ТВОРЧІСТЬ ЯКОВА ЖАРКА: ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ МОДИФІКАЦІЇ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

ЦИПНЯТОВА Ірина Вікторівна

УДК 821.161.22.09
Жарко

ТВОРЧІСТЬ ЯКОВА ЖАРКА:
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ МОДИФІКАЦІЇ

10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Гуляк Анатолій Борисович

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.... 3

РОЗДІЛ І
СВІТОГЛЯДНІ ТА ЛІТЕРАТУРНО-ЕСТЕТИЧНІ ПЕРВНІ ТВОРЧОСТІ ЯКОВА ЖАРКА 8
Висновки до І розділу....39

РОЗДІЛ ІІ
ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА МИТЦЯ: ЕВОЛЮЦІЯ ЛІРИЧНИХ ТА СИНТЕТИЧНИХ ФОРМ....... 42
Висновки до ІІ розділу.................................................................................95

РОЗДІЛ ІІІ
МАЛА ПРОЗА ПИСЬМЕННИКА У ВЕКТОРАХ ІДЕЙНО-ТЕМАТИЧНИХ ТА ЖАНРОВО-КОМПОЗИЦІЙНИХ ПОШУКІВ .. 99
Висновки до ІІІ розділу..............................................................................143

ВИСНОВКИ..... 145

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..... 151

ВСТУП

Актуальність теми. Український літературний процес ІІ половини ХІХ початку ХХ століть відзначається високим рівнем осягнення життєвих реалій, багатством естетичних систем, художніх напрямів і течій, представлених широким гроном письменників, і, в особах знакових персоналій грунтовно досліджений. І все ж дотепер залишаються постаті митців (можливо, не видатних, але, безперечно, високоталановитих, які в силу тих чи інших обставин менше відомі широкому літературному загалу), їх творча спадщина не повною мірою опублікована. Звісно, вони ще чекають на кваліфіковане осмислення й прочитання. До таких належить і постать Якова Васильовича Жарка (1861-1933).
Багатогранність творчої діяльності митця вражає: поет, прозаїк, байкар, активний діяч народницького руху кінця ХІХ століття, подвижник української культури на Кубані першої третини ХХ століття. Крім того, Я.Жарко був не лише літератором, просвітницько-культурним і громадським діячем, а й талановитим актором перших українських театральних труп під керівництвом М.Кропивницького, П.Саксаганського і М.Старицького, і залишив неабиякий слід в історії становлення і розвитку українського національного театру.
Дослідження творчої спадщини Якова Жарка є однією з важливих і актуальних проблем сучасної філологічної науки, адже художній доробок поета є своєрідним і оригінальним явищем, вплетеним у канву суспільних і літературних проблем його доби, і, звісна річ, потребує концептуального вивчення. Літературна творчість Я.Жарка формувалась під потужним впливом поезії і прози таких корифеїв української літератури, як Т.Шевченко, І.Франко, Панас Мирний. З останнім письменник все життя перебував у дружніх стосунках, листувався, прислухався до його порад і критики. Позначився на творчості пізнього Я.Жарка і виразний вплив письменників молодшої генерації: Лесі Українки, М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянської та ін. Ці впливи можна кваліфікувати модерністськими концептами.
Письменник був автором чотирьох книжок ліричної та сатиричної поезії, двох збірок байок і однієї прозової (яку схвально сприйняв І.Франко), а також численних публікацій в альманахах, збірниках та періодиці, серії науково-популярних видань і спогадів. Одне слово, досить плідно в міру своїх творчих сил попрацював на ниві української літератури.
Та, на жаль, творчість Якова Жарка навіть та, що була опублікована, майже невідома широкому загалу читачів, а сам письменник залишився не залученим до історико-літературного процесу своєї доби. Тому в дисертації зосереджено увагу на літературному доробкові напівзабутого митця у вимірах найновіших досягнень сучасного українського літературознавства.
Крім того, оскільки значна поетична і прозова спадщина Я.Жарка є однією з найпомітніших з-поміж так званих «білих плям» в історії української літератури, її грунтовне, всебічне дослідження невідкладна й актуальна справа нашого часу, яка, без сумніву, прислужиться не тільки читачам-шанувальникам української літератури, але й її дослідникам, які ще не сказали слова, гідного цього відомого в свій час, але уповні недослідженого, несправедливо призабутого письменника.
