ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОГО ТАЛАНТУ В ПОЕТИЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО

brief description

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

ТАРАН Олег Іванович

УДК 82-1 + 821.161.2 Ліна Костенко

ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОГО ТАЛАНТУ
В ПОЕТИЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
ЛІНИ КОСТЕНКО

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Клочек Григорій Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Кіровоград 2004

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................... 3
1. розділ 1. методологія та методика дослідження.................. 10
2. РОЗДІЛ 2. ВИТОКИ Й ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТАЛАНТУ........ 28
2.1. Спадковий компонент духовності............................................................. 29
2.2. Письменницька спрямованість у дитинстві.............................................. 41
2.2.1. Воєнні болі та їх творча сублімація.................................................. 42
2.2.2. Раннє дитинство як самоспостереження.......................................... 48
2.3. Становлення творчої особистості.............................................................. 57
3. РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ.......................... 72
3.1. Емоційна сфера........................................................................................... 72
3.1.1. Любов як долання егоїзму................................................................. 73
3.1.2. Печаль як ключ до сутності явищ..................................................... 88
3.2. Раціональна сфера....................................................................................... 100
3.2.1. Егоїстичні форми мислення.............................................................. 102
3.2.2. Мистецькі форми мислення.............................................................. 116
3.2.3. Особистісні якості мислення............................................................ 126
3.3. Пам’ять як акумуляція знання................................................................... 136
3.4. Уява як здатність долати профанну очевидність.................................... 144
4. РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗОВАНОСТІ/НЕРЕАЛІЗОВАНОСТІ
ХУДОЖНЬОГО ТАЛАНТУ............................................................................. 156
4.1. Реалізований талант.................................................................................... 156
4.1.1. Творчість як інстинкт........................................................................ 157
4.1.2. Творчість як доля............................................................................... 162
4.1.3. Творчість як мужність....................................................................... 166
4.2. Нереалізований талант................................................................................ 176
ВИСНОВКИ............................................................................................................ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................ 200

ВСТУП

Загальновизнаним є той факт, що художність твориться лише талантом. Відсутність таланту є справою непоправною” писав Гегель у своїй Естетиці” [39, 294]. Пізнання образного світу окремого митця, його поетичних домінант, стилю, так само як і пізнання природи естетичної творчості, самого феномену художності неможливе без осягнення того, що за відомими словами Гр.Тютюнника складає загадку таланту”.
Є всі підстави твердити, що власне в розгадці таланту того чи того митця знаходиться ключ до розуміння багатьох складових його творчої своєрідності. З позицій системного аналізу осмислення природи художнього таланту митця є нічим іншим як осмисленням одного з головних системотвірних чинників його творчості. Саме тому такою зрозумілою є думка відомого російського письменника В.Бєлова, який зауважував, що на місці літературознавців він би займався лише проблемою художнього таланту” [20, 23].
Естетика, психологія художньої творчості чимало зробили й роблять для висвітлення цієї проблеми. Праці Ш.-О.Сен-Бева, І.Франка, О.Потебні, К.Юнга, Л.Виготського, М.Арнаудова, О.Білецького, О.Іліаді, М.Бахтіна, Г.В’язовського, В.Роменця та інших у багатьох відношеннях стали важливими віхами в осягненні складного багатогранного явища.
Паралельно науковому дискурсу великі здобутки має й естетичний погляд. Самі митці в поетичних творах образно змальовують процес творчості, осмислюють особливості своєї долі, визначають (наскільки це можливо) витоки власного художницького обдарування тощо. Це зумовило появу своєрідних літературознавчих досліджень, у яких зібрані висловлювання письменників, інтерпретації їхніх творів з теми творчості (Л.Толстой Про мистецтво” (К., 1979), Оноре де Бальзак Думки про мистецтво” (К., 1981), Райнер Марія Рільке Думки про мистецтво і поезію” (К., 1986) та інші). Цінність таких видань полягає в тому, що митці, ґрунтуючись на власному творчому досвіді, висловлюють багато цікавих, глибоких думок, слушних спостережень, які у свою чергу стають матеріалом для подальших філологічних та психологічних студій.
