ЕПІСТОЛЯРІЙ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА І ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

brief description

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУРИЛО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 821.161.2 6.09 + 929 Гончар

ЕПІСТОЛЯРІЙ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
І ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПИСЬМЕННИКА

Спеціальність 10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ГАЛИЧ ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ,
доктор філологічних наук, професор

Луганськ 2006

З М І С Т

ВСТУП.................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ЛИСТ ЯК МЕМУАРНИЙ ЖАНР У СУЧАСНОМУ
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ.......................................................................10
1.1. Епістолярій письменника як наукова проблема: історія питання......10
1.2. Листування Олеся Гончара в науковій літературі...............................28
Висновки до першого розділу..........................................................................36
РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА ЯК ПИСЬМЕННИКА
І ГРОМАДЯНИНА В ЕПІСТОЛЯРНОМУ ДИСКУРСІ.....................38
2.1. Рання творчість: початок формування художньої свідомості...............38
2.2. Велика Вітчизняна війна та післявоєнний період як етапи
становлення творчої індивідуальності............................................................56
2.3. Доба „хрущовської відлиги”: час нереалізованих можливостей...........75
2.4. Роки застою і боротьба з тоталітаризмом................................................83
2.5. Роки духовного відродження...................................................................103
Висновки до другого розділу..........................................................................122
РОЗДІЛ 3
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
ЕПІСТОЛЯРІЮ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА....................................................124
3.1. Специфіка індивідуального стилю художніх творів
письменника..............................................................................................124
3.2. Індивідуальний стиль митця та епістолярій...........................................133
3.3. Поетика епістолярію.................................................................................154
Висновки до третього розділу.........................................................................161
ВИСНОВКИ......................................................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................168

