ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МЕТАФОРИ В ПОЕЗІЇ ЮРІЯ КЛЕНА

brief description

Житомирський державний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

УДК 821.161.2-09

МАКАРЕНКО ЛАРИСА ВІКТОРІВНА

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ МЕТАФОРИ В ПОЕЗІЇ ЮРІЯ КЛЕНА

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Білоус Петро Васильович

Житомир 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ І. Метафора як художній засіб у літературі ..................................... 9
1.1. Художня природа метафори .......................................................... 9
1.2. З історії метафори ......................................................................... 13
1.3. Типологія метафори ..................................................................... 25
РОЗДІЛ ІІ. Риси індивідуального стилю та літературної майстерності Юрія Клена ........................................................................................................ 33
2.1. У пошуках свого стилю ................................................................ 33
2.2. Особливості художнього світу поета (система художньої тропіки Юрія Клена) .................................................................... 49
2.3. Стилістика авторського мовлення .............................................. 58
2.4. Мова художніх творів .................................................................. 72
РОЗДІЛ ІІІ. Метафора в поетичній творчості Юрія Клена ......................... 89
3.1. Метафори зорового класу (образи) та їх функції ...................... 91
3.2. Метафори зорового класу (кольороназви) та їх функції ....... 99
3.3. Метафори слухового класу та їх функції ................................. 109
3.4. Метафори смакового класу та їх функції ................................. 116
3.5. Метафори тактильного класу та їх функції .............................. 118
3.6. Метафори нюхового класу та їх функції .................................. 125
3.7. Метафори на позначення психічного стану людини та їх функції.......................................................................................... 126
3.8. Синкретичні метафори та їх функції ........................................ 129
3.9. Метафоричні функції „вічних образів” у поезії Юрія
Клена ............................................................................................ 137
ВИСНОВКИ ................................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 159

ВСТУП
Переосмислення літературного канону, дослідження постатей, які раніше з ідеологічних або інших причин були вилучені з історії літератури та несправедливо забуті, є актуальною потребою українського літературознавства. Сучасний погляд на творчість таких призабутих письменників засвідчує, що вона може бути перечитана заново і суттєво доповнена, а нерідко може й внести корективи в наше уявлення про літературне життя певної епохи, його естетичні особливості, жанрово-стильову динаміку.
Українська поезія першої половини ХХ століття ознаменована значним піднесенням естетичних і світоглядних пошуків, що проявлялись в оновленні тематики, своєрідності форми, новаторстві поетики і стилю, індивідуально-неповторному сприйнятті світу та інтерпретації буття. Найяскравіший період літературний процес 20-х років період ренесансного і всебічного розвитку вітчизняної культури та його екзильна рецепція 30-40 років. Протягом тривалого часу література діаспори цілком ігнорувалася, а пануючими були ідеологічно вивірені мистецькі структури, заперечувалися будь-які відхилення.
Національна самоідентифікація українського народу, консолідація сил наприкінці ХХ ст. привели до усвідомлення потреби відновлення цілісної та єдиної картини нашої культури й літератури зокрема. Дотепер продовжується повернення втрачених імен, освоєння художнього досвіду співвітчизників поза межами України, але нині цей процес набуває глибини вивчаються фахово, у комплексі мистецькі системи, індивідуальні стильові явища.
Юрій Клен Освальд Бургардт також належав донедавна до „забутих” з ідеологічних причин письменників. Творчість Юрія Клена, яка вирізнялася серед поетичного доробку митців Радянської України та еміграції синтезом київської „неокласичної” традиції, світоглядних принципів „вісниківської квадриги” та трагічного оптимізму „празької школи”, цілком закономірно стала предметом літературознавчих студій та ґрунтовних критичних розвідок як в Україні, так і поза її межами.
