстеженні осіб з РО необхідно дотримуватися комплексної діагностичної тактики з оцінкою психічного статусу, анамнестичних даних, насамперед мікро- і макросоціальних факторів оточення, патопсихологічних характеристик, що істотно підвищує об’єктивність і точність діагностики і визначає необхідність застосування профілактичних і лікувальних заходів.
    2. Для діагностики рівня агресивності осіб з РО доцільно використовувати стандартний тест діагностики показників і форм агресії Басса-Дарки, багатофакторне дослідження особистості за методикою Р.Кеттела, методику дослідження типів міжособистісних відносин (Т.Лірі).
    3. Використання отриманих нами результатів при проведенні клінічного і експериментально-психологічного обстеження дозволяє практичному лікарю прогнозувати у кожному конкретному випадку імовірний ризик виникнення та рецидиву протиправної агресивної поведінки у осіб з розладами особистості.









    Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Агаларзаде А.З. Психические расстройства у осужденных (эпидемиологический, судебно-психиатрический и организационный аспект): Дис. ... д-ра мед. наук. М.,1990. 336с.
    2. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. М.: Медицина, 2000. -496с.
    3. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М.: 1991. 191с.
    4. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. М., 1995. 285с.
    5. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: «Спарк» 1998. -215с.
    6. Батамиров И.И., Введенский Г.Е., Ткаченко А.А., Пережогин Л.О. Нейропсихологические особенности лиц с девиантным сексуальным поведением /Аномальное сексуальное поведение. -М.: РИО ГНЦ ССП им. В. П. Сербского, 1997. - С. 174-217.
    7. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. -СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. 512с.
    8. Бронин С.Я. Малая психиатрия большого города. - М.: «Закат», 1998. -272 с.
    9. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий. Их статика, динамика, систематика. - М.: Север, 1933.- 142с.
    10. Гиндикин В.Я. //Журн. неврол. и психиатр. 2001. № 12. С. 72-74.
    11. Гиндикин В.Я., Гурьева В.А. Личностная патология. М.: «Триада-Х», 1999. 266с.
    12. Гланц С. Медико-биологическая статистика: Пер. с англ.- М., Практика, 1998.- 459с.
    13. Горинов В.В., Кириллова А.В., Нохуров Б.А., Соколова Е.Ю. Критерии рекомендации принудительных мер медицинского характера подэкспертным с расстройствами личности (ч. 2 ст. 22 УК РФ) //Российский психиатрический журнал. - 2005. - № 3. - С. 3538.
    14. Горшков И.В., Горинов В.В. Личностная патология и внутрисемейная агрессия. // Социальная и клиническая психиатрия.- 1997.- Т. 6, №2.- С. 25-31.
    15. Горшков И.В., Горинов В.В. Расстройства личности и агрессия. //Российский психиатрический журнал.- 1998.- № 5.- С. 68-73.
    16. Горшков И.В. Агрессивные общественно опасные действия лиц с психопатиями конституционального и органического генеза против членов семьи: Автореф. дис. канд. мед. наук. М., 1999. 23с.
    17. Горьковая И.А. //Обозр. психиатр. и мед. психол. им. В.М. Бехтерева. 1993. №3. С. 114-116.
    18. Гублер Е.В. Информатика в патологии, клинической медицине и в педиатрии.- Л.: Медицина,1990.-175с.
    19. Гульдан В.В. Значение особенностей мотивации противоправного поведения при решении вопроса о вменяемости при психопатиях //Проблемы вменяемости в судебной психиатрии.- М.: Изд-во ЦНИИСП им. В. П. Сербского, 1983. - С. 55-64.
    20. Гульдан В.В., Дорофеенко Г.К., Черкас А.И. Мотивация общественно опасных действий у лиц с психическими нарушениями и ее значение для судебно-психиатрической экспертизы //Социальная и судебная психиатрия: история и современность. М., 1991. С. 293-296.
    21. Дмитриева Т.Б. Динамика психопатий. Автореф. дис. д-ра мед. наук. М., 1991. 52с.
    22. Дмитриева Т.Б. //Журн. неврол. и психиатр. 1997. №4. С.4-6.