ВСТУП

Проголошення незалежності України, розбудова нашої держави стимулювали інтерес до вивчення багатьох маргінальних проблем сучасного літературознавства. У цьому плані дуже корисним для формування національного менталітету й утвердження загальнолюдських моральних цінностей є вивчення епістолярію як системи самовираження письменника. Для дослідження даної проблеми велике значення має опрацювання певного досвіду з питань епістолярного жанру, оскільки, говорячи словами І.Франка, „кожне зернятко фактичної інформації в таких справах посуває вивчення нашої літератури наперед” [422, 462].
Сьогодні інтерес до традиційного епістолярію значно зменшився, можливо, через те, що в наше життя впевнено увійшли телефон, факс, комп’ютер. Дуже популярною стала так звана блогосфера, коли в Інтернеті на своєму веб-сайті автори публікують власні роздуми, коментарі, сучасні приватні щоденники, називаючи їх блогами [12, 59]. Тим часом літературна свідомість завжди повинна відчувати незамінність епістолярію, особливо ж коли йдеться про листування письменника. Лист, написаний майстром художнього слова на основі безпосередніх вражень від подій, дозволяє поринути в ту епоху, коли жив і творив автор, побачити певні колізії того часу очима письменника, а також простежити його особисте ставлення до них (співучасть, співпереживання чи неприйняття, байдужість тощо). У жодному із своїх творів письменник так глибоко не розкриває власну душу, як у листах, бо, як правило (не враховуючи відкритих листів), вони адресуються одній конкретній особі й не розраховані на широке коло читачів. Виходячи з цього, варто ширше залучати до сфери літературознавчих досліджень епістолярну спадщину митців слова, щоб у повній мірі уявляти й усвідомлювати життєвий і творчий шлях того чи іншого автора.
Особливості письменницького епістолярію в різні роки досліджували: В.Гладкий [50], В.Святовець [391], Ж.Ляхова [329], В.Дудко [254], М.Назарук [351], Л.Вашків [25], М.Коцюбинська [304], В.Кузьменко [313, 314] та інші. Порівняно з ґрунтовними науковими дослідженнями за кількістю все ж переважають поодинокі статті, розвідки або просто листування того чи іншого автора з поданими до нього коментарями й передмовами.
Епістолярні традиції в Україні формувались і розвивались, починаючи з давньої літератури, вони спиралися на приклад листування таких античних авторів, як Епікур, Ціцерон, Катон, Сенека та ін. Продовжували ці традиції, перш за все, відомі українські вчені та письменники, серед яких І.Вишенський, Г.Сковорода, Ф.Прокопович, Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський, М.Зеров, М.Хвильовий, О.Довженко, П.Тичина, О.Гончар тощо. У сучасних умовах дуже важливо зберегти ці традиції, бо письменницький епістолярій це „надзвичайно цінне автентичне першоджерело для осмислення творчої індивідуальності митця з усім спектром понять літературознавчої структури: особистість, світогляд, індивідуальний стиль тощо” [313, 9].
Сьогодні відомо багато праць, присвячених дослідженню життя й творчості Олеся Гончара. Зокрема, можна назвати такі: „Олесь Гончар” О.Бабишкіна [3], „Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності” В.Галич [36], „Присвята” Я.Гояна [239], „Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типології” М.Гуменного [242], „З потоку літ і літпотоку” В.Дончика [249], „Олесь Гончар: творчість як доля” М.Жулинського [259], „Світ Гончара” П.Загребельного [265], „Людина світу, син Дніпра” М.Зобенко [275278], „Олесь Гончар: Літературний портрет” О.Килимника [285], „Ніч без Олеся Гончара. Прощальні етюди” [294], „Собор” і навколо нього” В.Коваля [296297], „Олесь Гончар” М.Малиновської [333], „Спогад про Красу вірності” М.Наєнка [344], „Класики не зовсім за підручником” [368], „Олесь Гончар: Нарис творчості” А.Погрібного [369], „Олесь Гончар і Запоріжжя” П.Ребра [381], „Олесь Гончар художник слова” І.Семенчука [392], „Мовний світ Олеся Гончара” Н.Сологуб [401], „Тернистим шляхом до храму” П.Тронька та ін. [412], „Ліричний епос Олеся Гончара” Т.Хом’як [423]. З усієї низки вище перелічених досліджень тільки П.Ребро, М.Наєнко, В.Галич та П.Тронько та ін. наводять листи Олеся Гончара з невеликими коментарями, в інших про епістолярну спадщину письменника не йдеться зовсім.
У зв’язку з тим, що Україна набула статусу незалежності, суттєво змінились акценти в оцінці творчості українських письменників радянської доби, зокрема, це стосується й Олеся Гончара. Так, щоденники та епістолярна спадщина цього письменника проливають світло на його політичні та громадські позиції, а також примушують нас по-іншому оцінити художню спадщину, що творилася переважно в радянські часи. Хоча й щодо цього існують різні точки зору. Наприклад, Тамара Гундорова зазначає у своїй розвідці „Соцреалізм як масова культура”, що трилогію О.Гончара „Прапороносці”, яка вийшла у 1946 1948 рр., „можна розглядати як типовий текст сталінської літератури” [243, 61]. Далі дослідниця відзначила, що перероблений текст роману в післявоєнний період також був зроблений на вимогу часу, коли замість сталінізму славили ідею патріотизму, що збігалося з політикою партії [243, 6162]. Тут, звичайно, можна посперечатись, так само, як і з думкою авторки цієї праці про те, що „романтизм, до якого виявився схильним Олесь Гончар, сприяв закріпленню в його стилістиці соціалістичного кічу. Останній видозмінюється, урізноманітнюється, складнішає, але тим не менше у всіх (виділення Т.Гундорової. Л.К.) творах Гончара без винятку домінуючою естетичною структурою попри посилення філософічности, трагічні колізії, патріотичні ідеї, гуманізм тощо, лишається кіч” [243, 63]. На нашу думку, категорично не можна погодитись з тим, що Олесь Гончар письменник, „творчість якого не виходила поза межі офіційного соцреалістичного методу” [243, 65].
Варта уваги також розвідка Євгена Барана „Олесь Гончар крізь призму щоденників”, яка містить досить протилежні оцінки всіх трьох томів щоденників письменника, хоча автор розвідки й пояснює в передмові, що „кожна з оцінок зумовлена живим враженням від прочитаного, так би мовити, зринала по свіжих слідах” [7, 117]. Ця думка Є.Барана є слушною щодо оцінки мемуарної й епістолярної літератури, бо вона також пишеться по свіжих слідах і містить думки, враження, переконання автора саме на момент написання.
