ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА ЛИПИ

brief description

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису
Ш е с т е л ь О л е н а Г е н н а д і ї в н а
УДК 821.161.2.09 Липа

ХУДОЖНЄ ЗОБРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ
У ТВОРЧОСТІ ІВАНА ЛИПИ

10.01.01 українська література
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
професор
Пінчук Тетяна Степанівна

Луганськ 2009

ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження проблеми національного характеру.11
1.1. Концептуальні аспекти вивчення національного характеру....11
1.2. Проблема національного характеру в літературознавстві...33
1.3. Методологія дослідження...44
Висновки до першого розділу.......47
РОЗДІЛ 2. Творчість Івана Липи в оцінці критичної думки та літературознавства. Особливості національного світобачення письменника...49
2.1. Аналіз стану дослідження творчості І. Липи.........49
2.2. Джерела формування національного світобачення І. Липи.....................66
2.3. Відображення національної свідомості письменника в епістолярній
спадщині..77
Висновки до другого розділу.........87
РОЗДІЛ 3. Художнє зображення етнопсихологічних особливостей українського народу у творчості Івана Липи...90
3.1. Національний код героїв творів письменника..........90
3.1.1. Інтерпретація національних архетипів у казках і притчах І. Липи......90
3.1.2. Міфопоетика новел І. Липи...117
3.1.3. Художнє моделювання національного характеру в поетичній
творчості письменника.....129
3.2. Стильова манера І. Липи.......138
Висновки до третього розділу.........156
ВИСНОВКИ..158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........163

ВСТУП

Однією з важливих проблем сучасного українського літературознавства є дослідження творчого доробку несправедливо забутих письменників, художня спадщина яких з огляду на яскраве національне забарвлення приховувалася й почасти була заборонена за радянських часів. До таких письменників з повним правом можна віднести Івана Липу.
І. Липа помітна постать в українській літературі, культурі, політиці кінця ХІХ початку ХХ ст., але його творча спадщина ще недостатньо оцінена в літературознавстві. Проте, неабиякий науковий інтерес викликає його прозова та поетична творчість, яка органічно вписується в контекст української літератури.
Першорядне значення у творах І. Липи відводиться проблемі зображення характеру на підставі етнопсихологічних особливостей українського народу. Письменник створював у художніх зразках характери персонажів, типові для українського етносу.
Як свідчать історичні факти, ХІХ століття було досить складним для української нації, воно позначене впливом російського царату на етнічну спільноту українців з метою деформації та руйнування української національної свідомості. Наведемо кілька прикладів нищення української нації, яке робилося для втрати історичної пам’яті народу й повної асиміляції з росіянами: у 1834 було засновано Київський університет з метою русифікації українського населення [178, с. 266]; у 1847 розгром Кирило-Мефодіївського товариства [173, с. 243]; у 1863 так званий „Валуєвський циркуляр” про заборону видавати українською мовою педагогічну, церковну, наукову літературу, а також заборонялося друкувати художню літературу та підручники [173, с. 230]; у 1876 Олександр ІІ видав Емський указ, який забороняв друкарство українською мовою та проведення сценічних вистав [178, с. 352]; у 1881 було припинено викладання в народних школах і виголошення церковних служб українською мовою [48]; у 1895 управління в справах друку наклало табу на видання книжок українською мовою для дітей [48]; 1903 на відкритті пам’ятника Котляревському наукові доповіді повинні були проголошуватися російською мовою [48]; 1910 Циркуляр П. Столипіна про заборону створення національних товариств [48]. У відповідь на таку політику російського царату в Україні почали з’являтися таємні організації та громади, які ставили собі за мету відроджувати українські традиції й розвивати українську мову та літературу.
Першою організацією, яка заявляла про необхідність самостійності України, було „Братерство Тарасівців”. Одним з ініціаторів створення цього руху був І. Липа, він же написав програму „Братерства” під назвою „Символ віри молодих українців”, з якою погодилися всі інші члени громади. У своїй програмі „тарасівці” критикували українофілів „за їхню інтелектуальну залежність від російської культури [178, с. 365]”, пропонували орієнтуватись українським письменникам на творчість європейських, претендуючи називатися українською інтелігенцією. „Тарасівці” наголошували на тому, що українська література має розвиватися окремо від російської, зберігаючи всі національні традиції красного письменства. Ідеологічна основа „Братерства Тарасівців” знайшла своє втілення у творчості І. Липи, стала його життєвим і естетично-художнім кредо.
Як відомо, початок ХХ століття був позначений духовним і національним відродженням, з’явилися нові видавництва „Час”, „Криниця”, „Льон”, „Народний стяг”, поширювалися книги українською мовою, відкривалися бібліотеки, запроваджувалося навчання українською мовою, разом з цим „збагачення загальноосвітніми знаннями поєднувалося з формуванням національного світогляду [10, с. 14]”. Подібні заходи сприяли появі національно свідомих людей, які були здатні на відкриту боротьбу з царатом.
