УКРАЇНСЬКА ПРОЗА ДЛЯ ДІТЕЙ 60-80-х років ХХ СТОЛІТТЯ (жанрово-стильові модифікації)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукопису
УДК 8293 : 087. 5 (477)

Резніченко Наталія Анатоліївна

УКРАЇНСЬКА ПРОЗА ДЛЯ ДІТЕЙ 60-80-х років ХХ СТОЛІТТЯ
(жанрово-стильові модифікації)

10.01.01-українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук
доцент
Міщенко Олена Іванівна

КИЇВ ─ 2008

Вступ 3 10

Розділ І. Жанрово-стильові модифікації української
прози для дітей 1960─1980-х років: традиції і новаторство 11 32

Розділ ІІ. Жанрова домінанта пригодницької прози для дітей 33 83

Розділ ІІІ. Стильова дифузія в рамках лірико-імпресіоністичної
прози для дітей 84 119

Розділ ІV. Художні моделі інтелектуально-психологічної прози
для дітей 120 158

Висновки 159 167

Список використаної літератури 168 190

ЗМІСТ

ВСТУП
Із-поміж сьогочасних проблем української науки про літературу слід назвати об’єктивне репродукування процесу розвитку письменства для дітей у другій половині ХХ століття. Йдеться про один із найскладніших і найцікавіших історичних періодів, сповнений подій справді непроминального значення. Літературний процес цього нетривалого у часових вимірах періоду (1960-1980-ті роки) прикметний пошуками нових підходів до художнього осягнення буття. Маємо на увазі, зосібна, активне втручання майстрів слова в сучасне суспільне життя, шукання ними оригінальних художніх методів, прагнення проникнути в складний душевний світ, психологію й мораль особистості, стильову та жанрову розмаїтість письменства тощо. Великою мірою це стосується літератури для дітей, репрезентованої передовсім іменами В.Нестайка, Я.Стельмаха, В.Близнеця, О.Гончара, Гр.Тютюнника, Є.Гуцала, які творили в умовах тоталітарного суспільства. Кожен із них відзначався власним мистецьким потенціалом і відігравав свою роль у літературному процесі тієї доби.
Актуальність дослідження зумовлена потребою об’єктивного репродукування панорами розвитку літератури для дітей, висвітлення загальних тенденцій її поступування. Вітчизняна література для дітей 19601980-х років потребує всебічного аналізу жанрово-стильових та ідейно-естетичних концептів. На часі нагальна необхідність реінтерпретації доробку письменників, які творили для дітей у добу ідеологічної заангажованості художнього мислення.
Українська література для дітей другої половини ХХ століття відносно короткий у часі період розвитку новітнього письменства. Одначе за активністю вторгнення в суспільне життя, інтенсивністю пошуків нових методів, способів художнього узагальнення, ідейно-тематичним багатством, художньою досконалістю, стильовим і жанровим розмаїттям вона є помітним етапом у розвитку національної літератури. Творчість українських письменників цього періоду прикметна багатьма якісно новими ознаками, що за всієї органічної єдності літературного процесу все ж відмінні від красного письменства попереднього періоду і не менш потужного масиву літератури для дорослого читача.
Попри відчутний ідеологічний тиск, іспит часом витримали твори, сповнені загальнодемократичного змісту, прагнення виховати в дитини високі моральні якості. Письменники прагнуть говорити з дітьми про вічні, загальнолюдські проблеми. Особливо цінним є доробок прозаїків, які намагалися відверто чи шляхом метафоризації протистояти загальній тенденції до пригнічення особистості, нівелювання людського в людині[102,с.397].
Література для дітей це передусім література, що є частиною культурної традиції. Відтак вона мусить розглядатися в силовому полі загальних теоретико-літературних проблем генезису, функціонування й типології художніх творів. Водночас це поняття закумульовує суспільні уявлення про дитинство, а отже містить конвенції стосовно читача-дитини. Обрані для дослідження тексти експлікують, з одного боку, можливості передусім художнього дискурсу, а з іншого, окреслюють актуальне поле функціонування художніх форм, що репрезентують літературу для дітей.
Проблеми літератури для дітей завжди були актуальними. Це пояснюється передусім тими завданнями, що вона виконує як складова всієї літератури, що розвивається за тими ж законами, як і література для дорослого читача. У них є багато спільного: теми, жанри, вимоги до сюжету й композиції, художні засоби тощо. Слід завважити також, що на ранніх етапах розвитку народної творчості не простежувалася конкретна спрямованість на дорослу чи дитячу аудиторію. Тож прикметною ознакою літератури для дітей кожного народу є органічний зв’язок із письменством для дорослих. Свого часу А.Макаренко слушно розмірковував із цього приводу: "Коли б хтось показав таку тему, що можлива в літературі для дорослих і здається протипоказаною в літературі для дітей, то це означало б лише те, що проблема такої дитячої тематики ще не розв’язана й слід над цією проблемою попрацювати"[137, с.185].
