ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА МОГИЛЯНСЬКОГО У ЛІТЕРАТУРНОМУ КОНТЕКСТІ ДОБИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

КРИВЕНКО Сергій Миколайович

УДК 821.161.2(091) 3 ”18/19”

ТВОРЧІСТЬ МИХАЙЛА МОГИЛЯНСЬКОГО
У ЛІТЕРАТУРНОМУ КОНТЕКСТІ ДОБИ

10.01.01 - українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Хропко Петро Панасович

Київ 2001

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. Рання лірика та драматургія: пошуки художнього самовираження (1895 1905) ........................................................................................................ 9
РОЗДІЛ 2. Проблематика і поетика малої прози (1912 1926) ..................... 48
РОЗДІЛ 3. Романістика: природа жанрових модифікацій (1929 1941) .... 115
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................183

ВСТУП

У літературному процесі перших десятиріч ХХ століття помітне місце належить Михайлові Михайловичу Могилянському (22. 11. 1873, Чернігів 22.03.1942, селище Велика Мурта Красноярського краю, куди був евакуйований), активна творча діяльність якого була перервана в 30-х роках репресивними заходами тоталітарного режиму. Вилучена з культурного обігу, вона опинилася на маргінесі літературознавчої науки. Донедавна митця згадували лише в коментарях та здебільшого як критика у виданнях початку 90-х років. Письменницька діяльність М.Могилянського маловідома й недостатньо вивчена сторінка нашої літератури. В художньому доробку письменника поетичні, драматичні й прозові твори, праці з літературознавства і критики, писані українською та російською мовами. Вони становлять значний історико-літературний та художній інтерес, особливо в час активного відновлення реальної та цілісної картини розвитку нашого письменства. Необхідністю докладного розгляду та об’єктивної оцінки доробку митця пояснюється актуальність теми нашого дослідження.
Письменницьку діяльність українською мовою М.Могилянський розпочав 1912 року в руслі модерністської психологічної прози під прямим впливом М.Коцюбинського. Вже пізніше, в кінці 20-х на початку 30-х років, М.Могилянський пише оригінальні прозові твори, що тяжіють до інтелектуальної прози, розвиток якої в нашій літературі з різних причин переривався.
Дебютував М.Могилянський-прозаїк на сторінках «Літературно-наукового вісника» (1912) й «Української хати» (1913) з психологічними творами, які згодом увійшли до збірки «Оповідання» (Петроград, 1916). В ній він, керуючись власними мистецькими настановами, органічно продовжував пошуки в напрямі, означеному психологічною прозою М.Коцюбинського, В.Винниченка, інших письменників. Проблеми, порушені в ранніх оповіданнях, надалі актуалізувалися і в його романістиці, де письменник торкнувся наболілих питань сучасності: честі громадянської, особистої, професійної, національної («Честь»); вседозволеності й некерованості моральної, особистої, політичної («Всюду страсти роковые»); непевності буття, передчуття тривоги за завтрашній день («Хильда»).
Активно виступаючи в пресі з літературно-критичними статтями та рецензіями, він перший привітав появу таких новаторських явищ українського письменства 20-х років, як збірки «Сонячні кларнети» та «Вітер з України» П.Тичини, «Шуми весняні» М.Івченка, «Сині етюди» й «Осінь» М.Хвильового, «Осінні зорі» В.Сосюри, «Мамутові бивні» Ю.Яновського.
З 1923 року М.Могилянський очолив Постійну комісію ВУАН з укладання «Біографічного словника українських діячів», виконавши величезну збирацьку, організаційну роботу, що тривала до 30-х років.
Близький до групи неокласиків за ідейно-естетичною позицією, М.Могилянський виступав проти вульгаризаторського підходу до вивчення літератури. В дискусії 1925-1928 років він підтримував гасло М.Хвильового щодо орієнтації на Європу. Уся творча діяльність М.Могилянського відзначалася винятковою напруженістю й продуктивністю літературної праці, постійними художніми пошуками.
Знайомство М.Могилянського з українікою відбулося ще в дитячі роки. Тоді він ознайомився з празьким виданням «Кобзаря» Т.Шевченка, яке зберігалося в батька. Ширші уявлення про українську літературу почерпнув із багатої на україніку підпільної бібліотеки, що існувала при місцевій класичній гімназії, де М.Могилянський навчався. Згодом у своїх мемуарах він сам зізнавався в невипадковості українських зацікавлень, оскільки «пісні та казки няні, навколишня народна стихія, пізніше український театр були, як стверджував автор, факторами мого органічного українства, що послаблювалося зрусифікованою сім’єю та школою, в якій все українське було рішуче заборонено» [67, 135].
