ПОЕЗІЯ ВАСИЛЯ СТУСА: ХУДОЖНЯ СЕМАНТИКА І СТРУКТУРА (НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ „ПАЛІМПСЕСТИ”)

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІВ.Н.КАРАЗІНА

На правах рукопису

САВЧУК ГРИГОРІЙ ОЛЕГОВИЧ

УДК 821.161.2 Стус. 09

ПОЕЗІЯ ВАСИЛЯ СТУСА: ХУДОЖНЯ СЕМАНТИКА І СТРУКТУРА
(НА МАТЕРІАЛІ ЗБІРКИ „ПАЛІМПСЕСТИ”)

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Безхутрий Юрій Миколайович,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2006

Зміст

ВСТУП.....................................................................................................................3
Розділ 1 ПРОБЛЕМИ Й ТЕОРЕТИЧНІ
ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ В.СТУСА...................................................9
1.1. Історія вивчення й актуальні питання специфіки творчого
доробку В.Стуса........................................................................................... 9
1.2. Теоретичні й методологічні основи дослідження..............................24
Висновки до розділу 1..................................................................................40
Розділ 2 ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ ЗБІРКИ „ПАЛІМПСЕСТИ” В.СТУСА..........42
2.1. Предметний світ у семантичній структурі
поезій зі збірки „Палімпсести”....................................................................42
2.2. Видіння і провідні предметні мотиви збірки „Палімпсести”............64
2.2.1. Видіння рідних...................................................................................65
2.2.2. Видіння Батьківщини.........................................................................71
2.2.3. Видіння духовного шляху.................................................................74
2.2.4. Космічні видіння................................................................................75
2.2.5. Мотив крові........................................................................................78
2.2.6. Мотив вогню......................................................................................84
2.2.7. Мотив сонця.......................................................................................93
Висновки до розділу 2................................................................................106
Розділ 3 КОЛОРИСТИКА ЗБІРКИ „ПАЛІМПСЕСТИ” ЯК
СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В.СТУСА.........................................109
3.1. „Вихід у чорне”: чорний колір у збірці „Палімпсести”...................112
3.2. Білий синонім чорного? Неочікувана семантика
білого кольору............................................................................................124
3.3. Чоловічий червоний колір у поезіях „Палімпсестів”......................131
3.4. Інтеграція протилежних понять у зеленому кольорі.......................134
3.5. Жовтий колір сонця, радості і ... смерті............................................138
3.6. Золотий колір „ікона” світла” у збірці „Палімпсести”.................141
3.7. Небесні кольори у збірці „Палімпсести”:
„молодий” блакитний і „досвідчений” синій..........................................148
3.7.1. Голубий колір..................................................................................148
3.7.2. Синій колір......................................................................................153
Висновки до розділу 3...157
ВИСНОВКИ........................................................................................................160
Список використаних джерел.........................................................................169

ВСТУП

Актуальність дослідження. Для поезії В.Стуса характерна глибина змісту і виразність форми. У своїх творах поет прагнув до максимальної семантичної і структурної довершеності, і найяскравіше ця якість виявилася у збірці „Палімпсести”, яка була написана в 70-і роки. Вірші, що ввійшли до збірки, писалися в умовах ув’язнення та заслання, однак В.Стус підтримував зв’язки з Батьківщиною і був більш-менш обізнаний з тодішньою лірикою. Тому опосередковано збірка зазнала впливу іменитих сучасників Л.Костенко, І.Драча, Б.Олійника, Д.Павличка та ін. Більшість із них продовжувала творити паралельно з В.Стусом, коли суспільно-політичне і культурне піднесення пішло на спад. Інша річ, наскільки сам поет хотів бачити себе в колі радянських сучасників. Адже в 70-і роки суспільно-політичний прогрес гальмується і обертається застоєм, відповідно література під пильним поглядом комуністичної партії знову нещадно цензурується. Такі поети, як В.Голобородько, М.Воробйов, В.Кордун, М.Григорів, В.Рубан, дебютувавши в 60-х, у 70-х були приречені на мовчання разом з М.Саченком, Г.Чубаєм, Н.Кир’ян, М.Даньком. З В.Стусом за ґрати потрапили В.Боровий, І.Калинець, І.Світличний. Загалом, літературний процес, попри гнітючість застою, рухався вбік акцентації морально-етичних категорій, життєвої конкретики, урбаністичної теми, філософізації [69,с.83-84]. Ліриці 70-х літературознавці дали наймення „тиха”. Мається на увазі спадна тенденція в мистецтві, що заступила місце суспільно-політичної бурхливої творчості шістдесятих. Однак поезію В.Стуса, як і поезію інших українських в’язнів, тихою ніяк не назвеш, хоч у ній простежується багато ознак герметизму.
Збірка „Палімпсести” прочитується в контексті української в’язничної лірики (Т.Шевченко, П.Грабовський, І.Франко, І.Багряний, І.Калинець, І.Світличний, М.Руденко). Варто зазначити, що, хоча збірка складається з віршів, що писалися в умовах як ув’язнення, так і заслання, за інтенціями автора вона тяжіє до власне в’язничної лірики.
