РОЛЬ ГАЗЕТИ “БУКОВИНА” В ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ГРЕЧАНЮК Андрій Юрійович

УДК: 821.161.2.09 (477.85) 1885/1910”: 070

РОЛЬ ГАЗЕТИ БУКОВИНА” В ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНОМУ ПРОЦЕСІ КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник БУНЧУК Борис Іванович, доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2003

ЗМІСТ
Вступ......................................................................................................................3

Розділ І. Критика та літературознавство й літературні дискусії
кінця ХІХ століття на сторінках газети Буковина” (1885 1910)......14

Розділ ІІ. Ідейно-естетичні обрії, суспільно-громадське значення
української поезії та її розвиток у газеті Буковина”.........................77

Розділ ІІІ. Розвиток української прози на сторінках газети
Буковина”. Жанрові обрії та проблематика.....................................116

Висновки...............................................................................................................178

Список використаних джерел.............................................................................183

ВСТУП

Становленню і розвиткові української літератури на західноукраїнських землях значною мірою сприяв часопис Буковина”. Проте його роль у цьому загальнонаціональному культурно-естетичному процесі належним чином не з’ясована і донині. Щоправда історичний і суспільно-політичний аспекти цієї проблеми розглянуті досить повно в окремих наукових працях, з-поміж яких у першу чергу треба назвати монографію М.Романюка [129], спільне дослідження М.Романюка та М.Галушка [130], а відтак статтю О.Масана [88], окремі фрагменти книги О.Добржанського [48] та ін.
У монографії Українська преса північної Буковини (1870 1918 рр.)” М.Романюк описує періодичні видання Буковини, їх становлення і розвиток, передумови виникнення. Дослідник акцентує увагу саме на соціально-національно-політичних процесах та їхньому впливові на засоби масової інформації. Більш розширеним є історико-бібліографічне дослідження М.Романюка у співавторстві із М.Галушко Українські часописи Північної Буковини (1870 1940 рр.)”, в якому також представлено алфавітний і хронологічний покажчик часописів, іменний покажчик редакторів, видавців тощо.
Загальнокультурна і суспільна функції газети певною мірою розглянуті в розвідці-нарисі Г.Піддубного Преса на Буковині: Матеріали до історії української преси” [104], частково цю проблему заторкнуто в монографії О.Дея Українська революційно-демократична журналістика” [44], в посібнику П.Федченка Матеріали з історії української журналістики” [140], колективній праці Історія української дожовтневої журналістики” [60], Нарисі з історії української журналістики” В.Дмитрука [47] та в праці В.Яременка Деякі особливості журналістського процесу на Україні в дорадянський період і проблеми його вивчення”[158].
Дещо ширше буковинську періодику представлено у закордонних виданнях, зокрема в книзі за редакцією Д.Квітковського, Т.Бриндзана та А.Жуковського Буковина її минуле і сучасне”. В її IV розділі (Українська преса і періодичні видання на Буковині”) [51] проаналізовано історію виникнення і суспільно-політичну діяльність народовських буковинських часописів. В іншій праці Історія української преси” А.Животка [50] подано сконденсовану інформацію про низку окремих періодичних видань Чернівців та реґіону.
Питання висвітлення літератури на сторінках Буковини” досліджувалися як правило, однобоко. Це були принагідні статті, що стосувалися розвитку певних жанрів літератури, вивчення й популяризації окремих творчих постатей, що почали свою діяльність на сторінках буковинської періодики. Серед дослідників літературно-художнього процесу кінця ХІХ початку ХХ ст. та його відображення на сторінках часопису поважне місце належить Ф.Погребенникові. У статті Юрій Федькович і газета Буковина” [110] він ґрунтовно проаналізував діяльність видання протягом 1885 1888 рр., з’ясував обставини виникнення газети, відзначив роль О.Кониського у підготовці видання. Однак Ф.Погребенник зосередив більшу увагу більше на діяльності Ю.Федьковича як редактора і менше торкнувся ролі газети в розвитку літератури.
У критико-біографічному нарисі Осип Маковей” [109] дослідник схарактеризував діяльність Буковини” за часів редагування її О.Маковеєм (1895 1897 рр.), але зробив це дуже лаконічно.
У статті Г.Сінченка Ю.Федькович редактор газети Буковина” [133] акцентовано увагу на ролі письменника-редактора у становленні видання як суспільно-політичного, а не літературно-критичного органу.
Відзначимо, що більшість науковців зверталися до об’єкта дослідження опосередковано, через призму діяльності на її сторінках окремих діячів української літератури. Такий підхід характерний і для праці М.Юрійчука та З.Івашкевич Юрій Федькович. Семінарій” [155], статті М.Юрійчука О.Кобилянська в оцінці газети Буковина” [154] та ін.
Кінець ХІХ століття на Україні характеризується початком національного відродження на більшості її земель. Що ж до Буковини, то тут організований національний рух почався з певним запізненням і певний час проходив досить повільно та інертно, що відзначають дослідники її історії: ...Українці не мали достатньої кількості і активних лідерів, які б змогли очолити боротьбу за національні інтереси [...] української інтелігенції, буржуазії, великих землевласників, тих, хто в будь-якому народі складає національну еліту, було дуже мало” [31, 166]. Свого часу в редакційній статті Буковини” відзначалося, що перед 25 роками не було на Буковині української нації. То що було, то були собі отакі люди, що уживали між собою української мови...” [25, № 6].
Сучасні історики краю підкреслюють: Ситуація складалася для українців надзвичайно несприятливо, справа йшла взагалі про існування українців на Буковині як окремої етнічної спільності” [31, 166]. А історик преси М.Романюк зазначає: [...] всі внутрішньобуковинські справи, зокрема шкільництва, місцевої адміністрації тощо, вирішував буковинський сейм, де завдяки антиукраїнській виборчій системі румуни завжди мали більшість і могли проводити в сеймі свої політичні плани, зневажаючи права та інтереси українського населення” [129, 15].
