Мазніченко Ольга Ігорівна Французькі запозичення у туніському діалекті араб­ської мови в умовах двомовності (на матеріалі сучасних словників діалектної лексики)

brief description

Мазніченко Ольга Ігорівна, молодша медсестра ла­бораторії експрес-діагностики відділення анестезіології КЗ КОР «Київський обласний онкологічний диспансер»: «Французькі запозичення у туніському діалекті араб­ської мови в умовах двомовності (на матеріалі сучасних словників діалектної лексики)» (10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австра­лії). Спецрада Д 26.001.50 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського
Національна академія наук України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАЗНІЧЕНКО ОЛЬГА ІГОРІВНА
УДК 811.411.21’06’282.3(611)’373.45=133.1(038):81’246.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ТУНІСЬКОМУ ДІАЛЕКТІ
АРАБСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ ДВОМОВНОСТІ
(на матеріалі сучасних словників діалектної лексики)
10.02.13 – мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________О. І. Мазніченко
Науковий керівник Хамрай Олексій Олександрович, доктор філологічних наук,
старший науковий співробітник
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 19
ПРИНЦИПИ ТРАНСЛІТЕРАЦІЇ І ТРАНСКРИПЦІЇ 20
ВСТУП 22
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ДВОМОВНОСТІ ТА ЗАПОЗИЧЕННЯ У КОНТЕКСТІ
ТЕОРІЇ МОВНИХ КОНТАКТІВ 31
1.1. Білінгвізм як об’єкт вивчення контактної лінгвістики 31
1.1.1. Мовний контакт і суміжні з ним поняття 31
1.1.2. Двомовність: теоретичний аспект 36
1.2. Арабсько-французький білінгвізм у Тунісі як наслідок французької
колонізації 42
1.3. Місце арабсько-французького білінгвізму в класифікаційній парадигмі
двомовних контактів 47
1.4. Сучасний стан мовної ситуації у Туніській Республіці 48
1.4.1. Багатокомпонентне мовне середовище Тунісу 48
1.4.2. Правовий статус і функціональний розподіл поширених у Тунісі
мов 54
1.4.3. Мовна політика Тунісу 59
1.5. Туніська модель білінгвізму і соціолінгвістична ситуація у франкомовних
країнах Магрибу: зіставний аспект 65
1.6. Загальна проблематика теорії запозичення 71
1.7. Методологічні основи дослідження французьких лексичних запозичень у
туніському діалекті арабської мови 79
Висновки до першого розділу 82
РОЗДІЛ 2. ФРАНЦУЗЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У ТУНІСЬКОМУ ДІАЛЕКТІ
АРАБСЬКОЇ МОВИ: ФОНЕТИКО-ФОНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ 85
2.1. Загальні зауваження щодо вивчення фонологічної адаптації галліцизмів 85
2.2. Асиміляційні процеси у вокалізмі 85
2.3. Звукові зміни у консонантизмі 93
17
2.4. Пристосування галліцизмів до акцентуаційної системи туніського діалекту
арабської мови 97
2.5. “Нульова” фонологічна адаптація французьких лексем 99
Висновки до другого розділу 103
РОЗДІЛ 3. ІНТЕГРАЦІЯ ГАЛЛІЦИЗМІВ У МОРФОЛОГІЧНУ СИСТЕМУ
ТУНІСЬКОГО ДІАЛЕКТУ АРАБСЬКОЇ МОВИ 106
3.1. Основні засоби арабізації лексем французького походження 106
3.1.1. Афіксація запозичених основ 107
3.1.2. Лексикалізація граматичного значення французьких прийменників 110
3.1.3. Детермінація галліцизмів за допомогою арабського означеного
артикля 111
3.2. Актуалізація родової ознаки французьких лексем у туніському діалекті
арабської мови 113
3.2.1. Французькі субстантиви формально-граматичного роду 113
3.2.2. Французькі субстантиви семантико-граматичного роду 116
3.2.3. Родова характеристика засвоєних французьких прикметників та
дієприкметників 118
3.3. Оформлення граматичної категорії числа галліцизмів 118
3.3.1. Галліцизми із синтетично вираженою множиною 119
3.3.2. Галліцизми із аналітично вираженою множиною 123
3.3.3. Галліцизми із видозміненою числовою характеристикою 123
3.4. Особливості розподілу французьких запозичень за частинами мови 125
Висновки до третього розділу 135
РОЗДІЛ 4. ФРАНЦУЗЬКИЙ ПЛАСТ СЛОВНИКА ТУНІСЬКОГО ДІАЛЕКТУ
АРАБСЬКОЇ МОВИ: СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗРІЗ 137
4.1. Внутрішні чинники поповнення словникового складу туніського діалекту
арабської мови 137
4.2. Тематичне представлення континууму досліджуваних іншомовних слів 143
4.3. Соціально-функціональна і стилістична диференціація галліцизмів 147
18
4.4. Запозичення як джерело гетерогенної і гомогенної синонімії у туніському
діалекті арабської мови 149
4.5. Семантичне освоєння французьких лексем на туніському ґрунті 153
4.5.1. Особливості співвідношення семантичних структур галліцизмів і