Загальна бібліографія В.Стуса на сьогодні нараховує більше 700 позицій. Поет приваблює дослідників як талановита, а для декого й геніальна особистість. Більша частина бібліографії публіцистичні статті, спогади. Активно досліджують життєвий шлях і правозахисну діяльність В.Стуса діаспорні вчені. Для багатьох він є взірцем, прикладом нескореності, принциповості. Постать поета ідеалізується, канонізується, міфологізується, що заважає об’єктивному прочитанню його спадщини [229,с.134]. А між тим таке прочитання стоїть на часі і буде актуальним ще не одне десятиліття: кожне дослідження доводить, що літературна творчість В.Стуса належить до високого мистецтва і, як непересічне явище в історії літератури, заслуговує на багаторазове й неоднозначне прочитання. Відомими науковцями зроблено досить багато у висвітленні художнього світу В.Стуса (М.Ільницький, М.Коцюбинська, Я.Мельник, В.Моренець, К.Москалець, Б.Рубчак, Є.Сверстюк, Г.Сивокінь, Е.Соловей, Ю.Шевельов та ін.). Проте різнопланова й багатогранна творчість митця ставить перед дослідниками нові й нові проблемні питання: ”Нині поет видається цілком „доведеним” автором, його масштаб і значення для української поезії є очевидними й безсумнівними, але його творчість не стала від цього менш проблематичною” [68,с.105]. Художня семантика й структура поезії В.Стуса залишаються перспективними напрямками дослідження, оскільки ці поняття є базовими для літературознавства і становлять невичерпне джерело для осмислення художньої літератури. Особливо важливим є вияснення семантики й структури поезії В.Стуса періоду ув’язнення й заслання збірка „Палімпсести”. Для доказів репрезентативності „Палімпсестів” варто звернутися власне до Стусової самооцінки: „Але за п’ять років [ув’язнення] написав чимало своїх віршів і чимало із них краще, що мною написане» [196,с.106]. Благодатний матеріал для дослідження дає предметний світ у структурі поезій цієї збірки. Літературознавці часто зверталися до неї, але її предметний світ як цілісне явище, яке доцільно розглядати з точки зору семантики і структури, залишався поза їхньою увагою, оскільки поезія В.Стуса, крім сильного зорового начала, містить вагому абстрактну, виражально-неречеву складову. Разом із напруженою образною асоціативністю це зумовлює домінування у творах поета філософських категорій, передусім екзистенціалістських: вибір, доля, смерть, абсурд та інші. Не відриваючись від них, варто розглянути предметний зріз збірки.
Поняття „предметний світ” незаслужено перебуває на маргінесах літературознавства. Науковці нехтують „речевістю”, „речевізмом” у художній літературі, особливо в поезії. Але річ це феномен, який здатний бути суголосним нематеріальним явищам. За предметом ховається сила, яка його створила (Бог, природа, людина), сприйняття його іншими людьми, ставлення творця до продукту своєї діяльності. Для світу поезії важливішою є здатність речі супроводжувати, символізувати чи ініціювати і породжувати емоційну та розумову реакцію реципієнта. Реалії природи, будучи вічними й місткими символами душевних станів людини, разом із цим є маніфестацією божественних принципів. У цьому плані особливо перспективними є студії Стусової творчості, багато в чому позначеної обсервацією природи. Пантеїзм поета все ще потребує детального наукового осмислення. Надзавданням є пошук нових методологічних підходів до аналізу предметного світу. Благо, нестандартна творчість В.Стуса надихає на такий пошук.
Не менш актуальним є аналіз колористичної складової предметного світу сфери літературознавства, яка досі не дістала належного теоретичного підґрунтя. Погляд на доробок поета крізь призму цієї „маргінальної” (як для традиційної науки) сфери може дати несподівані результати. Наприклад, строкатість предметного світу „Палімпсестів” ніяк не в’яжеться з постулатом про примат песимістичного і трагічного в поезії В.Стуса. Остання переконує, що колір зі статусу атрибута будь-якого матеріального об’єкта в свідомості поета непомітно переходить у статус філософської категорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження художньої семантики й структури поезій В.Стуса в контексті літературного дискурсу 60 70 рр. ХХ ст. здійснюється в рамках комплексного плану науково-дослідницької роботи кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна „Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХ ХХ століть”.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є висвітлення своєрідності художньої семантики й структури поезій зі збірки „Палімпсести” як найбільшого надбання В.Стуса, конкретніше предметного світу цієї збірки. Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
визначити й обґрунтувати теоретичні поняття, які обслуговують практичне дослідження предметного світу поезії;
з’ясувати місце предметного світу в семантичній структурі поезії збірки „Палімпсести”;
схарактеризувати провідні предметні мотиви збірки;
проаналізувати головні видіння збірки;
розглянути особливості колористики збірки „Палімпсести”;
виявити місце В.Стуса в літературному процесі шістдесятників та в розвитку української в’язничної лірики в аспекті побудови предметного світу.
Об’єкт дослідження в’язнична лірика В.Стуса, епістолярна спадщина.
Предмет дослідження художня семантика образів і структура поезій зі збірки „Палімпсести”.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є провідні праці учених з історії та теорії літератури: Л. Гінзбург [42], Г.Поспєлова, В.Моренця, Ю.Лотмана, А.Чудакова, Т.Сильман, Є.Мелетинського, Б.Гаспарова та ін. Відповідно до завдань і мети дисертації доцільно використати такі методи: культурно-історичний, біографічний, міфокритичний, описовий, порівняльний та метод мотивного аналізу.