Українська інтелігенція краю усвідомлювала потребу у відкритті шкіл та введенні в уже існуючі освітні заклади української викладової мови, в крайньому разі як окремого предмета, що дало б змогу хоч якимсь чином плекати національну інтеліґенцію, як свідому етнічну верхівку. У зв’язку з цим автори праці Буковина. Історичний нарис” зазначають: ...Збільшується кількість священиків з числа українців як наслідок політики єпископа Євгенія Гакмана, дещо зросла кількість народних шкіл [...] посилюється проникнення національних ідей з Галичини та Наддніпрянської України” [31, 167]. Всередині другої половини ХІХ століття починається соціальна, національна і політична полеміка, що дійшла навіть до боротьби на інтелектуально-науковому рівні. Підтвердженням цього слугує велика кількість публіцистичних і наукових статей, які відображають стосунки буковинських українців з представниками інших національностей, як в історичному плані, так і в тодішніх умовах кінця ХІХ початку ХХ століття. Таким вагомим історичним та публіцистичним надбанням, опублікованим у Буковині” є, наприклад, праця С.Смаль-Стоцького Буковинська Русь”, цикл статей О.Маковея З життя”; анонімні статті (ймовірно вони також належать Маковеєві) Polonismul din Bukowina” [11, № 53], Ріжноязикі противники” [11, № 54] та ін., в яких досліджувалася історія буковинської гілки українського народу, аналізувалися аспекти румунізації та полонізації українського населення, а особлива увага приділялася проблемам москвофільства.
З часом українська ідея набуває значного поширення не тільки серед національно свідомої інтелігенції. На Буковині у ІІ пол. ХІХ ст. національний рух очолила група української інтелігенції письменники та громадські діячі: Ю.Федькович, брати Воробкевичі, О.Попович, Є.Пігуляк, С.Смаль-Стоцький. Сучасні науковці відзначають, що на кінець 60-х років українська громадськість на Буковині достатньо визріла, щоб перейти до нового етапу в своєму розвитку створення культурно-освітніх та політичних товариств, навколо яких можна було б гуртуватися і займатися просвітницькою та організаторською роботою” [31, 168]. 1869 року в Чернівцях організовується перше українське культурно-освітнє та політичне товариство Руська бесіда”, яке стало своєрідним стрижнем, навколо якого гуртувалось українство краю. Через рік виникає Руська рада”, організація суто політична, що засновувалась як захисник політично-релігійних та національно-етнічних прав буковинських українців.
У чернівецьких Руській бесіді” та Руській раді” у 70-х 80-х роках ХІХ століття поруч із народовцями значну питому вагу посідали представники москвофільської партії, що призводило до частих внутрішніх непорозумінь і суперечок, які відволікали товариства від основної діяльності, спрямованої на консолідацію ідеї українськості, таким чином ослаблюючи їх зсередини. Москвофіли відстоювали ідею російського православного самодержавія ...від Карпат до Камчатки” [31, 168]. і взорувалися” (орієнтувалися А.Г.) на московський центр” [51, 616]. Показовою в цьому аспекті є стаття Конечна потреба” [11, № 7]. Автор-анонім, аналізуючи загальну суспільно-політичну ситуацію, відзначав: Страшний хаос, який послідними часами запанував між нашою інтелігенцією [...] сей правдиво хворобливий розстрій наших народних сил, що замість лучити всю нашу інтелігенцію до хосенної спільної народної праці, до пожаданої спільної оборони, розбиває її на найдрібніші атоми і роздуває, як то кажуть, на чотири вітри, є в найбільшій мірі плюгавим породом братоубійчої москвофільської роботи” [11, № 7]. Як бачимо, оцінка невідомого сучасника подій того часу відповідає сьогоднішнім поглядам на реакційну громадсько-політичну суть москвофілів, висловлюваних П.Штепою [151], А.Погрібним [112; 113] та іншими авторами.
У свою чергу народовці відстоювали ідею об’єднання Буковини, Галичини та Закарпаття з Наддніпрянщиною заради утвердження спільної культури, мови та історії. З кінця 80-х років Буковина” майже в кожному номері публікує статті про підступність москвофільської пропаганди, фальсифікацію історичних фактів, подає пояснення і обґрунтування постійних, як правило бездоказових, а часто й шахрованих москвофільських випадів проти народовців і Буковини” та її редакції. Це, зокрема, статті Конечна потреба” [11, № 7], Політичне шахрайство” [11, № 9], Кацапський попразен” [13, № 113].
Діяльність Руської бесіди” і Руської ради” була вагомим внеском у політичний ритм життя Буковини і відіграла важливу позитивну роль у подальшому її суспільному розвиткові.
Свідомі українці краю розуміли необхідність заснування національного друкованого органу, що повинен був відігравати насамперед національно-політичну, інформативно-культурну та національно-об’єднавчу функції, який згуртовував би як інтелігенцію, так і інші верстви автохтонного населення краю.
А.Животко відзначає, що саме в цей період ...ціною великої енергії і зусиль щастить таки національно свідомій частині українського суспільства перебороти всі труднощі і покласти підвалини для пізнішого розвитку української книжки і періодичної преси” [50, 22].
Ідея українського часопису починає з’являтися вже у 60-х роках ХІХ століття, про що свідчить лист Ю.Федьковича до Д.Танячкевича, датований 1863 роком: Оногда у Чернівцях був я у редактора Буковини” (ідеться про Е.Р.Нойбауера та редаговану ним німецькомовну газету Bukowina” А.Г.). Не одно ся там говорило, а нарешті прийшло до того, ци би не могла на нашій Буковині одна руська часопись, от, напримір, як Вечерниці”, виходити. Професор Нейбавер казав, що він міг би зараз концесію дістати, сли би я ся редактором тої часописі обібрав” [142, 371]. Важливо відзначити, що, незважаючи на своєрідну москвофільську моду” та широку проросійську агітацію, Ю.Федькович орієнтувався саме на народовську газету Вечорниці”, а не на досить поширені тоді старорусинські видання” [31, 168].