У 19601980-ті роки мистецтву відводилася утилітарна роль. Саме тому цей період вважаємо найбільш цікавим. Адже більшість творів літератури для дітей були своєрідною нішею для стильової, смислової психологічної опозиційності тим процесам, що спрямовувалися на нищення підвалин національної культури в рамках домінування "мертвонародженого" концепту соціалістичного реалізму. Вітчизняна література впродовж десятиліть панування авторитарної системи специфічними засобами все ж відображала суперечливі політичні, ідеологічні, моральні, етичні настрої соціуму. Та здебільшого ці суперечності відбилися доволі неповно. Понад це, з відомих причин вони замовчувалися й спотворювалися. Активний розвиток тогочасної літератури, різновекторні ідейні й стильові тенденції в ній, пошуки нових жанрових форм, тяжіння до збагачення новим змістом спричинялися до численних інтерпретацій. У сучасному українському літературознавстві відчутною є тенденція до концептуального переосмислення письменства тієї доби, в першу чергу його поетики, а також помітного впливу на художні пошуки наступних десятиліть.
На сьогодні відомі поважні дослідження літератури для дітей другої (Д.Білецький, І.Бойцун, Я.Гоян, А.Гурбанська, В.Дончик, М.Жулинський, С.Іванюк, П.Кириченко, Н.Кіліченко, П.Кононенко, А.Костецький, В.Неділько, О.Папуша, Г.Семенюк, М.Слабошпицький, М.Славова, Р.Стаднійчук, Б.Чайковський, Ю.Ярмиш, Ю.Ячейкін та інші), проте дослідники зазвичай оминають проблеми жанрово-стильової специфіки тогочасної прози для дітей.
Усвідомлюючи необхідність "реабілітації" літератури для дітей, зосібна прозових творів, визначаючи її самодостатнім явищем, вважаємо сьогочасною потребу фахового осмислення жанрово-стильової специфіки прози для дітей 19601980-х років. Позасумнівною є необхідність її комплексного аналізу з урахуванням новітнього літературознавчого інструментарію. Отже, поставлена проблема передбачає поглиблений науковий опис процесу розвитку письменства для дітей другої половини минулого віку, його жанрових, стильових особливостей і місця в загальноукраїнському літературному процесі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова частина комплексної науково-дослідної теми кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації" (номер державної реєстрації 06 Ф 044-01).
Тему роботи затверджено на засіданні бюро науково-координаційної ради з проблеми "Класична спадщина і сучасна художня література" при Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України (протокол № 130 від 19 січня 2006року).
Мета роботи полягає в системно-цілісному осмисленні жанрово-стильових модифікацій українських прозових текстів 1960 1980-х років, віднесених до кола дитячого читання; визначення їх місця й значення в процесі розвитку національної літератури для дітей; розкриття специфіки творчої індивідуальності митців у контексті літературного процесу.
Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
схарактеризувати термінологічну базу дослідження й основні теоретичні поняття, пов’язані з літературою для дітей ;
з’ясувати жанрово-стильові особливості прози для дітей 1960-1980х років ХХ століття як важливого чинника філософського й естетичного відтворення національних і соціальних прикмет доби;
простежити ґенезу пригодницької прози для дітей;
визначити провідні мотиви та характерні типи конфліктів, проаналізувати засоби характеротворення в тогочасних творах для дітей;
дослідити специфіку лірико-імпресіоністичної прози, адресованої юному читачеві;
вивчити прозові твори, що репрезентують інтелектуально-психологічну прозу для дітей;
осмислити своєрідність художнього світу, багатогранність стилю й еволюцію світогляду митців, які творили для дитячої аудиторії.
Об’єктом дослідження є прозові тексти В.Нестайка, Я.Стельмаха, В.Близнеця, О.Гончара, Гр.Тютюнника, Є.Гуцала, що віддзеркалюють еволюцію жанрів і стилів української літератури для дітей. До аналізу залучено твори різних жанрів В.Нестайка ("Тореадори з Васюківки"); Я.Стельмаха ("Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера", "Вікентій Прерозумний"); В.Близнеця ("Звук павутинки", "Земля світлячків"), О.Гончара роман ("Тронка" (новела "Полігон")); Гр.Тютюнника ("Дивак", "Степова казка", "Лісова сторожка"); Є.Гуцала ("Олень Август", "Лось") та інші, що потребують нових дослідницьких підходів.