Слід зазначити, що письменницький епістолярій взагалі й епістолярій Олеся Гончара зокрема можна вважати самодостатнім естетичним і навіть історичним явищем у літературі. Він має дуже велике значення і як мовотворчий елемент, і комунікативний, і як елемент ментальності народу, є його надбанням, тому важливо, щоб листи (особливо великих майстрів слова) не залежувались в архівах.
Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в тому, що до сьогодні епістолярій Олеся Гончара не досліджувався, зокрема у взаємозв’язку з його мемуарною та художньою творчістю. А для осмислення творчої індивідуальності письменника, з’ясування особливостей його способу мислення, громадянського становлення, художньо-естетичних пошуків, варто звернутись до листів, щоденників, записників Олеся Гончара.
Отже, з одного боку, існує нагальна потреба розв’язання актуальної наукової проблеми вивчення письменницького епістолярію в сучасному літературознавстві, з іншого для її вирішення існують необхідні об’єктивні умови.
Недостатня розробленість названої наукової проблеми, її актуальність і практичне значення зумовили вибір теми дослідження: „Епістолярій Олеся Гончара і творча індивідуальність письменника”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця пов’язана з комплексною науково-дослідницькою темою кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Слобожанщина: літературний вимір”. Державний реєстраційний № 0103U003608.
Мета і завдання дослідження. Мета даної наукової праці через епістолярій Олеся Гончара розкрити творчу індивідуальність письменника, з’ясувати його становлення як письменника й громадянина в дискурсі епістолярію та проаналізувати жанрово-стильові особливості листовної спадщини митця зумовила розв’язання низки завдань, головними з яких є:
з’ясувати особливості листа як мемуарного жанру сучасної літератури, осмислити історію його розвитку;
розглянути головні етапи життя й творчості Олеся Гончара, формування життєвого кредо через вивчення його епістолярію;
простежити еволюцію світогляду письменника з урахуванням контекстів доби та взаємозв’язку епістолярію митця з його художньою та мемуарною літературою;
дослідити інтертекстуальність епістолярних творів Олеся Гончара;
проаналізувати складники художньої майстерності та особливості індивідуального стилю письменника як автора епістолярних текстів;
через листування Олеся Гончара проникнути в його мистецьку лабораторію: розкрити зародження задумів художніх творів та шляхи їх реалізації, ставлення письменника до редагування власних і чужих текстів, читацьких та критичних відгуків у пресі, співпраця з професійними редакторами.
Об’єктом дослідження став епістолярій Олеся Гончара в усіх його жанрових різновидах.
Предмет дослідження становлять жанрово-стильові особливості епістолярної спадщини Олеся Гончара та його листи як джерело вивчення життя і творчості митця. Джерельною базою наукової праці послужили понад 500 листів письменника, що друкувалися в збірнику документів та матеріалів „Тернистим шляхом до храму: Олесь Гончар в суспільно-політичному житті України 60-80-х рр. ХХ ст.” (1999), книжці П.Ребра „Олесь Гончар і Запоріжжя” (2001), у збірнику на пошану Степана Пушика „Слово і доля” (2004), періодичних виданнях України, а також епістолярні тексти митця, що знаходяться в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України та в родинному архіві письменника.
У роботі були використані такі методи, як добору й систематизації матеріалу, описовий, біографічний, порівняльно-історичний методи, метод зіставно-стилістичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше об’єктом дослідження стають епістолярні тексти Олеся Гончара, а їх аналіз є першою спробою крізь призму листування розкрити особливості творчої індивідуальності письменника, простежити основні віхи його життя, формування світоглядних позицій, а також дослідити жанрово-стильові особливості епістолярію у взаємозв’язку зі специфікою його індивідуальної творчої манери в художніх творах, мемуаристиці та публіцистиці.
Хоча досі творчість Олеся Гончара не була обділена увагою науковців, про що свідчать важливі праці В.Галич, М.Гуменного, В.Дончика, М.Жулинського, О.Килимника, М.Малиновської, М.Наєнка, А.Погрібного, Н.Сологуб та ін., проте вони майже не зачіпають заявлену проблему. До того ж ґрунтовних праць, присвячених вивченню епістолярію окремого письменника, в українському літературознавстві небагато (В.Гладкий, В.Святовець, Ж.Ляхова, І.Забіяка тощо).
Теоретичне значення дисертації. Теоретичні положення й висновки дослідження можуть мати наукове значення для подальшого розв’язання проблем вивчення епістолярної спадщини письменників і з’ясування специфіки листа як мемуарного жанру літератури.
Практичне значення дисертації. Одержані результати можуть використовуватись у практиці викладання курсу „Історія української літератури ХХ століття” у вищих навчальних закладах, у процесі підготовки лекцій, розробки спецкурсів і спецсемінарів, написанні магістерських і дипломних робіт, присвячених творчості Олеся Гончара. Вони також знадобляться авторам монографічних досліджень з життя і творчості письменника та вчителям-словесникам коледжів, ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені в доповідях та повідомленнях на міжнародній науково-теоретичній конференції „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2002), на всеукраїнських наукових конференціях „Документалістика на порозі ХХІ століття” (Луганськ, 2003), „Олесь Гончар: пошуки сучасної інтерпретації” (Дніпропетровськ, 2003), „Олесь Гончар: традиційне та сучасне прочитання творчості” (Київ, 2003), „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2005).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 статей, з них 6 у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Список використаної літератури налічує 453 джерела. Загальний обсяг тексту дисертації 167 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Проголошення незалежності України активізувало творчі пошуки науковців у малодосліджених, досі маргінальних напрямах літературознавства. Зокрема, сферою активних студій стала епістолярна та мемуарна спадщина класиків вітчизняної літератури. Публікація щоденників Олеся Гончара, поява в наукових збірниках та періодиці його листів зробила актуальним дослідження non fiction письменника, що дало можливість увиразнити сформовані в минулі десятиліття уявлення про його творчу індивідуальність.

