СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОЇ ПРОЗИ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА ТА ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬОГО НАПРЯМУ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АЛЕКСЕЄНКО НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 821.161.2 82.09 Винниченко

СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ МАЛОЇ ПРОЗИ
ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
ТА ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬОГО НАПРЯМУ

Спеціальність: 10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Київ2009

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1.Мала проза В. Винниченка як відображення процесу
формування нового художнього напряму ..10
1.1.Трансформація реалістичного методу: збагачення
надбаннями модернізму10
1.2.Оновлення художнього слова і образної системи в малій прозі
В.Винниченка27
РОЗДІЛ 2.Жанрово-стильова структура малої прози В.Винниченка.62
2.1.Жанрово-стильові та поетикальні ознаки
різновидів малої прози..................................................................................62
2.2.Стильова атмосфера як визначальний чинник
модерної поетики.....................................................................104
РОЗДІЛ 3.Своєрідність відтворення дійсності у малій прозі
В.Винниченка ...122
3.1.Поетикальні особливості малої прози: специфіка портрету,
зображення інтер'єру та пейзажу...122
3.2.Мовно-стильові засоби підвищення точності та експресивності
відтворення дійсності..149
3.3.Відображення нових тенденцій у монолозі, діалозі, полілозі,
трансформація їх функціональної ролі..166
Висновки..189

Список використаних джерел195

ВСТУП

Творчість В.Винниченка є складним феноменом, у якому нерозривно поєдналися і переплелися риси декількох літературних течій, національні та європейські художні традиції. Особливо яскраве вираження синтетичного характеру творчої манери, поєднання різноманітних художніх прийомів можна побачити у малій прозі В.Винниченка, яка стала своєрідним перехрестям різних літературних впливів та самостійних знахідок автора. У першу чергу, це простежується у стильових особливостях та жанровій структурі малої прози, на поетикальному та мовно-стильовому рівнях творів В.Винниченка. Дослідження тенденцій, властивих різним художнім методам, їх проявлення у поетиці та мові творів В.Винниченка, дозволяють порушити проблему нового художнього напряму, який синтезує надбання реалізму та модерного письма.
В оповіданнях письменника яскраво проявляються ознаки оновлення реалізму, що стосуються методів зображення дійсності, трансформації жанрової системи, змін у поетиці та стилістиці, виникнення принципово нових мовних явищ. Досягнення В.Винниченка у розвитку поетики та стилістики, його творчі наробки стали необхідним підґрунтям для подальшого розвитку української літератури.
Самобутність творчості письменника, оригінальність художнього стилю привертали увагу його сучасників, таких як І.Франко, Леся Українка, М.Зеров, С.Єфремов. Науковому осмисленню творчої спадщини В.Винниченка присвячені праці А.Гуляка, М.Жулинського, Г.Костюка [65, 89, 90, 109, 110], ґрунтовні дослідження О.Гнідан, Л.Дем'янівської, В.Гуменюка, Т.Гундорової, С.Михиди, Л.Мороз, В.Панченка, Г.Сиваченко, В.Хархун [55, 77, 66, 68, 138, 140, 150, 151, 176, 201]. Сучасне літературознавство зосереджує увагу на аналізі окремих аспектів творчості письменника. Обсервація останніх досліджень з винниченкознавства свідчить про інтерес до ідейно-тематичних, жанрових та поетикальних особливостей творів. Ці питання розглядаються у кандидатських дисертаціях О.Брайка, О.Векуа, О.Гожика, Н.Гусак, Л.Йолкіної, М.Ковалик, С.Присяжнюк, [25, 31, 57, 73, 96, 102, 168] та ін. Разом з тим зусилля науковців здебільшого спрямовувалися на дослідження естетичних і філософських поглядів письменника, проблематики його творів, принципів побудови сюжету, особливостях образної системи. Дослідження тенденцій, властивих різним художнім методам, їх проявлення на поетикальному та мовному рівнях, втілення через мовно-стильові засоби, а також роль слова, його стильових модифікацій потребують нагального вивчення. Відкритим залишається й питання про вплив художнього напряму на жанрово-стильову структуру малої прози письменника. Дослідження малої прози В.Винниченка покликане поглибити уявлення про становлення нового художнього напряму неореалізму явища складного і неоднозначного. Усе це зумовлює актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з проблематикою наукової роботи кафедри, дослідження виконувалося в рамках тематики кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, серед пріоритетних завдань і планів котрої є вивчення і переосмислення творчої спадщини письменників ХХ століття. Тему дисертації узгоджено й затверджено на засіданні бюро Наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол № 5 від 18 грудня 2007 р.)
