ТЕОДОТ ГАЛІП: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ




  • скачать файл:
  • title:
  • ТЕОДОТ ГАЛІП: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
  • Альтернативное название:
  • Феодот Галип: ЖИЗНЬ И ТВОРЧЕСТВО
  • The number of pages:
  • 210
  • university:
  • Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
  • The year of defence:
  • 2006
  • brief description:
  • Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


    На правах рукопису



    КОЛОДІЙ ОКСАНА ВІТАЛІЇВНА

    УДК 821.161.2 Гал 09

    ТЕОДОТ ГАЛІП: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

    10.01.01 − українська література


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник
    Мельничук Богдан Іванович,
    доктор філологічних наук, професор



    Чернівці − 2006











    ЗМІСТ

    Вступ ........... 4
    Розділ 1. Творчість Теодота Галіпа як об’єкт наукової думки........ 9
    1.1. Прижиттєві відгуки на твори письменника ................................................. 9
    1.1.1. І. Франко та А. Кримський про повість „Перші зорі”: екскурс у
    полеміку столітньої давності ....................................................................... 9
    1.1.2. Літературно-критична оцінка віршового доробку Т. Галіпа ..................17
    1.2. В. Сімович про життєво-творчий шлях письменника ............................... 19
    1.3. Постать Т. Галіпа в періодиці 90-х рр. ХХ ст., в енциклопедичних
    та наукових виданнях ................................................................................... 22
    Розділ 2. У життєвому вирі (біографічний аспект)...................... 30
    2.1. Становлення світоглядних переконань ...................................................... 32
    2.2. Взаємини з видатними сучасниками .......................................................... 34
    2.3. Т. Галіп і О. Кобилянська: полярність і збіжність.
    Особистість Галіпа з погляду соціоніки ................................................... 35
    2.4. Громадсько-політична і дипломатична діяльність ................................... 39
    2.5. Вимушена еміграція ..................................................................................... 44
    2.6. Використання письменником прибраних імен ......................................... 47
    Розділ 3. Творча спадщина Теодота Галіпа: художньо-естетичні засади,
    тематика, жанри, особливості ідіостилю .............................................. 54
    3.1. Поетика лірики й ліро-епосу ................................................................... 54
    3.1.1. Лірика: єдність змістоформи, синтез літературних стилів .................... 57
    3.1.2. Поеми-стилізації „Мій друг Корній” та „Вибір стану”: іронія і сатиричний портрет як засоби подолання буковинського абсентеїзму... 70
    3.1.3. Рефлексійно-психологічне осмислення історії України в поезії в
    прозі „Над Дністром” ................................................................................. 75
    3.1.4. Трансформація фольклорної традиції в поезії Т.Галіпа ........................ 78
    3.1.5. Особливості віршування ........................................................................... 88
    3.2. Художня та мемуарна проза Теодота Галіпа: проблемно-тематичний
    аспект, жанрово-стильова своєрідність ...................................................... 91
    3.2.1. Педагогічні й міжетнічні проблеми в новелі „Чужинець” .................... 91
    3.2.2. Буковинські реалії 80-х рр. ХІХ ст. у повісті „Перші зорі”.
    Особливості образо- і сюжетотворення ...................................................... 95
    3.2.3. Мініатюри Теодота Галіпа: психологізм, ліризм,
    соціально-сатирична спрямованість .......................................................... 100
    3.2.4. Історичне підґрунтя й художня правда повісті-хроніки
    „Нерівна гра” ................................................................................................ 104
    3.2.5. Бувальщина „Панки і підпанки”: відтворення проблем
    села початку ХХ ст., дидактична настанова як спосіб коригування
    національної психіки .................................................................................. 114
    3.2.6. Спогади Т. Галіпа − історико-пізнавальне та біографічне джерело ... 123
    3.3. Публіцистика Теодота Галіпа як віддзеркалення проблем українства
    кінця ХІХ − перших десятиліть ХХ ст. .................................................... 139
    3.3.1. Прояви стильової домінанти в нарисі „Коло груби” ........................... 139
    3.3.2. Твори антимосквофільського спрямування.
    Засоби еристичної майстерності .............................................................. 141
    3.3.3. Т. Галіп про громадсько-політичні, соціально-економічні та
    культурно-освітні проблеми українців Буковини на початку ХХ ст. .. 148
    3.3.4. Видатні діячі українського національно-культурного відродження
    в статтях-портретах Т. Галіпа .................................................................. 163
    3.3.5. Про шляхи розв’язання економічних проблем молодої
    української держави .................................................................................. 180
    3.3.6. Літературна критика письменника ........................................................ 183
    Висновки ............................................................................................................ 192
    Список використаних джерел ........................................................................ 197










    ВСТУП

    Актуальність теми. У нинішньому складному процесі національного відродження помітно зростає інтерес до різних аспектів історичного минулого. Особливої актуальності набуває потреба заповнити історико-літературний контекст іменами, несправедливо обійденими в історії української культури, що, за висловом академіка М. Жулинського, „донедавна нагадувала розбиту, викривлену ґрунтову дорогу, яка прямувала до грандіозної арки, вибудуваної на честь тільки світоглядно непомильних класиків...” [103; с. 3].
    Серед постатей, залишених дослідниками літератури поза увагою, і Теодот Галіп − письменник, дипломат, активний громадсько-політичний і культурний діяч, учасник національно-визвольних змагань 1917−1921 рр.