Предмет дослідження жанрово-стильові модифікації української літератури для дітей 19601980-х років як явища національної культури.
Методи дослідження порівняльно-історичний, описовий, психоаналітичний. Основним методом, застосованим у роботі, є структурно-функціональний, що передбачає аналіз розповідних текстів задля виявлення їх жанрово-стильової специфіки.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали історико- й теоретико-літературні праці вітчизняних і зарубіжних літературознавців, істориків, філософів І.Франка, В.Агеєвої, В.Базилевського, Т.Гундорової, Д.Донцова, В.Дончика, С.Іванюка, Л.Кіліченко, А.Костецького, Г.Семенюка, М.Слабошпицького, М.Славової, Р.Стаднійчука, М.Ткачука, Д.Чижевського, М.Бахтіна; студії з проблем формування особистості дитини (К.Юнг, Л.Божович, І.Кон), літературознавчі розвідки, присвячені проблемам жанрології (Н.Бернадська, Н.Копистянська, М.Кодак, В.Фащенко).
Допоміжними при розробці основних положень дисертації слугували дослідження І.Бойцун ("Твори Євгена Гуцала для дітей: проблеми художньої майстерності", 2000); О.Будугай ("Пригодницько-шкільна повість для дітей 1960-1980-х років: жанрові особливості (О.Огульчанський, Б.Комар, А.Давидов), 2007), А.Гурбанської ("Творчість Віктора Близнеця у контексті української прози 60-70-х років ХХ ст., 1994); П.Кириченка ("Проблеми становлення особистості та шляхи її художньої реалізації у шкільній повісті 60-80-х років ХХ ст., 1998); О.Чепурної ("Дискурс дитини у прозі українських письменників-шістдесятників (Гр.Тютюнник, В.Близнець, Є.Гуцало", 2008).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що жанрово-стильові особливості української прози для дітей другої половини ХХстоліття вперше досліджуються системно, крізь виміри основних тенденцій розвитку тогочасного письменства; реінтерпретовано тексти для дітей В.Нестайка, Я.Стельмаха, В.Близнеця, О.Гончара, Гр.Тютюнника, Є.Гуцала. У роботі представлено першу спробу комплексного аналізу формозмісту оповідань і повістей, специфіки художнього інструментарію письменників у націєтворчому аспекті як ключовому. Художня проза для дітей 19601980-х років уперше стала об’єктом наукового вивчення як цілісний гетерогенний текст, що містить елементи історичного, філософського, психологічного та літературного дискурсів.
Теоретичне значення роботи полягає в науковому обґрунтуванні жанрово-стильових модифікацій прози для дітей, подальшому розвиткові аналітичного інструментарію (діалогічні зв’язки тексту й художнього світовідчуття автора); у визначенні індивідуальної своєрідності та багатогранності стилю художньої прози ряду авторів; в обґрунтуванні нових вимог до творів для дітей у стильовому й виховному планах; у доповненні корпусу історико-літературних досліджень українського письменства другої половини ХХ століття, методологічній синтетичності та різноаспектності здійсненого аналізу.
Практичне значення дисертації визначається актуальністю та маловивченістю проблеми. Фактичний матеріал, теоретичні положення можуть бути використані в літературознавчих студіях із метою відтворення повноти і структурної цілісності літературного процесу другої половини ХХ століття, у курсах лекцій з історії української літератури, спецкурсах і спецсемінарах, у процесі подальших історико-літературних досліджень прози для дітей. Здобуті результати можна вважати основою для розширення проблематики курсових, дипломних і магістерських робіт. Матеріали праці можуть стати в нагоді вчителям-словесникам загальноосвітніх навчальних закладів різних типів.
Апробація роботи. Дисертація є самостійним дослідженням, наукова концепція та основні результати якого викладено в доповідях на наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, читаннях : Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність (Київ, 2005); Міжнародний науковий симпозіум "Візуалізація образу дитини у літературі" (Львів, 2007); Всеукраїнська наукова ювілейна конференція "Концепція нації у творчості Івана Яковича Франка" (Київ, 2006); Міжнародна наукова конференція "Національна культура в парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики" (Київ, 2007), Наукові читання, присвячені пам’яті доктора філологічних наук, професора М.С.Грицая (Київ, 2008).
Публікації. За матеріалами дисертації надруковано шість статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (220 позицій). Загальний обсяг дисертації 190 сторінок, із яких 167 основного тексту.