Мета дослідження полягає у системній, концептуальній інтерпретації малої прози В.Винниченка, з’ясуванні специфіки її жанрово-стильових особливостей у межах єдиного художнього напряму
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- дослідити малу прозу письменника в аспекті формування нового художнього напряму;
- проаналізувати на поетикальному та мовно-стильовому рівнях відображення нових принципів письма;
- дослідити жанрові модифікації малої прози письменника;
- висвітлити стильові особливості новелістики;
- визначити взаємозв'язок жанру та стилю у малій прозі письменника;
- розглянути поетикальні особливості творів малої прози В. Винниченка;
- виявити та класифікувати мовно-стильові модифікації у малій прозі письменника.
Об’єктом дослідження є мала проза В. Винниченка.
Предметом дослідження є поетикальні, стильові, мовні, жанрові особливості малої прози В.Винниченка, які засвідчують її належність до неореалізму.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали теоретико- та історико-літературні праці вітчизняних та зарубіжних вчених.
Методи та прийоми дослідження.
Методи дослідження ґрунтуються на провідних положеннях української філологічної школи. У дисертаційному дослідженні використовуються як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і притаманні літературознавству, зокрема, історико-генетичний при дослідженні витоків неореалізму як літературного напряму, порівняльний і типологічний методи при виявленні жанрових модифікацій малої прози. Також були використані метод структурного аналізу творів при дослідженні композиції, часопростору та нарації, метод мовно-стильового аналізу при вивченні стильової манери письменника, метод компонентного аналізу слів при дослідженні складних визначень як індивідуальної ознаки стилю В.Винниченка.
Наукова новизна одержаних результатів
Цілісне і системне дослідження художнього масиву малої прози В.Винниченка у аспекті визначення художнього напряму здійснюється вперше в українському літературознавстві. У дисертаційній праці на рівні мікроаналізу прокоментовано оновлення художнього слова і образної системи та первні неореалістичної стилістики в малій прозі В.Винниченка. Репрезентується нова концепція людини у новелістиці помежів’я ХІХ ХХ століть. Осмислюється поетика називання творів як відображення сутнісних засад художнього напряму.
Здійснюється спроба системного аналізу жанрово-стильової структури малої прози В.Винниченка у аспекті виявлення кореляції між жанром та стильовими і поетикальними особливостями; встановлюється зв'язок між жанровою приналежністю твору та композиційною специфікою, зокрема, архітектонічними особливостями, наявністю чи відсутністю позасюжетних елементів, часопросторовими характеристиками, наративною стратегією. Чітко визначена жанрова приналежність усього масиву творів малої прози Винниченка та доведена наявність серед них великої кількості контамінативних жанрових форм, тобто творів, що поєднують жанрові ознаки повісті та новели, оповідання та нарису, замальовки та психологічної студії тощо. Охарактеризовані мовно-стильові прийоми творення стильової атмосфери, зокрема, повтор певної деталі, стрижневого образу, чергування в межах одного твору стилів, притаманних різним художнім напрямам. Досліджені стильові та поетикальні особливості творів малої прози В.Винниченка, таких як портрет, пейзаж, опис побуту. Виявлені та детально проаналізовані реалістичні, романтичні, модерністські ознаки малої прози В.Винниченка та їх проявлення на поетикальному та мовно-стильовому рівнях. Досліджені мовно-стильові модифікації новелістичного доробку письменника, зокрема, вживання ритмізованої прози, "чужого слова", складних визначень тощо. Набуло подальшого розвитку дослідження особливостей та функціональної ролі монологу, діалогу та полілогу у творах малої прози В.Винниченка. Дослідження стильової, жанрової, композиційної специфіки малої прози письменника вважаємо певним внеском в історію та теорію літератури.
Практичне значення роботи полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть використовуватися у літературних працях, у курсах лекцій з історії української літератури, у спецкурсах і семінарах, у процесі подальших історико-літературних досліджень малої прози. Основні результати дисертації можна використовувати для розширення проблематики курсових і дипломних робіт. Матеріали праці можуть бути використані вчителями-словесниками загальноосвітніх навчальних закладів.
Апробація і впровадження в навчально-науковий процес результатів дисертаційного дослідження здійснювалася у формі доповідей на Всеукраїнській науковій конференції „Образ світу в творчості Т. Шевченка: бачення національного і загальнолюдського” (Київ, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції „П’єса Володимира Винниченка „Брехня” в контексті розвитку драматургії модернізму” (Сімферополь Ялта, 2007); XVІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції „«...Шляхом твоїх Голгот і слав, Народе мій!..»: пам’яті репресованих письменників” (Київ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій творчості Тараса Шевченка „Продовження шевченківських традицій у малій прозі В.Винниченка: образ природи” (Київ, 2008).
Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено у 10 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, де визначається актуальність, мета роботи та ставляться завдання; першого розділу „Мала проза В.Винниченка як відображення процесу формування нового художнього напряму”, де визначаються сутнісні ознаки неореалізму, простежується трансформація реалістичного методу та оновлення його надбаннями модернізму, розглядаються стильові та поетикальні особливості малої прози В.Винниченка; досліджується концепція людини у новелістиці письменника, аналізується поетика називання творів. У другому розділі „Жанрово-стильова структура малої прози В.Винниченка” досліджується еволюція жанру оповідання у творчості письменника в аспекті стильових зрушень, простежується стильові ознаки жанрових різновидів малої прози та взаємообумовленість жанру та стилю, проаналізовані способи створення стильової атмосфери у малій прозі письменника. У третьому розділі „Своєрідність відтворення дійсності у малій прозі В.Винниченка” висвітлюються поетикальні особливості портрета, зображення інтер’єру та пейзажу, визначаються мовно-стильові модифікації та особливості манери у малій прозі письменника, з’ясовується їх роль, значення, простежуються нові тенденції монологу, діалогу та полілогу, трансформація їх функціональної ролі. У висновках узагальнюється і підсумовується досліджений матеріал.
Загальний обсяг роботи 217 сторінок, основний текст 194 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Творчість В.Винниченка відображає основні тенденції мистецтва кінця ХІХ початку ХХ століть. У малій прозі В.Винниченка спостерігаємо органічне поєднання різноманітних художніх методів, вільне використання елементів різних естетичних систем і досягнення за їхньою допомогою особливої художньої цілісності, що дозволяє говорити про неореалізм як творчий метод письменника, який є певним синтезом реалізму з натуралізмом, неоромантизмом і течіями модернізму, зокрема, символізмом, імпресіонізмом та експресіонізмом.
Риси неореалізму в малій прозі В.Винниченка проявляються у поетикальній та мовно-стильовій сферах, у системі жанрів. Серед неореалістичних ознак малої прози письменника необхідно виділити основні: зосередження уваги на долі людини; глибоке проникнення в психіку, інтерес не тільки до окремих психологічних станів, а й до психології як процесу; документальність, автобіографічність розповіді; відсутність хронологічної послідовності, зображення епізоду, випадку замість послідовного змалювання подій; динамізм творів; сконцентрованість образності, експресивність; точність, лаконізм мовно-стильових засобів; посилення емоційності, внутрішньої енергії; трансформацію жанрових форм, тяжіння до „короткого жанру”.
Неореалістичні тенденції відображаються у образній системі творів малої прози В. Винниченка. Письменник розробляє нову концепцію людини, вільної від усяких зв’язків і тому надзвичайно вразливої. Самотній і самозаглиблений, схильний до рефлексії інтелектуал, що вирішує екзистенційні та моральні проблеми, яким є Винниченковий герой, споріднений з європейською літературою, з героями Кафки, Сартра, Камю. В українській літературі це стає новаторським кроком, знаменує початок нового етапу розвитку української новелістики. Новація В.Винниченка через історичні умови не набула розвитку в українській літературі радянських часів, але неореалістична концепція людини, запропонована письменником, знайшла своє продовження у літературі українського постмодернізму.
Неореалізм як синтетичний метод ввібрав усі типологічні ознаки різних творчих методів, що відобразилося і на специфіці такого важливого елемента організації художнього твору, як заголовок. Разом з тим назви творів малої прози є своєрідним індикатором їхньої ідейної спрямованості та жанрової специфіки тощо. Назва твору у В.Винниченка часто корелює з жанровою формою. Надаючи творові назву певного типу, В.Винниченко націлює на відповідне сприйняття, ставить певні смислові акценти.
Ознакою неореалізму є використання В.Винниченком ритмізованого мовлення в творах малої прози (поєднання прозової та поетичної форм, перенесення на терени художньої прози віршових розмірів). Використання ритмічного мовлення виникає у В.Винниченка, коли він хоче проникнути у сутність буття, "зміст сущого", поєднати Всесвіт зі світом людської душі, буттєве з побутовим. Ідея буття подумки немовби вплітається в опис побуту, лишаючи його однозначності та суто речової стійкості. Але повного злиття, що мало продемонструвати єдність світу, лише умовно розділеного на побутову та буттєву сферу, не відбувається. Два центри, дві лінії художніх зусиль весь час ідуть поряд у творах малої прози В.Винниченка; сфера буття і сфера побутування залишаються існувати кожна самостійно, не доповнюючи і не коригуючи одна одну: у тексті ці сфери розмежовуються різними видами прози, тобто ритмізація є змістовою, типологічною ознакою.