Серед українських митців, для яких тема творчості була однією з домінант художнього самовираження, виділяємо Т.Шевченка, Лесю Українку, О.Кобилянську, М.Коцюбинського, Б.-І.Антонича, Є.Маланюка, М.Бажана, О.Довженка, А.Малишка, І.Драча та багатьох інших. У цьому ряду почесне місце належить Ліні Костенко. Її поетичний доробок відзначається гостротою постановки мистецьких проблем, багатством емоційно-смислової палітри, досконалістю образного втілення. Цю специфіку художнього світу поетеси відзначали мало не всі літературознавці, які досліджували її творчість. Т.Салига виділяв у творчості поетеси мотив митця, творчості, слова... ґрунтовну концепційність поглядів на природу мистецтва, художньої творчості” [142,165]. В.Базилевський наголошував, що міркування про мистецтво одна з наскрізних тем творчості Ліни Костенко” [8, 189]. Як одну з чотирьох домінант тему творчості виділив Г.Клочек [99,22]. У цьому контексті слід окреслити також студії В.Брюховецького, С.Барабаш, Г.Кошарської. З-поміж дисертаційних досліджень варто відзначити роботу В.Біляцької Проблема митця в естетико-художній еволюції Ліни Костенко та Василя Стуса” (1999).
Творчі здібності в Ліни Костенко яскраво виявилися ще під час навчання в Московському літературному інституті. Рукописна збірка Проміння землі”, що була подана як дипломна робота, отримала захоплений відгук відомого російського письменника Всеволода Іванова, який зазначив: Це дуже талановитий поет з великим майбутнім. Вірші Ліни Костенко вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю, тою високою щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму... Я відчуваю, що українські вірші її досконалі...” [25, 20 21].
Подальша творчість поетеси підтвердила далекоглядність критика. Яскравість її поетичного таланту в 60-их роках ХХст. помітили Л.Первомайський, М.Бажан, Б.Антоненко-Давидович, Л.Новиченко. Останні два десятиліття ХХ й початок ХХІ ст. породили величезний літературознавчий масив, котрий нараховує сотні бібліографічних позицій. Однією з постійних у цих працях звучить думка про безперечний художній талант Ліни Костенко. Виділяються різні аспекти, грані її поетичного хисту: філігранне володіння словом [92], складна метафоричність [25,141] й етична спрямованість [9], простота і доступність [5; 89], безприкладна мужність [99,19], потужний інтелектуальний струмінь [125,14; 56], максималізм [25; 125; 120] і душевна надчутливість [185], відкритість до культурного діалогу [141] й іронічність [56; 8; 14], притчевість [25;125], афористичність [89;25] тощо. Проте варто зауважити, що в цих та інших працях власне художній талант як феномен розглядався принагідно, оскільки літературознавці зосереджувалися на конкретних аспектах художнього світу поетеси.
Важливо відзначити, що Ліна Костенко у своїй творчості не лише виявляла власний поетичний талант, вона його художньо осмислювала, досліджувала, тобто можна говорити про реалізацію в її творах потужного потягу до пізнання й самопізнання. Перший аспект представлений численними художніми образами митців. Змальовані поетичні постаті Марусі Чурай, Мікеланджело Буонарроті, Джованфранческо Рустичі, циганської поетеси Папуші, Лідії Койдули, Данте, Дега, Т.Шевченка, О.Пушкіна, О.Блока, Ф.Ліста, М.Рильського, О.Довженка, Д.Ойстраха та ін. Удивляючись у ці постаті, поетеса замислюється над різними проблемами: митець і влада, митець і міщанське оточення, доля митця, роль і значення рідної землі для справжнього художника тощо. Другий аспект полягає в тому, що з творчості поетеси постає образ ліричної героїні як носій художнього таланту. Аналіз цього образу у відповідному аспекті здатний дати цінний набуток наукової інформації про своєрідність художнього таланту Ліни Костенко і взагалі про природу художньої обдарованості.
Наявний у творчості Ліни Костенко матеріал про художній талант потребує аналізу, систематизації та узагальнення. У цьому й виявляється актуальність даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, до наукових і науково-методичних планів якої входить проблема Українська література як націотворчий фактор” (номер державної реєстрації №0198V007566).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення складових художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко та системний аналіз компонентів його внутрішнього світу.
Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:
· обґрунтувати методологічну базу дослідження;
· виявити генетичні чинники поетичного таланту;
· простежити образне втілення дитинства митця та процес формування особистісного відношення до світу;
· розкрити особливості художнього мислення, емоційної та раціональної сфер, уяви, пам’яті складових художнього таланту;
· окреслити домінантні риси особистості митця, що дозволяють реалізувати художній талант.
Об’єктом дослідження постає поетична творчість Ліни Костенко ліричні твори, поеми, історичні романи у віршах Маруся Чурай” та Берестечко”, а також літературознавчі та публіцистичні статті Поет, що йшов сходами гігантів” (1989), Геній в умовах заблокованої культури” (1991), Гуманістична аура нації або Дефект головного дзеркала” (1999), Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф” (2003).
Предметом дослідження виступають образи, художні смисли та концептуальні думки, які стосуються проблеми художнього таланту й у сукупності своїй дозволяють утворити цілісну картину розглядуваного явища.
