АНЦИБОР ДАР’Я ВІКТОРІВНА. ПАРАДИГМА ОНІРИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ

brief description

АНЦИБОР ДАР’Я ВІКТОРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ПАРАДИГМА ОНІРИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
На правах рукопису
АНЦИБОР ДАР’Я ВІКТОРІВНА
УДК 398.7’159.963.323
ПАРАДИГМА ОНІРИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ
10.01.07
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник
проф., д. філ. наук Росовецький Станіслав Казимирович
Київ – 2015
1
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………..….2
Розділ 1. Історія та методологія дослідження оніричного
фольклору…………………………………………………….………………….........10
1.1. Історія дослідження оніричного фольклору………………………….……10
1.2. Методологія та стан дослідження…………………………………….…....20
Розділ 2. Оніричний фольклор: специфіка жанрів ………………………...…..36
2.1. Наративний фонд оніричного фольклору……………………………....….36
2.1.1.Наративи про віщі сни............................................................................45
2.1.2.Наративи з потенційно активним сюжетом………………………………50
2.1.3. Сни-кошмари…………………………………………………………….…..54
2.1.4. Оніромантичні наративи……………………………………………….….61
2.1.5. Обмирання та наративи про досвід наркозу……………………………..65
2.1.6. Наративи про сомнамбулізм……………………………………………..…73
2.2. Ненаративні жанри оніричного фольклору……………………………....…78
2.2.1. Замовлення сну……………………………………………………………….79
2.2.2. Оніричні примовки та їх позавербальний компонент………………..……92
2.2.3. Замовляння……………………………………………………………….……97
2.2.4. Оніричні дидактичні висловлювання……………………………………….99
Розділ 3. Онірема як структурна одиниця оніричного фольклору…...………..110
3.1. Тлумачення vs онірична прикмета: питання жанрової дефініції…..........110
3.2. Онірема як одиниця фольклорної концептосфери.....................................116
3.3. Оніремний фонд українського фольклору: компаративний аналіз текстів
1920-х – 2010-х рр..................................................................................................133
3.4. Сучасний стан оніричного фольклору: статистична обробка анкетних
даних......................................................................................................................142
3.5. Оніричний наратив у контексті актуального фольклору……………..….151
Висновки………………………………………………………………………..….160
Список використаних джерел………………………………………………...…..164
Список інформантів………………………………………………………….……190
Додатки………………………………………………………………….…………199
2
Вступ
Феномен сновидіння з легкої руки З. Фройда став головним предметом
дослідження не одного покоління учених. Проте, як показує огляд тематичної
літератури, здебільшого це відбувалося в межах від фізіологічного та
психічного до семіотичного й антропологічного контекстів, тривалий час
залишаючись поза увагою фольклористів.
Актуальність теми дослідження полягає у відсутністі розгорнутого
комплексного аналізу різнопланових явищ оніричного фольклору, позаяк ті
нечисленні роботи, які до цього часу публікувалися в українському науковому
просторі, лише вибірково окреслювали питання віщих снів та снотлумачень, а
також обговорювали природу замовлянь на сни, не заглиблюючись в інші
оніричні жанри. У зв’язку з цим, нагальними стали проблеми визначення
критеріїв та меж жанрів оніричного фольклору, а також проведення
ґрунтовного комплексного аналізу на комунікативному, типологічному,
статистичному та порівняльно-історичному рівнях.
Оніричним фольклором пропонуємо окреслювати комплекс творів,
пов'язаних зі сновидіннями, обмираннями, мареннями та тлумаченнями
отриманих таким чином наративів, і відповідного «знання». Такі тексти й акти
є невід’ємною частиною повсякденної практики комунікації як у
традиційному, так і в модерному суспільстві. Розглядаючи оніричний
фольклор як комплекс уявлень про специфічні типи індивідуального візійного
досвіду, важливими є не лише акцентуація на дослідженні сучасного
народного тлумачення сновидінь та прямому відображенні в них фольклорної
картини світу, але й на текстології снів як таких.
Основним об’єктом дослідження є записані авторкою тексти всіх
визначених у дослідженні жанрів оніричного фольклору та тексти, залучені з
архівних фондів та етнографічних збірників.