Актуальність теми. Естетична природа образної мови творів самобутнього письменника на сьогодні вивчена недостатньо. У 40-50-х роках нечисленні виступи Д. Донцова, Є. Маланюка, Ю. Шереха про творчість митця позначені публіцистичним пафосом. Чи не єдиною спробою структурного вивчення Кленового твору (поеми „Попіл імперій”) були дослідження В. Державіна, що розробив методологічну базу для її текстового і композиційного аналізу. Вивчення ж окремих аспектів стильової парадигми поета (Н. Герцен-Русова, В. Міяковський, Ю. Лавріненко, Я. Славутич, О. Тарнавський, П. Шум-Стебельська) не розкривало цілісної картини його творчої оригінальності. Спроби формування літературного портрету митця належать Ж. Бургардт та К. Ф. Зісу, в яких поряд з біографічним матеріалом аналізуються деякі ідейно-тематичні пласти його творчості. З кінця 80-х років ім’я Юрія Клена передусім як „неокласика”, що продовжив київську традицію в екзилі, з’явилося у періодичних виданнях України завдяки Ю. Коваліву, М. Неврлому, Л. Череватенку. У контексті „неокласики” і „празької школи” його згадують О. Астаф'єв, В. Брюховецький, І. Дзюба, М. Ільницький, М. Крупач, Г. Райбедюк. Своєрідність поетичної мови неокласиків, і Юрія Клена зокрема, аналізується в дисертаціях Л. Кравець, Л. Ставицької, фразеологічних особливостей В. Калашника, зіставної лексичної семантики Л. Савченко, культурологічної семантики окремих образів у працях О. Ашер, Л. Ласло-Куцюк, Л. Новиченка, Л. Таран. На особливу увагу заслуговують літературознавчі дослідження Л. Тимченко „Український неокласицизм 20-х років ХХ ст..: генезис, естетика, поетика”, 1997; М. Богач „Світогляд і поетика Юрія Клена”, 1998; В. Сарапин „Поезія Юрія Клена та її місце в літературному процесі першої половини ХХ ст..”, 2000. Вивченню творчості Юрія Клена з лінгвістичних позицій присвячене дослідження О. Черевченка „Ідіостиль Юрія Клена в контексті інтелектуалізаторських мовних традицій українського неокласицизму”, 2005. Проте історіографія цього питання змушує констатувати, що недостатньо з’ясованою залишається естетична природа поезії митця, особливості його індивідуального стилю (зміст поетичного слова, функціональне навантаження слова в тексті). Тому обрана тема дисертації, яка дозволяє проникнути в лабораторію поетичного світу Юрія Клена.
Актуальність роботи зумовлюється й кількома іншими чинниками:
1) необхідністю дослідження самобутності поетичних творів Юрія Клена, зокрема її неокласичної домінанти, що дасть змогу з’ясувати особливості засвоєння українською поезією ХХ віку класичних світових традицій та витворення на цій основі національних художніх цінностей;
2) проникнення в художній світ поезії Юрія Клена, з’ясування естетичної природи його мови через дослідження художньої природи та особливостей реалізації у поетичних текстах Юрія Клена метафори дасть можливість значно розширити уявлення про вербальні механізми творення образів у тексті;
3) індивідуальний стиль Юрія Клена не описано досі повною мірою, хоча художня вартість його творчості була визнана сучасниками (в діаспорі) і високо оцінена в подальших літературознавчих дослідженнях;
4) метафористика поезії Юрія Клена ще не була предметом спеціального літературознавчого дослідження, хоча саме вона здебільшого визначає ідейно-естетичний характер його поезії та дає змогу глибше пізнати особливості малодослідженого ідіостилю поета-неокласика.
Мета і завдання дослідження полягають у теоретичному і практичному осмисленні специфіки вияву та функціонування метафоричних конструкцій у поетичній мові Юрія Клена, дослідженні самобутності його поетичних творів.
Реалізація поставленої мети передбачала розв’язання таких завдань:
- з’ясувати пов’язаність творчої долі Юрія Клена з неокласичними тенденціями в українській літературі;
- виявити особливості використання метафори у художніх текстах поета;
- визначити функціональні можливості метафори у поезіях Юрія Клена;
- визначити риси індивідуального стилю поета та рівень літературної майстерності.
Об’єктом дослідження обрано поетичну спадщину Юрія Клена, предметом метафоричні конструкції, зафіксовані в його поетичних творах.
Наукова новизна роботи:
- уперше комплексно досліджено засоби моделювання метафори та художньо-образні форми її функціонування у поетичних текстах Юрія Клена;
- запропоновано класифікацію метафор у поезії Юрія Клена за їхнім походженням, художньою семантикою та функціональним призначенням;
- досліджено джерела, динаміку розвитку та окреслено характерні особливості індивідуального стилю Юрія Клена.
Джерельну базу склали тексти письменника, дослідження з історії літератури, літературної критики, теорії літератури, поетики.
Теоретично-методологічною основою дисертації є літературознавчі дослідження О. Потебні, І. Франка, С. Єфремова, М. Коцюбинської, Х. Ортеги-і-Гассета та ін. У працях В. Виноградова, Ю. Тинянова, В. Григор’єва, В. Русанівського, В. Телії, Н. Арутюнової, Л. Пустовіт було здійснено глибокий всебічний аналіз процесів, що лежать в основі виникнення метафоричного значення, досліджені граматичний вияв метафори та її функціонування в тексті. Дане дослідження має комплексну методологічну базу, у якій домінуюче значення надається структурно-семантичному методові.
