ПАВЛІН ДАР’Я ОЛЕКСАНДРІВНА. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПОНТАННОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ВІЦІ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ

brief description

ПАВЛІН ДАР’Я ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПОНТАННОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ВІЦІ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Павлін Дар’я Олександрівна
УДК 159.922.6
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СПОНТАННОСТІ
ОСОБИСТОСТІ У ВІЦІ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ
спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Власова Олена Іванівна
доктор психологічних наук, професор

Київ 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………...…………… 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ СПОНТАННОСТІ ОСОБИСТОСТІ 11
1.1. Особливості розуміння категорії спонтанності у філософії,
психології та театральному мистецтві………………………. 11
1.2. Характер зв’язку спонтанності із іншими особистісними
властивостями.……………………………………………….. 30
1.3. Специфіка віку ранньої дорослості у контексті розвитку
спонтанності особистості…………………………………….. 50
1.4 Концептуальна модель дослідження спонтанності
особистості у віці ранньої дорослості……………………….. 58
Висновки до першого розділу………………………………... 61
РОЗДІЛ 2.
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПОНТАННОСТІ
ОСОБИСТОСТІ У ВІЦІ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ 63
2.1.
Організація та завдання констатуючого етапу дослідження
спонтанності особистості у віці ранньої
дорослості…………………………………………………..…. 63
2.2.
Методи дослідження особливостей розвитку спонтанності
особистості…………………………………….......................... 65
2.3. Аналіз та інтерпретація отриманих даних за дослідженням
спонтанності особистості ……………………………...…….. 70
Висновки до другого розділу………………………………… 141
РОЗДІЛ 3.
РОЗРОБКА ТА АПРОБАЦІЯ ФОРМУВАЛЬНОЇ
ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ СПОНТАННОСТІ
ОСОБИСТОСТІ
143
3.1. Особливості формувального етапу дослідження
спонтанності особистості…………………………….............. 143
3
3.2. Зміст та структура формувальної програми розвитку
спонтанності особистості…………………………………… 153
3.3. Результати застосування формувальної програми розвитку
спонтанності особистості.…….............................. 168
Висновки до третього розділу………………………………... 175
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 180
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 200
Додаток А. Методика «Уровень субъективного контроля (уск)» Дж.
Роттера………………………………………………………… 200
Додаток Б.
Методика исследования самоактуализации личности А.В.
Лазукина. Шкалы креативности, автономности,
спонтанности и гибкости в общении………………………...
205
Додаток В.
Тест-опросник А.В. Зверькова и Е.В. Эйдмана
«Исследование волевой саморегуляции»…………………… 212
Додаток Г MSTAT-1 (Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance-1)
McLain. Шкала адаптирована Луковицкой Е. Г…………….. 215
Додаток Д Personal Attitude Scale II – Revised…………………………… 216
Додаток Е Rotter's Locus of Control Scale………………………………… 219
Додаток Є Формувальна програма розвитку спонтанності особистості. 223
4
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження зумовлена потребами
сьогодення суспільства. Для його громадян, які мають конституційне право
на становлення та самореалізацію, важливо розуміти особливості, механізми
та засоби розвитку спонтанності власної особистості задля вдосконалення
якості індивідуального та соціального життя. В нинішніх соціальнокультурних реаліях особистості важко розвиватися та розширювати простір
власного життя, якщо вона не почувається вільною. Зовнішнім еквівалентом
такого переживання є її спонтанність.
Така характеристика властива людям будь-якого віку (Я. Морено,
О. Лоуен, Є. Гротовський). З позиції сучасної психології розвитку,
найбільшого значення розвиток спонтанності людини як суб’єкта власного
життя набуває саме у віці ранньої дорослості. Здобуття вищої освіти, початок
трудової діяльності, перехід від романтичних стосунків до сімейних, поява
дітей та ін. – все це потребує від особистості здатності активно реагувати на
зміни життєвого оточення та робити самостійні вибори, не слідуючи за
шаблонами та стереотипами, а обираючи власний унікальний шлях
відповідно до своїх прагнень.
