Спотар-Аяр Ганна Юріївна Функціонування перифрастичних форм дієслова в офіційно-діловому стилі сучасної турецької мови

brief description

Спотар-Аяр Ганна Юріївна, асистент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: Функціонування перифрастичних форм дієслова в офіційно-діловому стилі сучасної турецької мови”. Шифр та назва спеціальності 10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. Спецрада Д 26.001.50 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
СПОТАР-АЯР ГАННА ЮРІЇВНА
УДК: 811.512.161'367.625 (043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРИФРАСТИЧНИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА
В ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОМУ СТИЛІ
СУЧАСНОЇ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ
10.02.13 – мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів має посилання на відповідне джерело
_______________________Г. Ю. Спотар-Аяр
Науковий керівник: Покровська Ірина Леонідівна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 15
РОЗДІЛ 1. ПЕРИФРАСТИЧНІ ФОРМИ ЯК СЛОВОЗМІННА
МОРФОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ ДІЄСЛОВА ............................................. 24
1.1. Лінгвістичний статус перифрастичних форм ........................................... 24
1.2. Історія дослідження перифрастичних форм .............................................. 35
1.2.1. Підходи до аналізу перифрастичних форм
у європейських лінгвістичних студіях....................................................... 35
1.2.2. Дослідження перифрастичних форм
у східноєвропейській тюркології ............................................................. 40
1.2.3. Перифрастичні форми у працях учених турецької
мовної школи .............................................................................................. 47
1.3. Класифікація перифрастичних форм ......................................................... 54
1.3.1. Результативна (перфектна) форма
на -mış olmak/bulunmak ............................................................................... 54
1.3.2. Інтентивна форма (намір) на -acak olmak ........................................ 56
1.3.3. Форма звички виконання дії на -ır olmak ........................................ 58
1.3.4. Форма припинення виконання дії на -maz olmak ...............................60
1.3.5. Тривала форма на -yor olmak............................................................ 62
1.3.6. Континуальна форма на -makta olmak/bulunmak ............................. 64
1.4. Обґрунтування методики дослідження перифрастичних форм................ 66
Висновки до розділу 1......................................................................................... 71
РОЗДІЛ 2. ВИНИКНЕННЯ ПЕРИФРАСТИЧНИХ ФОРМ, ЕВОЛЮЦІЯ
СТРУКТУРИ ПОНЯТІЙНОГО СУБСТРАТУ ТА СТИЛІСТИЧНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ.................................................................................................. 73
2.1. Процес та етапи формування понятійного субстрату перифрастичних
форм згідно з теорією граматикалізації ............................................................ 73
13
2.2. Місце перифрастичних форм серед аналітичних конструкцій
у турецькій мові ................................................................................................. 97
2.3. Аспектуалізатор bulunmak як стилістичний маркер
офіційно-ділового стилю ................................................................................. 106
2.4. Понятійні компоненти семантичного ядра
перифрастичної форми .................................................................................... 114
2.4.1. Реалізація аспекту можливості виконання дії
перифрастичними формами ..................................................................... 114
2.4.2. Актуалізація функціонування перифрастичних форм
в офіційно-діловому стилі за рахунок особливості реалізації
семантики пасиву...................................................................................... 119
2.4.3. Негація та подвійна негація як стилістичний маркер
у перифрастичних формах ....................................................................... 124
2.5. Особливості реалізації парадигми аспектуальних значень
перифрастичних форм та специфіка їхнього використання в
офіційно-діловому стилі .................................................................................. 129
2.6. Механізм реалізації сукупності темпоральних значень
перифрастичних форм та його вплив на функціонування
форм в офіційних документах ......................................................................... 143
2.7. Перифрастичні форми як засіб реалізації категорії
модальності....................................................................................................... 153