Положення, що виносяться на захист:
- метафора є одним із основних тропеїстичних засобів поетичної мови Юрія Клена, основою для створення конкретно-чуттєвих наочних образів і джерелом емоційно-оцінного змісту;
- структура метафори в поетичному мовленні Юрія Клена здебільшого ускладнена іншими тропами, завдяки чому зростає її виражальний потенціал;
- семантика метафори і авторське використання її у поезіях Юрія Клена зумовлені українською національно-мовною традицією, літературними джерелами стилістики української мови, індивідуальною специфікою поетичного таланту автора.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із комплексною темою кафедри української літератури Житомирського державного педагогічного університету ім. І. Я. Франка „Історична поетика української літератури”. Тема й план-проспект дисертації схвалені на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література”.
Теоретичне значення і практична цінність дисертаційного дослідження полягає в можливості використання його результатів у процесі викладання вузівських курсів історії та теорії літератури, при читанні спецкурсів і семінарів, при написанні дипломних і курсових робіт з проблем тропеїстики, а також для повної об’єктивної характеристики творчості Юрія Клена.
Апробація роботи. Матеріали дослідження були апробовані у доповідях на науковій конференції "Літературознавство: теорія та історія" (Житомир, 2004), VІІІ Міжнародній конференції молодих учених (Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2005), на міжуніверситетському термінологічному семінарі (Житомир, 2006).
Список публікацій. Основні положення й результати дослідження відображено в таких публікаціях:
- „Психологічні метафори в поезії Юрія Клена” // Вісник Житомирського педагогічного університету. 2004. № 16. С.197-198.
- „Метафоричні функції „вічних образів” у поезії Юрія Клена” // Вісник Житомирського педагогічного університету. 2005. № 20. С.156-162.
- „Метафоричні кольороназви в поезії Юрія Клена” // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. 2006. Вип. 7. С. 37-41
- „Синкретичні метафори в поезії Юрія Клена” // Культура народів Причорномор’я. 2005. - № 73. С.240-242.
- „Мова поетичних творів Юрія Клена” // Культура народів Причорномор’я. 2006. - № 74. С.188-191..

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і становить 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Українська поезія першої половини ХХ ст. позначена активними художніми пошуками, але не всім їм судилося (передовсім через політичні та ідеологічні обставини) повною мірою репрезентувати літературний процес, національну специфіку письменства. Частина творчого доробку поетів була вилучена з художньої свідомості й на тривалий час приречена перебувати в забутті, а інша частина потрапила поза межі України і там саморозвивалася, утримуючи тяглість літературного розвитку, додаючи до нього нові риси. Нині маємо можливість не лише реконструювати поступ українського слова в означеному півстолітті, актуалізувати його художній та ідейний смисл, а й по-науковому виважено дослідити специфіку естетичних пошуків, зародження і розгортання нових художніх ідей, реалізованих у численних творах, котрі донедавна були зовсім не відомі читачеві в Україні.
До знакових постатей, з якими пов’язуються оригінальні тенденції в українській поезії першої половини ХХ ст. належить і Юрій Клен. За останні півтора десятка років, відколи його твори почали нормально функціонувати в читацькому середовищі України, про цього поета сказано і написано немало, та все ж важливою проблемою залишається наукове проникнення у неповторний світ його поезії, з’ясування естетичного контексту його творінь, визначення самобутніх рис його індивідуального стилю.
Виконане нами дослідження було зосереджене на вивченні художніх засобів, що становили собою креативні механізми, за допомогою яких поет досягав неповторності у витворенні власного художнього світу. Як і кожен поет, Юрій Клен щедро користувався попередніми набутками літературного слова, зокрема й українського, але особливе значення у його творчості мала метафоризація як один із ключових прийомів моделювання образів та образних систем.
Відповідно до поставленої у дисертації мети та завдань, були вивчені та проаналізовані поетичні тексти Юрія Клена. Це дослідження дало підставу для певних висновків про належність автора до існуючих тоді стильових течій і тенденцій.