Вік ранньої дорослості є вирішальним у багатьох сферах життя
людини, оскільки в цей період особистість зустрічається з важливими та
складними питаннями, які їй необхідно ефективно вирішити для подальшого
гармонійного життя: питання його сенсу та якості трудової, громадянської
соціалізації та соціальної зрілості, життєтворчості та набуття особистісної
автономності тощо (О. І. Власова, О. В. Киричук, І. С. Кон, В. А. Роменець,
Т. М. Титаренко, Ю. М. Швалб, В. І. Шинкарук та ін.)
Спонтанність як міждисциплінарне поняття досліджується у різних
наукових контекстах. Поруч зі свободою, їй приділяється активна увага у
дослідженнях властивостей особистості (Б. Г. Ананьєв, О. О. Бодальов,
Е. Еріксона Г. Крайг, С. Л. Рубінштейн, А. В. Петровський тощо);
невідчужуваної активності суб'єкта від своєї діяльності (Е. Фромм); при
5
розробці проблематики самодіяльності, самодетермінації та саморозвитку
особистості на життєвому шляху (К. О. Абульханова–Славська); глибинних
філогенетичних чинників свободи людини (Я. Морено); до неї апелюють у
створенні ймовірносно-орієнтованої смислової моделі особистості (В. В.
Налімов). У рамках організаційної психології спонтанність досліджується в
контексті підготовки керівників до розв’язування нестандартних ситуацій
виробничої діяльності (І. Гессел); у теорії психологічного консультування та
психотерапії вона розглядається як засіб роботи з пацієнтом (Д. Кіппер); у
сфері театру розуміється як механізм підготовки акторів (В. В. Савінов,
Дж. Фокс) та ін.
Можливості для розвитку спонтанності людини сучасні дослідники
вбачають у процесах її творчості. Однак на даний час проблема
психологічних особливостей розвитку спонтанності особистості є не
достатньо розробленою як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях.
Замало уваги науковцями приділяється процесу розвитку спонтанності
молоді творчими засобами, зокрема через акторську імпровізацію. Такі
обставини й зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження:
«Психологічні особливості розвитку спонтанності особистості у віці ранньої
дорослості».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках тематичного плану науково-дослідної роботи
Київського національного університету імені Тараса Шевченка як складова
комплексної теми «Розвиток цілісної особистості в контексті соціальних
змін: соціологічні, психологічні та педагогічні аспекти». Тема дисертації
затверджена на засіданні Вченої факультету психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 6 від
16.01.2013 р.).
Мета дослідження: розробка концептуальної моделі дослідження
спонтанності особистості у віці ранньої дорослості з урахуванням чинників,
6
які можуть на неї впливати, та практичних шляхів її розвитку психологічнотеатральними засобами.
Відповідно до мети було визначено наступні завдання:
1. Проаналізувати та узагальнити теоретичні й методологічні засади
дослідження спонтанності особистості у віці ранньої дорослості та умови її
прояву і розвитку, виявити ознаки її як властивості, що придатні для
подальшої операціоналізації в емпіричному дослідженні.
2. Систематизувати детермінанти розвитку спонтанності
особистості з точки зору впливу на особливості її становлення чинників
віку, статі та соціокультурного контексту, а також інших індивідуальноособистісних властивостей людини.
3. Емпірично з’ясувати психологічні особливості розвитку
спонтанності людини у віці ранньої дорослості: виявити її характер та
механізми, встановити значущість та впливовість на спонтанність
особистості індивідуальних та соціальних чинників.
4. Розробити та апробувати програму розвитку спонтанності
особистості на основі використання творчих психологічно-театральних
засобів, з’ясувати її ефективність та межі застосування.