Неореалістичні тенденції творчості В.Винниченка проявляються у трансформації жанрової системи. Еволюція жанрових форм у малій прозі письменника відтворює процес становлення жанрової системи художнього напряму. Мала проза В.Винниченка включає такі основні жанри: повість, новела, оповідання, замальовка, психологічна студія, парабола. В.Винниченко використовує змішані форми контамінації, тобто твори, що поєднують жанрові ознаки повісті та новели, оповідання та нарису, замальовки та психічної студії тощо. Контамінації жанрових форм, змішання стилів у малій прозі В. Винниченка є скоріше нормою, ніж відхиленням. При такому поєднанні маємо значно ширшу просторову конструкцію, в яку включається пейзаж, портрет, опис-експозиція, груповий портрет персонажів в обстановці їх побутування, роздуми-медитації.
Одним з найбільш поширених жанрів малої прози В.Винниченка є новела. Письменник використовує жанр новели з метою дослідити специфіку національної української ментальності, моралі та звичаїв українського народу. В.Винниченко у своїх новелах звертається до особливостей національного світосприйняття, до найбільш болючих проблем тодішньої України. Письменник виявив жанровий потенціал новели, надав їй національної своєрідності. В. Винниченко створив цілу низку психологічних новел, завдяки чому ця жанрова форма набула популярності. Психологічні новели В.Винниченка мають різновиди: соціально-психологічна, лірико-психологічна, філософська, новела-портрет.
Інтенціями неореалізму, для якого характерні автобіографічність та прагнення до документалізму, пояснюється поширеність у прозовій спадщині письменника безфабульної прози. Серед творів В.Винниченка значне місце посідають оповідання мемуарно-автобіографічного характеру, ескізи, твори, близькі до нарису. Образ автора і оповідача у цих творах практично співпадають. Розповсюдженою жанровою формою малої прози В.Винниченка є ескіз, замальовка з натури, незакінчена історія з життя. Для замальовок В.Винниченка характерний глибокий драматизм, тонка психологічна мотивація поведінки дійових осіб. Замальовки В.Винниченка мають характерні риси: психологізм і соціальну спрямованість. Спостерігаючи дійсність, В.Винниченко гострим зором соціально-політичного діяча ловив саме ті моменти, які найбільш яскраво показували суспільні суперечності, несли у собі зерна майбутніх соціальних катаклізмів.
Характерною рисою малої прози В.Винниченка є поглиблення психологізму, який з допоміжного елемента перетворюється на головну функціональну ознаку твору, яка визначає його жанрову специфіку. Жанр психологічної студії, функціональною ознакою якої є показ конкретної ситуації у ракурсі демонстрації найдрібніших змін у психіці героїв, мотивації їх вчинків, посідає значне місце у малій прозі письменника.
Жанрові різновиди малої прози В.Винниченка мають свої типологічні ознаки, вони відрізняються за композиційною специфікою, зокрема, архітектонічними особливостями, наявністю чи відсутністю позасюжетних елементів, часопросторовими характеристиками, наративною стратегією тощо.
Важливою ознакою неореалістичної літератури є створення тональності твору, стильової атмосфери. В. Винниченко досконало володів майстерністю створення певної стильової атмосфери, використовуючи для цього різні прийоми, зокрема, повтор певної деталі, стрижневого образу. Письменник часто вдається до чергування у межах одного твору стилів, притаманних різним художнім напрямам. У гумористично-сатиричних творах використовуються специфічні прийоми створення стильової атмосфери, наприклад, вживання красномовних антропонімів та топонімів, поєднання у одному текстовому фрагменті різних стилів та контекстуально несумісних мовних одиниць.
Інтенції неореалізму в оповіданнях письменника проявляються у поетикальних особливостях портретних, пейзажних та побутових описів. Портрет у творах малої прози стислий, лаконічний, письменник надає перевагу яскравій деталі. Побутові і пейзажні описи створюють ефект контрасту: побутові описи відображають картини безрадісного, дисгармонійного, брудного і тяжкого життя, а пейзажні замальовки передають гармонію і велич природи, її вічну і неперевершену красу, світ ідеального, вище буття. Аналіз пейзажних описів малої прози В.Винниченка дозволяє виділити наступні неореалістичні ознаки: психологізація пейзажу, використання художнього прийому динамічного пейзажу, коли відбувається інтерференція пейзажу і події, імпресіоністичні ескізність, штриховість зображення, його настроєвість.
