ТВОРЧІСТЬ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

brief description

Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

ГОЛУБОВСЬКА Ірина Владиславівна

УДК 821.161.2 (092) 19”- 3 Н.Королева.

ТВОРЧІСТЬ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

10.01.01. українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Хропко Петро Панасович,
дійсний член Апн України,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП........

3

РОЗДІЛ І. ЖАНРОВА Й СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІЙНА СВОЄРІДНІСТЬ АВТОБІОГРАФІЧНОЇ ПРОЗИ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ.................

1

1.1. Ідейно-тематичні аспекти та художня специфіка середньої прози..................

16

1.2.Жанрово-тематична різноманітність малої прози.........

65

РОЗДІЛ ІІ. ТВОРЧА РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНИХ ЗАСАД ПИСЬМЕННИЦІ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ПРОЗІ...............................................................................

79

2.1.Ідейно-тематична своєрідність збірки Во дні они”........

86

2.2. Новаторські ознаки збірки Інакший світ”................ ..

111

2.3.Ідейно-естетична концепція повісті Quid est veritas?”.......

139

ВИСНОВКИ................................................................................................

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................

177

ВСТУП

Актуальність дослідження. Художній набуток Наталени Королевої (1888-1966) непересічне явище в історії вітчизняної літератури. Довгий час її творчість, вилучена з культурного обігу, перебувала на маргінесі літературознавства. Р.Федорів підкреслював, що кожне загублене в історії ім’я, загублена книжка, вірш, картина або ж скульптура збіднюють і сучасників, і прийдешні покоління, бо вихолощена культура схожа на євнуха: вона не дає цвіту й плоду [201, 8].
Тож актуальність дослідження зумовлена назрілою необхідністю визначення місця й ролі самобутньої спадщини Наталени Королевої у контексті розвитку української літератури першої половини ХХ сторіччя, потребою з’ясування жанрової й сюжетно-композиційної своєрідності художньо-автобіографічної прози письменниці. Крім того, вимагають аналізу способи творчої реалізації ідейно-естетичних засад белетристки в християнській прозі. Усе це дозволяє визначити найважливіші особливості творчої манери літераторки.
Стан наукового дослідження проблеми зумовлюється загальним рівнем літературознавства з позицій теоретичного осмислення художньої прози автобіографічного та християнського спрямування. Так, окремі питання, пов’язані зі специфікою автобіографічної та мемуарної літератури, розглядаються у працях І.Франка [204], О.Білецького [22], Д.Затонського [60], І.Ходорківського [210], О.Мишанича [142], О.Галича [33; 34], Б.Мельничука [136] та ін. Однак теоретичний аспект вказаного питання ще не є достатньо розробленим. Потребує свого висвітлення проблема автобіографізму в художній прозі; необхідно чітко визначити критерії розрізнення понять мемуари” та художній автобіографічний твір”; крім того, вимагає теоретичного обґрунтування жанр белетризованої автобіографії.
Аналіз художньої християнської прози Н.Королевої неможливий без урахування здобутків науковців різного часу, зокрема, сучасних. Найвагомішими досягненнями в осмисленні проблеми стали праці В.Антофійчука [8], І.Бетко [20], С.Головащенка [39], А.Нямцу [158; 159], В.Сулими [183]. Проте варто наголосити, що більше уваги приділяється вивченню функціонування євангельських мотивів, сюжетів та образів в українській літературі, а проблема теорії і практики жанрів художньої християнської прози висвітлена недостатньо.
Постать Наталени Королевої була об’єктом студій Д.Віконської [29], М.Демковича-Добрянського [48], О.Дучимінської [54], М.Завадюк [59], О.Зілинського [62], П.Ісаїва [66; 67; 69], О.Копач [75; 76], Г.Костельника [124; 125], О.Моха [149] та ін.
Серед дослідників із діаспори слід виділити Олександру Копач авторку праці Наталена Королева” (Вінніпег, 1962) [75]. Згадана книжка є своєрідним літературним портретом белетристки, надрукованим ще за її життя. У своїй роботі О.Копач окреслила етапні моменти життєвого й творчого шляху письменниці, визначила ідейно-тематичну своєрідність її набутку й лише торкнулася специфічних особливостей творчого почерку повістярки.
Радянські літературознавці тривалий час ігнорували спадщину письменниці [1], почасти через її еміграцію (хоча стосовно Н.Королевої цей термін навряд чи є доречним), а також через виразну релігійну тенденційність її творчості. Тому про літераторку немає жодних згадок у працях радянського часу. У зв’язку з відзначенням її сторіччя з’явилися публікації О.Мишанича [142, 83-112], Ю.Пелешенка [166], Р.Федоріва [200], Вал. Шевчука [222], О.Шугая [225], що привернули увагу сучасного читача до спадщини обдарованої белетристки.