Як свідчать спостереження, література для дітей 19601980-х років принципово нове явище в національній культурі. Своїми ідейно-художніми якостями вона піднялася до рівня кращих творів для дорослих. Автори, що творили для дітей і юнацтва, ставили перед собою справді важливі й складні завдання. Відтак дослідження цього сегменту вітчизняного літературного простору є надзвичайно актуальним. Ураховуємо при цьому однобічний несистемний підхід до наукового осмислення жанрово-стильових особливостей української літератури для дітей.

bibliography

ВИСНОВКИ
Аналізуючи основні жанрово-стильові модифікації української літератури для дітей 1960-1980-х років, констатуємо її досить значний художньо-естетичний та ідейно-виховний рівень. Сучасність вічна тема мистецтва й літератури набула в книжках для юних читачів нового змісту в тому розумінні, що саме відчуття часу істотно розширилося, поглибилося, стало предметно конкретним.
Як свідчать спостереження, особливим рухом і збагаченням був прикметний жанр повісті. Повість, властиво, активізується як художній дослідник життя. Більшість творів обернено до сьогоднішнього дня, відтак об’єктом художніх спостережень повісті стають ті ж конфлікти, проблеми дійсності, що й у романі. В.Фащенко та М.Стрельбицький, зазначали: "що аналітична спроможність повісті вельми потужна й еластична", вона "може все", за умови талановитості автора, його сміливого заглиблення в соціально-психологічні проблеми, відкриття характерів, які впливають на ідейно-етичне формування людей не одного покоління"[71,с.107]. Тому повісті вирізняються особливою стильовою чи композиційною, жанровою прикметою, містять "порушення" звичайної оповідності, пошук яскравішого, значимішого образного втілення ідеї, нових шляхів осягнення дійсності, глибшого проникнення у внутрішній світ дитини (тут і своєрідні "казочки", дитячі сюжети з "дорослим" навантаженням, і вільне використання небилиць та химерії тощо).
Кожен із письменників, який послуговується образним словом у своєму зверненні до дитини, прагне заглибитися в специфіку дитячого світосприймання, пізнати логіку дитини. Неважко помітити, як неухильно відбувалося оновлення зображальних засобів у прозі для дітей, що вже своєю практикою спростовувала уявлення про те, що реалізм зводиться лише до життєподібності. Прозі цього періоду властиві різноманітні форми розвинутого психологічного аналізу, вагоме місце посідає в ній філософська думка, інтелектуальне начало, широко застосовуються різні типи суб’єктивно-об’єктивних розповідей, численні засоби поетичної загущеності, умовності, алегорії.
Українській прозі для дітей і юнацтва належить одне з чільних місць у процесі виховання правди, доброти, справедливості, благородства, совісності, чесності. Із перших літ життя ці твори проникають у глибини дитячої психології, стають своєрідними імпульсами реагування на людину, світ. Саме в той період письменники прагнули ознайомити дітей із реальними життєвими ситуаціями, конфліктами з життя сучасної школи, сім’ї, взаєминами в мікроколективах. Важко переоцінити роль творів В.Нестайка ("Одиниця з "обманом"", "Тореадори з Васюківки"), Є.Гуцала ("Саййора", "Олень Август", "Лось"), Гр.Тютюнника ("Дивак", "Степова казка"), В.Близнеця ("Звук павутинки", "Земля світлячків"), О.Гончара ("Тронка", Бригантина), Я.Стельмаха ("Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера", "Вікентій Прерозумний", "Найкращий намет") тощо. Тут послідовно утверджується пафос творення нового життя. Письменники, що характерно, не змодельовують особливий мікросвіт, бо дитинство не існує ізольовано від життя дорослих, хоча і має особливості щодо сприйняття світу. Адресуючи твори дітям, прозаїки дбають про доступність, емоційну дохідливість у висвітленні життя, і, сподіваючись на увагу дорослого читача, загострюють почуття, посилюють відповідальність за все, що включає в себе поняття "дитинство". Оповідання та повість для дітей той локус, що досліджує соціальні проблеми, і розв’язує людинознавчі завдання літератури (дорослої). 196080-ті роки були періодом надзвичайного "згущення", високої естетичної активності, пожвавлення соціально-етичних, морально-психологічних і суто художніх пошуків.
В.Дончик справедливо спостеріг строкатість художніх пошуків цього періоду, активізацію авторського аналітичного начала в творі, що стилістично по-різному усталювалося в "психологічній", "ліричній" "проблемній" прозі, багатьох змішаних варіантах: "Ліризм був домінуючою стильовою тенденцією тих років. Ясна річ, що виходили і романи та повісті, що належали до конкретно-реалістичної, так званої "суворої" прози ..., але йдеться зараз про те, що переважало, що було своєрідним прапором художніх шукань. А переважали ліричні і лірико-психологічні, лірико-філософські, лірико-гумористичні твори (передусім повісті і новелістика), і таке стильове прямування не обминало навіть багатьох "тверезих реалістів" [75,с.154]. Жанрово-стильові особливості літератури залежать від характерів життєвих типів, авторського погляду на них. Мотив дитини для шістдесятників був цінний тим, що він відзначається своєю близькістю до примітивної свідомості, яка була прив’язана до традицій, до духовного. Це спроба віднайти справжній, автентичний світ, позбавлений страху. За допомогою дитячого непристосованого, "учудненого" погляду письменники показали національній людині її власні недоліки й біди. Вони відчули цінність "наївного" підходу до висвітлення проблем дорослого буденного, автоматичного світу. Вони переймаються не побутописанням, а художнім освоєнням складних явищ морально-етичного характеру, психологічною проблематикою.
Шлях від абстрактного образу "совєтського" учня до повнокровного характеру підлітка виписано в пригодницькій прозі В.Нестайка та Я.Стельмаха. Проте ці автори обрали засоби, посутньо відмінні від запропонованих іншими прозаїками 1960-х. Творячи власну художню дійсність В.Нестайко, скажімо, апелює до дитини, спостереженої ним у грі, в безпосередніх виявах характеру. Йдеться про те, що автор вдався до творення образів юних героїв, які поверхово сприймають науку життя, полегшено ставляться до свого місця в ньому. Підвищення конфліктної напруги зумовило введення в прозу для дітей гумору як засобу увиразнення характеру юного героя. Конфлікти з навколишнім світом, під впливом яких формуються характери нерозлучних друзів у трилогії В.Нестайка, подані крізь призму непідробного дитячого світосприйняття; вони висвітлюють особливості поведінки підлітків, сповнюючи їхні постаті реального змісту.