Задумові реалізації періодичного пресового видання сприяла чернівецька українська інтелігенція громадські, культурні та політичні діячі. Ф.Погребенник доводить, що підготовка до видання Буковини” розпочалася 1884 р. заходами Ю.Федьковича і гуртка прогресивних діячів” [110, 41]. Ідея часопису була не спонтанною і виникла невипадково; цьому передувала і боротьба проти онімечення та румунізації за національно-політичне становлення.
Перший номер газети Буковина” побачив світ 1 січня 1885 року. Як відзначено у передовиці 25 рік Буковини”, з початком 1885 року заходом і коштом кількох людей, що раді були щиро служити зі всіх своїх сил народній справі, почала Буковина” як скромненький двотижневик своє життя” [25, № 1].
Досить швидко видання стало впливовим у суспільно-політичному житті краю, частково у полонізованій Галичині, а також на Закарпатті, що страждало від угорського засилля. Газета стала своєрідним містком”, що з’єднував західні реґіони із Великою Україною, про що свідчить значна кількість публіцистичних статей та літературних творів наддніпрянських письменників на її сторінках, особливо у перші роки діяльності (літературна дискусія Б.Грінченка М.Драгоманова). Серед кола авторів - О.Кониський, який почав співпрацювати з часописом ще з 1886 року, М.Драгоманов, В.Cамійленко, Б.Грінченко, Марко Вовчок, М.Коцюбинський. Оцінюючи значення Буковини”, М.Романюк відзначає: Заснований у період національного відродження Буковини, часопис протягом усього часу існування віддзеркалював соціально-політичні і національно-культурні відносини в Буковинському краю. Почав виходити у Чернівцях двічі на місяць, з 1892 р. як тижневик, від квітня 1895 р. чотири рази на тиждень, а з початком 1896 р. видання стало щоденним” [129, 40]. Однак, якщо бути точнішим, то треба сказати, що щоденною газета була протягом 1896 і 1897 років, а вже з 1898 року виходить тричі на тиждень: у п’ятницю, неділю, середу. Аж у 1909 році часопис, ставши органом Української Поступової партії на Буковині”, знову стає щоденним. При цьому було передбачено спеціалізовані” числа: Для міщан і селян буде виходити Буковина” раз на тиждень під неділю” [25, №1].
Редактори в різні часи все ж знаходили місце для літературних публікацій. Починаючи з 1900 р., окремі номери з’являються обсягом у дві сторінки (наприклад № 3, 1900), а від 1901 р. скорочення об’єму часопису стає частішою справою. Зрозуміло, що в першу чергу скоротилася площа, яку відводили під літературні матеріали, хоча й за таких умов художнім творам все ж знаходилося місце. В кінці 1901 року друкувалися зазвичай дві, а в окремих випадках чотири сторінки літературного додатку до окремих чисел, які були присвячені виключно літературі. Як приклад, можемо навести додаток до № 152 за 23.12.1901 (5.01.1902) року. Це явище було характерним для 1902 1910 років.
Часопис у Чернівцях виявився не тільки громадсько-культурною газетою, а й літературним виданням завдяки тому, що в різні часи його редагували саме письменники та літературні критики: Ю.Федькович, О.Попович, О.Маковей, Л.Турбацький, Я.Весоловський, О.Луцький та ін. Вони надавали Буковині” літературного спрямування, усвідомлюючи високу роль красного письменства, знаючи його вплив на широкий читацький загал. Якщо простежити за рівнем олітературнення” газети в різні періоди її існування, то окреслюється чітка і закономірна тенденція: в роки редакторства письменників часопис був істинним осередком літератури, пропагандистом досягнень українського та світового красного письменства.
Виходячи із сказаного можна зробити висновок, що актуальність дисертаційного дослідження зумовлена недостатністю наукового висвітлення теми, пов’язаної з вивченням ролі Буковини” (1885 1910 рр.) у розвитку й популяризації української літератури, становленні літературної критики в цьому регіоні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики досліджень кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Актуальні питання української літератури ХІХ ХХ століття і літературний процес на Буковині”.
Мета дисертації полягає у визначенні ролі та місця україномовного періодичного видання газети Буковина” (1885 1910 рр.), в з’ясуванні історико-літературного та суспільного значення часопису, в першу чергу його вкладу у розвиток української літератури та літературної критики. З метою реалізації поставленої мети передбачено вирішити такі конкретні завдання:
- розглянути українську поезію на сторінках видання, окреслити її основну проблематику, ідейно-художню своєрідність.
- визначити роль часопису в розвитку української прози кінця ХІХ початку ХХ століття, з’ясувати значення Буковини” у творчій долі ряду письменників.
- окреслити проблематику літературної критики на шпальтах часопису, визначити її значення в загальноукраїнському процесі.
Об’єктом дослідження є газета Буковина”, а саме: літературно-критичні матеріали, поезія та проза, опубліковані на її сторінках протягом 1885 1910 років.
