КОТЕНКО ВАЛЕНТИНА ЛЕОНІДІВНА. ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОМОВНОГО СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ

brief description

КОТЕНКО ВАЛЕНТИНА ЛЕОНІДІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОМОВНОГО СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОТЕНКО ВАЛЕНТИНА ЛЕОНІДІВНА
УДК 811.134.2:81’42:796
ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОМОВНОГО
СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
КОРБОЗЕРОВА Ніна Миколаївна
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ІСПАНСЬКОМОВНОГО
СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ В СУЧАСНОМУ
КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ ......................................................... 13
1.1. Вчення про дискурс, прагматика та соціальна природа дискурсу........13
1.2. Спортивний дискурс як об’єкт дослідження...........................................21
1.2.1. Іспанськомовний спортивний дискурс як метадискурс та критерії
його аналізу ................................................................................................ 25
1.2.2. Спорт як модальність соціальної діяльності в іспанськомовному
дискурсі.......................................................................................................28
1.2.3. Гра і концепція агону як фундаментальні принципи побудови
іспанськомовного спортивного дискурсу................................................31
1.3. Трансформація естетичних категорій у сучасному іспанськомовному
спортивному дискурсі ...............................................................................35
1.3.1. Якісна характеристика спортивного дискурсу: прекрасне і арете
............................................................................................................................ 35
1.3.2. Реалізація категорії героїчного в іспанськомовному спортивному
дискурсі..............................................................................................................42
1.3.3. Особливості втілення категорії трагічного та концепції гібрису 54
Висновки до Розділу 1 ....................................................................................63
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ІСПАНСЬКОМОВНОГО СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ ..................... 65
2.1. Суб’єктивна маркованість як домінуюча ознака іспанськомовного
спортивного дискурсу ...............................................................................65
2.1.1. Мовні особливості морфологічного та лексичного рівнів ..........67
2.1.2. Cтилістичні характеристики спортивного дискурсу....................70
2.1.3. Комунікативний феномен метафори та метонімії........................ 75
2.1.4. Домінанта експресивності синтаксичного рівня мови.................83
2.2. Дискурсивні маркери та їх роль у структуруванні інформації .............95
2.2.1. Особливості функціонування дейктичних маркерів ....................96
2.2.2. Дискурсивні маркери нейтрального характеру ............................ 97
2.2.3. Дискурсивні маркери суб’єктивної оцінки ...................................99
2.2.4. Особливості функціонування маркерів негації .......................... 103
3
2.3. Функціональні характеристики видань спортивної преси ..................105
2.3.1. Стилістичні характеристики заголовка .......................................107
2.3.2. Лінгвопрагматичні особливості актуальних спортивних рубрик
.......................................................................................................................... 112
Висновки до Розділу 2 ..................................................................................117
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ
ІСПАНСЬКОМОВНОГО СПОРТИВНОГО ДИСКУРСУ ...................120
3.1. Концепція відкритості іспанськомовного спортивного дискурсу ......120
3.2. Мовна ситуація Іспанії та спортивний дискурс: держава автономій та
національна єдність .................................................................................123
3.2.1. Іншомовний лексичний компонент .............................................128
3.2.2. Вербалізація протистояння ФК “Реал Мадрид” та ФК
“Барселона” у ІСД....................................................................................137