Літературна творчість І. Липи різноманітна. Письменник звертався до багатьох модифікацій жанрових різновидів. Він писав новели (збірка „Оповіді про смерть, війну і любов”, видана у Львові на початку ХХ ст.), повісті, оповідання, вірші (окремою збіркою не видавались, а друкувались у тогочасних періодичних виданнях), відомі його публіцистичні твори, вагомим явищем у літературі є його епістолярна спадщина, дослідженню якої буде приділена увага в нашій роботі, але найвідомішими й найдосконалішими у творчості І. Липи є його притчі (збірка „Тринадцять притч”, що писалася протягом двадцяти п’яти років) та казки (збірки „Казки”, „Тихе слово”). Літературну діяльність він органічно поєднував із громадською. Такі митці української літератури, як І. Франко і Б. Грінченко, визнавали й цінували письменницький талант І. Липи. Ілько Гаврилюк, який особисто знав митця, так характеризував його: „Він був один із тих бардів, що творили мрію про Самостійну Суверенну Державу Українську, що будили, приспаний лихоліттям, український нарід від трьохвічного сну, й натхненням своїм підносили його дух, кликали до боротьби за визволення Рідного Краю [16, с. 3] ”.
І. Липа ніколи не покидав літературної діяльності, оскільки вважав, що лише так він зможе назавжди залишитись у пам’яті українського народу, впливати на парадигму його світобачення: „Я ще не хочу вмирати! Хочу жити, хочу почувати, що я живий, що всі мої мислі, мої найдорожчі скарби тут, при мені!.. Хочу жити вічно без кінця [75, с. 100]”.
За часів Української Народної Республіки письменник обіймав посаду Міністра культів і віросповідань, деякий час був Міністром охорони здоров’я, комісаром Одеси від Центральної ради, членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. Окрім усієї цієї діяльності, І. Липа був хорошим лікарем і врятував життя багатьом людям, що і вважав основним у своїй професійній діяльності.
Чимало письменників-лікарів вважали основною професією саме медицину, а письменницьку працю захопленням. „Медицина моя законна дружина, а література коханка. Коли набридає одна, я ночую у другої. Якби не було медицини, я ніколи не звернувся до літератури”, відомий вислів Антона Чехова. Такі талановиті митці художнього слова, як Володимир Даль, Юрій Липа (син Івана Липи), Степан Руданський, Антон Чехов були прекрасними лікарями. Лікарська праця впливала на художню творчість, наповнюючи твори цих письменників особливим гуманістичним змістом. Таємниця їхньої майстерності полягала в ставленні до людей, у глибоко особистісному сприйнятті найболючіших проблем народу, пов’язаних зі здоров’ям.
Серед епістолярної спадщини І. Липи на особливу увагу заслуговує лист, у якому він повідомляє М. Вороному про епідемію в Одесі: „Неприємностей, як скрізь, більш, ніж хорошого. Аж зараз в Одесі холера й чума. Розумієш: холера й чума? Там вони не страшні, а як добереться ця погань до мене в Дальник, почне косити без розбору, як це робиться завжди по селах. Тобі, Іване, танцюй та приспівуй. Погано [92, збережено правопис автора]”. Зміст листа засвідчує співчутливе ставлення лікаря до своїх пацієнтів. Труднощі лікарської праці художньо відображено також у творах письменника, які мають автобіографічний характер („Або воля, або смерть”, „Жах”).
Сьогодні досить непросто знайти твори І. Липи вони є лише в кількох бібліотеках України, що значно ускладнює роботу над прочитанням і дослідженням його творчості.
Постать І. Липи та його художня творчість усе частіше викликає інтерес дослідників: „Ім’я Івана Липи одного з найяскравіших діячів Одеси на початку ХХ ст. сьогодні мало відоме не лише в Україні, але й у самому причорноморському місті, хоча його внесок у літературну й культурну скарбницю українського народу заслуговує якнайбільшої уваги [198, с. 13]”.
З метою вшанування пам’яті Івана та Юрія Лип їх іменами було названо бібліотеку в Одесі (дитяча бібліотека № 8 імені Івана та Юрія Лип). Існує вулиця імені Івана та Юрія Лип в Одесі, Український чорноморський інститут імені Юрія Липи, Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи у Винниках поблизу Львова.
Актуальність роботи становить науковий інтерес як у плані розгляду багатогранної діяльності письменника, так і в плані з’ясування його місця в культурному та літературному процесах. На нашу думку, при розгляді творчості І. Липи доцільно взяти до уваги особливості художнього зображення національного характеру, що знайшло відображення в його творах. Це зумовлено тим, що автор прагнув створити образи-характери справжніх українців, утілити в них риси української ментальності.
