СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПСИХОЛОГА-КОНСУЛЬТАНТА: ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ, ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МАЛИШЕВА Каріне Олегівна
УДК 159.964.22:615.851

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПСИХОЛОГА-КОНСУЛЬТАНТА: ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ, ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ

19.00.04 медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Кандидат психологічних наук, доцент
ГРАБСЬКА Ірина Адамівна

Київ - 2003

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПСИХОЛОГА-КОНСУЛЬТАНТА У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ. 11
1.1. Поняття і види емоційного вигоряння. 11
1.2. Структура синдрому емоційного вигоряння. 13
1.3. Стадії вигоряння. 15
1.4. Диференціація синдрому вигоряння від споріднених явищ.. 18
1.5. Залученість як позитивна антитеза вигоряння. 22
1.6. Психологічні чинники емоційного вигоряння психолога-консультанта. 22
1.6.1. Традиційні дослідження: індивідуальні та організаційні чинники. 22
1.6.2. Нові тенденції у дослідженнях емоційного вигоряння. 29
1.7. Особливості клінічних взаємовідносин як чинник емоційного вигоряння психолога-консультанта. 31
1.8. Проблема діалогу у філософській та психологічній літературі 40
1.9. Класичні моделі клінічних взаємовідносин: психоаналітична і роджеріанська. 44
Висновки. 48
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КЛІНІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПСИХОЛОГА-КОНСУЛЬТАНТА.. 50
2.1. Дослідження психометричних якостей методики діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко. 50
2.2. Методи дослідження рівня емпатії, конгруентності і безумовної позитивної уваги до клієнта 56
2.3. Типи професійної установки психолога-консультанта: діалогічний та монологічний 61
2.4. Компоненти діалогічної та монологічної професійної установки психолога-консультанта, їх показники, методики. 65
2.4.1. Когнітивний компонент. 65
2.4.2. Афективний компонент.. 69
2.4.3. Поведінковий компонент.. 77
Висновки. 91
РОЗДІЛ 3. Дослідження психологічних чинників емоційного вигоряння психолога-консультанта.. 94
3.1. Дослідження індивідуальних та організаційних чинників емоційного вигоряння психолога-консультанта. 94
3.1.1. Методика. 94
3.1.2. Аналіз результатів. 100
3.2. Дослідження особливостей клінічних взаємовідносин як чинника емоційного вигоряння психолога-консультанта. 113
3.2.1. Методика. 113
3.2.2. Аналіз результатів. 128
Висновки. 139
РОЗДІЛ 4. Шляхи профілактики та корекції синдрому емоційного вигоряння психолога-консультанта.. 141
4.1. Вибір спеціалізації психолога-консультанта. 143
4.2. Методична підготовка майбутніх спеціалістів. 147
4.3. Початок роботи. 151
4.4. Перша стадія вигоряння. 157
4.5. Друга стадія вигоряння. 162
4.6. Третя стадія вигоряння. 166
Висновки. 170
ВИСНОВКИ.. 171
ЗАКЛЮЧЕННЯ.. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 174
ДОДАТОК А.. 193
ДОДАТОК Б.. 197
ДОДАТОК В.. 199
ДОДАТОК Д.. 201
ДОДАТОК Е.. 203
ДОДАТОК Ж... 204