На юридичному факультеті Петербурзького університету, куди він вступив 1892 року після закінчення гімназії, крім фахової підготовки юриста, отримав політичну освіту, брав активну участь у роботі марксистських гуртків, а в 1897-1899 роках і в діяльності петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», пройшовши велику школу революційної діяльності. Звідси бере свій початок і його поетична творчість.
Художній доробок М.Могилянського складається з ранньої поезії та драматургії російською мовою, української «малої прози», творів романного жанру (українською та двох російською мовою). Ці жанрово-родові масиви художньо нерівноцінні, неоднаково дослідженні й навіть видані. Тому завдання, які ставляться в цій праці, досить різноаспектні й різномасштабні.
Так, розглядаючи перші письменницькі спроби в поезії та драматургії, мусимо враховувати, що тексти цієї частини мистецького спадку М.Могилянського практично не перевидавалися після перших публікацій. Тут основні завдання дослідження зводились до того, щоб розшукати, зібрати і систематизувати літературний доробок письменника, окреслити його місце у відповідному літературно-історичному контексті. Враховуючи те, що М.Могилянський розпочинає мистецьку діяльність як російський письменник, розгляд цієї частини художнього доробку здійснюється в типології переважно російської літератури кінця ХІХ початку ХХ століття, частково в контексті української та західноєвропейської літератур означеного періоду.
Зі зверненням до малої прози М.Могилянського завдання набувають іншого характеру. Ця частина доробку краще спопуляризована завдяки розрізненим, але все-таки репрезентативним перевиданням. Головне ж новелістика привертала увагу літературознавців, зусиллями яких, як показано в дисертації, проблемно-тематичний комплекс окреслений і почасти вписаний у відповідний літературно-історичний контекст. Як відомо, один із творів М.Могилянського («Наречена») викликав інтерес у кінематографістів, де поряд з творами Марка Вовчка, І.Франка, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, Г.Хоткевича та інших увійшов окремою кіноновелою в композицію «Острова любові» (режисер кінофільму і сценарист новели О.Бійма).
Різна міра вивченості й романного набутку М.Могилянського. Жодний з творів «великої форми» не був опублікований за життя автора. Один з них вперше побачив світ у журнальній публікації лише нещодавно; два інших архівні, залишаються в рукописах. Завдяки дослідженням Н.Шумило [149, 150, 151], присвячених поетичним (переважно жанровим, пафосним, психологічним) і проблемно-тематичним аспектам, ця частина доробку письменника введена у культурний обіг. Більшу увагу дослідниця приділяє оприлюдненому вже роману, меншу архівним творам. Тому й завдання ставляться нами різні. При дослідженні невиданого доробку вони зводяться переважно до його попередньої оцінки й текстуального ознайомлення, часом розширеного.
Дисертаційне дослідження пов’язане з загальною науковою проблемою кафедри української літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: «Жанрова система української літератури ХІХ ХХ століття».
Мета дослідження з’ясувати проблемно-тематичні та структурно-поетичні особливості творчого доробку М.Могилянського в контексті літературного процесу кінця ХІХ початку ХХ століття та визначити у ньому місце письменника.
Реалізації цієї мети підпорядковано вирішення таких завдань:
n вивчення ранньої лірики М.Могилянського під кутом зору її естетичної специфіки;
n окреслення проблемних і структурно-поетичних особливостей драматургії, її зображально-виражальних засобів та місця в доробку митця;
n з’ясування ідейно-тематичних і поетичних особливостей малої
прози М.Могилянського, напрямків руху епіка в його еволюційному розвитку;
n розкриття проблемно-жанрової та поетичної своєрідності романістики письменника;
n встановлення місця творчості М.Могилянського в історії української літератури.
У дисертації вперше здійснюється комплексне дослідження різножанрової творчості М.Могилянського в літературному контексті кінця ХІХ перших десятиліть ХХ століття, в чому й полягає наукова новизна праці. Рання поезія та драматургія, мала проза, романістика письменника аналізуються в жанрово-родовій еволюції, вивчаються стильові прикмети творчого спадку, пошуки в образній сфері. Чимало джерел (літературно-критичних праць, художніх творів) стає об’єктом спеціального осмислення вперше.
Джерельну базу дослідження складають:
1) прижиттєві та посмертні публікації праць М.Могилянського окремими виданнями і в періодиці;
2) архівні матеріали, віднайдені й опубліковані останнім часом дослідниками різних профілів;
3) архівні та рукописні матеріали, розшукані в архівосховищах Санкт-Петербурга (Пушкінський дім), Києва (Центральна наукова бібліотека ім. В.І.Вернадського НАН України, Центральний Державний архів-музей літератури і мистецтва України, Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України) та Чернігова (Чернігівський літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського);
4) статті та різного роду матеріали про життя і творчість М.Могилянського його сучасників і дослідників нашого часу Н.Шумило, В.Шевчука, В.Сарбея, Г.Кураса.