3.2.3. Іспанські культурні реалії у мові спорту.....................................149
3.3. Іспанськомовний спортивний дискурс у системі інтердискурсу........156
3.3.1. Лексичне наповнення спортивного дискурсу елементами
розмовного дискурсу...............................................................................159
3.3.2. Прагматична роль дискурсу релігії та магії у побудові ІСД.....167
3.3.3. Взаємодія спортивного дискурсу з мистецьким та науковим
дискурсами ............................................................................................... 180
Висновки до Розділу 3 ..................................................................................189
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................192
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..........................................198
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................229
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...................................232
ДОДАТКИ ......................................................................................................277
4
ВСТУП
Спорт як культурний феномен відіграє значущу роль в іспанському
суспільстві: він був дієвим інструментом пропаганди за часів франкізму та
є однією з культурних візитівок країни за кордоном сьогодні. Іспанія –
спортивна країна, спорт є проявом широкої соціальної практики. Чотири
іспанські футбольні клуби входять до десятки найкращих клубів Європи
(за статистикою, наданою офіційним сайтом УЄФА 25.09.2014)
національна збірна поспіль виграла два Чемпіонати Європи та Чемпіонат
світу (2008-2012); іспанські баскетболісти є визнаними гравцями як NBA,
так і Чемпіонатів Європи (збірна вийшла до чвертьфіналу Чемпіонату світу
з баскетболу 2014 р.; здобула бронзову медаль Чемпіонату Європи 2013
року, срібну 2007 рр., та золоті – змагань 2011 і 2015 рр.); Р. Надаль
(станом на 2014 рік) є другою ракеткою світу, а Д. Феррер входить у
десятку найкращих тенісистів. Активність та успіхи іспанських
спортсменів на міжнародній арені, значна зацікавленість соціуму у
спостереженні за спортивними подіями, його участь у цьому процесі,
чисельність видань, присвячених спортивним подіям (спортивна газета
Marca є другою за чисельністю тиражу газетою Іспанії (cтатистика липня
2014 – червня 2015 року, надана Агенцією Introl, що моніторить та
контролює друковані засоби масової інформації), творення багатогранного
медіапродукту (телебачення, радіо, газети, журнали, соціальні мережі,
реклама) – все це вимагає детального аналізу феномену сучасного
іспанськомовного спортивного дискурсу: складного, досі недослідженого
та актуального для вивчення в українській науці явища. Його аналіз
можливий лише за допомогою міждисциплінарного підходу, тобто із
залученням знань з історії, філософії, соціології, культурології та
лінгвістики.
Опис, аналіз та підведення висновків щодо тієї чи іншої спортивної
події здійснюється за допомогою мовного інструменту. Саме через мовні
явища стає можливо розкрити смисли, сформувати стереотипи,
5
культивувати образи героїв та антигероїв, зрештою, надати детальний
аналіз спортивних подій як для вболівальників, так і для неекспертів.
Оскільки феномен спорту є однією з модальностей соціальної діяльності та
творить у такий спосіб соціальну історію, то дискурсивний аналіз таким
чином став засобом вивчення ідентичності та менталітету і дозволяє краще
зрозуміти національну культуру Іспанії за допомогою мовного
інструментарію.
Ступінь наукової розробленості теми. Ґрунтовним вивченням
теорії дискурсу займалися філософи та лінгвісти Р. Водак [96, 309],
Т. ван Дейк [201-203], Ж. Дерріда [198], Ю. Крістева [79], М. Фуко [212,
213], М. Пешо [271]; Н. Д. Арутюнова [5, 6], А. Д. Бєлова [12, 13],
В. І. Карасик [59, 60], В. М. Кулик [84], М. В. Ляпон, М. Л. Макаров [90],
І. П. Сусов [133], Л. С. Павлюк [104, 105], О. О. Селіванова [123];
Г. Ґжміль-Тилуткі [224]. До філософських питань спорту та ігор зверталися
Й. Гейзинга [32], Р. Каюа [62], Р. Барт [172], С. Коннор [190], Г. Ґумбрехт
[37], Ж. П. Сартр [121]. Іспанську спортивну періодику досліджували
Г. Фореро [166], Х. Кастаньйон Родріґес [279-283], Х. Мартінес Альбертос
[246], Г. Медіна Переc [252], А. Алькоба [159], М. Мораґас [256], Х. Луїс
Рохас Торріхос [286-288]. Актуальною проблемою є взаємовплив спорту та
ЗМІ (Р. Бойл, Д. Роув [289]).