Предметом дослідження є релевантні ознаки, що формують комплексну
модель оніричного фольклору та фонду тлумачних значень зокрема. Таким
чином, метою дисертації є осмислення та опис наративної й ментальної
3
своєрідності текстів про сни та даних, отриманих під час обробки відповідей
респондентів, що має прокласти шлях до створення частотного словника
тлумачних значень.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
 розробити й систематизувати парадигму жанрів оніричного фольклору;
 встановивши найбільш розповсюджені концепти-символи, що сняться,
проаналізувати їхні значення в контексті фольклорної картини світу;
 застосувати методи статистичної обробки до анкетних показників
(зокрема, ґендерний аспект, статистична вибірка найпопулярніших онірем
та текстів, у яких вони зустрічаються тощо);
 створити на базі анкетних показників модель частотного словника
тлумачних значень із використанням етнолінгвістичних та
фольклористичних методів декодування найпопулярніших з них;
 розглянути особливості сучасного актуального оніричного фольклору;
 подати пропозиції стосовно термінології на визначення структурних
одиниць опрацьованого матеріалу.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці
представників української та зарубіжної фольклористики, етнології,
культурної антропології ХІХ – ХХІ століть: А. Балова, П. Богатирьова,
О. Бріциної, В. Войта, І. Головахи, Р. Гузія, А. Дандеса, А. Каіволи-Бреґенгой,
Т. Космеди, Н. Криничної, Е. Кьонґас-Маранди, О. Лабащук, Ю. Лотмана,
М. Лур’є, М. Маєрчик, П. Маранди, С. Небжеговської, О. Панченка,
Б. Тедлок, С. та М. Толстих, Є. Сафронова Д. Сімонідес, О. Христофорової та
інших.
Матеріальною базою стали власні записи, оформленні у вигляді анкет від
100 респондентів, а також дані з етнографічних збірників 1872, 1889 та 1898
років, опубліковані Є. Романовим, М. Нікіфоровським, С. Деруновим,
Є. Ляцьким, П. Чубинським, та матеріали з наукових архівних фондів
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського
НАН України. За допомогу та доречні вказівки під час роботи в архівних
4
фондах ІМФЕ висловлюю щиру подяку Г. Довженок та співробітникам
фондів.
Методологічною основою дисертації є комплексний підхід до вивчення
проблеми оніричного фольклору, що обумовлено актуальними тенденціями в
науці початку ХХІ століття. Під час аналізу наративної та паремійної бази
оніричного фольклору застосовуються такі методи дослідження, як
типологічний, структурно-семіотичний, компаративістський, функціональний
(особлива увага приділялася комунікативній та акцентуальній складовим), а
також методи етнолінгвістичного картографування та ареального
дослідження. Окрім того, беруться до уваги методологічні установки
прагматичного та комунікативного підходів у вивченні фольклорних текстів.
У даній роботі ці методи було вирішено застосувати при детальній
диференціації оніричного фольклору на складові елементи. Під час розробки
анкет і збору й опрацювання даних респондентів використовувався основний
метод для збору первинної інформації в соціології – опитування, розгалужене
на безпосереднє з записом на диктофон та на дистанційне – анкетування,
викладене в інтернет-мережу за допомогою сервісу роботи Google docs, а
також метод статистичної обробки отриманих даних.
Таким чином, наукова новизна полягає не лише в певній унікальності
комплексного дослідження оніричного фольклору, що цим самим дає змогу
суттєво розширити межі сучасних уявлень про український фольклор, але й у
спробі визначити ґендерні, локальні й темпоральні особливості оніричної
парадигми сучасних українців. Вперше визначаються та інтерпретуються
найпоширеніші концептосферні одиниці оніричного фольклору, а також
аналізуються транспонування оніричних образів під впливом актуального
фольклору.
Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути
використані у поглибленому подальшому дослідженні різних аспектів
оніричного фольклору, а також як додатковий матеріал для викладання
5
студентам навчальних закладів, при розробці нормативних і спеціальних
курсів для фольклористів, культурних антропологів та етнологів.
Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження
обговорювалися на засіданнях кафедри фольклористики Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка та таких
Всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях: Дев’ятій
всеукраїнській науковій конференції молодих учених-філологів «Vivat
academia» 14-15 квітня 2011 р. (м. Львів); П’ятих всеукраїнських наукових
фольклористичних читаннях, присвячених пам’яті професору Лідії
Дунаєвській 13 травня 2011 р. (м. Київ); всеукраїнській науковій конференції
за участю молодих учених «Людина і соціум у контексті проблем сучасної
філологічної науки» 5 квітня 2012 р. (м. Київ); Десятій всеукраїнській
конференції молодих учених-філологів «Vivat academia» 19-20 квітня 2012 р.
(м. Львів); Шостих міжнародних фольклористичних читаннях, присвячених
професору Лідії Дунаєвській 12 травня 2012 р. (м. Київ); Всеукраїнській
науковій конференції «Творча постать Шевченка: традиції дослідження і
сучасне прочитання» 12 березня 2013 р. (м. Київ); Третій міжнародній
конференції молодих фольклористів «Vernacular expressions and analytic
categories» 14-16 травня 2013 р. (м. Тарту, Естонія); Міжнародній науковій
конференції «Етнознакові функції культури: мова, література, фольклор» 17
жовтня 2013 р. (м. Київ); Всеукраїнському науково-практичному семінарі
«Мова і культура як форми людського буття і свідомості нації» 24 жовтня
2013 р. (м. Київ); міждисциплінарному науковому круглому столі
«Шевченкова людина в сьогоденні: пошуки автентичної ідентичності» 10
квітня 2014 р. (м. Київ); Всеукраїнському науково-практичному семінарі
«Мова і культура як форми людського буття і свідомості нації» 5 листопада
2014 р. (м. Київ); XV міжнародній школі-конференції «Антропологія влади:
фольклорні тексти, соціальні практики» 29 квітня – 5 травня 2015 р. (м.
Переславль-Залесський, Російська Федерація); XXXVIII міжнародній заочній
науково-практичній конференції «Наукова дискусія: питання філології,
6
мистецтвознавства і культурології» 9 липня 2015 р. (м. Москва, Російська
Федерація).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, основної
частини, загальних висновків та списку використаних джерел. Основна
частина містить три розділи, в яких зосереджується увага навколо того чи
іншого питання, висновки.
Перший розділ «Історія та методологія дослідження оніричного
фольклору» складається з двох підрозділів, в яких подається детальний огляд
джерельної бази, доступної з цього питання, а також обґрунтовується вибір
специфічних методів для дослідження оніричного фольклору.
У підрозділі 1.1. «Історія дослідження оніричного фольклору» подається
огляд праць українських та зарубіжних дослідників фольклору, антропології,
етнолінгвістики та мовознавства, які у своїх роботах порушували питання
приналежності оніричних творів до фольклору, а також символіку тлумачень
у традиційній культурі.
У наступному підрозділі 1.2. «Оніричний фольклор: методологія та
текстологія дослідження» детально обґрунтовується застосування в роботі
обраних методів. Надається перевага методам, які успішно зарекомендували
себе в етнолінгвістиці та мовознавстві кінця ХХ – початку ХХІ століття:
картографування, структурно-семіотичний, етнопрагматичний, статистичної
обробки. Тут також наголошується, що основним джерелом досліджуваної
теми є зібрані авторкою записи та польові матеріали відомих вчених. Частину
з них опубліковано у різних виданнях впродовж другої половини ХІХ –
початку ХХ століття, більшість, проте, знаходиться в архівах ІМФЕ й чекає на
видрук.
Другий розділ «Оніричний фольклор: специфіка жанрів» складається з
двох підрозділів, у яких розкриваються жанрові особливості оніричного
фольклору, доводиться необхідність застосування такого широкого терміну на
позначення сукупності жанрів, об’єднаних оніричною тематикою,
виокремлюються чіткі риси для визначення жанрів, визначається
7
розмежування фольклорних розповідей про сни та нефольклорних
одноразових творів мовленнєвого акту.