Актуальність такого дослідження полягає і в тому, що воно, без сумніву, сприятиме найвагомішому, кардинальному завданню: по можливості повному виданню творчості Якова Жарка як тієї, що була опублікована (в різні роки і в різних регіонах), так і неопублікованої, що зберігається в архіві письменника. Саме тут зберігається і остання, підготовлена автором, але не видана збірка «Вибраних творів» письменника.
Поглиблений аналіз творчості Я.Жарка не тільки сприятиме створенню правдивого образу поета і прозаїка, просвітницько-культурного діяча і актора, а й складе найповніше уявлення про різноманітність і різнобарвність поетичної і прозової творчої спадщини досліджуваної доби, а також дасть змогу уявити специфіку тих процесів, що відбувалися в тогочасному українському письменстві.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертаційна праця виконана як складова частина комплексної теми кафедри української літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Тему роботи затверджено на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 30 березня 2006 року) та на засіданні Бюро наукової ради Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України з проблеми: «Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол № 2 від 11 квітня 2006 року).
Мета роботи здійснити комплексне системно-аналітичне дослідження проблематики та жанрово-стильових концептів художньої творчості Я.В.Жарка, дати цілісну й об’єктивну характеристику його поезії і прози. Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
вивчити творчі пошуки Я.Жарка в поезії, осмислити проблемно-тематичне та жанрово-стилістичне розмаїття лірики поета, простежити основні закономірності його художньої еволюції;
виявити фольклорні й літературні ремінісценції в поезії;
з’ясувати джерела та розвиток світоглядно-естетичних концептів творчості Я.Жарка-прозаїка, дослідити характер його прози, базованої на синтезі традицій української літератури та модерних новацій у ній;
розкрити проблемні рівні та жанрово-стильові модифікації малої прози митця;
показати взаємодію літературної, культурно-мистецької та громадської діяльності письменника;
створити літературний портрет митця в контексті громадсько-політичного та культурного життя України на зламі ХІХ-ХХ ст. в руслі літературного процесу часу.
Об’єктом дослідження є текстові масиви поезії і прози Я.Жарка.
Предмет дослідження становлять проблемно-тематичні та жанрово-естетичні особливості поетичних циклів лірики (інтимної, пейзажної, громадсько-політичної й патріотичної, філософської); байкарської творчості, мініатюр-сатир; жанрово-стильові модифікації малої прози, що дає можливість розкрити форми вияву художнього мислення митця.
У роботі над дисертацією використано історико-літературний, текстуально-типологічний і описовий методи з урахуванням системного підходу до історико-літературних явищ.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали теоретико- та історико-літературні праці вітчизняних і зарубіжних учених І.Франка, О.Білецького, С.Єфремова, І.Денисюка, В.Бурбели, М.Ільницького, А.Гуляка, В.Погребенника, М.Ткачука, В.Поліщука, Д.Наливайка, М.Плевако, Є.Нахліка, Н.Левчик, Н.Шумило, В.Днєпрова та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше комплексно досліджено масиви поетичної і прозової творчості Я.Жарка, системно проаналізовано тематику і проблематику, жанрово-стильові особливості, поетикальні засоби образотворення, моделі характеротворення. Розглянуто типи лірики. Окреслено тематику і рівні байкарської творчості Я.Жарка, її зв’язок з українською байкарською традицією. Розкрито актуальність і політичну гостроту оригінального жанру Я.Жарка сатиричної мініатюри. Простежено зв’язок поезії митця (і лиричної, і епічної) з фольклором.
Окремий розділ присвячено проблематиці й жанрово-поетикальним особливостям малої прози Я.Жарка.
Вперше введено до наукового обігу значну кількість архівних матеріалів, що зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (фонд Я.Жарка).
Практичне значення роботи визначається актуальністю та маловивченістю обраної проблеми. Фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть використовуватись у літературознавчих працях з метою відтворення повноти і структурної цілісності літературного процесу ІІ половини ХІХ початку ХХ ст., у курсах лекцій з історії української літератури, у спецкурсах і спецсемінарах, у процесі подальших історико-літературних досліджень поезії і прози. Основні результати дисертації можна використовувати при написанні курсових і дипломних робіт. Здобуті наукові результати сприятимуть роботі учителів-словесників загальноосвітніх навчальних закладів.