Теоретична основа дослідження. Параметри філософських засад дисертації ґрунтуються на феноменології, сутність якої розкрита в працях В.Дільтея, Е.Гуссерля, Н.Гартмана, М.Гайдеггера. До світоглядних основ осмислення художнього світу Ліни Костенко залучаються також філософські погляди Г.Сковороди.
Необхідність глибокого освоєння феномену поетичного таланту в інтерпретації поетеси зумовлює використання системних методів дослідження. Орієнтиром для дисертанта є принципи системного підходу, розроблені Г.Клочеком у книзі У світлі вічних критеріїв” (1989).
Поруч із цим, використовуються методологічні та методичні підходи С.Аверінцева, С.Барабаш, М.Бахтіна, О.Галича, І.Дзюби, М.Ільницького, Д.Ліхачова, А.Макарова, В.Марка, О.Нікіфорової, В.Панченка, О.Потебні, Г.Сивоконя, Л.Тимофеєва, І.Франка, В.Шкловського, Г.Штоня та інших.
Методи і прийоми. Серед методів, за допомогою яких досліджується проблема, основними є такі:
Філологічний метод. Це один із найголовніших літературознавчих підходів у даній праці. Його завдання виявлення художніх смислів в образній тканині твору.
Системний метод є визначальним для дослідження художнього таланту як цілісного феномену, який складається із взаємопов’язаних компонентів. Він дає змогу осмислювати талант поетеси як один з головних системотворчих чинників її художнього світу.
Історичний метод допомагає окреслити еволюцію становлення особистості ліричної героїні Ліни Костенко.
Герменевтичні та семіотичні прийоми аналізу тексту є актуальними в контексті загальної інтерпретаційної стратегії дослідження.
Порівняльно-типологічний підхід увиразнює аналізоване явище в зіставленні з іншими.
Біографічний метод. Незважаючи на те, що Ліна Костенко належить до закритих поетів (єдиним репрезентантом особистості є творчість), в епізодах, коли зв’язок між життям та художнім світом надто очевидний, застосовуються елементи цього підходу.
До частково задіяних можна віднести звернення до методів аналітичної психології та психоаналізу. Виправданість таких підходів зумовлена виявленням архетипів та заглибленням у психіку.
Важливим для дослідження проблеми художнього таланту є зв’язок із психологією, зокрема дослідженнями параметрів внутрішнього світу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що уперше проблема художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко розглядається як цілісна система. Виявлено генетичні витоки мистецького хисту, розкрито поетичний образ дитинства в плані раннього проявлення естетичної обдарованості; простежено процес формування етико-особистісного відношення до світу; досліджено основні параметри внутрішнього світу емоційна, раціональна сфери, особливості пам’яті, уяви, завдяки яким феномен художнього таланту набуває конкретних рис і форм.
Досліджено, що для Ліни Костенко мистецький талант це реалізований талант. Тому необхідною умовою оприявлення творчого хисту є сильна особистість, що сформована в річищі традиційних гуманістичних цінностей.
Теоретичне значення дисертації полягає в поєднанні еволюційного та системного підходів. Одночасно, пропоноване дослідження є прикладом аналізу художнього світу без залучення позатекстової інформації (щоденники, листи, авторські коментарі тощо). Виявлення особливостей мистецького таланту в теоретичному плані дозволяє більш точно визначати поетикальні параметри художньої творчості в цілому й конкретних творів зокрема.
Практичне значення роботи полягає в актуальності здобутих результатів для укладання лекційних курсів з історії літератури ХХст., розробки курсів із теорії літератури, спецсемінарів і спецкурсів, у підготовці навчально-методичних посібників для вчителів та студентів-філологів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою завершене дослідження, виконане автором самостійно. Особистий внесок полягає у виявленні феномену художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко як явища надзвичайно складного і в той же час цілісного.
Апробація роботи здійснювалась під час виступів автора з обговорення окремих розділів та дисертації в цілому на засіданні кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Окремі положення були виголошені на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу КДПУ імені В.Винниченка (19982001,2004) та на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (Київ,1999). Результати дослідження використовувалися при проведенні практичних занять з української літератури ХХ ст. Основні аспекти дисертації відображені в п’ятьох публікаціях.
Структура роботи зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і включає вступ, чотири розділи, висновки та список використаної літератури.

bibliography

ВИСНОВКИ

Феномен художнього таланту в поетичній інтерпретації Ліни Костенко явище об’ємне й усеохопне. Осмислення його стало одним із найважливіших шляхів її творчої самореалізації. Досліджено, що концептуальні підходи авторки до проблеми багатогранні й водночас цілісні: в її художньому світі реалізуються аспекти психології творчості, особистісного становлення, генетичної передачі духовності, глибинного зв’язку з ментальністю нації, оприявлення буття в земних вимірах.