    23. Дмитриева Т.Б., Дроздов А.З., Коган Б.М. Клиническая нейрохимия в психиатрии. - М.: РИО ГНЦ ССП им. В.П. Сербского, 1998. - 300 с.
    24. Дмитриева Т.Б. Патобиологические аспекты динамики психопатий. -М.: ГНЦССП им. В.П. Сербского, 1998. - 160с.
    25. Дмитриева Т.Б. //Российский психиатрический журнал. 1999. №3.С.4-9.
    26. Егоркова Е.Ю. Критерии назначения принудительных мер медицинского характера лицам с психическими расстройствами, не исключающими вменяемости (ст. 22 УК РФ) (клинико-катамнестическое исследование): Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.00.18. - М., 2007. - 19 с.
    27. Еникеев М.И. Психология преступного деяния //Основы общей и юридической психологии. М., 1996. С. 339-354.
    28. Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции - М.: Изд-во УРАО, 1998. - 144 с.
    29. Иващенко О.И., Шостакович Б.В., Огарок Е.М. Спектральные свойства ЭЭГ психопатических личностей с возбудимыми и тормозимыми чертами //Социальная и клиническая психиатрия.- 1998.- Т. 8, № 1. - С. 15-25.
    30. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы.- СПб: Изд-во «Питер», 2000.- 512с.
    31. Кадомцев Г.М. К вопросу об общественной опасности лиц с психическими и поведенческими расстройствами. //Таврический журнал психиатрии.- 2004.- Т. 8, №4(29). С. 4-6.
    32. Казаковцев Б.А. Развитие психиатрической помощи в России //НПЖ.- 1998.- № 2.- С. 9-12.
    33. Каплан Г., Сэдок Б. Клиническая психиатрия. М.: «Гэотар медицина»,1998. -505 с.
    34. Котов В.П., Мальцева М.М. Опасные действия психических больных: генез, принципы дифференциации, риск совершения //Руководство по судебной психиатрии. - М.,2004.- С. 428-433.
    35. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран. - М.: Зерцало, 1997.- 192 с.
    36. Кудрявцев И.А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза. М.: Изд-во МГУ, 1999. -494 с.
    37. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel.- К.: МОРИОН, 2000.- 320с.
    38. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Вища школа, 1981. - 390 с.
    39. Леонов С.Ф. Клініко-психопатологічні та патопсихологічні пре диктори гетеро- та ауто агресивної поведінки у жінок, хворих на параноїдну шизофренію з безперервним перебігом: Автореф. дисс. канд. мед. наук. Харків, 2003. 20с.
    40. Мальцева М.М., Котов В.П. Опасные действия психически больных. М.: Медицина, 1995. -256 с.
    41. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств: Пер. на русск. /Под ред. Ю.Л. Нуллера, С.Ю. Циркина. ВОЗ, СПб, 1994. 300с.
    42. Пєрвий В.С. Клініко-психопатологічний та психологічний аналіз агресивних форм поведінки у хворих з розладами особистості: Автореф. дис. канд. мед. наук. К., 1999.19с.
    43. Перевозна Т.О. Особливості системи ціннісних орієнтацій у психопатичних особистостей, які реалізували протиправні дії: Автореф. дис. канд. психол. наук. - 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Харків, 1998. - 16 с.
    44. Пережогин Л.О. Судебно-психиатрическая оценка расстройств личности с учетом положений ст. 22 УК РФ: Автореф. дисс. канд. мед. наук. М., 2001. 24с.
    45. Петраков Б.Д., Цыганков Б.Д. Эпидемиология психических расстройств. М.: НЦПЗ РАМН, 1996. -136 с.
    46. Петрюк П.Т., Канищев А.В., Шевелёв В.Н. и др.. К судебно-психиатрической характеристике лиц, привлечённых к уголовной ответственности по обвинению в убийствах // Серийные убийства и социальная агрессия: что ожидает нас в XXI веке? Медицинские аспекты социальной агрессии: Материалы 3-ей Международной научной конференции. - Ростов-на-Дону: Изд-во ЛРНЦ «Феникс», 2001. - С. 400402.