Дослідження іспанськомовного спортивного дискурсу (далі – ІСД)
почалося на початку ХХІ ст. Зокрема, вивченням спортивної термінології
займалися М. Альвар Есґерра, Н. A. Руль [347], Х. М. Пуяль; неологізмів у
мові спорту – В. Ґарсія Єрба та С. Ґерреро Саласар [292]. Провідним
напрямком досліджень мови спорту, що проводяться в Іспанії, є виявлення
ролі іноземних запозичень, тобто визначення ролі іноземного компонента
у лексиці спорту: англійської, галісійської тощо. Це вже згадані праці
Х. Кастаньона Родріґеса і Х. Л. Рохаса Торріхоса, а також Х. Ґарсії Кандo,
В. Ґарсії Єрби [308], А. Ґомеса Фонта [218], Е. Лоса Олаве [267],
Ф. Родріґеса Ґонсалеса [221]. Фокусування уваги на саме лексичному
6
компоненті займає провідне місце у дослідженнях такого характеру: це
дослідження Х. Кастаньона Родріґеса, С. Ґерреро Саласара та
Н. Ернандеса. Інститут Жінки (Instituto de la Mujer), що діє при
Міністерстві охорони здоров’я, соціальної політики та рівноправ’я, видає
журнал “Hablamos de deporte en femenino y en masculino”, присвячений
проблемі сексизму в іспанській мові спорту.
Спортивним дискурсом займаються О. Зільберт та Б. Зільберт [50-52]
(зв’язок спортивного дискурсу з іншими типами дискурсів), О. Панкратова
[106], О. Малишева [91], С. Кудрін [82], К. Снятков [128, 129]
(лінгвосеміотичний та лінгвокогнітивний аналіз), О. О. Казьоннова
(дослідження фразеологізмів в усному дискурсі спорту), П. Істрате,
Н. О. Пром (спортивний репортаж); Е. О. Тугуз (лінгводискурсивні
особливості неологізмів в спортивному дискурсі (на матеріалі англійської
мови); І. Ю. Хмелевська, робота якої присвячена лексикографічному
представленню спортивно-ігрових термінів на основі порівняльного
вивчення французької та російської терміносфер спортивних ігор та
А. О. Трубченінова, яка досліджувала емотивність та оцінність в
німецькому газетному спортивному дискурсі).
В Україні серед таких досліджень фігурують дисертація
О. О. Гаврилюк, присвячена вивченню текстової трансляції як нової форми
спортивного репортажу (на матеріалі англійської мови), Т. В. Іщенко, у
якій досліджується англійська фахова мова спорту, І. Є. Дубчак,
присвячена спортивному дискурсу у російському масмедійному
комунікативному просторі, А. В. Кікало про комунікативно-прагматичні
особливості французького спортивного тексту, І. В. Недайнової, у якій
досліджується лінгвокогнітивний та лінгвокультурний аспект
номінативного простору “Ігровий вид спорту” в сучасній англійській мові,
а також дисертація Я. Є. Думашівського, присвячена вивченню синонімії
дієслів руху у мові французької спортивної преси. В. О. Ковпак та
Л. А. Карпець досліджували українську спортивну періодику Галичини 20-
7
30 рр. ХХ ст. та український спортивний жаргон. Відтак, в палітрі
українських вчень про мову спорту бракує дослідження, присвяченого
виявленню особливостей дискурсу, а матеріал іспанської мови в цьому
контексті не є дослідженим.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дослідження пов’язана з науковою проблематикою кафедри іспанської та
італійської філології Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка і плановою науковою темою:
“Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації” (11БФ044-01).
Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол
№4 від 22 листопада 2012 р.).