Традиційно Юрія Клена відносять до неокласиків один із "грона п’ятірного", як назвав об’єднання митців Михайло Драй-Хмара. Неокласичний тип творчості характеризує його ліричні твори передусім 20-х років. Їм притаманні прихильність до античної філософії життєствердження, класичної досконалості, інтелектуалізму, поєднання давнього і сучасного, ретельна і філігранна робота над поетичним текстом, над формою вірша. Його поезії сповнені ясністю, чистотою, злагодженістю, що свідчить про вибагливість поета у синтезі інтелектуальних та естетичних спроможностей слова.
Неокласична естетика домінує у творчому доробку поета. Проте окремим його творам властиве неоромантичне забарвлення, яке час від часу виявлялося у творчості Юрія Клена на різних її етапах (ранній період, "празька школа"). Окрім того, поет, опинившися в еміграції, поступово переживав свою жанрово-стильову еволюцію від поезій збірки "Каравели" (1944), витриману у високому неокласичному стилі, до історіософських поем. Поряд із розкриттям специфічно української проблематики, вираженої у художньому поєднанні фольклорних та книжних мотивів, образів, символів, Юрій Клен створив поему "Прокляті роки", у якій один із перших у нашій літературі розкрив трагедію голодомору і масових репресій. Історіософський та потужний художній смисл має і поема "Попіл імперій".
З погляду віршової форми Юрій Клен видається традиційним поетом. Як прихильник класичної строфи, він, проте, не оминув авангардистських тенденцій у версифікації, іноді вдавався до формальних експериментів, хоч загалом його поезії притаманне тонке чуття міри, строгий смак.
Будучи чутливим до провідних мистецьких течій першої половини ХХ ст., Юрій Клен синтезував у своїй зрілій творчості (у період еміграції) традиції "неокласики" та романтично-героїчний пафос "празької школи". Тому особливості індивідуального стилю слід вбачати в контексті естетичних засад, ключової проблематики і тематики неокласичного та празького дискурсу.
У цьому переконує проведений нами аналіз образних систем у поезії Юрія Клена, зокрема художніх засобів творення.
Найхарактернішими ознаками стилю поета є взаємопов’язаність тропів, їх нерозривна єдність, зрима пластика слова, динамізм художньо-образної системи, її ускладненість. Стилістичний аналіз творів засвідчив багатство та самобутність використаних автором стилістичних фігур, що надають його творам оригінальної форми для образного вираження думок і почувань.
Стильова манера Юрія Клена успадкувала національні та європейські мистецько-філософські традиції, увібравши водночас прикмети найновіших літературних тенденцій, що безпосередньо вплинуло на формування фонетичної, лексичної, синтаксичної структури його творів. Так, лексична система характеризується використанням різних груп лексики як за походженням (народнорозмовна, просторічна, старослов’янська, діалектна, запозичена), так і за тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Рідковживані архаїзми, оригінальні авторські неологізми, синонімічні ряди, поетичні афоризми наділені значними потенційними можливостями, вони не тільки збагачують мовну палітру твору, надаючи їй неповторного звучання, але й дозволяють з максимальною точністю відтворити те чи інше явище, характер персонажів. Глибока обізнаність поета зі світовою літературою і філософією, ґрунтовна робота над словом відобразились у художньому мовленні Юрія Клена, збагативши його лексикою іншомовного походження. Деякі словесні формули мають характер авторських узагальнень і здатні функціонувати поза текстами поезій, увійшовши в арсенал крилатих висловів. Митець підбирає слова, котрі створюють своєрідний колорит мовлення, передають експресію, виражають оціночне ставлення автора до зображуваного світу.
Поетичній мові Юрія Клена притаманні емоційність, експресивність, образність, концентрація змісту, асоціативна ускладненість, до цього часто ще долучаються й шляхетна фоніка та витончена мелодійність. Своїм мистецьким доробком поет здійснив значний внесок у розвиток ритмо-мелодійних ресурсів української поезії. Неокласична музичність у нього виступає не тільки засобом оформлення, але й прирощує зміст.
Індивідуальний стиль Юрія Клена оригінальне явище в історії української літератури. Митець став єднальною ланкою різних культурних традицій: з одного боку, етнокультурної традиції українців, а з другого - духовних надбань інших народів. На тлі української етнокультури цей процес виявив себе найбільше, оскільки Юрій Клен реалізувався як український національний поет. На його ідіостильовій манері позначився не лише власний досвід та творчі уподобання, а й своєрідність поетичної парадигми київських неокласиків, предметом пошуку яких стали кращі здобутки як національної, так і світової літературної та культурно-історичної традиції.