До того ж рідко з’являються в пресі літературно-критичні розвідки щодо творчості І. Липи. Його творчий доробок на сьогодні залишається майже не досліджений. Ім’я Івана Липи має бути справедливо повернуто в українську літературу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження відповідає межам сучасного розвитку науки в Україні, входить до кола науково-дослідних робіт, над якими працює кафедра української літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме: „Актуальні проблеми літературознавства”. Тема роботи погоджена з Науково-координаційною радою НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” протокол №130 від 8 квітня 2008 р.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні особливостей художнього зображення національного характеру у творах І. Липи.
Досягнення мети вимагає розв’язання таких завдань:
дослідити стан проблеми вивчення національного характеру в роботах українських і зарубіжних етнопсихологів;
визначити парадигму національного світобачення І. Липи та її вплив на творчість;
простежити домінування рис української ментальності в характерах образів у різних умовах;
встановити етнопсихологічні особливості українського народу в характерах героїв у творах І. Липи;
розкрити особливості моделювання І. Липою національного характеру в образах героїв;
виявити архетипи колективного несвідомого в психоповедінкових реакціях персонажів творів І. Липи;
осмислити значення релігії для духовного світу українців у творах І. Липи.
Об’єкт дослідження епічні, ліричні твори письменника. Для більш ґрунтовного дослідження було залучено публіцистичні, літературознавчі праці, епістолярна спадщина І. Липи, архівні джерела ЦДІА міста Львова та відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, які ще ніколи не були надруковані, щоденникові записи, що знаходяться в бібліотеці ім. Івана та Юрія Лип у місті Одесі, матеріали з Інституту рукописів і текстології бібліотеки Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, а також матеріали з Інституту рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського, джерела з історико-краєзнавчого музею у Винниках, де проходили останні дні життя письменника.
Предметом дослідження є осмислення проблеми національного характеру в творчому доробку письменника.
Теоретико-методологічну базу дисертації становлять дослідження А. Бароніна, Н. Джандільдіна, О. Воропая, В. Жайворонка, В. Кафарського, О. Кульчицького, В. Липинського, Г. Лозко, Ю. Липи, І. Мірчука, Є. Онацького, Б. Савчука, Й. Сележана, Д. Чижевського, В. Янева, у яких теоретично осмислено специфіку українського національного характеру; філософські праці К. Ясперса, К. Юнга, Г. Сковороди, Д. Донцова, П. Юркевича. Орієнтирами для аналізу стали роботи літературознавців Н. Зборовської, В. Нарівської, В. Працьовитого, Н. Шумило. У міру необхідності використовувались праці істориків О. Субтельного, М. Грушевського, В. Семенка.
Методи дослідження. Вибір методів був зумовлений метою та завданням дослідження. Це загальнонауковий метод добору й систематизації матеріалу, описовий, порівняльно-типологічний, герменевтичний, порівняльно-історичний, автобіографічний метод, психоаналітичний підхід.
Наукова новизна полягає в тому, що в дисертації вперше розглядається художній доробок І. Липи з позиції етнопсихологічного аналізу. Це дозволяє характеризувати образи героїв творів письменника у виявах особливостей етнічної специфіки. Етнопсихологічний підхід дає змогу виразно окреслити особливості відображення національного характеру у творах І. Липи. До того ж наукова проблема українського національного характеру мало розроблена в літературознавстві.
У роботі розглянуто специфіку художнього моделювання національного характеру у творчості Івана Липи, систематизовано жанрові різновиди й визначено стильову домінанту у творчості письменника в контексті літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ століття.
Спроба аналізу моделі національного світобачення письменника має роль визначення проекції авторської думки на художню творчість, вплив творів на національну свідомість реципієнтів.
Для досягнення цього завдання було залучено листи та щоденникові записи, з’ясовано коло спілкування письменника, визначено його суспільні інтереси.
Ця робота може слугувати першопочатком узагальнення літературно-критичної думки про багатогранну постать І. Липи та його творчість.
Теоретична цінність роботи. Матеріали дослідження можуть бути використані для теоретичної розробки питання національного характеру у творчості письменників.
Практичне значення отриманих результатів. Основні матеріали та результати дослідження можуть бути використані для написання рефератів, курсових, дипломних, магістерських робіт, при підготовці лекційних курсів з історії української літератури та спецкурсів у вищих навчальних закладах освіти, під час проведення уроків з української літератури в середніх загальноосвітніх школах, гуманітарних ліцеях, гімназіях та колегіумах.
Положення дисертації можуть бути використані для створення цілісної картини літературного процесу періоду кінця ХІХ початку ХХ століття.
Апробація дослідження. Основні положення дисертації були викладені в доповідях на: Міжнародній науковій конференції „Срібний вік діалог культур” (Одеса, 2006), Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2007), Реґіональній науковій конференції „Слобожанщина: літературний вимір” (Луганськ, 2006).
Основний зміст роботи відображено у 8 публікаціях, 6 з них у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, висновків і списку використаних джерел, який містить 204 позиції. Обсяг роботи 179 сторінок. Основний зміст дослідження викладено на 162 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено дослідження особливостей художнього зображення національного характеру у творах І.Липи. Специфіка творчості письменника виявляється в спрямуванні на творення художніх моделей характерів українського народу. Без урахування принципів характеротворення неможливо сформувати уявлення про його творчість у контексті української літератури початку ХХ століття.