Теоретичну основу дисертації складають історико-генетичний та поетико-типологічний підходи, положення праць В.Агеєвої, М.Бахтіна, М.Кодака, Ю.Лотмана, С.Павличко, Ю.Тинянова, наукові ідеї досліджень з історії української літератури Л.Гаєвської, І.Денисюка, Ю.Кузнецова, В.Фащенка та ін.
До текстуального аналізу літературних явищ застосовано системний, історико-порівняльний та типологічний методи вивчення.
Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що дослідження поповнює відомості про життєвий та творчий шлях і основні літературно-мистецьких здобутки М.Могилянського. Результати роботи можуть бути використані у підготовці й проведенні спецкурсів і спецсемінарів, у написанні курсових та дипломних робіт, можуть бути використані в написанні підручників та навчальних посібників з української літератури для вищої та загальноосвітньої шкіл, уточненні навчальних програм.
Апробація роботи. Зміст дисертації викладено в шести публікаціях. Основні положення роботи знайшли відображення у доповідях на науковій конференції Міжнародного інституту лінгвістики і права («Вісник: Літературознавчі студії». Київ, 2000), звітних наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (1999, 2000 роки).

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та архівних матеріалів, який становить 172 найменування. Обсяг дисертації без списку використаних джерел та архівних матеріалів 182 сторінок, загальний обсяг роботи 196 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У літературному процесі перших десятиріч ХХ століття помітне місце належить українському письменникові М.Могилянському (1873 1942), багатогранна й жанрово розмаїта творчість якого поставлена в центр дослідження. Його письменницька діяльність донині залишалась маловідомою, недостатньо вивченою. Потребою повнішої презентації, глибшого розгляду та об’єктивної оцінки творчого доробку М.Могилянського в культурно-історичному контексті його доби й зумовлена постановка теми і проблематика цього дисертаційного дослідження.
Дослідницьке завдання зумовлюється характером літературно-мистецької активності М.Могилянського, у різні періоди творчості якого сформувалися прикметні своїми приорітетами зацікавлення. З його широкою літературно-критичною та популяризаторською діяльністю розгорнулася й власне мистецька практика, що склалась у навдивовижу організованій жанрово-родовій послідовності: поезія, драматургія, мала проза, романістика.
Рання російськомовна поезія і драматургія М.Могилянського (1895 1906) побачили світ у петербурзьких виданнях і стала фактом літературного процесу Росії. Його перші поетичні спроби російською мовою це продукт російської лірики кінця ХІХ початку ХХ сторіччя і внесок у її контекст. Революційна, соціально-бунтарська стихія характеризує творчість М.Могилянського-поета. Проте питання бурхливої сучасності поєднуються в митця з ліричним началом, другим річищем його художнього самовияву. Втілення свого задуму автор реалізує в поєднанні з пейзажними, інтимними, медитативними мотивами. На тематичному, формальному та образному рівнях поезії частково мали наслідувальний характер, проте позначені й певними рисами художньої самобутності. Вони засвідчили про закладені в ньому поетичні здібності й можуть бути визнані за пошуковий етап у становленні творчої індивідуальності автора. Віднайдені поетичні видання (збірки «Три стихотворения в прозе», 1895; «Стихотворения», 1897) істотно доповнюють уявлення про ранню творчість письменника, її витоки та ідейно-художні орієнтири. А їх попередня оцінка, окреслення місця у відповідному літературно-історичному контексті (С.Надсон, символісти) служить першим кроком до створення повнішої картини формування талановитого митця.
Драматичні твори М.Могилянського («Мираж», «Тина», «Усталые»), зосереджені на початку ХХ століття, видаються масштабнішими і перебувають не лише в російському, українському, а й європейському літературно-історичному контексті. За деякими зовнішніми ознаками вони наближаються до взірців російської драматургії (А.Чехов), а також тяжіють до зразків західноєвропейської нової драми (Г.Ібсен, М.Метерлінк, Г.Гауптман, А.Стріндберг). Тематика та проблематика драматургічного набутку детермінована деякими суспільними обставинами, індивідуальними особливостями митця, його громадянською позицією. Заторкнуті проблеми сердцевинні для людини початку століття, рельєфно відтворені у драматичних творах з погляду осмислюваних автором проблем буття. У п’єсах виявився інтерес письменника до психологічного розвитку подій, внутрішнього світу персонажів. В їх образах М.Могилянський показав драму людини, «драму життя», яка реалізується у найрізноманітніших її проявах гармонії та дисгармонії, добрі й злі, коханні, смерті, покликанні.
М.Могилянський драматичними творами російською мовою, які донедавна залишалися непоцінованими, услід за першим поетичними спробами продовжив пошуки художнього самовираження. Драматургія стала перехідним етапом у творчості письменника. Вона передувала психологічній прозі письменника українською мовою.