    47. Пинель Ф. Врачебно-философское начертание душевних болезней (1809): Пер. со 2-го франц. изд-я. - М., 1828. 338с.
    48. Полтавец В.И., Первый В.С., Жабокрицкий С.В. Агрессивное поведение при расстройствах личности. Днепропетровск: Арт-Пресс, 1998. 80с.
    49. Попов Ю.В. Психопатические расстройства у подростков. Л., 1987. С. 17-25.
    50. Попов Ю.В. Новый подход к диагностике психопатий (расстройств личности) //Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. В.М. Бехтерева.- 1991.- №2.- С. 5-14.
    51. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие.- Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М», 2002.- 672с.
    52. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная психологическая психология. СПб.: Изд-во «Питер», 1999, - 420с.
    53. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М.: Мир, 1994. - 313с.
    54. Семенович А.В., Цыганок А.А. Нейропсихологический подход к типологии онтогенеза //Нейропсихология сегодня. - М.: Изд-во МГУ, 1995.- С. 170-183.
    55. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. М.: «Норма», 1998. 285с.
    56. Ситковская О.Д., Конышева Л.П., Коченов М.М. Новые направления судебно-психологической экспертизы. М., 2000. С. 116-117.
    57. Смулевич А.Б. Расстройства личности (психопатии) // Руководство по психиатрии (под ред. А.С. Тиганова). М.: Медицина, 1999. - Т. 2. -С. 558-606.
    58. Смулевич А.Б. //Журн. неврол. и психиатр. 2000. № 6. С. 8-13.
    59. Смулевич А.Б., Шостакович Б.В. //Журн. неврол. и психиатр. 2001. № 4. С. 4-9.
    60. Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-типологических свойств и межличностных отношений: Практическое руководство.- СПб: «Речь», 2002.- 96с.
    61. Спирина И.Д. Клинические аспекты мотивационной и эмоциональной сфер при параноидной шизофрении (судебно-психиатрический аспект): Автореф. дисс. д-ра. мед. наук. Днепропетровск., 1994. 44с.
    62. Тихоненко В.А. //Соц. и клин. психиатр. 1991. № 1. С. 32-37.
    63. Фелинская Н.И., Шубина Н.К. // Проблемы личности. М., 1970. С. 248-260.
    64. Хрящев А.В. //Соц. и клин. психиатр. 2003. № 1. С. 77-80.
    65. Шнайдер К. Клиническая психопатология. К.: «Сфера», 1999. 236с.
    66. Шейдер Р. Психиатрия. - М.: Практика, 1998. - 485 с.
    67. Шостакович Б.В. Клинические варианты расстройств личности. Руководство по пограничной психиатрии. М.: Медицина. 2000. С.190-217.
    68. Шостакович Б.В. Судебная психиатрия. М.: «Зерцало», 1997. 328с.
    69. Шостакович Б.В. Психопатии. Судебно-психиатрическая оценка //Судебная психиатрия: руководство для врачей / Под ред. Г. В. Морозова. М.: «Медицина», 1988. - 400 с.
    70. Шостакович Б.В. Современные проблемы теории и методологии судебно-психиатрического диагноза //Судебная психиатрия. Методические и организационные проблемы современной судебно-психиатрической практики /Под ред. акад. РАМН Т.Б.Дмитриевой.-М.: ГНЦ ССП им. В.П.Сербского, 2005.-С. 220-237.
    71. American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders, 4th edn, Text Revision (DSM-IV-TM).- Wachington, DC: American Psychiatric Association, 2000.
    72. Anderson S.W., Bechara A., Damasio H., et al. Impairment of social and moral behaviour related to early damage in human prefrontal cortex //Nature Neuroscience.- 1999.- Vol. 2.- P. 1032-1037.
    73. Barratt E.S. Impulsiveness and aggression / In: Monahan J., Steadman H., eds. Violence and mental disorders: developments in risk assessment.- Chicago: University of Chicago Press, 1994.- P. 61-79.
    74. Barry, C. T., Frick, P. J., DeShazo, T. M., et al. The importance of calous- unemotional traits for extending the concept of psychopathy to children // Journal of Abnormal Psychology.- 2000.- Vol. 109.- P. 335-340.