У малій прозі В.Винниченка виявляється неореалістична тенденція прагнення до документалізму: письменник використовує широку мовну палітру: діалектизми, русизми, жаргонізми, неологізми, „суржик”, емоційно забарвлену лексику, поєднуючи натуралістичне відтворення дійсності, зокрема мовної ситуації, з глибоким психологізмом. Мовно-стильові модифікації у малій прозі В.Винниченка сприяють максимальній експресивності, психологізму, точності відтворення дійсності, повнішому і правдивішому змалюванню епохи, яскравому, образному і точному відображенню життєвих явищ і характерів. Однією з індивідуальних особливостей стильової манери малої прози В. Винниченка є використання складних епітетів, функція яких полягає у збільшенні експресивності художнього мовлення, його виразності, згущенні семантики, сконцентрованості образності, точності, лаконізмі мовно-стильових засобів, посиленні емоційності, внутрішньої енергії, що є характерними рисами неореалізму.
Дослідження наративних форм малої прози В. Винниченка показало, що у більшості творів присутній образ персоніфікованого оповідача, що свідчить про суб'єктивацію повіствування, притаманну неореалізмові. Функціональна роль внутрішнього монологу у творах малої прози полягає у експресивному зображенні психічних процесів і станів людини. Діалог і полілог відіграють важливу роль у творах малої прози. Діалоги, майстерність побудови і композиції яких свідчать про драматургічний талант В.Винниченка, додають творам малої прози динамічності, завдяки ним відбувається сконцентрованість дії, згущення психологізму. Прихований діалог є результатам інтерференції діалогу та монологу, своєрідною синтетичною формою мовлення. Цей прийом драматизує твір, створює напруженість, емоційну наснаженість. Функція прихованого діалогу полягає у виявленні завуальованої авторської оцінки явищ та характерів. Полілог найточніше передає множинність підходів до явищ, варіантів інтерпретації подій, ставлення до них, дозволяє драматизувати оповідь, роблячи її більш динамічною і багаторівневою, задіяти у повній мірі підтекст, збільшити експресію розповіді.
Митець вдало поєднує у своїх творах кращі надбання літературних методів межі століть, досягаючи органічності синтезу, створюючи яскравий і неповторний мистецький світ. В.Винниченко зумів вміло поєднати український реалізм і новітні течії межі століть у новому літературному напрямі неореалізмі, який мав велике значення для розвитку української літератури і увійшов до скарбниці світового мистецтва.

СПИСОК ВИРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза / Віра Агеєва К. : Факт, 1994. 258 c.
2. Алексеєнко Н.М. Роль Франка у критичному і науковому осмисленні творчості Володимира Винниченка / Н.М. Алексеєнко // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський університет, 2006. Вип. 18. С. 341344.
3. Алексеєнко Н.М. Ритмізоване мовлення у малій прозі Винниченка / Н.М.Алексеєнко // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Серія : Літературознавство. Х. : ППВ Нове слово, 2007. Вип. 1 (49). Частина перша. С. 129133.
4. Алексеєнко Н. М. Назви творів малої прози Володимира Винниченка як відбиття тенденцій неореалізму / НаталіяАлексеєнко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія : Літературознавство. Тернопіль, 2007. № 22. С. 7179.
5. Алексеєнко Н.М. Замальовка як жанровий різновид малої прози Володимира Винниченка / Наталія Алексеєнко // Слово і Час. 2007. № 7 (559). С. 8690.
6. Алексеєнко Н.М. Діалоги малої прози Винниченка: неореалістичні трансформації / НаталіяАлексеєнко // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць. К. : Твім. Інтер, 2007. Вип. 28. Ч. 2. С.333339.
7. Алексеєнко Н.М. Способи створення стильової атмосфери у новелах Володимира Винниченка / Н.М.Алексеєнко // Вісник Сумського державного університету : Науковий журнал. Серія : Філологічні науки. Суми : СумДУ, 2007. № 2. С. 5962.
8. Алексеєнко Н.М. Повтор стрижневого образу як прийом створення стильової атмосфери у творах малої прози Винниченка / НаталіяАлексеєнко // Діалог : Медіа-студії : зб. наук. праць / за заг. ред. О.В.Александрова Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 6. С. 6872.
9. Алексеєнко Н.М. Неореалістична концепція людини у малій прозі Володимира Винниченка / Н. М.Алексеєнко // Літературознавчі студії К. : ВПЦ Київський університет, 2007. Вип. 19. Ч. 1. С. 913.