2. Аналіз епістолярної творчості Олеся Гончара дає підстави віднести його листи до мемуарно-публіцистичної літератури. Жанрова специфіка листа полягає в тому, що пишеться він по свіжих слідах, адресований одній особі або значно рідше широкому колу читачів, призначений для певного повідомлення, має особливі ознаки: орієнтація на адресата, власне ставлення до якихось подій, збереження індивідуального стилю автора, його почуттів, настроїв на момент написання. Будучи складовою частиною жанрової системи мемуарної літератури, лист відрізняється від більшості інших жанрів спогадів (роману, повісті, нарису, есе, літературного портрета тощо) відсутністю дистанції в часі між подіями та відтворенням їх в епістолі.

3. Історія розвитку епістолярного жанру налічує кілька тисячоліть. Листи з давніх часів були предметом наукових студій, починаючи з античності. Проте й досі не став предметом спеціальних досліджень письменницький епістолярій більшості класиків української літератури, зокрема й Олеся Гончара.

4. Великий майстер художнього слова, Олесь Гончар завжди був на передових позиціях політичного й громадського життя держави, не стояв осторонь найболючіших проблем не тільки України, а й людства в цілому. Цим і обумовлено багатство тем і проблем його художніх та публіцистичних творів, мемуаристики та епістолярію.

5. Досліджуючи листи Олеся Гончара та враховуючи їхню тематику, проблематику й час, коли жив і творив автор, ми умовно розмежували епістолярну спадщину на декілька етапів: рання творчість у довоєнний час (до 1941 року); період Великої Вітчизняної війни (1941 1945 роки) і післявоєнний період (1946 перша половина 50-х років); доба „хрущовської відлиги” (друга половина 50-х початок 60-х років); роки застою (середина 60-х кінець 80-х років); роки духовного відродження (кінець 80-х років 1995 рік).
Кожен етап характеризується своїми особливостями як в історичному плані, так і в плані розвитку й формування світоглядних позицій письменника. Так, ранні листи Олеся Гончара в основному представлені тільки одним адресатом це його друг і товариш юності, молодий письменник Олесь Юренко. Листи до нього мають різнопланове спрямування і різне призначення: це й товариський обмін інформацією про життя, і критика, і коментарі, і роздуми, і власні емоції автора.
Листи післявоєнного періоду відзначалися більшою документальністю, але вони написані, враховуючи жорстокий сталінський час, з певною епістолярною дипломатією; поширилось коло адресатів; простежується еволюція світогляду письменника; він ділиться творчими планами та процесом їхньої реалізації, остаточно визначається з напрямком власної творчості.
Доба „хрущовської відлиги” як час нереалізованих можливостей характеризується збільшенням кола адресатів (письменники, науковці, видавці, читачі тощо), також урізноманітнилася тематика листів, розширився їх жанровий діапазон. З’являються листи-рецензії, листи-відгуки, листи-поради.
Роки застою були неоднозначними для Олеся Гончара, як і для багатьох митців цього періоду, що яскраво відбилось у листах письменника. Тематика й проблематика епістолярію О.Гончара середини 60-х кінця 80-х років дуже широка й багатогранна: у них розкривається творча лабораторія, літературні плани, здійснюється самооцінка власних творів і рецензуються тексти інших письменників, ведеться мова про громадську роботу; автора хвилює все: природа, навколишнє середовище, охорона й відбудова історичних пам’яток, розвиток і виховання підростаючого покоління, загрозливий стан української мови й національного книговидання, життя простого трудівника й інтелігента і т.д. Серед його адресатів з’явилися найвищі керівники держави. Розширились також жанрові межі листування відкриті листи, листи-звернення, офіційно-ділові листи тощо. Ідейною домінантою епістолярію стає боротьба з тоталітаризмом.
Початок 90-х років є, на нашу думку, роками духовного відродження, передумовами для якого були такі події: вихід із лав комуністичної партії у 1990 році через відкритий лист-заяву, підтримка голодуючих студентів на площі Незалежності, референдум з приводу незалежності України. У цей період Олесь Гончар активно використовує жанр відкритого листа, який давав можливість звертатись до всього народу. Він великі надії покладає на молодь, часто спілкується з нею (учні шкіл, члени літературних гуртків, студенти училищ, технікумів, інститутів, університетів), в тому числі й через листи.