    Свого часу його твори зацікавили І. Франка, А. Кримського, О. Маковея, В. Сімовича. Вірші Галіпа сподобалися й Лесі Українці. І. Франко видрукував деякі з них в антології „Акорди” (1903). А П. Грабовський вважав їх гідними представляти тогочасну поетичну Україну − він переклав п’ять Галіпових поезій російською і ввів до збірки „Песни Украйны” (1898).
    Сьогодні стало можливим пильніше поглянути на перейдений Т. Галіпом шлях та його літературну, далеко ще не зібрану воєдино спадщину − поезію, прозу, публіцистику, літературну критику та мемуари, − й віддати належне особистості, яка своєю громадською діяльністю і письменницьким хистом, безперечно, заслуговує на власне місце в нашій літературі й національному розвиткові.
    У цьому напрямку вже зроблені певні кроки. Зокрема, його творчість почасти репрезентована завдяки публікаціям поетичних добірок у перевиданнях антологій „Акорди” (1992) та „Українська Муза” (1993), циклу віршів „Хризантеми” (1999). У „Буковинському журналі” (1994) видруковано мемуари письменника. Т. Галіп представлений в „Українській літературній енциклопедії” (1988), в „Енциклопедії українознавства” (1993). У періодиці 90-х рр. вміщені портретно-оглядові статті М. Івасюка (1991) та Ф. Погребенника (1999), у двотомнику праць В. Сімовича − передрук його споминів „Тодот Галіп”; належна увага висвітленню суспільно-політичної діяльності письменника-патріота, зокрема його участі в національному рухові українців Буковини початку ХХ ст., приділена в монографії історика О. Добржанського; мовного аспекту повісті „Перші зорі” торкнулася Л. Тарновецька-Ткач. Найновіше і найповніше з мовленого до сьогодні про життєво-творчий шлях письменника − стаття Б. Мельничука у двотомнику-хрестоматії „Письменники Буковини”.
    Однак стан дослідження обраної теми визначається відсутністю ґрунтовних сучасних досліджень самих творів Т. Галіпа − останніми звертаннями до його текстового „фонду” досі залишалися рецензії І. Франка (1896) й А. Кримського (1897) на повість „Перші зорі” (1895) та О. Маковея − на поетичну збірку „Думки та пісні” (1901). У новіших статтях про письменника домінує біографічний аспект. До того ж, у видрукуваних матеріалах наявні деякі фактичні помилки і неточності.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Актуальні питання української літератури ХІХ−ХХ ст. і літературний та фольклорний процес на Буковині” (номер державної реєстрації 0199U001883).
    Мета дослідження − синтетично-аналітичне опрацювання письменницького доробку Теодота Галіпа на тлі розвитку українського письменства кінця ХІХ − перших десятиліть ХХ ст., комплексне дослідження його творів як оригінальних виявів образного мислення, використовуючи при цьому опубліковані та неопубліковані джерела, керуючись принципами історизму й наукової об’єктивності, застосовуючи відповідні методи опрацювання матеріалу.
    Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
    − ретельно обстежити архівні фонди, періодику кінця ХІХ − перших
    десятиліть ХХ ст. на предмет виявлення в них відомостей про Т. Галіпа,
    а також віднайти в якомога повнішому обсязі його творчу спадщину;
    − зібрати і хронологічно згрупувати наявний біографічний матеріал;
    − критично осмислити статті попередніх дослідників;
    − систематизувати і проаналізувати Галіпів письменницький доробок: поезію (зокрема, збірки „Думки та пісні” (Чернівці, 1901) і „Дика рожа” (Станіславів, 1919)), прозу (новелу „Чужинець” (1895), повісті „Перші зорі” (1895), „Нерівна гра” (1928) та „Панки і підпанки” (1937), низку мініатюр), літературно-критичну спадщину письменника, його публіцистику й мемуари „З моїх споминів”;
    − довести автентичність деяких творів письменника, поданих під псевдонімами, приналежність яких Галіпові не зафіксована у „Словнику українських псевдонімів” О. Дея (зосібна, підписаних геонімом „Т. з-над Прута”);
    − визначити місце Теодота Галіпа в українському історико-літературному процесі.
    Об’єкт дослідження − поетична, прозова, публіцистична і літературно-критична спадщина Теодота Галіпа та його мемуари.
    Ми послуговувались архівними матеріалами, неопублікованим епістолярієм письменника, віднайденими у відділах рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, в Центральному державному історичному архіві в Києві, Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України, у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України, бібліотеках Львівського ім. Івана Франка й Чернівецького ім. Юрія Федьковича національних університетів; спогадами тогочасних громадсько-культурних діячів (зокрема, О. Поповича, В. Сімовича, Д. Квітковського, М. Кордуби).
    Окрім того, об’єктом пильної уваги дисертантки стали відповідні матеріали західноукраїнських журналів і газет кінця ХІХ − перших десятиліть ХХ ст. („Зоря”, „Буковина”, „Літературно-науковий вісник”, „Час” та ін.), „діаспорний” часопис „Канадійський фармер”, насамперед − рецензії І. Франка, А. Кримського, О. Маковея.
    Предмет дослідження − художньо-естетичні засади, поетика, жанрово-стильова своєрідність творчості Т. Галіпа.
    Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці І. Франка, А. Кримського, О. Маковея, В. Сімовича, В. Лесина, І Денисюка, Т. Гундорової, А. Ткаченка, М. Ласло-Куцюк та ін.