Традиційний культурно-історичний метод допомагає розкрити зв’язки творчості В.Стуса з дійсністю, зокрема, вплив природи місця заслання на образний ряд „Палімпсестів”. Культурно-історичний підхід активно співпрацює з біографічним, адже життєві подробиці залишили слід на доробку поета. Універсальний міфокритичний метод розкриває елімінацію одвічних для людської свідомості образів у „Палімпсестах”, тим більше, що творчість В.Стуса належить до модерної гілки у мистецтві, яка активно живиться архетипами із колективного несвідомого. Мотивний аналіз використано, оскільки для художньої свідомості В.Стуса властиве циклічне повернення до окремих образів, у тому числі колористичних. Без описового та порівняльного методів не обходиться жодне вагоме дослідження предметного світу літератури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше проаналізовано семантичну структуру поезій зі збірки „Палімпсести”, визначено роль узагальнення та предметного світу в цій структурі;
осмислено художню семантику провідних предметних мотивів у збірці „Палімпсести” крові, сонця й вогню, а також видінь рідних, космічних видінь; поглиблено аналіз видінь Батьківщини й дороги;
запропоновано оригінальний аналіз колористики „Палімпсестів”; із застосуванням методики мотивного аналізу з’ясовано художню семантику чорного, білого, червоного, зеленого, жовтого, золотого, блакитного й синього кольорів;
розкрито місце В.Стуса в дискурсі української в’язничної лірики на підставі висновків про параметри предметного світу „Палімпсестів”;
запропоновано і практично застосовано поняття семантичної пульсації.
Практичне і теоретичне значення одержаних результатів.
Матеріали дисертації можуть бути використані у вузівських курсах історії української літератури ХХ століття, у спецкурсах та спецсемінарах, студентами при написанні курсових та дипломних робіт, а також викладачами української літератури в школах. Ними можуть послугуватися дослідники в подальшому вивченні історії української літератури і творчості В.Стуса зокрема. Вироблене поняття „семантичної пульсації” може бути використаним при дослідженні предметного світу літератури з сильним зоровим началом. Метод поділу поєднання кольорів на контактне та дистантне перспективний при студіях колористики інших авторів.
Особистий внесок здобувача. Усі праці виконані самостійно, без участі співавторів.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри історії української літератури Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004); ХIV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Українська література в загальноєвропейському та світовому контексті” (Ужгород, 2005), на засіданні Харківського історико-філологічного товариства (Харків, 2006), на науковій конференції „Василь Стус. Двадцять років після смерті: сучасне сприйняття та переосмислення” (Київ, 2006), на науковій конференції аспірантів філологічного факультету ХНУ імені В.Н.Каразіна „Актуальні проблеми сучасної філології” (Харків, 2006).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 9 статей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи 168 сторінок. У списку використаних джерел 238 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження художньої семантики образів поезії В.Стуса ускладнено її потужною філософською складовою, модерністським нашаруванням видінь, герметизмом тощо. Натомість прозорішою є семантична структура цих поезій. Розв’язання намічених у дисертації завдань передбачало введення В.Стуса в літературний контекст, адже витоки в’язничної української лірики відшукуються ще в поезії Т.Шевченка, І.Франка, П.Грабовського. В.Стус вніс нове в цей ґатунок поезії разом зі своїми побратимами І.Калинцем, І.Світличним, М. Руденком, Т.Мельничуком, А.Адаменком. Загальновизнано, що найбільшим набутком В.Стуса є збірка „Палімпсести”, яка акумулювала в собі найхарактерніші особливості Стусової поезії. Саме тому вона стала головним об’єктом нашого аналізу. Важливою складовою художнього мислення В.Стуса є предметний світ.
Поділ предметного світу поезії збірки на реальний і уявний дозволяє сказати, що уявний світ у ній переважає. Реальний світ у прямому розумінні в кілька кіл оточує ліричного героя „Палімпсестів”: топос камери, топос зони (колючий дріт), топос природи (місце заслання). Уявний предметний світ розширює геометрію цих топосів до безкінечності. Поет почувається володарем у світі видіння й фантазії. Крім естетичної, уявний предметний світ у поезії В.Стуса несе прагматичну функцію: творче візіонерство є важливою підтримкою і навіть порятунком для ув’язненого. Чим більшим є тиск зовнішніх нівелюючих обставин, тим більшим є прагнення зануритися в безмежний світ видіння. Помітний парадокс, характерний для в’язничної лірики взагалі: несприятливі умови змушують творити, і це творіння досягає вершин майстерності. Реальні кола предметного світу (відомі в’язничні зорові образи: ґрати, двері, наглядачі тощо) поглинаються стихією уявного предметного світу, який при всьому своєму розмаїтті піддається структуруванню й розшифруванню. Кожний елемент реального предметного світу має свій дублікат у сфері уявного предметного світу, іншими словами, у фантазії автора: поету зовсім не обов’язково дивитися на предмет, щоб писати вірші. Ключем для розшифрування візуального коду В.Стуса є внутрішня форма реалій природи. Усе в його поезії думка, почуття, осяяння, філософський висновок знаходить свій відповідник у світі природи, яка виявляється обожествленою. Проте є випадки, коли природа ненависна, це природа Колими.