6. Епістолярій Олеся Гончара, що творився 62 роки, починаючи від початку 1933 р. й до 1995 р., тобто з ранньої юності й до смерті автора. Це дало можливість простежити становлення творчої індивідуальності митця, еволюцію його світогляду з урахуванням контекстів доби та у взаємозв’язку з його художньою, публіцистичною та мемуарною спадщиною. Кардинальний вплив на молодого письменника мала Друга світова війна. Вона суттєво позначилася на змінах світогляду Олеся Гончара, його моральних й духовних орієнтирів. За 4 роки війни, полону, концтабору, поранень, наявної навколо смерті Гончар з наївного хлопця перетворився на серйозного чоловіка, який знає ціну життя й усвідомлює, що треба робити, щоб це життя було кращим. Починаючи з 1948 року, Олесь Гончар остаточно визначився з напрямком своєї творчості і назавжди поєднав себе з прозою. Поступово розвиваючи й удосконалюючи свою майстерність у художньому слові, письменник проявив себе як довершений майстер роману, повісті, оповідання, новели.
Першоосновою для Олеся Гончара як письменника і громадянина України завжди була людина й планета, на якій вона живе. Все інше пов’язане й обертається навколо цього: це і духовне й фізичне здоров’я нації; збереження й відновлення історичних та архітектурних пам’яток народу; захист природи й навколишнього середовища, покращення екології планети; розвій і вдосконалення української мови; виховання молоді й піднесення ролі інтелігенції тощо.

7. Епістолярій, щоденники та інші твори письменника показують Олеся Гончара як непересічну творчу особистість з багатогранним талантом і великим життєвим досвідом. Протягом багатьох років він обіймав посаду голови Спілки письменників України, був народним депутатом, головою Українського комітету захисту миру і членом Всесвітньої Ради миру, проводив велику й плідну роботу на всіх посадах, відповідально ставився до громадських обов’язків.

8. Досліджуючи особливості індивідуальної манери Олеся Гончара, ми брали до уваги не тільки його епістолярій (хоча цей напрямок був пріоритетним), а й художню, публіцистичну та мемуарну спадщину письменника. У творах різних жанрів є багато спільного: теми й проблеми, порушені в листах, часто перегукуються з щоденниками, публіцистичними виступами та художніми творами. Серед ознак індивідуального стилю О.Гончара провідними є: планетарність художнього мислення; публіцистичність; світлоносність; поетичність, ліризм; звертання до народної творчості; поетичний реалізм; символічність (назви творів; заголовків виступів, статей; образи; слова-символи; кольори-символи тощо). Слід також зауважити, що творча манера Олеся Гончара є практично спільною для всіх його творів, це ще раз доводить, що джерело в них єдине сам автор як цілісна особистість, його душа, думки, переконання, світоглядні позиції.

9. Епістолярій О.Гончара представлений такими жанровими різновидами: дружній лист, інтимний, офіційний, діловий, побутовий, відкритий лист, лист-заява, лист-звернення, лист-привітання. Виходячи з того, що епістолярій явище комунікативне, звідси й залежність змісту листа, його форми, теми, манери мовлення від конкретного адресата.

