Корнієнко Інна Володимирівна Абревіація у сучасній ту­рецькій мові: дериваційний та лінгвопрагматичний аспекти

brief description

Корнієнко Інна Володимирівна, старший викладач ка­федри східних мов ННЦ мовної підготовки Національної академії Служби безпеки України: «Абревіація у сучасній ту­рецькій мові: дериваційний та лінгвопрагматичний аспекти» (10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії). Спецрада Д 26.001.50 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОРНІЄНКО ІННА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 81’373.611=512.161
АБРЕВІАЦІЯ У СУЧАСНІЙ ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ:
ДЕРИВАЦІЙНИЙ ТА ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ
10.02.13 – мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
кандидат філологічних наук, доцент
Покровська Ірина Леонідівна
КИЇВ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ
АБРЕВІАЦІЇ В ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ ……………………………………...……11
1.1. Поняття “абревіація” і “абревіатура” ……………………………...….11
1.2. Характеристика абревіації як способу словотворення…………….…21
1.3. Історія виникнення, формування та розвитку абревіації в турецькій
мові……………………………………………………………………………27
1.4. Методика аналізу абревіатур ..………………………………...……….39
Висновки до першого розділу……………………………………………………42
РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНІ ТИПИ АБРЕВІАТУР ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ ТА
ЇХ СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ…………………………………………..46
2.1. Різновиди класифікацій абревіатур і скорочень………….…………...46
2.2. Структурно-типологічна класифікація турецьких абревіатур:
ініціальні та комбіновані абревіатури……………………………………...58
2.3. Фонетичні і графічні особливості абревіації в турецькій мові……..67
2.4. Семантика засвоєння запозичених абревіатур…………………..……72
Висновки до другого розділу…………………………………………………….87
РОЗДІЛ ІІІ. ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АБРЕВІАЦІЇ У
СУЧАСНІЙ ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ………………………………………………..91
3.1. Прагматичні принципи утворення абревіатур………………….……..91
3.2. Номінативна та експресивна функції абревіації…………………....112
3.3. Особливості функціонування омонімічних абревіатур у сучасній
турецькій мові…………………………………………………………...….129
3.4. Тенденції використання абревіатур у сучасній турецькій пресі……138
Висновки до третього розділу………………………………………………….167
3
ВИСНОВКИ……...……………………………………………………………….173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…178
4
ВСТУП
Абревіатури як особливі мовні одиниці у багатьох відношеннях
залишаються недостатньо дослідженими у лінгвістиці, оскільки досі у
науковців виникають суперечливі погляди на їх статус у номінативній системі
мови. Одними вченими абревіація сприймається як морфологічний спосіб
словотворення, відповідно абревіатури – як самостійні слова. Інші мовознавці
вважають явище абревіації проміжним, короткотривалим, не пов’язаним зі
словотвірною номінацією. Дослідження скорочених лексичних одиниць
ускладнюється й тим, що вони досить різноманітні за своїм складом, часто їх
запис зливається з умовними позначками, символами.
Це зумовлює відмінність поглядів та суперечливий підхід до вивчення
абревіатур. Розкриття сутності скорочень та принципи їх класифікації
багаточисельні й неоднорідні, оскільки не розроблено загальноприйнятого
визначення та теорії абревіації. Наукові праці, присвячені питанню абревіатур,
не охоплюють його повністю.
У роботах, присвячених проблемі абревіації, розглядаються лише її
окремі аспекти. Як правило, проведені дослідження виконані на матеріалі
однієї чи двох мов, аналіз абревіатурних процесів обмежений певною сферою,
тематичною групою, у якій використовуються абревіатури, або окремим типом
дискурсу.
Значна інтенсивність функціонування абревіації у сучасній турецькій
мові обумовлена як особливостями сучасного інформаційного процесу, так і
новим характером вживання абревіатурних одиниць у різних комунікативних
сферах.
Лінгвопрагматика абревіатур – найменш вивчений аспект теорії
абревіації. Суб’єктивність суджень про характер прагматичної інформації
перешкоджає виробленню суворих критеріїв лінгвістичного аналізу у цій сфері,
однак, саме ця сторона абревіації потребує дослідження та опису.
5
Абревіація постійно перебуває у колі наукових зацікавлень вітчизняних
та зарубіжних дослідників (Д. І. Алєксєєв, Л. М. Бойченко, В. В. Борисов,
Р. Ф. Возна, Є. П. Волошин, Ю. В. Горшунов, Н. Ф. Клименко, О. П. Локота,
О. М. Мацько, Р. І. Могилевський, А. М. Нелюба, В. Г. Павлов, Т. Пайлз,
М. М. Сегаль, М. Г. Сердюк, А. В. Стахєєва, О. П. Шаповалова, Р. Уельз,
О. Есперсен, Ш. Акалин, С. Бал’ємез, Е. Геніш, Х. Їлдиз та інші).