2.8. Псевдоперифрастичні форми як наслідок проблеми
ідентифікації перифрастичних форм .............................................................. 161
Висновки до розділу 2....................................................................................... 165
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРИФРАСТИЧНИХ ФОРМ
У РІЗНИХ ТИПАХ ТЕКСТІВ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ......... 169
3.1. Взаємозвʼязок вимог офіційно-ділового стилю
та вживання перифрастичних форм ............................................................... 169
3.2. Формування основних типів документів у періоді Танзимату
14
й особливості функціонування перифрастичних форм.................................. 173
3.3. Взаємозвʼязок формалізованості офіційного документа
та частотності функціонування перифрастичних форм................................. 181
3.3.1. Перифрастичні форми в текстах конституцій
Турецької Республіки 1923, 1945, 1961, 1980 років................................ 181
3.3.2. Специфіка функціонування перифрастичних форм
у текстах довіреностей ............................................................................. 188
3.3.3. Реалізація перифрастичними формами семантики імперативу
у текстах наказів, інструкцій, директив................................................... 192
3.3.4. Особливості функціонування перифрастичних форм
у текстах заяв ............................................................................................ 196
3.3.5. Вживання перифрастичних форм у текстах
протоколів і статутів................................................................................. 198
3.3.6. Актуалізація функціонування перифрастичних форм
шляхом синтаксичної валентності........................................................... 204
3.3.7. Перифрастичні форми як засіб реалізації комунікативних тактик
в офіційно-діловому листуванні ............................................................. 210
3.4. Перифрастичні форми як один із засобів комунікативних тактик впливу в
усному офіційному дискурсі ........................................................................... 216
Висновки до розділу 3....................................................................................... 222
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 225
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 231
15
ВСТУП
Здобутки сучасної лінгвістичної науки орієнтуються на
антропоцентричні підходи до вивчення мовних явищ, що надали поштовх до
розвитку цілої парадигми напрямів у мовознавстві, зокрема розвиток
функціоналізму, який дозволив подолати усталені підходи. У тюркології
ХХ ст. спостерігається виникнення нових напрямів і методів аналізу,
зокрема, актуалізуються дослідження аспектуальності, темпоральності,
модальності. Важливу роль у сучасних наукових працях відіграють
дослідження еволюційнх процесів, серед яких особливу увагу слід приділити
процесу граматикалізації, у ході якого певний мовний елемент змінюється,
набуває іншого граматичного статусу, і, як наслідок, формуються нові
граматичні форми та конструкції. Зміна граматичного статусу мовних
одиниць відбувається внаслідок комунікативно-когнітивних механізмів і
соціокультурних явищ та потреби переходу від конкретних визначень до
вираження більш абстрактних значень.
У турецькій мові перифрастичні форми, що утворюються шляхом
поєднання основного дієслова в нефінітній формі (на -mış, -acak, -ır, -maz,
-yor, -makta) з дієсловом olmak «бути» або bulunmak «знаходитись»,
викликають дослідницький інтерес, обумовлений своєрідністю їхнього
еволюційного розвитку в цих мовах у діахронічній та синхронічній
площинах. Натомість потрібно підкреслити, що проблема аналітичних і
синтетичних форм дієслів у турецькій мові потребує уваги як
малодосліджена у вітчизняній та в зарубіжній тюркології. Відсутність
єдиного погляду й однозначного статусу в мовознавчих школах різних країн
на цю граматичну категорію призвела до істотних недоліків, насамперед у
сфері ідентифікації форм.
Оскільки функціональний підхід передбачає аналіз множинної
функціональної природи мовних явищ з огляду на їхню семантику, структуру
[31, c. 75], взаємодію з іншими одиницями, категоризацію, функціонування в
мовленні, то він дозволить заповнити лакуни, що наявні у сфері дослідження
16
цієї морфологічної категорії. Наукові дослідження з питань стилістики,
зокрема і функціональної в турецькому мовознавстві, лише розпочинаються:
відсутні праці з теоретичних проблем стилістики та дослідження стосовно
окремих функціональних стилів, потребує вивчення морфологічна і
синтаксична стилістика. На цьому підґрунті аналіз стилістичного потенціалу
перифрастичних форм дієслова турецької мови є частиною нового етапу
розвитку філологічних наук у галузі вивчення дієслова в тюркських мовах.