У дисертації ми виходимо з того, що в системі образотворення Юрія Клена провідну креативну роль відіграє метафора. Як відомо, література моделює віртуальну дійсність у конкретно-чуттєвих образах. Відомості про навколишній світ потрапляють до свідомості людини через органи відчуттів, звідки за допомогою нервових імпульсів потрапляють до мозку. Там образи дійсності формуються в певну структурну модель. Модель у свідомості - це оброблена певним чином інформація, яку прийнято органами відчуття (зору, слуху, нюху, смаку, дотику). Саме ці психо-фізіологічні відчуття і покладено в основу класифікації метафор у нашому дослідженні.
У процесі наукових спостережень над поетичними творами виявлено, що найчисленнішою групою метафор є образні утворення, що виникли на зорових відчуттях. Меншою частотністю позначені метафоричні образи, утворені на основі тактильних (дотикових), одоративних (нюхових), слухових та смакових асоціацій.
Залежно від художнього задуму автора та мовно-образної логіки, від текстуального оточення, кожен метафоричний образ має свою художню функцію. Численні приклади, наведені в дисертації, це підтверджують, та водночас дають можливість визначити провідні функціональні деривати, тобто такі образні утворення, які мають більш-менш стале призначення у поетичній структурі тексту. Таким чином, функціональна своєрідність і спроможність метафоричних образів полягає:
а) у здатності відтворити музичне світосприйняття (відбиття навколишнього світу як звучання музичних інструментів, кожен з яких уособлює певний душевний стан ліричного героя, передає багатогранні емоції);
б) в органічному поєднанні звуку і руху, чим досягається матеріалізація часу;
в) у фольклоризації образів, унаслідок чого вони набувають яскравого національного забарвлення;
г) метафоричні кольороназви створюють певну тональність зображення і несуть у собі емоційно-оціночні художні означення; кольороназви в основному відповідають загальновживаній символіці, але в поетичному мовленні, як правило, мають неповторне індивідуальне вираження;
ґ) метафори передають позитивні, негативні або контрастні емоції, медитативний стан ліричного героя, що дає можливість авторові якомога точніше проектувати власні почуття на текст;
д) за допомогою метафор вдається відтворити внутрішні порухи, різноманітні рефлексії, психічний стан ліричного героя;
е) метафора здійснює синкретизм різних відчуттів, поєднує враження зорові і слухові, оречевлює настрій;
є) метафоризація образів світової історії і культури свідчить про глибоку ерудицію, літературний смак, вимогливість до слова поета.

Поетичні твори Юрія Клена яскраво відображають особливості його художнього мислення, серед яких домінують метафоричні образи. Вони, хоч і побудовані на основі традиційного словника поезії, проте є оновленими власне авторськими асоціаціями. З’ясування функцій метафоричних образів, їх комплексне вивчення дозволили проникнути у творчі таємниці індивідуальності поета.
Аналітичний матеріал дисертації засвідчив, що поліфункціональність метафори у поетичному світі Юрія Клена зумовлена передусім українською національно-мовною картиною світобачення, життєвими і літературними джерелами. Та водночас вона повною мірою відображає естетичні, культурологічні, історичні позиції автора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрущенков В., Михайленко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. К.: Генеза, 1993. Т.1. 255 с.
2. Античные теории языка и стиля. С.-Пб.: Алетейя, 1996. 296 с.
3. Антонич Б.-І. Поезія по цей бік барикади. Дзвін. 1990. - №5. С. 45-51
4. Аристотель. Об искусстве поэзии. М.: Гослитиздат, 1957. 184с.
5. Аристотель. Об ораторском искусстве. М.: 1973. 163 с.
6. Аристотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 134 с.
7. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Перевод с болгарского Д. Д. Николаева. М.: Прогресс, 1970. 654 с.
8. Арутюнова Н. Д. Метафора // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1990. С. 296-297.
9. Арутюнова Н. Метафора и дискурс // Теория литературы: Сборник М.: Прогресс, 1990. 512 с.
10. Астаф'єв О. Візії Сковороди в поемі Юрія Клена „Попіл імперій” // Українська мова і література. 2000. Число 7. С. 5-7
11. Астаф'єв О. Вірш Юрія Клена „Сковорода”: спроба прочитання // Українська мова і література. 1997. Число 35. С. 32-37
12. Астаф'єв О. До вивчення поезії Юрія Клена „Беатріче”: семіотичний статус вічного образу // Урок української. 2004. № 7. С. 45-46.
13. Астаф'єв О. Поетика вірша Юрія Клена „Беатріче” // Українська мова і література. 1997. Число 35. С. 6-7.