    У роботі застосовано поєднання методів: „уважного читання”, типологічного, комплексно-системного, естетичного, контекстуального й інтертекстуального прочитання (при опрацюванні текстів творів), евристичного та психоаналітичного (при доведенні авторства деяких псевдонімів), порівняльно-історичного та біо-біографічного (при висвітленні біографії письменника), джерелознавчий (при роботі з архівними матеріалами), метод соціоніки (при визначенні типу інформаційного метаболізму Галіпа).
    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському літературознавстві комплексно й цілісно досліджена творча спадщина Т. Галіпа, висвітлені найважливіші сторінки його біографії. З цією метою проаналізовано й узагальнено матеріали, досі відсутні в науковому обігові. Акцент зроблено на проблемно-тематичному аспекті, стильових домінантах, особливостях манери письма. Дисертанткою запропонована власна інтерпретація Галіпових творів. Здійснено спробу доведення приналежності письменникові деяких псевдонімів, соціонічного визначення типу інформаційного метаболізму Т. Галіпа.
    Теоретичне і практичне значення дисертації. Матеріали й висновки роботи можуть бути використані для літературознавчих досліджень із питань розвитку прози, поезії, публіцистики та літературної критики кінця ХІХ − перших десятиліть ХХ ст., при написанні узагальнюючих праць з історії літератури зазначеного періоду, для аналізу взаємодії літератури з філософією, культурологією, фольклористикою, психологією, соціонікою, юриспруденцією, при читанні історико-літературних курсів, спецкурсів, при написанні курсових та дипломних робіт, у шкільній практиці. Зібрані й упорядковані тексти художніх творів і найбільш вартісних наукових праць Т. Галіпа можуть скласти окреме видання.
    Апробація результатів дисертації здійснювалася у формі доповідей на наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 125-річчю Чернівецького університету (Чернівці, 2000); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 145-річчю від дня народження І. Франка (Львів, 2001); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 140-річчю від дня народження О. Кобилянської (Чернівці, 2003); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 125-річчю від дня народження В. Сімовича (Чернівці, 2005).
    За матеріалами дисертації зроблено 8 наукових публікацій, вміщених у наукових журналах і збірниках, які входять до переліку видань ВАК України, а також 2 науково-популярних − „І діждемося й ми розради..” (Буковина. − 2000. − 20 вересня−27 вересня), „Зазолотиться знову руське жито..” (Літературна Україна. − 2001. − 1 лютого).
    Особистий внесок дисертантки. Усі публікації зроблено одноосібно, результати дослідження досягнуті автором самостійно.

    Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі Вступу, трьох розділів, Висновків, Списку використаних джерел (206 позицій). Повний обсяг дисертації 210 сторінок, із них 196 сторінок основного тексту.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    Розглянувши життєвий шлях і творчий доробок Теодота Галіпа, ми дійшли таких висновків.
    Художньо-історична та публіцистична спадщина Т. Галіпа, безперечно, кількісно й якісно збагатить картину української літератури кінця ХІХ − початку ХХ ст. У цьому, зокрема, переконує здійснений аналіз його поетичного набутку, де інтегровані різні літературні стилі, представлена розмаїта тематика, різнопланові творчо-психологічні імпульси, різноколірні настроєві переливи.
    Поезія Т. Галіпа може звучати філософськи-алегорично і рефлексійно-інтимно, впритул наближатися до народнопісенної творчості чи будуватись за законами класичного вірша. Однак зримість і художня виваженість деталі, тонке відчуття слова й ритмомелодики у кращих зразках жанрово та змістово багатопланової палітри автора засвідчують непересічний хист і досить поважний рівень версифікаційної майстерності, якими Т. Галіп, на наш погляд, не поступається й деяким уже хрестоматійно визнаним його сучасникам.
    Мінімумом заідеологізованості, болісними роздумами про долю України, поетизацією суму, органічним зв’язком із фольклорно-пісенною традицією й водночас − прагненням збагатити арсенал художньо-зображальних засобів творчою трансформацією здобутків європейських течій вірші Теодота Галіпа суголосні з творчістю поетів галицької „Молодої Музи”, настроєво й образно споріднені з поезією М. Вороного. Відрізняючись, щоправда, від них нижчим ступенем несподіваності образних асоціацій, менш вираженими екзистенційним дискомфортом і космічними пориваннями.
    Варто одразу ж звернути увагу на дуже характерну й важливу обставину: на противагу більшості тодішніх буковинсько-галицьких, хай і відоміших, авторів, Галіп легко вивільняється з діалектної стихії і наближається до вже виробленої на той час літературної мови, а діалектизми в нього переважно слугують ще одним засобом художнього зображення.
    Творчість письменника − і водночас активного громадсько-політичного діяча − віддзеркалює драматизм тієї складної, суперечливої доби, в якій він жив і творив. Поезія, проза, публіцистика й мемуари Т. Галіпа наочно являють світоглядні переконання тогочасних представників покоління борців за формування національної свідомості, за соборність України.
    Основні прикмети його творів − життєствердний вітаїзм, а також антеїзм як вияв непроминущої любові до рідної землі, що органічно випливало з розуміння письменником завдань літератури, зокрема, зумовлених необхідністю громадянського та ідейно-патріотичного виховання читацької аудиторії.
    Діяльний у житті, він і пером своїм порушував цілий спектр морально-етичних, соціальних і політичних питань, в колі яких − фактори соціально-культурного відродження, утвердження національної самосвідомості, морально-етичні засади. Письменник не тільки викриває зло, але й пропонує читачам спосіб його подолання, тобто дає підстави говорити про виразне дидактично-прикладне начало, яке об’єднує деякі його твори.