Апробація і впровадження результатів роботи.
Дисертація є самостійним дослідженням, результати якого апробовані в доповідях і виступах на щорічних наукових та науково-практичних конференціях різних рівнів, а також на засіданнях кафедри української літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кафедри новітньої української літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено у 5 одноосібних публікаціях у провідних фахових виданнях ВАК України, у матеріалах наукових, науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел 117 найменувань. Загальний обсяг 172 сторінки, із них основна частина тексту 150 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Постать Якова Жарка це передусім постать письменника-народника, культурного діяча народницького гатунку. Проте у своїй тривалій творчій еволюції митець пройшов різні художні фази від реалістично- і романтично-народницької творчості до критично-психологічної (навіть з елементами модернізму у прозі); від лірики інтимної і пейзажної до поезії гострих політичних інвектив, поезії боротьби, до сатири громадянського звучання, світоглядних філософських мотивів. Відповідно змінювалась і стилістика його творчості.
Людина глибоко інтелігентна, високої культури, митець свою духовність, що втілилася насамперед у літературній творчості, свій прогресивний світогляд успадкував саме від родини. Батько, чиновник-урядовець, був людиною освіченою, начитаною, з шанобливим ставленням до української літератури і мови. Родина Жарків охоче приймала у себе українських літераторів, діячів культури С.П.Стебліна-Камінського, Т.Сушицького, О.Кониського, І.Нечуя-Левицького, батько близько приятелював з М.Кропивницьким. «Українську стихію» культивувала в родині і мати, Олександра Григорівна, яка походила з родини поміщиків Лазебникових, і виростала в родовому хуторі під Полтавою. Старші брати і сестри (всього в родині було десятеро дітей) прищепили Якову любов до театрального мистецтва. Згодом молодше покоління в родині Жарків проймалось революційно-народницькими ідеями. Імена трьох братів Жарків Олександра, Федора і Якова, під прізвищами Жаркових, вміщено до біо-бібліографічного словника «Деятели революционного движения в России» (М., т. ІІ, 1930; т. ІІІ 1934). Саме через зв’язки з революційно-народницькими колами Яків був виключений з гімназії «без права поступлення в какое-либо учебное заведение, на государственную и общественную службу». Я.Жарко змушений здобувати знання шляхом самоосвіти (шлях, характерний для багатьох українських письменників). Серйозно студіюючи етнографію, історію, археологію, природознавство, мови, Я.Жарко, всупереч забороні, одержує фах учителя.
Та поліція не залишає його поза своєю увагою: допити, обшуки, навіть короткочасне ув’язнення, постійний гласний і негласний нагляд не дають можливості працювати і на учительському терені. Не може він поступити і на будь-яку іншу державну службу. Тож восени 1880 року Яків вступає як актор до театральної української трупи М.Кропивницького, де вже служила його сестра Надія. А в 1884 році у життя Я.Жарка відбулася друга знакова подія: в Полтаві вийшла друком книга молодого поета «Перші ліричні твори. Ч. 1», досить широка за обсягом 124 сторінки. У цій першій збірці, сама назва якої передбачала появу другої, представлені вірші, громадсько-патріотична лірика («До України»), інтимна, пейзажна, історичні пісні на тему з минулого України («Козак», «Далеко поїхав козак на чужину», «Чумакова доля» та ін.).
Аналізуючи першу збірку поезій Я.Жарка, слід пам’ятати, що 80-ті роки, особливо їх початок, були складним, похмурим періодом, коли «на дозволених рукописах конче пишається додаток, що друкувати можна «подъ условиемъ соблюденія русскаго правописанія», фактично неможливого в українській вимові», як зазначав С.Єфремов. «Вишукуються сакраментальні слова, продовжує критик, як Україна, козак, Січ, які заборонено вживати й які цензура ретельно вимазує. Цілковитий хаос запанував у цензурній політиці: сьогодні заборонялось те, що було дозволено вчора, і навпаки. Одна тільки тенденція виразно з того хаосу проступала це змертвити українське письменство, щоб не тільки не мало воно ніякого впливу на громадянство, але позбулось і внутрішніх підстав для свого існування».