У підрозділі 2.1. «Наративний фонд оніричного фольклору» провадиться
детальний огляд жанрів, які складають наративну базу оніричного фольклору
(кожен з підпунктів є назвою для аналогічного підпідрозділу в роботі):
наративи про найяскравіші сни різної часової віддаленості, наративи про віщі
сни, про кошмари, оніромантичні наративи, обмирання разом із наративами
про досвід наркозу та клінічної смерті, а також тексти про сомнамбулізм.
У підрозділі 2.2. «Ненаративні жанри оніричного фольклору» подається
детальний аналіз різних неоповідних жанрів від замовлення на сон та
примовок, до оніричних дидактичних текстів, серед яких залежно від
комунікативних ситуацій виділяються прикмети, забобони, приписи,
нормативи й повір’я. Кожен із таких текстів передбачає залучення до
специфічної поведінково-моделюючої системи. У підрозділі провадиться
аналіз як вербальної та акціальної, так і ментальної складової таких текстів.
Розділ 3. «Онірема як структурна одиниця оніричного фольклору»
складається з шести підрозділів. Досліджуються основні структурні складові
снотлумачень – традиційні концепти-символи, що для них пропонуємо термін
«онірема». Особливу увагу зупинено на логіці тлумачень сновидінь, при
цьому за основу беремо концепцію О. Христофорової.
У підрозділі 3.1. «Тлумачення vs онірична прикмета: питання жанрової
дефініції» порушується питання про помилкову синонімічність цих понять у
науковому інструментарії фольклористів. Виводиться теза про співвіднесення
снотлумачень та оніричних прикмет між собою на рівні плану змісту й плану
вираження. Це дає підстави усвідомлювати снотлумачення як етноментальну
категорію, а оніричні прикмети як їх вербальне вираження.
У підрозділі 3.2. «Онірема як одиниця фольклорної концептосфери»
вперше у фольклористиці вводиться термін «онірема» на позначення
комплексу інтерпретацій конкретного образу для подальшого дешифрування з
профетичною метою, що спрацьовує залежно від контексту. Проводиться
8
аналіз внутрішньої складової оніреми, а також синонімічні, антонімічні та
омонімічні зв’язки.
У підрозділі 3.3. «Оніремний фонд українського фольклору:
компаративний аналіз текстів 1920-х – 2010-х рр.» здійснюється ґрунтовне
діахронічне порівняння значення онірем, які були отримані в ході сучасного
опитування, з тими, які збереглися в архівних фондах ІМФЕ ім. М. Рильського
та в стародруках. Розроблені відповідні таблиці з картографуванням та
виявленням видозмін чи навпаки стійких фольклорних зон, що дає право
говорити про тяглість, варіативність та модифікації сучасної фольклорної
традиції.
У підрозділі 3.4. «Сучасний стан оніричного фольклору: статистична
обробка анкетних даних» детально пояснюються принципи, за якими
будувався питальник, виявляється середньостатистична кількість оніричних
наративів, які можна отримати від пересічного респондента чоловічої й
жіночої статі, пояснюються основні розбіжності в цифрах таблиць, отриманих
протягом роботи над відповідями питальника. Для аналізу в межах
дослідження було відібрано 65 анкет, отриманих від осіб жіночої статі, та 35
від чоловічої. У підрозділі встановлюються оніреми, які побутують в
сучасному просторі найактивніше та тлумачення яких є відомішими загалу в
порівнянні з іншими, досліджується різниця, характерна для відповідей в
анкетах чоловіків і жінок. Також наводиться аргументація певних
відмінностей крізь призму ґендерних досліджень.
У підрозділі 3.5. «Оніричний наратив у контексті актуального
фольклору» досліджуються сучасні записи оніричних наративів, в яких герой
перебуває в зоні АТО або зустрічає Путіна. Сни першої категорії в абсолютній
більшості представлені як кошмари. Сни другої категорії цікаві
тривекторністю постаті Путіна, що перегукується з іншими жанрами
актуального фольклору.