Тут немає привнесеного "від автора" силуваного пафосу чи запрограмованих виховними принципами, вироблених дорослими, чужих для дитячої психіки ідей. При цьому виховний ефект забезпечується утвердженням позитивної емоції за рахунок цілковитого узгодження способу життя, мислення літературного героя та його життєвого прототипа. Авторська концепція героя ґрунтується на дещо відмінних від "традиційних" принципах. Персонаж В.Нестайка неухильно обстоює право бути самим собою, не вписується у зручну для когось одиницю шкільного колективу. Його "витівки" це бунт проти авторитаризму дорослих, від якого ті відмовляються радше на словах. Від зав’язки сюжету крізь сміх, гумор, жарт письменник прямує до відображення виявів дитячого психологізму, серйозних, наболілих проблем. На тлі вершинних творів світової літератури виокремилися термінологічні одиниці (одіссея і робінзонада), які трансформувалися у вітчизняній літературі для дітей другої половини ХХ століття, зосібна, в пригодницьких творах В.Нестайка та Я.Стельмаха.
Жанротвірними ознаками пригодницьких творів є сталі компоненти; тип сюжетів повістей концентричний, бо події з’єднані причинно-наслідковим зв’язком; осердям сюжетів стає одна або кілька пригод, що привертають увагу читача. Художня форма пригодницької повісті вияскравлює драматизм і динамізм подій, прикметна відчутним ліричним струменем, тяжінням до біографічного характеру оповіді про героя. У мовній тканині досліджуваних повістей використано чимало засобів, що передають емоційний стан персонажів. Інтертекстуальні елементи, індивідуалізоване мовлення увиразнюють емоційну палітру твору. Тому в повістях відводиться велика роль ліричним, філософським роздумам про сенс життя людини, дружбу, порядність, неповторність природи рідного краю. Характерною ознакою пригодницьких творів є увага до рис української ментальності. Письменники прагнуть донести до читача сенс перевірених часом загальнолюдських істин, що становлять основу християнської моралі, тісно поєднаної з філософсько-антропологічною концепцією.
Як свідчить аналіз, проза зазначеного періоду віддзеркалює намагання письменників уникати нав’язуваної "робітничої" чи "селянської" тематики (з неодмінними ідейними атрибутами, ієрархією образів, напередзаданими "художніми" висновками). Маємо підстави й для висновку про введення в українську прозу національних характерів, національної проблематики, проведення лінії між традиційними цінностями українського народу й сучасним життям, показ в умовно-алегорічній формі розгорненого тоді національного "етнознавства". Тому здобутками письменників стають психологізм, виявлення глибинних сфер внутрішнього світу людини, тяжіння до правдивості характерів, обставин, точності слова. Основними жанрами прозаїків, що творили для дітей, виступають повість та оповідання. Повість при цьому набуває ознак багатопроблемної, "багатоформної". Жанрово-стильові модифікації сприймаються як результат появи нових конфліктів, характерів. Тобто суперечливість, складність епохи, її духовного життя стимулювали митців до опанування художніми засобами, спроможними охопити найрізноманітніші вияви дійсності.
Прикметними особливостями прози для дітей вважаємо переважання ліричних, лірико-психологічних, емоційно-розповідних, гумористичних, пригодницьких первнів. ЇЇ характеризує багатство тем, образів, зображально-виражальних засобів, художніх прийомів. Письменники прагнуть викликати в дитини відповідне ставлення до певної події, хоч би якою складною й суперечливою вона не була. Приваблює те, що автори спілкуються з юними читачами серйозно, відверто. Повісті, оповідання, новели, літературні казки набувають філософської глибини. Розширюється й загальнохудожній, жанровий, стильовий, інтонаційний спектр української прози для дітей. У ній зматеріалізовується традиція і відбувається її "перегляд", простежується тяжіння до модерністичних, постмодерних інтерпретацій.
Письменники заторкують проблеми, які важко віднести до якоїсь однієї сфери соціологічної чи морально-етичної. Звідси нові підходи до художнього осмислення дійсності, заглибленість у соціальні процеси, поява нових тем, героїв, конфліктів, інтенсивні пошуки більш виразних засобів художньої мови, концентрація образності, мелодійність фрази, пластичність малюнку, трансформація фольклорної символіки, посилення ліричного, суб’єктивного начала у всіх модифікаціях жанрів. На думку дисертанта, найпомітніші добутки української прози для юнацтва цього періоду пов’язані з лірико-імпресіоністичною течією ("Тронка" О.Гончара, "Звук павутинки" В.Близнеця тощо). Обираючи за творчу домінанту потужний ліризм, надаючи перевагу поетичній одухотвореності перед реалістичним аналізом дійсності, прозаїки відкривають чимало справді нового, важливого в духовному бутті сучасника.
Аналіз творчості В.Близнеця для дітей свідчить, що письменник виробив індивідуальну манеру письма, котру можна кваліфікувати як лірико-імпресіоністичну. Йдеться про глибоке проникнення однієї родової ознаки в іншу, поєднання структурних елементів жанрових ладів, унаслідок чого виформовується нова стилістична якість. Схильність письменника до естетизму особливо помітна в імпресіоністичних прийомах композиції. Використовуючи можливості такого жанру, як поезія в прозі, В.Близнець досягає виразної колористичності, гармонійності, архітектоніки творів.