З огляду на те, що літературна творчість Івана Липи, як і інформація про нього в цілому, за радянських часів була заборонена або замовчувалась, спеціальних праць, написаних з сучасних позицій, на цьому етапі розвитку літературознавства не існує. Творчість письменника мала виразно національне забарвлення, тому й не відповідала ідеології радянської влади. На початку ХХ століття літературний хист письменника визнавався класиками української літератури, а його участь у політичному житті України мала історичне значення.
Це спроба першого монографічного дослідження творчості І.Липи, яке має комплексний і системний характер, орієнтоване на художню інтерпретацію національного характеру українського народу у творчому доробку письменника.
Питання національного характеру належить до актуальних питань в українському літературознавстві. Це зумовлено насамперед нівелюванням цієї проблеми за радянських часів. Вираження моделі національного характеру, його усвідомлення є найвищою формою духовної організації народу.
Основним джерелом дослідження відображення національного характеру у творах І.Липи слугує етнопсихологічна характеристика образів персонажів, створених письменником. Художні пошуки І.Липи спрямовані на дослідження національного характеру українців через психологічні особливості окремого індивіда. Пов’язуючи одиничне із загальним, письменник прагнув створити соціальну та духовну цілісність українського народу. Аналіз художньої творчості І.Липи дозволяє дійти висновку про типологію позитивних і негативних рис національного характеру в його творах: волелюбство, емоційність, кордоцентризм, шанування жінок, фемінність чоловічої вдачі, релігійність, гостинність (позитивні); пасивність, надмірна довірливість, комплекс меншовартості, індивідуалізм (негативні).
І.Липа замислювався над проблемами вільного буття нації. Така психологічна характеристика, як волелюбство, найчастіше моделювалась автором за допомогою контрастних бінарних опозицій на кшталт рідний край / чужий край, воля / неволя. Створюється асоціативне поле, яке в повному обсязі демонструє важливість досягнення волі як окремим індивідом, так і цілою нацією. І.Липа у своїй творчості робить спробу філософського осмислення зв’язку історичної долі держави з етнопсихологічними особливостями українського народу. Дослідження художніх зразків дає змогу стверджувати, що, на думку письменника, провину за численні біди, які були в історії України, несуть не лише вороги, а й сам український народ. У творчості письменника засуджується пасивність, надмірний індивідуалізм і комплекс меншовартості нації. У творах І.Липи вибудовується авторська концепція національного буття, у якій усі психологічні характеристики залежать від волелюбства особистості та від її національної свідомості. Національна свідомість передбачає наявність таких рис, як релігійність, сердечність, шанування жінок.
Релігійність слугує однією з важливих рис у створенні характерів персонажів у літературних творах І.Липи. Релігія відіграла особливу роль у житті І.Липи, що спричинило проекцію релігійного сприйняття письменника на його художню творчість. Розуміючи особливості релігійного світобачення українського народу, його самобутність та велику різницю з російським, він хотів надати йому офіційного статусу.
Творчості І.Липи притаманна алегоричність, він майже ніколи не зображував героїв своїх творів безпосередньо в діях, вчинках, взаємозв’язках з іншими персонажами. Так, наприклад, у новелах в образах українських військових виступають запорозькі козаки. Такими прийомами він додатково створював умови неминучості боротьби у свідомості реципієнтів, яскраво підкреслюючи основні риси українського національного характеру.
Унаслідок усвідомлення народом духовної єдності виникла колективна народна творчість, вплив якої відчувається в індивідуальній творчості національних письменників. Проекція народної творчості в індивідуальну зумовлює наслідування письменниками не лише лексичних одиниць, а й духовний зміст, модель національного характеру.
Важливими джерелами національного характеру у художній спадщині письменника були українські традиції, звичаї, фольклор, релігія, національна історія. Окрім цього, національний характер автор розглядав крізь призму національної ідеї та філософії. Тому органічний синтез фольклорних елементів з авторською фантазією у творах І.Липи засвідчує прагнення автора при моделюванні психологічних характеристик персонажів творів використовувати досвід народу, його історичне минуле.
Дослідження художнього доробку письменника засвідчило, що його твори мають глибинний підтекст, який пояснюється прагненням автора відтворити українську історію, культуру, міфологію. Частковим вираженням народного характеру у творчості І.Липи слугують українські національні етносимволи та міфологеми, які відображають психотип нації, народні традиції та звичаї, календарну обрядовість тощо. З огляду на ландшафт території, природні явища, характерні для нього, знаходить пояснення специфіка народної міфології українського народу, наприклад, концепт степу має не лише географічне значення, він набув в українській етносимволіці значення символу волі та простору, широко застосовується у творах Івана Липи з метою відображення національного колориту.
З прийняттям християнства міфологія не зникла повністю, а набула особливих форм, органічно влившись у релігійне світобачення українців. Це допомагає знайти пояснення виникненню багатьох рис українського національного характеру, осмислити джерела народного світогляду.