10. Алексеєнко Н.М. Психологічні студії у прозі та драматургії Володимира Винниченка (на матеріалі п’єси „Брехня” та оповідання „Дрібниця”) / НаталіяАлексеєнко // Як тайна, як безодня... П’єса Володимира Винниченка „Брехня” : Текст і контексти : зб. наук. праць / Відп. редактор В.І.Гуменюк. Сімферополь : Світ, 2008. 200 с. [У надзаг. : Таврійський національний університет ім.В.І.Вернадського ; Кримське республіканське відділення Товариства „Україна Світ”]. С. 7985.
11. Алексеєнко Н.М. Інтенції неореалізму в малій прозі В.Винниченка / Н.М.Алексеєнко // Мова і культура. К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. Вип. 10. Т. VІІ (107). С.206209.
12. Арешенков Ю.Винниченко як майстер підтексту (особливості передачі концептуальної інформації в оповіданні „Кумедія з Костем”) / Ю.Арешенков // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 713.
13. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин Москва : Сов. Россия, 1979. 318 с.
14. Бахтин М.М. Проблемы творчества Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин К. : NEXT, 1994. 512 с.
15. Белый А. Маски : [роман] / Андрей Белый Москва : Сов. Россия, 1932. 341 с.
16. Белый А. О себе как о писателе : [в сб. : День поезии] / Андрей Белый Москва : Сов. Россия, 1972. С. 269272.
17. Белецкий А.И. Избранные труды по теории литературы / А.И.Белецкий Москва : Сов. Россия, 1964. 297 с.
18. Білоус Н. Творчість В.Винниченка 10-х років у контексті ідей культури модерну / Н. Білоус // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 2227.
19. Блохіна Н. Драматургія Володимира Винниченка: феміністичне прочитання / Наталія Блохіна // Слово і Час. 2002. № 4. С. 3538.
20. Бойко Н. І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Н. І. Бойко // Мовознавство. 2002. № 2 3. С. 1021.
21. Болюх О. Мовна майстерність Володимира Винниченка у зображенні внутрішнього світу героїв (на матеріалі оповідань) / О. Болюх // Культура слова : міжвуз. зб. К., 1993. Вип. 44. С. 2024.
22. Бондар М. Українська література класичного періоду: рух крізь категорію художності / Микола Бондар // Слово і Час. 2001. № 7. С.3545.
23. БондаренкоА. Лінгвостилістична інтерпретація оповідання Володимира Винниченка „Рабині Справжнього” / А. Бондаренко // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні науки. Ніжин : НДУ, 2005. С. 8089.
24. Бондаренко Ю. „Сонячна машина” В. Винниченка: ідеаційність проти сенситивності / Юрий Бондаренко // Винниченкознавчі зошити. Ніжин : НДУ, 2007. Вип. 3. С. 7791.
25. Брайко О. Поетика прози Володимира Винниченка 1900 1910 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.01 „Українська література” / Олександр Валентинович Брайко К. : ВПЦ Київський ун-т, 2002. 18 с.
26. Брайко О. Естетика модернізму в поетиці новел В.Винниченка / О.Брайко // Літературознавчі студії : зб. наук. праць. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 3336.
27. Брайко О. Особливості творчої манери в малій прозі Володимира Винниченка / О.Брайко // Формування і діяльність творчої особистості: зб. наук. праць за матеріалами міжнародної наукової конференції, (Кривий Ріг, 28 квітня 1998 р.). Секція І. Філологія. Дніпропетровськ, 1998. С. 125137.
28. Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. Современная версия. Москва : Эксимо, 2003. 672 с.
29. Брюсов В. Полн. собр. соч. и переводов / Валерий Яковлевич Брюсов СПб., 1913. Т. 21. 329 c.
30. Варданян М. Специфіка художнього вираження соціального ідеалу в романі В. Винниченка „Нова заповідь” / Марина Варданян // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наукових праць. К. : Акцент, 2007. Вип. 27. Ч. 2. С. 305314.
31. Векуа О. В. Гуманістична основа художнього та естетичного ідеалу Володимира Винниченка (на матеріалі драматичних творів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.01 „Українська література” / Оксана Віталіївна Векуа. К., 1998. 14 с.
32. Винниченко В. Краса і сила : [повісті та оповідання] / Володимир Винниченко : [упоряд., авт. прим. П. М.Федченко] К. : Дніпро, 1989. 752 с.
33. Винниченко В. О морали господствующих и морали угнетенных (открытое письмо моим читателям и критикам) / В. Винниченко. Львов, 1911.
34. Винниченко В. Открытое письмо к русским писателям / Владимир Винниченко // Слово і Час. 2000. № 7. С. 4649.
35. Винниченко В. Твори / Володимир Винниченко. К. : Книгоспілка, 1926. 308 с.
36. Винниченко В. К. Щоденник / В. К. Винниченко. Нью-Йорк Київ, 1980. (Едмонтон, Нью-Йорк : Канадський інститут українських студій : Комісія УВАН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка).