Розгляд масиву малої прози М.Могилянського (охоплює 1912 1926 рр.), вписаного у літературний контекст (М.Коцюбинський, В.Стефаник, О.Кобилянська, О.Плющ, В.Винниченко) здійснювався в аспекті проблематики та поетики, взаємопов’язаних у його творчості. Вирішуючи це дослідницьке завдання, зосереджувалися переважно на проблемно-тематичних та структурно-функціональних рівнях новелістики.
Оповідання мислилися автором як певна системна єдність. У дослідженні вона теоретично розпізнана як цілісність «мозаїчного», типу, яка є синонімічною поняттю «гетерогенних» (різнорідних за складом) художніх результатів, що відтворюються відповідно в реалістичних, неореалістичних, імпресіоністичних системах поетики. Підходи до типу словесно-образного мислення письменника здійснені через студії жанрового і психологічного (більшою мірою), хронотопного та нараційного (меншою мірою) рівнів поетики. Мала проза, епістолярії, мемуаристика зберігають чимало проявів жанрового пошуку письменника, його жанрового мислення, відчуття ним жанрової форми. Жанровий «зріз» творів М.Могилянського служить і найпершим орієнтиром до їх змістового та композиційного характеру, що конкретизувався на проблемно-тематичному рівні, де виділяються мотиви вбивства та самовбивства, морально-етичні проблеми, а в пореволюційний період й етико-моралістична постановка проблем. Дослідницький інтерес письменника до них доволі константний. Вже сама присутність цих мотивів надає його імпресіоністичним творам виразного проблемно-психологічного характеру, а психологічний аналіз, що охоплює всю поетичну структуру творів, є основою індивідуальної поетики митця, здобуваючи оригінальну розробку, позначену винятковим лаконізмом, проникливістю, здатністю «пролонгованого» дослідження кризових явищ внутрішнього життя людини).
Неординарна жанрова специфіка й романів М.Могилянського «Честь» (1929), «Всюду страсти роковые» (1939), «Хильда» (1941). Вони відносяться до жанру короткого роману, який не набув поширення в українській літературі, але мав місце у творчості М.Могилянського. На проблемно-тематичному рівні романіст торкнувся питань честі громадянської, особистої, професійної, національної («Честь»); вседозволеності й некерованості моральної, особистої, політичної («Всюду страсти роковые»); непевності буття, тривоги за завтрашній день («Хильда»).
Істотно, що романістика М.Могилянського перебуває в контексті української інтелектуальної прози передусім сучасників: Є.Плужника, В.Підмогильльного, В.Петрова, Б.Антоненко-Давидовича, розвиток якої в нашій літературі з різних причин переривався. Зовнішніми обставинами фактично було перепинено шлях до широкої аудиторії й романам М.Могилянського «Честь», «Всюду страсти роковые», «Хильда», в яких трансформувався мистецький досвід багатогранної індивідуальності М.Могилянського однієї з найпомітніших постатей в українській літературі початку ХХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Ритм як засіб подолання фабули // Слово і час. 1997. № 10.
2. Андреев Ю. Революция и литература. Изд. 2-е, доп. М.: Худож. литература, 1975. 446 с.
3. Аникст А. Теория драмы в России от Пушкина до Чехова. М.: Наука, 1972. 643 с.
4. Аникст А. Теория драмы на Западе во второй половине ХІХ века. М.: Изд-во «Наука», 1988. 312 с.
5. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1975. 504 с.
6. Бахтин М. К философии поступка // Бахтин М. Работы 1920 - х годов. К.: Next, 1994. 384 с.
7. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. Изд.3-е. М.: Художественная литература, 1972. 470 с.
8. Белая Г. Дон-Кихоты 20-х годов: «Перевал» и судьба его идей. М.: Сов. писатель, 1989. 400 с.
9. Белая Г. Закономерности стилевого развития советской прозы двадцатых годов. М.: Наука, 1977. 254 с.
10. Бойко Ю. Націоналізм на східноукраїнських землях у добі Коновальця // Євген Коновалець та його доба. Мюнхен, 1974. 1019 с.
11. Брюховецький В. Микола Зеров: Літ.-критич. нарис. К.: Рад. письменник, 1990. 309 с.
12. Бунин И. Собрание сочинений: В 9 т. М.: Худ. литература, 1965. Т. 1: Стихотворения, 1886 1917. 595 с.
13. Бухштаб Б. Ф.И.Тютчев // Тютчев Ф. Полное собрание стихов. Л.: Сов. писатель, 1957. 422 с.
14. Бучис А. Литературные судьбы: Из истории литовской прозы: (Очерки и портреты). М.: Сов. писатель, 1982. 406 с.
15. Быкова М. Философия Ницше в прочтении русских писателей конца ХІХ начала ХХ веков: Монография. К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. 196 с.