Кожний етнічний символ має свою історію, пов’язану з певними проблемами цього народу, відображає реакцію нації на явища природи, на загарбницькі війни, на речі, які не знаходили логічного пояснення тощо. Моделювання характерів образів персонажів досить часто проводилось у творах І.Липи за допомогою знакових образів-символів, що відповідало особливостям стильового напрямку українського пресимволізму. Дешифровка символів допомагає глибинному розумінню прихованого змісту творів І.Липи.
Спираючись на першооснови української культури, етносимволи, міфологеми й архетипи, І.Липа відтворював українські національні традиції в красному письменстві. Осмислення європейської філософії, культури та літератури дало змогу письменнику вміло поєднувати у своїх творах народництво та новітні модерні тенденції. Це дозволило І.Липі створити неповторний індивідуально-авторський стиль.
Для дослідження художнього зображення національного характеру у творчості І.Липи важливим завданням було визначення особливостей світогляду автора. Визначальний вплив на формування світобачення І.Липи справила його участь у товаристві „Братерства Тарасівців”, ідеологія якого стала моральною настановою письменника на все життя. Пропаганда української мови та літератури була частиною життєвого кредо І.Липи. Наслідком відродження національної мови, як вважав письменник, повинна була стати духовна консолідація народу. Велику роль у цьому мала діяльність українських письменників і просвітників. У єднанні різних верств нації (інтелігенції з простим народом) І.Липа бачив відродження української національної свідомості, яке могло призвести до вільного розвитку України як держави. Як письменник, своїм обов’язком І.Липа вважав зберегти та передати національні звичаї та релігійні традиції, які слугують підґрунтям для духовного розвитку нації, для формування національної свідомості українців. Подібні мотиви знайшли відображення в художній творчості письменника.
Незважаючи на цінність творчого внеску І.Липи в історію української літератури, його твори не позбавлені недоліків. Насамперед це надмірна ідеалізація позитивних героїв і, навпаки, негативних. Надмірна контрастність спрощує філософські концепції автора, примітивізує твори. Окрім того, у деяких творах вражає наскрізне негативне ставлення письменника до інших народів (новели „Сім братів”, „Або воля, або смерть”, казка „Брехайло і Помагайло”).
Таким чином, письменник прагнув писати свої твори відповідно до вимог того історичного періоду, виражати основні тенденції українського літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ століття. Творчість І.Липи, наповнена народною культурою, філософією, релігією та етикою, справедливо заслуговує на повернення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова І. Г. Художнє трактування етнопсихологічних типів українця у прозі І. С. Нечуя-Левицького : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 „Українська література” / І. Г. Абрамова. Запоріжжя, 2002. 18 с.
2. Бабич Сергій. Діалектика „порожнього місця”: рецепція культурної давнини в українському модернізмі / Сергій Бабич // Слово і час. 2002. № 6. С. 8 15.
3. Бакіна Тамара. Жанрова своєрідність та поетика літературної казки ХХ століття / Тамара Бакіна // Мандрівець. 2001. № 5 6. С. 38 45.
4. Баронин А. С. Этнопсихология / А. С. Баронин. Киев : Тандем, 2000. 264 с.
5. Береговская Э. М. Поэтика современной притчи / Э. М. Береговская // Филологические науки. 2007. № 1. С. 40 49.
6. Бійчук Г. Л. Формування українського національного характеру старшокласників у процесі вивчення літератури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія і методика навчання (українська література)” / Г. Л. Бійчук К., 2003. 20 с.
7. Бобенко М. О лингвистическом смысле разграничения текстов на жанры [Електронний ресурс] / М. Бобенко. Режим доступу. : www.crytyka.kiev.ua.
8. Богдан Світлана. Формули етикету в українській епістолярії / Світлана Богдан // Урок української. 2003. № 1. С. 30 34.
9. Бойцун І. Є. Міфи в фольклорі та художній літературі : навч. посібник / І. Є. Бойцун, Т. С. Пінчук. Луганськ : СПД Рєзников В. С., 2007. 176 с.
10. Вовк Людмила. Духовне відродження нації (З історії проблеми) / Людмила Вовк // Рід. шк. 1995. № 6. С. 14 15.
11. Войтович Валерій. Українська міфологія / Валерій Войтович. Вид. 2-ге, стер. К. : Либідь, 2002. 664 с.
12. Вороний Микола. Поезії; Переклади; Критика; Публіцистика / Микола Вороний / [упорядкув. і прим. Т. І. Гундорової : автор вступ. ст. і ред. тому Г. Д. Вервес]. К. : Наук. думка, 1996. 704 с. (Б-ка укр. л-ри, Укр. новіт. л-ри.).
13. Вороний М. К. У сяйві мрій : Поезії. Переклади / М. К. Вороний / передм. М. Москаленко. К. : Київ. правда, 2002. 296 с.
14. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / Олекса Воропай. К. : Оберіг, 1993. 589 с.
15. Вундт Вильгельм. Проблемы психологии народов / Вильгельм Вундт [пер. с нем.] / гл. ред. Усманов В. Переизд. 1912 г. СПб. : Питер, 2001. 160 с.
16. Гаврилюк Ілько. Незабутній : Пам’яті Івана Липи / Ілько Гаврилюк. Одеса : Каліш, 1926. 39 с.
17. Галич Олександр. Теорія літератури : [підручник для студ. філол. спец. вищ. закладів освіти] / О. Галич, В. Назарець, Є. Васильєв ; за наук. ред. О. Галича. Вид. 3-тє, стер. К. : Либідь, 2006. 488 с.
18. Галустова О. В. Этнопсихология [Текст] : конспект лекций / О. В. Галустова. М. : Приор-издат, 2005. 160 с.
19. Глиняна Лідія. Алегорична проза І. Липи: параметри духовності / Лідія Глиняна // Слово і час. 2003. № 9. С. 54 56.
20. Голомб Лідія. Із спостережень над українською поезією ХІХ ХХ століть / Лідія Голомб : зб. ст. Ужгород : Ґражда, 2005. 376 с.
21. Горболіс Лариса. Народно-національні характери у творах Григорія Квітки-Основ’яненка / Лариса Горболіс // Березіль. 1994. № 9 10. С. 176 180.
22. Горідько Юлія. „Червоний символізм” (матеріали до антології „Український символізм”) / Юлія Горідько // Київська старовина. 2004. № 4. С. 119 140.
23. Горідько Юлія. Символістська поезія В. Кобилянського, Д. Загула, Я. Савченка, П. Тичини (матеріали до антології „Український символізм”) / Юлія Горідько // Київська старовина. 2004. № 3. С. 112 140.
24. Горідько Юлія. Український символізм / Юлія Горідько // Київська старовина. 2004. № 1. С. 111 134.
25. Грабовська Ірина. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру / Ірина Грабовська // Сучасність. 1998. № 5. С. 58 70.
26. Гримич Марина. Два виміри національного характеру / Марина Гримич // Наука і суспільство. 1991. № 8. С. 27 30.
27. Гринів Олег. Співвідношення християнського і національного ідеалів української людини в дослідженнях В. Янева / Олег Гринів // Народна творчість та етнографія. 2000. № 4. С. 117 122.
28. Грушевський Михайло. Відродження Української Республіки / Михайло Грушевський // Усенко Павло. Чи був Михайло Грушевський президентом України? (Від історії національних катастроф до катастрофи національної історії). К. : Нора-друк, 2003. 100 с.
29. Гундорова Тамара. Тенденції розвитку художнього мислення (початок ХХст.) / Тамара Гундорова, Наталя Шумило // Слово і час. 1993. № 1. С. 55 67.
30. Давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда / Віктор Феодосійович Давидюк. Л. : Світ, 1992. 176 с.
31. Демус П. Посмертні згадки. Доктор Юрій Липа / П. Демус // Лікарський вісник. Журнал українського лікарського товариства Північної Америки. 1984. Ч. 3. С. 199 201.
32. Джандильдин Н. Д. Природа национальной психологии / Нурымбек Джандильдинович Джандильдин. Алма-Ата : Казахстан, 1971. 304 с.
33. Довженко О. В. Проблема національного характеру у творах Олеся Гончара про війну : дис. канд. філол. наук : 10.01.01 / Довженко Олена Володимирівна. Х., 2007. 172 с.
34. Донцов Д. І. Де шукати наших традицій? / Д. І. Донцов Л. : Укр. вид., 1941. 110 с.
35. Дорошенко В. Доктор Іван Липа / В. Дорошенко // Молода Україна. 1923. Ч. 24.
36. Дорошенко В. Доктор Іван Липа (1865 1923) / В. Дорошенко // Літературно-науковий вісник. 1923. Т. LХХХІ. С. 82 83.
37. Дуб Костянтин. Автобіографічний синерген [Текст] / Костянтин Дуб // Слово і час. 2001. № 4. С. 15 22.
38. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна казка / Лідія Францівна Дунаєвська. К. : Вища шк., Вид.-во при КДУ, 1987. 126, [1] с : іл.
39. Дяченко О. Про людські характери. Відображення еволюції національного характеру в українській літературі / О. Дяченко. К. : Рад. письменник, 1963. 257 с.
40. Євшан Микола. Іван Липа: „Нові хрести”. Повість / Микола Євшан // Українська хата. 1914. січ. С. 91.
41. Жайворонок Віталій. Знаки української етнокультури : словник-довідник / Віталій Жайворонок. К. : Довіра, 2006. 703 с.
42. Жайворонок Віталій. Українська етнолінгвістика: Нариси : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Віталій Жайворонок. К. : Довіра, 2007. 262 с.
43. Життя етносу: соціокультурні нариси : [навч. посібник / Б. Попов (кер. авт. кол.), В. Ігнатова, М. Степико та ін.] К. : Либідь, 1997. 240 с. (Трансформація гуманіт. освіти в Україні).