Упродовж усього періоду розвитку турецької мови саме
перифрастичні форми відігравали значну роль у формуванні парадигми
аспектуальних і темпоральних значень, частина з них стала основою
синтетичних форм, що реалізують основну парадигму значень аспектуальнотемпорального комплексу. Конструкції, що мають спільне походження, не
тільки урізноманітнились, але й набули певних функціональних
особливостей, морфологічних значень і стильових відтінків. Слід зазначити,
що системний підхід й аналіз у діахронічному аспекті надає можливість
пояснити причини неоднорідного розвитку парадигми форм і різної частоти
їхнього функціонування в тюркських мовах, незважаючи на їхнє спільне
походження. Зокрема, як зауважує Ч.М. Карашарли, перифрастичні форми,
що вживаються в більшості тюркських мов, вирізняються найбільшим
розповсюдженням у південно-західних тюркських мовах, а компенсація
недорозвиненості тієї чи іншої аналітичної конструкції способу дії за
допомогою більш розвинених синонімічних перифрастичних форм є
очевидною тенденцією в азербайджанській і турецькій мовах [35, c. 9].
Вивченням структурних особливостей функціонування
перифрастичних форм свого часу займались такі вчені, як В.Г. Алієв,
В.Г. Гузєв, В.Г. Кондратьєв, П.І. Кузнєцов, Е.Є. Лєбедєв, М.С. Михайлов,
Д.М. Насілов, С.В. Сорокін, К. Сулайманов, К.А. Турсункулова,
Л.О. Шаміна, А.А. Юлдашев, С. Аслан, О. Ай, Ф. Байрактар, Є.А. Чато,
Т. Челік, Г. Йендрашек, Л. Йохансон, Л. Карахан, З. Коркмаз, К. Шрьодер,
Г. Ван Шааік.
17
Незважаючи на те, що проблематика, яка лягла в основу пропонованого
дослідження, має тривалу мовознавчу історію, низка проблем, повʼязаних із
дослідженням перифрастичних форм, ще не розвʼязана досі, зокрема, не
встановлено чіткого морфологічного критерію ідентифікації форм серед
інших складновербальних конструкцій, не систематизовані знання про
парадигму аспектуальних і модальних значень й особливості реалізації
формами значень функціонально-семантичномого поля темпоральності, не
досліджено специфіку стилістичних відтінків, що визначає актуальність
цього дослідження.
На нинішньому етапі у мовознавчих науках учені орієнтуються на
здобутки функціональних методів і підходів до вивчення мовних явищ та
факторів, саме такі результати дозволять нам заповнити прогалини та
подолати усталений вузький підхід до дослідження, внаслідок чого виникне
можливість встановити звʼязок між прагматичною комунікативною ціллю та
її реалізацією за допомогою такого граматичного явища, як перифрастична
форма дієслова. Наукові пошуки, зосереджені у функціональному
(функціонально-комунікативному), когнітивному та дотичних напрямах,
мають значну актуальність для українського сходознавства [98, c. 7]. На
відміну від домінуючого в тюркському мовознавстві описового підходу,
функціональний підхід, як з’ясувалося, дає змогу глибше зрозуміти
своєрідність тюркської мовної будови [27, c. 28].
Звʼязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в межах наукових тем Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Мови та літератури
народів світу: взаємодія та самобутність» (№ 19 КФ 044-02) і Комплексної
наукової програми університету «Модернізація суспільного розвитку
України в умовах світових процесів глобалізації» (№ 16 БФ 044-01).