    Позитивна вартість прозової спадщини Т. Галіпа визначається й проблемно-тематичним аспектом: художньо відтворюючи мовно-політичну ситуацію 80-х рр. ХІХ ст. на Буковині, демонструючи громадське ставлення до русинів-українців, автор мовить про становлення українства як нації, як народу в нелегких історичних умовах; наявній перекинчицькій тенденції він протиставляє пробудження національної свідомості серед чернівецької студентської молоді („Перші зорі”); достовірно змальовуючи політичні пристрасті на Буковині початку минулого століття (спритне лавірування ворожого українцям крайового керівництва, а відтак − зумисне цькування лідера українського руху), автор повісті-хроніки переконує в необхідності винесення історичних уроків, застерігає від недооцінки силового моменту („Нерівна гра”); подаючи фрагмент із життя буковинського села напередодні 1914 р., письменник спонукає замислитися над суттю взаємин особи і суспільства, особливостями національного характеру, витоками космополітизму, наголошує на можливості екологічних збурень у довкіллі, закликає до активної протидії зграям користолюбців заради добра всієї громади („Панки і підпанки”).
    Т. Галіп сягає максимальної переконливості при відтворенні різних типів людських натур, їхніх психологічних станів, поведінки, міркувань і мовних партій. Цьому сприяють притаманна йому творча інтуїція, багата уява, добра пам’ять і спостережливість, чіткість письменницького бачення.
    Одна з провідних рис, властивих його кращим творам, − оптимізм. Це особливо значущо, коли зважити і на складність тем, які він обирає, і на його власні, далеко не безхмарні життєві обставини.
    Низку мініатюр Т. Галіпа − „Де ви, дні щастя, де ви, дні милі?..”, „Писатель і свині”, „Злочинець” та „Москвофіл” − вважаємо ще однією досить вдалою спробою опанування найменшими прозовими жанрами. Заглиблені в мікросвіт ліричного героя, лаконічні, сповнені роздумувань над вічними проблемами (злочину і кари, ностальгії за проминулою юністю тощо), вони уяскравлюють стильове обличчя автора.
    Літературно-критичний доробок Т. Галіпа сприяє висвітленню деяких віхових обставин українського літературного процесу на рубежі століть, глибшому з’ясуванню тодішніх естетичних уподобань.
    Мемуари Т. Галіпа мають неабияку історичну цінність, бо відхиляють завісу громадсько-політичних пристрастей, що вирували на Буковині наприкінці ХІХ − на початку ХХ ст., і дають можливість вслухатися в різноголосся учасників дійства, збагнути мотиви прийняття важливих історичних рішень.
    „З моїх споминів” значно поглиблюють наші знання про етап відродження української державності 1917−1920 рр., оскільки доносять достовірну, з перших уст, інформацію одного з найактивніших членів тодішнього дипломатичного корпусу УНР, при цьому істотно доповнюючи вже відому мемуаристику (зокрема, спогади О. Поповича, Д. Дорошенка, В. Сімовича, М. Кордуби). Останнє особливо важливе для ціліснішого уявлення про зазначений період. І, нарешті, з мемуарів виразно проглядає різногранна постать Т. Галіпа − талановитого дипломата, скрупульозного історика; через них краще пізнаємо громадянські позиції та політичну орієнтацію автора в сучасних йому умовах.
    Публіцистика письменника містить багатющий матеріал до вивчення історико-культурного, суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України кінця ХІХ − перших десятиліть ХХ ст. загалом і Буковини зокрема.
    Письменник порушує різноколірний спектр проблем: викриває суть австрійського москвофільства як явища, ворожого українству; наголошує на значенні єдиного правопису для розвитку народу та його мови; доводить необхідність земельної реформи на Буковині початку минулого століття; ратує за надання українській мові статусу урядової; бореться за піднесення національної та громадянської свідомості буковинських українців; працює над вихованням у них духу громадянства; намагається віднайти шляхи виходу з економічної кризи в нелегкі для України 20-ті роки ХХ століття.
    Його публіцистичний стиль вирізняється переконливістю й доказовістю, продуманістю композиції, чіткою логікою викладу, яскравим образно-словесним ладом, експресивністю вислову (зокрема, іронічним і сатиричним забарвленням), які сприяють оптимальному сприйняттю інформації.
    Особливо підкреслимо злободенну насущність публіцистичного доробку Т. Галіпа. Як і багато дослідників різних періодів вітчизняної історії, письменник певний того, що наші невдачі зумовлені не лише об’єктивними чинниками (історичними, географічними, геополітичними), не менше вони спричинені і українською національною психікою. Своїм талановитим пером він не тільки викриває національні хиби, а й працює над їхнім послабленням, у такий спосіб долучаючись до копіткої справи формування національного ідеалу. Здійснений Галіпом-публіцистом тонкий і глибокий аналіз тогочасного українського історико-соціального розвитку і досі повчальний: оголивши задавнені біди і проблеми, він не лише спонукає замислитись, але й зримо накреслює шляхи їх розв’язання. Це немов негаснучий струмінь світла, що, пробившись крізь вікові сутінки історичних перипетій, освітлює перспективу нашого суспільного розвитку.