Та сталося несподіване, протилежне тому, чого очікувала самодержавна влада. Всупереч «нечуваним утискам» (мається на увазі передусім драконівський Емський указ 1876 р. і все, що з нього випливало. І.Ц.) засновано заходами М.Кропивницького та Г.Ашкаренка постійний український театр. З’являються такі поважні видання, як «Рада» М.Старицького, в Києві у 1882 році журнал «Киевская старина», поновлені часописи «Зоря», «Правда», «Буковина», «Народ», «Літературно-науковий вісник». Отже, «незважаючи на повсюдний морок у Росії, додає С.Єфремов, українство з часів реакції не тільки не вийшло цілком розбитим, а навпаки зберегло свої позиції, навіть підсилилось новими, свіжими елементами, що йшли на ту ж роботу національного усвідомлювання, закидаючи потрохи все хитке й непевне та витворюючи грунт для свідомого громадянства. Характерний справді-бо факт: покоління українських вісімдесятників, не дуже, правда, численне анітрохи не нагадує собою хирного, млявого та кволого покоління загально-російської інтелігенції того ж часу. Українці-вісімдесятники відзначаються, навпаки, бадьорим духом, рухливістю, завзяттям, з якими невпинно йдуть до своєї мети, хоч несуть на собі подвійний гніт і політичної реакції, і національних утисків. Не багато встояло тоді активних працівників коло українства, але хто встояв то була вже випробувана сила».
С.Єфремов називає і характеризує ряд письменників з літературного покоління 80-х років: першого Бориса Грінченка, а також Зінківського, Марковича, Кобринську, Шнайдер, Коваліва, Самійленка, Грабовського, Бобенка, Кононенка, Шелухина (С.Павленка), Коцовського (В.Корженка) і «багато інших». Серед цих «інших» залишився і Я.Жарко, збірки якого через невеликий тираж (видана власним накладом) і провінційність видання Єфремов, мабуть, не мав і тому не схарактеризував хоча за своїм художнім рівнем вона аж ніяк не нижче стоїть за поезію багатьох названих митців.
Дещо раніше І.Франко у підсумково-аналітичних статтях «Українська література за 1898 р.» та «Українська література за 1899 рік» називає ще більшу кількість імен митців кінця століття і не тільки старших митців, а здебільшого молодих, які вперше заявили про себе, і не лише письменників Наддніпрянщини, а й Галичини. І в характеристиці цього періоду обидва літературознавці сходяться (Єфремов не раз посилається на Франка). Так само оцінки обох учених можуть торкатися і торкаються творчості Я.Жарка.
Цікавими є й узагальнюючі міркування С.Єфремова про те, як вироблялися в епоху 80-х світоглядні (в першу чергу патріотично-українофільські) погляди літературного покоління. Почавши із Жаркового сучасника Бориса Грінченка, він стверджує: «Такі люди, як Грінченко, несли з собою перемогу живого духа над зверхніми обставинами, проти зверхньої сили репресій поставивши внутрішню силу активної любові до рідного краю». Ця любов прокидалася аж ніяк не в процесі офіційної освіти чи офіційного виховання, навпаки: «Десь по глухих закутках, майже самостійно, під впливом випадкової розмови, случаєм прочитаної української книжки або спектаклю української трупи закльовується зерно української свідомості: уперто шукає воно собі поживи, збираючи ті окрушини старшої літератури, які чудом встигли переховатись під час нечуваних репресій». Люди самотужки, додає критик, крок за кроком, ідуть далі по шляху української самосвідомості, працюють серед найгірших громадських, а часто й особистих обставин «Не багато спершу цих людей з нового покоління було, але тим вищий їх подвиг і тим більша заслуга їхня, що вони не подались назад і не покинули рідного народу під найбільш критичний час національного існування.
Таким був Борис Грінченко», завершує свою думку С.Єфремов.
Таким був і Яків Жарко. І своє свідоме українське громадянство, свою глибоку любов до рідного краю він проніс через усе життя.