Предметний світ „Палімпсестів” базується на кількох провідних образах: кров, вогонь і сонце. Автор циклічно повертається до них, щоразу додаючи нові, оригінальні відтінки, досягаючи справжньої майстерності у нюансуванні. Жоден із представників української в’язничної лірики не надавав такого значення названим образам. Тільки В.Стус пропонує цілу енциклопедію конотацій крові, сонця і вогню. (У роботі за браком обсягу вдалося проаналізувати не більше половини конотацій). Генетично ці мотиви пов’язані. Як архетипи, це енергетично потужні, одвічні для людської свідомості образи. Кожен із них має міцну колористичну складову: кров червона, сонце від білого до жовтого та червоного, вогонь жовтогарячий. За якістю, сугестією ці мотиви утворюють градацію: кров→ вогонь→ сонце. Цікаво, що цю ж градацію вони утворюють і в кількісному, частотному відношенні, яке відкриває картину художніх уподобань В.Стуса. Кров, вогонь і сонце, як і інші яскраво представлені мотиви „Палімпсестів” (наприклад, небо), можуть розглядатися як реалії а) зовнішнього і б) внутрішнього, сакрального світів. Межу між ними не завжди вдається чітко встановити. Для В.Стуса вагомішим є внутрішній світ, власне, майже за всіма зовнішніми мотивами слід побачити внутрішнє, потаємне; для поета цим потаємним є Божественне. Значною мірою „Палімпсести” це щоденник переживання Божественного в різних формах, поставах, іпостасях та іменах. Найчастішою формою вияву Божественного є образи природи, серед яких виділяються вогонь і особливо сонце.
Новаторським і неповторним виявляється набір конотацій крові, сонця і вогню в „Палімпсестах”. В.Стусу вдається обновити ці традиційні для поезії образи.
Починати входження в світ „Палімпсестів” слід із образу крові. Із тріади він є найбільш приземленим і водночас типовим для в’язничної лірики, бо це атрибут смерті, а факт ув’язнення якраз певним чином і наближається до неї. Тим більше, що закінчення ланцюжку рана кров смерть могло стати реальністю для В.Стуса в умовах табору через хворобу. Крім того, образ крові, на відміну від інших образів, закорінений у фольклорі і трагічній історії українського народу, його ментальності. Набір конотацій крові у Стуса такий: кров як символ життєвих сил, кров як жертва на шляху до незалежності країни, кров як природна стихія, чистота й нечистота крові, кров як об’єкт вампіризму. Отже, поряд з міфопоетичними значеннями ми зустрічаємося з психологічними, історичними, соціополітичними, а образ крові трагічний і танатологічно забарвлений.
Наступна сходинка в осмисленні домінант художнього світу „Палімпсестів” осягнення феномену вогню. Цей образ універсальніший за кров, бо є вічним. У поезії В.Стуса з вогнем порівнюється почуття гніву, кохання, вогненною в „Палімпсестах” є дорога, устремління, Батьківщина. Вогонь разом зі сльозою та квіткою утворюють тріаду, характерну для в’язничної поезії. Вогнем у „Палімпсестах” поглинуті важливі опори духу поета-в’язня: вогненні спогади, листи. Вогонь може бути очищувальним і разом з тим руйнуючим, „злим”. Найчастіше в „Палімпсестах” він „добрий”, життєствердний, оптимістичний, іноді він персоніфікується, і на вершині цієї персоніфікації Бог-Вогонь. Через образ вогню В.Стус результативно утверджує, реалізує себе, „самособоюнаповнюється” і здобуває перемогу над собою, над тоталітарною системою, над світом зла. Його вогненні образи стають гнівним викликом і одночасно вироком цьому світові, заразом важливим словом у дискурсі в’язничної лірики.
Увінчує тріаду провідних предметних мотивів „Палімпсестів” образ сонця. Власне, сонце і є вогнем, тільки це вогонь космічного масштабу. Сонце, як і будь-який архетип, проходячи через мистецьку свідомість, забарвлюється еманаціями автора. Сонце у В.Стуса амбівалентне і „добре”, і „зле”, чи, іншими словами, синкретичне. На одній шальці терезів колимське „чорне сонце”, на другій Сонце як Бог-Отець. Сонце в поезії „Палімпсестів” іноді прив’язане до трьох фаз руху: схід зеніт захід. Кожну фазу може супроводжувати одкровення. Також сонце це джерело життя на планеті, символ життєвої сили, тому воно уподібнюється до води. Мистецька свідомість В.Стуса перетворює сонце на сонця, й образ набуває Вселенського значення. Він вічний, динамічно-статичний, здатний „просвічувати” феномени буття, репрезентувати властивості активного чи пасивного спостерігача. Коли сонце виявляє риси активного свідка, воно перетворюється на воїна світла. Якщо вогонь може трактуватися як пасіонарний символ перемоги, то Сонце слід вважати джерелом будь-якої перемоги добра над злом. У поезії В.Стуса звучить гімн сонцю як символу Світла. Поет захоплюється ним, оспівує і „захлинається” від інтенсивної сугестії образу.