Метою пропонованої праці є всебічне дослідження перифрастичної
форми дієслова в турецькій мові з погляду її внутрішньої структури,
граматикалізації аспектуалізатора, перерозподілу лексико-граматичного
18
понятійного субстрату в конструкції, встановлення множини семантичних
значень форм, стилістичних відтінків та показників, що впливають на
функціонування перифрастичних форм у текстах офіційно-ділового стилю
сучасної турецької мови. З огляду на це лише всебічне дослідження
граматичної конструкції, парадигми її видів та синтаксичної ролі в реченні
надасть змогу систематизувати способи та засоби реалізації комунікативних
завдань і цілей їхнього використання. Принципово новий підхід, що полягає
в розширенні знань про рівень граматикалізації та десемантизації дієслів,
синтаксичну валентність, парадигму їхніх аспектуальних і модальних
значень, дозволить встановити властивості цих форм дієслова, чітко
окреслити межі їхніх функціонально-граматичних статусів, визначити
потенціал їхніх варіацій, підґрунтям яких є взаємозвʼязок граматичного
статусу та понятійного субстрату дієслів. Зважаючи на поставлені цілі,
передбачено реалізацію таких завдань:
– ґрунтовне дослідження теоретичної наукової літератури, у якій
висвітлюються основні напрями та проблематика сучасного функціонального
синтаксису і функціональної стилістики, характеристика перифрастичних
форм як форми дієслова;
– визначення граматичного статусу перифрастичних форм дієслова у
сучасній турецькій мові;
– встановлення етапів формування перифрастичних форм і рівня
граматикалізації та десемантизації аспектуалізатора у складі конструкції,
перерозподілу понятійного субстрату між дієсловами в межах конструкції;
– дослідження особливостей функціонування аспектуалізатора
bulunmak, сукупності значень, реалізованих перифрастичними формами із
цією граматичною вершиною, стилістичного потенціалу аспектуалізатора;
– систематизація знань про множину аспектуальних, темпоральних і
модальних відтінків, реалізованих зазначеними формами;
– встановлення стилістичного потенціалу перифрастичних форм в
офіційно-діловому стилі сучасної турецької мови, визначення взаємозвʼязку
19
історично сформованої формалізованості документа та частотності
використання перифрастичних форм;
– виявлення явища стилістичної синонімії та інваріантів дієслів, що
реалізують значення аспектуально-темпорального комплексу, зокрема
встановлення можливості синонімії перифрастичних форм;
– систематизація знань про типові випадки використання, зокрема у
сталих виразах, кліше тощо у текстах офіційно-ділового стилю та аналіз
комунікативних ситуацій, що актуалізують функціонування перифрастичних
форм.
Обʼєктом вивчення є перифрастичні форми у текстах офіційноділового стилю турецької мови: конституцій, довіреностей, законів, листів,
інструкцій, директив, офіційних промов, усного дипломатичного дискурсу.
Предмет дослідження – лексико-семантичні, структурно-граматичні
та стилістичні особливості функціонування перифрастичних форм в
офіційно-діловому стилі.
Джерелами фактичного матеріалу стали контексти, що містять
перифрастичні форми дієслова, поєднання лексем і синтаксеми, які були
вибрані з текстів конституцій, зокрема першої конституції Османської
імперії (Kanuni Esasi), конституцій XX ст. (1924, 1961, 1982 рр.) законів,
кодексів, опублікованих постанов, інструкцій, рішень Конституційного Суду
Турецької Республіки, листів сучасного бізнес-дискурсу, контрактів,
конвенцій (Гаазька та Стамбульська конвеції), оригінальних довіреностей,
текстів статутів, опублікованих в «Офіційній торговій газеті» Турецької
Республіки, публічних виступів турецьких політиків, зокрема Президента
Турецької Республіки, дипломатів, міністрів. Загальний обсяг зібраного та
систематизованого емпіричного матеріалу становить 1554 перифрастичних
форм.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації стали праці
відомих вітчизняних і зарубіжних мовознавців у сфері теоретичної та
функціональної граматики, структуральної лінгвістики (В.М. Барчук,
20
А.В. Бондарко, В.В. Виноградов, А.П. Загнітко, Ю.С. Маслов, Д.М. Насілов,
В.М. Нікітевич, Б. Комрі, Г. Рейхенбах, Л. Йохансон), а також
фундаментальний доробок науковців у царині теорії граматикалізації
(Т.А. Майсак, Дж. Л. Байбі, Б. Хайне, К. Леман).