У висновках дисертаційної роботи подаються відомості про результати
проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальших студій з
9
обраної тематики. Підбиваються підсумки роботи, в якій акцентується на
способах інтерпретування певних тлумачень снів у межах фольклористичної
сфери, запроваджено нову мінімальну концептуальну одиницю – онірему,
доведено, що ця одиниця має різні типи зв’язків. В роботі доводиться гіпотеза
про ймовірну наявність закодованої фольклорної арматури, яка слугує
авантекстом в будь-якому снотлумаченні, що реалізується в оніричній
прикметі на рівні фольклорного тексту. Після детальних підрахунків
отриманих даних виводяться найпопулярніші оніреми, якими є: мертвий,
літати, вода, зуби, риба.
Список використаних джерел містить вітчизняні та іноземні джерела, які
склали теоретичне підґрунтя даного дослідження, та складається з 250
стандартних позицій та 17 позицій архівних джерел.

bibliography

Висновки
Оніричним фольклором пропонується окреслювати комплекс уявлень,
пов’язаних зі сновидною традицією, обмираннями, мареннями, іншими
типами візійного досвіду, які є невід’ємною частиною повсякденної практики
комунікації як в традиційному, так і в сучасному суспільстві.
Історія дослідження оніричного фольклору зароджується з часів
античності, проте розквіту набирає тільки в ХХ ст. завдяки працям фройдистів
та неофрейдистів, а також науковців, які досліджують повсякденні мовні
практики. Українська фольклористика, проте, досі не мала жодного
повноцінного дослідження з цієї тематики, хоча матеріалу зібрано достатньо
ще в першій третині ХХ ст. Проблема полягає в тому, що він залишається не
опрацьованим або непрофесійно обробленим. Дослідження оніричного
фольклору, які після тривалої вимушеної перерви відродилися у 1990-х, не
можна назвати яскравими чи самобутніми. Українська фольклористична наука
тільки зараз починає надолужувати те, що вже 20 років активно вивчається
нашими російськими, естонськими та польськими колегами. Ця робота є
своєрідною першою спробою заповнити значну лакуну у вітчизняній
фольклористистиці.
Метою дисертаційної роботи був комплексний аналіз оніричного
фольклору, осмислення та описання наративної й ментальної своєрідності
текстів про сни та даних, отриманих при обробці відповідей респондентів. У
межах парадигми оніричного фольклору ми пропонуємо виокремлювати
наративний фонд та ненаративний, представлений замовленнями та різними
мікрожанрові конструкціями. При цьому важливою є включеність таких
текстів у мовленнєвий акт, що відображається на їхній жанровій специфіці
побутування та подальшій трансмісії. Далеко не всі оніричні тексти можуть
ставати фольклорними, проте всі вони оповідаються із застосуванням чітких
законів творення оповіді.
У наративній групі пропонується виділяти такі жанри: наративи про віщі
сни, наративи про найяскравіші сни, наративи про сомнамбулізм, сни-
162
кошмари, оніромантичні наративи, обмирання, наративи про досвід наркозу та
клінічної смерті. Вперше до кола наукових досліджень у сучасній
фольклористиці вводяться такі жанри, як оніромантичні наративи та наративи
про сомнамбулізм і досвід наркозу.
Друга група – мікрожанрова – має в своєму складі замовлення сну,
оніричні примовки, замовляння, прислів’я й приказки, прикмети, приписи,
забобони та інші дидактичні висловлювання. Велика увага приділялася
функціональній спрямованості та комунікативній ситуації на рівні кооперації
суб’єктів, яка розглядалася крізь призму прагмалінгвістичної концепції, за
Дж. Остіном.
Окремо загострювалася увага на необхідності розрізнення дефініцій
«тлумачення сновидіння» та «онірична прикмета» як таких, які
співвідносяться між собою як план змісту та план вираження. Розглядаючи
значення тлумачень як концептосферні елементи, було вирішено ввести
мінімальну одиницю оніричного фольклору – онірему – на позначення
множини інтерпретацій конкретного образу для подальшого дешифрування з
профетичною метою. Ця одиниця складається з ядра, приядерної та
периферійної зони.