Незважаючи на пережиті сімейні трагедії, тривалу невлаштованість особистого життя (смерть багатьох членів родини Жарків від туберкульозу, зміну місць роботи і регіонів проживання) утвердження Я.Жарка як поета, розширення діапазону його творчості невпинно продовжується. Його неопубліковані цикли віршів «Amor mea» («Мов кохання»), «Боротьба», «По сумній дорозі» розкривають високий рівень Я.Жарка-лірика, майстра жанрів пісні, романсу, любовного та пейзажного вірша. Легкий, граційний стиль (переважно трьохстопний ямб і хорей), що настроєво зближається з шедеврами світової інтимної лірики, такими, як збірки І.Франка «Зів’яле листя» чи «Книги пісень» Г.Гейне, вірші, що легко укладаються в цикли, передаючи рух і розвиток почуття, його злети і спади Тонким почуттям відзначаються поезії-романси «Та що це сталося зі мною», «У моєї чарівниці», «Ген на синій стелі неба», «Ти сказала: «Мій коханий!». Автор часто користується традиційними поетикальними прийомами: народнопісенними порівняннями, фольклорною метафорикою, нерідко вводить вишуканий прийом (характерний і для фольклору, і для авторської творчості) діалогізації лірики, що надає їй більшої жвавості та виразності.
Значне місце в поетичній творчості Я.Жарка посіла пейзажна лірика здебільшого пов’язана з образом України, її природи, її «земної» краси такі вірші Я.Жарко писав протягом усього життя. В ній немає споглядальності й примиреності з життям завдяки вічному феномену краси. Поет відчуває не лише романтичне захоплення, зачарування дивовижною природою рідного краю найчастіше в його пейзажних зарисовках-картинах звучить гнів, гіркий жаль через те, що людина, зокрема селянин, за тяжкою працею, злиденністю життя не помічає цієї краси, а нерідко страждає і гине серед казково-прекрасної природи. Отже, у поета нерідко пейзажна поезія контамінується (пронизується, завершується) соціальними нотами («Чайка», «Попрощалося сонце з землею», «Хмара», «Степи безкраї України», «Упав спокій на тихі жовті ниви», «Ще осінь тепло небо голубила» та ін.).
Незважаючи на те, що в ліриці Я.Жарка з’являються і «космічні» мотиви («Сонце», «Сіріус»), його найбільше тягне до земного, рідної природи, її простої і вічної краси. Тож і відзначається пейзажна лірика поета точністю й виразністю деталей.
Значне місце у творчості Я.Жарка поряд з його ліричною, ліро-епічною і епічною поезією посіла мала проза близько 30 оповідань та поезій у прозі, які сам автор називав «мініатюрами». Оповідання й новели письменника, стаючи актуальним суспільно-проблемним жанром, відзначалися гуманістичним пафосом, демократичним спрямуванням і органічно вливалися в літературний процес помежів’я віків.
Основними поетикальними ознаками малої прози Я.Жарка є: зосередження уваги на долі людини, глибоке проникнення в психіку, документальна точність розповіді, хронологічна послідовність подій, точність, лаконізм мовно-стильових засобів, контамінація жанрових форм, тяжіння до «короткого жанру». Проблемно-тематичні обрії прози Я.Жарка розширюють оповідання психологічно-модерністського характеру: «Артист», «Блакитна квітка», «Чари», «Грішник» та ін. Розробляється митцем і «модна» тема самогубства («Лишній», друга назва «За хвилину до смерті»).
Характерними прийомами Жарка в прозовій творчості є портретна і пейзажна замальовка справжній живопис словом («літературний портрет» і «літературний пейзаж»). Портретні модифікації детерміновані ідейно-творчим задумом письменника, його естетичною і суспільною позіцією. Портрет у творах малої прози Я.Жарка об’ємний, детально виписаний, з підкресленням яскравої, здебільшого соціально зумовленої деталі.
В особі Якова Жарка українська література збагатилася ще одним оригінальним талантом. По-своєму осмислюючи традиції попередників у царині поезії і прози, митець започатковує нові підвалини письменства початку ХХ століття, що, в свою чергу, реалізується у розмаїтті парадигм неоромантизму, символізму, «наукового» реалізму, імпресіонізму, експресіонізму та їх взаємоперетіканні в індивідуальних літературних стилях. Багатство художніх тем, сюжетів, ситуацій, образів, зображально-виражальних засобів надають доробкові письменника особливої краси та відкритості до всебічного літературознавчого та культурологічного аналізу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза / В. Агеєва. К. : Факт, 1994. 258с.