Для досягнення завдань, зазначених вище, у роботі було використано
такі методи дослідження:
– методами текстового аналізу та лінгвістики тексту виконувалося
дослідження структури ділових документів і виділення структурних
елементів;
– за допомогою стилістичного аналізу із використанням теорії
функціональних стилів відбувалося визначення стилістичних особливостей і
стилістичних маркерів;
– метод компонентного аналізу, що використовується при дослідженні
складних граматичних структур, зокрема в нашій дисертації – для
дослідження внутрішніх відносин між семантичною вершиною та
граматичною вершиною у структурі форм;
– метод прагматичного аналізу текстів було використано для виділення
комунікативних інтенцій;
– за допомогою методу компонентного та констекcтуальностилістичного аналізу проаналізовано внутрішню семантичну структуру
текстів офіційно-ділового стилю.
Наукова новизна роботи полягає у комплексному та
міждисциплінарному підході до дослідження перифрастичних форм, які
раніше виконувались лише в межах їхньої морфологічної будови,
принципово нового підходу, що полягає в аналізі їхнього використання у
площині функціональної стилістики. У пропонованій праці вперше в
тюркології здійснено комплексний стилістичний аналіз парадигми
перифрастичних форм. Внаслідок проведеного дослідження встановлено
стилістичні особливості, стилістичне забарвлення, значення, відтінки, що
відповідають нормам офіційно-ділового стилю турецької мови. Пропонована
21
праця є першою спробою в українській тюркології дослідити перифрастичні
форми зі структурно-стилістичного погляду, акцентуючи увагу не лише на
граматичних особливостях, а й на семантичних ознаках і стилістичних
особливостях як таких, а також узагальнити деякі висновки та підходи, що
були раніше визначені авторами-тюркологами, але не виділені в окреме
дослідження.
Теоретичне значення дисертаційної роботи пов’язане з тим, що її
положення є помітним внеском у дослідження функціонально-семантичних
полів аспектуальності, темпоральності та модальності сучасної турецької мови.
Виконане дослідження сприяє розвитку функціональної граматики та
стилістики дієслова сучасної турецької мови. Семантико-стилістичний аналіз
категорії дієслова може привернути увагу як приклад стилістичного опису та
інтерпретації морфологічної категорії для подальшого дослідження стилістики
турецької мови. Результати дослідження є цінними з огляду на подальші
наукові розробки в галузі теорії граматикалізації, зіставного аналізу механізмів і
процесів зміни статусу екзестенційних дієслів у різноструктурних мовах.
Практичне значення. Дисертаційна робота може стати підґрунтям
для вивчення курсу стилістики сучасної турецької мови в навчальних
закладах, отримані результати можуть бути використані для подальшої
розробки навчальних матеріалів у галузі функціональної морфології та
стилістики турецької мови, для викладання теоретичного і практичного курсу
перекладу та стилістики турецької мови, для потреб перекладу різних стилів
турецької мови, стати базою для подальших досліджень у площині
синтаксису турецької мови. Пропонована праця визначає спектр
недосліджених тем у турецькій мові і може бути використана в подальших
дослідженнях.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного
дослідження отримані автором самостійно. Викладені в дисертації наукові
положення, висновки і рекомендації, що винесені на захист, одержані
дисертантом самостійно.