10. Незважаючи на те, що сьогодні новітні технології активно витісняють з життя традиційний лист, епістолярна творчість Олеся Гончара засвідчує, що він має право на життя. Особливо це стосується листів відомих людей, майстрів художнього слова, з яких ми можемо побачити не тільки творчу індивідуальність митця, а й зануритися в особливості часу й доби, у яку жив і творив письменник.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абліцов В. „Тобі здається, ніби я вмираю, але це неправда...” // Голос України. 1998, 14 липня.
2. Антоненко С. Эпистолярный текст как отражение культуры определенной эпохи // Мова і культура: П’ята міжнар. наук. конф. Т. ІІ. Культурологічний контекст мови. К.: Collegium, 1997. С. 810.
3. Бабишкін О. Олесь Гончар. К.: Дніпро, 1968. 324 с.
4. Багряний І. Листування 1946 1963: У 2 т.: Т. 12. К.: Смолоскип, 2002. Т. 1 706 с.; Т. 2 556 с.
5. Бажан М. Слово, напоєне світлом / Роздуми над новим двотомником творів Олеся Гончара // Радянська Україна. 1983, 3 квітня.
6. Барабаш Ю. Довженко: Некоторые вопросы эстетики и поэтики. М.: Художественная литература, 1968. 271 с.
7. Баран Є. Олесь Гончар крізь призму щоденників // Кальміюс. 2005. №3. С. 117132.
8. Барахов В. Литературный портрет. Ленинград: Наука, 1985. 312 с.
9. Белунова Н. Дружеское письмо в функционально-стилистическом аспекте // Русский язык в школе. 2000. №1. С. 7578.
10. Біленко В. Найнадійніші люди на світі це діти // Українська мова і література в школі. 1983. №4. С. 1019.
11. Білодід І. Мова творів Олександра Довженка. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. 95 с.
12. Білоус О. Веб-логи нова Інтернет-мода // Медіа критика. 2005. №11. С. 5960.
13. Богдан С. Автопортрет „жінки з Косачівського роду” за її листами // Дивослово. 2005. №2. С. 6468.
14. Богдан С. Епістолярні звертання як вияв індивідуальної мовної картини світу // Актуальні проблеми металінгвістики: Наук. зб. К.: Брама, 1999. С. 292295.
15. Богдан С. Етнічні гетеростереотипи в листах Лесі Українки // Дивослово. 2003. №10. С. 2731.
16. Богдан С. Лист як особливий вид комунікативної діяльності // Проблемні питання синтаксису. Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 157163.
17. Богдан С. Формули етикету в українській епістолярії // Урок української. 2002. №1. С. 3034.
18. Бокий І. Планета / Слово про Олеся Гончара // Сільські вісті. 1993, 3 квітня.
19. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. М.: Советская энциклопедия, 1978. Т. 30. 632 с.
20. Братан М. З думою про велике // Наддніпрянська правда. 1981, 16 січня.
21. Брокгауз Ф., Ефрон И. Энциклопедический словарь: В 80 т. С.-Петербург, 1904. Т. 80. 956 с.
22. Брюгген В. Без листів література неповна // Вітчизна. 1996. №56. С. 109111.
23. Брюгген В. Епістолярний етюд // Літературна Україна. 1995, 17 серпня.
24. Булах О. Епістолярний стиль чи епістолярний жанр? // Мовознавство, 1982. №1. С. 6669.
25. Вашків Л. Епістолярна літературна критика: становлення, функції в літературному процесі. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.02 українська література / Львів. ун-т ім. І.Франка. Львів, 1995. 24 с.
26. Вєтрова Е. Семантика і функціонально-комунікативний аспект етикетних одиниць в епістолярній спадщині українських письменників ХІХ ст. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Дон. нац. ун-т. Донецьк, 2004. 20 с.
27. Відкритий лист секретаріату ради Спілки письменників України до директора української редакції радіостанції „Свобода” від 21.07.1993 р. // Літературна Україна. 1993, 22 липня.
28. Вінок пам’яті Олеся Гончара: Спогади. Хроніка / Упор. В.Д.Гончар, В.Я.П’янов. К.: Український письменник, 1997. 453 с.
29. Вознюк Г. Майстерність письменницької критики (О.Гончар критик і дослідник літератури) // Радянське літературознавство. 1983. №7. С. 5358.
30. Войцехівська І., Ляхоцький В. Епістологія. Короткий історичний нарис. К., 1998.