Крім видінь крові, сонця й вогню, „Палімпсести” наснажені іншими важливими візіями: рідні, Батьківщина, дорога, космічні видіння. Часто поет звертається до своєї коханої, тоді її образ розкривається завдяки реаліям природи. В.Стус порівнює кохану з бузком, лебединею, голубинею тощо. У Стусових видіннях матері впадає в око її ототожнення зі святістю. Її Прототипом є образ Вселенської Матері Жіночого Творчого Начала. Спостерігається контамінація трьох жіночих феноменів: Мати, Дружина й Вітчизна. Батьківщиною поета були село Рахнівка (місце народження), місто Сталіно (Донецьк) та Київ. В.Стус до міських реалій ставиться вороже, його справжньою Вітчизною є українська природа, яка контрастує з колимською. Без України поет не бачить свого духовного шляху, реалізованого в образі дороги. Духовний шлях ліричного героя пролягає в екзотичних місцях. Початок шляху особистість Людини, закінчення Бог.
Як показало дослідження, В.Стус схильний до змалювання масштабних, космічних візій. Це важлива, оригінальна риса творчості В.Стуса періоду ув’язнення і заслання. Його ліричний герой відвідав усі рівні Всесвіту, спостерігаючи за вселенськими картинами на відстані. Прикметно, що ліричний герой екзистенційно відділений від світу, але може перебувати на всіх його щаблях. Життя на небі періодично змінюється життям на землі й у землі. Здійснений філологічний аналіз поезій „Палімпсестів” дає право на припущення, що космічні візії розширюють свідомість читача.
Осмислення предметного світу „Палімпсестів” було б неповним без аналізу колористики, адже ця збірка рясніє кольорами майже в кожному вірші. Те, що колір важливий для В.Стуса, доводиться порівняльним аналізом різних редакцій поезій. Як з’ясувалося, автор рідко змінює колір на догоду римі чи ритму. Подібна увага до кольору, зацікавлення ним властиве модерній поезії, яка широко втілює зв’язок між мистецтвами. Специфікою світобачення В.Стуса-модерніста є те, що колір у його поезії не декоративний, а декларативний. Крім того, кількісний показник частотності кольору у „Палімпсестах” не завжди корелює з його якісним впливом. Найчастотнішим у збірці є чорний колір, за ним ідуть: білий, синій, золотий, зелений, червоний, жовтий, голубий.
Чорний колір у „Палімпсестах” тотальний, але не такий частий, як у іншій в’язничній збірці В.Стуса „Часі творчості”. Чорний поступився місцем іншим кольорам та концептам (тим же крові, сонцю й вогню). Таким чином, психічний стан автора вирівнявся. В.Стус „впустив” у себе позитивні емоції. І все ж таки з чорним кольором слід рахуватися, бо він супроводжував поета з дитинства до смерті. Крім екзистенційно обтяжливої танатологічної складової, чорний колір репрезентує трагізм, тюремні умови, ворожість, самотність, негативні емоції та думки, фаталізм, приреченість, демонізм, і цей перелік не повний. Отже, чорний типово „в’язничний” колір.
Доповнює ряд негативних конотацій, як не дивно, білий колір, який часом позначає складний психологічний стан („білий біль”), ненависний світ („білий світ” оксюморонно). Холодний білий певною мірою стає синонімом чорного, хоч і утворює позитивні конотації. По-іншому і бути не може, бо білий оцінюється як найпотужніший колір світла. При його дослідженні слід було пам’ятати про високий ступінь конвенційності назви кольору, бо чисто біла барва не зустрічається в природі. Білий колір у поезії В.Стуса стає символом божественності, святості, чистоти і разом з цим ніжності, слабкості, незахищеності, потойбічності.
Найчастотніші кольори „Палімпсестів”, чорний і білий, першими почала відрізняти людська свідомість, значить, В.Стус якимось чином долучився до фонду первісних феноменів. Третім людське око виокремило червоний колір, у збірці він нечастотний, але при аналізі слід було мати на увазі, що червоними поет сприймав образи крові та вогню (вогонь насправді жовтогарячий). У поезії В.Стуса зустрічаються червона калина та червона китайка типово українські фольклорні образи. Це при тому, що поет не схильний переоцінювати значення традиційної української культури. У „Палімпсестах” червоний також позначає біль, інтенсивні почуття (жага, хіть, терпіння). Трагічним цей колір стає, якщо до нього домішується чорний, інші відтінки червоного теж мають свою специфіку, серед них багряний добрий, лагідний, теплий, а не нестерпно гарячий колір. Порівняльний аналіз дав підстави для висновку, що конотації червоного рідкісні для в’язничної лірики.
Контрастним для червоного є зелений колір. Зелена природа України в „Палімпсестах” знакує відправний пункт для філософствування. Поетика зеленого кольору в збірці є прикладом того, як колір здатний позначати протилежні поняття. У даному випадку це „молодість”, „зрілість”, „старість” і „смерть”. Останній концепт виразніше символізує жовта барва. Її негативні конотації з’являються тому, що прототипом даного кольору можуть бути осіннє жовте листя та жовта шкіра померлого. Натомість другорядні прототипи жовтого кульбаби й курчата репрезентують позитивний, теплий, радісний, сонячний колір, який активніше набуває цих ознак при додаванні блиску тобто переході до золотого. Цей колір є доволі поширеним, а для багатьох поетів улюбленим. Його конотації походять від наявного блиску та здатності протистояти агресивним середовищам. У „Палімпсестах” золотий позначає майже виключно позитивні речі: святість, світло життєвого досвіду, освячене страждання, духовне багатство. Золотий колір сприймається то як теплий, то як гарячо-вогненний (золота жар-птиця), то як потойбічний, неземний, містичний. У кожному разі одвічна семантика золотого як символу матеріального гріховного багатства пройшла повз „Палімпсести”. У цьому кардинальна відмінність збірки від світового літературного контексту. В.Стус більше тяжіє до золотої барви як божественної, надземної, помітно, що золотий для нього це „ікона” світла”.