їхніх етимонів: кількісний аспект 154
4.5.2. Особливості співвідношення семантичних структур галліцизмів і
їхніх етимонів: якісний аспект 158
4.6. Дериваційна активність слів французького походження 162
Висновки до четвертого розділу 164
ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ 189
СПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТОК А. Бланк анкети для опитування тунісців щодо їхньої мовної
практики 193
ДОДАТОК Б. Фотозразки публічних вивісок у Тунісі 197
ДОДАТОК В. Фотоматеріал на підтвердження розбіжностей в назвах місяців,
поширених у Тунісі і країнах Машрику 198
ДОДАТОК Г. Глосарій досліджуваних галліцизмів 199
ДОДАТОК Д. Список публікацій здобувача за темою дисертації та відомості
про апробацію результатів дисертації 221

bibliography

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дослідження дає змогу дійти таких висновків:
1. Колоніальна залежність Тунісу з її глобальною франконізацією
похитнула функціональний монополізм арабської мови, ускладнивши мовну
ситуацію в країні арабсько-французькою двомовністю. Окрім останньої,
гетерогенну лінгвістичну панораму країни представляють соціально
мотивована диглосія (АЛМ як державна і РАМ як рідна мова більшості
населення), а також такі функціонально обмежені компоненти, як арабськофранцузький сабір, берберські ідіоми, англійська мова.
2. Сприятливим фактором розвитку АФБ у Тунісі є продиктований
політичними й економічними інтересами країни курс державної мовної
політики на збереження двомовності, в свою чергу підкріплений
функціональною взаємодоповнюваністю складових мовної ситуації та значним
обсягом і важливістю соціально-комунікативних функцій, виконуваних
французькою мовою.
3. Тривала і досить активна взаємодія арабської і французької мов на
території Тунісу зумовила численні факти засвоєння словником туніського
діалекту французьких лексем, формальна адаптація яких, попри збіги із
загальноарабською запозичувальною традицією, вирізняється власними
асиміляційними тенденціями.
Окрім арабізованих галліцизмів у туніському діалекті побутують і
неарабізовані. Випадки повного збереження французькими лексемами
оригінальної звукової форми чергуються з випадками, коли в межах одного
слова фіксується і дотримання фонетичних норм АЛМ, і їх порушення. При
цьому розповсюдженість фактів уникнення арабізації зумовлена структурними
особливостями туніського діалекту.
4. Фонологічне освоєння французьких запозичень супроводжується
регулярними звуковими змінами (субституція, протеза, епентеза, епітеза,
афереза, синкопа, апокопа) і нерегулярними (метатеза), які можуть мати і
168
відокремлену, і синхронну реалізацію (в межах одного слова), та відбуватися як
нарізно у вокалізмі чи консонантизмі, так і одночасно в них обох. Фонемна
субституція як найпоширеніший прояв фонологічної адаптації галліцизмів
представлена звуковою конвергенцією і звуковою дивергенцією. Заміщення
оригінальних фонем питомими може здійснюватися також через синтагматичну
субституцію та протилежний їй процес, за якого сполучення фонем мовиджерела замінюється однією фонемою мови-реципієнта.
Пристосування лексем французького походження до акцентуаційної
системи туніського діалекту відзначається як дотриманням, так і
недотриманням канонів останньої. Відтворення вихідного наголосу трапляється
здебільшого у словах із малозміненою або незміненою оригінальною звуковою
формою. При цьому окситональний наголос досить часто можна підвести під
правила наголошування обох досліджуваних мовних систем. Галліцизми, у
яких фіксується зміна наголосу, властивого їм у мові-джерелі, наголошеним
мають передостанній склад (або перший у двоскладових словах).
5. Типовими наслідками морфологічного освоєння французьких лексем є:
афіксація запозичених основ (поширення на французькі основи арабських
суфіксальних морфем, зокрема займенникових суфіксів, суфікса -iyy (-ī) на
французькі прикметники і іменники, суфікса -iyyah / -eyyah на абстрактні і
конкретні французькі іменники, а також підведення галліцизмів під арабські
словотвірні моделі дієприкметників), лексикалізація граматичного значення
іншомовних елементів (зокрема перехід граматичного значення французьких
прийменників у лексичну площину через втрату ними мотивованості у мовіреципієнті), детермінація галліцизмів за допомогою арабського означеного
артикля (процес підпорядкування французьких лексем питомій категорії
означеності балансує між літературною нормою і територіальними
особливостями).