Т. 1 : 1911 1920. 500 с.
37. Винниченко В. Щоденники 1926 1928 рр. / В. Винниченко ; [підготовка текстів Г.Сиваченко] // Слово і Час. 2000. № 7 С. 8288.
38. Винниченко В. Щоденники 1928 1931 рр. / В. Винниченко ; [підготовка текстів Г.Сиваченко] // Слово і Час. 2000. № 8. С. 7685.
39. Винниченко В. Щоденники 1932 1937 рр. / В. Винниченко ; [підготовка текстів Г.Сиваченко] // Слово і Час. 2000. № 9. С. 5264.
40. Винниченко В. Щоденники 1938 1945 рр. / В. Винниченко ; [підготовка текстів Г.Сиваченко] // Слово і Час. 2000. № 10. С. 7689.
41. Винниченко В. Щоденники 1946 1947 рр. / В. Винниченко ; [підготовка текстів Г.Сиваченко] // Слово і Час. 2000. № 11. С. 7989.
42. Володимир Винниченко художник: Альбом / [С.Гальченко, Т.Маслянчук, С.Гординський, М.Жулинський]. К. : Мистецтво, 2004. 223 с.
43. Володимир і Розалія Винниченки. З подружнього листування (1914) / [вступна стаття, підготовка тексту й примітки В. Кузьменка] // Слово і Час. 2000. № 7. С. 6579.
44. Волощук Л. Співвіднесення естетичного ідеалу і дійсності у п’єсах В.Винниченка та художні форми його вираження / Л. Волощук // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 5155.
45. Гаврик В. Відчуження у практиках повсякдення: Маркузівська проекція (на матеріалі малої прози В. Винниченка) / Вікторія Гаврик // Винниченкознавчі зошити. Ніжин, 2007. Вип. 3. С. 114120.
46. Гаєвська Л. О. Проза (70 90 рр.) // Історія української літератури ХІХст. : [навч. посіб. для студ. вузів : у 3 кн.] / Л. О. Гаєвська К. : Либідь, 1997.
Кн. 3. С. 74 161.
47. Гаєвська Н. Україна в долі героїв В. Винниченка (на матеріалі збірки „Намисто”) / Н. Гаєвська // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 5963.
48. Галич О. Теорія літератури : [підручник для студ. філолог. спец. вищих закладів освіти] / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв / за наук. ред. О. Галича. К. : Либідь, 2001. 486 с.
49. Галінська І. Л. Загадки відомих книг / І. Л. Галінська К. : Либідь, 1986. 119 с.
50. Гальченко С. Повернення малярської спадщини В. Винниченка / Сергій Гальченко // Слово і час. 2000. № 7. С. 58.
51. Гей Н. К. Поэтическое время и пространство / Н. К. Гей // Художественность литературы. Поэтика. Стиль. М. : Наука, 1975. 384 с.
52. Герасимчук В. Антропоніми як засіб художньої характеристики (на прикладі творчості В. Винниченка та інших українських письменників) / В. Герасимчук // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 6369.
53. Гермайзе О. Рання творчість Винниченка на тлі громадського життя // Винниченко В. Вибрані твори / О. Гермайзе. К. : Книгоспілка, 1927. С. 321.
54. ГнатюкМ. Теоретико-естетичні пошуки в українському літературознавстві кінця ХІХ початку ХХ ст. // Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : [підручник : у 2 кн. / за ред. проф. О.Д.Гнідан] / М. Гнатюк. К. : Либідь, 2005.
Кн. 1. С. 87 95.
55. Гнідан О. Д. Володимир Винниченко: Життя. Діяльність. Творчість / О.Д.Гнідан, Л. С. Дем’янівська К. : Четверта хвиля, 1996. 256 с.
56. Гиршман М. М. Ритм художественной прозы : [монография] / Михаил Моисеевич Гиршман. Москва : Сов. писатель, 1982. 267 с.
57. Гожик О. І. Проза В.К. Винниченка 20-х років ХХ століття: утопічний та антиутопічний дискурси : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.01 „Українська література” / Олександр Іванович Гожик. К., 2001. 19 с.
58. Голод Р. Поетика імпресіонізму в художній творчості Івана Франка. / Роман Голод // Слово і Час. 2006. № 8. С. 2731.
59. Голомб Л. „Воля до гармонії” в художньому світовідчуванні Володимира Винниченка // Володимир Винниченко: у пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії / [голов. ред. Л. Залеська Онишкевич] / Лідія Голомб. Нью-Йорк: Видавнича комісія УВАН у США, 2005. С. 2634.