Предметом дослідження є літературні дискусії кінця ХІХ століття, статті та рецензії, які аналізували тогочасний літературний процес. При розгляді літературно-критичних матеріалів газети Буковина” ми намагалися проаналізувати літературознавчі та критичні виступи О.Маковея, Л.Турбацького, В.Щурата, Я.Весоловського, О.Луцького, котрі недостатньо висвітлені сучасною наукою. Особливу увагу приділяємо з’ясуванню маловідомих фрагментів літературних дискусій кінця ХІХ століття. З’ясовується сутність літературно-критичних публікацій та їх значення в розвитку літературно-художньої критики того часу, оцінка нею сучасного їй літературного процесу. Розглядаються ідейно-тематичні обрії та художні особливості поезії й прози, а також їх проблематика, місце і роль у літературному процесі кінця ХІХ-го початку ХХ-го століття. В першу чергу звертається увага на ті твори, які донині не стали набутком широкого читача, не публікувалися в окремих виданнях.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі вперше зроблено спробу системного аналізу місця, ролі і значення газети Буковина” у розвитку літератури та літературної критики того часу. В науковий обіг введено архівні матеріали, ряд творів різних письменників, які пізніше не передруковувалися, як, скажімо, окремі оповідання О.Кониського, Данила Мордовця, С.Воробкевича, І.Синюка, І.Бажанського та ін. уточнено ряд помилкових тверджень щодо датування першодруків тощо.
Теоретично-методологічною основою дисертації стали праці дослідників літературного процесу кінця ХІХ на початку ХХ ст. на західноукраїнських землях і в Україні загалом Ф.Погребенника, І.Денисюка, А.Погрібного, В.Матвіїшина, М.Юрійчука та ін.). Аналіз матеріалів здійснено з урахуванням часу їх появи за персоналіями, оскільки це дає змогу найбільш оптимально розкрити роль і місце кожного автора в літературному процесі, з’ясувати значення газети у їх становленні та популяризації.
Практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані при подальшому вивченні літературного процесу 80-х рр. ХІХ першого десятиліття ХХ ст. на Україні, у з’ясуванні проблем розвитку вітчизняної літературної критики та журналістики, при читанні нормативних академічних курсів історії української літератури ХІХ поч. ХХ ст., літературно-художньої критики, в спецкурсах та спецсемінарах, присвячених творчості ряду письменників у першу чергу Є.Ярошинської, О.Кобилянської, О.Маковея, Марка Черемшини І.Синюка та ін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження повідомлялися на Міжнародній науковій конференції Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), Всеукраїнській науковій конференції Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть” (Дрогобич, 2001), V конґресі МАУ (Чернівці, 2002). Повний текст дисертації обговорено на засіданні кафедр української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Основні положення дисертації відображені в 5 публікаціях автора, надрукованих у фахових виданнях, визнаних ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 160 позицій. Повний обсяг дисертації 196 сторінок, з них 182 сторінки основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
Суспільно-політична ситуація в Австро-Угорщині та Північній Буковині зокрема у кінці ХІХ ст. спричинилася до посилення українського національно-культурного та громадсько-політичного руху, який у свою чергу сприяв інтенсивному розвиткові літератури. У зв’язку з цим виникла потреба в національно-патріотичному періодичному виданні, яке б змогло забезпечити місцем публікації представників красного письменства.
У перші роки діяльності Буковина” друкує значну кількість поезії громадянсько-патріотичного характеру, яка, фактично, дублювала тематику публіцистичних статей того часу. Переважно це були вірші моралізаторсько-дидактичного спрямування, агітки”, присвячені темі національного відродження українців. Зазвичай вони писалися буковинськими авторами спеціально для публікації на сторінках періодичних видань. Найбільш часто у другій половині 80-х на початку 90 років газета вміщує громадянську поезію Ю.Федьковича, О.Поповича, І.Пасічинського, П.Кирчіва та ін., вірші східноукраїнських письменників зустрічаються доволі рідко. Згодом (середина 90-х рр.) часопис певним чином урівноважує в кількісному співвідношенні буковинсько-галицьку та наддніпрянську поезію. У цей же час, крім громадянської, видання починає друкувати вірші інтимної та настроєвої лірики. На сторінках Буковини” з’являються поезії О.Маковея, Б.Лепкого, С.Бердяєва, С.Яричевського та ін.
З початком ХХ ст. видання зрідка містить віршовані твори східноукраїнських авторів (насамперед О.Коваленка та Олександра Олеся). Більшість оприлюднених поезій належать буковинським та галицьким віршотворцям С.Яричевському, Б.Лепкому, Івану Діброві, С.Канюку, С.Чарнецькому, О.Луцькому та ін. Домінують твори інтимної та пейзажної лірики. У другій половині 10-х років ХХ ст. газета переважно публікує поезію Молодої Музи”, зрідка вміщує вірші С.Яричевського, Івана Діброви та ін.
Велика частина друкованої площі часопису належить художній прозі. Вже з перших чисел на сторінках видання друкувались оповідання Ю.Федьковича, С.Воробкевича, О.Поповича, Є.Ярошинської. З наступного року виходу газета оприлюднила кілька оповідань О.Кониського, Д.Мордовця, Марка Вовчка. До середини 90-х років ХІХ ст. часопис зрідка публікував маловідомі твори Ю.Федьковича чи їх нові редакції. З приходом у 1895 р. на посаду головного редактора видання О.Маковея газета стає щоденною (до 1897 р. включно) і надає шпальтове місце молодому поколінню письменників. В той час через Буковину” ввійшли в літературу О.Кобилянська, Марко Черемшина, Д.Лукіянович, М.Кордуба, Т.Галіп та ін.. Продовжують друкуватись оповідання О.Кониського. Проза східноукраїнських авторів на сторінках часопису представлена вкрай мало. Крім згаданих О.Кониського, Д.Мордовця, Марка Вовчка, тут у різний час вміщено здебільшого по одному творові П.Куліша, Г.Мачтета, В.Cамійленка, М.Коцюбинського, Г.Хоткевича (цикл новел), В.Винниченка та М.Чернявського.