Родове і числове оформлення французьких запозичень вирізняється
непослідовним і диверсифікованим характером, а також гетерогенністю
морфологічних засобів актуалізації цих двох граматичних категорій. У межах
169
аналізованого корпусу галліцизмів встановлено переважання: фактів збігу над
фактами розходження родових характеристик засвоєних слів і їхніх етимонів,
галліцизмів формально-граматичного роду над галліцизмами семантикограматичного роду, галліцизмів із синтетично вираженою множиною над
галліцизмами з аналітично вираженою множиною, випадків оформлення
множинного числа зовнішньофлективним способом над випадками оформлення
множинного числа внутрішньофлективним способом.
6. Якісна характеристика французьких складових словника туніського
діалекту дає змогу виявити їхню гетерогенну морфологічну природу.
Результати кількісного аналізу останньої відбивають загальні закономірності
частотного розподілу запозичень за частинами мови, згідно з якими істотно
домінують повнозначні частини мови. Серед охоплених нашою вибіркою
лексем найбільш частотними є галліцизми-іменники, приналежні до різних
лексико-граматичних розрядів, їм значно поступаються галліцизми-дієслова,
більшість з яких є фінітивними дієслівними формами, тоді як найменша
кількість досліджуваних галліцизмів припадає на прикметники і прислівники.
7. Релевантними внутрішніми чинниками збагачення активного словника
туніського діалекту іншомовними елементами виступають: відсутність
лексичного еквівалента (наявність мовних лакун зумовлює активне засвоєння
туніським діалектом французьких лексем), частковість і контекстуальність
питомих відповідників (до складу активної лексики туніського діалекту входять
галліцизми, питомі еквіваленти яких не здатні повністю і точно розкрити зміст
позначуваного поняття), тенденція до уникнення полісемії (семантичне
перевантаження складових питомого лексичного фонду, часто підкріплене
потребою конкретизувати зміст того чи іншого поняття, мотивує закріплення за
арабськими і французькими лексемами різних значень і конотацій), прагнення
до мовної економії (тенденція до лаконізму виправдовує широке використання
двомовними тунісцями одночленних французьких найменувань, замість
арабських еквівалентних за значенням словосполучень і описових зворотів).
170
8. Переважна більшість галліцизмів у досліджуваному мовному
середовищі належить до нейтральної загальновживаної лексики. Стилістично
марковану і соціально обмежену меншість французьких запозичень складають:
розмовні лексеми, розмовні абревіатурні утворення, професіоналізми, табу й
евфемізми. Лексеми, які через позначення ними французьких реалій можна
було б назвати екзотизмами, входять до численної групи інтернаціональної
лексики. Згідно з тематичною класифікацією галліцизмів найбільші тематичні
групи утворюють слова, що обслуговують побутову, соціальну, транспортну і
науково-технічну сфери.
9. Прагнення до новизни та більшої експресивності, а також широкі
виражальні можливості, точність і зрозумілість іншомовних лексем нерідко
стають причиною виникнення гетерогенних дублетів – арабсько-французьких
синонімічних пар, конкуренція між членами яких може мати своїм результатом
як цілком або відносно паритетне співіснування обох синонімів, так і
монополізацію мовного обігу одним із них. Наслідком досліджуваної
двомовності стали факти не лише гетерогенної, а й гомогенної синонімії.
Остання нерідко мотивована потребою конкретизувати поняття та
урізноманітнити смислові відтінки, однак деякі із засвоєних галліцизмів можна
віднести до абсолютних синонімів.
10. Інтеграція французьких лексем на семантичному рівні здебільшого
супроводжується спрощенням їхньої семантики до одного-двох значень, тоді як
її ускладнення новими семемами передбачає попереднє звуження семантичного
об’єму іншомовних слів. Повне збереження вихідної семантичної структури
демонструють переважно моносемічні галліцизми. Щодо частотності типів
співвіднесеності французьких запозичень і їхніх етимонів, то маємо таку
низхідну градацію: однозначні галліцизми – багатозначні слова-етимони,
моносемічні галліцизми – моносемічні слова-етимони, полісемічні галліцизми –
полісемічні слова-етимони.
Переосмислення значення, що спостерігається як у прямих французьких
запозиченнях, так і зворотних, здійснюється через конкретизацію,
171
генералізацію, метонімізацію, метафоризацію, пейоративізацію, онімізацію,
деонімізацію, семантичне зміщення, а продукування новотворів від
французьких основ відбувається шляхом афіксації, конверсії, еліпсиса. Високу
словотвірну активність проявляють галліцизми-іменники і галліцизмидієприкметники пасивного стану, дериватами яких здебільшого стають
дієслівні утворення. Поширеними фактами реалізації дериваційного потенціалу
іншомовних лексем також виявилися субстантиви, утворені внаслідок
скорочення компонентного складу французьких атрибутивних словосполучень.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні прихованих і
семантичних запозичень у туніському діалекті як наслідку арабськофранцузьких мовних контактів. Майбутні наукові розвідки можуть бути також
спрямовані на аналіз процесу змішування кодів двомовними тунісцями.