    „Тому що ти не був ані зимним, ані гарячим, то уста мої виплюють тебе”. Цю біблійну пересторогу Галіп збагнув так само, як і його суворий критик і мудрий навчитель І. Франко. Людина дійової життєвої позиції, він ніколи не примножував собою числа „паралітиків з блискучими очима”. Глибокий патріотизм, високе почуття національної та громадянської відповідальності і, безперечно, талановитість пера, яка виразно позначається на його поезії, прозі, публіцистиці, забезпечують Теодотові Галіпу належне місце в українському літературному процесі й національному розвитку.
    Попри певну вагомість літературних надбань Т. Галіпа, заради об’єктивності, змушені визнати, що досягти більш високого рівня творчої самореалізації талановитому буковинцеві все ж не вдалося. Завадили різні обставини, з-поміж яких: недостатній рівень художньої культури; брак літературного середовища, яке б сприяло творчому зростанню; надмірна завантаженість громадсько-політичною діяльністю й адвокатською роботою; обмаль часу, що його виділяв письменник на вдосконалення власної художньої майстерності. Як наслідок − подекуди недостатнє заглиблення в сутність зображуваних подій та явищ, інколи ситуаційно невиправдана фрагментарність у творенні людських характерів, не завжди належний рівень сюжетної динаміки й гостроти.
    Вважаємо, що праці Т. Галіпа з юриспруденції, такі як законопроект „Основні права і обов’язки українських громадян” (1919), „Про участь громадянства в карнім судочинстві” (1927) та „Звичаєве право спадкове на Верховині яко джерело діючого права” (1929), необхідно ретельно фахово дослідити й увести в повноцінний науковий обіг − вони, на наш погляд, являють безсумнівний інтерес як документи з історії українського правознавства перших десятиліть минулого століття.
    Спомини Т. Галіпа обриваються словами: „Серед еміграції запанувала загальна депресія і не оставалось нічого іншого, як гартувати в собі силу духа і чекати кращих часів...”
    Нині ми не в діаспорі чи імперській колонії, а у власній незалежній державі, про яку мріяв і за яку боровся Т. Галіп. Але знову − у тривозі і сподіваннях на її кращу долю. У цьому соціальному контексті Галіпів діяльний патріотизм особливо повчальний і гідний наслідування − обставина, яка ще раз переконує в необхідності подальшого вивчення творчості письменника й наближення її до сучасника.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Бачинський Ю. Економічні підстави самостійності націй // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. К.: Смолоскип, 2000. С. 133-146.
    2. Бігарій Н. Хатне лихо // Народна справа. 1908. Ч. 7.
    3. Буковина її минуле і сучасне / За ред. Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. Париж-Філадельфія-Детройт: Вид-во „Зелена Буковина”, 1956. 965 с.
    4. Бурачинська Л. Жіночі організації на Буковині // Буковина − її минуле і сучасне. − Париж-Філадельфія-Детройт: Вид-во „Зелена Буковина”, 1956. − С. 829-848.
    5. Вергун Д. Другу // Бесѣда. 1895. Ч. 16-17.
    6. [Вітання Т. Галіпа з отриманням вченого ступеня доктора прав] // Буковина. − 1898. − 12(24) липня.
    7. Вороний М. [Біографічна довідка та поетична добірка] // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. − Київ, 1908. − Вип. 9; К.: АТ „Обереги”, 1993. − С. 838-862.
    8*[1]. Галій М. Лист до В. Сімовича від 15 квітня 1943 р. [Машинописна копія][2] // Приватна колекція.
    9*. Галій М. Лист до В. Сімовича від 17 квітня 1943 р. [Машинописна копія] // Приватна колекція.
    10*. Галій М. Лист до В. Сімовича від 30 квітня 1943 р. [Машинописна копія] // Приватна колекція.
    11*. Галій М. Лист до В. Сімовича від 11 травня 1943 р. [Машинописна копія] // Приватна колекція.
    12. Галій М. Слово до читача // Краківські вісті. − 1943. − 7 березня.
    13*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 12(24) грудня 1891 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 1167.
    14*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 19(31) січня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 788.
    15*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 13 травня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 789.
    16*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 28 травня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 790.
    17*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 15 червня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 791.
    18*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 22 червня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 792.
    19*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 4(16) вересня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 793.
    20*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 16(28) жовтня 1892 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 787.
    21*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 28 липня (9 серпня) 1894 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 794.
    22*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 23 липня 1895 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 795.
    23*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 17(29) жовтня 1895 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 796.
    24*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського [без дати] // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 797.
    25. Галіп Т. Дума пустельника // Буковина. − 1894. − 7(19) грудня.
    26. Галіп Т. Осінь // Буковина. − 1894. − 7(19) грудня.
    27. Галіп Т. Коло груби (Міркування нефілістера) // Буковина. 1894. 14(22) грудня.
    28. Галіп Т. Чужинець [Новела] // Буковина. − 1895. − 6(18) січня-20 січня (1 лютого).
    29. Галіп Т. Поезія Осипа Маковея [Рецензія] // Зоря. 1895. № 13. С. 257.
    30*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 12 травня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 682.
    31. Галіп Т. Михайло Петрович Драгоманів // Буковина. 1895. 17(29) червня- 20 червня (2 липня).
    32. Галіп Т. Осіння згадка // Зоря. 1895. № 23. С. 451.
    33*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 24 вересня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 683.
    34*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 13 жовтня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 685.
    35*. Галіп Т. Лист до О. Кобилянської від 17 жовтня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 14. № 1083.
    36*. Галіп Т. Лист до Ю. Яворського від 17 жовтня 1895 р. // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. − Ф. ХХІ. − № 796.
    37*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 1 листопада 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 686.