У другій половині 90-х років ХІХ ст. часопис стає місцем публікації і вже відомих на той час майстрів слова: І.Франка, Н.Кобринської, О.Маковея. З початком ХХ ст. Буковина” порівняно мало друкує прозу українських письменників. В той час на сторінках видання переважно вміщували переклади із світової літератури: французької, німецької, польської, чеської, італійської, російської. Очевидно, це було спричинене діяльністю молодої генерації літераторів, які редагували газету (Я.Весоловський, О.Луцький) і намагалися піднести її до рівня тогочасних європейських періодичних видань. Однак сталої системи друкування перекладів не було і вони публікувалися з різною періодичністю.
Часопис відіграв важливу функцію першопублікатора творів ряду авторів (О.Кониський, Ю.Федькович, С.Воробкевич, Є.Ярошинська, Марко Черемшина, О.Кобилянська, Т.Галіп, В.Cамійленко, Д.Лукіянович, І.Синюк, І.Карбулицький, Іван Діброва та ін.). Він став єднальною ланкою українського літературного процесу, який через різні історичні причини розвивався в неоднакових суспільно-політичних умовах. Газета виступила у ролі популяризатора творчості письменників Наддніпрянщини на західноукраїнських землях, зробила значний внесок у становлення красного письменства.
З низкою літературно-критичних матеріалаів Буковина” виступила на початку 90-х рр. ХІХ ст. До цього на сторінках видання подавались тільки повідомлення про вихід журналу Бібліотека для молодіжі” та його зміст або ж у рубриці Нові книжки” з’являлися звістки про різнорідну літературу, яка з’являлась у продажу.
У 1892 1893 рр. часопис друкує низку Листів з України Наддніпрянської” Б.Грінченка, які фактично являють собою єдину літературно-критичну статтю. У Листах...” Б.Грінченко подає огляд української літератури і виступає проти певних тенденцій, висловлених М.Костомаровим та М.Драгомановим. У 1893 1894 рр. газета публікує ряд листів-відповідей М.Драгоманова В справі розвитку української літератури” та ще кілька, що стосуються окремих епістол Б.Грінченка. В ході дискусії обидва діячі висловили низку ідентичних поглядів на розвиток і місце української літератури в європейському контексті. Полеміка Б.Грінченка М.Драгоманова, що розгорілась саме на сторінках Буковини”, мала загальноукраїнське значення і була одним із найважливіших явищ літературного процесу другої половини ХІХ ст., сприяла піднесенню авторитету чернівецької газети.
На сторінках часопису в 1898 р. відбулася ще одна дискусія. Вона не мала такого резонансу і значення, як попередня, оскільки була спрямована на критику окремого тому Л.Н.В.”, з’ясування значення окремих постатей в літературному процесі, як, наприклад, О.Кониський та ін. Полеміці передувала стаття Л.Турбацького Літературні замітки”, у якій він виступив проти необ’єктивної, упередженої позиції Л.Н.В.” щодо О.Кобилянської. Думку молодого критика підтримав М.Міхновський, спрямувавши при тому свої випади проти О.Кониського. В свою чергу письменник висловив не завжди виважені оцінки про власну творчість, її місце і роль у літературному процесі. Ця дискусія носила швидше приватний, ніж літературно-суспільний характер. Полеміку завершив О.Маковей статтею, в якій, аргументовано спираючись на Листи...” Б.Грінченка і М.Драгоманова, окреслив значущість особи письменника взагалі як творця, його роль у літературі.
У 1899 р. Л.Турбацький у статті Бердяєв contra Маковей” з’ясував причини непорозуміння між С.Бердяєвим та О.Маковеєм з приводу критики, спрямованої письменником проти київського поета. У полеміку включився І.Франко, який у листі В справі Бердяєв contra Маковей” певним чином спростував критику О.Маковея, висловив своє ставлення до проблеми і поклав край суперечці.
На сторінках Буковини” протягом періоду її діяльності було вміщено порівняно значну кількість літературно-критичних матеріалів, авторами яких були відомі діячі красного письменства (Б.Грінченко, М.Драгоманов, І.Франко, О.Маковей, В.Щурат, Л.Турбацький, М.Кордуба, Я.Весоловський, О.Луцький, Б.Лепкий, С.Єфремов та ін.). Різножанрові критичні матеріали були присвячені актуальним проблемам світового літературного процесу. У них робилися спроби аналітичної оцінки ряду українських та європейських літературних постатей, явищ, подій.

Отже, газета Буковина” стала життєво важливим творчим трампліном для багатьох письменників (О.Кобилянська, Марко Черемшина, Т.Галіп, Іван Діброва та ін.), популяризатором набутків наддніпрянців на теренах Буковини і Галичини, відіграла значну роль у становленні літературної критики у регіоні та підтримці важливих дискусій, розвиткові українського красного письменства загалом. Часопис був консолідуючою ланкою, яка своєю діяльністю намагалася об’єднати штучно розірвану українську літературу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Буковина. 1885. №№ 1 24.
2. Буковина. 1886. №№ 1 24.
3. Буковина. 1887. №№ 1 24.
4. Буковина. 1888. №№ 1 24.
5. Буковина. 1889. №№ 1 26.
6. Буковина. 1890. №№ 1 26.
7. Буковина. 1891. №№ 1 26.
8. Буковина. 1892. №№ 1 52.
9. Буковина. 1893. №№ 1 52.
10. Буковина. 1894. №№ 1 53.
11. Буковина. 1895. №№ 1 169.
12. Буковина. 1896. №№ 1 285.
13. Буковина. 1897. №№ 1 288.
14. Буковина. 1898. №№ 1 152.
15. Буковина. 1899. №№ 1 155.
16. Буковина. 1900. №№ 1 154.
17. Буковина. 1901. №№ 1 153.
18. Буковина. 1902. №№ 1 154.
19. Буковина. 1903. №№ 1 153.
20. Буковина. 1904. №№ 1 154.
21. Буковина. 1905. №№ 1 155.
22. Буковина. 1906. №№ 1 154.