2. Антонович Д. Триста років українського театру. 1619-1919 /
Д. Антонович. К. : VIP, 2003. 416 с.
3. Барабаш Ю. Причинки до теми «Гоголь і українське літературне бароко (Генезис і типологія)» / Юрій Барабаш // Слово і Час. 1992. - № 9. С. 19-29.
4. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. М., 1975. 512 с.
5. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / М. М. Бахтин. М. : Сов. Россия, 1979. 318 с.
6. Білецький О. І. Письменник і епоха : зб. статей, досліджень, рецензій з питань української літератури / О. І. Білецький. К. : ДВХЛ, 1963. 538 с.
7. Бойко Н. І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові / Н. І. Бойко // Мовознавство. 2002. № 2-3. С. 10-21.
8. Бондар М. Українська література класичного періоду : рух крізь категорію художності / М. Бондар // Слово і Час. 2001. № 7. С. 35-45.
9. Брайко О. Поетика прози Володимира Винниченка 1900-1910 рр. : Автореф. дис канд. філол. наук. 10.01.01 К. : Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. 18 с.
10. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь. Современная версия / Ф. А. Блокгауз, И. А. Эфрон. М. : Эксмо, 2003. 672 с.
11. Гаєвська Л. О. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ початку ХХ ст. К., 1981. 128 с.
12. Гаєвська Л. О. Проза (70-90-х рр.) /Л. О. Гаєвська // Історія української літератури ХІХ століття : у 3-х книгах. Книга третя. К. : Либідь, 1984. 617 с.
13. Галич О.Теорія літератури : підручник / О. Галич, В.Назарець, Є. Васильєв ;за наук. ред. О. Галича. К. : Либідь, 2001. 408 с.
14. Гей Н. К. Поэтическое время и пространство / Н. К. Гей // Художественность литературы. Поэтика. Стиль. М. : Наука, 1975. 384 с.
15. Герасименко В. Я. Загальна характеристика поезії 40-60-х рр. Л.Глібов / В. Я. Герасименко // Історія української літератури : у 8 т. Т. 3. К. : Наукова думка, 1968. С. 254-349.
16. Гиршман М. М. Ритм художественной прозы /М. М. Гиршман. М. : Наука, 1982. 314с.
17. Гнатюк М. Теоретико-естетичні пошуки в українському літературознавстві кінця ХІХ початку ХХ ст. / М. Гнатюк // Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : у 2 кн. Кн. 1
/ За ред. проф. О.Д.Гнідан. К. : Либідь, 2005. С. 87-95.
18. Голод Р. Поетика імпресіонізму в художній творчості Івана Франка / Р. Голод // Слово і Час. 2006. № 8. С. 27-31.
19. Гречнев В. Я. Русский рассказ конца ХІХ ХХ века/ В. Я. Гречнев. Ленинград : Худож. литература (Ленингр. отделение), 1979. С. 3-4.
20. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Т. Гундорова ; наук. ред.. М. Зубрицька. Львів : Літопис, 1997. 297 с.
21. Гундорова Т. Тенденції розвитку художнього мислення (початок ХХ ст.) / Тамара Гундорова, Наталя Шумило // Слово і час. 1993. № 1. С. 54-69.
22. Демченко І. Особливості поетики Ольги Кобилянської / І. Демченко. К. : Твім інтер, 2001. 208 с.
23. Денисюк І. О. Жанрові проблеми новелістики / І. О. Денисюк // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ поч. ХХ ст. К. : Наука, 1986. С. 6-49.
24. Денисюк І. О. Розвиток української малої прози ХІХ початку ХХст. / І. О. Денисюк К. : Вища школа, 1981. 216 с.
25. Денисюк І. Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. / І. Денисюк // Українська новелістика кінця ХІХ початку ХХ ст. Оповідання, новели, фрагментарні форми. К. : Наукова думка, 1989. 687 с.