    38*. Галіп Т. (Ө.М. Г-п). Віршована злоба дня: Малий фейлетон // Буковина. 1895. 7 листопада.
    39*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 3 грудня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 687.
    40*. Галіп Т. Лист до О. Маковея від 6 грудня 1895 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Ф. 59. № 688.
    41*. Галіп Т. Лист до О. Маковея (без дати) // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. − Ф. 59. − № 690.
    42. Галіп Т. Перші зорі: Оповіданє. − Чернівці, 1895. − 108 с.
    43. Галіп Т. Убогий край // Зоря. 1896. № 2. С. 30.
    44. Галіп Т. Чужинець [Поезія] // Зоря. 1896. № 7. С. 134.
    45. Галіп Т. На спомин // Зоря. 1896. № 15. С. 285.
    46. Галіп Т. По жнивах // Зоря. 1896. № 6. С. 311.
    47*. Галіп Т. Лист до І. Франка від 23 липня 1896 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. − Ф. 185. − № 563.
    48. Галіп Т. Ос. Федькович в посліднім місяці військової служби (Оповів господар Дмитро Гудима) // Буковина. 1896. № 128.
    49. Галіп Т. Мій друг Корній: Нарис // Буковина. − 1896. − 17(29) вересня.
    50. Галіп Т. Просьба // Зоря. − 1897. − Ч. 14. − С. 273.
    51*. Галіп Т. Лист до М. Грушевського від 24 листопада 1898 р. // Центральний державний історичний архів у Києві. − Ф. 1235. − Оп. 1. − Спр. 400.
    52. Галіп Т. Вибір стану (Відривки з гумористичної поеми) // Православний буковинський календар на рік звичайний 1901. − Чернівці, 1900. − С. 83-92.
    53. Галіп Т. Думки та пісні. − Чернівці: Друкарня тов. „Руська Рада” під зарядом В. Секерского, 1901. − 36 с.
    54*. Галіп Т. Лист до редакції „Літературно-наукового вісника”, 1902 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. − № 427 / П. − С. 51-54.
    55*. Галіп Т. Лист до І. Франка від 4 січня 1903 р. // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. − Ф. 236. − № 435-438.
    56. Галіп Т. Убогий край. По жнивах. З села // Акорди: Антологія української лірики від смерті Шевченка / Упорядкував Іван Франко. − Львів, 1903; К.: Веселка, 1992. − С. 294-295.
    57. Галіп Т. Мужицка політика // Народна справа. 1907. 1(14) грудня.
    58. Галіп Т. [Автобіографічна замітка і поетична добірка] // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. − Київ, 1908. − Вип. 9; К.: АТ „Обереги”, 1993. − С. 863-870.
    59*. Галіп Т. Лист до М. Грушевського від 3(16) червня 1908 р. // Центральний державний історичний архів у Києві. − Ф. 1235. − Оп. 1. − Спр. 400.
    60. Галіп Т. На черзі дня // Народна справа. 1908. 1(14) жовтня.
    61. Галіп Т. Один рік розвитку // Громадянин. 1910. 30 січня.
    62. Галіп Т. Чого нам домагатися // Громадянин. − 1910. − Ч. 28-30.
    63. Галіп Т. Історичний момент (Під Великдень) // Громадянин. 1910. 28 цвітня.
    64. Галіп Т. Борці за мрії // Громадянин. 1910. 20 мая.
    65. Галіп Т. Дика рожа: Десять поезій / Друковано на правах рукопису. − Станиславів: Друк. Е. Вайденфельда, 1919. − 12 с.
    66*. Галіп Т. Основні права і обов’язки українських громадян: Законопроект // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. − Оп. 1. − Ф. 4465 с. − Спр. 447.
    67*. Галіп Т. Лист до С.П. Шелухіна від 26 січня 1921 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. − Ф. 3695. − Оп. 1. − Спр. 237. − С. 137.
    68. Галіп Т. Нерівна гра: Повість-хроніка // Канадійський фармер. − 1928. − Ч. 28-36.
    69*. Галіп Т. Лист до С.П. Шелухіна від 16 грудня 1928 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. − Ф. 3695. − Оп. 1. − Спр. 237. − С. 138-139.
    70. Галіп Т. Звичаєве право спадкове на Верховині яко джерело діючого права // Науковий збірник товариства „Просвіта” в Ужгороді / За ред. А. Волошина та ін. − Річник 6. −1929. − С. 259-266.
    71*. Галіп Т. Лист до С.П. Шелухіна від 15 квітня 1932 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. − Ф. 3695. − Оп. 1. − Спр. 237. − С. 140.
    72. Галіп Т. Буковина в 1849-1914 // Українська загальна енциклопедія: В 3 т. /За голов. ред. І. Раковського. − Львів-Станиславів-Коломия: Видання кооперативи „Рідна школа”, 1935. − Т. 3. − С. 674-678.
    73. Галіп Т. Панки і підпанки: Бувальщина // Час. − 1937. − 5 січня-10 лютого.
    74*. Галіп Т. Лист до В. Сімовича від 23 лютого 1943 р. [Машинописна копія] // Приватна колекція.
    75. Галіп Т. З моїх споминів // Буковинський журнал. − 1994. − Ч. 1-2. − С. 152-179; Ч. 3-4. − С. 71-100.
    76. Галіп Теодот // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедич-ного словника / За ред. М.М. Романюка. − Львів, 1997. − Вип. ІV. − С. 44-45.
    77. Галіп Т. Хризантеми (З лірики мандрівника) // Українська мова та література. − 1999. − Ч. 21-24. − С. 5. (Републікація Ф. Погребенника).