1. Ліна Костенко вважає народження митця закономірним процесом складного природного відбору необхідних мистецьких та особистісних якостей. Досліджено, що в художньому світі поетеси пізнання цього процесу провадилося трьома шляхами, перший з яких являв собою художні спогади її ліричної героїні. У житті попередніх поколінь її роду виявлені такі якості, що визначили її мистецьку долю. До них відносяться життя за принципом сродної праці”, чесність, працелюбність, здатність перервати ланцюг Зла, оптимізм та внутрішній аристократизм.
2. Другий шлях це осмислення зазначеної проблематики у вимірах епічного персонажу. Витоки Маруся Чурай як творця пісень національного масштабу знаходяться в особливостях світорозуміння її предків. Баба полтавська відьма передала свій дар бачити потаємне. Батьки зуміли реалізувати своє взаємне кохання у високодуховному сімейному житті.
3. Третій шлях осмислення мотиву генетичного зв’язку вимірюється найширшим контекстом лірична героїня і народ. Духовна спадковість як необхідний атрибут художнього таланту трактується поетесою в загальнолюдському плані. Інформація про дух зберігається в генах невидимій до певного часу, проте не менш дієвій формі буття. Усвідомлення цього факту дозволяє, подекуди змушує, ліричну героїню дивитися на сучасний їй світ, на своє життя крізь призму неперервного зв’язку поколінь, зокрема поколінь мистецьких.
4. Дитинство у виявленні письменницької спрямованості етап, коли вперше в неусвідомленому вигляді проявляються мистецькі задатки. Частина дитячих років ліричної героїні припала на час війни. Художній світ поетеси відбиває цю особливість. З’ясовано, що воєнні болі сприяли пробудженню духовних сил ліричної героїні, які шукали вираження в поетичній творчості. У цей період був закладений фундамент гуманістичної системи цінностей. Після жахливих випробувань поняття мужність, чесність, співчуття, доброта стали важливими світоглядними орієнтирами поетеси, що освітлюють весь творчий шлях поетеси. Раннє, довоєнне дитинство являє такі характерні риси поетичного таланту як емоційна пам’ять, критичне настановлення, зосередженість не лише на зовнішніх проявах життя, а й на світі логосу. Чарівний світ мирного дитинства залишився в душі ліричної героїні як незглибиме джерело душевної енергії.
5. Для становлення художнього таланту важливе значення має становлення його особистості. Досліджено еволюцію художнього мислення на матеріалі перших трьох збірок Проміння землі” (1957), Вітрила” (1958), Мандрівки серця” (1961). Виявлено, що протягом чотирьох років лірична героїня поетеси подолала складну у світоглядному відношенні еволюцію: від радянського шістдесятництва до самостійно мислячого художника в річищі національних традиційних цінностей. Одним із голових чинників, що увиразнює подібну еволюцію, є активне формування теми творчості в третій збірці.
6. З’ясовано роль компонентів поетичного мислення: емоційної та раціональної сфер, пам’яті, творчої уяви, для виявлення суті художнього таланту. В емоційній сфері серед багатьох почуттів функціонально значимими є мегапочуття любов та печаль. Любов у художньому світі поетеси це особистісне, глибоко відповідальне відношення до життя. У такому сенсі в душі ліричної героїні вона постала в третій збірці Мандрівки серця” (1961). Подальша творчість свідчить про розвиток і поглиблення цього почуття. Любов глибинними системними зв’язками пов’язується з такими явищами, як біль, правда, гуманістична емпатія. Мотив вдячності виражає активну присутність любові в художньому світі поетеси.
7. Як свідчить проведений аналіз, печаль одне з найвагоміших гуманістичних почуттів поетичного таланту. Воно зумовлюється подихом минулих років, якщо йдеться про індивідуальну історію людини, минулих віків, якщо йдеться про колективний досвід народу, людства. Це дивовижна людська здатність прагнути бачити більше, ніж дається в безпосередньому фізичному досвіді теперішнього. Це відчайдушне пригадування забутого, спроба дістатися до коренів і пракоренів. Така творча настанова на художньому рівні реалізується за допомогою поетики підтексту, що є особливою прикметою збірки Сад нетанучих скульптур” (1987). Печаль і пам’ять у творчості Ліни Костенко пов’язані нерозривним зв’язком, який утверджує високе духовне начало людини.
8. Раціональна складова поетичного мислення надбудовується над чуттєвою сферою, організовує її й певним чином спрямовує. Хоча, безперечно, слід зауважити, що це спрямування носить не лише прямий, а й зворотний характер. Діяльність саме цієї сфери внутрішнього світу дозволило поетесі виявити антигуманність радянської влади. Образ закритого часопростору яскраво виражає обмеженість владного егоїстичного тоталітарного мислення. Чимало зусиль поетеса доклала для виявлення специфіки побутового, прагматичного мислення. Ліна Костенко переконана, що його форми можуть бути наявні й у свідомості митця, який має вести з ними постійну боротьбу для ствердження оригінального творчого погляду.