14. Астаф'єв О. Стилі української еміграції: естетика тотожності // Українська мова і література. 2000. Число 7. С. 1-2.
15. Астаф'єв О. У пошуках світової гармонії / Г. Сковорода і Юрій Клен: діалог через віки / Ніжинський держ. пед. інститут ім. Гоголя, - Ніжин, 1996. Література української діаспори. Вип. 12.
16. Астахов И. Метафора // Литературная учена. 1941. - №3. С. 66-74.
17. Баган О. Юрій Клен: неокласик чи романтик. Післямова // Клен Юрій (Освальд Бургардт). Вибрані твори. Поезія. Спогади. Листи. Дрогобич: Науково-методичний центр „Каменяр”, 2003. 616 с.
18. Бахтин М. М. Вопросы литературы и естетики. М.: Худ. лит, 1975. 50 с.
19. Белецкий А. И. Несколько слов о разработке научной поэтики в Росссии и на Западе, в кн.: Р. Мюллер-Фрайенфельдс, Поэтика. Х.: Труд, 1923. 197 с.
20. Белозерова Л. И. Метафора в статьях французских энциклопедистов 18 века /функционально-прагматическая характеристика /: Автореф. дис...канд. фил. наук. Л., 1984. 22 с.
21. Белый Андрей. Магия слов // Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. С. 131-142.
22. Белый Андрей. Символизм как миропонимание. М.׃ 1994. 271 с.
23. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ-початку ХХ ст.. (монограф. дослідж.). К.: Zielona gora, 1999. 160 с.
24. Бійчук Г. Один із грона неокласиків (Вивчення творчості Юрія Клена в школі) // Українська література в загальноосвітній школі. 2001. №1. С. 7-10.
25. Білоус П. В. Теорія літератури / Курс лекцій. Житомир, 2002. 91 с.
26. Богач М. „Навіщо нам кохати жінку?” // Слово і час. 1998. № 3. С. 35-39.
27. Богач М. Поетичний космос Юрія Клена // Філологічні науки: Збірник наукових праць. Суми, 1999. С. 115-122.
28. Богач М. Світогляд і поетика Юрія Клена. Автореф. дис... канд. філ. наук. К., 1998. 24 с.
29. Боголюб-Роєнко Н. Поет національної ідеї // Визвольний шлях. 1998. № 8. С. 110-116.
30. Бондаренко М. Поетичне осмислення Юрієм Кленом світової культурної спадщини // Українська мова і література. 2000. Чис. 7. С. 6-8.
31. Борецький Л. М. Порятунок від зла для всього людства (Біблійні образи в поезії Юрія Клена) // Українська література в середніх шк., гімназіях та колегіумах. 2001. № 3. С.63-68
32. Валери П. Об искусстве. М.: Искусство, 1993. 507 с.
33. Варич Н. Г. Структура метафори в поезії Б.-І. Антонича: Автореф. дис... канд. філ. наук. Х., 1998. 24 с.
34. Величковский Б. Психология восприятия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 246 с.
35. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
36. Виноградов В. В. Поэтика русской литературы. М.: 1976. 367 с.
37. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
38. Выготский Л. С. Психология искусства. М.: Искусство, 1965. 573 с.
39. Вихованець І. Р. Таїна слова. К.: Радянська школа, 1990. 284 с.
40. Волинський П. К. Основи теорії літератури. К.: Дніпро, 1976. 578 с.
41. Гальчук О. Античні традиції у творчості Миколи Зерова: Автореф. дис канд. фил. наук. К,1998. 23 с.
42. Гарсіа-Лорка Ф. Избранные произведения в 2-х т. М.: 1986. 469 с.
43. Гачев Г. Д. Жизнь художественного сознания: Очерки по истории образа. Ч. 1. М.: Искусство, 1972. 134 с.
44. Гегель Г. В. Естетика. В 4-х т. М.: 1968-1971. Т.1. 378 с.
45. Гей К. Искусство слова. М.׃Наука, 1967. 362с.
46. Геркен-Русова Н. Патриціанська поезія, або дві стихії в творчості Юрія Клена / Спроба характеристики збірки „Каравели” / - Визвольний шлях (Лондон) 1968. - № 5. С. 24-27
47. Градецька Г. Юрій Клен поет-неокласик // Українська мова та література. 2000. № 7. С. 8-9.
48. Григорьев В. П. Поэтика слова: на материале рус. совр. поэзии. М.: Наука, 1979. 343 с.
49. Григорьев В. П., Бакина М. А., Владимирова Л. А. и др. Поэт и слово. М.: Наука, 1973. 455 с.