    78. Галіп Т. „І серця мого кров прийми!”: Поетична добірка (Републікація О. Колодій) // Буковинський журнал. − 2000. − № 3-4. − С. 145-155.
    79. Галіп Т. Як поновлялася земля... Intermezzo. Туга. Пісня з села (Републікація О. Колодій) // Літературна Україна. − 2001. − 1 лютого.
    80. Галіп Т. [Поетична добірка] (Републікація Б. Мельничука) // Письменники Буковини: Хрестоматія: В 2 ч. / Упоряд. Б.І. Мельничук, М.І. Юрійчук. − Чернівці: Прут, 2001. − С. 339-354.
    81*. Галіп Т. Тертієва пісня [Машинописна копія] // Приватна колекція.
    82. Галіп Т. Коляда. Здравиця // Глогорожечка / Укл. М. Івасюк, Л. Поляк-Депутат. − Чернівці: Букрек, 2003. − 200 с.
    83. Галіп Т. Здравиця. Коляда. Над Дністром // Гуцулятко: Літературно-художнє видання / Упоряд. В. Колодій. − Чернівці: Букрек, 2004. − 178 с.
    84. Грабовський П. Лист до О. Маковея від 6 травня 1895 р. // Зібр. тв.: У 3 т. − К.: Вид-во АН УРСР, 1959. − Т. 3. − С. 237.
    85. Грабовський П. Лист до Б. Грінченка від 19 квітня 1897 р. // Зібр. тв.: У 3 т. − Т. 3. − С. 262.
    86. Грабовський П. (Арсеньєв П.). Песни Украйны // Зібр. тв.: У 3 т. − Т. 2. − С. 84-86.
    87. Грінченко Б (Вартовий П). Листи з України Наддніпрянської // Буковина. 1893. 30 липня (11 серпня).
    88. Грінченко Б. Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. К., 1994. С. 55.
    89. Грушевський М. Галичина і Україна // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. − К.: Смолоскип, 2000. − С. 180-187.
    90. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму: Постмодерна інтерпретація. − Львів: Літопис, 1997. − 298 с.
    91. Дей О. Словник українських псевдонімів. − К.: Наук. думка, 1969. − 557 с.
    92. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ − початку ХХ ст. − К.: Вища шк., 1981. − 214 с.
    93. Дзвінок з минулого: Вірші, оповідання та ін. / Упор. В.І. Лучука; Передм. Я.П. Гояна. − К: Веселка, 1991. − 303 с.
    94. Добржанський О., Даниленко В. Степан Смаль-Стоцький. Протистояння // Буковинський журнал. − 1994. − Ч. 1-2. − С. 108-123.
    95. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ−початку ХХ ст. Чернівці: Золоті литаври, 1999. 574 с.
    96. Дончик В. А що замість патріотизму, хто замість патріотів? (Чи може патріотизм бути темою для мистецтва?) // Літературна Україна. − 2001. − 24 травня.
    97. Дорошенко В. [Анотація на статтю Т. Галіпа] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. 1910. Т. ХСІІІ. С. 189-190
    98. Др. Теодот Галіп. Домашній писар: Збірка примірів, як укладати ріжні
    письма. − Чернівці: Друкарня тов. „Руська Рада”, 1900. − 147 с.
    99. Др. Теодот Галіп. [Некролог] // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. − Ф. 4465. − Оп. 1. − Спр. 349. − С. 105.
    100. Енциклопедія українознавства (Перевидання в Україні): В 10 т. − Львів: Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка у Львові, 1993-1994. − Т. 1. − С. 351-352.
    101. Енциклопедія українознавства [Репринтне відтворення видання 1949 р.] : У 3 т. / Гол. ред. проф. В. Кубійовича, З. Кузелі. − К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1995.
    102. Єремієв Д. Груша. Похорон на селі. Жидівський Іванко / З російського після Д. Єремієва переповів Т. з-над Прута // Буковина. − 1896. − 17(29) грудня.
    103. Жулинський М. Із забуття − в безсмертя. − К.: Дніпро, 1990. − 447 с.
    104. З новим роком нове житє! // Громадянин. 1909. 10(23) січня.
    105. Зоряний дощ: Проза для дітей та юнацтва: У 2 кн. / Упоряд. і пер. рум. М. Лютика. Кн. 1 / Передм. В. Колодія. − К.: Етнос, 2004. − 431 с.
    106. Іванюк М. Літературно-мистецька Вижниччина: Біо-бібліографічний довідник. − Вижниця: Черемош, 2001. − 220 с.
    107. Івасюк М. Теодот Галіп // Молодий буковинець. − 1991. − 22 березня.
    108. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. − К.: Либідь, 1994. −
    654 с.
    109. Історія української літератури: У 8 т. / Відп. ред. О.Є. Засенко. − К.: Наук. думка, 1968-1969. − Т. 4. − Кн. 1. − 433 с.; Т. 4. − Кн. 2. − 449 с.; Т. 5. − 522 с.
    110. Квітковський Д. Національне відродження на Буковині (1884−1914 рр.) // Буковина − її минуле і сучасне. − Париж-Філадельфія-Детройт: Вид-во „Зелена Буковина”, 1956. − С. 487-523.
    111. Кирилюк С. Ольга Кобилянська і світова література. − Чернівці: Рута, 2002. − 176 с.
    112. Кобилянська О. Лист до О. Маковея від 16 березня 1898 р. // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 5. − С. 332.