ВСТУП
„Закохана в свою справу ідеалістична молода жінка починає роботу психолога-консультанта, відчуваючи покликання здійснити суттєві зміни в житті своїх клієнтів, яким пощастило менш за неї. Цинічний та депресивний працівник з великим досвідом роботи просто пливе за течією, маючи переконання, що клієнтам допомогти неможливо, а вони отримують від життя те, на що заслуговують. Це одна і та сама жінка через три роки” [84, c.703]. З такого типового прикладу починається одна з багатьох зарубіжних статей, присвячених синдрому емоційного вигоряння.
Сьогодні синдром емоційного вигоряння входить до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10). У класифікаційній рубриці Проблеми, пов’язані з труднощами подолання життєвих ускладнень” його можна знайти під номером Z73.0 [62, с.39]. Однак всебічна наукова розробка проблеми поранених целителів” [43] не втрачає актуальності.
За словником Вебстера термін вигоряння” (англ. burnout”) в метафорічному сенсі вперше з’явився в 30-х роках ХХ ст. в жаргоні спортсменів. Він позначав явище, за яким атлети, після деякого успіху, виснажувались” і були нездатні надалі брати участь у змаганнях [160, с.209]. У науковий лексикон термін синдром емоційного вигоряння” (англ. burn-out syndrome”) увійшов в 1977 р. після доповіді К.Маслач на щорічній конференції Американської психологічної асоціації (APA). Цим терміном вона позначила досить поширену ситуацію, коли співробітники медичних служб після кількох місяців чи років сумлінного виконання своїх обов’язків вигоряють”, виявляючи ознаки знервованості, занепокоєння, байдужості, апатії чи, навіть, цинізму [115, c.20].
Синдром емоційного вигоряння спіткала щаслива доля тих наукових концепцій, поява яких супроводжується приємним відчуттям впізнавання і деяким здивуванням: Невже раніше це не мало ніякої назви?”. І справді, відповідне поняття виникає саме в той час, коли вже накопичений емпіричний досвід, достатній для того, щоб надати йому інтуїтивно переконливого вигляду. Потрібна тільки назва і зручні концептуальні межі. (Мабуть саме такий ефект відрізняє вмілі психотерапевтичні інтервенції, коли зміст репліки психотерапевта переживається клієнтом як щось нове, але не чуже.)
Отже, проблема швидко привернула до себе увагу не тільки наукового співтовариства. Емоційне вигоряння стало предметом досліджень, дискусій, занепокоєнь. Сьогодні безліч психологів у світі спеціалізуються в цій галузі. Розробляються спеціальні програми з профілактики, діагностики та корекції цього синдрому та явищ, з ним пов’язаних.
Термін увійшов і в повсякденну мову, зіткнувшись з лихом всіх надто популяризованих психологічних понять, що роздуваються” до втрати специфічності. Подібно до того, як звичайнісенький егоїзм з відтінком самовпевненості пояснюють нарцисизмом”, будь які утруднення в пригадуванні тривіальної інформації витісненням”, а підліткову сором’язливість комплексами” (про лібідо” вже нічого й казати!), так і утома після напруженого робочого дня і відсутність бажання ще уночі писати наукову статтю може викликати у психолога тривогу: Так, починається вигоряння...”.
Частково завдяки тому, що сам термін вигоряння” має метафорічний відтінок, частково зважаючи на актуальність і розповсюдженість цієї пробематики, більшість робіт, присвячених аналізу цього явища, мають в кращому разі публіцистичну чи прикладну спрямованість, в гіршому відверто популістську. Однак, з іншого боку, можна констатувати, що зараз 

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати проведеного нами дослідження узагальнюються у наступних висновках:
1. Емоційне вигоряння психолога-консультанта це динамічний процес, що складається з трьох фаз (напруження, резистенція та виснаження), пов’язаних у часі причинно-наслідковими зв’язками. Синдром емоційного вигоряння необхідно відрізняти від близьких явищ професійної деформації, хронічної втоми, депресії, професійного стресу. Основними ознаками синдрому вигоряння є емоційне спустошення, деперсоналізація і зниження рівня досягнень.
2. Психологічні чинники синдрому емоційного вигоряння консультанта розподіляються на три групи: індивідуальні (внутрішні), організаційні (зовнішні) та чинники, пов’язані з особливостями взаємовідносин консультант-клієнт”. З трьох проаналізованих груп чинників найкращими предикторами вигоряння виявляються особистісні риси психологів-консультантів та особливості клінічних взаємовідносин. Відносно менший внесок організаційних чинників пояснюється специфічними рисами вітчизняного соціокультурного середовища, що, зокрема, характеризується слабкою зовнішньою (організаційною, правовою) регламентацією діяльності психолога-консультанта і недостатньо розвинутою системою її матеріального забезпечення.
3. Аналіз організаційних чинників емоційного вигоряння виявляє найменші ознаки вигоряння у тих психологів-консультантів, які займаються не тільки індивідуальною, але й груповою роботою, і мають приватну практику.
4. На рівні особистісних рис, компенсаторною по відношенню до вигоряння є вираженість фемінінних рис у чоловіків та маскулінних у жінок-консультантів. Таким чином, тенденція до „андрогінності”, вихід за межі статево-рольових стереотипів дозволяє запобігти вигорянню.
5. Вигоряння не залежить від типу професійної установки психолога-консультанта (діалогічного чи монологічного), а пов’язане з її структурними характеристиками. Вигорянню протидіє єдність (гомогенність) трьох компонентів професійної установки психолога-консультанта когнітивного, афективного, поведінкового.
6. У діалогічного консультанта емпатія є бажаною умовою, що запобігає вигорянню, а брак емпатії збільшує його ризик. Домінування монологічної установки змінює геометрію взаємозв’язків: на рівні окремих фаз спостерігається пряма залежність емпатії від вигоряння. Таким чином, зв’язок емпатії психолога-консультанта з вигорянням опосередковується типом його професійної установки.