26. Дзюба І. Несходимі стежки минувшини (Пригодницькі мотиви в історичній прозі) / І. Дзюба // Література і сучасність. Літературно-критичні статті. Вип. 20. К., 1987. С. 86-115
27. Днепров В. Идеи, страсти, поступки : из художественного опыта Достоевского / В. Днепров. Л. : Сов. писатель, 1978. 382 с.
28. Днепров В. Проблемы реализма / В. Днепров. Л. : Сов. писатель, 1961. 372 с.
29. Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці : у 2 т. Т. 1. / М. П. Драгоманов К., 1970. 371 с.
30. Дубашинский И. А. Автор в сюжете и вне его / И. А. Дубашинський // Вопросы сюжетосложения. Сборник статей. Вып. 4. Рига : Звайгзне, 1976.
31. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. К. : Основи, 1998. 658 с.
32. Єременко О. Напрями і течії в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. /О. Єреиенко // Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : у 2 кн. Кн. 1 / За ред. проф. О. Д. Гнідан. К. : Либідь, 2005. С. 71-87.
33. Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. К. : Феміна, 1995. 688 с.
34. Єфремов С. Перша книга / С. Єфремов // Літературно-науковий вісник, 1900. №4.
35. Зінченко В. Г. До питання про межі розповідних жанрів в літературі нового часу / В. Г.Зінченко // Поетика. К., 1992. С. 199-211.
36. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст. : у 2 т. Т. 1. /За ред.О. Д. Гнідан. К. : Логос, 1999. 613 с.
37. Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : у 2 кн. / За заг.ред. проф. О. Д. Гнідан. К. : Либідь,
Т. 1. 2005. 624 с.
Т. 2. . 2006. 496 с.
38. Історія української літератури : у 8 т. / Гол. ред. Є. П. Кирилюк. Т. 4, кн. 2. / Відп. Ред.. О.Є. Масенко. К. : Наукова думка, 1967. 462 с.
39. Історія української літератури ХІХ століття : у 3 кн. Книга третя. 70-90-і роки ХІХ ст. / За ред. М. Т. Яценка. К. : Либідь, 1997. 432 с.
40. Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 1. Перша половина ХХ ст. К. : Либідь, 1998. 784 с.
41. Калениченко Н. Проза М. Коцюбинського і суміжні види мистецтва / Н. Калениченко // Слово і Час. 2004. № 6. С. 3-9.
42. Келдыш В. Реализм и неореализм / В. Келдыш // Русская литература рубежа веков (1890 начало 1920-х годов). М. : Наука, 2000. С. 242-270.
43. Клим’як Ю. Притчевість / Ю. Клим’як // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці, 2001. С. 435-448.
44. Клочек Г. Д. Так що ж таке поетика? / Г. Д. Клочек // Поетика. К. : Наукова думка, 1992. С. 4-18.
45. КовальчукО. Творчість А.Тесленка, С.Васильченка, О.Кобилянської, М.Коцюбинського, В.Винниченка в контекстах української літератури початку ХХ ст. / О. Ковальчук // Українська мова та література в школі. Чернігів, 1997. Вип. 3. С. 3-42.
46. Кодак М. П. Поетика як система : літературно-критичний нарис / М. П. Кодак. К. : Дніпро, 1988. 159 с.
47. Кодак М. П. Жанр у часопросторових вимірах: до генеології літературної класики / М. П.Кодак // Слово і Час. 2003. № 5. С. 3-9.
48. Колесник П. Поетика / П. Колесник // Шевченківський словник : у 2 т. К. : Наукова думка, 1977. Т. 2. С. 65.
49. Корман Б. Лирика Некрасова / Б. Корман. М. : Наука, 2003. С. 167-175.
50. Коряк В. Нарис історії української літератури. ІІ. Література буржуазна / Володимир Коряк. Мюнхен, 1994.
51. Крутікова Н. До питання про реалізм / Н. Крутикова // Слово і Час. 2003. № 12. С. 3-13.
52. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ початку ХХ ст. / Юрій Кузнєцов. К. : Наукова думка, 1995. 307 с.
53. Левчик Н. В. Поезія М. П. Старицького (жанрові та образно-стильові особливості) / Н. В. Левчик. К., 1990. 121 с.