31. Воробьёв В. Читатель! С тобою говорит Олесь Гончар! // Камчатский комсомолец. 1960, 19 июня.
32. Галич В. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, статистика. Луганськ: Знання, 2002. 212 с.
33. Галич В. Доля дарувала дві світлі зустрічі. Роздуми над листами Олеся Гончара // Київ. 1999. №910. С. 134136.
34. Галич В. Заголовок у структурі змісту й форми публіцистичних творів Олеся Гончара // Зб. праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2003. Вип. 11. С. 537556.
35. Галич В. Майстри не вмирають вони ступають у безсмертя // Бахмутський шлях. 2001. №34. С. 173181.
36. Галич В. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: Монографія. К.: Наук. думка, 2004. 816 с.
37. Галич В. Постать Олеся Гончара в контексті постмодернізму // Дивослово. 2005. №2. С. 5557.
38. Галич В. Публіцистична творчість Олеся Гончара: історія, поетика, прагматика. Автореф. дис. ... докт. філол. наук: 10.01.08 журналістика / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2004. 36 с.
39. Галич В. Публіцистична й редакторська діяльність Олеся Гончара // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення дев’ятої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 2005. С. 643647.
40. Галич В. Публіцистичність щоденникових записів Олеся Гончара воєнних років // Наукові записки Інституту журналістики. 2002. Т. 6. С. 95105.
41. Галич О. Олесь Гончар у вимірі non fiction // Слово і час. 2005. №7. С. 1423.
42. Галич О. Письменницькі мемуари в школі. Видання друге. Луганськ: Знання, 2001. 146 с.
43. Галич О. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Монографія. Луганськ: Знання, 2001. 246 с.
44. Галич О. Українська письменницька мемуаристика: Природа, еволюція, поетика: Монографія. К.: КДПІ ім. О.М.Горького, 1991. 217 с.
45. Галич О. Харківський період творчості Олеся Гончара // Слобожанщина: літературний вимір: Збірник наукових праць. Вип. ІІ. Луганськ: Знання, 2004. С. 1320.
46. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури / За наук. ред. О.Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
47. Гальченко С. Текстологія поетичних творів П.Г.Тичини. К.: Наукова думка, 1990. 130 с.
48. Ганжа С. Фразеологічні одиниці в епістолярних текстах українських письменників-класиків ХІХ початку ХХ століття: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Дніпропетр. держ. ун-т. Д., 1995. 18 с.
49. Гаранин Л. Мемуарный жанр советской литературы: Историко-теоретический очерк. Минск: Наука и техника, 1986. 223 с.
50. Гладкий В. Эпистолярное наследие и новеллы Василя Стефаника. Автореф. дис. канд. филол. наук. Львов, 1967. 19 с.
51. Гомон П. Гуманізм творчості завжди сучасний // Дивослово. 2002. №5. С. 1213.
52. Гончар О. „Буяйте, квітуйте!” // Русалка Дністрова. 1993, грудень.
53. Гончар О. Виступ на телебаченні // Родинний архів письменника.
54. Гончар О. Далекі вогнища. К.: Рад. письменник, 1987. 257 с.
55. Гончар О. До учасників Слобожанського Великодня // Літературна Україна. 1995, 27 квітня.
56. Гончар О. [До 60-річчя видавництва „Веселка”] // Святковий випуск газети „Веселка”. 1994.
57. Гончар О. „Душа й природа в злагоді своїй ... забезпечать надійність життя”: Із записів на окремих аркушах // Слово і час. 1996. №45. С. 56.
58. Гончар О. Жити за законами правди // Літературна Україна. 1987, 18 червня.
59. Гончар О. Звернення до народу Грузії // Голос України. 1991, 27 грудня.
60. Гончар О. Звернення до українського народу напередодні референдуму // За вільну Україну. 1991, 30 листопада.
61. Гончар О. З данських записників // Згар. 2002. №1. С. 8492.
62. Гончар О. Катарсис. К.: Укр. світ, 2000. 136 с.
63. Гончар О. Лист до А.Поповського від 6 березня 1992 р. // Родинний архів письменника.
64. Гончар О. Лист до А.Салахяна від 1 червня 1968 р. // Родинний архів письменника.
65. Гончар О. Лист до А.Яхніча від 11 липня 1964 р. // Родинний архів письменника.