з літературознавчого погляду найґрунтовнішою сучасною студією є робота О.Мишанича Дивосвіти Наталени Королевої” [142, 83-112], в якій науковець спостеріг непростий шлях повістярки в українську літературу. О.Мишанич окреслив провідні напрямки творчості письменниці, простежив генезу ідейно-тематичної неповторності її прози, вирізнив найприкметніші ознаки її самобутнього стилю, проаналізував істотні мистецькі здобутки. Дослідник підготував єдине сучасне видання творів Н.Королевої [107], написав розділ підручника з історії української літератури ХХ століття [143].
У статті Королева, що ходила в інші світи” [200] Р.Федорів розмірковує над феноменом творчості белетристки, котра знайшла свій, особливий шлях у літературу. дослідник уникає фундаментального аналізу, зосереджуючись на філософських та морально-етичних аспектах набутку повістярки. Доречно вкраплені спогади діячів, знайомців авторки, а також власні письменницькі роздуми дають змогу Р.Федоріву відтворити образ небуденної жінки, талановитої літераторки.
У студії Вал. Шевчука Загадковий і мінливий світ Наталени Королевої” [222] набуток белетристки розглядається з позицій його екзотичності, нетиповості для українського літературного процесу. Дослідник акцентує на ідейно-тематичній своєрідності прози повістярки та на новаторському осмисленні традиційних жанрових форм. Вал.Шевчук звернув увагу й на специфічну рису всієї письменницької спадщини, означену як шукання своєї єдиної душі, цільності людського я” в неспокійному світі різних епох [222, 381].
Інтерес до спадщини Н.Королевої останнім часом пожвавився. Зокрема, С.Андрусів, І.Богородіца, Н.Мафтин, Л.Табачин принагідно розглядали деякі аспекти творчості письменниці в дисертаційних дослідженнях. Так С.Андрусів у дослідженні Західноукраїнська література 30-х років ХХ століття: проблема національної ідентичності” [5] визначає жанрову специфіку твору Н.Королевої Предок” як роман мандрів [5, 237-238]. Н.Мафтин у дисертації Проблематика та жанрова специфіка малої прози Ірини Вільде раннього періоду творчості в контексті української новелістики” [135] звертає увагу на новаторські пошуки Н.Королевої у царині ліро-драматичного психологізму малої прози й на оригінальність сюжетно-композиційних вирішень традиційних тематичних інваріантів [135, 22]. У дослідженні С.Богородіци Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 30-40-х років ХХ ст.” [25] повісті Н.Королевої 1313” та Сон тіні” розглянуті під кутом зору реалізації в них авторського інтелектуалізму. Л.Табачин у дисертації Мала проза письменниць Західної України 20-30-х років ХХ століття” [184] аналізує відповідний набуток Н.Королевої в контексті розвитку західноукраїнської жіночої” малої прози доби.
Крім того, у фаховій періодиці з’являються статті, в яких розглядаються окремі аспекти прози літераторки. Зокрема, до питання історичної прози звертаються М.Комариця, Н.Сорока, А.Усатий , М.Хороб.
Так М.Комариця у праці Кастилійка на вигнанні”: Творчість Наталени Королевої крізь призму галицької преси 30-х рр.” [74] аналізує історичну спадщину письменниці в контексті літературознавчої думки доби. У статті Н.Сороки Іспанська культура крізь призму творчості Наталени Королевої” [182] на матеріалі повісті Предок” простежена глибинна історико-культурна спорідненість українського та іспанського народів. А.Усатий у публікації Легенда Скитський скарб” Наталени Королевої в позакласному читанні” [198] виокремлює дидактичний аспект історичного набутку літераторки й наполягає на вивченні її творів у загальноосвітній школі. Нарешті, предметом дослідження праці М.Хороб Екзистенційність ключових образів у повісті Наталени Королевої Сон тіні” [211] стала естетична реалізація засад філософії екзистенціалізму в аналізованому творі.
Певний інтерес до християнсько-моралізаторської спадщини письменниці відбився в публікаціях В.Антофійчука, І.Набитовича, А.Шпиталя. серед названих науковців варто виокремити В.Антофійчука, котрий звертався до відповідного набутку літераторки у працях Євангельський контекст у творчості Наталени Королевої” [7], Своєрідність трансформації образу Пілата у повісті Наталени Королеви Що є істина?” [11], Трансформація образу Іуди Іскаріота в українській літературі ХХ століття” [12]. Стаття А.Шпиталя Палестина, Іудея, Святе Письмо й українська історична проза” [223] є спробою порівняльного аналізу Quid est veritas?” Наталени Королевої та Останнього пророка” Леоніда Мосендза. У студії І.Набитовича Образ Святого Ґрааля в творчості Наталени Королевої” [151] простежуються способи авторської трансформації європейського легендарного матеріалу.
Тож вітчизняне літературознавство дає підґрунтя для проведення цього дослідження. Спостережено, що більшість науковців у вище названих роботах торкаються лише деяких питань, які стосуються історичної прози авторки, і ще менше уваги приділяють творам християнсько-моралізаторського спрямування. Художньо-автобіографічна спадщина повістярки в сучасному літературознавстві взагалі не розроблена. Отже, набуток Наталени Королевої потребує комплексного історико-теоретичного аналізу, що й дає підстави вважати обрану наукову проблему новою й актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця виконувалася як складова частина комплексного дослідження Шляхи розвитку української літератури ХVІІ ХХ ст.”, над яким працює колектив кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.