23. Буковина. 1907. №№ 1 152.
24. Буковина. 1908. №№ 1 153.
25. Буковина. 1909, 1910. №№ 1 293.
26. Зерна: Літературно-науковий додаток до Буковини”. Чернівці, 1887. 65 с.
27. Зерна: Літературно-науковий додаток до Буковини”. Чернівці, 1888. 67 с.
28. Алчевська Христя. Твори / Упоряд., передм. та приміт. Л.М.Грузинської. К.: Дніпро, 1990. 558 с.
29. Богайчук М.А., Дуб Р.Й. Письменники Буковини. Чернівці, 1998. 208 с.
30. Буковина. Визначні постаті: 1774 1918 (Біографічний довідник) / Автор-упор. О.М.Павлюк. Чернівці: Золоті литаври, 2000. 252 с.
31. Буковина: історичний нарис. Чернівці: Зелена Буковина, 1998. 416 с.
32. Буковина її минуле і сучасне / За ред. Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського. Париж; Філадельфія; Детройт, 1956. 965 с.
33. Воробкевич Сидір. Вибрані поезії / Вступна стаття, упорядкування, примітки і пояснення слів В.М.Лесина та О.С.Романця. К.: Рад. письменник, 1964. 335 с.
34. Воробкевич Сидір. Вибрані твори / Упоряд., підготовка текстів, передм., приміт. П.Никоненка, М.Юрійчука. К.: Дніпро. 1987. 358 с.
35. Воробкевич Сидір. Твори / Упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та приміт. М.Г.Івасюка. Ужгород: Карпати, 1986. 562 с.
36. Галіп Т. З моїх споминів. З молодечих літ // Буковинський журнал. 1994. - № 1 2. С. 152 179.
37. Глобенко М. Реалізм ІІ-ї половини ХІХ ст.. Література доби модернізму // Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література. Мірчук Іван. Історія української культури. Мюнхен Львів, 1994. С. 174 215.
38. Гречанюк Ю.А. Історична проза Сидора Воробкевича // Буковинський журнал. 2001. Ч.1 2. С.193 199.
39. Грінченко Борис. Твори: В 2 т. Т. 1. К.: Вид.-во АН УССР, 1963. 603 с.
40. Грузинська Л.М. Христя Алчевська // Алчевська Х.О. Твори / Упоряд., передм. та приміт. Л.М.Грузинської. К.: Дніпро, 1990. С. 5 16.
41. Гуменюк М. Сучасник Івана Франка // Жовтень. № 9. С.114 117.
42. Далавурак С.В. Батько народної освіти на Буковині // Буковинське віче. 1992. 18 серпня.
43. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1969. 559 с.
44. Дей О.І Українська революційно-демократична журналістика: Проблеми виникнення і становлення. К.: вид-во АН УРСР, 1959. 492 с.
45. Денисюк І.О. Письменник з когорти Каменярів // Лукіянович Д.Я. Повісті. Львів: Каменяр, 1990. С.3 11.
46. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. / Науково-видавниче товариство Академічний експрес”. Львів, 1999. 280 с.
47. Дмитрук В.Т. Нарис з історії української журналістики ХІХ ст.. Посібник для студентів фак. журналістики. Львів: Вид-во Львівського у-ту, 1969. 145 с..
48. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ початку ХХ ст.. Чернівці: Золоті литаври, 1999. 574 с.
49. Дорошкевич О. Підручник історії української літератури. К., 1929 / Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. Мюнхен, 1991. 351 + 8 с.
50. Животко А. Історія української преси / З передмовою К.Костева. Мюнхен, 1990. 334 с.
51. Жуковський А., Квітковський Д. Українська преса і періодичні видання на Буковині // Буковина її минуле і сучасне / За ред. Д.Квітковського, Т.Бриндзана, А.Жуковського. Париж; Філадельфія; Детройт, 1956. С. 616 670.
52. Засенко О.Є. Видатний письменник-демократ // Марко Черемшина. Твори: В 2 т. / Упорядкування та примітки О.В.Мишанича. К.: Наукова думка, 1974. Т.1. С. 5 28.
53. Засенко О.Є. Осип Маковей (Життя і творчість). К.: Дніпро, 1968. 220 с.
54. Зеров М.К. Марко Черемшина й галицька проза // Зеров М.К. Твори: В 2 т. Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці / Упорядкування Г.П.Кочура, Д.В.Павличка. К.: Дніпро, 1990. С. 401 435.
55. Івасюк М.Г. Жайворонок рідного краю // Воробкевич С. Твори / Упоряд., підгот. текстів, вступ. ст. та приміт. М.Г.Івасюка. Ужгород: Карпати, 1986. С. 5 21.
56. Ивасюк М.Г. Писатель-демократ Сильвестр Яричевский. Жизнь и творчество. Автореф. дис. канд. филол. наук Одесса, 1971. 20 с.
57. Івасюк М.Г. Поет і громадянин // Жовтень. 1971. - № 1. С. 115 118.
58. Івасюк М.Г. Чесний голос митця // Радянська Буковина. 1989. 28 жовтня. С. 2.
59. Ільницький М.М. Краси свічадо // Розсипані перли: Поети Молодої Музи” / Упоряд., автор передм. та приміт. М.М.Ільницький. К.: Дніпро, 1991. С.5 17.
60. Історія української дожовтневої журналістики. Львів: Вища школа, 1983. 511 с.
61. Історія української літератури ХІХ століття: У 3 кн. Кн. 3: Навч. посібник / За ред. М.Т.Яценка. К.: Либідь, 1997. 432 с.
62. Історія української літератури другої половини ХІХ століття / За ред. В.М.Поважної. К.: Вища школа, 1979. 462 с.
63. Історія української літературної критики. Дожовтневий період / М.Д.Бернштейн, Н.Л.Калениченко, П.М.Федченко та ін. К.: Наук. думка, 1988. 456 с.
64. Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У трьох книгах. Книга друга: Навч.посібник / Упоряд. П.М.Федченко. К.: Либідь, 1998. 352 с.
65. Історія української преси ХХ століття: Хрестоматія: Навч. посібник для студ. гуманіт. спец. вузів / Упоряд. О.Мукомела. К.: Наша культура і наука, 2001. 350 с.
66. Кейван І.І. Архетипи лісу та землі у казках Наталі Кобринської // Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть (До 130-річчя від дня народження Василя Стефаника і Леся Мартовича): Матеріали наук. конф. Дрогобич: Вимір, 2001. С. 151 158.
67. Кобилянська Ольга. Слова зворушеного серця: Щоденники; Автобіографії; Листи; Статті та спогади / Упоряд., передм. Ф.П.Погребенника. К.: Дніпро, 1982. 359 с.
68. Кобилянська Ольга. Твори: В 5 т. Т. 3. К.: Держлітвидав України, 1963. 439 с.
69. Кобилянська Ольга. Твори: В 5 т. Т.5. К.: Держлітвидав України, 1963. 768 с.
70. Ковалів Ю. Так, Камо грядеши”... // Двадцяті роки: літературні дискусії, полеміки. Літературно-критичні статті. Упоряд. В.Г.Дончик. К.: Дніпро, 1991. С. 19 68.
71. Колодій О.В. Відкрита сторінка забутого // Буковинський журнал. 2000. № 3 4. С. 135 144.
72. Кониський Олександр. Вибрані твори / Передм. М.Сиваченка; приміт., упоряд. Н. Вишневської і М.Гончарука. К.: Дніпро, 1986. 427 с.
73. Кониський О.Я. Оповідання. Повість. Поетичні твори / Упоряд. і приміт. М.Л.Гончарука; Вступ. ст. М.Є.Сиваченка. К.: Наук. думка, 1990. 640 с.
74. Коржупова А.П. Розвиток української літератури на Буковині (Кінець ХІХ початок ХХ століття) // Письменники Буковини початку ХХ століття. К.: Держлітвидав України, 1958. С. 3 22.
75. Коцюбинський М.М. Твори: В 7 т. Т. 2 / Упоряд. та приміт. М.С.Грицюти. К.: Наук. думка, 1974. 390 с.
76. Коцюбинський М.М. Твори: В 7 т. Т. 5: Листи (1886 1904) / Упоряд. та примітки Н.О.Ішиної. К.: Наук. думка, 1974. 431 с.
77. Коцюбинський М.М. Твори: В 7 т. Т. 6: Листи (1905 - 1909) / Упоряд. та примітки В.І.Мазного. К.: Наук. думка, 1975. 311 с.
78. Кримський А. Лев Турбацький [Некролог] // ЛНВ. 1900. Р.ІІІ. Т.ІХ. С.155 [Рубрика Хроніка і бібліографія”: розділ ІV Персоналія”]. С. 155.
79. Кримський А.Ю. Твори: В 5 т. / Упорядкування і приміт М.Л.Гончарука та О.В.Мишанича. К.: Наукова думка, 1972. 718 с.
80. Крутікова.Н.Є. Жива душа // Вовчок Марко. Твори: В 3 т. Т. 1. К.:Дніпро, 1975. С.5 29.
81. Куліш П.О. Твори: В 2 т. Т.1. Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / Упоряд. та приміт. Є.К.Нахлік. К.: Наук. думка, 1994. 752 с.
82. Ласло-Куцюк М. Сильвестр Яричевський 1871 1918 // Яричевський С.І. Твори: В 2 т. Т.1 / Підготовка текстів, вст. стаття та приміт. Магдалини Ласло-Куцюк. Бухарест: Критеріон, 1977. 301 с.
83. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ початок ХХ століття). К.: Стилос, 2001. 585 с.
84. Лепкий Б.С. Твори: В 2 т. / Упоряд., авт. передм. та приміт. М.М.Ільницького К.: Дніпро, 1991. Т.1: Поезія. Оповідання і нариси. Історичні повісті. 862 с.
85. Літературний дивосвіт Буковини. Чернівці: Митець, 1998. 156 с.
86. Літературний словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів, В.І.Теремко. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
87. Маковей О.С. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т.1: Поетичні твори. Повісті / Авт. передм. Ф.П.Погребенник; Упоряд. та авт. приміт. О.В.Мишанич. 719 с.
88. Масан О.І. З літопису української преси на Буковині // Засоби масової інформації Чернівецької області: Довідник / Упоряд. Б.Загайський, О.Сенчик. Чернівці, 1996. С. 3 12.
89. Матвіїшин В.Г. Еміль Золя на сторінках газети Буковина” // Рад. літературознавство. 1970. № 2. С.79 81.
90. Матвіїшин В.Г. Українсько-французькі зв’язки ХІХ початку ХХ ст.. Львів: Вища школа, 1989. 164 с.
91. Мельничук Б.І. З пісень Січового батька”. До 125 річчя від дня народження Сильвестра Яричевського // Молодий буковинець. 1996. 19 січня. С.5.
92. Мельничук Б.І. Теодот Галіп // Письменники Буковини другої половини ХІХ першої половини ХХ століття: Хрестоматія. Частина 1. Чернівці: Прут, 2001. С.333 339.
93. Мельничук Б.І. Художнє слово про Юрія Федьковича та Ольгу Кобилянську // Українське літературознавство. Випуск 33. Львів: Вища школа, 1979. С. 91 99.
94. Міщенко Л.І., Денисюк І.О. Найстаріший український письменник // Жовтень, 1958. - № 9. С.105 111.
95. Нахлік Є.К. Пантелеймон Куліш // Куліш П.О. Твори: В 2 т. Т.1. Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / Упоряд. і приміт. Є.К.Нахлік. К.: Наук. думка, 1994. С.5 35.