Слід завважити, що авторський інтерес спрямовується не на типове, узагальнене, а на фіксацію безпосередньо сприйнятого, мінливого, одиничного в свідомості героя. В.Близнець, як і інші письменники, охоче вдається до розповіді від першої особи, що справляє враження "необробленості" зображуваного. У цьому один із найважливіших принципів лірико-імпресіоністичної поетики: спостерігати й виражати побачене, не деформуючи його надто суворим компонуванням, не нав’язуючи апріорно вироблених оцінок, концепцій. Використавши багатий арсенал прийомів художньої типізації (показ героя через вчинки та дії, авторська характеристика, внутрішнє мовлення, портрет, художня деталь), В.Близнець особливу роль відводить діалогу, що сприяє яскравішому висвітленню взаємин персонажів, розкриттю їхньої натури, внутрішньої сутності. Персоніфікованим вираженням позиції автора є вибір персонажів. Дитина для Близнеця не просто об’єкт художнього дослідження, а суб’єкт етичного вибору максималіст у моральній сфері. Його герої реальні, не ідеалізовані, не загримовані й не замасковані. Стильова модифікація творів письменника для дітей відобразила процесуальний характер розвитку індивідуальної манери письма. Чільна стилістична особливість цих творів полягає у винятковій гнучкості фрази. Але найголовніше, на що слід звернути увагу, органічна відповідність змісту та форми. Саме це робить стиль прозаїка справді бездоганним.
Тематично збагатили, урізноманітнили жанрово й стилістично адресовану дітям і юнацтву прозу Гр.Тютюнник та Є.Гуцало. Працюючи переважно в малому жанрі, митці формували оригінальну систему життєвих цінностей нового покоління на ґрунті народного духовного досвіду, виховуючи відповідні морально-естетичні ідеали. Новаторство Є.Гуцала та Гр.Тютюнника виявилося в тому, що, зберігаючи канонічну систему літературних видів і жанрів, вони надавали нового змісту традиційній формі. Визначальною ознакою їхніх стилів вважаємо інтелектуально-психологічне письмо. Досліджуючи психологію дитини, ці автори окреслюють не лише зростаючі антиномії людини та природи, а й визначають своєрідний центральний вузол, де проблема виявилася найбільш глибоко. Маємо на оці ставлення людини до ближнього, що відбивалося на ставленні до власного "Я". Людина Природа двоєдність світу концепти, що пронизують їхні твори. Відповідно трансформується герой (дитина), стаючи втіленням морально-психологічного ідеалу; він розумний, спритний, відважний, незважаючи на те, що часом знаходиться в кризовому стані. У пізнавально-емоційній сфері персонажів переважають психічні стани зосередженості, елегійного суму, що поступаються місцем подвигу, замилуванню, захвату, а то й обуренню на адресу байдужих споживачів чи винищувачів краси, живого. Характери переважно інтелектуальні, перейняті пристрастями віку, з високоморальним осереддям і глибоким народним коренем, із особливим відчуттям природи. Самобутність героїв їхніх творів у самобутності активного мислення, широкому емоційному спектрі, в красномовному жесті, вагомості неординарного вчинку, поведінки. Психологізм тут сутність і основа буття характерів, а не одна з поетикальних прикмет.
Дотримуючись традиційної форми повісті, оповідання для дітей, Гр.Тютюнник та Є.Гуцало збагатили їх новим змістом, своєрідними прийомами та засобами художньої виразності. Внесок митців у перетворення й удосконалення структури малого жанру прози для дітей справді важко переоцінити. Вони звели до мінімуму передісторії, прямі портретні характеристики персонажів, відмовилися від розгорнутого побутописання. Характеристика персонажа, як правило, висвітлює натуру одночасно "ззовні" і "зсередини" в дусі фіксованого психологізму: автор повідомляє, який вигляд має герой і водночас що він почуває, думає. Відбувається, властиво, дифузія зчаста ізольованих засобів розкриття характеру. У результаті взаємопроникнення і взаємодії цих елементів характеристика набирає настільки складного, багатопланового вигляду, що в повному розумінні слова перестає бути "простою характеристикою": це вже і опис, і елемент оповіді, і засіб психологічного аналізу. Лірична стилістика творів виявляється в мові, що з елемента форми перетворюється на самостійну формальну структуру, особливу ритмічну одиницю. Зовнішні ознаки її художньої організації зумовлюються насамперед прагненням письменників не розповідати про життя, а відтворювати його кожну мить наново й обов’язково в індивідуальному сприйнятті.
Дослідження прози для дітей, яка побачила світ у другій половині ХХ століття, дає підстави твердити, що вона прислужилася розширенню інтелектуальних обріїв, європеїзації національної літератури передовсім через поглиблення психологізму й оновлення жанру ( ритм і мова, структура і внутрішні зв’язки, психологічне вивчення ситуацій і героїв, проблематика, відстоювання духовних цінностей, критичний погляд на сучасність, заперечення бездуховності тощо). Власне кажучи, маємо цілий ряд творів, прикметних позасумнівною новизною ідейно-емоційного змісту, свіжістю конфліктів, характерів, композиційних і стильових прийомів. Тут лірико-імпресіоністичні, пригодницькі, інтелектуально-психологічні, лірико-психологічні повісті й оповідання, автори яких сягають широкого, багатогранного осягнення найгостріших повсякденних і глобальних проблем, глибокого розкриття характерів, особливої духовності й світовідчуття дітей. Простежені в роботі тенденції розвитку літератури для дітей є виявом розмаїття творчих пошуків прозаїків, різноманітності форм і способів художнього освоєння дійсності. Вони переконливо свідчать, що в літературі для дітей утвердилася система жанрів і принципи типізації, які відбивали загальну тенденцію розвитку українського письменства другої половини ХХ віку. Отже, жанрово-стильові модифікації української літератури для дітей відобразили рефлексію суспільно-історичної епохи, яка перебувала у коматозному стані. Криза суспільної формації трансформувалась у дискретність текстових структур, часопросторову варіативність, викликаючи жанрово-стиольові особливості, що реалізувалися у ліричному, наративному або дискурсивному характері творів. Переважна більшість аналізованих творів демонструє апокаліптичну картину світу, зумовлену редукованою свідомістю героя, трагічністю його світосприйняття, рятівним заглибленням у власний внутрішній світ.
Література для дітей виступає елементом історичної системи літератури, одним із модусів розвитку письменства як естетичної практики людства. Невипадково поняття "література" опорне у її дефінітивній частині. Література для дітей і є специфічним локусом традиційності літературної полісистеми.