Об’єктом дослідження є художня проза Наталени Королевої та її мемуаристика, зокрема, автобіографічні та християнсько-моралізаторські твори: повісті Без коріння”, Шляхами і стежками життя”, Quid est veritas?”, збірки малої прози Во дні они”, Інакший світ”, оповідання, легенди, а також нариси, портретні ескізи та епістолярні матеріали.
У центрі дослідження дискурс взаємодії художньо-автобіографічної та християнсько-моралізаторської спадщини Наталени Королевої, її кореляції з двоколійним” українським літературним процесом першої половини ХХ сторіччя. Зокрема, у дисертації аналізуються твори письменниці в зіставленні з відповідною спадщиною Тараса Шевченка, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Осипа Маковея, Катрі Гриневичевої, Олекси Кобця, Спиридона Черкасенка, Василя Королева-Старого, Юрія Смолича, Галини Журби, Уласа Самчука, Антона Лотоцького та ін.
Мета дисертації синтетично-аналітичне дослідження ідейно-естетичної природи художньо-автобіографічної та християнсько-моралізаторської прози Наталени Королевої в контексті розвитку українського красного письменства.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
простежити розвиток і збагачення індивідуального стилю Наталени Королевої, генезу її основних образів, конфліктів, жанрових форм;
визначити особливості олітературнення” значущих психологічних, морально-етичних проблем автобіографічної та християнсько-моралізаторської частини епічної спадщини письменниці;
системно проаналізувати феномен художньої прози літераторки у зв’язку з розвитком її образного мислення й поетики;
дослідити взаємозв’язок різних рівнів структури творів белетристки та ступінь їх залежності один від одного.
Методологічні засади дослідження. Засадовим принципом дослідження є застосування історико-порівняльного, описового, біографічного, типологічного методів. Дисертантка при цьому спиралася на історико-філософські та релігієзнавчі праці Г.Геллея [37], С.Головащенка [39; 40], З.Косідовського [123], Г.Марселя [134], о. Меня [137], Х.Ортега-і-Гасета [164], Е.-Ж.Ренана [171], І.Тена [187], Г.Федотова [202], З.Фройда [208], Г.Штравса [224], К.-ґ.Юнґа [226]. Крім того, було використано літературознавчі концепти В.Агеєвої [2], В.Антофійчука [8], В.Барахова [19], А.Вуліса [32], М.Возняка [31], О.Галича [34], М.Грушевського [45], І.Денисюка [49], Д.Донцова [52], М.Жулинського [56], М.Ільницького [64; 65], Д.Лихачова [130], Б.Мельничука [136], А.Нямцу [156; 158; 159; 160], С.Павличко [165], Д.Чижевського [217] та ін.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
вперше реалізовано різнорівневе комплексне системне дослідження художньо-автобіографічної та мемуарної прози Наталени Королевої;
розкрито засадні способи творчої реалізації ідейно-естетичних принципів письменниці в художній спадщині християнсько-моралізаторського спрямування;
поставлено епічну спадщину Наталени Королевої в діахронно-синхронний контекст української літератури нової і новітньої доби;
визнано головною ознакою творчого почерку Наталени Королевої уміння оптимально поєднувати різностильові прийоми й засоби.
Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що вона є певним внеском у дослідження екзильної української літератури першої половини ХХ сторіччя. Отримані результати засвідчують плідність історико-порівняльного, біографічного, типологічного, описового підходів для відтворення специфіки вітчизняної художньої автобіографічної та християнської прози. Подані у тексті дисертації положення можуть бути використані в лекційних курсах з історії літератури, стати основою спеціальних курсів із проблеми літературного процесу доби, використовуватися на факультативних заняттях з української літератури в загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження було викладено в доповідях на Міжнародній (Іван Огієнко і розвиток національної освіти, науки і культури” Житомир, 2002 р.), Всеукраїнській (Творчий світ Лесі Українки” Житомир, 2001 р.) та регіональній (Нові технології навчання в початковій школі: досвід, проблеми, перспективи” Житомир, 2000 р.) науково-практичних конференціях, а також на звітній науково-практичній конференції НПУ ім. М.П.Драгоманова (Київ, 2002 р.). результати дослідження впроваджувалися при читанні навчального курсу Українська література ХХ століття” у житомирських загальноосвітніх школах І-ІІІ ступенів № 3 (Довідка № 28 від 12 листопада 2002 р.), № 17 (Довідка № 565 від 25 грудня 2002 року), № 18 (Довідка № 11 від 17 січня 2003 р.), у Вищому професійному училищі-інтернаті (Довідка № 14 від 9 січня 2003 р.) м. Житомира.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей у фахових виданнях ВАКу, що відбивають основний його зміст і структуру.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (226 найменувань). Загальний обсяг тексту 191 сторінка (бібліографія 14 ст.).