    75. Bazire S. Psychotropic drug directory. Quay books.- UK, 1997. - 272 p.
    76. Bechara A., Damasio H., Damasio A. R. Emotion, decision making and the orbitofrontal cortex // Cereb Cortex.- 2000.- Vol. 10, N 3.- P. 295-307.
    77. Belsky, J., Hsieh, K-H., Crnic, K. Mothering, fathering, and infant negativity as antecedents of boys' externalising problems and inhibition at age 3 years: differential susceptibility to rearing experience? //Development and Psychopathology.- 1998.- N10.- P. 301-320.
    78. Blair R.J.R., Jones L., Clark F. et al. The psychopathic individual: A lack of responsiveness to distress cues? //Psychophysiology.- 1997.- Vol. 34.- P. 192-198.
    79. Blair R.J.R., Curran H.V. Selective impairment in the recognition of anger induced by diazepam // Psychopharmacology.- 1999.- Vol. 147.- P. 335-338.
    80. Blair R.J.R., Coles M. Expression recognition and behavioural problems in early adolescence // Cognitive Development.- 2000.- N15.- P. 421434.
    81. Blair, R.J.R., Morris, J.S., Frith, C.D. et al. Dissociable neural responses to facial expressions of sadness and anger // Brain.- 1999.- Vol. 122.- P. 883 -893.
    82. Blair R.J.R., Cipolotti L. Impaired social response reversal: A case of «acquired sociopathy» // Brain.- 2000.- Vol. 123, N6.- P. 1122-1141.
    83. Blair R.J.R., Frith U. Neuro-cognitive explanations of the Antisocial Personality Disorders //Criminal Behaviour and Mental Health.- 2000.- N10. - P.66-82.
    84. Blair R.J.R. A cognitive developmental approach to morality: Investigating the psychopath // Cognition.- 1995.- Vol. 57.- P.1-29.
    85. Blair R.J.R. Neurocognitive models of aggression, the antisocial personality disorders, and psychopathy // Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry.- 2001.- Vol. 71.- P. 727-731.
    86. Bond A.J., Curran H.V., Bruce M. et al. Behavioural aggression in panic disorder after 8 weeks of treatment with alprazolam //Journal of Affective Disordtrs.- 1995.- Vol. 35.- P. 117-123.
    87. Bonta, J., Hanson, K., Law, M. The prediction of criminal and violent recidivism among mentaly disordered offenders: A meta-analysis // Psychological Bulletin.- 1998.- Vol. 123.- P. 123-142.
    88. Bornstein, R.F. Reconceptualizing personality disorder diagnosis in the DSM-V: the discriminant validity chalenge // Clinical Psychological Science Practice.- 1998.- N5.- P. 333343.
    89. Brieger P., Sommer S., Bloink F., Marneros A. The relationship between five-factor personality measurements and ICD-10 personality disorder dimensions: results from a sample of 229 subjects // Journal of Personality Disorders.- 2000.- N14.- P.282290.
    90. Brink J. Epidemiology of mental illness in a correctional system // Current Opinion Psychiatry.- 2005.- N18 (5). - P.536-541.
    91. Bruce-Jones W., Coid J. Identity diffusion presenting as multiple personality disorder in a female psychopath //British Journal of psychiatry.- 1992.- Vol. 160. - P.541-544.
    92. Buchanan A. Risk and dangerousness //Psychological Medicine.- 1999.- N29. - P.465-473.
    93. Cadoret R.J., Stewart M.A. //Comprehens. Psyhiat. 1991. Vol. 32, N1. P.361-378.
    94. Cloninger C.R. A practical way to diagnosis personality disorders: a proposal // J. Pers. Dis. 2000.- N14.- P. 99108.
    95. Coid J.W. Epidemiology, public health and the problem of personality disorder //British Journal of Psychiatry.- 2003. - Vol. 182 (suppl. 44). - P.3-10.
    96. Cooke D.J. Cross-cultural aspects of psychopathy /In Psychopathy: Theory, Research and Implications for Society (eds D. Cooke, A.E. Forth & R.D. Hare). - Dordrecht, The Netherlands: Kluwer, 1998.- P.13-47.