Список використаних джерел
1. Антологія української художньої літератури для дітей : в 3 т. / [упоряд. І.Соболь та Б.Чалий; редкол.: Н.Забіла(голова) та ін.]. К., : Веселка, 1969
Т. 3. 1969. 437 с.
2. Українська дитяча література : [хрестоматія критичних матеріалів] / Ф.Х. Гурвич, В.С. Савченко. К. : Вища школа, 1969. 351 с.
3. Бадзьо Ю. Пора перших підсумків / Юрій Бадзьо // Вітчизна. 1970. №1. С. 159-167.
4. Баранова М. В.Нестайко. Тайна трех неизвестных / МаринаБаранова // Детская литература. 1976. №3. С.50 51.
5. Барто А. О литературе для детей : [доклад на третьем съезде писателей РСФСР] / А. Барто // Детская література : сборн. статей / отв. ред. Е.С. Аксенова. Москва : Детская література, 1970. С. 3-23.
6. Бахаєва Л. До питань про сюжети /Л. Бахаєва // Вітчизна. 1973. №4. С.167-175.
7. Базилевський В. Глибоке серце / В. Базилевський // Як звук павутинки : зб. літ.-критич. нарисів про В. Близнеця. Автобіографія, неопубліковані твори / упоряд. Р.М.Близнець; за ред. В.В. Яременка. К. : Веселка, 1987. С.118-121.
8. Бегак Б.А. В мире приключений : [приключенческая литература для детей] / Б.А. Бегак Москва. : Знание, 1979. 63с. (Новое в жизни, науке, технике. Серия "Литература"; №3).
9. Бегак Б.А. Тропинками тайны : [приключенческая литература и дети] / Б.А.Бегак. Москва.: Детская литература, 1985. 95с.
10. Бегак Б.А. Дети смеются : [очерки о юморе в детской литературе] / Б.А. Бегак. М. : Детская литература, 1971. 191 с.
11. Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція : [монографія ] / Н.І. Бернадська. К. : Академвидав, 2004. 368с.
12. Білецький Д.М Українська радянська післявоєнна проза для дітей та юнацтва : [посібник з дитячої літ.] / Д.М. Білецький Чернівці : Чернівецький університет, 1968. С. 40-45.
13. Біленко В. Правда життєва і художня / В.Біленко // Вітчизна. 1979. №12. С. 194-197.
14. Біленко В. З любові й доброти народжене (Діти у творчості Гр.Тютюнника) / В. Біленко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г. Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1980. Вип. 5. С. 87-100.
15. Біленко В. Найнадійніші люди на світі це діти / В. Біленко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г.Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1983. Вип. 8. С. 36-45.
16. Біленко В. Сторінками антології української літератури для дітей / В. Біленко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: М.К. Наєнко (голова) та ін. К. : Веселка, 1989. Вип. 8. С. 23-29.
17. Бойко Грицько Щоб відкрити казкову країну / Г. Бойко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г. Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1980. Вип. 5. С. 74-79.
18. Бойцун І. Твори Є.Гуцала для дітей: проблеми художньої майстерності : дис. кандидата філол. наук : 10.01.01 / Ірина Бойцун. Запоріжжя, 2000. 155 с.
19. Божович Е. Психологические особенности развития личности подростка / Е Божович. Москва : Знание, 1979. 39 с.
20. Бочаров А. Требовательная любовь. Концепция личности в современной советской прозе / Бочаров А. Москва : Худ. литература, 1977. 368 с.
21. Бондар Л.О. Творчість Я.Стельмаха в контексті "нової хвилі" української драматургії 80-х рр. ХХ століття : дис. кандидата. філол. наук : 10.01.01 / Л.О. Бондар. К., 2007.219 с.
22. Близнець В.С. Звук павутинки : [повість]; Земля світлячків [казка] / В.З Близнець / передм. П.М. Перебийноса. К. : Веселка, 2003. 175 с. [2-ге вид.].
23. Близнець В. Казка в нашому житті / В.Близнець // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г.Дончик та ін. Вип. 7. К. : Веселка, 1982. Вип. 7. С.148-151.
24. Близнець В. Цей складний, неслухняний підліток / В.Близнець // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: М.М. Острик (голова) та ін. К. : Веселка, 1978. С.50-56.
25. Близнець В. Мовчун : [повість] / В. Близнець. К., Молодь, 1971. С.56-57.