ЗАКЛЮЧЕННЯ
Проблема емоційного вигоряння психологів-консультантів тільки починає вивчатись у вітчизняній психології. Досвід, накопичений зарубіжними колегами, надає певні орієнтири, не замінюючи грунтовного теоретичного та емпіричного вивчення цього важливого явища у вітчизняному соціокультурному контексті.
Аналіз наукової літератури, присвяченій цій проблемі, свідчить про те, що пошук чинників емоційного вигоряння був і залишається провідним напрямком досліджень. Дисертація являє собою першу спробу систематичного вивчення цих чинників в умовах вітчизняної культури.
Сучасні емпіричні дослідження в цій галузі необхідно проводити на новій концептуальній основі в межах цілісного підходу до визначення факторів вигоряння.
Перспективи подальших досліджень. Положення дисертаційної роботи створюють концептуальне та емпіричне підгрунтя для майбутніх розробок в галузі проблеми емоційного вигоряння психолога-консультанта.
1) проблема організаційних чинників вигоряння потребує подальшого вивчення із урахуванням мінливого вітчизняного соціокультурного контексту;
2) перспективним напрямком залишається пошук взаємозв’язків між вигорянням та структурними характеристиками особистості;
3) окремі особливості психологічних чинників емоційного вигоряння можуть бути виявлені у співставленні з даними щодо представників інших спеціальностей;
4) співвіднесення отриманих результатів з даними зарубіжних досліджень обіцяє виявлення важливих закономірностей у крос-культурному ракурсі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта: Пер. з англ. К.: Сфера, 1998. 342 с.

2.

Анастази А. Психологическое тестирование. Кн. 1. М., 1982. 320 с.

3.

Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Художественная литература, 1972. 470 с.

4.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.

5.

Белов В.М. Проблема Я. Предпосылки к моделированию. Часть І // Биологическая, медицинская кибернетика и бионика. К.: РИО ИК АН УССР, 1979, № 1 - С.4-15.

6.

Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов / Под ред. канд. мед. наук С.Н. Бокова. Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 1995 г. 640 с.

7.

Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М., 1982 г. 200 с.

8.

Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Филин, 1996. 472 с.

9.

Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика.- К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.

10.

Бубер М. Я и Ты // Квинтессенция: философский альманах. 1991. М.: Политиздат, 1992. С.294-370.

11.

Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, 1997. 128 с.

12.

Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2002. 352 с.

13.

Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр, 2001. 320 с.

14.

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. Спб.: Питер, 2002. 528 с.

15.

Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта/ Пер. с англ. СПб: Питер, 2001. 304 с.

16.

Бьюдженталь Дж. Наука быть живым: диалоги меджу психотерапевтом и клиентом в гуманистической традиции/ Пер. с англ. М.: Класс, 1998. 400 с.

17.

Василюк Ф.Е. Семиотика психотерапевтической ситуации и психотехника понимания // Московский психотерапевтический журнал. 1996. - № 4. С.48-68

18.

Виноградов О. Г. Дослідження надійності комп’ютерного варіанту особистісного опитувальника 16 PF // Вісник Київського університету. Психологія. Вип. 3. Київ, 1997. С.49-57.

19.

Гришина Н.В.Помогающие отношения: профессиональные и экзистенциальные проблемы // Психологические проблемы самореализации личности. СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1997. С.143-156.

20.

Демченко В. Некоторые факторы, ведущие к выгоранию врачей-психиатров // Вісник Асоціації психіатрів України.. 2000. - № 2 (17). С.149-153.

21.

Джерелиевская М.А. Установки коммуникативного поведения: диагностики и прогноз в конкретных ситуациях. М.: Смысл, 2000. 191с.

22.

Діагностичні критерії з DSM-III-R. Пер. з англ. К.: Абрис, 1994. 272с.

23.

За пределами психики: Терапевтическое путешествие Карла Витакера / Под ред. Дж.Р.Нейла и Д.П.Книскерна/ Пер. с англ. М.И.Завалова. М.: Класс, 1999. 400 с.

24.