[1] Винятком є хіба що стаття Світ уяви Наталени Королевої”, яку Н.Бічуя опублікувала 1967 року в Літературній Україна” [24].

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вагомість внеску Наталени Королевої у розвиток української прози, зокрема її художньо-автобіографічних та християнсько-моралізаторських різновидів, зумовлена тим, що письменниця плідно культивувала малі й середні жанрові форми вказаного спрямування. У першій групі творів літераторка спромоглася художньо узагальнити настрої та суспільні тенденції епохи через факти особистого життя. До другої групи ввійшла низка досить різнопланових творів, об’єднаних ідеями християнської моралі.
Творчій манері літераторки властивий синкретизм форми, реалізований у всій її спадщині. Прикмети своєрідної жанрової дифузії відбилися, у першу чергу, в художньо-автобіографічній та мемуарній прозі: в белетризованій автобіографії, у мемуарному нарисі, в ескізі до літературного портрета. Жанровий синкретизм проявився й у християнсько-моралізаторській спадщині письменниці: в оповіданні з рисами агіографії, у легенді з притчовими й новелістичними елементами, у повісті з прикметами апокрифічної легенди. Отже, мистецькі пошуки Наталени Королевої розвинули не тільки автобіографічні та християнсько-моралізаторські різновиди прози, а й модернізували жанрову структуру всієї сучасної літератури.
Особливою заслугою Наталени Королевої стало розширення жанрової системи християнсько-моралізаторської прози. Передусім це всілякі різновиди оповідань: євангельські, християнсько-повчальні, оповідання з елементами агіографії. Актуалізація житійності в Н.Королевої пов’язана з авторськими пошуками ліку” для грішного людства.
Слідом за своїми попередниками, зокрема Іваном Франком та Лесею Українкою, письменниця також зробила свій внесок в оновлення легенди. Ця художня форма в Н.Королевої, як і інші, не представлена в чистому” вигляді, тому що белетристка завжди презентує симбіоз легенди з різними жанровими елементами. Так у Чайці” своєрідно синтезовані провідні риси легенди з притчовими й новелістичними елементами; старокиївські” твори, написані за мотивами Києво-Печерського патерика”, поєднали в собі ознаки легенди й житія тощо. Зокрема у творах про канонізованих святих особливо яскраво відбилися такі агіографічні риси, як: лапідарність, специфіка творення образів, принципи відбору матеріалу, елементи поетики тощо. Це дає підстави стверджувати, що літераторка презентувала мистецьки довершену систему різнопланових і різножанрових творів, майстерно поєднавши традиції давньоукраїнського письменства з модерною літературою.
Заслугу Наталени Королевої вбачаємо й у сучасному підході до архітектоніки прозаїчних творів, зокрема оповідання та повісті. найяскравіше письменницьке новаторство проявилося в переосмисленні ролі експозиції в сюжетній організації. Поширена передісторія, як правило, подає головний психологічний компонент, котрий визначає жанрову своєрідність твору, а також виявляє прийоми й засоби новелістичного письма. Крім того, основна частина твору менша від експозиції, і така специфіка сприяє пришвидшенню сюжетного розвитку.
Композиційна структура повістей Без коріння”, Шляхами і стежками життя” та Quid est veritas?” теж багата на авторські знахідки й відкриття. Передусім це стосується використання оновлених вставних новел, застосування наскрізних образів, оронімів, містичних епізодів, а також моментів, пов’язаних із підсвідомим у людському житті (марення, сновидіння). Важливе змістове навантаження покладено й на авторські примітки, котрі переростають вузькі межі звичайних доповнень і стають обов’язковим елементом композиції.
Художній прозі Наталени Королевої притаманне ідейне новаторство. Загальнолюдська, екзистенційна проблематика її автобіографічної та мемуарної спадщини втілилася в зображенні трагічної самотності людини в сучасному світі. Екзильне життя лише вихідна позиція для філософських роздумів белетристки над загальною бездуховністю, котра може призвести людство до непоправних наслідків. При цьому новаторським є авторське ставлення до взаємодії глобального й окремого, адже повістярка пише не про історію взагалі, а про місце людини у цій історії. Світоглядна позиція Н.Королевої близька до Пілатового Eссe homо!”, бо для неї людина й тільки людина завжди була на першому місці. Отже, маємо право говорити про письменницький антропоцентризм.
Глибоким осмисленням філософських та морально-етичних проблем позначена й художньо-християнська проза письменниці. авторка замислилася над природою людської гріховності, наголосивши при цьому на неминучій відповідальності кожного за здійснені вчинки. Спираючись на біблійні заповіді, письменниця, однак, далека від догматизму; вічні аксіоми вона розглядає крізь призму загальнолюдських цінностей, а християнські ідеї реалізуються нею у високохудожній мистецькій формі.