Метою дисертації є проведення лінгвостилістичного та
прагмадискурсивного аналізу письмово зафіксованих текстів ІСД.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- уточнити поняття “дискурс” і “метадискурс” у парадигмі
проведеного дослідження, визначити поняття “іспанськомовний
спортивний дискурс”;
- проаналізувати трансформацію естетичних категорій прекрасного,
героїчного і трагічного як основоположних принципів реалізації ІСД у
мові;
- охарактеризувати лінгвостилістичні та прагматичні особливості
текстів спортивної тематики на лексичному, морфологічному й
синтаксичному рівнях мови;
- простежити вербалізацію соціокультурної складової в ІСД;
- розкрити особливості феномену інтердискурсивності в контексті
спортивного дискурсу.
Об’єкт дослідження – іспанськомовний спортивний дискурс.
Предмет дослідження – лінгвопрагматичні особливості мови
газетної та книжкової публіцистики, присвяченої футболу, баскетболу і
8
тенісу.
Матеріалом дослідження є 1000 статей із випусків спортивних
газет: “As”, “Marca”, “Mundo Deportivo”, “Sport”, а також матеріали
загальнонаціональних і регіональних випусків щоденних газет “ABC”, “El
Mundo”, “El País” за 2012-2015 рр. (до уваги взято як друкований
паперовий, так і електронний варіанти періодичних видань). Для
охоплення ширшого спектру функціонування ІСД до аналізу також
залучено 25 книг публіцистичного стилю спортивної тематики, загальний
обсяг яких становить 6551 с. Домінуюча роль належить матеріалам,
присвяченим футбольним подіям, зважаючи на пріоритетність цього виду
спорту в іспанському суспільстві, а отже, і вищий рівень
репрезентативності у корпусі досліджуваних текстів.
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплекс сучасних
лінгвістичних методів, а саме: загальний метод критичного дискурсаналізу з метою встановлення зв’язку між текстами та соціальними
умовами їх продукування (Т. ван Дейк, Н. Фейєрклоу), метод
лінгвістичного опису (для виявлення конкретних мовних явищ у текстах,
тобто вибору корпусу дослідження), методи семантичного й
синтаксичного аналізу (для комплексного аналізу мовних процесів на
лексичному та синтаксичному рівнях), зіставний метод (для встановлення
змістової відповідності між кількома спортивними виданнями), метод
прагматичного аналізу (для виявлення зв’язку мовних явищ із суб’єктами
їх інтерпретації); фрагментарно також залучено метод кількісних
підрахунків (для об’єктивації кількісних характеристик ІСД визначеного
комунікативного проміжку). У роботі також застосовано загальнонаукові
методи: спостереження, опис, систематизація, класифікація,
узагальнення.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до
вивчення іспанськомовного спортивного дискурсу; у систематизації та
теоретичному обґрунтуванні лінгвопрагматичних характеристик ІСД з
9
позиції дискурсивних вчень з урахуванням соціокультурних чинників у
межах газетної та книжкової публіцистики; у з’ясуванні його специфіки в
інтердискурсивній парадигмі.
Теоретичне значення роботи визначається подальшим розвитком
лінгвопрагматичного, стилістичного та дискурсивного аналізу ІСД, що
дозволяє по-новому підійти до проблем трактування лінгвопрагматичних
особливостей ІСД та визначити його місце у системі функціональних
стилів сучасної іспанської мови.
Практична цінність дослідження полягає в можливості
використання його результатів у теоретичних і практичних курсах із
лінгвопрагматики, стилістики та комунікативних стратегій іспанської
мови, а також у процесі підготовки курсових та дипломних робіт,
дисертацій, навчальних посібників та підручників.
Положення, що виносяться на захист:
1. Іспанськомовний спортивний дискурс визначається як
комунікативне явище, що ґрунтується на висвітленні та інтерпретації
спортивних подій, конструюється всіма дотичними до спорту áкторами,
перебуває в діалогічних відношеннях з іншими дискурсами, пов’язане із
соціокультурними особливостями суспільства, а також чітко маркується
суб’єктивним началом та домінантою експресивності.