9. Оскільки митець оприявлює онтологічну властивість вміщувати в собі таке знання про світ, яке, крім нього, ніхто пізнати й виразити не в змозі, то для раціональної складової поетичного мислення неабиякої ваги набуває імператив духовного пошуку. Цей імператив спонукає художній талант на нескінченне осмислення макро- і мікрокосму, що втілюється в образах неба, гори, вежі. Концепт вертикалі в них виражає духовне начало, яке упорядковує, ошляхетнює чуттєву сферу. Незамінним чинником пошукового мислення є совість.
10. З’ясовано, що плідність творчості з раціонального боку забезпечують такі ознаки мислення, як: гнучкість, гострота, критичність сміливість та наполегливість. Вони досить яскраво представлені в художньому світі поетеси. Можна впевнено говорити, що кожний твір породжується дією тієї чи іншої якості.
11. Окремими складниками поетичного мислення є уява та пам’ять. Ліна Костенко вважає, що уява є тим чинником, що робить митця митцем. Недаремно, проглядаючи в глибину віків, зародження мистецького погляду вона пов’язує насамперед з виникненням уяви. Разом з тим варто відзначити, що уява не є самодостатнім ірраціональним феноменом поетичної свідомості, вона досить міцно пов’язана зі світоглядом митця, його особистісною системою цінностей. Уява з творів поетеси постає, по-перше, європоцентричною, по-друге, спрямованою в історичне минуле українського народу, де знаходить епізоди з великим життєствердним потенціалом, котрі, проектуючись у майбутнє, утверджують цінності, необхідні для самозбереження нації: мужність, самопожертва, уміння об’єднатися.
12. Опертям художнього таланту в драматичному протистоянні з Часом є пам’ять, яка в поетичному світі Ліни Костенко відзначається дивовижною міцністю та місткістю. Така пам’ять не дозволяє істотному в житті зникнути. Емоційна інформація про світ завдяки силовим лініям пам’яті концентрується у внутрішньому просторі митця. При цьому джерелами онтологічного знання є не лише культурна сфера (класична художня та наукова спадщина), а й природа в найширшому значенні цього слова. Остання породжує особливі вібрації в душі художника, щоб спрямувати його духовну енергію на пізнання проявів Буття. Пам’ять, яка нічого не забуває й не прощає, зумовлює особливе життя ліричної героїні та епічних персонажів поетеси, стає визначальною в їхній Долі. У цьому проявляється максималістське світовідчуття Ліни Костенко.
13. Які б не були творчі здібності, їхня реалізація можлива за умови, якщо носій художнього таланту є особистістю. Виявлено, що категорія особистості у творчості поетеси пов’язується насамперед з такими поняттями як природний розвиток, віра, доля, мужність. Митець особлива людина, тому й доля в нього особлива. І прийняти свою долю з усіма труднощами, якими вона супроводжується: опозиція до влади, міщанська агресивність, є актом великої мужності, відваги й відповідальності перед талантом. Невиконання цієї вимоги трактується поетесою як зрада мистецького покликання.
14. Ліна Костенко осмислила проблему зради таланту в драматичній поемі Сніг у Флоренції”. Досліджено, що головний персонаж Джованфранческо Рустичі, володіючи винятковими художніми здібностями, не зміг зреалізувати їх у силу особистісної несформованості. Відсутність життєвої стратегії в річищі гуманістичних цінностей, зосередженість на минущих, суєтних проявах життя, нездатність по-справжньому любити зумовили творчу поразку скульптора. Ліна Костенко болісно переживає такий фінал через те, що художній талант у суспільстві є надзвичайно рідкісним і дорогоцінним скарбом. Уведений у структуру поеми драматичний самоаналіз Рустичі свідчить про оригінальність трактування традиційної у світовій літературі теми, про дивовижну духовну просвітленість і вражаючу душевну чутливість поетеси.
Багатогранне змалювання феномену художнього таланту дозволяє поставити Ліну Костенко в ряд визначних художників-мислителів, які осмислювали специфічні проблеми мистецтва на надзвичайно високому рівні. Поетеса сказала своє вагоме слово в цьому вічному діалозі. Завдання ж літературознавців це слово почути й напружено осмислювати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абульханова-СлавскаяК.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
2. АверинцевС. Аналитическая психология К.-Г.Юнга и закономерности творческой фантазии // Вопросы литературы. 1970. № 3. С. 113 136.