Всю спадщину Н.Королевої християнсько-моралізаторського спрямування характеризує авторська ідея: тільки той, хто має Господа у своїй душі, має право називатися людиною. Літераторка постійно акцентує: слово Боже може духовно відродити будь-кого, навіть грішника, за умови, що той відкриє серце Спасителеві.
Милосердя Всевишнього переконливо показано на прикладі численних новонавернених” персонажів: Понтія Пілата, Марії з Магдали, Беларії, Гели (Quid est veritas?”); Закхея, Діни, Еримафа (зб. Во дні они”); Памфіло, Панталеоне, Асунти, Кармели, безіменного воїна (зб. Інакший світ”). У давньоримських” оповіданнях авторка проектує дух доби переслідування християн на добу глобальних змін, в які їй довелося жити. Отже, у згаданих творах письменниця показує взірець для наслідування новітнім вірним, а також спрямовує своїх читачів на життя за Господніми заповідями.
Послідовна авторська апеляція до біблійної моралі має неабияку дидактичну вартість для сучасних і майбутніх поколінь українців, котрі шукають моральні орієнтири. Спадщина Н.Королевої заслуговує на ретельне вивчення в середній ланці освіти, бо високодуховна проза літераторки дає можливість направити юного читача у світ вічних цінностей. М.Жулинський підкреслив, що ті моделі й форми, які внаслідок індустріалізації та раціоналізації вносила в суспільне життя цивілізація, понижували” духовний тонус людини та орієнтували її на виробництво й споживання, що звужувало сферу життєвого світу людини і відділяло її настрої, надії від ідеального, трансцендентного [57, 8]. Спадщина Наталени Королевої теж може допомогти заповнити той духовний вакуум, котрий утворився в душах багатьох співвітчизників.
Характерною ознакою художньої прози письменниці є розробка інонаціональної тематики, долання літературного українського герметизму, це пов’язано із родоводом повістярки та обставинами її життя. Події автобіографічних та християнсько-моралізаторської творів Н.Королевої розгортаються не лише в Україні, а й у багатьох державах зарубіжжя. Тематичне розмаїття не є самоціллю, воно тісно прив’язане до ідейного задуму літераторки. Авторка послідовно проголошує ідею рівноправності народів (на християнських засадах); вустами героя оповідання Лік” вона закликає забути про національні чвари: Хай будуть тільки люди, і край” [99, 10]. Міжнаціональний та міжконфесійний розбрат, що розгорівся в кінці другого тисячоліття, є сумним підтвердженням письменницької інтуїції Наталени Королевої, котра за кілька десятиліть до того проголошувала загальнолюдську рівність.
Тематичне новаторство літераторки міцно ґрунтується й на її кляшторному вихованні та християнському світогляді (римського обряду) звідси виразна католицька тенденційність її прози. Важливе місце в усій її творчості відведено саме священикам, котрі, власне, виступають єднальною ланкою між людиною та Богом, і цим пояснюється особлива увага, яку авторка проявляє до образів Господніх слуг. Справжніми носіями християнських чеснот у прозі Н.Королевої представлені католицькі священики. Традиційним для вітчизняної літератури образам лукавих ксьондзів-єзуїтів письменниця протиставила щирих католицьких пастирів: дона Торе (La monacella”, Madonna Рompeïana”), отця Казиміра (Без коріння”), безіменного панотця (Вітраж”), піренейських черниць, падре Еуґеніо, пароха з Бехині (Шляхами і стежками життя”) та ін.
Та Н.Королева в позитивному дусі змалювала чимало постатей і православних священнослужителів (так у легендах старокиївських” авторка захоплено описує діяння Преподобних Антонія й Феодосія, печерських ченців Аліпія, Григорія, Ісакія). Тож на перший план письменниця висуває не обрядову сторону, а відповідність слуги Господнього своєму високому покликанню.
Однак необхідно відзначити, що Наталена Королева, ставлячись із глибоким пієтетом до суті душпастирства, особливо критично зображує тих пастирів, що не варті цього високого звання. Священнослужителі, не гідні свого покликання, тяжко розплачуються за скоєне, а у випадках, коли гріхи є смертними, ці персонажі суворо караються. Отже, можна стверджувати, що у критичному відтворенні існуючих прогалин у церковному житті відбилася активна авторська позиція, адже саме через сатиричне викриття письменниця намагалася викоренити існуючі викривлення.
Для образної системи Наталени Королевої важливе значення має і постать нової жінки, і на цьому рівні письменниця продовжила кращі традиції Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Кожен небуденний жіночий образ уособлює в собі право на свободу вибору: Ноель (Без коріння”), Естрельїта (Шляхами і стежками життя”), Ізі (Сон тіні”), Колумба (1313”), Марія Магдалина (Quid est veritas?”), Наталена (Дев’ята”), Фільомена (Зустріч”), Олеся (З казок життя (Роксолана)”) має силу пуститись до плавання розбурханим морем життя, виборюючи свій власний шлях [114, 91].