44. Забужко Оксана. Українство як філософська проблема на сучасному етапі / Оксана Забужко // Слово і час. 1992. № 8. С. 29 35.
45. Забужко Оксана. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період / Оксана Забужко. К. : Факт, 2006. 153 с. (Сер. „Висока полиця”).
46. Завадська В. Іван Липа / В. Завадська // Діло. 1923. 16 листоп. Ч. 188.
47. Загірня М. Страшний ворог. Книжка про горілку / М. Загірня // Українська хата. 1911. квіт. С. 264.
48. Залізняк Л. Л. Від склавинів до української нації : навч. посібник з етнології українців для гуманіт. фак. / Л. Л. Залізняк. К. : Б-ка українців, 1997. 256 с.
49. Зарицька Людмила. Епістолярний жанр: особливості композиції / Людмила Зарицька / Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць / редкол. : А. В. Козлов. Вип. 28. Ч. 1 К. : Твім інтер, 2007. 663 с.
50. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство [Текст] : посібник / Н. В. Зборовська. К. : Академвидав, 2003. 390 с.
51. Зборовська Ніла. Фемінний характер української ментальності (За допомогою літературного дзеркала) / Ніла Зборовська // Сучасність. 2001. № 7 8. С. 146 150.
52. Ильченко В. И. Феномен сакрального в историко-культурном пространстве / В. И. Ильченко, В. М. Шелюто. Киев : АО ИТН, 2002. 325 с. : ил.
53. Ільницький Микола. Не зрікайся своєї душі (Концепція України в творчості Юрія Липи) / Микола Ільницький // Дивослово. 1994. № 4. С. 3 8.
54. Карп’юк Лариса. Основні підходи до розуміння менталітету сучасними вченими / Лариса Карп’юк // Народна творчість та етнографія. 2004. № 6. С. 76 83.
55. Кафарський В. І. Етнологія [Текст] : підручник / В. І. Кафарський, Б. П. Савчук. К. : ЦНЛ, 2006. 432 с.
56. Кедрин Іван. Похорон доктора Івана Липи / Іван Кедрин // Діло. 1923. Ч. 184. 18 листоп.
57. Керлот Хуан Эдуардо. Словарь символов [Текст] / Хуан Эдуардо Керлот М. : REFL book, 1994. 608 с.
58. Кизилова В. В. Жанрова специфіка літературної казки. До історії питання / В. В. Кизилова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. 2007. № 22 (138). С. 66 70.
59. Кіндратович Петро. Іван Липа борець за самостійну Україну / Петро Кіндратович // Шлях перемоги. 1993. 6 листоп. С. 7.
60. Ковальчук О. В. Українське народознавство : кн. для вчителя / О. В. Ковальчук. К. : Освіта, 1994. 176 с.
61. Кононенко П. П. Українознавство : навч. посібник / П. П. Кононенко. К. : Заповіт, 1994. 320 с.
62. Кононенко Петро. Етнічна специфіка духовності українського народу / Петро Кононенко, Тарас Кононенко // Народна творчість та етнографія. 2001. № 3. С. 20 28.
63. Константинова С. С. Этнология : Конспект лекций / С. С. Константинова. Ростов-н/Д. : Феникс, 2005. 171 с.
64. Корбич Галина. З історії українського часопису „Літературно-науковий вісник” (ЛНВ) / Галина Корбич // Українська література : матеріали І конгресу Міжнар. асоціації україністів (Київ, 27 серпня 3 вересня 1990 р.) / відп. ред. О. Мишанич. К. : Обереги, 1995. 320 с.
65. Костенко Наталя. Аспекти модернізму / Наталя Костенко // Слово і час. 2001. № 2. С. 46 51.
66. Костюк В. Модерн як поле експерименту. Комічне, фрагмент, гіпертекстуальність / В. Костюк, В. Денисенко. К., 2002. 176 с.
67. Кримський Сергій. Сприйнявши серцем, осягнувши розумом. Національні архетипи як втілення долі та історичного досвіду народу / Сергій Кримський // Віче. 1993. № 8. С. 76 83.
68. Культура і побут населення України : навч. посібник для вузів / [В. І. Наулко (керів.), Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. ; голов. ред. С. В. Головко. Вид. 2-ге, доповн. та переробл.] К.: Либідь, 1991. 232с.
69. Кустова Л. С. Тайна национального характера / Л. С. Кустова / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. М. : Изд-во ИКАР, 2003. 164 с.
70. Лаврик О. В. Проблема національного характеру у творчості Гната Хоткевича : дис. канд. філол. наук : 10.01.01 / Оксана Василівна Лаврик. Х., 2004. 201 с.
71. Лаврусевич Н. Принципи, шляхи, методи і прийоми аналізу новелістики 20 30-х років ХХ століття / Н. Лаврусевич // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. 2007. № 4. С. 11 15.