    113. Кобилянська О. Лист до О. Маковея від 6 травня 1898 р. // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 5. − С. 342−345.
    114. Кобилянська О. Лист до О.Маковея від 13 січня 1899 р. // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 5. − С. 388.
    115. Кобилянська О. Мужик // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. −
    С. 480-482.
    116. Кобилянська О. Апостол черні: Повість. − Львів: Каменяр, 1994. − 243 с.
    117. Кобилянська О. Аристократка // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 1. − С. 431-435.
    118. Кобилянська О. Ідеї: Оповідання // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 3. − С. 388-402.
    119. Кобилянська О. Балаканка про руську жінку // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 3. − С. 344-356.
    120. Кобилянська О. Там звізди пробивались... // Твори: В 5 т. − К.: Держлітвидав України, 1963. − Т. 3. − С. 336-337.
    121. Колодій О. Відкрита сторінка забутого [Стаття про Т. Галіпа] // Буковинський журнал. − 2000. − Ч. 3-4. − С. 135-145.
    122. Колодій О. „І діждемося й ми розради...” [Стаття про Т. Галіпа і кілька його віршів] // Буковина. − 2000. − 20 вересня-27 вересня.
    123. Колодій О. Благословенний А. Кримським та О. Маковеєм [Стаття про Т. Галіпа] // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. − Вип. 93: Слов’янська філологія. − Чернівці: Рута, 2000. − С. 23-34.
    124. Колодій О. „Зазолотиться знову руське жито...” [Стаття про Т. Галіпа] // Літературна Україна. − 2001. − 1 лютого.
    125. Колодій О. Теодот Галіп: „Москвофільство − партія мертва...” // Дзвін. − 2001. − № 7. − С. 131-133.
    126. Колодій О. Талант співця Буковини (Трансформація фольклорної традиції у творчості Теодота Галіпа) // Народна творчість та етнографія. − 2002. − № 1-2. − С. 98-103.
    127. Колодій О. І. Франко про „Перші зорі” Т. Галіпа (екскурс у полеміку столітньої давності) // Українське літературознавство. − 2003. − Вип. 66. − С. 176-183.
    128. Колодій О. „Невільно бути глухим і байдужим...” (Про публіцистику Теодота Галіпа) // Буковинський журнал. − 2003. − Ч. 3-4. − С. 148-165.
    129. Колодій О. О. Кобилянська і Т. Галіп: полярність і збіжність // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. − Вип. 216-217: Слов’янська філологія. − Чернівці: Книги − ХХІ, 2004. − С. 115-120.
    130. Кордуба М. Переворот на Буковині // Літературно-науковий вісник. − 1923. − С. 234.
    131. Кордуба М. У кривім дзеркалі // Літопис Червоної Калини. − 1933. − № 6. − С. 10.
    132. Корнійчук В. Імпресіоністична лірика І. Франка // Українське літературознавство. − 2003. − Вип. 66. − С. 19-27.
    133. Костенко Л. Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала. − К.: Видавничий дім „КМ Akademia”, 1999. − 32 с.
    134. Кримський А. Теодот Галіп. „Перші зорі” // Кримський А.Ю. Твори: В 5 т. − К.: Наук. думка, 1972. − Т. 2. − С. 482-489.
    135. Кримський А. Лист до Ю.Ю. Кримського від 28 вересня 1896 р. // Твори: В 5 т. − К.: Наук. думка, 1972. − Т. 5. − Кн. 2. − С. 9.
    136. Курганский И.П. Мастерство Франко-публициста: Автореф. дисс... канд. филол. наук: 642 / Львов. гос. ун-т. − Львов, 1970. − 23 с.
    137. Кубилюс В. Формирование национальной литературы − подражательность или художественная трансформация (Три шага литературы в фольклор) // Вопросы литературы. − 1976. − № 8. − С. 23-24.
    138. Ласло-Куцюк М. Ключ до белетристики. − Бухарест: Мустанг, 2000. − 291 с.
    139. Лепкий Б. [Біографічна довідка і 17 віршів] // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. Олекси Коваленка. − К., 1908; К.: АТ „Обереги”, 1993. − Вип. 9. − С. 894-902.
    140. Лепкий Б. Лист до К. Студинського від 6 березня 1900 р. // Журавлі повертаються...: З епістолярної спадщини Богдана Лепкого / Упоряд., авт. передм. і коментарів В. Качкан. − Львів, 2001. − 920 с.
    141. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів, В.І. Теремко. − К.: ВЦ „Академія”, 1997. − 752 с.
    142. Маг-ін (Галіп Т.). Микола Васильович Ковалевський (Спомини) // Літературно-науковий вісник. 1909. Т. 45. С. 371-379; 537-547.
    143. Магін (Галіп Т.). Справозданє з будови надгробку Миколі Васильовичу Ковалевському // Літературно-науковий вісник. 1909. Т. 48. С. 208.
    144. Магін (Галіп Т.). Російська мова і українство // Рада. 1909. Ч. 192.
    145. Маковей О. Молоде покоління (Літературні замітки) // Буковина. − 1897. − 8(20) листопада.
    146. Маковей О. Літературні замітки // Буковина. − 1901. − 12(25) вересня; 14(17) вересня.
    147. Матеріали конференції Радикальної партії Буковини від 2 травня 1909 р. // Громадянин. 1909. 10 травня.
    148. Мельничук Б. Теодот Галіп // Письменники Буковини: Хрестоматія: В 2 т. − Чернівці: Прут, 2001. − Т. 1. − С. 333-339.
    149. Міхновський М. Націонал
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)