У натурах цих персонажів простежуються грані автобіографізму. Власне, з одного боку, у захопленні духовно сильними постатями своєрідно відобразилася небуденна вдача самої Н.Королевої, а з іншого, саме в цьому виявилася наступність у розвитку літературних традицій, започаткованих Ольгою Кобилянською та Лесею Українкою.
Наталена Королева майстерно трансформувала й новозавітну образну систему, свідченням чого стала своєрідна галерея осучаснених” євангельських персонажів. Оригінальне авторське трактування світових образів: Ісуса Христа, Понтія Пілата, Йосифа Ариматейського, Марії Магдалини, Юди Іскаріотського, апостола Петра підтверджує невичерпний потенціал Св. Письма й для новітньої літератури.
Характерною рисою всієї художньої прози Наталени Королевої є багатоманітність використовуваних стильових засобів, що ускладнює виділення якоїсь однієї домінанти. В основу внутрішньої побудови творів Н.Королевої покладено засади романтизму з виразними ознаками психологізму та реалізму, тоді як у зовнішній організації спостерігається оптимальне поєднання романтичних принципів відтворення з імпресіоністичними. Образна система ґрунтується на романтично-психологічних принципах; у мовностилістичній специфіці переплелися романтичні засоби з імпресіоністичними. Тому одна домінанта виокремлюється в мовностильовій манері, інша у внутрішній структурі творів тощо. Письменниця застосовувала романтичні прийоми й засоби відтворення, які органічно сплітаються з імпресіоністичними, реалістичними та психологічними.
Відзначене розмаїття художньої спадщині літераторки є закономірним для її по-своєму унікального хисту, бо розглянуті вище твори дають право стверджувати, що белетристка володіла даром доречно застосовувати всякий із прийомів, засобів чи жанрових форм. Перевага кожного з них зумовлена авторським ідейним задумом, відтак можна говорити про змінність домінанти в конкретному творі. Оптимальне використання різнопланових прийомів і засобів у гармонічному поєднанні з багатогранністю стилю є основою неповторної мистецької манери письменниці.
Таким чином, художні пошуки й відкриття Наталени Королевої збагатили вітчизняну автобіографічну й християнську прозу своєрідними стилістичними прийомами й засобами, реалізували нову тематику, модернізували манеру викладу, відтворили образи емансипованих героїв. І саме тому постать Н.Королевої та її спадщина посідають одне з чільних місць у вітчизняному літературному процесі І половини ХХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. К.: Час, 1991. 280 с.
2. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 2001. 264 с.
3. Александрова Л.П. Советский исторический роман: Типология и поэтика. К.: Изд-во при КГУ изд. объед. Вища школа”, 1987. 158 с.
4. Андреев Л. Иуда Искариот // Предания веков. Русская историческая повесть ХІХ начала ХХ столетия: В 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т. 2. С. 534- 592.
5. Андрусів С.М. Західноукраїнська література 30-х років ХХ століття: проблема національної ідентичності: Дис. ... д-ра філол. наук: 10.01.01 / Львівський державний ун-т ім. І.Франка. Київ, 1996. 390 с.
6. Антофійчук В. Євангельський архетип зради в драмі С.Черкасенка Ціна крові” // Урок української. 2001. №11-12. С. 52-56.
7. Антофійчук В. Євангельський контекст у творчості Наталени Королевої // Слово і час. 2000. № 8. С. 36-44.
8. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. Чернівці: Рута, 2000. 335 с.
9. Антофійчук В. Закономірності переосмислення образів Нового Завіту в українській літературі ХХ століття // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 1. С. 26-33.
10. Антофійчук В. Своєрідність трансформації євангельського сюжетно-образного матеріалу в українській літературі ХХ ст. // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. Львів: Світ, 1999. Ч. 1. С. 544-550.
11. Антофійчук В. Своєрідність трансформації образу Пілата у повісті Наталени Королеви Що є істина?” // Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 42-52.
12. Антофійчук В. Трансформація образу Іуди Іскаріота в українській літературі ХХ століття // Слово і час. 2001. № 2. С. 52-58.
13. Антофійчук В. І., Нямцу А.Є. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ-ХХ ст. Чернівці: Рута, 1996. 208 с.
14. Антофійчук В. І., Нямцу А.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200 с.
15. Ашукин Н.С., Ашукина М.Г. Крылатые слова: Литературные цитаты; Образные выражения. 4-е изд., доп. М.: Худож. лит., 1988. 528 с.
16. Бабишкін О. Несподіване, щасливе знайомство // Всесвіт. 1993. № 2. С. 176.
17. Базилевський В. І зав’язь дум, і вільний літ пера: Літ.-критич. статті, есе, студія одного вірша. К.: Рад. письменник, 1990. 318 с.
18. Банацька Н.А. Християнські мотиви та образи в драматургії Лесі Українки (морально-ціннісні аспекти): Дис. ... канд. філол. наук / НАН України Ін-т літератури імені Т.Г. Шевченка. К., 2000. 182 с.