Об’єкт дослідження: спонтанність як властивість особистості.
Предмет дослідження: особливості розвитку спонтанності у віці
ранньої дорослості.
Методи дослідження. Для розв'язання окреслених завдань і перевірки
робочого положення використоно комплекс методів дослідження:
теоретичні: аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення
отриманої інформації; емпіричні: психолого-педагогічний експеримент з
використанням взаємодоповнюючих методів та методичних прийомів
(анкетування, аналіз продуктів діяльності, спостереження, стандартизовані
методики). Методики діагностики: самоактуалізації особистості (А. Лазукін;
шкали: спонтанності, автономності, креативності, гнучкості у спілкуванні);
7
діагностика рівня суб’єктивного контролю (Дж. Роттер, адаптація
Є. Ф.Бажина, С. А. Голинкіної, А. М. Еткінда); толерантності до
невизначеності (Д. Маклейн; Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance-I,
чи MSTAT-I в адаптації Е. Г. Луковицької); дослідження вольової
саморегуляції (А. В. Зверьков, Є. В. Ейдман); Personal Attitude Scale-ІІ
(А. Келлар); методи математично-статистичної обробки даних:
знаходження середніх величин, кореляційний, факторний, дискримінантний,
регресійний аналізи, Т-критерій Уілкоксона.
Організація та експериментальна база дослідження. В дослідженні
взяли участь 205 осіб віком від 18 до 40 років, серед них 125 осіб, які
проживають в Україні, та 80 осіб, які живуть та навчаються за кордоном.
Всі учасники на момент проведення дослідження навчались у вищих
навчальних закладах на різних факультетах чи вже мали повну вищу освіту.
Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, Київського
політехнічного інституту, Угорського університету м. Печ (University of
Pécs) з використанням бланкового та інтернет-опитування. На
формувальному етапі було залучено 18 осіб, в яких було виявлено низький
рівень спонтанності.
Надійність та достовірність отриманих результатів дослідження
забезпечувалася теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних
позицій, послідовною реалізацією теоретичних положень, використанням
надійних і валідних методів, адекватних меті та завданням дослідження,
поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих даних з необхідною
репрезентативністю вибірки.
Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів
полягає в тому, що вперше:
– розроблено концептуальну модель дослідження розвитку
спонтанності особистості у віці ранньої дорослості;
8
– виявлено рівневий характер розвитку спонтанності особистості у
віці ранньої дорослості, який полягає у поступовому підвищенні рівня
спонтанності особистості протягом періоду ранньої дорослості;
– розроблено програму розвитку спонтанності особистості віку
ранньої дорослості психологічно-драматичними засобами Плейбек-театру;
розширено та удосконалено уявлення про зміст поняття спонтанності
як властивості особистості, що залежить від її індивідних, індивідуальноособистісних та соціально-культурного чинників; конкретизовано
особливості взаємозв’язку такої якості людини та інших її особистісних
властивостей, а також залежність своєрідності проявів спонтанності особи
від особливостей соціально-культурного контексту її існування;
уточнено наукове уявлення про характерні особливості психодрами,
класичного ігрового театру та Плейбек-театру на основі розробленої
класифікації;
набуло подальшого розвитку знання про можливості використання
психо-драматичних методів для розвитку спонтанності особистості;
практичне застосування технік Плейбек-театру як новітнього методу
розвитку особистості; з’ясовано характерні механізми та способи розвитку
досліджувального явища – доведено, що на прояви спонтанності людини
найбільшим чином впливають такі особистісні властивості як творча
спрямованість, толерантність до невизначеності та автономність.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його
результати можуть бути застосовані на початкових курсах навчання у вищих
навчальних закладах викладачами та кураторами з метою прискореного
формування та розвитку таких важливих властивостей особистості, як
спонтанність, автономність, відповідальність, креативність тощо;
керівниками Плейбек-театрів з метою розвитку особистості Плейбек актора;
керівниками будь-яких інших творчих об’єднань (театрів, студій, гуртків
тощо) з метою самовдосконалення творчої діяльності за допомогою розвитку
спонтанності засобами Плейбек-театру; фахівцями у центрах розвитку
9
особистості та психологами, які працюють із групами людей із низьким
рівнем розвитку спонтанності, відповідальності, комунікативних навичок,
саморегуляції, креативності та з високим рівнем екстернального локусу
контролю.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено при викладанні
навчальних дисциплін «Акмеопсихологія та психотерапія вікових криз.