3. АверинцевС. Филология // КЛЭ у 9-ти т. М., 19621978. Т.7. М.: Сов. энциклопедия, 1972. 1008 с.
4. Антоненко-ДавидовичБ. Перед невижатою смугою // Дніпро. 1962. №11. С. 150 157.
5. АнтонишинС. Над річкою буття на березі крутому”, або лілеї для Ліни. До ювілею Ліни Костенко // Дзвін. 2000. № 3. С. 125 132.
6. АрнаудовМ. Психология литературного творчества. М.: Прогресс, 1970. 653 с.
7. АсоакаН. Два взгляда Пушкина // Пушкин и мировая культура. Материалы шестой Международной конференции. Крым, 27 мая 1 июня 2002г. Санкт-Петербург, Симферополь, 2003. С. 54 61.
8. БазилевськийВ. Поезія як мислення // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. К.: Рось, 1994. С.182 197.
9. БакулаБ. Історія і поезія // Дивослово. 2000. № 3. С. 42 45.
10. Бальзак Оноре. Думки про мистецтво. Пер. з фр. / Упорядкування, вступ. стаття і приміт. І.М.Овруцької. К.: Мистецтво, 1981. 255 с.
11. БарабашС. Ліна Костенко: філософія поетичного живопису / Світлана Барабаш. Кіровоград, 2003. 95 с.
12. БарабашС. Лірика кохання Ліни Костенко: спроба осягнення / Світлана Барабаш. Кіровоград, 2003. 83 с.
13. БарабашС. Поетична історіософія Ліни Костенко: безсмертя Духу / Світлана Барабаш. Кіровоград, 2003. 79 с.
14. БарабашС.Г., БарабашД.В., БондаренкоГ.С. Ліна Костенко // Нові імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя. К.: Освіта, 1993. С.217 248.
15. БарабашЮ. Розмова по щирості з самим собою // Літературна Україна. 1987. 10 вересня.
16. БартР. Критика и истина // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С. 349 387.
17. БахтинМ. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
18. БахтинМ. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. Введение (постановка проблемы) // БахтинМ.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С. 291 353.
19. БелецкийА. Проблема синтеза в литературоведении // БелецкийА. В мастерской художника слова / Сост., вступ. ст. коммент. А.Б.Есина. М.: Высш. шк., 1989. С. 127 144.
20. БеловВ. Слово в дорогу // Сельская молодёжь. 1984. № 4. С. 23.
21. БіляцькаВ. Проблема митця в естетико-художній еволюції Ліни Костенко та Василя Стуса: Автореферат дис. канд., філол. наук: 10.01.01. Дніпропетровськ, 1999. 16 с.
22. БондаренкоА., БондаренкоЮ. Поезія Ліни Костенко у формуванні національної свідомості учнів // Дивослово. 1994. № 4. С.34 37.
23. БоревЮ.Б. Эстетика. 3-е изд. М.: Политиздат, 1981. 399 с.
24. БорецькийМ., ОнищакН. Для філософського осмислення реальності: [Антич. та біблійні образи і мотиви в ліриці Л. Костенко] // Укр. мова і л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2000. № 2. С. 61 68.
25. БрюховецькийВ. Ліна Костенко: Нарис творчості. К.: Дніпро, 1990. 260 с.
26. БрюховецькийВ., КичигінВ. Як формується художня цілісність? (про кн. Л.Костенко Сад нетанучих скульптур”: Діалог критиків) // Прапор. 1988. № 10. С. 164 175.
27. Бурбан В. Как зеркало украинской ментальности // Зеркало недели. 2000. 18 24 марта. С. 11.
28. В’язовськийГ. Творче мислення письменника: Дослідження. К.: Дніпро, 1982. 335 с.
29. ВалькоІ. Спотворений образ часу // Робітнича газета. 1963. 7 квітня.
30. ВасильевС. Синтез смысла при создании и понимании текста / АН УССР, Ин-т философии. К.: Наук. думка, 1988. 240 с.
31. ВеселовскийА.Н. Историческая поэтика. Л.: ГИХЛ, 1940. 607 с.
32. ВітгенштайнЛ. Traktatus Logiko-Philosophikus; Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311 с.
33. ВыготскийЛ. Мышление и речь. М.: Мысль, 1996. 416 с.
34. ВыготскийЛ. Психология искусства. [Вступит. Статья А.Н.Леонтьева. Общая ред. и коммент. В.В.Иванова]. М.: Искусство, 1965. 379 с.
35. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. / Х.-Г.Гадамер; Общ. ред. и вступ. ст. [с. 536] Б.М.Бессонова. М.: Прогресс, 1988. 699 с.
36. ГайдеґґерМ. Навіщо поети? // Слово. Знак. Дискурс. Антологія сучасної літературно-критичної думки / за ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 180 197.