Кан М. Между психотерапевтом и клиентом: Новые взаимоотношения: Пер. с англ. СПб.: Б.С.К., 1997. 143 с.

25.

Квин Б.Дж. Исцеление целителей. - В кн. «Психодрама: вдохновение и техника» / Под ред. П.Холмса и М.Карп. М.:Класс, - 1997. 276 с.

26.

Кернберг О. Проективная идентификация, контрперенос и лечение в стационаре // Московский психотерапевтический журнал. 1997. - № 3. С. 131-151.

27.

Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. Введение в психометрическое проектирование / Пер. с англ.; под ред. Л.Ф.Бурлачука. Киев: ПАН Лтд, 1994. 321с.

28.

Колпачников В.В. Индивидуальные модели консультативного процесса и психологического здоровья в консультировании // Журнал практикующего психолога. 1997. - № 5. С. 34-42.

29.

Кочарян О.С. Особистість і статева роль: симптомокомплекс маскулінності/ фемінінності в нормі та патології: Автореф. дис...докт. психол. наук: Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. - К., 1996. 48 с.

30.

Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. Мн.: Университетское, 1988. 206 с.

31.

Ложкин Г., Выдай А. Психическое «выгорание» лидера // Персонал. 1999. - № 6. С.36 44.

32.

Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. , Ледерах-Гофманн К. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря. К.: „Адеф-Україна”, 1997. - 328 с.

33.

Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническим процессе/ Пер. с англ. М.: Класс, 1998. 476 с.

34.

Малишева К.О. Діалог і східна мовно-культурна традиція // Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної сходознавчої конференції. К., 1998. С. 97-100.

35.

Малишева К.О. Дослідження особливостей психотерапевтичних відносин методом психосемантики. Вісник Харківського університету. Серія: Психологія. - № 550, Ч. 2. С. 187-191.

36.

Малишева К.О. Емпатія психотерапевта шкала C. Truax // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип. 7, ч. 1 - C. 205-212.

37.

Малишева К.О. Нарциссическая личность психотерапевтический подход // Збірник доповідей Другої Всеукраїнської наукової конференції Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”. - К., 2000. с. 59-62.

38.

Малишева К.О. Професійні настанови психотерапевта в клінічних відносинах // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. К., 2002. Т. ІV, ч. 1. С. 152-158.

39.

Малишева К.О. Синдром емоційного вигоряння психотерапевта: роль особливостей клінічних відносин // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. К., 2002. Т. ІV, ч. 3. С. 134-139.

40.

Малишева К.О. Поняття індивідуації в роботах К.Г.Юнга // Збірник доповідей наукової конференції Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”. - К., 1999. - с. 59-62.

41.

Мартин Бубер Карл Роджерс: диалог // Московский психотерапевтический журнал. 1994. - № 4. С. 67-94.

42.

Медведев В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія. К., 1997. - 192 с.

43.

Мей Р. Раненный целитель // Московский психотерапевтический журнал. 1997. - № 2. С. 90-95

44.

Мей Р. Остановиться, оглянуться: психотерапия после К. Роджерса, В. Сатир, Р. Лэйнга, Б. Беттельхейма // Московский психотерапевтический журнал. 1996. - № 4 С. 132-140.

45.

Милютина Е.Л. Психотерапевтические рецепты на каждый день. М.: Класс, 2001. 384 с.

46.

Минигалиева М.Р. Проблемы подготовки психологов-консультантов // Журнал практикующего психолога. 2001. - № 7. С.27-42.

47.

Муллан Б. Психотерапевты о психотерапии. М.: Класс, 1999. 480 с.

48.

Мэй Р., Бинсвангер Л., Роджерс К. Экзистенциальный анализ случая Эллен Вест // Московский психотерапевтический журнал. 1993. - № 4. С. 30-74.

49.

Назлоян Г.М. Портретный метод в психотерапии. М.: ПЕР СЭ, 2001. 144 с.

50.

Николаенко В.Н. Особенности психотерапевтического контакта между врачем и больным алкоголизмом с аффективной патологией // Аффективные нарушения при алкоголизме. Л., 1983. С. 132-138.

51.

Обухов Я.Л. Глубинно-психологический подход в психотерапии психосоматических заболеваний. М.: РМАПО, 1997. 33 с.

52.

Общая психодиагностика / Под. Ред. А.А.Бодалева и В.В.Столина. М.: МГУ, 1987. 430 с.

53.

Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации: Сб. науч. тр./ Редкол.: А.А. Бодалев (отв. Ред.) и др. М.: изд. АПН СССР, 1987. 164 с.

54.

Орел В.Е. Исследование феномена психического выгорания в отечественной и зарубежной психологии // Проблемы общей и организационной психологии. Ярославль, 1999. С. 76-97.

55.

Орел В.Е. Феномен выгорания в зарубежной психологии: Эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. - №1. С. 90 101.

56.

Орел В.Е., Шемет И.С. Исследование влияния содержания деятельности на удовлетворенность трудом // Психологические проблемы рационализации трудовой деятельности. Ярославль, 1987. С. 109-116.

57.

Петренко В.Ф. Основы психосемантики. М., 1997. 396 с.

58.

Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие: Под ред. Райгородского Д.Я. Самара: Бахрах-М”, 2000. 672 с.

59.

Психологія особистості: Словник-довідник/ За редакцією П.П.Горностая, Т.М.Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.

60.

Пэпп П. Семейная терапия и ее парадоксы/ Пер. с англ. М.: Класс, 1998. 288 с.

61.

Райнаи Г. Образ психотерапевта в обыденном сознании и в самовосприятии: Автореф. дис...канд. психол. наук: Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова. - М., 1991. 17 с.

62.

Робертс Г.А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. - №1. С.39 46.

63.

Самохвалов В.П. Психический мир будущего. Симферополь: КИТ, 1998. 400 с.

64.

Семенова Н.Д. Этические основы психотерапии // Московский психотерапевтический журнал. 1997. - № 2. С. 109-130.

65.

Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: Речь, 2000. 350 с.

66.

Ташлыков В.А. Психология лечебного процесса. Л., 1984. 386 с.

67.

Уильямс Э. Вы супервизор...: Шестифокусная модель, роли и техники в супервизии/ Пер. с англ. М.: Класс, 2001. 288 с.

68.

Форманюк Т.В. Синдром „эмоционального сгорания” как показатель профессиональной дезадаптации учителя // Вопросы психологии. - 1994. - № 6. С. 57-64

69.

Франселла Ф., Баннистер Д. Новый метод исследования личности. М.: Прогресс, 1987. 236 с.

70.

Хьелл Л.А., Зиглер Д.Дж. Теории личности. СПб.: Питер, 1997.608с.

71.

Швалб Ю.М., Данчева О.В. Одиночество: Соц.-психологическая проблема. К.: Украина”, 1991. 270 с.

72.

Шихерев П.Н. Современная социальная психология. М.: ИПРАН; КСП+; Академический проект; 1999. 448 с.

73.

Эволюция психотерапии: В 4 т. / Пер. с англ. М.: Класс, 1998. - Т.2: «Осень патриархов»: психоаналитически-ориентированная и когнитивно-бихевиоральная терапия. 416 с.

74.

Эволюция психотерапии: В 4 т. / Пер. с англ. М.: Класс, 1998. - Т. 3: «Let it be»: экзистенциально-гуманистическая психотерапия. 304 с.

75.

Эволюция психотерапии: В 4 т. / Пер. с англ. М.: Класс, 1998. - Т. 4: «Иные голоса». 320 с.

76.

Этика психиатрии /Под ред. С.Блоха и П. Чодоффа. К.: Сфера, 1998. 391 с.

77.

Юнг К.Г. Собрание соч. Психология бессознательного/ Пер. с нем. М.: Канон, 1994. 320 с.

78.

Якоби М. Встреча с аналитиком. Феномен переноса и человеческие отношения: Пер. с англ. М.: Институт общегуманитарных исследований, 1996. 177 с.

79.

Ялом И. Когда Ницше плакал / Пер. с англ. М.:ЭКСМО-Пресс, 2001. 416 с.

80.

Ялом И. Лечение от любви и другие психотерапевтические новеллы/ Пер. с англ. М.: «Класс», 2001. 288с.

81.

Ялом И. Мамочка и смысл жизни. Психотерапевтические истории / Пер. с англ. М.:ЭКСМО-Пресс, 2002. 288 с.

82.

Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. Спб.: Питер, 2000. 640 с.

83.

Ялом И. Экзистенциальная психотерапия / Пер. с англ. М.: Класс, 1999. 576 с.

84.

Ashforth, B.E., Lee, P.T. Burnout as a process:commentary on Cordes, Doughtery and Blum // Journal of organizational behavior. 1997. - Vol. 18. P. 703-708.