Модуль «Психологія вікових криз», «Основи психологічного тренінгу» на
кафедрі психології розвитку факультету психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (довідка № 016/040 від 17.02.2016). У
навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.
Мечникова, Інституту математики, економіки і механіки при викладанні
навчальних дисциплін «Вікова психологія», «Клінічна психологія» для
студентів ІІІ, ІV курсів та спецкурсу для магістрів «Психологія стресу,
копінг-поведінки та здоров’я» (довідка № 28 від 18.02.2016). У роботі
адміністрацією, викладачами навчальних дисциплін психологопсихотерапевтичного циклу приватного вищого навчального закладу
«Київський інститут сучасної психології та психотерапії» (довідка № 212 від
11.02.2016 ).
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні
положення та висновки дослідження доповідалися автором на Міжнародній
науково-практичній конференції «Соціалізація та ресоціалізація особистості
в умовах сучасного суспільства» (м. Київ, 2012), на Всеукраїнській науковій
конференції «Четверті Сіверянські соціально-психологічні читання» (м.
Чернігів, 2013), на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції
«Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи» (м. Київ, 2013),
на VII Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних
досліджень у психології» (м. Київ. 2013), на Міжнародній науковопрактичній конференції «Соціалізація та ресоціалізація особистості в умовах
сучасних змін» (м. Київ, 2014).
10
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного
дослідження відображено в 10 одноосібних публікаціях, серед яких 4 статті у
наукових фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого МОН
України, 1 стаття в зарубіжному періодичному виданні, 1 стаття в іншому
науковому виданні, 4 – тези виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаних джерел, що налічує 217
найменувань, з них 28 – англійською мовою. Основний текст дисертації
викладено на 179 сторінках, загальний обсяг – на 238 сторінках. Робота
містить 19 таблиць (на 7 сторінках) та 27 рисунків (на 8 сторінках) та 7
додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне та емпіричне узагальнення й
нове вирішення проблеми розвитку спонтанності особистості у віці ранньої
дорослості. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити
наступні висновки.
1. Спонтанність є властивістю особистості, яка характеризує той рівень
її розвитку, що проявляється в набутті й реалізації позитивної свободи.
Важливість спонтанності визначається її зв’язком із психічним здоров’ям
особистості, а також проявами творчості. Існують відмінності між
спонтанністю як властивістю особистості та деструктивною, емоційно
некерованою спонтанністю, яка існує як імпульсивність та безконтрольність.
Розглядаючи спонтанність як прояв особистісної свободи, в роботі
встановлено її взаємозв’язки з іншими властивостями особистості та її
детермінантами. Такими властивостями виявилися: локус контролю,
автономність, саморегуляція, креативність, толерантність до невизначеності
та гнучкість у спілкуванні, що свідчить про готовність особистості реагувати
на нову ситуацію в новий спосіб. Встановлено зв’язок локусу контролю та
спонтанності, а саме внутрішній або інтернальний локус контролю позитивно
корелює з нею. Зв’язок спонтанності та автономності свідчить про те, що
спонтанна людина є вільною у своєму виборі, у тому, як реагувати на
конкретну ситуацію; зв'язок із саморегуляцією – про вміння людини
регулювати власну експресію, вивільняти первинну спонтанність.
Спонтанність є способом буття, творчості та невід’ємною складовою будьякого творчого акту. Її прояв в житті є гнучкість людини у спілкуванні.