66. Гончар О. Лист до Б.Єфімова // Дніпровська зоря. 1993, 6 лютого.
67. Гончар О. Лист до В.Базилевського від 6 червня 1993 р. // Родинний архів письменника.
68. Гончар О. Лист до В.Бережного від 11 квітня 1946 р. // Родинний архів письменника.
69. Гончар О. Лист до В.Бережного від 23 квітня 1946 р. // Родинний архів письменника.
70. Гончар О. Лист до В.Бережного від 13 травня 1946 р. // Родинний архів письменника.
71. Гончар О. Лист до В.Бережного від 30 травня 1946 р. // Родинний архів письменника.
72. Гончар О. Лист до В.Бережного від 2 червня 1946 р. // Родинний архів письменника.
73. Гончар О. Лист до В.Бережного від 8 червня 1946 р. // Родинний архів письменника.
74. Гончар О. Лист до В.Бережного від 7 серпня 1946 р. // Родинний архів письменника.
75. Гончар О. Лист до В.Бережного від 22 липня 1948 р. // Родинний архів письменника.
76. Гончар О. Лист до В.Бережного від 30 липня 1948 р. // Родинний архів письменника.
77. Гончар О. Лист до В.Бережного від 15 квітня 1951 р. // Родинний архів письменника.
78. Гончар О. Лист до В.Бережного від 30 травня 1951 р. // Родинний архів письменника.
79. Гончар О. Лист до В.Бережного від 16 червня 1951 р. // Родинний архів письменника.
80. Гончар О. Лист до В.Бережного від 9 серпня 1951 р. // Родинний архів письменника.
81. Гончар О. Лист до В.Бережного від 20 липня 1953 р. // Родинний архів письменника.
82. Гончар О. Лист до В.Гончар від 6 травня 1947 р. // Родинний архів письменника.
83. Гончар О. Лист до В.Захарченка від 26 серпня 1993 р. // Родинний архів письменника.
84. Гончар О. Лист до вінницької „Світлиці” // Вінницька правда. 1989, 5 серпня.
85. Гончар О. Лист до В.Коротича від 16.01.1988 // Коваль Віталій. Два листи Олеся Гончара // Київ. 2002. №12. С. 124127.
86. Гончар О. Лист до В.Коротича від 29.07.1992 // Коваль Віталій. Два листи Олеся Гончара // Київ. 2002. №12. С. 127129.
87. Гончар О. Лист до В.Кравчука від 11 січня 1992 р. // Родинний архів письменника.
88. Гончар О. Лист до В.Крикуненка від 4 листопада 1990 р. // Родинний архів письменника.
89. Гончар О. Лист до В.Лупейка від 21 липня 1992 р. // Родинний архів письменника.
90. Гончар О. Лист до В.Рожка від 25.07.1989 // ДАВО. Ф.Р. 3441, оп. 1, спр. 209, арк. 13.
91. Гончар О. Лист до В.Тараненка від 3 червня 1946 р. // Родинний архів письменника.
92. Гончар О. Лист до В.Шауро від квітня 1978 р. // Родинний архів письменника.
93. Гончар О. Лист до В.Шевченко від 12 червня 1986 р. // Родинний архів письменника.
94. Гончар О. Лист до В.Щербицького від 6 березня 1984 р. // Родинний архів письменника.
95. Гончар О. Лист до В.Яворівського від 22 вересня 1989 р. // Родинний архів письменника.
96. Гончар О. Лист до видавництва „Вага” (Вільнюс) від листопада 1972 р. // Родинний архів письменника.
97. Гончар О. Лист до Г.Тютюнника від 25.11.1959 // ЦДАМЛМ України. Ф. 135, оп. 1, спр. 204.
98. Гончар О. Лист до Г.Тютюнника від 16.11.1975 // ЦДАМЛМ України. Ф. 966, оп. 1, спр. 30.
99. Гончар О. Лист до Г.Стеценка від 5 липня 1992 р. // Родинний архів письменника.
100. Гончар О. Лист до головного редактора телебачення м.Херсона від 12 лютого 1978 р. // Родинний архів письменника.
101. Гончар О. Лист до Григорія Тютюнника від 15 березня 1955 р. // Родинний архів письменника.
102. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 1946 р. (без дати) // Родинний архів письменника.
103. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 24 січня 1946 р. // Родинний архів письменника.
104. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 15 березня 1946 р. // Родинний архів письменника.
105. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 11 квітня 1946 р. // Родинний архів письменника.
106. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 27 квітня 1946 р. // Родинний архів письменника.
107. Гончар О. Лист до Д.Білоуса від 4 травня 1946 р. // Родинний архів письменника.