Потяг поета до ідеального, небесного ще виразніше простежується на рівні блакитної та синьої барв. Блакитний колір осмислюється як войовничий, але спокійний, холодний, з одного боку, і ласкавий, обнадійливий, ностальгійний з другого. Синій колір у порівнянні з блакитним „важчий”, „густіший”, тому „досвідченіший”, „старший”. Ці конотації уживаються в синьому кольорі з такими почуттями, як сум, жаль, журба, що є скоріше світлими, такими, що створюють катарсис, аніж екзистенційно-обтяжливими, темними. Об’єднує синій і блакитний кольори створюваний ними спокій, у поезії В.Стуса він рухливий, інтенсивний, а не стагнаційний та інертний.
Аналіз колористики збірки „Палімпсести”, а також колористично маркованих образів крові, сонця і вогню дає можливість зробити висновок, що використання чистих барв, а не відтінків свідчить про максималізм і гендерну складову творчості В.Стуса. Строкатий художній світ протистоїть мертвому екзистенційному чорному кольору і говорить сам за себе: ліричний герой „Палімпсестів” „купається” у „теплому” спектрі позитивних кольорів-відчуттів. Значить, бажання жити, позитивні емоції, як рослини, проростали крізь песимізм, фаталізм, біль і смерть. Таким чином, емоційна, ірраціональна сфера виявлялася сильнішою за філософські висновки інтелекту і ставала ближчою до істини, бо живилася непоборною навіть у страхітливих, нелюдських умовах радістю життя. Ця теза частково спростовує загальноприйняту думку про примат песимістичного в поезії В.Стуса. До того ж, сукупність життєствердних, позитивних образів вогню, сонця, багатьох кольорів утворюють надтекстові цілісності, які потенційно здатні протистояти цілісності окремо взятих поезій, що сприймаються як песимістичні. Отже, ліричний герой „Палімпсестів” певною мірою долає екзистенційні стани і робить перші кроки до гармонійної реальності.
Важливою підтримкою для ув’язненого поета стало Божественне. Віра в Бога та віра в Долю породила велику кількість божественних мотивів. Іноді вони приховані, іноді лежать на поверхні. В.Стусу, як людині пасіонарній, близький войовничий аспект Божественного (грізні образи сонця, вогню, холодного голубого кольору). З іншого боку, надію, упевненість і розраду забезпечував ніжний, м’який аспект (багряне сонце, жовті радісні віти, золота подоба, лазуровий погляд). Царственість Божественного символізується кольорами неба синім і блакитним. Узагалі, кожна барва веселки здатна реалізувати Божественні прототипи. Особливе, сакральне значення для В.Стуса мають білий, небесні кольори та золотий (до веселкових не належить).
Розкритий вище зміст поезії В.Стуса розгортався на тлі еволюції форми. У „Палімпсестах” остаточно окресленими стали особливості поділу вірша на емпіричний матеріал й узагальнення. Частіше, ніж у „Часі творчості”, закінчення поезії підпорядковується кільком правилам. По-перше, це зоровий образ у центрі семантичний пік твору, по-друге, сполучник „а” або „і” на початку узагальнення, по-третє, чоловіча рима.
Перехід від емпіричного матеріалу до узагальнення різкий, дисонансний, ліричний герой ніби робить стрибок убік від розгортання емпіричного матеріалу, але в контексті всього вірша створюється гармонія дисонансів, а в контексті всієї збірки єдність протилежностей. Це при тому, що В.Стус далекий від деструктивного начала постмодернізму.
Зорові образи у структурі творів частіше справляють калейдоскопічне, мерехтливе, монтажне враження, хоч іноді ритмічно впорядковуються авторською свідомістю. Звідси походить явище семантичної ритмізованої пульсації: зорові образи вводяться в текст не довільно, а ритмічно, збільшуючи цим естетичну вартість твору і, як будь-який ритм, потужно впливаючи на реципієнта. Сильне зорове начало в поезії В.Стуса змушує говорити про модерний тип його творчості. Всі ці ознаки дали підстави для альтернативного тлумачення назви аналізованої збірки: зорові образи, „просвічуючи” один крізь одного, створюють принцип палімпсесту.
Поезія „Палімпсестів” значний внесок у в’язничну лірику. Разом з тим, збірка виходить за її межі і прочитується в контексті українського шістдесятництва та екзистенційної течії в світовому письменстві. У будь-якому із зазначених контекстів у майстерності, глибині проникнення в таємниці людської душі, в масштабах мислення тощо В.Стус конкурує з найкращими представниками української та світової літератури й нерідко виходить переможцем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Золото в системе символов ранневизантийской культуры // Византия: Южные славяне и Древняя Русь: Западная Европа. М.: Наука, 1973. 591 с.
2. Арапов М. Лингвистическое путешествие в страну цвета // Знание сила. 1986. №5. С. 36 38.
3. Багряний І. Золотий бумеранґ. К.: Вид-во „Рада”, 1999. 679 с.