96. Недзвідський А.В. Марко Вовчок: Семінарій. К.: Вища школа, 1981. 167 с.
97. Никоненко П.М. Сидір Воробкевич. Життя і творчість. Автореф. дис. канд. філол. наук Чернівці, 1974. 18 с.
98. Никоненко П.М. Юрійчук М.І. Жайворонкова пісня з Буковини // Воробкевич С.І. Вибрані твори / Упоряд., підготовка текстів, передм., приміт. П.Никоненка, М.Юрійчук. К.: Дніпро, 1987. С. 5 18.
99. Огієнко Іван. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. Репринтне видання 1918 року. К.: Абрис”, 1991. 272 с.
100. Олесь Олександр. Твори: В 2 т. / Упоряд., авт. передм. та приміт. Р.П.Радишевський. Т. 1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира. К.: Дніпро, 1990. 959 с.
101. Пасічний В.О. і Томашук Н.О. Проза Юрія Федьковича // Юрій Федькович. Статті та матеріали. Чернівці: Вид-во Чернівецького держ. ун-ту, 1959 С. 97 130.
102. Письменники Буковини другої половини ХІХ першої половини ХХ століття: Хрестоматія. Частина 1 / За редакцією Б.І.Мельничука, М.І.Юрійчука. Чернівці: Прут, 2001. 800 с.
103. Письменники Буковини початку ХХ століття / Упоряд., підгот. текстів, довідки про письменників. приміт. і поясн. слів О.С.Романця та Ф.П.Погребенника; Вступ. стаття А.П.Коржупової. К.: Держлітвидав України, 1958. 448 с.
104. Піддубний Г. Преса на Буковині: Матеріали до історії української преси // Червона преса. 1927. № 6. С. 25 30.
105. Погребенник Ф.П. Богдан Лепкий // Лепкий Богдан. Твори: В 2 т. Т. 1 / Упоряд., приміт. та вступ. ст. Ф.П.Погребенника. К.: Наук. думка, 1997. С. 5 34.
106. Погребенник Ф.П. Гнат Хоткевич і його історична проза // Хоткевич Г.М. Авірон; Довбуш: Повісті. Оповідання / Упоряд., авт. післямови Ф.П.Погребенник. К.: Дніпро, 1990. 559 с.
107. Погребенник Ф. Ольга Кобилянська // Кобилянська О.Ю. Твори: В 2-х т. Т. 1 / Упоряд., передм. і приміт. Ф.П.Погребенника. К.: Дніпро, 1983. С. 5 19.
108. Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська: погляд на її творчість крізь призму трьох видань Буковини”, Української хати”, Нової України” // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Вип. 58 59. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. С. 3 9.
109. Погребенник Ф.П. Осип Маковей. Критико-біографічний нарис. К.: Держлітвидав України, 1960. 133 с.
110. Погребенник Ф.П. Юрій Федькович і газета Буковина” // Рад. літературознавство. 1966. № 4. С.41 46.
111. Погрібний А.Г. Борис Грінченко в літературному русі кінця ХІХ початку ХХ ст.: Питання ідейно-естетичної еволюції . К.: Либідь, 1990. 232 с.
112. Погрібний А.Г. По зачарованому колу століть, або Нові розмови про наболіле. К.: В. Ц .Просвіта”, 2001. 324 с.
113. Погрібний А.Г. Розмови про наболіле, або Якби ми вчились так, як треба... К.: В. Ц. Просвіта”, 2000. 320 с.
114. Попович О. Брати Воробкевичі в оцінці О.Маковея // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 9. Слов’янська філологія. Чернівці, 1996. С. 3 14.
115. Попович О. О.Кобилянська в дослідженнях О.Маковея // Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури (до 125-річчя з дня народження письменниці): Тези доповідей і повідомлень Республіканської наукової конференції (24 26 листопада 1988 р.). Ч. 1. Літературознавство. Чернівці, 1988. С.100 101.
116. Попович О. Осип Маковей дослідник життя і творчості Юрія Федьковича // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.. 13. Слов’янська філологія. Чернівці, 1997. С.16 36.
117. Попович О.О. Осип Маковей критик та історик літератури. Автореф. дис. канд. філол. наук Івано-Франківськ, 1997. 17 с.
118. Попович О. Роль Осипа Маковея як редактора газети Буковина” у популяризації слов’янських і європейських літератур // Х Всеукраїнська славістична конференція Духовне відродження слов’ян у контексті європейської та світової культури” (Тези доповідей). Чернівці, 1992. Т.1. С.95.
119. Попович О.О. Осип Маковей історик літератури: Конспект лекцій. Чернівці: Рута, 1999. 64 с.
120. Попович О.О. Осип Маковей літературний критик: Конспект лекцій. Чернівці: Рута, 1999. 39 с.
121. Попович О.О. Сатирико-гумористична проза Осипа Маковея на сторінках газети Буковина” (1895 1897 рр.) // Сатира і гумор в українській літературній традиції: Матеріали Всеукраїнської наук. конф. (11 12 травня 1994 р.). Чернівці, 1994. С. 59 61.
122. Приходько І.Ф. Денис Лукіянович // Творчі портрети українських письменників ХХ століття. Посібник для вузів і шкіл. Хмельницький: Поділля, 1993. С.81 82.
123. Приходько І.Ф. Творчі портрети українських письменників ХХ століття. Посібник для вузів і шкіл. Хмельницький: Поділля, 1993. 160 с.
124. Розсипані перли: Поети Молодої Музи” / Упоряд., автор передм. та приміт. М.М.Ільницький. К.: Дніпро, 1991. 710 с.
125. Романец А.С. Популяризатор творчества М.Горького на Буковине Владимир Карбулицкий // Вопросы русской лите