37. ҐалеацціП. Сніг у Флоренції” Ліни Костенко: історичний симбіоз двох культурних світів // Літературознавство: Матеріали ІІІ Конгресу Міжнародної асоціації україністів. Харків, 1996. С. 160 176.
38. ГаличО.А. та ін. Загальне літературознавство: Навч. посібн. Для вузів / О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв. Рівне: Б. в., 1997. 543 с.
39. ГегельГ.В.Ф. Эстетика. В 4-х т. [перевод. Под ред. с предисл. М.Лившица, с. І ХVІ] М., 19681973. Т.1. М.: Искусство, 1968. 312 с.
40. ГетеИ.В. Фауст. Лирика: Пер. с нем. / Вступ. статья и примеч. Ал.В.Михайлова. М.: Худож. лит., 1986. 767 с.
41. ГинзбургЛ. О лирике. М.-Л.: Сов. писатель,1964. 382 с.
42. ГончарО. Народові наші серця! // Дніпро. 1963. № 5. С. 138 141.
43. ГончаренкоН.В. Гений в искусстве и науке. М.: Искусство, 1991. 432с.
44. ГончаренкоС. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376с.
45. ГордасевичГ. Під галактик очима карими” (Ліна Костенко) // Силуети поетес: Літературні портрети. К.: Рад. письменник, 1989. С. 108 143.
46. ГордасевичГ. Рецензія на збірку Над берегами вічної ріки” // Дніпро. 1978. № 12. С. 141 144.
47. ДенисенкоС.В. Пушкин на мировой сцене (инсценировки пушкинских произведений в ХIХ в.) // Пушкин и мировая культура. Материалы шестой Международной конференции. Крым, 27 мая 1 июня 2002 г. Санкт-Петербург, Симферополь, 2003. С. 185 191.
48. ДзюбаІ. Олександр Білецький і проблема літературознавчого синтезу // ДзюбаІ. Між культурою і політикою. К.: Сфера, 1998. С. 149 174.
49. ДильтейВ. Введение науки о духе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С. 108 135.
50. ДильтейВ. Сила поэтического воображения. Начала поэтики // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С. 135 142.
51. Єрмоленко С. Талант відчувати колективний досвід // Урок української. 2000. №2. С. 20 21.
52. ЖиленкоІ. Homo feriens // Сучасність. 1997. № 9. С. 10 88.
53. ЖулинськийМ. Лицарство духа // Вітчизна. 2000. № 34. С. 2 5.
54. ЗабужкоО. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу. К.: Абрис, 1997. 144 с.
55. ЗвегинцевВ. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.
56. Зі словом вітальним до Ліни Костенко: М.Жулинський, Г.Штонь, Г.Сивокінь, М.Кодак, М.Наєнко, Н.Зборовська, Р.Мовчан, А.Ткаченко) // Слово і час. 2003. № 3. С. 7 16.
57. Зінченко О., Коляда Т. ...Квадратний корінь квітів і трави”: (Барокові тенденції в поезії Л. Костенко) // Світо-вид. 1999. ІІІ (36). С. 129 132.
58. ИлиадиА.Н. Природа художественного таланта. М.: Сов. писатель, 1965. 535 с.
59. Ідеологія мертвеччини у війні з генієм: Історія не видання книги Ліни Костенко Княжа гора” в документах // Молодь України. 1995. 29 верес.
60. ІзерВ. Процес читання: феноменологічне наближення // Слово. Знак. Дискурс. Антологія сучасної літературно-критичної думки / за ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 261 277.
61. ІльницькийМ. Неповторність це доля // Прапор. 1981. № 3. С.125130.
62. ІнґарденР. Про пізнавання літературного твору (фрагменти) // Слово. Знак. Дискурс. Антологія сучасної літературно-критичної думки / за ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С. 136 163.
63. КассирерЭ. Избранное. Опыт о человеке / Сост. С.Я.Левит, Л.В.Скворцов. М.: Гардарика, 1998. 779 с.
64. КисельовЙ. Один вірш // Літературна газета. 1961. 21 березня.
65. КлочекГ.Д. Душа моя сонця намріяла...”: Поетика Сонячних кларнетів” Павла Тичини. К.: Дніпро, 1986. 367 с.
66. КлочекГ.Д. Енергетика його слова (До 190-річчя від дня народження Тараса Шевченка) // Народне слово. 2004. 6 березня. С. 1, 4.
67. КлочекГ.Д. Поетика Бориса Олійника: Літературно-критичний нарис. К.: Рад. Письменник, 1989. 332 с.
68. КлочекГ.Д. Поетика і психологія. К.: Знання, 1990. 48 с.
69. КлочекГ.Д. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
70. КовалевськийО. Екзистенціалізм і кордоцентризм у тихій ліриці” Ліни Костенко // Київ. 2002. № 1 2. С. 88 95.