4. Барабаш Ю.Я. Алгебра и гармония. О методологии литературоведческого анализа. М.: Художественная литература, 1977. 224 с.
5. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
6. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества: Сб. избр. тр. / Примеч. С.Аверинцев и С. Бочаров. М.: Искусство, 1979. 423 с.
7. Бедрик Ю.І. Василь Стус: проблема сприймання. К.:ПБП «Фотовідеосервіс»,1993. 89 с.
8. Бедрик Ю.І. Поетична спадщина Василя Стуса: Проблема генезису і текстології: Автореферат дис. ... канд. філол. наук: (10.01.02). /НАН України, Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка. К., 1994. 18 с.
9. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. 335 с.
10. Бичкова Л.В. Колористична культура античного світу: Навч.-мет. посібник. К.: Вища шк., 2003. 135 с.
11. Біловус Л.І. Інтертекстуальність як модус новаторства (на матеріалі творчості В.Стуса та І.Світличного): Автореферат дис. ... канд. філол. наук: (10.01.02). / Тернопільський державний педагогічний університет ім.Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2003. 18 с.
12. Біловус Л.І. Ремінісценції як компонент інтертекстуальності тексту поезій В.Стуса // Studia metodologica. Тернопіль: ТДПУ, 2002. Вип. 12. С. 96 99.
13. Біляцька В.П. Проблема митця в естетико-художній еволюції Ліни Костенко та Василя Стуса: Автореферат дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1999. 16с.
14. Блок А.А. Сочинения в 2 т. М.: Гослитиздат, 1955. Т. 2. 847 с.
15. Большакова А.Ю. Теория архетипа на рубеже ХХ ХХI вв. // Вопросы филологии. 2003. №1. С. 37 47.
16. Бондаренко А. Спроба аналізу філософських творів Василя Стуса // Дивослово. 1998. №8. С.8 10.
17. Бондаренко А.І., Бондаренко Ю.І. Використання поезії шістдесятників для становлення світогляду учнів : (Твори Ліни Костенко, Василя Стуса, Івана Світличного) //Дивослово. 1996. № 11. С. 5255.
18. Бондаренко А.І., Бондаренко Ю.І. Час вибору: Вивчення творчості Василя Стуса в школі / Посібник. К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. 232 с.
19. Бондаренко Ю. Національна парадигма українського екзистенціалізму // Слово і час. 2003. №6. С. 64 69.
20. Брюген В. Шістдесятництво як літературне явище, його витоки і наслідки // Слово і час. 1997. №8. С. 46 47.
21. Буряник Н. Свіча і свічадо в поезії Василя Стуса // Слово і час. 1993. №11. С.5157.
22. Василь Стус незламний лицар правди і свободи // Золоті твори для школярів та абітурієнтів. Донецьк, 1997. С. 272276.
23. Василь Стус // "Сто найвідоміших українців". Москва-Київ. "Вече"-"Орфей" 2002. С. 572-580.
24. Василь Стус: В житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників /Упоряд і зредагували О. Зінкевич і М. Француженко. Балтимор: Торонто: Смолоскип, 1987. 463 с.
25. Введение в литературоведение . Литературное произведение. Основные понятия и термины. М.: Высш. шк.; Изд. центр «Академия», 1999. 556 с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. 1440 с.
27. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высш. школа, 1989. 406 с.
28. Видатному поету й великому громадянину України Василеві Стусу в січні 1998 року виповнилося б 60 літ // Дивослово. 1998. №1. С. 2.
29. Викторович В.А. Понятие мотива в литературоведческих исследованиях // Русская литература ХIХ века. Вопросы сюжета и композиции. Горький, 1972. С.189 191.
30. Вінграновський М.С. Цю жінку я люблю: Лірика. К.: Дніпро, 1990. 205 с.
31. Вірний М. Смерть нездоланного [поета Василя Стуса] // Схід. часопис. 1994. 612 верес. (№35). С. 3.
32. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
33. Волинська Л. „ ... За Вкраїну його замучили колись ...”: До 10-річчя трагічної загибелі В.Стуса // Альманах Укр. Народного Союзу на 1995 рік. Джерзі-Ситі, Ню-Йорк, 1994. С. 69 80.
34. Гаврош О. "Не оплакуй моїх фотокарток, мамо. Це щастя: мати таку долю, як у мене": Репортаж із Батьківщини Василя Стуса // Україна молода. 1999. 21 квіт.
35. Гайдук В.П. К вопросу о цветовой символике „Божественной комедии” Данте // Дантевские чтения. М.: Наука, 1971. 243 с.
36. Галич О. Історія вітчизняного та світового літературознавства. Ч.2. Луганськ: Луганський педагогічний університет, 2000. 144 с.
37. Гаспаров Б.М. Литературные лейтмотивы. Очерки по русской литературе ХХ века. М.: Наука, 1993. 304 с.
38. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т. М.: Изд-во «Искусство», 1971. Т. 3. 621 с.
39. Гель І. Спогад про Василя Стуса // Укр. вісник. 1988. С. 47 49.
40. Генералюк Л. Візуальний код Шевченка // Слово і час. 2004. №3. С. 52 60.
41. Гете И.В. Избранные сочинения по естествознанию / Ред. С.Н.Павловский; пер. и коммент. И.И. Канаев. Л.: Б. и., 1957. 553 с.