26. Близнець В. Вершник революції / В. Близнець // Літературна Україна. 1972 4липня.
27. Близнець В. Із щоденникових записів // Публікація Раїси Мовчан / В. Близнець // Літературна Україна. 1988. 4серпня.
28. Близнець В. Діти війни і книги про них / В. Близнець // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г. Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1980. Вип. 5 С.28-35.
29. Будугай О.Д. Пригодницько-шкільна повість для дітей 1960-1980-х років: жанрові особливості (О. Огульчанский, Б.Комар, А. Давидов) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 "Українська література" / О.Д.Будугай. Херсон, 2007. 19 [1] c.
30. Буценко О. Чисті плеса творчості [інтерв’ю біля робочого столу з Віктором Близнецем] / Олександр Буценко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г.Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1981. Вип. 6. С.37-44.
31. Васюченко И. От наброска к портрету / И. Васюченко // Детская литература. 1992. №3. С.10-19.
32. Весняні обрії : [зб. ст. з питань дитячої літ. / ред. А.С.Полушкіна та ін.]. К. : Дніпро, 1968. 174 с.
33. Весняні обрії : [зб. ст. з питань дитячої літ. / ред. Валентин Бичко та ін.]. К. : Веселка, 1971. 215 с.
34. Вишиваний Я. Чиста течія / Я. Вишиваний // Вітчизна. 1981. №3. С.206-208.
35. Вічна загадка любові : літ. спадщина Гр. Тютюнника [спогади про письменника / упоряд., А.Я. Шевченко]. К. : Рад. письменник, 1988. 496 с.
36. Вовк П. Людська краса в сумлінні чистім / П.Вовк // Вітчизна. 1971. №12. С. 200-202.
37. Волинський К. В пошуках героя : [Проблема героя в сучасній українській прозі] / К.Волинський. К. : Рад. письменник, 1964. 278 с.
38. Волинський К. Літературне сьогодення : [літ. критичні. ст.] / Кость Волинський. К. : Рад. письменник, 1982. 294 с.
39. Власні імена людей : словник-довідник / [авт-уклад. Скрипник Л., Дзятківська Н.]. К. : Наукова думка, 1996 336с.
40. В’язовський Г.А. Світ художньої літератури : [дослідження] / Г.А. В’язовський. К. : Дніпро, 1987. 252 с.
41. В’язовський Г.А. Творче мислення письменника : [дослідження] / Г.А. В’язовський. К. : Дніпро, 1982. 335с.
42. Вулис А.З. В лаборатории смеха / А.З. Вулис. Москва : Худ. литература, 1966. 144с.
43. Вулис А.З. В мире приключений : [поэтика жанра] / А.З.Вулис. Москва : Сов. писатель, 1986. 384 с
44. Гайдучок М. Хай дорослішає дитяча душа / М. Гайдучок // Літературна Україна. 1988. 25 серпня.
45. Гегель Г.Ф. Эстетика : в 4 т. / Г.Ф. Гегель; [перевод под ред. М.Лифшица] Москва : Искусство, 1968.
Т.1. 1968. С. 302-309.
46. Гинзбург Л.Я. О. психологической прозе. / Л.Я.Гинзбург. [2-е изд.]. Ленинград : Худож. литература, 1977. 443 с.
47. Гинзбург Л.Я. О литературном герое / Л.Я. Гинзбург ; [С.В.Путилов (подгот. текста); А.С.Кушнир (предисл.)]. / Москва : Интрада, 1997. 407 с.
48. Гриненко В. Солнечные зайчики и Робинзон кукурузо / В.Гриненко // Детская литература. 1966. № 6 С.58-61.
49. Гончар О. Вибрані твори : [трилогія, роман] / Олесь Гончар. К. : Дніпро, 1971. 685 с.
50. Горький М. про дитячу літературу : [cтаті і висловлювання / пер. з російськ. В.Гнатовського; упорядкув.: Н.Медведєва]. К. : ЦКЛКСМУ "Молодь". 1953. 243 с.
51. Гоян Я. Людина народжується з любові / Ярема Гоян // Вітчизна 1998. №4. С.161-171.
52. Гримич Г. Композиція характер ідея // З творчої спадщини Є.Гуцала / Г. Гримич. Дніпро. 1969. №12. С.128-136.
53. Гримич Г. Світ героїв Євгена Гуцала / Г.Гримич // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дитячу літ. / редкол.: В.Г. Дончик (голова) та ін. К. : Веселка, 1982. Вип. 7. С.102-105.
54. Гримич Г. Загадка творчого бунту: новелістика українських 60 : [літ-крит. нарис] / Г.Гримич. К. : Укр. письменник, 1993. 248 с.
55. Гриненко В. Солнечные зайчики и Робинзон Кукурузо / Виктор Гриненко // Детская литература 1966. № 6 С.58-61.
56.