85.

Astroem S. Attitides, empathy and burnout among staff in geriatric and psychogeriatric care // Scandinavian Journal of Caring Sciences. 1992. Vol.6, No.3. P. 160.

86.

Azar S.T. Preventing burnout in professionals and paraprofessionals who work with child abuse and neglect cases: A cognitive behavioural approach to supervision // Journal of Clinical Psychology. 2000. Vol.56, No.5. P. 643-663.

87.

Basett H., Lloyd Ch. Occupational therapy in mental health: Managing stress and burnout // British Journal of Occupational Therapy. 2000. Vol.64, No.8. P. 406-411.

88.

Bennet L.,Kelaher M., Ross M.W. Quality of life in health care professionals: Burnout and its associated factors in HIV/AIDS related care // Psychology and Health. 1994. Vol.6, No.4. P. 237-283.

89.

Berkowitz M. Therapist survival: Maximizing generativity and minimizing burnout // Psychotherapy in Private Practice. 1987. Vol. 5(1). P. 85-89

90.

Boswell D.L., Dodd D.K. Balance theory: A Social psychological explanation of the therapeutic value of unconditional positive regard // Journal of Psychology. 1994. Vol. 128, No.1. P. 101-109.

91.

Bozarth J.D., Krauft C.C. Accurate empathy ratings: Some methodological considerations // Journal of Clinical Psychology. - 1972. Vol.28, No.3. P. 408-410.

92.

Breaux C. A. Burnout in mental health caregivers for persons with HIV disease: Coping strategies, appraised controllability, and perceived coping efficacy // Dissertation Abstracts International: Section B: The Sciences & Engineering. 1998. - Mar. - Vol 58(9-B). P. 5107.

93.

Brollier C., Bender D., Cyranowsky J. A pilot study of job burnout among hospital based occupational therapists // Occupational Therapy Journal of Research. 1986. Vol.6, No.5. P. 285-299.

94.

Brollier C., Bender D., Cyranowsky J. Occupational therapists burnout: A comparison by clinical practice and direct service time // Occupational Therapy in Mental Health. 1987. Vol.7, No.1. P. 39-54.

95.

Brown G.T., Pranger T. Predictors of burnout for psychiatric occupational therapy personnel // Canadian Journal of Occupational Therapy. 1992. Vol.59, No.5. P. 258-267.

96.

Burke R.J., Greenglass E.R. A longitudinal examination of the Cherniss model of psychological burnout // Social Science & Medicine. 1995. Vol. 40, No. 10. P. 13571363.

97.

Capner M., Caltabiano M. Factors affecting the progression towards burnout // Psychological Reports. 1993. Vol.73, No. 2. P. 555561.

98.

Caroll J.F.X., White W.L. Theory building: Integrating individual and environmental factors within and ecological framework // Job stress and burnout: Research, theory and intervention perspectives/ Ed. W.S.Pain. Beverly Hills, London, New Dehli, 1982. P. 41-60.

99.

Cherniss, C. Staff burnout: Job stress in the human service. - Beverly Hills, Sage. 1980. P. 247.

100.

Clarcson P. Burnout: Typical racket systems of professional helpers // Transactional Analysis Journal. 1992. Vol.22, No.3. P. 153-158.

101.

Cooper, A.M. Some limitation on therapeutic efectiveness: The burnout syndrome” in psychoanalists // Psychoanalytic Quarterly. 1986. Vol. 55, 4). - P. 576-598.

102.

Cordes, C.L., Doughery, T.W., Blum, M. Patterns of burnout among managers and professionals: a comparison of models // Journal of organizational behavior. 1997. - Vol. 18. P. 685 701.

103.

Daniel J., Shabo I. Psychological burnout in professional with permanent communication // Studia-Psychologica. 1993. Vol.35, No. 4-5. P. 412-414.

104.

Day Hy I., Chambers, J. Empathy and burnout in rehabilitation counsellors // Canadian Journal of Rehabilitation. 1991.- Vol 5, No. 1. P. 33-44.

105.

Dietzel L.C., Coursey R.D. Predictors of emotional exhaustion among nonresidential staff persons // Psychiatric Rehabilitation Journal. 1998. Vol.21, No. 4. P. 340-348.

106.

Dietzel L.C., Coursey R.D. Predictors of emotional exhaustion amont nonresidential staff persons // Psychiatric Rehabilitation Journal. 1998. Vol.21, No.4. P. 340-348.

107.