16. Веселий оповідач: Книга гумору й сатири. К.: Сяйво, 1927.
17. Винниченко В. Вибрані п’си. К.: Мистецтво, 1991. 601 с.
18. Гаєвська Л. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1981. 127 с.
19. Гауптман Г. Пьесы. М.: Искусство, 1959. Т.1. 576 с.
20. Гауптман Г. Пьесы. М.: Искусство, 1959. Т.2. 526 с.
21. Гинзбург Л. О литературном герое. Л.: Сов. писатель, 1979. 221 с.
22. Гинзбург Л. О психологической прозе. Л.: Сов. писатель, 1971. 464 с.
23. Денисюк І. Жанрові проблеми новелістики // Розвиток жанрів в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. К.: Наук. думка, 1986. 295 с.
24. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ початку ХХ ст. К.: Вища школа, 1981. 216 с.
25. Денисюк І. Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. // Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст.: Оповідання. Новели. Фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі). Упоряд. і прим. Є.К.Нахліка; Вступ. ст. І.О.Денисюка; Ред. Н.Л.Калениченко. К.: Наук. думка, 1989. 688 с.
26. Достоевский Ф. Полное собрание сочинений: В 30 т. Т. 14: Братья Карамазовы. Кн. І Х. Л.: Наука, ЛО, 1976. 511 с.
27. Ершов Л. Русский советский роман: Национальные традиции и новаторство. Л.: Наука, 1967. 340 с.
28. Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Н.Шумило. К.: Основи, 1998. 658 с.
29. Єфремов С. Щоденники: 1923 1929 / О.С.Путро та ін. К.: Газета «Рада», 1997. 834 с.
30. Захаров В. Система жанров Достоевского: типология и поэтика. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1985. 209 с.
31. Зингерман Б. Очерки истории драмы 20 века. М.: Наука, 1979. 392 с.
32. Ибсен Г. Собрание сочинений: В 4 т. М.: Исскуство, 1956. Т. 1. 730 с.
33. Ибсен Г.Собрание сочинений: В 4 т. М.: Исскуство, 1957. Т. 3. 856 с.
34. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. Підручник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. 464 с.
35. Історія української літератури: У 8 т. К.: Наук. думка, 1970. Т. 6. 515 с.
36. Калениченко Н. Українська література кінця ХІХ початку ХХ ст.: напрями, течії. К.: Наук. думка, 1983. 256 с.
37. Кодак М. Авторська свідомість письменника і поетика української літератури кінця ХІХ початку ХХ ст.: Дис... д-ра філол. наук: 10.01.01; 10.01. 06. К., 1997. 367 с.
38. Кодак М. Авторська свідомість письменника і поетика української літератури кінця ХІХ початку ХХ ст.: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.01.01; 10.01. 06 / Ін-т літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. К., 1997. 40 с.
39. Кодак М. Глас у світ // Народознавство. 1996. № 25.
40. Кодак М. Голоси «з глибини» // Народознавство. 1996. № 32/33.
41. Кодак М. Лірична драма Івана Франка «Зів’яле листя»: поетика пролонгованого дослідження // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали Міжнар. наук. конференції (Львів, 25-27 вер. 1996 р.). Львів: Світ, 1998. С. 375 380.
42. Кодак М. Поетика як система: Літ-критич. нарис. К.: Дніпро, 1988. 159 с.
43. Кодак М. Психологізм соціальної прози. К.: Наук. думка, 1980. 164 с.
44. Колесник П. «Fata morgana» М.Коцюбинского. М.: Худож. литература, 1964. 127 с.
45. Колобаева Л. Концепция личности в русской литературе рубежа ХІХ ХХ вв. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 336 с.
46. Коряк В. Літературна дискусія // Шляхи розвитку української пролетарської літератури: Літературна дискусія (1925 1928): Зб. матеріалів: статті, літ. маніфести, постанови партії в справах художньої літератури. Х.: Укр. робітник, 1928. 381 с.
47. Коряк В. Організація Жовтневої літератури: газетні та журнальні статті 1919 1924 рр. Х.: Держ. вид - во України. 275 с.
48. Коцюбинський М. Твори: У 7 т. Т. 5: Листи: 1886 1904. К.: Наук. думка, 1975. 432 с.
49. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ - початку ХХ ст.: Проблеми естетики і поетики. К.: Зодіак-Еко, 1995. 304 с.
50. Курас Г., Сарбей В. Михайло Могилянський: «Ніколи в житті я не був націоналістом...» // Вісн. АН. УРСР. 1990. № 4.
51. Курас Г., Сарбей В., Степанець Г. Михайло Могилянський і його ненадрукована розвідка про Коцюбинського // Слово і час. 1990. № 12. С. 48 49.