    97. Cooke D.J., Mitchie C. Towards a hierarchical model of psychopathy. -Unpublished manuscript, 1998.
    98. Cornell D.G., Warren J., Hawk G. et al. Psychopathy in instrumental and reactive violent offenders // Journal of Consulting and Clinical Psychology.- 1996.- Vol. 64.- P. 783-790.
    99. Damasio AR. Descartes' error: emotion, rationality and the human brain. - New York: Putnam (Grosset Books), 1994.
    100. Dias R., Robbins T.W., Roberts A.C. Dissociation in prefrontal cortex of affective and attentional shifts // Nature.- 1996.- Vol. 380. - P. 69-72.
    101. Dolan M., Doyle M. //Обзор современной психиатрии. 2001. Вып. 2(10). С.85-96
    102. Dolan B., Coid J. Psychopathic and antisocial personality disorders. Treatment and research issues. - London: Gaskell, 1993.
    103. Endler N.S., Kocovski N.L. Personality disorders at crossroads // J. Pers. Dis. 2002.- Vol. 16.- P.487502.
    104. Fergusson D.M., Lynskey M.T., Horwood L.J. Factors associated with continuity and changes in disruptive behaviour patterns between childhood and adolescence // Journal of Abnormal Psychology.- 1996.- Vol. 24.- P. 533-553.
    105. Fields L. Psychopathy, Other-Regarding Moral Beliefs, and Responsibility //Philosophy, Psychiatry & Psychology (PPP).- 1996. Vol. 3, N4. P.261-277.
    106. Fietel B., Margetson N., Chamas J., Lipman C. Psychococial background and behavioral and emoti-onal disorders of home-less and runaway youth //Hospital &Community Psychiatry.- 1992.- Vol. 43, N2. P.155-159.
    107. Figarette H. Criminal insanity //Psychiatry & ethnics, NY.: Prometheus Press, -.1982. P. 499-517.
    108. First M.B., Bell C.C., Cuthbert B. et al. Personality disorders and relational disorders: a research agenda for addressing crucial gaps in DSM / In: Kupfer D.J., First M.B., Regier D.E., editors. A research agenda for DSM-V.- Washington: American Psychiatric Association, 2002. -P.123199.
    109. Frances A.J., First M.B., Pincus H.A. DSM-IV guidebook.- Washington: American Psychiatric Press, 1995.
    110. Frick P.J., O'Brien B.S., Wootton J.M. et al. Psychopathy and conduct problems in children // J. Abnorm. Psychol.- 1994.- N103. P. 700-707.
    111. Fuller J., Cowan J. Risk assessment in a multi-disciplinary forensic setting: Clinical judgement revisited // Journal of Forensic Psychiatry.- 1999.- N10. P.276-289.
    112. Gardner W., Lidz C.W., Mulvey E.P. et al. A comparison of actuarial methods for identifying repetitively violent patients with mental illnesses // Law and Human Behaviour.- 1996.- N20. P.35-48.
    113. Grafman J., Schwab K., Warden D. et al. Frontal lobe injuries, violence, and aggression: A report of the Vietnam head injury study // Neurology.- 1996, N46. - P.1231-1238.
    114. Grann M. Personality Disorder and Violent Criminality: A Follow-Up Study with Special Reference to Psychopathy and Risk Assessment. - Stockholm: Karolinska Institute. Department of Clinical Neuroscience and Family Medicine, 1998.
    115. Grann M., Langstrom N., Tengstrom A. et al. Psychopathy (PCL-R) predicts violent recidivism among criminal offenders with personality disorders in Sweden // Law and Human Behaviour.- 1999.- N23.- P. 205-218.
    116. Gunn J., Taylor P. Forensic psychiatry:clinlcal, legal and ethical issues.- Butterworth Heinemann Ltd, 1993. - 1151 p.
    117. Hare R.D. Manual for the Hare Psychopathy Checklist-Revised. -Toronto, Canada: Multi-Health Systems, 1991.
    118. Harpur T.J., Hare R.D. Assessment of psychopathy as a function of age // J. Abnorm. Psychol.- 1994.- N103. P.604-609.
    119.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины