УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ ТРАДИЦІЯ У ПРОЗІ М.А. БУЛГАКОВА

brief description

Ніжинський державний педагогічний
університет імені Миколи Гоголя

На правах рукопису

Алексєєва Олександра Петрівна

УДК 821.161.1.09«19»:821.161.2

УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ ТРАДИЦІЯ
У ПРОЗІ М.А. БУЛГАКОВА

10.01.05 - порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник - Михед П.В.,
кандидат філологічних наук.

Ніжин - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. М.А. Булгаков і Україна 10
1.1. Булгаков і український соціо-культурний простір як предмет вивчення 10
1.2. Україна серед культурних пріоритетів М.А. Булгакова 24
1.3. Вживання української мови в Белой гвардии” 39
РОЗДІЛ 2. Давньоукраїнські традиції в прозі М.А. Булгакова 57
2.1. Давньоукраїнська художня просторова модель у
Белой гвардии” 57
2.2. Традиції духовного живопису у творчості
М.А. Булгакова 66
2.3. Катарсис у Слові о полку Ігоревім” і в "Белой гвардии" 74
2.4. Традиції Київської духовної академії в романі Мастер и Маргарита” 83
РОЗДІЛ 3. Успадкування традицій української культури Нового часу
у прозі М.А. Булгакова 97
3.1. Розвиток філософії Г. Сковороди в романі "Мастер и Маргарита" 97
3.2. Традиції українського бароко в романі "Мастер и Маргарита" 104
3.3. Травестія пушкінських мотивів у булгаківській прозі як розвиток
традицій "котляревщини" 118
3.4. Травестія лермонтівських мотивів у оповіданні
"Необыкновенные приключения доктора" 127
3.5. Гоголівські традиції в романах Белая гвардия” і Мастер и
Маргарита” 139
3.5.1. Традиції "Миргорода" у "Белой гвардии" 140
3.5.2. Гоголівські мотиви в романі "Мастер и Маргарита" 156
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169

ВСТУП

Історія російської літератури післяреволюційного періоду (з 1917 р.) знаходиться сьогодні у процесі переосмислення. Це стосується не тільки історико-літературних, але і концептуальних моментів. Зміна дослідницьких парадигм в Україні ставить нові задачі перед дослідниками в різних областях знання, у тому числі й у порівняльному літературознавстві.
У цьому контексті важливу роль відіграє наступний фактор: з одного боку, відбувається більш глибоке усвідомлення своїх культурних традицій і коренів, а з іншого, як наслідок, спостерігається різке відмежування від інших близькоспоріднених східно-слов'янських культур. У цих культурно-історичних умовах особливий інтерес викликає вивчення творчості видатного російського письменника М.А. Булгакова, що народився в Україні, де і сформувався його талант. У той час як багато дослідників звертають свою увагу на проблеми поетики, історичний контекст і політичне звучання творів М.А. Булгакова, їхній релігійно-філософський і містико-теософський аспекти, нас цікавлять українські джерела і відображення у творчості письменника саме української художньої традиції, яка протягом тривалого часу залишалася на периферії булгаковознавства.
М.А. Булгакова ідентифікують як російського письменника і тому досліджують, як правило, російські і західноєвропейські культурні впливи на його творчість. Це обумовлюється як очевидною приналежністю письменника до російської літератури, так і його власними висловленнями про любов до російської класики. Лише останнім часом почали вивчатися українські джерела його творчості. Робота Ю.Я. Барабаша «Почва и судьба: Гоголь и украинская литература: у истоков» [13], де Гоголь осмислюється як людина бароко, прямий спадкоємець цього напрямку в українській літературі, відкриває перспективи дослідження і булгаківської творчої спадщини в цьому ключі, адже М.В. Гоголь по праву вважається вчителем М.А. Булгакова [222].
Актуальність дослідження. Епоха глобалізації вимагає від учених усього світу вироблення нової філософії ставлення до світу і нових способів вирішення проблем міжкультурного взаєморозуміння і взаємодії. З огляду на те, що як у Росії, так і в Україні інтерес до творчості М.А. Булгакова помітно виріс за останні роки і деякою мірою викликає дебати про приналежність його творчої спадщини до двох національних культур, розгляд української художньої традиції в його творчості набуває особливої ваги.
Складність політичних переконань письменника і неоднозначність сприйняття його творчості в Україні також додають актуальності дослідженню української художньої традиції в його прозі. Крім того, як український національний характер, так і українська художня традиція в російській літературі порівняно рідко ставали предметом філологічних досліджень. В. Храмов відзначає: "Сьогодні, коли ми прагнемо осмислити минуле, розібратися в теперішньому та знайти орієнтири на майбутнє, необхідний якийсь узагальнюючий та проникливий погляд на душу народу, що виявляється у національному характері" [193; 9]. І в цьому сенсі звертання до спадщини М.А. Булгакова також видається актуальним.
Роботи Л.М. Яновської [235 - 238], М.О. Чудакової [222 - 225], Ф. Балонова [8, 11], М.С. Петровського [148 - 154] та інших науковців склали достатню фактоїстичну базу для детального вивчення української художньої традиції в прозі М.А. Булгакова.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з одним з основних напрямків досліджень кафедри світової літератури Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя «Проблеми україно-російського літературного діалогу в контексті історії культури».
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виділення і всебічне висвітлення моментів успадкування української традиції у творчості М.А. Булгакова, визначення їхнього характеру і значення для більш глибокого розуміння творів письменника, а також прочитання булгаківської творчої спадщини в українському культурно-історичному контексті. Досягнення поставленої мети передбачало реалізацію наступних наукових задач:
1) проведення бібліографічної роботи з визначення джерел, що вплинули на творчість М.А. Булгакова і його знайомство з українською художньою традицією;
2) аналіз і систематизація літературно-критичного матеріалу;
3) проведення біографічних досліджень для підтвердження передбачуваного впливу української художньої традиції на письменника і формування його інтересу до української історії і культури;
4) з'ясування культурно-історичних передумов впливу української художньої традиції на творчість М.А. Булгакова;
5) визначення специфіки цього впливу стосовно соціально-історичних умов і політичних поглядів письменника;
6) розмежування характеру впливів давньокиївської культурної традиції й українських традицій Нового часу;
7) пошук поетичних паралелей з творами українських письменників - сучасників М.А. Булгакова і визначення їх генетичної чи типологічної природи, що дозволяє говорити про характер успадкування української художньої традиції в прозі письменника.
Об'єктом вивчення постають як широко відомі остаточні тексти романів Белая гвардия” і Мастер и Маргарита”, так і їхні ранні редакції, оповідання "Необыкновенные приключения доктора", " В ночь на 3-е число", "Записки на манжетах", "Записки юного врача", а також лібрето до опери Петр Великий”, замітки до постановки опери М.І. Глинки "Руслан и Людмила", підготовчі матеріали до Курса истории СССР”, що є маловивченими, і листування письменника.
Предметом дослідження є стиль, засоби художнього відтворення та ідейно-естетична проблематика в тих аспектах, що дають можливість говорити про успадкування української художньої традиції.
Методологічною основою дисертації є принцип історизму, що припускає вивчення творчої спадщини письменника у зв'язку з подіями біографії й особливостями соціального і культурного контексту. Основними методами дослідження є порівняльно-історичний, котрий застосовується для зіставлення текстів М.А. Булгакова з українськими художніми творами минулих епох, а також порівняльно-типологічний при зіставленні Белой гвардии” з творами Е. Багрицького і П. Тичини.
Теоретичною базою дисертації послужили праці таких вітчизняних літературознавців і культурологів, як Д. Овсянико-Куликовський, Ф. Буслаєв, І. Франко, В. Розов, М. Петров, О. Фрейденберг, М. Бахтін, Д. Лихачов, С. Небольсін, О. Бушмін, Д. Чижевський, Г. Грабович, Ю. Барабаш, Д. Наливайко, а також зарубіжних - Р. Барта, Х.-Г. Гадамера, Т.С. Еліота та інших.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що творчість М.А. Булгакова розглядається крізь призму української художньої традиції. Вперше в нашій роботі травестія і бурлеск у булгаківській творчості осмислюються у площині української художньої традиції, що йде від І. Котляревського й українського народного театру. Такі дослідники, як І. Бєлобровцева [16], Б.М. Гаспаров [54] характеризували відбиття мотивів російської і зарубіжної класичної літератури в булгаківській творчості як довільну гру. У нашій роботі це явище вперше аналізується в українському контексті. Вивчено успадкування катарсису Слова о полку Ігоревім” в романі Белая гвардия”, проаналізовано розвиток традицій літератури і живопису епохи Київської Русі в прозі М.А. Булгакова. Набуває розвитку розгляд традицій Київської духовної академії у творчості письменника порівняно з попередніми дослідженнями Л.М. Яновської [235], М.О.Чудакової [224], І.Ф. Белзи [37] і Н.П.Утєхіна [203]. Розглянуто не тільки факт перейняття ряду епізодів праці М.К. Маккавейского Археология истории страданий Господа Иисуса Христа” у романі Мастер и Маргарита”, але і сам характер звернення письменника до цієї роботи, а також подолання сформованих стереотипів в описі євангельських подій. Продовжено і поглиблено аналіз вживання української мови в Белой гвардии”, розпочатий роботами Л.М. Яновської [235 - 238], запропоноване прочитання україномовних елементів у контексті загальної деромантизації світосприйняття в романі. Також у нашій роботі продовжено вивчення спадщини Г.С. Сковороди в романі Мастер и Маргарита”, розпочате І.Л. Галинською [53]. Релігійно-філософська проблематика роману розглядається як продовження традицій українського бароко; зокрема, образ Воланда показаний у контексті українського шкільного театру, що дозволяє говорити про успадкування ряду його рис і характеристик у творчості письменника. Сама діалектика відносин добра і зла в романі розглядається в контексті розвитку філософської думки в Україні. Це дозволяє з достатньою впевненістю трактувати творчість Булгакова як спадкоємця української художньої традиції.
На захист виносяться наступні положення:
1. Творча спадщина М.А. Булгакова - феномен, що розвинувся на російському терені у щільному контакті з культурно-історичною атмосферою України.
2. У процесі свого формування вона генетично спиралася на давньокиївську літописну, житійну й іконописну традицію, а також українську художню традицію Нового часу, пов'язану з особливостями епохи бароко і творчістю М.В. Гоголя.
3. Знання історії і культури України письменник розглядав як необхідну умову адекватного художньо-естетичного рішення під час постановки опери М.І. Глінки "Руслан и Людмила" у Большому театрі, а глибоке розуміння українських історико-політичних проблем - як необхідний компонент під час роботи над "Курсом истории СССР".
4. Релятивізм релігійно-філософських уявлень і гуманізм епохи бароко, а також традиція розуміння Бога як безособової істоти в працях Г. Сковороди відіграють суттєву роль для розуміння образа Воланда в романі "Мастер и Маргарита".
5. Травестування мотивів російської класичної літератури в прозі М.А. Булгакова типологічно корелює з антиколоніальним характером творчості І. Котляревського; травестування античної класики в "Енеїді" як протест проти пануючої імперської культури співвідноситься з булгаківським методом бурлескного стилістичного зниження романтичних ідеалів російської літератури ХІХ століття.
6. Вживання української мови в "Белой гвардии" відіграє важливу роль для розуміння художніх образів роману й авторського трактування подій 1918 - 1919 років у Києві.
7. Ставлення М.А. Булгакова до України визначається самосвідомістю російського інтелігента і гуманіста і ґрунтується на глибокому знанні української художньої традиції.
Практичне значення отриманих результатів. Положення дисертації можуть бути використані для доповнення і систематизації закономірностей розвитку російської літератури в Україні в ХХ столітті; для виведення нових законів становлення модернізму в російській літературі і впливу українського культурного поля на неї; для подальшої теоретичної розробки поняття художньої традиції взагалі й української художньої традиції як такої; для подальшого вивчення творчої спадщини М.А. Булгакова. Матеріали дисертації можуть використовуватися в лекційних курсах з історії російської літератури ХХ століття, у лекціях з історії культури у вищих навчальних закладах і як коментарі до пізніших видань творів М.А. Булгакова; для викладання курсу зарубіжної літератури в школі, зокрема, при вивченні теми "М.А. Булгаков і Україна". Крім того, матеріали використовуються автором при викладанні зарубіжної літератури на II курсі в Київському міському педагогічному коледжі.
Апробація результатів дисертації. Результати роботи були викладені в доповідях на наступних наукових форумах: Міжнародна конференція "Росіяни України: минуле, сьогодення, майбутнє" (м. Київ) 26 - 28 лютого 1998 р. (доповідь: "Елементи українського вертепу в прозі М. Булгакова"); VIII Кримські Пушкінські міжнародні читання "Русь - Росія і Великий Степ" (Судак) 15 - 19 вересня 1998 р. (доповідь: "Дике поле" у Древній Русі й у творчості М. Булгакова"); III Міжнародні Булгаківські читання, присвячені Х - літтю літературно-меморіального музею Михайла Булгакова "Будинок Турбіних", (Київ) 13 - 15 травня 1999 р. (доповідь: "Український елемент у знаковій системі "Белой гвардии"); VIII Міжнародна конференція "Мова і культура" (Київ) 22 - 27 червня 1999 р. (доповідь: "Тема світла і спокою у прозі М. Булгакова в контексті російської й української культури"); Міжнародна наукова конференція "Гоголь у діалозі культур" (Ніжин) 14 - 16 квітня 1999 р. (доповідь: "Миргород" М.В. Гоголя і "Белая гвардия" М.А. Булгакова. Традиції і полеміка"); Міжнародна конференція "Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя М.Ф. Наконечного" (Харків) 4 - 6 жовтня 2000 р. (доповідь: "Обрії майбутнього і грані минулого": проблематика роману М.А. Булгакова в аспекті творчої спадщини Д.М. Овсянико-Куликовського"); Міжнародна наукова конференція "Творчість Гоголя: проблеми вивчення і викладання" (Ніжин) 11 - 13 квітня 2001 р. (доповідь: "Мотив випробування і компромісу в "Пропавшей грамоте" М.В. Гоголя і "Мастере и Маргарите" М.А. Булгакова").
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 4 основних та 3 додаткових публікаціях.
Структура роботи. Дисертація складається з Вступу, Розділу 1 "Булгаков і Україна", Розділу 2 Давньоукраїнські традиції в прозі М.А. Булгакова”, Розділу 3 Успадкування українських традицій Нового часу в прозі М.А. Булгакова” і Висновків. Загальний обсяг дисертації - 186 сторінок, список використаних джерел включає 240 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу української художньої традиції в прозі М.А. Булгакова можна визначити характер ставлення письменника до цієї традиції й основні способи її реалізації в його творчості. Традиція являє собою ряд духовних пріоритетів, що, з одного боку переймаються несвідомо, а з іншого - вимагають формулювання свідомого ставлення до себе. У творчості Булгакова має місце збереження і розвиток традицій давньоукраїнської літератури часів Київської Русі. Воно здійснюється в ідейно-моральному, проблемно-тематичному і формально-стилістичному аспектах. Це виявляється в успадкуванні епічного характеру оповідання при зображенні історичних подій у "Белой гвардии". Ідеї гуманізму, яскраво виражені в цьому творі, зароджуються на ґрунті ідеалів усенародної єдності і відчуття того, наскільки важким є шлях до нього. Як у "Слові о полку Ігоревім" доля князя Ігоря є окремим проявом драматичних наслідків міжусобних воєн, так і в "Белой гвардии" життя родини Турбіних тісно пов'язане з ходом громадянської війни в Місті. Особистий досвід героїв, їх свідома чи мимовільна участь в історичних подіях веде до усвідомлення міри особистої відповідальності кожного за те, що відбувається з усіма в масштабах держави.
Епічні традиції реалізуються в "Белой гвардии" через успадкування в характері катарсису, пережитого героями. Характер впливу "Слова о полку Ігоревім" на "Белую гвардию" є безпосереднім, прямим і усвідомлюється письменником. Епічні ноти в оповіді, ремінісценції, що легко прочитуються, говорять про активне літературне навчання М.А. Булгакова в автора "Слова". Житійні мотиви, що мають місце в романі, переймалися, скоріше, несвідомо, стихійно.
Розвиток давньокиївських художніх традицій виразно виявляється і при відтворенні художнього простору в творах М.А. Булгакова. Для "Записок юного врача", "Собачьего сердца", "Белой гвардии" і "Мастера и Маргариты" характерний поділ світу на "свій" і "чужий", тобто світ відомої культури та її пріоритетів і "землю незнаему", пов'язану з зовнішнім світом, чиї установки виявляються ворожими, вимагають свідомого протистояння. Характер успадкування просторових уявлень, відтворених у літописах, є також, швидше за все, несвідомим.
Художні традиції живопису Київської Русі також набувають розвитку у творчості письменника. Для його творів характерне протиставлення площинного й об'ємного зображення з певним оціночним значенням. Площинне іконографічне зображення має позитивний зміст, відзначено вищою духовністю, ніж скульптурне, ідолоподібне, що співвідноситься з язичницькими уявленнями. Ця традиція часів Київської Русі має місце й у "Белой гвардии", де масивними, ідолоподібними постають образи Тальберга і німців, і в "Мастере и Маргарите", де кам'яним виглядає Понтій Пілат у сцені суду над Ієшуа, а пам'ятник Пушкіну сприймається як "металева людина" з погляду масолітівського поета Рюхина.
Ця традиція прочитується й у трактуванні теми світла і спокою, коли яскраве світло і яскраве сонце виступає з негативним відтінком значення. Це явище має місце в "Белой гвардии" у сцені параду на Софійській площі, коли яскравочервоне сонце пов'язане із сум'яттям і плутаниною, а в наступній сцені йому протиставляється спокій сніжних рівнин за Дніпром у сприйнятті Миколки Турбіна. Яскраве світло супроводжує і Дарагана в п'єсі "Адам и Ева" і теж пов'язане з негативною характеристикою.
У романі "Мастер и Маргарита" ця тема присутня на двох рівнях. З одного боку, вона сприймається ніби несвідомо: яскраве сонячне світло в сцені суду, сонце, яке нещадно пече під час розмови Пілата з Каїфою... З іншого боку, тема світла і спокою набуває свідомого, декларованого звучання з філософським відтінком, коли йдеться про загробну долю Майстра: він не заслужив світло, він заслужив спокій. З цієї точки зору художня творчість виступає як вище покликання, тому що Майстер удостоюється бажаної винагороди. Тут має місце успадкування давньоукраїнських традицій у філософсько-естетичному аспекті.
Традиції звернення до Святого Письма в оповідному тексті також генетично сягають часів Київської Русі, вони наявні в літописах. Вплив цих традицій на роман "Мастер и Маргарита" був опосередкованим, через традиції Київської духовної академії. Художній вплив "Археологии истории страданий Гопода Иисуса Христа" М.К. Маккавейського на цей роман виявляється в композиції єршалаїмських глав. Але у філософсько-естетичному аспекті наступність є контрастною, тому що, на відміну від М.К. Маккавейского, М.А. Булгаков не береться судити учасників описуваних подій і багато в чому відходить від традиційного богослів'я. Відбувається це, певною мірою, під впливом традицій українського бароко і філософії Г.С. Сковороди. Особливо важливі вони для розуміння образа Воланда.
У контексті української народно-сміхової культури, що, зокрема, розкривається й у драматургії епохи бароко, цей образ набуває додаткового оптимістичного прочитання. Він втілює в собі сподівання "маленької" людини на відновлення справедливості на землі і покарання винних. Одним із засобів впливу цієї традиції на творчість письменника виступає "Слово про збурення пекла". Письменник міг знати цей твір завдяки М.І. Петрову, що його досліджував. Важко судити в даному випадку, чи був цей вплив прямим чи опосередкованим, але так чи інакше він стилістично позначився на зображенні Воланда як могутнього вершителя доль.
Великий вплив на творчість М.А. Булгакова мають травестійно-бурлескні традиції української літератури, що йдуть від "Енеїди" І.П. Котляревського. У творі "Енеїда" травестуванню підлягає класичний твір, який звично сприймався усіма як зразок високого стилю. Стилістичне зниження загальновідомого класичного тексту відкривало дорогу твердженню нових пріоритетів і розвитку якісно нових напрямків у мистецтві. Генетично успадковуючи цю традицію у формально-стилістичному аспекті, травестуючи мотиви російської класики, М.А. Булгаков розвивав її на новому історичному етапі.
Якщо І.П. Котляревський поставав проти самодостатнього авторитету Російської імперії, то М.А. Булгаков у такий спосіб протистояв тиску держави, що намагалася поставити російську класику собі на службу. Травестуванню підлягають в його творчості мотиви творів О.С. Пушкіна, Ю.М. Лермонтова, А.П. Чехова, Л.М. Толстого.
Вплив традицій "котляревщини" мав місце, імовірніше, стихійно і багато в чому опосередковано, завдяки впливу М.В. Гоголя. Гоголівські мотиви і традиції посідають у творчості М.А. Булгакова особливе місце, тому що Гоголь сприймався письменником як учитель. Вплив творів Гоголя відчувається в прийомах зображувальності, у композиційній і стилістичній організації творів. У "Белой гвардии" сатирично змальовується обережний обиватель Василь Лисович. Жартівливе порівняння з Тарасом Бульбою підкреслює його боягузтво і жадібність. Час подій (перед Різдвом) і містичні події "Белой гвардии" розвивають традиції "Вечеров на хуторе близ Диканьки". Ряд гоголівських мотивів пов'язаний з образом Шполянського. В той же час письменник травестує мотиви гоголівського романтизму щодо козачої вольниці. Це наявне, наприклад, у зображенні параду на Софійській площі й у самій оцінці подій громадянської війни.
У романі "Мастер и Маргарита" набувають розвитку містичні і феєричні аспекти гоголівської творчості, зокрема мотиви "Пропавшей грамоты", такі як компроміс з нечистою силою і проходження випробування в її володіннях. Високий моральний пафос роману і його полемічність, що сягають корінням епохи бароко, можуть також розглядатися як гоголівська спадщина. Гоголь виступає посередником між Булгаковим і українською бароковою культурою. Якщо Ю.Я. Барабаш визначав близькість гоголівських творів до української барокової проповіді, повчального слова, героїко-історичної хроніки, а також до інтермедії і вертепної драми - як типологічну, то для творів М.А. Булгакова така близькість є ще і генетичною, тому що вплив Гоголя Булгаков не тільки усвідомлював, але і підкреслював.
Велике значення для розуміння ролі української художньої традиції в прозі М.А. Булгакова має і ставлення письменника до України й української мови. Такі роботи, як "Курс истории СССР", ремарки до опери "Руслан и Людмила", листи письменника і спогади його близьких говорять про те, що Булгаков протягом усього життя цікавився культурою України, глибоко знав її історію. Вживання української мови в "Белой гвардии" генетично успадковує і розвиває традиції української літератури, зокрема творів Г. Бораковського і М. Старицького, що гумористично обігрували двомовність в Україні.
Українська художня традиція в прозі М.А. Булгакова успадковується за кількома напрямками: як наступність в області стилю, тематики, проблематики і художньо-образотворчих засобів, як компонент світогляду письменника і як комплекс історико-культурологічної інформації, що має місце у його прозі. Типологічна подібність зображення параду на Софійській площі в «Белой гвардии» і в поемі П.Г. Тичини Золотий гомін” підтверджують спільність традиції, до якої відносяться обидва письменники.
Глибоке творче освоєння українських народно-сміхових, літературних і драматичних традицій стилістично і філософськи збагачувало прозу М.А. Булгакова протягом усього його творчого шляху і сприяло створенню унікального художнього світу на рубежі двох культур: російської й української. Таким чином, булгаківська творчість є яскравим феноменом міжкультурної взаємодії і взаємозбагачення і може становити подальший інтерес для вивчення міжкультурних зв'язків у світовому вимірі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрагам П.Р. Роман «Мастер и Маргарита» М. Булгакова в аспекте литературных традиций (проблемы интерпретации): Автореф. дис... канд. филол. наук. М., 1989. 24 с.
2. Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. К.: Час, 1991. 280 с.
3. Акимов В.М. Свет художника или Михаил Булгаков против Дьяволиады. - М.: Народное образование, 1995. - 56 с.
4. Артаксерксово действо. М. Л.: Изд. АН СССР, 1957. 348 с.
5. Афанасьев А. Н. Древо жизни. Избранные статьи. - М.: Современник, 1987. 463 с.
6. Багрицкий Э. Стихотворения и поэмы. М. Л.: Советский писатель, 1964. 572 с.
7. Бадалич И., Кузьмина В. Памятники русской школьной драмы XVII века. М.: Наука, 1968. 304 с.
8. Балонов Ф. Какие рукописи не горят? // Булгаков М. Рукописи не горят: Роман. Фантастические повести. Автобиографические материалы. М.: Школа Пресс, 1996. С. 665 670.
9. Балонов Ф. «Чисел не ставим, с числом бумага станет недействительной» (Мнимый антихрист у Льва Толстого и Михаила Булгакова) // Русская литература, 1996. - № 4. С. 77 92.
10. Балонов Ф. Quod scripsi, scripsi: vivos voco, morturos plango // НЛО, 1997. - № 24. С. 59 74.
11. Балонов Ф. Песни лирников в «Белой гвардии» Михаила Булгакова // Новое литературное обозрение. М., 2000.- № 4 (44). С. 195 198.
12. Барабаш Ю.Я. «Знаю человека»: Григорий Сковорода. Поэзия. Философия. Жизнь. М.: Худож. лит., 1989. 333 с.
13. Барабаш Ю.Я. Почва и судьба: Гоголь и украинская литература: у истоков / РАН Институт мировой литературы им. А.М. Горького. М.: Наследие, 1995. 222 с.
14. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Сов. Писатель, 1963. 363 с.
15. Бахтин М. М. Ответ на вопрос редакции «Нового мира» // Бахтин М.М. Литературно-критические статьи / Сост. С. Бочаров и В. Кожинов. - М.: Худож. лит., 1986. С. 501 508.
16. Белобровцева И.З. Роман Михаила Булгакова Мастер и Маргарита”: конструктивные принципы организации текста. - Тарту, 1997. 167 с.
17. Белозерская-Булгакова Л.Е. Воспоминания / Сост. и послесл. И. Белозер-ского. - М. : Худож. Лит., 1990. - 223 с.
18. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ - початку ХХ століття: Монографічне дослідження. - Zielona Gora - Kijow, 1999. - 160 с.
19. Біла Л. В. Структурно-семантичні та функціональні особливості антропонімів у сатиричній прозі М. П. Булгакова: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02/ УДПУ ім. М. П. Драгоманова. - К., 1997. - 20 с.
20. Боборыкин В. Г. Михаил Булгаков: Книга для учащихся старших классов. - М.: Просвещение, 1991. - 208 с.
21. Бонецкая Н.К. Образ автора в системе художественного произведения : (К вопросу об эстетической природе образа автора. На материале творчества Н.В. Гоголя, Н.С. Лескова, М.А. Булгакова): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.01.08 / АН СССР. Ин-т мировой литературы им. А.М. Горького. М., 1986. 19 с.
22. Бораковский Г. Влюбленный жыдъ. Шутка - водевиль въ одном действіи. К.: Изданіе книжнаго магазина бывш. Л.В. Ильницкаго, 1885. - 52 с.
23. Бораковский Г. Якъ на лоби рогы ростуть. Малороссійскій водевиль в одній діи. К.: Выдання П.Ф. Панчешникова, 1886. - 48 с.
24. Булгаков М. Конец Петлюры // Шквал. - 1924. - №5. - С. 4 - 5.
25. Булгаков М. Петлюра идет на парад. Из романа "Белая гвардия" // Красный журнал для всех. - Л.: Прибой. - 1924. - №6. - С. 430 - 432.
26. Булгаков М. Петр Великий // Советская музыка. - 1988. - № 2. С. 50 59.
27. Булгаков М. А. Собр. соч.: В 5-ти т. - М.: Худож. лит., 1989. Т. 1. - 623 с.
28. Булгаков М. А. Собр. соч.: В 5-ти т. - М.: Худож. лит., 1989. Т. 2. - 751 с.
29. Булгаков М. А. Собр. соч.: В 5-ти т. - М. : Худож. лит., 1990. Т. 3. - 703 с.
30. Булгаков М. А. Собр. соч.: В 5-ти т. - М. : Худож. лит., 1990. Т. 4. - 686 с.
31. Булгаков М. А. Собр. соч.: В 5-ти т. - М. : Худож. лит., 1990. Т. 5. - 734 с.
32. Булгаков М.А. Великий канцлер : Черновые редакции романа Мастер и Маргарита”. М.: Новости, 1992. 544 с.
33. Булгаков М. Дневник. Письма. 1914 1940. М.: Сов. писатель, 1997. 640 с.
34. Булгаков С. Очерки учения о церкви // Путь. Париж, 1924. - № 4.- С. 3 20.
35. Буслаев Ф. Исторические очерки русской народной словесности и искусства. СПб.: Общественная польза, 1861. Т. 2. - 429 с.
36. Бушмин А. Преемственность в развитии литературы: Монография. - Л.: Худож. Лит., 1978. - 224 с.
37. Бэлза И. Ф. Генеалогия "Мастера и Маргариты" // Контекст. М.: Наука, 1978. С. 156 248.
38. Великая Н.Н. «Белая гвардия» М. Булгакова : Пространственно-временная структура произведения, ее концептуальный смысл // Михаил Булгаков: Современные толкования: Сборник обзоров. М. : ИНИОН АН СССР, 1991. С. 28 48.
39. Виленкин В. Воспоминания с комментариями. М.: Искусство, 1982. 502 с.
40. Виленский Ю.Г. Навроцкий В.В. Шалюгин Г.А. Михаил Булгаков и Крым. - Симферополь: Таврия, 1995. - 142 с.
41. Винокур Т.Г. Первое лицо в драме и прозе Булгакова // Очерки по стилистике художественной речи. М., 1979. С. 50 65.
42. Возняк М. Початки української комедії (1619 1819). Львів: Всесвітня бібліотека, 1919. 248 с.
43. Волкова Е., Оруджева С. М. Бахтин: «Без катарсиса нет искусства» // Вопросы литературы. - 2000. - №1. - С. 108 131.
44. Володин В. Либретто, которое никому не понадобилось // Советская музыка, 1988. - № 2. С. 60 62.
45. Волошин І. Джерела народного театру на Україні. К.: Мистецтво, 1961. 192 с.
46. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1966. - Т. 2. 448 с.
47. Воспоминания о М. Булгакове: Сборник. - М.: Сов. писатель, 1988. 528 с.
48. Всеволодский-Генгросс В. Русский театр. От истоков до середины XVIII в. М.: Наука, 1957. 256 с.
49. Вулис А.З. Роман М. Булгакова «Мастер и Маргарита». М.: Худож. лит., 1991. 224 с.
50. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. - М.: Прогресс, 1988. - 700 с.
51. Гайдадым Э.Л. Философия истории православного неортодоксального теизма в России ХIХ - нач. ХХ вв.: Автореф. дис... д-ра филос. наук: 09.00.03; 09.00.06. - Киев, 1992. 44 с.
52. Галаган Г. Малорусскій вертепъ // Киевская старина, 1882. - Т. IV. С. 1 38.
53. Галинская И.Л. Криптография романа «Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова // Галинская И.Л. Загадки известных книг. М., 1986. С. 65 125.
54. Гаспаров Б.М. Из наблюдений над мотивной структурой романа М.А. Булгакова Мастер и Маргарита” // Даугава. - а) 1988. - № 10. - С. 96 106; б) 1988. - № 11. - С. 98 104; в) 1988. - № 12. - С. 105 113; г) 1989. - № 1. - С. 78 90.
55. Гаспаров М. Л., Смирин В. М. Евгений Онегин” и Домик в Коломне”: пародия и самопародия у Пушкина // Тыняновский сборник. Вторые Тыняновские чтения. Рига : Зинатне, 1986. - С. 254 - 264.
56. Гете И.В. Собрание сочинений: В 10 т. М.: Худож. лит., 1976. Т. 2. - 512 с.
57. Гоголь Н. В. Собрание художественных произведений: В 5-ти т. М.: Изд. АН СССР, 1960. Т. 1. 376 с.
58. Гоголь Н. В. Собрание художественных произведений: В 5-ти т. М.: Изд. АН СССР, 1960. - Т. 2. 440 с.
59. Голубев С.Г. Несколько страниц из новейшей истории Киевской Духовной Академии. - К.: Тип. И.И.Горбунова, 1907.
60. Гончарова Н.Г. Гоголевские реминисценции в романе М. Булгакова «Белая гвардия» // Русская словесность, 1998. - № 4. С. 19 23.
61. Гординський Я. З української драматичної літератури XVII XVIII ст. Львів, 1930. 225 с.
62. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. - К.: Основи, 1997. - 604 с.
63. Грицай М. Українська драматургія XVII XVIII ст. К.: Вища школа, 1974. 198 с.
64. Гудкова В.В. Время и театр Михаила Булгакова / Библиотечка «В помощь художественной самодеятельности». М.: Сов. Россия, 1988. № 19. - 128 с.
65. Гуковский Г.А. Реализм Гоголя. Л.: Гослитиздат, 1959. - 531 с.
66. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь. - М.: Мысль, 1992. - 781 с.
67. Гуминский В.М. «Тарас Бульба» в «Миргороде» и «Арабесках» // Гоголь: История и современность: К 175-летию со дня рождения. М.: Сов. Россия, 1985. - С. 240 - 258.
68. Давній український гумор і сатира. К.: ДВХЛ, 1959. 494 с.
69. Давня українська література. Хрестоматія. К.: Рад. школа, 1991. 576 с.
70. Дневник Елены Булгаковой / Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина; Сост., текстол. подгот. и коммент. В. Лосева и Л. Яновской; Вступ. ст. Л. Яновской. - М.: Книжная палата, 1990. - 400 с.
71. Дравич А. Булгаков, или Школа отказа // Диалог, 1983. - № 5 - 6. С. 64 71.
72. Дравич А. Михаил Булгаков как классик // Михаил Булгаков классик и новатор. Париж, 1993. С. 233 239.
73. Драгоманов М. Две южнорусские интермедии начала XVII века // Киевская старина, 1883. Кн. 12. С. 652 654.
74. Дунаев М.М. Рукописи не горят? (Анализ романа М. Булгакова «Мастер и Маргарита»). Серия «Церковь и образование». - Пермь: Редакция газеты «Православная Пермь», 1999. - Вып. 5. - 28 с.
75. Егоров Б.Ф. Булгаков и Гоголь. (Тема жизненного деяния в «Мертвых душах») // Проблемы театрального наследия М.А. Булгакова. Л.: ЛГИТМиК, 1987. - С. 119 123.
76. Естетичні категорії в українській літературі: Трагічне і героїчне. Дніпропетровськ: ДДУ, 1976. 120 с.
77. Збірник драматичних творів. К., 1888. 340 с.
78. Збірник драматичних творів. Херсон, 1886. 434 с.
79. Золотусский И. Заметки о двух романах Булгакова // Литературная учеба. - 1991. - № 2. С. 147 165.
80. З української драматичної літератури XVII XVIII ст. Тексти й замітки / Подав Я. Торпинський. Львів, 1930. 225 с.
81. Иванов Вяч. Вс. К семиотическому изучению культурной истории большого города // Труды по знаковым системам. XIX. - Тарту, 1986 (Ученые записки Тартуского государственного университета. Вып. 720. Семиотика пространства и пространство семиотики). С. 8 22.
82. Извлечение из протоколов совета Киевской духовной Академии за 1887/8 учебный год. - Киев, 1889.
83. Ідейно-художнє новаторство в українській літературі. К.: Наукова думка, 1985. 148 с.
84. Історія української літератури: У 8 т. К.: Наукова думка, 1967. Т. 3. 516 с.
85. Киркевич В. Булгакови у бібліотеці Шептицького // Вечірній Київ, 1992, 20 жовт.
86. Кисиль О. Український вертепъ. Пг., 1916. 79 с.
87. Кінько Т. Три портрети в історичному інтер’єрі або Ретроспективний погляд у майбутнє // Слово, 1991. - 16 черв. С. 4-5, 8.
88. Клейвер И. У истоков драматургии. Л.: Academia, 1924. 136 с.
89. Кожевникова Н.А. Прямое и метафорическое словоупотребление в романе «Белая гвардия» // Русский язык в СССР. - М., 1991. - № 4. С. 36 41.
90. Кожинов В.В. К вопросу о "стилевых традициях" // Теория литературных стилей. Многообразие стилей советской литературы. Вопросы типологии. - М.: Наука, 1978. - С. 29 - 39.
91. Кожинов В.В. Смена стилей и классическая традиция // Теория литературных стилей. Многообразие стилей советской литературы. Вопросы типологии. - М.: Наука, 1978. - С. 407 - 445.
92. Козлов А.В. Еволюція жанрів української класичної драматургії. Дис... д-ра філол. наук.10.01.08. Кривий Ріг, 1993. 312 с.
93. Комаров М. Українська драматургія. К.: Вік, 1906. 217 с.
94. Кончаковский А. Малаков Д. Киев Михаила Булгакова: Фотографии, документы, открытки из государственных и частных архивов. План города Киева и его предместий 1911 года: Фотоальбом. - К.: Мыстецтво, 1990.- 284 с.
95. Кончаковський А. "Він пам'ятав про мене". До 100-річчя від дня народження М. Булгакова // Нова генерація, 1991. - № 1. - С. 25 - 29.
96. Кончаковский А.П. Библиотека Михаила Булгакова: Реконструкция / Музей истории города Киева, Литературно-мемориальный музей М. А. Булгакова. - К., 1997. - 130 с.
97. Кораблев А.А. Ученичество как принцип читательского восприятия (на материале романа М. А. Булгакова "Мастер и Маргарита"): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.01.08 / АН УССР. Институт литературы им. Т. Г. Шевченко. - К., 1989. - 16 с.
98. Кораблев А.А. Мастер: Астральный роман: Необыкновенная история чернокнижника Михаила Булгакова: Тексты, документы, истолкования, эзотерическая информация / Л.Ф. Лихачева (при участии). - Донецк: Лебедь, 1996. - Ч. 1. - 216 с.
99. Кошиць О. Спогади. Winnipeg; Manitoba: Культура й Освіта, 1948. - Ч. 2. - 272 с.
100. Красникова С.А. Орнаментальность в романе М.А. Булгакова «Белая гвардия» // Русская филология. Украинский вестник. - Харьков, 1999. - № 1 2. С. 74 75.
101. Краснікова С.О. Стилістика роману М.О. Булгакова "Біла гвардія": Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Харківський держ. ун - т. - Х., 1999. - 19 с.
102. Кузякина Н. [Послесл. к публ. главы «Конец Петлюры» из романа «Белая гвардия»] // Аврора, - 1986. - № 12. С. 99.
103. Кузякина Н.Б. Архівні сторінки. К.: Національна асоціаця українознавців, 1992. 127 с.
104. Кульюс С. "Эзотерические" коды романа М. Булгакова "Мастер и Маргарита" (эксплицитное и имплицитное в романе) / Тартуский университет. Отделение русской и славянской филологии. - Тарту, 1997.- 208 с.
105. Курбас Л. Жовтень в українському театрі. Шквал, 1924. - № 5. С. 18 19.
106. Курбас Л. Березіль. Із творчої спадщини. К.: Дніпро, 1988. 518 с.
107. Лакшин В.Я. Вторая встреча: Воспоминания, портреты, статьи. - М.: Сов. писатель, 1984. - 366 с.
108. Лакшин В.Я. Булгакиада. - К.: Рад. Україна, 1991. - 64 с.
109. Лев Диакон. История. - М.: Наука, 1988. - 240 с.
110. Лермонтов М.Ю. Избранные произведения: В 2 т. - М. - Л.: Советский писатель, 1964. Т. 1. - 714 с.
111. Лермонтов М.Ю. Избранные произведения: В 2 т. - М. - Л.: Советский писатель, 1964. Т. 2. - 736 с.
112. Лисенко Н.О. Українські переклади Білої гвардії” М. Булгакова // Мысль, слово и время в пространстве культуры: Межвузовский сборник научных трудов. К.: Аграрна наука, 2000. Вып. 2. - С. 199 207.
113. Литературные традиции в поэтике Михаила Булгакова: Межвузовский сборник научных трудов / Куйбышевский пед. ин-т им. В.В. Куйбышева; Ред. кол. В. И. Немцев (отв. ред.) и др. - Куйбышев, 1990. - 160 с.
114. Лихачев Д.С. «Слово о полку Игореве» и культура его времени. - Л.: Худож. лит., 1978. - 359 с.
115. Лихачева В.Д. Лихачев Д.С. Художественное наследие древней Руси и современность. - Л.: Наука, 1971. - 120 с.
116. Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI XVIII ст. К.: Наукова думка, 1976. 266 с.
117. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
118. Лотман Ю.М. Заметки о художественном пространстве // Труды по знаковым системам. XIX. - Тарту, 1986 (Ученые записки Тартуского государственного университета. Вып. 720. Семиотика пространства и пространство семиотики). С. 25 43.
119. Лысенко Н. Киев, Булгаков и Галичина. Киевский вестник. К., 1991. 31 дек.
120. Лысюк Н.А. Сатира и мистика в романе М. Булгакова «Мастер и Маргарита» / Мысль, слово и время в пространстве культуры: Межвузовский сборник научных трудов. К.: Аграрна наука, 2000. Вып. 2. - С. 188 198.
121. Ляхова Ж. Український лист М. Гоголя (Спроба етнопсихологічного й культурологічного аналізу) // Язык и культура. Четвертая международная конференция. Материалы. К., 1996. С. 210 211.
122. Макарова Г.В. Абрашкин А.А. Tайнопись в романе «Мастер и Маргарита». Нижний Новгород: Изд-во Нижегородского ун-та, 1997. 79 с.
123. Маккавейский Н.К. Археология истории страданий Господа Иисуса Христа. - К.: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1890.
124. Маккавейский Н.К. Педагогические воззрения графа Льва Толстого. Чтение, предложенное в собрании Киевского религиозно-просветительского Общества 17 марта 1902 года. К.: Тип. И.И. Горбунова, 1902.
125. Малороссийский сборник. М., 1899. 422 с.
126. Малороссийский театр. К., 1857. 498 с.
127. Мережковский Д.С. В тихом омуте : Статьи и исследования разных лет. М. : Сов. писатель, 1991. 496 с.
128. Мирон (И. Франко). Южнорусская пасхальная драма // Киевская старина. - К., 1896. - а) Т. LIII. - № 4 - 6. - С. 380 412; б) Т.