52. Лакиза І. Про філософію одного «Вбивства» // Пролетарська правда. 1926. 18 лип.
53. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917 1927): В 3 т. / За заг. ред. С.Пилипенка; Ін-т Тараса Шевченка. Х.: Державне вид-во України, 1928. Т.1: Біо-бібліографічний. 1928. 672 с.
54. Лист М.Коцюбинського до В.Винниченка від 31 грудня 1909 р. // Україна. 1988. № 6.
55. Листи М.Коцюбинського до М.Могилянського // Наше минуле. 1918. № 2.
56. Лісовий П. Місто // Культура і побут. 1928. 26 трав.
57. Літературна газета. 1933. 21 лип.
58. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. К.: ВЦ «Академія», 1997. 752 с.
59. Лотман Ю. Структура художественного текста // Лотман Ю. Об искусстве: Структура художественного текста. Семиотика кино и проблемы текста. Статьи, заметки, выступления (1962 1993) / Р.Г.Григорьев, М.Ю.Лотман. СПб.: Искусство СПБ, 1998. 704 с.
60. Лущій С. Художні моделі буття в романі В.Підмогильного «Місто» // Наукові читання 1998: Праці молодих учених України. Зб. статей. К.,1999. 289 с.
61. Манн Ю. Диалектика художественного образа. М.: Сов. писатель, 1987. 320 с.
62. Медведев П. Формальный метод в литературоведении. Критическое введение в социологическую поэтику. Л.: Прибой, 1928. 232с.
63. Мельник В. «Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ століття». К.: Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 1994. 319 с.
64. Метерлинк М. Пьесы. М.: Искусство, 1958. 575 с.
65. Мечников И. Этюды о природе человека. М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1961. 290 с.
66. Мечников И. Этюды оптимизма. М.: Наука, 1964. 339 с.
67. Могилянский М. В девяностые годы // Былое. 1924. № 23. С. 131 161.
68. Могилянский М. В девяностые годы // Былое. 1924. № 24. С. 96 139.
69. Могилянский Михаил // Литературная энциклопедия. М.: Cоветская энциклопедия, 1934. Т. 7. С. 407. 888 с.
70. Могилянський М. Вбивство // Червоний шлях. 1926. № 1.
71. Могилянский М. Винниченко Владимир // Новый энциклопедический словарь / Брокгауз Ф., Ефрон И. СПб., 1911 1916. Т.10. 961 с.
72. Могилянський М. До проблеми розуміння художнього твору // Життя й революція. 1925. № 4.
73. Могилянський М. Іронія і скепсис Анатоля Франса // Червоний шлях. 1925. № 9.
74. Могилянский М. Кабаре «Бродячая собака» (Отрывки из повести о днях моей жизни) // Публикация А.Сергеева. Минувшее: Исторический альманах. М.; СПб.: 1993. № 12.
75. Могилянський М. Каторга // Селянське життя. 1924. лютий. № 3.
76. Могилянский М. Коцюбинский и Винниченко // Украинская жизнь. 1912. № 6.
77. Могилянський М. Лист до редакції місячника «Червоний шлях» // Червоний шлях. 1929. № 5/6.
78. Могилянський М. Література як соціальний факт і як соціальний фактор // Життя й революція. 1925. №11.
79. Могилянский М. «Ложь» Винниченка на Александринской сцене: (Случайная заметка) // Украинская жизнь. 1916. № 3.
80. Могилянский М. Мираж. СПб., 1902.
81. Могилянський М. М.М.Коцюбинський (Уривки з споминів) // Літературно-науковий вісник. 1913. Т. 63. Кн. 7/8.
82. Могилянський М. Мистецтво рецензії // Нова громада. 1924. № 26/27.
83. Могилянський М. Ні міста, ні села... (З приводу роману Підмогильного «Місто») // Червоний шлях. 1929. № 5/6.
84. Могилянський М. Образки з життя // Літературно-науковий вісник. 1917. Т. 68. Кн. 4.
85. Могилянський М. Оповідання. Петроград, 1916.
86. Могилянський М. Поема в повітрі // Нова громада. 1924. № 31/32.
87. Могилянський М. Помилка // Червоний шлях. 1924. № 3.
88. Могилянский М. Поэзия Надсона. СПб., 1897.
89. Могилянський М. Рецензія: Дніпрова Чайка. Твори. Кн. І: Буревісник і інші поезії в прозі. Видавниче т-во «Дзвін». Київ. 1919; Твори. Кн. ІІ: Знахарка та інші оповідання. Видавниче т-во «Дзвін». Київ. 1919; Нат. Романович-Ткаченко. Життя людське. Збірка оповідань. Вид-во «Сіяч». Черкаси, 1918; Павло Богацький. Камелії. Психологічні арабески. Київ, 1919; Михайло Івченко. Шуми весняні. Збірка новел. Книжка перша. Вид-во «Сяйво». Київ, 1919 // Літературно-науковий вісник. 1919. Т.75. Кн. 7-9.