22
Апробація результатів дисертації відбувалася на засіданнях кафедри
тюркології Інституту філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, у вигляді доповідей та виступу з доповіддю на:
Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Мова і
література в глобальному і локальному медіа-просторі», Інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (5 квітня
2016 р.); Міжнародній науковій конференції «Мова і культура», Інститут
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (22–
25 червня 2016 р.); Міжнародній науковій конференції «Україна і сучасний
світ: міжкультурний діалог», Інститут філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (25 жовтня 2016 р.); Всеукраїнських
наукових читаннях за участю молодих учених «Філологія початку ХХІ
сторіччя: традиції та новаторство», Інститут філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (6 квітня
2017 р.); Міжнародній науковій конференції «Мовнокультурна ідентичність
у контексті філологічних студій», Інститут філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (25–26 жовтня 2017 р.);
«Philology and Linguistics in the Digital Age – FiLiDA-2017» («Філологія та
лінгвістика в епоху цифрових технологій»), м. Будапешт (29 січня 2017 р.); ІІ
Всеукраїнських наукових читаннях за участю молодих учених «Філологія
початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство», Інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (24–25 квітня
2018 р.); ІІІ Всеукраїнських наукових читаннях Інституту філології за участю
молодих учених «Філологія початку ХХІ сторіччя: традиції та
новаторство», Інститут філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка (4 квітня 2019 р.), Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Сучасна філологія: теорія та практика», м. Київ (15 травня
2020 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної
роботи висвітлено у дев’яти одноосібних публікаціях, чотири з яких
23
опубліковано у фахових наукових виданнях України, три – у наукових
фахових виданнях України, що входять до міжнародних наукометричних баз
даних, а також одну в закордонному виданні, яке внесено до міжнародних
наукометричних баз країн Європейського Союзу (м. Будапешт, Угорщина),
та однієї додаткової публікацїї.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних
джерел і додатків (370 позицій, 233 із яких – іноземними мовами). Загальний
обсяг дисертаційної роботи становить 265 сторінок, основний зміст
викладено на 230 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Орієнтація сучасних лінгвістичних досліджень на антропоцентричний
підхід сприяла розвитку низки теорій і виникненню парадигми новітніх
методологій досліджень граматичних явищ, що дозволяє здійснити їхній
якісно новий аналіз. Останнім часом актуалізуються функціональні
дослідження, що дають можливість провести комплексний аналіз від функції
до засобів реалізації й у зворотному напрямку.
Тісні взаємовідносини між Україною та Туреччиною в усіх сферах
життя актуалізують тюркологічні дослідження в Україні й обумовлюють
необхідність практичного опанування турецькою мовою, при цьому особлива
потреба відчувається саме в роботі з текстами офіційно-ділової документації,
що мають власну специфіку.
На теперішній час в українській тюркології практично відсутні праці у
галузі функціональної граматики сучасної турецької мови, зокрема щодо
категорії дієслова, засобів реалізації аспектуальних і темпоральних значень
тощо.
Внаслідок дослідження особливостей функціонування перифрастичних
форм авторка дійшла таких висновків:
1. Перифрастичні форми дієслова в турецькій мові є словозмінною
морфологічною категорією дієслова, що утворюється шляхом поєднання
першого дієслова – семантичної вершини в нефінітній формі (-mış, -ır, -maz,
-yor, -makta, -acak) і частково граматикалізованого аспектуалізатора –
граматичної вершини olmak «бути, ставати» чи bulunmak «знаходитись»,
вибір якого обумовлений прагматичною ціллю мовленнєвої ситуації та
функціонує для позначення особливих аспектуальних, темпоральних значень
і модальних відтінків.
2. У ході досліджень науковці використовували переважно
одновекторну методологію, що призвело до термінологічної
невпорядкованості та сплутаної категоризації граматичної категорії. Дотепер
226
єдиними монографічними дослідженнями перифрастичних форм є
монографічні праці М.С. Михайлова середини ХХ ст.
3. У перших працях із граматики турецької мови перифрастичні форми
розглядали як частину парадигми способів реалізації граматичної категорії
часу. У середині ХХ ст. з розвитком аспектології провідною стає
ідентифікація форм як одного із засобів реалізації аспектуальності. Згодом
науковий погляд на граматичну категорію змінюється, внаслідок чого їх
досліджують як засіб реалізації сукупності значень аспектуальнотемпорального комплексу. Різносистемні підходи до аналізу перифрастичних
форм у тюркології привели до ідентифікації такого граматичного явища, як
псевдоперифрастичні форми.