50. Гулый К. в. Метафора в лирике романтиков: Автореф. дис канд. фил. наук. К., 1989. 24 с.
51. Деменский С. Ю. Научность метафоры и метафоричность науки. Омск, 2000. 115 с.
52. Державин В. „Попіл імперій” Юрія Клена та новітня спроба його переоцінки // Визвольний шлях. 1959. Кн.. 1. С.195-215.
53. Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (1945-1947). Мюнхен: Академія, 1948. 29 с.
54. Державин В. Шлях до класицизму [Рецензія: Олена Теліга. Душа на сторожі. Вибір з поезій: Культура, 1946. 32 с.] // МУР: Альманах. Вид-во „Прометей”, 1946. Ч.1. С. 183-186.
55. Дзюба І. Він хотів „...жить, творити на своїй землі... // Драй-Хмара М. Вибране. К.׃ Дніпро, 1989. С.5-39
56. Доленго М. Нотатки про сучасну поезію // Культура і побут. 1926. № 34. С. 2-5.
57. Донецких Л. И. Эстетические функции слова. Кишенев: Штиинца, 1982. 153 с.
58. Дорошевский В. Элементы лексикологи и семиотики ׃ Пер. С польського. М.׃ Прогресс, 1973. 286с.
59. Дорошкевич О. Літературний рух на Україні в 1923 р. Життя і революція. 1925. - №3. С. 32-34
60. Драненко Г. Ф. Особливості функціонування традиційних образів міфологічних жінок у літературі ХХ ст. Чернівці: Рута, 2001. 39 с.
61. Еремин И. П. Лекции по древнерусской литературе. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1968. 289 с.
62. Єрмоленко С. Нариси з української словесності (Стилістика та культура мови). К.׃ Дніпро, 1999. 431 с.
63. Єщенко Т. А. Метафора в українській поезії 90-х років ХХ ст..: Автореф. дис... канд. філ. наук. Запоріжжя, 2001. 18 с.
64. Жар-птица // Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. М.: Энциклопедия, 1991. Т. 1. С. 439.
65. Жирмунский В. М. Валерий Брюсов и наследие Пушкина: Опыт сравнительно-стилистического исследования. Петербург: Эльзевир, 1922. С. 88.
66. Жоль К. К. Мысль. Слово. Метафора. Проблемы семантики в философском освещении. К.: Наукова думка, 1984. 303 с.
67. Жулинський М. Із забуття в безсмертя (сторінки призабутої спадщини). К.: Дніпро, 1990. 447 с.
68. Заверталюк Н. Українська література зарубіжжя ХХ ст.: Навчальний посібник. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996. 73 с.
69. Залізні сонети // Переклад з нім. О. Бургардта. Х., 1925. 126с.
70. Зарицкий В. Время обратиться к новой цели // Вопросы литературы. 1967. - №10. с. 126-136.
71. Захаров А. Н. Проблема поэтики Есенина в отечественном и зарубежном литературоведении последних лет // Вестник Московского университета. Серия 9. 1993. - №2. С.11-12
72. Зеров М. Твори׃ У 2-х т. / Упоряд. Г. Кочура, Д. Павличка, передм. М. Рильського, Д. Павличка, приміт. М. Михайленка. К.׃ Дніпро, 1990. Т.1. 843 с.
73. Иванюк Б. Метафора и литературное произведение (Структурно-типологический, историко-типологический и прагматический аспекты исследования). Черновцы: Рута, 1998. 433 с.
74. Ільницький М. Утвердити в світі образ України: Українська поезія періоду МУРу // Дзвін. 1996. №4. С.13-14.
75. Качуровський І. Відгуки творчості Гете в поезії Юрія Клена // Сучасність. 1983. № 3. С. 18-30.
76. Качуровський І. Український парнасизм // Визвольний шлях. 1983. Кн. 4. С. 472-484.
77. Кедров К. Энциклопедия метаметафоры. М.: ДООС, 2000. 126с.
78. Киселівська-Ткач Л. Неокласики: Три уроки з літератури // Дивослово. 1993. № 7. С.44-51.
79. Kleiner Y. Studia z zakresu teorii literatury. Lublin, 1956. 251 с.
80. Клен Юрій. Бій може початися // Звено, ч. 3-4, липень-серпень 1946.
81. Клен Юрій. Вибране. К.: Дніпро, 1991. 445 с.
82. Клен Юрій. Координати // Антологія сучасної української поезії на Заході / Упоряд. Б. Бойчук і Б. Рубчак. Мюнхен: Сучасність, 1969. 864 с.