В роботі доводилася гіпотеза про ймовірну наявність закодованої
фольклорної арматури, яка слугує авантекстом в будь-якій оніричній прикметі
(тлумаченню сновидінь) і відбивається в свідомості суб’єкта фольклору в
найбільш зредукованій формулі. Саме за таким принципом і подавався аналіздешифрування онірем у роботі.
Здійснивши аналіз матеріалів з архівних фондів ІМФЕ ім. М. Рильського та
записів кінця ХІХ – початку ХХ ст. і сучасних матеріалів, зібраних авторкою,
можна говорити про амбівалентність реалій оніричних значень: помічається
консервація окремих ядерних структур онірем (як то мертвий, змія, зуби) і
водночас уніфікація нових значень у порівнянні з даними 1920-х – 1930-х
років (риба, літати).
163
Загалом в ході опитування було отримано 520 наративів (391 одиниця від
опитуваних представників жіночої статі, 129 одиниць від чоловічої), з яких
більше третини текстів є наративами про віщі сни. Найчастотнішою
оніремою, яка фігурує в цих творах, є померлий (згадується в 46 текстах).
Якщо розглядати окремо дані тлумачень в жіночої частини опитуваних, от тут
досить часто згадується риба (13 текстів). Це в першу чергу пояснюється її
фертильною семантикою.
На базі отриманих сучасних даних із застосуванням методів статистичної
обробки було виведено найбільш читабельні в плані тлумачення оніреми.
Ними є такі: мертвий (0,64), літати (0,61), зуби (0,58), вода (0,57), лайно (0,52).
Найменш читабельними із запропонованих у питальнику онірем є: гриби
(0,16), годинник (0,18), ягода (0,18), хворий (0,19). Серед жінок
найчастотнішими в плані тлумачення є оніреми: мертвий (0,75), зуби (0,74),
вода (0,72), літати (0,7). Серед представників чоловічої статі відповідними
оніремами стали: літати (0,43), мертвий (0,43), лайно (0,31), вода (0,29).
Застосовуючи методи картографування, нам вдалося відобразити механізм
ареального накладання оніричних значень та порівняння отриманих
результатів.
В останньому підрозділі порушувалося питання актуалізації оніричного
фольклору на фоні сучасних подій у державі та їхній взаємозв’язок з
актуальним фольклором. До аналізу бралися сучасні наративи про сни, в яких
герой перебуває в зоні АТО або зустрічається з Путіним. Сни про АТО в
більшості випадків є різновидами кошмарів, що потребує додаткової
психологічної підготовки для аналізу таких текстів. Сни другої категорії
поділяються на три сюжетні групи. Ці актуальні оніричні тексти, народжені в
умовах нестабільної ситуації під впливом подій від 2013 року й до сьогодні,
піддавалися первинному аналізу з боку семантичної та типологічної
структури.
Отож, оніричний фольклор як комплекс творів, пов’язаних зі
сновидіннями, обмираннями, мареннями та їхніми тлумаченнями, є
164
невід’ємною частиною сучасного актуального процесу творення, збереження
та модифікації уявлень. Водночас оніричні тексти мають ряд специфічних
особливостей, обумовлених ірреальною дійсністю, в якій народжуються
сюжети таких наративів.
При детальнішому вивченні деяких типів оніричних наративів, зокрема
наративів про сомнамбулізм та досвід наркозу, були виявлені нові
трансмісійні особливості й способи перетину цих жанрів з близькими їм
формами. Перспективними виявилися розробка покажчика оніричних мотивів,
вивчення традиційного та сучасного оніричного календаря, а також звернення
до проблеми посттравматичного синдрому в фольклорних наративах про сни з
часів Другої світової війни, війни в Афганістані та в сучасних реаліях.
Підсумком дослідження парадигми оніричного фольклору як комплексу,
актуалізованого на рівні не лише моделюючих, а й семантичних та
жанротворчих процесів, стало з’ясування численних важливих аспектів
повсякденних комунікативних та акціональних практик традиційного й
модерного суспільства, оніремного складу сучасного українського фольклору
та його гендерної специфіки, процеси динаміки й характеристика механізмів
трансмісії смислів у сучасному просторі.