4. Розвиток функціонального напряму в лінгвістичних студіях
актуалізував дослідження перифрастичних форм у двовекторному напрямі –
від значення до функції та від функції до значення. У ході дослідження
використано наукові твердження теорії граматикалізації та встановлено, що
перифрастичні форми в діахронічній площині еволюціонували від стадії
синтаксичного прилягання рівноцінних компонентів до єдиної
двокомпонентної форми із перерозподілом понятійного субстрату:
семантичної та граматичної вершини. Ураховуючи особливості
аглютинативних мов, а саме чітку послідовність семантичних компонентів,
граматикалізація перифрастичних форм супроводжувалася десемантизацією
аспектуалізатора та функціональним перерозподілом між дієсловами. На
сучасному етапі семантична вершина є дієсловом у перифрастичній формі,
яке виражає семантику конструкції, усі морфеми, що повʼязані зі станом
(пасивний, спонукальний). Семантична вершина відповідно до змісту може
реалізувати негацію та містити афікси на позначення можливості вираження
дії чи набуття стану, і містить аспектуальний маркер. Перше дієслово в
перифрастичній формі є синтаксично залежним. Граматична вершина
реалізує значення темпоральності, модальності та виконує синтаксичну
функцію, забезпечуючи абсолютну синтаксичну валентність.
227
Граматикалізація привела до чіткого закріплення синтаксичних позицій
компонентів перифрастичної форми між собою, зміна яких неможлива.
Ускладнення конструкції післяйменниками призводить до розриву єдиного
понятійного субстрату.
5. У структурі перифрастичних форм можуть функціонувати два
аспектуалізатори: olmak та bulunmak, які не є рівноцінними. В
аспектуалізаторі olmak у ході десемантизації на перший план вийшла сема
«стати», що має інхоативну ознаку. Це призвело до неможливості
граматикалізації дієслова до рівня клітики, на відміну від дієслова ermek з
екзистенційною семою, що граматикалізувалося повністю. Аспектуалізатор
bulunmak вживається із двома видами семантичних вершин – результативним
і континуальним. Зазначений аспектуалізатор є стилістичним маркером мови
офіційно-ділових паперів, у ході кількісного аналізу встановлено частотність
його функціонування в офіційно-діловому стилі на рівні 23 %, натомість у
художньому стилі – 1,5 %.
6. Аспектуальні значення реалізуються семантичною вершиною
перифрастичних форм, лігвально моделюються афіксами нефінітної форми:
результативним, прогресивним, диспозитивним, проспективним.
Морфологічні показники, що вживаються у першому компоненті, позбавлені
темпоральних відтінків і виражають лише аспектуальне значення.
Перифрастичні форми є універсальним засобом реалізації семантики способу
дії при синтаксичній валентності, зазначена властивість актуалізує їхнє
використання в поліпредикативних текстах офіційно-ділового стилю, у яких
найбільшу частотність функціонування вони виявляють як означальні чи
обставинні конструкції.
7. Множина темпоральних значень реалізується у граматичній вершині
відповідними граматичними показниками. Сукупність аспектуальних і
темпоральних значень надає можливість реалізації аспекто-темпорального
комплексу значень засобами перифрастичних форм, серед яких
посттермінальність, інтратермінальність та проспективність у будь-якій
228
часовій площині, що актуалізує використання конструкції, оскільки
більшість таких значень не можуть бути виражені будь-якими іншими
граматичними формами турецької мови.
8. Перифрастичні форми є одним із засобів реалізації функціональносемантичного поля модальності, що лінгвально моделюється множиною
відповідних мовних засобів у граматичній вершині конструкції. Деякі
конкретні перифрастичні форми змінюють своє модальне значення залежно
від функціонального стилю: одна і та сама форма в різних функціональних
стилях може реалізувати припущення/впевненість у виконанні дії, натомість
в офіційно-діловому стилі вона виражає імператив.
9. Мова офіційно-ділового стилю турецької мови в сучасному вигляді
почала формуватись у періоді Танзимату, що повʼязано зі створенням
нормативно-правової бази, яка стала основою сучасних Конституції та
кодексів. Перифрастичні форми зафіксовані в Кануні Есасі, Торговому
кодексі, листах, політичних промовах зазначеного періоду, проте їхня
кількість є меншою від потенційно можливої, парадигма видів також менша.