19. Барахов В.С Литературный портрет. (Истоки, поэтика, жанр). Л.: Наука, 1985. 311 с.
20. Бетко І.П. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії кінця ХІХ початку ХХ століття: Дис. ... канд. філол. наук / АН України Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка. К., 1992. 211 с.
21. Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Всеукраїнське євангельсько-баптистське братство, 1988. 1523 с.
22. Білецький О. Російська проза Т.Г.Шевченка // Білецький О. Зібрання праць: У 5т. К., 1965. Т. 2. С. 219-243.
23. Білоус Н. Феміністична проблема прози Ольги Кобилянської // Українська мова і література в школі. 1999. № 1. С. 36-38.
24. Бічуя Н. Світ уяви Наталени Королевої // Літературна Україна. 1967. 9 травня. С. 4.
25. Богородіца С.В. Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 30-40-х років ХХ ст.: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 1999. 190 л.
26. Брюховецька Л. Сповідь неуярмленої душі // Вітчизна. 1996. № 7-8. С. 116-119.
27. Булгаков М. Мастер и Маргарита: Роман. К.: Молодь, 1988. 352 с.
28. Василенко І.М. Специфіка літературного портрета як жанру сучасної української мемуарної прози: Дис. канд. філол. наук: 10.01.06 / Рівненський державний педагогічний інститут. Рівне, 1997. 200 л.
29. Віконська Д. Наталя Королева сьогорічна літературна лавреатка // Жіноча Доля. 1937. Ч. 3. С. 5-6.
30. Вільде І. Кілька днів на зеленій Буковині // Вільде І. Незбагненне серце / Упоряд., вступ. стаття і прим. М.А.Вальо. Львів: Каменяр, 1990. С. 199-202.
31. Возняк М.С. Історія української літератури: У 2 кн.: Навч. посібник. Вид. 2-ге, переробл. Львів: Світ, 1992. Кн. 1. 696 с.
32. Вулис А.З. Литературные зеркала. М.: Сов. писатель, 1991. 480 с.
33. Галич О. Мемуарний синдром кінця ХХ століття // Вітчизна. 2000. № 3-4. С.127-134.
34. Галич О. Письменницькі мемуари в школі. Луганськ: ВКФ Знання”, 1999. 146 с.
35. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
36. Гаранин Л.Я. Мемуарный жанр советской литературы: Ист.-теорет. очерк. Минск: Наука и техника, 1986. 223 с.
37. Геллей Г.Г. Біблійний довідник: Короткий біблійний коментар. Канада, Торонто: Всесвітня християнська місія, 1985. 856 с.
38. Гинзбург Л. Литература в поисках реальности: Статьи. Эссе. Заметки. Л.: Сов. писатель, 1987. 400 с.
39. Головащенко С.І. Біблієзнавство. Вступний курс: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2001. 436 с.
40. Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Либідь, 1999. 352 с.
41. Гриневич К. Мак. Рукописний відділ ІЛ НАН України. Ф. 88. № 20. 2 арк.
42. Гриневич К. Мисалехова зустріч. Там само. №21. 5 арк.
43. Гриневич К. Присуд. Там само. № 24. 4 арк.
44. Гром’як Л.М. Особливості християнської поезії в Західній Україні 20-40 років 20 століття: мотиви, жанри, поетика (львівська група Логос”): Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 1999. 176 с.
45. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6т. 9 кн. / Упоряд. Л.М.Копаниця; Приміт. С.К.Росовецького. К.: Либідь, 1994. Т. 4. Кн. 2. 320 с.
46. Данильченко І.Є. Трансформація історичної правди в художню у творах української художньої біографії: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Рівненський педагогічний інститут. Рівне, 1996. 191 л.
47. Дацюк О.О. Особливості жанрової еволюції сучасної художньої біографії: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Рівненський педагогічний інститут. Рівне, 1997. 150 л.
48. Демкович-Добрянський М. Спец від середньовіччя і повість із середньовіччя // Дзвони. 1936. № 1-2. С. 71-74.
49. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. Львів: Наук.-вид. т-во Академічний Експрес”, 1999. 280 с.
50. Довженко О. Автобіографія // Довженко О. Твори: В 5 т. К.: Дніпро, 1983. Т. 1. С. 18-34.
51. Донцов Д. Поетка українського рісорджементу (Леся Українка) // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. Кн. 1. К.: Рось, 1994. С. 149-184.
52. Донцов Д. Туга за героїчним. Постаті та ідеї літературної України. Лондон: Друкарня Української Видавничої Спілки, 1953. 158 с.
53. Дуб К. Автобіографічний синерген // Слово і час. 2001. № 4. С. 15-23.
54. Дучимінська О. Між книгами // Жіноча Доля. 1936. Ч. 1-2. С. 7.
55. Еміґрантка. В гостині в панства Королевих // Жіноча Доля. 1931. Ч. 51-52. С. 3-5.
56. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини). К.: Дніпро, 1990. 447 с.
57. Жулинський М. Християнство і національна культура // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Чернівці: Рута, 2000. Вип. Х. С.6-8.
58. Журба Г. Далекий світ: Розповідь автобіографічна. Буенос-Айрес, 1955. 372 с.
59. Завадюк М. Жінки й жіночі питання в літературі //Жіноча Доля. 1936. Ч.7-8. С. 9-10.
60. Затонский Д.В. Сцепление жанров. (Место автобиографии, мемуаров, дневника в становлении и жизни современного романа) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К.: Наук. думка, 1989. С. 4-58.