Теоретичний аналіз психологічних особливостей людини дорослого
віку показав, що дорослість передбачає, з одного боку, звільнення людини
від юнацького максималізму, її соціальну адаптованість і прийняття
життєвих реалій, з іншого – творчу активність і самореалізацію особистості.
Сімейні відносини і почуття професійної компетентності є центральними
178
віковими новоутвореннями періоду ранньої дорослості. Розвиток
спонтанності задля досягнення особистісної зрілості є вирішальним
завданням розвитку людини в період ранньої дорослості.
2. Розроблена концептуальна модель дослідження спонтанності
особистості у віці ранньої дорослості включає три групи чинників, до яких
належать: 1) індивідні, які містять вікові та статеві особливості; 2)
особистісні, які прогнозують наявність взаємозв’язків спонтанності із такими
властивостями особистості як локус контролю, автономність, саморегуляція,
творчість, гнучкість у спілкуванні та толерантність до невизначеності; 3)
соціокультурний, який передбачає залежність спонтанності особистості від її
приналежності до різних соціокультурних спільнот. Представлені групи
детермінант дають змогу системно дослідити особливості розвитку
спонтанності особистості у віці ранньої дорослості.
3. Реалізована в емпіричній програмі концептуальна модель
дослідження спонтанності особистості ґрунтувалася на вивченні її в трьох
ракурсах: індивідного, особистісного та соціокультурного. Сильні позитивні
кореляційні зв’язки між показником спонтанності та іншими властивостями
особистості свідчать, що спонтанність не є ізольованою та незалежною
властивістю особистості, яка існує за власними законами. На показник
спонтанності більшою мірою впливають показники творчості, автономності
та толерантності до невизначеності.
У роботі показано, що спонтанність є динамічним утворенням, яке
змінюється протягом життя людини. Встановлено, що у період ранньої
дорослості ця властивість у представників різних культур має однакові
закономірності розгортання та згортання проявів активності. Зокрема, у
представників України та іноземних країн результати розподілу середніх
показників спонтанності співпадають: найвищий її рівень демонструють
респонденти вікової групи 23–29 років, а найнижчий – у групі 18–22 років.
Рівень спонтанності українських чоловіків вищий, ніж рівень спонтанності
українських жінок. Проте у представників іноземних соціокультурних
179
спільнот вищий рівень спонтанності властивий жінкам. Вплив належності
особистості до певної соціокультурної спільноти проявляється й у наявності
найвищого рівня спонтанності в осіб, які належать до далеких від України
соціокультурних спільнот, а найнижчого – у представників соціокультурних
спільнот країн Європи.
4. Розроблено та апробовано формувальну програму, спрямовану на
розвиток спонтанності особистості як умови розвитку її свободи. Форми
Плейбек-театру, які у ній використовуються, є засобом для творення цих
вистав, механізмом розвитку спонтанності особистості.
Отримані дані засвідчили можливість ефективно впливати на
формування спонтанності особистості шляхом використання спеціальних
елементів Плейбек-театру. Результати якісного аналізу висловлювань та
зворотного зв’язку учасників формувальної програми доводять наявність
зв’язку спонтанності з іншими властивостями особистості. Особливості
трансформації думок та відчуттів учасників формувальної програми
характеризують динаміку її проявів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розв’язуваної
проблеми. Результати дисертаційної роботи дають підстави визначити ряд
актуальних завдань щодо подальшої розробки спонтанності особистості, а
саме: з’ясування її особливостей у різні вікові періоди (наприклад, у
підлітковому віці або у віці пізньої дорослості); у різних соціальних
професійних спільнот, зокрема гуманітарних, технічних тощо; вивчення
явища та значення Плейбек-театру як інноваційної соціально-психологічної
практики; характеристики спонтанності як життєвого ресурсу особистості
протягом онтогенезу.