54. Левчик Н. В. Традиційне й нове у стилі М. П. Старицького-поета. /Н. В. Левчик // Індивідуальні стилі українських письменників ХІХ поч. ХХ ст. К. : Наукова думка, 1987. С. 198-232
55. Лисиченко Л. А. Структура мовної картини світу / Л. А.Лисиченко // Мовознавство. 2004. № 5-6. С. 36-41.
56. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. Ред В. М.Кожевникова, П. А.Николаева. М. : Сов. энциклопедия, 1987. 752 с.
57. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы / Д. С. Лихачев. Л., 1967. 372 с.
58. Літературознавчий словник-довідник / Упор. Р. Гром’як, Ю.Ковалів, В.Теремко. К. : ВЦ Академія, 1997. 752 с.
59. Лужановский А. В. Жанровая специфика рассказа / А. В. Лужановский // Принципы анализа литературного произведения. М. : Наука, 1984. 323 с.
60. Маланюк Є. Книга спостережень : статті про літературу / Євген Маланюк. К. : Дніпро, 1997. 430 с.
61. Мафтин Н. В. Становлення наративної стратегії української новелістики / Н. В. Мафтин // Слово і Час. 2003. № 12. С. 42-49.
62. Медведюк Н. Теорія соціалістичного реалізму як канон реалізмоцентризму / Н. Медведик // Слово і Час. 2003. № 12. С. 13-19.
63. Мельник В. О. Суворий аналітик доби. Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. / В. О.Мельник. К., 1994. 147 с.
64. Мирний Панас. Зібрання творів у 7 томах / Панас Мирний. К. : Наукова думка, 1971. Т. 7. 464 с.
65. Мишанич О. Слава не вмре, не поляже / Олекса Мишанич // Мишанич Олекса. Повернення : літературно-критичні статті й нариси. К. : Обереги, 1997.
66. Мусієнко В. П. Українська етнографічна лексика: ідентифікація та типологія / В. П. Мусієнко // Мовознавство. 2006. № 2-3. С. 130-136.
67. Моклиця М. Модернізм проблема теоретична і психологічна / М. Моклиця // Слово і Час. 2001. № 1. С. 33-47.
68. Наливайко Д. Епістемологія й поетика реалізму / Д. Наливайко // Слово і Час. 2004. № 11. С. 3-17.
69. Наливайко Д. С. Теорія літератури й компаративістика / Д. С. Наливайко. К. : Видавн. дім Києво-Могилянська академія, 2006. 347 с.
70. Наливайко Д. С. Спільність і своєрідність. Українська література в контексті європейського літературного процесу/ Д. С. Наливайко. К. : ВХЛ Дніпро, 1988. 395 с.
71. Нахлік Є. К. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. / Є. К. Нахлік. К. : Наукова думка, 1988. 317 с.
72. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / Уклад. В.Яременко, О. Сліпушко. К. : Аконіт, 2006. Т. 1. 862 с.
73. Павличко С. Теорія літератури / Соломія Павличко. К. : Основи, 2002. 679 с.
74. Підпалий А. Особливості форми «вірша в прозі» в модерністичній українській поезії / А. Підпалий // Слово і Час. 2003. № 11. С.32-39.
75. Погребенник В. Огляд української поезії кінця ХІХ початку ХХ ст. /В. Погребенник // Історія української літератури. Кінець ХІХ початок ХХ ст. : у 2 кн. Кн. 2 (за заг. редакцією проф. О. Д. Гнідан). К. : Либідь, 2006. С. 248-283
76. Поліщук В. Проза Михайла Старицького в літературній критиці / Володимир Поліщук // Вісник Черкаського університету. Філологічні науки. Вип.31. Черкаси, 2002.
77. Поліщук В. Новелістика Михайла Старицького : монографічне дослідження / В. Поліщук. Черкаси : Брама, 2002. 136 с.
78. Поліщук В. Повісті Михайла Старицького : монографічне дослідження / В. Поліщук. Черкаси : Брама, 2003. 156 с.
79. Поліщук В. Повісті Т. Шевченка і розвиток повістевого жанру в українській літературі (до постановки проблеми) / В. Поліщук // Тарас Шевченко і європейська культура : зб. праць Міжнародної тридцять третьої наукової шевченківської конференції. КиївЧеркаси, 2000. С. 190-196.
80. «Протест Прокуратури УРСР». // Літературна Україна. 1989. 31 серпня.