2. Концепція гри, агону та арете, з одного боку, а також гібрису як їх
антиподу, з іншого, що трансформуються і функціонують у межах
естетичних категорій прекрасного, героїчного і трагічного, становлять
фундаментальну основу побудови сучасного ІСД і визначають його
прагматику.
3. Лінгвостилістичні та лінгвопрагматичні особливості ІСД свідчать
про його суб’єктивну маркованість, що простежується на усіх мовних
рівнях у тенденції до надання авторської оцінки подіям і реалізується
шляхом використання індикативних та концептуальних метафор,
метонімії, порівнянь, епітетів, гіпербол на лексичному рівні, а також за
10
допомогою структурно-смислових фігур (анафори, епіфори, рондо,
еліпсису, парцеляції, синтаксичного паралелізму, інверсії, градації,
полісиндентону) – на синтаксичному.
4. Мовний і суспільний аспекти ІСД у рамках дискурсивної формації
проявляються у використанні лексичних запозичень з інших мов (зокрема,
баскської та каталонської) та апелюванні до культурних реалій у мові, що
зумовлено прагматикою дискурсу. Діатопний аспект соціолінгвістичної
маркованості реалізується у вказівці на етнічне походження гравців за
допомогою метонімічних словосполучень, а також семантем, що
підкреслюють протистояння двох найуспішніших футбольних клубів
(madridismo, barcelonismo).
5. Дискурсивні маркери – це групи слів, які об’єднуються за
прагматичною орієнтацією і виконують функцію співвіднесення тексту з
контекстом. Дейктичні маркери, дискурсивні маркери оцінки та судження,
маркери негації й контролю контакту є головними актуалізаторами
присутності особи автора в ІСД.
6. Інтеграція різних типів дискурсів у спортивний розглядається в
межах теорії інтердискурсивності. При цьому актуалізація інтеграції
здійснюється на лексико-семантичному рівні. Продуктивним є вплив
розмовного дискурсу, що виявляється як у залученні фразеологізмів,
приказок, сленгу, звульгаризованої лексики та контекстуальних новотворів
до творення спортивних текстів, так і у зворотному напрямку –
застосуванні трансформованих спортивних термінів номінативної та
предикативної груп у щоденному мовленні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
обговорювалися на засіданнях кафедри іспанської та італійської філології
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях:
Всеукраїнському соціолінгвістичному семінарі (5 квітня 2013 р., м. Львів),
“Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
11
філологічних студій” (11 квітня 2013 р., м. Київ), “Етнознакові функції
культури: мова, література, фольклор”, Інститут філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (17 жовтня 2013 р.,
м. Київ), “Філологічна наука в інформаційному суспільстві” (10 квітня
2014 р., м. Київ), 4-th International Conference on Foreign Language Teaching
and Applied Linguistics (FLTAL) (9-11 травня 2014 р., м. Сараєво, Боснія і
Герцоговина), “Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми” (9
жовтня 2014 р., м. Київ), “Нова лінгвістична парадигма: теоретичні і
прикладні аспекти” (23-24 жовтня 2014 р., м. Одеса), “Дух нового часу у
дзеркалі слова і тексту” (8 квітня 2015 р.), “Fußball als Instrument der
Nationenbildung” Schwabenakademie Irsee (12-14 лютого 2016 р., м. Ірзе,
Німеччина).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у семи
наукових статтях, шість із яких опубліковано у провідних фахових
виданнях, затверджених ДАКу України, одна – в іноземному. Усі
публікації одноосібні.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку
використаної літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
Загальний обсяг дисертації – 305 с., з них основний текст – 197 с. Список
використаної літератури нараховує 347 праць, з них 170 – іноземними
мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 25 позицій, до
якого додано перелік газетних статей (1000). Додатки містять
ілюстративний матеріал та діаграми репрезентативності лексем за
проаналізованими критеріями у визначеному комунікативному проміжку.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження,
актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано
мету, завдання і основні положення, що виносяться на захист, описано
методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його
результатів.
12
У першому розділі “Дослідження іспанськомовного спортивного
дискурсу в сучасному комунікативному просторі” подано теоретичні
положення, на які спирається дослідження, проведено аналіз існуючих у
мовознавстві тенденцій щодо трактування проблеми визначення дискурсу
та підходів до інтерпретації спортивного дискурсу, надано визначення
іспанськомовного спортивного дискурсу. Виокремлено основоположні для
конструювання сучасного спортивного дискурсу тенденції комунікації, що
ґрунтуються на філософсько-естетичних категоріях, які у свою чергу
трансформуються у сучасній іспанській мові.
Другий розділ “Лінгвостилістичні особливості іспанськомовного
спортивного дискурсу” присвячено аналізу лексичних, синтаксичних та
стилістичних мовних засобів, що домінують у мові спортивних рубрик та
книжкової публіцистики, висвітлено функціональні характеристики видань
спортивної преси, а також охарактеризовано структурну організацію
текстів, що формують собою феномен ІСД, з позиції дискурсивних
маркерів.
У третьому розділі “Прагмадискурсивні особливості
іспанськомовного спортивного дискурсу” описано реалізацію
соціокультурних характеристик ІСД та особливостей його функціонування
в системі інтердискурсивних зв’язків.
У загальних висновках узагальнено теоретичні та практичні
результати проведеного дослідження, викладено його основні висновки,
окреслено перспективи подальшої наукової роботи у даному напрямку.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сучасна парадигма мовознавчих досліджень зосереджує увагу на
вивченні мови у тісному зв’язку із контекстом її породження, соціальними
умовами продукування та роллю суб’єктів у комунікативному процесі. Усі
ці твердження реалізуються у площині дискурсивних вчень під кутом
мовного та прагматичного підходу.
Аналізуючи дискурс, ми маємо на увазі контекстуально марковане
комунікативне утворення, що є інтерактивним і спрямованим на
досягнення конкретної мети. Дискурс є мовою у суспільному вжитку,
конструктом смислу, що невід’ємно пов’язаний із суспільством. Для того,
аби зрозуміти його прагматичну спрямованість, варто долучати до аналізу
індивідуальні чи соціальні умови породження дискурсу його творцями.
Спортивний дискурс ми розглядаємо як метадискурс, тобто як
вторинний стосовно головної події, що вже відбулася чи відбудеться, на
базі якої він вибудовується. У контексті дослідження іспанської мови
спортивний дискурс є комунікативним і полімедійним, суб’єктивно
маркованим та експресивно забарвленим явищем, що формується із
корпусу текстів, які об’єднані між собою спектром спортивної тематики та
творяться усіма дотичними до спорту суб’єктами.
Трансформації філософсько-естетичних категорій прекрасного,
героїчного і трагічного є теоретичним підґрунтям ІСД. Спортивна гра –
естетична діяльність, що є змаганням за своєю сутністю, формує основу
побудови сучасного ІСД. У свою чергу грп базується на реалізації агону як
тенденції до втілення змагального начала природи спорту. Зовнішня
досконалість, швидкість, влучність, спритність, а також особливий
спортивний талант і особисті моральні чесноти – все це знаходить свій
вияв у сучасному іспанськомовному спортивному дискурсі в межах
концепції арете. Важливим є так само представлення спортсменами
власного міста, автономної області чи країни, а отже національне визнання
за спортивні заслуги. Чинник окремого суб’єкта, харизматичного лідера,
193
який здійснює спортивний подвиг у особливій ситуації (перемога у
змаганні високого рівня чи неочікуваний вчинок у критичний момент),
формує собою концепцію героїчного. Опис поразки чи складного
змагання, завершення кар’єри, спортивних невдач або критики поганої гри,
травмування, вербалізація приниження гравців та сорому після отриманої
невдачі, як і сама поразка, є втіленням трансформації категорії трагічного у
сучасному спортивному дискурсі Іспанії. Гібрис (зухвалість та надмірна
впевненість у перемозі) та нарцисизм формують собою аксіологічні образи
позитивне – негативне, героя та антигероя.
До основних лінгвостилістичних та прагматичних особливостей
текстів ІСД на морфологічному рівні належать морфеми збільшення та
зменшення, творення контекстуальних неологізмів за допомогою афіксації
та основоскладання. Типовим є використання акронімів та апокопи.
Суб’єктивність та оцінні судження на лексико-семантичному рівні
представлені використанням прикметників, пов’язаних із приємними чи
неприємними відчуттями, оцінних і дескриптивно-оцінних прикметників у
формах вищого та найвищого ступеня порівняння; прислівників, що
вживаються з метою інтенсифікації судження, і кванторів винятковості та
універсалізації.
Для передачі ритму, емоцій, рухливої картинки спортивної події,
тобто динаміки первинного спортивного дискурсу, використовуються
засоби художньої мови, що разом зі структурно-смисловими та
стилістичними фігурами є головним інструментом трансформації
естетичних категорій прекрасного, героїчного і трагічного.
Найпродуктивнішими з них є епітети та порівняння, а також
гіперболізація, іронія, оксюморон, парономазія та ремінісценції.
Апелювання до емоцій читачів та творення персуазивності конструюється
використанням метафори та метонімії. Індикативними метафорами
виступають ті, що позначають суміжність форм чи предметів за
функціональністю, а також кольору чи смаку, концептуальними – ті, на
194
базі яких ґрунтуються реалізація інтердискурсивності та вказаних
естетичних категорій. Системно використовується також уособлення як
різновид метафори. Характерним метонімічним переносом виступає
використання номера гравця замість його імені; назви країни замість
гравців; кольору форми замість імен; назви стадіону замість публіки чи
гравців; частини тіла замість опису якостей спортсменів; ігрового
інструментарію замість характеристики дій чи якостей гравців; вказівка на
місце народження, національність чи неофіційні найменування
спортсменів чи їх команд замість повного імені.
Суттєвими характеристиками ІСД, що простежуються в
особливостях лексики, є, зокрема, інтерференції з інших мов. Йдеться про
термінологічні запозичення та кальковані з англійської мови лексеми,
каталонську та баскську ономастику, фрагментарну присутність діалектної
складової, а також назви змагань, команд чи культурно марковані
найменування стилів гри італійською, французькою чи португальською
мовами, що наводяться без перекладу.
Соціокультурна складова ІСД простежується на лексикосемантичному рівні та дає змогу виявити деякі особливості сучасного
іспанського суспільства. Зокрема, йдеться про метонімічні позначення
місцевостей, з яких походять гравці з метою уникнення плеоназму та для
вербалізації суперництва між спортивними клубами на прикладі різних
регіонів Іспанії. Найповніше особливості адміністративного поділу країни
проявляються у семантемах madridismo та barcelonismo на позначення
традиційного антагонізму між двома іспанськими автономними областями
– Мадридом і Каталонією, а отже, і між їхніми спортивними клубами,
зокрема футбольними. Виявлено, що акцентування уваги на власній
ідентичності характерне для пробарселонського дискурсу (інкорпорування
каталонської мови в ІСД, акцентування уваги на власній території,
першочерговість висвітлення подій у пресі).
Встановлено, що сучасне життя Іспанії в межах ІСД відображають
195
національні культурні реалії, репрезентовані у мові спорту. Як газетні
статті, так і книжкова публіцистика використовують культурні реалії для
опису спортивних подій та характеристики спортсменів. Так, виокремлено
семантичне поле кориди, елементи національної кухні, а також іспанські
мистецькі символи. Прагматична мета використання таких лексем полягає
у прагненні авторів скоротити відстань між творцями текстів і читачами
шляхом апелювання до загальновідомих реалій та символів, а також як
апеляція до фонових знань аудиторії.
Особливостями синтаксичного рівня головним чином виступає
домінанта експресивного синтаксису, що проявляються шляхом
використання парцелятивних, односкладних називних, неповних та
безособових речень. Анафора, рондо, анадиплозис, інверсія, принцип
контрасту надають спортивному повідомленню чіткої побудови, сприяють
уникнення багатослів’я і надлишку тих чи інших лексичних одиниць, а
головне – надають спортивному дискурсу ритму і жвавого звучання. Такі
синтаксичні елементи фрагментації використовуються із прагматичною
метою творення ефекту розмовного неформального мовлення,
обрамленого єдиним інтонаційним контуром, а також з метою економії
мовних ресурсів.
Ритмізація повідомлення і контрастування аргументів досягається за
допомогою паралелізму синтаксичних конструкцій. Використання градації
підпорядковане творенню ефекту нагнітання читацьких очікувань, а
діалогічна єдність “питання – відповідь” вживається з метою імітації
діалогу. Інверсія як синтактико-стилістичний засіб використовується для
побудови емфази: у спортивному дискурсі активно представлена як емфаза
підмета, так і додатка, означення чи обставини.
Зведення усіх конститутивних елементів дискурсу в одне ціле, тобто
пов’язування висловлювань між собою в межах одного тексту, а також
функцію встановлення зв’язку з позамовним чинником – контекстом –
виконують дискурсивні маркери (неоднорідні класи слів, що об’єднуються
196
відповідно до авторської настанови та виконують комунікативну функцію і
водночас структурують полотно тексту). Залучення автора-мовця в
дискурс, тобто суб’єктивне начало спортивного дискурсу, простежується
головним чином у використанні дейктичних маркерів першої особи
однини та множини, а також особових займенників третьої особи множини
для встановлення контакту з читачами. Маркери контролю контакту і
апеляції, коментування, організації, відхилення від теми, маркери
вираження згоди характеризуються вищим ступенем суб’єктивності.
Дискурсивними маркерами найвищого рівня суб’єктивності є оператори,
що підсилюють або послаблюють аргументацію чи конкретизують
інформацію. Композиційна побудова сучасної газетної публіцистики
доповнюється існуванням спеціальних спортивних рубрик, що засвідчує
існування майданчиків для суб’єктивного висловлення авторами свого
бачення тих чи інших подій. Електронна комунікація взаємодіє із
друкованими виданнями шляхом перенесення інформації з соціальних
мереж у газети.
Діалогічність іспанськомовного спортивного дискурсу та його
відкритість до зовнішніх впливів простежується через інтердискурсивні
зв’язки, тобто залучення дискурсів інших сфер життя для опису тематики
спортивних подій. Основними інтердискурсивними перетинами є контакт
спортивного дискурсу із релігійним, магічним, мистецьким, науковим.
Особливу роль відіграє залучення авторами іспанських культурних реалій
до творення спортивного дискурсу, що вкотре доводить його
соціокультурну спрямованість та відкритість. ІСД справляє значний вплив
на розмовно-побутовий дискурс, збагачуючи його новими лексемами.
Очевидним є і зворотній вплив: прислівникові, дієслівні та іменні сталі
вирази, приказки та фразеологізми, елементи сленгу, звульгаризована
лексика – все це додає мові спорту іспанського національного колориту і
доводить взаємозв’язок між мовою та культурою. Комунікативна
тональність такої відкритості спортивного дискурсу іспанської мови є ще
197
одним чинником, що дозволяє простежити важливу соціальну функцію
спортивного дискурсу, яка реалізується у мові.
Перспективним напрямком майбутніх досліджень іспанськомовного
спортивного дискурсу залишається вивчення дискурсу вболівальників та
Інтернет-комунікації із проведенням порівняльного аналізу спортивної
преси з різних країн, а також залучення інших видів спорту до аналізу.