Абревіатура є засобом накопичення інформації та економії часу учасників
комунікативного процесу. У скороченій назві слова поєднуються кілька лексем
та враховуються їх властивості. Це є підтвердженням того, що абревіатури, у
порівнянні зі звичайними словами, є значно об’ємнішими за своїм семантичним
значенням. Важливість процесу абревіації зумовлюється легкою доступністю,
оперативністю створення абревіатур, їх структурним обґрунтуванням, що
зводиться до економічності, інформативної насиченості, лаконічності,
семантичної місткості.
Найбільш складним і суперечливим питанням у теорії абревіації є
проблема зв’язку звучання і значення скорочень. Основним при цьому
залишається твердження про зв'язок абревіатур з явищами дійсності через
відповідні повні найменування. На це вказував В. П. Волошин [39, с. 12].
Абревіація є одним з найбільш популярних, динамічно розвинутих,
продуктивних способів словотворення сучасної турецької мови. Скорочені
одиниці розкривають складний і багатоаспектний характер розвитку мови, тому
не дивно, що ведуться пошуки нових шляхів їх лінгвістичного аналізу. На
сучасному етапі розвитку вони характеризуються як поліфункціональні
одиниці, сфера дії яких не обмежується компресією інформації та пов’язана з
емоційним впливом, вираженням відношення та оцінок, що обумовлює їх
широке розповсюдження у медіатекстах та робить цей спосіб словотворення
цікавим об’єктом для дослідження, який відображає сучасні тенденції розвитку
мови.
6
Актуальність дисертаційної роботи визначається необхідністю
системного аналізу причин виникнення абревіатур, їх соціолінгвістичного
аспекту функціонування, потребою комплексного вивчення структурної,
семантичної специфіки скорочень, їх місця у словотворчій системі сучасної
турецької мови, опису абревіації та абревіатурної лексики з точки зору
прагматики та виокремлення особливостей вживання скорочень у різних
турецькомовних дискурсах.
Незважаючи на постійне та масове використання абревіатур різних
структурних типів у турецькій мові, скорочені лексичні одиниці залишаються
ще недостатньо вивченими та потребують всебічного, узагальнюючого
дослідження.
Абревіація в турецькій мові стала всеохоплюючим явищем, яке постійно
розвивається та вдосконалюється. Кількість абревіатур усіх типів зростає, що
підтверджується багатьма дослідниками. Безперечно, постає питання про
активізацію ролі абревіації у мовній свідомості сучасної епохи, про майбутнє
цього способу словотворення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в межах наукових тем Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка “Мови та літератури
народів світу: взаємодія та самобутність” (номер державної реєстрації – 11 БФ
044-01) та “Україна і сучасний світ: міжмовний та міжкультурний діалог”
(номер державної реєстрації – 16 БФ 044-01). Тему дисертаційної роботи
затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 18 грудня 2012 р.)
Мета дослідження – визначити структурно-семантичну своєрідність
турецьких абревіатур, лінгвопрагматичні особливості їх функціонування у
сучасній турецькій мові.
Об’єктом дослідження є абревіатури як номінативні одиниці сучасної
турецької мови.
7
Предмет дослідження – дериваційний та лінгвопрагматичний аспекти
абревіації у сучасній турецькій мові.
Досягнення мети дисертаційної роботи полягає у вирішенні таких
завдань:
– висвітлити загальнонаукові підходи до понять “абревіація” та
“абревіатура”, проаналізувати існуючі типології абревіатур і скорочень;
– сформулювати основні підходи до пояснення причин появи абревіатур у
системі сучасної турецької мови;
– описати основні способи деривації сучасної турецької мови;
– охарактеризувати абревіацію як продуктивний спосіб словотворення
турецької мови;
– визначити основні функції скорочень та виявити їх лінгвопрагматичні
особливості в турецькомовних джерелах.
Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених завдань
використовувалися загальнонаукові та власне лінгвістичні методи дослідження.