71. КовальчукО. Нехай тендітні пальці етики торкнуть Вам серце і Вуста” (Етико-гуманістичний зміст інтимної лірики Ліни Костенко) // Дивослово. 2000. № 3. С. 33 45.
72. КодакМ. Неопалимої книги скрижаль // Київ. 2000. № 3/4. С.127131.
73. КодакМ. Поетика як система: Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1988. 159 с.
74. КолядаТ.Ф. Інтенсіональний світ поезії Ліни Костенко: Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06. К., 1996. 144 с.
75. КостенкоЛ. Вибране. К.: Дніпро, 1989. 559 с.
76. КостенкоЛ. Вітрила. К.: Рад. письменник, 1958. 58 с.
77. КостенкоЛ. Геній в умовах заблокованої культури // Літ. Україна. 1991. 26 верес.
78. КостенкоЛ. Гуманітарна аура нації або Дефект головного дзеркала: Лекція, прочитана в Національному університеті Києво-Могилянська академія” 1 вересня 1999 р. К.: КМ Academia, 1999. 32 с.
79. КостенкоЛ. Мандрівки серця: Поезії. К.: Рад. Письменник, 1961. 111с.
80. КостенкоЛ. Маруся Чурай: Іст. роман у віршах. К.: Рад. письменник, 1979. 189 с.
81. КостенкоЛ. Над берегами вічної ріки: Поезії. К.: Рад. письменник, 1977. 163 с.
82. КостенкоЛ. Неповторність: Вірші. Поеми. К.: Молодь, 1980. 224 с.
83. КостенкоЛ. Поет, що ішов сходами гігантів // Українка, Леся. Драматичні твори / Упоряд. та авт. приміт. Р.П.Ради шевський, О.Ф.Ставицький; Авт. передм. Л.Костенко. К.: Дніпро, 1889. 761 с.
84. КостенкоЛ. Проміння землі: Вірші. К.: Молодь, 1957. 50 с.
85. КостенкоЛ. Сад нетанучих скульптур: Вірші. Поема-балада. Драм. поеми. К.: Рад. письменник, 1987. 202 с.
86. КостенкоЛ. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф // День. 2003. 25 квітня. С. 10 14.
87. КостомаровН. Две русские народности / Бюро пропаганды худ. литературы союза писателей Украины. Киев-Харьков: Майдан, 1991. 71 с.
88. КоцюбинськаМ. Література як мистецтво слова. Деякі принципи аналізу художньої мови. К.: Наук. думка, 1965. 323 с.
89. КошарськаГ.Д. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності: Пер. з англ.. К.: Вид. дім КМ Academia”, 1994. 166 с.
90. КошарськаГ.Д. Ще один підхід до поезії Ліни Костенко // Слово і час. 1996. № 8/9. С. 49 52.
91. КралинМ. Примечания // АхматоваА. Сочинения в двух томах. Т.I. М.: Правда, 1990. С. 366 438 с.
92. КрасноваЛ. Грані поетичної майстерності Ліни Костенко // Слово і час. 1995. № 7. С. 45 53.
93. КрасноваЛ., ОнищакН. Поетика контрастів // Дзвін. 1996. № 10/12. С.140 143.
94. КудрявцевМ. Перед лицем епох. (До проблеми історизму творчості Ліни Костенко) // Українська мова та література. 2003. № 17. С. 4 7.
95. ЛенсуЕ. Художественная идея и образный мир литературного произведения. Минск, 1986. 92 с.
96. ЛеонтьевД.А. Психология смысла: Природа, структура и динамика смысловой реальности. М.: Мысль, 1999. 486 с.
97. ЛихачевД. Об искусстве слова и филологии. // ЛихачевД. О филологии: Сб. М.: Высш. шк., 1986. С. 204 205.
98. Ліна Костенко: Я вибрала Долю собі сама”: Бібліографічний посібник / Автор нарису ТарнашинськаЛ.Б. К., 2002. 60 с.
99. Ліна Костенко: Навчальний посібник-хрестоматія / Ідея, упорядкування, інтерпретація творів Григорія Клочека. Кіровоград: Степова Еллада, 1999. 320 с.
100. Літературознавчий словник-довідник / Укл. Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
101. ЛосевА.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. М.: Мысль, 1993. 959 с.
102. ЛотманЮ.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха: Пособие для студентов. Л.: Просвещение, 1972. 270 с.
103. ЛотманЮ.М. Об искусстве. С.-Петербург: Искусство-СПБ, 1998. 704с.
104. ЛукА.Н. Психология творчества. М.: Наука, 1978. 127 с.
105. ЛукА.Н. Эмоции и личность. М.: Знание, 1982. 175 с.