61. Зеров М. Леся Українка // Зеров М. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т. 2. С. 359-401.
62. Зілинський О. На далеких шляхах історії // Королева Н. Сон тіні. 1313: Романи. Братіслава: Словацьке педагогічне накладательство, 1966. С. 285-292.
63. Зіневич Л.С. Біблійні мотиви в романі М.Булгакова Майстер і Маргарита” // Християнські сюжети та образи в художній літературі: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир: Льонок, 1995. С. 19.
64. Ільницький М.М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30 років. К.: Товариство Знання” України, 1992. 48 с.
65. Ільницький М. Критики і критерії: Літературно-критична думка в Західній Україні 20-30 рр. ХХ ст. Львів: ВНТЛ, 1988. 148 с.
66. Ісаїв П. З приводу літературної нагороди за 1935 р. // Дзвони. 1936. № 1-2. С. 46-55.
67. Ісаїв П. Н.Королева: Повість 1313” і Во дні они” // Дзвони. 1935. № 12. С. 591-595.
68. Ісаїв П. Передмова // Королева Н. Інакший світ: Екзотичні оповідання. Львів: Бібліотека Дзвонів”, 1936. Б.С.
69. Ісаїв П. Чи справді повість буцім-то реліґійна”? // Дзвони. 1936. № 1-2. С. 69-71.
70. Історія української літератури ХХ століття: Підручник: У 2кн. / За ред. В.І. Дончика. К.: Либідь, 1998. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. 464 с.
71. Кобець О. Записки полоненого: Пригоди і враження учасника першої світової війни. Вид. 5. К.: Глобус, 1993. 335 с.
72. Кобилянська О. Про себе саму (скорочено) (Автобіографія в листах до проф. д-ра Степана Смаль-Стоцького) // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. / Упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко, О.Сліпушко. К.: Рось, 1995. Кн. 4. С. 16-25.
73. Кобилянська О. Царівна // Кобилянська О. Твори: В 2 т. / Упоряд., передм. і приміт. Ф.П.Погребенника. К.: Дніпро, 1983. Т. 1. С. 21-300.
74. Комариця М.М. Кастилійка на вигнанні”: Творчість Наталени Королевої крізь призму галицької преси 30-х рр. // Збірник праць Науководослідного центру періодики. Львів, 1999. Вип. 6 С. 476-498.
75. Копач О. Наталена Королева. Вінніпег: Накладом УВАН, 1962. 36 с.
76. Копач О. Наталена Королева // Наше життя. Our life. 1988. Ч. 11. С. 11-12.
77. Королева Н. Автобіографія // Королева Н. Без коріння: Життєпис сучасниці. 3 вид., доп. Клівленд, Огайо: Українське лікарське т-во Півн. Америки, 1968. С. 12-19.
78. Королева Н. Анаїк (З памятної книжки) // Жіноча Доля. 1927. Ч. 13. С. 6-7; Ч. 14. С. 74; Ч. 15. С. 5.
79. Королева Н. Без коріння: Життєпис сучасниці. 3 вид., доп. Клівленд, Огайо: Українське лікарське т-во Півн. Америки, 1968. 218 с.
80. Королева Н. Відгуки // ЛНВ. Т. 93. Кн. 9. С. 98-104.
81. Королева Н. Во дні они: Оповідання з євангельськими мотивами. 2 вид. Мюнхен, 1948. 64 с.
82. Королева Н. Гимн // Нова Хата. 1934. Ч. 1. С. 5-6.
83. Королева Н. Ґонта // ЛНВ. 1928. Т. ХСV. Кн. 1. С. 10-15.
84. Королева Н. Затишна хатина // Нова Хата. 1930. С. 8-9, 18.
85. Королева Н. Згадка про С.І.Світославського // Всесвіт. 1993. № 2. С. 182-184.
86. Королева Н. З казок життя (Роксолана). Рукописний відділ Інституту літератури НАН України ім. Т.Г.Шевченка. Ф. 164/1 64 с.
87. Королева Н. Інакший світ: Екзотичні оповідання. Львів: Бібліотека Дзвонів”, 1936. 181 с.
88. Королева Н. І не було їм місця в гостинниці” // Жіноча Доля. 1932. Ч. 1-2. С. 2-3.
89. Королева Н. Легенди старокиївські. Прага: Пробоєм, 1942. Ч. 1. 100 с.
90. Королева Н. Легенди старокиївські. Прага: Пробоєм, 1943. Ч. 2. 76 с.
91. Королева Н. Лист від 8.Х.1960 про надсилку Інституту літератури матеріалів. Рукописний відділ Інституту літератури НАН України ім. Т.Г.Шевченка. Ф. 164/3. 1с.
92. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 28/VІІ/1957 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 176.
93. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 13/Х/1957 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 179.
94. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 23/Х/1957 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 182.
95. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 20/ІV/1959 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 182.
96. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 4/ІХ/1959 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 184.
97. Королева Н. Лист до О.Бабишкіна. 2/ХІ/ 1960 // Всесвіт. 1993. № 2. С. 184.
98. Королева Н. Лист до О. Копач // Наше життя. Оur life. 1988. Ч.11. С.12-13.
99. Королева Н. Лік // Дзвони. 1937. № 1-2. С. 4-10.
100. Королева Н. Матія Батістіні (Згадка) // ЛНВ. 1928. Т. ХСVІІ. Кн. 12. С. 372-373.
101. Королева Н. Мезу, жрець Амонів. (Розділ з роману про Мойсея) // Дзвони. 1934. Ч. 3. С. 90-95.
102. Королева Н. Мумтаз-і-маґаль // Дзвони. 1933. Ч. 11-12. С. 489-502.
103. Королева Н. На могилу Вчителеві. (З приводу 20-х роковин з дня смерти) /