90. Могилянский М. Стихотворения. СПб., 1897.
91.Могилянский М. Тина // Всемирный вестник: Приложение. 1903. № 8.
92. Могилянский М. Тина // Всемирный вестник: Приложение. 1903. № 9.
93. Могилянский М. Три стихотворения в прозе. СПб., 1895.
94. Могилянский М. Украинская литература в 1910 г. // Русская мысль. 1911. Кн. 4.
95. Могилянский М. Украинская литература в 1911 г. // Русская мысль. 1912. Кн. 3.
96. Могилянский М. Украинская литература в 1912 г. // Русская мысль. 1913. Кн. 2.
97. Могилянский М. Украинская литература в 1913 г. // Русская мысль. 1914. Кн. 2.
98. Могилянский М. Украинская проблема: (О культурном творчестве). Петроград,1916.
99. Могилянский М. Усталые. СПб., 1906.
100. Могилянський М. Честь // Вітчизна. 1990. № 1.
101. Мороз Л. «...Сто рівноцінних правд»: Парадокси драматургії В.Винниченка. К.: Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 1994. 208 с.
102. Надсон С. Полное собрание стихотворений. М. Л.: Сов. писатель, 1962. 505 с.
103. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1985. 364 с.
104. Нахлік Є. Проблема письменницького бі(полі)лінґвізму // Сучасність. 1996. № 10.
105. Некрасов Н. Полное собрание стихотворений: В 3 т. Л.: Сов. писатель, Ленингр. отделение, 1967. Т. 1. 682 с.
106. Некрасов Н. Полное собрание стихотворений: В 3 т. Л.: Сов. писатель, Ленингр. отделение, 1967. Т. 2. 526 с.
107. Некрасов Н. Полное собрание стихотворений: В 3 т. Л.: Сов. писатель, Ленингр. отделение, 1967. Т. 3. 512 с.
108. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 1999. 447 с.
109. Павличко С. Роман як інтелелектуальна провокація // Домонтович В. Доктор Серафікус; Без ґрунту: романи. К.: Критика, 1999. 381 с.
110. Панченко В. Будинок з химерами: Творчість Володимира Винниченка 1900-1920 рр. у європейському літературному контексті. Кіровоград, 1998. 272 с.
111. Паперно И. Самоубийство как культурный институт. М.: Новое литературное обозрение, 1999. 256 с.
112. Петров В. Українські культурні діячі УРСР 1920 1940 жертви більшовицького терору. Мюнхен: Пролог, 1959. 79 с.
113. Підгайний Л. Місто: В.Підмогильний. Роман. // Літературна газета. 1928. 13 черв.
114. Підмогильний В. Несподівано // Універсальний журнал. 1929. № 1.
115. Підмогильний В. Оповідання. Повість. Романи. К.: Наук. думка, 1991. 800 с.
116. Плужник Є. Змова у Києві: Роман, п’єси. К.: Укр. письменник, 1992. 428 с.
117. Полонська-Василенко Н. Київ часів М.Зерова та П.Филиповича // Безсмертні: Збірник спогадів про М.Зерова, П.Филиповича і М.Драй-Хмару / Ін-т літератури ім. Михайла Ореста; Ред. текстів та прим. М.Ореста. Мюнхен, 1963. 334 с.
118. Про стан преси на Україні // Культурне будівництво в Українській РСР. К.: Держполітвидав, 1960. Т. 1. 882 с.
119. Пушкин А.С. Сочинения: В 3-х т. Т. 1: Стихотворения; Сказки; Руслан и Людмила: Поэма. М.: Худож. лит., 1985. 735 с.
120. Скафтымов А. Нравственные искания русских писателей: Статьи и исследования о русских классиках. М.: Худож. лит., 1972. 543 с.
121. Cулицький В. Психолого-фізіологічні основи суїцидальної поведінки // Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія: До 100-річчя від дня народження: Матеріали ІІІ з’їзду товариства психологів України. К., 2000. 311 с.
122. Тимофеев Л. Слово в стихе. М.: Сов. писатель, 1987. 420 с.
123. Тичина П. Зібрання творів: У 12 т. / Ін-т літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР; К.: Наук. думка, 1984. Т.12. Кн. 1: Листи. 1990. 485 с.
124. Тынянов Ю. Поэтика. История литературы. Кино. М.: Наука, 1977. 572 с.
125. Тютчев Ф. Полное собрание стихов. Л.: Сов. писатель, 1957. 422 с.
126. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. К.: Наук. думка, 1976. Т. 3: Драматичні твори (1896 1906). 339 с.
127. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. К.: Наук. думка, 1976. Т. 4: Драматичні твори (1907 1908). 552 с.