За допомогою методу аналізу та синтезу було диференційовано поняття
“абревіація” та “абревіатура”. Методи описового та компонентного аналізу
дозволили простежити семантичні, фонетичні та графічні особливості
абревіатур, виділити сукупність ознак скорочених лексичних одиниць, за
допомогою яких вони різняться між собою та здійснити їх структурнотипологічну класифікацію. Контекстуальний метод дозволив проаналізувати
текстове використання абревіації. Функціональний метод застосовувався для
виявлення прагматичних принципів утворення абревіації та особливостей її
функціонування у сучасній турецькій пресі.
Матеріалом дослідження послугували абревіатури різних структурносемантичних типів (близько 1500 одиниць), які було відібрано методом
суцільної вибірки з друкованих періодичних видань (газет “Hürriyet”, “Radikal”,
“Sabah”, “Tercüman”, “Zaman”, журналів “Ekonomik Forum”, “İtkib Forum”) та
інших засобів масової інформації (Інтернету, телевізійних передач “Beyaz TV”,
8
“CNN Türk”, “Habertürk”, “Halk TV”, “Kral TV”, “STAR TV”, “TRT Haber” і
радіостанцій “Açık Radyo”,“İstanbul FM”, “Medya FM”), наукових, офіційноділових, розмовно-побутових усних та письмових текстів 1995–2016 рр. У
роботі також використані лексикографічні матеріали: “Орфографічний
словник” O. Aдали (2015 р.), “Орфографічний словник” Ш. Акалина (2008 р.),
“Словник абревіатур” Б. Фідана (2002 р.), “Словник турецьких та міжнародних
абревіатур” Дж. Чобанли (2001 р.), “Тлумачний словник сучасної турецької
мови” Т. Озтюрка (2016 р.).
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що:
– уперше в історії української лінгвістичної тюркології розглянуто
лінгвопрагматичні особливості абревіації у сучасній турецькій мові;
– уперше розкрито номінативну та експресивну функції абревіації у
сучасній турецькій мові;
– уперше виявлено особливості функціонування омонімічних абревіатур
та тенденції їх використання у сучасній турецькій пресі.
– уперше проведено комплексний аналіз існуючих класифікацій
турецьких абревіатур та скорочень.
Запропоновано авторську структурно-типологічну класифікацію
абревіатур у сучасній турецькій мові. Виявлено та охарактеризовано фонетичні
і графічні особливості турецьких абревіатур. Отримали подальший розвиток
історія виникнення, формування та розвитку абревіації та особливості
вживання запозичених абревіатур у сучасній турецькій мові. Доведено
продуктивність абревіації як способу словотворення.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що зроблені висновки й
узагальнення є внеском у розробку загальної теорії абревіації,
лінгвопрагматики, сприяють ґрунтовному пізнанню структурно-семантичної
специфіки турецьких абревіатур. Запропонована авторська типологічна
класифікація може використовуватися для опису механізму абревіації в інших
мовах. Отримані наукові висновки розкривають прагматичні принципи
9
утворення абревіатур, описують номінативну та експресивну функції абревіації,
феномен мовної гри, характеризують явище омонімії абревіатур у сучасній
турецькій мові. Результати дослідження доповнюють картину сучасного стану
абревіатурної лексики турецької мови.
Практичне значення отриманих результатів і висновків полягає в
можливості їх застосування у викладанні таких нормативних навчальних
дисциплін, як “Практичний курс турецької мови” (розділ “Лексикологія”),
“Лексикологія турецької мови”, “Стилістика турецької мови”, для написання
відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, у розробці
спецкурсів і спецсемінарів із словотвору, морфології та стилістики,
перекладознавства тощо. Опрацьований фактичний матеріал може
використовуватись у лексикографічній практиці – укладанні термінологічних та
тлумачних словників, словників абревіатур.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані
дисертантом одноосібно.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження викладено у доповідях на наукових та науково-практичних
конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні
проблеми тюркології та сходознавства” (м. Сімферополь, 21–23 березня
2013 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих вчених
“Мова, свідомість, художня творчість, Інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій” (м. Київ, 11 квітня 2013 р.), Міжнародній тюркологічній
конференції “Дмитріївські читання” (м. Москва, 4 жовтня 2013 р.),
Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих вчених “Філологічна
наука в інформаційному суспільстві” (м. Київ, 10 квітня 2014 р.), Міжнародній
науковій конференції “Сучасне й майбутнє філології в епоху глобалізації –
2015” (м. Будапешт, 25 липня 2015 р.).
10
Публікації. За темою дисертації опубліковано шість статей: чотири
публікації у фахових наукових виданнях України, одна стаття у закордонному
науковому періодичному виданні та одна додаткова публікація.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків та списку
використаних джерел (283 позиції, у т. ч. 96 – іноземними мовами). Повний
обсяг дисертації – 203 сторінки, основний зміст викладено на 177 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Абревіація – відносно новий спосіб словотворення в турецькій мові, хоча
ще здавна в деяких релігійних текстах вживались скорочені звертання. Однією
з причин їх виникнення була також економія письмового матеріалу, а згодом і
часу. Абревіація як словотворчий процес у турецькій мові розглядається з
початку ХХ століття.
Інформативна ємкість, зручність вимови, легка запам’ятовуваність
скорочень, особливо акронімів, сприяють росту їх кількості і використанню в
різних областях комунікації, а значить і зростає необхідність їх дослідження.
Вітчизняні та зарубіжні дослідники за усієї неповноти визначення
процесу скорочення зазвичай враховують, що головною особливістю
абревіатур є їх тісний зв'язок з вихідною одиницею (словом чи
словосполученням). Така позиція простежується у класифікації скорочень з
опорою на мотивуючу одиницю (слово або словосполучення), чия структура та
семантика впливають на тип абревіатури. У багатьох роботах термін
“абревіація” вживається у двох значеннях:
1) явище скороченого запису слів, словосполучень – це графічна
абревіація, а самі записи – графічні абревіатури (скорочення);
2) процес утворення нових лексем, спосіб словотворення, у результаті
якого з’являються різні типи абревіатур. У цьому випадку в основу визначення
покладено принцип, що бере початок від форми та складу вихідної одиниці.
Турецькі мовознавці подають значення терміну “абревіація” більш
загально, беручи до уваги в основному його структурне оформлення. Деякі з
дослідників не дають конкретного тлумачення, а пояснюють його описово або
ж посилаються на словники мовознавчого спрямування.
Невелика кількість дериваційних досліджень скорочень, здійснених
турецькими вченими, пояснюється тим, що історія абревіації в турецькій мові
достатньо молода.
174
Структурні типи абревіатур різноманітні за своїм складом. Усе
різноманіття словотворчих моделей абревіатур в залежності від способу
творення можна звести до таких основних типів: ініціальні (буквені, звукові,
буквено-звукові), комбіновані (складно-скорочені, змішані) та графічні.
У сучасній турецькій мові абревіатури активно реалізують мовні
дериваційні можливості. На основі скорочень формуються похідні слова різних
частин мови, здебільшого іменники та прикметники.
Серед скорочень існує група, яку складають абревіатури, запозичені з
інших мов, в основному, з англійської. Слід виділити зовнішні та внутрішні
причини появи цього явища. Вони мають місце і сьогодні, що не може не
відбитися на словниковому складі сучасної турецької мови. У свою чергу
можна виділити цілі пласти іншомовних запозичень, насамперед арабські,
перські, італійські, грецькі, французькі і англійські, що давно увійшли й
сьогодні входять до лексичного складу сучасної турецької мови та поодинокі,
до яких належать лексичні одиниці з німецької, іспанської, голландської,
португальської, що істотно не торкнулися турецької лексики.
Особливістю вживання запозичень можна вважати те, що вони активно
освоюються на всіх рівнях, і тому використовуються в сучасних
публіцистичних текстах у різних варіантах. Абревіатури потребують
розшифровки навіть в ЗМІ і, як правило, у письмовому варіанті
супроводжуються (при першому вживанні в тексті) повним найменуванням.
Абревіатури як продуктивні словотворчі одиниці турецької мови виникли
у 60-і–70-і роки ХХ століття. З активним поповненням лексичного складу мови
та широким використанням скорочень виникають і абревіатури-омоніми. Вони
поповнюються внаслідок морфологічних змін (скорочення може збігатися з
самостійними та службовими частинами мови), графічного збігу різних
абревіатур та шляхом запозичення з інших мов (в основному з англійської
мови). Це дозволяє стверджувати, що омонімія абревіатур є неминучим,
175
закономірним результатом стихійного розвитку мови, отже, представляє собою
довершену лінгвістичну реалію.
Омонімія в абревіатурах розповсюджена досить широко. Особливістю
омонімів в абревіатурі є те, що вони виникають не в результаті розпаду
полісемії, тобто значеннєвого поділу одного слова на декілька, а в результаті
процесу абревіації, тобто утворення нового слова шляхом скорочення елементів
вихідного словосполучення до ініціалів.
Питаннями визначення сутності поняття прагматики займалися багато
вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Вивчення особливостей функціонування
скорочень у мовленні є одним із головних завдань сучасної лінгвістичної
прагматики. На підставі взаємного впливу філософії мови й мовознавства,
відбулося становлення прагматики як самостійної наукової дисципліни.
Прагматичний опис абревіатурної лексики здійснюється за установками
та потребами, що лежать в основі прагматичних принципів та орієнтовані на
врахування соціального статусу мовців, рольових відносин між ними, ситуації,
мовної сфери, тощо. В основі утворення абревіатур виділяємо принцип
економії та емфази, принцип евфемізації та табуювання.
Абревіацію можна розглядати як відображення способу мислення
людини, результат задоволення нею своїх потреб у відношенні економного
вираження думок та усунення надлишку інформації. Використання абревіатур
забезпечує поєднання інформативності та стислості.
Абревіатури, будучи засобом економії, реалізують номінативну функцію
в мові і несуть експресивну функцію, що активно використовується в письмовій
мові.
Абревіація є найбільш продуктивним способом словотворення, який,
окрім функції компресії, виконує і експресивну функцію (обігрування різними
способами і з різними прагматичними установками в залежності від сфери
функціонування скорочень), яка у більшості випадків домінує.
176
Скорочені лексичні одиниці часто використовуються у різних мовних
іграх, викликаючи позитивну чи негативну оцінку у висловлюванні. Серед
найбільш використовуваних у турецькій мові прийомів є зближення
абревіатури зі звичайним словом, незвичне розшифрування скорочень,
омонімія абревіатур, утворення похідних від скорочень, скорочення власних
імен.
У бурхливому розвитку абревіації (на фоні емоційної обтяженості
сучасного словотворення та впливу екстралінгвістичних факторів) з’являється
багато помітних тенденцій, перспективу яких потрібно дослідити. Сучасна
мовна ситуація характеризується прагненням до використання гри та ігрових
прийомів практично у всіх сферах словесності. Звертання до питання мовної
гри в абревіації пов’язане з інтенсифікацією цього процесу у сучасній турецькій
мові останніх років.
Абревіація часто піддається впливу ситуативних, стилеутворюючих
факторів і активно використовується у мовній грі. Прагматична установка
мовної гри абревіатур в текстах проявляється у вигляді формування соціальної
оцінки і впливу.
Серед лінгвопрагматичних особливостей функціонування абревіатур у
тексті можемо виділити: прагнення до активного експресивного вживання
абревіатур в письмовій та усній мові на початку ХХ ст., використання прийомів
мовної гри абревіатур (подвійна мотивація, графогібридизація, точкове
оформлення). Важливим аспектом функціонування мовної гри в абревіатурних
номінаціях є порушення звичайної форми абревіатури з метою залучення уваги
адресата.
Абревіація є універсальною та найбільш характерною особливістю
сучасної преси та поєднує у собі принципи газетно-публіцистичного стилю:
стислість, стандартизацію та експресію.
Для сучасних турецьких газет характерне багатство рекламних текстів,
що володіють індивідуальною системою засобів вираження та можуть
177
підлягати розгляду в якості самостійної, відокремленої від інших сфер мови, у
якій абревіатури часто використовуються без розшифрування.
Під час аналізу мовного матеріалу ми виділили низку тематичних груп
абревіатур, що існували раніше, а також такі, що активно поповнюються у наш
час у сучасній турецькій пресі. Серед них розділяємо абревіатури, які
називають державні установи, використовуються у сфері економіки,
скорочення у текстах військової тематики, технічну лексику, абревіатури на
позначення спортивних об’єднань, номінації в області медицини, абревіатури в
сфері назв друкованих видань, скорочення у назвах телеканалів, телепередач і
фільмів, абревіатури у сфері інформаційних технологій, скорочення у назвах
політичних партій і суспільних організацій, міжнародних організацій.
Найбільш розповсюдженими є абревіатури, які належать до економічного
та політичного дискурсів; у кожному з типів дискурсу превалюють ініціальні
абревіатури: акроніми (41%) та алфавітні абревіатури (28%), у той час, як
змішані зустрічаються значно рідше.
В абревіатурах мова знайшла настільки важливий функціональний та
структурно-виправданий засіб, що їх подальший розвиток не викликає сумнівів.
Складноскорочені слова не лише активно вводяться у використання в
інституційному плані (назви організацій, спілок), але й сприймаються великою
частиною суспільства на рівні побутового спілкування.
Абревіатури як і повноцінні лексичні одиниці, мають свою історію,
семантику та сферу використання. За специфікою складноскорочених слів
можна вивчити мову конкретної епохи. Так чи інакше, абревіація пройшла
перевірку часом і продовжує залишатися живим, динамічним та перспективним
явищем