Зазначене явище повʼязане із надмірною кількістю юридичних термінів
іншомовного походження, обсяг функціонування яких становив 75 %, на
сучасному етапі це спостерігається в текстах довіреностей, які
характеризуються максимальною формалізованістю та традиційністю
упорядкування, що впливає на частотність функціонування перифрастичних
форм.
10. Аналіз у діахронічній площині текстів конституцій показав
розширення парадигми видів і збільшення синтаксичних функцій
перифрастичних форм, спричинене зменшенням кількості термінів
іншомовного походження та збільшенням обсягів тексту.
11. Оскільки тексти офіційно-ділового стилю за своєю структурою
можуть бути монопредикативними та поліпредикативними, то їхня будова
безпосередньо впливає на частотність використання та синтаксичну роль
перифрастичних форм: у текстах довіреностей і заяв спостерігається
229
незначне використання перифрастичних форм у складі означальних
конструкцій з метою конкретизації обʼєкта чи субʼєкта дії.
12. Особливістю функціонування конструкції в текстах інструкцій є
реалізація семантики імперативу зі значенням субконцепту результативності
перифрастичними формами на -mış olmalı та -mış olacak, що виявляють
високу частотність використання, натомість у текстах інших функціональних
стилів вони реалізують модальність упевненості у її виконанні.
13. У текстах статутів перифрастичні форми дієслова є зручним
інструментом логічного впорядкування матеріалу. Висока частотність
використання так само виявлена в текстах угод і договорів, що пояснюється
синтаксичною валентністю форм, поліпредикативною будовою текстів,
складною структурою речень із необхідністю вираження складних таксисних
звʼязків. Завдяки бівербальній будові і перерозподілу понятійного субстрату
перифрастичні форми здатні реалізувати необхідну і вмотивовану
комунікативними цілями множину значень, що сприяє подальшому розвитку
парадигми видів і форм у цьому виді документів функціонального стилю.
14. Спостерігається певна особливість функціонування
перифрастичних форм у текстах офіційних листів, зокрема, встановлено
збільшення використання аспектуалізатора bulunmak, який є одним із засобів
реалізації тактики ухиляння при повідомленні інформації негативного
характеру. Крім того, слід зауважити, що деякі види перифрастичних форм
набули широкого вжитку і фактично стали клішованими в офіційному
листуванні.
15. Перифрастичні форми є гармонійним явищем в усному
політичному дискурсі турецької мови вже протягом тривалого періоду часу,
зокрема їхнє функціонування в достатній кількості зафіксовано у промовах
упродовж ХХ ст. Уживання перифрастичних форм в усних офіційних
промовах характеризується використанням широкої парадигми їхніх
варіацій, що пояснюється можливістю реалізації великої кількості
230
комунікативних тактик засобами цієї граматичної конструкції.
Спостерігається висока частотність уживання аспектуалізатора bulunmak.
16. Перифрастичні форми є гармонійним явищем у сучасній турецькій
мові, що поступово збільшує частотність функціонування в офіційноділовому стилі турецької мови. При цьому найбільш широко
використовуються результативні форми, що мають найширшу парадигму
видів. Перифрастичні форми є унікальним граматичним явищем, що має
властивість реалізувати складну семантику аспектуально-темпоральномодальних значень за абсолютної синтаксичної валентності.
Перспективи подальшого дослідження повʼязані із поглибленням
вивчення складновербальних граматичних конструкцій сучасної турецької
мови, із питанням надання граматичного статусу таким формам, аналізу
дієслівних форм у діахронічний і синхронічній площинах із використанням
сучасних лінгвістичних теорій і підходів. Беззаперечною є важливість
глибокого аналізу форм і конструкцій, за допомогою яких реалізується
сукупність значень аспектуально-темпорального комплексу з огляду на
відмінність у засобах їхнього лінгвального моделювання в різноструктурних
мовах. Такі знання є надзвичайно важливими не тільки для глибокого
розуміння граматики, але й процесу перекладу. Оскільки бівербальні
конструкції мають здатність реалізувати широку парадигму модальних
відтінків, то перспективним є вивчення таких граматичних категорій з
погляду теорії комунікативних актів.