42. Гинзбург Л.Я. О лирике. М.: Советский писатель, 1964. 382 с.
43. Глузман С. Двадцать дней в камере с Василием Стусом // Всеукр. ведомости. 1998. 6 янв. (№2). С. 1011.
44. Голобородько В. Він став моєю совістю: [Про В.Стуса] // Вітчизна. 1990. №10. С. 161163.
45. Гордійчук П. " Хай зашпори від серця відійдуть: [Про XII Стусівські читання в ОУНБ ім. Тимірязева] // Подолія. 2000. 27 січ.
46. Горобець М. Василь Стус поет Шевченківського звучання // Вінниц. правда. 1991. 21 берез.
47. Гоцур Л.В. Колористичні епітети в оповіданні О.Кобилянської // Культура слова. 1990. Вип. 39. С. 36 38.
48. Грабовський П.А. Твори в двох томах. Т. 1. К.: Вид-во художньої літератури „Дніпро”, 1964. 546 с.
49. Григорук С.И. Психологический аспект поэтической колористики // Вісник Харківського університету. Сер. «Філологія». Харків, 2002. № 491. С. 612 615.
50. Гризун А. Сугестивна лірика: проблематика та жанрові особливості // Слово і час. 2003. №12. С. 28 33.
51. Гринфельд Т.Я. Миниатюры Пришвина. Философская идея в подробностях пейзажа // Персонаж и предметный мир в художественном произведении: Межвузовский сборник научных трудов. Сыктывкар: Изд-во Сыктывкарского госуниверситета, 1988. С. 117 131.
52. Давидова О. Етнокультурний міфопростір як авантекст до творчості В.Стуса // Слово і час. 2003. №1. С.70 75.
53. Давидова-Біла Г.В. Неоавангардні тенденції в ліриці Василя Стуса: (на матеріалі збірки „Веселий цвинтар”) // Наук.зап. Харк. держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. „Літературознавство”. 2002. Вип. 1 С. 223 229.
54. Джалиль М. Моабитская тетрадь. Стихи. Перевод с татарского. М.: Изд-во „Художественная литература, 1969. 183 с.
55. Джалиль М. Моабитская тетрадь: Стихи: перевод с татарского. М.: Худож. лит., 1969. 183 с.
56. Диагноз: "патологическая честность" // Мелочи жизни. 1999. 410 нояб. (№41). С. 4.
57. Доценко Ю. Василь Стус і політика // Світлиця. 2001. 12 жовт.
58. Драч І.Ф. Поезії. К.: Молодь, 1967. 183 с.
59. Дяченко В. Крізь призму кольору // Жовтень. 1982. №4. С. 110 119.
60. Єременко О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної // Слово і час. 2000. №4. С. 68 72.
61. Єрмоленко С. Вивчення життя і творчості В.Стуса в 11 класі (модульнорейтингова система оцінюванню знань) // Укр. мова і лра в шк. 2001. № 3 С. 2423.
62. Жулинський М.Г. Василь Стус (1938 1985) // Жулинський М.Г. Із забуття в безсмертя. К.: Дніпро. 1990. С. 416 431.
63. Журба Г. "Пресвітлої дороги свічка чорна" // Уряд. кур'єр. 1992. 9 груд. (№ 60). С. 3.
64. Захарченко В. Він переміг: Спогад про Василя Стуса // Київ. 1992. №1. С. 117122.
65. Зборовська Н. Шістдесятники // Слово і час. 1999. №1. С. 74 80.
66. Зоц І. Свого славетного сина вшанувала Донеччина // Донеччина. 2001. 27 верес.
67. Іванишин П. Вульгарний «неоміфологізм»: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка: Монографія. Дрогобич: Відродження, 2001. 174 с.
68. Івашко В. Міф про Василя Стуса як дзеркало шістдесятників // Світовид. 1994. №3. С. 104 120.
69. Ільницький М. 60 70ті роки // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.: Підручник для студ. гуманітарних спеціальностей вищ. закл. освіти. Кн. 2: Друга половина ХХ століття. /Агєєва В.П., Андрусів С.М., Бойко Л.С. та ін.; За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1998. С. 76 87.
70. Ільницький М. Палімпсести Василя Стуса // Вітчизна. 1990. № 3. С. 14 16.
71. Ільницький М. Сучасна молода українська поезія. К.: Т-во „Знання”, УРСР, 1987. №1. 48 с.
72. Кавсан О. Міжнародна премія імені Василя Стуса // Укр. культура. К., 1998.- №8.- С.31.
73. Качаева Л. Может ли голубое быть зелёным и розовым? // Русская речь. 1984. №6. С. 20 25.
74. Кириченко С. Птах піднебесний: (Спогади про Василя Стуса) // Дніпро. 1998. 1/2. С.64-123.
75. Кодак М. Перші Стусівські читання // Слово і час. 1998. №2. С.52.
76. Козак С. Імені Василя Стуса // Літ. Україна. 1991. 16 трав. (№ 20). С. 1.
77. Козлов А. Мифологическое направление в русском литературоведении // Литература и мифология: Сборник научных трудов. Ленинград, 1975. С. 127 142.
78. Козлов А. Структурализм и мифологическое направление США: Проблемы взаимосвязи и интерпретации // Тенденции в литературоведении стран Западной Европы и Америки: Сборник обзоров и рефер