128. Український Декамерон / Упоряд. Р.В.Піхманець. Кн. 1: Дияволиця: Новели, повість. К.: Довіра, 1993. 398 с.
129. Фащенко В. Із студій про новелу: Жанрово-стильові питання. К.: Рад. письменник, 1971. 215 с.
130. Фащенко В. Новела і новелісти: Жанрово-стильові питання. К.: Рад. письменник, 1968. 264 с.
131. Фащенко В. У глибинах людського буття: Етюди про психологізм літератури. К.: Дніпро, 1981. 280 с.
132. Філосовський словник / За ред. В.І.Шинкарука. 2 вид., перероб. і доп. К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. 800 с.
133. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку // Зібр. творів: У 50 т. К.: Наук. думка, 1984. Т.41. 683 с.
134. Хвиля А. Марні надії ворогів // Комуніст. 1926. 17 серп.
135. Хвиля А. Як російський кадет Могилянський сам себе вбив // Комуніст. 1926. 23 лип.
136. Хвиля А. Ясною дорогою // Комуніст. 1927. 15 трав.
137. Хуторян А. В.Підмогильний: Місто // Пролетарська правда. 1928. 25 трав.
138. Циганенко Ю. Буржуазні прояви й тенденції в українській пожовтневій літературі // Літературний архів. 1931. Кн. 3.
139. Чабан М. Пам’яті Олени Могилянської // Літературна Україна. 1998. 19 берез.
140. Чехов А. Собрание сочинений: В 12 т. М.: Гослитиздат, 1960. Т. 1. 583 с.
141. Чехов А. Собрание сочинений: В 12 т. М.: Гослитиздат, 1963. Т. 9: Пьесы 1880 1904. 711 с.
142. Чхартишвили Г. Писатель и самоубийсво. М.: Новое литературное обозрение, 1999. 576 с.
143. Шевченко В. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну ? // Український історичний журнал. 1966. № 11.
144. Шевчук В. Екзистенціальна проза Валер’яна Підмогильного // Підмогильний В. Місто. Роман та оповідання. К.: Веселка, 1993.
145. Шевчук В. Могилянські: Забута письменницька родина України // Україна. 1988. № 27.
146. Шляхи розвитку сучасної літератури: Диспут 24 травня 1925 року. Київ, 1925.
147. Шоу Б. Избранные произведения: В 2 т. М.: Гослитиздат, 1956. Т. 1. 734 с.
148. Шоу Б. Избранные произведения: В 2 т. М.: Гослитиздат, 1956. Т. 2. 666 с.
149. Шумило Н. «...Ваша робота марно не загине...» // Україна: Наука і культура. К.: Дніпро, 1991. Вип. 25.
150. Шумило Н. «Життя людське храм, а не морг» // Вітчизна. 1990. № 1.
151. Шумило Н. Михайло Могилянський // Літературна панорама. 1990: Збірник / Редкол.: В.Г.Дончик (голова) та ін. К., Дніпро, 1986. (Вип. 5): 1990 / Упоряд. С.С.Гречанюк. 1990. 299 с.
152. Шумило Н. Могилянський Михайло // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І.О.Дзеверін (відп. Ред.) та ін. К.: «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1995. Т. 3. С. 396. 496 с.
153. Шумило Н. Проза Степана Васильченка: питання поетики. К.: Наук. думка, 1986. 240 с.
154. Шумило Н. Талант глибокий, багатограний // Літературна Україна. 1989. 6 лип.
155. Юнг К.Г. Психология бессознательного // Собрание сочинений. М., 1994.
156. Юнг К.Г. Психология и литература // Юнг К.Г., Нойманн Э. Психоанализ и искусство. М.: REFL Воок; К.: Ваклер, 1996. 404 с.

Архівні матеріали
157. Лист М.Могилянського до В.Коряка // Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Ф. 131. Од. зб. 29.
158. Лист М.Могилянського до І.Айзенштока від 25 липня 1926 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.182 (перебуває в процесі опрацювання).
159. Лист М.Могилянського до І.Айзенштока від 25 серпня 1928 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.182 (перебуває в процесі опрацювання).
160. Лист М.Могилянського до І.Айзенштока від 28 груд. 1939 р. Ф. 182 (перебуває в процесі опрацювання).
161. Лист М.Могилянського до Київської філії Інституту ім.Т.Шевченка від 16 жовтня 1928 р. // Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Ф. 131. Од. зб. 13.
162. Лист М.Могилянського до М.Коцюбинського. № 1615. А 2098.
163. Листи М.Могилянського до І.Айзенштока // Відділ рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Ф.182.
164. Могилянский М. Всюду страсти роковые. Роман // Центральний Державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф.195. Од.зб. 638. Арк. 1 60.
165. Могилянский М. Хильда. Роман // Центральний Державний а