60. Гончаренко О. Духовний потенціал оповідань В. Винниченка / О.Гончаренко // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 7376.
61. Горбачов Д.О. Український батько російського футуризму / Д.О.Горбачов // COLLEGIUM. 2001. № 10. С. 173174.
62. Горболіс Л. Релігійна мораль і теорія „чесності з собою” у художньому співвідношенні повісті В. Винниченка „Голота” / Л. Горболіс // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 8185.
63. Гречнев В. Я. Русский рассказ конца ХІХ ХХ века: проблематика и поетика жанра / Вячеслав Яковлевич Гречнев. Ленинград : Наука (Ленингр. отд-ние), 1979. 208 с.
64. Грищенко В. Батіг, пряник чи мікроб інтересу? (Погляди В.Винниченка на будь-яку владу одних людей над іншими в романі „Сонячна машина”) / В. Грищенко // Українська мова та література в школі. 2000. № 6. С. 6972.
65. Гуляк А. Володимир Винниченко // Винниченко В.К. Вибрані твори / Анатолій Борисович Гуляк. К. : Сакцент Плюс, 2005. С. 510.
66. Гуменюк В. Сила краси: Проблеми поетики драматургії Володимира Винниченка : [монографія] / Віктор Іванович Гуменюк. Сімферополь, 2001. 340 с.
67. Гундорова Т. Модернізм як еротика нового: В.Винниченко і С.Пшибишевський / Тамара Гундорова // Слово і Час. 2000. № 7. С. 1725.
68. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Тамара Іванівна Гундорова Львів : Літопис, 1997. 297 с.
69. Гундорова Т. Тенденції розвитку художнього мислення (початок ХХ ст.) / Тамара Гундорова, Наталя Шумило // Слово і Час. 1993. № 1. С. 5469.
70. Гурбанська А. Образ дитини в художньому світі Володимира Винниченка (на матеріалі збірки оповідань „Намисто”) // Володимир Винниченко: у пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії / [голов. ред. Л. Залеська Онишкевич] / Алла Гурбанська. Нью-Йорк : Видавнича комісія УВАН у США, 2005. С. 6973.
71. Гусак Н. „Нова мораль” В. Винниченка у контексті психоаналізу З.Фройда / Надія Гусак // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : зб. наук. праць. К., 1998. С. 94101.
72. Гусак Н. Проблема морального вибору у світоглядній орієнтації В.Винниченка / Надія Іванівна Гусак. К. : Знання, 1998. 22 с.
73. Гусак Н. Щастя в етичній концепції „конкордизму” Володимира Винниченка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.07 „Філософія” / Надія Іванівна Гусак К., 1999. 19с.
74. Гусар Струк Д. Винниченкова моральна лабораторія // Українське слово : [у 3 кн.] / Данило Гусар Струк. К. : Рось, 1993.
Кн. 1. С.374384.
75. Гусар Струк Д. Що таке гріх? // Володимир Винниченко: у пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії / [голов. ред. Л. Залеська Онишкевич] / Данило Гусар Струк. Нью-Йорк : Видавнича комісія УВАН у США, 2005. С. 1725.
76. Демченко І. Особливості поетики Ольги Кобилянської / Ірина Анатоліївна Демченко. К. : Твім інтер, 2001. 206 с.
77. Дем’янівська Л.С. Письменник і епоха // Володимир Кирилович Винниченко. Вибрані твори: оповідання, повість, романи / Людмила Семенівна Дем’янівська. К. : Грамота, 2005. С. 524.
78. Денисюк І. Деякі зауваження стосовно концепції десятитомної академічної „Історії української літератури” / Іван Денисюк // Слово і Час. 2006. № 4. С. 5558.
79. Денисюк І. О. Жанрові проблеми новелістики // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ поч. ХХ ст. / Іван Оксентійович Денисюк К. : Наука, 1986. С. 649.
80. Денисюк І. Кілька міркувань щодо висвітлення української літератури (з приводу сучасного підручника) / Іван Оксентійович Денисюк // Слово і Час. 2002. № 5. С. 1321.
81. Денисюк І. О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. / Іван Оксентійович Денисюк . К. : Вища школа, 1981. 215 с.
82. Денисюк Т. Новелістика Володимира Винниченка. Поетика сюжету й композиції / Т. Денисюк // Дивослово. № 7. 2002. С. 1011.
83. Дергаль Л. Проблема співчуття в оповіданні В. Винниченка „Талісман”: „маленька людина” в її героїчності / Л.Дергаль // Літературознавчі студії. К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. С. 97102.
84. Дробот І. В. Винниченко: погляд „іншої” // Ґендер і культура / І.