72. Липа Іван. Ecce Homo (Про Б. Грінченка) / Іван Липа // Українська хата. 1910. № 5. С. 312 318.
73. Липа Іван. Proffesion de foi / Іван Липа // Правда. 1893. С. 201 207.
74. Липа Іван. А хата горить / Іван Липа // Українська хата. 1911. трав. черв. С. 273 278.
75. Липа І. Безсмертний / Іван Липа // Літературно-науковий вісник. 1924. Т. LХХХІІ. С. 100 105.
76. Липа І. Л. Велетень Максим : казки : для шк. віку / І. Л. Липа. К. : Веселка, 1993. 16 с.
77. Липа І. Вірші. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 128, №128 (Липа І. Поезії рукою Сабо). Збережено правопис автора.
78. Липа І. Володимир Гнатюк / І. Липа // Українська хата. 1913. квіт. трав. С. 318 319.
79. Липа І. Геній / Іван Липа // Літературно-науковий вісник. 1924. Т.LXXXII. С. 99 100.
80. Липа Іван. Де ж сонце? / Іван Липа // Українська хата. 1911. берез. С.138 139.
81. Липа Іван. Дух Всесвіту / Іван Липа // Українська хата. 1911. жовт. С.438 444.
82. Липа Іван. Жах. Новеля / Іван Липа // Українська хата. 1914. трав. С.355 357.
83. Липа І. Живі свідки / Іван Липа // Літературно-науковий вісник. 1903. Т. ХХІІІ. С. 87 91.
84. Липа І. Зелена сукня / Іван Липа // Літературно-науковий вісник. 1903. Т. ХХІІ. С. 57 61.
85. Липа Іван. Іван Манжура (Біографічний нарис) / Іван Липа // Українська хата. 1909. № 1 . С. 243 250.
86. Липа Іван. Іван Манжура / Іван Липа // Українська хата. 1909. № 1. С. 319 324.
87. Липа Іван. Казки / Іван Липа. Л. : Світ дитини, 1998. 96 с.
88. Липа Іван. Колесо життя. Казка // Українська хата. 1909. № 1. С. 282 293.
89. Липа І. Л. Мартович. Войт и другие разсказы / І. Липа // Українська хата. 1911. лют. С. 200.
90. Липа І. Лист до Насті Грінченко. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 3, № 44651.
91. Липа І. Лист до редакції газети „Мета”. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 3, № 38429.
92. Липа І. Листи Вороному Миколі. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 3, № 10307 10313.
93. Липа І. Листи до Бориса Грінченка. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 3, № 38427 38478.
94. Липа І. Листи до Марії Грінченко. Національна бібліотека імені В. І. Вернадського, Інститут рукопису, ф. 3, № 43048 43243.
95. Липа І. Листи до Франка Івана Яковича. Відділ рукописів та текстології бібліотеки Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, ф. 3., № 1620, С. 429 432; С. 541 544.
96. Липа І. М. Гоголь. Тарас Бульба / І. Липа // Українська хата. 1910. № 2. С. 139.
97. Липа І. Мої думки / Іван Липа // Літературно-науковий вісник. 1924. Т. LXXXII. С. 99 100.
98. Липа І. Наша повість / І. Липа // Українська хата. 1912. лют. С. 128 132.
99. Липа Іван. Олексій Плющ (псіхографічний нарис; з портретом) / Іван Липа // Українська хата. 1909. № 5. С. 223 228.
100. Липа І. Оповідання : Музейне джерело. Одеса.
101. Липа І. Оповіді про смерть, війну і любов / І. Липа. Л. : Графія, 1935. 87 с.
102. Липа Іван. Пам’яти Насти Грінченкової / Іван Липа // Українська хата. 1909. № 7 8. С. 353 355.
103. Липа Іван. Притча / Іван Липа // Українська хата. 1911. берез. С.141 148.
104. Липа І. Спомини про „Братерство Тарасівців” : Музейне джерело. Одеса.
105. Липа Іван. Стріляють скрізь / Іван Липа // Українська хата. 1911. берез. С. 140 141.
106. Липа І. Тихе слово : збірка казок / І. Липа Л. : Світ дитини, 1929. 80 с.
107. Липа І. Тринадцять притч / І. Липа Л. : Народний стяг, 1935. 48 с.
108. Липа І. Український народе! (лист) // За вільну Україну. / І. Липа 12 верес. 1997. № 53. С. 2.
109. Липа І. Український народе! / І. Липа // Українське слово. 1917. 10квіт.
110. Липа Іван. Універсальна бібліотека / Іван Липа // Українська хата. 1910. № 2. С. 342.
111. Липа І. Як я пішов в революцію (уривок із щоденника) / І. Липа // Дніпро. 1923. С. 1 5.
112. Липа Іван Львович. Світильник невгасимий. Тринадцять притч / Іван Львович Липа // Київська старовина. 1994. № 4.
113. Липа Ю. І. Бій за українську літературу / Ю. І. Липа [упорядкув., приміт. та післямова