83. Клен Юрій. Модернізм у літературі // Киселівський К. Хрестоматія з української літератури для шкіл і курсів українознавства. Нью-Йорк: Шкільна Рада, 1962. 268 с.
84. Клен Юрій. Ніжність і посвята // Теліга Олена: Збірник. К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1992. С. 445-446.
85. Клен Юрій. Попіл імперій // Післямова Гр. Шевчука. Б. м.: Золота Брама, 1946. 46 с.
86. Клен Юрій. Серед вихрів і вогнів // Володимир Радзикевич. Історія української літератури. Підручник для шкіл і курсів українознавства. Нью-Йорк: Шкільна Рада, 1967. 278 с.
87. Клен Юрій. Спогади про неокласиків. Україна. 1990. - №22. С .15-18.
88. Клен Юрій. Стебло серед поля (Спогади-щоденник з табору)// Дзвін. 1994. № 10. С. 123-130.
89. Ковалів Ю. І. 20-ті роки: літературні дискусії, полеміки. К.: Дніпро, 1991. 364 с.
90. Ковалів Ю. І. Освальд Бургардт // Історія української літератури. Кн. 2. Ч. 1. К., 1994. С. 75-81.
91. К овалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Юрій Клен. Вибране. К., 1991. 445 с.
92. Ковалів Ю. Рух естетичної свідомості в українській поезії׃ Автореф. дис...д-ра філ. наук. К., 1995. 31 с.
93. Ковалів Ю. Юрій Клен // Гроно нездоланих співців׃ Літ. портрети українських письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкільних програм / Упоряд. В. І. Кузьменко. К.׃ Український письменник, 1997. С .94-101
94. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1987. 348 с.
95. Ковальов В. П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. Херсон, 1991. 125 с.
96. Кожина М. Н. О специфике художественной и научной речи в аспекте функциональной стилистики. Пермь, Изд-во Пермского ун-та, 1966. 189 с.
97. Кожинов В. В. Как пишут стихи. О законах поэтического творчества. М.: Просвещение, 1970. 239 с.
98. Кононенко П. П. Українська література: проблеми розвитку. Навчальний посібник. К.: Либідь, 1994. 336 с.
99. Коцюбинська М. Відтворення чи перетворення (До генези метафоричного образу) // Рад. Літературознавство. 1967. - №1. С .25-33
100. Коцюбинська М. Х. Образне слово в українській літературі. Питання теорії художніх тропів. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1960. 188 с.
101. Кошелівець І. Груповий портрет з Юрієм Кленом // Літературна Україна. 1993. №10. С. 3.
102. Кравець Л. В. Семантико-граматична структура метафори (на матеріалі поетичної творчості М. Зерова): Автореф. дис... канд. філ. наук. К., 1997. 26 с.
103. Кудряшова М. Образ України в творчості неокласиків // Київ. 1994. № 8-9. С. 75-81.
104. Кудряшова М. Поетичний словник українських неокласиків: Автореф. дис... канд. філ. наук. Х., 1999. 29 с.
105. Культура і побут. 1926. 26 серпня
106. Купина Н. А. Сущность и возникновение метафоры: Автореф. дисканд. филол. наук.- Воронеж, 1969. 16 с.
107. Лавріненко Ю. З життя і праці О. Бургардта Юрія Клена // Літературна Україна. 1991. № 40. С. 5
108. Левина Е. Р. Психология восприятия художественной литературы. М.: МГИК, 1989. 55 с.
109. Леэмете Р. Метафора в русской романтической прозе 30-х годов ХІХ века: Автореф. дисканд. филол. наук.- Тарту, 1974. 23 с.
110. Леонтьев А. А. Поэтический язык как способ общения искусством // Вопросы литературы. 1973. №6. С .93-114.
111. Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971. 436 с.
112. Лисенко І. Юрій Клен перекладач // Березіль. 1995. № 7-8. С. 9-10.
113. Литературный энциклопедический словарь. М.: Просвещение, 1987. 367 с.
114. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. К.: ВЦ „Академія”, 1997. 752 с.
115. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы. Л., Наука, 1967. 325 с.
116. Лихтенберг Г. К. Афоризмы. М., 1964. -439 с.
117. Логвиненко А. Д. Психология восприятия. М., 1987. 82 с.
118. Лозко Г. С. Українське народознавство. К., 1993. 275 с.
119. Маккормак Е. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 358-385
120. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. Нью-Йорк, 1954.